УГОДА

мiж Урядом України та Урядом Королiвства Марокко про заохочення та взаємний захист iнвестицiй

     УРЯД УКРАЇНИ ТА УРЯД КОРОЛIВСТВА МАРОККО, далi - "Договiрнi Сторони",

     - бажаючи розвивати та поглиблювати довгострокове економiчне та промислове спiвробiтництво, зокрема щодо створення сприятливих умов для iнвестицiй iнвесторiв однiєї з Договiрних Сторiн на територiї iншої Договiрної Сторони;

     - усвiдомлюючи необхiднiсть захисту iнвестицiй iнвесторiв обох Договiрних Сторiн та стимулювання надходження iнвестицiй та дiлових iнiцiатив для цiлей економiчного процвiтання Договiрних Сторiн;

     ДОМОВИЛИСЬ ПРО ТАКЕ:

Стаття 1
Визначення

     Для цiлей цiєї Угоди:

     1. Термiн "iнвестицiя" означає будь-яку частину капiталу та будь-який прямий або непрямий внесок, якi здiйснюються iнвесторами однiєї Договiрної Сторони на територiї iншої Договiрної Сторони вiдповiдно до законодавства останньої, зокрема, але не виключно:

     a) власнiсть у виглядi рухомого та нерухомого майна, а також всi iншi речовi права, такi як iпотеки та застави, речове забезпечення виконання зобов'язань, право користування та подiбнi права;

     b) акцiї, цiннi папери та всi iншi форми участi у прибутках пiдприємства;

     c) грошовi борговi зобов'язання та права на всi iншi виплати, що мають економiчну цiннiсть;

     d) права на iнтелектуальну та промислову власнiсть, у тому числi авторськi та патентнi права, права на торговi марки, комерцiйнi назви, технiчнi креслення, технологiї та ноу-хау;

     e) концесiї у публiчному правi, що надаються за законодавством або контрактом, включаючи дозволи на пошук, видобування або користування природними ресурсами.

     Будь-яка змiна юридичної процедури, за якою були iнвестованi або реiнвестованi активи або капiтали, не впливає на їхнiй характер "iнвестицiї" за цiєю Угодою.

     Цi iнвестицiї мають здiйснюватися згiдно з чинним законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої вони здiйснюються.

     Якщо iнвестицiя здiйснюється iнвестором за посередництва будь-якої з органiзацiй, перелiчених нижче у пiдпунктi c) пункту 2, у капiталi якої вiн має частку, такий iнвестор користується пiльгами, що їх передбачає ця Угода, вiдповiдно до такої непрямої участi, однак за умови, що вiн не має таких пiльг у разi, якщо вiн посилається на механiзм вирiшення спорiв, передбачений iншою угодою про захист iноземних iнвестицiй, укладеною Договiрною Стороною, на територiї якої здiйснюється iнвестицiя.

     2. Термiн "iнвестор" означає:

     a) будь-яку фiзичну особу, що має українське або марокканське громадянство згiдно з законодавством України або Марокко вiдповiдно та здiйснює iнвестицiю на територiї iншої Договiрної Сторони;

     b) будь-яку юридичну особу, яка має мiсцезнаходження на територiї України або Королiвства Марокко, утворена згiдно з законодавством України або Королiвства Марокко вiдповiдно та здiйснює iнвестицiю на територiї iншої Договiрної Сторони;

     c) юридичнi особи, утворенi згiдно з законодавством будь-якої країни, якi прямо або опосередковано контролюються громадянами цiєї Договiрної Сторони або юридичними особами, якi мають мiсцезнаходження та в той же час здiйснюють реальну економiчну дiяльнiсть на територiї цiєї Договiрної Сторони; очевидно, що здiйснення контролю вимагає значної частки у власностi.

     3. Термiн "доходи" означає вiльнi вiд податкiв суми, що їх приносять iнвестицiї, такi як прибутки, дивiденди, вiдсотки, збори або iнший законний доход.

