ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

вiд 04.06.2003 р.	N 11/6-19-8571-ЕП

	Начальникам регiональних митниць
	Начальникам митниць

Щодо оскарження рiшень суду

До вiдома та використання в роботi надсилаємо рекомендацiї заступника Голови Верховного Суду України щодо апеляцiйного та касацiйного оскарження судових рiшень в цивiльних справах.

Додаток: на 10 арк. в електронному виглядi.

Заступник Голови Служби

Ю. М. Дьомiн

	Додаток
	Петро ШЕВЧУК, заступник Голови Верховного Суду України

Оскарження судових рiшень в апеляцiйному порядку

Правом на апеляцiйне оскарження судових рiшень надiленi сторони, а також iншi особи та прокурор, якi брали участь у розглядi справи (ст. 290 ЦПК). Згiдно зi ст. 98 ЦПК до "iнших осiб" належать: третi особи, представники сторiн i третiх осiб, органи державної влади та мiсцевого самоврядування, особи, якi за законом дiють на захист прав i свобод iнших осiб, а також заявники та iншi заiнтересованi особи у справах окремого провадження та справах, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин. Таким правом надiленi також особи, якi хоча й не були залученi судом до участi в справi, проте щодо їхнiх прав i обов'язкiв мiсцевий суд постановив рiшення.

Також право на апеляцiйне оскарження мають правонаступники сторiн (ст. 106 ЦПК). Судовий представник (адвокат, юрисконсульт тощо) вправi подати апеляцiйну скаргу на судове рiшення, якщо такi повноваження спецiально обумовленi у виданiй йому довiреностi. Законнi представники (батьки/усиновителi, опiкуни та пiклувальники) можуть вчинювати вiд iменi особи, яку представляють, усi процесуальнi дiї, в тому числi самостiйно оскаржувати рiшення, не маючи на це спецiальної довiреностi.

Згiдно зi ст. 37 Закону України "Про прокуратуру" правом внесення апеляцiйного подання надiленi прокурори та їх заступники незалежно вiд їх участi в розглядi справи в судi першої iнстанцiї.

Право на апеляцiйне оскарження зумовлене об'єктом оскарження. За загальним правилом, основним об'єктом апеляцiйного оскарження є рiшення суду першої iнстанцiї, яке не набрало чинностi. Водночас законодавством передбаченi винятки з цього правила: не пiдлягають оскарженню в апеляцiйному порядку рiшення суду першої iнстанцiї, якщо розгляду апеляцiйних судiв у першiй iнстанцiї. Такi рiшення в апеляцiйному порядку не оскаржуються, а можуть переглядатися лише в касацiйному порядку.

Цивiльнi справи у першiй iнстанцiї розглядаються не лише мiсцевими та апеляцiйними судами, а й Верховним Судом України. Категорiї таких справ обмеженi законодавством. У разi, якщо цивiльна справа розглянута Верховним Судом у першiй iнстанцiї, її оскарження в апеляцiйному або касацiйному порядку неможливе. Не можуть переглядатися в апеляцiйному чи касацiйному порядку судовi рiшення (ухвали, рiшення), якi постановленi Судовою палатою в цивiльних справах Верховного Суду України в результатi перегляду в касацiйному порядку судових рiшень (рiшень, ухвал) мiсцевих i апеляцiйних судiв. Звертаю на це особливу увагу, оскiльки до Верховного Суду з цього питання надходить велика кiлькiсть звернень фiзичних i юридичних осiб.

Визначившись з питаннями, хто має право на оскарження судових рiшень в апеляцiйному порядку та якi судовi рiшення пiдлягають оскарженню, звернемось до питань щодо строкiв оскарження, вимог, якi розгляду апеляцiйних судiв у першiй iнстанцiї. Такi рiшення в апеляцiйному порядку не оскаржуються, а можуть переглядатися лише в касацiйному порядку.

