Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу

   Інформуємо, що на виконання зобов’язань України в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода), ратифікованої Законом України від 16. вересня 2014 року № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергетики та їх державами-членами, з іншими сторонами», прийнято Закон України від 22 серпня 2024 року № 3926-IX «Про внесення змін до Мітного кодексу України щодо впровадження деяких положень Мітного кодексу Європейського Союзу» ( Закон). Закон опубліковано 18.10.2024 у виданні Голос України, № 148. 

   Закон прийнятий щодо наближення митного законодавства України до митного законодавства Європейського Союзу (далі – ЄС), внесення змін та доповнення положення Митного кодексу України з оцінками найкращих європейських практик, зокрема, відповідно до положення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 від 09 жовтня 2013 року про впровадження Мітного кодексу Союзу, запровадження якого до законодавства України передбачено Додатком XV до Угоди, а також Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/2446 від 28 липня 2015 року про доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 щодо детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу та Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2015/2447 від 24 листопада 2015 року щодо детальних правил імплементації певних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 про встановлення Мітного кодексу Союзу.  

   Положення абзаців третього і четвертого підпункту 2 та абзаців третього і четвертого підпункту 3 пункту 6, пунктів 102, 193, 196, 200, абзаців двадцять перший – двадцять дев'ятого підпункту 7 пункту 254 розділу І Закону (щодо доповнення розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні»). положення» Митного кодексу України (далі – Кодекс) пунктами 9-45 – 9-48) набрали чинності від 19.10.2024 року. Порівняльна таблиця положення Кодексу з урахуванням відповідних змін додається.

   Інші зміни, які вносяться до Кодексу відповідно до Закону, наберуть чинності через шість місяців з дня, наступного за днем ​​його опублікування, тобто з 19.04.2025. 

   Акцентуємо увагу на окремих змінах, внесених Законом до Кодексу.  Визначено нові та змінено окремі основні терміни, поняття. 

   Доповнено та актуалізовано термінологію та поняття, які вживаються в Кодексі (частина перша статті 4 Кодексу): введено нове поняття «авторизований об’єкт» (пункт 1-1 ); «декларація тимчасового зберігання» (пункт 9-1 ); «митний представник» (пункт 24-1 ); «об'єкти підприємства» (пункт 34-2 ); «облікові записи» (пункт 34-3 ); «пред'явлення товарів» (пункт 47-1 ); «продукти переробки» (пункт 48-1 ); «ризик» (пункт 51-2 ); «тимчасове зберігання» (пункт 56-1 ); «управління ризиками» (пункт 63-1 ); «утримувач митного режиму» (пункт 63-2 ); «утримувач місця доставки» (пункт 63-3 ); «утримувач товару» (пункт 63-4 ).
оновлено та/або викладено в іншій редакції поняття «декларант» (пункт 8); «контрафактні товари» (пункт 17); «механізм «єдиного вікна»» (пункт 19-1 ); «митна декларація» (пункт 20); «несупроводжуваний багаж» (пункт 34); «особи» (пункт 35); «підприємство» (пункт 38); «правовласник» (пункт 47); «ремонт» (пункт 51); «ручна поклада» (пункт 52); «супроводжуваний багаж» (пункт 55). 

   Введено поняття «розумний строк» ​​як один із принципів здійснення митної справи (стаття 8 Кодексу) – підтверджений таким найкоротшим строком, достатнім для прийняття митним органом рішень, передбачених Кодексом / виконання митним органом митних формальностей, але не пізніше граничних строків, визначених законодавством України з питання митної справи.  Переміщення товарів із використанням помилкової митної декларації Статтю 259 Кодексу викладено в новій редакції. До нової редакції статті не вийшло положення про обов’язковість подання офіційної митної декларації на підакцизні товари із обов’язковою їх доставкою та пред’явленням митному органу.  З урахуванням того, що з 07.11.2023 втратила чинність положення про заявку декларації, яка дозволяла випуск товарів без їх пред’явлення митному органу, також втрачає чинність норми частини четвертої статті 259 Кодексу: «Попередня митна декларація, за якою митним органом здійснила випуск товарів»., транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму передбачення їх без цього митного органу відповідно до частини п’ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини третьої цієї статті, встановлена ​​митною декларацією, заповненою в звичайному порядку». слідом до частини дев'ятої оновленої статті 259 Кодексу положення цієї статті не застосовується до:

 

1. товари, що переміщуються в митному режимі транзиту на умовах Конвенції про процедуру спільного транзиту або на підставі електронної транзитної декларації, що відповідає формату та набору даних, встановленим Конвенцією про процедуру спільного транзиту, відповідно до частини сьомої статті 94 Кодексу; 
2. товари, що переміщуються в митному режимі транзиту на умовах Мітної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів) із здійсненням контролю за переміщенням таких товарів з використанням електронної транзитної системи; 
3. військової техніки та інших товарів, зазначених у частинах першої та другої статті 252-1 Кодексу.

 
Уточнення кола осіб, які можуть подати загальну декларацію про надходження (стаття 194-1 Кодексу) 

Так, загальна декларація про надходження подається до митного органу перевізником. Протест, незважаючи на обов'язок перевізника подати загальну декларацію про внесення, загальна декларація на подання може бути також подана замість нього з такими особами:

1. імпортером, одержувачем товарів або іншою, від імені якого або в інтересах якого діє перевізник; 
2. іншою особою, яка може пред'явити або перед' представляти митному органу, виділеному в абзаці першої частини першої цієї статті.

   У разі змішаного (комбінованого) перевезення загальна декларація при надходженні подається до митного органу особою, уповноваженою надавати товари до митного органу на транспортному засобі, розміщеному на активному транспортному засобі. 

