КОНВЕНЦIЯ
про договiр мiжнародного автомобiльного перевезення вантажiв
Женева, 19 травня 1956 року
Офiцiйний переклад.
Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Протоколом
вiд 5 липня 1978 року
Преамбула
Договiрнi сторони,
Визнаючи бажанiсть стандартизацiї умов, що регулюють договiр мiжнародного автомобiльного перевезення вантажiв, зокрема, в тому, що стосується документiв, якi застосовуються пiд час такого перевезення, та вiдповiдальностi перевiзника,
Домовились про таке:
РОЗДIЛ I
Сфера застосування
Стаття 1
1. Ця Конвенцiя застосовується до будь-якого договору автомобiльного перевезення вантажiв транспортними засобами за винагороду, коли зазначенi в договорi мiсце прийняття вантажу для перевезення i мiсце, передбачене для доставки, знаходяться у двох рiзних країнах, з яких принаймнi одна є договiрною країною, незважаючи на мiсце проживання i громадянство сторiн.
2. Для цiлей цiєї Конвенцiї "транспортний засiб" означає автомобiлi, автопоїзди, причепи i напiвпричепи як це визначено в статтi 4 Конвенцiї про дорожнiй рух вiд 19 вересня 1949 року.
3. Ця Конвенцiя застосовується також у тому випадку, якщо перевезення, що входять в сферу її застосування, здiйснюються державами або урядовими закладами чи органiзацiями.
4. Ця Конвенцiя не застосовується:
a) до перевезень, якi здiйснюються вiдповiдно до будь-якої мiжнародної поштової конвенцiї;
b) до перевезень небiжчикiв;
c) до перевезень обстановки i меблiв при переїздах.
5. Договiрнi Сторони погоджуються не змiнювати будь-якi з положень цiєї Конвенцiї шляхом спецiальних угод мiж двома чи декiлькома Договiрними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхнiх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажнi накладнi, що встановлюють право власностi на вантаж при перевезеннях, якi виконуються цiлком в межах їхнiх територiй.
Стаття 2
1. Якщо транспортний засiб, що мiстить вантаж, частину шляху здiйснює по морю, залiзницi, внутрiшнiм водним шляхом або повiтряним транспортом, i, крiм випадку, коли застосовуються положення статтi 14, вантаж з транспортного засобу не вивантажується, ця Конвенцiя застосовується до всього перевезення в цiлому. Якщо буде доведено, що будь-яка втрата вантажу, його пошкодження чи затримка доставки, що мали мiсце пiд час перевезення, яке було здiйснене iншим видом транспорту, i не були викликанi дiєю чи недоглядом автомобiльного перевiзника, а викликанi подiєю, що могла мати мiсце лише пiд час i з причини перевезення, здiйсненого цим iншим видом транспорту, вiдповiдальнiсть автомобiльного перевiзника визначається не цiєю Конвенцiєю, а таким чином, як визначалась би вiдповiдальнiсть перевiзника iншим видом транспорту, якщо б договiр перевезення вантажу був би укладений вiдправником виключно з перевiзником iншим видом транспорту згiдно з умовами, визначеними законодавством про перевезення вантажу цим видом транспорту. Однак, якщо такi умови вiдсутнi, то вiдповiдальнiсть автомобiльного перевiзника визначається цiєю Конвенцiєю.
2. Якщо автомобiльний перевiзник також здiйснює перевезення й iншими видами транспорту, його вiдповiдальнiсть також визначається вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi так, нiби його функцiя автомобiльного перевiзника i функцiя перевiзника iншим видом транспорту виконувалися двома рiзними особами.
РОЗДIЛ II
Особи, за яких перевiзник є вiдповiдальним
Стаття 3
Для цiлей цiєї Конвенцiї, перевiзник вiдповiдає за дiї i недогляди своїх агентiв, службовцiв та всiх iнших осiб, до послуг яких вiн звертається для виконання перевезення, коли такi агенти, службовцi чи iншi особи виконують покладенi на них обов'язки, як за власнi дiї i недогляди.
РОЗДIЛ III
Укладання i виконання договору перевезення
Стаття 4
Договiр перевезення пiдтверджується складанням вантажної накладної. Вiдсутнiсть, неправильнiсть чи утрата вантажної накладної не впливають на iснування та чиннiсть договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цiєї Конвенцiї.
Стаття 5
1. Вантажна накладна складається в трьох оригiнальних примiрниках, пiдписаних вiдправником i перевiзником. Цi пiдписи можуть бути надрукованi чи замiненi печатками вiдправника i перевiзника, якщо це допускається законодавством країни, в якiй складена вантажна накладна. Перший примiрник передається вiдправнику, другий супроводжує вантаж, а третiй залишається у перевiзника.
2. Якщо вантаж, який пiдлягає перевезенню, необхiдно завантажити на декiлька транспортних засобiв, або якщо вiн є рiзнорiдним чи подiлений на рiзнi партiї, вiдправник або перевiзник має право вимагати складання окремої вантажної накладної на кожний транспортний засiб, що використовується, або на вантаж кожного роду чи на кожну партiю вантажу.
Стаття 6
1. Вантажна накладна мiстить такi данi:
a) дата i мiсце складання вантажної накладної;
b) iм'я та адреса вiдправника;
c) iм'я та адреса перевiзника;
d) мiсце i дата прийняття вантажу до перевезення i передбачене мiсце його доставки;
e) iм'я та адреса одержувача;
f) прийняте позначення характеру вантажу i спосiб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажiв, їх загальновизнане позначення;
g) кiлькiсть вантажних мiсць, їх спецiальне маркування i нумерацiя мiсць;
h) вага вантажу брутто чи виражена в iнших одиницях вимiру кiлькiсть вантажу;
i) платежi, пов'язанi з перевезенням (провiзна плата, додатковi платежi, митнi збори, а також iншi платежi, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);
j) iнструкцiї, необхiднi для виконання митних та iнших формальностей;
k) заява про те, що перевезення здiйснюється, незалежно вiд будь-яких умов, згiдно положень дiйсної Конвенцiї.
2. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також мiстити наступнi данi:
a) заява про те, що перевантаження забороняється;
b) платежi, якi вiдправник зобов'язується сплатити;
c) сума платежу, що пiдлягає сплатi при доставцi;
d) декларована вартiсть вантажу i сума додаткової цiнностi його для вiдправника;
e) iнструкцiї вiдправника перевiзнику вiдносно страхування вантажу;
f) погоджений термiн, протягом якого повинно бути виконано перевезення;
g) перелiк документiв, переданих перевiзнику.
3. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку iншу iнформацiю, яку вони вважають корисною.
Стаття 7
1. Вiдправник несе вiдповiдальнiсть за всi витрати, шкоду i збитки, заподiянi перевiзнику внаслiдок неточностi або недостатностi:
a) даних, зазначених у пiдпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статтi 6;
b) даних, зазначених у пунктi 2 статтi 6;
c) будь-яких iнших даних чи iнструкцiй, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних.
2. Якщо, на запит вiдправника, перевiзник вносить у вантажну накладну данi, зазначенi у пунктi 1 цiєї статтi, то вважається, доки не доведене зворотне, що вiн це зробив вiд iменi вiдправника.
3. Якщо вантажна накладна не мiстить заяви, передбаченої у пiдпунктi k) пункту 1 статтi 6, перевiзник вiдповiдає за всi витрати, шкоду i збитки, якi може зазнати внаслiдок такого недогляду особа, яка має право розпоряджатися вантажем.
Стаття 8
1. Приймаючи вантаж, перевiзник перевiряє:
a) вiрнiсть записiв, зроблених у вантажнiй накладнiй щодо числа вантажних мiсць, а також їх маркування та нумерацiї мiсць;
b) зовнiшнiй стан вантажу i його упаковки.
2. Якщо перевiзник не має достатньої можливостi перевiрити вiрнiсть записiв, зазначених у пiдпунктi a) пункту 1 цiєї статтi, вiн повинен зробити обгрунтованi застереження у вантажнiй накладнiй. Вiн повинен також мотивувати всi зробленi ним застереження щодо зовнiшнього стану вантажу i його упаковки. Цi застереження не мають обов'язкової сили для вiдправника, якщо останнiй не погодився бути зобов'язаним ними i не зробив про це запис у вантажнiй накладнiй.
3. Вiдправник має право вимагати перевiрки перевiзником ваги брутто вантажу або його кiлькостi, вираженiй в iнших одиницях вимiру. Вiн може також вимагати перевiрки вмiсту вантажних мiсць. Перевiзник може вимагати вiдшкодування витрат, пов'язаних з такою перевiркою. Результати перевiрок включають у вантажну накладну.
Стаття 9
1. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору i прийняття вантажу перевiзником.
2. Якщо вантажна накладна не мiстить спецiальних застережень перевiзника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж i його упаковка були зовнi в належному станi в момент прийняття вантажу перевiзником, i що кiлькiсть вантажних мiсць, а також їх маркування та нумерацiя вiдповiдали заявам, якi мiстилися у вантажнiй накладнiй.
Стаття 10
Вiдправник несе вiдповiдальнiсть перед перевiзником за збиток, заподiяний особам, устаткуванню або iншим вантажам, а також за будь-якi витрати, викликанi несправною упаковкою вантажу, за винятком випадкiв, коли дефект був очевидним або вiдомим перевiзнику в момент прийняття вантажу, i вiн не зробив щодо цього застережень.
Стаття 11
1. Для цiлей митних та iнших формальностей, якi повиннi бути здiйсненi до доставки вантажу, вiдправник додає до вантажної накладної необхiднi документи або надає їх в розпорядження перевiзника, i забезпечує його всiєю iнформацiєю, якої вiн може потребувати.
2. Перевiзник не зобов'язаний перевiряти вiрнiсть i адекватнiсть цих документiв та iнформацiї. Вiдправник несе вiдповiдальнiсть перед перевiзником за будь-якi збитки, заподiянi вiдсутнiстю, недостатнiстю чи невiрнiстю таких документiв та iнформацiї, за винятком випадкiв незаконних дiй або недбалостi перевiзника.
3. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть як представник за наслiдки втрати чи невiрного використання документiв, зазначених у вантажнiй накладнiй i доданих до неї або наданих в його розпорядження; сума вiдшкодування, яке сплачується перевiзником, не повинна, однак, перевищувати ту, яка пiдлягала б сплатi у випадку втрати вантажу.
Стаття 12
1. Вiдправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати вiд перевiзника припинення перевезення, змiни мiсця, передбаченого для доставки вантажу, або здачi вантажу одержувачу, iншому, нiж зазначений у вантажнiй накладнiй.
2. Вiдправник втрачає це право з того моменту, коли другий примiрник накладної переданий одержувачу або коли останнiй здiйснює свої права, передбаченi в пунктi 1 статтi 13; з цього моменту i надалi перевiзник керується вказiвками одержувача.
3. Однак, право розпорядження вантажем належить одержувачу з моменту складання вантажної накладної, якщо у вантажнiй накладнiй вiдправником зроблена вiдповiдна позначка.
4. Якщо, здiйснюючи своє право розпорядження вантажем, одержувач дає наказ доставити вантаж iншiй особi, остання не має права призначити iнших одержувачiв.
5. Право розпорядження вантажем здiйснюється за таких умов:
a) вiдправник чи, у випадку, зазначеному в пунктi 3 цiєї статтi, одержувач, який бажає здiйснити це право, представляє перший примiрник вантажної накладної, яка мiстить новi iнструкцiї перевiзнику, а також звiльняє перевiзника вiд вiдповiдальностi за будь-якi витрати, шкоду i збитки, викликанi виконанням таких iнструкцiй;
b) виконання таких iнструкцiй є можливим у той момент, коли їх одержує особа, яка повинна їх виконати; воно не порушує нормальний хiд роботи пiдприємства перевiзника i не впливає на вiдправникiв чи одержувачiв iнших вантажiв;
c) такi iнструкцiї не призводять до розбивки вантажу.
6. Якщо перевiзник не може виконати отриманi ним iнструкцiї в силу положень пiдпункту b) пункту 5, вiн негайно повiдомляє про це особу, яка надала такi iнструкцiї.
