ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

29.04.2002	N 5/110

     Верховний Суд України.., розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi справу за позовом акцiонерного товариства до Кременчуцької об'єднаної державної податкової iнспекцiї про визнання недiйсним рiшення за касацiйною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової iнспекцiї на постанову Вищого арбiтражного суду України вiд 27 червня 2001 року у справi N 04-1/1-10/237, встановив:

     19 вересня 2000 року акцiонерне товариство в арбiтражному судi пред'явило позов до Кременчуцької об'єднаної державної податкової iнспекцiї про визнання недiйсним рiшення.

     Позовнi вимоги обгрунтовувалися тим, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою iнспекцiєю безпiдставно прийнято рiшення про застосування та стягнення фiнансових санкцiй за порушення законодавства про оподаткування.

     Кременчуцька об'єднана державна податкова iнспекцiя позов не визнала з тих мотивiв, що платником акцизного збору є виробник пiдакцизного товару, а не його власник.

     Рiшенням Вищого арбiтражного суду України вiд 1 грудня 2000 року, залишеним без змiн постановою цього ж суду вiд 27 червня 2001 року, позов задоволено з тих мотивiв, що акцiонерне товариство надало лише послуги щодо прийняття нафти на переробку та вiдвантажило нафтопродукти на замовлення їх власникiв з отриманням коштiв за такi послуги.

     4 квiтня 2002 року Верховним Судом України за касацiйною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової iнспекцiї Полтавської областi порушено провадження з перегляду у касацiйному порядку постанови Вищого арбiтражного суду України вiд 27 червня 2001 року. Скарга мотивується рiзним застосуванням Вищим господарським судом України положень одного й того ж Закону в аналогiчних справах.

     У вiдзивi на касацiйну скаргу акцiонерне товариство вважає ухваленi по справi судовi рiшення законними та обгрунтованими i просить касацiйну скаргу залишити без задоволення.

     Представники Кременчуцької об'єднаної податкової iнспекцiї Полтавської областi касацiйну скаргу пiдтримали, а представники акцiонерного товариства висловились за вiдхилення касацiйної скарги. Заслухавши доповiдь суддi-доповiдача, пояснення представникiв позивача та вiдповiдача, дослiдивши доводи касацiйної скарги i заперечення на неї, перевiривши матерiали справи i рiшення, якi приймались судами при її розглядi, Верховний Суд України вважає, що касацiйна скарга пiдлягає задоволенню з таких пiдстав.

     Вiдповiдно до пiдпункту "а" статтi 2 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про акцизний збiр", зi змiнами, внесеними Законом України "Про внесення змiн до Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про акцизний збiр" вiд 18 листопада 1999 року, платниками акцизного збору є суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, а також їх фiлiї, вiддiлення (iншi вiдокремленi пiдроздiли) - виробники пiдакцизних товарiв (послуг) на митнiй територiї України, у тому числi з давальницької сировини.

     Як зазначено в пiдпунктi "а" статтi 3 названого правового акта об'єктом оподаткування є обороти з реалiзацiї вироблених в Українi пiдакцизних товарiв (продукцiї) шляхом їх продажу, обмiну на iншi товари (продукцiю, роботи, послуги), безоплатної передачi товарiв (продукцiї) або з частковою їх оплатою. Таким чином, законодавець визначив, що виробник пiдакцизного товару є платником акцизного збору незалежно вiд того, на яких умовах вiн цей товар виробляє i чи виробляє його з власної чи давальницької сировини, а також на яких умовах його реалiзує.

     Вищий арбiтражний суд України, встановивши, що акцiонерне товариство виготовило нафтопродукти, якi є пiдакцизним товаром, з давальницької нафти, на вказанi вимоги закону уваги не звернув та дiйшов неправильного i безпiдставного висновку про те, що оскiльки акцiонерне товариство не є власником вироблених нафтопродуктiв i не здiйснювало їх продаж, воно не мало правових пiдстав для нарахування акцизного збору споживачам та бути платником акцизного збору.

     За таких обставин ухваленi по справi судовi рiшення пiдлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої iнстанцiї.

     При новому розглядi справи слiд повно та всебiчно встановити всi обставини справи, дати їм належну юридичну оцiнку та постановити законне i обгрунтоване рiшення.

     Керуючись ст. 111¹⁹ - 111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

     Касацiйну скаргу задовольнити.

     Постанову Вищого арбiтражного суду України вiд 27 червня 2001 року N 04-1/1-10/237 та рiшення цього ж суду вiд 1 грудня 2000 року - скасувати.

     Справу направити на новий розгляд до суду першої iнстанцiї.

     Постанова є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

Головуючий

В.Стефанюк