відповідно до діючої практики загальна декларація прибуття, як правило, піддається декларантом, перевізником, імпортером, одержувачем тощо. 

   Отже, внесення змін до частини третьої статті 194-1 Митного кодексу України не матиме впливу на діючу практику подання загальної декларації про прибуття.  Доставка, пред’явлення товарів та документів на місце, визначене митним органом Частиною першої статті 4 Кодексу доповнено пунктом 47-1 такого змісту: «47-1 ) пред’явлення товарів – повідомлення митним органам про прибуття товарів у місце, визначене митними органами, та їх доступність для митного контролю». У зв’язку з цим у частині першої статті 91-1 «Транзитні спрощення», яка визначає статус авторизованого вантажовідправника МДП та авторизованого вантажоодержувача МДП, включено слово: у пункті 1 слова «без пред’явлення таких товарів та книжки МДП митному органу відправлення».; у пункті 2 слова «без пред'явлення таких товарів та книжки МДП митному органу призначення». 

   Стаття 200 Кодексу викладена в новій редакції. відповідно до частини першої цієї статті особа, яка ввозить товари (перевізник або іншу особу, на яку покладається дотримання вимог митного режиму транзиту), після надання митним органом дозволу на пропуск товарів через митний кордон України зобов’язана забезпечити доставку товарів, транспортних засобів комерційного призначення. та документи на них без будь-якої зміни стануть у визначеному митним органом місці – місце доставки або на об’єкт підприємства, зазначене в авторизації на заяву про спрощення, або до центральної сортової станції (регіональної сортової станції), або місця міжнародного поштового обміну, чи з дозволу митного органу призначено в інше місце, узгоджене з цим митним органом призначення, і забезпечує передявлення цих товарів та документів посадовою особою митного органу.

Місця доставки можуть створюватися на території (або її частини) морського чи річкового порту, аеропорту, залізничної станції, підрозділу митного органу призначення, на якому території митного оформлення, або на території, прилеглій до складу тимчасового або митного режиму. 

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику:

1.  встановлює порядок відкриття та закриття місць доставки; 
2.  встановлює вимоги до облаштування місця доставки; 
3.  визначення товарів, які можуть бути доставлені в інше місце, узгоджене з митним органом призначення. 

   Для отримання дозволу на доставку товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них в іншому місці, узгоджених з митним органом призначення, антдекларатор подає заяву до митного органу призначення.

відповідно до частини третьої статті 200 Кодексу у місці доставки або в іншому місці, узгодженому з митним органом призначення, товари та транспортні засоби комерційного призначення перед'являються, а документи на них передаються до митного органу в мінімально можливий строк після їх надходження, а у разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, – у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу. У разі якщо доставка товарів, транспортних засобів комерційного призначення в межах спрощення, наданих підприємств, створених до об'єктів підприємства, визначених для застосування спрощень, подальші митні формальності розглядаються в порядку, визначеному для відповідних спрощень. 

   Доставка та передявлення товарів та документів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, містяться відповідно до глави 36 Кодексу.

   Частина п'ята статті 200 Кодексу регламентуються особливості митного контролю за товарами, які ввозяться на митну територію України морським або повітряним транспортом та залишаються на борту тих самих транспортних засобів. Передбачено, що такі товари перед'являються митному органу в порту чи аеропорту, в якому створюються їх розвантаження або перевантаження для подальшого переміщення. У разі, якщо розвантаження таких товарів виготовляється із зворотним завантаженням на той самий транспортний засіб із завантаженням розвантажень чи завантаження інших товарів, таких не перед митним органом у такому порту чи аеропорту.

 Звертаємо увагу, що частину першої статті 4 Кодексу доповнено пунктом 63-3 такого змісту: «утримувач місця доставки – підприємство, у власності чи користуванні якого перебуває територія місця доставки».

відповідно до частини шостої статті 200 Кодексу у разі надання без дозволу митного органу або втрати товару, який передається під митний контроль у місці доставки або в іншому місці, узгодженому з митним органом призначення, утримувач місця доставки або особи, яка звернулася за отримання дозволу на доставку товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документи на них в іншому місці, ніж місце доставки, несе адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом. Крім того, у таких випадках на ці особи покладається обов'язок щодо сплати митних платежів, встановлених законом на імпорт зазначених товарів.

   Зазначене зобов’язання щодо сплати митних платежів у разі видачі без дозволу митного органу або втраченого товару також розміщується на зазначених особах (утримувача місця доставки або особи, яка звернулася за отриманим відповідним дозволом на доставку товару в іншому місці, ніж місце доставки) відповідно до пункту 7 частини третьої оновленої статті 293 Кодексу.

Визнання митними органами запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), самостійно накладених на залізничні транспортні засоби відправником або підприємством залізничного транспорту.

Частина другої статті 326 Кодексу щодо забезпечення ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення доповнена абзацом такого змісту:

«Митні органи визнають запірно-пломбувальні пристрої (пломби з високим ступенем безпеки), самостійно накладені на залізничні транспортні засоби відправником або підприємством залізничного транспорту, якщо характеристики таких пристроїв відповідають загальновизнаним стандартам та вимогам до механічних пломб».

 У зв’язку з цією нормою внесені до абзацу першої частини п’ятої статті 92 Кодексу, що під час переміщення товарів у митному режимі транзиту забезпечує забезпечення ідентифікації товарів шляхом накладання пломб, зокрема, «запірнопломбувальних пристроїв підприємств залізничного транспорту».

Запровадження концепції митного представництва

Передбачено, що будь-яка особа може призначати митного представника (стаття 11-1 Кодексу).

Визначено, що представництво є двох видів – прямо та непрямо.

Розмежовано обов'язки і відповідальність особи та її митного представника.

