КОНВЕНЦIЯ

мiж Урядом України i Урядом Королiвства Марокко про уникнення подвiйного оподаткування та запобiгання податковим ухиленням стосовно податкiв на доходи

     Уряд (Кабiнет Мiнiстрiв) України та Уряд Королiвства Марокко,

     бажаючи укласти Конвенцiю про уникнення подвiйного оподаткування та запобiгання податковим ухиленням стосовно податкiв на доходи,

     домовилися про таке:

Стаття 1
Особи, на яких поширюється дiя Конвенцiї

     Дiя цiєї Конвенцiї поширюється на осiб, якi є резидентами однiєї чи обох Договiрних Держав.

Стаття 2
Податки, на якi поширюється дiя Конвенцiї

     1. Дiя цiєї Конвенцiї поширюється на податки на доходи, що стягуються вiд iменi Договiрної Держави або її адмiнiстративно-територiальних одиниць, або мiсцевих органiв влади, незалежно вiд способу їхнього стягнення.

     2. Податками на доходи вважаються всi податки, що справляються iз загальної суми доходу або з елементiв доходу, у тому числi податки на доходи вiд вiдчуження рухомого чи нерухомого майна, податки на загальну суму заробiтної плати або платнi, сплачуваних пiдприємствами, а також податки на прирiст вартостi капiталу.

     3. Податками, на якi поширюється дiя цiєї Конвенцiї, зокрема, є:

     a) в Українi:

     (i) податок з доходiв фiзичних осiб; i

     (ii) податок на прибуток пiдприємств;

     (далi - український податок);

     b) у Марокко:

     (i) загальний прибутковий податок;

     (ii) корпоративний податок;

     (далi - марокканський податок).

     4. Дiя цiєї Конвенцiї поширюється також на будь-якi iдентичнi або значним чином подiбнi податки, якi стягуються пiсля дати пiдписання цiєї Конвенцiї, на додаток до iснуючих податкiв або замiсть них. Компетентнi органи Договiрних Держав повiдомляють один одного про будь-якi iстотнi змiни, що вiдбулися в їхнiх податкових законодавствах.

Стаття 3
Загальнi визначення

     1. Для цiлей цiєї Конвенцiї, якщо з контексту не випливає iнше:

     a) термiни "Договiрна Держава" i "iнша Договiрна Держава" означають, залежно вiд контексту, Україну або Марокко;

     b) термiн "Україна" у випадку вжиття в географiчному значеннi означає територiю України, її континентальний шельф та її виключну (морську) економiчну зону, у тому числi будь-яку iншу територiю за межами територiальних вод України, яка вiдповiдно до мiжнародного права визначена або може бути в подальшому визначена як територiя, у межах якої можуть здiйснюватися права України стосовно морського дна, надр та їхнiх природних ресурсiв;

     c) термiн "Марокко" означає Королiвство Марокко й пiд час ужиття в географiчному значеннi термiн "Марокко" включає:

     (i) територiю Королiвства Марокко; її територiальне море; i

     (ii) морську зону за межами територiального моря, у тому числi її морське дно, надра (континентальний шельф) та виключну економiчну зону, у межах якої Марокко згiдно з нацiональним законодавством i вiдповiдно до мiжнародного права здiйснює сувереннi права стосовно розвiдки й видобутку природних ресурсiв такої територiї;

     d) термiн "особа" означає фiзичну особу, компанiю, товариство та будь-яке iнше об'єднання осiб;

     e) термiн "компанiя" означає будь-яку юридичну особу чи будь-яке утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа;

     f) термiни "пiдприємство Договiрної Держави" та "пiдприємство iншої Договiрної Держави" означають вiдповiдно пiдприємство, що керується резидентом Договiрної Держави, та пiдприємство, що керується резидентом iншої Договiрної Держави;

     g) термiн "мiжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським або повiтряним судном, що експлуатується пiдприємством, яке має фактичний керiвний орган у Договiрнiй Державi, крiм випадкiв, коли морське або повiтряне судно експлуатується виключно мiж пунктами в iншiй Договiрнiй Державi. Мiсцем розташування фактичного керiвного органу вважатиметься мiсце, де найголовнiшою особою або групою осiб (наприклад, радою директорiв) приймаються рiшення, де визначаються дiї, якi повиннi бути виконанi утворенням;

     h) термiн "компетентний орган" означає:

     i) у випадку України - Мiнiстерство фiнансiв або його повноважного представника;

     ii) у випадку Королiвства Марокко - Мiнiстра фiнансiв або його повноважного представника;

     i) термiн "нацiональна особа" означає:

     (i) будь-яку фiзичну особу, яка має громадянство Договiрної Держави;

     (ii) будь-яку юридичну особу, товариство або асоцiацiю, що одержує свiй статус як такий згiдно iз чинним законодавством Договiрної Держави.

     2. Пiд час застосування будь-коли цiєї Конвенцiї Договiрною Державою будь-який термiн, не визначений у Конвенцiї, має те значення, яке надається йому на той момент законодавством цiєї Держави стосовно податкiв, на якi поширюється дiя цiєї Конвенцiї, якщо з контексту не випливає iнше. Будь-яке значення такого термiна, яке надається йому за чинним податковим законодавством цiєї Держави, превалює над значенням, що надається цьому термiну за iншими законами цiєї Держави.

Стаття 4
Резидент

     1. Для цiлей цiєї Конвенцiї термiн "резидент Договiрної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цiєї Держави пiдлягає оподаткуванню в нiй на пiдставi мiсця проживання, постiйного мiсця перебування, мiсця реєстрацiї, мiсця управлiння або iншого аналогiчного критерiю, а також уключає цю Державу й будь-яку її адмiнiстративно-територiальну одиницю чи мiсцевий орган влади. Цей термiн, проте, не включає будь-якої особи, яка пiдлягає оподаткуванню в цiй Державi лише стосовно доходiв iз джерел у цiй Державi.

     2. Якщо вiдповiдно до положень пункту 1 фiзична особа є резидентом обох Договiрних Держав, її статус визначається згiдно з такими правилами:

     a) вона вважається резидентом лише тiєї Договiрної Держави, де вона має мiсце постiйного проживання; якщо вона має мiсце постiйного проживання в обох Договiрних Державах, вона вважається резидентом лише тiєї Договiрної Держави, де вона має тiснiшi особистi й економiчнi зв'язки (центр життєвих iнтересiв);

     b) якщо Договiрна Держава, в якiй вона має центр життєвих iнтересiв, не може бути визначена або якщо вона не має мiсця постiйного проживання в жоднiй з Договiрних Держав, вона вважається резидентом лише тiєї Договiрної Держави, де вона зазвичай проживає;

     c) якщо вона зазвичай проживає в обох Договiрних Державах або якщо вона зазвичай не проживає в жоднiй з них, вона вважається резидентом лише тiєї Договiрної Держави, нацiональною особою якої вона є;

     d) якщо вона є нацiональною особою обох Договiрних Держав або не є нацiональною особою жодної з них, то компетентнi органи Договiрних Держав вирiшують це питання за взаємною згодою.