Визначившись з питаннями, хто має право на оскарження судових рiшень в апеляцiйному порядку та якi судовi рiшення пiдлягають оскарженню, звернемось до питань щодо строкiв оскарження, вимог, якi пред'являються до апеляцiйних скарг (подань), порядку подачi апеляцiй.

Апеляцiйна скарга чи апеляцiйне подання прокурора можуть бути поданi на рiшення суду першої iнстанцiї протягом одного мiсяця, починаючи з наступного дня пiсля його проголошення. Таке ж правило дiє в разi, якщо у справi постановлено додаткове рiшення (ст. 292 ЦПК).

Строк на оскарження ухвал суду першої iнстанцiї встановлено в межах 15 днiв, починаючи з наступного дня пiсля їх постановлення (ст. 292 ЦПК). Скарги або подання, якi надiйшли пiсля закiнчення зазначених строкiв, залишаються без розгляду i повертаються особi, яка їх подала. Вiдмова у прийняттi апеляцiйної скарги чи подання має бути оформлена мiсцевим судом ухвалою, в якiй суд зобов'язаний навести мотиви вiдмови. Ухвалу про вiдмову у прийняттi апеляцiї може бути оскаржено в апеляцiйному порядку, оскiльки вона перешкоджає подальшому провадженню справи. Установленi законом строки на подання апеляцiї не можуть бути скороченi чи продовженi судом.

Вiдповiдно до ст. 89 ЦПК, у випадку подачi апеляцiйної скарги або подання поза межами строкiв на апеляцiйне оскарження, суд повинен роз'яснити особi, яка оскаржує судове рiшення (рiшення, ухвалу), її право звернутись до суду iз заявою про поновлення цього строку. Така заява розглядається з додержанням правил, визначених у згаданiй статтi судом, який постановив рiшення, в судовому засiданнi з викликом сторiн i повiдомленням осiб, якi беруть участь у справi, та

з додержанням вимог ст. 198 ЦПК. За наявностi поважних причин, якi перешкоджали своєчасно подати апеляцiю (хвороба особи, яка має право на оскарження, перебування її у вiдрядженнi, несвоєчасне виготовлення протоколу судового засiдання, стихiйне лихо тощо) суд може поновити пропущений строк. У разi вiдмови в поновленнi строку, постановлена з цього приводу ухвала мiсцевого суду може бути оскаржена в апеляцiйному порядку (ст. 89 ЦПК). Якщо така ухвала постановлена апеляцiйним судом при розглядi ним справи першiй iнстанцiї, вона може бути оскаржена лише в касацiйному порядку.

Для виникнення апеляцiйного провадження необхiдно також, щоб сама апеляцiйна скарга чи апеляцiйне подання прокурора вiдповiдали певним вимогам. Такi вимоги мiстяться у ст. 293 ЦПК, i їх додержання є обов'язковим, оскiльки в iншому разi це матиме негативнi правовi наслiдки для особи, якою оскаржується рiшення суду першої iнстанцiї. Апеляцiйна скарга чи подання подаються в суд з їх копiями та додатковими матерiалами у кiлькостi примiрникiв вiдповiдно до числа осiб, якi брали участь у справi. Зазначене правило дає можливiсть таким особам пiдготуватись до судового розгляду, визначити позицiю щодо доводiв та нових доказiв, наведених в апеляцiї, викласти свої заперечення у письмовiй формi та надiслати їх суду, зiбрати й подати суду додатковi докази, що спростовують викладенi в апеляцiї аргументи, та вчинити iншi дiї, передбаченi статтями 295 - 297, 299, 304 ЦПК. За змiстом i формою пояснення або заперечення на апеляцiйну скаргу чи подання повиннi вiдповiдати вимогам ст. 293 ЦПК.

