ВIДЕНСЬКА КОНВЕНЦIЯ

про право мiжнародних договорiв

	ДАТА ПIДПИСАННЯ:	23.05.69
	ДАТА ПIДПИСАННЯ (ПРИЄДНАННЯ) УКРАЇНОЮ:	29.04.86 (в складi СРСР)
	ДАТА РАТИФIКАЦIЇ:	14.05.86 (в складi СРСР)
	НАБУТТЯ ЧИННОСТI:	13.06.86 (в складi СРСР)
	ТЕРМIН УЧАСТI:	невизначений

     Держави - учасницi цiєї Конвенцiї,

     враховуючи надзвичайно важливу роль договорiв в iсторiї мiжнародних вiдносин,

     визнаючи дедалi зростаюче значення договорiв як джерела мiжнародного права i як засобу розвитку мирного спiвробiтництва мiж нацiями, незалежно вiд вiдмiнностей в їхньому державному i суспiльному ладi,

     вiдзначаючи, що принципи вiльної згоди i добросовiсностi та норма pacta sunt servanda здобули загальне визнання,

     пiдтверджуючи, що спори, якi стосуються договорiв, як i iншi мiжнароднi спори, повиннi розв'язуватися тiльки мирними засобами i вiдповiдно до принципiв справедливостi i мiжнародного права,

     нагадуючи про рiшимiсть народiв Об'єднаних Нацiй створити умови, за яких може бути додержано справедливостi i поваги до зобов'язань, що випливають з договорiв,

     беручи до уваги принципи мiжнародного права, втiленi у Статутi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, такi, як принципи рiвнопраностi i самовизначення народiв, суверенної рiвностi i незалежностi всiх держав, невтручання у внутрiшнi справи держав, заборони погрози силою або її застосування та загального поважання i додержання прав людини й основних свобод для всiх,

     вважаючи, що кодифiкацiя i прогресивний розвиток права договорiв, здiйсненi в цiй Конвенцiї, сприятимуть досягненню вказаних у Статутi цiлей Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, а саме пiдтриманню мiжнародного миру i безпеки, розвитковi дружнiх вiдносин мiж народами i здiйсненню їх спiвробiтництва один з одним,

     пiдтверджуючи, що норми мiжнародного звичайного права, як i досi, регулюватимуть питання, якi не були розв'язанi в положеннях цiєї Конвенцiї,

     домовилися про нижченаведене:

Частина I
ВСТУП

Стаття 1
Сфера застосування цiєї конвенцiї

     Ця Конвенцiя застосовується до договорiв мiж державами.

Стаття 2
Вживання термiнiв

     1. Для цiлей цiєї Конвенцiї:

     а) "договiр" означає мiжнародну угоду, укладену мiж державами в письмовiй формi i регульовану мiжнародним правом, незалежно вiд того, чи викладена така угода в одному документi, двох чи кiлькох зв'язаних мiж собою документах, а також незалежно вiд її конкретного найменування;

     b) "ратифiкацiя", "прийняття", "затвердження" i "приєднання" означають, залежно вiд випадку, мiжнародний акт, який має таке найменування i за допомогою якого держава виражає в мiжнародному планi свою згоду на обов'язковiсть для неї договору;

     c) "повноваження" означають документ, який виходить вiд компетентного органу держави i за допомогою якого одна чи кiлька осiб призначаються репрезентувати цю державу з метою ведення переговорiв, прийняття тексту договору або встановлення його автентичностi, вираження згоди цiєї держави на обов'язковiсть для неї договору або з метою вчинення будь-якого iншого акта, що стосується договору;

     d) "застереження" означає односторонню заяву в будь-якому формулюваннi i пiд будь-якою назвою, зроблену державою при пiдписаннi, ратифiкацiї, прийняттi чи затвердженнi договору або приєднаннi до нього, за допомогою якого вона бажає виключити або змiнити юридичну дiю певних положень договору в їхньому застосуваннi до цiєї держави;

     е) "держава, яка бере участь у переговорвх" означає державу, яка брала участь у складеннi i прийняттi тексту договору;

     f) "договiрна держава" означає державу, яка погодилась на обов'язковiсть для неї договору, незалежно вiд того, чи набрав договiр чинностi чи нi;

     g) "учасник означає державу", яка погодилась на обов'язковiсть для неї договору i для якої договiр є чинним;

     h) "третя держава" означає державу, яка не є учасником договору;

     i) "мiжнародна органiзацiя" означає мiжурядову органiзацiю.

     2. Положення пункту 1, якi стосуються вживання термiнiв, у цiй Конвенцiї, не зачiпають вживання цих термiнiв або значень, яких може бути надано їм у внутрiшньому правi будь-якої держави.

Стаття 3
Мiжнароднi угоди, якi входять у сферу застосування цiєї Конвенцiї

     Той факт, що ця Конвенцiя не застосовується до мiжнародних угод, укладених мiж державами та iншими суб'єктами мiжнародного права або мiж такими iншими суб'єктами мiжнародного права, i до мiжнародних угод не у письмовiй формi, не зачiпає:

     а) юридичної сили таких угод;

     b) застосування до них будь-яких норм, викладених у цiй Конвенцiї, пiд дiю яких вони пiдпадали б на пiдставi мiжнародного права, незалежно вiд цiєї Конвенцiї;

     с) застосування цiєї Конвенцiї до вiдносин держав мiж собою в рамках мiжнародних угод, учасниками яких є також iншi суб'єкти мiжнародного права.

Стаття 4
Ця конвенцiя не має зворотньої сили

     Без шкоди для застосування будь-яких норм, викладених у цiй Конвенцiї, пiд дiю яких пiдпадали б договори на пiдставi мiжнародного права, незалежно вiд Конвенцiї, вона застосовується тiльки до договорiв, укладених державами пiсля набрання нею чинностi щодо цiх держав.

Стаття 5
Договори, якi встановлюють мiжнароднi органiзацiї, i договори, прийнятi в рамках мiжнародної органiзацiї

     Ця Конвенцiя застосовується до будь-якого договору, який є установчим актом мiжнародної органiзацiї, без шкоди для вiдповiдних правил цiєї органiзацiї.

Частина II
УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРIВ I НАБРАННЯ НИМИ ЧИННОСТI

Роздiл 1: Укладення договорiв

Стаття 6
Правоздатнiсть держав укладати договори

     Кожна держава володiє правоздатнiстю укладати договори.

Стаття 7
Повноваження

     1. Особа вважається такою, що репрезентує державу; або з метою прийняття тексту договору чи встановлення його автентичностi, або з метою вираження згоди держави на обов'язковiсть для неї договору, коли:

     а) вона перд'явить вiдповiднi повноваження; або

     b) з практики вiдповiдних держав чи з iнших обставин випливає, що вони мали намiр розглядати цю особу, як таку, що репрезентує державу для цих цiлей, i не вимагати пред'явлення повноважень.

     2. Такi особи з огляду на їхнi функцiї i без необхiдностi пред'явлення повноважень вважаються такими, що репрезентують свою державу;

     а) глави держав, глави урядiв i мiнiстри закордонних справ - з метою вчинення всiх актiв, що стосуються укладення договору;

     b) глави дипломатичних представництв - з метою прийняття тексту договору мiж акредитуючою державою i державою, при якiй вони акредитованi;

     с) представники, уповноваженi державами репрезентувати їх на мiжнароднiй конференцiї або в мiжнароднiй органiзацiї, або в одному з її органiв, - з метою прийняття тексту договору на такiй конференцiї, в такiй органiзацiї або в такому органi.

Стаття 8
Наступне пiдтвердження акту, вчиненого без уповноваження

     Акт, який стосується укладення договору, вчинений особою, яка не може на пiдставi статтi 7 вважатися уповноваженою репрезентувати державу з цiєю метою, не має юридичного значення, якщо його не пiдтверджено цiєю державою.

Стаття 9
Прийняття тексту

     1. Текст договору приймається за згодою всiх держав, якi беруть участь у його складеннi, за винятком випадкiв, передбачених у пунктi 2.

