МIНIСТЕРСТВО ФIНАНСIВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

03.08.2018	N 673

Про затвердження узагальнюючих податкових консультацiй з деяких питань оподаткування податком на додану вартiсть

     Вiдповiдно до пункту 52.6 статтi 52 глави 3 роздiлу II Податкового кодексу України та Порядку надання узагальнюючих податкових консультацiй, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 27 вересня 2017 року N 811, зареєстрованим у Мiнiстерствi юстицiї України 13 жовтня 2017 року за N 1266/31134, наказую:

     1. Затвердити такi, що додаються:

     Узагальнюючу податкову консультацiю щодо особливостей оподаткування податком на додану вартiсть вiд'ємної рiзницi мiж цiною придбання (звичайною цiною) товару та цiною реалiзацiї такого товару на експорт;

     Узагальнюючу податкову консультацiю щодо документального пiдтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобiв;

     Узагальнюючу податкову консультацiю щодо оподаткування податком на додану вартiсть операцiй з отримання постiйним представництвом нерезидента фiнансування вiд головної компанiї - нерезидента;

     Узагальнюючу податкову консультацiю щодо оподаткування податком на додану вартiсть операцiй банкiв та iнших фiнансових установ з передачi у фiнансовий лiзинг майна, набутого ними у власнiсть внаслiдок звернення стягнення на таке майно.

     2. Департаменту податкової полiтики та Департаменту забезпечення комунiкацiй та органiзацiйно-аналiтичної роботи в установленому порядку забезпечити оприлюднення цього наказу на офiцiйному веб-сайтi Мiнiстерства фiнансiв України.

     3. Податковi консультацiї застосовувати у частинi, що не суперечить цим узагальнюючим податковим консультацiям.

     4. В. о. Голови Державної фiскальної служби України Продану М. В. довести цей наказ до вiдома вiдповiдних пiдроздiлiв Державної фiскальної служби України та територiальних органiв Державної фiскальної служби України.

     5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в. о. Голови Державної фiскальної служби України Продана М. В.

В. о. Мiнiстра

О. Маркарова

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Мiнiстерства фiнансiв України 03 серпня 2018 року N 673

Узагальнююча податкова консультацiя
щодо особливостей оподаткування податком на додану вартiсть вiд'ємної рiзницi мiж цiною придбання (звичайною цiною) товару та цiною реалiзацiї такого товару на експорт

     Питання:

     За якою ставкою податку на додану вартiсть пiдлягає оподаткуванню вiд'ємна рiзниця мiж цiною придбання (звичайною цiною) товару та цiною реалiзацiї такого товару на експорт?

     Вiдповiдь:

     Вiдповiдно до пiдпункту "г" пункту 185.1 статтi 185 Податкового кодексу України (далi - Кодекс), об'єктом оподаткування податком на додану вартiсть є операцiї платникiв податку з вивезення товарiв за межi митної територiї України.

     Згiдно з пунктом 188.1 статтi 188 Кодексу база оподаткування операцiй з постачання товарiв/послуг визначається виходячи з їх договiрної вартостi з урахуванням загальнодержавних податкiв та зборiв (крiм акцизного податку на реалiзацiю суб'єктами господарювання роздрiбної торгiвлi пiдакцизних товарiв, збору на обов'язкове державне пенсiйне страхування, що справляється з вартостi послуг стiльникового рухомого зв'язку, податку на додану вартiсть та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лiкарських засобiв, у тому числi компонентiв кровi i вироблених з них препаратiв (крiм лiкарських засобiв у виглядi бальзамiв та елiксирiв).

