ДОГОВIР

мiж Україною та Латвiйською Республiкою про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних, сiмейних, трудових та кримiнальних справах

     Україна та Латвiйська Республiка, якi надалi iменуються - Договiрнi Сторони, надаючи важливе значення розвитковi спiвробiтництва в галузi надання правової допомоги у цивiльних, сiмейних, трудових та кримiнальних справах, домовились про нижченаведене:

Частина перша
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
 Правовий захист

     1. Громадяни однiєї Договiрної Сторони користуються на територiї другої Договiрної Сторони стосовно своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як i громадяни цiєї Договiрної Сторони.

     Це вiдноситься також i до юридичних осiб, якi створенi вiдповiдно до законодавства однiєї з Договiрних Сторiн.

     2. Громадяни однiєї Договiрної Сторони мають право вiльно звертатись до судiв, прокуратури, установ нотарiату (якi надалi iменуються "установи юстицiї") та до iнших установ другої Договiрної Сторони, до компетенцiї яких вiдносяться цивiльнi (в тому числi трудовi, житловi), сiмейнi та кримiнальнi справи, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здiйснювати iншi процесуальнi дiї на тих самих умовах, як i власнi громадяни.

Стаття 2
 Правова допомога

     1. Установи юстицiї Договiрних Сторiн надають взаємно правову допомогу у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах вiдповiдно до положень даного Договору.

     2. Установи юстицiї надають правову допомогу й iншим установам, до компетенцiї яких вiдносяться справи, вказанi в пунктi 1 цiєї статтi.

     3. Iншi установи, до компетенцiї яких вiдносяться справи, вказанi в пунктi 1 цiєї статтi, надсилають клопотання про правову допомогу через установи юстицiї.

Стаття 3
Обсяг правової допомоги

     Правова допомога охоплює виконання процесуальних дiй, що передбаченi законодавством запитуваної Договiрної Сторони, зокрема, допит сторiн, потерпiлих, обвинувачених та пiдсудних, свiдкiв, експертiв, проведення експертиз, обшуку (судового огляду), вилучення та передачу речових доказiв, порушення або перейняття кримiнального переслiдування та видачу осiб, якi скоїли злочини, визнання та виконання судових рiшень, вручення та пересилання документiв, надання за клопотанням другої Договiрної Сторони вiдомостей про судимiсть обвинувачених.

Стаття 4
 Порядок зносин

     При наданнi правової допомоги установи Договiрних Сторiн зносяться одна з одною через Мiнiстерство юстицiї та Генеральну Прокуратуру України i Мiнiстерство юстицiї та Генеральну Прокуратуру Латвiйської Республiки, якщо даним Договором не передбачено iнше.

Стаття 5
 Мова, яка використовується

     1. Клопотання про надання правової допомоги та документи, якi до нього додаються, складаються державною мовою запитуючи установи. Клопотання скрiплюється гербовою печаткою запитуючи установи та засвiдчується пiдписом її керiвника (компетентної особи).

     2. До клопотання про надання правової допомоги та документiв, якi до нього додаються, повинен бути прикладений переклад на державну мову виконавця клопотання або росiйську мову. Переклад засвiдчується офiцiйним перекладачем чи нотарiусом, або посадовою особою запитуючи установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючи Договiрної Сторони.

     3. При виконаннi клопотання про надання правової допомоги документи складаються державною мовою виконавця клопотання та вiдсилаються разом з перекладом на державну мову запитуючи установи або росiйську мову. Переклад засвiдчується офiцiйним перекладачем чи нотарiусом, або посадовою особою запитуваної установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуваної Договiрної Сторони.

Стаття 6
Оформлення документiв

     Документи, якi надсилаються установами юстицiї та iншими установами в порядку надання правової допомоги, повиннi бути засвiдченi пiдписом компетентної особи та скрiпленi гербовою печаткою.

Стаття 7
 Форма та змiст клопотання про надання правової допомоги

     В клопотаннi про надання правової допомоги повинно бути вказано:

     1) найменування запитуючи установи;

     2) найменування запитуваної установи;

     3) найменування справи, у якiй запитується правова допомога;

     4) iмена, якщо є, по батьковi та прiзвища осiб, вiдносно яких направляється клопотання, їх громадянство, заняття та постiйне мiсце проживання чи мiсцеперебування, а для юридичних осiб - найменування та мiсцезнаходження;

     5) прiзвища та адреси їх уповноважених;

     6) змiст доручення, а в кримiнальних справах також опис фактичних обставин скоєного злочину та його юридична квалiфiкацiя.

Стаття 8
 Порядок виконання

     1. При виконаннi клопотання про надання правової допомоги установа юстицiї, до якої звернене клопотання, застосовує законодавство своєї держави. Однак на прохання установи, вiд якої виходить клопотання, вона може застосовувати процесуальнi норми Договiрної Сторони, вiд якої виходить клопотання, оскiльки вони не суперечать законодавству її держави.

     2. Якщо установа юстицiї, до якої звернене клопотання, не компетентна його виконати, вона пересилає клопотання компетентнiй установi юстицiї та сповiщає про це установу, вiд якої виходить клопотання.

     3. У випадку вiдповiдного клопотання установа юстицiї, до якої звернене клопотання, сповiщає установу, вiд якої виходить клопотання, про час та мiсце виконання клопотання.

     4. Пiсля виконання клопотання установа юстицiї, до якої воно звернено, направляє документи установi, вiд якої виходить клопотання; в тому випадку, якщо правова допомога не могла бути надана, запитувана установа юстицiї повертає клопотання та повiдомляє про обставини, якi перешкоджають його виконанню.

     5. Правова допомога не надається, якщо її надання може спричинити шкоду суверенiтету чи безпецi або протирiчить основним принципам законодавства запитуваної Договiрної Сторони.

Стаття 9
 Порядок вручення документiв

     1. Запитувана установа здiйснює вручення документiв вiдповiдно до правил, якi дiють в її державi, якщо документи, що пiдлягають врученню, складенi на її мовi або забезпеченi засвiдченим перекладом. У тому випадку, коли документи складенi не на мовi запитуваної Договiрної Сторони або не забезпеченi перекладом, вони вручаються одержувачу, якщо вiн згоден добровiльно їх прийняти.

     2. У клопотаннi про вручення повиннi бути вказанi точна адреса одержувача та найменування документу, який пiдлягає врученню. Якщо вказана в клопотаннi адреса виявилася неповною, запитувана установа згiдно з законодавством своєї держави вживає заходи для встановлення точної адреси.

Стаття 10
Пiдтвердження вручення документiв

     Пiдтвердження вручення документiв оформлюється вiдповiдно до правил, якi дiють на територiї запитуваної Договiрної Сторони. У пiдтвердженнi повиннi бути вказанi час та мiсце вручення, а також особа, якiй вручено документ.

Стаття 11
Вручення документiв та допит громадян через дипломатичнi представництва або консульськi установи

     Договiрнi Сторони мають право вручати документи та допитувати власних громадян через свої дипломатичнi представництва або консульськi установи. При цьому не можуть застосовуватись заходи примусового характеру.