7. Перевiзник, який не виконав iнструкцiї, що були йому наданi вiдповiдно до положень цiєї статтi, або який виконав такi iнструкцiї, не вимагаючи надання йому першого примiрника вантажної накладної, несе вiдповiдальнiсть перед особою, яка має право пред'явити претензiю, за будь-якi заподiянi таким чином шкоду або збитки.
Стаття 13
1. Пiсля прибуття вантажу на мiсце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати вiд перевiзника передачi йому другого примiрника вантажної накладної i вантажу в обмiн на розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув пiсля закiнчення термiну, передбаченого в статтi 19, одержувач може вiд свого iменi пред'явити перевiзнику вимоги, основанi на правi, що витiкає з договору перевезення.
2. Одержувач, який користується правами, наданими йому вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi, здiйснює платежi, зазначенi як такi, що пiдлягають сплатi, у вантажнiй накладнiй. У випадку виникнення спору з цього приводу, перевiзник не зобов'язаний доставляти вантаж до надання одержувачем гарантiй платежу.
Стаття 14
1. Якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки мiсця, перевiзник запитує iнструкцiї в особи, яка має право розпоряджатися вантажем вiдповiдно до положень статтi 12.
2. Незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, вiдмiнних вiд передбачених у вантажнiй накладнiй, i якщо перевiзник не змiг вчасно одержати iнструкцiї вiд особи, яка має право розпоряджатися вантажем вiдповiдно до статтi 12, перевiзник повинен вжити заходiв, якi вiн вважає найбiльш придатними в iнтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.
Стаття 15
1. Якщо виникають обставини, що перешкоджають здачi вантажу пiсля його прибуття на мiсце, призначене для здачi, перевiзник запитує iнструкцiї у вiдправника. Якщо одержувач вiдмовляється прийняти вантаж, вiдправник має право розпорядитися вантажем без пред'явлення першого примiрника вантажної накладної.
2. Одержувач, навiть якщо вiн вiдмовився вiд прийняття вантажу, може тим не менше вимагати його доставки доти, доки перевiзник не одержав вiд вiдправника протилежних iнструкцiй.
3. Якщо перешкода для здачi вантажу виникає пiсля того, як одержувач, вiдповiдно до наданого йому пунктом 3 статтi 12 права, дав наказ доставити вантаж iншiй особi, то пункти 1 i 2 цiєї статтi застосовуються так, якби одержувач був би вiдправником, а така iнша особа - одержувачем.
Стаття 16
1. Перевiзник має право на вiдшкодування витрат, викликаних запитом про надання iнструкцiй чи виконанням таких iнструкцiй, якщо такi витрати не є наслiдком його власних дiй або недогляду.
2. У випадках, зазначених у пунктi 1 статтi 14 i в статтi 15, перевiзник може негайно вивантажити вантаж за рахунок особи, яка має право розпоряджатися вантажем, i пiсля такого вивантаження перевезення вважається закiнченим. Пiсля цього перевiзник здiйснює збереження вантажу вiд iменi особи, яка має право розпоряджатися вантажем. Вiн може, однак, довiрити збереження вантажу третiй особi й у цьому випадку несе вiдповiдальнiсть лише за обачний вибiр таких третiх осiб. Платежi, передбаченi вантажною накладною, та всi iншi витрати залишаються такими, що пiдлягають оплатi пiсля видачi вантажу.
3. Перевiзник може продати вантаж, не очiкуючи iнструкцiй вiд особи, що має право розпоряджатися ним, якщо вантаж є швидкопсувним або якщо того вимагає його стан, чи якщо витрати по збереженню вантажу будуть занадто високi в порiвняннi з його вартiстю. В iнших випадках перевiзник також може продати вантаж, якщо в належний термiн ним не отримано вiд особи, що має право розпоряджатися вантажем, протилежних iнструкцiй, виконання яких може справедливо вiд нього вимагатися.
4. У випадку продажу вантажу вiдповiдно до положень цiєї статтi, виручена сума, за винятком витрат, якi пiдлягають сплатi пiсля доставки вантажу, передається в розпорядження особи, що має право розпоряджатися вантажем. Якщо цi витрати перебiльшують виручену суму, то перевiзник має право отримати належну рiзницю.
5. Застосовувана при продажi процедура визначається дiючими на мiсцi розташування вантажу законодавством чи звичаями.
РОЗДIЛ IV
Вiдповiдальнiсть перевiзника
Стаття 17
1. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення i до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
2. Однак, перевiзник звiльняється вiд вiдповiдальностi, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслiдок дiй або недогляду позивача, внаслiдок iнструкцiй позивача, не викликаних дiями або недоглядом з боку перевiзника, внаслiдок дефекту вантажу чи внаслiдок обставин, уникнути яких перевiзник не мiг i наслiдки яких вiн не мiг вiдвернути.
3. Перевiзник не звiльняється вiд вiдповiдальностi з причини несправностi транспортного засобу, яким вiн користувався для виконання перевезення, або з причини дiй або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засiб, або агентiв i службовцiв останньої.
4. За умови дотримання пунктiв 2 - 5 статтi 18, перевiзник звiльняється вiд вiдповiдальностi, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслiдком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однiєю чи декiлькома з перерахованих нижче обставин:
a) з використанням вiдкритих безтентових транспортних засобiв, якщо таке використання було погоджене i чiтко зазначене у вантажнiй накладнiй;
b) з вiдсутнiстю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажi, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою пiддаються псуванню чи пошкодженню;
c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу вiдправником або одержувачем, чи особами, якi дiють вiд iменi вiдправника або вантажоодержувача;
d) з природними властивостями деяких вантажiв, внаслiдок яких вони пiддаються повнiй або частковiй втратi чи пошкодженню, зокрема, внаслiдок поломки, корозiї, гниття, усушки, нормального витоку або дiї молi чи шкiдникiв;
e) з недостатнiстю або неадекватнiстю маркування чи нумерацiї вантажних мiсць;
f) з перевезенням худоби.
5. Якщо вiдповiдно до цiєї статтi перевiзник не несе жодної вiдповiдальностi за деякi обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то вiн несе вiдповiдальнiсть лише в тiй мiрi, у якiй обставини, за якi вiн вiдповiдає згiдно цiєї статтi, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.