Всi докази у справi повиннi подаватись учасниками процесу суду, який розглядає справу по сутi. Це правило є надзвичайно важливим, оскiльки посилання особи, яка подала апеляцiю, на новi докази, котрi не були наданi нею суду першої iнстанцiї, допускається лише у випадках, коли суд першої iнстанцiї необгрунтовано вiдмовив у їх прийняттi, коли неможливiсть їх подання ранiше зумовлена поважними причинами або коли наданi сторонами та iншими особами, якi беруть участь у справi, докази дослiджувалися судом першої iнстанцiї з порушенням правил, встановлених ЦПК. Таким чином, суд апеляцiйної iнстанцiї дослiджує новi докази, якщо визнає, що вони не могли бути наданi суду першої iнстанцiї або коли вiдмова в їх прийняттi визнана необгрунтованою.

До апеляцiйної скарги чи подання, оформлених з порушенням вимог ст. 293 ЦПК або не оплачених державним митом, застосовуються правила ст. 139 цього Кодексу (залишення заяви (подання) без руху з наданням строку для виправлення недолiкiв, визнання їх неподаними i повернення).

Ухвала про повернення апеляцiйної скарги (подання) може бути оскаржена в апеляцiйному порядку як така, що перешкоджає подальшому провадженню справи (ст. 291 ЦПК).

Розгляду справи в апеляцiйному порядку передують дiї суду першої iнстанцiї. Згiдно з правилами ст. 294 ЦПК апеляцiйна скарга чи апеляцiйне подання прокурора подаються лише через суд першої iнстанцiї, який розглянув справу. Цi вимоги закону пiдлягають...

Одним iз розпорядчих повноважень, що складає змiст засади диспозитивностi в цивiльному процесi, є право вiдкликати апеляцiйну скаргу чи подання або вiдмовитись вiд них. Зокрема, для апеляцiйної iнстанцiї характерним є те, що особа, яка подала апеляцiйну скаргу чи подання, вправi не тiльки доповнити або змiнити їх у межах строку на апеляцiйне оскарження, а й протягом усього часу розгляду справи вiдмовитися вiд них повнiстю або частково. Крiм того, особi, яка подала апеляцiйну скаргу чи подання, законом надано право вiдкликати їх як у перiод проведення судом першої iнстанцiї пiдготовчих процесуальних дiй, пов'язаних iз виконанням вимог статей 294 - 297 ЦПК, так i пiд час знаходження справи в апеляцiйному судi: у першому випадку заява про вiдкликання скарги чи подання розглядається одноособово суддею суду першої iнстанцiї з постановленням процесуального документа - ухвали; у другому - заява розглядається суддею апеляцiйної iнстанцiї з постановленням аналогiчного процесуального документа (частини 3, 4 ст. 298 ЦПК).

Про прийняття вiдмови вiд скарги чи подання суд постановляє ухвалу, якою закриває апеляцiйне провадження у справi. Прийняття...

Одним iз розпорядчих повноважень, що складає змiст засади диспозитивностi в цивiльному процесi, є право вiдкликати апеляцiйну скаргу чи подання або вiдмовитись вiд них. Зокрема, для апеляцiйної iнстанцiї характерним є те, що особа, яка подала апеляцiйну скаргу чи подання, вправi не тiльки доповнити або змiнити їх у межах строку на апеляцiйне оскарження, а й протягом усього часу розгляду справи вiдмовитися вiд них повнiстю або частково. Крiм того, особi, яка подала апеляцiйну скаргу чи подання, законом надано право вiдкликати їх як у перiод проведення судом першої iнстанцiї пiдготовчих процесуальних дiй, пов'язаних iз виконанням вимог статей 294 - 297 ЦПК, так i пiд час знаходження справи в апеляцiйному судi: у першому випадку заява про вiдкликання скарги чи подання розглядається одноособово суддею суду першої iнстанцiї з постановленням процесуального документа - ухвали; у другому - заява розгляд дається суддею апеляцiйної iнстанцiї з постановленням аналогiчного процесуального документа (частини 3, 4 ст. 298 ЦПК).