     4. Термiн "територiя" означає:

     a) для Королiвства Марокко: територiю Королiвства Марокко, включаючи будь-яку морську зону, розташовану за межами територiальних вод Королiвства Марокко, яка була або могла б бути в подальшому визначена Королiвством Марокко, вiдповiдно до мiжнародного права, як зона, в межах якої можуть здiйснюватися права Королiвства Марокко щодо морського дна та морських надр, а також щодо природних ресурсiв.

     b) для України: територiю пiд суверенiтетом України, а також море та морськi зони, щодо яких вiдповiдно до мiжнародного права Україна здiйснює суверенiтет, сувереннi права або юрисдикцiю.

Стаття 2
Заохочення та захист iнвестицiй

     1. Кожна Договiрна Сторона заохочує iнвестицiї, якi здiйснюють на її територiї iнвестори iншої Договiрної Сторони, та приймає такi iнвестицiї згiдно зi своїм законодавством.

     Розширення, змiна або перетворення iнвестицiї, що здiйснюються вiдповiдно до чинного законодавства держави, що приймає, вважаються новою iнвестицiєю.

     2. Щодо iнвестицiй, якi здiйснюються iнвесторами однiєї Договiрної Сторони на територiї iншої Договiрної Сторони, остання забезпечує режим справедливого поводження, а також повний захист та безпеку, не виключаючи заходiв, що є нагально необхiдними для пiдтримання громадського порядку. Кожна Договiрна Сторона зобов'язується забезпечити, щоб невиправданi або дискримiнацiйнi заходи не перешкоджали управлiнню, утриманню, використанню або передачi iнвестицiй iншої Договiрної Сторони на її територiї.

     Доходи вiд iнвестицiї, у разi їх реiнвестування вiдповiдно до законодавства однiєї з Договiрних Сторiн, користуються таким же захистом, що й первинна iнвестицiя.

Стаття 3
Режим поводження з iнвестицiями

     1. Кожна Договiрна Сторона забезпечує на своїй територiї режим справедливого поводження з iнвестицiями iншої Договiрної Сторони, який є не менш сприятливим, нiж режим, який надається нею iнвестицiям її власних iнвесторiв або iнвестицiям у режимi найбiльшого сприяння, якщо останнiй є бiльш сприятливим.

     Кожна Договiрна Сторона на своїй територiї забезпечує iнвесторам iншої Договiрної Сторони у дiяльностi, пов'язанiй з їхнiми iнвестицiями, таке ставлення, що є не менш сприятливим, нiж те, яким користуються її власнi iнвестори або iнвестори у режимi найбiльшого сприяння, при цьому забезпечується ставлення, що є найбiльш сприятливим.

     2. Режим найбiльшого сприяння не застосовується щодо привiлеїв, якi надаються однiєю Договiрною Стороною iнвесторам третьої держави на пiдставi її участi або залучення до участi в зонi вiльної торгiвлi, економiчному або митному союзi, спiльному ринку або будь-якiй iншiй формi регiональної економiчної органiзацiї, або в подiбнiй мiжнароднiй фiскальнiй угодi або конвенцiї, яка має на метi уникнення подвiйного оподаткування, або у будь-якiй iншiй конвенцiї у галузi оподаткування.

Стаття 4
Експропрiацiя та вiдшкодування

     1. Заходи з нацiоналiзацiї та експропрiацiї або будь-якi iншi заходи такого ж характеру або тi, що мають такi ж наслiдки, якi можуть бути вжитi органами однiєї Договiрної Сторони по вiдношенню до iнвестицiй, здiйснених iнвесторами iншої Договiрної Сторони, не повиннi бути дискримiнацiйними та не повиннi вживатися з будь-яких iнших причин, крiм суспiльно корисних.

     2. Договiрна Сторона, яка вжила таких заходiв без невиправданої затримки, виплачує правомочнiй особi справедливе вiдшкодування, сума якого вiдповiдає вартостi цiєї iнвестицiї за угодою, напередоднi дня, коли вжитi або оприлюдненi такi заходи.

