КОНВЕНЦIЯ

про взаємну адмiнiстративну допомогу в податкових справах

Офiцiйний переклад.

ПРЕАМБУЛА

Держави - члени Ради Європи та країни - члени Органiзацiї економiчного спiвробiтництва та розвитку (ОЕСР), якi пiдписали цю Конвенцiю,

ураховуючи, що розвиток мiжнародного перемiщення людей, капiталу, товарiв та послуг, хоча вiн i сам по собi є вельми вигiдним, розширив можливостi уникнення оподаткування та ухилення вiд сплати податкiв i тому вимагає розширення спiвробiтництва мiж податковими органами;

вiтаючи рiзнi зусилля, яких було докладено останнiми роками для боротьби з уникненням оподаткування та ухиленням вiд сплати податкiв на мiжнародному рiвнi у двосторонньому чи багатосторонньому порядку;

уважаючи, що координацiя зусиль мiж державами є необхiдною для заохочення надання всiх форм адмiнiстративної допомоги у справах, якi стосуються будь-яких податкiв, та водночас для забезпечення належного захисту прав платникiв податкiв;

визнаючи, що мiжнародне спiвробiтництво може вiдiгравати важливу роль у сприяннi належному визначенню податкових зобов'язань та в наданнi платнику податкiв допомоги в забезпеченнi його прав;

уважаючи, що основоположнi принципи, якi надають кожнiй особi право на те, щоб її права та обов'язки були визначенi вiдповiдно до належної правової процедури, повиннi бути визнанi такими, що застосовуються до податкових справ у всiх державах, а також що держави повиннi докладати зусиль для захисту законних iнтересiв платникiв податкiв, зокрема для належного захисту вiд дискримiнацiї та подвiйного оподаткування;

будучи впевненими у зв'язку iз цим, що держави повиннi здiйснювати заходи чи надавати iнформацiю тiльки вiдповiдно до їхнiх внутрiшньодержавних права та практики, звертаючи увагу на необхiднiсть захисту конфiденцiйностi iнформацiї та беручи до уваги мiжнароднi документи про захист особистого життя й про потоки персональних даних;

прагнучи укласти конвенцiю про взаємну адмiнiстративну допомогу в податкових справах,

домовилися про таке:

ГЛАВА I
Сфера застосування Конвенцiї

Стаття 1
Предмет Конвенцiї та особи, до яких вона застосовується

1. Сторони з урахуванням положень глави IV надають одна однiй адмiнiстративну допомогу в податкових справах. Така допомога може включати у вiдповiдних випадках заходи, яких уживають судовi органи.

2. Така адмiнiстративна допомога передбачає:

a) обмiн iнформацiєю, зокрема одночаснi податковi перевiрки та участь у податкових перевiрках за кордоном;

b) допомогу в стягненнi податкiв, зокрема заходи зi збереження суми податкiв; та

c) вручення документiв.

3. Сторона надає адмiнiстративну допомогу незалежно вiд того, що вiдповiдна особа є резидентом або громадянином Сторони чи будь-якої iншої держави.

Стаття 2
Податки, до яких застосовується Конвенцiя

1. Ця Конвенцiя застосовується:

a) до таких податкiв:

i) податкiв на доход або прибуток;

ii) податкiв на прирiст капiталу, якi справляються окремо вiд податку на доход або прибуток;

iii) податкiв на чистi активи, якi справляються вiд iменi Сторони; та

b) до таких податкiв:

i) податкiв на доход, прибуток, прирiст капiталу або на чистi активи, якi справляються вiд iменi державних органiв або органiв мiсцевого самоврядування Сторони;

ii) зборiв на обов'язкове соцiальне забезпечення, якi сплачуються органам державної влади чи установам соцiального забезпечення, створеним за публiчним правом; та

iii) податкiв iнших категорiй, за винятком мит, якi справляються вiд iменi Сторони, а саме:

A) податкiв на майно, спадщину чи подарунки;

B) податкiв на нерухоме майно;

C) загальних споживчих податкiв, таких як податок на додану вартiсть чи податок з обороту;

D) спецiальних податкiв на товари та послуги, такi як акцизний збiр;

E) податкiв на використання автотранспортних засобiв або володiння ними,

F) податкiв на використання рухомого майна, що не є автотранспортними засобами, або володiння ним;

G) будь-яких iнших податкiв;

iv) податкiв, що належать до категорiй, наведених у викладеному вище пiдпунктi iii, та що справляються вiд iменi державних органiв або органiв мiсцевого самоврядування Сторони.

