ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

IНДИВIДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦIЯ

31.05.2018	N 2394/С/99-99-13-01-02-14/IПК

     Державна фiскальна служба України вiдповiдно до ст. 52 Податкового кодексу України (далi - Кодекс) розглянула Ваше звернення щодо надання податкової консультацiї з питань практичного застосування деяких норм податкового законодавства, зокрема щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартiсть (далi - ПДВ) при здiйсненнi операцiй з ввезення на митну територiю України транспортних засобiв (сiдельних тягачiв), i з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненнi, повiдомляє таке.

     Порядок адмiнiстрування ПДВ встановлено роздiлом V Кодексу.

     Вiдповiдно до пп. "ґ" п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту вiдносяться суми ПДВ, сплаченi/нарахованi у разi здiйснення операцiй з ввезення товарiв та/або необоротних активiв на митну територiю України.

     При цьому для операцiй iз ввезення на митну територiю України товарiв датою вiднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згiдно з п. 187.8 ст. 187 Кодексу (п. 198.2 ст. 198 Кодексу).

     Податковий кредит звiтного перiоду визначається виходячи з договiрної (контрактної) вартостi товарiв/послуг та складається iз сум податкiв, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звiтного перiоду, зокрема у зв'язку з ввезенням товарiв та/або необоротних активiв на митну територiю України.

     Нарахування податкового кредиту здiйснюється незалежно вiд того, чи такi товари/послуги та основнi фонди почали використовуватися в оподатковуваних операцiях у межах провадження господарської дiяльностi платника податку протягом звiтного податкового перiоду, а також вiд того, чи здiйснював платник податку оподатковуванi операцiї протягом такого звiтного податкового перiоду (п. 198.3 ст. 198 Кодексу).

     Не вiдносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарiв/послуг, не пiдтвердженi зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не пiдтвердженi митними декларацiями, iншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Кодексу).

     При цьому зазначаємо, що згiдно з п. 201.12 ст. 201 Кодексу у разi ввезення товарiв на митну територiю України документом, що посвiдчує право на вiднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларацiя, оформлена вiдповiдно до вимог законодавства, яка пiдтверджує сплату податку.

     Разом з цим звертаємо увагу на наступне.

     Вiдносини власностi та порядок реалiзацiї права власностi визначають Конституцiя України та Цивiльний кодекс України (далi - ЦКУ).

     Суб'єктами права власностi за ЦКУ є український народ та iншi учасники цивiльних вiдносин, визначенi ст. 2 ЦКУ, тобто фiзичнi та юридичнi особи, держава Україна, Автономна Республiка Крим, територiальнi громади, iноземнi держави та iншi суб'єкти публiчного права (статтi 2 та 318).

     Отже, серед цього перелiку вiдсутнiй такий суб'єкт права власностi, як фiзична особа - пiдприємець.

     Крiм того, Конституцiя України та ЦКУ закрiпили право приватної власностi (статтi 41 та 325 вiдповiдно). Суб'єктами права приватної власностi є фiзичнi та юридичнi особи. Фiзичнi та юридичнi особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видiв майна, якi вiдповiдно до закону не можуть їм належати. Склад, кiлькiсть та вартiсть майна, яке може бути у власностi фiзичних та юридичних осiб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розмiру земельної дiлянки, яка може бути у власностi фiзичної та юридичної особи (стаття 325 ЦКУ).

     Таким чином, суб'єктом права власностi законодавством визнаються фiзичнi особи (громадяни), якi можуть бути власниками будь-якого майна, крiм майна, яке не може знаходитися взагалi у власностi фiзичних осiб, i, водночас, не виокремлюється такий суб'єкт права власностi, як фiзична особа - пiдприємець.

     Статтею 2 Господарського кодексу України (далi - ГКУ) передбачено, що учасниками вiдносин у сферi господарювання є суб'єкти господарювання, у свою чергу суб'єктами господарювання згiдно зi ст. 55 ГКУ є громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть та зареєстрованi вiдповiдно до закону як пiдприємцi.

