УГОДА

мiж Урядом України тa Урядом Республiки Польща про взаємне заохочення тa захист iнвестицiй

     Уряд України та Уряд Республiки Польща, якi надалi iменуються "Договiрнi Сторони",

     бажаючи розширити економiчне спiвробiтництво для взаємної вигоди обох держав,

     з метою створення та збереження, вигiдних умов для iнвестицiй iнвесторам держави однiєї Договiрної Сторони на територiї держави iншої Договiрної Сторони,

     визнаючи необхiднiсть заохочення i захисту iноземних iнвестицiй з метою сприяння економiчному розвитку обох держав,

     домовились про нижчевикладене:

Стаття 1
Визначення 

     У розумiннi цiєї Угоди:

     1. Термiн "iнвестор" означає по вiдношенню до кожної з Договiрних Сторiн:

     а) фiзичнi особи, якi мають громадянство держави цiєї Договiрної Сторони;

     б) юридичнi особи, зокрема товариства, корпорацiї, торговельнi товариства та iншi органiзацiї, створенi або органiзованi належним чином у iншому виглядi у вiдповiдностi до законодавства держави, на територiї якої знаходяться i здiйснюють дiйсну господарську дiяльнiсть.

     2. Термiн "iнвестицiя" означає будь-яке майно, зокрема:

     а) рухоме та нерухоме майно, iншi майновi права, такi як iпотека, застава, утримання;

     б) акцiї, паї або будь-якi iншi види участi у товариствi;

     в) грошовi вимоги або вимоги з iнших послуг, що мають економiчну вартiсть;

     г) права iнтелектуальної власностi, такi як авторськi права, патенти, кориснi моделi, промисловi зразки та моделi, товарнi знаки, фiрмовi найменування, виробничi та комерцiйнi таємницi, технологiї, "ноу-хау" i "гудвiлл";

     д) права на здiйснення економiчної дiяльностi, включаючи право на розвiдку, видобуток або експлуатацiю природних pесуpсiв, а також всi iншi права, що надаються по закону, договору або рiшенню компетентного органу у вiдповiдностi з законодавством держави, на територiї якої здiйснюються iнвестицiї.

     3. Змiна форми iнвестицiї, дозволеної у вiдповiдностi до законодавства та iнших нормативних актiв держави Договiрної Сторони, на територiї якої iнвестицiя була здiйснена, не змiнює її характеру як iнвестицiї.

     4. Термiн "прибутки" означає суми, отриманi за рахунок iнвестицiї, зокрема, якi охоплюють: прибуток, прибуток вiд капiталу, дивiденди, лiцензiйнi надходження, гонорари або iншi поточнi прибутки.

     5. Термiн "територiя" означає вiдповiдно територiю України та Республiки Польща, а також морськi райони, в тому числi морське дно та надра, що примикають до зовнiшнiх меж територiального моря кожної з вищеназваних територiй, над якими вiдповiдна держава здiйснює у вiдповiдностi до мiжнародного права сувереннi права з метою розвiдки та експлуатацiї природних ресурсiв таких районiв.

Стаття 2
Обсяг застосування

     Ця Угода застосовується до iнвестицiй на територiї держави однiєї Договiрної Сторони, зроблених у вiдповiдностi до її законодавства та iнших нормативних актiв iнвесторами держави iншої Договiрної Сторони, якщо цi iнвестицiї пов'язанi з господарською дiяльнiстю та якщо були зробленi пiсля 1 вересня 1991 року.

Стаття 3
Заохочення та допуск iнвестицiй

     1. Кожна з Договiрних Сторiн буде заохочувати на територiї своєї держави iнвестицiї iнвесторiв, держави iншої Договiрної Сторони та допускати до таких iнвестицiй у вiдповiдностi до внутрiшнього законодавства та нормативних актiв.

     2. Якщо Договiрна Сторона допустила iнвестицiї на територiї своєї держави, цiєю Стороною будуть виданi у вiдповiдностi до внутрiшнього законодавства та iнших нормативних актiв своєї держави необхiднi дозволи, пов'язанi з такими iнвестицiями, з виконанням лiцензiйних угод та угод про технiчну, торговельну або адмiнiстративну допомогу. Кожна з Договiрних Сторiн буде, в разi необхiдностi, докладати усiх зусиль з метою надання необхiдних дозволiв на дiяльнiсть радникiв та iнших квалiфiкованих осiб, що мають iноземне громадянство.