     3. Якщо вiдповiдно до положень пункту 1 особа, що не є фiзичною особою, є резидентом обох Договiрних Держав, вона вважається резидентом лише тiєї Договiрної Держави, де розмiщений її фактичний керiвний орган.

Стаття 5
Постiйне представництво

     1. Для цiлей цiєї Конвенцiї термiн "постiйне представництво" означає постiйне мiсце дiяльностi, через яке повнiстю або частково здiйснюється пiдприємницька дiяльнiсть пiдприємства.

     2. Термiн "постiйне представництво", зокрема, уключає:

     a) мiсце управлiння;

     b) фiлiал;

     c) офiс;

     d) фабрику;

     e) майстерню;

     f) установку або споруду для розвiдки природних ресурсiв;

     g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр чи будь-яке iнше мiсце видобутку природних ресурсiв;

     h) торгову точку; i

     i) склад, наданий у розпорядження особи, яка надає мiсця зi зберiгання iншим особам.

     3. Термiн "постiйне представництво" також уключає:

     a) будiвельний майданчик, будiвельний, складальний або монтажний проект чи пов'язану з ними наглядову дiяльнiсть, якщо тiльки тривалiсть робiт, пов'язана з таким майданчиком, проектом чи дiяльнiстю, перевищує 6 мiсяцiв;

     b) надання послуг, у тому числi консультацiйних послуг, пiдприємством через спiвробiтникiв або iнший персонал, найнятий пiдприємством для таких цiлей, але тiльки якщо дiяльнiсть такого характеру триває (у рамках одного й того самого або пов'язаного з ним проекту) у Договiрнiй Державi протягом перiоду або перiодiв, якi становлять у сукупностi бiльше, нiж два мiсяцi у будь-якому дванадцятимiсячному перiодi.

     4. Незважаючи на попереднi положення цiєї статтi, термiн "постiйне представництво" не включає:

     a) використання споруд виключно з метою зберiгання або демонстрацiї товарiв чи виробiв, що належать пiдприємству;

     b) складування запасiв товарiв або виробiв, що належать пiдприємству, виключно з метою зберiгання або демонстрацiї;

     c) складування запасiв товарiв або виробiв, що належать пiдприємству, виключно з метою переробки iншим пiдприємством;

     d) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно з метою закупiвлi товарiв чи виробiв або для збирання iнформацiї для пiдприємства;

     e) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно з метою здiйснення для пiдприємства будь-якої iншої дiяльностi, яка має пiдготовчий або допомiжний характер;

     f) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно для здiйснення будь-якої комбiнацiї видiв дiяльностi, перелiчених у пiдпунктах "a" - "e", за умови, що сукупна дiяльнiсть, яка виникає внаслiдок такої комбiнацiї, має пiдготовчий або допомiжний характер.

     5. Незважаючи на положення пунктiв 1 й 2, якщо особа, iнша, нiж агент з незалежним статусом, до якого застосовується пункт 7, дiє в Договiрнiй Державi вiд iменi пiдприємства iншої Договiрної Держави, то це пiдприємство розглядається як таке, що має постiйне представництво в першiй згаданiй Договiрнiй Державi стосовно будь-якої дiяльностi, яку ця особа виконує для цього пiдприємства, якщо така особа:

     a) має й зазвичай використовує в цiй Державi повноваження укладати контракти вiд iменi пiдприємства за винятком, якщо дiяльнiсть цiєї особи обмежується тiєю, що зазначена в пунктi 4, яка якщо й здiйснюється через постiйне мiсце дiяльностi, не може перетворити цього постiйного мiсця дiяльностi в постiйне представництво вiдповiдно до положень цього пункту; або

     b) не має таких повноважень, але зазвичай утримує в першiй згаданiй Державi запас товарiв або виробiв, з якого вона здiйснює регулярнi поставки товарiв або виробiв вiд iменi пiдприємства.

     6. Незважаючи на попереднi положення цiєї статтi, страхове пiдприємство Договiрної Держави, за винятком випадку перестрахування, уважається таким, що має постiйне представництво в iншiй Договiрнiй Державi, якщо воно отримує страховi внески на територiї цiєї iншої Договiрної Держави чи страхує в нiй вiд ризикiв через особу, яка не є агентом з незалежним статусом у значеннi пункту 7.

     7. Пiдприємство Договiрної Держави не розглядається як таке, що має постiйне представництво в iншiй Договiрнiй Державi, лише якщо воно здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у цiй iншiй Державi через брокера, комiсiонера чи будь-якого iншого агента з незалежним статусом за умови, що цi особи дiють у межах своєї звичайної дiяльностi. Однак, якщо дiяльнiсть такого агента здiйснюється повнiстю або майже повнiстю вiд iменi цього пiдприємства i якщо мiж цим пiдприємством й агентом в їхнiх комерцiйних i фiнансових зв'язках iснують або встановлюються умови, якi вiдрiзняються вiд тих, якi могли б iснувати мiж незалежними пiдприємствами, вiн не вважатиметься агентом з незалежним статусом у значеннi цього пункту.

     8. Той факт, що компанiя, яка є резидентом Договiрної Держави, контролює компанiю чи контролюється компанiєю, яка є резидентом iншої Договiрної Держави або яка здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у цiй iншiй Державi (через постiйне представництво чи будь-яким iншим чином), сам по собi не перетворює однiєї iз цих компанiй у постiйне представництво iншої.

Стаття 6
Доходи вiд нерухомого майна

     1. Доходи, що одержуються резидентом Договiрної Держави вiд нерухомого майна (у тому числi дохiд вiд сiльського або лiсового господарства), яке знаходиться в iншiй Договiрнiй Державi, можуть оподатковуватись у цiй iншiй Державi.

     2. Термiн "нерухоме майно" має те значення, яке вiн має в законодавствi Договiрної Держави, в якiй знаходиться це майно. Цей термiн у будь-якому випадку включає майно, що доповнює нерухоме майно, худобу й обладнання, використовуванi в сiльському й лiсовому господарствах, права, до яких застосовуються положення загального права стосовно земельної власностi, узуфрукт нерухомого майна й права на змiннi або фiксованi платежi як компенсацiя за розробку або право на розробку родовищ корисних копалин, мiнеральних джерел та iнших природних ресурсiв. Морськi й повiтрянi судна не розглядаються як нерухоме майно.

     3. Положення пункту 1 застосовуються до доходiв, одержуваних вiд прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якiй iншiй формi нерухомого майна.

     4. Положення пунктiв 1 й 3 також застосовуються до доходiв вiд нерухомого майна пiдприємства й до доходiв вiд нерухомого майна, що використовується для надання незалежних особистих послуг.

     5. Якщо володiння акцiями або iншими корпоративними правами компанiї або iншої юридичної особи надає власнику таких акцiй або корпоративних прав право користування нерухомим майном, яке належить компанiї або iншiй юридичнiй особi, то доходи, одержанi власником вiд використання, здавання в оренду або використання в будь-якiй iншiй формi такого права користування, можуть оподатковуватись у Договiрнiй Державi, в якiй розташоване нерухоме майно.

