ДОГОВIР

 мiж Україною i Литовською Республiкою про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних, сiмейних i кримiнальних справах

     Україна i Литовська Республiка, якi в подальшому iменуються "Договiрнi Сторони", надаючи важливого значення розвитку спiвробiтництва в областi надання правової допомоги у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах, домовились про таке:

ЧАСТИНА ПЕРША
Загальнi положення

СТАТТЯ 1
Правовий захист

     1. Громадяни однiєї Договiрної Сторони користуються на територiї iншої Договiрної Сторони у вiдношеннi своїх особистих та майнових прав таким же правовим захистом, як i її громадяни.

     2. Громадяни однiєї Договiрної Сторони мають право вiльно i без перешкод звертатися до суду, прокуратури, нотарiальних контор (далi iменуються "установи юстицiї") i до iнших установ iншої Договiрної Сторони, до компетенцiї яких вiдносяться цивiльнi, сiмейнi та кримiнальнi справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови i здiйснювати iншi процесуальнi дiї за тих же умов, що i громадяни цiєї держави.

     3. Положення цього Договору поширюються також на юридичних осiб, якi утворенi на територiї Договiрних Сторiн вiдповiдно до їх законодавства.

СТАТТЯ 2
Правова допомога

     1. Установи юстицiї Договiрних Сторiн надають взаємно правову допомогу у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах, вiдповiдно до положень цього Договору.

     2. Iншi установи, що потребують правової допомоги на територiї iншої держави, подають клопотання про неї через вiдповiднi установи юстицiї.

СТАТТЯ 3
Обсяг правової допомоги

     Правова допомога охоплює виконання процесуальних дiй, передбачених законодавством запитуваної Договiрної Сторони, зокрема, допит сторiн, обвинувачених i пiдсудних, потерпiлих, свiдкiв, експертiв, проведення обшуку, експертиз, судового огляду, вилучення та передачу речових доказiв, порушення кримiнального переслiдування та видачу осiб, якi скоїли злочини, визнання i виконання судових рiшень з цивiльних справ, вручення i пересилку документiв, надання за клопотанням iншої Сторони Вiдомостей про судимiсть обвинувачених.

СТАТТЯ 4
Порядок вiдносин

     При наданнi правової допомоги Договiрних Сторiн зносяться одна з iншою через свої центральнi органи, якщо цим Договором не передбачено iнше.

     До центральних органiв вiдносяться:

     з боку України - Мiнiстерство юстицiї, Генеральна прокуратура;

     з боку Литовської Республiки - Мiнiстерство юстицiї, Генеральна прокуратура.

СТАТТЯ 5
Мова

     1. Клопотання про надання правової допомоги i додатки до нього складаються мовою запитуючої Договiрної Сторони i до них додаються завiренi копiї перекладу на мову iншої Договiрної Сторони або росiйську мову.

     2. Переклад завiряється офiцiйним перекладачем або нотарiусом, або посадовою особою запитуючої установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючої Договiрної Сторони.

СТАТТЯ 6
Оформлення документiв

     Клопотання про надання правової допомоги та iншi документи, що надсилаються установами юстицiї та iншими установами в порядку надання правової допомоги, мають бути засвiдченi гербовою печаткою.

СТАТТЯ 7
Форма доручення про надання правової допомоги

     В дорученнi про надання правової допомоги повинно бути зазначено:

     1) найменування запитуючої установи;

     2) найменування запитуваної установи;

     3) назва справи, з якої запитується правова допомога;

     4) iмена, прiзвища сторiн, обвинувачених, пiдсудних або засуджених, потерпiлих, їх громадянство, заняття та постiйне мiсце перебування;

     5) прiзвища та адреса їх уповноважених;

     6) змiст доручення, а з кримiнальних справ також опис фактичних обставин скоєного злочину та його юридична квалiфiкацiя.

СТАТТЯ 8
Порядок виконання

     1. При виконаннi доручення про надання правової допомоги установа юстицiї, до якої звернене доручення, застосовує законодавство своєї держави. Однак, за клопотанням установи, вiд якої воно виходить, вона може застосувати процесуальнi норми Договiрної Сторони, вiд якої виходить доручення, оскiльки вони не суперечать законодавству її держави.

     2. Якщо установа юстицiї, до якої звернене доручення, не компетентна його виконати, вона пересилає доручення компетентнiй установ юстицiї i повiдомляє про це установу, вiд якої виходить доручення.

     3. У випадку отримання вiдповiдного клопотання, установа юстицiї, до якої звернено доручення, повiдомляє установу, вiд якої виходить доручення, про час i мiсце виконання доручення в разi, коли iнша Сторона виявила бажання приймати участь або бути присутньою при виконаннi певних процесуальних дiй.

     4. Пiсля виконання доручення установа юстицiї, до якої звернено доручення, надсилає документи установi, вiд якої виходить доручення; в тому випадку, коли правова допомога не могла бути надана, запитувана установа юстицiї повертає доручення i сповiщає про обставини, якi перешкоджають його виконання.

СТАТТЯ 9
Порядок вручення документiв

     1. Запитувана установа здiйснює вручення документiв вiдповiдно до правил, якi дiють в її державi, якщо документи, якi вручаються, складеннi її мовою або забезпеченi завiреним перекладом. У тих випадках, коли документи складенi не мовою запитуючої Договiрної Сторони або не забезпеченi перекладом, вони вручаються одержувачу, якщо вiн погоджується добровiльно їх прийняти.

     2. У клопотаннi про вручення повиннi бути зазначенi точна адреса одержувача i назва документу, який вручається. Якщо зазначена у клопотаннi про вручення адреса виявилася неповною, або неточною, запитувана установа вiдповiдно до свого законодавства вживає заходiв для встановлення точної адреси.

СТАТТЯ 10
Пiдтвердження вручення документiв

     Пiдтвердження вручення документiв оформляється вiдповiдно до правил, якi дiють на територiї запитуваної Договiрної Сторони. У пiдтвердженнi повиннi бути зазначенi час i мiсце вручення, а також особа, якiй вручено документ.

