КОНВЕНЦIЯ

про кiберзлочиннiсть

Офiцiйний переклад

Преамбула

Держави - члени Ради Європи та iншi Держави, якi пiдписали цю Конвенцiю,

Вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення бiльшої єдностi мiж її членами;

Визнаючи цiннiсть налагодження спiвробiтництва з iншими Державами, якi є Сторонами цiєї Конвенцiї;

Впевненi у першочерговiй необхiдностi спiльної кримiнальної полiтики, спрямованої на захист суспiльства вiд кiберзлочинностi, мiж iншим, шляхом створення вiдповiдного законодавства i налагодження мiжнародного спiвробiтництва;

Усвiдомлюючи глибокi змiни, спричиненi переходом на цифровi технологiї, конвергенцiєю i глобалiзацiєю комп'ютерних мереж, яка продовжується;

Стурбованi ризиком того, що комп'ютернi мережi та електронна iнформацiя може також використовуватися для здiйснення кримiнальних правопорушень, i того, що докази, пов'язанi з такими правопорушеннями, можуть зберiгатися i передаватися такими мережами;

Визнаючи необхiднiсть спiвробiтництва мiж Державами i приватними пiдприємствами для боротьби з кiберзлочиннiстю i необхiднiсть захисту законних iнтересiв у ходi використання i розвитку iнформацiйних технологiй;

Вважаючи, що ефективна боротьба з кiберзлочиннiстю вимагає бiльшого, швидкого i ефективно функцiонуючого мiжнародного спiвробiтництва у кримiнальних питаннях;

Впевненi, що ця Конвенцiя є необхiдною для зупинення дiй, спрямованих проти конфiденцiйностi, цiлiсностi i доступностi комп'ютерних систем, мереж i комп'ютерних даних, а також зловживання такими системами, мережами i даними, шляхом встановлення кримiнальної вiдповiдальностi за таку поведiнку, як це описано у Конвенцiї, надання повноважень, достатнiх для ефективної боротьби з такими кримiнальними правопорушеннями шляхом сприяння їхньому виявленню, розслiдуванню та переслiдуванню, як на внутрiшньодержавному, так i на мiжнародному рiвнях, i укладення домовленостей щодо швидкого i надiйного мiжнародного спiвробiтництва;

Пам'ятаючи про необхiднiсть забезпечити належний баланс мiж правоохоронними iнтересами i повагою до основних прав людини, як це передбачено Конвенцiєю Ради Європи про захист прав людини i основних свобод 1950 р., Мiжнародною Хартiєю ООН про громадянськi i полiтичнi права 1966 р. i iншими вiдповiдними мiжнародними угодами з прав людини, якi пiдтверджують право кожного безперешкодно дотримуватись поглядiв, а також право на свободу слова, включаючи право на пошук, отримання i передачу будь-якої iнформацiї та iдей, незважаючи на кордони, а також права на повагу до приватного життя;

Також пам'ятаючи про право на захист особистої iнформацiї, як це передбачено Конвенцiєю Ради Європи про захист осiб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних 1981 р.;

Посилаючись на Конвенцiю ООН про права дитини 1989 р. i Конвенцiю МОП про найгiршi форми дитячої працi 1999 р.;

Беручи до уваги iснуючi конвенцiї Ради Європи про спiвробiтництво у кримiнальнiй сферi i подiбнi угоди, що iснують мiж Державами - членами Ради Європи та iншими Державами, i пiдкреслюючи, що ця Конвенцiя має на метi доповнення цих конвенцiй для пiдвищення ефективностi кримiнальних розслiдувань i переслiдувань, що стосуються кримiнальних правопорушень, пов'язаних з комп'ютерними системами i даними, i для надання можливостi збирання доказiв, що стосуються кримiнального злочину, в електроннiй формi;

Вiтаючи нещодавнi подiї, якi сприяють мiжнародному порозумiнню i спiвробiтництву у боротьбi з кiберзлочиннiстю, включаючи заходи ООН, ОЕСР, ЄС i "Великої вiсiмки";

Посилаючись на Рекомендацiї Комiтету Мiнiстрiв N R(85)10, що стосується практичного застосування Європейської Конвенцiї про взаємодопомогу у кримiнальних справах по вiдношенню до листiв, якi створюють необхiднiсть перехоплення телекомунiкацiй, N R(88)2 про пiратство у сферi авторських i сумiжних прав, N R(87)15, яка регулює використання особистих даних у полiцейськiй галузi, N R(95)4 про захист особистих даних у сферi телекомунiкацiйних послуг, з особливим посиланням на телефоннi послуги, а також N R(89)9 про злочини, пов'язанi з комп'ютерами, яка надає орiєнтири для нацiонального законодавства щодо визначення певних комп'ютерних злочинiв, i N R(95)13, що стосується проблем кримiнально-процесуального права, пов'язаних з iнформацiйними технологiями;

Посилаючись на Резолюцiю N 1, прийняту європейськими мiнiстрами юстицiї на своїй 21-й Конференцiї (Прага, 10 - 11 червня 1997 р.), яка рекомендувала Комiтету Мiнiстрiв пiдтримати роботу, що проводиться Європейським комiтетом з проблем злочинностi (ЄКПЗ) щодо кiберзлочинностi для зближення внутрiшньодержавних положень кримiнального права i створення можливостей для застосування ефективних засобiв розслiдування таких правопорушень, а також на Резолюцiю N 3, прийняту на 23-й Конференцiї європейських мiнiстрiв юстицiї (Лондон, 8 - 9 червня 2000 р.), яка заохочувала сторони переговорiв до пошуку вiдповiдних рiшень для надання можливостi якомога бiльшiй кiлькостi Держав стати учасниками цiєї Конвенцiї, i визнала необхiднiсть швидкодiючої i ефективної системи мiжнародного спiвробiтництва, яка б належним чином враховувала специфiчнi вимоги боротьби з кiберзлочиннiстю;

Також посилаючись на План дiй, прийнятий Головами Держав та Урядiв Ради Європи з нагоди їх Другого Саммiту (Страсбург, 10 - 11 жовтня 1997 р.), для пошуку спiльних вiдповiдей на розвиток нових iнформацiйних технологiй, якi базуються на стандартах i цiнностях Ради Європи;

Домовились про таке:

Роздiл I. Використання термiнiв

Стаття 1. Визначення

Для цiлей цiєї Конвенцiї:

a. "комп'ютерна система" означає будь-який пристрiй або групу взаємно поєднаних або пов'язаних пристроїв, один чи бiльш з яких, вiдповiдно до певної програми, виконує автоматичну обробку даних;

b. "комп'ютернi данi" означає будь-яке представлення фактiв, iнформацiї або концепцiй у формi, яка є придатною для обробки у комп'ютернiй системi, включаючи програму, яка є придатною для того, щоб спричинити виконання певної функцiї комп'ютерною системою;

c. "постачальник послуг" означає:

i. будь-яку державну або приватну установу, яка надає користувачам своїх послуг можливiсть комунiкацiй за допомогою комп'ютерної системи, та

ii. будь-яку iншу установу, яка обробляє або зберiгає комп'ютернi данi вiд iменi такої комунiкацiйної послуги або користувачiв такої послуги.

d. "данi про рух iнформацiї" означає будь-якi комп'ютернi данi, пов'язанi з комунiкацiєю за допомогою комп'ютерної системи, якi були створенi комп'ютерною системою, що складала частину ланцюга комунiкацiї, i якi зазначають походження, кiнцевий пункт, маршрут, час, дату, розмiр i тривалiсть комунiкацiї або тип основної послуги.

Роздiл II. Заходи, якi мають здiйснюватися на нацiональному рiвнi

Частина 1. Матерiальне кримiнальне право

Заголовок 1. Правопорушення проти конфiденцiйностi, цiлiсностi та доступностi комп'ютерних даних i систем

Стаття 2. Незаконний доступ

Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для встановлення кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до її внутрiшнього законодавства за навмисний доступ до цiлої комп'ютерної системи або її частини без права на це. Сторона може вимагати, щоб таке правопорушення було вчинене шляхом порушення заходiв безпеки з метою отримання комп'ютерних даних або з iншою недобросовiсною метою, або по вiдношенню до комп'ютерної системи, поєднаної з iншою комп'ютерною системою.