     2. Текст договору приймається на мiжнароднiй конференцiї шляхом голосування за нього двох третин держав, якi присутнi i беруть участь у голосуваннi, якщо тiєю ж бiльщiстю голосiв вони не вирiшили застосувати iнше правило.

Стаття 10
Встановлення автентичностi тексту

     Текст договору стає автентичним i остаточним:

     а) у результатi застосування такої процедури, яку може бути передбачено в цьому текстi або погоджено мiж державами, що беруть участь у його складеннi; або

     b) при вiдсутностi такої процедури - шляхом пiдписання, пiдписання ad referendum або парафування представниками цих держав тексту договору або заключного акта конференцiї, який мiстить цей текст.

Стаття 11
Способи вираження згоди на обов'язковiсть договору

     Згоду держави на обов'язковiсть для неї договору може бути виражено пiдписанням договору, обмiном документами, затвердженням, приєднанням до нього або будь-яким iншим способом, про який домовились.

Стаття 12
Згода на обов'язковiсть договору, виражена пiдписанням

     1. Згода держави на обов'язковiсть для неї договору виражається шляхом пiдписання договору представником держави, коли:

     а) договiр передбачає, що пiдписання має таку силу;

     b) в iнший спосiб установлено домовленiсть держав, якi беруть участь у переговорах, про те, що пiдписання повинне мати таку силу; або

     с) намiр держави надати пiдписанню такої сили випливає з повноважень її представника або був виражений пiд час переговорiв.

     2. Для цiлей пункту 1:

     а) парафування тексту означає пiдписання договору в тому випадку, коли встановлено, що держави, якi беруть участь у переговорах, так домовились;

     b) пiдписання ad referendum договору представником держави, якщо воно пiдтвнрджується цiєю державою, означає остаточне пiдписання договору.

Стаття 13
Згода на обов'язковiсть договору, виражена шляхом обмiну документами, якi становлять договiр

     Згода держав на обов'язковiсть для них договору, що складається з документiв, якими вони обмiнюються, виражається шляхом цього обмiну, якщо:

     а) цi документи передбачають, що обмiн ними матиме таку силу; або

     b) в iнший спосiб установлено домовленiсть цих держав про те, що цей обмiн документами повинен мати таку силу.

Стаття 14
Згода на обов'язковiсть договору, виражена ратифiкацiєю, прийняттям або затвердженням

     1. Згода держави на обов'язковiсть для неї договору виражається ратифiкацiєю, якщо:

     а) договiр передбачає, що така згода виражається ратифiкацiєю;

     b) в iнший спосiб установлено, що держави, якi беруть участь у переговорах, домовились про необхiднiсть ратифiкацiї;

     с) представник держави пiдписав договiр з умовою ратифiкацiї; або

     d) намiр держави пiдписати договiр з умовою ратифiкацiї випливає з повноважень її представника або був виражений пiд час переговорiв.

     2. Згода держави на обов'язковiсть для неї договору виражається прийняттям або затвердженням на умовах, подiбних до тих, якi застосовуються до ратифiкацiї.

Стаття 15
Згода на обов'язковiсть договору, виражена приєднанням

     Згода держави на обов'язковiсть для неї договору виражається приєднанням, якщо:

     а) договiр передбачає, що така згода може бути виражена цiєю державою шляхом приєднання;

     b) в iнший спосiб установлено, що держави, якi беруть участь у переговорах, домовились, що така згода може бути виражена цiєю державою шляхом приєднання; або

     с) всi учасники потiм домовились, що така згода може бути виражена цiєю державою шляхом приєднання.

Стаття 16
Обмiн ратифiкацiйними грамотами i документами про прийняття, затвердження або приєднання або депонування таких грамот i документiв

     Якщо договором не передбачено iнше, то ратифiкацiйнi грамоти, документи про прийняття, затвердження або приєднання означають згоду держави на обов'язковiсть для неї договору з моменту:

     а) обмiну ними мiж договiрними державами;

     b) депонування у депозитарiю; або

     с) повiдомлення про них договiрних держав або депозитарiю, якщо так домовилися.

Стаття 17
Згода на обов'язковiсть частини договору i вибiр рiзних положень

     1. Без шкоди для статей 19-23, згода держави на обов'язковiсть для неї частини договору має силу лише в тому випадку, коли не допускається договором або коли з цим згоднi iншi договiрнi держави.

     2. Згода держави на обов'язковiсть для неї договору, який допускає вибiр мiж рiзними положеннями, має силу лише в тому випадку, коли виразно вказано, якого з цих положень згода стосується.

Стаття 18
Обов'язок не позбавляти договiр його об'єкта й мети до набрання договором чинностi

     Держава зобов'язана утримуватись вiд дiй, якi позбавили б договiр його об'єкта й мети, коли:

     а) вона пiдписала договiр або обмiнялася документами, якi становлять договiр, з умовою ратифiкацiї, прийняття або затвердження, доти, поки вона не виразить ясно свого намiру не стати учасником цього договору; або

     б) вона виразила згоду на обов' язковiсть для неї договору, - до набрання договором чинностi i за умови, що таке набрання чинностi не буде надмiрно затримуватися.

Роздiл 2: Застереження

Стаття 19
Формулювання застережень

     Держава може при пiдписаннi, ратифiкацiї, прийняттi або затвердженнi договору або приєднаннi до нього формулювати застереження, за винятком тих випадкiв, коли:

     а) це застереження забороняється договором;

     b) договiр предбпчає, що можна робити тiльки певнi застереження, до числа яких це застереження не належить; або

     с) - у випадках, якi не пiдпадають пiд дiю пунктiв "а" i "b", - застереження є несумiсним з об'єктом i цiлями договору.

Стаття 20
Прийняття застережень i заперечення проти них

     1. Застереження, яке напевне допускається договором, не потребує якого-небудь наступного прийняття iншими договiрними державами, якщо тiльки договiр не передбачає такого прийняття.

     2. Якщо з обмеженої кiлькостi держав, якi брали участь у переговорах, i з об'єкта та цiлей договору випливає, що застосування договору в цiлому мiж усiма його учасниками є iстотною умовою для згоди кожного учасника на обов'язковiсть для нього договору, то застереження вимагає прийняття його всiма учасниками.

     3. В тому випадку, коли договiр є установчим актом мiжнародної органiзацiї i якщо в ньому не передбачається iнше, застереження вимагає прийняття його компетентним органом цiєї органiзацiї.

     4. У випадках, якi не пiдпадають пiд дiю попереднiх пунктiв, i якщо договiр не передбачає iнше:

     а) прийняття застереження iншою договiрною державою робить державу, яка сформулювала застереження, учасником цього договору вiдносно держави, яка прийняла застереження, якщо договiр є чинним або коли вiн набирає чинностi для цих держав;

     b) заперечення iншої договiрної держави проти застереження не перешкоджає набранню договором чинностi мiж державою, яка заперечує проти застереження, i державою, яка сформулювала застереження, якщо держава, яка заперечує проти застереження, певно не заявить про протилежний намiр;

     с) акт, який виражає згоду держави на обов'язковiсть для неї договору i мiстить застереження, набирає чинностi, як тiльки принаймнi одна з iнших договiрних держав прийме це застереження.

     5. Оскiльки це стосується пунктiв 2 i 4 i якщо договiр не передбачає iнше, застереження вважається прийнятим державою, якщо вона не висловить заперечень проти нього до кiнця дванадцятимiсячного перiоду пiсля того, як її було повiдомлено про таке застереження, або до тiєї дати, коли вона виразила свою згоду на обов'язковiсть для неї договору, залежно вiд того, яка з цих дат є бiльш пiзньою.

Стаття 21
Юридичнi наслiдки застережень i заперечень проти застережень

     1. Застереження, яке дiє щодо iншого учасника вiдповiдно до статей 19, 20 i 23;

     а) змiнює для держави, яка зробила застереження, в її вiдносинах з цим iншим учасником положення договору, яких стосується застереження, в межах сфери дiї застереження; i

     b) змiнює тiєю ж мiрою зазначенi положення для цього iншого учасника в його вiдносинах з державою, яка зробила застереження.

     2. Застереження не змiнює положень договору для iнших учасникiв в їхнiх вiдносинах мiж собою.

