МIЖНАРОДНА КОНВЕНЦIЯ

по охоронi нових сортiв рослин вiд 2 грудня 1961 року, переглянута у Женевi 10 листопада 1972 року та 23 жовтня 1978 року

     Сторони, що домовляються,

     Враховуючи, що Мiжнародна Конвенцiя по охоронi нових сортiв рослин вiд 2 грудня 1961 року, що змiнена Додатковим Актом вiд 10 листопада 1972 року, є цiнним iнструментом для мiжнародного спiвробiтництва у галузi охорони прав селекцiонерiв,

     пiдтверджуючи принципи, якi викладенi у преамбулi Конвенцiї вiдповiдно з якими:

     (a) вони упевненi у важливому значеннi, яке має охорона нових сортiв рослин не тiльки для розвитку сiльського господарства на територiї їх країн, але i для захисту iнтересiв селекцiонерiв;

     (b) вони усвiдомлюють, що визнання i охорона прав селекцiонерiв у цiй галузi породжують певнi специфiчнi проблеми i що iнтереси суспiльства можуть накладати певнi обмеження на вiльне здiйснення цих прав;

     (c) вони вважають надзвичайно бажаним, щоб цi проблеми, яким дуже багато держав обгрунтовано надають велике значення, вирiшувались кожною з них у вiдповiдностi з єдиними i чiтко визначеними принципами:

     враховуючи, що iдея охорони прав селекцiонерiв одержала широку пiдтримку у багатьох державах, якi вони ще не приєдналися до Конвенцiї;

     враховуючи, що для полегшення приєднання цих держав до Союзу необхiдно внести ряд змiн у Конвенцiю;

     враховуючи, що деякi положення, якi стосуються управлiння Союзом, створеним у вiдповiдностi з Конвенцiєю, вимагають виправлення у свiтi накопиченого досвiду;

     враховуючи, що цi цiлi можуть бути найкращим чином досягнутi шляхом перегляду Конвенцiї;

     домовились щодо нижченаведеного:

Стаття 1

     Мета Конвенцiї; утворення Союзу; мiсцезнаходження Союзу

     (1) Метою цiєї Конвенцiї є визнання та забезпечення за селекцiонером нового сорту рослин, або його правонаступником, визначеними надалi одним термiном "селекцiонер", права, змiст та умови здiйснення якого визначаються нижче.

     (2) Держави-учасники цiєї Конвенцiї (якi називаються надалi "Держави-члени Союзу") утворюють Союз по охоронi нових сортiв рослин.

     (3) Мiсцезнаходженням Союзу та його постiйних органiв установлюється Женева.

Стаття 2
Форми охорони

     (1) Кожна держава-член Союзу визнає за селекцiонером передбачене цiєю Конвенцiєю право шляхом видачi йому спецiального охоронного документа або патенту. При цьому держава-член Союзу, нацiональне законодавство якої припускає охорону прав обома цими формами, може використовувати по вiдношенню до одного й того ж ботанiчного роду або виду лише одну з них.

     (2) Кожна держава-член Союзу може обмежити застосування цiєї Конвенцiї у рамках того чи iншого роду або виду у вiдношеннi сортiв, що мають особливу систему розмноження або визначене кiнцеве використання.

Стаття 3
Нацiональний режим; взаємнiсть

     (1) Вiдносно визнання i охорони прав селекцiонерiв, фiзичнi та юридичнi особи, мiсцем проживання або мiсцем знаходження яких є одна з держав-членiв Союзу, користуються в iнших державах-членах Союзу таким самим правовим режимом в разi дотримання цими особами умов та формальностей, що запропонованi власним громадянам цих держав, без нанесення будь-якої шкоди правам, спецiально передбаченим цiєю Конвенцiєю.

     (2) Громадяни держав-членiв Союзу, мiсцем проживання або мiсцем перебування яких не є одна з держав-членiв Союзу, також користуються - за умовою виконання ними обов'язкiв, якi можуть бути на них покладенi з метою надання можливостi для вивчення як самих виведених ними сортiв, так i розмноження цих сортiв - цими правами у рiвнiй мiрi.

     (3) Незважаючи на положення параграфiв (1) i (2), будь-яка держава-член Союзу, яка застосовує цю Конвенцiю до визначеного роду або виду, має право обмежити сферу дiї цiєї охорони колом громадян тих держав-членiв Союзу, якi застосовують цю Конвенцiю до даного роду або виду, а також фiзичних та юридичних осiб, мiсцем проживання або мiсцем знаходження яких є одна з цих держав.

Стаття 4
Ботанiчнi роди та види, що повиннi або можуть одержати охорону

     (1) Ця Конвенцiя може бути застосована до всiх ботанiчних родiв та видiв.

     (2) Держави-члени Союзу зобов'язуються вживати всiх заходiв, якi необхiднi для поступового розширення сфери застосування Конвенцiї на максимально можливе коло ботанiчних родiв i видiв.

     (3) (a) Кожна держава-член Союзу в разi набуття чинностi Конвенцiї на її територiї застосовуватиме положення цiєї Конвенцiї принаймнi по вiдношенню до п'яти родiв або видiв.

