МIНIСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

ВСЕСВIТНЯ КОНВЕНЦIЯ

про авторське право 1952 року

     Договiрнi Держави,

     натхненнi бажанням забезпечити у всiх державах охорону авторського права на лiтературнi, науковi i художнi твори,

     впевненi в тому, що режим охорони авторських прав, придатний для всiх нацiй i висловлений у Всесвiтнiй конвенцiї, будучи доповненням вже дiючих мiжнародних систем охорони i не зачiпаючи їх, здатний забезпечити поважання прав людини та сприяти розвитку лiтератури, науки i мистецтва,

     переконанi в тому, що такий унiверсальний режим охорони авторських прав полегшить розповсюдження творiв духовної творчостi та сприятиме кращому мiжнародному взаєморозумiнню,

     домовились про таке:

Стаття I

     Кожна Договiрна Держава зобов'язується вжити всiх заходiв, необхiдних для забезпечення достатньої i ефективної охорони прав авторiв на лiтературнi, науковi i художнi твори, як-от: твори письмовi, музикальнi, драматичнi та кiнематографiчнi, твори живопису, графiки та скульптури.

Стаття II

     1. Випущенi в свiт твори громадян будь-якої Договiрної Держави, рiвно як i твори, вперше випущенi в свiт на територiї такої Держави, користуються в кожнiй iншiй Договiрнiй Державi охороною, яку така Держава надає творам своїх громадян, якi вперше випущенi в свiт на її власнiй територiї.

     2. Не випущенi в свiт твори громадян кожної Договiрної Держави користуються в кожнiй iншiй Договiрнiй Державi охороною, яку ця Держава надає творам своїх громадян, що не випущенi в свiт.

     3. Для цiлей даної Конвенцiї будь-яка Договiрна Держава може в порядку свого внутрiшнього законодавства прирiвняти до своїх громадян будь-яких осiб, що домiцiльованi на територiї цiєї Держави.

Стаття III

     1. Будь-яка Договiрна Держава, за внутрiшнiм законодавством якої неодмiнною умовою охорони авторського права є дотримання формальностей, як-от: депонування примiрникiв, реєстрацiя, застереження про збереження авторського права, нотарiальнi посвiдчення, сплата зборiв, виготовлення або випуск у свiт примiрникiв твору на територiї цiєї Держави, - має вважати цi вимоги виконаними щодо цих творiв, якi охороняються на пiдставi цiєї Конвенцiї i якi вперше випущенi в свiт поза територiєю цiєї Держави i автори яких не є її громадянами, якщо, починаючи з першого випуску в свiт цих творiв, усi їхнi примiрники, випущенi з дозволу автора або будь-якого iншого власника його прав, носитимуть знак "С" з зазначенням iменi володаря авторського права i року першого випуску в свiт, цей знак, iм'я i рiк випуску мають бути розташованi таким чином i на такому мiсцi, якi б ясно показували, що авторське право зберiгається.

     2. Постанови пункту 1 цiєї статтi не заважають будь-якiй Договiрнiй Державi вимагати додержання формальностей або iнших умов для одержання i здiйснення авторських прав на твори, вперше випущених в свiт на її територiї, або на твори її громадян, незалежно вiд мiсця випуску їх у свiт.

     3. Постанови пункту 1 не заважають тому, щоб Договiрна Держава вимагала вiд особи, яка звертається до суду, додержання в цiлях судочинства процесуальних правил, як-от: представництва позивача адвокатом, якого допущено до практики в цiй Державi, або депонування позивачем примiрника твору в судi або в адмiнiстративному органi, або як в тому, так i в iншому. Проте факт невиконання вказаних вимог не спричиняється до недiйсностi авторського права. Жодна iз згаданих вимог не може бути поставлена громадянину iншої Договiрної Держави, якщо така вимога не ставиться громадянам Держави, у якiй проситься охорона.

     4. У кожнiй Договiрнiй Державi мають бути встановленi без будь-яких формальностей правовi засоби, що забезпечують охорону не випущених у свiт творiв громадян iнших Договiрних Держав.

     5. Якщо будь-яка Договiрна Держава надає охорону бiльше нiж на один перiод часу i якщо тривалiсть першого такого перiоду перевищує один з мiнiмальних строкiв охорони, передбачених статтею IV цiєї Конвенцiї, то ця Держава може не застосовувати постанови пункту 1 цiєї статтi як до другого, так i до наступних перiодiв охорони.

Стаття IV

     1. Строк охорони твору визначається законом Договiрної Держави, в якiй ставиться вимога про охорону, вiдповiдно до постанов статтi II та цiєї статтi.