     3. Якщо держава, яка заперечує проти застереження, не заперечувала проти набрання договором чинностi мiж нею i державою, яка зробила застереження, то положення, яких стосується застереження, не застосовується мiж цими двома державами в межах сфери дiї такого застереження.

Стаття 22
Зняття застережень i заперечень проти застережень

     1. Якщо договiр не передбачає iнше, застереження може бути знято в усякий час i для його зняття не потрiбно згоди держави, яка прийняла застереження.

     2. Якщо договiр не передбачає iнше, заперечення проти застереження може бути знято в усякий час.

     3. Якщо iнше не передбачається договором або не було в iншiй спосiб обумовлено:

     а) зняття застереження набирає чинностi щодо iншої договiрної держави тiльки пiсля одержання цiєю останньою повiдомлення про це;

     b) зняття заперечення проти застереження набирає чинностi тiльки пiсля одержання державою, яка сформулювала застереження, повiдомлення про це.

Стаття 23
Процедура, яка стосується застережень

     1. Застереження, певно виражену згоду з застереженням i заперечення проти застереження повинно бути зроблено в письмовiй формi i доведено до вiдома договiрних держав та iнших держав, якi мають право стати учасниками договору.

     2. Якщо застереження зроблено при пiдписаннi договору, який пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або затвердженню, воно повинне бути офiцiйно пiдтверджене державою, яка зробила застереження, при вираженнi нею своєї згоди на обов'язковiсть для неї цього договору. В цьому разi застереження вважається зробленим у день його пiдтвердження.

     3. Певно виражена згода з застереженням або заперечення проти застереження, висловленi до його пiдтвердження, самi по собi не вимагають пiдтвердження.

     4. Зняття застереження або заперечення проти застереження повинне здiйснюватись у письмовiй формi.

Роздiл 3: Набрання чинностi договорами i їх тимчасове састосування

Стаття 24
Набрання чинностi

     1. Доггвiр набирає чинностi в порядку i в дату, передбачену в самому договорi або погодженi мiж державами, якi брали участь у переговорах.

     2. При вiдсутностi такого положення або домовленостi договiр набирає чинностi, як тiльки буде виражено згоду всiх держав, якi брали участь у переговорах, на обов'язковiсть для них договору.

     3. Якщо згода держави на обов'язковiсть для неї договору виражається в якусь дату пiсля набрання договором чинностi, то договiр набирає чинностi для цiєї держави в цю дату, якщо в договорi не передбачається iнше.

     4. Положення договору, якi регулюють встановлення автентичностi його тексту, вираження згоди держав на обов'язковiсть для них договору, порядок або дату набрання договором чинностi, застереження, функцiї депозитарiю та iншi питання, що неминуче виникають до набрання договором чинностi, застосовуються з моменту прийняття тексту договору.

Стаття 25
Тимчасове застосування

     1. Договiр або частина договору застосовуються тимчасово до набрання чинностi, якщо:

     а) це передбачається самим договором; або

     b) держави, якi брали участь у переговорах, домовилися про це в якiйсь iнший спосiб.

     2. Якщо в договорi не передбачається iншше або держави, якi брали участь у переговорах, не домовилися про iнше, тимчасове застосування договору або частини договору щодо держави припиняється, коли ця держава повiдомить iншi держави, мiж якими тимчасово застосовується договiр, про свiй намiр не стати учасником договору.

Частина III
ДОДЕРЖАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ I ТЛУМАЧЕННЯ ДОГОВОРIВ

Роздiл 1: Додержання договорiв

Стаття 26
Pacta sunt servanda

     Кожен чинний договiр є обов'язковим для його учасникiв i повинен добросовiсно виконуватись.

Стаття 27
Внутрiшнє право i додержання договорiв

     Учасник не може посилатись на положення свого внутрiшнього права як на виправдання для невиконання ним договору. Це правило дiє без шкоди для статтi 46.

Роздiл 2: Застосування договорiв

Стаття 28
Договори не мають зворотньої сили

     Якщо iнший намiр не випливає з договору або не встановлений в iнший спосiб, то положення договору не є обов'язковими для учасника договору щодо будь-якої дiї чи факту, якi мали мiсце до дати набрання договором чинностi для визначеного учасника, або щодо будь-якої ситуацiї, яка перестала iснувати до цiєї дати.

Стаття 29
Територiальна сфера дiї договорiв

     Якщо iнший намiр не випливає з договору або не встановлений в iнший спосiб, то договiр є обов'язковим для кожного учасника щодо всiєї його територiї.

Стаття 30
Застосування послiдовно укладених договорiв, якi стосуються одного i того ж питання

     1. З додержанням статтi 103 Статуту Органiзацiї Об'єднаних Нацiй права i обов'язки держав - учасниць послiдовно укладених договорiв, якi стосуються одного i того ж питання, визначаються вiдповiдно до нижченаведених пунктiв.

     2. Якщо в договорi встановлюється, що вiн обумовлений попереднiм або наступним договором або що вiн не повинен вважатись несумiсним з таким договором, то переважну силу мають положення цього другого договору.

     3. Якщо всi учасники попереднього договору є також учасниками наступного договору, але дiю попереднього договору не припинено або не зупинено вiдповiдно до статтi 59, попереднiй договiр застосовується тiльки тiєю мiрою, якою положення є сумiсними з положеннями наступного договору.

     4. Якщо не всi учасники наступного договору є учасниками попереднього договору:

     а) у вiдносинах мiж державами - учасницями обох договорiв застосовується те ж правило, що й у пунктi 3;

     b) у вiдносинах мiж державою - учасницею обох договорiв i державою - учасницею тiльки одного договору, договiр, учасниками якого є обидвi держави, регулює їхнi взаємнi права i обов'язки.

     5. Пункт 4 застосовується без шкоди для статтi 41 для будь-якого питання про припинення або зупинення дiї договору вiдповiдно до статтi 60 або для будь-якого питання про вiдповiдальнiсть держави, яка може виникнути в результатi укладення або застосування договору, положення якого є несумiсними з обов'язками цiєї держави щодо другої держави за iншим договором.

Роздiл 3: Тлумачення договорiв

Стаття 31
Загальне правило тлумачення

     1. Договiр повинен тлумачитись добросовiсно вiдповiдно до звичайного значення, яке слiд надавати термiнам договору в їхньому контекстi, а також у свiтлi об'єкта i цiлей договору.

     2. Для цiлей тлумачення договору контекст охоплює, крiм тексту, включаючи преамбулу й додатки:

а) усяку угоду, яка стосується договору i якої було досягнуто мiж усiма учасниками у зв'язку з укладенням договору;

b) усякий документ, складений одним або кiлькома учасниками у зв'язку з укладенням договору i прийнятий iншими учасниками як документ, що стосується договору.

     3. Поряд з контекстом враховуються:

а) усяка наступна угода мiж учасниками щодо тлумачення договору або застосування його положень;

b) наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасникiв щодо його тлумачення;

с) будь-якi вiдповiднi норми мiжнародного права, якi застосовуються у вiдносинах мiж учасниками.

     4. Спецiального значення надається термiновi в тому випадку, коли встановлено, що учасники мали такий намiр.

Стаття 32
Додатковi засоби тлумачення

     Можливе звернення до додаткових засобiв тлумачення в тому числi до пiдготовчих матерiалiв та до обставин укладення договору, щоб пiдтвердити значення, яке випливає iз застосування статтi 31, або визначити значення, коли тлумачення вiдповiдно до статтi 31;

     а) залишає знчення двояким чи неясним; або

     b) призводить до результатiв, якi є явно абсурдними або нерозумними.

Стаття 33
Тлумачення договорiв, автентичнiсть тексту яких було встановлено двома або кiлькома мовами

     1. Коли автентичнiсть тексту договору було встановлено двома або кiлькома мовами, його текст кожною мовою має однакову силу, якщо договором не передбачено або учасники не домовились, що в разi розходження мiж цими текстами переважну силу матиме якийсь один певний текст.

     2. Варiант договору мовою, iншою, нiж тi, якими було встановлено автентичнiсть тексту, вважається автентичними тiльки в тому випадку, коли не передбачено договором або коли про це домовились учасники договору.