Стаття 3. Нелегальне перехоплення

Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для встановлення кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до її внутрiшнього законодавства за навмисне перехоплення технiчними засобами, без права на це, передач комп'ютерних даних, якi не є призначеними для публiчного користування, якi проводяться з, на або всерединi комп'ютерної системи, включаючи електромагнiтнi випромiнювання комп'ютерної системи, яка мiстить в собi такi комп'ютернi данi. Сторона може вимагати, щоб таке правопорушення було вчинене з недобросовiсною метою або по вiдношенню до комп'ютерної системи, поєднаної з iншою комп'ютерною системою.

Стаття 4. Втручання у данi

2. Сторона може залишити за собою право вимагати, щоб поведiнка, описана у пунктi 1, завдавала серйозну шкоду.

Стаття 5. Втручання у систему

Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для встановлення кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до її внутрiшнього законодавства за навмисне серйозне перешкоджання функцiонуванню комп'ютерної системи шляхом введення, передачi, пошкодження, знищення, погiршення, замiни або приховування комп'ютерних даних без права на це.

Стаття 6. Зловживання пристроями

a. виготовлення, продажу, придбання для використання, розповсюдження або надання для використання iншим чином:

i. пристроїв, включаючи комп'ютернi програми, створених або адаптованих, в першу чергу, з метою вчинення будь-якого зi злочинiв, перерахованих у статтях 2 - 5 вище;

ii. комп'ютерних паролiв, кодiв доступу або подiбних даних, за допомогою яких можна здобути доступ до усiєї або частини комп'ютерної системи з намiром використання її для вчинення будь-якого зi злочинiв, перерахованих у статтях 2 - 5; та

b. володiння предметом, перерахованим у пiдпунктах a.i або ii вище, з намiром його використання для вчинення будь-якого зi злочинiв, перерахованих у статтях 2 - 5. Сторона може передбачити у законодавствi, що для встановлення кримiнальної вiдповiдальностi необхiдно володiти певною кiлькiстю таких предметiв.

2. Ця стаття не тлумачиться як така, що встановлює кримiнальну вiдповiдальнiсть у разi, якщо виготовлення, продаж, придбання для використання, розповсюдження чи надання для використання iншим чином або володiння, зазначенi у пунктi 1 цiєї статтi, не призначенi для вчинення будь-якого зi злочинiв, перерахованих у статтях 2 - 5 цiєї Конвенцiї, такi як дозволене випробування або захист комп'ютерної системи.

3. Кожна Сторона може залишити за собою право не застосовувати пункт 1 цiєї статтi, за умови, що таке застереження не стосується продажу, розповсюдження або надання для використання iншим чином предметiв, перерахованих у пiдпунктi 1.a.ii цiєї статтi.

Заголовок 2. Правопорушення, пов'язанi з комп'ютерами

Стаття 7. Пiдробка, пов'язана з комп'ютерами

Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для встановлення кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до її внутрiшнього законодавства за навмисне вчинення, без права на це, введення, змiни, знищення або приховування комп'ютерних даних, яке призводить до створення недiйсних даних з метою того, щоб вони вважались або вiдповiдно до них проводилися б законнi дiї, як з дiйсними, незалежно вiд того, можна чи нi такi данi прямо прочитати i зрозумiти. Сторона може вимагати наявнiсть намiру обману або подiбної нечесної поведiнки для встановлення кримiнальної вiдповiдальностi.

Стаття 8. Шахрайство, пов'язане з комп'ютерами

a. будь-якого введення, змiни, знищення чи приховування комп'ютерних даних,

b. будь-якого втручання у функцiонування комп'ютерної системи, з шахрайською або нечесною метою набуття, без права на це, економiчних переваг для себе чи iншої особи.

Заголовок 3. Правопорушення, пов'язанi зi змiстом

Стаття 9. Правопорушення, пов'язанi з дитячою порнографiєю

a. вироблення дитячої порнографiї з метою її розповсюдження за допомогою комп'ютерних систем;

b. пропонування або надання доступу до дитячої порнографiї за допомогою комп'ютерних систем;

c. розповсюдження або передача дитячої порнографiї за допомогою комп'ютерних систем;

d. здобуття дитячої порнографiї за допомогою комп'ютерних систем для себе чи iншої особи;

e. володiння дитячою порнографiєю у комп'ютернiй системi чи на комп'ютерному носiї iнформацiї.

2. Для цiлей пункту 1 вище "дитяча порнографiя" включає в себе порнографiчний матерiал, який вiзуально зображує:

a. неповнолiтню особу, задiяну у явно сексуальнiй поведiнцi;

b. особу, яка виглядає як неповнолiтня особа, задiяну у явно сексуальнiй поведiнцi;

c. реалiстичнi зображення неповнолiтньої особи, задiяної у явно сексуальнiй поведiнцi.

3. Для цiлей пункту 2 вище термiн "неповнолiтня особа" включає в себе усiх осiб до 18 рокiв. Сторона може, однак, передбачити нижчий вiковий порiг, який має бути не меншим за 16 рокiв.

4. Кожна Сторона може залишити за собою право не застосовувати, частково чи повнiстю, пiдпункти 1.d, 1.e, 2.b та 2.c.

Заголовок 4. Правопорушення, пов'язанi з порушенням авторських та сумiжних прав

Стаття 10. Правопорушення, пов'язанi з порушенням авторських та сумiжних прав

1. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для встановлення кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до її внутрiшнього законодавства за порушення авторських прав, як це визначено законодавством такої Сторони вiдповiдно до її зобов'язань за Паризьким Актом вiд 24 липня 1971 р. щодо Бернської Конвенцiї про захист лiтературних та художнiх творiв, Угодою про торгiвельнi аспекти прав iнтелектуальної власностi i Угодою ВОIВ про авторське право, за винятком будь-яких моральних прав, якi надаються такими Конвенцiями, у випадку, коли такi дiї вчиненi свiдомо, у комерцiйних розмiрах i за допомогою комп'ютерних систем.

2. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для встановлення кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до її внутрiшнього законодавства за порушення сумiжних прав, як це визначено законодавством такої Сторони вiдповiдно до її зобов'язань за Мiжнародною Конвенцiєю про захист виконавцiв, виробникiв фонограм i органiзацiй мовлення (Римська конвенцiя), Угодою про торгiвельнi аспекти прав iнтелектуальної власностi i Угодою ВОIВ про виконання i фонограми, за винятком будь-яких моральних прав, якi надаються такими Конвенцiями, у випадку, коли такi дiї вчиненi свiдомо, у комерцiйних розмiрах i за допомогою комп'ютерних систем.

3. Кожна Сторона може залишити за собою право не встановлювати кримiнальну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до пунктiв 1 i 2 цiєї статтi у обмежених випадках, за умови iснування iнших ефективних засобiв впливу, i за умови того, що таке застереження не порушує мiжнародних зобов'язань Сторони вiдповiдно до мiжнародних документiв, на якi мiстяться посилання у пунктах 1 i 2 цiєї статтi.

Заголовок 5. Додаткова вiдповiдальнiсть i санкцiї

Стаття 11. Спроба i допомога або спiвучасть

1. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для встановлення кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до її внутрiшнього законодавства за навмисну допомогу чи спiвучасть у вчиненнi будь-якого зi злочинiв, перерахованих у статтях 2 - 10 цiєї Конвенцiї, з метою вчинення такого злочину.

3. Кожна Сторона може залишити за собою право не застосовувати, повнiстю чи частково, пункт 2 цiєї Статтi.

Стаття 12. Корпоративна вiдповiдальнiсть

1. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для забезпечення того, щоб юридична особа могла нести вiдповiдальнiсть за кримiнальне правопорушення, встановлене вiдповiдно до цiєї Конвенцiї, яке було вчинене на її користь будь-якою фiзичною особою, як iндивiдуально, так i в якостi частини органу такої юридичної особи. Така фiзична особа має займати керiвну посаду в рамках юридичної особи, в силу:

a. повноважень представляти цю юридичну особу;

b. повноважень приймати рiшення вiд iменi цiєї юридичної особи;

c. повноважень здiйснювати контроль в рамках цiєї юридичної особи.