     (b) Згодом кожна держава-член Союзу застосовує вищезгаданi положення по вiдношенню до iнших родiв або видiв не пiзнiше:

     (i) трьох рокiв - по вiдношенню до, принаймнi, десяти родiв або видiв (у загальнiй кiлькостi);

     (ii) шести рокiв - по вiдношенню до, принаймнi, вiсiмнадцяти родiв або видiв (у загальнiй кiлькостi);

     (iii) восьми рокiв - по вiдношенню до, принаймнi, двадцяти чотирьох родiв або видiв (у загальнiй кiлькостi),

     рахуючи з моменту набуття чинностi Конвенцiї на її територiї.

     (c) У випадку, якщо держава-член Союзу обмежила застосування цiєї Конвенцiї в рамках того чи iншого роду або виду згiдно з положеннями Статтi 2 (2), такий рiд або вид проте враховується в цiлях пiдпунктiв (a) i (b) як один iз родiв або видiв.

     (4) За клопотанням будь-якої держави, що має намiр ратифiкувати, прийняти або схвалити цю Конвенцiю або приєднатися до неї, Рада має право з метою урахування особливих економiчних або екологiчних умов цiєї держави, прийняти рiшення - на користь цiєї держави - про скорочення мiнiмальних квот, передбачених в параграфi (3), або про продовження термiнiв, передбачених в вищеназваному параграфi, або про перше i друге одночасно.

     (5) За клопотанням будь-якої держави-члену Союзу, Рада може, щоб урахувати особливi труднощi, якi спiткали цю державу при виконаннi зобов'язань, передбачених параграфом (3) (b), прийняти рiшення - на користь цiєї Держави - про продовження термiнiв, передбачених в параграфi (3) (b).

Стаття 5
Права, що охороняються; обсяг охорони

     (1) Надане селекцiонеру право полягає в тому, що для:

     - виробництва з метою комерцiйного збуту,

     - пропонування для продажу,

     - продажу

     матерiалу статевого або вегетативного розмноження є необхiдним одержання попереднього дозволу. До матерiалу вегетативного розмноження вiдносяться i рослини в цiлому. Таке право селекцiонера поширюється також на декоративнi рослини та їх частини, якi, звичайно мають ринковий збут, для подальшого використання їх з метою, вiдмiнною вiд розмноження, в тих випадках, коли вони могли б бути комерцiйно використанi як садiвний матерiал для виробництва декоративних рослин або квiтiв (зрiзаних).

     (2) Селекцiонер має можливiсть обумовити надання вищезазначеного дозволу виконанням визначених ним умов.

     (3) Подiбний дозвiл не є обов'язковим нi для використання виведеного сорту як вихiдного матерiалу для виведення iнших сортiв, нi для збуту останнiх на ринку. Однак, у тих випадках, коли для виробництва iншого сорту в комерцiйних цiлях потрiбне повторне використання виведеного сорту, одержання такого дозволу є обов'язковим.

     (4) Будь-яка держава-член Союзу має змогу через власне законодавство або спецiальнi угоди, обумовленi у статтi 29, надати селекцiонерам - вiдносно визначених ботанiчних родiв i видiв - бiльш широке право, нiж встановлене у параграфi (1), зокрема, поширюючи його на товарну продукцiю. Держава-член Союзу, що надає таке право, може обмежити коло осiб, якi можуть ними користуватися, громадянами тих держав-членiв Союзу, в яких надається аналогiчне право, а також фiзичними та юридичними особами, якi мають своїм мiсцем проживання або мiсцем знаходження одну з цих держав.

Стаття 6
Умови надання охорони

     Селекцiонеру надається правова охорона, передбачена цiєю Конвенцiєю, в тому випадку, коли виконанi наступнi умови:

     (a) яким би не було походження - штучним або природним - рiзновиду, який був вихiдним матерiалом при його одержаннi, виведений сорт повинен вiдрiзнятись однiєю або бiльше явно вираженими iстотними ознаками вiд будь-якого iншого сорту, iснування якого на момент подачi заявки та надання правової охорони є загальновiдомим. Загальновiдомiсть може бути встановлена вiдносно рiзних факторiв, таких як: вже здiйснюване культування або збут даного сорту, його наявнiсть в офiцiйному реєстрi рослин або здiйснюване внесення до цього реєстру, наявнiсть у довiдковому фондi або присутнiсть точного опису даного сорту в однiй з публiкацiй. Ознаки, якi дозволяють визначити характернi та вiдмiннi особливостi сорту, повиннi пiддаватися чiткому узнаванню i опису;

     (b) на день подачi заявки на одержання правової охорони в однiй iз держав-членiв Союзу даний сорт:

     (i) не повинен був бути - або, якщо це передбачається законодавством цiєї держави, не повинен був протягом бiльш як один рiк - виставленим на продаж або використовуватися у комерцiйних цiлях, з дозволу селекцiонера, на територiї цiєї держави, та

     (ii) не повинен був бути виставленим на продаж або використовуватися в комерцiйних цiлях з дозволу селекцiонера на територiї будь-якої iншої держави протягом бiльш, нiж шiсть рокiв, якщо це стосується винограду, лiсних дерев, плодових та декоративних дерев, включаючи у кожному випадку їх подвої, i протягом бiльш, нiж чотири роки, якщо це стосується будь-яких iнших рослин.