   Прямий і непрямий митний представник діє в інтересах особи, яку представляє, однак прямий митний представник діє від імені такої особи, непрямий митний представник діє від власного імені. Митний представник має заявити, що діє в інтересах особи, яку представляє.

   Мітний представник зобов'язаний надати митним органам документи, що підтверджують його повноваження та додаток вид представництва (прямо чи непряме), однак митні органи не повинні вимагати від особи, яка діє як митний представник на регулярній основі, щоразу надає такі документи, за умови, що така особа може надати такі документи на вимогу митних органів.

Непрямий митний представник є декларантом.

Додатково зазначаємо, що згідно з новим пунктом 9-42 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу тимчасово, до 1 січня 2027 року, забороняється здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення непрямим митним представником в інтересах нерезидента.

Змінено підходи, пов'язані із застосуванням митних режимів.

   Положення Кодексу, що регулюють питання переміщення товарів у митні режими, зазначили суттєві зміни. таким, це стосується таких нововведень.

   Відповідно до пункту 6 частини першої статті 19-2 Кодексу про заяву підприємства митні органи приймають рішення про дозвіл на переміщення товарів у митному режимі: 

• імпорту (у частині процедури кінцевого використання) (підпункт «а»); 
• тимчасового ввезення (підпункт «б»); переробки на митній території (підпункт «в»); 
• переробки за межами митної території (підпункт «г»). 

   Частиною третьою статті 19-2 Кодексу визначено види рішень митних органів: 1) про розгляд заяви; 2) про відмову в розгляді заяви; 3) про продовження строку прийняття рішення; 4) про запит документів та/або інформацію; 5) про надання рішення; 6) про відмову в наданні рішення; 7) про внесення змін до рішення; 8) про перегляд рішення; 9) про зупинення рішення; 10) про оцінку вжитих заходів; 11) про поновлення рішення; 12) про скасування рішення; 13) про анулювання рішення; 14) про залишення рішення без змін.

   Відповідно зі змінами до частини четвертої статті 19-2 Кодексу митні органи не приймають рішення, визначені пунктами 8–11 частинами третьої статті 19-2 Кодексу (про розгляд рішення; про зупинення рішення; про оцінку вжитих заходів; про поновлення рішення), щодо авторизації для переміщення товарів у митний режим, якщо рішення про надання дозволу було прийнято на підставі митної декларації відповідно до статті 73-1 Кодексу.

Мітні органи приймають рішення про надання дозволу на переміщення товарів у митному режимі (частина друга статті 19-4 Кодексу) на підставі: заяви підприємства або митної декларації відповідно до статті 73-1 Кодексу (стаття 73-1 «Дозвіл на переміщення товарів у митному режимі»). »).

Для цілей застосування глави 3 Кодексу (Глава 3 «Рішення митних органів») така митна декларація затверджена заявою про надання дозволу.

Прийняття рішення щодо дозволу на переміщення товарів у митні режими, встановлене в порядку, визначеному статтею 19-3–19-18 Кодексу

Мітні органи, уповноважені приймати рішення, визначені підпунктами «а», «б», «в» пункту 6 частини першої статті 19-3 Кодексу.

Заява для прийняття рішення митним органом та опитування самооцінки, інші документи або їх копії, що додані до заяви, видаються в паперовій або в електронній формі (абзаці перша – третя частина третьої статті 19-4 Кодексу).

Митна декларація, що подається для прийняття рішення митним органом, інші документи або їх копії, що додаються до такої митної декларації, надаються в електронній формі (крім випадків, якщо замість митної декларації застосовуються інші документи, передбачені законодавством України з питань митної справи) ( абзац четвертої частини третьої статті 19-4 Кодексу).

Кабінет Міністрів України має затвердити форми:

• звіт про завершення митного режиму (пункт 4 частини п'ятої статті 19-4 Кодексу);
• заяви про передачу прав та обов’язків, визначених у дозволі на переміщення товарів у митний режим, порядок її подання та розгляду (пункт 9 частини п’ятої статті 19-4 Кодексу). 

Кодекс приймає строки та етапи розгляду заяви та документів, поданих митному органу для прийняття рішення про дозвіл на переміщення товарів у митний режим.

Поміщення товарів підприємствами в митному режимі здійснюється на підставі дозволу:

• імпорту у частині процедури остаточного використання – на підставі дозволу на основі процедури кінцевого використання (частина перша статті 76-1 Кодексу); 
• временного ввезення – на підставі дозволу на тимчасове ввезення (частина перша статті 104-1 Кодексу); 
• переробки на митній території – на підставі дозволу на переробку на митній території (частина перша статті 149 Кодексу);

   Також Законом внесено зміни до Кодексу в частині:

• запровадження умов зберігання документів та введення записів як умов отримання авторизації (статті 73-3, а також статті 73-4, 73-5, 73-10, 76-1, 104-1, 149). , 165, 249-1 Кодексу);
• визначення механізму передачі прав та обов’язків, визначених у дозволі на переміщення товарів у митний режим (статті 73-4 , 109 Кодексу);
• розширення переліку дозволених (звичайних) операцій з товарами, що здійснюються під митним контролем, та регламентування вимог до їх здійснення (стаття 73-6 Кодексу);
• більшого використання еквівалентних товарів, визначення умов та заборони їх використання (стаття 73-7 Кодексу); особливостей моніторингу відповідності умовам наданої авторизації для поміщення товарів в окремому митному режимі (стаття 73-10 Кодексу);
• запровадження можливості вивезення для здійснення окремих операцій з переробки за межами митної території України товарів чи їх складових, які знаходяться в митному режимі переробки на митній території (стаття 154-1 Кодексу); можливості заміни в рамках гарантійних зобов'язань ідентичними іноземними товарами товарів з дефектами виробництва, поміщених у митний режим переробки за межі митної території України (стаття 171-1 Кодексу); завершення та впровадження митних режимів, звітування про завершення митного режиму (статті 73-8, 73-9, 76-4, 84-1, 102, 112, 120, 129, 137, 146, 160, 173 Кодексу);
• умови переміщення товарів у митному режимі знищення або знищення (статті 175, 176, 178, 182 Кодексу), при цьому заява про надання дозволу на переміщення товарів у митному режимі знищення або знищення може бути подана не лише власником товару, – частина сьомої статті 176 Кодексу. вибрати ряд осіб, які можуть подати таку заяву; поміщення товарів у митний режим відмови від викупу держави (статті 183, 184 Кодексу), при цьому відмова від товарів на видачу держави повертається за заявою утримувача цих товарів (у попередній редакції Кодексу також міг бути лише власник цих товарів).