Стаття 7
Прибуток вiд пiдприємницької дiяльностi

     1. Прибуток пiдприємства Договiрної Держави оподатковується тiльки в цiй Державi, якщо пiдприємство не здiйснює пiдприємницької дiяльностi в iншiй Договiрнiй Державi через розташоване в нiй постiйне представництво. Якщо пiдприємство здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть як зазначено вище, прибуток пiдприємства може бути оподаткований в iншiй Державi, але тiльки в тiй частинi, яка стосується:

     a) цього постiйного представництва;

     b) продажу в цiй iншiй Державi товарiв чи виробiв такого самого або аналогiчного характеру з товарами або виробами, що продаються через постiйне представництво; або

     c) iншої пiдприємницької дiяльностi такого самого або аналогiчного характеру, яка здiйснюється в цiй iншiй Державi через це постiйне представництво.

     2. З урахуванням положень пункту 3, якщо пiдприємство Договiрної Держави здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть в iншiй Договiрнiй Державi через розташоване в нiй постiйне представництво, то в кожнiй Договiрнiй Державi цьому постiйному представництву приписується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостiйним пiдприємством, що здiйснює таку саму або аналогiчну дiяльнiсть у таких самих або аналогiчних умовах, i дiяло повнiстю незалежно вiд пiдприємства, постiйним представництвом якого воно є.

     3. Пiд час визначення прибутку постiйного представництва допускається вiднiмання витрат, зроблених для цiлей пiдприємницької дiяльностi постiйного представництва, у тому числi управлiнських та загальноадмiнiстративних витрат, як у Державi, де розташоване постiйне представництво, так i в будь-якому iншому мiсцi. Однак такi вiднiмання витрат не дозволяються стосовно будь-яких сум, якщо такi є, що сплачуються (i не пов'язанi з вiдшкодуванням фактичних витрат) постiйним представництвом головному офiсовi пiдприємства чи будь-якому з його iнших пiдроздiлiв як роялтi, гонорар або iншi подiбнi виплати за використання виключних або iнших прав, або як комiсiйнi за наданi окремi послуги або за управлiння, чи, за винятком банкiвських установ, як проценти за позику, надану постiйному представництву. Таким самим чином пiд час визначення прибутку постiйного представництва не враховуються суми, що сплачуються постiйному представництву головним офiсом пiдприємства чи будь-яким з його iнших пiдроздiлiв.

     4. Настiльки, наскiльки в Договiрнiй Державi визначення прибутку, вiдповiдно до її законодавства, що приписується постiйному представництву, на основi пропорцiйного розподiлу загальної суми прибутку пiдприємства мiж його рiзними пiдроздiлами, є звичайною практикою, нiщо в пунктi 2 не перешкоджатиме цiй Договiрнiй Державi визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого пропорцiйного розподiлу, як це диктується практикою; прийнятий спосiб розподiлу, однак, повинен бути таким, щоб його результати вiдповiдали принципам, якi мiстяться в цiй статтi.

     5. Нiякий прибуток не приписується постiйному представництву на основi простої закупки постiйним представництвом товарiв або виробiв для пiдприємства.

     6. Для цiлей попереднiх пунктiв прибуток, що приписується постiйному представництву, визначається щороку одним i тим самим методом, якщо немає достатньої та вагомої причини для його змiни.

     7. Якщо прибуток уключає види доходiв, якi розглядаються окремо в iнших статтях цiєї Конвенцiї, положення цих статей не зачiпатимуться положеннями цiєї статтi.

Стаття 8
Морський та повiтряний транспорт

     1. Прибутки вiд експлуатацiї морських або повiтряних суден у мiжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в тiй Договiрнiй Державi, в якiй розташований фактичний керiвний орган пiдприємства.

     2. Якщо фактичний керiвний орган судноплавного пiдприємства знаходиться на борту судна, то тодi вважатиметься, що вiн розташований у Договiрнiй Державi, в якiй знаходиться порт приписки такого судна, або у випадку вiдсутностi такого порту приписки - в Договiрнiй Державi, резидентом якої є власник судна.

     3. Положення пункту 1 також застосовуються до прибуткiв вiд участi в пулi, спiльному пiдприємствi чи мiжнародному транспортному агентствi, але тiльки стосовно прибутку, отриманого учасником пропорцiйно до його частки в спiльнiй експлуатацiї.

     4. Для цiлей цiєї статтi прибутки, отриманi пiдприємством Договiрної Держави вiд експлуатацiї морських або повiтряних суден у мiжнародних перевезеннях уключають, серед iнших, прибутки, отриманi вiд використання або здавання в оренду контейнерiв, якщо такi прибутки є додатковими (побiчними) до прибуткiв, до яких застосовуються положення пункту 1.

Стаття 9
Асоцiйованi пiдприємства

     1. Якщо:

     a) пiдприємство Договiрної Держави безпосередньо чи опосередковано бере участь в управлiннi, контролi або капiталi пiдприємства iншої Договiрної Держави, або

     b) однi й тi самi особи безпосередньо чи опосередковано беруть участь в управлiннi, контролi, або капiталi пiдприємства Договiрної Держави та пiдприємства iншої Договiрної Держави

     й у кожному випадку мiж двома пiдприємствами в їхнiх комерцiйних або фiнансових взаємовiдносинах створюються або встановлюються умови, вiдмiннi вiд тих, якi мали б мiсце мiж двома незалежними пiдприємствами, то будь-який прибуток, який за вiдсутностi таких умов мiг би бути нарахований одному з них, але з причин наявностi цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договiрною Державою до прибутку цього пiдприємства й вiдповiдно оподаткований.

     2. Якщо Договiрна Держава включає до прибуткiв пiдприємства цiєї Держави i, вiдповiдно, оподатковує прибутки, за якими пiдприємство iншої Договiрної Держави було оподатковано в цiй iншiй Державi, i прибутки, таким чином уключенi, є прибутками, якi були б нарахованi пiдприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовiдносин мiж двома пiдприємствами були умовами, якi iснують мiж незалежними пiдприємствами, тодi ця iнша Держава повинна зробити вiдповiдну поправку в сумi податку, що стягується iз цих прибуткiв. Пiд час визначення такої поправки повиннi бути розглянутi iншi положення цiєї Конвенцiї, а компетентнi органи Договiрних Держав повиннi консультуватися один з одним у випадку потреби.

     3. Положення пункту 2 не застосовується, якщо будь-якi процесуальнi дiї призвели в кiнцевому пiдсумку до винесення рiшення, вiдповiдно до якого внаслiдок дiй, що призвели до коригування прибутку згiдно з пунктом 1, одне з вiдповiдних пiдприємств пiдлягає штрафу за податкове шахрайство.

Стаття 10
Дивiденди

     1. Дивiденди, що сплачуються компанiєю, яка є резидентом Договiрної Держави, резиденту iншої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй iншiй Державi.