СТАТТЯ 11
Вручення документiв i допит громадян через дипломатичнi представництва або консульськi установи

     Договiрнi Сторони мають право вручати документи i допитувати власних громадян через свої дипломатичнi представництва або консульськi установи. При цьому не можуть вживатися заходи примусового характеру.

СТАТТЯ 12
Виклик за кордон свiдкiв, потерпiлих, цивiльних позивачiв та вiдповiдачiв, їх представникiв, експертiв

     1. Якщо пiд час попереднього слiдства або судового розгляду на територiї однiєї Договiрної Сторони виникне необхiднiсть в особистiй явцi свiдкiв, потерпiлих, цивiльних позивачiв i вiдповiдачiв, їхнiх представникiв або експертiв, що знаходяться на територiї iншої Договiрної Сторони, то слiд звернутися до вiдповiдного органу цiєї Сторони з дорученням про вручення повiстки.

     2. Повiстка не повинна вмiщувати санкцiй на випадок неявки викликаного.

     3. Особи, вказанi в пунктi 1 цiєї статтi, якi незалежно вiд їх громадянства, добровiльно з'явилися на виклик до вiдповiдного органу iншої Договiрної Сторони, не можуть на територiї цiєї Сторони бути притягнути до кримiнальної чи адмiнiстративної вiдповiдальностi, взятi пiд варту або бути покараними у зв'язку з будь-якими дiяннями, скоєними до перетинання її державного кордону. Такi особи не можуть бути також притягненi до кримiнальної чи адмiнiстративної вiдповiдальностi, взятi пiд варту або бути покараними у зв'язку з їх свiдченнями або висновками у якостi експертiв або у зв'язку з дiянням, яке є предметом розгляду.

     4. Цим привiлеєм не користуються особи, вказанi в пунктi 1 цiєї статтi, якщо вони на протязi 15 днiв з моменту повiдомлення їх про те, що їх присутнiсть не є обов'язковою, не залишать територiю запитуючої Сторони. В цей строк не зараховується, на протязi якого особи не були в змозi залишити територiю запитуючої Договiрної Сторони за незалежних вiд них обставин.

     5. Потерпiлi, свiдки i експерти, що з'явилися за викликом на територiю iншої Договiрної Сторони, мають право на вiдшкодування органам, що їх викликає, витрат, пов'язаних з переїздом та перебуванням за кордоном, а також на вiдшкодування неотриманої заробiтної плати за днi вiдриву вiд роботи; експерти, крiм того, мають право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути зазначено, на якi види оплати мають право викликанi особи. За їх клопотанням Договiрна Сторона, вiд якої виходить виклик, сплачує аванс за покриття вiдповiдних витрат.

СТАТТЯ 13
Дiйснiсть документiв

     1. Документи, якi були на територiї однiєї з Договiрних Сторiн складенi або засвiдченi судом або офiцiйною особою (постiйним перекладачем, експертом i т. iн.) в межах їх компетенцiї та встановленою формою i завiренi гербовою печаткою, приймаються на територiї iншої Договiрної Сторони без будь-якого iншого засвiдчення.

     2. Документи, якi на територiї однiєї Договiрної Сторони розглядаються як офiцiйнi, користуються i на територiї iншої Договiрної Сторони доказовою силою офiцiйних документiв.

СТАТТЯ 14
Витрати, пов'язанi з наданням правової допомоги

     1. Договiрна Сторона, до якої звернене доручення, не буде вимагати вiдшкодування витрат за надання правової допомоги. Договiрнi Сторони самi несуть витрати, що виникли при наданнi правової допомоги на їх територiї.

     2. Установа юстицiї, до якої звернене доручення, повiдомляє установу, вiд якої виходить доручення, про суму витрат. Якщо установа, вiд якої виходить доручення, стягне цi витрати з особи, яка повинна їх вiдшкодувати, то стягненi суму надходять на користь Договiрної Сторони, яка їх стягла.

СТАТТЯ 15
Надання iнформацiї

     Центральнi органи Договiрної Сторони надають один одному за проханням iнформацiю про чинне або яке ранiше дiяло в їх державах законодавство i про питання його застосування установами юстицiї.

СТАТТЯ 16
Надання юридичної допомоги громадянам

     Громадянам однiєї Договiрної Сторони в судах i iнших установах iншої Договiрної Сторони надається юридична допомога i забезпечується судочинство за таких же умов i з тими же перевагами, що i власним громадянам.

СТАТТЯ 17
Пересилка документiв про реєстрацiю актiв громадянського стану i iнших документiв

     1. Вiддiли запису актiв громадянського стану однiєї Договiрної Сторони безпосередньо пересилають за клопотанням установ юстицiї iншої Договiрної Сторони для службового користування виписки з книг запису актiв громадянського стану.

     2. Клопотання громадян однiєї Договiрної Сторони про висилку свiдоцтв про реєстрацiю актiв громадянського стану можна пересилати безпосередньо вiдповiдному вiддiлу запису актiв громадянського стану iншої Договiрної Сторони. Цi документи заявник отримує за посередництвом дипломатичного представництва або консульської установи тiєї Договiрної Сторони, орган якої видав цi документи, при стягненнi вiдповiдної оплати.

     3. Документи про освiту, трудовий стаж або iншi що стосуються особистих або майнових прав i iнтересiв громадян видаються та пересилаються в порядку, передбаченому в пунктi 2 цiєї статтi.

     4. Документи, зазначенi в пунктах 1 - 3 цiєї статтi, пересилаються без перекладу i безкоштовно.

СТАТТЯ 18
Вiдмова у наданнi правової допомоги

     Правова допомога не надається, якщо її надання може спричинити шкоду суверенiтету чи безпецi, або суперечить основним принципам законодавства запитуваної Договiрної Сторони.

ЧАСТИНА ДРУГА
Спецiальнi положення

РОЗДIЛ I
Правова допомога та правовi вiдносини у цивiльних i сiмейних справах

СТАТТЯ 19
Звiльнення вiд судових витрат

     Громадяни однiєї Договiрної Сторони та територiї iншої Договiрної Сторони пiдлягають звiльненню вiд оплати судових витрат та тих же пiдставах i в тому ж обсязi, що i громадяни цiєї держави.