Стаття 12
 Виклик за кордон свiдкiв, потерпiлих, цивiльних позивачiв та вiдповiдачiв, їх представникiв, експертiв

     1. Якщо пiд час попереднього розслiдування або судового розгляду на територiї однiєї Договiрної Сторони виникне необхiднiсть в особистiй явцi свiдкiв, потерпiлих, цивiльних позивачiв та вiдповiдачiв, їх представникiв або експертiв, якi знаходяться на територiї другої Договiрної Сторони, то слiд звернутися до вiдповiдного органу цiєї Договiрної Сторони з клопотанням про вручення повiстки.

     2. Повiстка не повинна мiстити санкцiй на випадок неявки викликаного.

     3. Особи, вказанi в пунктi 1 цiєї статтi, якi незалежно вiд їх громадянства добровiльно з'явились за викликом до вiдповiдної установи другої Договiрної Сторони, не можуть на територiї цiєї Договiрної Сторони бути притягненими до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, взятими пiд варту або бути покараними у зв'язку з будь-яким дiянням, скоєним до перетинання державного кордону. Такi особи не можуть бути притягнутими до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, взятими пiд варту або бути покараними у зв'язку з їх свiдченнями або висновками як експертiв, або у зв'язку з дiянням, що є предметом розгляду.

     4. Цим привiлеєм не користуються особи, вказанi в пунктi 1 цiєї статтi, якщо вони протягом 15 днiв з моменту повiдомлення про те, що їх присутнiсть не є необхiдною, не залишать територiю запитуючи Договiрної Сторони. У цей строк не зараховується час, протягом якого цi особи не могли залишити територiю запитуючи Договiрної Сторони за незалежних вiд них обставин.

     5. Потерпiлi, свiдки та експерти, якi з'явились за викликом на територiю другої Договiрної Сторони, мають право на вiдшкодування витрат установою, яка їх викликала, пов'язаних з проїздом та перебуванням за кордоном, а також на вiдшкодування неотриманої плати за днi вiдриву вiд роботи; експерти, крiм того, мають право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути вказано на якi види виплат мають право викликанi особи; за їх клопотанням Договiрна Сторона, вiд якої надiйшов виклик, сплачує аванс на покриття вiдповiдних витрат.

Стаття 13
 Дiйснiсть документiв

     1. Документи, що були на територiї однiєї з Договiрних Сторiн складенi або засвiдченi офiцiйною особою (нотарiусом, офiцiйним перекладачем, експертом, тощо) в межах компетенцiї та за встановленою формою i засвiдченi печаткою, приймаються на територiї другої Договiрної Сторони без будь-якого iншого засвiдчення.

     2. Документи, що на територiї однiєї Договiрної Сторони розглядаються як офiцiйнi, користуються i на територiї другої Договiрної Сторони доказовою силою офiцiйних документiв.

Стаття 14
Витрати, пов'язанi з наданням правової допомоги

     1. Договiрнi Сторони самi несуть всi витрати, якi виникли при наданнi правової допомоги на їх територiї, за винятком витрат, пов'язаних з проведенням експертиз.

     2. Установа юстицiї, до якої звернене клопотання, сповiстить установу, вiд якої виходить клопотання, про суму витрат. Якщо установа, вiд якої виходить клопотання , про суму витрат. Якщо установа, вiд якої виходить клопотання, стягне цi витрати з особи, зобов'язаної їх вiдшкодувати, то стягненi суми надходять на користь Договiрної Сторони, яка їх стягнула.

Стаття 15
 Надання iнформацiї

     Мiнiстерство юстицiї та Генеральна Прокуратура України i Мiнiстерство юстицiї та Генеральна прокуратура Латвiйської Республiки надають один одному на прохання iнформацiю про чинне або про те, що було ранiше чинне в їх державах законодавство та щодо питань його застосування установами юстицiї.

Стаття 16
 Правовий захист громадян

     Громадянам однiєї Договiрної Сторони у судах та iнших установах другої Договiрної Сторони надається юридична допомога та забезпечується судочинство на тих самих пiдставах та з тими самими привiлеями, як i громадянам цiєї Договiрної Сторони.

Стаття 17
 Пересилка документiв про реєстрацiю актiв громадянського стану та iнших документiв

     1. Компетентнi установи Договiрних Сторiн пересилають одна однiй виписки з книг запису актiв громадянського стану, якi стосуються громадян другої Договiрної Сторони. Пересилаються виписки безплатно та вiдразу пiсля запису.

     2. Пункт перший цiєї статтi застосовується також у випадках, якщо до записiв актiв громадянського стану внесенi змiни та виправлення. В такому випадку пересилаються виписки з книг запису актiв громадянського стану зi змiнами.

     3. Органи реєстрацiї актiв громадянського стану однiєї Договiрної Сторони безпосередньо пересилають на прохання установи юстицiї другої Договiрної Сторони також iншi виписки з книг запису актiв громадянського стану для службового користування.

     4. Клопотання громадян однiєї Договiрної Сторони про висилку свiдоцтв про реєстрацiю актiв громадянського стану можна пересилати безпосередньо вiдповiдному органу реєстрацiї актiв громадянського стану другої Договiрної Сторони. Цi документи заявник отримує при посередництвi дипломатичного представництва або консульської установи тiєї Договiрної Сторони, орган якої видав цi документи.

     5. Документи, якi вказанi в пунктах 1 - 3 цiєї статтi, пересилаються без перекладiв та безплатно.

     6. Договiрнi Сторони пересилають одна однiй копiї судових рiшень, що набули чинностi, якi стосуються громадянського стану громадян другої Договiрної Сторони.

     7. Прохання громадян однiєї Договiрної Сторони про видачу або пересилку документiв про освiту, трудовий стаж як особистих або матерiальних правах та iнтересах пересилаються безпосередньо компетентнiй установi другої Договiрної Сторони. Якщо документи пересилаються громадянам через дипломатичнi представництва або консульськi установи тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої компетентна установа видала цi документи, дипломатичне представництво або консульська установа пiд час видачi громадянам документiв стягують плату за їх оформлення.

Частина друга
 СПЕЦIАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДIЛ I
ПРАВОВА ДОПОМОГА ТА ПРАВОВI ВIДНОСИНИ У ЦИВIЛЬНИХ, СIМЕЙНИХ ТА ТРУДОВИХ СПРАВАХ

Стаття 18
 Звiльнення вiд судових витрат

     Громадяни однiєї Договiрної Сторони на територiї другої Договiрної Сторони звiльняються вiд сплати судових витрат на тих самих пiдставах та в тому ж обсязi, що i громадяни даної Договiрної Сторони.

Стаття 19
 Видача документiв про особистий, сiмейний та майновий стан

     1. Документ про особистий, сiмейний та майновий стан, необхiдний для одержання дозволу на звiльнення вiд сплати судових витрат, видається компетентною установою Договiрної Сторони, на територiї якої заявник має мiсце проживання чи мiсцеперебування.

