МIНIСТЕРСТВО ЮСТИЦIЇ УКРАЇНИ
вiд 13.05.2004 р. | N 35-13/797 |
---|
Мiнiстерствам, iншим центральним органам виконавчої влади (за списком) |
Методичнi рекомендацiї
Направляються для використання в роботi юридичних служб методичнi рекомендацiї "Вiдшкодування моральної шкоди".
Додаток: на 10 аркушах.
Заступник Мiнiстра | Л. М. Горбунова |
Додаток |
ВIДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
1. Загальнi положення
На сучасному етапi розвитку свiтової спiльноти проблема прав i свобод людини є однiєю з найактуальнiших. У цьому напрямку прийнято низку мiжнародних нормативно-правових актiв, котрi визначають людину найвищою цiннiстю суспiльства, а належне забезпечення її прав i свобод - головним обов'язком демократичної держави.
Преамбула до Загальної Декларацiї прав людини закрiплює положення про те, що визнання гiдностi, властивої всiм членам людської сiм'ї, i рiвних та невiд'ємних їх прав є основою свободи, справедливостi та загального миру. Преамбула до Мiжнародного пакту про економiчнi, соцiальнi та культурнi права проголошує, що всi права людини "випливають iз властивої людськiй особi гiдностi".
Цi iдеї вiдображенi й у Конституцiї України, згiдно з якою людина, її життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються в Українi найвищою соцiальною цiннiстю, а утвердження i забезпечення прав i свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституцiї України).
Саме закрiплення за державою обов'язку забезпечення прав i свобод людини дає можливiсть, у випадку порушення останнiх, звернутися до суду з метою їх захисту та вiдновлення, а також за компенсацiєю шкоди, завданої таким порушенням.
У зв'язку з цим набуває особливої актуальностi створення розвиненого механiзму реалiзацiї прав i свобод людини, зокрема права людини на компенсацiю моральної шкоди.
Законом України вiд 06.05.93 р. N 3188-XII "Про внесення змiн i доповнень до положень законодавчих актiв України, що стосуються захисту честi, гiдностi та дiлової репутацiї громадян i органiзацiй" передбачено новий спосiб захисту цивiльних особистих прав - це компенсацiя моральної шкоди.
Новий ЦК України не лише зберiг зазначений спосiб захисту цивiльних особистих прав, а й збагатив iнститут компенсацiї моральної шкоди новими нормами.
Нинi позов про вiдшкодування моральної шкоди набуває все бiльшої популярностi. Це свiдчить про зростання правосвiдомостi, правової культури громадян - ще один крок до правової держави, у центрi уваги якої перебуває кожна окрема особа.
На сьогоднi вiдшкодування моральної шкоди передбачають: Закон України вiд 12.05.91 р. N 1023-XII "Про захист прав споживачiв", Закон України вiд 02.10.92 р. N 2657-XII "Про iнформацiю", Закон України вiд 21.12.93 р. N 3759-XII "Про телебачення i радiомовлення", Закон України вiд 23.12.93 р. N 3792-XII "Про авторське право i сумiжнi права" та iншi.
Пiд моральною шкодою слiд розумiти втрати немайнового характеру внаслiдок моральних чи фiзичних страждань, або iнших негативних явищ, заподiяних фiзичнiй чи юридичнiй особi незаконними дiями або бездiяльнiстю iнших осiб.
Вiдповiдно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:
- у фiзичному болю та стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведiнкою щодо неї самої, членiв її сiм'ї чи близьких родичiв;
- у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку iз знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженнi честi, гiдностi, а також дiлової репутацiї фiзичної або юридичної особи.
Пiд немайновою шкодою, заподiяною юридичнiй особi, слiд розумiти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її дiлової репутацiї, посяганням на фiрмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерцiйної таємницi, а також вчиненням дiй, спрямованих на зниження престижу чи пiдрив довiри до її дiяльностi.
2. Пiдвiдомчiсть та пiдсуднiсть справ
2.1. Вiдповiдно до ст. 24 ЦПК України спори про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди пiдвiдомчi суду, якщо хоча б однiєю зi сторiн у них є громадянин (фiзична особа).
Суду пiдвiдомчi також спори мiж юридичними особами про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди, якщо цi вимоги взаємопов'язанi з iншими вимогами, вирiшення яких вiднесене до вiдання суду загальної юрисдикцiї (наприклад, про спростування поширеної iнформацiї та вiдшкодування у зв'язку з цим заподiяної моральної шкоди).
