КОНВЕНЦIЯ
про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства
Держави - учасницi цiєї Конвенцiї,
беручи до уваги цiлi i принципи Статуту Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, що стосуються пiдтримання мiжнародного миру i безпеки та розвитку дружнiх вiдносин i спiвробiтництва мiж державами,
визнаючи, зокрема, що кожна людина має право на життя, на свободу i на особисту недоторканнiсть, як це зазначено в Загальнiй декларацiї прав людини та Мiжнародному пактi про громадянськi i полiтичнi права,
будучи глибоко занепокоєною ескалацiєю в свiтi актiв тероризму в усiх його формах, що пiддають небезпецi або позбавляють життя невинних людей, ставлять пiд загрозу основнi свободи та серйозно зневажають гiднiсть людської особи,
вважаючи, що незаконнi акти, спрямованi проти безпеки морського судноплавства, загрожують безпецi людей i майна, серйозно порушують морське сполучення та пiдривають вiру народiв свiту в безпеку морського судноплавства,
вважаючи, що подiбнi акти є предметом серйозного занепокоєння всього свiтового суспiльства,
будучи переконаними в настiйнiй необхiдностi розвивати мiжнародне спiвробiтництво мiж державами у розробцi й прийняттi ефективних i практичних заходiв для запобiгання всiм незаконним актам, спрямованим проти безпеки морського судноплавства, та переслiдування i покарання осiб, якi їх вчинили,
посилаючись на резолюцiю Генеральної Асамблеї Органiзацiї Об'єднаних Нацiй 40/61 вiд 9 грудня 1985 року, яка поряд з iншим настiйно закликає всi держави в односторонньому порядку та в спiвробiтництвi з iншими державами, а також вiдповiдними органами Органiзацiї Об'єднаних Нацiй сприяти поступовому усуненню причин, що лежать в основi мiжнародного тероризму, та придiляти особливу увагу всiм ситуацiям, включаючи колонiалiзм, расизм i ситуацiї, пов'язанi з масовими i брутальними порушеннями прав людини i основних свобод, а також ситуацiї, що склалися внаслiдок iноземної окупацiї, що можуть викликати мiжнародний тероризм та погрожувати мiжнародному миру i безпецi,
посилаючись далi на те, що резолюцiя 40/61 "беззастережно засуджує як злочиннi всi акти, методи i практику тероризму, де б i ким би вони не здiйснювалися, i в тому числi тi, якi ставлять пiд загрозу дружнi вiдносини мiж державами та їх безпеку",
посилаючись також на те, що в резолюцiї 40/61 Мiжнароднiй морськiй органiзацiї пропонується "вивчити проблему актiв тероризму на борту або проти морських суден з метою внесення рекомендацiй щодо вiдповiдних заходiв",
беручи до уваги резолюцiю Асамблеї Мiжнародної морської органiзацiї А.584/14/ вiд 20 листопада 1985 року, яка закликає розробити заходи для запобiгання незаконним актам, що загрожують безпецi суден та безпецi їх пасажирiв i екiпажiв,
зазначаючи, що ця Конвенцiя не поширюється на дiї екiпажу, якi регламентуються нормами по пiдтриманню звичайної дисциплiни на борту судна,
пiдтверджуючи бажанiсть монiторингу норм i стандартiв, якi стосуються запобiгання незаконним актам, спрямованим проти суден i осiб на борту суден, та боротьби з такими актами, з метою їх оновлення, коли це необхiдно, та в цьому зв'язку iз задоволенням беручи до уваги заходи для запобiгання незаконним актам проти пасажирiв й екiпажiв на борту суден, рекомендованi Комiтетом по безпецi на морi Мiжнародної морської органiзацiї,
пiдтверджуючи далi, що питання, якi не регулюються цiєю Конвенцiєю, продовжуються регламентуватися нормами i принципами загального мiжнародного права,
визнаючи необхiднiсть суворого додержання всiма державами норм i принципiв загального мiжнародного права у боротьбi з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства,
погодилися про нижченаведене:
Стаття 1
Для цiлей даної Конвенцiї "судно" означає будь-яке судно, не закрiплене постiйно на морському днi, включаючи судна з динамiчним принципом пiдтримання, пiдводнi апарати або будь-якi iншi плавучi засоби.