СТАТТЯ 20
Видача документiв про особистий, сiмейний та майновий стан

     1. Документ про особистий, сiмейний та майновий стан, необхiдний для отримання дозволу про звiльнення вiд сплати судових витрат видається вiдповiдною установою Договiрної Сторони, на територiї якої заявник має мiсце проживання або мiсце перебування.

     2. Якщо заявник не має мiсця проживання або мiсця перебування на територiї Договiрних Сторiн, то достатньо документу, виданого або завiреного дипломатичним представництвом або консульською установою його держави.

     3. Суд, що виносить рiшення за клопотанням про звiльнення вiд сплати судових витрат, може запитати орган, що видав документ, про додаткове пояснення.

СТАТТЯ 21
Компетенцiя судiв

     1. Якщо цей Договiр не встановляє iншого, суди кожної з Договiрних Сторiн компетентнi розглядати цивiльнi та сiмейнi справи, коли вiдповiдач має на її територiї мiсце проживання. За позовами до юридичних осiб вони компетентнi, коли на територiї цiєї Сторони знаходиться орган управлiння, представництво або фiлiал юридичної особи.

     2. Суди Договiрних Сторiн розглядають справи i в iнших випадках, якщо про це є письмова угода сторiн. При наявностi такої угоди суд за мiсцем проживання вiдповiдача припиняє провадження по справi за його заявою, якщо така заява зроблена до подання заперечень по сутi позову. Виключна компетенцiя судiв не може бути змiнена угодою сторiн.

     3. У випадку порушення по справi мiж тими ж сторонами, по тому ж предмету i за тiєї ж пiдстави в судах обох Договiрних Сторiн, компетентних у вiдповiдностi з цим Договором, суд, який порушив справу пiзнiше, припиняє провадження.

СТАТТЯ 22
Правоздатнiсть та дiєздатнiсть

     1. Дiєздатнiсть фiзичної особи визначається законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

     2. Правоздатнiсть юридичної особи визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вона заснована.

СТАТТЯ 23
Обмеження в дiєздатностi або визнання недiєздатним

     1. При обмеженнi в дiєздатностi або визнаннi недiєздатним застосовується законодавство i є компетентними установи тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, вiдносно якої вирiшується питання про обмеження в дiєздатностi або визнання недiєздатностi.

     2. Якщо установа однiєї Договiрної Сторони встановить, що є пiдстави для обмеження в дiєздатностi або визнаннi недiєздатним громадянина iншої Договiрної Сторони, мiсце проживання або мiсце перебування якого знаходиться на територiї цiєї Договiрної Сторони, то вона повiдомляє про це вiдповiдну установу iншої Договiрної Сторони. Якщо установа, що повiдомлена таким способом, заявить, що надає право виконати подальшi дiї установi за мiсцем проживання або мiсцем перебування цiєї особи, або не висловиться в трьохмiсячний строк, то установа за мiсцем проживання цiєї особи може вести справу про обмеження в дiєздатностi або визнання її недiєздатною вiдповiдно до законодавства своєї держави, якщо причина обмеження в дiєздатностi або визнання недiєздатним передбачається також законами тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа. Рiшення про обмеження в дiєздатностi або визнання недiєздатним повинно бути надiслане вiдповiднiй установi iншої Договiрної Сторони.

     3. Положення пунктiв 1 та 2 цiєї статтi застосовується також при скасуваннi обмеження в дiєздатностi або вiдновленнi громадянина в дiєздатностi.

     4. У невiдкладних випадках, установа за мiсцем проживання або мiсцем перебування громадянина iншої Договiрної Сторони, що пiдлягає обмеженню в дiєздатностi або визнанню недiєздатним, може сама вжити заходiв, необхiдних для захисту цiєї особи або її майна. Рiшення, яке прийняте у зв'язку з цими заходами, надсилається вiдповiднiй установi Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа. Таке рiшення пiдлягає скасуванню, якщо установою цiєї Договiрної Сторони буде постановлено iнше.

СТАТТЯ 24
Визнання безвiсно вiдсутнiм, оголошення померлим i встановлення факту смертi

     1. По справах про визнання безвiсно вiдсутнiм i оголошення померлим або про встановлення факту смертi є компетентними установи тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої була особа на той час, коли вона за останнiми вiдомостями була живою. 

     2. Установи однiєї Договiрної Сторони можуть визнати громадянина iншої Договiрної Сторони безвiсно вiдсутнiм або померлим, а також встановити факт його смертi за клопотанням осiб, якi проживають на її територiї, якщо права i iнтереси грунтуються на законодавствi цiєї Договiрної Сторони.

     3. У випадках, передбачених в пунктах 1 та 2 цiєї статтi, установи Договiрних Сторiн застосовують законодавство своєї держави.

СТАТТЯ 25
Укладення шлюбу

     1. Умови укладення шлюбу визначаються для кожної iз осiб, що вступають до шлюбу, законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої вона є. Крiм того, повиннi бути дотриманi вимоги законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб, вiдносно перешкод до укладання шлюбу.

     2. Форма укладання шлюбу визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб.

СТАТТЯ 26
Особистi та майновi правовiдносини подружжя

     1. Особистi та майновi правовiдносини подружжя визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої воно має постiйне мiсце проживання.

     2. Якщо один з подружжя проживає на територiї однiєї Договiрної Сторони, а другий - на територiї iншої Договiрної Сторони i притому вони обоє мають одне i те ж громадянство, то їх особистi та майновi правовiдносини визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянами якої вони є.

     3. Якщо один з подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - iншої Договiрної Сторони i один з них проживає на територiї однiєї, а другий - на територiї iншої Договiрної Сторони, то їх особистi та майновi правовiдносини визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мали своє останнє спiльне мiсце проживання.

     4. Якщо особи, вказанi в пунктi 3 цiєї статтi, не мали спiльне мiсце проживання на територiях Договiрних Сторiн, застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони, установа якої розглядає справу.

