ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

вiд 14.05.2012 р.	N 8229/6/15-1215

     Державна податкова служба України розглянула лист <...> щодо оподаткування платежiв за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та сумiжним правом i повiдомляє.

     Вiдповiдно до пiдпункту 14.1.225 пункту 14.1 статтi 14 Податкового кодексу України (далi - Кодекс) роялтi - будь-який платiж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та сумiжним правом. При цьому пiд термiном "платежi за авторськими правами та лiцензiями" розумiють будь-якi платежi, якi отриманi як компенсацiя за продаж, використання або надання права використання.

     При визначеннi об'єкта оподаткування враховуються, зокрема, витрати з нарахування роялтi (абзац перший пiдпункту 140.1.2 пункту 140.1 статтi 140 Кодексу). При цьому, вiдповiдно до абзацу другого пiдпункту 140.1.2 пункту 140.1 статтi 140 Кодексу до складу витрат не включаються нарахування роялтi у звiтному перiодi на користь:

     1) нерезидента (крiм нарахувань на користь постiйного представництва нерезидента, яке пiдлягає оподаткуванню згiдно з пунктом 160.8, нарахувань, що здiйснюються суб'єктами господарювання у сферi телебачення i радiомовлення вiдповiдно до Закону України "Про телебачення i радiомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, сумiжним правом на кiнематографiчнi фiльми iноземного виробництва, музичнi та лiтературнi твори) в обсязi, що перевищує 4 вiдсотки доходу (виручки) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартiсть та акцизного податку) за рiк, що передує звiтному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:

     а) особа, на користь якої нараховуються роялтi, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням пункту 161.3 статтi 161 цього Кодексу;

     б) особа, на користь якої нараховується плата за такi послуги, не є бенефiцiарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги, за виключенням випадкiв, коли бенефiцiар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду iншим особам;

     в) роялтi виплачуються щодо об'єктiв, права iнтелектуальної власностi щодо яких вперше виникли у резидента України.

     У разi виникнення розбiжностей мiж податковим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набутi) права iнтелектуальної власностi на об'єкт iнтелектуальної власностi, такi податковi органи зобов'язанi звернутися до спецiально уповноваженого органу, визначеного Кабiнетом Мiнiстрiв України, для отримання вiдповiдного висновку;

     г) особа, на користь якої нараховуються роялтi, не пiдлягає оподаткуванню у вiдношеннi роялтi в державi, резидентом якої вона є;

     • юридичної особи, яка вiдповiдно до статтi 154 цього Кодексу звiльнена вiд сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, iншою, нiж встановлена в пунктi 151.1 статтi 151 цього Кодексу;

     • особи, яка сплачує податок у складi iнших податкiв, крiм фiзичних осiб, якi оподатковуються в порядку, встановленому роздiлом IV цього Кодексу.

     Документ, який пiдтверджує вiдсутнiсть пiдстав у нарахуваннi роялтi згiдно iз частиною "в" абзацу другого пiдпункту 140.1.2 пункту 140.1 статтi 140 Кодексу, є висновок Мiнiстерства освiти i науки щодо особи - резидента України, у якого вперше виникли права iнтелектуальної власностi.

     Щодо виключення роялтi згiдно iз частиною "г" абзацу другого пiдпункту 140.1.2 пункту 140.1 статтi 140 Кодексу необхiдно враховувати положення мiжнародних договорiв про уникнення подвiйного оподаткування.

     Норми частини "б" абзацу другого пiдпункту 140.1.2 пункту 140.1 статтi 140 Кодексу застосовуються з урахуванням вимог пiдпункту 139.1.9 пункту 139.1 статтi 139 Кодексу, вiдповiдно до якого документами, якi пiдтверджують право вiднесення понесених сум до складу витрат, є розрахунковi, платiжнi та iншi первиннi документи, обов'язковiсть ведення i зберiгання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського облiку та нарахування податку.

     Вiдповiдно до пункту 160.1 статтi 160 Кодексу будь-якi доходи, отриманi нерезидентом iз джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку i за ставками, визначеними статтею 160 Кодексу.

     Резидент або постiйне представництво нерезидента, що здiйснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крiм постiйного представництва нерезидента на територiї України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом вiд провадження господарської дiяльностi (у тому числi на рахунки нерезидента, що ведуться в нацiональнiй валютi), крiм доходiв, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цiєї статтi, зобов'язанi утримувати податок з таких доходiв, зазначених у пунктi 160.1 цiєї статтi, за ставкою в розмiрi 15 вiдсоткiв їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету пiд час такої виплати, якщо iнше не передбачено положеннями мiжнародних договорiв України з країнами резиденцiї осiб, на користь яких здiйснюються виплати, що набрали чинностi.

     Порядок застосування мiжнародного договору України про уникнення подвiйного оподаткування стосовно повного або часткового звiльнення вiд оподаткування доходiв нерезидентiв iз джерелом їх походження з України визначено статтею 103 Кодексу.

     Згiдно з пунктом 103.3 статтi 103 Кодексу бенефiцiарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цiлей застосування пониженої ставки податку згiдно з правилами мiжнародного договору України до дивiдендiв, процентiв, роялтi, винагород тощо нерезидента, отриманих iз джерел в Українi, вважається особа, що має право на отримання таких доходiв.

     При цьому бенефiцiарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фiзична особа, навiть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номiнальним утримувачем (номiнальним власником) або є тiльки посередником щодо такого доходу.

     У вiдповiдностi до глави 31 "Комерцiйне посередництво" Господарського кодексу України посередницька дiяльнiсть розумiється як агентська дiяльнiсть.

     З огляду на викладене, якщо договiр, який укладено правовласником та платником податкiв, не є договором комiсiї, доручення та агентським договором, для оподаткування платежiв, якi нараховуються на користь нерезидента, платник податку може застосовувати положення статтi 103 Кодексу i мiжнародних договорiв України про уникнення подвiйного оподаткування.

     Водночас згiдно iз пунктом 3.2 статтi 3 Кодексу якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi цим Кодексом, застосовуються правила мiжнародного договору.

     Оподаткування доходiв резидентiв Республiки Кiпр регулюється положеннями Угоди мiж Урядом Союзу Радянських Соцiалiстичних Республiк та Урядом Республiки Кiпр про уникнення подвiйного оподаткування доходiв та майна вiд 29.10.82 р., який ратифiковано Верховною Радою України. Згiдно зi статтею 6 Угоди платежi за авторськими правами i лiцензiями, якi нараховуються iз джерел в однiй iз Договiрних країн iз особою iз постiйним мiсцезнаходженням в iншiй Договiрнiй країнi, не пiдлягають оподаткуванню у першiй країнi.

     Вiдповiдно до пункту 103.4 статтi 103 Кодексу пiдставою для звiльнення (зменшення) вiд оподаткування доходiв iз джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 i 103.6 цiєї статтi, особi (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довiдки (або її нотарiально засвiдченої копiї), яка пiдтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено мiжнародний договiр України, а також iнших документiв, якщо це передбачено мiжнародним договором України.

Заступник Голови

А. Iгнатов