Стаття 2
1. Ця Конвенцiя не застосовується до:
a) воєнного корабля; або
b) судна, що належить державi або експлуатується нею, коли воно використовується для вiйськово-допомiжних або митних, або полiцейських цiлей; або
c) судна, що виведене з експлуатацiї або поставлене на прикол.
2. Нiщо в цiй Конвенцiї не торкається iмунiтету воєнних кораблiв та iнших державних суден, що експлуатуються в некомерцiйних цiлях.
Стаття 3
1. Будь-яка особа вчиняє злочин, якщо вона незаконно i навмисно:
a) захоплює судно або здiйснює контроль над ним силою чи загрозою сили, або шляхом будь-якої iншої форми залякування; або
b) вчиняє акт насильства проти осiб на борту судна, якщо цей акт може загрожувати безпечному плаванню даного судна; або
c) руйнує судно або спричиняє судну чи його вантажу пошкодження, яке може загрожувати безпечному плаванню даного судна; або
d) розмiщує або вчиняє дiї з метою розмiщення на борту судна яким би то не було чином пристрiй чи речовину, яка може зруйнувати це судно, завдати цьому судну чи його вантажу пошкодження, що загрожує чи може загрожувати безпечному плаванню даного судна; або
e) руйнує морське навiгацiйне обладнання чи завдає йому серйознi пошкодження, чи створює серйознi перешкоди в його експлуатацiї, якщо будь-який такий акт може загрожувати безпечному плаванню судна; або
f) повiдомляє завiдомо брехливi вiдомостi, створюючи цим загрозу безпечному плаванню судна; або
g) наносить рану будь-якiй особi чи вбиває її в зв'язку з вчиненням чи спробою вчинення якого-небудь iз злочинiв, зазначених у пiдпунктах "a" - "e".
2. Будь-яка особа також вчиняє злочин, якщо вона:
a) намагається вчинити який-небудь iз злочинiв, зазначених у пунктi 1; або
b) пiдбурює до вчинення якого-небудь iз злочинiв, зазначених у пунктi 1, що вчиняється будь-якою особою або є iншим чином спiвучасником особи, яка вчиняє такий злочин; або
c) погрожує, з умовою чи без такої, як це передбачено нацiональним законодавством, з метою примусити фiзичну чи юридичну особу вчинити яку-небудь дiю чи утриматися вiд неї, вчинити який-небудь iз злочинiв, зазначених у пiдпунктах "b", "c", та "e" пункту 1, якщо ця загроза може погрожувати безпечному плаванню судна, про яке йде мова.
Стаття 4
1. Ця Конвенцiя застосовується, якщо судно здiйснює плавання або його маршрут включає плавання у води, через води чи з вод, розташованих за зовнiшньою межею територiального моря будь-якої однiєї держави або за боковими межами її територiального моря з сусiднiми державами.
2. У випадках, коли ця Конвенцiя не застосовується згiдно з пунктом 1, вона принаймнi застосовується, якщо злочинець чи гаданий злочинець перебуває на територiї Держави - учасницi iншої, нiж держава, зазначена в пунктi 1.
Стаття 5
Кожна Держава-учасниця передбачає вiдповiднi покарання за злочини, зазначенi в Статтi 3.
Стаття 6
1. Кожна Держава-учасниця вживає таких заходiв, якi можуть бути необхiдними для встановлення її юрисдикцiї щодо злочинiв, зазначених у Статтi 3, коли злочин вчинено:
a) проти чи на борту судна, що плаває пiд прапором даної Держави пiд час вчинення цього злочину; або
b) на територiї даної Держави, включаючи його територiальне море; або
c) громадянином даної Держави.
2. Держава-учасниця може також встановити свою юрисдикцiю щодо будь-якого такого злочину, коли:
a) його вчинено особою без громадянства, яка звичайно проживає у данiй Державi; або
b) пiд час його вчинення громадянин даної Держави був захоплений, пiддавався загрозам, поранений чи вбитий; або
c) його вчинено при спробi примусити дану Державу вчинити якiсь дiї чи утриматися вiд них.