СТАТТЯ 27
Розiрвання шлюбу та визнання шлюбу недiйсним

     1. По справам про розiрвання шлюбу застосовується законодавство i компетентнi установи Договiрної Сторони, громадянами якої подружжя було до моменту подання заяви. Якщо подружжя має мiсця проживання на територiї iншої Договiрної Сторони, компетентнi також установи цiєї Договiрної Сторони.

     2. Якщо на момент подання заяви про розiрвання шлюбу один з подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - iншої Договiрної Сторони i один з них проживає на територiї однiєї, а другий - на територiї iншої Договiрної Сторони, то компетентнi установи обох Договiрних Сторiн. При цьому вони застосовують законодавство своєї держави.

     3. По справам про визнання шлюбу недiйсним застосовується законодавство Договiрної Сторони, яке вiдповiдно до статтi 25 цього Договору застосовувалось при укладеннi шлюбу. При цьому компетентнiсть судiв визначається вiдповiдно на пiдставi пунктiв 1 та 2 цiєї статтi.

СТАТТЯ 28
Правовiдносини мiж батьками та дiтьми

     1. Справи про встановлення i оспорювання батькiвства та про встановлення народження дитини вiд даного шлюбу вирiшуються вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина вiд народження.

     2. Правовiдносини мiж батьками i дiтьми визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.

     3. Якщо мiсце проживання будь-кого з батькiв i дiтей знаходиться на територiї iншої Договiрної Сторони, то правовiдносини мiж ними визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.

     4. Правовiдносини мiж позашлюбною дитиною i її матiр'ю та батьком визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.

     5. Для винесення рiшень що до правовiдносин, вказаних в пунктах 1 - 4 цiєї статтi, компетентнi суди Договiрної Сторони, закони якої повиннi застосовуватися у таких випадках.

     6. Якщо позивач i вiдповiдач проживають на територiї однiєї Договiрної Сторони, компетентнi також суди цiєї Договiрної Сторони з дотриманням положень, зазначених в пунктах 1 i 4 цiєї статтi.

СТАТТЯ 29
Усиновлення

     1. При усиновленнi застосовується законодавство Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновитель. Якщо усиновитель має постiйне мiсце проживання на територiї iншої Договiрної Сторони, застосовується також законодавство цiєї Сторони.

     2. Якщо дитини усиновляється подружжям, один з яких є громадянином однiєї, а другий - громадянином iншої Договiрної Сторони, то усиновлення повинно вiдповiдати вимогам законодавства, що дiє на територiї обох Договiрних Сторiн. Однак, якщо подружжя має постiйне мiсце проживання на територiї однiєї з Договiрних Сторiн, то застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони.

     3. Якщо дитина є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а усиновитель - громадянином iншої Договiрної Сторони, то застосовується законодавство Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина, в частинi згоди дитини, її законного представника, дозволу компетентного державного органу, а також обмеження усиновлення у зв'язку зi змiною мiсця проживання усиновленого на мiсце проживання в iншiй державi.

     4. Виносити рiшення про усиновлення компетентна установа Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновитель. Якщо усиновитель має постiйне мiсце проживання на територiї iншої Договiрної Сторони, виносити рiшення про усиновлення компетентна установа цiєї Сторони.

     5. У випадку, передбаченому пунктом 2 цiєї статтi, компетентною є установа Договiрної Сторони, на територiї якої подружжя має постiйне мiсце проживання.

     6. Положення пунктiв 1 - 5 застосовується вiдповiдно при скасуваннi усиновлення або визнаннi його недiйсним.

СТАТТЯ 30
Опiка та пiклування

     1. По справах про опiку та пiклування над громадянами Договiрних Сторiн, оскiльки Договором не передбачається iнше, є компетентним орган опiки та пiклування Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, що потребує опiки чи пiклування.

     2. Правовiдносини мiж опiкуном або пiклувальником i особою, що знаходиться пiд опiкою чи пiклуванням, визначаються законодавством Договiрної Сторони, орган опiки та пiклування якої призначив опiкуна чи пiклувальника.

     3. Якщо заходи щодо опiки або пiклуванням необхiднi в iнтересах особи, яка знаходиться пiд опiкою або пiклування, мiсце проживання чи перебування або майно якої знаходиться на територiї iншої Договiрної Сторони, то орган опiки та пiклування цiєї Договiрної Сторони термiново повинен сповiстити компетентний згiдно з пунктом 1 цiєї статтi орган опiки та пiклування Договiрної Сторони.

     4. У невiдкладних випадках орган опiки та пiклування iншої Договiрної Сторони може сам вжити необхiдних заходiв, але вiн повинен негайно повiдомити про вжитi попередньо заходи компетентний згiдно з пунктом 1 цiєї статтi орган опiки та пiклування. Вжитi заходи залишаються в силi доти, доки цей орган не винесе iншого рiшення.

     5. Компетентний згiдно з пунктом 1 цiєї статтi орган опiки та пiклування може передати опiку та пiклування вiдповiдним органам iншої Договiрної Сторони, якщо мiсце проживання чи перебування або майно особи, що є пiд опiкою чи пiклуванням знаходиться в цiй державi. Передача дiйсна лише в тому випадку, коли запитуваний орган погодиться прийняти опiку або пiклування i повiдомить про це запитуючий орган.

     6. Орган, який згiдно з пунктом 5 цiєї статтi прийняв опiку чи пiклування, здiйснює їх вiдповiдно до законодавства своєї держави. Вiн не має права, однак, виносити рiшення з питань, що стосуються особистого статусу особи, яка знаходиться пiд опiкою чи пiклуванням, але може дати дозвiл на вступ до шлюбу, необхiдний за законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

МАЙНОВI ПРАВОВIДНОСИНИ

СТАТТЯ 31
Право власностi

     1. Право власностi на нерухоме майно визначається за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться нерухоме майно.

     2. Право власностi на транспортнi засоби, якi пiдлягають внесенню в державнi реєстри, визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться орган, що реєстрував транспортний засiб.

     3. Виникнення та припинення права власностi або iншого речового права на майно визначається законодавством Сторони, на територiї якої майно знаходилось в момент, коли мала мiсце дiя або iншi обставини, що стали пiдставою виникнення чи припинення такого права. Виникнення i припинення права власностi або iншого речового права на майно, що є предметом угоди, визначається законодавством мiсця здiйснення угоди, якщо iнше не передбачено угодою сторiн.

