Следующая >>
Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину
1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовiй формi, якщо його змiст зафiксований в одному або кiлькох документах, у листах, телеграмах, якими обмiнялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовiй формi, якщо воля сторiн виражена за допомогою телетайпного, електронного або iншого технiчного засобу зв'язку.
2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовiй формi, якщо вiн пiдписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, пiдписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довiренiстю, законом або iншими актами цивiльного законодавства, та скрiплюється печаткою.
3. Використання при вчиненнi правочинiв факсимiльного вiдтворення пiдпису за допомогою засобiв механiчного або iншого копiювання, електронно-числового пiдпису або iншого аналога власноручного пiдпису допускається у випадках, встановлених законом, iншими актами цивiльного законодавства, або за письмовою згодою сторiн, у якiй мають мiститися зразки вiдповiдного аналога їхнiх власноручних пiдписiв.
4. Якщо фiзична особа у зв'язку з хворобою або фiзичною вадою не може пiдписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутностi пiдписує iнша особа.
Пiдпис iншої особи на текстi правочину, що посвiдчується нотарiально, засвiдчується нотарiусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотарiальної дiї, iз зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути пiдписаний особою, яка його вчиняє.
Пiдпис iншої особи на текстi правочину, щодо якого не вимагається нотарiального посвiдчення, може бути засвiдчений вiдповiдною посадовою особою за мiсцем роботи, навчання, проживання або лiкування особи, яка його вчиняє.