     3. Умови встановлення та виплати вiдшкодування повиннi визначатися якнайшвидше, щонайпiзнiше пiд час експропрiацiї. У разi несвоєчасної виплати вiдшкодування, починаючи з дня, коли вiдшкодування пiдлягає виплатi, на його суму нараховуються вiдсотки за умовами угоди. Вiдшкодування виплачується iнвесторам у конвертованiй та вiльно переказуванiй валютi.

     4. Заiнтересований iнвестор згiдно з законодавством Договiрної Сторони, яка вдалася до експропрiацiї, має право на швидкий розгляд судовими органами цiєї Договiрної Сторони законностi адмiнiстративної процедури експропрiацiї та проведення оцiнки iнвестицiї.

Стаття 5
Вiдшкодування збиткiв

     Iнвесторам Договiрної Сторони, iнвестицiям якої завдано шкоди або збиткiв внаслiдок вiйни або будь-якого iншого збройного конфлiкту, революцiї, надзвичайного стану в державi, заколоту, повстання або будь-якого iншого подiбного стану на територiї iншої Договiрної Сторони, остання забезпечує недискримiнацiйне ставлення, яке є принаймнi рiвним тому ставленню, яке вона забезпечує своїм власним iнвесторам або iнвесторам у режимi найбiльшого сприяння у тому, що стосується реституцiй, вiдшкодування, компенсацiй тощо, при цьому застосовується ставлення, що є найбiльш сприятливим.

Стаття 6
Перекази

     1. Кожна Договiрна Сторона, на територiї якої iнвесторами iншої Договiрної Сторони були здiйсненi iнвестицiї, пiсля погашення фiскальних зобов'язань гарантує цим iнвесторам вiльний переказ у конвертовану валюту лiквiдних активiв, що вiдносяться до iнвестицiї, зокрема, але не виключно:

     a) капiталу або додаткової суми, яка використовується для обслуговування або збiльшення iнвестицiї;

     b) прибуткiв, дивiдендiв, вiдсоткiв, зборiв та iнших поточних доходiв;

     c) коштiв, необхiдних для погашення боргiв, якi мають вiдношення до iнвестицiї;

     d) сум вiд повної або часткової лiквiдацiї iнвестицiї;

     e) вiдшкодування, викликаного застосуванням статей 4 та 5;

     f) вiдповiдної суми заробiтної плати та iншої винагороди, яка належить громадянам однiєї Договiрної Сторони, яким було дозволено працювати на територiї iншої Договiрної Сторони для цiлей iнвестицiї.

     2. Перекази, що передбаченi в пунктi 1, здiйснюються за обмiнним курсом, встановленим на день здiйснення переказу, на пiдставi чинного законодавства обох Договiрних Сторiн щодо обмiну валюти.

     3. Гарантiї, що передбаченi цiєю статтею, є принаймнi рiвними гарантiям, якi надаються iнвесторам у режимi найбiльшого сприяння у подiбних ситуацiях.

Стаття 7
Суброгацiя

     1. Якщо на пiдставi встановленої законом або контрактом гарантiї, яка охоплює комерцiйнi ризики iнвестицiї, iнвестору однiєї Договiрної Сторони виплачується вiдшкодування, iнша Договiрна Сторона визнає суброгацiю страховика у правах iнвестора, якому виплачується вiдшкодування.

     2. Вiдповiдно до гарантiї, яка надається для певної iнвестицiї, страховику дозволяється здiйснювати всi права, якими мiг би користуватися iнвестор, якби його не замiнив страховик.

     3. Будь-який спiр мiж Договiрною Стороною та страховиком iнвестицiї iншої Договiрної Сторони регулюється згiдно з положеннями статтi 10 цiєї Угоди.

     4. Допускається суброгацiя лише первинних прав або претензiй iнвестора.