3. Будь-яка Держава-учасниця, яка встановила юрисдикцiю, зазначену в пунктi 2, повiдомляє про це Генерального секретаря Мiжнародної морської органiзацiї (надалi - "Генеральний секретар"). Якщо така Держава-учасниця згодом вiдмовляється вiд такої юрисдикцiї, вона повiдомляє про це Генерального секретаря.
4. Кожна Держава-учасниця вживає таких заходiв, якi можуть бути необхiдними для встановлення її юрисдикцiї щодо злочинiв, зазначених у Статтi 3, у випадках, коли гаданий злочинець перебуває на її територiї i вона не видає його якiй-небудь з Держав-учасниць, що встановили свою юрисдикцiю згiдно з пунктами 1, 2 цiєї Статтi.
5. Ця Конвенцiя не виключає нiякої кримiнальної юрисдикцiї, здiйснюваної згiдно з нацiональним законодавством.
Стаття 7
1. Переконавшись, що обставини цього вимагають, будь-яка Держава-учасниця, на територiї якої перебуває злочинець чи гаданий злочинець, вiдповiдно до свого законодавства бере його пiд варту чи вживає iнших заходiв, що забезпечують його присутнiсть протягом такого часу, який необхiдний для того, щоб розпочати кримiнальне переслiдування чи вжити дiї для видачi.
2. Така Держава негайно проводить попереднє розслiдування фактiв вiдповiдно до свого законодавства.
3. Будь-яка особа, щодо якої вживаються заходи, зазначенi в пунктi 1, має право:
a) невiдкладно зв'язатися з найближчим вiдповiдним представником держави, громадянином якої вона є чи iншим чином правомочна встановити такий зв'язок, або, якщо вона є особою без громадянства, - з представником Держави, на територiї якої вона звичайно проживає;
b) вiдвiдання її представником цiєї Держави.
4. Права, зазначенi в пунктi 3, здiйснюються вiдповiдно до законiв i правил Держави, на територiї якої перебуває злочинець чи гаданий злочинець, за умови, що зазначенi закони i правила повиннi давати можливiсть повнiстю здiйснити цiлi, для яких призначенi права, що надаються згiдно з пунктом 3.
5. Коли Держава-учасниця вiдповiдно до цiєї Статтi взяла особу пiд варту, вона невiдкладно повiдомляє Державам, якi встановили юрисдикцiю згiдно з пунктом 1 Статтi 6, та якщо вона вважає доцiльним, будь-яким iншим зацiкавленим Державам про те, що така особа перебуває пiд вартою, та про обставини, що вимагають її затримання. Держава, яка проводить попереднє розслiдування, що передбачається пунктом 2 цiєї Статтi, негайно повiдомляє його результати згаданим Державам i зазначає, чи вона має намiр здiйснити юрисдикцiю.
Стаття 8
1. Капiтан судна Держави-учасницi ("держава прапора") може передати компетентним органам будь-якої iншої Держави-учасницi ("приймаюча держава") будь-яку особу, щодо якої у нього є розумнi пiдстави вважати, що вона вчинила один iз злочинiв, зазначених у Статтi 3.
2. Держава прапора забезпечує, щоб капiтан її судна, на борту якого перебуває будь-яка особа, яку вiн має намiр передати згiдно з пунктом 1, був зобов'язаний давати, коли це практично здiйснено i по можливостi до входження судна в територiальне море приймаючої Держави, повiдомлення компетентним органам приймаючої Держави про свiй намiр передати таку особу та про причини передачi.
3. Приймаюча Держава приймає особу, яка передається, за винятком випадкiв, коли у неї є пiдстави вважати, що ця Конвенцiя не застосовується до дiй, якi тягнуть таку передачу, та дiє вiдповiдно до положень Статтi 7. Будь-яка вiдмова прийняти особу, яка передається, супроводжується заявою про причини вiдмови.
4. Держава прапора забезпечує, щоб капiтан її судна був зобов'язаний надавати компетентним органам приймаючої Держави наявнi в розпорядженнi капiтана докази, що стосуються гаданого злочину.
