ДОГОВIР

мiж Україною та Республiкою Грузiя про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних та кримiнальних справах

     Україна та Республiка Грузiя, якi надалi iменуються "Договiрнi Сторони",

     надаючи важливого значення розвитку спiвробiтництва в галузi надання правової допомоги у цивiльних та кримiнальних справах,

     домовились про наступне:

Частина перша
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Правовий захист

     1. Громадяни однiєї Договiрної Сторони користуються на територiї другої Договiрної Сторони стосовно своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як i громадяни цiєї Договiрної Сторони.

     Це вiдноситься також i до юридичних осiб, якi створенi вiдповiдно до законодавства однiєї з Договiрних Сторiн.

     2. Громадяни однiєї Договiрної Сторони мають право вiльно i без перешкод звертатися до суду, прокуратури, нотарiату (якi надалi iменуються "установами юстицiї") та в iншi установи другої Договiрної Сторони, до компетенцiї яких вiдносяться цивiльнi та кримiнальнi справи, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здiйснювати iншi процесуальнi дiї на тих самих умовах, як i громадяни цiєї Договiрної Сторони.

     3. Цивiльними справами в розумiннi даного Договору визнаються також сiмейнi справи.

Стаття 2
Правова допомога

     1. Установи юстицiї Договiрних Сторiн надають взаємно правову допомогу у цивiльних та кримiнальних справах вiдповiдно до положень даного Договору.

     2. Установи юстицiї здiйснюють правову допомогу й iншим установам, до компетенцiї яких вiдносяться справи, вказанi у пунктi 1 цiєї статтi.

     3. Iншi установи, до компетенцiї яких вiдносяться справи, вказанi у пунктi 1 цiєї статтi, надсилають прохання про правову допомогу через установи юстицiї.

Стаття 3
Обсяг правової допомоги

     Правова допомога охоплює виконання процесуальних дiй, що передбаченi законодавством запитуючи Договiрної Сторони, зокрема, допит сторiн, обвинувачених та пiдсудних, потерпiлих, свiдкiв, експертiв, проведення експертиз, судового огляду, передачу речових доказiв, порушення кримiнального переслiдування та видачу осiб, якi скоїли злочини, визнання та виконання судових рiшень у цивiльних справах, вручення та пересилання документiв, надання на прохання другої Договiрної Сторони вiдомостей про судимiсть обвинувачених.

Стаття 4
Порядок зносин

     При здiйсненнi правової допомоги установи Договiрних Сторiн зносяться одна з одною через Мiнiстерство юстицiї та Генеральну Прокуратуру України i Мiнiстерство юстицiї та Прокуратуру Республiки Грузiя, якщо даним Договором не передбачено iнше.

Стаття 5
Мова

     1. Прохання про здiйснення правової допомоги та додатки до них складаються на мовi запитуючи Договiрної Сторони, до них також додаються завiренi копiї перекладу на мову другої Договiрної Сторони або росiйську мову.

     2. Переклад засвiдчується офiцiйним перекладачем або нотарiусом, або посадовою особою запитуючи установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючи Договiрної Сторони.

Стаття 6
Оформлення документiв

     Документи, що надсилаються установами юстицiї та iншими установами в порядку надання правової допомоги, повиннi бути засвiдченi пiдписом компетентної особи та скрiпленi гербовою печаткою запитуючи установи.

Стаття 7
Форма доручення про надання правової допомоги

     У дорученнi про надання правової допомоги повинно бути вказано:

     1) найменування запитуючи установи;

     2) найменування запитуваної установи;

     3) найменування справи, по якiй запитується правова допомога;

     4) iмена та прiзвища сторiн, обвинувачених, пiдсудних або засуджених, їх громадянство, заняття та постiйне мiсце проживання або мiсцеперебування, а вiдносно юридичних осiб - їх найменування та мiсцезнаходження;

     5) прiзвища та адреси їх уповноважених;

     6) змiст доручення, а в кримiнальних справах також опис фактичних обставин скоєного злочину та його юридична квалiфiкацiя за Кримiнальним кодексом запитуючи Договiрної Сторони.

Стаття 8
 Порядок виконання

     1. При виконаннi доручення про надання правової допомоги установа юстицiї, до якої звернене доручення, застосовує законодавство своєї держави. Однак, на прохання установи, вiд якої виходить доручення, вона може застосовувати процесуальнi норми Договiрної Сторони, вiд якої виходить доручення, оскiльки вони не суперечать законодавству її держави.

     2. Якщо установа юстицiї, до якої звернене доручення, не компетентна його виконати, вона пересилає доручення компетентнiй установi юстицiї та повiдомляє про це установу, вiд якої виходить доручення.

     3. У випадку одержання вiдповiдного клопотання, установа юстицiї, до якої звернене доручення, повiдомляє установу, вiд якої виходить доручення, про час та мiсце виконання доручення.

     4. Пiсля виконання доручення установа юстицiї, до якої звернене доручення, надсилає документи установi, вiд якої виходить доручення; у тому випадку, коли правова допомога не могла бути надана, запитувана установа юстицiї повертає доручення та повiдомляє про обставини, що перешкоджають його виконанню.

Стаття 9
Порядок вручення документiв

     1. Запитувана установа здiйснює вручення документiв вiдповiдно до правил, якi дiють в її державi, якщо документи, що пiдлягають врученню, складенi на її мовi або забезпеченi завiреним перекладом. У тих випадках, коли документи складенi не на мовi запитуючи Договiрної Сторони або не забезпеченi перекладом, вони вручаються одержувачу, якщо вiн згоден добровiльно їх прийняти.

     2. У проханнi про вручення повиннi бути вказанi точна адреса одержувача та найменування документу, який пiдлягає врученню. Якщо вказана у проханнi про вручення адреса виявилась неповною або неточною, запитувана установа згiдно зi своїм законодавством вживає заходи для установлення адреси.

Стаття 10
Пiдтвердження вручення документiв

     Пiдтвердження вручення документiв оформлюється вiдповiдно до правил, що дiють на територiї запитуваної Договiрної Сторони. У пiдтвердженнi повиннi бути зазначенi час i мiсце вручення, а також особа, якiй вручено документ.

