ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про соцiальнi послуги

     Цей Закон визначає основнi органiзацiйнi та правовi засади надання соцiальних послуг особам, якi перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення основних термiнiв

     У цьому Законi термiни вживаються в такому значеннi:

     соцiальнi послуги - комплекс правових, економiчних, психологiчних, освiтнiх, медичних, реабiлiтацiйних та iнших заходiв, спрямованих на окремi соцiальнi групи чи iндивiдiв, якi перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далi - особи, що потребують соцiальних послуг), з метою полiпшення або вiдтворення їх життєдiяльностi, соцiальної адаптацiї та повернення до повноцiнного життя;

     складнi життєвi обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдiяльнiсть особи, наслiдки яких вона не може подолати самостiйно (iнвалiднiсть, часткова втрата рухової активностi у зв'язку iз старiстю або станом здоров'я, самотнiсть, сирiтство, безпритульнiсть, вiдсутнiсть житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативнi стосунки в сiм'ї, малозабезпеченiсть, психологiчний чи психiчний розлад, стихiйне лихо, катастрофа тощо);

     соцiальний працiвник - професiйно пiдготовлений фахiвець, що має необхiдну квалiфiкацiю у сферi соцiальної роботи i надає соцiальнi послуги;

     соцiальне обслуговування - система соцiальних заходiв, яка передбачає сприяння, пiдтримку i послуги, що надають соцiальнi служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощiв, пiдтримки їх соцiального статусу та повноцiнної життєдiяльностi;

     соцiальнi служби - пiдприємства, установи та органiзацiї незалежно вiд форм власностi i господарювання, а також громадяни, що надають соцiальнi послуги особам, якi перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;

     волонтер - фiзична особа, яка добровiльно здiйснює благодiйну, неприбуткову та вмотивовану дiяльнiсть, що має суспiльно-корисний характер;

     тимчасовий притулок для дорослих - органiзацiя нiчного або тимчасового проживання громадян без визначеного мiсця проживання, осiб, що постраждали вiд фiзичного або психiчного насильства, стихiйного лиха, катастрофи тощо, з наданням їм правової, психологiчної, соцiальної, медичної та побутової допомоги в подоланнi тимчасових труднощiв, сприяннi у встановленнi особи, вiдновленнi документiв, паспортизацiї та працевлаштуваннi;

     тимчасовий притулок для неповнолiтнiх - органiзацiя тимчасового проживання, виховання, утримання безпритульних дiтей, дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, якi зазнали жорстокостi, насильства або з iнших причин потребують соцiального захисту;

     реабiлiтацiя - система медичних, професiйних, соцiальних заходiв, спрямованих на надання особам, якi перебувають у складних життєвих обставинах, допомоги у вiдновленнi ними порушених функцiй органiзму, компенсацiї обмежень життєдiяльностi та пiдтриманнi оптимального фiзичного, iнтелектуального, психiчного, соцiального рiвнiв та якостi для досягнення соцiальної i матерiальної незалежностi, соцiально-професiйної адаптацiї та iнтеграцiї в суспiльство;

     суб'єкти, що надають соцiальнi послуги - державнi та комунальнi спецiалiзованi пiдприємства, установи та заклади соцiального обслуговування, пiдпорядкованi центральним, мiсцевим органам виконавчої влади та органам мiсцевого самоврядування (далi - державнi та комунальнi суб'єкти), юридичнi особи, створенi вiдповiдно до законодавства, якi не мають на метi отримання прибутку (далi - недержавнi суб'єкти), фiзичнi особи.

     Стаття 2. Основнi засади надання соцiальних послуг

     Основними засадами надання соцiальних послуг є:

     сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, якi вони не в змозi подолати за допомогою наявних засобiв i можливостей;

     попередження виникнення складних життєвих обставин;

     створення умов для самостiйного розв'язання життєвих проблем, що виникають.

     Стаття 3. Основнi принципи надання соцiальних послуг

     Надання соцiальних послуг грунтується на принципах:

     адресностi та iндивiдуального пiдходу;

     доступностi та вiдкритостi;

     добровiльностi вибору отримання чи вiдмови вiд надання соцiальних послуг;

     гуманностi;

     комплексностi;

     максимальної ефективностi використання бюджетних та позабюджетних коштiв суб'єктами, що надають соцiальнi послуги;

     законностi;

     соцiальної справедливостi;

     забезпечення конфiденцiйностi суб'єктами, якi надають послуги, дотримання ними стандартiв якостi, вiдповiдальностi за дотримання етичних i правових норм.