Про прийняття вiдмови вiд скарги чи подання суд постановляє ухвалу, якою закриває апеляцiйне провадження у справi. Прийняття вiдмови вiд апеляцiйної скарги чи подання не тягне за собою закриття апеляцiйного провадження, якщо спiвучасники або третi особи приєднувалися до цiєї скарги (подання).

Надаючи особi, яка подала апеляцiйну скаргу чи подання, право вiдмовитися вiд них повнiстю або частково (ст. 298 ЦПК), а сторонам у судi апеляцiйної iнстанцiї - укласти мирову угоду (ст. 304 ЦПК), законодавець не визначив процедуру вчинення зазначених процесуальних дiй, а обмежився вказiвкою про необхiднiсть додержання загальних правил щодо них, передбачених ЦПК. Виходячи з вимог статей 103, 179 ЦПК, а також судової практики, вiдмова вiд апеляцiйної скарги чи подання або мирова угода на стадiї пiдготовки справи судом першої iнстанцiї чи в перiод проведення пiдготовчих дiй суддею-доповiдачем апеляцiйної iнстанцiї мають бути викладенi сторонами у письмовiй формi, оскiльки провадження пiдготовчих дiй не передбачає ведення протоколу i здiйснюється без виклику до суду осiб, якi беруть участь у справi.

Заява про вiдмову вiд апеляцiйної скарги чи подання, а також умови мирової угоди сторiн, якщо вони надiйшли до апеляцiйного суду разом зi справою, пiдлягають розгляду цим судом у порядку, визначеному статтями 103, 179 ЦПК. У разi, якщо при розглядi справи апеляцiйним судом особа, яка подала апеляцiйну скаргу чи подання, зробила усну заяву про вiдмову вiд поданих процесуальних документiв, а сторони - про закiнчення справи мировою угодою, зазначенi процесуальнi дiї заносяться до протоколу судового засiдання, що пiдписується апелянтом або сторонами. В iншому разi, за наявностi письмових заяв, цi заяви додаються до справи, про що зазначається у протоколi судового засiдання.

Прийняття апеляцiйним судом вiдмови вiд апеляцiйної скарги чи подання та затвердження мирової угоди позбавляє апелянта i сторiн права на повторне звернення до апеляцiйного суду. Якщо у затвердженнi мирової угоди сторiн вiдмовлено судом, то апеляцiйна iнстанцiя перевiряє законнiсть i обгрунтованiсть судового рiшення в загальному порядку.

Провадження в судi апеляцiйної iнстанцiї - складова частина цивiльного процесу. Справа з апеляцiйною скаргою чи поданням, що надiйшли iз суду першої iнстанцiї, реєструються в канцелярiї, пiсля чого в порядку черговостi передається суддi-доповiдачу. Протягом десяти днiв цей суддя повинен пiдготувати справу до розгляду та доповiсти колегiї суддiв про обсяг проведених пiдготовчих дiй, пiсля чого призначається дата розгляду справи. Про день розгляду справи повiдомляється особам, якi беруть участь у справi.

Як уже зазначалося, апеляцiя є основним способом оскарження. Розглядаючи справу, суд апеляцiйної iнстанцiї перевiряє не лише правильнiсть застосування мiсцевим судом вимог матерiального i процесуального права, а й правильнiсть встановлення ним фактичних обставин справи. При розглядi апеляцiї вiн може встановлювати новi факти, дослiджувати новi докази, давати iншу оцiнку доказам, нiж суд першої iнстанцiї, самостiйно вчиняти процесуальнi дiї, пов'язанi з розглядом справи.

Можливостi усунення допущених судових помилок в апеляцiйнiй дистанцiї набагато бiльшi, нiж у касацiйнiй, оскiльки остання перевiряє лише правильнiсть додержання мiсцевим i апеляцiйним судами вимог матерiального i процесуального права i не вправi встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановленi в рiшеннi чи вiдхиленi ним, вирiшувати питання про достовiрнiсть або недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про перевагу одних доказiв над iншими.