2. На додаток до випадкiв, вже передбачених у пунктi 1 цiєї статтi, кожна Сторона вживає заходiв для забезпечення того, щоб юридична особа могла понести вiдповiдальнiсть у разi, коли недостатнiй нагляд чи контроль, який мав здiйснюватися особою, вказаною у пунктi 1, створив можливiсть вчинення кримiнального правопорушення, встановленого вiдповiдно до цiєї Конвенцiї, на користь такої юридичної особи фiзичною особою, яка дiяла пiд її контролем.

3. Вiдповiдно до юридичних принципiв Сторони, вiдповiдальнiсть юридичної особи може бути кримiнальною, цивiльною або адмiнiстративною.

4. Така вiдповiдальнiсть не впливає на кримiнальну вiдповiдальнiсть фiзичних осiб, якi вчинили правопорушення.

Стаття 13. Санкцiї i заходи

1. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для забезпечення того, щоб кримiнальнi правопорушення, встановленi вiдповiдно до статей 2 - 11, каралися ефективними, пропорцiйними i переконливими санкцiями, включаючи позбавлення волi.

2. Кожна Сторона забезпечує, щоб юридичнi особи, якi несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до статтi 12, каралися ефективними, пропорцiйними i переконливими кримiнальними або некримiнальними санкцiями або заходами, включаючи грошовi санкцiї.

Частина 2. Процедурне право

Заголовок 1. Загальнi положення

Стаття 14. Сфера процедурних положень

1. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для визначення повноважень i процедур, передбачених цiєю частиною, з метою конкретних кримiнальних розслiдувань або переслiдувань.

2. За винятком обставин, конкретно передбачених статтею 21, кожна Сторона застосовує повноваження i процедури, передбаченi у пунктi 1 цiєї статтi, до:

a. кримiнальних правопорушень, встановлених вiдповiдно до статей 2 - 11 цiєї Конвенцiї;

b. iнших кримiнальних правопорушень, вчинених за допомогою комп'ютерних систем; та

c. збору доказiв у електроннiй формi стосовно кримiнального правопорушення.

3. a. Кожна Сторона може залишити за собою право застосовувати заходи, якi мiстяться у статтi 20, тiльки до правопорушень або до категорiй правопорушень, зазначених у застереженнi, за умови, що обсяг таких правопорушень або категорiй правопорушень не менший за обсяг правопорушень, до яких вона застосовує заходи, якi мiстяться у статтi 21. Кожна Сторона розгляне можливiсть обмеження такого застереження з метою якомога ширшого застосування заходiв, якi мiстяться у статтi 20.

b. Якщо Сторона внаслiдок обмежень, встановлених її чинним законодавством пiд час прийняття цiєї Конвенцiї, не може застосовувати заходи, якi мiстяться у статтях 20 i 21, до комунiкацiй, якi передаються всерединi комп'ютерної системи постачальника послуг, причому така система

i. використовується на користь закритої групи користувачiв, та

ii. не використовує мережi зв'язку загального доступу, i не пов'язана з iншою комп'ютерною системою, вiдкритою для загального доступу чи приватною, така Сторона може залишити за собою право не застосовувати цi заходи до таких комунiкацiй. Кожна Сторона розгляне можливiсть обмеження такого застереження з метою якомога ширшого застосування заходiв, якi мiстяться у статтях 20 i 21.

Стаття 15. Умови i запобiжнi заходи

1. Кожна Сторона забезпечує, щоб встановлення, iмплементацiя i застосування повноважень i процедур, передбачених цiєю частиною, регулювалися умовами i запобiжними заходами, передбаченими її внутрiшньодержавним правом, якi б забезпечували адекватний захист прав i свобод людини, включаючи права, що випливають iз зобов'язань за Конвенцiєю Ради Європи про захист прав людини i основних свобод 1950 р., Мiжнародною Хартiєю ООН про громадянськi i полiтичнi права 1966 р., та iнших вiдповiдних мiжнародних угод з прав людини, i якi б включали в себе принцип пропорцiйностi.

2. Такi умови i запобiжнi заходи включатимуть, мiж iншим, як це є доречним з огляду на природу вiдповiдного повноваження або процедури, судовий або iнший незалежний нагляд, пiдстави, якi виправдовують застосування, i обмеження сфери застосування i термiну таких повноважень або процедур.

3. У тiй мiрi, наскiльки це вiдповiдає суспiльним iнтересам, зокрема, належному вiдправленню правосуддя, кожна Сторона розгляне вплив повноважень i процедур, якi мiстяться у цiй частинi, на права, вiдповiдальнiсть i законнi iнтереси третiх сторiн.

Заголовок 2. Загальнi положення

Стаття 16. Термiнове збереження комп'ютерних даних, якi зберiгаються

1. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для надання можливостi своїм компетентним органам видавати ордери або iншим подiбним шляхом спричиняти термiнове збереження визначених комп'ютерних даних, включаючи данi про рух iнформацiї, якi зберiгалися за допомогою комп'ютерної системи, зокрема у випадку, коли iснують пiдстави вважати, що такi комп'ютернi данi особливо вразливi до втрати чи модифiкацiї.

2. Якщо Сторона застосовує пункт 1 вище шляхом видачi ордеру особi, яким така особа зобов'язується зберiгати визначенi комп'ютернi данi, якi зберiгаються i знаходяться у власностi або пiд контролем такої особи, вона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для того, щоб зобов'язати таку особу зберiгати i пiдтримувати цiлiснiсть таких комп'ютерних даних протягом такого перiоду, який буде необхiдним для того, щоб компетентнi органи мали можливiсть отримати дозвiл на їхнє розкриття, з максимальним термiном у 90 днiв. Сторона може передбачити можливiсть наступного продовження термiну дiї такого ордеру.

3. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для того, щоб зобов'язати особу, яка має зберiгати комп'ютернi данi, зберiгати конфiденцiйнiсть факту проведення таких процедур протягом перiоду, визначеного її внутрiшньодержавним законодавством.

4. Повноваження i процедури, на якi мiстяться посилання у цiй статтi, регулюються положеннями статей 14 i 15.

Стаття 17. Термiнове збереження i часткове розкриття даних про рух iнформацiї

1. Кожна Сторона вживає по вiдношенню до даних про рух iнформацiї, якi мають зберiгатися вiдповiдно до статтi 16, такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для:

a. забезпечення того, щоб таке термiнове збереження даних про рух iнформацiї могло проводитися, незважаючи на те, один чи бiльше постачальникiв послуг було залучено до передачi такої iнформацiї; та

b. забезпечити термiнове розкриття компетентному органовi Сторони або особi, призначенiй таким органом, обсягу даних про рух iнформацiї, достатнього для iдентифiкацiї постачальникiв послуг i маршруту, яким була передана iнформацiя.

2. Повноваження i процедури, на якi мiстяться посилання у цiй статтi, регулюються положеннями статей 14 i 15.

Заголовок 3. Порядок представлення

Стаття 18. Порядок представлення

1. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для надання повноважень своїм компетентним органам видавати ордери:

a. особi, яка знаходиться на її територiї - про надання зазначених комп'ютерних даних, якими така особа володiє або контролює, i якi зберiгаються у комп'ютернiй системi або на комп'ютерному носiї iнформацiї; та

b. постачальнику послуг, який пропонує свої послуги на територiї Сторони - про надання iнформацiї про користувача послуг, пов'язаної з такими послугами, яка знаходиться у власностi або пiд контролем такого постачальника послуг.

2. Повноваження i процедури, на якi мiстяться посилання у цiй статтi, регулюються положеннями статей 14 i 15.

3. Для цiлей цiєї статтi термiн "iнформацiя про користувача послуг" означає будь-яку iнформацiю, у формi комп'ютерних даних чи у iншiй формi, яка знаходиться у постачальника послуг, вiдноситься до користувачiв його послуг, не є даними про рух даних або власне даними змiсту iнформацiї, та за допомогою якої можна встановити:

a. тип комунiкацiйної послуги, яка використовувалася, її технiчнi положення i перiод користування послугою;

b. особистiсть користувача послуг, поштову або географiчну адресу, телефони та iнший номер доступу, iнформацiю про рахунки i платежi, яку можна отримати за допомогою угоди або домовленостi про постачання послуг;

c. будь-яку iншу iнформацiю про мiсце встановлення комунiкацiйного обладнання, яку можна отримати за допомогою угоди або домовленостi про постачання послуг.