     Стаття 4. Законодавство про соцiальнi послуги

     Законодавство України про соцiальнi послуги грунтується на Конституцiї України i складається з цього Закону, iнших нормативно-правових актiв та мiжнародних договорiв України.

     У разi якщо мiжнародними договорами України встановлено бiльш високi вимоги до надання соцiальних послуг, нiж тi, що передбаченi законодавством України, застосовуються правила мiжнародного договору.

Роздiл II
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ГРОМАДЯН, ЯКI ПЕРЕБУВАЮТЬ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ ТА ПОТРЕБУЮТЬ СТОРОННЬОЇ ДОПОМОГИ, НА СОЦIАЛЬНI ПОСЛУГИ

     Стаття 5. Види соцiальних послуг та форми їх надання

     Основними формами надання соцiальних послуг є матерiальна допомога та соцiальне обслуговування.

     Матерiальна допомога надається особам, що знаходяться у складнiй життєвiй ситуацiї, у виглядi грошової або натуральної допомоги: продуктiв харчування, засобiв санiтарiї i особистої гiгiєни, засобiв догляду за дiтьми, одягу, взуття та iнших предметiв першої необхiдностi, палива, а також технiчних i допомiжних засобiв реабiлiтацiї.

     Соцiальне обслуговування здiйснюється шляхом надання соцiальних послуг:

     за мiсцем проживання особи (вдома);

     у стацiонарних iнтернатних установах та закладах;

     у реабiлiтацiйних установах та закладах;

     в установах та закладах денного перебування;

     в установах та закладах тимчасового або постiйного перебування;

     у територiальних центрах соцiального обслуговування;

     в iнших закладах соцiальної пiдтримки (догляду).

     Вiдповiдно до цього Закону можуть надаватися такi види соцiальних послуг:

     соцiально-побутовi послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим iнвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механiзацiї, здiйснення соцiально-побутового патронажу, виклик лiкаря, придбання та доставка медикаментiв тощо;

     психологiчнi послуги - надання консультацiй з питань психiчного здоров'я та полiпшення взаємин з оточуючим соцiальним середовищем, застосування психодiагностики, спрямованої на вивчення соцiально-психологiчних характеристик особистостi, з метою її психологiчної корекцiї або психологiчної реабiлiтацiї, надання методичних порад;

     соцiально-педагогiчнi послуги - виявлення та сприяння розвитку рiзнобiчних iнтересiв i потреб осiб, якi перебувають у складних життєвих обставинах, органiзацiя iндивiдуального навчального, виховного та корекцiйного процесiв, дозвiлля, спортивно-оздоровчої, технiчної та художньої дiяльностi тощо, а також залучення до роботи рiзноманiтних закладiв, громадських органiзацiй, заiнтересованих осiб;

     соцiально-медичнi послуги - консультацiї щодо запобiгання виникненню та розвитку можливих органiчних розладiв особи, збереження, пiдтримка та охорона її здоров'я, здiйснення профiлактичних, лiкувально-оздоровчих заходiв, працетерапiя;

     соцiально-економiчнi послуги - задоволення матерiальних iнтересiв i потреб осiб, якi перебувають у складних життєвих обставинах, що реалiзуються у формi надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у виглядi одноразових компенсацiй;

     юридичнi послуги - надання консультацiй з питань чинного законодавства, здiйснення захисту прав та iнтересiв осiб, якi перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу i реалiзацiї юридичної вiдповiдальностi осiб, що вдаються до протиправних дiй щодо цiєї особи (оформлення правових документiв, адвокатська допомога, захист прав та iнтересiв особи тощо);

     послуги з працевлаштування - пошук пiдходящої роботи, сприяння у працевлаштуваннi та соцiальне супроводження працевлаштованої особи;

     послуги з професiйної реабiлiтацiї осiб з обмеженими фiзичними можливостями - комплекс медичних, психологiчних, iнформацiйних заходiв, спрямованих на створення сприятливих умов для реалiзацiї права на професiйну орiєнтацiю та пiдготовку, освiту, зайнятiсть;

     iнформацiйнi послуги - надання iнформацiї, необхiдної для вирiшення складної життєвої ситуацiї (довiдковi послуги); розповсюдження просвiтницьких та культурно-освiтнiх знань (просвiтницькi послуги); поширення об'єктивної iнформацiї про споживчi властивостi та види соцiальних послуг, формування певних уявлень i ставлення суспiльства до соцiальних проблем (рекламно-пропагандистськi послуги);

     iншi соцiальнi послуги.

     Суб'єкти, що надають соцiальнi послуги, можуть їх надавати в iнших формах, не передбачених цiєю статтею, але визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України в перелiку платних соцiальних послуг.