Тому з точки зору можливостi бiльш широкого захисту своїх прав при розглядi цивiльних справ радив би заiнтересованим особам використовувати саме апеляцiйну форму перегляду судових рiшень.

Петро ШЕВЧУК,
заступник Голови Верховного Суду України

Касацiйне оскарження судових рiшень у цивiльних справах

Вiдповiдно до процедури, визначеної Цивiльним процесуальним кодексом України, розглянутi в судi першої iнстанцiї справи можуть бути переглянутi спочатку в апеляцiйному порядку. В разi, якщо апеляцiйна iнстанцiя пiдтверджує правильнiсть рiшення суду, заiнтересована особа може в подальшому оскаржити рiшення суду першої i апеляцiйної iнстанцiї до суду касацiйної iнстанцiї, яким є Верховний Суд України.

Стадiя перегляду справ у касацiйному порядку має свої специфiчнi ознаки:

1. Перегляд судових рiшень в касацiйному порядку можливий лише за касацiйною скаргою чи касацiйним поданням прокурора.

2. Предметом перегляду є рiшення й ухвали суду першої iнстанцiї, якi попередньо розглядалися судом апеляцiйної iнстанцiї, а також ухвали i рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї.

3. Пiдставами касацiйного перегляду є неправильне застосування судами першої i апеляцiйної iнстанцiї норм матерiального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирiшення справи.

4. Право на оскарження судових рiшень у касацiйному порядку не ставиться в залежнiсть вiд цiни i пiдстави позову (заяви), вiд розмiру суми, належної до стягнення вiдповiдно до рiшення мiсцевого чи апеляцiйного суду.

Правом на касацiйне оскарження судових рiшень в касацiйному порядку надiленi сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi, а також прокурор чи особи, якi не брали участi у справi, коли суд вирiшив питання щодо їх прав та обов'язкiв (ст. 320 ЦПК).

Право прокурора на внесення касацiйного подання, який представляє iнтереси громадянина або держави в судi, врегульовано також положенням статей 36¹, 37 Закону України "Про прокуратуру" вiд 5 листопада 1991 року. При цьому в чинному законодавствi не передбачається обов'язкова участь прокурора саме у цiй справi, рiшення в якiй оскаржується в касацiйному порядку.

Право касацiйного оскарження надане також Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини в разi звернення до суду iз заявою про захист прав i свобод людини та громадянина тих осiб, якi за станом здоров'я чи з iнших поважних причин не можуть цього зробити самостiйно (ст. 13 Закону вiд 23 грудня 1997 року "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"); органам державної влади, мiсцевого самоврядування, фiзичним та юридичним особам, якщо вони вiдповiдно до вимог закону звернулися до суду iз заявами про захист прав i свобод iнших осiб (ст. 98, 121 ЦПК), заiнтересованим особам у справах окремого провадження та справах, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин (ст. 98). Залученi або допущенi до процесу сторони та iншi особи мають право оскаржувати в касацiйному порядку рiшення незалежно вiд фактичної участi в судовому розглядi. Правом оскарження користуються також правонаступники, якщо у спiрному правовiдношеннi допускається правонаступництво, i воно настало до набрання судовим рiшенням чинностi (ст. 106 ЦПК).

Судовий представник (адвокат, юрисконсульт тощо) має право подати касацiйну скаргу на рiшення, якщо таке повноваження спецiально обумовлене в довiреностi, виданiй особою, яку вiн представляє (ст. 115).

До касацiйної скарги, пiдписаної представником, мають бути долученi довiренiсть або iнший документ, що пiдтверджує його повноваження, якщо в справi немає такого документа (ст. 322 ЦПК). Однак якщо скаргу пiдписано стороною або iншою особою, яка бере участь у справi, то представник може подати її до суду, маючи загальнi повноваження.

Законним представникам (ст. 111 ЦПК) для подачi касацiйної скарги спецiальних повноважень не потрiбно.