     3. Передбачається, що термiни договору мають однакове значення в кожному автентичному текстi.

     4. За винятком того випадку, коли вiдповiдно до пункту 1 переважну силу має якийсь один певний текст, якщо порiвняння автентичних текстiв виявляє розходження значень, яке, з урахуванням об'єкта i цiлей договору, найкраще узгоджує цi тексти.

Роздiл 4: Договори i третi держави

Стаття 34
Загальне правило, яке стосується третiх держав

     Договiр не створює зобов'язань або прав для третьої держави без її на те згоди.

Стаття 35
Договори, якi передбачають зобов'язання для третiх держав

     Зобов'язання для третьої держави виникає з положення договору, якщо учасники цього договору мають намiр зробити це положення засобом створення зобов'язання i якщо третя держава напевно бере на себе у письмовiй формi це зобов'язання.

Стаття 36
Договори, якi передбачають права для третiх держав

     1. Право для третьої держави виникає з положення договору, якщо учасники цього договору мають намiр за допомогою цього положення надати таке право або третiй державi, або групi держав, до якої вона належить, або всiм державам i якщо третя держава погоджується з цим. Її згода припускатиметься доти, поки не матимуть доказiв протилежного, якщо договором не передбачається iнше.

     2. Держава, яка користується правом на пiдставi пункту 1, виконує умови користування цим правом, передбаченi договором або встановленi вiдповiдно до договору.

Стаття 37
Скасування або змiна зобов'язань або прав третiх держав

     1. Коли для третьої держави виникає зобов'язання вiдповiдно до статтi 35, то це зобов'язання може бути скасовано або змiнено лише за згодою учасникiв договору i третьої держави, якщо тiльки не встановлено, що вони домовилися про iнше.

     2. Коли для третьої держави виникає право вiдповiдно до статтi 36, то це право не може бути скасовано або змiнено учасниками, якщо встановлено, що згiдно з намiром, який iснував, це право не пiдлягало скасуванню або змiнi без згоди цiєї третьої держави.

Стаття 38
Норми, якi мiстить договiр i якi стають обов'язковими для третiх держав у результатi виникнення мiжнародного звичаю

     Статтi 34 - 37 нiяким чином не перешкоджають якiй-небудь нормi, яку мiстить договiр, стати обов'язковою для третьої держави як звичайна норма мiжнародного права, що визначається як така.

Частина IY
ПОПРАВКИ ДО ДОГОВОРIВ I ЗМIНА ДОГОВОРIВ

Стаття 39
Загальне правило, яке стосується поправок до договорiв

     Договiр може бути змiнено за угодою мiж учасниками. Норми, викладенi в частинi II, застосовуються щодо такої угоди, якщо тiльки договiр не передбачає iнше.

Стаття 40
Внесення поправок до багатостороннiх договорiв

     1. Якщо договiр не передбачає iнше, при внесеннi поправок до багатостороннього договору слiд керуватися нижченаведеними пунктами.

     2. Усi договорнi держави повиннi повiдомлятися про усяку пропозицiю, яка стосується поправок до багатостороннього договору, що повиннi дiяти у вiдносинах мiж усiма учасниками, причому кожна з договiрних держав має право брати участь у:

а) прийняттi рiшення про те, що слiд зробити щодо такої пропозицiї;

b) переговорах i укладеннi будь-якої угоди про внесення поправок до договору.

     3. Кожна держава, яка має право стати учасником договору, також має право стати учасником договору, до якого було внесено поправки.

     4. Угода про внесення поправок не зв'язує державу, яка вже є учасником договору, але не стала учасником угоди про внесення поправок до договору; щодо такої держави застосовується пункт 4 "b" статтi 30.

     5. Держава, яка стала учасником договору пiсля набрання чинностi угодою про внесення поправок, якщо тiльки вона не заявить про iнший намiр:

а) вважається учасником договору, до якого було внесено поправки; i

b) вважається учасником договору, до якого не було внесено поправки, щодо будь-якого учасника договору, не зв'язаного угодою про внесення поправок до договору.

Стаття 41
Угоди про змiну багатостороннiх договорiв тiльки у взаємовiдносинах мiж певними учасниками

     1. Два або кiлька учасникiв багатостороннього договору можуть укласти угоду про змiну договору тiльки у взаємовiдносинах мiж собою, якщо:

     а) можливiсть такої змiни передбачається самим договором; або

     b) така змiна не забороняється договором i:

i) не впливає на користування iншими учасниками своїми правами за договором або на виконання ними своїх зобов'язань; i

ii) не зачiпає положення, вiдступ вiд якого є несумiсним з ефективним здiйсненням об'єкта i цiлей договору в цiлому.

     2. Якщо у випадку, що пiдпадає пiд дiю пункту 1 "а", договором не передбачається iнше, то зазначенi учасники повiдомляють iнших учасникiв про свiй намiр укласти угоду про ту змiну договору, яка цiєю угодою передбачається.

Частина V
НАДIЙНIСТЬ, ПРИПИНЕННЯ I ЗУПИНЕННЯ ДIЇ ДОГОВОРIВ

Роздiл 1: Загальнi положення

Стаття 42
Дiйснiсть договорiв i збереження договорами чинностi

     1. Дiйснiсть договору або згода держави на обов'язковiсть для неї договору може оспорюватись тiльки на основi застосування цiєї Конвенцiї.

     2. Прининення договору, його денонсацiя або вихiд з нього учасника можуть мати мiсце тiльки в результатi застосування положень самого договору або цiєї Конвенцiї. Це ж правило застосовується до зупинення дiї договору.

Стаття 43
Зобов'язання, якi мають силу на пiдставi мiжнародного права, незалежно вiд договору

     Надiйнiсть, припинення або денонсацiя договору, вихiд з нього одного з учасникiв або зупинення його дiї, коли вони є результатом застосування цiєї Конвенцiї або положень самого договору, жодною мiрою не зачiпають обов'язок держави виконувати усяке написане в договорi зобов'язання, яке має силу для неї вiдповiдно до мiжнародного права, незалежно вiд договору.

Стаття 44
Подiльнiсть договорних положень

     1. Право учасника денонсувати договiр, вийти з нього або зупинити його дiю, яке було передбачене в договорi або випливає iз статтi 56, може бути використано вiдносно тiльки всього договору, якщо договiр не передбачає iнше або якщо його учасники не домовилися про iнше.

     2. На пiдставу недiйностi договору, припинення договору, виходу з нього або зупинення його дiї, яка визнається в цiй Конвенцiї, можна посилатись вiдносно тiльки всього договору в усiх випадках, крiм передбачених нижченаведеними пунктами або статтею 60.

     3. Якщо така пiдстава стосується лише окремих положень, то на неї можна посилатись тiльки вiдносно цих положень, коли:

а) названi положення є вiддiльними вiд решти договору щодо їх тлумачення;

b) з договору випливає чи в iнший спосiб установлено, що прийняття цих положень не становило iстотної пiдстави згоди iншого учасника або iнших учасникiв на обов'язковiсть усього договору в цiлому; i

с) продовження виконання решти договору не було б несправедливим.

     4. У випадках, якi пiдпадають пiд дiю статей 49 i 50, держава, яка має право посилатись на обман або пiдкуп може робити це або вiдносно всього договору, або, у передбачених пунктом 3 випадках, вiдносно лише його окремих положень.

     5. У випадках, якi пiдпадають пiд дiю статей 51, 52 i 53, подiльнiсть положень договору не допускається.

Стаття 45
Втрата права посилатись на пiдставу недiйсностi або припинення договору, виходу з нього або зупинення його дiї

     Держава не має бiльше права посилатись на пiдставу недiйсностi або припинення договору, виходу з нього або зупинення його дiї на основi статей 46 - 50 або статей 60 i 62, якщо, пiсля того, як стало вiдомо про факти:

     а) вона напевне погодилась, що договiр, залежно вiд випадку, є дiйсним, зберiгає чиннiсть або й далi дiє; або

     b) вона повинна з огляду на її поведiнку вважатись такою, що мовчазно погодилась з тим, що договiр, залежно вiд випадку, є дiйсним, зберiгає чиннiсть або й далi дiє.