Стаття 18
1. Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликанi обставинами, зазначеними в пунктi 2 статтi 17, лежить на перевiзнику.
2. Якщо перевiзник встановить, що через обставини, якi склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслiдком одного чи декiлькох особливих ризикiв, зазначених у пунктi 4 статтi 17, то вважається, що вони вiдбулися внаслiдок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов'язанi, повнiстю або частково, з одним з цих ризикiв.
3. Ця презумпцiя не застосовується у випадку, передбаченому пiдпунктом a) пункту 4 статтi 17, якщо нестача перевищує припустиму норму або при втратi будь-якого вантажного мiсця.
4. Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спецiально обладнаними так, щоб вантаж не пiдпадав пiд вплив тепла, холоду, змiн температури чи вологостi повiтря, перевiзник не може посилатися на пiдпункт d) пункту 4 статтi 17, якщо тiльки вiн не доведе, що всi заходи стосовно вибору, обслуговування i використання вищезгаданого обладнання, яких вiн був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжитi, i що вiн дотримувався будь-яких наданих йому спецiальних iнструкцiй.
5. Перевiзник не може посилатися на пiдпункт f) пункту 4 статтi 17, якщо тiльки вiн не доведе, що всi заходи, якi вiн був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжитi, i що вiн дотримувався будь-яких наданих йому спецiальних iнструкцiй.
Стаття 19
Вважається, що мало мiсце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термiн або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термiн, фактична тривалiсть перевезення з урахуванням обставин справи, i зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхiдного при звичайних умовах для комплектацiї вантажiв для повного завантаження, перебiльшує час, який був би необхiдний сумлiнному перевiзнику.
Стаття 20
1. Той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днiв пiсля закiнчення узгодженого термiну або, за вiдсутностi узгодженого термiну, протягом шiстдесяти днiв iз дня прийняття вантажу перевiзником, є безперечним доказом втрати вантажу i особа, яка має право пред'явити претензiю, може на цiй пiдставi вважати його загубленим.
2. Особа, яка має таке право, може, отримавши компенсацiю за втрачений вантаж, надiслати письмовий запит про те, щоб її негайно сповiстили у випадку, якщо вантаж буде знайдений протягом року пiсля сплати компенсацiї. Їй надається письмове пiдтвердження отримання такого запиту.
3. Протягом тридцяти днiв пiсля отримання такого запиту, особа, яка має вищезазначене право, може вимагати, щоб вантаж був доставлений їй за умови сплати платежiв, зазначених у вантажнiй накладнiй, а також пiсля повернення отриманої нею компенсацiї, за винятком будь-яких зборiв, включених до компенсацiї, але без впливу на будь-якi претензiї щодо вiдшкодування за прострочення доставки вiдповiдно до статтi 23 i статтi 26, там де вона є застосовною.
4. За вiдсутностi запиту, зазначеного у пунктi 2, або будь-яких iнструкцiй, наданих у тридцятиденний термiн, передбачений у пунктi 3, або у випадку, коли вантаж не був знайдений протягом року з дня сплати компенсацiї, перевiзник має право розпоряджатися знайденим вантажем вiдповiдно до законодавства мiсцезнаходження вантажу.
Стаття 21
Якщо вантаж був доставлений одержувачу без стягнення пiсляплати, яку мав стягнути перевiзник з одержувача вiдповiдно до умов договору перевезення, перевiзник зобов'язаний сплатити вiдправнику компенсацiю, яка не перевищує суму такої пiсляплати, без впливу на його право подання позову проти одержувача.
Стаття 22
1. Якщо вiдправник передає перевiзнику небезпечнi вантажi, вiн повiдомляє перевiзнику про точний характер небезпеки, i зазначає, у разi потреби, заходи безпеки, яких необхiдно вжити. Якщо цю iнформацiю не внесено до вантажної накладної, тягар доказу, у якийсь iнший спосiб, того, що перевiзник знав про точний характер небезпеки, яку несе перевезення згаданих вантажiв, лежить на вiдправнику або одержувачу.
2. Небезпечнi вантажi, про характер яких перевiзник не був обiзнаний за умов, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, можуть бути в будь-який момент i в будь-якому мiсцi вивантаженi, знищенi чи знешкодженi перевiзником без компенсацiї; бiльш того, вiдправник несе вiдповiдальнiсть за всi витрати, шкоду i збитки, спричиненi передачею цих вантажiв для перевезення чи їхнiм перевезенням.
Стаття 23
1. Якщо, вiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї, перевiзник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсацiя розраховується на пiдставi вартостi вантажу в мiсцi i пiд час прийняття його для перевезення.
2. Вартiсть вантажу визначається на пiдставi бiржового котирування чи, за вiдсутностi такого, на пiдставi поточної ринкової цiни, чи, за вiдсутностi бiржового котирування або поточної ринкової цiни, на пiдставi звичайної вартостi товару такого ж роду i якостi.
3. Однак розмiр вiдшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кiлограм вiдсутньої ваги брутто.
| (пункт 3 статтi 23 у редакцiї Протоколу вiд 05.07.1978 р.) |
4. Крiм того, пiдлягають вiдшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також iншi платежi, пов'язанi з перевезенням вантажу, цiлком у випадку втрати всього вантажу й у пропорцiї, що вiдповiдає розмiру збитку, при частковiй втратi; iнший збиток вiдшкодуванню не пiдлягає.
5. У випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевiзник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення.
6. Бiльша компенсацiя може вимагатися тiльки у випадку, якщо вiдповiдно до статей 24 i 26 була задекларована вартiсть вантажу або спецiальний вiдсоток при доставцi.