     Нiяке сортовипробування, не зв'язане з виставленням сорту на продаж або його збутом, не може бути використане iз завданням шкоди праву селекцiонера на охорону. Той факт, що сорт став загальновiдомим внаслiдок дiй, вiдмiнних вiд його виставлення на продаж або збут, також не може бути використаний iз зашкодженням права селекцiонера на охорону;

     (c) виведений сорт повинен бути достатньо гомогенним, у тому числi вiдносно особливостей, характерних для його статевого або вегетативного розжноження;

     (d) виведеному сорту повинна бути властива стабiльнiсть його iстотних ознак, iншими словами, пiсля здiйснення серiї послiдовних розмножень або, якщо селекцiонер, що вивiв цей сорт, визначив особливий цикл розмноження, в кiнцi кожного циклу новий сорт повинен зберiгати вiдповiднiсть своєму опису;

     (e) виведеному сорту повинна бути дана назва у вiдповiдностi з положеннями Статтi 13.

     (2) При умовi дотримання селекцiонером формальностей, передбачених нацiональним законодавством тiєї держави-члена Союзу, куди подається заявка на надання правової охорони вiдносно нового сорту не може залежати вiд виконання умов, вiдмiнних вiд вищеперерахованих.

Стаття 7
Офiцiйна експертиза сортiв; попередня охорона

     (1) Правова охорона надається тiльки пiсля проведення експертизи вiдповiдного сорту згiдно з критерiями, визначеними у Статтi 6. Така експертиза повинна проводитись з урахуванням особливостей кожного ботанiчного роду або виду.

     (2) З метою такої експертизи компетентнi органи кожної держави-члену Союзу можуть вимагати вiд селекцiонера надання необхiдної iнформацiї, документiв, посiвного або насiнницького матерiалу.

     (3) Будь-яка держава-член Союзу може вжити заходи з метою захисту селекцiонера вiд неправомiрних дiй третiх сторiн протягом перiоду з моменту подання заявки на надання правової охорони i до прийняття рiшення вiдносно цiєї заявки.

Стаття 8
Тривалiсть охорони

     Право вiдносно виведеного їм сорту надається селекцiонеру на обмежений строк. Тривалiсть цього строку не може бути менше п'ятнадцяти рокiв, рахуючи з дати видачi охоронного документа. Для винограду, плодових дерев, лiсових i декоративних дерев, в тому числi i усiх перерахованих рослин, ця мiнiмальна тривалiсть строку дiї дорiвнює вiсiмнадцяти рокам, рахуючи з зазначеної дати.

Стаття 9
Обмеження у здiйсненнi прав, що охороняються

     (1) Вiльне здiйснення виняткового права, яке надається селекцiонеру, може бути обмежене тiльки через обставини, обумовленi iнтересами суспiльства.

     (2) Коли з метою забезпечення широкого розповсюдження даного сорту таке обмеження накладається, вiдповiдна держава-член Союзу вживає всi заходи, необхiднi для того, щоб селекцiонер одержав справедливу винагороду.

Стаття 10
Надiйнiсть i позбавлення прав, що охороняються

     (1) Право селекцiонера оголошується недiйсним у вiдповiдностi з положенням нацiонального законодавства кожної держави-члена Союзу, якщо буде встановлено, що умови, сформульованi в пiдпунктах (a) i (b) Статтi 6 (1), не були у повнiй мiрi виконанi на момент видачi охоронного документа.

     (2) Селекцiонер позбавляється наданого права, якщо вiн бiльше не в змозi надати компетентному органу насiнний або садiвний матерiал, що дозволяє одержати виведений їм сорт з його характеристиками у вiдповiдностi до тих, що були визначенi при наданнi селекцiонеру охорони.

     (3) Селекцiонер може бути позбавлений права на новий сорт, якщо:

     (a) вiн, на прохання компетентного органу, не надасть протягом зазначеного строку насiнний або садiвний матерiал, документи i iнформацiю, або не дасть дозволу на ознайомлення з заходами, якi були вжитi з метою збереження нового сорту; або

     (b) або вiн не сплатив в зазначений строк мита, яке має стягуватись для зберiгання в дiї його прав.

     (4) Право селекцiонера не може бути анульовано, i селекцiонер не може бути позбавлений наданого йому права через причини, вiдмiннi вiд викладених в цiй статтi.

Стаття 11
Вiльний вибiр держави-члена Союзу, в якiй подається перша заявка; подання заявки в iнших державах-членах Союзу; незалежнiсть охорони в рiзних державах-членах Союзу

     (1) Селекцiонер має право вибрати державу-члена Союзу у якiй вiн бажав би подати першу заявку на одержання правової охорони.

     (2) Селекцiонер може подати заявку на одержання правової охорони в iнших державах-членах Союзу, не чекаючи видачi йому охоронного документа тiєю державою-членом Союзу, в якiй вiн подав першу заявку.

     (3) Правова охорона, на яку є клопотання в рiзних державах-членах Союзу фiзичних або юридичних осiб, якi мають право на таку охорону згiдно з цiєю Конвенцiєю, є незалежною вiд охорони, наданої вiдносно того ж самого сорту iншими державами, незалежно вiд того, чи є цi держави членами Союзу чи нi.

Стаття 12
Право прiоритету

     (1) Селекцiонер, який подав в установленому порядку заявку на одержання правової охорони в однiй iз держав-членiв Союзу, користується з метою подання заявок в iнших державах-членах Союзу - на протязi строку тривалiстю дванадцять мiсяцiв правом прiоритету. Цей термiн вiдраховується з дня подачi першої заявки. День подання заявки в зазначений термiн не включається.