2. Iснуючi податки, до яких застосовується Конвенцiя, наведено в додатку A за категорiями, згаданими в пунктi 1.

3. Сторони повiдомляють Генеральному секретарю Ради Європи чи Генеральному секретарю ОЕСР (далi - Депозитарiї) про будь-яку змiну, яка повинна бути внесена до додатку A внаслiдок змiни перелiку, згаданого в пунктi 2. Така змiна набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає iз закiнченням тримiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення Депозитарiєм.

4. Конвенцiя також застосовується вiд дня їхнього запровадження до будь-яких iдентичних або суттєво схожих податкiв, якi справляються на територiї Договiрної Держави пiсля набрання Конвенцiєю чинностi стосовно цiєї Сторони на додаток до iснуючих податкiв або замiсть iснуючих податкiв, наведених у додатку A, i в такому випадку вiдповiдна Сторона повiдомляє одному з Депозитарiїв про запровадження цих податкiв.

ГЛАВА II
Загальнi визначення

Стаття 3
Визначення

1. Для цiлей цiєї Конвенцiї, якщо контекст не вимагає iншого:

a) термiни "запитуюча держава" та "запитувана держава" означають, вiдповiдно, будь-яку Сторону, яка звертається з проханням про надання адмiнiстративної допомоги в податкових справах, i будь-яку Сторону, до якої звернено прохання про надання такої допомоги;

b) термiн "податок" означає будь-який податок або збiр на соцiальне забезпечення, до якого застосовується Конвенцiя вiдповiдно до статтi 2;

c) термiн "податкова заборгованiсть" означає будь-яку суму податку, а також пеню з неї, адмiнiстративнi штрафи, пов'язанi з нею, та витрати, здiйсненi у зв'язку iз її стягненням, якi пiдлягають сплатi, але ще не сплаченi;

d) термiн "уповноважений орган" означає осiб й органи, що наведено в додатку B;

e) термiн "громадяни" стосовно будь-якої Сторони означає:

i) усiх фiзичних осiб, якi мають громадянство цiєї Сторони; та

ii) усiх юридичних осiб, усi товариства, асоцiацiї та iншi утворення, що одержують свiй статус як такий вiдповiдно до законодавства, чинного на територiї цiєї Сторони.

Для кожної Сторони, яка зробила заяву iз цiєю метою, наведенi вище термiни матимуть значення за змiстом визначень, що мiстяться в додатку C.

2. Що стосується застосування Конвенцiї будь-якою Стороною, то будь-який невизначений у Конвенцiї термiн, якщо контекст не вимагає iншого, має значення, якого йому надано в правi цiєї Сторони стосовно податкiв, охоплених Конвенцiєю.

3. Сторони повiдомляють одному з Депозитарiїв про будь-яку змiну, яка повинна бути внесена до додаткiв B та C. Така змiна набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає iз закiнченням тримiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення вiдповiдним Депозитарiєм.

ГЛАВА III
Форми допомоги

Роздiл I
Обмiн iнформацiєю

Стаття 4
Загальнi положення

1. Сторони, зокрема як передбачено в цьому роздiлi, здiйснюють обмiн будь-якою iнформацiєю, яка може бути доречною для:

a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованостi й здiйснення виконавчих заходiв з метою її стягнення; i

b) притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi чи порушення кримiнального переслiдування в судовому органi.

Iнформацiя, яка може бути не доречною для таких цiлей, обмiну за цiєю Конвенцiєю не пiдлягає.

2. Сторона може використовувати iнформацiю, отриману за цiєю Конвенцiєю, як доказ у кримiнальному судi, тiльки якщо Сторона, яка надала таку iнформацiю, дала попереднiй дозвiл. Проте будь-якi двi чи бiльше Сторiн можуть домовитися мiж собою про скасування умови отримання попереднього дозволу.

3. Будь-яка Сторона в заявi на iм'я одного з Депозитарiїв може зазначити, що вiдповiдно до її внутрiшнього законодавства органи цiєї Сторони можуть iнформувати свого резидента чи громадянина про надання згiдно зi статтями 5 i 7 iнформацiї, яка його стосується, до передачi такої iнформацiї.

Стаття 5
Обмiн iнформацiєю на прохання

1. На прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючiй державi будь-яку iнформацiю, що згадується в статтi 4 та стосується конкретних осiб чи операцiй.

2. Якщо iнформацiї, яка мiститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цiєю державою прохання про надання iнформацiї, ця держава вживає всiх вiдповiдних заходiв для надання запитуючiй державi запитуваної iнформацiї.