Заголовок 4. Обшук i арешт комп'ютерних даних, якi зберiгаються

Стаття 19. Обшук i арешт комп'ютерних даних, якi зберiгаються

1. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для надання повноважень своїм компетентним органам для обшуку або подiбного доступу до:

a. комп'ютерної системи або її частини i комп'ютерних даних, якi зберiгаються в нiй; та

b. комп'ютерного носiя iнформацiї, на якому можуть зберiгатися комп'ютернi данi на її територiї.

2. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для забезпечення того, щоб у випадку, коли її компетентнi органи здiйснюють обшук або подiбний доступ до конкретної комп'ютерної системи або її частини вiдповiдно до пiдпункту 1.a, i мають пiдстави вважати, що данi, якi розшукуються, зберiгаються у iншiй комп'ютернiй системi чи її частинi, яка знаходиться на її територiї, i до таких даних можна здiйснити законний доступ з першої системи чи вони є доступними першiй системi, такi компетентнi органи мали право термiново поширити обшук або подiбний доступ на iншу систему.

3. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для надання своїм компетентним органам повноважень арештовувати або вчиняти подiбнi дiї щодо комп'ютерних даних, до яких був здiйснений доступ вiдповiдно до пунктiв 1 або 2. Такi заходи включатимуть повноваження на:

a. арешт або подiбнi дiї щодо комп'ютерної системи або її частини або комп'ютерного носiя iнформацiї;

b. копiювання i збереження копiї таких комп'ютерних даних;

c. збереження цiлiсностi вiдповiдних збережених комп'ютерних даних;

d. заборону доступу або вилучення цих комп'ютерних даних з комп'ютерної системи, до якої здiйснювався доступ.

4. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для надання своїм компетентним органам повноважень вимагати вiд будь-якої особи, яка знає про функцiонування комп'ютерної системи або про заходи, якi були здiйсненi для захисту комп'ютерних даних, якi мiстяться у нiй, надавати, наскiльки це можливо, необхiдну iнформацiю для проведення дiй, якi мiстяться у пунктах 1 i 2.

5. Повноваження i процедури, на якi мiстяться посилання у цiй статтi, регулюються положеннями статей 14 i 15.

Заголовок 5. Збирання комп'ютерних даних у реальному масштабi часу

Стаття 20. Збирання даних про рух iнформацiї у реальному масштабi часу

1. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для надання своїм компетентним органам повноважень:

a. збирати або записувати технiчними засобами на територiї такої Сторони, та

b. зобов'язувати постачальника послуг, в межах його iснуючих технiчних можливостей:

i. збирати або записувати технiчними засобами на територiї такої Сторони; або

ii. спiвробiтничати i допомагати компетентним органам у зборi або запису даних про рух iнформацiї у реальному масштабi часу, якi пов'язанi з визначеною передачею iнформацiї на її територiї, яка передається за допомогою комп'ютерних систем.

2. Якщо Сторона, в силу встановлених принципiв її юридичної системи, не може застосувати заходи, на якi мiстяться посилання у пунктi 1.a, вона замiсть цього може вжити такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для забезпечення збору або запису даних про рух iнформацiї у реальному масштабi часу, якi пов'язанi з визначеною передачею iнформацiї на її територiї, шляхом застосування технiчних засобiв на такiй територiї.

3. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для того, щоб зобов'язати постачальника послуг зберiгати конфiденцiйнiсть факту використання будь-якого з повноважень, зазначених у цiй статтi, i будь-якої iнформацiї, пов'язаної з цим.

4. Повноваження i процедури, на якi мiстяться посилання у цiй статтi, регулюються положеннями статей 14 i 15.

Стаття 21. Перехоплення даних змiсту iнформацiї

1. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними стосовно певних серйозних злочинiв, якi визначаються внутрiшньодержавним законодавством, для надання повноважень своїм компетентним органам:

a. збирати або записувати технiчними засобами на територiї такої Сторони, або

b. зобов'язувати постачальника послуг, в межах його iснуючих технiчних можливостей:

i. збирати або записувати технiчними засобами на територiї такої Сторони; або

ii. спiвробiтничати i допомагати компетентним органам у зборi або запису даних змiсту iнформацiї у реальному масштабi часу, якi належать до визначеної передачi iнформацiї на її територiї, яка здiйснюється за допомогою комп'ютерних систем.

2. Якщо Сторона, в силу встановлених принципiв її юридичної системи, не може застосувати заходи, на якi мiстяться посилання у пунктi 1.a, вона замiсть цього може вжити такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для забезпечення збору або запису даних змiсту iнформацiї у реальному масштабi часу, якi належать до визначеної передачi iнформацiї на її територiї, шляхом застосування технiчних засобiв на такiй територiї.

4. Повноваження i процедури, на якi мiстяться посилання у цiй статтi, регулюються положеннями статей 14 i 15.

Частина 3. Юрисдикцiя

Стаття 22. Юрисдикцiя

1. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для встановлення юрисдикцiї стосовно будь-якого злочину, встановленого вiдповiдно до статей 2 - 11 цiєї Конвенцiї, у випадках, коли таке правопорушення вчинене:

a. на її територiї; або

b. на борту судна, яке плаває пiд прапором такої Сторони; або

c. на борту лiтака, зареєстрованого вiдповiдно до законодавства такої Сторони; або

d. одним з її громадян, якщо таке правопорушення карається кримiнальним законодавством у мiсцi його вчинення, або якщо правопорушення вчинено поза межами територiальної юрисдикцiї будь-якої Держави.

2. Кожна Держава може залишити за собою право не застосовувати або застосовувати лише у окремих випадках або за окремих умов правила юрисдикцiї, викладенi у пунктах 1.b - 1.d цiєї статтi або у будь-якiй їх частинi.

3. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для встановлення юрисдикцiї стосовно злочинiв, встановлених вiдповiдно до пункту 1 статтi 24 цiєї Конвенцiї, у випадках, коли пiдозрюваний правопорушник знаходиться на її територiї, i пiсля запиту про екстрадицiю не передається iншiй Сторонi лише на пiдставi його громадянства.

4. Ця Конвенцiя не виключає будь-якої кримiнальної юрисдикцiї, яка здiйснюється Стороною вiдповiдно до її внутрiшньодержавного законодавства.

5. Якщо бiльш нiж одна Сторона заявляє про юрисдикцiю стосовно пiдозрюваного правопорушення, встановленого вiдповiдно до цiєї Конвенцiї, заiнтересованi Сторони, де це можливо, проводять консультацiї з метою визначення найбiльш придатної для переслiдування юрисдикцiї.

Роздiл III. Мiжнародне спiвробiтництво

Частина 1. Загальнi принципи

Заголовок 1. Загальнi принципи мiжнародного спiвробiтництва

Стаття 23. Загальнi принципи мiжнародного спiвробiтництва

Сторони спiвробiтничають мiж собою у найширших обсягах вiдповiдно до принципiв цього роздiлу шляхом застосування вiдповiдних мiжнародних документiв щодо мiжнародного спiвробiтництва у кримiнальних питаннях, угод, укладених на основi єдиного чи взаємного законодавства, i внутрiшньодержавного законодавства, з метою розслiдування або переслiдування кримiнальних правопорушень, пов'язаних з комп'ютерними системами i даними або з метою збирання доказiв у електроннiй формi, якi стосуються кримiнальних правопорушень.

Заголовок 2. Принципи екстрадицiї

Стаття 24. Екстрадицiя

1. a. Ця стаття застосовується до екстрадицiї, що має мiсце мiж Сторонами у зв'язку з кримiнальними правопорушеннями, встановленими вiдповiдно до статей 2 - 11 цiєї Конвенцiї, за умови, що вони пiдлягають покаранню позбавленням волi, максимальний строк якого складає щонайменше один рiк, або бiльш суворому покаранню, вiдповiдно до законодавства обох заiнтересованих Сторiн.

b. У випадках, коли вiдповiдно до домовленостi, укладеної на основi єдиного чи взаємного законодавства, або договору про екстрадицiю, включаючи Європейську Конвенцiю про екстрадицiю (ETS N 24), якi застосовуються мiж двома або бiльше сторонами, має застосовуватися рiзне мiнiмальне покарання, застосовується мiнiмальне покарання вiдповiдно до такої домовленостi чи угоди.