     (2) Для того, щоб скористатися правом, передбаченим положеннями параграфа (1), селекцiонер повинен при подальших поданнях надсилати такi документи: заявку на охорону його селекцiйного досягнення, заяву вiдносно прiоритету його першої заявки i - протягом трьох мiсяцiв - копiї первiсних заявочних матерiалiв, завiрених органом, що їх одержав.

     (3) Селекцiонеру надається можливiсть надати державi-члену Союзу, якiй вiн направить заявку на охорону, виконавшим умови, передбаченi у параграфi (2), додаткову документацiю i матерiал, який є необхiдним згiдно з законодавством i нормами цiєї держави, на протязi чотирьох рокiв пiсля закiнчення строку дiї прiоритету. В той самий час ця держава може вимагати надати на протязi вiдповiдного перiоду додаткову документацiю i матерiал, у випадку, коли заявка, що має прiоритет, одержує вiдмову або вiдкликається.

     (4) Такi факти, як подання iншої заявки, опублiкування або використання предмету заявки у випадку, якщо вони мають мiсце на протязi перiоду, передбаченому у параграфi (1), не можуть мати пiдстави для заперечення по цiй заявцi, поданiй вiдповiдно з умовами, перерахованими вище. Такi факти не можуть бути пiдставою для виникнення будь-якого права на користь третьої сторони або будь-якого права особистого володiння.

Стаття 13
Назва сорту

     (1) Сорту, як найменування, дається така назва, яка повинна служити його родовою назвою. Кожна держава-член Союзу вживає заходи до того, щоб, з урахуванням параграфа (4), нiякi права на назву, зареєстрованi як найменування, не перешкоджували вiльному використанню цього найменування у зв'язку з даним сортом навiть пiсля закiнчення строку охорони.

     (2) Це найменування повинно дозволяти iдентифiкувати даний сорт. Це найменування не може складатися тiльки iз цифр, за винятком тих випадкiв, коли це вiдповiдає встановленiй практицi для назви сортiв. Воно не повинно надавати можливостi для виникнення помилок та неясностей вiдносно характеристик, значення або утримання даного сорту, або вiдносно особистостi селекцiонера. Зокрема, воно повинно вiдрiзнятися вiд будь-якого iншого найменування, яким називається в будь-якiй державi-членi Союзу iснуючий сорт того самого або близького ботанiчного виду.

     (3) Найменування сорту подається селекцiонером в орган, згаданий у статтi 30 (1) (b). Якщо виявиться, що таке найменування не задовiльняє вимоги параграфа (2), то зазначений орган вiдмовляє в його реєстрацiї i вимагає, щоб селекцiонер запропонував у зазначений строк iнше найменування. Таке найменування реєструється одночасно з видачею охоронного документа у вiдповiдностi з положеннями Статтi 7.

     (4) Права, придбанi ранiше третiми сторонами, не порушуються якщо, з огляду на ранiше придбане право, використання даного найменування сорту заборонено особi, яка, вiдповiдно до положень параграфа (7), зобов'язана використати його, орган, згаданий у статтi 30 (1) (b), вимагає, щоб селекцiонер дав iнше найменування для даного сорту.

     (5) Сорт повинен подаватися в державах-членах Союзу пiд одним й тим же найменуванням. Орган, згаданий у Статтi 30 (1) (b), реєструє надане таким чином найменування, якщо тiльки вiн не прийде до висновку, що подане таким чином найменування не є прийнятним у данiй державi. В цьому випадку, вiн може вимагати вiд селекцiонера надати iнше найменування.

     (6) Орган, згаданий у Статтi 30 (1) (b), вживає заходiв до того, щоб iнформувати усi iншi аналогiчнi органи з питань, якi торкаються найменування сортiв, зокрема, про подання, реєстрацiю та скасування найменувань.

     Будь-який, згаданий у Статтi 30 (1) (b) орган має право подати свої зауваження вiдносно реєстрацiї найменування, якщо такi є, у той орган, який повiдомив його про це найменування.

     (7) Будь-яка особа, що виставляє на продаж або на збут в будь-якiй державi-членi Союзу матерiал статевого чи вегетативного розмноження того сорту, який охороняється у цiй державi, повинна використовувати дане найменування цього сорту навiть пiсля закiнчення охорони цього сорту, якщо тiльки, згiдно з положенням параграфа (4), ранiше придбанi права не перешкоджають такому використанню.

     (8) У випадку, коли даний сорт пропонується на продаж або на збут, дозволяється асоцiювати товарний знак, комерцiйне найменування або тому подiбне позначення з зареєстрованим найменуванням сорту. Навiть у випадку такої асоцiацiї дане найменування повинно бути, проте, легко впiзнаним.

Стаття 14
Незалежнiсть охорони, вiд методiв, що регулюють виробництво, сертифiкацiю та маркетiнг

     (1) Право, що надається внаслiдок цiєї Конвенцiї селекцiонеру, є незалежним вiд заходiв, що приймаються кожною державою-членом Союзу для регулювання виробництва, сертифiкацiї та збуту насiнного та посадкового матерiалу.