Стаття 6
Автоматичний обмiн iнформацiєю

Стосовно категорiй випадкiв i вiдповiдно до процедур, якi вони визначають за спiльною згодою, двi чи бiльше Сторiн автоматично обмiнюються iнформацiєю, згаданою в статтi 4.

Стаття 7
Спонтанний обмiн iнформацiєю

1. Будь-яка Сторона без попереднього прохання надає вiдому їй iнформацiю iншiй Сторонi в таких випадках:

a) перша Сторона має пiдстави припускати, що на територiї iншої Сторони може мати мiсце втрата податку;

b) платник податку отримує знижку чи звiльнення вiд податку на територiї першої Сторони, що може призвести до збiльшення суми податку чи до оподаткування на територiї iншої Сторони;

c) пiдприємницькi операцiї мiж платником податку однiєї Сторони та платником податку iншої Сторони здiйснюються через одну чи бiльше країн таким чином, що це може призвести до зменшення суми податку на територiї однiєї чи iншої Сторони або на територiї обох Сторiн;

d) Сторона має пiдстави припускати, що сума податку може бути зменшена внаслiдок фiктивних переказiв прибутку в межах об'єднань пiдприємств;

e) iнформацiя, надана першiй Сторонi iншою Стороною, дозволила першiй Сторонi зiбрати iнформацiю, яка може бути корисною для визначення суми податку на територiї iншої Сторони.

2. Кожна Сторона вживає таких заходiв та здiйснює такi процедури, якi є необхiдними для забезпечення наявностi iнформацiї, згаданої в пунктi 1, для передачi iншiй Сторонi.

Стаття 8
Одночаснi податковi перевiрки

1. На прохання однiєї з них двi чи бiльше Сторiн проводять мiж собою консультацiї з метою визначення випадкiв i процедур проведення одночасних податкових перевiрок. Кожна Сторона вирiшує, чи бажає вона чи не бажає брати участь в конкретнiй одночаснiй податковiй перевiрцi.

2. Для цiлей цiєї Конвенцiї одночасна податкова перевiрка означає домовленiсть мiж двома чи бiльше Сторонами про проведення одночасно перевiрки на своїй територiї стану сплати податкiв особою чи особами, якi становлять для них спiльний чи сумiжний iнтерес, з метою обмiну будь-якою вiдповiдною iнформацiєю, яку вони таким чином отримують.

Стаття 9
Податковi перевiрки за кордоном

1. На прохання вповноваженого органу запитуючої держави вповноважений орган запитуваної держави може дозволити представникам уповноваженого органу запитуючої держави бути присутнiми на вiдповiднiй частинi податкової перевiрки в запитуванiй державi.

2. Якщо прохання приймається, уповноважений орган запитуваної держави якнайскорiше повiдомляє уповноваженому органовi запитуючої держави про час i мiсце перевiрки, орган або посадову особу, яким доручено провести перевiрку, та процедури й умови, установленi запитуваною державою для проведення перевiрки. Усi рiшення стосовно проведення перевiрки ухвалюються запитуваною державою.

3. Будь-яка Сторона може поiнформувати одного з Депозитарiїв про свiй намiр не приймати загалом прохання, згаданi в пунктi 1. Така заява може бути зроблена чи вiдкликана будь-коли.

Стаття 10
Суперечлива iнформацiя

Якщо Сторона отримує вiд iншої Сторони таку iнформацiю про стан сплати податкiв особою, яка, на її думку, суперечить iнформацiї, що вона має у своєму розпорядженнi, вона повiдомляє про це Сторонi, яка надала iнформацiю.

Роздiл II
Допомога в стягненнi податкiв

Стаття 11
Стягнення податкової заборгованостi

1. На прохання запитуючої держави запитувана держава з урахуванням положень статей 14 й 15 вживає необхiдних заходiв для стягнення податкової заборгованостi, належної до сплати першiй державi, нiби ця заборгованiсть, виникла в запитуванiй державi.

2. Положення пункту 1 застосовуються лише до податкової заборгованостi, яка є предметом документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованостi в запитуючiй державi, та, якщо вiдповiднi Сторони не домовилися про iнше, яка не оспорюється.

Проте, якщо заборгованiсть, лiчиться за особою, яка не є резидентом запитуючої держави, застосовується лише пункт 1, коли вiдповiднi Сторони не домовилися про iнше, у випадках, коли заборгованiсть не може бiльше оспорюватися.

3. Зобов'язання надавати допомогу в стягненнi податкової заборгованостi стосовно померлої особи чи її майна обмежується вартiстю цього майна чи власностi, набутої кожним бенефiцiаром майна, залежно вiд того, чи повинна заборгованiсть стягуватися з майна чи з бенефiцiарiв такого майна.