   Заходи з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочаті та не завершені до дня набрання чинності Законом, завершуються в порядку та на умовах, які діяли станом на день, що передує дню набрання чинності Законом. Дозволи, видані митними органами підприємствам на переробку товарів на митній території України, на вивезення товарів для переробки за кордоном митної території України, що на день набрання чинності Законом є чинними, продовжують діяти в строку, на якому вони видані, а для операцій, які не діють. можуть бути завершені в такому рядку, – течі строку, необхідну для завершення таких операцій (пункти 9-38, 9-39 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу).

Завершення митного режиму експорту

Главу 15 Кодексу доповнено статтею 84-1. відповідно до пункту 1 частини другої статті зазначеного митного режиму експорту, крім іншого, також завершується у випадку, зазначеному в пункті «б» частини першої статті 84 цього Кодексу, у момент переміщення товарів у митному режимі транзиту на умовах Конвенції про процедуру спільного транзиту.

Звертаємо увагу, що частина перша статті 84 Кодексу пов’язує зміну статусу українських товарів лише з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

відповідно до частини третьої статті 84-1 «вивезення за межі митної території України товарів, щодо яких митний режим експорту завершено відповідно до частини другої цієї статті, підтверджується митною декларацією, згідно з якою такі товари поміщені в митний режим експорту, та повідомленням про фактичне вивезення» товарів за межі митної території України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Завершення та встановлення митних режимів транзиту, тимчасового ввезення, тимчасового ввезення, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, переробки за межами митної території.

   У статті 73-8 Кодексу наведено випадки, в яких зазначені режими завершуються. При цій встановленій окремій підставі для встановлення митних режимів митним органом, що за нормою цієї статті також вважається до завершення відповідного митного режиму.

відповідно до частини третьої статті 73-8 Кодексу «митний режим транзиту завершується з моменту встановлення митним органом належного виконання всіх визначених законів України з питань митної справи умовами переміщення товарів у митному режимі транзиту та вимог до переміщення товарів у цьому режимі на підставі порівняння даних митного органу». відправлення з даними, наявними в митному органі за призначенням після пред'явлення товарів» (При цьому має бути нове значення терміну «пред'явлення»).

   Таким чином, після отримання відповідного повідомлення в митному органі призначення на підставі порівняння даних мають використовуватися митні формальності, спрямовані на встановлення митним органом належного виконання визначених законодавством України з усіх питань митної справи умовами переміщення товарів у митному режимі транзиту (стаття 92 Кодексу) та вимоги до переміщення товарів у цьому митному режимі (стаття 93 Кодексу).

   Таке порівняння даних може поєднуватися з європейською практикою проведення вибіркового митного огляду під час доставки товарів для інсталяції того, чи завершилося відповідне транзитне переміщення належним чином («належне виконання» відповідно до положень статті 73-8 Кодексу).

Статтю 102 Кодексу «Завершення митного режиму транзиту» викладено в новій редакції. Частина четверта виконаної статті передбачає, що «митний орган призначений після заявлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 Кодексу, перевіряє виконання вимог, встановлених законодавством України з питань митної справи, до переміщення товарів». у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту. Слід врахувати також, що частина сьомої статті 102 Кодексу доповнює положення частини шостої статті 73-8 Кодексу в частині визначення підстави для прийняття митного режиму транзиту за рішенням митного органу.

Можливість переміщення товарів митною територією України без переміщення товарів у митний режим транзиту.

Стаття 73-5 Кодексу надає підприємствам право в окремих випадках (імпорт у частині процедури кінцевого використання, митних режимах тимчасового ввезення, тимчасового вивезення, митного складу, переробки на митній території, переробки за межами митної території) та з дозволу митного органу переміщувати товари з одного місця в іншому місці на митній території України без поміщення їх у митний режим транзиту. При цьому таке переміщення може використовуватися без застосування до них митних формальностей, крім тих, що стосуються зберігання документів та ведення облікових записів підприємства відповідно до статті 733 Кодексу. 

Застосування митного режиму транзиту при перевантаженні товарів

У частині четвертій статті 96 Кодексу слова «особою, відповідною до вимог митного режиму» виключено, що із введенням інституту представництва розширюється коло осіб, які мають право звертатися до митного органу за дозволом на перевантаження товарів та/або дозвіл на проведення групування пакувальних місць, упаковки, маркування, сортування, а також зі зміною приводу ремонту та заміни пошкодженої упаковки.

Звертаємо увагу, що частина шоста статті 96 Кодексу, як і раніше, дозволяла вивозити це та інші положення глави 17 Кодексу «Транзит» при вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митних режимах експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межі митної території України. території.

Процедура запиту інформації

Встановлено відповідно до статті 317 Кодексу процедуру запиту на створення митного органу, який здійснив випуск товарів, у разі встановлення або створення подій, які можуть свідчити про невиконання умов митного режиму або митних формальностей, більших для завершення митного режиму.