СТАТТЯ 32
Форма угоди

     1. Форма угоди визначається законодавством мiсця її здiйснення.

     2. Форма угоди з приводу нерухомого майна i прав на нього визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться таке майно.

СТАТТЯ 33
Вiдшкодування збиткiв

     1. Обов'язки про вiдшкодування збиткiв, крiм тих, що випливають iз договорiв i iнших правомiрних дiй, визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої мав мiсце вчинок або iншi обставини, що стали пiдставою для вимоги вiдшкодування збиткiв.

     2. Якщо заподiювач збиткiв i потерпiлий є громадянами однiєї Договiрної Сторони, застосовується законодавство Договiрної Сторони, до суду якої подано заяву.

     3. По справам, згаданих в пунктах 1 та 2 цiєї статтi, компетентним є суд Договiрної Сторони, на територiї якої мав мiсце вчинок, чи iншi обставини, якi були пiдставою для вимог про вiдшкодування збиткiв. Потерпiлий може подати позов також в суд Договiрної Сторони, на територiї якої має мiсце проживання вiдповiдач.

УСПАДКУВАННЯ

СТАТТЯ 34
Принцип зрiвнювання в правах

     Громадяни однiєї Договiрної Сторони прирiвнюються в правах до громадян iншої Договiрної Сторони, якi проживають на її територiї, у вiдношеннi здатностi складання або скасування заповiту на майно, яке знаходиться на територiї iншої Договiрної Сторони, чи прав, якi мають бути там здiйсненi, а також у вiдношеннi здатностi набуття за спадщиною майна або прав. Майно чи права переходять до них за тих же умов, якi встановленi для власних громадян Договiрної Сторони, якi проживають на її територiї.

СТАТТЯ 35
Право успадкування

     1. Право успадкування рухомого майна регулюється законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої спадкодавець мав постiйне мiсце проживання.

     2. Право успадкування нерухомого майна регулюється законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої майно знаходиться.

СТАТТЯ 36
Перехiд майна державi

     Якщо вiдповiдно до законодавства Договiрних Сторiн спадкове майно, що успадковується державою за законом, переходить у власнiсть держави, то рухоме майно передається державi, громадянином якої в момент смертi був спадкодавець, а нерухоме майно переходить у власнiсть держави, на територiї якої воно знаходиться.

СТАТТЯ 37
Форма заповiту

     Форма заповiту визначається законами Договiрної Сторони, громадянином якої був заповiдач на момент складання заповiту. Однак, достатньо, щоб було дотримано законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої був складений заповiт. Це положення застосовується i вiдносно скасування заповiту.

СТАТТЯ 38
Компетентнiсть по справам про успадкування

     1. Провадження по справам про успадкування рухомого майна, за винятком випадкiв, передбачених пунктом 2 цiєї статтi, провадять установи Договiрної Сторони, на територiї якої спадкодавець мав останнє постiйне мiсце проживання.

     2. Якщо все рухоме успадковане майно знаходиться на територiї Договiрної Сторони, на якiй спадкодавець не мав останнього постiйного мiсця проживання, то за заявою спадкоємця чи вiдмовника, коли з цим згоднi всi спадкоємцi, провадження по справi про успадкування провадять установи цiєї Договiрної Сторони.

     3. Провадження по справам про успадкування нерухомого майна провадять установи Договiрної Сторони, на територiї якої це майно знаходиться.

     4. Положення цiєї статтi застосовуються вiдповiдно i до спорiв по справах про успадкування.

СТАТТЯ 39
Заходи щодо охорони спадщини

     1. Органи однiєї Договiрної Сторони приймають вiдповiдно до свого законодавства заходи, необхiднi для охорони спадкового майна, що знаходиться на його територiї, залишене громадянином iншої Договiрної Сторони.

     2. Органи, якi вiдповiдають за вжиття заходiв щодо охорони спадщини, пiсля смертi громадянина iншої Договiрної Сторони зобов'язанi негайно повiдомити консула цiєї Договiрної Сторони про смерть спадкодавця i про осiб, якi заявили про свої права на спадщину, про вiдомi їм обставини, що стосуються осiб, якi мають право на спадщину i % про мiсце їх перебування, про наявнiсть заповiту, про розмiр i вартiсть спадщини, а також про те, якi вжитi заходи щодо охорони спадщини.

     3. За вимогою дипломатичного представництва або консульської установи йому передається спадкове рухоме майно та документи померлого.

СТАТТЯ 40
Повноваження дипломатичного представництва i консульської установи

     1. Дипломатичне представництво або консульська установа однiєї Договiрної Сторони має право представляти iнтереси громадян цiєї Сторони з питань успадкування перед органами iншої Договiрної Сторони без особливого доручення, якщо цi громадяни iз-за вiдсутностi або з iнших поважних причин неспроможнi своєчасно захищати свої права та iнтереси i не призначили уповноваженого.

     2. Якщо громадянин однiєї Договiрної Сторони помер пiд час поїздки по територiї iншої Договiрної Сторони, де вiн не мав постiйного мiсця проживання, то речi, що знаходилися при ньому, без будь-яких формальностей, передаються дипломатичному представництву або консульськiй установi Договiрної Сторони, громадянином якої був померлий.

СТАТТЯ 41
Видача спадщини

     1. Якщо рухоме спадкове майно або грошова сума, виручена вiд продажу рухомого або нерухомого спадкового майна, пiдлягає пiсля закiнчення спадкового провадження передачi спадкоємцям, мiсце проживання чи мiсце перебування яких знаходиться на територiї iншої Договiрної Сторони, то спадкове майно чи виручена грошова сума передаються дипломатичному представництву чи консульськiй установi цiєї Договiрної Сторони.

     2. Установа Договiрної Сторони, де знаходиться успадковане майно чи виручена грошова сума, компетентна по справам про успадкування, дає розпорядження про видачу спадкового майна дипломатичному представництву чи консульськiй установi.

