КОНВЕНЦIЯ
про статус бiженцiв
(Про приєднання до Конвенцiї див. Закон N 2942-III вiд 10.01.2002)
Офiцiйний переклад
Преамбула
Високi Договiрнi Сторони,
беручи до уваги, що Статут Органiзацiї Об'єднаних Нацiй i Загальна декларацiя прав людини, ухвалена Генеральною Асамблеєю 10 грудня 1948 р., встановили принцип, згiдно з яким всi люди повиннi користуватися основними правами та свободами без будь-якої дискримiнацiї у цьому вiдношеннi,
беручи до уваги, що Органiзацiя Об'єднаних Нацiй неодноразово виявляла свiй глибокий iнтерес до долi бiженцiв i докладала всiх зусиль для того, щоб забезпечити бiженцям якомога ширше користування зазначеними основними правами та свободами,
беручи до уваги, що бажано переглянути та об'єднати укладенi ранiше мiжнароднi угоди про статус бiженцiв i розширити сферу застосування цих договорiв та захист, який вони надають, шляхом укладення нової угоди,
беручи до уваги, що надання права притулку може покласти на деякi країни надмiрний тягар i що задовiльне вирiшення проблеми, мiжнародний масштаб i характер якої визнанi Органiзацiєю Об'єднаних Нацiй, не може через це бути досягнуте без мiжнародного спiвробiтництва,
висловлюючи побажання, щоб всi держави, визнаючи соцiальний i гуманiтарний характер проблеми бiженцiв, вжили всiх заходiв для запобiгання непорозумiнню мiж державами у зв'язку з цiєю проблемою,
вiдмiчаючи, що Верховному комiсару Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у справах бiженцiв доручено нагляд за дотриманням мiжнародних конвенцiй iз захисту бiженцiв, i визнаючи, що ефективнiсть координацiї заходiв, якi вживаються для вирiшення цiєї проблеми, залежатиме вiд спiвпрацi держав з Верховним комiсаром,
уклали таку угоду:
Роздiл I
Загальнi положення
Стаття 1
Визначення термiну "бiженець"
A. У цiй Конвенцiї термiн "бiженець" означає особу, яка:
1) вважалася бiженцем згiдно з угодами вiд 12 травня 1926 р. i 30 червня 1928 р. або згiдно з конвенцiями вiд 28 жовтня 1933 р. i 10 лютого 1938 р., Протоколом вiд 14 вересня 1939 р. або згiдно зi Статутом Мiжнародної органiзацiї у справах бiженцiв;
постанови про вiдмову в правi вважатися бiженцями, ухваленi Мiжнародною органiзацiєю у справах бiженцiв у перiод її дiяльностi, не перешкоджають тому, щоб статус бiженця надавався особам, якi задовольняють умовам, викладеним у пунктi 2 цього роздiлу;
2) внаслiдок подiй, якi вiдбулися до 1 сiчня 1951 р., i через обгрунтованi побоювання стати жертвою переслiдувань за ознакою расової належностi, релiгiї, громадянства, належностi до певної соцiальної групи чи полiтичних поглядiв знаходиться за межами країни своєї нацiональної належностi i не в змозi користуватися захистом цiєї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслiдок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства i знаходячись за межами країни свого колишнього мiсця проживання в результатi подiбних подiй, не може чи не бажає повернутися до неї внаслiдок таких побоювань.
У тих випадках, коли будь-яка особа є громадянином декiлькох країн, вислiв "країна її нацiональної належностi" означає будь-яку з країн, громадянином якої вона є, i така особа не вважається такою, що позбавлена захисту країни своєї нацiональної належностi, якщо без будь-якої поважної причини, яка випливає з обгрунтованих побоювань, вона не скористалася захистом однiєї з країн, громадянином якої вона є.
B. 1) У цiй Конвенцiї слова "подiї, якi вiдбулися до 1 сiчня 1951 р." в статтi 1 роздiлу A означають: або а) "подiї, якi вiдбулися в Європi до 1 сiчня 1951 р."; або b) "подiї, якi вiдбулися в Європi або в iнших мiсцях до 1 сiчня 1951 р."; кожна Договiрна Держава зазначить пiд час пiдписання, ратифiкацiї або приєднання, яке з цих значень вона використовує щодо своїх зобов'язань за цiєю Конвенцiєю.
2) Будь-яка Договiрна Держава, яка прийняла альтернативне значення "a", може будь-коли розширити свої зобов'язання, прийнявши альтернативне значення "b" шляхом повiдомлення на адресу Генерального Секретаря Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
C. Положення цiєї Конвенцiї бiльше не поширюються на особу, яка пiдпадає пiд визначення роздiлу A, та яка
1) добровiльно повторно скористалася захистом країни своєї громадянської належностi; або
2) втративши своє громадянство, знову добровiльно набула його; або
3) набула нового громадянства i користується захистом країни своєї нової громадянської належностi; або
4) добровiльно знову влаштувалася в країнi, яку вона залишила або за межами якої вона перебувала через побоювання щодо переслiдувань; або
5) бiльше не може вiдмовлятися вiд користування захистом країни своєї громадянської належностi, оскiльки обставини, за яких вона була визнана бiженцем, бiльше не iснують;
положення цього пункту не застосовуються до бiженцiв, якi пiдпадають пiд визначення пункту 1 роздiлу A цiєї статтi, якщо вони в змозi привести достатнi пiдстави, якi випливають з попереднiх переслiдувань, для своєї вiдмови користуватися захистом країни своєї громадянської належностi;
6) будучи особою без визначеного громадянства, може повернутися до країни свого попереднього звичайного мiсця проживання, оскiльки обставини, за яких вона була визнана бiженцем, бiльше не iснують;
положення цього пункту не застосовуються до бiженцiв, якi пiдпадають пiд визначення пункту 1 роздiлу A цiєї статтi, якщо вони можуть навести переконливi причини, якi випливають з попереднiх переслiдувань, для своєї вiдмови повернутися до країни свого колишнього мiсця проживання.