     При цьому база оподаткування операцiй з постачання товарiв/послуг не може бути нижче цiни придбання таких товарiв/послуг, база оподаткування операцiй з постачання самостiйно виготовлених товарiв/послуг не може бути нижче звичайних цiн, а база оподаткування операцiй з постачання необоротних активiв не може бути нижче балансової (залишкової) вартостi за даними бухгалтерського облiку, що склалася станом на початок звiтного (податкового) перiоду, протягом якого здiйснюються такi операцiї (у разi вiдсутностi облiку необоротних активiв - виходячи iз звичайної цiни), за винятком:

     товарiв (послуг), цiни на якi пiдлягають державному регулюванню;

     газу, який постачається для потреб населення.

     До складу договiрної (контрактної) вартостi включаються будь-якi суми коштiв, вартiсть матерiальних i нематерiальних активiв, що передаються платнику податкiв безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацiєю вартостi товарiв/послуг. До складу договiрної (контрактної) вартостi не включаються суми неустойки (штрафiв та/або пенi), три проценти рiчних та iнфляцiйнi, що отриманi платником податку внаслiдок невиконання або неналежного виконання договiрних зобов'язань.

     До бази оподаткування включаються вартiсть товарiв/послуг, якi постачаються (за виключенням суми компенсацiї на покриття рiзницi мiж фактичними витратами та регульованими цiнами (тарифами) у виглядi виробничої дотацiї з бюджету та/або суми вiдшкодування орендодавцю - бюджетнiй установi витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальнi послуги та на енергоносiї), та вартiсть матерiальних i нематерiальних активiв, що передаються платнику податкiв безпосередньо отримувачем товарiв/послуг, поставлених таким платником податку.

     Слiд зазначити, що пiд постачанням товарiв розумiється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числi продаж, обмiн чи дарування такого товару, а також постачання товарiв за рiшенням суду (пiдпункт 14.1.191 пункту 14.1 статтi 14 Кодексу).

     У випадках, передбачених статтею 189 Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статтi 189 Кодексу.

     Згiдно з пунктом 194.1 статтi 194 Кодексу, операцiї, зазначенi у статтi 185 Кодексу, крiм операцiй, що не є об'єктом оподаткування, звiльнених вiд оподаткування, та операцiй, до яких застосовується нульова ставка та ставка 7 вiдсоткiв, оподатковуються за ставкою, зазначеною в пiдпунктi "а" пункту 193.1 статтi 193 Кодексу, яка є основною, тобто ставка 20 вiдсоткiв.

     За нульовою ставкою вiдповiдно до пiдпункту "а" пiдпункту 195.1.1 пункту 195.1 статтi 195 Кодексу оподатковуються операцiї з вивезення товарiв за межi митної територiї України у митному режимi експорту. Товари вважаються вивезеними за межi митної територiї України, якщо їх вивезення пiдтверджене в порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України, митною декларацiєю, оформленою вiдповiдно до вимог Митного кодексу України.

     Таким чином, виходячи з норм Кодексу ставка податку застосовується в цiлому до виду операцiї, яка здiйснюється платником податку. Тому у разi здiйснення операцiї з експорту товару за цiною нижче цiни придбання (звичайної цiни) такого товару, нульова ставка застосовується до такої операцiї в цiлому, за умови пiдтвердження факту вивезення товарiв у вiдповiдному митному режимi належно оформленою митною декларацiєю.

В. о. директора Департаменту податкової полiтики

В. П. Овчаренко

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Мiнiстерства фiнансiв України 03 серпня 2018 року N 673

Узагальнююча податкова консультацiя
щодо документального пiдтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобiв

     Питання:

     Якi документи пiдтверджують знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобiв внаслiдок обставин непереборної сили чи iншi випадки лiквiдацiї необоротних активiв без згоди платника, а також знищення, розiбрання або перетворення необоротних активiв в iнший спосiб, внаслiдок чого необоротний актив не може використовуватися за первiсним призначенням вiдповiдно до пiдпункту 14.1.191 пункту 14.1 статтi 14 для цiлей застосування пункту 198.5 статтi 198 Податкового кодексу України?