     3. Це майно може бути передане спадкоємцям, якщо:

     1) всi вимоги кредиторiв спадкодавця, поданi в строк, встановлений законодавством Договiрної Сторони, де знаходиться успадковане майно, оплаченi чи забезпеченi;

     2) виплаченi або забезпеченi всi пов'язанi з успадкуванням збори;

     3) компетентнi установи дали, якщо це необхiдно, дозвiл на вивезення успадкованого майна.

     4. Переказ грошових сум проводиться вiдповiдно до чинного на територiях Договiрних Сторiн законодавства.

ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РIШЕНЬ

СТАТТЯ 42
Визнання та виконання рiшень з цивiльних i сiмейних справ, а також з кримiнальних справ в частинi вiдшкодування шкоди

     Договiрнi Сторони взаємно визнають i виконують рiшення, що набрали законної сили, устав юстицiї з цивiльних i сiмейних справ, а також вироки в частинi вiдшкодування збиткiв, заподiяних злочином.

     На територiї Договiрних Сторiн визначаються також без спецiального провадження рiшення органiв опiки та пiклування, органiв запису актiв громадянського стану i iнших установ з цивiльних i сiмейних справ, якi не потребують за своїм характером виконання.

СТАТТЯ 43
Розгляд клопотань про дозвiл виконання рiшень

     1. Розгляд клопотань про дозвiл виконання належить до компетенцiї судiв Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.

     2. Клопотання про дозвiл виконання подається в суд, що винiс рiшення по справi в першiй iнстанцiї, який супроводжує його до суду, компетентного винести рiшення по клопотанню.

     3. Реквiзити клопотання визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої повинне бути здiйснене виконання.

     4. До клопотання про дозвiл виконання необхiдно додати:

     1) завiрену судом копiю рiшення, офiцiйний документ про набрання рiшенням законної сили, якщо це не випливає iз тексту самого рiшення;

     2) документ, iз якого витiкає, що вiдповiдачу, який не брав участi у процесi, було своєчасно i а належнiй формi хоча б один раз вручене сповiщення про виклик до суду;

     3) завiренi переклади документiв, зазначенi в пiдпунктах 1 та 2 цього пункту.

     5. Якщо у суду при видачi дозволу на виконання виникне сумнiв, вiн може зажадати у особи, яка подала клопотання про виконання рiшення, пояснення, а також опитати боржника по сутi клопотання i, при необхiдностi, запитати пояснення у суду, який винiс рiшення.

СТАТТЯ 44
Порядок виконання рiшень

     1. Порядок виконання регулюється законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.

     2. У вiдношеннi судових витрат, пов'язаних з виконанням, застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення повинно бути приведене до виконання.

СТАТТЯ 45
Вiдмова у визнаннi та виконаннi судових рiшень

     У визнаннi судового рiшення або в дозволi виконання може бути вiдмовлено:

     1) якщо особа, яка подала клопотання, або вiдповiдач по справi не брав участi у процесi внаслiдок того, що йому або його уповноваженому не був своєчасно i належним чином вручений виклик до суду;

     2) якщо по тому ж правовому спору мiж тими ж сторонами на територiї Договiрної Сторони, де повинно бути визнане i виконане рiшення, було вже ранiше винесено рiшення, що набрало законної сили, або якщо установою цiєї Договiрної Сторони було ранiше порушено провадження по данiй справi;

     3) якщо згiдно з положенням цього Договору, а у випадках, не передбачених цим Договором, вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення повинно бути визнане i виконане, справа вiдноситься до виняткової компетенцiї її установ.

СТАТТЯ 46
Визнання i виконання мирових угод

     Положення статей 42 - 45 цього Договору про судовi рiшення застосовуються i до мирових угод, затверджених судом.

СТАТТЯ 47
Вивезення речей та переказ грошових сум

     Положення цього Договору про виконання рiшень не торкаються законодавства Договiрних Сторiн про переказ грошових сум i про вивезення предметiв, придбаних в результатi виконання.

РОЗДIЛ II
Правова допомога i правовi вiдносини з кримiнальних справ

СТАТТЯ 48
Порушення та перейняття кримiнального переслiдування

     1. Кожна Договiрна Сторона за проханням iншої Договiрної Сторони зобов'язана порушити або перейняти вiдповiдно до свого законодавства кримiнальне переслiдування у вiдношеннi свого громадянина, пiдозрюваного в скоєнi злочину на територiї iншої Договiрної Сторони.

     2. Заяви про кримiнальне переслiдування, поданi вiдповiдно до законiв однiєї Договiрної Сторони в її компетентнi установи в належнi строки, дiйснi i на територiї iншої Договiрної Сторони.

     3. Особи, яким злочином завдано матерiальних збиткiв, у зв'язку з чим направлено клопотання про порушення кримiнального переслiдування, можуть брати участь в справi, якщо ними пред'явленi вимоги про вiдшкодування збиткiв.

СТАТТЯ 49
Клопотання про порушення або перейняття кримiнального переслiдування

     1. Клопотання про порушення або перейняття кримiнального переслiдування повинно бути складене в письмовiй формi i мiстити:

     1) назву запитуючої установи;

     2) опис вчинку, що складає злочин i у зв'язку з яким подається клопотання про порушення або перейняття кримiнального переслiдування;

     3) можливо бiльш точнi посилання на час i мiсце скоєння дiяння;

     4) текст закону запитуючої Договiрної Сторони, на пiдставi якого дiяння визначається злочином;

     5) прiзвище та iм'я пiдозрюваної особи, вiдомостi про її громадянство, мiсце проживання або перебування i iншi данi про особу, а також, по можливостi, опис зовнiшностi цiєї особи, її фотокартку i вiдбитки пальцiв;

     6) заяву потерпiлого з кримiнальної справи, порушеної за заявою потерпiлого, i про вiдшкодування матерiальних збиткiв, коли такi є;

     7) вiдомостi про розмiр заподiяної матерiальної шкоди.

     2. У разi, коли запитуючою Стороною було порушено кримiнальне переслiдування, до клопотання додаються матерiали попереднього розслiдування i докази, якi є в розпорядженнi запитуючої Договiрної Сторони.

     Передача речей, якi є являються предметами злочину i потрапили до злочинця в результатi такого злочину, провадиться вiдповiдно до статтi 61 цього Договору.