D. Положення цiєї Конвенцiї не поширюються на осiб, якi в цей час користуються захистом або допомогою iнших органiв або установ Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, окрiм Верховного комiсара Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у справах бiженцiв.
У разi, коли такий захист або допомога з будь-якої причини були припиненi до того, як становище цих осiб було остаточно врегульоване згiдно з вiдповiдними резолюцiями, прийнятими Генеральною Асамблеєю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, цi особи автоматично набувають прав, якi випливають з цiєї Конвенцiї.
E. Положення цiєї Конвенцiї не поширюються на осiб, за якими компетентнi органи країни, в якiй вони проживають, визнають права та обов'язки, пов'язанi з громадянством цiєї країни.
F. Положення цiєї Конвенцiї не поширюються на тих осiб, щодо яких є серйознi пiдстави вважати, що вони:
a) вчинили злочин проти миру, вiйськовий злочин або злочин проти людяностi, як це визначено в мiжнародних актах, укладених з метою вжиття заходiв щодо подiбних злочинiв;
b) вчинили тяжкий злочин неполiтичного характеру за межами країни, яка надала їм притулок, i до того, як вони були допущенi до цiєї країни як бiженцi;
c) виннi у вчиненнi дiй, якi суперечать цiлям i принципам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
Стаття 2
Загальнi зобов'язання
У кожного бiженця є зобов'язання перед країною, в якiй вiн знаходиться, згiдно з якими, зокрема, вiн повинен дотримуватися законiв та розпоряджень цiєї країни, а також заходiв, якi застосовуються для пiдтримання громадського порядку.
Стаття 3
Неприпустимiсть дискримiнацiї
Договiрнi Держави застосовуватимуть положення цiєї Конвенцiї до бiженцiв без будь-якої дискримiнацiї за ознакою їхньої раси, релiгiї або країни їхнього походження.
Стаття 4
Релiгiйнi переконання
Договiрнi Держави надаватимуть бiженцям, якi знаходяться на їхнiх територiях, принаймнi таке ж сприятливе становище, як i своїм власним громадянам, щодо свободи сповiдувати свою релiгiю i свободи надавати своїм дiтям релiгiйне виховання.
Стаття 5
Права, якi надаються незалежно вiд цiєї Конвенцiї
Нiщо в цiй Конвенцiї не порушує жодних прав i переваг, наданих бiженцям будь-якою Договiрною Державою незалежно вiд цiєї Конвенцiї.
Стаття 6
Вираз "за таких самих обставин"
У цiй Конвенцiї вираз "за таких самих обставин" означає, що бiженець повинен задовольняти будь-якi вимоги (включаючи вимоги щодо термiну та умов перебування або проживання в країнi), якi конкретна особа мала б виконати аби скористатися вiдповiдним правом, якби вона не була бiженцем, за винятком вимог, якi бiженець не в змозi виконати у зв'язку з їхнiм характером.
Стаття 7
Вилучення з принципу взаємностi
1. Крiм тих випадкiв, коли бiженцям на пiдставi цiєї Конвенцiї надається бiльш сприятливе правове становище, Договiрна Держава надаватиме їм становище, яким взагалi користуються iноземцi.
2. Пiсля закiнчення трирiчного перiоду проживання на територiї Договiрних Держав усi бiженцi звiльнятимуться вiд встановленої законодавчим шляхом вимоги взаємностi.
3. Кожна Договiрна Держава й надалi надаватиме бiженцям права та переваги, на якi вони, без усякої взаємностi, мали право в день набуття чинностi цiєю Конвенцiєю щодо цiєї держави.
4. Договiрнi Держави прихильно ставляться до можливостi надання бiженцям, без усякої взаємностi, прав i переваг, окрiм тих, на якi вони мають право згiдно з пунктами 2 i 3, i до можливого звiльнення вiд вимоги взаємностi бiженцiв, якi не вiдповiдають умовам, передбаченим у пунктах 2 i 3.
5. Положення пунктiв 2 i 3 застосовуються як до прав i переваг, згаданих у статтях 13, 18, 19, 21 i 22 цiєї Конвенцiї, так i до прав i переваг, не передбачених в нiй.
Стаття 8
Вилучення з виключних заходiв
Виключнi заходи, якi можуть бути вжитi щодо осiб, майна або iнтересiв громадян iноземної держави, не застосовуватимуться Договiрними Державами до бiженцiв, якi формально є громадянами цiєї держави, лише на пiдставi їхнього громадянства. Договiрнi Держави, законодавство яких не допускає застосування висловленого у цiй статтi, загального принципу, у вiдповiдних випадках встановлюватимуть вилучення в iнтересах таких бiженцiв.
Стаття 9
Тимчасовi заходи
Нiщо в цiй Конвенцiї не позбавляє Договiрну Державу права пiд час вiйни або за iнших надзвичайних i виняткових обставин вживати тимчасових заходiв, якi вона вважає необхiдними в iнтересах державної безпеки, щодо тiєї чи iншої окремої особи, ще до того, як ця Договiрна Держава з'ясує, що ця особа дiйсно є бiженцем i що подальше застосування цих заходiв щодо неї є необхiдним в iнтересах державної безпеки.
Стаття 10
Безперервнiсть проживання
1. Якщо бiженець був депортований пiд час другої свiтової вiйни та вiдправлений на територiю однiєї з Договiрних Держав i там проживає, то перiод такого примусового перебування розглядатиметься як перiод законного проживання в межах цiєї територiї.
2. Якщо бiженець був депортований пiд час другої свiтової вiйни з територiї однiєї з Договiрних Держав i до набуття чинностi цiєю Конвенцiєю повернувся туди для постiйного проживання, то перiод проживання до та пiсля такої депортацiї розглядатиметься як один безперервний перiод у всiх тих випадках, коли потрiбне безперервне проживання.