     Вiдповiдь:

     Вiдповiдно до пiдпункту 14.1.191 пункту 14.1 статтi 14 Податкового кодексу України (далi - Кодекс), постачання товарiв - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числi продаж, обмiн чи дарування такого товару, а також постачання товарiв за рiшенням суду. При цьому вiдповiдно до пiдпункту "д" цього пiдпункту постачанням товарiв також вважаються лiквiдацiя платником податку за власним бажанням необоротних активiв, якi перебувають у такого платника.

     Не є постачанням товарiв випадки, коли основнi виробничi засоби або невиробничi засоби лiквiдуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслiдок дiї обставин непереборної сили, а також в iнших випадках, коли така лiквiдацiя здiйснюється без згоди платника податку, у тому числi в разi викрадення необоротних активiв, або коли платник податку надає контролюючому органу вiдповiдний документ про знищення, розiбрання або перетворення необоротних активiв в iнший спосiб, внаслiдок чого необоротний актив не може використовуватися за первiсним призначенням.

     Згiдно з пунктом 189.9 статтi 189 Кодексу, у разi якщо основнi виробничi або невиробничi засоби лiквiдуються за самостiйним рiшенням платника податку, така лiквiдацiя для цiлей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобiв за звичайними цiнами, але не нижче балансової вартостi на момент лiквiдацiї.

     Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основнi виробничi або невиробничi засоби лiквiдуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслiдок дiї обставин непереборної сили, в iнших випадках, коли така лiквiдацiя здiйснюється без згоди платника податку, у тому числi в разi викрадення основних виробничих або невиробничих засобiв, що пiдтверджується вiдповiдно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу вiдповiдний документ про знищення, розiбрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобiв у iнший спосiб, внаслiдок чого вони не можуть використовуватися за первiсним призначенням.

     При цьому, вiдповiдно до пiдпункту "г" пункту 198.5 статтi 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податковi зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної вiдповiдно до пункту 189.1 статтi 189 Кодексу, та скласти не пiзнiше останнього дня звiтного (податкового) перiоду i зареєструвати в Єдиному реєстрi податкових накладних в термiни, встановленi Кодексом для такої реєстрацiї, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартiсть (для товарiв/послуг, необоротних активiв, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разi якщо пiд час такого придбання або виготовлення суми податку були включенi до складу податкового кредиту), у разi якщо такi товари/послуги, необоротнi активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операцiях, що не є господарською дiяльнiстю платника податку (крiм випадкiв, передбачених пунктом 189.9 статтi 189 Кодексу).

     Отже, у випадку лiквiдацiї основних виробничих або невиробничих засобiв у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслiдок дiї обставин непереборної сили та у iнших випадках лiквiдацiї без згоди платника податку, в тому числi при викраденнi, податковi зобов'язання з податку на додану вартiсть не нараховуються, якщо факт знищення або зруйнування документально пiдтверджується вiдповiдно до законодавства. Такими документами можуть бути:

     • сертифiкат Торгово-промислової палати України, який пiдтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору), отриманий вiдповiдно до Закону України "Про торгово-промисловi палати в Українi";

     • акт, який засвiдчує факт пожежi, складений вiдповiдно до положень Порядку облiку пожеж та їх наслiдкiв, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 грудня 2003 N 2030 (зi змiнами), що пiдписується комiсiєю, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числi представник територiального органу ДСНС України, представник адмiнiстрацiї (власник) об'єкта, потерпiлий;

     • данi (витяг) з вiдповiдного реєстру про припинення права власностi на основнi засоби у разi їх повного знищення згiдно з порядком, визначеним статтею 349 Цивiльного кодексу України;

     • витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань, що засвiдчує факт реєстрацiї вiдомостей про кримiнальне правопорушення, отриманий в порядку, встановленому Кримiнальним процесуальним кодексом України, в разi викрадення основних засобiв;

     • iншi документи, що вiдповiдно до законодавства пiдтверджують факт знищення, зруйнування, викрадення основних виробничих або невиробничих засобiв.