2.2. Пiдсуднiсть справ даної категорiї визначається за правилами ст. 125 ЦПК України, тобто за мiсцем знаходження вiдповiдача, крiм випадкiв, коли позивачевi надано законом право вибору пiдсудностi.
Так, вiдповiдно до ст. 24 Закону України вiд 12.05.91 р. N 1023-XII "Про захист прав споживачiв" споживачi за своїм вибором подають позови до суду за мiсцем свого проживання або за мiсцезнаходженням вiдповiдача, за мiсцем заподiяння шкоди або за мiсцем виконання договору.
3. Позовна давнiсть, позовна заява
3.1. Можливiсть захисту прав у примусовому порядку обмежується позовною давнiстю - строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивiльного права або iнтересу.
Вiдповiдно до статтi 268 ЦК України на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, позовна давнiсть не поширюється.
Але винятком з цього правила є правовiдносини щодо вiдшкодування моральної шкоди:
- заподiяної поширенням недостовiрної iнформацiї, помiщеної у засобах масової iнформацiї - застосовується строк позовної давностi в один рiк (ст. 258 ЦК України). У цьому разi позовна давнiсть обчислюється вiд дня помiщення цих вiдомостей у засобах масової iнформацiї або вiд дня, коли особа довiдалася чи могла довiдатися про цi вiдомостi;
- заподiяної працiвниковi у разi, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язкiв i вимагають вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя - застосовується тримiсячний строк позовної давностi (ст. 233 КЗпП).
3.2. Позовна заява повинна вiдповiдати вимогам ст. 137 ЦПК України та ст. 54 ГПК України. У позовнiй заявi про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено: змiст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, викладено обставини, на яких ґрунтуються позовнi вимоги, якими саме неправомiрними дiями чи бездiяльнiстю завдана ця шкода та зазначення доказiв, що пiдтверджують позов.
Крiм того, у позовнiй заявi має бути зазначено розмiр вiдшкодування моральної шкоди в грошовiй або iншiй матерiальнiй формi.
У випадках заподiяння моральної шкоди з вини кiлькох вiдповiдачiв у позовнiй заявi необхiдно викласти змiст вимог щодо кожного з них.
4. Державне мито
4.1. Позовнi заяви про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди оплачуються державним митом.
Так, вiдповiдно до пiдпункту "ж" пункту 1 статтi 3 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21.01.93 р. N 7-93 "Про державне мито" державне мито сплачується у таких розмiрах:
- iз позовних заяв немайнового характеру | 1 неоподатковуваний мiнiмум доходiв громадян |
- iз позовних заяв про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди з цiною позову до 100 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян | 1 вiдсоток цiни позову, але не менше 1 неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян |
- iз позовних заяв про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди з цiною позову вiд 100 до 10000 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян | 5 вiдсоткiв цiни позову |
- iз позовних заяв про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди з цiною позову понад 10000 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян | 10 вiдсоткiв цiни позову |
4.2. Якщо в однiй позовнiй заявi об'єднанi вимоги майнового та немайнового характеру, державне мито пiдлягає оплатi як за ставками, встановленими для позовiв майнового, так i немайнового характеру (пункт 36 Iнструкцiї Головної державної податкової iнспекцiї України вiд 22.04.93 р. N 15 "Про порядок обчислення та справляння державного мита").
5. Пiдстави вiдповiдальностi
5.1. Вiдповiдно до загальних пiдстав цивiльно-правової вiдповiдальностi обов'язковому з'ясуванню при вирiшеннi спору про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди пiдлягають: наявнiсть такої шкоди, протиправнiсть дiяння її заподiювача, наявнiсть причинного зв'язку мiж шкодою i протиправним дiянням заподiювача та вини останнього в її заподiяннi.
Зокрема, з'ясуванню пiдлягає пiдтвердження факту заподiяння позивачевi моральних чи фiзичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими дiями (бездiяльнiстю) вони заподiянi, в якiй грошовiй сумi чи в якiй матерiальнiй формi позивач оцiнює заподiяну йому шкоду та з чого вiн при цьому виходить, а також iншi обставини, що мають значення для вирiшення спору.