     Перелiк соцiальних послуг, опис їх змiсту та якостi зазначаються в Державному класифiкаторi соцiальних стандартiв та нормативiв, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України i публiкується в засобах масової iнформацiї вiдповiдними центральними органами виконавчої влади.

     Перелiк та порядок надання соцiальних послуг за видами загальнообов'язкового державного соцiального страхування регулюються законодавством про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування.

     Стаття 6. Право на отримання соцiальних послуг

     Право на отримання соцiальних послуг мають громадяни України, а також iноземцi та особи без громадянства, у тому числi бiженцi, якi проживають в Українi на законних пiдставах та перебувають у складних життєвих обставинах.

Роздiл III
ОРГАНIЗАЦIЯ ДIЯЛЬНОСТI З НАДАННЯ СОЦIАЛЬНИХ ПОСЛУГ

     Стаття 7. Порядок надання соцiальних послуг

     Суб'єкти, що надають соцiальнi послуги, здiйснюють свою дiяльнiсть на професiйнiй основi вiдповiдно до положення про них або їх статуту, де обов'язково зазначаються перелiк соцiальних послуг, категорiй осiб, яким вони надаються, умови та порядок їх надання.

     Суб'єкти, що надають соцiальнi послуги, на договiрних засадах можуть залучати для виконання цiєї роботи iншi пiдприємства, установи, органiзацiї, фiзичних осiб, зокрема волонтерiв.

     Соцiальнi послуги можуть надаватися як за плату, так i безоплатно.

     Безоплатнi соцiальнi послуги державними та комунальними суб'єктами в обсягах, визначених державними стандартами соцiального обслуговування, надаються:

     громадянам, якi не здатнi до самообслуговування у зв'язку з похилим вiком, хворобою, iнвалiднiстю i не мають рiдних, якi повиннi забезпечити їм догляд i допомогу;

     громадянам, якi знаходяться у складнiй життєвiй ситуацiї у зв'язку з безробiттям i зареєстрованi в державнiй службi зайнятостi як такi, що шукають роботу, стихiйними лихами, катастрофами, якi є бiженцями внаслiдок збройних та мiжетнiчних конфлiктiв, якщо середньомiсячний сукупний дохiд цих осiб нижче встановленого прожиткового мiнiмуму;

     дiтям та молодi, якi знаходяться у складнiй життєвiй ситуацiї у зв'язку з iнвалiднiстю, хворобою, сирiтством, безпритульнiстю, малозабезпеченiстю, конфлiктами i жорстоким ставленням у сiм'ї.

     Вичерпний перелiк соцiальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифiв їх оплати встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Фiзичним особам, якi надають соцiальнi послуги, призначаються i виплачуються компенсацiйнi виплати в порядку та розмiрах, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 8. Порядок надання соцiальних послуг недержавними суб'єктами

     Недержавнi суб'єкти, що бажають надавати соцiальнi послуги на професiйнiй основi за рахунок власних коштiв, залучених коштiв або коштiв державного чи мiсцевого бюджетiв, надають їх на пiдставi лiцензiї в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 9. Порядок i умови отримання соцiальних послуг

     Для отримання соцiальних послуг, що надаються державними та комунальними суб'єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до мiсцевого органу виконавчої влади або органу мiсцевого самоврядування.

     Для отримання соцiальних послуг, що надаються недержавними суб'єктами, особа, яка їх потребує, звертається до вiдповiдного суб'єкта, що їх надає.

     У разi якщо особа, яка потребує соцiальних послуг, за вiком або станом здоров'я неспроможна самостiйно прийняти рiшення про необхiднiсть їх надання, таке рiшення може прийняти опiкун чи пiклувальник, органи опiки та пiклування вiдповiдно до законодавства.

     Стаття 10. Основнi права отримувачiв соцiальних послуг

     При одержаннi соцiальних послуг громадяни мають право на:

     поважливе i гуманне ставлення з боку суб'єктiв, що надають соцiальнi послуги;

     вибiр установи та закладу, а також форми соцiального обслуговування;

     iнформацiю щодо своїх прав, обов'язкiв та умов надання соцiальних послуг;

     згоду на соцiальнi послуги;

     вiдмову вiд соцiальних послуг;

     конфiденцiйнiсть iнформацiї особистого характеру, що стала вiдомою суб'єкту, який надає соцiальнi послуги;

     захист своїх прав i законних iнтересiв, у тому числi в судовому порядку.