     Щодо документiв, якi пiдтверджують знищення, розiбрання або перетворення основних засобiв в iнший спосiб, внаслiдок чого основний засiб не може використовуватися за первiсним призначенням, слiд враховувати наступне.

     Вiдповiдно до пунктiв 41 - 43 Методичних рекомендацiй з бухгалтерського облiку основних засобiв, затверджених наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 30 вересня 2003 N 561 (зi змiнами), для визначення непридатностi основних засобiв до використання, можливостi їх використання iншими пiдприємствами, органiзацiями та установами, неефективностi або недоцiльностi їх полiпшення (ремонту, модернiзацiї тощо) та оформлення вiдповiдних первинних документiв керiвником пiдприємства створюється постiйно дiюча комiсiя.

     Така комiсiя:

     • здiйснює безпосереднiй огляд об'єкта, що пiдлягає списанню;

     • установлює причини невiдповiдностi критерiям активу;

     • визначає осiб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобiв з експлуатацiї, вносить пропозицiї щодо їх вiдповiдальностi;

     • визначає можливiсть продажу (передачi) об'єкта iншим пiдприємствам, органiзацiям та установам або використання окремих вузлiв, деталей, матерiалiв, що можуть бути отриманi при демонтажi, розбираннi (лiквiдацiї) основних засобiв, установлює їх кiлькiсть i вартiсть;

     • складає i пiдписує акти на списання основних засобiв.

     Таким чином, у випадку лiквiдацiї основних засобiв у зв'язку з їх розiбранням або перетворенням у iнший спосiб, внаслiдок чого вони не можуть використовуватися за первiсним призначенням, платник податку не нараховує податковi зобов'язання з податку на додану вартiсть (в тому числi, вiдповiдно до норм пункту 198.5 статтi 198 Кодексу) у випадку подання контролюючому органу належним чином оформленого акта на списання основних засобiв за формою, встановленою наказом Мiнiстерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного облiку" вiд 29 грудня 1995 N 352, або за довiльною формою, за умови, що такий документ мiститиме всю необхiдну iнформацiю, яка дозволяє iдентифiкувати операцiю, та матиме належнi реквiзити первинного документа. Незалежно вiд форми складання документа на списання основних засобiв такий документ має пiдтверджувати факт знищення, розiбрання або перетворення основних засобiв в iнший спосiб, внаслiдок чого основний засiб не може використовуватися за первiсним призначенням.

     При цьому Кодексом не визначено механiзму подання платником податку контролюючому органу документiв про знищення, розiбрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобiв. У зв'язку iз цим платник податку може подати такi документи (копiї документiв) контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною iнiцiативою або на запит контролюючого органу (або особисто платником податкiв, або уповноваженою на це особою, або поштою з повiдомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв'язку в електроннiй формi з дотриманням вимог законiв щодо електронного документообiгу та електронного цифрового пiдпису).

В. о. директора Департаменту податкової полiтики

В. П. Овчаренко

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Мiнiстерства фiнансiв України 03 серпня 2018 року N 673

Узагальнююча податкова консультацiя
щодо оподаткування податком на додану вартiсть операцiй з отримання постiйним представництвом нерезидента фiнансування вiд головної компанiї - нерезидента

     Питання:

     Чи оподатковується податком на додану вартiсть сума фiнансування, що перераховується головною компанiєю-нерезидентом, на користь її постiйного представництва в Українi?

     Чи повинна сума фiнансування, що отримується постiйним представництвом в Українi, враховуватись у загальному обсязi операцiй для цiлей обов'язкової реєстрацiї такого постiйного представництва платником податку на додану вартiсть?

     Вiдповiдь:

     1. Чи оподатковується податком на додану вартiсть сума фiнансування, що перераховується головною компанiєю-нерезидентом, на користь її постiйного представництва в Українi?