5. Приймаюча Держава, яка прийняла особу згiдно з пунктом 3, може в свою чергу звернутися до держави прапора з проханням прийняти передачу цiєї особи. Держава прапора розглядає будь-яке таке прохання i, якщо воно задовольняє її, то вона дiє вiдповiдно до Статтi 7. Якщо Держава прапора вiдхиляє прохання, вона надає приймаючiй Державi заяву з викладом причин вiдмови.
Стаття 9
Нiщо в цiй Конвенцiї нiяким чином не зачiпає норми мiжнародного права, якi стосуються компетенцiї Держав здiйснювати юрисдикцiю щодо розслiдування або вжиття примусових заходiв на борту суден, якi не плавають пiд їх прапором.
Стаття 10
1. Держава-учасниця, на територiї якої перебуває злочинець чи гаданий злочинець, у випадках, коли застосовується Стаття 6, якщо вона не видає його, зобов'язана без будь-яких виняткiв i незалежно вiд того, чи вчинено злочин на її територiї, негайно передати справу своїм компетентним органам з метою кримiнального переслiдування шляхом проведення розгляду вiдповiдно до свого законодавства. Цi органи приймають рiшення таким же чином, як i у випадку будь-якого iншого злочину тяжкого характеру згiдно з законодавством цiєї Держави.
2. Будь-якiй особi, щодо якої здiйснюється розгляд у зв'язку з будь-яким iз злочинiв, зазначених у Статтi 3, гарантується справедливе поводження на всiх стадiях розгляду, в тому числi користування всiма правами i гарантiями, передбаченими для такого розгляду законодавством держави, на територiї якої вона перебуває.
Стаття 11
1. Злочини, зазначенi в Статтi 6, вважаються такими, що пiдлягають включенню у злочини, якi тягнуть видачу, в будь-який договiр про видачу, що iснує мiж якими-небудь Державами-учасницями. Держави-учасницi зобов'язуються включати такi злочини як злочини, що тягнуть видачу, в усi договори про видачу, якi вони укладають мiж ними.
2. Якщо Держава-учасниця, що обумовлює видачу наявнiстю договору про видачу, отримує прохання про видачу вiд iншої Держави-учасницi, з якою вона не має договору про видачу, Держава, що запитує, може на свiй розсуд розглядати цю Конвенцiю як юридичну пiдставу для видачi щодо злочинцiв, зазначених у Статтi 3. Видача здiйснюється i за iншими умовами, передбаченими законодавством Держави-учасницi, яка запрошує.
3. Держави-учасницi, що не обумовлюють видачу наявнiстю договору, розглядають у вiдносинах мiж собою злочини, зазначенi у Статтi 3, як злочини, що тягнуть видачу з додержанням умов, передбачених законодавством Держави, що запрошує.
4. Якщо необхiдно, злочини, зазначенi в Статтi 3, розглядаються Державами-учасницями для цiлей видачi як такi, що були вчиненi не тiльки в мiсцi вчинення, а й i в якому-небудь мiсцi в межах юрисдикцiї Держави-учасницi, що звертається з проханням про видачу.
5. Держава-учасниця, що отримує бiльше одного прохання про видачу вiд Держав, якi встановили юрисдикцiю вiдповiдно до Статтi 7, i яка приймає рiшення не порушувати кримiнального переслiдування, при виборi Держави, якiй має бути видано злочинця чи гаданого злочинця, належним чином враховує iнтереси й обов'язки Держави-учасницi, прапор якої несло судно пiд час вчинення злочину.
6. При розглядi прохання про видачу гаданого злочинця вiдповiдно до цiєї Конвенцiї держава, що запрошує, придiляє належну увагу питанню про те, чи можуть бути в нiй реалiзованi права гаданого злочинця, зазначенi в пунктi 3 Статтi 7.
7. Що стосується злочинцiв, зазначених у цiй Конвенцiї, положення всiх договорiв та угод мiж Державами-учасницями про видачу змiнюються у вiдносинах мiж Державами-учасницями в тiй мiрi, в якiй вони несумiснi з цiєю Конвенцiєю.
Стаття 12
1. Держави-учасницi надають одна однiй максимально можливу допомогу в зв'язку з кримiнальним переслiдуванням, розпочатим щодо злочинiв, зазначених у Статтi 3, включаючи сприяння в отриманнi наявних у них доказiв, необхiдних для розгляду.