     2. Якщо заявник не має мiсця проживання чи мiсцеперебування на територiї Договiрних Сторiн, то достатньо документу, виданого або засвiдченого дипломатичним представництвом або консульською установою його держави.

     3. Суд, який виносить рiшення щодо клопотання про звiльнення вiд сплати судових витрат, може запитати установу, яка видала документ, про додатковi вiдомостi.

Стаття 20
Компетенцiя судiв

     1. Якщо даний Договiр не встановлює iншого, суди кожної з Договiрних Сторiн компетентнi розглядати цивiльнi, сiмейнi та трудовi справи, якщо вiдповiдач має на її територiї мiсце проживання. За позовами до юридичних осiб суди компетентнi, якщо на територiї даної Договiрної Сторони знаходиться орган управлiння, представництво або фiлiя юридичної особи.

     2. За позовами про право власностi та iншi речовi права на нерухоме майно виключно компетентнi суди Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться майно.

     3. Суди Договiрних Сторiн розглядають справи i в iнших випадках, якщо про це є письмова угода сторiн. При наявностi такої угоди суд припиняє провадження по справi за заявою вiдповiдача, якщо така заява зроблена до наведення заперечень по сутi позову. Виключна компетенцiя судiв не може бути змiнена угодою сторiн.

     4. У випадку порушення провадження у справi мiж тими ж сторонами, про той же предмет i на тих же пiдставах у судах обох Договiрних Сторiн, компетентних вiдповiдно до даного Договору, суд, який порушив справу пiзнiше, припиняє провадження.

Стаття 21
 Правоздатнiсть i дiєздатнiсть

     1. Правоздатнiсть та дiєздатнiсть фiзичної особи визначається законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

     2. Правоздатнiсть юридичної особи визначається за законом Договiрної Сторони, на територiї якої вона заснована.

Стаття 22
 Обмеження дiєздатностi або визнання особи недiєздатною

     1. При обмеженнi дiєздатностi особи чи визнаннi її недiєздатною застосовується законодавство та компетентнi установи Договiрної Сторони, громадянином якої є дана особа.

     2. Якщо установа однiєї з Договiрних Сторiн встановить, що є пiдстави для обмеження дiєздатностi або визнання недiєздатним громадянина другої Договiрної Сторони, мiсце проживання або мiсце перебування якого знаходиться на територiї цiєї Договiрної Сторони, то вона сповiщає про це вiдповiдну установу другої Договiрної Сторони. Якщо установа, яку повiдомлено таким чином, заявить, що вона надає право виконати подальшi дiї установi мiсця проживання чи мiсцеперебування даної особи, або не висловиться у тримiсячний термiн, то установа мiсця проживання або мiсцеперебування цiєї особи може розглядати справу по обмеженню дiєздатностi або визнанню її недiєздатною вiдповiдно до законодавства своєї держави, якщо пiдстави для цього передбачаються також законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є дана особа. Рiшення про обмеження в дiєздатностi або визнання недiєздатним повинно бути направлене вiдповiднiй установi другої Договiрної Сторони.

     3. Положення пунктiв 1 та 2 цiєї статтi застосовуються також при скасуваннi обмеження дiєздатностi громадянина або поновленнi громадянина в дiєздатностi.

     4. У невiдкладних випадках установа мiсця проживання або мiсцеперебування особи, вiдносно якої поставлене питання про обмеження в дiєздатностi або визнання її недiєздатною, яка є громадянином другої Договiрної Сторони, може сама вжити заходiв,необхiдних для захисту цiєї особи або її майна. Рiшення, прийнятi у зв'язку з цими заходами, слiд направити вiдповiднiй установi Договiрної Сторони, громадянином якої є дана особа; цi рiшення пiдлягають скасуванню, якщо установою цiєї Договiрної Сторони буде постановлено iнше.

Стаття 23
 Визнання безвiсно вiдсутнiм, оголошення померлим та встановлення факту смертi

     1. У справах про визнання громадянина безвiсно вiдсутнiм, оголошення його померлим або про встановлення факту його смертi компетентнi установи тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої була особа у той час, коли вона за останнiми вiдомостями була живою.

     2. Установи однiєю Договiрної Сторони можуть визнати громадянина другої Договiрної Сторони безвiсно вiдсутнiм або оголосити його померлим, а також встановити факт його смертi за клопотанням осiб, що проживають на її територiї, якщо їх права та iнтереси грунтуються на законодавствi цiєї Договiрної Сторони.

     3. У випадках, якi передбаченi пунктами 1 та 2 цiєї статтi установи Договiрної Сторони застосовують законодавство своєї держави.

     4. Положення пунктiв 1 - 3 застосовуються також у випадку явки громадянина, якого було визнано рiшенням суду безвiсно вiдсутнiм або оголошено померлим.

Стаття 24
 Укладення шлюбу

     1. Умови шлюбу визначаються для кожної особи, яка укладає шлюб, законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа. Крiм того, повиннi бути дотриманнi вимоги законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб, вiдносно перешкод укладення шлюбу.

     2. Форма укладення шлюбу визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб.

Стаття 25
 Особистi та майновi правовiдносини подружжя

     1. Особистi та майновi правовiдносини подружжя визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони спiльно проживають.

     2. Якщо один з подружжя проживає на територiї однiєї Договiрної Сторони, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, i при цьому обидва мають одне й те саме громадянство, то особистi правовiдносини визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянами якої вони є.

     3. Якщо один з подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - другої Договiрної Сторони, i один з них проживає на територiї однiєї, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, тодi їх особистi та майновi правовiдносини визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мали останнє спiльне мiсце проживання.

     4. Якщо особи, що вказанi в пунктi Г цiєї статтi, не мали спiльного мiсця проживання на територiї Договiрних Сторiн, застосовується законодавство Договiрної Сторони, установа якої розглядає справу.

     5. До правовiдносин подружжя, якi стосуються нерухомого майна, застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться майно.

Стаття 26
 Розiрвання шлюбу та визнання шлюбу недiйсним

     1. У справах про розiрвання шлюбу застосовується законодавство Договiрної Сторони, громадянами якої подружжя було в момент подачi заяви. Якщо подружжя має мiсце проживання на територiї другої Договiрної Сторони, компетентнi також установи цiєї Договiрної Сторони.

     2. Якщо на момент подання заяви про розiрвання шлюбу один з подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другiй - другої Договiрної Сторони, i один з них проживає на територiї однiєї, а другiй - на територiї другої Договiрної Сторони, застосовується законодавство Договiрної Сторони, установа якої розглядає справу.

     3. У справах про визнання шлюбу недiйсним застосовується законодавство Договiрної Сторони, яке вiдповiдно до статтi 24 даного Договору застосовувалось при укладеннi шлюбу. При цьому компетенцiя суду визначається на пiдставi вiдповiдно пунктiв 1 та 2 цiєї статтi.