     Законом України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" визначено, що iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi, що здiйснюють зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть на територiї України, мають право на вiдкриття своїх представництв на територiї України.

     Представництво iноземного суб'єкта господарської дiяльностi - установа або особа, яка представляє iнтереси iноземного суб'єкта господарської дiяльностi в Українi i має на це належним чином оформленi вiдповiднi повноваження.

     Вiдповiдно до пункту 12 Iнструкцiї про порядок реєстрацiї представництв iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi в Українi, затвердженої наказом Мiнiстерства зовнiшнiх економiчних зв'язкiв i торгiвлi України вiд 18 сiчня 1996 N 30 (зi змiнами), зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 24 сiчня 1996 за N 34/1059, представництво суб'єкта господарської дiяльностi не є юридичною особою i не здiйснює самостiйно господарської дiяльностi, у всiх випадках воно дiє вiд iменi i за дорученням iноземного суб'єкта господарської дiяльностi, зазначеного у свiдоцтвi про реєстрацiю, i виконує свої функцiї згiдно iз законодавством України. Представництво iноземного суб'єкта господарської дiяльностi в Українi може здiйснювати функцiї, пов'язанi з виконанням представницьких послуг, тiльки в iнтересах iноземного суб'єкта господарської дiяльностi, зазначеного у Свiдоцтвi.

     Також частиною 2 статтi 95 Цивiльного кодексу України визначено, що представництво є вiдокремленим пiдроздiлом головної компанiї-нерезидента i не є юридичною особою. Представництво може надiлятися майном юридичної особи, що її створила. Вiдповiдно, мiж головною компанiєю та представництвом не можуть мати мiсце операцiї цивiльно-правового характеру з надання послуг чи результатiв робiт та, вiдповiдно, не можуть бути i здiйсненi розрахунки за такi послуги.

     Пiдпунктом "г" пiдпункту 14.1.139 пункту 14.1 статтi 14 Податкового кодексу України (далi - Кодекс), визначено, що особою для цiлей роздiлу V Кодексу є, у тому числi, постiйне представництво нерезидента.

     Вiдповiдно до пункту 185.1 статтi 185 роздiлу V Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартiсть є операцiї платникiв податку з:

     а) постачання товарiв, мiсце постачання яких розташоване на митнiй територiї України, вiдповiдно до статтi 186 Кодексу, у тому числi операцiї з безоплатної передачi та з передачi права власностi на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачi об'єкта фiнансового лiзингу в користування лiзингоотримувачу/орендарю;

     б) постачання послуг, мiсце постачання яких розташоване на митнiй територiї України, вiдповiдно до статтi 186 Кодексу;

     в) ввезення товарiв на митну територiю України;

     г) вивезення товарiв за межi митної територiї України;

     е) постачання послуг з мiжнародних перевезень пасажирiв i багажу та вантажiв залiзничним, автомобiльним, морським i рiчковим та авiацiйним транспортом.

     З метою оподаткування цим податком до операцiй iз ввезення товарiв на митну територiю України та вивезення товарiв за межi митної територiї України прирiвнюється помiщення товарiв у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

     Таким чином, фiнансування витрат постiйного представництва нерезидента в Українi не може вважатись компенсацiєю вартостi товарiв/послуг у зв'язку з тим, що операцiї мiж головною компанiєю та таким представництвом не можуть вважатись операцiями з постачання товарiв/надання послуг.

     Враховуючи зазначене, оскiльки кошти, що надходять на рахунок постiйного представництва нерезидента в Українi вiд головної компанiї-нерезидента, не є компенсацiєю вартостi товарiв/послуг, що постачаються таким представництвом, то у зв'язку iз вiдсутнiстю об'єкта оподаткування податком на додану вартiсть при отриманнi таких коштiв постiйне представництво нерезидента в Українi не визначає податковi зобов'язання з податку на додану вартiсть.