Касацiйну скаргу, касацiйне подання може бути подано протягом одного мiсяця з дня проголошення ухвали або рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї (ст. 321 ЦПК).

Установлений законодавством строк на оскарження не може бути скорочений або продовжений судом. Особам, якi пропустили строк на подачу скарги (подання) з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається i розглядається в порядку, передбаченому статтями 89, 321 ЦПК. Скарга чи подання, поданi пiсля закiнчення зазначених строкiв, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде пiдстав для їх поновлення. Ухвала суду про вiдмову поновити пропущений строк на оскарження може бути оскаржена до суду апеляцiйної iнстанцiї (ст. 89 ЦПК).

Вiдповiдно до ст. 323 ЦПК касацiйна скарга (касацiйне подання прокурора) подається через суд першої iнстанцiї, в якому знаходиться справа.

Звертаю увагу на те, що подача скарги або подання безпосередньо в касацiйну iнстанцiю не допускається, оскiльки в такому випадку буде не лише порушено встановлену законодавством процедуру вчинення зазначеної процесуальної дiї, а й виключена можливiсть проведення судом, в якому знаходиться справа, комплексу пiдготовчих дiй, що передують направленню справи до суду касацiйної iнстанцiї (статтi 323 - 325 ЦПК).

У разi, якщо така скарга буде надiслана до iншого суду, наприклад, до Верховного Суду, вона пiдлягатиме направленню до суду першої iнстанцiї.

Касацiйну скаргу (касацiйне подання прокурора) має бути складено в письмовiй формi (надруковано чiтким машинописним текстом) i надано суду з її копiями та копiями додаткових матерiалiв у кiлькостi примiрникiв, вiдповiднiй числу осiб, якi брали участь у справi. Обов'язковою умовою для подачi скарги (подання) є оплата її державним митом, що пiдтверджується вiдповiдними документами, передбаченими Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 сiчня 1993 року N 7-93 "Про державне мито". У разi, коли згiдно iз зазначеним Декретом особа була звiльнена вiд сплати державного мита, до скарги (подання) приєднуються документи, якими це пiдтверджується.

Визначенi у ст. 322 ЦПК вимоги щодо форми i змiсту касацiйної скарги (касацiйного подання прокурора) мають юридичне значення, їх недодержання тягне настання процесуальних наслiдкiв. Якщо зазначенi процесуальнi документи подано з порушенням вимог закону, суддя зобов'язаний залишити їх без руху i надати строк для виправлення недолiкiв. У разi, коли особа, яка подала скаргу (подання), у встановлений строк виконає вимоги суду, зазначенi в ухвалi про залишення скарги (подання) без руху, то скарга або подання вважаються поданими в день їх первiсної подачi до суду. Невиконання вимог суду в установлений ним строк є пiдставою вважати зазначенi процесуальнi документи неподаними з поверненням їх вiдповiдним особам (ст. 139 ЦПК). Ухвали суду, якими скарга чи подання залишенi без руху, визнанi неподаними i поверненi особам, котрi їх подали, як такi, що перешкоджають подальшому провадженню справи, можуть бути оскарженi в суд апеляцiйної iнстанцiї (ст. 291 ЦПК).

Виходячи з диспозитивних засад цивiльного судочинства, особа, яка подала касацiйну скаргу, чи прокурор, що подав касацiйне подання, мають право доповнити або змiнити їх протягом строку на касацiйне оскарження. Зазначенi особи, крiм того, надiленi правом до початку розгляду справи вiдкликати касацiйну скаргу або вiдмовитися вiд неї протягом усього часу розгляду справи. Про вiдкликання касацiйної скарги, касацiйного подання прокурора суд першої iнстанцiї, якщо справа знаходиться в цьому судi, або суд, який вирiшує питання про допуск справи до касацiйного розгляду, постановлює ухвалу про повернення скарги. Питання про прийняття вiдмови вiд касацiйної скарги, касацiйного подання прокурора i закриття в зв'язку з цим касацiйного провадження вирiшується судом, що розглядає справу в судовому засiданнi. У разi закриття з цих пiдстав касацiйного провадження повторне оскарження судових рiшень цiєю особою не допускається.