Роздiл 2: Недiйснiсть договорiв

Стаття 46
Положення внутрiшнього права, якi стосуються компетенцiї укладати договори

     1. Держава має права посилатись на ту обставину, що її згода на обов'язковiсть для неї договору була виражена на порушення того чи iншого положення її внутрiшнього права, яке стосується компетенцiї укладати договори, як на пiдставу недiйсностi її згоди, якщо тiльки це порушення не було явним i не стосувалося норми її внутрiшнього права особливо важливого значення.

     2. Порушення є явним, якщо воно буде об'єктивно очевидним для будь-якої держави, що дiє в цьому питаннi добросовiсно i вiдповiдно до звичайної практики.

Стаття 47
Спецiальнi обмеження правомочностi на вираження згоди держави

     Якщо правомочнiсть представника на вираження згоди держави на обов'язковiсть для неї конкретного договору обумовлена спецiальним обмеженням, то на недодержання представником такого обмеження не можна посилатись як на пiдставу недiйсностi вираженої ним згоди, якщо тiльки iншi держави, якi брали участь у переговорах, не було повiдомлено про обмеження до вираження представником такої згоди.

Стаття 48
Помилка

     1. Держава має право посилатись на помилку в договорi як на пiдставу недiйсностi її згоди на обов'язковiсть для неї цього договору, коли помилка стосується факту або ситуацiї, якi, за припущенням цiєї держави, iснували при укладеннi договору i являли собою iстотну основу для її згоди на обов'язковiсть для неї цього договору.

     2. Пункт 1 не застосовується, якщо названа держава своєю поведiнкою сприяла виникненню цiєї помилки або обставини були такими, що ця держава повинна була звернути увагу на можливу помилку.

     3. Помилка, яка стосується тiльки формулювання тексту договору, не впливає на його дiйснiсть; в цьому випадку застосовується стаття 79.

Стаття 49
Обман

     Якщо держава уклала договiр пiд впливом обманних дiй iншої держави, яка брала участь у переговорах, то вона має право посилатись на обман як на пiдставу недiйсностi своєї згоди на обов'язковiсть для неї договору.

Стаття 50
Пiдкуп представника держави

     Якщо згода держави на обов'язковiсть для неї договору була виражена в результатi прямого або непрямого пiдкупу її представника iншою державою, яка брала участь у переговорах, то перша держава має право посилатись на такий пiдкуп як на пiдставу недiйсностi її згоди на обов'язковiсть для неї такого договору.

Стаття 51
Примус представника держави

     Згода держави на обов'язковiсть для неї договору, яку було виражено в результатi примусу її представника дiями або погрозами, спрямованими проти нього, не має нiякого юридичного значення.

Стаття 52
Примус держави шляхом погрози силою або її застосування

     Договiр є неважним, якщо його укладення стало результатом погрази силою або її застосування на порушення принципiв мiжнародного права, втiлених у Статутi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

Стаття 53
Договори, якi суперечать iмперативнiй нормi загального мiжнародного права (jus cogens)

     Договiр є неважним, якщо на момент укладення вiн суперечить iмперативнiй нормi загального мiжнародного права. Оскiльки це стосується цiєї Конвенцiї, iмперативна норма загального мiжнародного права є нормою, що приймається i визнається мiжнародним спiвтовариством держав у цiлому як норма, вiдхилення вiд якої недопустиме i яку може бути змiнено тiльки наступною нормою загального мiжнародного права, що носила б такий же характер.

Роздiл 3: Припинення договорiв i зупинення їхньої дiї

Стаття 54
Припинення договору або вихiд з нього вiдповiдно до положень договору або за згодою учасникiв

     Припинення договору або вихiд з нього учасника можуть мати мiсце:

     а) вiдповiдно до положень договору; або

     b) в усякий час за згодою всiх учасникiв пiсля консультацiї з iншими договiрними державами.

Стаття 55
Скорочення кiлькостi учасникiв багатостороннього договору, в результатi якого вона стає меншою вiд кiлькостi, потрiбної для набрання договором чинностi

     Якщо договором не передбачається iнше, багатостороннiй договiр не припиняється з причини тiльки того, що кiлькiсть його учасникiв стала меншою вiд кiлькостi, потрiбної для набрання договором чинностi.

Стаття 56
Денонсацiя договору або вихiд з договору, який не мiстить положень про його припинення, денонсацiю або вихiд з нього

     1. Договiр, який не мiстить положень про його припинення i який не передбачає денонсацiї або виходу з нього, не пiдлягає денонсацiї i вихiд з нього не допускається, якщо тiльки:

а) не встановлено, що учасники мали намiр допустити можливiсть денонсацiї або виходу; або

b) характер договору не має на увазi права денонсацiї або виходу.

     2. Учасник повiдомля не менш як за дванадцять мiсяцiв про свiй намiр денонсувати договiр або вийти з нього вiдповiдно до пункту 1.

Стаття 57
Зупинення дiї договору вiдповiдно до положень договору або за згодою учасникiв

     Зупинення дiї договору щодо всiх учасникiв або щодо якогось окремого учасника можливе:

     а) вiдповiдно до положень договору; або

     b) в усякий час за згодою всiх учасникiв пiсля консультацiї з iншими договiрними державами.

Стаття 58
Зупинення дiї багатостороннього договору за угодою тiльки мiж деякими учасниками

     1. Два або кiлька учасникiв багатостороннього договору можуть укласти угоду про тимчасове зупинення дiї положень договору тiльки у вiдносинах мiж собою, якщо:

     а) можливiсть такого зупинення передбачапється договором; або

     b) зазначене зупинення не забороняється договором i:

i) не впливає нi на користування iншими учасниками своїми правами, що випливають з цього договору, нi на виконання ними своїх зобов'язань;

ii) не є несумiсним з об'єктом i цiлями договору.

     2. Якщо у випадку, який пiдпадає пiд дiю пункту 1 "а", договором не передбачається iнше, то зазначенi учасники повiдомляють iнших учасникiв про свiй намiр укласти угоду i про тi положення договору, дiю яких вони мають намiр зупинити.

Стаття 59
Припинення договору або зупинення його дiї, якi випливають з укладення наступного договору

     1. Договiр вважається припиненим, якщо всi його учасники укладуть наступний договiр у тому ж питаннi i:

а) з наступного договору випливає або в iнший спосiб установлено намiр учасникiв, щоб дане питання регулювалося цiм договором; або

b) положення наступного договору є настiльки несумiсними з положеннями попереднього договору, що обидва договори неможливо застосувати одночасно.

     2. Дiя попереднього договору вважається лише зупиненою, якщо з наступного договору випливає або в iнший спосiб установлено, що таким був намiр учасникiв.

Стаття 60
Припинення договору або зупинення його дiї внаслiдок його порушення

     1. Iстотне порушення двостороннього договору одним з його учасникiв дає право другому учасниковi посилатись на це порушення як на пiдставу для припинення договору або зупинення його дiї в цiлому або в частинi.

     2. Iстотне порушення багатостороннього договору одним з його учасникiв дає право:

     а) iншим учсникам - за угодою, досягнутою одноголосно, - зупинити дiю договору в цiлому або в частинi або припинити його або:

i) у вiдносинах мiж собою i державою, яка порушила договiр, або

ii) у вiдносинах мiж усiма учасниками;

     b) учасниковi, який особливо постраждав у результатi порушення, посилатись на це порушення як на пiдставу зупинення дiї договору в цiлому або в частинi у вiдносинах мiж ним i державою, яка порушила договiр;

     с) будь-якому iншому учасниковi, крiм держави, яка порушила договiр, посилатись на це порушення як на пiдставу для зупинення дiї договору в цiлому або в частинi щодо самого себе, якщо договiр носить такий характер, що iстотне порушення його положень одним учасником докорiнно змiнює становище кожного учасника щодо дальшого виконання ним своїх зобов'язань, якi випливають з договору.