Стаття 27
 Правовiдносини мiж батьками та дiтьми

     1. Справи про встановлення та оспорювання батькiвства, про встановлення народження дитини вiд даного шлюбу вирiшуються вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина за народженням.

     2. Правовiдносини мiж батьками та дiтьми визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.

     3. Якщо мiсце проживання будь-кого з батькiв та дiтей знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, то правовiдносини мiж ними визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.

     4. Правовiдносини мiж позашлюбною дитиною та його матiр'ю та батьком визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.

     5. Для винесення рiшень щодо правовiдносин, вказаних у пунктах 1 - 4 цiєї статтi, компетентнi суди Договiрної Сторони, законодавство якої застосовується у цих випадках.

     6. Якщо позивач та вiдповiдач проживає на територiї однiєї Договiрної Сторони, компетентнi також суди цiєї Договiрної Сторони з дотриманням положень пунктiв 1 та 4 цiєї статтi.

Стаття 28
 Усиновлення

     1. При усиновленнi застосовується законодавство Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновитель. Якщо усиновитель має постiйне мiсце проживання на територiї другої Договiрної Сторони, застосовується також законодавство цiєї Договiрної Сторони.

     2. Якщо дитина усиновлюється подружжям, один з яких є громадянином однiєї, а iнший - громадянином другої Договiрної Сторони, то усиновлення повинно вiдповiдати вимогам законодавства, що дiє на територiї обох Договiрних Сторiн.

     3. Якщо дитина є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а усиновитель - громадянином другої договiрної Сторони, то при усиновленнi чи його скасуваннi належить отримати згоду дитини, якщо це вимагається за законом Договiрної Сторони, громадянином якої вона є, його законного представника та компетентної установи цiєї Договiрної Сторони з додержанням обмежень, передбачених законодавством Договiрних Сторiн.

     4. Якщо подружжя має спiльне мiсце проживання на територiї однiєї з Договiрних Сторiн, застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони.

     5. Вищезгадане застосовується i при скасуваннi усиновлення.

     6. У справах про усиновлення або його скасування компетентнi установи тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновитель на момент подачi заяви. Якщо дитина є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а мiсце проживання її та усиновителя - на територiї другої Договiрної Сторони, компетентнi установи цiєї Договiрної Сторони.

     7. Вносити рiшення про усиновлення компетентна установа Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновитель або на територiї якої вiн має постiйне мiсце проживання.

     8. У випадку, передбаченому пунктом 2 статтi 31, компетентна установа Договiрної Сторони, на територiї якої подружжя має або мало останнє спiльне мiсце проживання чи мiсцеперебування.

     9. Положення пунктiв 7 та 8 застосовуються вiдповiдно при скасуваннi усиновлення чи визнаннi його недiйсним.

Стаття 29
Стягнення коштiв на утримання

     1. У справах, що стосуються стягнення коштiв на утримання у сiмейних справах, застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої проживає стягувач.

     2. У справах про стягнення коштiв на утримання в сiмейних справах компетентнi суди тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої проживає стягувач.

Стаття 30
 Опiка та пiклування

     1. У справах про опiку та пiклування над громадянами Договiрних Сторiн, оскiльки Договiр не передбачає iнше, компетентна установа опiки та пiклування Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, яка потребує опiки або пiклування. При цьому застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони.

     2. Правовiдносини мiж опiкуном або пiклувальником та особою, що знаходиться пiд опiкою або пiклуванням, визначаються законодавством Договiрної Сторони, установа опiки та пiклування якої призначила опiкуна або пiклувальника.

     3. Якщо заходи щодо опiки або пiклування необхiднi в iнтересах особи, що знаходиться пiд опiкою або пiклуванням, мiсце проживання чи мiсцеперебування або майно якої знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, то установа опiки та пiклування цiєї Договiрної Сторони негайно повинна сповiстити компетентну згiдно з пунктом 1 статтi 30, установу опiки та пiклування Договiрної Сторони.

     4. У невiдкладних випадках установа опiки та пiклування другої Договiрної Сторони може сама вжити необхiднi заходи, але вона повинна негайно сповiстити про попередньо вжитi заходи компетентну, згiдно з пунктом 1 статтi 30, установу опiки та пiклування. Застосованi заходи залишаються чинними, поки ця установа не винесе iншого рiшення.

     5. Компетентна, згiдно з пунктом 1 статтi 30, установа опiки та пiклування може передати опiку або пiклування вiдповiдним установам другої Договiрної Сторони, якщо мiсце проживання чи мiсцеперебування або майно особи, що знаходиться пiд опiкою або пiклуванням, знаходиться у цiй державi. Передача дiйсна лише в тому випадку, якщо запитувана установа дасть згоду прийняти опiку або пiклування та сповiстить про це запитуючу установу.

     6. Установа, що, згiдно з пунктом 5 цiєї статтi, прийняла опiку або пiклування, здiйснює їх вiдповiдно до законодавства своєї держави. Вона не має права, проте, виносити рiшення з питань, що стосуються особистого статусу особи, яка знаходиться пiд опiкою або пiклуванням, але може дати дозвiл на укладення шлюбу, необхiдний за законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

Стаття 31
 Право власностi

     1. Право власностi на нерухоме майно визначається за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться нерухоме майно.

     2. Право власностi на транспортнi засоби, що пiдлягають внесенню до державних реєстрiв, визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться установа, що здiйснила реєстрацiю транспортного засобу.

     3. Виникнення та припинення права власностi або iншого речового права на майно визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої майно знаходилось на момент, коли мала мiсце дiя чи iнша обставина, яка стала пiдставою виникнення або припинення такого права. Виникнення та припинення права власностi або iншого речового права на майно, що є предметом угоди, визначається законодавством мiсця здiйснення угоди, якщо iнше не передбачено угодою сторiн.

Стаття 32
 Договiрнi вiдносини

     1. Договiрнi вiдносини визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої був укладений договiр, якщо учасники цього договору не пiдкоряються обраному законодавству.

     2. У справах, що згаданi в пунктi 1 цiєї статтi, компетентний суд тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої вiдповiдач має мiсце проживання або мiсцезнаходження. А також, компетентний суд тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої позивач має мiсце проживання або мiсцезнаходження, якщо на цiй територiї знаходиться предмет спору або майно позивача.

Стаття 33
 Форма угоди

     1. Форма угоди визначається законодавством мiсця її здiйснення.

     2. Форма угоди з приводу нерухомого майна та прав на нього визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться майно.

Стаття 34
 Вiдшкодування шкоди

     1. Зобов'язання про вiдшкодування шкоди крiм тих, що випливають з договорiв та iнших правомiрних дiй, визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої мала мiсце дiя або iнша обставина, яка стала пiдставою для вимоги щодо вiдшкодування шкоди.

     2. Якщо той, хто заподiяв шкоду, та потерпiлий є громадянами однiєї Договiрної Сторони, застосовується законодавство Договiрної Сторони, до суду якої подана заява.