5.2. За змiстом ч. 1 ст. 1167 ЦК України та iнших норм законодавства, що регулюють цi правовiдносини, моральна шкода, завдана фiзичнiй або юридичнiй особi неправомiрними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю, вiдшкодовується особою, яка її завдала, за наявностi її вини.
5.3. Моральна шкода вiдшкодовується незалежно вiд вини органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим, органу мiсцевого самоврядування, фiзичної або юридичної особи, яка її завдала:
- якщо шкоди завдано калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи внаслiдок дiї джерела пiдвищеної небезпеки;
- якщо шкоди завдано фiзичнiй особi внаслiдок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi, незаконного застосування як запобiжного заходу тримання пiд вартою або пiдписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адмiнiстративного стягнення у виглядi арешту або виправних робiт.
6. Розмiр шкоди
6.1. Вiдповiдно до чинного законодавства моральна шкода вiдшкодовується грiшми, iншим майном або в iнший спосiб.
6.2. Розмiр грошового вiдшкодування моральної шкоди визначається судом залежно вiд характеру правопорушення, глибини фiзичних та душевних страждань, погiршення здiбностей потерпiлого або позбавлення його можливостi їх реалiзацiї, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є пiдставою для вiдшкодування, а також з урахуванням iнших обставин, якi мають iстотне значення.
Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпiлого, тяжкiсть вимушених змiн у його життєвих i виробничих стосунках, ступiнь зниження престижу, дiлової репутацiї, час та зусилля, необхiднi для вiдновлення попереднього стану.
У разi заподiяння особi моральної шкоди неправомiрно вчиненими дiями кiлькох осiб, розмiр вiдшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.
На осiб, якi заподiяли моральну шкоду спiльно (взаємопов'язаними, сукупними дiями або дiями з єдиним намiром), покладається солiдарна вiдповiдальнiсть по її вiдшкодуванню.
6.3. Моральна шкода вiдшкодовується незалежно вiд майнової шкоди, яка пiдлягає вiдшкодуванню, та не пов'язана з розмiром цього вiдшкодування.
Моральна шкода вiдшкодовується одноразово, якщо iнше не встановлено договором або законом.
При визначеннi розмiру вiдшкодування враховуються вимоги розумностi i справедливостi.
6.4. Моральну шкоду не можна вiдшкодувати в повному обсязi, так як немає (i не може бути) точних критерiїв майнового виразу душевного болю, спокою, честi, гiдностi особи. Будь-яка компенсацiя моральної школи не може бути адекватною дiйсним стражданням, тому будь-який її розмiр може мати суто умовний вираз, тим бiльше, якщо така компенсацiя стосується юридичної особи.
У будь-якому випадку розмiр вiдшкодування повинен бути адекватним нанесенiй моральнiй шкодi.
7. Деякi особливостi вiдшкодування моральної шкоди
7.1. За моральну (немайнову) шкоду, заподiяну працiвником пiд час виконання трудових обов'язкiв, вiдповiдальнiсть несе органiзацiя, з якою цей працiвник перебуває у трудових вiдносинах, а останнiй вiдповiдає перед нею в порядку регресу (статтi 130, 132 - 134 КЗпП), якщо спецiальною нормою закону не встановлено iншого (наприклад, ст. 47 Закону України "Про телебачення i радiомовлення").
7.2. Вiдповiдно до ст. 2371 КЗпП за наявностi порушення прав працiвника у сферi трудових вiдносин (незаконного звiльнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робiт у небезпечних для життя i здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язкiв i вимагає вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя, обов'язок по вiдшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi чи галузевої належностi.
Умови вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбаченi укладеним сторонами контрактом, якi погiршують становище працiвника порiвняно з положеннями ст. 2371 КЗпП чи iншим законодавством, згiдно зi ст. 9 КЗпП є недiйсними.
7.3. Стаття 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я, може бути вiдшкодована одноразово або шляхом здiйснення щомiсячних платежiв.
Моральна шкода, завдана смертю фiзичної особи, вiдшкодовується її чоловiковi (дружинi), батькам (усиновлювачам), дiтям (усиновленим), а також особам, якi проживали з нею однiєю сiм'єю.
7.4. Вiдповiдно до ст. 56 Конституцiї України кожен має право на вiдшкодування за рахунок держави чи органiв мiсцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових i службових осiб при здiйсненнi ними своїх повноважень.