Стаття 12
Заходи для збереження суми податкiв

На прохання запитуючої держави запитувана держава з метою стягнення суми податку вживає заходiв для її збереження, навiть якщо заборгованiсть оспорюється або ще не є предметом документа, що дозволяє її примусове стягнення.

Стаття 13
Документи, якi додаються до прохання про надання допомоги

1. До прохання про надання адмiнiстративної допомоги згiдно iз цим роздiлом додаються:

a) заява про те, що заборгованiсть стосується податку, до якого застосовується ця Конвенцiя, та, у випадку стягнення, про те, що з урахуванням пункту 2 статтi 11 заборгованiсть не оспорюється або не може оспорюватися;

b) офiцiйна копiя документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованостi в запитуючiй державi; та

c) будь-який iнший документ, необхiдний для здiйснення стягнення чи заходiв зi збереження суми податкiв.

2. Документ, що дозволяє примусове стягнення в запитуючiй державi, у вiдповiдних випадках i згiдно з положеннями, чинними в запитуванiй державi, приймається, визнається, доповнюється або замiнюється якнайскорiше вiд дати отримання прохання про надання допомоги документом, що дозволяє примусове стягнення в запитуванiй державi.

Стаття 14
Строки

1. Питання стосовно будь-якого перiоду, пiсля закiнчення якого заборгованiсть не може примусово стягуватися, регулюються законодавством запитуючої держави. У проханнi про надання допомоги наводиться конкретна iнформацiя про цей перiод.

2. Заходи стягнення, якi здiйснюються запитуваною державою вiдповiдно до прохання про надання допомоги та внаслiдок яких згiдно iз законодавством цiєї держави перiод, згаданий у пунктi 1, може призупинятися чи припинятися, повиннi також мати такi самi наслiдки за законодавством запитуючої держави. Запитувана держава iнформує запитуючу державу про такi заходи.

3. У будь-якому випадку запитувана держава не зобов'язана виконувати прохання про надання допомоги, яке подається через 15 рокiв вiд дати ухвалення первинного документа, що дозволяє примусове стягнення.

Стаття 15
Переважне право

Стягнення податкової заборгованостi, в якому надається допомога, не має в запитуванiй державi жодного спецiального переважного права перед стягненням заборгованостi, належної до сплати цiй державi, навiть якщо процедура стягнення є такою самою, як i процедура стягнення податкової заборгованостi, належної до сплати цiй державi.

Стаття 16
Вiдстрочка сплати

Запитувана держава може дозволяти вiдстрочку сплати чи сплату частинами, якщо її законодавство чи адмiнiстративна практика дозволяють за подiбних обставин, але спершу вона iнформує про це запитуючу державу.

Роздiл III
Вручення документiв

Стаття 17
Вручення документiв

1. На прохання запитуючої держави запитувана держава вручає адресату документи, зокрема тi, якi стосуються судових рiшень, що надсилаються запитуючою державою та стосуються податку, до якого застосовується ця Конвенцiя.

2. Запитувана держава здiйснює вручення документiв:

a) у спосiб, установлений її внутрiшнiм законодавством для вручення документiв суттєво подiбного характеру;

b) настiльки, наскiльки це можливо, у конкретний спосiб, про який попросила запитуюча держава, або в спосiб, який найбiльше схожий на такий спосiб i передбачений її законодавством.

3. Будь-яка Сторона може здiйснювати вручення документiв особi, яка знаходиться на територiї iншої Сторони, безпосередньо поштою.

4. Нiщо в цiй Конвенцiї не тлумачиться як таке, що робить не дiйсним будь-яке вручення документiв Стороною вiдповiдно до її законодавства.

5. Коли документ вручається вiдповiдно до цiєї статтi, додання його перекладу не є обов'язковим. Проте у випадках, коли вiдомо, що адресат не розумiє мови, якою складено цей документ, запитувана держава вживає заходiв для забезпечення його перекладу або пiдготовки його стислого викладу своєю офiцiйною мовою або однiєю зi своїх офiцiйних мов. Вона може також звернутися до запитуючої держави з проханням забезпечити або переклад документа, або додання до нього його стислого викладу однiєю з офiцiйних мов запитуваної держави, Ради Європи чи ОЕСР.