Із розрахунку на те, що випуск товарів для попередньої декларації видає мітницявід призначення, включає першу статтю доповнено абзацом такого змісту:
«У разі встановлення або створення подій, які можуть спричинити невиконання вимог митного режиму транзиту або митних формальностей, навіть для завершення митного режиму. транзиту, процедуру запиту інформації, передбачену абзацом першим цією частиною, виконуватися митним органом, у зоні діяльності якого розпочалося транзитне переміщення товарів».

Нова редакція частини другої статті 317 Кодексу розширює перелік осіб, яким надсилається запит інформації (додано утримувача митного режиму та особи, яка зобов’язана надавати ці товари, транспортні засоби до митного органу призначення)

Частину третьої статті 317 Кодексу доповнено абзацом такого змісту:
«Запит інформації для з'ясування особливостей невиконання вимог митного режиму транзиту або митних формальностей, які є частиною завершення митного режиму транзиту, передбаченого абзацом інших частин першої цієї статті, надсилається наступного робочого дня після спливу семі діб. після закінчення строку транзитного перевезення, встановленого частиною першої статті 95 цього Кодексу, якщо протягом цього періоду не було отримано інформацію, яка дозволяє припинити з'ясування таких матеріалів».

 Час завершення митного оформлення

У частині другої статті 255 Кодексу, які мають випадки перевищення часу митного оформлення для виконання відповідних митних формальностей, пункти 2 та 6 змінено, також цю частину доповнено новим пунктом 8.

Перевищення встановленої частини першої статті 255 Кодексу в час митного оформлення відповідно до змін, внесених Законом, передбачених, якщо декларант подав заяву (замість раніше вжитого письмового бажання) про надання додаткових документів відомостей про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару (пункт 6 частини другої статті 255 Кодексу). ).

Строк митного оформлення також може бути перевищений у разі розгляду відповідно до глави 3 Кодексу заяви про надання дозволу на переміщення товарів у митному режимі на підставі митної декларації (пункт 8 частини другої статті 255 Кодексу).

Заборона щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України (стаття 196 Кодексу)

З моменту набрання чинності Законом приписи статті будуть складатися як при пропуску так і при випуску товарів відповідно до заявленої мети.

Заборонено не лише пропуск, а й випуск товарів, для яких відповідно до закону застосовуються документи та/або відомості дозвільного характеру, передбачені частиною першої статті 197 Кодексу, – у разі відсутності таких документів та/або відомостей.

Також частину першої статті доповнено новим пунктом, відповідно до якого не можуть бути пропущені через митний кордон України та/або випущені відповідно до заявленої мети товари, щодо яких відповідно до закону: 
отримання вимоги органу ринкового нагляду не випускати продукцію у вільний обіг;
посадовою особою відповідного уповноваженого органу, що проводить заходи офіційного контролю, прийнято рішення про заборону ввезення чи випуску товарів у заявлений митний режим.

Змінення щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України (стаття 197 Кодексу)

У цій статті виключено конкретний перелік ознак товарів, митне оформлення яких розроблено для подання заяв декларанта про незастосування товарів, встановлених відповідними законами, обмежено.

Передбачено, що така заява може бути внесена декларантом до митної декларації при митному оформленні товарів, які за своїми ознаками та ознаками можуть бути віднесені до тих, на які законом встановлені обмеження щодо їх пропуску через митний кордон України та/або випуску залежно від вимог відповідного закону. .

Проведення заходів офіційного контролю (стаття 319 Кодексу)

Рішення про забезпечення здійснення візуального контролю товарів, транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України або поміщуються в митний режим транзиту, можуть бути прийняті за результатами застосування системи управління ризиками, або ж розміщені посадовою особою митного органу без застосування АСУР.

Змінено та доповнено перелік видів рішень, які приймаються посадовою особою відповідного уповноваженого органу, зокрема додано такі види рішень:

• «необхідність проведення додаткової ідентифікації товарів (нанесення відповідного маркування тощо)»; 
• «необхідність проведення додаткової обробки товарів (фумігації, знезараження)».

Зверніть увагу, що прийняття одного чи іншого рішення впливають на хід виконання митних формальностей митними органами.

Статтю доповнено нормами зобов'язує новини єдиного органу для посадових осіб відповідно до уповноваженого щодо часових нормативів прийняття ними рішень та внесення інформації про результати проведених процедур та прийняті рішення до державного інформаційного веб-сайту «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» (частини шоста та дев'ять). ята статті 319).

Авторизація та дозволи щодо видів діяльності

Удосконалено критерії надання дозволів (стаття 12 Кодексу), положення щодо видів діяльності, контроль за провадженням, які працюють митними органами.

Введено дозвіл на провадження митної брокерської діяльності, використання митного фонду та використання режиму тимчасового зберігання (частина друга статті 404 Кодексу).

Дозволяються надаватися на експлуатацію магазину безмитної торгівлі та експлуатацію вільної митної зони комерційного або сервісного режиму (частина третьої статті 404 Кодексу).

Для отримання авторизації (дозволів) підприємство має відповідати відповідним критеріям та умовам (частина четверта статті 404 Кодексу).

Запроваджено в європейські моделі типів митних складів, розширено перелік дозволених на них операцій.

Мітний склад може бути відкритого або закритого типу (частина другої статті 424 Кодексу).

Мітний склад відкритого типу може бути типу І – ІІІ (частина четверта статті 424 Кодексу).

Авторизуються об'єкти (митні склади) I і II типу (стаття 425 Кодексу).

Підприємства, які до дня набрання чинності Законом отримали дозвіл на відкриття та експлуатацію митного фонду відкритого типу до закінчення 12 місяців, вважаються утримувачами митного фонду відкритого типу (типу І).