Стаття 11
 Вручення документiв та допит громадян через дипломатичнi представництва або консульськi установи

     Договiрнi Сторони мають право вручати документи та допитувати власних громадян через свої дипломатичнi представництва або консульськi установи. При цьому не можуть застосовуватися заходи примусового характеру.

Стаття 12
Виклик за кордон потерпiлого, свiдка, експерта

     1. Якщо пiд час попереднього слiдства або судового розгляду на територiї Договiрної Сторони виникне необхiднiсть в особистiй явцi потерпiлого, свiдка, експерта, якi знаходяться на територiї другої Договiрної Сторони, то слiд звернутися до вiдповiдного органу цiєї Договiрної Сторони з дорученням про вручення повiстки.

     2. Судова повiстка не повинна вмiщувати санкцiй на випадок неявки викликаного.

     3. Потерпiлий, свiдок, експерт, який, незалежно вiд його громадянства, добровiльно з'явився на виклик у вiдповiдний орган другої Договiрної Сторони, не може на територiї цiєї Договiрної Сторони бути притягнутий до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, взятий пiд варту або бути покараний у зв'язку з будь-яким дiянням, скоєним до перетинання їм державного кордону. Такi особи не можуть бути також притягнутими до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, взятi пiд варту або бути покараними у зв'язку з їх свiдченнями або висновками як експертiв або у зв'язку з дiянням, що є предметом розгляду.

     4. Цим привiлеєм не користується потерпiлий, свiдок, експерт, якщо вiн протягом 15 днiв з моменту повiдомлення його про те, що його присутнiсть не є обов'язковою, не залишить територiю запитуваної Договiрної Сторони. У цей строк не зараховується час, протягом якого потерпiлий, свiдок, експерт не мiг залишити територiю запитуючи Договiрної Сторони за незалежних вiд нього обставин.

     5. Потерпiлi, свiдки, експерти, якi з'явились за викликом на територiю другої Договiрної Сторони, мають право на вiдшкодування витрат органом, що їх викликає, пов'язаних з переїздом та перебуванням за кордоном, а також на вiдшкодування неотриманої заробiтної плати за днi вiдриву вiд роботи; експерти, крiм того, мають право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути вказано, на якi види виплат мають право викликанi особи. За їх клопотанням Договiрна Сторона, вiд якої виходить виклик, сплачує аванс на покриття вiдповiдних витрат.

Стаття 13
 Дiйснiсть документiв

     1. Документи, що були складенi або засвiдченi вiдповiдною установою однiєї з Договiрних Сторiн, скрiпленi печаткою та засвiдченi пiдписом компетентної особи, мають силу документа на територiї другої Договiрної Сторони без будь-якого iншого засвiдчення. Це стосується також копiй та перекладiв, що засвiдченi вiдповiдним органом.

     2. Документи, що на територiї однiєї з Договiрних Сторiн визнаються дiйсними, вважаються такими й на територiї другої Договiрної Сторони.

Стаття 14
Витрати, пов'язанi з наданням правової допомоги

     1. Кожна Договiрна Сторона сплачує витрати, пов'язанi з наданням правової допомоги на своїй територiї.

     2. Запитувана установа повiдомляє запитуючiй установi про розмiр витрат. Якщо запитувана установа стягне цi витрати з особи, яка повинна їх вiдшкодувати, стягненi суми надходять на користь тiєї Договiрної Сторони, яка їх стягнула.

Стаття 15
Надання iнформацiї

     Мiнiстерство юстицiї i Генеральна Прокуратура України та Мiнiстерство юстицiї i Прокуратура Республiки Грузiя надають один одному на прохання iнформацiю про чинне або про те, що було ранiше чинне в їх державах законодавство та щодо питань його застосування установами юстицiї.

Стаття 16
 Безплатний правовий захист

     У передбачених законодавством Договiрних Сторiн випадках громадянам однiєї Договiрної Сторони в судах та iнших установах другої Договiрної Сторони надається безплатна юридична допомога та забезпечується безплатне судочинство за тих же самих умов i з тими ж перевагами, як i громадянам цiєї Договiрної Сторони.

Стаття 17
 Пересилка документiв про реєстрацiю актiв громадянського стану та iнших документiв

     1. Органи реєстрацiї актiв громадянського стану однiєї Договiрної Сторони безпосередньо пересилають за клопотанням установ юстицiї другої Договiрної Сторони виписки iз записiв актiв громадянського стану для службового користування.

     2. Клопотання громадян однiєї Договiрної Сторони про висилку свiдоцтв про реєстрацiю актiв громадянського стану можна пересилати безпосередньо вiдповiдному органу реєстрацiї актiв громадянського стану другої Договiрної Сторони. Цi документи заявник отримує при посередництвi тiєї Договiрної Сторони, орган якої видав цi документи.

     3. Документи про освiту, стаж роботи та iншi, що стосуються особистих та майнових прав та iнтересiв громадян, видаються i пересилаються у порядку, передбаченому пунктом 2 цiєї статтi.

     4. Документи, зазначенi в пунктах 1-3 цiєї статтi, пересилаються без перекладу i безплатно.

Стаття 18
 Вiдмова в наданнi правової допомоги

     Правова допомога не надається, якщо її надання може спричинити шкоду суверенiтету чи безпецi або суперечить основним принципам законодавства запитуваної Договiрної Сторони.

Частина друга
СПЕЦIАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДIЛ I
ПРАВОВА ДОПОМОГА ТА ПРАВОВI ВIДНОСИНИ У ЦИВIЛЬНИХ СПРАВАХ

Стаття 19
Звiльнення вiд судових витрат

     Громадяни однiєї Договiрної Сторони на територiї другої Договiрної Сторони звiльняються вiд сплати судових витрат на тих же пiдставах i в тому ж обсязi, що i громадяни даної Договiрної Сторони.