     2. Однак такi дивiденди можуть також оподатковуватись у Договiрнiй Державi, резидентом якої є компанiя, що сплачує дивiденди, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивiдендiв є резидентом iншої Договiрної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 вiдсоткiв загальної суми дивiдендiв.

     Цей пункт не стосується оподаткування прибутку компанiї, з якого виплачуються дивiденди.

     3. Термiн "дивiденди" у випадку вжиття в цiй статтi означає дохiд вiд акцiй, вiд користування акцiями або користування правами або iншими правами, якi не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, дохiд вiд iнших корпоративних прав, а також iнший дохiд, який пiдлягає такому самому оподаткуванню, як дохiд вiд акцiй вiдповiдно до законодавства тiєї Держави, резидентом якої є компанiя, що розподiляє прибуток.

     4. Положення пунктiв 1 й 2 не застосовуються, якщо особа - фактичний власник дивiдендiв, яка є резидентом Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть в iншiй Договiрнiй Державi, резидентом якої є компанiя, що сплачує дивiденди, через розташоване в нiй постiйне представництво або надає в цiй iншiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої в нiй постiйної бази й холдинг, стосовно якого сплачуються дивiденди, справдi пов'язаний з такими постiйним представництвом або постiйною базою. У такому випадку, залежно вiд обставин, застосовуються положення статтi 7 або статтi 14.

     5. Якщо компанiя, яка є резидентом Договiрної Держави, одержує прибуток або доходи з iншої Договiрної Держави, ця iнша Держава не може стягувати будь-яких податкiв на дивiденди, що сплачуються компанiєю, за винятком випадку, коли цi дивiденди сплачуються резиденту цiєї iншої Держави або коли холдинг, стосовно якого сплачуються дивiденди, справдi пов'язаний з постiйним представництвом або постiйною базою, розташованими в цiй iншiй Державi, або стягувати з нерозподiленого прибутку податки на нерозподiлений прибуток, навiть якщо дивiденди сплачуються або нерозподiлений прибуток складається повнiстю або частково з прибутку або доходу, що утворюється в цiй iншiй Державi.

     6. Незважаючи на iншi положення цiєї Конвенцiї, якщо компанiя, яка є резидентом Договiрної Держави, має постiйне представництво в iншiй Договiрнiй Державi, прибуток, який пiдлягає оподаткуванню згiдно з пунктом 1 статтi 7, може бути оподаткований у джерела в цiй iншiй Державi, згiдно з її податковим законодавством, якщо прибуток переказується головному офiсовi за кордоном, але податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 вiдсоткiв загальної суми таких прибуткiв пiсля вирахування з них корпоративного податку на прибуток, який стягується в цiй iншiй Державi.

Стаття 11
Проценти

     1. Проценти, що виникають у Договiрнiй Державi та сплачуються резиденту iншої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй iншiй Державi.

     2. Однак такi проценти можуть також оподатковуватись у Договiрнiй Державi, в якiй вони виникають, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентiв є резидентом iншої Договiрної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 вiдсоткiв загальної суми процентiв. Спосiб застосування цих обмежень установлюється компетентними органами Договiрних Держав за взаємною домовленiстю.

     3. Незважаючи на положення пункту 2, проценти, що виникають у Договiрнiй Державi й сплачуються Урядовi або Центральному Банковi iншої Договiрної Держави або її адмiнiстративно-територiальнiй одиницi чи будь-якiй фiнансовiй установi, що повнiстю належить Урядовi Договiрної Держави, як може бути погоджено мiж компетентними органами Договiрних Держав, оскiльки позики, стосовно яких сплачуються проценти, гарантуються Урядом Договiрної Держави, звiльняються вiд оподаткування в першiй згаданiй Договiрнiй Державi.

     4. Термiн "проценти" у випадку вжиття в цiй статтi означає дохiд вiд боргових вимог будь-якого виду, незалежно вiд iпотечного забезпечення й незалежно вiд володiння правом на участь у прибутках боржника, i зокрема, дохiд вiд урядових цiнних паперiв i дохiд вiд облiгацiй чи боргових зобов'язань, у тому числi премiї та винагороди, що сплачуються стосовно таких цiнних паперiв, облiгацiй та боргових зобов'язань. Штрафнi санкцiї за несвоєчаснi платежi не вважаються процентами для цiлей цiєї статтi.

     5. Положення пунктiв 1 й 2 не застосовуються, якщо особа - фактичний власник процентiв, яка є резидентом Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть в iншiй Договiрнiй Державi, в якiй виникають проценти, через розташоване в нiй постiйне представництво або надає в цiй iншiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої в нiй постiйної бази, i боргова вимога, на пiдставi якої сплачуються проценти, справдi пов'язана з:

     a) таким постiйним представництвом або постiйною базою, або

     b) пiдприємницькою дiяльнiстю, про яку йдеться у пiдпунктi "c" пункту 1 статтi 7.

     У таких випадках, залежно вiд обставин, застосовуються положення статтi 7 або статтi 14.

     6. Уважається, що проценти виникають у Договiрнiй Державi, якщо платником є сама ця Держава, адмiнiстративно-територiальна одиниця, мiсцевий орган влади або резидент цiєї Держави. Проте, якщо особа, що сплачує проценти, незалежно вiд того, є вона резидентом Договiрної Держави чи нi, має в Договiрнiй Державi постiйне представництво чи постiйну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованiсть, за якою сплачуються проценти, i витрати зi сплати цих процентiв здiйснює постiйне представництво або постiйна база, то вважається, що такi проценти виникають у Державi, в якiй знаходиться постiйне представництво або постiйна база.

     7. Якщо з причин особливих вiдносин мiж платником й особою - фактичним власником процентiв або мiж ними обома й будь-якою iншою особою, сума сплачуваних процентiв, що стосується боргової вимоги, на пiдставi якої вона сплачується, перевищує суму, яка була б погоджена мiж платником i особою - фактичним власником процентiв за вiдсутностi таких вiдносин, положення цiєї статтi застосовуються тiльки до останньої згаданої суми. У такому випадку надмiрна частина платежу, як i ранiше, пiдлягає оподаткуванню вiдповiдно до законодавства кожної Договiрної Держави з належним урахуванням iнших положень цiєї Конвенцiї.

     8. Положення цiєї статтi не застосовуються, якщо головною або однiєю з головних цiлей будь-якої особи, що має стосунок до створення або передачi боргової вимоги, стосовно якої сплачуються проценти, було одержання переваг цiєї статтi шляхом такого створення або передачi.

Стаття 12
Роялтi

     1. Роялтi, якi виникають у Договiрнiй Державi й сплачуються резиденту iншої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй iншiй Державi.

     2. Однак такi роялтi можуть також бути оподаткованi в Договiрнiй Державi, в якiй вони виникають, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо особа - фактичний власник роялтi є резидентом iншої Договiрної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 вiдсоткiв загальної суми роялтi.