ГЛАВА IV
Положення, якi стосуються всiх форм допомоги

Стаття 18
Iнформацiя, яку повинна надавати запитуюча держава

1. У проханнi про надання допомоги зазначається у вiдповiдних випадках:

a) орган або установа, якi iнiцiювали прохання, подане уповноваженим органом;

b) прiзвище, адреса та будь-якi iншi вiдомостi, що допомагають iдентифiкувати особу, стосовно якої подається прохання;

c) у випадку прохання про надання iнформацiї - форма, в якiй запитуюча держава бажає отримати iнформацiю для задоволення своїх потреб;

d) у випадку прохання про надання допомоги в стягненнi податку чи здiйсненнi заходiв зi збереження суми податку - характер податкової заборгованостi, структура податкової заборгованостi й майно, за рахунок якого податкова заборгованiсть може бути стягнена;

e) у випадку прохання про вручення документiв - характер i предмет документа, який повинен бути вручений;

f) чи вiдповiдає прохання законодавству та адмiнiстративнiй практицi запитуючої держави та чи воно обґрунтоване у свiтлi вимог статтi 19.

2. Як тiльки будь-яка iнша iнформацiя, що стосується прохання про надання допомоги, стає вiдомою запитуючiй державi, остання надсилає її запитуванiй державi.

Стаття 19
Можливiсть вiдхилення прохання

Запитувана держава не зобов'язана приймати прохання до виконання, якщо запитуюча держава не використала всiх засобiв, що iснують на її територiї, за винятком випадкiв, коли використання таких засобiв може зумовити недомiрнi труднощi.

Стаття 20
Вiдповiдь на прохання про надання допомоги

1. Якщо прохання про надання допомоги приймається до виконання, запитувана держава якнайскорiше iнформує запитуючу державу про вжитi заходи й результати допомоги.

2. Якщо прохання вiдхиляється, запитувана держава якнайскорiше iнформує запитуючу державу про таке рiшення та причини його ухвалення.

3. Якщо у випадку прохання про надання iнформацiї запитуюча держава визначила форму, в якiй вона бажає отримати iнформацiю, та якщо запитувана держава може це зробити, запитувана держава надає iнформацiю в запитуванiй формi.

Стаття 21
Захист осiб та межi зобов'язання надавати допомогу

1. Нiщо в цiй Конвенцiї не зашкоджує правам i гарантiям, якi забезпечуються особам законодавством або адмiнiстративною практикою запитуваної держави.

2. За винятком статтi 14, положення цiєї Конвенцiї не тлумачаться як такi, що покладають на запитувану державу зобов'язання:

a) здiйснювати заходи всупереч її законодавству чи адмiнiстративнiй практицi або законодавству чи адмiнiстративнiй практицi запитуючої держави;

b) здiйснювати заходи, якi, на її думку, порушують громадський порядок (ordre public) або суперечать її першорядним iнтересам;

c) надавати iнформацiю, яка не може бути отримана вiдповiдно до її законодавства чи адмiнiстративної практики або законодавства чи адмiнiстративної практики запитуючої держави;

d) надавати iнформацiю, яка може розкрити будь-яку торгову, пiдприємницьку, промислову, комерцiйну чи професiйну таємницю або торговий процес чи iнформацiю, розголошення яких може порушувати громадський порядок (ordre public) чи суперечити її першорядним iнтересам;

e) надавати адмiнiстративну допомогу, якщо та настiльки, наскiльки вона вважає, що оподаткування в запитуючiй державi суперечить загальновизнаним принципам оподаткування чи положенням будь-якого договору про усунення подвiйного оподаткування чи будь-якого iншого договору, укладеного запитуваною державою iз запитуючою державою;

f) надавати допомогу, якщо застосування цiєї Конвенцiї може призвести до дискримiнацiї мiж громадянином запитуваної держави та громадянами запитуючої держави, якi знаходяться у такому самому становищi.

Стаття 22
Таємнiсть

1. З будь-якою iнформацiєю, яку Сторона отримала згiдно iз цiєю Конвенцiєю, поводяться як з таємною так само, як з iнформацiєю, отриманою вiдповiдно до внутрiшнього законодавства цiєї Сторони або за умов таємностi, якi застосовуються на територiї Сторони, що надає iнформацiю, якщо такi умови є бiльш суворими.

2. Така iнформацiя в будь-якому випадку розголошується лише особам або органам (зокрема судам та адмiнiстративним чи наглядовим органам), якi причетнi до оцiнки, збору чи стягнення, до здiйснення виконавчих заходiв чи кримiнального переслiдування стосовно податкiв, належних до сплати цiй Сторонi, або причетнi до прийняття рiшень за апеляцiями стосовно таких податкiв. Ця iнформацiя може використовуватися лише особами чи органами, згаданими вище, i тiльки для зазначених цiлей. Незважаючи на положення пункту 1, вони можуть розголошувати її пiд час вiдкритого судового розгляду або в судових рiшеннях, що стосуються таких податкiв, за наявностi попереднього дозволу вповноваженого органу Сторони, що надає iнформацiю. Проте будь-якi двi чи бiльше Сторiн можуть за спiльною згодою вiдмовитися вiд умови отримання попереднього дозволу.