Стаття 11
Бiженцi-моряки
Якщо бiженцями є особи, якi несуть регулярну службу в екiпажах суден, якi плавають пiд прапором однiєї з Договiрних Держав, то ця держава прихильно поставиться до поселення цих осiб на своїй територiї i до видачi їм проїзних документiв або до надання їм тимчасового права в'їзду на її територiю, зокрема з метою полегшення їхнього поселення в будь-якiй iншiй країнi.
Роздiл II
Правовий статус
Стаття 12
Особистий статус
1. Особистий статус бiженця визначається законами країни його домiцилiя або, якщо у нього такого немає, - законами країни його проживання.
2. Права, ранiше набутi бiженцем i пов'язанi з його особистим статусом, зокрема права, якi стосуються шлюбу, дотримуватимуться Договiрними Державами пiсля виконання, якщо необхiдно, формальностей, якi вимагаються законами цiєї держави, за умови, що вiдповiдне право є одним з тих прав, якi були б визнанi законами цiєї держави, якби ця особа не стала бiженцем.
Стаття 13
Рухоме та нерухоме майно
Щодо придбання рухомого та нерухомого майна та iнших пов'язаних з ним прав, а також щодо орендних та iнших договорiв, якi стосуються рухомого та нерухомого майна, Договiрнi Держави надаватимуть бiженцям найсприятливiше становище i, у будь-якому разi, не менш сприятливе, нiж те, яким користуються iноземцi за таких самих обставин.
Стаття 14
Авторськi та промисловi права
Що стосується захисту промислових прав, таких як права на винаходи, креслення та моделi, торговi марки, назву фiрми, та прав на лiтературнi, художнi та науковi твори, то бiженцям у тiй країнi, де вони мають своє звичайне мiсце проживання, надаватиметься такий самий захист, що й громадянам цiєї країни. На територiї будь-якої iншої Договiрної Держави їм надаватиметься такий самий захист, який надається на цiй територiї громадянам країни, в якiй вони мають звичайне мiсце проживання.
Стаття 15
Право асоцiацiй
Щодо асоцiацiй неполiтичного характеру, якi не мають на метi отримувати вигоду, та щодо професiйних спiлок Договiрнi Держави надаватимуть бiженцям, якi законно проживають на їхнiй територiї, найсприятливiше становище, яке вiдповiдає становищу громадян iноземної держави за таких самих обставин.
Стаття 16
Право звернення до суду
1. Кожний бiженець має право вiльного звернення до суду на територiї всiх Договiрних Держав.
2. На територiї Договiрної Держави, в якiй знаходиться його звичайне мiсце проживання, кожний бiженець користуватиметься щодо права звернення до суду таким самим правом, що й громадяни, зокрема з питань юридичної допомоги та звiльнення вiд забезпечення сплати судових витрат (cautio judicatum solvi).
3. Кожному бiженцю в усiх iнших країнах, крiм країни його звичайного мiсця проживання, з питань, згаданих у пунктi 2, надаватиметься те ж становище, що й громадянам країни його звичайного мiсця проживання.
Роздiл III
Заняття, якi приносять доход
Стаття 17
Робота за наймом
1. Договiрнi Держави надаватимуть бiженцям, якi законно проживають на їхнiй територiї, щодо права роботи за наймом, найсприятливiше правове становище, яким користуються громадяни iнозених держав за таких самих обставин.
2. У будь-якому разi обмежувальнi заходи, якi стосуються iноземцiв або найму iноземцiв i застосовуються з метою охорони внутрiшнього ринку працi, не застосовуватимуться до бiженцiв, на яких цi заходи не поширювалися в день набуття чинностi цiєю Конвенцiєю для вiдповiдної Договiрної Держави або якi задовольняють одну з таких умов:
a) проживають у межах країни не менше трьох рокiв;
b) дружини/чоловiки яких мають громадянство країни проживання. Бiженець не може посилатися на цю постанову, якщо вiн/вона залишив/залишила сiм'ю;
c) одна дитина або декiлька дiтей яких мають громадянство країни проживання.
3. Договiрнi Держави прихильно поставляться до можливостi зрiвняти права всiх бiженцiв щодо роботи за наймом з правами громадян i, зокрема, тих бiженцiв, якi потрапили на їхню територiю в порядку виконання програми вербування робочої сили або згiдно з планами iммiграцiї.
Стаття 18
Робота на власному пiдприємствi
Договiрнi Держави надаватимуть бiженцям, якi законно проживають на їхнiй територiї, найсприятливiше правове становище, i в будь-якому разi не менш сприятливе становище, нiж те, яким зазвичай користуються iноземцi за таких самих обставин щодо права самостiйно займатися сiльським господарством, промисловiстю, ремеслами i торгiвлею, а також права засновувати торговi та промисловi компанiї.
Стаття 19
Вiльнi професiї
1. Кожна Договiрна Держава надаватиме бiженцям, якi законно проживають на її територiї та мають дипломи, визнанi компетентними органами цiєї держави, а також бажають займатися вiльними професiями, найсприятливiше правове становище i, в будь-якому разi, не менш сприятливе становище, нiж те, яким зазвичай користуються iноземцi за таких самих обставин.
2. Договiрнi Держави вживатимуть усiх заходiв, якi допускаються їхнiми законами та конституцiєю, для того, щоб забезпечити влаштування таких бiженцiв на позаметропольних територiях, за мiжнароднi вiдносини яких вони вiдповiдають.
Роздiл IV
Соцiальне пiклування
Стаття 20
Система пайкiв
Там, де iснує обов'язкова для всього населення система пайкiв, яка регулює загальний розподiл дефiцитних продуктiв, така система застосовується щодо бiженцiв на рiвних умовах з громадянами.
