БУДАПЕШТСЬКА КОНВЕНЦIЯ

про договiр перевезення вантажiв внутрiшнiми водними шляхами
(КПВВ)

     Офiцiйний переклад.

     Держави - учасницi цiєї Конвенцiї,

     беручи до уваги рекомендацiї, що мiстяться в Заключному актi Наради по безпеки та спiвробiтництва в Європi вiд 1 серпня 1975 року, стосовно погодження правових режимiв в iнтересах розвитку перевезень державами - членами Центральної комiсiї судноплавства на Рейнi та Дунайської Комiсiї в спiвробiтництвi з Європейською економiчною комiсiєю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй;

     усвiдомлюючи необхiднiсть i бажанiсть установлення за допомогою угоди деяких одноманiтних правил, що стосується договору перевезення вантажiв внутрiшнiми водними шляхами,

     вирiшили укласти iз цiєю метою Конвенцiю та домовилися про таке:

Глава I
Загальнi положення

Стаття 1
Визначення

     За змiстом цiєї Конвенцiї:

     1) "договiр перевезення" означає будь-який договiр, незалежно вiд його квалiфiкацiї, вiдповiдно до якого перевiзник за сплату фрахту зобов'язується перевезти вантаж внутрiшнiми водними шляхами;

     2) "перевiзник" означає будь-яку особу, якою або вiд iменi якої з вантажовiдправником укладено договiр перевезення;

     3) "фактичний перевiзник" означає будь-яку особу, iншу, нiж службовець або агент перевiзника, якiй перевiзник доручив здiйснення перевезення або частини цього перевезення;

     4) "вантажовiдправник" означає будь-яку особу, якою або вiд iменi або вiд особи якої укладений договiр перевезення з перевiзником;

     5) "вантажоодержувач" означає особу, що має повноваження на одержання вантажу;

     6) "транспортний документ" означає документ, що пiдтверджує договiр перевезення вантажу й прийом або навантаження вантажу на судно перевiзником, складений у виглядi коносамента або накладної, або у виглядi будь-якого iншого використовуваного в комерцiйнiй практицi документа;

     7) термiн "вантаж" не охоплює штовханих чи буксируваних суден i не включає багажу й транспортних засобiв пасажирiв; коли товари об'єднанi в контейнерi, на пiддонi або на подiбному пристосуваннi для транспортування або коли вони впакованi, "вантаж" уключає таке пристосування для транспортування або впакування, якщо вони наданi вантажовiдправником;

     8) поняття "письмова форма" охоплює положення, якщо тiльки заiнтересованi особи не домовилися про iнше, при якому iнформацiя передається за допомогою електронного, оптичного чи будь-якого iншого аналогiчного засобу зв'язку, зокрема телеграфу, телефаксу, телексу, електронної пошти або електронного обмiну даними (ЕОД), але не обмежуючися ними, за умови, що ця iнформацiя доступна для подальшого використання як вихiдна iнформацiя;

     9) "законодавство держави, застосовне вiдповiдно до цiєї Конвенцiї", означає чиннi в цiй державi правовi норми, iншi нiж її правила, що належать до мiжнародного приватного права.

Стаття 2
Сфера застосування

     1. Ця Конвенцiя застосовується до будь-якого договору перевезення, вiдповiдно до якого порт навантаження або мiсце приймання вантажу i порт розвантаження або порт здачi вантажу розташованi у двох рiзних державах, з яких принаймнi одна є державою - учасницею цiєї Конвенцiї. Якщо договiр передбачає можливiсть вибору мiж кiлькома портами розвантаження або мiсцями здачi, то таким портом або мiсцем здачi є порт розвантаження або здачi, в якому фактично був зданий вантаж.

     2. Якщо предметом договору перевезення внутрiшнiми водними шляхами є перевезення вантажу без перевантаження, як внутрiшнiми водними шляхами, так i шляхами, на якi поширюється режим морського перевезення, ця Конвенцiя також застосовується до цього договору при дотриманнi умов, передбачених у пунктi 1, за винятком тих випадкiв, коли

     a) вiдповiдно до застосовного морського законодавства був складений морський коносамент, або коли

     b) вiдстань, що треба буде пройти шляхами, на якi поширюється режим морського перевезення, є довшою.