     3. У справах, згаданих в пунктах 1 та 2 цiєї статтi, компетентний суд Договiрної Сторони, на територiї якої мала мiсце дiя або iнша обставина, що стала пiдставою для вимоги про вiдшкодування шкоди. Потерпiлий може подати позов також до суду Договiрної Сторони, на територiї якої має мiсце проживання вiдповiдач,або до суду тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої позивач (потерпiлий) має мiсце проживання, якщо на цiй територiї знаходиться майно вiдповiдача i це не суперечить законодавству другої Договiрної Сторони.

Стаття 35
Принцип зрiвняння в правах

     Громадяни однiєї Договiрної Сторони прирiвнюються в правах до громадян другої Договiрної Сторони, що проживають на її територiї, вiдносно спроможностi складення або скасування заповiту на майно, яке знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, або на права що повиннi бути там здiйсненнi, а також вiдносно придбання у спадщину майна або прав. Майно або права переходять до них на тих самих умовах, якi встановленi для власних громадян Договiрної Сторони, що проживають на її територiї.

Стаття 36
 Право успадкування

     1. Право успадкування рухомого майна регулюється законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої спадкодавець мав останнє постiйне мiсце проживання.

     2. Право успадкування нерухомого майна регулюється законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться майно.

     3. Законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться рiч, визначається, чи є рiч рухомим або нерухомим майном.

Стаття 37
 Перехiд спадщини державi

     Якщо за законодавством Договiрних Сторiн спадкове майно (що успадковується державою за законом) переходить у власнiсть, то рухоме майно передається державi, громадянином якої на момент смертi був спадкодавець, а нерухоме майно переходить у власнiсть держави, на територiї якої воно знаходиться.

Стаття 38
Форма заповiту та порядок його скасування або змiни

     Форма заповiту, порядок його скасування або змiни визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець на момент складання заповiту чи його скасування або змiни. Проте достатньо, щоб було додержано законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої був складений заповiт. Це положення застосовується i вiдносно скасування або змiни заповiту.

Стаття 39
 Справи про успадкування

     1. Провадження у справах про успадкування рухомого майна, за виключенням випадкiв, що передбаченi пунктом 2 цiєї статтi, провадять установи тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої спадкодавець мав останнє постiйне мiсце проживання.

     2. Якщо все рухоме спадкове майно знаходиться на територiї Договiрної Сторони, де спадкодавець не мав останнього постiйного мiсця проживання, то за заявою спадкоємця або вiдказоодержувача, якщо з цим згоднi всi спадкоємцi, провадження у справi про спадщину провадять установи цiєї Договiрної Сторони.

     3. Провадження у справах про успадкування нерухомого майна провадять установи Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться це майно.

     4. Положення цiєї статтi застосовуються вiдповiдно i до спорiв у справах про успадкування.

Стаття 40
 Вiдкриття заповiту

     Заповiт вiдкривають та обнародують компетентнi установи згiдно законодавства тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться заповiт. Копiя заповiту з необхiдними документами пересилається до вiдповiдної установи, яка компетентна вирiшувати справи про успадкування.

Стаття 41
 Заходи щодо охорони спадщини

     1. Установи однiєї Договiрної Сторони застосовуються згiдно зi своїм законодавством заходи, необхiднi для охорони спадкового майна, яке знаходиться на територiї, залишеного громадянином другої Договiрної Сторони.

     2. Установи, вiдповiдальнi за застосування заходiв по охоронi спадщини, пiсля смертi громадянина другої Договiрної Сторони зобов'язанi негайно сповiстити дипломатичне представництво або консульську установу цiєї Договiрної Сторони про смерть спадкодавця та про осiб, якi заявили про свої права на спадщину, про вiдомi їм обставини стосовно осiб, що мають право на спадщину, про розмiр та вартiсть спадщини, а також про те, якi застосованi заходи по охоронi спадщини.

     3. На вимогу дипломатичного представництва або консульської установи їм передається спадкове рухоме майно та документи померлого.

     4. Дипломатичне представництво або консульська установа однiєї Договiрної Сторони мають право представляти iнтереси громадян цiєї Договiрної Сторони з питань успадкування перед установами другої Договiрної Сторони без доручення, якщо цi громадяни через вiдсутнiсть або з iнших поважних причин не взмозi своєчасно захищати власнi права та iнтереси та не призначили уповноваженого.

     5. Якщо громадянин однiєї Договiрної Сторони помер пiд час поїздки по територiї другої Договiрної Сторони, де вiн не мав постiйного мiсця проживання, то речi, що знаходилися при ньому, за описом передаються дипломатичному представництву або консульськiй установi Договiрної Сторони, де вiн не мав постiйного мiсця проживання, то речi, що знаходилися при ньому, за описом передаються дипломатичному представництву або консульськiй установi Договiрної Сторони, громадянином якої був померлий.

     6. Установа, компетентна у справах про успадкування, у випадках, якi передбаченi пунктом 4 статтi 39 даного Договору дає розпорядження про видачу спадкового майна дипломатичному представництву або консульськiй установi.

     7. Це майно може бути передане спадкоємцям, якщо:

     1) всi вимоги кредиторiв спадкодавця, що заявленi в термiн, який встановлено законодавством Договiрної Сторони, де знаходиться спадкове майно, сплаченi або забезпеченi;

     2) сплаченi або забезпеченi всi збори, пов'язанi з успадкуванням;

     3) компетентнi установи дали, якщо це необхiдно, дозвiл на вивезення спадкового майна.

     8. Перевозка грошових сум здiйснюється вiдповiдно до законодавства, яке дiє на територiї Договiрної Сторони.

Стаття 42
Застосування трудового законодавства

     1. З питань трудових вiдносин сторони можуть пiдкорятися обраному законодавству.

     2. Якщо вибiр вiдносно законодавства не зроблено, застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої є, була робота або вона повинна була бути виконаною.

     3. У справах, якi згаданi в частинi другiй даної статтi, також компетентний суд тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої мiсце проживання має вiдповiдач, а також - на територiї якої мiсце проживання має позивач, якщо на цiй територiї знаходиться предмет спору чи майно вiдповiдача.

Стаття 43
 Звiльнення вiд грошової застави

     Громадяни однiєї Договiрної Сторони, якi проживають або знаходяться на територiї однiєї з Договiрних Сторiн та подали документи до суду другої Договiрної Сторони, неможливо примусити сплатити заставу для забезпечення оплати процесу тiльки тому, що вони є iноземцями i їхнє мiсце проживання не знаходиться на територiї тiєї Договiрної Сторони, до суду якої вони звернулись.

Стаття 44
Звiльнення вiд судових витрат

     1. Громадянин однiєї Договiрної Сторони на територiї другої Договiрної Сторони звiльняється вiд судових витрат, має таке саме право на безплатний процесуальний захист, в такому самому обсязi, як i громадяни цiєї Договiрної Сторони.