Стаття 21
Житлове питання
Оскiльки житлове питання регулюється законами або розпорядженнями або знаходиться пiд контролем публiчної влади, Договiрнi Держави надаватимуть бiженцям, якi законно проживають на їхнiй територiї, найсприятливiше правове становище, у будь-якому разi положення не менш сприятливе, нiж те, яким звичайно користуються iноземцi за таких самих обставин.
Стаття 22
Народна освiта
1. Щодо початкової освiти Договiрнi Держави надаватимуть бiженцям те ж правове становище, що й громадянам.
2. Щодо iнших видiв народної освiти, окрiм початкової, i зокрема щодо можливостi навчатися, визнання iноземних атестатiв, дипломiв та ступенiв, звiльнення вiд плати за право навчання та зборiв, а також щодо надання стипендiй Договiрнi Держави надаватимуть бiженцям найсприятливiше правове становище, принаймнi становище не менш сприятливе, нiж те, яким звичайно користуються iноземцi за таких самих обставин.
Стаття 23
Урядова допомога
Договiрнi Держави надаватимуть бiженцям, якi законно проживають на їхнiй територiї, таке саме становище щодо урядової допомоги та пiдтримки, яким користуються їхнi громадяни.
Стаття 24
Трудове законодавство та соцiальне забезпечення
1. Договiрнi Держави надаватимуть бiженцям, якi законно проживають на їхнiй територiї, таке саме становище, що й громадянам, щодо нижченаведеного:
a) винагороди за працю, включаючи допомогу на сiм'ю, якщо така допомога є частиною винагороди за працю, тривалостi робочого дня, понаднормових робiт, оплачуваних вiдпусток, обмеження роботи на дому, мiнiмального вiку осiб, якi працюють за наймом, учнiвства та професiйної пiдготовки, працi жiнок та пiдлiткiв i користування перевагами колективних договорiв, оскiльки цi питання регулюються законами або розпорядженнями, або контролюються адмiнiстративною владою;
b) соцiального забезпечення (законоположень стосовно нещасних випадкiв на роботi, професiйних захворювань, материнства, хвороби, iнвалiдностi, старостi, смертi, безробiття, обов'язкiв щодо сiм'ї та iнших випадкiв, якi згiдно з внутрiшнiми законами або розпорядженнями передбачаються системою соцiального забезпечення) з такими обмеженнями:
i) може iснувати належний порядок збереження набутих прав та прав, якi знаходяться в процесi набуття;
ii) закони або розпорядження країни проживання можуть приписувати спецiальний порядок отримання повної або часткової допомоги, яка виплачується повнiстю з державних коштiв, i допомоги, яка виплачується особам, якi не виконали всiх умов щодо внескiв, якi вимагаються для отримання нормальної пенсiї.
2. На право на компенсацiю в разi смертi бiженця внаслiдок нещасного випадку на роботi або професiйного захворювання не впливатиме та обставина, що вигодоотримувач проживає не на територiї Договiрної Держави.
3. Договiрнi Держави надаватимуть бiженцям переваги, якi випливають з угод, укладених мiж ними або з таких, якi можуть бути укладенi в майбутньому, про збереження набутих прав та прав, якi знаходяться в процесi набуття, щодо соцiального забезпечення, з дотриманням лише тих умов, якi застосовуються до громадян держав, якi пiдписали згаданi угоди.
4. Договiрнi Держави прихильно вiднесуться до питання про надання, наскiльки це можливо, бiженцям переваг, що випливають з подiбних угод, якi в кожний даний момент можуть бути чинними мiж цими Договiрними Державами та державами, якi не беруть участi в договорi.
Роздiл V
Адмiнiстративнi заходи
Стаття 25
Адмiнiстративне сприяння
1. Коли користування будь-яким правом бiженцями зазвичай потребує сприяння з боку органiв влади iноземної держави, до яких цi бiженцi не можуть звертатися, Договiрнi Держави, на територiї яких проживають згаданi бiженцi, вживатимуть заходiв для того, щоб таке сприяння надавалося їм властями цiєї держави або будь-якою мiжнародною владою.
2. Орган або органи влади, згаданi в пунктi 1, видають або забезпечують пiд своїм наглядом видачу бiженцям таких документiв або посвiдчень, якi зазвичай видаються iноземцям органами влади або через посередництво органiв влади держав, громадянами яких вони є.
3. Документи або посвiдчення, виданi таким чином, замiнятимуть офiцiйнi документи, якi видаються iноземцям органами влади або через посередництво органiв влади держав, громадянами яких вони є, i визнаватимуться дiйсними доти, доки не доведено, що вони недiйснi.
4. За винятком випадкiв особливих пiльг, якi надаються незаможнiм особам, за згаданi в цiй статтi послуги може стягуватися плата; однак така плата буде помiрною та вiдповiдатиме тiй, яка стягується за аналогiчнi послуги з громадян.
5. Положення цiєї статтi не зачiпають положень статей 27 та 28.
Стаття 26
Свобода пересування
Кожна Договiрна Держава надаватиме бiженцям, якi законно проживають на її територiї, право обирати мiсце проживання та вiльно пересуватись в межах її територiї за умови дотримання всiх правил, якi зазвичай застосовуються до iноземцiв за тих же обставин.
Стаття 27
Посвiдчення особи
Договiрнi Держави видаватимуть посвiдчення особи бiженцям, якi знаходяться на їхнiй територiї та не мають дiйсних проїзних документiв.