     3. Термiн "роялтi" у випадку вжиття в цiй статтi означає платежi будь-якого виду, що одержуються як винагорода за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на лiтературнi твори, твори мистецтва або науки, у тому числi кiнематографiчнi фiльми або фiльми чи плiвки, що використовуються для телебачення чи радiомовлення, чи транслювання через супутник, кабель, оптичне волокно чи подiбну технологiю, що використовується для суспiльного мовлення, магнiтнi стрiчки, диски чи лазернi диски (комп'ютернi програми) будь-яким патентом, торговою маркою, дизайном, кресленням або моделлю, планом, таємною формулою або процесом, або за користування чи надання права на користування промисловим, комерцiйним, сiльськогосподарським або науковим обладнанням, або за iнформацiю, стосовно промислового, комерцiйного, сiльськогосподарського або наукового досвiду (ноу-хау), а також технiчних послуг.

     4. Положення пунктiв 1 й 2 не застосовуються, якщо особа - фактичний власник роялтi, яка є резидентом Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть в iншiй Договiрнiй Державi, в якiй виникають роялтi, через розташоване в нiй постiйне представництво або надає в цiй iншiй Договiрнiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої в нiй постiйної бази й право або майно, стосовно яких сплачуються роялтi, справдi пов'язанi з:

     a) таким постiйним представництвом або постiйною базою, або

     b) пiдприємницькою дiяльнiстю, про яку йдеться в пiдпунктi "c" пункту 1 статтi 7.

     У таких випадках застосовуються положення статтi 7 або 14, залежно вiд обставин.

     5. Уважається, що роялтi виникають у Договiрнiй Державi, якщо платником є сама ця Держава, адмiнiстративно-територiальна одиниця, мiсцевий орган влади або резидент цiєї Держави. Проте, якщо особа, що сплачує роялтi, незалежно вiд того, є вона резидентом Договiрної Держави чи нi, має в Договiрнiй Державi постiйне представництво або постiйну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'язання сплатити роялтi, i витрати зi сплати цих роялтi здiйснює постiйне представництво або постiйна база, то вважається, що такi роялтi виникають у Державi, в якiй розташованi постiйне представництво або постiйна база.

     6. Якщо з причин особливих вiдносин мiж платником й особою - фактичним власником роялтi або мiж ними обома й будь-якою iншою особою сума роялтi, яка стосується використання, права використання або iнформацiї, у зв'язку з якими вони сплачуються, перевищує з будь-якої причини суму, яка була б погоджена мiж платником й особою - фактичним власником роялтi за вiдсутностi таких вiдносин, положення цiєї статтi застосовуються лише до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмiрна частина платежу, як i ранiше, пiдлягає оподаткуванню вiдповiдно до законодавства кожної Договiрної Держави, з належним урахуванням iнших положень цiєї Конвенцiї.

     7. Положення цiєї статтi не застосовуються, якщо головною або однiєю з головних цiлей будь-якої особи, що має стосунок до створення або передачi прав, стосовно яких сплачуються роялтi, було одержання переваг цiєї статтi шляхом цього створення або передачi.

Стаття 13
Доходи вiд вiдчуження майна

     1. Доходи, що одержуються резидентом Договiрної Держави вiд вiдчуження нерухомого майна, яке згадується в статтi 6 i яке знаходиться в iншiй Договiрнiй Державi, можуть оподатковуватись у цiй iншiй Державi.

     2. Доходи вiд вiдчуження рухомого майна, що формує частину майна постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в iншiй Договiрнiй Державi, або рухомого майна, яке належить до постiйної бази, що знаходиться в розпорядженнi резидента Договiрної Держави в iншiй Договiрнiй Державi для цiлей надання незалежних особистих послуг, якi включають такi доходи вiд вiдчуження такого постiйного представництва (окремо чи в сукупностi з усiм пiдприємством) або такої постiйної бази, можуть оподатковуватись у цiй iншiй Державi.

     3. Доходи вiд вiдчуження морських або повiтряних суден, що експлуатуються в мiжнародних перевезеннях, або рухомого майна, що належить до експлуатацiї таких морських або повiтряних суден, оподатковуються лише в Договiрнiй Державi, в якiй розташований фактичний керiвний орган пiдприємства.

     4. Доходи, одержуванi резидентом Договiрної Держави вiд вiдчуження:

     a) акцiй, iнших, нiж тi акцiї, що котируються на визнанiй фондовiй бiржi, якi одержують їхню вартiсть чи бiльшу частину вартостi прямо або опосередковано вiд нерухомого майна, розташованого в iншiй Договiрнiй Державi; або

     b) паїв у товариствi, активи якого складаються переважно з нерухомого майна, розташованого в iншiй Договiрнiй Державi, або з акцiй, якi згадуються у викладеному вище пiдпунктi "a", можуть оподатковуватись у цiй iншiй Державi.

     5. Доходи вiд вiдчуження будь-якого майна, iншого, нiж те, про яке йдеться в пунктах 1 - 4, оподатковуються лише в тiй Договiрнiй Державi, резидентом якої є особа, що вiдчужує майно.

Стаття 14
Незалежнi особистi послуги

     1. Дохiд, що одержується резидентом Договiрної Держави стосовно професiйних послуг чи iншої дiяльностi незалежного характеру, оподатковується лише в цiй Державi, крiм наведених нижче випадкiв, коли такий дохiд може також оподатковуватися в iншiй Договiрнiй Державi:

     a) якщо вiн володiє постiйною базою, що використовується ним в iншiй Договiрнiй Державi з метою здiйснення своєї дiяльностi; у такому випадку лише та частина доходу, яка приписується цiй постiйнiй базi, може бути оподаткована в iншiй Договiрнiй Державi, або

     b) якщо його перебування в iншiй Договiрнiй Державi становить або перевищує в сукупностi 183 днi в будь-якому дванадцятимiсячному перiодi, що починається або закiнчується протягом вiдповiдного фiнансового року; у такому випадку тiльки та частина доходу, яка отримується вiд його дiяльностi в цiй iншiй Державi, може бути оподаткована в цiй iншiй Державi.

     2. Термiн "професiйнi послуги" включає, зокрема, незалежну наукову, лiтературну, художню, освiтню або викладацьку дiяльнiсть, а також незалежну дiяльнiсть лiкарiв, адвокатiв, iнженерiв, архiтекторiв, стоматологiв та бухгалтерiв.

Стаття 15
Залежнi особистi послуги

     1. З урахуванням положень статей 16, 18, 19, 20 та 21 платня, заробiтна плата та iншi подiбнi винагороди, одержуванi резидентом Договiрної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються лише в цiй Державi, якщо робота за наймом не здiйснюється в iншiй Договiрнiй Державi. Якщо робота за наймом здiйснюється таким чином, то винагорода, одержана у зв'язку iз цим, може оподатковуватись у цiй iншiй Державi.