     3. Iстотне порушення договору - для цiлей цiєї статтi - полягає:

     а) у такiй вiдмовi вiд договору, яка не допускається цiєю Конвенцiєю; або

     b) у порушеннi положення, яке має iстотне значення для здiйснення об'єкта i цiлей договору.

     4. Попереднi пункти не зачiпають положень договору, якi застосовуються у випадку його порушення.

     5. Пункти 1, 2 i 3 не застосовуються до положень, якi стосуються захисту людської особи, що їх мiстять договори, якi носять гуманiтарний характер i особливо до положень, якi виключають будь-яку форму репресалiй щодо осiб, котрi користуються захистом за такими договорами.

Стаття 61
Наступна неможливiсть виконання

     1. Учасник має право посилатись на неможливiсть виконання договору як на пiдставу для припинення договору або виходу з нього, якщо ця неможливiсть є наслiдком безповоротного зникнення або знищення об'єкта, необхiдного для виконання договору. Якщо така неможливiсть є тимчасовою, на неї можна посилатись як на пiдставу лише для зупинення дiї договору.

     2. Учасник не має права посилатись на неможливiсть виконання як на пiдставу для припинення дiї договору, виходу з нього або зупинення його дiї, якщо ця неможливiсть є результатом порушення цим учасником або зобов'язання за договором, або iншого мiжнародного зобов'язання, взятого ним на себе вiдносно будь-якого iншого учасника договору.

Стаття 62
Докорiнна змiна обставин

     1. На докорiнну змiну, яка сталася щодо обставин, що iснували при укладеннi договору, i яка не передбачалась учасниками, не можна посилатись як на пiдставу для припинення договору або виходу з нього, за винятком тих випадкiв, коли:

а) наявнiсть таких обставин становила iстотну пiдставу згоди учасникiв на обов'язковiсть для них договору; i

b) наслiдок змiни обставин докорiнно змiнює сферу дiї зобов'язань, якi все ще пiдлягають виконанню за договором.

     2. На докорiнну змiну обставин не можна посилатись як на пiдставу для припинення договору або виходу з нього:

а) якщо договiр встановлює межу ; або

b) якщо така докорiнна змiна, на яку посилається учасник договору, є результатом порушення цим учасником або зобов'язання за договором, або iншого мiжнародного зобов'язання, взятого ним на себе вiдносно будь-якого iншого учасника договору.

     3. Якщо вiдповiдно до попереднiх пунктiв, учасник має право посилатись на докорiнну змiну обставин як на пiдставу для припинення договору або виходу з нього, то вiн має право також посилатись на цю змiну як на пiдставу для зупинення дiї договору.

Стаття 63
Розрив дипломатичних або консульських вiдносин

     Розрив дипломатичних або консульських вiдносин мiж учасниками договору не впливає на правовi вiдносини, встановленi мiж ними договором, за винятком випадкiв, коли наявнiсть дипломатичних або консульських вiдносин потрiбна для виконання договору.

Стаття 64
Виникнення нової iмперативної норми загального мiжнародного права (jus cogens)

     Якщо виникає нова iмперативна норма загального мiжнародного права, то будь-який iснуючий договiр, який виявляється в суперечностi з цiєю нормою, стає недiйсним i припиняється.

Рооздiл 4: Процедура

Стаття 65
Процедура, якої слiд додержувати щодо недiйсностi договору, припинення договору, виходу з нього або зупинення його дiї

     1. Учасник, який вiдповiдно до положень цiєї конвенцiї посилається на ваду у своїй згодi на обов'язковiсть для нього договору або на пiдставу для оспорювання дiйсностi договору, для припинення договору, виходу з нього або зупинення його дiї, повинен повiдомити iнших учасникiв про свою вимогу. У повiдомленнi має бути зазначено заходи, яких передбачається вжити щодо договору, а також їх обгрунтування.

     2. Якщо по скiнченнi певного перiоду, який, за винятком випадкiв особливої термiновостi, повинен становити не менше трьох мiсяцiв з моменту одержання повiдомлення, нi один учасник не висловить заперечення, то учасник, який надiслав повiдомлення, має право у порядку, встановленому статтею 67, здiйснити передбаченi ним заходи.

     3. Якщо, проте, надiйде заперечення з боку будь-якого iншого учасника, то учасники повиннi добиватися врегулювання за допомогою засобiв, зазначених у статтi 33 Статуту Об'єднаних Нацiй.

     4. Нiщо в попереднiх пунктах не порушує прав або зобов'язань учасникiв у рамках будь-яких чинних положень, якi є обов'язковими для учасникiв щодо врегулювання спорiв.

     5. Без шкоди для статтi 45, та обставин, що держава не надiслала ранiше повiдомлення, встановленого у пунктi 1, не заважає їй надiслати таке повiдомлення у вiдповiдь iншому учасниковi, який вимагає виконання договору або заявляє про його порушення.

Стаття 66
Процедура судового розгляду, арбiтражу i примирення

     Якщо протягом 12 мiсяцiв пiсля дати, коли було сформульовано заперечення, не було досягнуто нiякого рiшення вiдповiдно до пункту 3 статтi 65, то застосовується така процедура:

     а) будь-яка iз сторiн у спорi про застосування або тлумачення статей 53 або 64 може передати його шляхом письмової заяви, на вирiшення Мiжнародного суду, якщо тiльки сторони не домовляться за спiльною згодою передати цей спiр на арбiтраж;

     b) будь-яка iз сторiн у спорi про застосування або тлумачення будь-якої iншої статтi частини Y Конвенцiї може розпочати процедуру, зазначену в Додатку до цiєї Конвенцiї, звернувшись з вiдповiдною просьбою до Генерального секретаря Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

Стаття 67
Документи про оголошення договору недiйсним, про припинення договору, про вихiд з нього або про зупинення його дiї

     1. Повiдомлення, згадуване в пунктi 1 статтi 65, повинне робитись у письмовiй формi.

     2. Усякий акт, який має на метi оголошення договору недiйсним або припинення договору, вихiд з нього або зупинення його дiї вiдповiдно до його положень, чи положень пунктiв 2 або 3 статтi 65, оформляється у виглядi документа, який надсилається iншим учасникам. Якщо такий документ не пiдписаний главою держави, главою уряду або мiнiстром закордонних справ, представниковi держави, який передає цей документ, може бути запропоновано пред'явити повноваження.

Стаття 68
Вiдкликання повiдомлень i документiв, передбачених статтями 65 i 67

     Повiдомлення або документ, передбаченi статтями 65 i 67, може бути вiдкликано в будь-який час до набрання ними чинностi.

Роздiл 5: Наслiдки недiйсностi або припинення договору або зупинення його дiї

Стаття 69
Наслiдки недiйсностi договору

     1. Договiр, недiйснiсть якого встановлено вiдповiдно до цiєї Конституцiї, є недiйсним. Положення недiйсного договору не мають нiякої юридичної сили.

     2. Якщо, однак, було вчинено дiї на основi такого договору:

а) кожний учасник має право вимагати вiд будь-якого iншого учасника створити, наскiльки це можливо, в їхнiх взаємовiдносинах становище, яке iснувало б, якби не було вчинено зазначених дiй;

b) дiї, вчиненi добросовiсно до посилання на недiйснiсть, не вважаються незаконними лише з причини недiйсностi договору.

     3. У випадках, якi пiдпадають пiд дiю статей 49, 50, 51 або 52, пункт 2 не застосовується до учасника, який є вiдповiдальним за вчиннення обману, пiдкупу або примусу.

     4. У разi недiйсностi згоди якоїсь держави на обов'язковiсть для неї багатостороннього договору вищезазначенi правила застосовуються у вiдносинах мiж цiєю державою i учасниками договору.

Стаття 70
Наслiдки припинення договору

     1. Якшо договором не передбачено iнше або якщо учасники не погодились про iнше, припинення договору вiдповiдно до його положень або вiдповiдно до цiєї Конвенцiї:

а) звiльняє учасникiв договору вiд усякого зобов'язання виконувати договiр у майбутньому;

b) не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасникiв, якi виникли в результатi виконання договору до його припинення.

