УГОДА

мiж Кабiнетом Мiнiстрiв України i Урядом Республiки Болгарiя про морське торговельне судноплавство

     Кабiнет Мiнiстрiв України i Уряд Республiки Болгарiя, далi Договiрнi Сторони,

     пiдтверджуючи прагнення розвивати морське торговельне судноплавство мiж країнами на основi рiвностi та взаємної вигоди,

     бажаючи сприяти змiцненню спiвпрацi з галузi морського торговельного судноплавства на основi принципу свободи торговельного мореплавства,

     погодилися з таким:

Стаття 1

     У цiй Угодi:

     1. Термiн "судно Договiрної Сторони" - будь-яке торговельне судно, що зареєстроване вiдповiдно до законодавства цiєї Договiрної Сторони i несе її прапор. Однак цей термiн не включає в себе вiйськовi кораблi та iншi судна, що експлуатуються за некомерцiйним призначенням, а також гiдрографiчнi, науково-дослiднi та рибальськi судна.

     2. Термiн "член екiпажу" означає капiтана та iншу будь-яку особу, яка дiйсно зайнята пiд час рейсу на борту судна виконанням обов'язкiв, що пов'язанi з експлуатацiєю судна чи обслуговуванням на ньому, та яка включена до суднової ролi.

     3. Компетентними органами Договiрних Сторiн є:

     з української сторони - Мiнiстерство транспорту України;

     з болгарської сторони - Мiнiстерство транспорту Республiки Болгарiя.

Стаття 2

     Ця Угода застосовується на територiї України i на територiї Республiки Болгарiя.

     У цiй Угодi термiн "територiя" означає територiю України або Республiки Болгарiя, включаючи територiальне море, що знаходиться пiд суверенiтетом Договiрної Сторони, а також континентальний шельф, виключну економiчну зону, у вiдношеннi до якої кожна Договiрна Сторона застосовує сувереннi права та юрисдикцiю вiдповiдно до мiжнародного права.

Стаття 3

     Спiвробiтництво мiж Україною i Республiкою Болгарiя в галузi морського торговельного судноплавства грунтується на принципах рiвноправностi, поваги до нацiонального суверенiтету, взаємної вигоди та взаємних iнтересiв.

     Договiрнi Сторони надаватимуть всебiчне сприяння реалiзацiї принципу свободи торговельного мореплавства i утримуватимуться вiд дiй, якi могли б зашкодити нормальному розвитку мiжнародного судноплавства.

Стаття 4

     Договiрнi Сторони сприяють установленню контактiв мiж їх пiдприємствами, органiзацiями й службами, вiдповiдальними за дiяльнiсть морського транспорту.

Стаття 5

     1. Договiрнi Сторони погоджуються:

     а) пiдтримувати участь суден Договiрних Сторiн у перевезеннях мiж портами їх країн;

     б) спiвробiтничати в усуненнi перешкод, якi могли б завадити розвитку перевезень морем мiж портами їхнiх країн;

     в) не перешкоджати суднам однiєї Договiрної Сторони брати участь у перевезеннях морем мiж портами другої Договiрної Сторони i портами третiх країн.

     2. Положення пункту 1 цiєї Статтi не зачiпають права суден третiх країн брати участь у перевезеннях морем мiж портами Договiрних Сторiн.

Стаття 6

     Кожна з Договiрних Сторiн надасть суднам другої Договiрної Сторони, зайнятим у мiжнародному судноплавствi, режим найбiльшого сприяння у вiдношеннi вiльного доступу в порти, надання мiсць бiля причалу i навантажувально-розвантажувального обладнання, посадки i висадки пасажирiв, стягнення портових зборiв i надання послуг, що стосуються морського судноплавства.

     2. Положення пункту 1 цiєї Статтi:

     а) не поширюються на порти, закритi для заходження iноземних суден;

     б) не поширюються на дiяльнiсть, що резервується кожною з Договiрних Сторiн для своїх пiдприємств i органiзацiй, включаючи каботаж, рятування i буксирування;

     в) не стосуються виняткiв з правил обов'язкової лоцманської проводки;

     г) не вiдносяться до застосування правил в'їзду, перебування i виїзду i iноземцiв.