Загальнi правила щодо меж розгляду справи судом касацiйної iнстанцiї сформульовано у статтях 320 та 333 ЦПК i полягають в такому:

1. Суд касацiйної iнстанцiї перевiряє лише законнiсть судових рiшень, тобто правильнiсть застосування норм матерiального i процесуального права.

2. Перевiрка законностi судових рiшень здiйснюється в межах доводiв касацiйної скарги (касацiйного подання прокурора) i позовних вимог, заявлених у судi першої iнстанцiї.

3. Перевiрка законностi судових рiшень проводиться лише на пiдставi наявних у справi матерiалiв.

4. Суд касацiйної iнстанцiї не має права встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановленi в рiшеннi чи вiдхиленi ним, вирiшувати питання про достовiрнiсть або недостовiрнiсть того чи iншого доказу, або перевагу одних доказiв над iншими.

5. Суд касацiйної iнстанцiї нових доказiв не дослiджує.

Вiдповiдно до вимог ст. 328 ЦПК справа обов'язково переглядається складом Судової палати, якщо: наведенi у скарзi (поданнi прокурора) доводи мiстять ознаки неправильного застосування судом норм процесуального права, що тягне скасування ухваленого рiшення; в касацiйному провадженнi знаходиться справа аналогiчного характеру; суд допустив iнше застосування закону, нiж касацiйна iнстанцiя при розглядi справи аналогiчного характеру; справа у першiй iнстанцiї розглянута апеляцiйним судом.

Крiм зазначених пiдстав, справа може бути передана на розгляд усього складу Судової палати, якщо оскаржуване рiшення має важливе значення для забезпечення однакового застосування закону судами України, а також якщо наведенi у скарзi доводи дають пiдстави для висновку, що неправильне застосування судами норм матерiального або процесуального права призвело або могло призвести до неправильного вирiшення справи.

На стадiї допуску справи до касацiйного розгляду питання про її передачу на розгляд складу Судової палати вирiшується судом у складi трьох суддiв у нарадчiй кiмнатi без виклику осiб, якi беруть участь у справi (ст. 329).

Звертаю увагу на цю особливiсть законодавчого регулювання, оскiльки до Верховного Суду надходять звернення громадян, якi вважають, що таким порядком розгляду порушуються їхнi права, гарантованi Конституцiєю та iншими законами України.

У випадку, якщо колегiя суддiв дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для перегляду ухвалених у справi рiшень, нею постановлюється ухвала про вiдмову в задоволеннi скарги (подання). При цьому закон не вимагає наведення детального обгрунтування прийнятої колегiєю суддiв ухвали.

Ухвала пiдписується всiм складом суддiв колегiї та оскарженню не пiдлягає, а справа повертається до суду першої iнстанцiї.

Необхiдно також зазначити, що подача касацiйної скарги (касацiйного подання) на судовi рiшення, що набрали чинностi, не перешкоджає їх виконанню. Разом з тим ст. 329 ЦПК передбачена можливiсть зупинення виконання судових рiшень колегiєю суддiв у випадку передачi справи на розгляд усього складу судової палати до закiнчення касацiйного провадження.

Не пiдлягають зупиненню виконання судовi рiшення, якi на пiдставi iмперативного припису закону або рiшення суду в межах наданих йому прав допущенi до негайного виконання (статтi 217, 218 ЦПК).

Справа, передана колегiєю суддiв для розгляду складом судової палати, розглядається всiм складом палати або не менше нiж двома третинами суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України (статтi 329 - 331 ЦПК).