     (2) Такi заходи, однак, не повиннi, наскiльки це можливо, утруднювати застосування положень цiєї Конвенцiї.

Стаття 15
Органи Союзу

     Постiйними органами Союзу є:

     (a) Рада;

     (b) Генеральний Секретарiат, який iменується "Бюро мiжнародного Союзу з охорони нових сортiв рослин".

Стаття 16
Склад Ради; голоси

     (1) У склад Ради входять представники держав-членiв Союзу. Кожна країна-член Союзу призначає у Раду одного представника i одного заступника.

     (2) Представники або заступники можуть мати помiчникiв або радникiв.

     (3) Кожна держава-член Союзу має у Радi один голос.

Стаття 17
Спостерiгачi на засiданнях Ради

     (1) Держави, якi не є членами Союзу, але якi пiдписали цей Акт, запрошуються на засiдання Ради як спостерiгачi.

     (2) На такi засiдання можуть також бути запрошенi iншi спостерiгачi або експерти.

Стаття 18
Президент та вiце-президент Ради

     (1) Рада обирає Президента i першого вiце-президента з помiж своїх членiв. Рада має право обирати iнших вiце-президентiв. Перший вiце-президент замiщає Президента в разi, якщо Президент не має можливостi виконувати свої функцiї.

     (2) Президент обирається на трирiчний строк.

Стаття 19
Сесiї Ради

     (1) Сесiї Ради скликаються Президентом.

     (2) Черговi сесiї Ради проводяться щорiчно. Крiм цього Президент може за своїм власним мiркуванням скликали Раду; Президент також скликає Раду не пiзнiше, нiж у тримiсячний строк, якщо цього вимагає одна третина держав-членiв Союзу.

Стаття 20
Процедурнi правила Ради; адмiнiстративна та фiнансова iнструкцiя Союзу

     Рада установлює свої власнi процедурнi правила, а також адмiнiстративну i фiнансову iнструкцiю Союзу.

Стаття 21
Задачi Ради

     Задачi Ради полягають у:

     (a) вивченнi належних заходiв по забезпеченню iнтересiв Союзу та сприянню його розвитку;

     (b) призначеннi Генерального Секретаря i, якщо це буде визначено необхiдним, заступника Генерального Секретаря, а також у визначеннi умов їх призначення;

     (c) розглядi щорiчного звiту про дiяльнiсть Союзу та прийняттi програми його подальшої роботи;

     (d) розробцi для Генерального Секретаря, чиї функцiї визначенi у Статтi 23, усiх необхiдних вказiвок по здiйсненню завдань, якi стоять перед Союзом;

     (e) розглядi та затвердженнi бюджету Союзу, а також у встановленнi розмiрiв внескiв кожної держави-члена згiдно з положеннями Статтi 26;

     (f) розглядi та затвердженнi рахункiв, поданих Генеральним Секретарем;

     (g) встановленнi, згiдно з положеннями Статтi 27, дати та мiсця проведення конференцiй, згаданих у вищеназванiй Статтi, та у вживаннi необхiдних для їх пiдготовки заходiв;

     (h) прийняттi, взагалi, усiх необхiдних рiшень для забезпечення ефективної дiяльностi Союзу.

Стаття 22
Бiльшiсть, необхiдна для прийняття рiшень Ради

     Будь-яке рiшення Ради приймається звичайною бiльшiстю голосiв присутнiх i беручи участь у голосуваннi членiв, за винятком усiх рiшень вiдносно Статей 20, 27, 28 i 32, що приймаються Радою бiльшiстю у три чвертi голосiв присутнiх i беручих участь у голосуваннi.

Стаття 23
Задачi Бюро Союзу; обов'язки Генерального Секретаря; призначення персоналу

     (1) Бюро Союзу виконує всi обов'язки та задачi, якi покладенi на нього Радою. Керiвництво Бюро здiйснюється Генеральним Секретарем.

     (2) Генеральний Секретар несе вiдповiдальнiсть перед Радою; вiн вiдповiдає за здiйснення рiшень Ради. Вiн подає на затвердження Ради бюджет i вiдповiдає за його реалiзацiю. Вiн щорiчно звiтує перед Радою про свою роботу i подає їй доповiдь про дiяльнiсть i фiнансовий стан Союзу.

     (3) За винятком випадкiв, якi обумовленi у Стаття 21 (b), умови призначення та найму персоналу, необхiдного для ефективної роботи Бюро Союзу, встановлюються адмiнiстративною i фiнансовою iнструкцiями, передбаченими у Статтi 20.

Стаття 24
Правовий статус

     (1) Союз є юридичною особою.

     (2) Союз користується на територiї кожної держави-члена Союзу, згiдно з законодавством даної держави, такою правоздатнiстю, яка може виявитися необхiдною для здiйснення задач Союзу та для виконання його функцiй.

     (3) Союз укладає з Швейцарською Конфедерацiєю угоду про штаб-квартиру.

Стаття 25
Ревiзiя рахункiв

     Ревiзiя рахункiв Союзу здiйснюється однiєю iз держав-членiв Союзу, як це передбачається у згаданих в Статтi 20 адмiнiстративних i фiнансових правилах. Така держава призначається, за її згодою, Радою.

Стаття 26
Фiнанси

     (1) Витрати Союзу покриваються за рахунок:

     - щорiчних внескiв держав-членiв Союзу;

     - надходжень за надання послуг;

     - рiзних надходжень.