     При цьому власник має право використовувати своє майно для здiйснення пiдприємницької дiяльностi, крiм випадкiв, встановлених законом (п. 1 ст. 320 ЦКУ).

     Незалежно вiд того, який статус у подальшому фiзична особа обере для себе, у тому числi у разi прийняття рiшення про здiйснення будь-якої дiяльностi, у т. ч. i пiдприємницької, суб'єктом права власностi виступає саме фiзична особа (громадянин), а не фiзична особа - пiдприємець.

     Враховуючи те, що суб'єктом права власностi на придбаний транспортний засiб є фiзична особа (громадянин), а не фiзична особа - пiдприємець, яка здiйснювала оплату за його придбання, то таким чином фактично здiйснюється передача транспортного засобу вiд фiзичної особи - пiдприємця у приватну власнiсть фiзичної особи.

     Вiдповiдно до пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операцiї платникiв ПДВ з постачання товарiв, мiсце постачання яких розташоване на митнiй територiї України, вiдповiдно до ст. 186 Кодексу, у тому числi операцiї з безоплатної передачi та з передачi права власностi на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачi об'єкта фiнансового лiзингу в користування лiзингоотримувачу/орендарю.

     Вiдповiдно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постачання товарiв - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числi продаж, обмiн чи дарування такого товару, а також постачання товарiв за рiшенням суду.

     Постачанням товарiв також вважається будь-яка iз зазначених дiй платника податку щодо матерiальних активiв, якщо платник податку мав право на вiднесення сум податку до податкового кредиту у разi придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна iншiй особi; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарськiй дiяльностi платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною iз господарською дiяльнiстю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операцiях, для його використання в операцiях, що звiльняються вiд оподаткування або не пiдлягають оподаткуванню).

     Крiм того, чинними нормами Кодексу, а саме пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу передбачено, що до доходу платника єдиного податку не включаються отриманi такою фiзичною особою доходи вiд продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на правi власностi фiзичнiй особi та використовується в її господарськiй дiяльностi. Отже, оскiльки доход, отриманий фiзичною особою вiд продажу такого рухомого та нерухомого майна, не включається до складу доходу фiзичної особи - пiдприємця - платника єдиного податку, то понесенi витрати у зв'язку з придбанням зазначеного майна є витратами, якi не пов'язанi з господарською дiяльнiстю фiзичної особи - пiдприємця.

     З огляду на викладене, фiзична особа - пiдприємець має право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при ввезеннi на митну територiю України транспортного засобу (сiдельного тягача), яка зазначена у належним чином оформленiй митнiй декларацiї. При цьому фiзична особа - пiдприємець зобов'язана нарахувати податковi зобов'язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної вiдповiдно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, та скласти податкову накладну на дату набуття права приватної власностi на транспортний засiб фiзичною особою (громадянином) i зареєструвати її в ЄРПН в термiни, встановленi Кодексом для такої реєстрацiї.

     Що стосується питань виписки податкової накладної на фiзичну особу (громадянина) як кiнцевого споживача при здiйсненнi операцiй з придбання транспортних засобiв повiдомляємо таке.

     Оскiльки продаж транспортних засобiв фiзичнiй особi є операцiєю з постачання, то продавець - платник ПДВ повинен скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну. Водночас, оскiльки покупець - фiзична особа, яка не є суб'єктом господарювання, а отже не є платником ПДВ, то у такої фiзичної особи вiдсутнi пiдстави для формування податкового кредиту вiдповiдно до ст. 198 Кодексу.

     У вiдповiдностi до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мiнфiну вiд 31.12.2015 N 1307 (зi змiнами) (далi - Порядок N 1307), така податкова накладна повинна складатися продавцем з урахуванням таких особливостей.

     У верхнiй лiвiй частинi податкової накладної у графi "Не пiдлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помiтка "X" та зазначається тип причини: 02 - Складена на постачання неплатнику податку (п. 8 Порядку N 1307);

     у графi "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а в рядку "Iндивiдуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний IПН "100000000000" (п. 12 Порядку N 1307).

     Вiдповiдно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податкiв, якому надано таку консультацiю.