     2. Строк охорони творiв, на якi поширюється дiя цiєї Конвенцiї, не може бути коротшим перiоду, що охоплює час життя автора i двадцять п'ять рокiв пiсля його смертi.

     Проте Договiрна Держава, яка на момент набрання чинностi цiєю Конвенцiєю на її територiї обмежує цей строк для творiв певних категорiй перiодом, що обчислюється вiд часу першого випуску в свiт твору, має право зберегти такi вiдступи або поширити їх на твори iнших категорiй. Для творiв всiх цих категорiй строк охорони не може бути коротшим двадцяти п'яти рокiв вiд часу першого випуску в свiт.

     У будь-якiй з Договiрних Держав, у якiй на момент набрання чинностi цiєю Конвенцiєю на її територiї строк охорони не обчислюється, виходячи з тривалостi життя автора, цей строк може обчислюватись вiд часу першого випуску в свiт твору, або, у вiдповiдних випадках, вiд часу реєстрацiї цього твору, яка вiдбулася перед випуском у свiт, строк охорони не може бути коротшим двадцяти п'яти рокiв вiд часу першого випуску в свiт, або, у вiдповiдних випадках, вiд часу реєстрацiї твору, яка вiдбулася перед випуском у свiт.

     Якщо законодавство Договiрної Держави передбачає два або кiлька послiдовних перiодiв охорони, то тривалiсть першого перiоду не може бути менша тривалостi одного з мiнiмальних перiодiв, вказаних вище.

     3. Постанови пункту 2 цiєї статтi не застосовуються до фотографiчних творiв i творiв прикладного мистецтва. Проте в Договiрних Державах, якi надають охорону фотографiчним творам, а також творам прикладного мистецтва, оскiльки вони є художнiми, строк охорони таких творiв не може бути коротшим десяти рокiв.

     4. Жодна Договiрна Держава не зобов'язана забезпечувати охорону твору протягом строку, бiльш тривалого нiж строк, установлений для творiв даної категорiї законом Договiрної Держави, громадянином якої є автор, якщо йдеться про твiр, не випущений в свiт, або, якщо йдеться про твiр, випущений в свiт, - законом Договiрної Держави, в якiй твiр вперше випущено в свiт.

     Якщо законодавство будь-якої Договiрної Держави передбачає два або бiльше послiдовних перiоди охорони, то, в цiлях застосування попередньої постанови, строком охорони, що надається цiєю Державою, вважається сукупнiсть цих перiодiв. Проте, якщо з якої-небудь причини даний твiр не охороняється цiєю Державою протягом другого або одного з наступних перiодiв, то й iншi Договiрнi Держави не зобов'язанi охороняти цей твiр протягом другого або наступного перiодiв.

     5. Твiр громадянина Договiрної Держави, вперше випущений в свiт у Державi, що не бере участi в цiй Конвенцiї, буде вважатися, в цiлях застосування пункту 4 цiєї статтi, вперше випущеним у свiт у Договiрнiй Державi, громадянином якої є автор.

     6. У випадку одночасного виходу в свiт у двох або кiлькох Договiрних Державах твiр вважатиметься, в цiлях застосування пункту 4 цiєї статтi, вперше випущеним у свiт у Державi, яка надає найменший строк охорони. Вважається випущеним, одночасно в кiлькох Державах де-який твiр, що вийшов у двох або бiльше Державах протягом тридцяти днiв пiсля першого випуску в свiт.

Стаття V

     1. Авторське право включає виняткове право автора перекладати, випускати в свiт переклади i дозволяти переклад i випуск у свiт перекладiв творiв, що охороняються на пiдставi цiєї Конвенцiї.

     2. Проте кожна Договiрна Держава може своїм внутрiшнiм законодавством обмежити право перекладу письмових творiв, але з дотриманням таких постанов.

     Якщо пiсля закiнчення семи рокiв вiд часу першого випуску в свiт якого-небудь письмового твору, його переклад на нацiональну мову або, у вiдповiдних випадках, на одну з нацiональних мов Договiрної Держави не був випущений у свiт володарем права перекладу або з його дозволу, то будь-який громадянин цiєї Договiрної Держави може одержати вiд компетентного органу цiєї Держави невиняткову лiцензiю на переклад i випуск у свiт перекладеного таким чином твору нацiональною мовою, якою вiн досi не був випущений в свiт.