Питання вiдшкодування шкоди врегульовано ст. ст. 1173 - 1175 ЦК України.
Шкода, заподiяна органами державної влади, органами влади Автономної Республiки Крим, органами мiсцевого самоврядування, посадовими або службовими особами зазначених органiв, вiдшкодовується державою, Автономною Республiкою Крим, органами мiсцевого самоврядування незалежно вiд вини цих органiв та посадових i службових осiб.
7.5. Законом України вiд 01.12.94 р. N 266/94-ВР "Про порядок вiдшкодування шкоди, завданої громадяниновi незаконними дiями органiв дiзнання, досудового слiдства, прокуратури i суду" (iз змiнами i доповненнями) передбачено, що вiдшкодуванню пiдлягає шкода, завдана громадяниновi внаслiдок:
- незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття i тримання пiд вартою, незаконного проведення в ходi розслiдування чи судового розгляду кримiнальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного вiдсторонення вiд роботи (посади) та iнших процесуальних дiй, що обмежують права громадян;
- незаконного застосування адмiнiстративного арешту чи виправних робiт, незаконної конфiскацiї майна, незаконного накладення штрафу;
- незаконного проведення оперативно-розшукових заходiв, передбачених Законами України "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть", "Про органiзацiйно-правовi основи боротьби з органiзованою злочиннiстю" та iншими актами законодавства.
Пiдставою для вiдшкодування шкоди в цих випадках є:
- постановлення виправдувального вироку суду;
- закриття кримiнальної справи за вiдсутнiстю подiї злочину, вiдсутнiстю у дiяннi складу злочину або недоведенiстю участi обвинуваченого у вчиненнi злочину;
- вiдмови в порушеннi кримiнальної справи або закриття кримiнальної справи з вищезазначених пiдстав;
- закриття справи про адмiнiстративне правопорушення.
Право на вiдшкодування шкоди, завданої оперативно-розшуковими заходами до порушення кримiнальної справи, виникає за умови, що протягом шести мiсяцiв пiсля проведення таких заходiв не було прийняте рiшення про порушення за результатами цих заходiв кримiнальної справи або таке рiшення було скасоване.
Вiдшкодування моральної шкоди провадиться у разi, коли незаконнi дiї органiв дiзнання, досудового слiдства, прокуратури i суду завдали моральної втрати громадяниновi, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язкiв, вимагають вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя.
Розмiр моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування пiд слiдством чи судом вiн має бути не меншим одного мiнiмального розмiру заробiтної плати за кожен мiсяць перебування пiд слiдством або судом.
Вiдповiдно до статтi 1176 ЦК України шкода, завдана фiзичнiй особi внаслiдок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi, незаконного застосування як запобiжного заходу тримання пiд вартою або пiдписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адмiнiстративного стягнення у виглядi арешту чи виправних робiт, вiдшкодовується державою у повному обсязi незалежно вiд вини посадових i службових осiб органу дiзнання, попереднього (досудового) слiдства, прокуратури або суду.
Шкода, завдана фiзичнiй або юридичнiй особi внаслiдок постановлення судом незаконного рiшення в цивiльнiй справi, вiдшкодовується державою в повному обсязi в разi встановлення в дiях суддi (суддiв), якi вплинули на постановлення незаконного рiшення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
7.6. Пiдприємство чи органiзацiя має право вимагати вiдшкодування моральної шкоди вiдповiдно до ст. 23 та 1167 ЦК України, iнших законодавчих актiв (ст. 49 Закону України "Про iнформацiю", ст. 52 Закону України "Про авторське право i сумiжнi права", ст. 10 Закону України "Про режим iноземного iнвестування").
За змiстом частини другої статтi 49 Закону України "Про iнформацiю" у справах за позовами органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування про спростування недостовiрної iнформацiї не пiдлягають задоволенню судом вимоги про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Чинне законодавство не мiстить вичерпного перелiку обставин, за яких пiдприємство чи органiзацiя може вважати, що їй заподiяно моральну шкоду.
Найбiльш характерними випадками заподiяння моральної шкоди таким особам є поширення, у тому числi через засоби масової iнформацiї, вiдомостей, що не вiдповiдають дiйсностi або викладенi неправдиво, якi порочать їх дiлову репутацiю або завдають шкоди їх iнтересам (ст. 49 Закону України "Про iнформацiю").