СТАТТЯ 50
Видача осiб у зв'язку з кримiнальним переслiдуванням

     1. Договiрнi Сторони зобов'язуються, вiдповiдно до положень цього Договору, за клопотанням видавати одна однiй осiб, якi знаходяться на їх територiї, для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або звернення вироку до виконання.

     2. Видача проводиться за вчинки, якi вiдповiдно до законодавства обох Договiрних Сторiн є злочинами i за скоєння яких передбачається покарання у виглядi позбавлення волi на строк бiльше одного року або iншого бiльш тяжкого покарання.

     3. Видача для звернення вироку до виконання проводиться у випадку засудження за скоєння злочинiв до позбавлення волi на строк бiльше шести мiсяцiв чи iншого бiльш тяжкого покарання.

СТАТТЯ 51
Вiдмова про видачу

     У клопотаннi про видачу може бути вiдмовлено, якщо:

     1) особа, у вiдношеннi якої подане клопотання про видачу, є громадянином запитуваної Договiрної Сторони або особою, якiй у цiй державi надане право притулку;

     2) кримiнальне переслiдування вiдповiдно до законодавства обох Договiрних Сторiн порушується в суду тiльки за окремою скаргою потерпiлого;

     3) на момент отримання клопотання кримiнальне переслiдування вiдповiдно до законодавства запитуваної Договiрної Сторони не може бути порушене або вирок не може бути звернений до виконання внаслiдок закiнчення строку давностi чи за iншою законною пiдставою;

     4) у вiдношеннi особи, про видачу якої направлене клопотання, на територiї запитуваної Договiрної Сторони за той же злочин був винесений вирок або постанова про закриття провадження по справi, що набрали законної сили;

     5) злочин, у зв'язку з яким подане клопотання про видачу, вчинено на територiї запитуваної Договiрної Сторони.

     При вiдмовi у видачi запитувана Сторона повiдомляє запитуючу Сторону про пiдстави вiдмови.

СТАТТЯ 52
Вiдстрочка видачi

     Якщо особа, у вiдношеннi якої подане клопотання про видачу, притягнена до кримiнальної вiдповiдальностi або вiдбуває покарання за iнший злочин на територiї запитуваної Договiрної Сторони або тяжко захворiла, видача може бути вiдстрочена до закiнчення кримiнального переслiдування, вiдбуття покарання або звiльнення вiд нього з будь-яких законних пiдстав, або до видужання особи.

СТАТТЯ 53
Видача на строк

     Якщо вiдстрочка видачi, передбачена статтею 52, може потягти за собою закiнчення строку давностi кримiнального переслiдування або серйозно утруднити розслiдування злочину, по обгрунтованому клопотанню може бути проведена видача на термiн при умовi, що видана особа негайно буде повернена пiсля проведення процесуальних дiй, для яких вона була видана, i не пiзнiше трьох мiсяцiв вiд дня видачi.

СТАТТЯ 54
Видача за клопотанням декiлькох держав

     Якщо клопотання про видачу однiєї i тiєї ж особи надiйшли вiд декiлькох держав, то питання про те, яке з них пiдлягає задоволенню вирiшує запитувана Договiрна Сторона з врахуванням тяжкостi скоєних злочинiв.

СТАТТЯ 55
Межi кримiнального переслiдування виданої особи

     1. Без згоди запитуваної Договiрної Сторони видана особа не може бути притягнена до кримiнальної вiдповiдальностi або пiддана покарання у зв'язку iз злочином iншим, нiж той, який був пiдставою для видачi.

     2. Особа не може бути видана третiй державi без згоди запитуваної Договiрної Сторони.

     3. Не потрiбна згода запитуваної Договiрної Сторони, коли видана особа не залишила протягом 15 днiв пiсля закiнчення кримiнального переслiдування, вiдбуття покарання або звiльнення з будь-якої законної пiдстави територiю запитуючої Договiрної Сторони або якщо вона добровiльно повернулась туди вже пiсля того, як вона її залишила. В цей строк не зараховується час, на протязi якого видана особа не могла залишити територiю запитуючої Договiрної Сторони за незалежних вiд неї обставин.

СТАТТЯ 56
Клопотання про видачу

     1. Клопотання про видачу повинно бути складене у письмовiй формi i мiстити:

     1) найменування запитуючої установи;

     2) опис вчиненого злочину та текст закону запитуючої Договiрної Сторони, на пiдставi якого вчинок визнається злочином;

     3) прiзвище та iм'я особи, у вiдношеннi якої направлене клопотання про видачу, вiдомостi про її громадянство, мiсце проживання або мiсце перебування та iншi вiдомостi про особу, а також, по можливостi, опис зовнiшностi цiєї особи, її фотокартку та вiдбитки пальцiв;

     4) вiдомостi про розмiр заподiяної матерiальної шкоди.

     2. До клопотання про видачу для проведення кримiнального переслiдування повинна бути додана завiрена копiя постанови про взяття пiд варту з описом фактичних обставин справи.

     До клопотання про видачу для проведення вироку до виконання, повиннi бути доданi завiрена копiя вироку з довiдкою про набуття ним законної сили i текст кримiнального закону, на пiдставi якого особа засуджена. Якщо засуджений вже вiдбув частину покарання, про це також повiдомляється.

     3. Запитувана Договiрна Сторона може зажадати додатковi вiдомостi, якщо клопотання про видачу не мiстить необхiдних даних. Iнша Договiрна Сторона повинна вiдповiсти в строк, що не перевищує одного мiсяця; цей строк може бути продовжений до 15 днiв при наявностi поважних причин. Якщо запитуюча Договiрна Сторона не подасть до встановленого строку додаткових вiдомостей, запитувана Договiрна Сторона може звiльнити особу, яка була згiдно зi статтею 57 взята пiд варту.

СТАТТЯ 57
Взяття пiд варту для видачi

     Пiсля прийняття рiшення про видачу запитувана Договiрна Сторона негайно вживає заходiв до взяття пiд варту особу, у вiдношеннi якої направлене клопотання про видачу.