Стаття 8
Застосовнi положення

     У разi, якщо будь-яке питання, яке стосується iнвестицiй, регулюється одночасно цiєю Угодою та нацiональним законодавством однiєї з Договiрних Сторiн або мiжнародними конвенцiями, якi вже iснують або можуть бути пiдписанi Договiрними Сторонами в майбутньому, iнвестори iншої Договiрної Сторони можуть застосовувати тi положення, що є найбiльш сприятливими для них.

Стаття 9
Iншi зобов'язання

     1. Iнвестори однiєї Договiрної Сторони можуть укладати з iншою Договiрною Стороною конкретнi домовленостi, положення яких у будь-якому разi не повиннi суперечити цiй Угодi. Iнвестицiї, якi здiйснюються на пiдставi таких конкретних домовленостей, також регулюються цiєю Угодою.

     2. Кожна Договiрна Сторона забезпечує повсякчасне виконання зобов'язань, що взятi нею на себе щодо iнвесторiв iншої Договiрної Сторони.

Стаття 10
Вирiшення спорiв щодо iнвестицiй

     1. Будь-який спiр щодо iнвестицiй мiж однiєю Договiрною Стороною та iнвестором iншої Договiрної Сторони, наскiльки це можливо, регулюється мировим шляхом за допомогою консультацiй та переговорiв мiж сторонами у спорi.

     2. У разi неспроможностi протягом шести мiсяцiв вiд дня письмового повiдомлення вирiшити спiр мировим шляхом безпосередньо сторонами у спорi, спiр передається за вибором iнвестора:

     a) до компетентного суду Договiрної Сторони, на територiї якої здiйснена iнвестицiя; або

     b) для арбiтражного розгляду до Мiжнародного центру з вирiшення спорiв щодо iнвестицiй - МЦВСI (Centre International pour le Reglement des Differends relatifs aux Investissements - C.I.R.D.I.) утвореного згiдно з "Конвенцiєю про вирiшення спорiв щодо iнвестицiй мiж Державами та громадянами iнших Держав", вiдкритою для пiдписання у Вашингтонi 18 березня 1965 року.

     З цiєю метою кожна Договiрна Сторона дає свою остаточну згоду на передачу будь-якого спору щодо iнвестицiй до вищезгаданого суду (a) або для арбiтражного розгляду (b).

     3. Жодна з Договiрних Сторiн, що є стороною у спорi, не може заперечувати проти висування претензiй iнвестором на будь-якому етапi арбiтражного розгляду або виконання арбiтражного рiшення з тiєї причини, що iнвестор, який є протилежною стороною у спорi, на пiдставi страхового полiсу отримав вiдшкодування, яке повнiстю або частково покриває його збитки.

     4. Арбiтражний суд виносить свої рiшення згiдно з нацiональним законодавством Договiрної Сторони, яка є стороною у спорi, на територiї якої розмiщена iнвестицiя, у тому числi на основi положень щодо колiзiї законiв, цiєї Угоди, положень конкретних угод, якi можуть бути укладенi щодо iнвестицiї, а також норм мiжнародного права.

     5. Арбiтражнi рiшення є остаточними та обов'язковими для сторiн у спорi. Кожна Договiрна Сторона зобов'язується виконувати цi рiшення вiдповiдно до свого нацiонального законодавства.

Стаття 11
Вирiшення спорiв мiж Договiрними Сторонами

     1. Будь-який спiр мiж Договiрними Сторонами щодо тлумачення або застосування цiєї Угоди, наскiльки це можливо, вирiшується мiж двома Договiрними Сторонами дипломатичним шляхом.

     2. У разi неможливостi такого вирiшення спiр передається до змiшаної комiсiї, яка складається з представникiв Сторiн. Комiсiя збирається негайно на вимогу тiєї Сторони, яка перша попросить про це.