Стаття 20
 Видача документiв про особистий, сiмейний та майновий стан

     1. Документ про особистий, сiмейний та майновий стан, що необхiдний для одержання дозволу на звiльнення вiд сплати судових витрат, видається компетентним органом Договiрної Сторони, на територiї якої заявник має мiсце проживання або мiсцезнаходження.

     2. Якщо заявник не має мiсця проживання або мiсцезнаходження на територiї Договiрних Сторiн, тодi буде достатньо наявностi документа, виданого або завiреного дипломатичним представництвом або консульською установою його держави.

     3. Суд, який винiс рiшення за клопотанням про звiльнення вiд сплати судових витрат, може запитати орган, який видав документ, про додаткове роз'яснення.

Стаття 21
 Компетенцiя судiв

     1. Якщо даний Договiр не встановлює iншого, суди кожної з Договiрних Сторiн компетентнi розглядати цивiльнi справи, якщо вiдповiдач має на її територiї мiсце проживання. За позовами до юридичних осiб вони компетентнi, якщо на територiї цiєї Договiрної Сторони знаходиться орган управлiння, представництво або фiлiал юридичної особи.

     2. Суди Договiрних Сторiн розглядають справи i в iнших випадках, якщо про це є письмова угода сторiн. При наявностi такої угоди суд припиняє провадження по справi за заявою вiдповiдача, якщо така заява зроблена до наведення заперечень по сутi позову. Виключна компетенцiя судiв не може бути змiнена угодою сторiн.

     3. У випадку порушення провадження по справi мiж тими ж сторонами, про той же предмет i на тих же пiдставах в судах обох Договiрних Сторiн, що компетентнi вiдповiдно до даного Договору, суд, який порушив справу пiзнiше, припиняє провадження.

Стаття 22
 Правоздатнiсть та дiєздатнiсть

     1. Дiєздатнiсть та правоздатнiсть фiзичної особи визначається законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

     2. Правоздатнiсть юридичної особи визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вона заснована.

Стаття 23
 Обмеження дiєздатностi або визнання особи недiєздатною

     1. При обмеженнi дiєздатностi особи або визнаннi її недiєздатною застосовується законодавство та компетентнi установи Договiрної Сторони, громадянином якої є дана особа.

     2. Якщо установа однiєї з Договiрних Сторiн встановить, що є пiдстави для обмеження в дiєздатностi або визнання недiєздатним громадянина другої Договiрної Сторони, мiсце проживання або мiсцезнаходження якого знаходиться на територiї цiєї Договiрної Сторони, тодi вона сповiщає про це вiдповiдну установу другої Договiрної Сторони. Якщо установа, повiдомлена таким чином, заявить, що вона надає право виконати подальшi дiї установi мiсця проживання або мiсцезнаходження даної особи, або не висловлюється у тримiсячний термiн, тодi установа мiсця проживання або мiсцезнаходження цiєї особи може розглядати справу по обмеженню в дiєздатностi або визнанню її недiєздатною вiдповiдно до законодавства своєї держави, якщо пiдстави для цього передбачаються також законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є дана особа. Рiшення про обмеження в дiєздатностi або визнання недiєздатною особи повинно бути направлене вiдповiднiй установi другої Договiрної Сторони.

     3. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi застосовуються також при скасуваннi обмеження в дiєздатностi особи або поновленнi громадянина в дiєздатностi.

     4. У невiдкладних випадках установа мiсця проживання або мiсцеперебування особи, що пiдлягає обмеженню в дiєздатностi або визнанню її недiєздатною, яка є громадянином другої Договiрної Сторони, може сама вжити заходiв, необхiдних для захисту цiєї особи або її майна. Рiшення, прийнятi в зв'язку з цими заходами, слiд направити вiдповiднiй установi Договiрної Сторони, громадянином якої є дана особа; цi рiшення пiдлягають скасуванню, якщо установою цiєї Договiрної Сторони буде постановлено iнше.

Стаття 24
 Визнання безвiсно вiдсутнiм, оголошення померлим та встановлення факту смертi

     1. У справах про визнання безвiсно вiдсутнiм, оголошення померлим та встановлення факту смертi компетентнi установи тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої була особа у той час, коли вона за останнiми вiдомостями була живою.

     2. Установи однiєї Договiрної Сторони можуть визнати громадянина iншої Договiрної Сторони безвiсно вiдсутнiм, померлим, а також встановити факт його смертi за клопотанням осiб, що проживають на її територiї, якщо їх права та iнтереси грунтуються на законодавствi цiєї Договiрної Сторони.

     3. У випадках, якi передбаченi пунктами 1 та 2 цiєї статтi, установи Договiрних Сторiн застосовують законодавство своєї держави.

Стаття 25
 Укладення шлюбу

     1. Умови укладення шлюбу визначаються для кожної особи, яка укладає шлюб, законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої вона є. Крiм того, повиннi бути дотриманi вимоги законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб вiдносно перешкод укладення шлюбу.

     2. Форма укладення шлюбу визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб.

Стаття 26
Особистi та майновi правовiдносини подружжя

     1. Особистi та майновi правовiдносини подружжя визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.

     2. Якщо один з подружжя проживає на територiї однiєї Договiрної Сторони, а другий - на територiї iншої Договiрної Сторони, i обидва мають одне й те ж громадянство, тодi їх особистi та майновi правовiдносини визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянами якої вони є.

     3. Якщо один з подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - другої Договiрної Сторони, i один з них проживає на територiї однiєї, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, тодi їх особистi та майновi правовiдносини визначаються законодавством Договiрної Сторони,на територiї якої вони мали свої останнє спiльне мiсце проживання.

     4. Якщо особи, що вказанi у пунктi 3 цiєї статтi, не мали спiльного мiсця проживання на територiях Договiрних Сторiн, застосовується законодавство Договiрної Сторони, установа якої розглядає справу.

Стаття 27
 Розiрвання шлюбу та визнання шлюбу недiйсним

     1. У справах про розiрвання шлюбу застосовується законодавство та компетентнi установи Договiрної Сторони, громадянами якої подружжя було на момент подання заяви. Якщо подружжя має мiсце проживання на територiї другої Договiрної Сторони, компетентнi також установи цiєї Договiрної Сторони.