     Така лiцензiя може бути видана лише за умови, якщо той, хто клопоче про її видачу, докаже, вiдповiдно до порядку, який дiє у Державi, де порушене клопотання, що вiн звертався до володаря права перекладу з проханням про дозвiл на переклад i випуск перекладу в свiт i що, незважаючи на вжитi ним належнi заходи, його прохання не було вручене володарю авторського права, або вiн не мiг одержати вiд володаря авторського права дозвiл на переклад. За тих же умов лiцензiя може бути видана також у випадках, коли видання перекладу, що вже вийшло нацiональною мовою, повнiстю розпродано.

     Якщо той, хто клопоче про видачу лiцензiй, не мiг вручити своє прохання володарю права перекладу, вiн повинен направити його копiї видавцю, iм'я якого вказане у творi, та дипломатичному або консульському представнику Держави, громадянином якої є володар права перекладу, якщо вiдоме його громадянство або органiзацiя, яка може бути вказана урядом цiєї Держави. Лiцензiя не може бути видана до закiнчення двомiсячного строку вiд часу вiдправки вказаних вище копiй.

     Внутрiшнiм законодавством Держав будуть вжитi вiдповiднi заходи для того, щоб забезпечити володарю права перекладу справедливу винагороду вiдповiдно до мiжнародної практики, а також виплату та переказ суми цiєї винагороди за кордон, рiвно як i заходи, що гарантують правильнiсть перекладу твору.

     Назва та iм'я автора оригiнального твору мають бути надрукованi на всiх примiрниках перекладу, що вийшов у свiт. Лiцензiя дiйсна лише щодо випуску в свiт перекладу на територiї Договiрної Держави, в якiй її просять. Вивезення примiрникiв до iншої Договiрної Держави i продаж їх допускаються, якщо в цiй Державi нацiональною мовою є та ж сама мова, на яку зроблено переклад, за умови, що законодавством цiєї Держави допускається така лiцензiя i що вивезення i продаж не суперечать яким-небудь дiючим у цiй Державi постановам вивезення i продажу на територiї Договiрної Держави, в якiй не iснують вказанi вище умови, пiдпорядкованi законодавству цiєї Держави i угодам, що нею укладенi. Лiцензiя не може бути кому-небудь передана її володарем.

     Лiцензiя не може бути видана, якщо автор вилучив з обiгу всi примiрники свого твору.

Стаття VI

     Пiд "випуском у свiт" у розумiннi цiєї Конвенцiї слiд розумiти вiдтворення в якiй-небудь матерiальнiй формi i надання невизначеному колу осiб примiрникiв твору для читання або ознайомлення шляхом здорового сприйняття.

Стаття VII

     Ця Конвенцiя не поширюється на твори або права на цi твори, охорона яких на момент набрання чинностi цiєю Конвенцiєю у Договiрнiй Державi, де ставиться вимога про охорону, остаточно припинилась або нiколи не iснувала.

Стаття VIII

     1. Ця Конвенцiя, що датується 6 вересня 1952 року, пiдлягає депонуванню у Генерального Директора Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури i буде вiдкрита для пiдписання всiма Державами протягом ста двадцяти днiв вiд зазначеної вище дати. Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї або прийняттю Державами, якi її пiдписали.

     2. Будь-яка Держава, що не пiдписала цю Конвенцiю, може до неї приєднатися.

     3. Ратифiкацiя, прийняття або приєднання здiйснюються шляхом депонування вiдповiдних документiв у Генерального Директора Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури.

Стаття IX

     1. Ця Конвенцiя набуде чинностi через три мiсяцi пiсля денонсування дванадцяти ратифiкацiйних грамот або документiв про прийняття або приєднання, в тому числi актiв, депонованих чотирма Державами, якi не є членами Мiжнародної спiлки по охоронi лiтературних i художнiх творiв.

     2. Надалi Конвенцiя набиратиме чинностi для кожної Держави через три мiсяцi пiсля депонування її документа про ратифiкацiю, прийняття або приєднання.

Стаття X

     1. Кожна Держава, що бере участь в цiй Конвенцiї, зобов'язується вжити вiдповiдно до своєї конституцiї необхiдних заходiв для забезпечення застосування цiєї Конвенцiї.

     2. Разом з тим мається на увазi, що кожна Держава на час депонування її документа про ратифiкацiю, прийняття або приєднання буде спроможна згiдно iз своїм внутрiшнiм законодавством, застосовувати постанови цiєї Конвенцiї.

Стаття XI

     1. Засновується Мiжурядовий комiтет, який має такi завдання:

     а) вивчення питань щодо застосування i дiї цiєї Конвенцiї;

     в) пiдготовка перiодичних переглядiв Конвенцiї;

     с) вивчення будь-яких iнших питань щодо мiжнародної охорони авторського права у спiвробiтництвi з рiзними заiнтересованими мiжнародними органiзацiями, зокрема, з Органiзацiєю Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури, з Мiжнародною спiлкою по охоронi лiтературних i художнiх творiв та з Органiзацiєю американських держав;

     d) iнформування Договiрних Держав про дiяльнiсть Комiтету.