     Стаття 11. Основнi права та обов'язки осiб, що надають соцiальнi послуги

     Особи, що надають соцiальнi послуги, мають право на:

     профiлактичний огляд i обстеження при прийняттi на роботу та диспансерний нагляд за рахунок роботодавця;

     захист професiйної честi, гiдностi та дiлової репутацiї, у тому числi в судовому порядку;

     пiдвищення квалiфiкацiї у встановленому порядку за рахунок роботодавця;

     забезпечення спецiальним одягом, взуттям та iнвентарем, велосипедами i проїзними квитками або виплату грошової компенсацiї за їх придбання;

     при виконаннi службових обов'язкiв першочергове обслуговування на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, зокрема пiдприємствах зв'язку, технiчного обслуговування i ремонту транспортних засобiв, служби побуту, торгiвлi, громадського харчування, житлово-комунального господарства, мiжмiського транспорту.

     Особи, що надають соцiальнi послуги, зобов'язанi:

     сумлiнно надавати соцiальнi послуги особам, якi перебувають у складнiй життєвiй ситуацiї;

     керуватися у своїй дiяльностi основними принципами надання соцiальних послуг;

     поважати гiднiсть громадян;

     не допускати негуманних i дискримiнацiйних дiй щодо громадян, якi одержують соцiальнi послуги;

     надавати особам, якi обслуговуються, повну iнформацiю про змiст i види соцiальних послуг;

     зберiгати в таємницi iнформацiю, отриману в процесi виконання своїх обов'язкiв, а також ту iнформацiю, яка може бути використана проти особи, що обслуговується.

     Стаття 12. Структура сфери надання соцiальних послуг та управлiння нею

     Сфера надання соцiальних послуг заснована на використаннi та розвитку всiх форм власностi i складається з державного та недержавного секторiв.

     До державного сектору входять суб'єкти, що надають соцiальнi послуги i знаходяться в державнiй власностi, управлiння якими здiйснюється центральними органами виконавчої влади.

     Комунальний сектор включає установи та заклади комунальної власностi, якi надають соцiальнi послуги i знаходяться в пiдпорядкуваннi органiв мiсцевого самоврядування.

     Управлiння державним та комунальним секторами здiйснюється вiдповiдними органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування.

     До недержавного сектору також вiдносяться громадськi, благодiйнi, релiгiйнi органiзацiї та фiзичнi особи, дiяльнiсть яких пов'язана з наданням соцiальних послуг. Управлiння сектором здiйснюється в порядку, визначеному законодавством та вiдповiдними статутами.

     Державнi та комунальнi заклади i установи, що надають соцiальнi послуги, не пiдлягають приватизацiї i не можуть бути перепрофiльованi на iншi види дiяльностi.

     Порядок створення, дiяльностi, реорганiзацiї та лiквiдацiї установ i закладiв, що надають соцiальнi послуги незалежно вiд форм власностi, визначається законодавством України.

     Науково-методичне забезпечення сфери надання соцiальних послуг здiйснюється органами державного управлiння.

     Стаття 13. Спiвробiтництво пiд час органiзацiї надання соцiальних послуг

     Центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування пiд час органiзацiї надання соцiальних послуг спiвробiтничають мiж собою, а також iз суб'єктами, якi надають соцiальнi послуги, iншими юридичними та фiзичними особами.

     У разi залучення бюджетних коштiв до фiнансування соцiальних послуг, якi надаються в установленому порядку недержавними суб'єктами чи фiзичними особами, мiсцевi органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування на конкурснiй основi укладають iз суб'єктами, що надають соцiальнi послуги, договiр щодо умов фiнансування та вимог до обсягу, порядку i якостi надання соцiальних послуг.

     Правила органiзацiї та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштiв для надання соцiальних послуг встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Мiсцевi органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, що уклали договiр щодо залучення бюджетних коштiв до фiнансування соцiальних послуг з недержавними суб'єктами, якi перемогли у конкурсi, здiйснюють контроль за цiльовим використанням бюджетних коштiв та якiстю надання послуг.

     Стаття 14. Фiнансування соцiальних послуг

     Фiнансування соцiальних послуг здiйснюється за рахунок коштiв державного та мiсцевих бюджетiв, спецiальних фондiв, коштiв пiдприємств, установ та органiзацiй, плати за соцiальнi послуги, коштiв благодiйної допомоги (пожертвувань), коштiв одержувачiв соцiальних послуг та iнших джерел, передбачених законодавством.

     У мiсцевих бюджетах повиннi плануватися кошти, необхiднi для фiнансування соцiальних послуг.

     У державному та мiсцевих бюджетах повиннi передбачатися кошти для фiнансування цiльових програм надання соцiальних послуг.