     2. Чи повинна сума фiнансування, що отримується постiйним представництвом нерезидента в Українi, враховуватись у загальному обсязi операцiй для цiлей обов'язкової реєстрацiї такого постiйного представництва платником податку на додану вартiсть?

     Пунктом 181.1 статтi 181 Кодексу визначено, що у разi, якщо загальна сума вiд здiйснення операцiй з постачання товарiв/послуг, що пiдлягають оподаткуванню згiдно з роздiлом V Кодексу, у тому числi з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережi, нарахована (сплачена) такiй особi протягом останнiх 12 календарних мiсяцiв, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартiсть), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартiсть у контролюючому органi за своїм мiсцезнаходженням (мiсцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Кодексу, крiм особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

     Враховуючи те, що кошти, що надходять вiд головної компанiї - нерезидента на рахунок постiйного представництва нерезидента в Українi, не є компенсацiєю вартостi товарiв/послуг, що постачаються таким представництвом, вiдповiдно при отриманнi таких коштiв представництво не враховує їх у загальному обсязi операцiй для цiлей обов'язкової реєстрацiї такого постiйного представництва платником податку на додану вартiсть.

В. о. директора Департаменту податкової полiтики

В. П. Овчаренко

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Мiнiстерства фiнансiв України 03 серпня 2018 року N 673

Узагальнююча податкова консультацiя
щодо оподаткування податком на додану вартiсть операцiй банкiв та iнших фiнансових установ з передачi у фiнансовий лiзинг майна, набутого ними у власнiсть внаслiдок звернення стягнення на таке майно

     Питання:

     Порядок оподаткування податком на додану вартiсть операцiй банкiв та iнших фiнансових установ з передачi у фiнансовий лiзинг майна, яке набуте банками та iншими фiнансовими установами у власнiсть внаслiдок звернення стягнення на таке майно в результатi невиконання боржником своїх кредитних зобов'язань (у тому числi у ходi реалiзацiї плану фiнансової реструктуризацiї згiдно iз законодавством).

     Вiдповiдь:

     Згiдно з пiдпунктом "а" пункту 185.1 статтi 185 Податкового кодексу України (далi - Кодекс) об'єктом оподаткування податком на додану вартiсть є операцiї платникiв податку з постачання товарiв, мiсце постачання яких розташоване на митнiй територiї України, вiдповiдно до статтi 186 цього Кодексу, у тому числi операцiї з безоплатної передачi та з передачi права власностi на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачi об'єкта фiнансового лiзингу в користування лiзингоотримувачу/орендарю.

     Постачання товарiв - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числi продаж, обмiн чи дарування такого товару, а також постачання товарiв за рiшенням суду. Постачанням товарiв також вважається фактична передача матерiальних активiв iншiй особi на пiдставi договору про фiнансовий лiзинг (повернення матерiальних активiв згiдно з договором про фiнансовий лiзинг) чи iншої домовленостi, вiдповiдно до якої оплата вiдстрочена, але право власностi на матерiальнi активи передається не пiзнiше дати здiйснення останнього платежу (пiдпункт 14.1.191 пункту 14.1 статтi 14 Кодексу).

     Пiд фiнансовим лiзингом (орендою) розумiється господарська операцiя, що здiйснюється фiзичною або юридичною особою i передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згiдно з Кодексом i придбане або виготовлене орендодавцем, а також усiх ризикiв та винагород, пов'язаних з правом користування та володiння об'єктом лiзингу (пiдпункт "б" пiдпункту 14.1.97 пункту 14.1 статтi 14 Кодексу).