7. Розрахунковою одиницею, зазначеною в цiй Конвенцiї, є одиниця спецiальних прав запозичення, визначена Мiжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пунктi 3 цiєї статтi, перераховується в нацiональну валюту держави, суд якої розглядає вiдповiдну справу, на пiдставi вартостi цiєї валюти станом на дату винесення рiшення чи на дату, погоджену Сторонами. Виражена в спецiальних правах запозичення вартiсть нацiональної валюти держави, яка є членом Мiжнародного валютного фонду, розраховується згiдно з методом оцiнки, що застосовується Мiжнародним валютним фондом станом на вiдповiдну дату до своїх операцiй та угод. Виражена в спецiальних правах запозичення вартiсть нацiональної валюти держави, яка не є членом Мiжнародного валютного фонду, розраховується за методом, визначеним цiєю державою.
| (статтю 23 доповнено пунктом 7 згiдно з Протоколом вiд 05.07.1978 р.) |
8. Однак держава, яка не є членом Мiжнародного валютного фонду й законодавство якої не дозволяє застосувати положення пункту 7 цiєї статтi, може пiд час ратифiкацiї або приєднання до Протоколу до КДПВ чи будь-коли пiсля цього заявити, що передбачена в пунктi 3 цiєї статтi межа вiдповiдальностi, яка застосовується на її територiї, становить 25 розрахункових одиниць. Розрахункова одиниця, зазначена в цьому пунктi, вiдповiдає 10/31 г золота 900 проби. Перерахунок зазначеної в цьому пунктi суми в нацiональну валюту здiйснюється згiдно iз законодавством вiдповiдної держави.
| (статтю 23 доповнено пунктом 8 згiдно з Протоколом вiд 05.07.1978 р.) |
9. Розрахунок, згаданий в останньому реченнi пункту 7 цiєї статтi, i перерахунок, згаданий у пунктi 8 цiєї статтi, здiйснюються таким чином, щоб виразити в нацiональнiй валютi держави настiльки, наскiльки це можливо, ту саму реальну вартiсть, що й та, яку виражено в розрахункових одиницях у пунктi 3 цiєї статтi. Держави повiдомляють Генеральному секретарю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй метод розрахунку, передбачений у пунктi 7 цiєї статтi, або результат перерахунку, передбаченого в пунктi 8 цiєї статтi, залежно вiд випадку, пiд час здачi на зберiгання документа, зазначеного в пунктi 3 Протоколу до КДПВ, та в усiх випадках, коли вносяться змiни до методу розрахунку або перерахунку.
| (статтю 23 доповнено пунктом 9 згiдно з Протоколом вiд 05.07.1978 р.) |
Стаття 24
Вiдправник може, за умови сплати узгодженої надбавки до провiзного платежу, задекларувати у вантажнiй накладнiй вартiсть вантажу, що перевищує лiмiт, зазначений в пунктi 3 статтi 23, i в такому випадку декларована сума замiнює такий лiмiт.
Стаття 25
1. У випадку пошкодження вантажу перевiзник сплачує суму, що вiдповiдає знецiненню вантажу, яке обчислюється з вартостi вантажу, яка встановлена вiдповiдно до пунктiв 1, 2 i 4 статтi 23.
2. Розмiр компенсацiї не може, однак, перевищувати:
a) у випадку пошкодження всiєї вiдправки, суми компенсацiї, яка пiдлягала б сплатi при втратi всього вантажу;
b) у випадку пошкодження лише частини вiдправки, суми, яка пiдлягала б сплатi при втратi тiєї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.
Стаття 26
1. Вiдправник може, за умови сплати узгодженої надбавки до провiзного платежу, встановити суму спецiального вiдсотку при доставцi на випадок втрати, ушкодження чи прострочення в доставцi вантажу в узгоджений термiн.
2. Якщо зроблена заява щодо спецiального вiдсотку при доставцi, то незалежно вiд компенсацiй, передбачених статтями 23, 24 i 25, може вимагатися вiдшкодування додаткових втрат або збиткiв в межах заявленого вiдсотку.
Стаття 27
1. Позивач має право вимагати сплати вiдсоткiв на компенсацiю, що пiдлягає сплатi. Такi вiдсотки, обрахованi iз розрахунку п'яти вiдсоткiв рiчних, накопичуються з дня надсилання перевiзнику письмової претензiї або, якщо така претензiя не пред'являлась, з дня початку розгляду позову.
2. Якщо суми, якi використовуються для розрахунку компенсацiї, не вираженi у валютi країни, в якiй пред'явлена вимога щодо сплати, конвертацiя здiйснюється за валютним курсом, який застосовується у день i в мiсцi виплати вiдшкодування.
Стаття 28
1. У тих випадках, коли, вiдповiдно до застосовуваного законодавства, у зв'язку з втратою, ушкодженням чи простроченням у доставцi, що виникли при перевезеннi, яке пiдпадає пiд дiю цiєї Конвенцiї, може бути висунута позадоговiрна вимога, перевiзник може посилатися на положення цiєї Конвенцiї, якi виключають його вiдповiдальнiсть або визначають чи обмежують компенсацiю, яка пiдлягає сплатi.
2. Якщо вимога, що постає з позадоговiрної вiдповiдальностi за втрату, пошкодження чи прострочення у доставцi, пред'являється до однiєї з осiб, за яких перевiзник вiдповiдає згiдно з положеннями статтi 3, така особа також може посилатися на положення цiєї Конвенцiї, якi виключають вiдповiдальнiсть перевiзника або визначають чи обмежують компенсацiю, яка пiдлягає сплатi.
Стаття 29
1. Перевiзник не має права посилатися на положення цього роздiлу, якi виключають чи обмежують його вiдповiдальнiсть або якi переносять тягар доказу, якщо збиток був викликаний його навмисним правопорушенням або таким неналежним виконанням обов'язкiв з його боку, яке згiдно законодавства, що застосовується судом або арбiтражем, який розглядає справу, прирiвнюється до навмисного правопорушення.
2. Те ж саме стосується i тих випадкiв, коли навмисне правопорушення або неналежне виконання обов'язкiв вчинено агентом чи службовцем перевiзника або будь-якою iншою особою, до послуг якої перевiзник звертається для виконання перевезення, пiд час виконання такими агентами, службовцями чи iншими особами покладених на них обов'язкiв. Бiльш того, у такому випадку такi агенти, службовцi або iншi особи не можуть посилатися вiдносно своєї особистої вiдповiдальностi на положення цього роздiлу, на якi мiстяться посилання в пунктi 1.
РОЗДIЛ V
Претензiї i позови
Стаття 30
1. Якщо одержувач приймає вантаж без належної перевiрки його стану разом з перевiзником або не робить заяви перевiзнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпiзнiше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, i не пiзнiше семи днiв вiд дня отримання вантажу, виключаючи недiльнi та святковi днi, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що вiн отримав вантаж у такому станi, який описано у вантажнiй накладнiй. У випадку втрати або пошкодження, якi не є очевидними, вiдповiдна заява повинна бути зроблена у письмовiй формi.