Об'єкти підприємств, зазначені в авторизації або дозволі на провадження видів діяльності, визначених пунктами 3, 4 і 5 частинами першої статті 404 Кодексу (експлуатація митного режиму; експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного режиму; експлуатація режиму тимчасового зберігання), повинні бути обмежені. обладнання для звантаження товарів та системами відеоспостереження (крім об'єктів, утворених на газосховищах або резервуарах, призначених для зберігання нафти, що переміщується трубопровідним транспортом).

Об'єкти підприємств, зазначені в дозволі на провадження у вигляді діяльності, визначеному пунктом 2 частини першої статті 404 Кодексу (експлуатація магазину безмитної торгівлі), повинні бути обмежені системами відеоспостереження.

Вимоги до налаштування та функціонування системи відеоспостереження на об’єктах підприємств встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 404 Кодексу).

Дозволи, надані митними органами підприємствам на провадження митної брокерської діяльності, діяльності з відкриття та типу експлуатації магазину безмитної торгівлі, митного складу, вільної митної зони комерційного або сервісного, умов тимчасового зберігання продовжують діяти протягом 12 місяців з дня набрання чинності законом.

Підприємства, які до набрання чинності Законом мали дозволи на здійснення відповідного виду діяльності, мають отримати за правилами зміни до Кодексу авторизацію (митний брокер, митний склад, склад тимчасового зберігання) або дозвіл (магазин безмитної торгівлі, вільна митна зона комерційного або сервісного типу).

Після закінчення 12 місяців раніше надані дозволи на всі види діяльності підлягають скасуванню без процедури «права бути почутим».

Для регулювання питань авторизацій та дозволів необхідно розробити: повідомити Кабінету Міністрів України – щодо авторизацій; налаштування та функціонування системи відеоспостереження; ведення реєстрів (МС, СТЗ, МБТ, ВМЗ, митних брокерів);
щодо дозволів – накази Міністерства фінансів України.

Авторизація АЕО та на застосування спрощень

відповідно до частини третьої статті 312-2 Кодексу виключено необхідність подання разом із заявою про надання спрощення «використання загальної гарантії» розрахунку референтної суми. Підприємству достатньо буде вказати розмір необхідної референтної суми у відповідній заяві. 

Ненормована можливість отримання та застосування дозволів на спрощення «використання загальної гарантії» та «використання загальної гарантії зі зменшенням розміру референтної суми до 50 відсотків», «використання загальної гарантії зі зменшенням розміру референтної суми до 30 відсотків» або «використання звільнення від гарантії». Підприємство може мати одночасно 2 авторизації: «використання загальної гарантії» та «використання загальної гарантії зі зменшенням розміру референтної суми до 50 відсотків» («використання загальної гарантії зі зменшенням розміру референтної суми до 30 відсотків» або «використання звільнення від гарантії»).

З урахуванням змін до статті 326-1 Кодексу забезпечення ідентифікації товарів шляхом розміщення пломб спеціального типу може забезпечити підприємство, яке має дію авторизації на застосування транзитного спрощення «використання пломб спеціального типу», передбаченого Конвенцією про процедуру спільного транзиту.

Статтю 249-1 Кодексу щодо застосування порядку випуску для випуску викладено в новій редакції: 

• визначено порядок застосування порядку випуску для випуску з урахуванням впровадження концепції митного представництва; 
• передбачено можливість поміщувати товари в митний режим реекспорту у випадку, якщо такі товари перебували на авторизованому об'єкті підприємства в митному режимі митного складу;
• скориговано перелік кодів товарів, які не можуть розміщуватися на авторизованому об'єкті непрямого представника;
• передбачено можливість надсилання митниці електронного повідомлення про результати розвантаження без фактичного розвантаження товарів, які транспортувалися до авторизованого об’єкта без пакування (наливом, насипом або навалом) або в промисловому великогабаритному пакуванні для товарів, які мають сипучу консистенцію, без фактичного розвантаження таких товарів, за умови проставлення відмітки про прийняття таких товарів за товарно-транспортними документами.

Надані можливості підприємствам, які планують отримати авторизацію АЕО, використовують коефіцієнти, передбачені пунктом 64 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» як альтернативний, а не обов’язковий спосіб підтвердження відповідності підприємства критерію «стійкість фінансового стану».

Доставка товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що виробляються в межах звільнення, наданих підприємству

відповідно до частини третьої статті 200 Кодексу у разі, якщо доставка товарів, транспортних засобів комерційного призначення в межах спрощення, наданих підприємств, отриманих до об’єктів підприємства, визначених для застосування спрощень, подальші митні формальності розглядаються в порядку, визначеному для відповідних спрощень.

Статтю 249-1 Кодексу викладено в новій редакції. Частина восьми цієї статті передбачає, що авторизований об’єкт є місцем доставки та використанням для розміщення товарів на тимчасове зберігання та/або в митному режимі митного складу.

Частина дев'ята статті 249-1 Кодексу, зокрема, зобов'язує підприємство під час застосування спрощення «процедури випуску для розміщення» після надходження товарів до авторизованого об'єкта:
невідкладно, не пізніше наступного робочого дня, надіслати митниці електронне повідомлення про надходження товарів. та про доступність їх для митного контролю,
забезпечити цілісність митного забезпечення, якщо таке накладалося, не використовувати розвантаження та забезпечити перебування транспортного засобу комерційного призначення та товарів, які ним переміщуються, на авторизованому об’єкті до отримання від митниці дозволу на їх розвантаження або до заповнення максимального рядка для надання митницею повідомлення про заборону зняття митного забезпечення, якщо таке накладалося, та до розвантаження товарів, а у разі отримання від митницы такого сообщения – до прибуття посадових осіб митниці,
невідповідно, не пізніше наступного робочого дня після розвантаження, надіслати митниці електронне повідомлення про результат розвантаження із визначенням усіх виявлених розбіжностей щодо переміщуваних товарів, якщо таке виявлене.