     2. Для отримання звiльнення вiд судових витрат або для отримання безплатного процесуального захисту необхiдно подати довiдки про свiй сiмейний та матерiальний стан. Таку довiдку видає компетентна установа Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться мiсце проживання особи, яка подала клопотання.

     3. Якщо особа, яка подала клопотання, не знаходиться i не проживає на територiї жодної з Договiрних Сторiн, довiдку видає дипломатичне представництво або консульська установа тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, яка подала клопотання.

     4. Суд, який приймає рiшення про звiльнення вiд судових витрат, може затребувати додаткову iнформацiю вiд судових витрат, може затребувати додаткову iнформацiю вiд установи, яка видала довiдку.

     5. Громадянин однiєї Договiрної Сторони, може клопотатися перед судом другої Договiрної Сторони про звiльнення його вiд витрат або про безплатний процесуальний захист. При цьому повиннi бути додержанi вимоги законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої розглядається клопотання.

     6. Суд пересилає довiдку разом з клопотанням, яке згадано в пунктi 5 цiєї статтi, до компетентного суду другої Договiрної Сторони.

Стаття 45
Строки

     1. Суд однiєї Договiрної Сторони, викликаючи сторону процесу, яка має мiсце проживання чи мiсцеперебування на процесу, яка має мiсце проживання чи мiсцеперебування на територiї другої Договiрної Сторони, одночасно визначає строк, не менш як 1 мiсяць, щоб сплатити судовi витрати або усунути недолiки у клопотаннi, заявi. Строк вираховується з моменту отримання документу.

     2. Якщо суд однiєї Договiрної Сторони призначив сторонi процесу, яка має мiсце проживання чи мiсцеперебування на територiї другої Договiрної Сторони, строк виконання процесуальних дiй, початком закiнчення строку є число, що вказано на поштовiй печатцi тiєї Договiрної Сторони, з якої вiдправленнi документи про виконання процесуальних дiй.

     3. Про наслiдки у випадку недотримання строку вирiшує суд, який розглядає справу, згiдно законодавства своєї країни.

РОЗДIЛ II
ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РIШЕНЬ

Стаття 46
 Визнання та виконання рiшень у цивiльних, сiмейних та трудових справах, а також у кримiнальних справах в частинi вiдшкодування шкоди

     1. Договiрнi Сторони взаємно визнають та виконують рiшення установ юстицiї, що набули чинностi, у цивiльних, сiмейних та трудових справах, а також вироки в частинi вiдшкодування шкоди, заподiяної злочином.

     2. На територiї Договiрної Сторони визнаються також без спецiального провадження рiшення установ опiки та пiклування, органiв реєстрацiї актiв громадянського стану та iнших установ у цивiльних, сiмейних та трудових справах, якi не потребують за своїм характером виконання.

Стаття 47
 Розгляд клопотань про дозвiл виконання рiшень

     1. Розгляд клопотання про дозвiл виконання входить до компетенцiї судiв Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.

     2. Клопотання про дозвiл виконання подається до суду, який винiс рiшення у справi по першiй iнституцiї, яке перепроваджується до суду, компетентного винести рiшення у клопотаннi.

     3. Реквiзити клопотання визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.

     4. До клопотання додається засвiдчений переклад вiдповiдно до пункту 2 статтi 5 даного Договору.

     5. До клопотання про дозвiл виконання необхiдно додати:

     1) засвiдчену судом копiю рiшення, офiцiйний документ про набуття рiшенням чинностi, якщо це не випливає з тексту самого рiшення, а також довiдку про його виконання;

     2) документ, з якого виходить, що вiдповiдачу, який не взяв участь у процесi, було своєчасно та в належнiй формi хоча б один раз вручено повiдомлення про виклик до суду;

     3) засвiдченi переклади документiв, вказаних в пунктах 1 та 2 цiєї статтi.

     6. Якщо у суду при видачi дозволу на виконання виникнуть сумнiви, вiн може запросити у особи, що порушила клопотання про виконання рiшення, пояснення, а також опитати боржника по сутi клопотання та у випадку необхiдностi просити роз'яснення у суду, який винiс рiшення.

Стаття 48
 Виконання рiшень та судовi витрати

     1. Порядок виконання регулюється законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.

     2. Вiдносно судових витрат, пов'язаних з виконанням, застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення повинно бути приведене до виконання.

Стаття 49
 Вiдмова у визнаннi та виконаннi судових рiшень

     У визначеннi судового рiшення або у дозволi виконання може бути вiдмовлено:

     1) якщо особа, яка порушила клопотання, або вiдповiдач у справi не взяв участi в процесi внаслiдок того, що йому чи його уповноваженому не був своєчасно та належним чином вручений виклик до суду;

     2) якщо у тому самому правовому спору мiж тими ж сторонами на територiї Договiрної Сторони, де повинно бути визнане та виконане рiшення, було вже винесене рiшення, що набуло чинностi, або якщо установою цiєї Договiрної Сторони було ранiше порушено провадження у данiй справi;

     3) якщо згiдно положень даного Договору, а у випадках, не передбачених даним Договором, вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення повинно бути визнаним та виконаним, справа вiдноситься до виключної компетенцiї її установ;

     4) якщо вiдсутнiй документ, що пiдтверджує згоду сторiн у справi про договiрну пiдсуднiсть.

Стаття 50
 Мировi угоди

     Положення статей 46 - 49 даного Договору про судовi рiшення застосовуються також до мирових угод, затверджених судом.

Стаття 51
Вивезення речей та переказ грошових сум

     При вивезеннi речей та переказi грошових сум, якi придбано внаслiдок виконання, застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої виконується рiшення.

РОЗДIЛ III
ПРАВОВА ДОПОМОГА ТА ПРАВОВI ВIДНОСИНИ У КРИМIНАЛЬНИХ СПРАВАХ

Стаття 52
 Обов'язок порушення кримiнального переслiдування

     1. Кожна Договiрна Сторона за клопотанням другої Договiрної Сторони порушує вiдповiдно до свого законодавства кримiнальне переслiдування проти своїх громадян, пiдозрюваних у скоєннi злочинiв на територiї другої Договiрної Сторони.

     2. Матерiали кримiнального переслiдування, оформленi вiдповiдно до законодавства однiєї Договiрної Сторони її компетентними установами, дiйснi також на територiї другої Договiрної Сторони.

     3. Особи, яким злочином заподiяно матерiальної шкоди, у зв'язку з чим направлене клопотання про порушення кримiнального переслiдування, можуть приймати участь у справi, якщо ними пред'явленi вимоги про вiдшкодування шкоди.

Стаття 53
Клопотання про порушення або перейняття кримiнального переслiдування

     1. Клопотання про порушення або перейняття кримiнального переслiдування повинно бути складене у письмовiй формi та мiстити:

     1) найменування запитуючи установи;

     2) опис та квалiфiкацiя дiяння, у зв'язку з яким направлене клопотання про порушення або перейняття кримiнального переслiдування;

     3) по можливостi бiльш точне зазначення часу та мiсця скоєння дiяння;

     4) текст закону запитуючи Договiрної Сторони, на пiдставi якого дiяння визначається злочином;

     5) прiзвище, iм'я та, якщо є, по батьковi особи, що переслiдується, вiдомостi про її громадянство, мiсце проживання або мiсце перебування та iншi вiдомостi про її особу, а також, якщо можливо, опис зовнiшностi цiєї особи, її фотокартку та вiдбитки пальцiв;

     6) наявнi данi про розмiр заподiяної матерiальної шкоди.