3. Якщо Сторона заявила застереження, передбачене в пiдпунктi "a" пункту 1 статтi 30, будь-яка iнша Сторона, що отримує iнформацiю вiд цiєї Сторони, не може використовувати її стосовно податку, що належить до категорiї, стосовно якої заявлено застереження. Так само Сторона, що заявила таке застереження, не може використовувати iнформацiю, отриману згiдно iз цiєю Конвенцiєю, для податку, що належить до категорiї, стосовно якої заявлено застереження.

4. Незважаючи на положення пунктiв 1, 2 й 3, iнформацiя, отримана Стороною, може використовуватися для iнших цiлей, коли така iнформацiя може використовуватися для таких iнших цiлей згiдно iз законодавством Сторони, що надає iнформацiю, та коли вповноважений орган цiєї Сторони дає дозвiл на таке використання. Iнформацiя, надана однiєю Стороною iншiй Сторонi, може передаватися останньою третiй Сторонi за наявностi попереднього дозволу вповноваженого органу першої Сторони.

Стаття 23
Подання позовiв

1. Позови, якi стосуються заходiв, ужитих згiдно iз цiєю Конвенцiєю запитуваною державою, подаються лише до вiдповiдного органу цiєї держави.

2. Позови, якi стосуються заходiв, ужитих згiдно iз цiєю Конвенцiєю запитуючою державою, зокрема тi, що в галузi стягнення стосуються iснування або розмiру податкової заборгованостi чи документа, який дозволяє її примусове стягнення, подаються лише до вiдповiдного органу цiєї держави. Якщо такi позови подано, то запитуюча держава iнформує про це запитувану державу, яка призупиняє процедуру до ухвалення рiшення вiдповiдним органом. Проте запитувана держава, якщо до неї з таким проханням звертається запитуюча держава, уживає заходiв зi збереження суми податку для забезпечення стягнення. Запитувана держава може також бути поiнформованою про такi позови будь-якою заiнтересованою особою. Вiдразу пiсля отримання такої iнформацiї запитувана держава, якщо необхiдно, консультується iз цього питання iз запитуючою державою.

3. Як тiльки проголошено остаточне рiшення за поданим позовом, запитувана держава чи запитуюча держава у вiдповiдних випадках негайно повiдомляє iншiй державi про це рiшення та про наслiдки, яке воно має для прохання про надання допомоги.

ГЛАВА V
Спецiальнi положення

Стаття 24
Виконання Конвенцiї

1. Сторони за посередництвом їхнiх вiдповiдних уповноважених органiв пiдтримують зв'язок одна з одною для виконання цiєї Конвенцiї. Для цього вповноваженi органи можуть спiлкуватися безпосередньо мiж собою та можуть дозволяти пiдпорядкованим їм органам дiяти вiд їхнього iменi. Уповноваженi органи двох чи бiльше Сторiн можуть за спiльною згодою визначати порядок застосування мiж ними Конвенцiї.

2. Якщо запитувана держава вважає, що застосування цiєї Конвенцiї в конкретному випадку може мати серйознi та небажанi наслiдки, уповноваженi органи запитуваної та запитуючої держави консультуються мiж собою й докладають зусиль для врегулювання ситуацiї за обопiльною згодою.

3. Координуючий орган у складi представникiв уповноважених органiв Сторiн здiйснює нагляд за виконанням та вдосконаленням цiєї Конвенцiї пiд егiдою ОЕСР. Для цього координуючий орган рекомендує вживати будь-яких заходiв, якi можуть сприяти досягненню загальних цiлей Конвенцiї. Зокрема, вiн дiє як форум для вивчення нових методiв та процедур розширення мiжнародного спiвробiтництва в податкових справах та у вiдповiдних випадках вiн може рекомендувати змiни чи поправки до Конвенцiї. Держави, якi пiдписали Конвенцiю, але ще не ратифiкували, прийняли чи затвердили її, мають право бути представленими на засiданнях координуючого органу як спостерiгачi.

4. Будь-яка Сторона може звернутися до координуючого органу з проханням надати висновки стосовно тлумачення положень Конвенцiї.