Стаття 7

     Договiрнi Сторони вживатимуть в межах нацiонального законодавства своїх країн i портових правил усiх необхiдних заходiв до полегшення й прискорення морських перевезень, запобiгання затримкам суден, що не викликанi необхiднiстю, та можливого прискорення i спрощення здiйснення митних та усiх iнших формальностей.

Стаття 8

     1. Документи, що посвiдчують нацiональнiсть суден, обмiрнi свiдоцтва та iншi судновi документи, якi виданi або визнаються однiєю Договiрною Стороною, визнаватимуться й другою Договiрною Стороною.

     2. Судна однiєї Договiрної Сторони, що мають належним чином виданi документи про обмiр суден, звiльняються вiд обмiру в портах другої Договiрної Сторони. Цi документи прийматимуться за основу при нарахуваннi портових зборiв.

Стаття 9

     Кожна з Договiрних Сторiн визнає посвiдчення особи морякiв, що виданi компетентними органами другої Договiрної Сторони.

     Такими посвiдченнями особи є:

     стосовно України - посвiдчення особи моряка;

     стосовно Республiки Болгарiя - паспорт моряка.

Стаття 10

     Власникам згаданих у Статтi 9 цiєї Угоди посвiдчень особи морякiв дозволяється як членам екiпажiв суден Договiрної Сторони, яка видала посвiдчення особи, знаходитися протягом часу перебування судна в порту держави другої Договiрної Сторони, без вiзи сходити на берег i знаходитися в портовому мiстi вiдповiдно до правил країни перебування, за умови передачi капiтаном судна списку членiв екiпажу мiсцевим компетентним органам.

     При сходженнi на берег i поверненнi на судно цi особи повиннi проходити встановлений контроль.

Стаття 11

     1. Власники згаданих у Статтi 9 цiєї Угоди посвiдчень особи морякiв, якi виданi однiєю Договiрною Стороною, можуть в'їжджати на територiю або прямувати через територiю держави другої Договiрної Сторони будь-яким видом транспорту з метою прибуття на своє судно, повернення у свою країну або з будь-якою iншою метою, прийнятною для компетентних органiв другої Договiрної Сторони, з дотриманням нацiонального законодавства i правил цiєї Договiрної Сторони.

     2. Компетентнi органи однiєї Договiрної Сторони дозволяють члену екiпажу судна другої Договiрної Сторони перебування в лiкарнi на своїй територiї протягом необхiдного для лiкування часу.

     Кожна з Договiрних Сторiн надає необхiдну медичну допомогу членам екiпажу суден другої Договiрної Сторони згiдно iз своїм внутрiшнiм законодавством.

Стаття 12

     Положення Статей 9 i 10 застосовуються до будь-якої особи, яка не є громадянином жодної з Договiрних Сторiн, але володiє посвiдченням особи, що вiдповiдає положенням Конвенцiї про полегшення мiжнародного морського судноплавства 1965 року та Додатка до неї або Конвенцiї 108 Мiжнародної Органiзацiї Працi про нацiональнi посвiдчення особи морякiв. Таке посвiдчення особи повинно бути видане державою, яка є учасницею однiєї з зазначених Конвенцiй, i повинно гарантувати його власнику повернення в країну, що видала посвiдчення.

Стаття 13

     1. За умови дотримання Статей 9 - 12 цiєї Угоди на територiї держав Договiрних Сторiн зберiгають свою силу правила щодо в'їзду, перебування i виїзду iноземцiв.

     2. Кожна з Договiрних Сторiн зберiгає за собою право вiдмовити у в'їздi та перебуваннi на територiї своєї держави особам, яких вона вважає небажаними.

Стаття 14

     1. Якщо судно однiєї з Договiрних Сторiн зазнає корабельної аварiї, сяде на мiлину, буде викинуте на берег або зазнає будь-якої iншої аварiї бiля берегiв держави другої Договiрної Сторони, компетентнi органи цiєї Договiрної Сторони надаватимуть пасажирам, екiпажу, а також судну i його вантажу таку ж допомогу i сприяння, як i судну пiд своїм власним прапором.

     2. Судно однiєї Договiрної Сторони, яке зазнало аварiю, його вантаж, запаси, а також iнше майно не обкладаються митом, якщо тiльки вони не призначенi для споживання чи використання на територiї держави другої Договiрної Сторони.