     3. Ця Конвенцiя застосовується незалежно вiд нацiональної приналежностi, мiсця реєстрацiї, порту приписки судна або того факту, чи є воно судном морського плавання або внутрiшнього плавання, i незалежно вiд нацiональної приналежностi, домiциля, мiсця перебування або мiсця перебування перевiзника, вантажовiдправника або вантажоодержувача.

Глава II
Права та обов'язки сторiн договору

Стаття 3
Прийом, перевезення та здача вантажу

     1. Перевiзник зобов'язаний перевезти вантаж у належнi строки й здати його в мiсцi здачi вантажоодержувачу в тому самому станi, в якому вантаж ним був одержаний.

     2. У разi вiдсутностi домовленостi про iнше, приймання вантажу та його здача здiйснюються на борту судна.

     3. Перевiзник визначає, яке судно вiн буде використовувати. Вiн зобов'язаний до й на початку рейса виявити належну дбайливiсть, для того щоб забезпечити, з огляду на характер вантажу, який пiдлягає перевезенню, здатнiсть судна прийняти вантаж, його придатнiсть для плавання, оснащенiсть й укомплектованiсть екiпажем, як це приписано чинними правилами, а також наявнiсть на ньому нацiональних i мiжнародних дозволiв, необхiдних для перевезення вiдповiдного вантажу.

     4. Якщо обумовлено, що перевезення повинно здiйснюватися на визначеному суднi або типi судна, перевiзник може вантажити або перевантажувати вантаж цiлком або частково на iнше судно або iнший тип судна без згоди вантажовiдправника лише в таких випадках:

     a) з настанням таких обставин, як низький рiвень води, зiткнення чи будь-якi iншi перешкоди, що впливають на судноплавство, якi неможливо було передбачати в момент укладення договору i якi для здiйснення договору перевезення вимагають навантаження або перевантаження вантажу, i якщо перевiзник не може одержати протягом розумного перiоду часу вказiвки вiд вантажовiдправника, або

     b) коли це вiдповiдає звичаям порту, в якому знаходиться судно.

     5. За умови дотримання вантажовiдправником своїх зобов'язань перевiзник повинен забезпечити, щоб навантаження, укладка та крiплення вантажу не впливали на безпеку судна.

     6. Перевiзник має право перевозити вантажi на палубi або у вiдкритих трюмах лише в тому разi, якщо це було обумовлено з вантажовiдправником або вiдповiдає звичаям цiєї галузi торгiвлi, або вимагається чинними приписами.

Стаття 4
Фактичний перевiзник

     1. Договiр, що вiдповiдає визначенню, зазначеному в пунктi 1 статтi 1, й укладений мiж перевiзником i фактичним перевiзником, є договором перевезення за змiстом цiєї Конвенцiї. Для цiлей такого договору всi положення цiєї Конвенцiї, що стосуються вантажовiдправника, застосовуються до перевiзника, а положення, що стосуються перевiзника, застосовуються до фактичного перевiзника.

     2. У тих випадках, коли перевiзник доручив здiйснення перевезення або його частини фактичному перевiзнику, навiть якщо це припустимо за умовами договору перевезення, перевiзник, однак, залишається вiдповiдальним за все перевезення вiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї. Усi положення цiєї Конвенцiї, що регулюють вiдповiдальнiсть перевiзника, застосовуються також до вiдповiдальностi фактичного перевiзника стосовно здiйснюваного ним перевезення.

     3. Перевiзник у всiх випадках iнформує вантажовiдправника, якщо вiн доручає здiйснення перевезення або його частини фактичному перевiзнику.

     4. Будь-яка угода з вантажовiдправником або вантажоодержувачем, що розширює вiдповiдальнiсть перевiзника вiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї, поширюється на фактичного перевiзника тiльки в обсязi, на який вiн дав явно виражену згоду в письмовiй формi. Фактичний перевiзник може посилатися на будь-якi заперечення, що можуть бути висунутi перевiзником на пiдставi договору перевезення.