2. Якщо стан вантажу був належним чином перевiрений одержувачем та перевiзником, докази, що суперечать результатам цiєї перевiрки, допускаються тiльки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними i за умови, що одержувач належним чином зробив перевiзнику заяву у письмовiй формi протягом семи днiв вiд дня перевiрки, виключаючи недiльнi та святковi днi.
3. Прострочення в доставцi вантажу може призвести до сплати компенсацiї лише в тому випадку, якщо заява перевiзнику була зроблена у письмовiй формi протягом двадцяти одного дня вiд дня передачi вантажу у розпорядження одержувача.
4. При обчисленнi термiнiв, що передбаченi цiєю статтею, вiдповiдно день видачi вантажу, день перевiрки, або день передачi вантажу у розпорядження одержувача до термiну не зараховується.
5. Перевiзник та одержувач надають один одному всi належнi умови для здiйснення необхiдних обстежень та перевiрок.
Стаття 31
1. В усiх судових провадженнях, якi виникають у зв'язку iз перевезенням, яке здiйснюється вiдповiдно до цiєї Конвенцiї, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбiтражу договiрної країни, визначеної угодою мiж сторонами, i на додаток до цього, до судiв або арбiтражiв країни, на територiї якої:
a) вiдповiдач має звичайне мiсце проживання або основне мiсце розташування свого пiдприємства або вiддiлення чи агентства, за допомогою яких був укладений договiр перевезення, або
b) знаходиться мiсце отримання вантажу перевiзником, або мiсце передбачене для його доставки,
i не може звертатися до будь-яких iнших судiв або арбiтражiв.
2. Якщо стосовно будь-якого спору, на який мiститься посилання у пунктi 1 цiєї статтi, позов знаходиться на розглядi в судi або арбiтражi, що є компетентним вiдповiдно до пункту 1, або якщо стосовно такого позову таким судом або арбiтражем було винесено рiшення, то новий судовий розгляд мiж тими ж самими сторонами на тiй же пiдставi не допускається, за винятком тих випадкiв, коли рiшення суду або арбiтражу, в якому був пред'явлений перший позов, не пiдлягає виконанню у країнi, в якiй подано новий позов.
3. Якщо рiшення стосовно спору, що наведений у пунктi 1 цiєї статтi, винесене судом або арбiтражем однiєї з договiрних країн, пiдлягає виконанню в такiй країнi, воно також стає таким, що пiдлягає виконанню у будь-якiй з iнших договiрних Держав, з моменту виконання формальностей, що передбаченi у вiдповiднiй країнi. Виконання цих формальностей не може вести до повторного розгляду обставин справи.
4. Положення пункту 3 цiєї статтi застосовуються до рiшень, винесених у присутностi сторiн, заочних рiшень та до мирових угод, пiдтверджених судовим рiшенням, але не застосовуються до тимчасових рiшень або до судових рiшень щодо вiдшкодування збиткiв позивачем, якому повнiстю або частково вiдмовлено у задоволеннi позову, на додаток до судових витрат.
5. При розглядi позовiв, що виникають з приводу перевезення, на яке поширюється ця Конвенцiя, не вимагається надання гарантiї забезпечення судових витрат вiд громадян договiрних країн, мiсце проживання або мiсце розташування яких знаходиться в однiй з таких країн.
Стаття 32
1. Термiн позовної давностi для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенцiя, встановлюється в один рiк. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язкiв, яке згiдно законодавства, що застосовується судом або арбiтражем, який розглядає справу, прирiвнюється до навмисного правопорушення, термiн позовної давностi встановлюється в три роки. Вiдлiк термiну позовної давностi починається:
a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставцi - з дня доставки;
b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закiнченню узгодженого термiну доставки, або, за вiдсутностi такого термiну, - з шiстдесятого дня пiсля прийняття вантажу перевiзником для перевезення;
c) у всiх iнших випадках - по закiнченню тримiсячного термiну з дня укладання договору перевезення.
День початку вiдлiку термiну позовної давностi у термiн не зараховується.
2. Пред'явлення претензiї в письмовiй формi припиняє вiдлiк термiну позовної давностi до того дня, коли перевiзник у письмовiй формi вiдхилив претензiю i повернув доданi до неї документи. У випадку часткового визнання претензiї вiдлiк термiну позовної давностi вiдновляється лише стосовно тiєї частини претензiї, яка залишається предметом спору. Тягар доказу факту отримання претензiї або вiдповiдi на неї, а також повернення документiв, лежить на сторонi, яка посилається на цi факти. Вiдлiк термiну позовної давностi не призупиняється внаслiдок пред'явлення подальших претензiй на тiй ж пiдставi.
3. За умови дотримання положень пункту 2 вище, подовження термiну позовної давностi регулюється законодавством суду або трибуналу, що розглядає справу. Це законодавство також регулює нове набуття позовних прав.
4. Вимоги, термiн позовної давностi по яким закiнчився, не можуть бути пред'явленi у формi зустрiчного позову або контрпретензiї.
Стаття 33
Договiр перевезення може мiстити положення, яким визнається компетенцiя певного арбiтражу, за умови, що положення, яким передбачається компетенцiя арбiтражу, передбачає що арбiтраж застосовує цю Конвенцiю.
РОЗДIЛ VI
Положення, якi стосуються перевезення, що
здiйснюється послiдовно декiлькома перевiзниками
Стаття 34
Якщо перевезення, умови якого визначаються єдиним договором, виконується послiдовно декiлькома автомобiльними перевiзниками, кожний з них несе вiдповiдальнiсть за все перевезення, причому другий перевiзник i кожний з наступних за ним стають, в силу прийняття ними вантажу i вантажної накладної, сторонами договору перевезення на зазначених у вантажнiй накладнiй умовах.
Стаття 35
1. Перевiзник, який приймає вантаж вiд попереднього перевiзника, надає останньому датовану i пiдписану квитанцiю. Вiн зазначає своє iм'я i адресу на другому примiрнику вантажної накладної. У разi потреби, вiн вносить до другого примiрника вантажної накладної i до квитанцiї застереження, аналогiчнi передбаченим у пунктi 2 статтi 8.