2. Кримiнальнi правопорушення, описанi у пунктi 1 цiєї статтi, вважаються такими, що включаються як правопорушення, якi спричиняють екстрадицiю, до будь-якої угоди про екстрадицiю, яка iснує мiж Сторонами. Сторони зобов'язуються включати такi правопорушення, як такi, що спричиняють екстрадицiю, до будь-якого договору про екстрадицiю, який буде укладено мiж ними.

3. Якщо Сторона, яка здiйснює екстрадицiю за умови iснування договору, отримує запит про екстрадицiю вiд iншої Сторони, з якою в неї нема договору про екстрадицiю, вона може вважати цю Конвенцiю юридичною основою для екстрадицiї вiдносно будь-якого кримiнального правопорушення, на яке мiститься посилання у пунктi 1 цiєї статтi.

4. Сторони, якi не ставлять iснування договору умовою для екстрадицiї, визнають для себе кримiнальнi правопорушення, на якi мiститься посилання у пунктi 1 цiєї статтi, такими, що спричиняють екстрадицiю.

5. Екстрадицiя пiдлягає умовам, передбаченим законодавством Сторони, яку запитують про екстрадицiю, або вiдповiдними договорами про екстрадицiю, включаючи пiдстави, на яких Сторона, яку запитують, може вiдмовити в екстрадицiї.

6. Якщо в екстрадицiї стосовно кримiнального правопорушення, на яке мiститься посилання у пунктi 1 цiєї статтi, вiдмовлено виключно на пiдставi громадянства особи, стосовно якої надходить запит про екстрадицiю, або тому, що Сторона, яку запитують, вважає, що вона має юрисдикцiю стосовно такого правопорушення, Сторона, яку запитують, на запит Сторони, яка запитує, надсилає справу своїм компетентним органам з метою переслiдування правопорушення, i належним чином повiдомляє його результат Сторонi, яка запитує. Такi органи приймають свої рiшення i проводять свої розслiдування i переслiдування таким же чином, як i у випадку будь-якого iншого правопорушення подiбної природи вiдповiдно до законодавства такої Сторони.

7. a. Кожна Сторона пiд час пiдписання або передачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання повiдомляє Генеральному секретарю Ради Європи назви i адреси усiх компетентних органiв, якi вiдповiдають за надсилання чи отримання запитiв про екстрадицiю або тимчасовий арешт у випадку вiдсутностi договору.

b. Генеральний секретар Ради Європи створює i вносить вiдповiднi змiни у реєстр компетентних органiв, вiдповiдно призначених Сторонами. Кожна Сторона забезпечує правильнiсть вiдомостей, якi мiстяться у такому реєстрi.

Заголовок 3. Загальнi принципи взаємної допомоги

Стаття 25. Загальнi принципи взаємної допомоги

1. Сторони надають одна iншiй взаємну допомогу у найширшому обсязi з метою розслiдування або переслiдування кримiнальних правопорушень, пов'язаних з комп'ютерними системами i даними, або з метою збирання доказiв у електроннiй формi щодо кримiнального правопорушення.

2. Кожна Сторона вживає такi законодавчi та iншi заходи, якi можуть бути необхiдними для виконання зобов'язань, що мiстяться у статтях 27 - 35.

3. Кожна Сторона за надзвичайних умов може зробити запит про взаємну допомогу або про повiдомлення, пов'язанi з такою допомогою, якi здiйснюються термiновими засобами комунiкацiї, включаючи факс i електронну пошту, у тому обсязi, в якому такi засоби комунiкацiй можуть забезпечити належнi форми безпеки i пiдтвердження достовiрностi (включаючи використання кодування, де це необхiдно), за яким має слiдувати формальне пiдтвердження, якщо таке вимагається Стороною, яку запитують. Сторона, яку запитують, приймає i вiдповiдає на запит шляхом будь-якого з таких термiнових засобiв комунiкацiї.

4. Якщо iнше не передбачене статтями цього роздiлу, взаємна допомога надається вiдповiдно до законодавства Сторони, яку запитують, або до вiдповiдних договорiв про взаємну допомогу, включаючи пiдстави, на яких Сторона, яку запитують, може вiдмовити у спiвробiтництвi. Сторона, яку запитують, не використовує право вiдмовити у взаємнiй допомозi вiдносно правопорушень, якi мiстяться у статтях 2 - 11, тiльки на пiдставi того, що запит стосується правопорушення, яке вона вважає фiскальним правопорушенням.

5. У разi, якщо вiдповiдно до положень цього роздiлу, Сторонi, яку запитують, дозволяється надавати взаємну допомогу за умови iснування подвiйного визнання правопорушення, ця умова вважається виконаною, незалежно вiд того, чи вiдносить її законодавство таке правопорушення до тiєї ж категорiї правопорушень або визначає його тiєю ж термiнологiєю, як i Сторона, яка запитує, у разi, якщо поведiнка, яка визначає правопорушення, стосовно якого запитується допомога, є кримiнальним правопорушенням вiдповiдно до законодавства Сторони, яку запитують.

Стаття 26. Добровiльно надана iнформацiя

1. Сторона може в рамках свого законодавства без попереднього запиту надiслати iншiй Сторонi iнформацiю, отриману в ходi її власного розслiдування, якщо вона вважає, що розкриття такої iнформацiї може допомогти Сторонi, яка отримує iнформацiю, у вiдкриттi або проведеннi розслiдування чи переслiдування стосовно кримiнальних злочинiв, встановлених вiдповiдно до цiєї Конвенцiї або може спричинити запит про спiвробiтництво вiд такої Сторони вiдповiдно до цього роздiлу.

2. До надання такої iнформацiї Сторона, яка надає iнформацiю, може вимагати, щоб вона залишалася конфiденцiйною або використовувалася за певних умов. Якщо Сторона, яка отримує iнформацiю, не може задовольнити вимоги такого запиту, вона повiдомляє про це Сторону, яка надає iнформацiю, яка пiсля цього визначає, чи надавати iнформацiю, незважаючи на це. Якщо Сторона, яка отримує iнформацiю, приймає її за певних умов, вона має їх дотримуватися.

Заголовок 4. Процедури, пов'язанi iз запитами про взаємну допомогу у разi вiдсутностi вiдповiдних мiжнародних угод

Стаття 27. Процедури, пов'язанi iз запитами про взаємну допомогу у разi вiдсутностi вiдповiдних мiжнародних угод

1. У разi вiдсутностi мiж Стороною, яка запитує, i Стороною, яку запитують, чинних договорiв про взаємну допомогу чи угод на основi єдиного чи взаємного законодавства, застосовуються положення пунктiв 2 - 10 цiєї статтi. Положення цiєї статтi не застосовуються у разi наявностi такого договору, угоди або законодавства, якщо тiльки заiнтересованi Сторони не погоджуються застосовувати замiсть них, частково або повнiстю, нижчевикладенi положення цiєї статтi.

2. a. Кожна Сторона призначає центральний уповноважений орган або органи, якi вiдповiдають за надсилання та вiдповiдь на запити про взаємну допомогу, виконання таких запитiв або їх передачу уповноваженим органам, компетентним виконувати їх.

b. Цi центральнi уповноваженi органи здiйснюють прямi зносини мiж собою.

c. Кожна Сторона пiд час пiдписання або передачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання повiдомляє Генеральному секретарю Ради Європи назви i адреси усiх компетентних органiв, призначених вiдповiдно до цього пункту.

d. Генеральний секретар Ради Європи створює i вносить вiдповiднi змiни у реєстр компетентних органiв, вiдповiдно призначених Сторонами. Кожна Сторона забезпечує правильнiсть вiдомостей, якi мiстяться у такому реєстрi.

3. Запити про взаємну допомогу вiдповiдно до цiєї статтi здiйснюються згiдно процедур, зазначених Стороною, яка запитує, якщо тiльки вони не суперечать законодавству Сторони, яку запитують.

4. Сторона, яку запитують, може, на додаток до пiдстав для вiдмови, передбачених у пунктi 4 статтi 25, вiдмовити у допомозi, якщо:

a. запит стосується правопорушення, яке Сторона, яку запитують, вважає полiтичним правопорушенням або правопорушенням, пов'язаним з полiтичним правопорушенням; або

b. вона вважає, що виконання запиту може зашкодити її суверенiтету, безпецi, суспiльному порядку або iншим важливим iнтересам.