Стаття 4
Захист та режим iнвестицiй

     1. Кожна з Договiрних Сторiн буде захищати на територiї своєї держави iнвестицiї, зробленi у вiдповiдностi до її внутрiшнього законодавства та iнших нормативних актiв, iнвесторами держави iншої Договiрної Сторони, i не буде порушувати необгрунтованим або дискримiнацiйним чином права iнвестора держави Договiрної Сторони на управлiння, утримання, використання досягнення вигоди розширення дiяльностi, продажу i, в разi необхiдностi, лiквiдування таких iнвестицiй.

     2. Кожна з Договiрних Сторiн забезпечить справедливий i рiвний режим на територiї своєї держави iнвестицiй iнвесторiв держави iншої Договiрної Сторони. Цей режим буде не менш сприятливим нiж той, що застосовується кожною Договiрною Стороною до iнвестицiй, зроблених на територiї її держави iнвесторами найбiльш привiлегiйованої держави.

     3. Принцип найбiльшого сприяння не поширюється на привiлеї та пiльги, якi будь-яка з Договiрних Сторiн надає iнвесторам третьої держави з огляду їх членства або належностi до зони вiльної торгiвлi, митного союзу, загального ринку або будь-якої iншої форми економiчної iнтеграцiї або будь-якої угоди про уникнення подвiйного оподаткування або ж з iнших податкових питань.

Стаття 5
Перекази

     1. Кожна з Договiрних Сторiн, на територiї держави якої були здiйсненi iнвестицiї iнвесторами держави iншої Договiрної Сторони, забезпечить цим iнвесторам безперешкодний переказ платежiв, пов'язаних з цими iнвестицiями, зокрема:

     а) вiдсоткiв, дивiдендiв, доходiв та iнших поточних прибуткiв;

     б) сум на сплату позик;

     в) сум на сплату витрат, пов'язаних з управлiнням iнвестицiєю;

     г) лiцензiйних надходжень та iнших платежiв, що виникають вiд прав, вказаних у статтi 1 абзац 2 пункти в), г) i д) цiєї Угоди;

     д) додаткових сум капiталу, необхiдних для утримання або розвитку iнвестицiї;

     з) надходжень вiд вiдчуження, часткового або повного лiквiдування iнвестицiї, у тому числi вiд приросту капiталу.

     2. Перекази будуть здiйснюватися негайно у вiльно конвертованiй валютi за курсом, що застосовується в день переказу i у вiдповiдностi до процедури, передбаченої законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої було здiйснено iнвестицiю.

Стаття 6
Вилучення та вiдшкодування

     1. Жодна з Договiрних Сторiн не буде вживати прямо або опосередковано дiй по вилученню, нацiоналiзацiї або iнших дiй, що мають такий же характер або рiвнозначнi наслiдки по вiдношенню до iнвестицiй, що належать iнвесторам держави другої Договiрної Сторони, хiба що цi дiї були вжитi у суспiльних iнтересах i не є дискримiнацiйними та були вжитi у встановленому законодавством порядку, а також з наданням справедливого i ефективного вiдшкодування. Таке вiдшкодування вiдповiдатиме ринковiй вартостi вилученої iнвестицiї, визначеною за станом до вилучення або до моменту, коли рiшення про вилучення стало загальновiдомим (у залежностi вiд того, що вiдбудеться ранiше), i буде охоплювати вiдсотки вiд вартостi вилученої iнвестицiї вiд дати вилучення i пiдлягати вiльному переказу. Сума вiдшкодування буде встановлена у вiльно конвертованiй валютi i буде сплачена без зайвої затримки правомочнiй особi незалежно вiд її мiсцезнаходження або проживання.

     Переказом "без зайвої затримки" буде вважатися переказ, зроблений протягом часу, необхiдного для виконання формальних дiй, пов'язаних з переказом. Рахунок по цьому перiоду починається вiд дати подання заявки i не може перевищити трьох мiсяцiв.

     2. Iнвесторам держави однiєї з Договiрних Сторiн, iнвестицiя якої зазнала збиткiв внаслiдок вiйни або якого-небудь iншого збройного конфлiкту, громадських безпорядкiв, надзвичайного положення або iнших подiбних подiй, якi мали мiсце на територiї держави iншої Договiрної Сторони, будуть надаватися умови для вiдновлення, вiдшкодування, компенсацiї або iншої вартiсної винагороди збитку у вiдповiдностi до статтi 4, пунктiв 1, 2.