2. Положення статтi 9 застосовуються до вiдносин мiж перевiзниками, якi послiдовно здiйснюють перевезення.
Стаття 36
За винятком випадкiв зустрiчного позову або контрпретензiї, поданих в ходi розгляду позову, що стосується вимоги, яка грунтується на тому ж самому договорi перевезення, судовi позови у зв'язку з втратою, ушкодженням чи простроченням доставки можуть бути пред'явленi лише до першого перевiзника, до останнього перевiзника або до перевiзника, який виконував перевезення на тому етапi, на якому мала мiсце подiя, яка викликала втрату вантажу, його ушкодження чи прострочення доставки; позов може бути пред'явлений одночасно до декiлькох з цих перевiзникiв.
Стаття 37
Перевiзник, який сплатив компенсацiю за збиток згiдно з положеннями цiєї Конвенцiї, має право отримати вiдшкодування такої компенсацiї разом з вiдсотками на неї i всiма витратами, понесеними внаслiдок позову, вiд iнших перевiзникiв, якi брали участь у перевезеннi, при дотриманнi нижченаведених положень:
a) перевiзник, з вини якого вiдбулася втрата або збиток, несе виключну вiдповiдальнiсть за компенсацiю, незалежно вiд того, сплачується вона ним самим чи iншим перевiзником;
b) якщо втрата або збиток були заподiянi дiями двох чи декiлькох перевiзникiв, кожен з них сплачує суму, пропорцiйну частцi його вiдповiдальностi; якщо визначення такої частки є неможливим, кожен перевiзник несе вiдповiдальнiсть пропорцiйно належної йому частини плати за перевезення;
c) якщо не можливо встановити, який iз перевiзникiв несе вiдповiдальнiсть за втрату або збиток, сума компенсацiї розподiляється мiж усiма перевiзниками вiдповiдно до процедури, викладеної у пунктi b вище.
Стаття 38
У випадку неплатоспроможностi одного з перевiзникiв неоплачена ним частина компенсацiї розподiляється мiж усiма iншими перевiзниками пропорцiйно належних їм частин плати за перевезення.
Стаття 39
1. Перевiзник, до якого пред'явлена претензiя вiдповiдно до статей 37 i 38, не має права оспорювати обгрунтованiсть платежу, здiйсненого перевiзником, який висуває претензiю, якщо розмiр компенсацiї був встановлений рiшенням суду пiсля того, як першому перевiзнику було належним чином повiдомлено про судовий розгляд i надано можливiсть взяти в ньому участь.
2. Перевiзник, який бажає вдатися до судового розгляду з метою примусового виконання його права отримати вiдшкодування, може подати свiй позов до компетентного суду або арбiтражу країни, в якiй один з вiдповiдних перевiзникiв має звичайне мiсце проживання, або основне мiсце розташування свого пiдприємства або вiддiлення чи агентства, за допомогою яких був укладений договiр перевезення. В ролi вiдповiдача по однiй справi можуть зазначатися всi вiдповiднi перевiзники.
3. До судових рiшень, зазначених у статтях 37 i 38, застосовуються положення пунктiв 3 i 4 статтi 31.
4. Положення статтi 32 застосовуються стосовно позовiв, якi пред'являються одними перевiзниками до iнших. Однак, вiдлiк термiну позовної давностi починається з дня прийняття остаточного судового рiшення, яким визначається розмiр компенсацiї, що пiдлягає сплатi вiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї, або, за вiдсутнiстю такого рiшення, з дня фактичної сплати компенсацiї.
Стаття 40
Перевiзники мають право за взаємною згодою встановлювати мiж собою положення, iншi, нiж тi, що мiстяться в статтях 37 i 38.
РОЗДIЛ VII
Недiйснiсть умов, якi суперечать Конвенцiї
Стаття 41
1. Вiдповiдно до положень статтi 40, будь-яка умова, яка прямо чи опосередковано вiдступає вiд положень цiєї Конвенцiї, є недiйсною. Недiйснiсть такої умови не спричиняє недiйснiсть iнших умов договору.
2. Зокрема, недiйсною є будь-яка умова, якою передбачається отримання перевiзником вигоди вiд страхування чи будь-яка аналогiчна умова, а також будь-яка умова, за якою тягар доказу перекладається на iншу сторону.
РОЗДIЛ VIII
Заключнi положення
Стаття 42
1. Ця Конвенцiя вiдкрита для пiдписання або приєднання для країн - членiв Європейської Економiчної Комiсiї i країн, допущених до Комiсiї iз правом дорадчого голосу згiдно з пунктом 8 повноважень Комiсiї.
2. Країни, якi допущенi до участi у деяких заходах Європейської Економiчної Комiсiї вiдповiдно до статтi 11 повноважень Комiсiї, можуть стати Договiрними Сторонами цiєї Конвенцiї шляхом приєднання до неї пiсля набуття нею чинностi.
3. Конвенцiя вiдкрита для пiдписання до 31 серпня 1956 року включно. Пiсля цiєї дати вона буде вiдкрита для приєднання до неї.
4. Ця Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї.
5. Ратифiкацiя Конвенцiї або приєднання до неї здiйснюється шляхом здачi вiдповiдного документу на зберiгання Генеральному секретарю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
Стаття 43
1. Ця Конвенцiя набуває чинностi на дев'яностий день пiсля того, як п'ять країн, зазначених у пунктi 1 статтi 42, здадуть на зберiгання свої документи про ратифiкацiю або приєднання.
2. Для будь-якої країни, яка ратифiкує цю Конвенцiю або приєднується до неї пiсля того, як п'ять країн здали на зберiгання свої документи про ратифiкацiю або приєднання, ця Конвенцiя набуває чинностi на дев'яностий день пiсля здачi на зберiгання документiв про ратифiкацiю або приєднання.
Стаття 44
1. Будь-яка Договiрна Сторона може денонсувати цю Конвенцiю шляхом направлення вiдповiдного повiдомлення Генеральному Секретарю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
2. Денонсацiя набуває чинностi через дванадцять мiсяцiв пiсля дати одержання Генеральним Секретарем повiдомлення про денонсацiю.