     (2) (a) Частка кожної держави-члена Союзу в загальнiй сумi щорiчних внескiв визначається виходячи з суми загальних витрат, що покриваються за рахунок внескiв держав-членiв Союзу та числа одиниць внескiв, що приписанi данiй державi згiдно з положеннями параграфа (3). Вищеназвана частка пiдраховується згiдно з положеннями параграфа (4).

     (b) Число одиниць внеску виражається цiлими або дрiбними величинами за умов, що таке число не буде меншим, нiж одна п'ята.

     Для будь-якої країни, що є членом Союзу, на момент набуття чинностi цього Акта вiдносно даної держави число одиниць внеску залишається таким, яким воно було безпосередньо перед цiєю датою згiдно з Конвенцiєю 1961 року, змiненою Додатковим Актом 1972 р.

     (3) (a) Для будь-якої iншої держави остановлюється таке число одиниць внеску, яке ця держава зазначить у заявi на iм'я Генерального Секретаря при приєднаннi до Союзу.

     (b) Будь-яка держава-член Союзу може в будь-який час, подавши заявку на iм'я Генерального Секретаря, вказати число одиниць, вiдмiнне вiд числа, приписаного йому згiдно з параграфом (a) чи (b). Така заява, якщо вона зроблена протягом перших шести мiсяцiв календарного року, набуває чинностi з початку наступного календарного року, в протилежному разi, вона набуває чинностi з початку другого календарного року, що настає за тим роком, коли була подана така заява.

     (4) (a) Для кожного бюджетного перiоду сума, що вiдповiдає одиницi внеску, визначається шляхом подiлу загальної суми витрат, якi в даний перiод покриваються за рахунок держав-членiв на загальне число голосiв, приписаних цим державам.

     (b) Розмiр внеску кожної держави-члену Союзу визначається шляхом множення суми, що вiдповiдає однiй одиницi внеску, на число встановлених для даної держави одиниць внеску.

     (5) (a) Держава-член Союзу, що має заборгованiсть по сплатi внескiв, не може, з урахуванням параграфа (b), користуватись своїм правом голосу в Радi, якщо розмiр заборгованостi дорiвнює або перевищує суму внескiв, що припадає на дану державу за попереднi два повних роки. Таке позбавлення права голосу не звiльняє дану державу вiд її обов'язкiв в рамках цiєї Конвенцiї i не позбавляє її нiяких iнших наданих Конвенцiєї прав.

     (b) Рада може дозволити вищеназванiй державi користуватись правом голосу, якщо i доти, поки Рада має впевненiсть, що затримка виплати виключними i невiдворотними обставинами.

Стаття 27
Перегляд Конвенцiї

     (1) Ця Конвенцiя може бути переглянута Конвенцiєю держав-членiв Союзу. Рiшення про скликання такої Конвенцiї приймається Радою.

     (2) Наслiдки роботи Конвенцiї визначаються дiйсними лише в тому випадку, якщо на нiй представлена не менш, як половина держав-членiв Союзу. Для прийняття переглянутого тексту Конвенцiї потрiбна бiльшiсть у п'ять шостих голосiв, що представленi на Конвенцiї держав-членiв Союзу.

Стаття 28
Мови, якими користуються в Бюро i на засiданнях Ради

     (1) В ходi здiйснення своїх обов'язкiв Бюро Союзу використовує французьку, нiмецьку та англiйську мови.

     (2) На цих трьох мовах проводяться засiдання Ради i Конференцiї по перегляду.

     (3) В разi виникнення необхiдностi Рада може прийняти рiшення про використання допомiжних мов.

Стаття 29
Спецiальнi угоди по охоронi нових сортiв рослин

     Держави-члени Союзу зберiгають за собою право укладати мiж собою спецiальнi угоди про охорону селекцiйних досягнень, в разi якщо подiбнi угоди не суперечать положенням цiєї Конвенцiї.

Стаття 30
Виконання Конвенцiї на нацiональному рiвнi; угоди про спiльне використання послуг органiв експертизи

     (1) Кожна держава-член Союзу виконує всi заходи, необхiднi для застосування цiєї Конвенцiї, i, зокрема:

     (a) забезпечує вiдповiднi правовi можливостi для ефективного захисту передбачених цiєю Конвенцiєю прав;

     (b) створює спецiальний орган з охорони селекцiйних досягнень або доручає цю охорону одному iз iснуючих органiв;

     (c) забезпечує iнформування громадськостi з питань стосовно такої охорони, i, як мiнiмум, перiодичну публiкацiю перелiку виданих охоронних документiв.

     (2) Мiж компетентними органами держав-членiв Союзу можуть укладатися спецiальнi угоди вiдносно спiльного користування послугами органiв, на якi покладено проведення, згiдно з положеннями Статтi 7, експертизи нових сортiв i комплектування необхiдних довiдкових i документацiйних фондiв.

     (3) Передбачається, що кожна держава на момент депонування своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання повинна бути в змозi, згiдно з нацiональним законодавством, забезпечити реалiзацiю положень цiєї Конвенцiї.

Стаття 31
Пiдписання

     Цей акт вiдкритий для пiдписання будь-якою державою-членом Союзу i будь-якою iншою державою, що була представлена на Дипломатичнiй конференцiї з прийняття цього Акта. Вiн залишається вiдкритим для пiдписання до 31 жовтня 1979 року.