Стаття 28
Проїзнi документи
1. Договiрнi Держави видаватимуть бiженцям, якi законно проживають на їхнiй територiї, проїзнi документи для пересування за межами їхньої територiї, оскiльки цьому не перешкоджають поважнi причини державної безпеки та громадського порядку; до таких документiв застосовуватимуться положення правил, якi додаються до цiєї Конвенцiї. Договiрнi Держави можуть видавати такi проїзнi документи будь-якому iншому бiженцю, який знаходиться на їхнiй територiї; вони, зокрема, прихильно поставляться до питання про видачу подiбних проїзних документiв бiженцям, якi знаходяться на їхнiй територiї та не мають можливостi отримати проїзний документ у країнi свого законного проживання.
2. Проїзнi документи, виданi бiженцям на пiдставi попереднiх мiжнародних угод учасниками таких, визнаватимуться та розглядатимуться Договiрними Державами так, як би вони були виданi на пiдставi цiєї статтi.
Стаття 29
Податки
1. Договiрнi Держави не обкладатимуть бiженцiв жодним митом, зборами або податками, окрiм або понад тих, якi стягуються чи можуть стягуватися iз своїх громадян у подiбних ситуацiях.
2. Нiщо у положеннях попереднього пункту не виключає застосування до бiженцiв законiв i розпоряджень щодо зборiв за видачу iноземцям адмiнiстративних документiв, включаючи посвiдчення особи.
Стаття 30
Вивiз майна
1. Договiрнi Держави згiдно зi своїми законами та розпорядженнями дозволятимуть бiженцям вивiз майна, яке вони привезли з собою на їхнi територiї, до iншої країни, в яку їм було надано право в'їзду для поселення.
2. Договiрнi Держави прихильно поставляться до клопотань бiженцiв про дозвiл на вивiз майна, яке необхiдне їм для поселення в iнших країнах, в якi їм надано право в'їзду, де б це майно не знаходилось.
Стаття 31
Бiженцi, якi перебувають у країнi притулку
незаконно
1. Договiрнi Держави не накладатимуть стягнень за незаконний в'їзд або незаконне перебування на їхнiй територiї бiженцiв, якi, прибувши з територiї, де їхньому життю i свободi загрожувала небезпека, як зазначено у статтi 1, в'їжджають або знаходяться на територiї цих держав без дозволу, за умови, що такi бiженцi без зволiкань самi з'являться до органiв влади i наведуть переконливi пояснення щодо свого незаконного в'їзду або перебування.
2. Договiрнi Держави не обмежуватимуть свободу пересування таких бiженцiв обмеженнями, окрiм тих, що необхiднi; такi обмеження застосовуватимуться лише доти, доки статус цих бiженцiв у цiй країнi не буде врегульований або поки вони не отримають право на в'їзд до iншої країни. Договiрнi Держави надаватимуть таким бiженцям достатнiй термiн i всi необхiднi умови для отримання ними права на в'їзд до iншої країни.
Стаття 32
Вислання
1. Договiрнi Держави не будуть висилати бiженцiв, якi законно проживають на їхнiй територiї, окрiм як з мiркувань державної безпеки або громадського порядку.
2. Вислання таких бiженцiв проводитиметься лише на виконання рiшень, винесених у судовому порядку. Крiм випадкiв, коли цьому перешкоджають поважнi мiркування державної безпеки, бiженцям буде надано право надати для свого виправдання докази та оскарження вiдповiдним iнстанцiям чи особi або особам, спецiально призначеним вiдповiдними iнстанцiями, а також право мати для цих цiлей своїх представникiв.
3. Договiрнi Держави надаватимуть таким бiженцям достатнiй строк для отримання законного права на в'їзд до iншої країни. Договiрнi Держави зберiгають за собою право застосовувати протягом цього строку такi заходи внутрiшнього характеру, якi вони вважатимуть необхiдними.
Стаття 33
Заборона вислання бiженцiв або їхнього
примусового повернення (в країни, з яких вони
прибули)
1. Договiрнi Держави не будуть жодним чином висилати або повертати бiженцiв до кордонiв країни, де їхньому життю чи свободi загрожуватиме небезпека через їхню расу, релiгiю, громадянство, належнiсть до певної соцiальної групи або полiтичнi переконання.
2. Ця постанова, однак, не може застосовуватися до бiженцiв, якi розглядаються з поважних причин як такi, що є суспiльно небезпечними i становлять загрозу безпецi країни, в якiй вони знаходяться, або засудженi чинним вироком за вчинення особливо тяжкого злочину.
Стаття 34
Натуралiзацiя
Договiрнi Держави будуть по можливостi полегшувати асимiляцiю та натуралiзацiю бiженцiв. Вони, зокрема, робитимуть все, що вiд них залежить, для прискорення дiловодства з натуралiзацiї та можливого зменшення пов'язаних з цим зборiв та витрат.
Роздiл VI
Положення, що стосуються застосування Конвенцiї i
перехiдного перiоду
Стаття 35
Спiвпраця нацiональної влади з Органiзацiєю
Об'єднаних Нацiй
1. Договiрнi Держави зобов'язуються спiвпрацювати з Управлiнням Верховного комiсара Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у справах бiженцiв чи будь-яким iншим органом Об'єднаних Нацiй, на який може перейти виконання його функцiй, i, зокрема, сприятимуть виконанню ним обов'язкiв щодо нагляду за застосуванням положень цiєї Конвенцiї.
2. Щоб дати Управлiнню Верховного комiсара чи будь-якому iншому органу Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, що може перейти на його мiсце, можливiсть подавати доповiдi вiдповiдним органам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, Договiрнi Держави зобов'язуються забезпечувати їх у належнiй формi потрiбними їм вiдомостями та статистичними даними, стосовно:
a) стану бiженцiв;
b) виконання цiєї Конвенцiї i
c) законiв, розпоряджень та декретiв, якi чиннi або якi можуть набути чинностi, з питання про бiженцiв.
Стаття 36
Iнформацiя про нацiональнi та законодавчi акти
Договiрнi Держави повiдомлять Генеральному секретарю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй текст законiв i розпоряджень, виданих ними з метою виконання цiєї Конвенцiї.