     2. Цей Комiтет складається з представникiв дванадцяти Договiрних Держав, якi визначаються з врахуванням справедливого географiчного представництва i вiдповiдно до положень щодо цiєї статтi резолюцiї, яка додається до цiєї Конвенцiї.

     Генеральний Директор Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури, Директор Бюро Мiжнародної спiлки по охоронi лiтературних i художнiх творiв i Генеральний Секретар Органiзацiї американських держав або їхнi представники можуть бути присутнi на засiданнях Комiтету з правом дорадчого голосу.

Стаття XII

     Мiжурядовий комiтет скликатиме конференцiї для перегляду Конвенцiї, коли вiн визнає це за необхiдне або на вимогу принаймнi десяти Договiрних Держав чи бiльшостi Договiрних Держав доти, доки їхня кiлькiсть не досягне двадцяти.

Стаття XIII

     Будь-яка Договiрна Держава може пiд час депонування її документа про ратифiкацiю, прийняття чи приєднання або згодом зробити заяву шляхом нотифiкацiї Генеральному Директору Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури про те, що ця Конвенцiя пiдлягає застосуванню до всiх або частини країн чи територiй, за зовнiшнi зносини яких ця Держава несе вiдповiдальнiсть, в такому випадку Конвенцiя застосовуватиметься до вказаних у нотифiкацiї країн чи територiй пiсля закiнчення передбаченого у статтi їх тримiсячного строку. Якщо така нотифiкацiя вiдсутня, ця Конвенцiя не буде поширюватись на цi країни i територiї.

Стаття XIV

     1. Будь-яка Договiрна Держава може денонсувати цю Конвенцiю вiд свого iменi чи вiд iменi всiх або частини країн або територiй, вiдносно до яких була зроблена передбачена у статтi XIII нотифiкацiя. Денонсацiя провадиться шляхом нотифiкацiї Генеральному Директору Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури.

     2. Ця денонсацiя буде дiйсною лише щодо держави, країни чи територiї, вiд iменi яких вона зроблена, i лише через дванадцять мiсяцiв вiд дня одержання нотифiкацiї.

Стаття XVI

     1. Ця Конвенцiя укладена французькою, англiйською та iспанською мовами. Усi три тексти будуть пiдписанi i матимуть рiвну силу.

     2. Офiцiйнi тексти цiєї Конвенцiї, укладаються нiмецькою, iталiйською i португальською мовами.

     Будь-яка Договiрна Держава або група Договiрних Держав може через посередництво Генерального Директора Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури i по домовленостi з ним доручити укладення текстiв Конвенцiї будь-якою мовою на їхнiй вибiр.

     Усi такi тексти додаються до пiдписаного примiрника Конвенцiї.

Стаття XVII

     1. Ця Конвенцiя нi в чому не зачiпає постанов Бернської конвенцiї про охорону лiтературних i художнiх творiв i належностi до Спiлки, утвореної цiєю Конвенцiєю.

     2. Для застосування попереднього пункту до цiєї статтi додається Декларацiя. Ця Декларацiя є невiд'ємною частиною цiєї Конвенцiї для Держав, якi на 1 сiчня 1951 року були учасницями Бернської конвенцiї або якi приєдналися чи приєднаються до неї згодом. Пiдписання цiєї Конвенцiї вищевказаними Державами означає також пiдписання ними Декларацiї. Будь-яка ратифiкацiя або прийняття конвенцiї, будь-яке приєднання до неї з боку цих Держав спричиняється також до ратифiкацiї, прийняття Декларацiї або приєднання до неї.

Стаття XVIII

     Ця Конвенцiя не позбавляє сили конвенцiї та багатостороннi або двостороннi угоди по авторському праву, якi дiють або можуть бути введенi в дiю мiж двома або кiлькома американськими республiками, але виключно мiж ними. У випадку розходжень мiж постановами однiєї з цих угод з одного боку i постановами цiєї Конвенцiї з другого або мiж постановами цiєї Конвенцiї i постановами будь-якої нової конвенцiї, або будь-якої нової угоди, якi могли б бути укладенi мiж двома чи кiлькома американськими республiками пiсля введення в дiю цiєї Конвенцiї, для сторiн буде мати перевагу остання за часом укладена конвенцiя або угода. Права, здобутi на будь-який твiр на пiдставi конвенцiй чи угоди, дiючих в тiй або iншiй з Договiрних Держав до набрання сили цiєю Конвенцiєю в цiй Державi, не зачiпаються.