     До клопотання додаються заява потерпiлого у кримiнальнiй справi, що порушується за заявою потерпiлого, та заява про вiдшкодування матерiальної шкоди, якщо така є, а також додаються матерiали попереднього розслiдування та докази, якi є у розпорядженнi запитуючи Договiрної Сторони. При передачi предметiв, якi є знаряддями злочину або потрапили до злочинця внаслiдок такого злочину, слiд враховувати положення пункту 3 статтi 66.

     2. Якщо особа на момент направлення клопотання про порушення кримiнального переслiдування згiдно з пунктом 1 статтi 52 утримується пiд вартою на територiї Договiрної Сторони, яка направляє клопотання про порушення такого переслiдування, вона доставляється на територiю другої Договiрної Сторони. Вiдправлення етапом особи, яка утримується пiд вартою на територiї другої Договiрної Сторони, санкцiонується посадовою особою, яка здiйснює нагляд за розслiдуванням справи. Передача здiйснюється в порядку, передбаченому в пунктi 1 статтi 64 даного Договору.

Стаття 54
 Видача осiб у зв'язку з кримiнальним переслiдуванням

     1. Договiрнi Сторони зобов'язуються вiдповiдно до положень даного Договору за клопотанням видавати одна однiй осiб, якi знаходяться на їх територiї, для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або для приведення до виконання вироку.

     2. Видача здiйснюється за дiяння, якi вiдповiдно до законодавства обох Договiрних Сторiн є злочинами та за скоєння яких передбачається покарання у виглядi позбавлення волi на строк понад одного року або iнше бiльш тяжке покарання. Видача для приведення вироку до виконання здiйснюється у випадку засудження за скоєння злочинiв до позбавлення волi на строк понад шести мiсяцiв або iншого бiльш тяжкого покарання.

Стаття 55
Вiдмова вiд видачi

     У клопотаннi про видачу може бути вiдмовлено, якщо:

     1) особа, вiдносно якої направлене клопотання про видачу, є громадянином запитуваної Договiрної Сторони або особою, якiй у цiй державi надано право притулку;

     2) кримiнальне переслiдування згiдно з законодавством обох Договiрних Сторiн порушується тiльки за приватною скаргою потерпiлого;

     3) на момент отримання клопотання кримiнальне переслiдування вiдповiдно до законодавства запитуваної Договiрної Сторони не може бути приведеним до виконання внаслiдок закiнчення строку давностi або з iншої законної пiдстави;

     4) вiдносно особи, про видачу якої направлено клопотання, на територiї запитуваної Договiрної Сторони за той же злочин було винесено вирок або постанову про припинення провадження у справi, якi набули чинностi;

     5) злочин, у зв'язку з яким направлене клопотання про видачу, скоєний на територiї запитуваної Договiрної Сторони;

     6) злочин належить до вiйськових злочинiв;

     7) це спричинило б до порушення громадського порядку;

     8) злочин має полiтичний характер (без кримiнального характеру).

     При вiдмовi у видачi запитувана Договiрна Сторона повiдомляє запитуючу Договiрну Сторону про пiдставу вiдмови.

Стаття 56
Вiдстрочка видачi

     Якщо у вiдношеннi особи, про видачу якої направлене клопотання, здiйснюється кримiнальне переслiдування або вона вiдбуває покарання за iнший злочин на територiї запитуваної Договiрної Сторони, або тяжко захворiла, видачу може бути вiдстрочено до прийняття остаточного рiшення у кримiнальнiй справi, вiдбуття покарання, звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi з будь-якої законної пiдстави або до одужання особи.

Стаття 57
 Тимчасова видача

     Якщо вiдстрочка видачi, яка передбачена у статтi 56, може спричинити закiнчення строку давностi кримiнального переслiдування або серйозно утруднити розслiдування злочину, за обгрунтованим клопотанням може бути здiйснена тимчасова видача за умови, що видану особу буде негайно повернено пiсля проведення процесуальних дiй, для яких її було видано, але не пiзнiш як три мiсяцi вiд дня видачi.

Стаття 58
 Видача за клопотанням декiлькох держав

     Якщо клопотання про видачу однiєї й тiєї ж особи одержано вiд декiлькох держав, то питання про те, яке з них належить задовольнити, вирiшує запитувана Договiрна Сторона, враховуючи тягар скоєних злочинiв.

Стаття 59
 Межi кримiнального переслiдування виданої особи

     1. Без згоди запитуваної Договiрної Сторони видану особу не може бути притягнено до кримiнальної вiдповiдальностi або пiддано покаранню у зв'язку зi злочином iншим, нiж той, який був пiдставою для видачi.

     2. Особу не може бути також видано третiй державi без згоди запитуваної Договiрної Сторони.

     3. Не вимагається згода запитуваної Договiрної Сторони, якщо видана особа не залишила протягом 15 днiв пiсля закiнчення кримiнального переслiдування, вiдбуття покарання чи звiльнення з будь-якої законної пiдстави територiю запитуючи Договiрної Сторони або якщо вона добровiльно повернулась туди вже пiсля того, як вона її залишила. У цей строк не зараховується час, протягом якого видана особа не могла залишити територiю запитуючи Договiрної Сторони за незалежних вiд неї обставин.

Стаття 60
 Клопотання про видачу

     1. Клопотання про видачу повинно бути складене у письмовiй формi та мiстити:

     1) найменування запитуючи установи;

     2) опис скоєного злочину та текст закону запитуючи Договiрної Сторони, на пiдставi якого дiяння визнається злочином;

     3) iм'я i, якщо є, по батьковi та прiзвище особи, вiдносно якої направлене клопотання про видачу, вiдомостi про її громадянство, мiсце проживання чи мiсцеперебування та iншi вiдомостi щодо його особи , а також, по можливостi, опис цiєї особи, його фотокартку та вiдбитки пальцiв.

     4) вiдомостi про розмiр заподiяної матерiальної шкоди.

     2. До клопотання про видачу для здiйснення кримiнального переслiдування повинна бути додана засвiдчена копiя постанови про взяття пiд варту.

     До клопотання про видачу для приведення вироку до виконання повиннi бути доданi засвiдчена копiя вироку з довiдкою про набуття ним чинностi та текст кримiнального закону, на пiдставi якого особу засуджено. Якщо, засуджений уже вiдбув частину покарання чи вiдшкодував шкоду, повiдомляють данi про це.

Стаття 61
 Взяття пiд варту для видачi

     По одержанi клопотання про видачу запитувана Договiрна Сторона негайно вживає заходи щодо взяття пiд варту особи, вiдносно якої направлене клопотання про видачу, за винятком випадкiв, коли вiдповiдно до положень даного Договору видача не допускається.