     5. У тих випадках i тiєю мiрою, якою перевiзник i фактичний перевiзник несуть вiдповiдальнiсть, їхня вiдповiдальнiсть є солiдарною. Нiщо в цiй статтi не зменшує права регресної вимоги у вiдносинах мiж ними.

Стаття 5
Строк здачi

     Перевiзник повинен здати вантаж у строк, обумовлений у договорi перевезення, або, якщо цей строк не було обумовлено, у строк, який було б розумно вимагати вiд турботливого перевiзника з урахуванням обставин рейса та безперешкодного судноплавства.

Стаття 6
Обов'язки вантажовiдправника

     1. Вантажовiдправник повинен сплатити суми, належнi на пiдставi договору перевезення.

     2. Вантажовiдправник зобов'язаний до передачi вантажу перевiзнику подати йому в письмовiй формi такi данi про вантаж, який пiдлягає перевезенню:

     a) розмiри, кiлькiсть мiсць або вагу й питомий навантажувальний об'єм вантажу;

     b) маркування, необхiдне для iдентифiкацiї вантажу;

     c) характер, особливостi й властивостi вантажу;

     d) указiвки, що стосуються митного або адмiнiстративного режиму, застосовного до вантажу;

     e) iншi необхiднi вiдомостi, що зазначаються в транспортному документi.

     Крiм того, вантажовiдправник повинен передати перевiзнику, пiд час передачi вантажу, усi необхiднi супровiднi документи.

     3. Вантажовiдправник повинен, якщо цього вимагає характер вантажу, з урахуванням погоджених транспортних операцiй, запакувати вантаж таким чином, щоб запобiгти його втратi або пошкодженню з моменту його прийняття перевiзником i до здачi та виключити можливiсть заподiяння ним шкоди судну або iншому вантажу. Крiм того, вантажовiдправник повинен з урахуванням обумовленого перевезення передбачити належне маркування вiдповiдно до застосовних мiжнародних або нацiональних приписiв, або, у разi вiдсутностi таких приписiв, вiдповiдно до загальноприйнятих у внутрiшньому судноплавствi правил i звичаїв.

     4. За умови дотримання перевiзником своїх зобов'язань вантажовiдправник повинен навантажити, укласти й закрiпити вантаж вiдповiдно до практики судноплавства на внутрiшнiх водних шляхах, якщо в договорi перевезення не зазначено iншого.

Стаття 7
Небезпечний i такий, що забруднює навколишнє середовище, вантаж

     1. У разi перевезення небезпечного або такого, що забруднює навколишнє середовище, вантажу вантажовiдправник повинен до передачi вантажу й на додаток до вiдомостей, передбачених у пунктi 2 статтi 6, чiтко iнформувати перевiзника в письмовiй формi про небезпечнi властивостi вантажу й притаманнi йому ризики забруднення, а також про запобiжнi заходи, яких потрiбно вжити.

     2. Якщо для перевезення небезпечного або такого, що забруднює навколишнє середовище, вантажу потрiбний дозвiл, то вантажовiдправник передає необхiднi документи не пiзнiше, нiж у момент передачi вантажу.

     3. Якщо продовження перевезення, розвантаження або здача небезпечного або такого, що забруднює навколишнє середовище, вантажу не можливi через вiдсутнiсть адмiнiстративного дозволу, витрати, зумовленi поверненням вантажу до порту навантаження або до найближчого мiсця, де вiн може бути вивантажений i зданий або знищений, покладаються на вантажовiдправника.

     4. За наявностi безпосередньої небезпеки для життя, майна або навколишнього середовища перевiзник має право вивантажити або знешкодити вантаж, або, якщо цей захiд вiдповiдає ступеню небезпеки, яку становить вантаж, знищити його, навiть якщо до прийняття вантажу перевiзник був поiнформований або яким-небудь iншим чином дiзнався про небезпечний характер або забруднювальнi характеристики цього вантажу.

     5. Перевiзник може вимагати вiдшкодування збиткiв, якщо вiн має право вживати заходiв, передбачених вище в пунктi 3 або 4.