Стаття XIX

     Ця Конвенцiя не позбавляє сили конвенцiї i багатостороннi та двостороннi угоди по авторському праву, якi дiють мiж двома чи кiлькома Договiрними Державами. У випадку розходжень мiж постановами однiєї Конвенцiї права, здобутi на який-небудь твiр на пiдставi конвенцiй чи угод, дiючих в тiй або iншiй з Договiрних Держав до набрання чинностi цiєю Конвенцiєю в цiй Державi, не зачiпаються. Ця стаття нi в чому не зачiпає постанов статей XVII i XVIII цiєї Конвенцiї.

Стаття XX

     Нiякi застереження до цiєї Конвенцiї не допускаються.

Стаття XXI

     Генеральний Директор Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури розсилає належно засвiдченi копiї цiєї Конвенцiї заiнтересованим Державам i Швейцарськiй Федеральнiй Радi, а також Генеральному Секретарю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй для реєстрацiї.

     Крiм того, Генеральний Директор сповiщає усi заiнтересованi Держави про депонування документiв про ратифiкацiю, прийняття та приєднання, про момент набрання чинностi цiєю Конвенцiєю, про передбаченi статтею XIII цiєї Конвенцiї нотифiкацiї i про передбаченi статтею XIV денонсацiї.

Додаток

Декларацiя, що стосується статтi XVIII

     Держави - члени Мiжнародної спiлки по охоронi лiтературних i художнiх творiв, якi є учасницями Всесвiтньої конвенцiї з авторського права,

     бажаючи змiцнити свої взаємовiдносини на базi указаної Спiлки та уникнути всiляких конфлiктiв, якi могли б виникнути в результатi одночасного iснування Бернської конвенцiї та Всесвiтньої конвенцiї,

     ухвалили за загальною згодою таку Декларацiю:

     а) Твори, країною походження яких, згiдно з положеннями Бернської конвенцiї, є держава, яка вийшла пiсля 1 сiчня 1951 року iз складу Мiжнародної спiлки, утвореної цiєю Конвенцiєю, не користуватимуться в країнах Бернської спiлки охороною, яку надає Всесвiтня конвенцiя по авторському праву.

     в) Всесвiтня конвенцiя по авторському праву не пiдлягає застосуванню у вiдношеннях мiж країнами, зв'язаними Бернською конвенцiєю, в тому, що стосується охорони творiв, країною походження яких, згiдно з положеннями Бернської конвенцiї, є одна з країн Мiжнародної спiлки, утвореної цiєю Конвенцiєю.

     Вчинено в Женевi, 6 вересня 1952 року, в одному примiрнику.

     На посвiдчення чого належним чином уповноваженi представники пiдписали цю Конвенцiю.

Довiдка

Всесвiтня конвенцiя про авторське право 1952 року

     Всесвiтня конвенцiя про авторське право була розроблена i прийнята на спецiальнiй конференцiї, що була складена пiд егiдою ЮНЕСКО i вiдбулася в Женевi в 1952 роцi.

     Головна мета Конвенцiї - створення унiверсального режиму для охорони i захисту авторських прав на лiтературнi, науковi i художнi твори на мiжнародному рiвнi. Маються на увазi такi рiзновидностi творiв як письмовi, музичнi, драматичнi i кiнематографiчнi, твори живопису, графiки та скульптури.

     В Конвенцiї досить чiтко регламентується порядок публiкацiї творiв, оформлення авторства, конкретнi гарантiї матерiальних i нематерiальних прав авторiв. У нiй передбачається, зокрема, що перiод охорони авторського права не може бути коротше життя автора i 25 рокiв пiсля його смертi.

     Придiляється увага правовим аспектам питань, пов'язаних з перекладом лiтературних творiв. Встановлюється процедура видачi лiцензiї-дозволу на переклад.

     Для вивчення проблем, що стосується застосування i дiї Конвенцiї, засновується Мiжурядовий комiтет. До його складу входять представники 12 держав-сторiн Конвенцiї, визначенi з урахуванням принципу справедливого географiчного представництва.

     Дiя цiєї Конвенцiї поширювалась i на Українi, оскiльки колишнiй Союз РСР приєднався до неї в 1973 роцi. Рiшення Верховної Ради з цього приводу буде правовою пiдставою для продовження охорони прав українських авторiв, сприятиме розширенню спiвробiтництва України iз зарубiжними країнами у цiй сферi.

Copyright © 2024 НТФ «Интес»
Все права сохранены.