     2. Якщо на момент подання заяви про розiрвання шлюбу один з подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий другої Договiрної Сторони, i один з них проживає на територiї однiєї, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, тодi компетентнi установи обох Договiрних Сторiн. При цьому вони застосовують законодавство своєї держави.

     3. У справах про визнання шлюбу недiйсним застосовується законодавство Договiрної Сторони, яке, вiдповiдно до статтi 25 даного Договору, застосовувалось при укладеннi шлюбу. При цьому компетентнiсть судiв визначається вiдповiдно до пунктiв 1 i 2 цiєї статтi.

Стаття 28
 Правовiдносини мiж батьками та дiтьми

     1. Справи про встановлення та оспорювання батькiвства, про встановлення народження дитини вiд даного шлюбу вирiшуються вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина за народженням.

     2. Правовiдносини мiж батьками та дiтьми визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.

     3. Якщо мiсце проживання будь-якого з батькiв i дiтей знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, тодi правовiдносини мiж ними визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.

     4. Правовiдносини мiж позашлюбною дитиною та її матiр'ю i батьком визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.

     5. Для винесення рiшення у правовiдносинах, якi вказанi в пунктах 1-4 цiєї статтi, компетентнi суди Договiрної Сторони, законодавство якої повинно застосовуватись у цих випадках.

     6. Якщо позивач та вiдповiдач проживають на територiї однiєї Договiрної Сторони, компетентнi також суди цiєї Договiрної Сторони з дотриманням положень пунктiв 1 та 4 цiєї статтi.

Стаття 29
Усиновлення

     1. При усиновленнi застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновитель пiд час подання клопотання. Якщо усиновитель є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а мiсце проживання має на територiї другої Договiрної Сторони, тодi застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони.

     2. Для усиновлення необхiдно, якщо цього вимагає законодавство тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновлюваний, згода усиновлюваного, його законного представника, дозвiл компетентного державного органу, а також застосовуються обмеження вiдносно усиновлення, пов'язаного зi змiною мiсця проживання усиновлюваного на мiсце проживання в iншiй державi.

     3. Якщо дитину усиновлює подружжя, один з яких є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - другої Договiрної Сторони, повиннi бути дотриманi вимоги, якi передбаченi законодавством обох Договiрних Сторiн. Однак, якщо подружжя має мiсце проживання на територiї однiєї з Договiрних Сторiн, застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони.

     4. Положення вищенаведених пунктiв вiдносяться вiдповiдно до скасування та визнання усиновлення недiйсним.

     5. У справах про усиновлення, скасування та визнання усиновлення недiйсним компетентним є орган тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновитель пiд час подання клопотання. Якщо усиновлюваний є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а проживає на територiї другої Договiрної Сторони, де має мiсце проживання також усиновитель, тодi компетентним є також орган цiєї Договiрної Сторони.

Стаття 30
Опiка та пiклування

     1. У справах про опiку та пiклування над громадянами Договiрних Сторiн, оскiльки даним Договором не передбачається iнше, компетентний орган опiки та пiклування Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, яка потребує опiки чи пiклування. При цьому застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони.

     2. Правовiдносини мiж опiкуном або пiклувальником та особою, яка знаходиться пiд опiкою або пiклуванням, визначаються законодавством Договiрної Сторони, орган опiки та пiклування якої призначив опiкуна чи пiклувальника.

     3. Якщо заходи щодо опiки чи пiклування необхiднi в iнтересах особи, яка знаходиться пiд опiкою чи пiклуванням, мiсце проживання або мiсцезнаходження, або майно якої знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, тодi орган опiки та пiклування цiєї Договiрної Сторони термiново повинен повiдомити компетентний, вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi, орган опiки та пiклування Договiрної Сторони.

     4. У невiдкладних випадках орган опiки та пiклування другої Договiрної Сторони може сам застосовувати необхiднi заходи, однак вiн повинен термiново повiдомити про попередньо вжитi заходи компетентний, згiдно з пунктом 1 цiєї статтi, орган опiки та пiклування. Застосованi заходи залишаються чинними, поки цей орган не винесе iншого рiшення.

     5. Компетентний, згiдно з пунктом 1 цiєї статтi, орган опiки та пiклування може передати опiку або пiклування вiдповiдним органам другої Договiрної Сторони, якщо мiсце проживання або мiсцеперебування, або майно особи, яка знаходиться пiд опiкою чи пiклуванням, знаходиться на територiї цiєї Договiрної Сторони. Передача дiйсна лише у тому випадку, коли запитуваний орган дасть згоду прийняти опiку чи пiклування та повiдомив про це запитуючий орган.

     6. Орган, який згiдно з пунктом 5 цiєї статтi прийняв опiку або пiклування, здiйснює їх вiдповiдно до законодавства своєї держави. Одначе, вiн не має права, виносити рiшення у питаннях, що стосуються особистого статусу особи, яка знаходиться пiд опiкою або пiклуванням, але може дати дозвiл на укладення шлюбу, необхiдний згiдно з законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дана особа.

Стаття 31
Право власностi

     1. Право власностi на нерухоме майно визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться нерухоме майно.

     2. Право власностi на транспортнi засоби, якi пiдлягають внесенню до державних реєстрiв, визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться орган, який здiйснив реєстрацiю транспортного засобу.

     3. Виникнення та припинення права власностi або iншого речового права на майно визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої майно знаходилось в момент, коли мали мiсце дiя або iнша обставина, що стали пiдставою виникнення або припинення такого права. Виникнення та припинення права власностi або iншого речового права на майно, яке є предметом угоди, визначається законодавством мiсця здiйснення угоди, якщо iнше не передбачено угодою сторiн.

Стаття 32
 Форма угоди

     1. Форма угоди визначається законодавством мiсця її укладення.

     2. Форма угоди з приводу нерухомого майна та права на нього визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться таке майно.