     2. Якщо держава денонсує багатостороннiй договiр виходить з цього, пункт 1 застосовується у вiдносинах мiж цiєю державою i кожним з iнших учасникiв договору з дня набрання чинностi такою денонсацiєю або виходу з договору.

Стаття 71
Наслiдки недiйсностi договору, який суперечить iмперативнiй нормi загального мiжнародного права

     1. Коли договiр є недiйсним вiдповiдно до статтi 53, учасники:

а) усувають, наскiльки це можливо, наслiдки будь-якої дiї, вчиненої на пiдставi положення, яке суперечить iмперативнiй нормi загального мiжнародного права; i

b) приводять свої взаємрвiдносини у вiдповiднiсть з iмперативною нормою загального мiжнародного права.

     2. Коли договiр стає недiйсним i припиняється вiдповiдно до статтi 64, припинення договору:

а) звiльняє учасникiв вiд усякого зобов'язання виконувати договiр у майбутньому;

b) не впливає на права, зобов'язання, або юридичне становище учасникiв, якi виникли в результатi виконання договору до його припинення, за умови, що такi права i зобов'язання або таке становище можуть у майбутньому зберiгатися тiльки тiєю мiрою, якою їх збереження саме по собi не суперечiть новiй iмперативнiй нормi загального мiжнародного права.

Стаття 72
Наслiдки зупинення дiї договору

     1. Якщо договором не передбачається iнше або, якщо учасники не погодились про iнше, зупинення дiї договору вiдповiдно до його положень або вiдповiдно до цiєї Конвенцiї:

а) звiльняє учасникiв, у взаємовiдносинах яких зупиняється дiя договору, вiд зобов'язання виконувати договiр у своїх взаємовiдносинах протягом перiоду зупинення;

b) не впливає в усьому iншому на правовi вiдносини мiж власниками, встановленi договором.

     2. У перiод зупинення дiї договору учасники утримуються вiд дiй, якi могли б перешкодити поновленню дiї договору.

Частина YI
IНШI ПОСТАНОВИ

Стаття 73
Випадки правонаступництва держав, вiдповiдальностi держави i початку воєнних дiй

     Положення цiєї Конвенцiї не вирiшують наперед нi одного з питань, якi можуть виникнути щодо договору з правонаступництва держав, з мiжнародної вiдповiдальностi держави або з початку воєнних дiй мiж державами.

Стаття 74
Дипломатичнi i консульскi вiдносини та укладення договорiв

     Розрив або вiдсутнiсть дипломатичних або консульських вiдносин мiж двома чи кiлькома державами не перешкоджає укладенню договорiв мiж цими державами. Укладення договору саме по собi не впливає на стан в галузi дипломатичних або консульських вiдносин.

Стаття 75
Випадок держави-агресора

     Положення цiєї Конвенцiї не порушають нiяких зобов'язань щодо договору, якi можуть виникнути для держави-агресора в результатi заходiв, вжитих вiдповiдно до Статуу Органiзацiї Об'єднаних нацiй у зв'язку з агресiєю з боку цiєї держави.

Частина YII
ДЕПОЗИТАРIЇ, ПОВIДОМЛЕННЯ, ВИПРАВЛЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦIЯ

Стаття 76
Депозитарiї договорiв

     1. Депозитарiя договору може бути призначено державами, якi брали участь у переговорах, або в самому договорi або яким-небудь iншим порядком. Депозитарiєм може бути одна або кiлька держав, мiжнародна органiзацiя або головна виконавча службова особа такої органiзацiї.

     2. Функцiї депозитарiю договору є мiжнародними за своїм характером, i при виконаннi своїх функцiй депозитарiй зобов'язаний дiяти неупереджено. Зокрема, той факт, що договiр не набрав чинностi мiж деякими учасниками або що виникла суперечнiсть мiж державою i депозитарiєм, яка стосується виконання функцiй останнього, не впливає на цей обов'язок.

Стаття 77
Функцiї депозитарiїв

     1. Якщо договором не передбачається iнше або якщо договiрнi держави не домовилися про iнше, функцiї депозитарiю полягають, зокрема:

а) у зберiганнi автентичного тексту договору i переданих депозитарiєвi повноважень;

b) у пiдготовцi засвiдчених копiй з автентичного тексту i пiдготовцi будь-яких iнших текстiв договору такими iншими мовами, якi можуть бути передбаченi договором, а також у надсиланнi їх учасникам та державам, якi мають право стати учасниками договору;

с) в одержаннi пiдписiв пiд договором та одержаннi i зберiганнi документiв, оповiщень i повiдомлень, якi його стосуються;

d) у вивченнi питання про те, чи є пiдписи, документи, оповiщення або повiдомлення, якi стосуються договору, у повному порядку i належнiй формi, i, у разi потреби, в доведеннi цього питання до вiдома вiдповiдної держави;

е) в iнформуваннi учасникiв i держав, якi мають право стати учасниками договору, про документи, оповiщення i повiдомлення, якi стосуються договору;

i) в iнформуваннi держав, якi мають право стати учасниками договору, про те, коли кiлькiсть пiдписiв ратифiкацiйних грамот або документiв про прийняття, затвердження або приєднання, потрiбну для набрання договором чинностi, було одержано або депозитовано;

g) у реєстрацiї договору в Секретарiатi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй;

h) у виконаннi функцiй, передбачених iншими положеннями цiєї Конвенцiї;

     2. У разi виникнення будь-якої суперечностi мiж якоюсь державою i депозитарiєм щодо виконання функцiй останнього, депозитарiй доводить це питання до вiдома держав, якi пiдписали договiр, i договiрних держав або, у вiдповiдних випадках, до вiдома компетентного органу заiнтересованої мiжнародної органiзацiї.

Стаття 78
Оповiщення i повiдомлення

     Якщо договором або Конвенцiєю не передбачається iнше, оповiщення або повiдомлення, зроблене будь-якою державою вiдповiдно до Конвенцiї:

     а) надсилається, коли немає депозитарiю, безпосередньо державам, яким воно призначене, або, коли є депозитарiй - останньому;

     b) вважається зробленим вiдповiдною державою тiльки пiсля одержання його тiєю державою, якiй його було надiслано, або ж, залежно вiд випадку, пiсля одержання його депозитарiєм;

     с) якщо воно надсилається депозитарiєвi, вважається одержаним державою, для якої воно призначене, тiльки пiсля того, як останню поiнформував про це депозитарiй вiдповiдно до пункту 1 "е" статтi 77.

Стаття 79
Виправлення помилок у текстах або у засвiдчених копiях договорiв

     1. Якщо пiсля встановлення автентичностi тексту договору держави, якi його пiдписали, i договiрнi держави констатують за спiльною згодою, що вiн мiстить помилку, то ця помилка, якщо вони не вирiшують застосувати iнший спосiб, виправляється шляхом:

а) внесення вiдповiдного виправлення до тексту i парафування цього виправлення належним чином уповноваженими представниками;

b) складення документа з викладенням виправлення, яке погодилися внести, або обмiну такими документами; або

с) складення виправленого тексту всього договору в тому ж порядку, як i при оформленнi автентичного тексту.

     2. Якщо йдеться про договiр, якiй здається на зберiгання депозитарiєв, то останнiй повiдомляє держави, якi пiдписали договiр, i договiрнi держави про помилку, а також про пропозицiю про її виправлення i встановлює вiдповiдний перiод часу, протягом якого може бути зроблено заперечення проти цiєї пропозицiї. Якщо до скiнчення цього перiоду:

а) не надiйшло заперечень, депозитарiй вносить виправлення до тексту i надсилає копiю його учасникам i державам, якi мають право стати учасниками договору;

b) було висловлено заперечення, депозитарiй доводить це заперечення до вiдома держав, якi пiдписали договiр, i договiрних держав.

     3. Правила, викладенi у пунктах 1 i 2, застосовуються також у тiх випадках, коли було встановлено автентичнiсть тексту двома або кiлькома мовами i виявляється розбiжнiсть мiж рiзними текстами, яку, за спiльною згодою держав, якi пiдписали договiр, i договiрних держав, має бути виправлено.

     4. Виправлений текст замiнює собою текст, який мiстить помилку, ab initio, якщо тiльки держави, якi пiдписали договiр, i договiрнi держави не вирiшать iнакше.