Стаття 32
Ратифiкацiя; прийняття або схвалення; приєднання

     (1) Будь-яка держава висловлює свою згоду на те, щоб бути зв'язаною цим Актом шляхом здавання на зберiгання:

     (a) документа про ратифiкацiю, прийняття або схвалення, якщо вона пiдписала цей Акт; або

     (b) документа про приєднання, якщо вона не пiдписала цей Акт.

     (2) Документи про ратифiкацiю, прийняття, схвалення або приєднання мають бути зданi на зберiгання Генеральному Секретарю.

     (3) Будь-яка держава, що не є членом Союзу i не пiдписала Акт, перед тим, яка здавати на зберiгання документ про приєднання, звертається до Ради для з'ясування питання про вiдповiднiсть його нацiонального законодавства положенням цього Акта. Якщо рiшення, що мiстить висновки Ради, є позитивним, то може бути здiйснена передача на зберiгання документа про приєднання.

Стаття 33
Набуття чинностi; припинення дiї попереднiх Актiв

     (1) Цей Акт набуває чинностi через один мiсяць з моменту виконання двох наступних умов:

     (a) наявнiсть не менше п'яти документiв про ратифiкацiю, прийняття, схвалення або приєднання;

     (b) наявнiсть серед зазначених документiв не менш трьох документiв, зданих на зберiгання державами-членами Конвенцiї 1961 року.

     (2) У вiдношеннi будь-якої держави, яка здає на зберiгання свою ратифiкацiйну грамоту, документ про прийняття, схвалення або приєднання пiсля того, як будуть виконанi умови, згаданi в параграфi (1) (a) i (b), цей Акт набуває чинностi через один мiсяць пiсля здачi цiєю державою на зберiгання одного з перелiчених документiв.

     (3) Пiсля набуття чинностi цього Акта згiдно з параграфом (1) жодна держава не може приєднатися до Конвенцiї 1961 року, змiненої Додатковим Актом 1972 року.

Стаття 34
Вiдносини мiж державами, зв'язаними рiзними Актами

     (1) Будь-яка держава-член Союзу, яка на момент набуття чинностi цього Акта вiдносно цiєї держави є зв'язаною Конвенцiєю 1961 року, змiненої Додатковим Актом 1972 року, продовжує застосовувати в своїх вiдносинах з будь-якою державою-членом Союзу, не зв'язаною цим Актом, вищезгадану Конвенцiю, змiнену вищезгаданим Додатковим Актом, доти, доки цей Акт не набуде чинностi вiдносно i цiєї держави.

     (2) Будь-яка держава-член Союзу, не зв'язана цим Актом ("перша держава"), може заявити в повiдомленнi на iм'я Генерального Секретаря про те, що вона буде застосовувати Конвенцiю 1961 року, змiнену Додатковим Актом 1972 року, в своїх вiдносинах з будь-якою державою, яка зв'язана цим Актом i яка стала членом Союзу шляхом ратифiкацiї, прийняття, схвалення або приєднання до цього Акта ("друга держава"). Через один мiсяць з дати такого повiдомлення i аж до набуття чинностi цього Акта вiдносно першої держави, ця перша держава застосовує Конвенцiю 1961 року, змiнену Додатковим Актом 1972 року, в своїх вiдносинах з будь-якою такою другою державою, в той час, як будь-яка така iнша держава застосовує цей Акт в своїх вiдносинах з цiєю першою державою.

Стаття 35
Повiдомлення вiдносно родiв i видiв, що охороняються; iнформацiя, що пiдлягає опублiкуванню

     (1) При здаваннi на зберiгання документа про ратифiкацiю, прийняття, схвалення або приєднання до цього Акта, кожна держава, яка не є членом Союзу, повiдомляє Генерального Секретаря про перелiк родiв i видiв, вiдносно яких вона буде застосовувати положення цiєї Конвенцiї пiсля набуття чинностi цього Акта для даної держави.

     (2) На основi повiдомлень, отриманих вiд кожної зацiкавленої держави-члена Союзу, Генеральний Секретар публiкує iнформацiю про:

     (a) поширення застосування положень цiєї Конвенцiї на додатковi роди i види пiсля набуття цим Актом чинностi вiдносно даної держави;

     (b) будь-яке використання права, передбачено Статтею 3 (3);

     (c) використання прав, наданих Радою, в рамках Статтi 4 (4) або (5);

     (d) будь-яке використання права, передбаченого в першiй фразi Статтi 5 (4) iз зазначенням характеру бiльш широких прав i перелiком родiв i видiв, на якi такi права розповсюджуються;

     (e) будь-яке використання права, передбаченого в другiй фразi Статтi 5 (4);

     (f) той факт, що законодавство даної держави мiстить положення, дозволене на пiдставi Статтi 6 (1) (b) (i) та про тривалiсть дозволеної вiдстрочки;

     (g) тривалiсть строку, згаданого в Статтi 8, якщо такий строк перевищує, вiдповiдно, 15 i 18 рокiв, передбачених в зазначенiй Статтi.