Стаття 7
Принцип бiльш сприятливого режиму

     Якщо законодавство або нормативнi акти держави Договiрної Сторони, або обставини, що виникли мiж Договiрними Сторонами у вiдповiдностi до мiжнародного права, мiстять додатковi регулювання, якi у загальному виглядi або детально передбачають по вiдношенню до iнвестицiй, здiйснених iнвесторами держави iншої Договiрної Сторони, бiльш вигiдний режим, нiж передбачений цiєю Угодою, тодi такi регулювання у тому обсязi, у якому вони найбiльш вигiднi, будуть мати прiоритет у порiвняннi з цiєю Угодою.

Стаття 8
Суброгацiя

     1. Якщо Договiрна Сторона або будь-який уповноважений нею iнститут зробить платежi будь-кому з iнвесторiв її держави у межах гарантiй або страхування, укладеного у зв'язку з iнвестицiєю, iншою Договiрною Стороною буде визнано першiсть першої Договiрної Сторони або її iнститутом будь-яких прав чи вимог, притаманних iнвестору. Договiрна Сторона або будь-який з її iнститутiв, якi перебрали на себе права iнвестора, мають право на тi ж права, якими володiє iнвестор, та на вимоги таких прав у тому ж обсязi, з застереженням щодо обов'язкiв iнвестора, пов'язаних з застрахованою таким чином iнвестицiєю.

     2. У випадку суброгацiї, визначеною у пунктi 1 цiєї статтi, iнвестор не буде виступати з вимогами, якщо вiн не буде уповноваженим Договiрною Стороною або її будь-яким iнститутом.

Стаття 9
Спори мiж Договiрними Сторонами

     1. Спори мiж Договiрними Сторонами, що стосуються тлумачення та застосування положень цiєї Угоди, будуть вирiшуватись по дипломатичних каналах.

     2. Якщо Договiрними Сторонами не буде досягнуто згоди протягом дванадцяти мiсяцiв вiд дати виникнення спору, то на вимогу будь-якої з Договiрних Сторiн спiр буде переданий до арбiтражного суду у складi трьох членiв. Кожна з Договiрних Сторiн призначає по одному арбiтру, а призначенi арбiтри обирають Голову, який має бути громадянином третьої держави, що пiдтримує дипломатичнi стосунки з обома Договiрними Сторонами.

     3. Якщо одна з Договiрних Сторiн не призначить арбiтра i не погодиться iз запрошенням iншої Договiрної Сторони зробити таке призначення протягом двох мiсяцiв, арбiтр призначається на прохання цiєї Договiрної Сторони Головою Мiжнародного суду.

     4. Якщо обидва арбiтри не можуть дiйти згоди вiдносно вибору Голови протягом двох мiсяцiв вiд дати їх призначення, вiн призначається на прохання будь-якої з Договiрних Сторiн Президентом Мiжнародного суду.

     5. Якщо у випадках, вказаних у пунктах 3 i 4 цiєї статтi Президент Мiжнародного суду не може виконати зазначеної функцiї або якщо вiн є громадянином однiєї з Договiрних Сторiн, то таке призначення буде проведено Вiце-президентом, а якщо i вiн не може виконати вiдповiдних функцiй або є громадянином однiєї з Договiрних Сторiн, то призначення буде зроблено найстаршим за рангом суддею Мiжнародного суду, який не є громадянином жодної з Договiрних Сторiн.

     6. Не порушуючи iнших домовленостей мiж Договiрними Сторонами, суд встановить свої правила процедури. Суд виносить рiшення бiльшiстю голосiв.

     7. Кожна з Договiрних Сторiн несе витрати на утримання свого члена суду, а також у вiдповiдностi до своєї частки у арбiтражнiй процедурi; витрати на утримання Голови та iншi витрати покриваються Договiрними Сторонами у рiвних долях. Однак, суд може у своєму рiшеннi визначити бiльш високу участь однiєї з Договiрних Сторiн, а таке рiшення буде зобов'язувати обидвi Договiрнi Сторони.

     8. Рiшення суду є остаточними i обов'язковими для кожної з Договiрних Сторiн.