     2. Незалежно вiд положень пункту 1, винагорода, що одержується резидентом Договiрної Держави у зв'язку з роботою за наймом, здiйснюваною в iншiй Договiрнiй Державi, оподатковується лише в першiй згаданiй Державi, якщо:

     a) одержувач перебуває в iншiй Державi протягом перiоду або перiодiв, що не перевищують у сукупностi 183 днiв у будь-якому дванадцятимiсячному перiодi, що починається або закiнчується протягом вiдповiдного фiнансового року; i

     b) винагорода сплачується наймачем або вiд iменi наймача, який не є резидентом iншої Держави; та

     c) витрати зi сплати винагород не здiйснюють постiйне представництво або постiйна база, якi наймач має в iншiй Державi.

     3. Незалежно вiд попереднiх положень цiєї статтi, винагорода, одержувана у зв'язку з роботою за наймом, що здiйснюється на борту морського або повiтряного судна, яке експлуатується в мiжнародних перевезеннях, може оподатковуватися в Договiрнiй Державi, в якiй розташований фактичний керiвний орган пiдприємства.

Стаття 16
Директорськi гонорари та винагороди посадових осiб вищого керiвного складу

     1. Директорськi гонорари та iншi аналогiчнi виплати, якi одержуються резидентом Договiрної Держави як членом ради директорiв, наглядової ради або подiбної ради компанiї, яка є резидентом iншої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй iншiй Державi.

     2. Заробiтна плата, платня та iншi подiбнi винагороди, що отримуються резидентом Договiрної Держави як посадовою особою, що обiймає вищу керiвну посаду в компанiї, яка є резидентом iншої Договiрної Держави, можуть бути оподаткованi в цiй iншiй Державi.

Стаття 17
Артисти й спортсмени

     1. Незалежно вiд положень статей 14 й 15 дохiд, що одержується резидентом Договiрної Держави як артистом, таким як артист театру, кiно, радiо чи телебачення, або музикантом, або спортсменом вiд його особистої дiяльностi, що здiйснюється в iншiй Договiрнiй Державi, може оподатковуватись у цiй iншiй Державi.

     2. Якщо дохiд вiд особистої дiяльностi, здiйснюваної артистом або спортсменом як таким, нараховується не самому артисту чи спортсмену, а iншiй особi, цей дохiд може, незалежно вiд положень статей 7, 14 й 15, оподатковуватись у Договiрнiй Державi, в якiй здiйснюється дiяльнiсть артиста чи спортсмена.

     3. Незважаючи на положення пунктiв 1 й 2 дохiд, отриманий вiд дiяльностi, згаданої в пунктi 1, яка здiйснюється в рамках програми спортивного та культурного спiвробiтництва i яка схвалена й фiнансується повнiстю чи значною мiрою Урядом будь-якої з Договiрних Держав та проводиться на неприбутковiй основi, звiльняється вiд оподаткування в тiй Договiрнiй Державi, де здiйснюється така дiяльнiсть.

Стаття 18
Пенсiї, довiчнi ануїтети й виплати на соцiальне забезпечення

     1. Вiдповiдно до положень пункту 2 статтi 19, пенсiї та iншi подiбнi винагороди, що сплачуються резиденту Договiрної Держави, як вiдшкодування за роботу в минулому, оподатковуються лише в цiй Державi. Це положення також застосовується до довiчних ануїтетiв, сплачених резиденту Договiрної Держави.

     2. Пенсiї та довiчнi ануїтети, що сплачуються, а також iншi перiодичнi чи нерегулярнi платежi, сплаченi Урядом Договiрної Держави чи однiєю з її адмiнiстративно-територiальних одиниць у зв'язку зi страхуванням особи вiд нещасних випадкiв, можуть бути оподаткованi тiльки в цiй Державi.

     3. Незважаючи на положення пункту 1, пенсiї та iншi платежi, що здiйснюються за законодавством iз соцiального забезпечення Договiрної Держави, пiдлягають оподаткуванню тiльки в цiй Державi.

Стаття 19
Державна служба

     1. a) Заробiтна плата, платня та iнша подiбна винагорода, iнша, нiж пенсiя, що сплачується Договiрною Державою або її адмiнiстративно-територiальною одиницею чи мiсцевими органами влади будь-якiй фiзичнiй особi за послуги, наданi для цiєї Держави або її адмiнiстративно-територiальної одиницi чи мiсцевого органу влади, оподатковується лише в цiй Державi.

     b) Однак така заробiтна плата, платня та iнша подiбна винагорода оподатковується лише в iншiй Договiрнiй Державi, якщо послуги надаються в цiй iншiй Державi й фiзична особа є резидентом цiєї Держави, яка:

     i) є нацiональною особою цiєї Держави; або

     ii) не стала резидентом цiєї Держави тiльки з метою надання послуг.

     2. a) Будь-яка пенсiя, що сплачується з фондiв або поза фондами, створеними Договiрною Державою або її адмiнiстративно-територiальною одиницею чи мiсцевим органом влади фiзичнiй особi за послуги, наданi для цiєї Держави або її адмiнiстративно-територiальної одиницi чи мiсцевого органу влади, оподатковується лише в цiй Державi.

     b) Однак така пенсiя оподатковується лише в iншiй Договiрнiй Державi, якщо фiзична особа є резидентом i нацiональною особою цiєї iншої Держави.

     3. Положення статей 15, 16, 17 й 18 застосовуються до заробiтної плати, платнi та iншої подiбної винагороди та пенсiй стосовно послуг, що надаються у зв'язку зi здiйсненням пiдприємницької дiяльностi Договiрною Державою або її адмiнiстративно-територiальною одиницею, або мiсцевим органом влади.

Стаття 20
Студенти та стажисти

     1. Платежi, одержуванi з метою оплати проживання, навчання або професiйної пiдготовки студентом або стажистом, який є чи був безпосередньо до приїзду до однiєї Договiрної Держави резидентом iншої Договiрної Держави й перебуває в першiй згаданiй Державi виключно з метою навчання чи професiйної пiдготовки, не оподатковуються в цiй Державi за умови, що такi платежi здiйснюються з джерел, якi знаходяться за межами цiєї Держави.

     2. У випадку отримання грантiв, стипендiй та винагород за роботу за наймом, на якi не поширюється пункт 1, на студентiв або стажистiв, якi зазначенi в пунктi 1, додатково протягом такого навчання або професiйної пiдготовки поширюються такi самi звiльнення, зменшення або знижки стосовно податкiв, якими користуються резиденти Договiрної Держави, в якiй вони знаходяться.

Стаття 21
Вчителi та дослiдники

     1. Будь-яка фiзична особа, яка вiдвiдує Договiрну Державу на запрошення цiєї Держави, унiверситету, навчального закладу чи будь-якого iншого неприбуткового закладу культури за програмою культурного обмiну протягом перiоду, що не перевищує двох рокiв, виключно з метою викладання, влаштування конференцiй або проведення дослiджень у цьому закладi, i яка є чи безпосередньо перед цим вiзитом була резидентом iншої Договiрної Держави, звiльнятиметься вiд оподаткування в першiй Договiрнiй Державi стосовно винагород, отриманих нею стосовно такої дiяльностi, за умови, що така винагорода одержується з джерел, якi знаходяться за межами цiєї Держави.