5. У випадках, коли мiж двома чи бiльше Сторонами виникають труднощi або сумнiви стосовно виконання чи тлумачення Конвенцiї, уповноваженi органи цих Сторiн докладають зусиль для врегулювання питання за спiльною згодою. Рiшення про досягнення такої згоди повiдомляється координуючому органовi.

6. Генеральний секретар ОЕСР iнформує Сторони та держави, якi пiдписали Конвенцiю, але ще не ратифiкували, прийняли чи затвердили її, про висновки, наданi координуючим органом згiдно з положеннями викладеного вище пункту 4, та про досягнення спiльної згоди вiдповiдно до викладеного вище пункту 5.

Стаття 25
Мова

Прохання про надання допомоги та вiдповiдi на них складаються однiєю з офiцiйних мов ОЕСР та Ради Європи чи будь-якою iншою мовою, визначеною мiж вiдповiдними Договiрними Державами на двосторонньому рiвнi.

Стаття 26
Витрати

Якщо вiдповiднi Сторони на двосторонньому рiвнi не домовилися про iнше:

a) звичайнi витрати, пов'язанi з наданням допомоги, сплачуються запитуваною державою;

b) надзвичайнi витрати, пов'язанi з наданням допомоги, сплачуються запитуючою державою.

ГЛАВА VI
Прикiнцевi положення

Стаття 27
Iншi мiжнароднi угоди або домовленостi

1. Можливостi надання допомоги, передбаченi цiєю Конвенцiєю, не обмежують можливостей i самi не обмежуються можливостями, передбаченими в iснуючих або майбутнiх мiжнародних угодах чи iнших домовленостях, укладених мiж вiдповiдними Сторонами, чи в iнших документах, що стосуються спiвробiтництва в податкових справах.

2. Незважаючи на правила, якi мiстить ця Конвенцiя, Сторони, якi є членами Європейського економiчного спiвтовариства, застосовують у своїх взаємних вiдносинах загальнi правила, що є чинними в Спiвтовариствi.

Стаття 28
Пiдписання Конвенцiї та набрання нею чинностi

1. Цю Конвенцiю вiдкрито для пiдписання державами - членами Ради Європи та країнами - членами ОЕСР. Вона пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю чи затвердженню. Ратифiкацiйнi грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберiгання одному з Депозитарiїв.

2. Ця Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає iз закiнченням тримiсячного перiоду вiд дати, на яку п'ять держав висловили свою згоду на обов'язковiсть для них Конвенцiї вiдповiдно до положень пункту 1.

3. Стосовно будь-якої держави - члена Ради Європи чи будь-якої країни - члена ОЕСР, яка висловить свою згоду на обов'язковiсть для неї Конвенцiї пiсля набрання нею чинностi, Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає iз закiнченням тримiсячного перiоду вiд дати здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про приєднання чи затвердження.

Стаття 29
Територiальне застосування Конвенцiї

1. Кожна держава пiд час пiдписання чи здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття чи затвердження може визначити територiю (територiї), до якої застосовуватиметься ця Конвенцiя.

2. Будь-яка держава в будь-коли пiсля цього за допомогою заяви на iм'я одного з Депозитарiїв може поширити дiю цiєї Конвенцiї на будь-яку iншу територiю, визначену в цiй заявi. Стосовно такої територiї Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає iз закiнченням тримiсячного перiоду вiд дати отримання такої заяви Депозитарiєм.

3. Будь-яка заява, зроблена вiдповiдно до будь-якого з двох попереднiх пунктiв, може стосовно будь-якої територiї, визначеної в цiй заявi, бути вiдкликана шляхом подання вiдповiдного повiдомлення на iм'я одного з Депозитарiїв. Вiдкликання набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає iз закiнченням тримiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення Депозитарiєм.

Стаття 30
Застереження

1. Будь-яка держава пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти чи свого документа про прийняття або затвердження чи будь-коли пiсля цього може заявити, що вона залишає за собою право:

a) у жоднiй формi не надавати допомоги стосовно податкiв iнших Сторiн, якi належать до будь-яких з категорiй, наведених у пiдпунктi "b" пункту 1 статтi 2, якщо вона не внесла до додатку A Конвенцiї жодного зi своїх податкiв, якi належать до цiєї категорiї;

b) не надавати допомоги в стягненнi будь-якої податкової заборгованостi чи в стягненнi адмiнiстративного штрафу стосовно всiх податкiв або тiльки податкiв, якi належать до однiєї чи бiльше з категорiй, наведених у пунктi 1 статтi 2;

c) не надавати допомоги стосовно будь-якої податкової заборгованостi, яка iснує на дату набрання Конвенцiєю чинностi стосовно цiєї держави, або у випадках, коли ранiше було заявлено застереження згiдно з викладеним вище пiдпунктом "a" чи "b", на дату вiдкликання такого застереження стосовно податкiв, якi належать до вiдповiдної категорiї;

d) не надавати допомоги у врученнi документiв стосовно всiх податкiв або тiльки податкiв, якi належать до однiєї чи бiльше з категорiй, наведених у пунктi 1 статтi 2;

e) не дозволяти здiйснювати вручення документiв поштою, яке передбачено в пунктi 3 статтi 17.