5. Сторона, яку запитують, може вiдкласти свої дiї щодо запиту, якщо такi дiї можуть зашкодити кримiнальному розслiдуванню чи переслiдуванню, яке здiйснюється її уповноваженими органами.

6. До вiдмови або вiдкладення допомоги Сторона, яку запитують, пiсля консультацiй з Стороною, яка запитує, розгляне, якщо це доречно, можливiсть часткового задоволення запиту або його задоволення за умов, якi вона вважає доречними.

7. Сторона, яку запитують, термiново iнформує Сторону, яка запитує, про результат виконання запиту про допомогу. Якщо у допомозi вiдмовлено чи вона вiдкладена, надаються причини вiдмови чи вiдкладення. Сторона, яку запитують, також iнформує Сторону, яка запитує, про будь-якi причини, якi унеможливлюють виконання запиту або можуть значною мiрою затримати його виконання.

8. Сторона, яка запитує, може вимагати вiд Сторони, яку запитують, зберiгати конфiденцiйним факт i змiст будь-якого запиту, зробленого вiдповiдно до цього роздiлу, за винятком того обсягу, який є необхiдним для виконання запиту. Якщо Сторона, яку запитують, не може виконати запит за умов його конфiденцiйностi, вона термiново iнформує про це Сторону, яка запитує, яка пiсля цього визначає, чи необхiдно виконати запит, незважаючи на це.

9. a. У термiнових випадках запити про взаємну допомогу або про повiдомлення, пов'язанi з нею, можуть надсилатися безпосередньо судовими органами Сторони, яка запитує, до вiдповiдних органiв Сторони, яку запитують. В будь-якому такому випадку копiя одночасно надсилається центральному уповноваженому органу Сторони, яку запитують, через центральний уповноважений орган Сторони, яка запитує.

b. Будь-який запит або повiдомлення вiдповiдно до цього пункту може здiйснюватися через Мiжнародну органiзацiю кримiнальної полiцiї (Iнтерпол).

c. Якщо запит здiйснено вiдповiдно до пiдпункту a. цiєї статтi, i орган не має компетенцiї розглядати такий запит, вiн передає запит до компетентного нацiонального органу, i безпосередньо повiдомляє про це Сторону, яка запитує.

d. Запити або повiдомлення, здiйсненi вiдповiдно до цього пункту, якi не стосуються примусових дiй, можуть передаватися безпосередньо компетентними органами Сторони, яка запитує, компетентним органам Сторони, яку запитують.

e. Кожна Сторона пiд час пiдписання або передачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання може повiдомити Генерального секретаря Ради Європи про те, що з метою ефективностi усi запити вiдповiдно до цього пункту мають надсилатися її центральному органу.

Стаття 28. Конфiденцiйнiсть i обмеження у використаннi

1. У разi вiдсутностi мiж Стороною, яка запитує, i Стороною, яку запитують, чинних договорiв про взаємну допомогу чи угод на основi єдиного чи взаємного законодавства, застосовуються положення цiєї статтi. Положення цiєї статтi не застосовуються у разi наявностi такого договору, угоди або законодавства, якщо тiльки зацiкавленi Сторони не погоджуються застосовувати замiсть них, частково або повнiстю, нижчевикладенi положення цiєї статтi.

2. Сторона, яку запитують, може ставити умовою для надання iнформацiї або матерiалiв у вiдповiдь на запит, вимогу, що таке надання iнформацiї:

a. залишиться конфiденцiйним, якщо запит про взаємну правову допомогу не можна було б виконати за вiдсутностi такої умови, або

b. не використовуватиметься для розслiдувань або переслiдувань, що не зазначенi у запитi.

3. Якщо Сторона, яка запитує, не може виконати умову, що мiститься у пунктi 2, вона термiново iнформує про це iншу Сторону, яка пiсля цього визначає, чи може iнформацiя бути надана, незважаючи на це. Якщо Сторона, яка запитує, приймає умову, вона є обов'язковою для неї.

4. Будь-яка Сторона, яка надає iнформацiю або матерiали за умови, що мiститься у пунктi 2, може вимагати, щоб iнша Сторона надала пояснення про використання такої iнформацiї у зв'язку iз такою умовою.

Частина 2. Конкретнi принципи

Заголовок 1. Взаємна допомога щодо тимчасових заходiв

Стаття 29. Термiнове збереження комп'ютерних даних, якi зберiгаються

1. Сторона може запитати iншу Сторону видати ордер чи iншим чином провести термiнове збереження комп'ютерних даних, якi зберiгаються за допомогою комп'ютерної системи, яка знаходиться на територiї такої iншої Сторони, i вiдносно якої Сторона, яка запитує, має намiр надiслати запит про взаємну допомогу щодо обшуку чи подiбного доступу, арешту чи подiбних дiй або розголошення таких даних.

2. У запитi про збереження вiдповiдно до пункту 1 зазначається:

a. компетентний орган, який робить запит про збереження;

b. правопорушення, яке пiдлягає кримiнальному розслiдуванню або переслiдуванню, i короткий опис вiдповiдних фактiв;

c. комп'ютернi данi, якi необхiдно зберегти, та їх зв'язок з правопорушенням;

d. будь-яка доступна iнформацiя для iдентифiкацiї особи, яка зберiгає такi комп'ютернi данi, або розташування комп'ютерної системи;

e. необхiднiсть збереження; та

f. положення про те, що така Сторона має намiр надiслати запит про взаємну допомогу щодо обшуку чи подiбного доступу, арешту чи подiбних дiй або розголошення таких комп'ютерних даних, якi зберiгаються.

3. Пiсля отримання запиту вiд iншої Сторони, Сторона, яку запитують, вживає усiх належних заходiв для термiнового збереження зазначених даних вiдповiдно до її внутрiшньодержавного законодавства. Для цiлей вiдповiдi на запит, подвiйне визнання правопорушення не вимагається як пiдстава для проведення такого збереження.

4. Сторона, яка вимагає подвiйне визнання правопорушення як умову виконання запиту про взаємну допомогу щодо обшуку чи подiбного доступу, арешту чи подiбних дiй або розголошення таких даних, може вiдносно правопорушень, якi не є правопорушеннями, встановленими статтями 2 - 11 цiєї Конвенцiї, зберегти за собою право вiдмовити у виконаннi запиту про збереження вiдповiдно до цiєї статтi у випадках, коли вона має пiдстави вважати, що на час розголошення умову щодо подвiйного визнання правопорушення не можна задовольнити.

5. На додаток до цього, у виконаннi запиту про збереження можна вiдмовити лише у випадках, коли:

b. Сторона, яку запитують, вважає, що виконання запиту може зашкодити її суверенiтету, безпецi, суспiльному порядку або iншим важливим iнтересам.

6. Якщо Сторона, яку запитують, вважає, що таке збереження не забезпечить майбутню доступнiсть даних або загрожуватиме їх конфiденцiйностi чи iншим чином зашкодить розслiдуванню, яке проводить Сторона, яка запитує, вона термiново iнформує про це Сторону, яка запитує. Пiсля цього остання визначає, чи необхiдно виконувати запит, незважаючи на це.

7. Будь-яке збереження, проведене у вiдповiдь на запит вiдповiдно до пункту 1, продовжується не менше нiж 60 днiв, для того, щоб надати можливiсть Сторонi, яка запитує, надiслати запит щодо обшуку чи подiбного доступу, арешту чи подiбних дiй або розголошення таких даних. Пiсля отримання такого запиту, данi зберiгаються до винесення рiшення стосовно такого запиту.

Стаття 30. Термiнове розкриття збережених даних про рух iнформацiї

1. Якщо в ходi виконання запиту, зробленого вiдповiдно до статтi 29, щодо збереження даних про рух iнформацiї, якi стосуються конкретної передачi iнформацiї, Сторонi, яку запитують, стає вiдомо, що постачальник послуг в iншiй Державi був залучений до передачi такої iнформацiї, Сторона, яку запитують, термiново повiдомляє Сторонi, яка запитує, обсяг iнформацiї про рух даних, достатнiй для iдентифiкацiї такого постачальника послуг i шляху передачi такої iнформацiї.