     2. Положення пункту 1 не застосовуватиметься до винагород, отриманих у зв'язку з дослiдницькими роботами, що проводяться не в державних iнтересах, а здебiльшого для особистої користi певної особи чи осiб.

Стаття 22
Iншi доходи

     1. Види доходiв резидента Договiрної Держави, незалежно вiд джерела їхнього виникнення, про якi не йдеться в попереднiх статтях цiєї Конвенцiї, оподатковуються лише в цiй Державi.

     2. Положення пункту 1 не застосовуються до доходiв, iнших, нiж доходи вiд нерухомого майна, визначеного в пунктi 2 статтi 6, якщо одержувач таких доходiв є резидентом Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть в iншiй Договiрнiй Державi через розташоване в нiй постiйне представництво або надає в цiй iншiй Державi незалежнi особистi послуги через розташовану в нiй постiйну базу, i право або майно, у зв'язку з яким одержано дохiд, справдi пов'язанi з таким постiйним представництвом або постiйною базою. У такому випадку застосовуються положення статтi 7 або статтi 14, залежно вiд обставин.

     3. Незважаючи на положення пунктiв 1 i 2, види доходiв резидента Договiрної Держави, якi не розглядаються в попереднiх статтях цiєї Конвенцiї i якi виникають в iншiй Договiрнiй Державi, можуть також бути оподаткованi в цiй iншiй Державi.

Стаття 23
Усунення подвiйного оподаткування

     1. Якщо резидент Договiрної Держави одержує дохiд, який згiдно з положеннями цiєї Конвенцiї може оподатковуватися в iншiй Договiрнiй Державi, перша згадана Держава дозволить вирахувати з податку на дохiд цього резидента суму, що дорiвнює сумi податку на дохiд, сплаченiй в цiй iншiй Державi.

     Цi вирахування в будь-якому випадку не повиннi перевищувати тiєї частини податку з доходу, яка розрахована до надання вирахування стосовно доходу, який може оподатковуватися в цiй iншiй Державi.

     2. Якщо вiдповiдно до будь-якого положення цiєї Конвенцiї одержаний дохiд, яким володiє резидент Договiрної Держави, звiльнено вiд податку в цiй Державi, така Держава може, проте, пiд час нарахування суми податку на залишок доходу такого резидента, узяти до уваги звiльнений вiд податку дохiд.

     3. Для цiлей пункту 1 податок, що сплачується в Договiрнiй Державi вважається таким, що включає будь-якi суми, якi мали б бути сплаченi, але через звiльнення або пiльгу, у зв'язку з якою така сума не сплачується згiдно iз законодавством вiдповiдної Договiрної Держави, метою якого є стимулювання економiчного розвитку. Положення цього пункту застосовуються лише протягом п'ятирiчного перiоду, що починається з 1 сiчня року, що йде за роком, в якому Конвенцiя набрала чинностi. Цей перiод може бути подовжено за взаємною згодою мiж компетентними органами Договiрних Держав.

Стаття 24
Недискримiнацiя

     1. Нацiональнi особи Договiрної Держави не пiдлягають в iншiй Договiрнiй Державi будь-якому оподаткуванню, або їм не пред'являють будь-яких пов'язаних з оподаткуванням вимог, якi є iншими чи бiльш обтяжливими, нiж оподаткування або пов'язанi з оподаткуванням вимоги, пiд якi пiдпадають або можуть пiдпадати нацiональнi особи цiєї iншої Держави за тих самих обставин, зокрема з погляду резиденцiї. Це положення також застосовується, незважаючи на положення статтi 1, до осiб, якi не є резидентами однiєї чи обох Договiрних Держав.

     2. Особи без громадянства, якi є резидентами Договiрної Держави, не пiддаються в жоднiй з Договiрних Держав будь-якому оподаткуванню, або їм не пред'являють будь-яких пов'язаних з оподаткуванням вимог, якi є iншими чи бiльш обтяжливими, нiж оподаткування або пов'язанi з оподаткуванням вимоги, яким за таких же умов пiддаються нацiональнi особи вiдповiдної Держави, зокрема з погляду резиденцiї.

     3. Оподаткування постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в iншiй Договiрнiй Державi, не буде менш сприятливим у цiй iншiй Державi, нiж оподаткування пiдприємств цiєї iншої Держави, якi здiйснюють подiбну дiяльнiсть у цiй iншiй Державi. Це положення не вважається таким, що зобов'язує Договiрну Державу надавати резидентам iншої Договiрної Держави будь-якi особистi знижки, звiльнення та вирахування для податкових цiлей на пiдставi громадянського статусу або сiмейних зобов'язань, якi вона надає своїм власним резидентам.

     4. За винятком випадкiв, коли застосовуються положення пункту 1 статтi 9, пункту 7 статтi 11 або пункту 6 статтi 12, проценти, роялтi й iншi виплати, що сплачуються пiдприємством Договiрної Держави резиденту iншої Договiрної Держави, з метою визначення оподатковуваного прибутку такого пiдприємства пiдлягають вирахуванню на тих самих умовах, на яких вони сплачувалися б резиденту першої згаданої Держави.

     5. Пiдприємства Договiрної Держави, капiтал яких повнiстю або частково належить або контролюється безпосередньо чи опосередковано одним або кiлькома резидентами iншої Договiрної Держави, не пiдлягають у першiй згаданiй Державi будь-якому оподаткуванню або їм не пред'являються будь-якi пов'язанi з оподаткуванням вимоги, якi є iншими чи бiльш обтяжливими, нiж оподаткування й пов'язанi з оподаткуванням вимоги, пiд якi пiдпадають або можуть пiдпадати iншi подiбнi пiдприємства першої згаданої Держави.

     6. У жодному випадку положення цiєї статтi не розглядаються як такi, що перешкоджають будь-якiй з Договiрних Держав:

     - установлювати податок, як зазначено в пунктi 6 статтi 10;

     - застосовувати положення нацiонального законодавства стосовно тонкої капiталiзацiї й трансфертного цiноутворення.

     7. Положення цiєї статтi застосовуються до податкiв, якi охоплюються цiєю Конвенцiєю.

Стаття 25
Процедура взаємного погодження

     1. Якщо особа вважає, що в результатi дiй однiєї чи обох Договiрних Держав вона пiдлягає чи пiдлягатиме оподаткуванню, яке не вiдповiдає положенням цiєї Конвенцiї, вона може, незалежно вiд засобiв правового захисту, передбачених нацiональним законодавством цих Держав, передати свою справу до компетентного органу Договiрної Держави, резидентом якої вона є, або, якщо її справа пiдпадає пiд дiю пункту 1 статтi 24, тiєї Договiрної Держави, нацiональною особою якої вона є. Ця справа повинна бути представлена протягом трьох рокiв з моменту першого повiдомлення про дiї, що призводять до оподаткування, яке не вiдповiдає положенням цiєї Конвенцiї.