Стаття 37
Конвенцiї, укладенi ранiше
Iз збереженням чинностi пункту 2 статтi 28 цiєї Конвенцiї ця Конвенцiя для сторiн, якi в нiй беруть участь, замiнює акти вiд 5 липня 1922 р., 31 травня 1924 р., 12 травня 1926 р., 30 червня 1928 р. i 30 липня 1935 р., конвенцiї вiд 28 жовтня 1933 р. i 10 лютого 1938 р., Протокол вiд 14 вересня 1939 р. i Угоду вiд 15 жовтня 1946 року.
Роздiл VII
Заключнi положення
Стаття 38
Вирiшення спорiв
Усi спори мiж учасниками цiєї Конвенцiї щодо її тлумачення чи застосування, якi не можуть бути вирiшенi iншим шляхом, на прохання будь-якої сторони у спорi передаватимуться до Мiжнародного Суду.
Стаття 39
Пiдписання, ратифiкацiя та приєднання
1. Ця Конвенцiя буде вiдкрита для пiдписання в Женевi 28 липня 1951 р. i пiсля цього буде депонована у Генерального секретаря Органiзацiї Об'єднаних Нацiй. Вона буде вiдкрита для пiдписання в Європейському вiддiленi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з 28 липня до 31 серпня 1951 р. i буде знову вiдкрита для пiдписання в Центральних Установах Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з 17 вересня 1951 р. до 31 грудня 1952 року.
2. Ця Конвенцiя буде вiдкрита для пiдписання вiд iменi усiх держав-членiв Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, а також вiд iменi будь-якої iншої держави, яка отримала запрошення брати участь у Конференцiї повноважних представникiв з питання про статус бiженцiв i апатридiв, або будь-якої держави, якiй Генеральна Асамблея запропонує її пiдписати. Ця Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї, причому ратифiкацiйнi грамоти будуть депонованi у Генерального секретаря Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
3. Ця Конвенцiя буде вiдкрита з 28 липня 1951 р., для приєднання держав, згаданих у пунктi 2 цiєї статтi. Приєднання проводитиметься шляхом депонування у Генерального секретаря Органiзацiї Об'єднаних Нацiй акта про приєднання.
Стаття 40
Постанова про територiальне застосування
Конвенцiї
1. Будь-яка держава пiд час пiдписання або ратифiкацiї Конвенцiї чи приєднання до неї може заявити, що дiя цiєї Конвенцiї поширюється на всi або деякi територiї, за мiжнароднi вiдносини яких ця держава вiдповiдає. Така заява набуде чинностi в день набуття чинностi Конвенцiєю для цiєї держави.
2. У будь-який час пiсля цього подiбне поширення дiї Конвенцiї має бути оголошене шляхом повiдомлення на адресу Генерального секретаря Органiзацiї Об'єднаних Нацiй i набуває чинностi на дев'яностий день пiсля дати отримання Генеральним секретарем Органiзацiї Об'єднаних Нацiй цього повiдомлення або ж в день набуття чинностi Конвенцiєю для цiєї держави, якщо ця остання дата є пiзнiшою.
3. Стосовно тих територiй, на якi пiд час пiдписання, ратифiкацiї чи приєднання ця Конвенцiя не поширювалась, кожна заiнтересована держава розгляне питання про можливiсть вжиття заходiв, необхiдних для поширення дiї цiєї Конвенцiї на такi територiї, за згоди урядiв таких територiй, там, де це необхiдно з причин конституцiйного характеру.
Стаття 41
Постанови про федеративнi держави
До держав федеративного чи неунiтарного типу застосовуватимуться такi положення:
a) стосовно тих статей цiєї Конвенцiї, якi пiдпадають пiд законодавчу юрисдикцiю федеральної законодавчої влади, зобов'язання федерального уряду будуть у зазначених межах вiдповiдати зобов'язанням сторiн у цiй Конвенцiї, якi не є федеративними державами;
b) щодо статей цiєї Конвенцiї, якi пiдпадають пiд законодавчу юрисдикцiю штатiв, провiнцiй або кантонiв якi входять до федерацiї i не зобов'язанi, згiдно з конституцiйним ладом федерацiї, вживати законодавчих заходiв, федеральний уряд при першiй можливостi повiдомить про цi статтi вiдповiднi властi штатiв, провiнцiй чи кантонiв, супроводжуючи це повiдомлення своїм схвальним вiдзивом;
c) федеральнi держави, якi є стороною в цiй Конвенцiї, на прохання будь-якої iншої Договiрної Держави, передане через Генерального секретаря Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, нададуть довiдку про iснуючi у федерацiї та її складових частинах закони i практику щодо будь-якого конкретного положення Конвенцiї iз зазначенням того, якою мiрою це положення було виконане законодавчим чи iншим шляхом.
Стаття 42
Застереження
1. Пiд час пiдписання, ратифiкацiї або приєднання будь-яка держава може зробити застереження до статей Конвенцiї, крiм статей 1, 3 i 4, пункту 1 статтi 16, статей 33 i 36-46 включно.
2. Будь-яка держава, що робить застереження вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi, може будь-коли вiдмовитися вiд цього застереження шляхом повiдомлення про це Генерального секретаря Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
Стаття 43
Набуття чинностi
1. Ця Конвенцiя набуває чинностi на дев'яностий день з дня депонування шостої ратифiкацiйної грамоти або акта про приєднання.
2. Для всiх держав, що ратифiкували Конвенцiю або приєдналися до неї пiсля депонування шостої ратифiкацiйної грамоти або акта про приєднання, Конвенцiя набуває чинностi на дев'яностий день з дня депонування вiдповiдною державою своєї ратифiкацiйної грамоти або акта про приєднання.