     3. Положення пункту 2 цiєї Статтi не скасовують застосування законiв i правил щодо тимчасового складування вантажiв, чинних на територiях держав Договiрних Сторiн.

Стаття 15

     Договiрнi Сторони дають дозвiл на заснування на вiдповiдних територiях своїх держав представництв судноплавних пiдприємств i органiзацiй другої Договiрної Сторони. Дiяльнiсть таких представництв буде пiдпорядкована законодавству країни перебування.

Стаття 16

     1. Кожна з Договiрних Сторiн надає судноплавним пiдприємствам i органiзацiям другої Договiрної Сторони право використовувати для платежiв прибутки та iншi надходження, що отриманi на територiї держави першої Договiрної Сторони вiд перевезень морем.

     Кожна з Договiрних Сторiн надає судноплавним пiдприємствам i органiзацiям другої Договiрної Сторони право переказувати цi прибутки та iншi надходження, за вирахуванням усiх вищезазначених платежiв, на територiю держави другої Договiрної Сторони згiдно з чинним нацiональним законодавством.

     2. Усi платежi, що випливають з дiяльностi, яка здiйснюється вiдповiдно до цiєї Угоди, здiйснюватимуться у вiльно конвертованiй валютi, що є взаємно прийнятною для зацiкавлених органiзацiй Договiрних Сторiн.

Стаття 17

     1. Компетентнi органи однiєї Договiрної Сторони не розглядають цивiльнi спори мiж судновласником, капiтаном та iншими членами екiпажу, що пов'язанi з трудовими правопорушеннями i роботою на борту судна, яке плаває пiд прапором другої Договiрної Сторони.

     2. Компетентнi органи однiєї Договiрної Сторони не здiйснюють карну юрисдикцiю у вiдношеннi до злочину, вчиненого на борту судна другої Договiрної Сторони, за винятком випадкiв:

     а) якщо злочин спричиняє порушення спокою або порядку в її територiальних водах;

     б) якщо наслiдки злочину поширюються на територiю держави, в якiй знаходиться судно;

     в) для припинення незаконної торгiвлi наркотичними, психотропними та радiоактивними речовинами;

     г) якщо є згода компетентної дипломатичної або консульської посадової особи держави прапора судна;

     д) якщо злочин вчинено проти миру i людства.

     3. Положення пункту 2 цiєї Статтi не зачiпають права контролю i розслiдування подiй, яке влади кожної з Договiрних Сторiн мають згiдно зi своїм законодавством.

Стаття 18

     Представники компетентних органiв Договiрних Сторiн у разi необхiдностi зустрiчатимуться по черзi в Українi та в Республiцi Болгарiя для проведення консультацiй з питань виконання цiєї Угоди i з iнших питань судноплавства, якi становлять взаємний iнтерес.

Стаття 19

     Будь-який спiр вiдносно тлумачення або застосування цiєї Угоди вирiшуватиметься шляхом прямих переговорiв мiж компетентними органами Договiрних Сторiн. Якщо згаданi органи не дiйдуть згоди, спiр вирiшуватиметься дипломатичними каналами.

Стаття 20

     З дати набуття цiєю Угодою чинностi в стосунках мiж Україною i Республiкою Болгарiя припиняє свою дiю Угода про спiвробiтництво в морському торговельному судноплавствi мiж країнами-членами РЕВ, пiдписана в м.Будапештi 3 грудня 1971 року.

Стаття 21

     Ця Угода укладена на необмежений термiн i набуває чинностi на 30-й день з дня обмiну письмовими повiдомленнями про те, що всi процедури, якi необхiднi для набуття нею чинностi згiдно з внутрiшнiм законодавством Договiрних Сторiн, виконанi.

     Ця Угода лишатиметься чинною доти, доки одна з Договiрних Сторiн її не денонсує, попередивши про це другу Договiрну Сторону не пiзнiше нiж за шiсть мiсяцiв.

     Вчинено в м. Києвi 30 жовтня 1997 року у двох примiрниках, кожний українською, болгарською i росiйською мовами, причому всi три тексти мають однакову юридичну силу. У разi виникнення розбiжностей у тлумаченнi тексту цiєї Угоди за основу приймається текст росiйською мовою.

За Кабiнет Мiнiстрiв України

За Уряд Республiки Болгарiя