Стаття 33
Вiдшкодування шкоди

     1. Зобов'язання про вiдшкодування шкоди, крiм тих, якi випливають з договорiв та iнших правомiрних дiй, визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої мали мiсце дiя або iнша обставина, що стали пiдставою для вимоги вiдшкодування шкоди.

     2. Якщо заподiювач шкоди i потерпiлий є громадянами однiєї Договiрної Сторони, застосовується законодавство Договiрної Сторони, до суду якої подано заяву.

     3. У справах, згаданих у пунктах 1 i 2 цiєї статтi, компетентний суд Договiрної Сторони, на територiї якої мали мiсце дiя або iнша обставина, що стали пiдставою для вимоги про вiдшкодування шкоди. Потерпiлий може подати позов також до суду Договiрної Сторони, на територiї якої проживає вiдповiдач.

Стаття 34
 Право успадкування

     1. Право успадкування рухомого майна регулюється законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої спадкодавець мав останнє постiйне мiсце проживання.

     2. Право успадкування нерухомого майна регулюється законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться майно.

     3. Громадяни однiєї Договiрної Сторони прирiвнюються у правах до громадян другої Договiрної Сторони, якi проживають на її територiї, вiдносно здатностi укладення або скасування заповiту на майно, що знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, або на права, якi повиннi бути там здiйсненi, а також вiдносно здатностi набуття у спадщину майна або прав. Майно або права переходять до них на тих самих умовах, що встановлено для громадян Договiрної Сторони, якi проживають на її територiї.

Стаття 35
 Перехiд спадщини державi

     Якщо за законодавством Договiрних Сторiн спадкове майно, що успадковується державою за законом, переходить у власнiсть держави, тодi рухоме майно передається державi, громадянином якої на момент смертi був спадкодавець, а нерухоме майно переходить у власнiсть держави, на територiї якої воно знаходиться.

Стаття 36
Форма заповiту

     Форма заповiту визначається законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець на момент складання заповiту. Однак, достатньо, щоб було дотримано законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої був складений заповiт. Це положення застосовується i вiдносно скасування заповiту.

Стаття 37
 Компетентнiсть у справах про успадкування

     1. Провадження у справах про успадкування рухомого майна, за винятком випадкiв, передбачених пунктом 2 цiєї статтi, провадять установи Договiрної Сторони, на територiї якої спадкодавець мав останнє постiйне мiсце проживання.

     2. Якщо все рухоме успадковане майно знаходиться на територiї Договiрної Сторони, де спадкодавець не мав останнього постiйного мiсця проживання, тодi за заявою спадкоємця або вiдказоодержувача, якщо з цим згоднi всi спадкоємцi, провадження по справi про успадкування провадять установи цiєї Договiрної Сторони.

     3. Провадження у справах про успадкування нерухомого майна провадять установи Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться це майно.

     4. Положення цiєї статтi застосовуються i до спорiв у справах про успадкування.

Стаття 38
 Заходи щодо охорони спадщини

     1. Компетентнi органи однiєї Договiрної Сторони застосовують згiдно з своїм законодавством заходи, необхiднi для охорони спадкового майна, яке знаходиться на її територiї, залишеного громадянином другої Договiрної Сторони.

     2. Органи, вiдповiдальнi за застосування заходiв по охоронi спадщини пiсля смертi громадянина другої Договiрної Сторони, зобов'язанi негайно повiдомити консула цiєї Договiрної Сторони про смерть спадкодавця та про осiб, якi заявили про свої права на спадщину, про вiдомi їм обставини, що стосуються осiб, якi мають право на спадщину i про мiсце їх перебування, про наявнiсть заповiту, про розмiр та вартiсть спадщини, а також про те, якi застосованi заходи по охоронi спадщини.

     3. На вимогу дипломатичного представництва або консульської установи їм передається спадкове рухоме майно та документи померлого.

     4. Дипломатичне представництво або консульська установа однiєї Договiрної Сторони мають право представляти iнтереси громадян цiєї Договiрної Сторони у питаннях успадкування перед органами другої Договiрної Сторони без особливого доручення, якщо цi громадяни з-за вiдсутностi або з iнших поважних причин не взмозi своєчасно захищати свої права та iнтереси i не призначили уповноваженого.

     5. Якщо громадянин однiєї Договiрної Сторони помер пiд час поїздки по територiї другої Договiрної Сторони, де вiн не мав постiйного мiсця проживання, тодi речi, що знаходилися при ньому, за описом передаються дипломатичному представництву або консульськiй установi Договiрної Сторони, громадянином якої був померлий.

Стаття 39
 Видача спадщини

     1. Якщо рухоме спадкове майно або грошова сума, виручена вiд продажу рухомого або нерухомого майна, пiдлягає пiсля закiнчення спадкового провадження передачi спадкоємцям, мiсце проживання або мiсцеперебування яких знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, тодi спадкове майно або виручена грошова сума передаються дипломатичному представництву або консульськiй установi цiєї Договiрної Сторони.

     2. Установа, що компетентна у справах про успадкування, дає розпорядження про видачу спадкового майна дипломатичному представництву або консульськiй установi.

     3. Це майно може бути передане спадкоємцям, якщо:

     1) всi вимоги кредиторiв спадкодавця, якi заявленi у строк, встановлений законодавством Договiрної Сторони, де знаходиться спадкове майно, сплаченi або забезпеченi;

     2) сплаченi або забезпеченi всi пов'язанi з успадкуванням збори;

     3) компетентнi установи дали, якщо необхiдно, дозвiл на вивiз спадкового майна.

     4. Переведення грошових сум здiйснюється вiдповiдно до дiючого на територiї Договiрних Сторiн законодавства.

РОЗДIЛ II
 ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РIШЕНЬ

Стаття 40
 Визнання та виконання рiшень у цивiльних справах, а також у кримiнальних справах в частинi вiдшкодування шкоди

     1. Договiрнi Сторони взаємно визнають та виконують рiшення установ юстицiї у цивiльних справах, що набули чинностi, а також вироки в частинi вiдшкодування шкоди, заподiяної злочином.