     Фiнансування територiальних програм розвитку соцiальних послуг здiйснюється за рахунок видiлених мiсцевому бюджету цiльових субвенцiй чи шляхом кооперування коштiв мiсцевих бюджетiв на реалiзацiю спiльних проектiв.

     Стаття 15. Обмеження права на соцiальнi послуги

     У разi якщо особа, що отримує соцiальнi послуги, без поважних причин не виконує вимоги їх одержання, суб'єкт, що надає соцiальнi послуги, виносить такiй особi письмове попередження про можливiсть вiдмови вiд надання соцiальних послуг або обмеження у їх наданнi.

     У разi якщо особа отримує соцiальнi послуги та письмово попереджена про можливiсть вiдмови вiд надання соцiальних послуг або обмеження у їх наданнi, але продовжує не виконувати вимоги їх одержання, вiдповiдний суб'єкт, що надає соцiальнi послуги, може в односторонньому порядку обмежити або припинити надання соцiальних послуг такiй особi, про що письмово iнформується зазначена особа та мiсцевий орган виконавчої влади чи орган мiсцевого самоврядування.

     Обмеження в отриманнi одного виду соцiальних послуг не може бути пiдставою для обмеження в наданнi iншого виду соцiальних послуг.

Роздiл IV
ПРОФЕСIЙНА ДIЯЛЬНIСТЬ У СФЕРI НАДАННЯ СОЦIАЛЬНИХ ПОСЛУГ

     Стаття 16. Право на професiйну дiяльнiсть у сферi надання соцiальних послуг

     Професiйна дiяльнiсть у сферi надання соцiальних послуг пiдлягає лiцензуванню, умови i порядок якого визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 17. Кадрове забезпечення надання соцiальних послуг

     Надання соцiальних послуг здiйснюють соцiальнi працiвники та iншi фiзичнi особи, якi мають вiдповiдну освiту i схильнi за особистими якостями до надання соцiальних послуг.

     До надання соцiальних послуг можуть залучатися волонтери, дiяльнiсть яких регулюється вiдповiдним положенням, яке затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Квалiфiкацiйнi вимоги до соцiальних працiвникiв та iнших фахiвцiв, якi надають соцiальнi послуги, порядок їх атестацiї визначаються вiдповiдними центральними органами виконавчої влади.

     Стаття 18. Органiзацiя, координацiя роботи та контроль за наданням соцiальних послуг

     Центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування в межах своїх повноважень органiзовують роботу з надання вiдповiдних соцiальних послуг та здiйснюють контроль за дiяльнiстю суб'єктiв, що надають соцiальнi послуги.

     Контроль за цiльовим використанням бюджетних коштiв, спрямованих на фiнансування соцiальних послуг, здiйснюється вiдповiдними центральними та мiсцевими органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування, а також органами з питань фiнансового контролю вiдповiдно до їх повноважень.

Роздiл V
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СОЦIАЛЬНI ПОСЛУГИ

     Стаття 19. Оскарження рiшення про вiдмову в наданнi, зменшення обсягу або припинення надання соцiальних послуг

     Рiшення про вiдмову в наданнi, обмеження обсягу або припинення надання соцiальних послуг державними i комунальними суб'єктами може бути оскаржено до центрального чи мiсцевого органу виконавчої влади або органу мiсцевого самоврядування, який видав дозвiл на надання соцiальних послуг (для недержавних суб'єктiв, що надають соцiальнi послуги, - до органу, який видав дозвiл на надання соцiальних послуг), або суду.

     Стаття 20. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про соцiальнi послуги

     Особи, виннi у порушеннi законодавства про соцiальнi послуги, несуть цивiльно-правову, адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно з законами України.

Роздiл VI
МIЖНАРОДНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО

     Стаття 21. Участь України в мiжнародному спiвробiтництвi у сферi надання соцiальних послуг

     Україна бере участь у мiжнародному спiвробiтництвi у сферi надання соцiальних послуг.

Роздiл VII
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з 1 сiчня 2004 року.

     2. Кабiнету Мiнiстрiв України:

     у тримiсячний термiн з дня опублiкування цього Закону прийняти нормативно-правовi акти, якi регулюють виконання норм цього Закону;

     подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо внесення змiн до законiв України, що випливають iз цього Закону;

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     забезпечити перегляд та скасування мiнiстерствами, iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв, що суперечать цьому Закону.

     3. До приведення у вiдповiднiсть iз цим Законом закони, iншi нормативно-правовi акти застосовуються у частинi, що не суперечить цьому Закону.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ,
19 червня 2003 року
N 966-IV