Стаття 62
Додатковi вiдомостi

     1. Запитувана Договiрна Сторона може затребувати додатковi вiдомостi, якщо клопотання про видачу не мiстить необхiдних даних, вказаних у статтi 60. Друга Договiрна Сторона повинна вiдповiсти на це клопотання в термiн, що не перевищує одного мiсяця, цей термiн може бути продовжений на 15 днiв за наявностi поважних причин.

     2. Якщо запитуюча Договiрна Сторона не надасть у встановлений термiн додатковi вiдомостi, запитувана Договiрна Сторона звiльняє особу, яку взято пiд варту вiдповiдно до статтi 61 даного Договору.

Стаття 63
 Взяття пiд варту до отримання клопотання про видачу

     1. У випадках, що не терплять зволiкань, запитувана Договiрна Сторона може взяти пiд варту особу й до отримання клопотання про видачу, вказане у статтi 60, на пiдставi копiї постанови про взяття особи пiд варту чи вироку, який набув чинностi (виписки з вироку), винесених вiдносно даної особи, якi одержано вiд запитуючи Договiрної Сторони. При цьому повинно бути вказано, що клопотання про видачу буде надiслане негайно.

     Копiї постанови про взяття пiд варту чи вироку, який набув чинностi, (виписки з вироку) вiдносно даної особи передаються будь-яким способом, який забезпечує передачу усiх реквiзитiв документiв (факс i таке iнше).

     2. Про причини, з яких клопотання про взяття пiд варту не було задоволено, слiд негайно повiдомити другу Договiрну Сторону.

     3. Особа, яку взято пiд варту, повинна бути звiльнена, якщо протягом мiсяця з дня отримання повiдомлення про взяття пiд варту вiд другої Договiрної Сторони не надiйде клопотання про видачу. Цей строк за клопотанням запитуючи Договiрної Сторони може бути продовжений на 15 днiв.

Стаття 64
Здiйснення видачi

     1. Запитувана Договiрна Сторона повiдомляє запитуючу Договiрну Сторону про своє рiшення вiдносно видачi, iнформуючи про мiсце та час видачi.

     2. Якщо запитуюча Договiрна Сторона не прийме особу, яка пiдлягає видачi, протягом 15 днiв пiсля встановленої дати видачi, ця особа повинна бути звiльнена з-пiд варти.

Стаття 65
 Повторна видача

     Якщо видана особа ухиляється вiд кримiнального переслiдування або вiд вiдбуття покарання та повернеться на територiю запитуваної Договiрної Сторони, вона може бути на прохання запитуючи Договiрної Сторони видана знову. У цьому випадку не вимагається додавати до клопотання документи, вказанi у статтi 60.

Стаття 66
 Передача предметiв

     1. Договiрна Сторона, яка запитується про видачу, передає запитуючiй Договiрнiй Сторонi предмети, що є знаряддям злочину, а також предмети, що мають слiди злочину або добутi злочинним шляхом, а також всi iншi предмети, якi можуть бути використанi у кримiнальнiй справi як речовi докази. Цi предмети передаються за клопотанням i в тому випадку, коли видача особи внаслiдок її смертi або з iнших причин не може вiдбутися.

     2. Запитувана Договiрна Сторона може затримати на час передачу предметiв, якi вказанi в пункту 1 цiєї статтi, якщо вони необхiднi їй для провадження в iншiй кримiнальнiй справi або вони можуть бути переданими запитуючiй Договiрнiй Сторонi тимчасово, за взаємною домовленiстю.

     3. Права третiх осiб на переданi запитуючiй Договiрнiй Сторонi предмети залишаються в силi. Пiсля закiнчення провадження у справi цi предмети повиннi бути повернутi Договiрнiй Сторонi, яка їх передала.

Стаття 67
 Транзитне перевезення

     1. Кожна з Договiрних Сторiн за клопотанням другої Договiрної Сторони дозволяє перевезення по своїй територiї осiб, якi виданi другiй Договiрнiй Сторонi третьою державою. Договiрнi Сторони не зобов'язанi дозволяти перевезення осiб, видача яких не дозволяється згiдно з положеннями даного Договору.

     2. Клопотання про дозвiл перевезення оформлюється та направляється у тому ж порядку, як i прохання про видачу.

     3. Компетентнi установи Договiрних Сторiн узгоджують в кожному випадку спосiб, маршрут та iншi умови транзиту.

     4. Витрати, пов'язанi з транзитним перевезенням, несе запитуюча Договiрна Сторона.

Стаття 68
 Присутнiсть представникiв Договiрних Сторiн при наданнi допомоги у кримiнальних справах

     Представники однiєї з Договiрних Сторiн можуть зi згоди другої Договiрної Сторони бути присутнiми при виконаннi клопотань про надання правової допомоги у кримiнальних справах другою Договiрною Стороною.

Стаття 69
 Вiдомостi про судимiсть

     Договiрнi Сторони надають одна однiй за клопотанням вiдомостi про судимiсть осiб, засуджених ранiше їх судами, якщо цi особи притягаються до кримiнальної вiдповiдальностi на територiї запитуючи Договiрної Сторони.

Стаття 70
 Вiдомостi про результати кримiнального переслiдування

     Договiрнi Сторони повiдомляють одна однiй вiдомостi про результати переслiдування особи, вiдносно якої було направлене клопотання про порушення кримiнального переслiдування, а також про видану особу. За клопотанням надсилається копiя вироку, що набув чинностi, чи iншого остаточного рiшення.

Стаття 71 Вiдомостi про вироки

     Договiрнi Сторони будуть щорiчно повiдомляти одна однiй вiдомостi про вироки, якi набули чинностi, що винесенi судами однiєї Договiрної Сторони вiдносно громадян другої Договiрної Сторони.

Частина третя

ЗАКЛЮЧНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 72
Набуття чинностi Договору

     Даний Договiр пiдлягає ратифiкацiї та набуде чинностi через 30 днiв пiсля обмiну ратифiкацiйними грамотами, який вiдбудеться у _______________ .

Стаття 73
 Строк дiї Договору

     1. Договiр укладається на невизначений термiн.

     Кожна з Договiрних Сторiн у будь-який час може його денонсувати, шляхом направлення другiй Договiрнiй Сторонi письмового повiдомлення. Денонсацiя набуде чинностi через 6 мiсяцiв з дати отримання повiдомлення другою Договiрною Стороною.

     2. Даний Договiр може бути змiнений чи доповнений у порядку, передбаченому для його укладення.

     Здiйснено у м. Ризi 23 травня 1995 року в двох примiрниках, кожний українською, латинською та росiйською мовами, причому всi тексти мають однакову юридичну силу. При виникненнi розбiжностей у тлумаченнi тексту Договору переважне значення має текст росiйською мовою.

За Україну	За Латвiйську Республiку
(пiдпис)	(пiдпис)