     2. На територiї Договiрних Сторiн визнаються також без спецiального провадження рiшення органiв опiки та пiклування, органiв реєстрацiї актiв громадянського стану та iнших установ у цивiльних справах, якi не потребують за своїм характером виконання.

Стаття 41
 Розгляд клопотань про дозвiл виконання рiшень

     1. Розгляд клопотань про дозвiл виконання рiшень входить до компетенцiї судiв Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.

     2. Клопотання про дозвiл виконання подається до суду, що винiс рiшення по першiй iнстанцiї, який супроводжує його до суду, компетентного винести рiшення у клопотаннi.

     3. Реквiзити клопотання визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.

     4. До клопотання про дозвiл виконання необхiдно прикласти:

     1) завiрену судом копiю рiшення, офiцiйний документ про те, що рiшення набуло чинностi, якщо це не випливає з тексту самого рiшення, а також довiдку про його виконання, якщо рiшення ранiше виконувалось на територiї Договiрної Сторони;

     2) документ, з якого випливає, що вiдповiдачу, який не взяв участi у процесi, було своєчасно та в належнiй формi хоча б один раз вручено повiдомлення про виклик до суду;

     3) завiренi переклади документiв, що вказанi у пiдпунктах 1 та 2 цього пункту.

     5. Якщо у суду при видачi дозволу на виконання виникне сумнiв, вiн може запитати у особи, яка порушила клопотання про виконання рiшення, пояснень, а також опитати боржника по сутi клопотання та у випадку необхiдностi запитати роз'яснень у суду, який винiс рiшення.

Стаття 42
 Порядок виконання рiшень

     1. Порядок виконання регулюється законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.

     2. Вiдносно судових витрат, пов'язаних з виконанням, застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення повинно бути приведене до виконання.

Стаття 43
Вiдмова у визнаннi та виконаннi судових рiшень

     У визнаннi судового рiшення або у дозволi виконання може бути вiдмовлено:

     1) якщо особа, яка порушила клопотання, або вiдповiдач у справi не брав участi у процесi внаслiдок того, що йому або його уповноваженому не був своєчасно та належним чином вручений виклик до суду;

     2) якщо по тому ж правовому спору мiж тими ж сторонами на територiї Договiрної Сторони, де повинно бути визнане та виконане рiшення, було вже ранiше винесене рiшення, що набуло чинностi, або якщо установою цiєї Договiрної Сторони було ранiше порушено провадження у данiй справi;

     3) якщо згiдно з положеннями даного Договору, а у випадках, не передбачених даним Договором, вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення повинно бути визнаним та виконаним, справа вiдноситься до виключної компетенцiї її установ.

Стаття 44
 Визнання мирових угод

     Положення статей 40-43 даного Договору про судовi рiшення застосовуються i до мирових угод, затверджених судом.

Стаття 45
 Вивезення речей та переказ грошових сум

     Положення даного Договору про виконання рiшень не торкаються законодавства Договiрних Сторiн про переказ грошових сум та про вивезення предметiв, придбаних у результатi виконання.

РОЗДIЛ III
ПРАВОВА ДОПОМОГА ТА ПРАВОВI ВIДНОСИНИ У КРИМIНАЛЬНИХ СПРАВАХ

Стаття 46
Обов'язковiсть порушення кримiнального переслiдування

     1. Кожна Договiрна Сторона на прохання другої Договiрної Сторони порушує вiдповiдно до свого законодавства кримiнальне переслiдування вiдносно своїх громадян, пiдозрюваних у скоєннi злочинiв на територiї другої Договiрної Сторони.

     2. Матерiали попереднього розслiдування, а також заяви про кримiнальне переслiдування, що поданi вiдповiдно до законодавства однiєї Договiрної Сторони в її компетентнi установи в належнi строки, дiйснi i на територiї другої Договiрної Сторони.

     3. Особи, яким злочином завдано матерiальних збиткiв, у зв'язку з чим направлене клопотання про порушення кримiнального переслiдування, можуть брати участь у справi, якщо ними пред'явленi вимоги про вiдшкодування збиткiв.

Стаття 47
 Прохання про порушення кримiнального переслiдування

     1. Прохання про порушення кримiнального переслiдування повинно бути складене у письмовiй формi i мiстити:

     1) найменування запитуючи установи;

     2) опис дiяння, у зв'язку з яким направлено прохання про порушення кримiнального переслiдування;

     3) по можливостi бiльш точне зазначення часу та мiсця скоєння дiяння;

     4) текст закону запитуючи Договiрної Сторони, на пiдставi якого дiяння визнається злочином;

     5) прiзвище та iм'я пiдозрюваної особи, вiдомостi про його громадянство, мiсце проживання або мiсцеперебування та iншi вiдомостi про його особу, а також, по можливостi, опис зовнiшностi цiєї особи, її фотографiю та вiдбитки пальцiв;

     6) заяви потерпiлого у кримiнальнiй справi, що порушується за заявою потерпiлого та про вiдшкодування матерiальних збиткiв, якщо такi є;

     7) вiдомостi про розмiр завданого матерiального збитку.

     До прохання додаються матерiали попереднього розслiдування та докази, що є у розпорядженнi запитуючи Договiрної Сторони. При передачi предметiв, що є знаряддям злочину, або потрапили до злочинця в результатi такого злочину, слiд враховувати положення пункту 3 статтi 59.

     2. Якщо особа в момент направлення прохання про порушення кримiнального переслiдування згiдно з пунктом 1 статтi 46 утримується пiд вартою на територiї Договiрної Сторони, яка направляє прохання про порушення такого переслiдування, вона доставляється на територiю другої Договiрної Сторони. Вiдправлення по етапу особи, яка утримується пiд вартою на територiї другої Договiрної Сторони, санкцiонується вiдповiдною посадовою особою. Передача такої особи здiйснюється iз застосуванням пункту 1 статтi 57 даного Договору.