відповідно до частини дев'ятої статті 249-1 процедури доставки товарів до авторизованого об'єкта завершено, якщо:

• транспортний засіб комерційного призначення та товари, що ним переміщуються, товаротранспортні і товаропровідні документи доставлені до такого об'єкта; та
• митним органом за результатами опрацювання електронного повідомлення підприємства про результати розвантаження внесено до системи, що забезпечує функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, відомості про результати контролю доставлених товарів та надсилано відповідне електронне повідомлення підприємства. 

З моменту надсилання підприємству електронного повідомлення про результати контролю доставлених товарів такі товари перебувають на тимчасовому зберіганні.

Поряд з тим, що стаття 249-1 Кодексу визначає порядок завершення порядку доставки товарів до авторизованого об’єкта, частина останньої зазначеної статті містить положення про початок транзитного переміщення із використанням порядку випуску для розміщення та переміщення товарів у митних режимах, зазначених у пункті 2 частини. п'ятої статті.

Особливості виконання митних формальностей під час застосування спрощення «процедури випуску для відвідування» випускаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

 Застосування гарантій

відповідно до термінології європейського законодавства слова «базова» (сума) по тексту Кодексу замінено на «референтна».

Мітний орган, який пропонує гарантію або звільнення від гарантії, визначено відповідним для вивільнення індивідуальної гарантії, зарезервованої частини референтної суми загальної гарантії або звільнення від гарантії (стаття 315-4 Кодексу).

Уточнено момент, коли вивільняється забезпечення сплати митних платежів, надане при поміщенні товарів у митних режимах імпорту (у частині процедури остаточного використання) та переробки на митній території, які передбачають отримання авторизації: підставою для вивільнення наданого забезпечення сплати митних платежів є прийняття митним органом рішення про дотримання вимог митного режиму за результатами розгляду поданого звіту (стаття 73-9 Кодексу).

У зв’язку із застосуванням обов’язкових форм обов’язкового надання забезпечення сплати митних платежів при поміщенні товарів у митний митний режим або на тимчасове зберігання на складі тимчасового зберігання, відповідно до пунктів 9-40 розділу ХХІ Кодексу встановлено, що особи, зазначені у частині шостої статті 122 або в частині сьомої статті 201 Кодексу, протягом трьох місяців потрібно забезпечити сплату митних платежів відповідно до розділу Х Кодексу щодо товарів, які на день набрання чинності Законом зберігаються під митним контролем на митних складах та на складах тимчасового зберігання, або такі товари мають бути поміщені в інший митний режим (статті 122, 201, пункти 9-40 розділу ХХІ Кодексу).

Справляння митних платежів

Змінено положення Кодексу щодо осіб, на які покладається обов'язок із сплатою митних платежів. Відповідно до частини першої статті 293 Кодексу такими особами є:
декларант (крім випадку, коли декларування оформлено (здійснювалося) непрямим митним представником); утримувач митного режиму – у випадку, якщо декларування товарів виробляється (здійснювалося) непрямим митним представником;
оператор поштового зв’язку, експрес-перевізник – у разі декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) на митну територію України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, створених оператором поштового зв’язку, експрес-перевізником шляхом подання реєстрів (тимчасових та/ або додатково).

Частина третьої статті 293 Кодексу визначає коло осіб, на які покладається обов'язок із сплатою митних платежів солідарно з особами, включеними до частин першої та другої цієї статті Кодексу.

 В іншій редакції викладено поняття «авансові платежі» (частина другої статті 299 Кодексу).

Оновлено редакцію частини першої статті 308 Кодексу про способи забезпечення митних платежів.

У статті 317-1 Кодексу щодо пред’явлення вимог особам, на які покладаються зобов’язання із сплати митних платежів, змінено випадки, коли вимоги про сплату митних платежів не направляються, а також доповнено положеннями, що стосуються виконання зобов’язань із сплатою митних платежів. платежів.

Механізм заборони повернення та звільнення від сплати візового міта

Статтю 154 Кодексу, яка приймається в порядку митного оформлення переробки продукції, доповнено новими положеннями щодо механізму заборони повернення та звільнення від сплати візового міта на іноземні товари непреференційного походження.

Механізм заборони повернення та звільнення від сплати візового міта:
встановлених преференційними правилами створення до міжнародних договорів про вільну торгівлю (далі – правила створення), укладених Україною з країнами: ЄС та Європейської асоціації вільної торгівлі (Швейцарія, Ісландія, Норвегія, Ліхтенштейн); Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії; Держава Ізраїль; Північна Македонія; Молдова; Грузія, 
яка поширюється на всі товари в торгівлі із зазначеними країнами, є дворовою системою преференційних правил походження, яка використовується в торгівлі з країнами ЄС, Північною Македонією та Молдовою та передбачає застосування цього механізму лише до текстильних товарів групи 50 – 63 згідно з УКТ ЗЕД. 

Правилами походження:

• до документів, що підтверджують преференційні товари з України, віднесено сертифікат з перевезення товару EUR.1 (видається митними органами України) або декларація про походження (складається експортером України на інвойсі, повідомляє про доставку чи будь-який інший комерційний документ, що описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати);
• встановлено, що при видачі сертифіката з перевезення форми EUR.1 або складення експортером декларації про походження продуктів переробки, які набули статус українського преференційного походження, оподатковуються у візитному мітомі іноземні товари непреференційного походження з третіх країн, які були поміщені в митний режим переробки на митній території. та використані для виробництва продукції переробки.