Особи, якi беруть участь у справi, повiдомляються про час та мiсце її розгляду (ст. 331 ЦПК). Неявка в судове засiдання осiб, якi беручи участь у справi, повiдомлених про час та мiсце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Разом з тим суд може вiдкласти розгляд справи у разi неявки в судове засiдання особи, яка бере в нiй участь, щодо якої немає вiдомостей, що їй вручено повiстку, або за її клопотанням, коли повiдомленi нею причини неявки будуть визнанi судом поважними. Зазначене правило повною мiрою застосовується i щодо iнших осiб, якi беруть участь у справi.

Усi питання в судi касацiйної iнстанцiї вирiшуються суддями палати бiльшiстю голосiв (ст. 17 ЦПК).

При розглядi справи в касацiйному порядку суд касацiйної iнстанцiї, як уже зазначалося, перевiряє правильнiсть застосування й тлумачення норм матерiального й процесуального права судами першої та апеляцiйної iнстанцiй за наявними у справi матерiалами в межах доводiв касацiйної скарги (касацiйного подання прокурора), а також у межах позовних вимог, заявлених у судi першої iнстанцiї. Суд касацiйної iнстанцiї вiдхиляє касацiйну скаргу (касацiйне подання прокурора), якщо касацiйнi доводи, викладенi в зазначених процесуальних документах, вiдповiдно до закону не тягнуть за собою перегляду судових рiшень, тобто якщо немає пiдстав для визнання судових актiв незаконними (ст. 335 ЦПК).

До безумовних пiдстав, з якими законом (ч. 1 ст. 336) пов'язано скасування судових рiшень в усiх випадках, належать: розгляд справи неправомочним суддею або складом суду; ухвалення i пiдписання судового рiшення не тим складом суду, який розглядав справу; розгляд справи за вiдсутностi будь-кого з осiб, що беруть участь у справi, не повiдомлених про час i мiсце судового засiдання; вирiшення судом питання про права та обов'язки осiб, якi не були притягнутi до участi у справi.

Iншi випадки порушення або неправильного застосування судом норм процесуального права (умовнi пiдстави для скасування судових рiшень) можуть бути пiдставою для скасування судових актiв лише в тому разi, коли цi порушення призвели до неправильного вирiшення справи. Необхiдно зазначити, що одне й те ж процесуальне порушення залежно вiд обставин справи може мати рiзнi процесуальнi наслiдки i не завжди призводить до скасування рiшення. За загальним правилом, не може бути скасовано правильне по сутi рiшення суду з одних лише формальних мiркувань.

Вiдповiдно до ст. 334 ЦПК Судова палата, розглянувши справу в касацiйному порядку, має право: вiдхилити касацiйну скаргу чи касацiйне подання прокурора; повнiстю або частково скасувати судове рiшення i направити справу на новий розгляд до суду першої чи апеляцiйної iнстанцiї; скасувати оскаржуване рiшення та залишити в силi судове рiшення, що було помилково скасоване судом апеляцiйної iнстанцiї; скасувати судове рiшення i закрити провадження у справi або залишити заяву без розгляду; змiнити рiшення по сутi справи, не передаючи її на новий розгляд.

Оскiльки до суду касацiйної iнстанцiї надходять заяви громадян про ознайомлення з протоколом судового засiдання Судової палати, зауважу, що (на вiдмiну вiд провадження в судах першої та апеляцiйної iнстанцiй) протокол судового засiдання в касацiйному провадженнi не ведеться, оскiльки судом касацiйної iнстанцiї новi докази не дослiджуються, а предметом перевiрки є лише дослiдження питань щодо законностi оскаржуваних судових рiшень на пiдставi матерiалiв справи i пояснень осiб, якi з'явилися у судове засiдання.

Судовi акти, ухваленi касацiйною iнстанцiєю, набирають чинностi з моменту їх проголошення i оскарженню не пiдлягають, проте вони можуть переглядатись у порядку, передбаченому ст. 347² ЦПК (за нововиявленими i винятковими обставинами).