Стаття 48
 Видача осiб у зв'язку з кримiнальним переслiдуванням

     1. Договiрнi Сторони зобов'язуються вiдповiдно до положень даного Договору на прохання видавати одна однiй осiб, якi знаходяться на їх територiї для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або для приведення до виконання вироку.

     2. Видача здiйснюється за дiяння, що вiдповiдно до законодавства обох Договiрних Сторiн є злочинами i за скоєння яких передбачається покарання у виглядi позбавлення волi на строк бiльш, як один рiк, або iнше бiльш тяжке покарання. Видача для приведення вироку до виконання здiйснюється у випадку засудження за скоєння таких злочинiв до позбавлення волi на строк бiльше шести мiсяцiв або iншого бiльш тяжкого покарання.

Стаття 49
 Вiдмова у видачi

     1. У проханнi про видачу може бути вiдмовлено, якщо:

     1) особа, вiдносно якої направлене прохання про видачу, є громадянином запитуваної Договiрної Сторони або особою, якiй у цiй державi надано право притулку;

     2) кримiнальне переслiдування вiдповiдно до законодавства обох Договiрних Сторiн порушується тiльки за скаргою потерпiлого;

     3) на момент отримання прохання кримiнальне переслiдування вiдповiдно до законодавства запитуваної Договiрної Сторони не може бути порушено або вирок не може бути приведеним до виконання внаслiдок закiнчення строку давностi або на iншiй законнiй пiдставi;

     4) вiдносно особи, про видачу якої направлено прохання, на територiї запитуваної Договiрної Сторони за той же злочин було винесено вирок або постанову про припинення провадження у справi, що набули чинностi;

     5) злочин, у зв'язку з яким направлено прохання про видачу, здiйснений на територiї запитуваної Договiрної Сторони.

     2. При вiдмовi у видачi запитувана Договiрна Сторона повiдомляє запитуючiй Договiрнiй Сторонi пiдстави вiдмови.

Стаття 50
 Вiдстрочка видачi

     Якщо вiдносно особи, про видачу якої направлене прохання, здiйснюється кримiнальне переслiдування або вона вiдбуває покарання за iнший злочин на територiї запитуваної Договiрної Сторони, видачу може бути вiдстрочено до закiнчення кримiнального переслiдування, вiдбуття покарання, звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi з будь-якої законної пiдстави.

Стаття 51
 Тимчасова видача

     Якщо вiдстрочка видачi, передбачена статтею 50, може спричинити закiнчення строку давностi кримiнального переслiдування або утруднити розслiдування злочину, тодi за обгрунтованим клопотанням може бути здiйснено видачу на час за умови, що видану особу буде негайно повернено пiсля проведення процесуальних дiй, для яких їй було видано, i не пiзнiш, як три мiсяцi вiд дня видачi.

Стаття 52
 Видача за клопотанням декiлькох держав

     Якщо клопотання про видачу однiєї i тiєї ж особи надiйшли вiд декiлькох держав, то питання про те, яке з них полягає задоволенню, вирiшує запитувана Договiрна Сторона.

Стаття 53
 Межi кримiнального переслiдування виданої особи

     1. Без згоди запитуваної Договiрної Сторони видану особу не може бути притягнено до кримiнальної вiдповiдальностi або пiддано покаранню у зв'язку з злочином iншим, нiж той, який був пiдставою для видачi.

     2. Особу не може бути також видано третiй державi без згоди запитуваної Договiрної Сторони.

     3. Не вимагається згода запитуваної Договiрної Сторони, якщо видана особа не залишила протягом 15 днiв пiсля закiнчення кримiнального переслiдування, вiдбуття покарання або звiльнення з будь-якої законної пiдстави територiю запитуючої Договiрної Сторони або якщо вона добровiльно повернулася туди вже пiсля того, як вона її залишила. У цей строк не зараховується час, протягом якого видана особа не могла залишити територiю запитуючої Договiрної Сторони з незалежних вiд неї пiдстав. 

Стаття 54
Прохання про видачу

     1. Прохання про видачу повинно бути складене у письмовiй формi i мiстити:

     1) найменування запитуючої установи;

     2) опис скоєного злочину та текст закону запитуючої Договiрної Сторони, на пiдставi якого дiяння визнається злочином;

     3) прiзвище та iм'я особи, вiдносно якої направлене прохання про видачу, вiдомостi про його громадянство, мiсце проживання або мiсцеперебування та iншi вiдомостi про його особу, а також, по можливостi, опис зовнiшностi цiєї особи, його фотографiю та вiдбитки пальцiв;

     4) вiдомостi про розмiр заподiяної матерiальної шкоди.

     2. До прохання про видачу для здiйснення кримiнального переслiдування повинна бути додана завiрена копiя постанови про взяття пiд варту.

     3. До прохання про видачу для приведення вироку до виконання повиннi бути доданi завiрена копiя вироку з довiдкою про те, що вiн набув чинностi, та текст кримiнального закону, на пiдставi якого особу засуджено. Якщо засуджений вже вiдбув частину покарання або частково вiдшкодував шкоду, повiдомляються також вiдомостi про це.

     4. Запитувана Договiрна Сторона може додатково запитати вiдомостi, якщо прохання про видачу не мiстить всiх необхiдних даних, вказаних у цiй статтi. Друга Договiрна Сторона повинна вiдповiсти на це прохання у строк, що не перевищує один мiсяць. Цей строк може бути продовжений на 15 днiв за наявностi поважних причин.

     5. Якщо запитуюча Договiрна Сторона не надасть в установлений строк додаткових вiдомостей, запитувана Договiрна Сторона може звiльнити особу, яка взята пiд варту згiдно зi статтею 55.

Стаття 55
Взяття пiд варту для видачi

     Пiсля прийняття рiшення про видачу запитувана Договiрна Сторона негайно вживає заходiв щодо взяття пiд варту особи, вiдносно якої направлене прохання про видачу.