2. Держави-учасницi виконують свої зобов'язання за пунктом 1 згiдно з будь-якими договорами про взаємну правову допомогу, що можуть дiяти мiж ними. При вiдсутностi таких договорiв Держави-учасницi надають одна однiй допомогу вiдповiдно до нацiонального законодавства.
Стаття 13
1. Держави-учасницi спiвробiтничають у запобiганнi злочинiв, зазначених у Статтi 3, зокрема, шляхом:
a) вжиття всiх практично здiйснюваних заходiв для запобiгання пiдготовцi у межах їх вiдповiдних територiй до вчинення таких злочинiв в межах чи за межами їх територiй;
b) обмiну iнформацiєю вiдповiдно до їх нацiонального законодавства та координацiї адмiнiстративних й iнших заходiв, що вживаються, коли необхiдно, з метою запобiгання вчиненню злочинiв, зазначених у Статтi 3.
2. Коли внаслiдок вчинення якого-небудь iз злочинiв, зазначених у Статтi 3, рейс судна затримується чи переривається, будь-яка Держава-учасниця, на територiї якої перебуває судно, пасажири чи екiпаж, зобов'язана докласти всiх можливих зусиль, щоб не допустити необгрунтованого затримання судна, його пасажирiв, екiпажу або вантажу.
Стаття 14
Будь-яка Держава-учасниця, в якої є пiдстави вважати, що буде вчинено якийсь злочин, зазначений у Статтi 3, надає вiдповiдно до свого нацiонального законодавства якомога швидше будь-яку наявну у нього вiдповiдну iнформацiю тим Державам, якi, на її думку, є Державами, що встановили юрисдикцiю вiдповiдно до Статтi 6.
Стаття 15
1. Кожна Держава-учасниця вiдповiдно до свого нацiонального законодавства повiдомляє Генеральному секретарю в якомога короткi строки будь-яку наявну в неї iнформацiю щодо:
a) обставин злочину;
b) дiй, вчинених згiдно з пунктом 2 Статтi 13;
c) заходiв, вжитих щодо злочинця чи гаданого злочинця, та, зокрема, результатiв будь-яких дiй щодо видачi або iнших правових дiй.
2. Держава-учасниця, на територiї якої гаданий злочинець зазнає кримiнального переслiдування, повiдомляє Генерального секретаря про остаточнi результати розгляду.
3. Iнформацiя, передана згiдно з пунктами 1 i 2, повiдомляється Генеральним секретарем усiм Державам-учасницям, членам Мiжнародної морської органiзацiї (надалi - "Органiзацiя"), iншим зацiкавленим державам та вiдповiдним мiжнародним органiзацiям.
Стаття 16
1. Будь-який спiр мiж двома або кiлькома Державами-учасницями щодо тлумачення або застосування цiєї Конвенцiї, що не може бути врегульований шляхом переговорiв протягом розумного перiоду часу, передається на прохання однiєю з них на арбiтраж. Якщо протягом шести мiсяцiв з дня звернення з проханням про арбiтраж сторони не можуть домовитись про органiзацiю арбiтражу, на прохання будь-якої з цих сторiн спiр може бути переданий у Мiжнародний Суд вiдповiдно до Статусу Суду.
2. Кожна Держава може при пiдписаннi, ратифiкацiї, прийняттi чи схваленнi цiєї Конвенцiї або приєднаннi до неї зробити заяву про те, що вона не вважає себе пов'язаною яким-небудь положенням або всiма положеннями пункту 1. Iншi Держави-учасницi не будуть пов'язанi такими положеннями щодо будь-якої Держави-учасницi, що зробила таке застереження.
3. Будь-яка Держава, що зробила застереження вiдповiдно до пункту 2, може у будь-який час зняти це застереження, повiдомивши Генерального секретаря.
Стаття 17
1. Ця Конвенцiя вiдкрита для пiдписання в Римi 10 березня 1988 року державами, що беруть участь у Мiжнароднiй конференцiї з боротьби з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, та в штаб-квартирi Органiзацiї всiма державами з 14 березня 1988 року до 9 березня 1989 року. Пiсля цього Конвенцiя залишається вiдкритою для приєднання.