2. Жодне iнше застереження не дозволяється.

3. Пiсля набрання цiєю Конвенцiєю чинностi стосовно будь-якої Сторони ця Сторона може заявити одне чи бiльше застережень, якi наведено в пунктi 1 та якi вона не заявила пiд час ратифiкацiї, прийняття чи затвердження. Такi застереження набирають чинностi в перший день мiсяця, що настає iз закiнченням тримiсячного перiоду вiд дати отримання застереження одним з Депозитарiїв.

4. Будь-яка Сторона, яка заявила застереження згiдно з пунктами 1 i 3, може повнiстю або частково вiдкликати його шляхом подання вiдповiдного повiдомлення на iм'я одного з Депозитарiїв. Вiдкликання набирає чинностi вiд дати отримання такого повiдомлення Депозитарiєм.

5. Сторона, яка заявила застереження стосовно одного з положень цiєї Конвенцiї, не може вимагати застосування цього положення будь-якою iншою Стороною; проте вона може, якщо її застереження є частковим, вимагати застосування цього положення настiльки, наскiльки вона сама його прийняла.

Стаття 31
Денонсацiя

1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цю Конвенцiю за допомогою вiдповiдного повiдомлення на iм'я одного з Депозитарiїв.

2. Така денонсацiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає iз закiнченням тримiсячного перiоду вiд дати отримання повiдомлення Депозитарiєм.

3. Для будь-якої Сторони, яка денонсує Конвенцiю, положення статтi 22 залишаються обов'язковими доти, доки в її розпорядженнi знаходяться будь-якi документи чи будь-яка iнформацiя, отриманi згiдно з Конвенцiєю.

Стаття 32
Депозитарiї та їхнi функцiї

1. Депозитарiй, якому було подано будь-який документ, будь-яке повiдомлення чи сповiщення, повiдомляє державам - членам Ради Європи та країнам - членам ОЕСР про:

a) будь-яке пiдписання;

b) здачу на зберiгання будь-якої ратифiкацiйної грамоти чи будь-якого документа про прийняття або затвердження;

c) будь-яку дату набрання цiєю Конвенцiєю чинностi вiдповiдно до положень статей 28 та 29;

d) будь-яку заяву, зроблену на виконання положень пункту 3 статтi 4 або пункту 3 статтi 9, та про вiдкликання будь-якої такої заяви;

e) будь-яке застереження, заявлене на виконання положень статтi 30, та про вiдкликання будь-якого застереження, здiйснене на виконання положень пункту 4 статтi 30;

f) будь-яке повiдомлення, отримане на виконання положень пункту 3 або 4 статтi 2, пункту 3 статтi 3, статтi 29 або пункту 1 статтi 31;

g) будь-яку iншу дiю, будь-яке повiдомлення чи сповiщення, якi стосуються цiєї Конвенцiї.

2. Депозитарiй, який отримує будь-яке сповiщення чи надсилає будь-яке повiдомлення на виконання положень пункту 1, негайно iнформує про це iншого Депозитарiя.

На посвiдчення чого тi, що пiдписалися нижче, належним чином на те вповноваженi, пiдписали цю Конвенцiю.

Учинено в Страсбурзi 25 сiчня 1988 року англiйською та французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, у двох примiрниках, один з яких зберiгатиметься в архiвi Ради Європи, а iнший в архiвi ОЕСР. Генеральнi секретарi Ради Європи та ОЕСР надсилають засвiдченi копiї Конвенцiї кожнiй державi - члену Ради Європи та країнi - члену ОЕСР.

Додаток A

Податки, до яких може застосовуватися Конвенцiя

(Пункт 2 статтi 2 Конвенцiї)

Додаток B

Уповноваженi органи

(Пiдпункт "d" пункту 1 статтi 3 Конвенцiї)

Додаток C

Визначення слова "громадянин" для цiлей Конвенцiї

(Пiдпункт "e" пункту 1 статтi 3 Конвенцiї)