     3. Якщо змiшана комiсiя не може вирiшити спiр протягом шестимiсячного перiоду вiд дня початку переговорiв, на вимогу однiєї з Договiрних Сторiн вiн передається до арбiтражного суду.

     4. Згаданий арбiтражний суд формується у такий спосiб: кожна Договiрна Сторона призначає одного арбiтра, цi два арбiтри разом призначають третього арбiтра, який є громадянином третьої держави, Головою суду. Арбiтри повиннi призначатися протягом трьох мiсяцiв, Голова суду - протягом п'яти мiсяцiв, починаючи вiд дня, коли одна Договiрна Сторона повiдомила iншу Договiрну Сторону про свiй намiр передати спiр до арбiтражного суду.

     5. Якщо призначення не вiдбулися протягом визначеного в пунктi 4 часу, будь-яка Договiрна Сторона запрошує Голову Мiжнародного Суду зробити необхiднi призначення. Якщо Голова Мiжнародного Суду є громадянином однiєї з Договiрних Сторiн або якщо iснує певна перешкода для виконання ним цiєї функцiї, до здiйснення необхiдних призначень запрошується Заступник Голови Мiжнародного Суду. Якщо Заступник Голови Мiжнародного Суду є громадянином однiєї з Договiрних Сторiн або якщо iснує певна перешкода для виконання ним своїх функцiй, згаданi призначення пропонується зробити особi, яка є членом Мiжнародного Суду протягом найдовшого перiоду часу та не є громадянином жодної з Договiрних Сторiн.

     6. Арбiтражний суд виносить свої рiшення на основi положень цiєї Угоди та норм Мiжнародного Права. Рiшення суду приймається бiльшiстю голосiв. Воно є остаточним та обов'язковим для Договiрних Сторiн.

     7. Суд визначає свої власнi правила процедури.

     8. Кожна Договiрна Сторона покриває витрати свого арбiтра, а також видатки, пов'язанi з його участю в арбiтражному розглядi. Витрати, що пов'язанi з дiяльнiстю Голови, та iншi витрати розподiляються рiвною мiрою мiж обома Договiрними Сторонами.

Стаття 12
Застосування

     Ця Угода рiвним чином застосовується до iнвестицiй, що здiйсненi до набуття нею чинностi iнвесторами однiєї Договiрної Сторони на територiї iншої Договiрної Сторони вiдповiдно до її законодавства. Проте ця Угода не застосовується до спорiв, якi могли виникнути до набуття нею чинностi.

Стаття 13
Набуття чинностi та припинення дiї Угоди

     1. Ця Угода пiдлягає ратифiкацiї та набуває чинностi через 30 днiв вiд дати отримання останнього повiдомлення про виконання внутрiшньодержавних процедур Договiрними Сторонами у їхнiх вiдповiдних державах.

     Вона залишається чинною протягом десятирiчного перiоду. Якщо жодна з Договiрних Сторiн не денонсує цю Угоду за шiсть мiсяцiв до припинення її дiї, ця Угода кожного разу продовжується на наступнi десятирiчнi перiоди шляхом процедури мовчазної згоди. Кожна Договiрна Сторона залишає за собою право денонсувати цю Угоду шляхом направлення вiдповiдного письмового повiдомлення щонайменше за шiсть мiсяцiв до закiнчення поточного перiоду дiї Угоди.

     2. Iнвестицiї, що здiйсненi до дати припинення дiї цiєю Угодою, регулюються нею протягом десятирiчного перiоду, починаючи вiд дня вищезгаданого припинення дiї Угоди.

     НА ПОСВIДЧЕННЯ ЧОГО нижчепiдписанi представники, належним чином уповноваженi своїми вiдповiдними Урядами, пiдписали цю Угоду.

     Вчинено у м. Рабатi, 24 грудня 2001 року, у двох примiрниках, кожний українською, арабською та французькою мовами, при цьому всi тексти є автентичними. У разi розбiжностей переважну силу має текст французькою мовою.

За Уряд України

За Уряд Королiвства Марокко