Статтi 36
Територiї

     (1) Будь-яка держава може оголосити в своєму документi про ратифiкацiю, прийняття, схвалення або приєднання, або сповiстити Генерального Секретаря шляхом подання в будь-який час письмового повiдомлення, що цей Акт може бути застосований до всiх або до частини територiй, зазначених в цiй заявi або повiдомленнi.

     (2) Будь-яка держава, що зробила таку заяву або подала таке повiдомлення, може в будь-який час сповiстити Генерального Секретаря, що цей Акт припиняє свою дiю вiдносно усiх або частини таких територiй.

     (3) (a) Будь-яка заява, зроблена згiдно з параграфом (1), набуває чинностi одночасно з набуттям чинностi ратифiкацiї, прийняття, схвалення або приєднання, а будь-яке повiдомлення, подане згiдно з тим самим параграфом, набуває чинностi через три мiсяцi пiсля того, як Генеральний Секретар сповiстить про нього.

     (b) Будь-яке повiдомлення, зроблене згiдно iз параграфом (2), набуває чинностi через 12 мiсяцiв з моменту його отримання Генеральним Секретарем.

Стаття 37
Винятки щодо охорони двома засобами

     (1) Незважаючи на положення Статтi 2 (1), будь-яка держава, яка до закiнчення встановленого для пiдписання цього Акта строку передбачає охорону одного i того самого роду або виду рiзними згаданими в Статтi 2 (1) засобами, може робити це i в майбутньому, якщо вона при пiдписаннi цього Акта або при здаваннi на збереження документа про ратифiкацiю, прийняття, схвалення або приєднання до нього повiдомить про це Генерального Секретаря.

     (2) Якщо в державi-членi Союзу, вiдносно якої можуть бути застосованi положення параграфа (1), надається клопотання про охорону в рамках патентного законодавства, ця держава може застосовувати до сортiв, що охороняються згiдно з патентним законодавством критерiї патентоспроможностi та тривалiсть охорони, встановленi в цьому законодавствi, не зважаючи на положення Статтi 6 (1) (a) i (b) та Статтi 8.

     (3) Така держава може в будь-який час дати iнформацiю Генеральному Секретарю про вилученого цiєю державою згiдно з параграфом (1) повiдомлення. Таке вилучення набуває чинностi з дати, вказаної цiєю державою в своєму повiдомленнi про вилучення.

Стаття 38
Перехiдне обмеження вiдносно вимоги новизни

     Незважаючи на положення Статтi 6, будь-яка держава-член Союзу може, не породжуючи тим самим будь-яких зобов'язань до iнших держав-членiв Союзу обмежити встановлену в згаданiй Статтi вимогу новизни в тому, що стосується нещодавно виведених сортiв, iснуючих на момент, коли така держава вперше застосувала положення цiєї Конвенцiї до того роду чи виду, до якого такi сорти належать.

Стаття 39
Збереження набутих прав

     Ця Конвенцiя не торкається прав, набутих в силу нацiонального законодавства держав-членiв Союзу або в силу угод, укладених мiж такими державами.

Стаття 40
Застереження

     Нiякi застереження до цiєї Конвенцiї не допускаються.

Стаття 41
Тривалiсть та денонсацiя Конвенцiї

     (1) Ця Конвенцiя дiє без обмеження строку.

     (2) Будь-яка держава-член Союзу може денонсувати цю Конвенцiю шляхом направлення повiдомлення Генеральному Секретарю. Про отримання такого повiдомлення Генеральний Секретар сповiщає всi держави-члени Союзу.

     (3) Денонсацiя набуває чинностi в кiнцi календарного року, що наступає за роком отримання повiдомлення Генеральним Секретарем.

     (4) Денонсацiя не зачiпає нiяких прав на сорт, набутих в рамках цiєї Конвенцiї до моменту набуття чинностi цiєї денонсацiї.

Стаття 42
Мови; Функцiї депозитарiю

     (1) Оригiнал цього Акта пiдписується в одному примiрнику на французькiй, англiйськiй i нiмецькiй мовах. В разi будь-якої невiдповiдностi мiж рiзними текстами перевага вiддається французькому тексту. Оригiнал здається на зберiгання Генеральному Секретарю.

     (2) Генеральний Секретар надсилає двi завiренi належним чином копiї цього Акта урядам всiх держав, якi були представленi на Дипломатичнiй Конвенцiї, де було його прийнято, а також, за запитом уряду будь-якої iншої держави.

     (3) Офiцiйнi тексти на арабськiй, голандськiй, iталiйськiй, iспанськiй та японськiй мовах, а також на iнших визначених Радою мовах розробляються Генеральним Секретарем пiсля консультацiї з урядами заiнтересованих держав, якi були представленi на згаданiй Конференцiї.

     (4) Генеральний секретар виконує реєстрацiю цього Акта в Секретарiатi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

     (5) Генеральний секретар повiдомляє уряди держав-членiв Союзу i держав, якi не є членами Союзу, але були представленi на Дипломатичнiй Конференцiї, на якiй було прийнято цей Акт, про подання йому на зберiгання документiв про ратифiкацiю, прийняття, схвалення або приєднання, про будь-яке повiдомлення, отримане ним вiдповiдно до статей 34 (2), 36 (1) i (2), 37 (1) i (3) i 41 (2), а також про будь-яку заяву, зроблену у вiдповiдностi до Статтi 36 (1).

Copyright © 2022 НТФ «Интес»
Все права сохранены.