Судова практика: митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом країни походження товару
У травні 2019 року Товариство звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС, в якому просило визнати такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано податкові зобов’язання зі сплати ввізного мита та ПДВ. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на момент поставки товару (комплектуючих частин теплиці, виготовленої у Нідерландах, тобто в державі — члені Європейського Союзу), ним було виконано всі митні формальності Нідерландів та України, передбачені Законом України від 16.09.2014 р. № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». У зв’язку з чим, на думку позивача, він мав законне право на преференції зі сплати митних платежів та ПДВ. Також позивач вказав, що можлива технічна помилка або неточний переклад чи неправильне тлумачення відповіді уповноваженого органу Нідерландів, оформленої за результатом проведеної за запитом фіскальної служби перевірки сертифікатів про походження імпортованих товарів, не можуть бути сприйняті як єдина та безумовна підстава для скасування вказаних пільг позивача.
Фіскальний орган був переконаний, що експортер не підтвердив статус походження вказаних товарів, а тому імпортовані товари не можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу.
Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з досліджених документів чітко вбачається, що країною походження імпортованих товарів є Нідерланди. До того ж Товариство не може нести відповідальність за ненадання експортером відомостей, необхідних для підтвердження походження товару.
Верховний Суд урахував, що за приписами частини першої ст. 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведено у додатку III до цього Протоколу. Такий сертифікат має бути виданий митними органами країни експорту.
Натомість у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких було здійснено перевірку, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у разі обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом 10 місяців з дати подання цього запиту або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у разі отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності документа, який розглядається, або справжнього походження товарів.
Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару, Верховний Суд вирішив, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.