Стаття 44
Денонсацiя
1. Будь-яка Договiрна Держава може будь-коли денонсувати цю Конвенцiю шляхом повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
2. Така денонсацiя набуває чинностi для вiдповiдної Договiрної Держави через один рiк з дня отримання повiдомлення Генеральним секретарем Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
3. Будь-яка держава, що зробила заяву або вiдправила повiдомлення на пiдставi статтi 40, може будь-коли пiсля цього, шляхом повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, заявити, що Конвенцiя не буде поширюватися на вiдповiдну територiю через рiк пiсля отримання зазначеного повiдомлення Генеральним секретарем.
Стаття 45
Перегляд
1. Будь-яка Договiрна Держава може шляхом повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Органiзацiї Об'єднаних Нацiй в будь-який час вимагати перегляду цiєї Конвенцiї.
2. Генеральна Асамблея Органiзацiї Об'єднаних Нацiй буде рекомендувати вiдповiднi заходи, якщо у зв'язку з такою вимогою буде необхiдно вжити будь-яких заходiв.
Стаття 46
Повiдомлення, якi розсилає Генеральний секретар
Органiзацiї Об'єднаних Нацiй
Генеральний секретар Органiзацiї Об'єднаних Нацiй повiдомлятиме всiм членам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй та державам, що не є її членами, зазначеним у статтi 39:
a) про заяви i повiдомлення, якi надiйшли на пiдставi роздiлу В статтi 1;
b) про пiдписання, ратифiкацiї та приєднання, передбаченi статтею 39;
c) про заяви та повiдомлення, передбаченi статтею 40;
d) про застереження та вiдмови вiд застережень, передбачених статтею 42;
e) про дату набуття чинностi цiєю Конвенцiєю згiдно зi статтею 43;
f) про денонсацiї та повiдомлення згiдно зi статтею 44;
g) про вимоги перегляду, якi надiйшли на пiдставi статтi 45.
На посвiдчення чого нижчепiдписанi належним чином уповноваженi пiдписали цю Конвенцiю вiд iменi своїх урядiв.
Вчинено у Женевi двадцять восьмого дня липня мiсяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят першого року, в одному примiрнику, англiйський та французький тексти якого є рiвно автентичними; цей примiрник депонується в архiвi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, i його завiренi копiї надаються всiм членам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй та державам, якi не є її учасницями, згаданим у статтi 39.
Коментар
Пункт 1
1. Проїзнi документи, про якi йдеться в статтi 28 цiєї Конвенцiї, мають вiдповiдати зразковi, який додається.
2. Цi документи мають видаватися принаймнi двома мовами, причому однiєю з них має бути англiйська або французька.
Пункт 2
З урахуванням правил видачi документiв, якi встановлюються країнами, дiти можуть бути внесенi до проїзних документiв одного з батькiв або, у виняткових випадках, - до проїзних документiв iншого дорослого бiженця.
Пункт 3
Мито, яке стягується за видачу документiв, не повинно перевищувати мiнiмального мита, яке стягується за нацiональнi паспорти.
Пункт 4
Крiм особливих або виняткових випадкiв, документ має бути дiйсним у якомога бiльшiй кiлькостi країн.
Пункт 5
Документ повинен бути дiйсним протягом одного або двох рокiв на розсуд органiв влади, якi видають документ.
Пункт 6
1. Поновлення або продовження строку дiї документа входить до компетенцiї того органу влади, який його видав, доти, доки власник не оселиться на законних пiдставах на iншiй територiї i законно проживатиме на територiї, де розташований вищезгаданий орган влади. За тих же умов видача нового документа входить до компетенцiї органу влади, який видав попереднiй документ.
2. Дипломатичнi або консульськi установи, якi мають спецiальнi повноваження для цих цiлей, повиннi мати право на продовження строку дiї проїзних документiв, виданих їхнiми урядами, на перiод не бiльше шести мiсяцiв.
3. Договiрнi Держави прихильно розглядатимуть питання про поновлення або продовження строку дiї проїзних документiв або видачу нових документiв бiженцям, якi бiльше не проживають на законних пiдставах на їхнiй територiї i не в змозi отримати проїзнi документи вiд країни їхнього законного проживання.
Пункт 7
Договiрнi Держави визнають дiйснiсть документiв, виданих згiдно з положеннями статтi 28 цiєї Конвенцiї.
Пункт 8
Компетентнi органи країни, до якої бiженець бажає переїхати, оформляють вiзу в документi, власником якого вiн є, якщо така вiза є необхiдною та якщо вони готовi його прийняти.
Пункт 9
1. Договiрнi Держави зобов'язуються видавати транзитнi вiзи бiженцям, якi отримали вiзи територiї пункту призначення.
2. У видачi таких вiз може бути вiдмовлено з причин, якi виправдовують вiдмову у вiзi будь-якому iноземцевi.
Пункт 10
Мито за видачу в'їзних, виїзних або транзитних вiз не повинно перевищувати мiнiмального мита за вiзи для iноземних паспортiв.
Пункт 11
Коли бiженець законно оселився на територiї iншої держави, вiдповiдальнiсть за видачу нового документа, за умовами та положеннями статтi 28, переходить до компетентних органiв цiєї територiї, до яких бiженець має право звертатися.
Пункт 12
Органи влади, якi видають новий документ, повиннi вилучити старий документ та повернути його до країни, яка його видала, якщо в документi вказано, що вiн пiдлягає поверненню; у противному випадку вони повиннi вилучити цей документ та знищити його.
Пункт 13
1. Кожна Договiрна Держава зобов'язана знову прийняти на своїй територiї в будь-який час протягом строку дiї документа власника проїзного документа, виданого нею згiдно зi статтею 28 цiєї Конвенцiї.
2. З урахуванням положень попереднього пiдпункту Договiрна Держава може вимагати вiд власника документа виконання тих формальностей, якi можуть бути приписанi щодо виїзду з її територiї або повернення на неї.