7.7. Вiдповiдно до чинного законодавства обов'язок вiдшкодування моральної шкоди покладений на автора iнформацiї (фiзичну особу) та на орган масової iнформацiї, якi несуть вiдповiдальнiсть виходячи iз ступеня вини кожного з них. Оскiльки без участi у справi автора - фiзичної особи спiр про вiдшкодування моральної школи вирiшити неможливо, а господарському суду непiдвiдомчi спори за участю фiзичних осiб, позивач може звернутися до господарського суду з позовом до органу масової iнформацiї лише у тому випадку, коли цей орган не надав позивачевi вiдомостей про автора i, отже, всю вину за поширення вiдомостей, якi порочать дiлову репутацiю, взяв на себе. Якщо ж позов подано лише до органу масової iнформацiї, який повiдомив позивача про автора, спiр пiдлягає вирiшенню загальним, а не господарським судом.
Позов, поданий до органу масової iнформацiї та автора, також пiдлягає розгляду загальним судом (п. 1 ч. 1 ст. 24 ЦПК України).
Прийняття рiшення про вiдшкодування моральної шкоди, заподiяної поширенням вiдомостей, що не вiдповiдають дiйсностi або викладенi неправдиво, неможливе без їх попереднього спростування. Тому справи у спорах про вiдшкодування моральної шкоди, заподiяної поширенням таких вiдомостей, пiдлягають розгляду господарськими судами лише за умови попереднього вирiшення питання про їх спростування у загальному судi або добровiльно (у тому числi на вимогу заявника) особою, яка поширила вiдомостi. Докази такого спростування повиннi бути доданi до вiдповiдної позовної заяви.
7.8. Орган масової iнформацiї, його працiвники та автор не вiдшкодовують моральної шкоди у випадках, передбачених ст. 42 Закону України "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi" i ст. 48 Закону України "Про телебачення i радiомовлення".
Зокрема, редакцiя, журналiст не несуть вiдповiдальностi за публiкацiю вiдомостей, якi не вiдповiдають дiйсностi, принижують честь i гiднiсть громадян i органiзацiй, порушують права i законнi iнтереси громадян або являють собою зловживання свободою дiяльностi друкованих засобiв масової iнформацiї i правами журналiста, якщо:
- цi вiдомостi одержано вiд iнформацiйних агентств або вiд засновника (спiвзасновникiв);
- вони мiстяться у вiдповiдi на iнформацiйний запит щодо доступу до офiцiйних документiв i запит щодо надання письмової або усної iнформацiї, наданої вiдповiдно до вимог Закону України "Про iнформацiю";
- вони є дослiвним вiдтворенням офiцiйних виступiв посадових осiб державних органiв, органiзацiй i об'єднань громадян;
- вони є дослiвним вiдтворенням матерiалiв, опублiкованих iншим друкованим засобом масової iнформацiї з посиланням на нього;
- в них розголошується таємниця, яка спецiально охороняється законом, проте цi вiдомостi не було отримано журналiстом незаконним шляхом.
Телерадiоорганiзацiя та телерадiопрацiвники не несуть вiдповiдальностi за розповсюдження по телебаченню i радiо даних, що не вiдповiдають дiйсностi, у випадках:
- якщо цi данi мiстились у офiцiйних повiдомленнях;
- якщо їх одержано вiд iнформацiйних агентств або прес-служб державних органiв та органiв об'єднань громадян;
- якщо вони є дослiвним цитуванням виступiв народних депутатiв, а також офiцiйних виступiв посадових осiб державних органiв;
- якщо вони мiстилися в авторських виступах, якi передаються в ефiр без попереднього запису.
7.9. За змiстом статтi 471 Закону України "Про iнформацiю" висловлення оцiночних суджень, визначення яких наведено у цiй нормi, не тягне за собою вiдповiдальностi, у тому числi й у виглядi вiдшкодування моральної шкоди. За цiєю ж нормою особа звiльняється вiд такої вiдповiдальностi i за розголошення iнформацiї з обмеженим доступом, якщо господарським судом буде встановлено, що ця iнформацiя є суспiльно значимою, тобто такою, яка пiдпадає пiд ознаки частини дев'ятої статтi 30 Закону України "Про iнформацiю".
Управлiння координацiї правової роботи та правової освiти |