     Лiзинг (оренда) вважається фiнансовим, якщо лiзинговий (орендний) договiр мiстить одну з таких умов:

     - об'єкт лiзингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 вiдсоткiв його первiсної вартостi, а орендар зобов'язаний на пiдставi лiзингового договору та протягом строку його дiї придбати об'єкт лiзингу з наступним переходом права власностi вiд орендодавця до орендаря за цiною, визначеною у такому лiзинговому договорi;

     - балансова (залишкова) вартiсть об'єкта лiзингу на момент закiнчення дiї лiзингового договору, передбаченого таким договором, становить не бiльш як 25 вiдсоткiв первiсної вартостi цiни такого об'єкта лiзингу, що дiє на початок строку дiї лiзингового договору;

     - сума лiзингових (орендних) платежiв з початку строку оренди дорiвнює первiснiй вартостi об'єкта лiзингу або перевищує її;

     - майно, що передається у фiнансовий лiзинг, виготовлене за замовленням лiзингоотримувача (орендаря) та пiсля закiнчення дiї лiзингового договору не може бути використаним iншими особами, крiм лiзингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологiчних та якiсних характеристик.

     Пiд термiном "строк фiнансового лiзингу" слiд розумiти передбачений лiзинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризикiв, пов'язаних iз зберiганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких iнших прав, що слiдують з прав на володiння, користування або розпоряджання таким майном, лiзингоотримувачу (орендарю), та закiнчується строком закiнчення дiї лiзингового договору, включаючи будь-який перiод, протягом якого лiзингоотримувач має право прийняти одноосiбне рiшення про продовження строку лiзингу згiдно з умовами договору.

     Таким чином, якщо банки та iншi фiнансовi установи здiйснюють передачу майна у фiнансовий лiзинг (у тому числi здiйснюють зворотну передачу у фiнансовий лiзинг майна, набутого ними у власнiсть внаслiдок звернення стягнення на таке майно), то такi операцiї є постачанням товарiв.

     Згiдно з абзацом другим пункту 197.12 статтi 197 Кодексу звiльняються вiд оподаткування податком на додану вартiсть операцiї банкiв та iнших фiнансових установ з постачання майна, набутого ними у власнiсть внаслiдок звернення стягнення на таке майно. Звiльнення вiд оподаткування стосується тiєї частини вартостi майна, за якою воно було набуте у власнiсть в рахунок погашення зобов'язань за договором кредиту (позики).

     Вiдповiдно до пункту 189.15 статтi 189 Кодексу у разi постачання (продажу, вiдчуження iншим способом) банками та iншими фiнансовими установами майна, набутого ними у власнiсть внаслiдок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна рiзниця мiж цiною постачання та цiною придбання такого майна. Цiна придбання визначається як вартiсть майна, за якою таке майно набуте у власнiсть. У разi придбання майна у платника податку цiна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартiсть.

     Якщо за таким майном суми податку були включенi до складу податкового кредиту банком, iншою фiнансовою установою, застосовуються положення пункту 198.5 статтi 198 Кодексу.

     Отже, у випадку передачi у фiнансовий лiзинг майна, набутого банками або iншими фiнансовими установами внаслiдок звернення стягнення на таке майно, такi банки та iншi фiнансовi установи:

     - застосовують режим звiльнення вiд оподаткування податком на додану вартiсть на пiдставi абзацу другого пункту 197.12 статтi 197 Кодексу до частини вартостi майна, за якою таке майно було набуте у власнiсть в рахунок погашення зобов'язань за договором кредиту (позики);

     - нараховують податковi зобов'язання з податку на додану вартiсть виходячи з бази оподаткування, визначеної вiдповiдно до пункту 189.1 статтi 189 Кодексу, у разi якщо пiд час придбання банком такого майна суми податку на додану вартiсть були включенi до складу податкового кредиту;

     - нараховують податковi зобов'язання з податку на додану вартiсть виходячи з бази оподаткування, визначеної як позитивна рiзниця мiж цiною постачання та цiною придбання такого майна з урахуванням вимог, визначених пунктом 189.15 статтi 189 Кодексу.

В. о. директора Департаменту податкової полiтики

В. П. Овчаренко