3. Договiрнi Держави зберiгають за собою право у виняткових випадках або у випадках, коли перебування бiженця дозволяється на певний перiод, пiд час видачi документа обмежувати перiод, протягом якого бiженець може повернутися, не менш нiж трьома мiсяцями.
Пункт 14
За єдиним винятком умов пункту 13 положення цього коментаря жодним чином не зачiпають законiв i правил, якi регулюють умови приймання, проїзду, проживання, поселення i виїзду з територiй Договiрних Держав.
Пункт 15
Нi видача документа, нi в'їзд за цим документом не визначають i не зачiпають статусу власника документа, особливо стосовно його нацiональностi.
Пункт 16
Видача документа в жодному разi не надає його власниковi захисту дипломатичних або консульських установ країни видачi документа i не надає цим установам право захисту.
Додаток
Зразок проїзного документа
Документ повинен мати форму брошури (приблизно 15 х 10 см).
Рекомендовано друкувати документ таким чином, щоб було легко виявити пiдтирання або змiни, зробленi хiмiчними або iншими засобами, i щоб слова "Конвенцiя вiд 28 липня 1951 року" були надрукованi на кожнiй сторiнцi мовою країни, яка видала документ.
 |
| (Обкладинка брошури) |
| ПРОЇЗНИЙ ДОКУМЕНТ (Конвенцiя вiд 28 липня 1951 року) |
|---|
| |
| N __________________ |
| (1) |
| ПРОЇЗНИЙ ДОКУМЕНТ (Конвенцiя вiд 28 липня 1951 року) |
| Строк дiї цього документа закiнчується | |
, |
| якщо вiн не продовжений або не поновлений. | ||
| Прiзвище | |
| Iм'я (iмена) | |
| Його супроводжують | |
дитина (дiти). |
1. Цей документ виданий з єдиною метою надати його власниковi проїзний документ, який може використовуватись замiсть нацiонального паспорта. Вiн не завдає шкоди i жодним чином не зачiпає нацiональнiсть його власника. |
||
| 2. Власник має дозвiл на повернення до | |
| |
|
[тут вказати країну, властi якої видають цей документ] або до |
|
| |
|
| |
|
якщо далi не вказана пiзнiша дата. |
|
[Перiод, протягом якого власник документа може повернутися, повинен становити не менше трьох мiсяцiв]. |
|
3. Якщо власник документа оселиться не в тiй країнi, яка видала цей документ, вiн повинен, якщо вiн бажає знову їхати, звернутися до компетентних властей країни свого проживання за новим документом. [Старий проїзний документ повинен вилучатися властями, якi видають новий документ, та повертатися властям, якi видали старий документ]1. |
|
(Цей документ мiстить ______ стор., не рахуючи обкладинки). |
|
| |
|
____________________ |
|
| (2) | |
| Мiсце та дата народження | |
| Рiд занять | |
| Теперiшнє мiсце проживання | |
| *Дiвоче прiзвище та iм'я (iмена) дружини | |
| |
|
| *Прiзвище та iм'я чоловiка | |
||||||||||||||
| |
|||||||||||||||
| Опис | |||||||||||||||
|
|||||||||||||||
| Дiти, якi супроводжують власника документа |
| Прiзвище | Iм'я (iмена) | Мiсце та дата народження | Стать | |||
| |
|
|
|
| *Непотрiбне викреслити. |
| (Цей документ мiстить _____ стор., не рахуючи обкладинки). |
| |
| (3) |
| Фото власника документа та печатка
властей, якi видають документ Вiдбитки пальцiв власника (якщо необхiдно) |
| Пiдпис власника | |
| (Цей документ мiстить ________ стор., не рахуючи обкладинки). | |
| |
|
| (4) | |
1. Цей документ дiйсний для таких країн: |
| |
| |
| |
| |
2. Документ або документи, на основi яких виданий цей документ: |
| |
| |
| |
| Виданий | |
| Дата | |
| Пiдпис та печатка властей, якi видали документ: |
| Мито сплачено |
| (Цей документ мiстить ________ стор., не рахуючи обкладинки). |
| |
| (5) |
| Продовження або поновлення строку дiї документа |
| Мито сплачено: |
|
||||
|
|
||||
| Пiдпис та печатка властей, якi продовжили або поновили строк дiї цього документа: | |||||
| ____________________ | |||||
| Продовження або поновлення строку дiї документа | |||||
| Мито сплачено: |
|
||||
|
|
||||
| Пiдпис та печатка властей, якi продовжили або поновили строк дiї цього документа: | |||||
| (Цей документ мiстить _____ стор., не рахуючи обкладинки.) | |||||
| |
|||||
| (6) | |||||
| Продовження або поновлення строку дiї документа | |||||
| Мито сплачено: |
|
||||
|
|
||||
| Пiдпис та печатка властей, якi продовжили або поновили строк дiї цього документа: | |||||
| ____________________ | |||||
| Продовження або поновлення строку дiї документа | |||||
| Мито сплачено: |
|
||||
|
|
||||
| Пiдпис та печатка властей, якi продовжили або поновили строк дiї цього документа: | |||||
| (Цей документ мiстить _____ стор., не рахуючи обкладинки.) | |||||
| |
|||||
| (7-32) | |||||
| Вiзи | |||||
Прiзвище власника цього документа повинно повторюватися у кожнiй вiзi. |
|||||
| (Цей документ мiстить _____ стор., не рахуючи обкладинки.) | |||||
Принята 28 июля 1951 года Конференцией полномочных представителей по вопросу о статусе беженцев и апатридов, созванной в соответствии с Резолюцией 428 (V) Генеральной Ассамблеи от 14 декабря 1950 года
Вступление в силу: 22 апреля 1954 года в соответствии со статьей 43.
 | Copyright © 2024 НТФ «Интес» Все права сохранены. |