СТАТТЯ 58
Взяття пiд варту до отримання клопотання про видачу

     1. У випадку, що не потребує зволiкань, запитувана Договiрна Сторона може взяти особу пiд варту i до отримання передбаченого статтею 56 клопотання про видачу на пiдставi отриманої вiд запитуючої Договiрної Сторони копiї постанови про взяття особи пiд варту або вироку, що набрав законної сили (витягу з вироку), винесених у вiдношеннi цiєї особи. При цьому повинно зазначатися, що клопотання про видачу буде вислане негайно. Копiї постанови про взяття особи пiд варту або вироку, що набрав законної сили (витягу з вироку) у вiдношеннi цiєї особи передаються будь-яким способом, що забезпечує передачу всiх реквiзитiв документiв (факс i таке iнше).

     2. Про причини, з яких клопотання про взяття пiд варту не було задоволене, слiд негайно повiдомити iншу Договiрну Сторону.

     3. Особа, яка взята пiд варту, повинна бути звiльнена, якщо протягом мiсяця вiд дня отримання повiдомлення про взяття пiд варту вiд iншої Договiрної Сторони не надiйде клопотання про видачу. Цей строк за проханням запитуючої Договiрної Сторони може бути продовжений до 15 днiв.

СТАТТЯ 59
Здiйснення видачi

     1. Запитувана Договiрна Сторона повiдомляє запитуючу Договiрну Сторону про своє рiшення у вiдношеннi видачi, iнформуючи про мiсце i час видачi.

     2. Якщо запитуюча Договiрна Сторона не прийме особу, яка належить видачi, протягом 15 днiв пiсля встановленої дати видачi, ця особа повинна бути звiльнена з-пiд варти.

СТАТТЯ 60
Повторна видача

     Якщо видана особа ухилиться вiд кримiнального переслiдування або вiд вiдбуття покарання i повернеться на територiю запитуваної Договiрної Сторони, вона повинна бути за клопотанням запитуючої Договiрної Сторони видана знову. В цьому випадку не потрiбно додавати до клопотання документи, якi вказанi в статтi 56.

СТАТТЯ 61
Передача предметiв

     1. Договiрна Сторона, яка запитується про видачу, передає запитуючiй Договiрнiй Сторонi предмети, якi є знаряддям злочину, а також предмети, що мають слiди злочину, або набутi злочинним шляхом, а також всi iншi предмети якi можуть бути використанi у кримiнальнiй справi як речовi докази. Цi предмети передаються за клопотанням i у тому випадку, коли видача особи не може вiдбутися iз-за її смертi або iнших причин.

     2. Запитувана Договiрна Сторона може затримати на час передачу предметiв, зазначених в пунктi 2 цiєї статтi, якщо вони необхiднi їй для провадження в iншiй кримiнальнiй справi, або вони можуть бути переданi запитуючiй Договiрнiй Сторонi тимчасово за взаємною домовленiстю.

     3. Права третiх осiб на переданi запитуючою Договiрною Стороною предмети залишаються в силi. Пiсля закiнчення провадження по справi цi предмети повиннi бути поверненi Договiрнiй Сторонi, яка їх передала.

СТАТТЯ 62
Транзитне перевезення

     1. Кожна iз Договiрних Сторiн за клопотанням iншої Договiрної Сторони дозволяє перевезення по своїй територiї осiб, виданих iншiй Договiрнiй Сторонi третьою державою або iншою Договiрною Стороною третiй державi. Договiрнi Сторони не зобов'язанi дозволяти перевезення осiб, видача яких не допускається вiдповiдно до положень цього Договору.

     2. Клопотання про дозвiл перевезення оформляється i подається в тому ж порядку, що i клопотання про видачу.

     3. Компетентнi установи Договiрних Сторiн узгоджують в кожному окремому випадку спосiб, маршрут та iншi умови транзиту.

     4. Витрати, пов'язанi з транзитним перевезенням, несе запитуюча Договiрна Сторона.

СТАТТЯ 63
Присутнiсть при наданнi правової допомоги

     Представники однiєї з Договiрних Сторiн можуть за згодою iншої Договiрної Сторони бути присутнiми при виконаннi клопотань про надання правової допомоги з кримiнальних справ iншою Договiрною Стороною.

СТАТТЯ 64
Вiдомостi про судимiсть

     Договiрнi Сторони надають одна однiй за проханням вiдомостi про судимiсть осiб, засуджених ранiше їх судами, якщо цi особи притягуються до кримiнальної вiдповiдальностi на територiї запитуючої Договiрної Сторони.

СТАТТЯ 65
Повiдомлення про результати кримiнального переслiдування

     Договiрнi Сторони повiдомляють одна однiй про результати кримiнального переслiдування особи, у вiдношеннi якої було направлене клопотання про порушення або перейняття кримiнального переслiдування, а також виданої особи. За проханням надсилається копiя вироку, що набрав законної сили, або iншого остаточного рiшення.

СТАТТЯ 66
Повiдомлення про вироки

     Договiрнi Сторони будуть щорiчно повiдомляти одна однiй вiдомостi про вироки, що набрали законної сили, винесенi судами однiєї Договiрної Сторони у вiдношеннi громадян iншої Договiрної Сторони.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ
Заключнi положення

СТАТТЯ 67
Набрання чинностi Договором

     Цей Договiр пiдлягає ратифiкацiї i набере чинностi через 30 днiв пiсля обмiну ратифiкацiйними грамотами, який вiдбудеться в м.

СТАТТЯ 68
Строк дiї Договору

     1. Цей Договiр буде дiяти протягом п'яти рокiв вiд набуття чинностi.

     2. Договiр буде залишатися в силi на наступнi п'ятирiчнi перiоди, якщо одна з Договiрних Сторiн не менше нiж за шiсть мiсяцiв до закiнчення чергового строку не повiдомить iншу Договiрну Сторону про свiй намiр його денонсувати.

     3. Цей Договiр може бути змiнений i доповнений в порядку, передбаченому для його укладання.

     Здiйснено в м. Вiльнюсi 7 липня 1993 роцi в двох примiрниках, кожний українською та литовською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

За Україну (пiдпис)

За Литовську Республiку (пiдпис)