2. У розкриттi iнформацiї про рух даних вiдповiдно до пункту 1 може бути вiдмовлено тiльки якщо:

Заголовок 2. Взаємна допомога щодо повноважень на розслiдування

Стаття 31. Взаємна допомога щодо доступу до комп'ютерних даних, якi зберiгаються

1. Будь-яка Сторона може запитати iншу Сторону провести обшук чи подiбний доступ, арешт чи подiбнi дiї або розголошення даних, якi зберiгаються за допомогою комп'ютерної системи, яка знаходиться на територiї Сторони, яку запитують, включаючи данi, збереженi вiдповiдно до статтi 29.

2. Сторона, яку запитують, вiдповiдає на запит шляхом застосування вiдповiдних мiжнародних документiв, угод i законодавства, на якi мiстяться посилання у статтi 23, а також вiдповiдно до iнших положень цього роздiлу.

3. На запит надається термiнова вiдповiдь, якщо:

a. iснують пiдстави вважати, що вiдповiднi данi особливо вразливi для втрати або змiн; або

b. документи, угоди i законодавство, на якi мiстяться посилання у пунктi 2, передбачають термiнове спiвробiтництво.

Стаття 32. Транскордонний доступ до комп'ютерних даних, якi зберiгаються, за згодою або у випадку, коли вони є публiчно доступними

Будь-яка Сторона може, не отримуючи дозвiл iншої Сторони:

a. здiйснювати доступ до публiчно доступних (вiдкрите джерело) комп'ютерних даних, якi зберiгаються, незважаючи на те, де такi данi знаходяться географiчно; або

b. здiйснювати доступ або отримувати за допомогою комп'ютерної системи, яка знаходиться на її територiї, комп'ютернi данi, якi зберiгаються i знаходяться в iншiй Сторонi, якщо Сторона отримує законну i добровiльну згоду особи, яка має законнi повноваження розкривати данi такiй Сторонi за допомогою такої комп'ютерної системи.

Стаття 33. Взаємна допомога у збираннi даних про рух iнформацiї у реальному масштабi часу

1. Сторони надають взаємну допомогу одна однiй у збираннi даних про рух iнформацiї у реальному масштабi часу, пов'язаних iз зазначеною передачею iнформацiї на їх територiї, яка передається за допомогою комп'ютерної системи. Вiдповiдно до положень пункту 2, ця допомога регулюється умовами i процедурами, якi передбаченi внутрiшньодержавним законодавством.

2. Кожна Сторона надає таку допомогу щонайменше вiдносно кримiнальних правопорушень, стосовно яких проводиться збирання даних про рух iнформацiї у реальному масштабi часу у випадку подiбної внутрiшньодержавної справи.

Стаття 34. Взаємна допомога у перехопленнi даних змiсту iнформацiї

Сторони надають взаємну допомогу одна однiй у збираннi або записi у реальному масштабi часу даних змiсту iнформацiї у зазначених передачах iнформацiї, якi здiйснюються за допомогою комп'ютерної системи, у обсягах, якi дозволяються вiдповiдними договорами мiж ними i внутрiшньодержавним законодавством.

Заголовок 3. Цiлодобова мережа

Стаття 35. Цiлодобова мережа

1. Кожна Сторона призначає орган для здiйснення контактiв цiлодобово впродовж тижня з метою надання негайної допомоги для розслiдування або переслiдування стосовно кримiнальних правопорушень, пов'язаних з комп'ютерними системами i даними, або з метою збирання доказiв у електроннiй формi, що стосуються кримiнального правопорушення. Така допомога включає сприяння або, якщо це дозволяється її внутрiшньодержавним законодавством i практикою, пряме:

a. надання технiчних порад;

b. збереження даних вiдповiдно до статей 29 i 30; та

c. збирання доказiв, надання юридичної iнформацiї i встановлення мiсцезнаходження пiдозрюваних.

2. a. Орган Сторони, визначений нею для здiйснення контактiв, має можливiсть термiново встановлювати контакт з органом iншої Сторони, визначеним нею для здiйснення контактiв.

b. Якщо орган Сторони, визначений нею для здiйснення контактiв, не є частиною уповноваженого органу або органiв такої Сторони, якi вiдповiдають за мiжнародну взаємну допомогу або екстрадицiю, то орган, визначений для здiйснення контактiв, забезпечує свою здатнiсть проводити термiнову координацiю з таким уповноваженим органом або органами.

3. Кожна Сторона забезпечує квалiфiкований персонал i вiдповiдне обладнання для сприяння роботi мережi.

Роздiл IV. Прикiнцевi положення

Стаття 36. Пiдписання та набуття чинностi

1. Ця Конвенцiя вiдкрита для пiдписання Державами - членами Ради Європи та Державами, якi не є членами Ради Європи, але брали участь у її розробцi.

2. Ця Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або схваленню. Ратифiкацiйнi грамоти або документи про прийняття або схвалення передаються на зберiгання Генеральному секретарю Ради Європи.

3. Ця Конвенцiя набуває чинностi в перший день мiсяця, який наступає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати, на яку п'ять Держав, серед яких принаймнi три Держави - члена Ради Європи, висловлять свою згоду на обов'язковiсть для них цiєї Конвенцiї згiдно з положеннями пунктiв 1 та 2.

4. Для будь-якої Держави, яка пiдписала Конвенцiю та згодом висловила згоду на її обов'язковiсть для себе, ця Конвенцiя набуває чинностi в перший день мiсяця, який наступає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати висловлення такою Державою згоди на обов'язковiсть для неї цiєї Конвенцiї згiдно з положеннями пунктiв 1 та 2.

Стаття 37. Приєднання до Конвенцiї

1. Пiсля набуття чинностi цiєю Конвенцiєю, Комiтет Мiнiстрiв Ради Європи, пiсля консультацiй з Державами, якi є Сторонами цiєї Конвенцiї, та отримання їхньої одностайної згоди, може запросити будь-яку Державу, яка не є членом Ради та не брала участь у розробцi цiєї Конвенцiї, приєднатися до неї. Таке рiшення ухвалюється бiльшiстю, передбаченою у статтi 20.d Статуту Ради Європи, та одностайним голосуванням представникiв Договiрних Держав, якi мають право брати участь у засiданнях Комiтету Мiнiстрiв.

2. Для будь-якої Держави, яка приєднується до Конвенцiї вiдповiдно до пункту 1 вище, Конвенцiя набуває чинностi в перший день мiсяця, який наступає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати здачi на зберiгання документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 38. Територiальне застосування

1. Будь-яка Держава пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання може визначити територiю або територiї, до яких застосовуватиметься ця Конвенцiя.

2. Будь-яка Держава у будь-який пiзнiший час шляхом направлення заяви на iм'я Генерального секретаря Ради Європи може поширити дiю цiєї Конвенцiї на будь-яку iншу територiю, визначену в заявi. Для такої територiї Конвенцiя набуває чинностi в перший день мiсяця, який наступає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дня одержання заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена згiдно з двома попереднiми пунктами щодо будь-якої територiї, визначеної у такiй заявi, може бути вiдкликана шляхом направлення повiдомлення Генеральному секретарю Ради Європи. Вiдкликання набуває чинностi в перший день мiсяця, який наступає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем.

Стаття 39. Цiлi Конвенцiї

1. Мета цiєї Конвенцiї полягає у доповненнi застосовних двостороннiх або багатостороннiх договорiв або домовленостей мiж Сторонами, зокрема положень:

- Європейської конвенцiї про екстрадицiю, вiдкритої для пiдписання у Парижi 13 грудня 1957 року (ETS N 24);

- Європейської конвенцiї про взаємну допомогу у кримiнальних справах, вiдкриту для пiдписання у Страсбурзi 20 квiтня 1959 року (ETS N 30);

- Додаткового протоколу до Європейської конвенцiї про взаємну допомогу у кримiнальних справах, вiдкритого для пiдписання у Страсбурзi 17 березня 1978 року (ETS N 99).

2. Якщо двi або бiльше Сторони вже уклали угоду або договiр щодо питань, якi регулюються цiєю Конвенцiєю, або iншим чином встановили вiдносини з таких питань, або якщо вони роблять це у майбутньому, вони також матимуть право застосовувати таку угоду або договiр або вiдповiдно регулювати такi вiдносини. Однак у разi, якщо Сторони встановлюють свої вiдносини щодо питань, якi регулюються цiєю Конвенцiєю, в iнший спосiб, нiж передбачається нею, вони роблять це у такий спосiб, що не суперечить цiлям та принципам Конвенцiї.