Стаття 56
 Взяття пiд варту до отримання прохання про видачу

     1. У випадках, що не терплять зволiкань, запитувана Договiрна Сторона може взяти особу пiд варту i до отримання вiд запитуючої Договiрної Сторони копiї постанови про взяття пiд варту або вироку, що набув чинностi (виписки з вироку), якi винесенi судом вiдносно даної особи. При цьому необхiдно зазначити, що прохання про видачу буде вислано негайно.

     Копiї постанови про взяття пiд варту або вироку, що набув чинностi (виписки з вироку) вiдносно даної особи передаються будь-яким способом, який забезпечує передачу усiх реквiзитiв документiв (факс i таке iнше).

     2. Про причини, з яких прохання про взяття пiд варту не було задоволено, слiд термiново повiдомити другу Договiрну Сторону.

     3. Особа, яку взято пiд варту, повинна бути звiльнена, якщо протягом мiсяця з дня одержання повiдомлення про взяття пiд варту вiд другої Договiрної Сторони не надiйде прохання про видачу. Цей строк за клопотанням запитуючої Договiрної Сторони може бути продовжений на 15 днiв.

Стаття 57
 Здiйснення видачi

     1. Запитувана Договiрна Сторона повiдомляє запитуючу Договiрну Сторону про свої рiшення вiдносно видачi, iнформуючи про мiсце i час видачi.

     2. Якщо запитуюча Договiрна Сторона не прийме особу, яка пiдлягає видачi, протягом 15 днiв пiсля встановленої дати видачi, ця особа повинна бути звiльнена з-пiд варти.

Стаття 58
 Повторна видача

     Якщо видана особа ухилиться вiд кримiнального переслiдування або вiд вiдбуття покарання i повернеться на територiю запитуваної Договiрної Сторони, вона може на прохання запитуючої Договiрної Сторони бути виданою знову. У цьому випадку не вимагається додавати до прохання документи, зазначенi у статтi 54.

Стаття 59
 Передача предметiв

     1. Договiрна Сторона, яка запитується про видачу, передає запитуючiй Договiрнiй Сторонi предмети, що є знаряддям злочину, що мають слiди злочину або набутi злочинним шляхом; предмети, що можуть бути визнанi у кримiнальнiй справi речовими доказами. Цi предмети передаються на прохання i в тому випадку, коли видача особи внаслiдок її смертi або з iнших причин не може вiдбутись.

     2. Запитувана Договiрна Сторона може затримати на час передачу зазначених у пунктi 1 цiєї статтi предметiв, якщо вони необхiднi для провадження в iншiй кримiнальнiй справi. Вони також можуть бути переданi запитуючiй Договiрнiй Сторонi тимчасово за взаємною домовленiстю.

     3. Права третiх осiб на переданi запитуючiй Договiрнiй Сторонi предмети залишаються в силi. Пiсля закiнчення провадження у справi цi предмети повиннi бути повернутi Договiрнiй Сторонi, яка їх передала.

Стаття 60
Транзитне перевезення

     1. Кожна з Договiрних Сторiн на прохання другої Договiрної Сторони дозволяє перевезення по своїй територiї осiб, якi виданi другiй Договiрнiй Сторонi третьою державою. Договiрнi Сторони не зобов'язанi давати дозвiл на перевезення осiб, видача яких не допускається вiдповiдно до положень даного Договору.

     2. Прохання про дозвiл перевезення оформляється i направляється у тому ж порядку, що i прохання про видачу.

     3. Компетентнi установи Договiрних Сторiн узгоджують у кожному окремому випадку спосiб, маршрут та iншi умови транзиту.

     4. Витрати, пов'язанi з транзитним перевезенням, несе запитуюча Договiрна Сторона.

Стаття 61
 Присутнiсть представникiв Договiрних Сторiн при наданнi правової допомоги у кримiнальних справах

     Представники однiєї з Договiрних Сторiн можуть за згодою другої Договiрної Сторони бути присутнiми при виконаннi клопотання про надання правової допомоги у кримiнальних справах другою Договiрною Стороною.

Стаття 62
 Вiдомостi про судимiсть

     Договiрнi Сторони надають одна однiй на прохання вiдомостi про судимiсть осiб, засуджених ранiше їхнiми судами, якщо цi особи притягаються до кримiнальної вiдповiдальностi на територiї запитуючої Договiрної Сторони.

Стаття 63
 Вiдомостi про результати кримiнального переслiдування

     Договiрнi Сторони повiдомляють одна однiй вiдомостi про результати кримiнального переслiдування особи, вiдносно якої було направлено прохання про порушення кримiнального переслiдування або про видачу. На окреме прохання висилається копiя вироку, який набув чинностi, або iншого остаточного рiшення.

Стаття 64
Вiдомостi про вироки

     Договiрнi Сторони будуть щорiчно повiдомляти одна однiй вiдомостi про вироки, якi набрали чинностi, що винесенi судами однiєї Договiрної Сторони вiдносно громадян другої Договiрної Сторони.

Частина третя
ЗАКЛЮЧНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 65
Набуття чинностi Договору

     Даний Договiр пiдлягає ратифiкацiї i набуде чинностi через 30 днiв пiсля обмiну ратифiкацiйними грамотами, який вiдбудеться у ________________.

Стаття 66
Строк дiї Договору

     1. Даний Договiр буде дiяти протягом п'яти рокiв з дня набуття ним чинностi.

     2. Договiр буде залишатися чинним на наступнi п'ятирiчнi перiоди, якщо жодна з Договiрних Сторiн не денонсує його, повiдомивши про це нотою другу Договiрну Сторону не менш, як за шiсть мiсяцiв до дати закiнчення строку дiї даного Договору.

     3. Даний Договiр може бути змiнений та доповнений у порядку його укладення.

     Здiйснено у м. Тбiлiсi 9 сiчня 1995 року у двох примiрниках, кожний українською, грузинською та росiйською мовами, причому всi тексти мають однакову чиннiсть. 

     У разi виникнення розбiжностей у тлумаченнi тексту даного Договору за основу буде прийматися текст, викладений росiйською мовою.

За Україну	За Республiку Грузiя
(пiдпис)	(пiдпис)