Стаття 10
Спори мiж Договiрною Стороною та iнвестором держави iншої Договiрної Сторони

     1. З метою вирiшення спору мiж Договiрною Стороною i iнвестором держави iншої Договiрної Сторони вiдносно iнвестицiї, не применшуючи положень статтi 9 цiєї Угоди, мiж зацiкавленими сторонами будуть проводитися консультацiї.

     2. Якщо консультацiї не будуть закiнченi рiшенням протягом шести мiсяцiв вiд дати письмової пропозицiї почати консультацiї, сторони спору можуть поступати наступним чином:

     а) якщо спiр стосується зобов'язання за статтею 5 i статтею 6 цiєї Угоди, вiн на прохання iнвесторам передається на рiшення до арбiтражного суду;

     б) спiр, не вказаний в пунктi 2 пункт а) цiєї статтi, буде переданий за згодою обох сторiн спору на розгляд арбiтражного суду.

     3. Арбiтражний суд буде створений для кожної iндивiдуальної справи. Якщо сторони, що беруть участь у спорi, не погодять iншого, кожна з них призначить свого арбiтра. Призначенi арбiтри обирають Голову, яким має бути громадянин третьої країни. Арбiтри повиннi бути призначенi протягом двох мiсяцiв вiд дати отримання вимоги передачi спору для розгляду арбiтражним судом, а Голова - протягом наступних двох мiсяцiв.

     4. Якщо строки, вказанi у пунктi 3 цiєї статтi, не були виконанi, будь-яка з сторiн спору може, не маючи iнших домовленостей, звернутися до Голови арбiтражного суду при Мiжнароднiй торговельнiй палатi у Парижi з проханням зробити необхiднi призначення. Якщо Голова не може виконати вказаної функцiї або є громадянин держави Договiрної Сторони, застосовується mutatis mutandis постанови пункту 5 статтi 9 цiєї Угоди.

     5. Якщо сторонами не погоджено iншого, суд встановлює свої правила процедури. Рiшення є остаточним i обов'язковим. Кожна з Договiрних Сторiн забезпечить визнання i виконання арбiтражних рiшень.

     6. Кожна iз сторiн спору несе витрати на утримання свого члена суду i вiдповiдно до власної частки у арбiтражнiй процедурi; витрати на утримання Голови та iншi витрати вони нестимуть в рiвних долях як сторони спору. Однак, суд у своєму рiшеннi може встановити iншу пропорцiю розподiлу витрат, що несе одна iз сторiн, i це рiшення буде обов'язковим для обох сторiн.

     7. Договiрна Сторона, що є стороною спору, не може на будь-якiй стадiї третейської процедури або виконання рiшення суду посилатися на факт, що iнвестором отримано у результатi договору страхування вiдшкодування, що охоплює весь або частину збитку.

     8. У випадку, якщо двi Договiрнi Сторони стануть сторонами Конвенцiї вiд 18 березня 1965 року про вирiшення спорiв, що стосуються iнвестицiй мiж державами i громадянами iнших країн, спори будуть направлятися у Мiжнародний центр вирiшення спорiв щодо iнвестицiй таким чином:

     спори, вказанi у пунктi 2, пункт а) цiєї статтi - на вимогу iнвестора, а спори, вказанi у пунктi 2, пункт б) цiєї статтi - за взаємною згодою Договiрних Сторiн.

Стаття 11
Заключнi положення

     1. Договiрнi Сторони обмiнюються нотами про виконання правових процедур, передбачених нацiональним законодавством кожної з Договiрних Сторiн щодо набрання чинностi мiжнародних угод.

     Датою набрання чинностi цiєї Угоди є дата отримання останньої ноти.

     2. Ця Угода буде дiяти протягом десяти рокiв. Дiя цiєї Угоди автоматично подовжується на черговi п'ятирiчнi перiоди, якщо жодна з Договiрних Сторiн не повiдомить у письмовiй формi iншу Договiрну Сторону за дванадцять мiсяцiв до закiнчення вiдповiдного строку про свiй намiр припинити дiю цiєї Угоди.

     3. У випадку денонсацiї цiєї Угоди, положення статей 1-10 залишаться чинними протягом подальшого десятирiчного перiоду по вiдношенню до iнвестицiй, здiйснених до моменту припинення дiї цiєї Угоди.

     Здiйснено у м. Києвi 12 сiчня 1993 р. у двох дiйсних примiрниках, кожний українською та польською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

За Уряд України За Уряд Республiки Польща
Copyright © 2024 НТФ «Интес»
Все права сохранены.