3. Нiщо в цiй Конвенцiї не зачiпає iнших прав, обмежень, зобов'язань та вiдповiдальностi Сторони.

Стаття 40. Заяви

Шляхом направлення письмового повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи будь-яка держава пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання може заявити, що вона користується можливiстю вимагати додатковi елементи, передбаченi згiдно зi статтями 2 та 3, пунктом 1.b статтi 6, статтею 7, пунктом 3 статтi 9 та пунктом 9.e статтi 27.

Стаття 41. Клаузула щодо федеральних держав

1. Федеральна держава може залишити за собою право брати на себе зобов'язання, передбаченi у роздiлi II цiєї Конвенцiї, вiдповiдно до її основних принципiв регулювання вiдносин мiж центральним урядом та штатами, що входять до складу федерацiї, або iншими подiбними територiальними одиницями за умови, що вона все-таки спроможна спiвпрацювати вiдповiдно до роздiлу III.

2. Роблячи застереження вiдповiдно до пункту 1, федеральна держава не може застосовувати умови такого застереження для того, щоб виключити або значно зменшити свої зобов'язання щодо передбачення заходiв, встановлених у роздiлi II. Загалом вона забезпечує широкi та ефективнi правоохороннi можливостi щодо таких заходiв.

3. Щодо положень цiєї Конвенцiї, застосування яких входить до юрисдикцiї штатiв, що утворюють федерацiю, або iнших подiбних територiальних одиниць, якi згiдно з конституцiйною системою федерацiї не зобов'язанi вживати законодавчих заходiв, федеральний уряд iнформує компетентнi органи таких штатiв про згаданi положення, висловлюючи свою схвальну думку, та заохочує їх до вжиття вiдповiдних заходiв для введення в дiю таких положень

Стаття 42. Застереження

Шляхом направлення письмового повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи будь-яка Держава пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання може заявити, що вона користується застереженням(и), передбаченим(и) у пунктi 2 статтi 4, пунктi 3 статтi 6, пунктi 4 статтi 9, пунктi 3 статтi 10, пунктi 3 статтi 11, пунктi 3 статтi 14, пунктi 2 статтi 22, пунктi 4 статтi 29 та пунктi 1 статтi 41. Не може бути зроблено жодних iнших застережень.

Стаття 43. Статус та вiдкликання застережень

1. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження вiдповiдно до статтi 42, може повнiстю або частково вiдкликати його, направивши повiдомлення на iм'я Генерального секретаря. Таке вiдкликання набуває чинностi в день отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем. Якщо у повiдомленнi зазначається, що вiдкликання застереження має набути чинностi у визначений у повiдомленнi день, та така дата є пiзнiшою, нiж дата отримання повiдомлення Генеральним секретарем, вiдкликання набуває чинностi у такий пiзнiший день.

2. Сторона, яка зробила застереження, згадане у статтi 42, вiдкликає таке застереження повнiстю або частково, як тiльки це дозволяють обставини.

3. Генеральний секретар Ради Європи може перiодично запитувати Сторони, якi зробили одне або декiлька застережень, згаданих у статтi 42, про можливостi вiдкликання такого застереження (таких застережень).

Стаття 44. Змiни

1. Змiни до цiєї Конвенцiї можуть пропонуватися будь-якою Стороною; вони направляються Генеральним секретарем Ради Європи Державам - членам Ради Європи, а також Державам, якi не є членами Ради Європи, але брали участь у її розробцi, та всiм Державам, якi приєдналися або були запрошенi приєднатися до цiєї Конвенцiї згiдно з положеннями статтi 37.

2. Будь-яка змiна, запропонована Стороною, передається до Європейського комiтету з проблем злочинностi (ЄКПЗ), який надає Комiтетовi Мiнiстрiв свою думку щодо такої запропонованої змiни.

3. Комiтет Мiнiстрiв розглядає запропоновану змiну i думку, представлену ЄКПЗ, та пiсля консультацiй з Державами, якi не є членами Ради Європи, але є Сторонами цiєї Конвенцiї, може прийняти змiну.

4. Текст будь-якої змiни, прийнятої Комiтетом Мiнiстрiв згiдно з пунктом 3 цiєї статтi, направляється Сторонам для прийняття.

5. Будь-яка змiна, прийнята вiдповiдно до пункту 3 цiєї статтi, набуває чинностi пiсля того, як всi Сторони повiдомлять Генерального секретаря про їх прийняття.

Стаття 45. Вирiшення спорiв

1. Європейський комiтет з проблем злочинностi (ЄКПЗ) iнформується про тлумачення та застосування цiєї Конвенцiї.

2. У разi спору мiж Сторонами щодо тлумачення або застосування цiєї Конвенцiї, вони намагаються вирiшити спiр шляхом переговорiв або будь-яких iнших мирних засобiв на свiй вибiр, включаючи подання спору до ЄКПЗ, до арбiтражного суду, рiшення якого є обов'язковим для виконання Сторонами, або до Мiжнародного суду, за домовленiстю заiнтересованих Сторiн.

Стаття 46. Консультацiї Сторiн

1. Сторони у разi необхiдностi перiодично консультуються з метою сприяння:

a. ефективному використанню та застосуванню цiєї Конвенцiї, включаючи виявлення будь-яких її проблематичних питань, а також наслiдкiв будь-якої заяви або застереження, зробленого згiдно з цiєю Конвенцiєю;

b. обмiну iнформацiєю про суттєвi змiни у галузi права, полiтики або технологiї, що стосуються кiберзлочинностi, та збору iнформацiї в електроннiй формi;

c. розгляду можливих додаткiв або змiн до цiєї Конвенцiї.

2. Європейський комiтет з проблем злочинностi (ЄКПЗ) регулярно iнформується про результати консультацiй, згаданих у пунктi 1.

3. ЄКПЗ у разi необхiдностi сприяє проведенню консультацiй, згаданих у пунктi 1, та вживає необхiдних заходiв для надання допомоги Сторонам у їхнiх зусиллях щодо внесення змiн або доповнень до Конвенцiї. Щонайпiзнiше через три роки пiсля набуття чинностi цiєю Конвенцiєю Європейський комiтет з проблем злочинностi (ЄКПЗ) у спiвпрацi зi Сторонами проводить перегляд усiх положень Конвенцiї та, у разi необхiдностi, пропонує будь-якi вiдповiднi змiни.

4. Витрати, пов'язанi з виконанням положень пункту 1, сплачуються Сторонами у визначений ними спосiб, крiм випадкiв, коли такi витрати сплачуються Радою Європи.

5. Секретарiат Ради Європи допомагає Сторонам у виконаннi ними їхнiх функцiй за цiєю статтею.

Стаття 47. Денонсацiя

1. Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати цю Конвенцiю шляхом направлення письмового повiдомлення Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Така денонсацiя набуває чинностi в перший день мiсяця, який наступає пiсля завершення тримiсячного перiоду вiд дня отримання повiдомлення Генеральним секретарем.

Стаття 48. Повiдомлення

Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє Держави - члени Ради Європи та Держави, якi не є членами Ради Європи, але брали участь у розробцi цiєї Конвенцiї, а також всi Держави, якi приєдналися або були запрошенi приєднатися до цiєї Конвенцiї, про:

a. будь-яке пiдписання;

b. здачу на зберiгання будь-якої ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання;

c. будь-яку дату набуття чинностi цiєю Конвенцiєю вiдповiдно до статей 36 i 37;

d. будь-яку заяву, зроблену вiдповiдно до статтi 40, або застереження, зроблене вiдповiдно до статтi 42;

e. будь-який iнший акт, повiдомлення або iнформацiю, що стосується цiєї Конвенцiї.

На посвiдчення чого нижчепiдписанi, належним чином на це уповноваженi представники пiдписали цю Конвенцiю.

Вчинено в Будапештi 23 листопада 2001 року англiйською та французькою мовами, причому обидва тексти є рiвно автентичними, в одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвах Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає завiренi копiї цiєї Конвенцiї кожнiй Державi - члену Ради Європи, Державам, якi не є членами Ради Європи, але брали участь у розробцi цiєї Конвенцiї, а також будь-якiй Державi, запрошенiй приєднатися до неї.