Стаття 45
Якщо пiсля набуття чинностi цiєю Конвенцiєю число Договiрних Сторiн стане менше п'яти внаслiдок денонсацiї, ця Конвенцiя втрачає чиннiсть з дня набуття чинностi останньою денонсацiєю.
Стаття 46
1. Будь-яка країна, пiд час здачi на зберiгання свого документа про ратифiкацiю або приєднання чи в будь-який час пiсля цього, може заявити, шляхом повiдомлення Генеральному Секретарю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, про те, що ця Конвенцiя поширюється на всi або частину територiй, за мiжнароднi вiдносини яких вона є вiдповiдальною. Конвенцiя поширюється на територiю або на територiї, зазначенi у повiдомленнi, через дев'яносто днiв пiсля одержання Генеральним Секретарем Органiзацiї Об'єднаних Нацiй зазначеного повiдомлення або, якщо на таку дату Конвенцiя ще не набула чинностi, у день набуття нею чинностi.
2. Будь-яка країна, яка зробила згiдно iз попереднiм пунктом заяву про поширення цiєї Конвенцiї на будь-яку територiю, за мiжнароднi вiдносини якої вона є вiдповiдальною, може згiдно з положеннями статтi 44 денонсувати Конвенцiю стосовно такої територiї.
Стаття 47
Будь-який спiр мiж двома чи декiлькома Договiрними Сторонами щодо тлумачення або застосування цiєї Конвенцiї, який сторони не можуть вирiшити шляхом переговорiв чи у iнший спосiб, може бути на запит будь-якої iз заiнтересованих Договiрних Сторiн переданий до Мiжнародного Суду ООН для вирiшення.
Стаття 48
1. Кожна Договiрна Сторона може пiд час пiдписання, ратифiкацiї або приєднання до цiєї Конвенцiї заявити, що вона не вважає себе зобов'язаною статтею 47 Конвенцiї. Iншi Договiрнi Сторони не будуть зобов'язанi статтею 47 стосовно будь-якої Договiрної Сторони, яка зробила таке застереження.
2. Кожна Договiрна Сторона, яка зробила застереження вiдповiдно до пункту 1, може в будь-який час вiдкликати його шляхом повiдомлення Генеральному Секретарю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
3. Жоднi iншi застереження до цiєї Конвенцiї не дозволяються.
Стаття 49
1. Через три роки пiсля набуття чинностi цiєю Конвенцiєю, будь-яка Договiрна Сторона може шляхом повiдомлення Генеральному Секретарю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, подати запит про скликання конференцiї з метою перегляду Конвенцiї. Генеральний Секретар повiдомляє про запит всi Договiрнi Сторони i скликає конференцiю для перегляду Конвенцiї, якщо протягом чотиримiсячного термiну пiсля його повiдомлення щонайменше одна чверть Договiрних Сторiн повiдомить його про свою згоду iз запитом.
2. Якщо вiдповiдно до попереднього пункту скликається конференцiя, Генеральний Секретар повiдомляє про це всi Договiрнi Сторони i запрошує їх надати в тримiсячний термiн пропозицiї, розгляд яких на конференцiї вони вважають бажаним. Щонайменше за три мiсяцi до вiдкриття конференцiї Генеральний Секретар повiдомляє всiм Договiрним Сторонам попереднiй порядок денний конференцiї, а також текст таких пропозицiй.
3. Генеральний Секретар запрошує на будь-яку конференцiю, скликану вiдповiдно до цiєї статтi, всi країни, зазначенi в пунктi 1 статтi 42, а також країни, якi стали Договiрними Сторонами на пiдставi пункту 2 статтi 42.
Стаття 50
На додаток до повiдомлень, передбачених статтею 49, Генеральний Секретар Органiзацiї Об'єднаних Нацiй повiдомляє країнам, зазначеним у пунктi 1 статтi 42, а також країнам, якi стали Договiрними Сторонами вiдповiдно до пункту 2 статтi 42:
a) про ратифiкацiї i приєднання до Конвенцiї вiдповiдно до статтi 42;
b) про дати набуття чинностi цiєю Конвенцiєю вiдповiдно до статтi 43;
c) про денонсацiї вiдповiдно до статтi 44;
d) про втрату цiєю Конвенцiєю чинностi вiдповiдно до статтi 45;
e) про повiдомлення, отриманi вiдповiдно до статтi 46;
f) про заяви i повiдомлення, отриманi згiдно пунктiв 1 i 2 статтi 48.
Стаття 51
Пiсля 31 серпня 1956 р. оригiнал цiєї Конвенцiї буде зданий на зберiгання Генеральному Секретарю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, який передасть належним чином засвiдченi копiї кожнiй з країн, зазначених у пунктах 1 i 2 статтi 42.
НА ПIДТВЕРДЖЕННЯ ЧОГО нижчепiдписанi, належним чином на те уповноваженi, пiдписали цю Конвенцiю.
ВЧИНЕНО в Женевi дев'ятнадцятого травня тисяча дев'ятсот п'ятдесят шостого року, в одному примiрнику англiйською i французькою мовами, причому обидва тексти є рiвно автентичними.
ПРОТОКОЛ ПРО ПIДПИСАННЯ
В момент пiдписання Конвенцiї про договiр мiжнародного автомобiльного перевезення вантажiв, нижчепiдписанi, належним чином на те уповноваженi, погодилися щодо нижченаведених заяви i пояснення:
1. Ця Конвенцiя не застосовується до перевезень мiж Сполученим Королiвством Великобританiї i Пiвнiчної Iрландiї та Iрландською Республiкою.
2. До пункту 4 статтi 1
Нижчепiдписанi зобов'язуються провести переговори про укладення конвенцiй, якi регулюють договори про перевезення обстановки i меблiв, а також договори про змiшанi перевезення.
НА ПОСВIДЧЕННЯ ЧОГО нижчепiдписанi, належним чином на те уповноваженi, пiдписали цей Протокол.
ВЧИНЕНО в Женевi дев'ятнадцятого травня тисяча дев'ятсот п'ятдесят шостого року в одному примiрнику англiйською i французькою мовами, причому обидва тексти є рiвно автентичними.
 | Copyright © 2024 НТФ «Интес» Все права сохранены. |