     5. Виправлення тексту зареєстрованого договору доводиться до вiдома Секретарiату Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

     6. Якщо помiлка виявляється у засвiдченiй копiї договору, депозитарiй складає протокол, який мiстить виправлення, i надсилає копiю його державам, якi пiдписали договiр, i договiрним державам.

Стаття 80
Реєстрацiя i опублiковання договорiв

     1. Договори пiсля набрання ними чинностi надсилаються до Секретарiату Органiзацiї Об'єднаних Нацiй для реєстрацiї або для зберiгання у справах i занесення до переiку, залежно вiд випадку, та для опублiкування.

     2. Призначення депозитарiю уповноважує його вчиняти зазначенi в попередньому пунктi дiї.

Частина VIII
ЗАКЛЮЧНI СТАТТI

Стаття 81
Пiдписання

     Ця Конвенцiя вiдкрита для пiдписання всiма державами - членами Органiзацiї Об'єднаних Нацiй або членами однiєї iз спецiалiзованих установ чи мiжнародного агентства по атомнiй енергiї, або учасницями Статуту Мiжнародного суду, а також будь-якою iншою державою, запрошеною Генеральною Асамблеєю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй стати учасницею цiєї Конвенцiї, у такий спосiб: до 30 листопада 1969 року - у Федеральному мiнiстерствi закордонних справ Австрiйської Республiки, а пiсля цiєї дати i до 30 квiтня 1970 року - в Центральних Установах Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у Нью-Йорку.

Стаття 82
Ратифiкацiя

     Ця Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї. Ратифiкацiйнi грамоти здаються на зберегання Генеральному секретаревi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

Стаття 83
Приєднання

     До цiєї Конвенцiї може приєднатися будь-яка держава, яка належить до тiєї чи iншої з категорiй, згаданих у статтi 81. Документи про приєднання здаються на зберiгання Генеральному секретаревi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

Стаття 84
Набрання чинностi

     1. Ця Конвенцiя набирає чинностi на тридцятий день з дати здачi на зберiгання тридцять п'ятої ратифiкацiйної грамоти або тридцять п'ятого документа про приєднання.

     2. Для кожної держави, яка ратифiкувала Конвенцiю або приєдналася до неї пiсля здачi на зберiгання тридцять п'ятої ратифiкацiйної грамоти або тридцять п'ятого документа про приєднання, Конвенцiя набирає чинностi на тридцятий день пiсля здачi на зберiгання нею своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про приєднання.

Стаття 85
Автентичнi тексти

     Оригiнал цiєї Конвенцiї, англiйський, iспанський, китайський, росiйський i французький тексти якої є однаково автентичними, здаються на зберiгання Генеральному секретаревi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

     На посвiдчення чого нижчепiдписанi повноважнi представники, належним чином уповноваженi своїми урядами, пiдписали цю Конвенцiю.

     Складено у Вiднi двадцять третього травня тисяча дев'ятсот шiстдесят дев'ятого року.

ДОДАТОК

     1. Генеральний секретар Органiзацiї Об'єднаних Нацiй складає i веде список мирових посередникiв з числа квалiфiкованих юристiв. З цiєю метою кожнiй державi - членовi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй або учасницi цiєї Конвенцiї пропонується призначити двох мирових посередникiв, i iмена призначених у такий спосiб осiб складають зазначений список. Мировi посередники - включаючи мирових посередникiв, призначених для заповнення вакансiї, що вiдкрилася випадково, - призначаються на термiн у п'ять рокiв, i цей термiн може бути поновлено. Мировий посередник, пiсля скiнчення термiну, на який його було призначено, продовжуватиме виконувати будь-якi функцiї, для здiйснення яких його було обрано вiдповiдно до положень наступного пункту.

     2. Якщо до Генерального секретаря надсилається просьба вiдповiдно до положень статтi 66, вiн передає спiр на розгляд погоджувальної комiсiї, утвореної у такий спосiб.

     Держава або держави, яка є або якi є однiєю стороною у спорi, призначають:

а) одного мирового посередника, котрий є громадянином цiєї держави або однiєї з цих держав, з числа осiб, включених до згаданого у пунктi 1 списку, або з числа iнших осiб; i

b) одного мирового посередника, котрий не є громадянином цiєї держави або однiєї з цих держав, з числа включених до згаданого списку осiб.

     Держава або держави, яка є або якi є другою стороною у спорi, призначають двох мирових посередникiв у такий же спосiб. Чотирьох мирових посередникiв, якi обираються сторонами, повинно бути призначено протягом шiстдесяти днiв з тiєї дати, коли Генеральний секретар одержує вiдповiдну просьбу.

     Цi чотири мирових посередники протягом шiстдесяти днiв пiсля дати призначення останнього з них призначають з числа включених до списку осiб п'ятого мирового посередника, який буде головою.

     Якщо голову або будь-якого з iнших мирових посередникiв не призначено протягом передбачених вище для їх призначення термiнiв, то їх призначає Генеральний секретар протягом шiстдесяти днiв з дати скiнчення вiдповiдного термiну. Призначення голови може бути проведено Генеральним секретарем або з числа осiб, включених до списку, або з числа членiв Комiсiї мiжнародного права. Будь-який iз термiнiв, протягом яких повиннi бути проведенi призначення, може бути продовжено за згодою сторiн у спорi.

     Будь-яка вакансiя повинна бути заповнена тим же способом, який було вказано для початкового призначення.

     3. Погоджувальна комiсiя сама встановлює свою процедуру. Комiсiя може, за згодою сторiн у спорi, запропонувати будь-якому з учасникiв договору подати їй свою думку усно або письмово. Комiсiя приймає рiшення i робить рекомендацiї бiльшiстю голосiв своїх п'яти членiв.

     4. Комiсiя може звертати увагу сторiн у спорi на будь-якi заходи, що можуть полегшити полюбовне розв'язання спору.

     5. Комiсiя заслуховує сторони, розглядає претензiї та заперечення i вносить на розгляд сторiн пропозицiї, спрямованi на досягнення полюбовного розв'язання спору.

     6. Комiсiя повинна подати свою доповiдь протягом дванадцяти мiсяцiв, що йдуть за датою її утворення. Ця доповiдь надсилається Генеральному секретаревi i передається сторонам у спорi. Доповiдь Комiсiї, включаючи будь-якi викладенi в нiй висновки про питання факту i питання права, не є обов'язковою для сторiн i являє собою лише рекомендацiю, запропоновану на розгляд сторiн з метою полегшення полюбовного розв'язання спору.

     7. Генеральний секретар надає Комiсiї допомогу i засоби обслуговування, яких вона може потребувати. Витрати Комiсiї покриває Органiзацiя Об'єднаних Нацiй.

* * *

     Грамоту про приєднання СРСР до вiденської конвенцiї про права мiжнародних договорiв вiд 23 травня 1969 року здано на зберiгання Генеральному секретаревi ООН 29 квiтня 1986 року з такими застереженнями i заявою:

     "Союз Радянських Соцiалiстичних Республiк не вважає себе зв'язаним положеннями статтi 66 Вiденської конвенцiї про право мiжнародних договорiв i заявляє, що для передачi будь-якого спору мiж Договiрними Сторонами про застосування чи тлумачення статей 53 або 64 на вирiшення Мiжнародного суду або будь-якого спору про застосування чи тлумачення будь-якої iншої статтi частини Y Конвенцiї на розгляд погоджувальної комiсiї необхiдна в кожному окремому випадку згода всiх сторiн, якi беруть участь у спорi, i що мировими посередниками, яких включають до складу погоджувальної комiсiї, можуть буте лише особи, призначенi учасниками спору за їх спiльною згодою".

     "Союз Радянських Соцiалiстичних Республiк заявляє, що вiн зберiгає за собою право вживати будь-яких заходiв для охорони своїх iнтересiв у разi недодержання iншими державами положень Вiденської конвенцiї про право мiжнародних договорiв".

     Конвенцiя вiдповiдно до пункту 2 статтi 84 набрала чинностi для СРСР 29 травня 1986 року.