     2. Компетентний орган намагатиметься, якщо вважатиме заперечення обґрунтованим i якщо сам не в змозi дiйти задовiльного рiшення, вирiшити справу за взаємною згодою з компетентним органом iншої Договiрної Держави з метою уникнення оподаткування, яке не вiдповiдає Конвенцiї. Будь-яка досягнута домовленiсть повинна виконуватися незалежно вiд будь-яких обмежень у часi, передбачених внутрiшнiм законодавством Договiрних Держав.

     3. Компетентнi органи Договiрних Держав намагатимуться вирiшити за взаємною згодою будь-якi суперечки або спiрнi питання стосовно тлумачення або застосування Конвенцiї. Вони можуть також консультуватися з метою усунення подвiйного оподаткування у випадках, не передбачених цiєю Конвенцiєю.

     4. Компетентнi органи Договiрних Держав можуть безпосередньо контактувати один з одним, зокрема органiзовувати спiльнi комiсiї, що складаються з них самих або їхнiх представникiв, з метою досягнення згоди в розумiннi попереднiх пунктiв.

Стаття 26
Обмiн iнформацiєю

     1. Компетентнi органи Договiрних Держав обмiнюються iнформацiєю, необхiдною для виконання положень цiєї Конвенцiї або нацiональних законодавств Договiрних Держав, що стосуються податкiв, на якi поширюється Конвенцiя, настiльки, наскiльки оподаткування вiдповiдно до нацiональних законодавств не суперечить цiй Конвенцiї.

     Будь-яка iнформацiя, одержана Договiрною Державою, уважається конфiденцiйною так само, як й iнформацiя, одержана вiдповiдно до нацiонального законодавства цiєї Держави, i розголошуватиметься лише особам або органам влади (у тому числi судам i адмiнiстративним органам), зайнятим оцiнкою або збором, примусовим стягненням або судовим переслiдуванням, або розглядом апеляцiй стосовно податкiв, на якi поширюється дiя цiєї Конвенцiї. Такi особи або органи використовують iнформацiю тiльки iз цiєю метою. Вони можуть розкривати iнформацiю в ходi вiдкритого судового засiдання або в судових рiшеннях.

     2. У жодному випадку положення пункту 1 не слiд тлумачити як такi, що покладають на Договiрнi Держави зобов'язання:

     a) здiйснювати адмiнiстративнi заходи, що суперечать законодавству та адмiнiстративнiй практицi однiєї або iншої Договiрної Держави;

     b) надавати iнформацiю, яку неможливо одержати за законодавством або в ходi звичайного управлiння однiєї або iншої Договiрної Держави;

     c) надавати iнформацiю, яка розкриватиме будь-яку торговельну, пiдприємницьку, промислову, комерцiйну або професiйну таємницю або торговельний процес, або iнформацiю, розкриття якої суперечило б iнтересам державної полiтики.

Стаття 27
Допомога в збираннi

     1. Договiрнi Держави погоджуються, у межах, дозволених їхнiми вiдповiдними нацiональними законодавствами та нормами, надавати допомогу одна однiй пiд час стягнення податкiв, зазначених у цiй Конвенцiї, а також процентiв, витрат i штрафiв за невчасну сплату податкiв, якщо такi суми дiйсно пiдлягають сплатi за нацiональним законодавством та нормами Держави, що запитує.

     2. Запит, сформульований iз цiєю метою, повинен супроводжуватися документами, якi вимагаються за законодавством та нормами Держави, що запитує, якi пiдтверджують, що суми, якi повиннi бути стягненими, дiйсно пiдлягають сплатi.

     3. Вiдповiдно до цих документiв у Державi, яку запитують, уживаються заходи та дiї стосовно стягнення податкiв, згiдно iз законодавством та нормами стосовно стягнення її власних податкiв.

     4. Вимога стосовно стягнення податкiв не вважається такою, що користується правом першочергового задоволення в Державi, яку запитують.

Стаття 28
Спiвробiтники дипломатичних представництв i
консульських установ

     Нiщо в цiй Конвенцiї не зачiпає податкових привiлеїв спiвробiтникiв дипломатичних представництв або консульських установ за загальними нормами мiжнародного права чи положеннями спецiальних угод.

Стаття 29
Набрання чинностi

     Кожна з Договiрних Держав повiдомляє iншу Договiрну Державу дипломатичними каналами про завершення необхiдної за нацiональним законодавством процедури набрання чинностi цiєю Конвенцiєю.

     Ця Конвенцiя набирає чинностi в день останнього такого повiдомлення й застосовується:

     a) в Українi:

     (i) стосовно податкiв, утриманих у джерела на або пiсля 1 сiчня року, наступного за роком, в якому Конвенцiя набирає чинностi; та

     (ii) стосовно iнших податкiв протягом податкового року, що починається 1 сiчня або пiсля 1 сiчня року, наступного за роком, в якому Конвенцiя набирає чинностi.

     b) в Марокко:

     (i) стосовно податкiв, утриманих у джерела стосовно сум, сплачених або наданих у кредит на або пiсля 1 сiчня першого календарного року, наступного за роком набрання цiєю Конвенцiєю чинностi; та

     (ii) стосовно iнших податкiв, що стягуються пiд час податкового року або перiоду, що починаються 1 сiчня або пiсля 1 сiчня першого календарного року, наступного за роком набрання цiєю Конвенцiєю чинностi.

Стаття 30
Припинення дiї

     Ця Конвенцiя залишається чинною до припинення її дiї однiєю з Договiрних Держав. Будь-яка з Договiрних Держав може припинити дiю Конвенцiї шляхом передачi дипломатичними каналами повiдомлення про припинення дiї принаймнi за шiсть мiсяцiв до закiнчення будь-якого календарного року, пiсля п'ятого року, що слiдує за роком, в якому Конвенцiя набрала чинностi.

     У такому випадку чиннiсть Конвенцiї припиняється:

     a) в Українi:

     (i) стосовно податкiв, утриманих у джерела на або пiсля 1 сiчня року, наступного за роком, в якому надається таке повiдомлення; та

     (ii) стосовно iнших податкiв протягом податкового року, що починається 1 сiчня або пiсля 1 сiчня року, наступного за роком, в якому надається таке повiдомлення.

     b) в Марокко:

     (i) стосовно податкiв, утриманих у джерела для сум, сплачених або наданих у кредит на або пiсля 1 сiчня першого календарного року, наступного за роком подачi повiдомлення; та

     (ii) стосовно iнших податкiв протягом податкового року або перiоду, що починаються на або пiсля 1 сiчня першого календарного року, наступного за роком подачi повiдомлення.

     На посвiдчення чого тi, що пiдписалися нижче, вiдповiдним чином на те вповноваженi їхнiми вiдповiдними Урядами, пiдписали цю Конвенцiю.

     Учинено в м. __________ 13 липня 2007 р. у двох примiрниках, кожний українською, арабською, французькою та англiйською мовами, при цьому всi тексти є автентичними. У випадку виникнення розбiжностей стосовно тлумачення переважну силу матиме текст, викладений англiйською мовою.

За Уряд України

За Уряд Королiвства Марокко