Обов'язок зі сплатою візового міта на іноземні товари непреференційного походження з третіх країн проводиться на момент видачі на продукцію переробки митницею сертифіката з перевезення (походження) форми EUR.1 або складення експортером декларації про походження

Для цілей нарахування у візового міта застосовуються ставки, чинні на день подання митниці митної декларації, за якою іноземні товари непреференційного походження було поміщено в митний режим переробки на митній території України.

Таким чином видача митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1 або складення експортером декларації про походження продукції переробки преференційного походження з України є можливим за умови сплати візового міта на іноземні товари непреференційного походження з третіх країн, які використовуються для виробництва продукції переробки на митній території України.

Платником міта є експортер або його уповноважена особа, якою митницею видається сертифікат з перевезення форми EUR.1 або якими складається декларація про походження.

При цьому зобов’язання зі сплати міта не розширюється на товари преференційного походження з України та з країнами, з якими Україною укладено міжнародні договори про вільну торгівлю, за умови документального підтвердження їх преференційного походження відповідно до вимог цих договорів.

Сприяння захисту прав інтелектуальної власності (далі – ПІВ)

Заява правовласника про сприяння захисту ПІВ, після припинення митного оформлення товарів за ініціативою митного органу, розглядається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Наявність або порушення порушення ПІВ у цьому підтвердженні підтверджується правовласником шляхом надання митному органу відповідного висновку про або порушення порушення ПІВ.

Такий висновок надаватиметься виключно правовласником або уповноваженою ним особою, відомості про які внесено до митного реєстру.

Висновок правовласника про порушення ПІВ на рівні висновку експерта або суб'єкта судово-експертної діяльності буде підставою для порушення митними органами справи про порушення митних правил за статтею 476 Кодексу.

Під час провадження у справі про порушення митних правил, окрім наявності висновку про або спостерігається ПІВ правовласник може надати усні та/або письмові пояснення.

Продовження строку припинення митного оформлення до 10 робочих днів здійснюється на підставі рішення керівника митного органу або його представника у разі надання правовласником висновку про наявність порушення ПІВ та за його вмотивованим клопотанням.

До товарів, щодо яких митні органи надали право розпорядження ними відповідно до статті 243 Кодексу, які містять об’єкти ПІВ, зареєстровані в митному реєстрі, митні органи забезпечують здійснення контролю за об’єктом дотримання ПІВ.

Інформацію про вищезазначені товари правовласникам надають митним органам, у розпорядженні яких такі товари знаходяться.

У своєму зверненні правовласники з дозволом митного органу мають право проводити дослідження (огляд товарів та/або отримати їх проб (зразків) із складання наказу та надання митним органам висновку правовласника про наявність або порушення ПІВ за результатами таких досліджень у рядку, що не протягом 30 робочих днів. 

Мітні органи, за згодою правовласника, забезпечують відбір проб та зразків товарів, щодо яких правовласнику надано висновок про наявність порушення ПІВ, з метою підвищення рівня обізнаності, підготовки та навчання посадових осіб митних органів.

У митному режимі знищення або руйнування повинні бути поміщені також і українські товари, митне оформлення яких призупинено за підозрою у пошкодженні ПІВ.

Заяву про надання дозволу на переміщення товарів у митному режимі знищення або руйнування, за наявності підстав, передбачених частиною дев'ятою статті 401 Кодексу, можна подати правовласнику.

Також правовласник може мати декларування залишків, які були утворені в результаті такого знищення або знищення товарів.

Постмитний контроль та документальні перевірки

Врегульовано питання проведення постмитного контролю та проведення документальних перевірок, а саме:

• статтю 33-1 Кодексу перевірок доповнено положеннями щодо можливості оформлення митного органу з декларантом, утримувачем митного режиму, а також щодо інших осіб направлення повідомлень про проведення документальної перевірки, запитів, наказів та інші документи, що стосуються постмитного контролю відповідно до норм статті 344-1 Кодексу, та проведення отримання відповідних документів (інформації) в електронному вигляді. Перелік документів та особливості листування, зазначені в частині шостої статті 344-1 Кодексу;
• затверджено положення Кодексу, що стосуються здійснення постмитного контролю (доповнено статтею 344-1 замість статті 337-1 Кодексу, яку виключено), що унормує практику здійснення митного контролю після завершення митного оформлення відповідно до положення європейського законодавства («постмитний контроль» шляхом проведення: доперевірочного аналізу, документальних перевірок до виконання вимог законодавства України з питань митної справи, в тому числі платежі, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; вирішення практичних питань їх проведення, реалізації матеріалів, врахування їх результатів автоматизованою системою управління ризиками під час визначення форм та обсягів митного контролю, планування заходів з моніторингу відповідності) (статті 3441, 345 – 354 Кодексу);
• до них, розгляд їх митними органами та винесення податкових повідомлень-рішень корельовано з аналогічними строками, визначеними в Податковому кодексі України;
• квартальні плани-графіки проведення документальних планів виїзних перевірок митного органу підлягають прилюдненню на офіційному веб-сайті Держмітслужби до 15 числа останнього місяця кварталу, який передує кварталу, в якому будуть проводитися такі перевірки.

Інші положення

Для забезпечення контролю за правильністю визначення товарів митної вартості митним органам надано право обмінюватися повідомленнями про те, що товари митної вартості, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обмінюються електронними повідомленнями з митними органами іноземних держав (стаття 54 Кодексу).

Врегульовано положення про тимчасове зберігання товарів під митним контролем (стаття 201 Кодексу).

Удосконалено положення Кодексу щодо зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складах митних органів та розпорядження ними (статті 238 – 245 Кодексу). 

Передбачено можливість проходження особи, яка є учасником відносин, що регулюють законодавство України з питань митної справи, електронної ідентифікації через єдиний державний інформаційний веб-портал «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» (стаття 455 Кодексу).