2. Держави можуть виразити свою згоду на обов'язковiсть для них цiєї Конвенцiї шляхом:
a) пiдписання без застереження щодо ратифiкацiї, прийняття чи затвердження; або
b) пiдписання iз застереженням щодо ратифiкацiї, прийняття чи затвердження з наступною ратифiкацiєю, прийняттям чи затвердженням; або
c) приєднання.
3. Ратифiкацiя, прийняття, затвердження або приєднання здiйснюється шляхом здачi на зберiгання вiдповiдного документа Генеральному секретарю.
Стаття 18
1. Ця Конвенцiя набуває чинностi через дев'яносто днiв пiсля дати, на яку п'ятнадцять держав або пiдписали її без застереження щодо ратифiкацiї, прийняття чи затвердження, або здали на зберiгання вiдповiднi документи про ратифiкацiю, прийняття, затвердження або приєднання.
2. Для держави, що здала на зберiгання документ про ратифiкацiю, прийняття чи затвердження цiєї Конвенцiї або приєднання до неї пiсля виконання умов, необхiдних для набуття Конвенцiєю чинностi, ратифiкацiя, прийняття, затвердження або приєднання набуває чинностi через дев'яносто днiв пiсля дати такої здачi на зберiгання.
Стаття 19
1. Ця Конвенцiя може бути денонсована будь-якою Державою-учасницею у будь-який час через один рiк з дати набуття цiєю Конвенцiєю чинностi для цiєї Держави.
2. Денонсацiя здiйснюється шляхом здачi на зберiгання документа про денонсацiю Генеральному секретарю.
3. Денонсацiя набуває чинностi через один рiк з дати отримання Генеральним секретарем документа про денонсацiю або пiсля закiнчення такого бiльшого строку, який може бути зазначеним у документi про денонсацiю.
Стаття 20
1. Органiзацiя може скликати конференцiю з метою перегляду цiєї Конвенцiї або внесення до неї поправок.
2. Генеральний секретар скликає на прохання однiєї третини Держав-учасниць або десяти Держав-учасниць, в залежностi вiд того, яке число є бiльшим, конференцiю Держав - учасниць цiєї Конвенцiї з метою перегляду Конвенцiї або внесення до неї поправок.
3. Будь-який документ про ратифiкацiю, прийняття, затвердження або приєднання, зданий на зберiгання пiсля набуття чинностi поправкою до цiєї Конвенцiї, розглядається як такий, що стосується Конвенцiї з внесеною до неї поправкою.
Стаття 21
1. Ця Конвенцiя здається на зберiгання Генеральному секретарю.
2. Генеральний секретар:
a) iнформує всi держави, що пiдписали цю Конвенцiю або приєдналися до неї, а також всiх членiв Органiзацiї про:
i) кожне нове пiдписання Конвенцiї або здачу на зберiгання документа про ратифiкацiю, прийняття, затвердження або приєднання iз зазначенням їх дати;
ii) дату набуття чинностi цiєю Конвенцiєю;
iii) здачу на зберiгання будь-якого документа про денонсацiю цiєї Конвенцiї iз зазначенням дати його отримання та дати набуття денонсацiєю чинностi;
iv) отримання будь-якої заяви або повiдомлення, зробленого вiдповiдно до цiєї Конвенцiї;
b) направляє завiренi копiї з оригiнального тексту цiєї Конвенцiї всiм державам, що пiдписали Конвенцiю або приєдналися до неї.
3. Як тiльки ця Конвенцiя набуде чинностi, завiрена копiя з її оригiнального тексту направляється депозитарiєм Генеральному секретарю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй для реєстрацiї i опублiкування вiдповiдно до статтi 102 Статуту Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.
Стаття 22
Ця Конвенцiя укладена в одному примiрнику англiйською, арабською, iспанською, китайською, росiйською i французькою мовами, причому всi тексти є однаково автентичними.
На посвiдчення чого нижчепiдписанi, належним чином на те уповноваженi своїми вiдповiдними урядами, пiдписали цю Конвенцiю. |
Здiйснено в Римi десятого березня тисяча дев'ятсот вiсiмдесят восьмого року.
Copyright © 2024 НТФ «Интес» Все права сохранены. |