Стаття 8
Вiдповiдальнiсть вантажовiдправника

     1. Вантажовiдправник, навiть якщо жодна помилка не може бути поставлена йому за провину, несе вiдповiдальнiсть за збитки й витрати, якi має перевiзник або фактичний перевiзник через те, що:

     a) вiдомостi або iнформацiя, передбачена в пунктi 2 статтi 6 або в пунктi 1 статтi 7, вiдсутня, є не точною або не повною;

     b) небезпечний або такий, що забруднює навколишнє середовище, вантаж не було замарковано або позначено вiдповiдно до застосовних мiжнародних чи нацiональних приписiв або, у разi вiдсутностi таких приписiв, вiдповiдно до загальноприйнятих у внутрiшньому судноплавствi правил та звичаїв;

     c) необхiднi супровiднi документи вiдсутнi, є не точними або не повними.

     Перевiзник не може посилатися на вiдповiдальнiсть вантажовiдправника, якщо встановлено, що це провина самого перевiзника, його агентiв або службовцiв. Це саме правило застосовується до фактичного перевiзника.

     2. Вантажовiдправник вiдповiдає за дiї чи бездiяльнiсть осiб, яких вiн наймає для вирiшення завдань i виконання зобов'язань, передбачених у статтях 6 i 7, як за свої дiї чи бездiяльнiсть, якщо цi особи дiють у межах своїх службових обов'язкiв.

Стаття 9
Розiрвання договору перевезення перевiзником

     1. Перевiзник може розiрвати договiр перевезення, якщо вантажовiдправник не виконав своїх зобов'язань, передбачених у пунктi 2 статтi 6 або в пунктах 1 й 2 статтi 7.

     2. Якщо перевiзник використовує своє право на розiрвання договору, вiн може вивантажити вантаж за рахунок вантажовiдправника та претендувати на виплату таких сум:

     a) однiєї третини обумовленого фрахту або

     b) на додаток до витрат за простiй компенсацiю, рiвну сумi вартостi додаткових витрат i втрат, а також у разi, коли рейс уже почався, фрахт пропорцiйно фактично пройденiй вiдстанi.

Стаття 10
Здача вантажiв

     1. Незважаючи на обов'язок вантажовiдправника вiдповiдно до пункту 1 статтi 6, вантажоодержувач, який пiсля прибуття вантажу в мiсце здачi вимагає його здачi, несе вiдповiдальнiсть згiдно з договором перевезення за сплату фрахту й iнших зборiв, пов'язаних з вантажем, а також за участь у покриттi збиткiв по загальнiй аварiї. У разi вiдсутностi транспортного документа або якщо вiн не був наданий, вантажоодержувач несе вiдповiдальнiсть за сплату фрахту, обумовленого з вантажовiдправником, якщо його розмiр вiдповiдає ринковiй ставцi.

     2. Надання вантажу в розпорядження вантажоодержувача згiдно з договором перевезення або звичаєм цiєї галузi торгiвлi або вiдповiдно до адмiнiстративних правил, застосовними в порту вивантаження, розглядається як здача. Обов'язкова передача вантажу властям або третiй сторонi також розглядається як здача.

Глава III
Транспортнi документи

Стаття 11
Характер i змiст

     1. Перевiзник видає для кожного перевезення вантажу, регульованого цiєю Конвенцiєю, транспортний документ; вiн повинен видати коносамент тiльки на прохання вантажовiдправника i якщо це було обумовлено до навантаження вантажу або до його прийняття до перевезення. Вiдсутнiсть транспортного документа або його неповне оформлення не впливає на дiйснiсть договору перевезення.

     2. Оригiнал транспортного документа пiдписується перевiзником або капiтаном судна чи особою, уповноваженою перевiзником. Перевiзник може зажадати, щоб вантажовiдправник скрiпив пiдписом оригiнал або копiю документа. Пiдпис може бути проставлений вiд руки, у виглядi факсимiльної печатки, пробитий або проштемпельований, проставлений у виглядi символiв або нанесений за допомогою будь-якого iншого механiчного чи електронного засобу, якщо це не забороняється законодавством держави, де видається транспортний документ.

     3. Транспортний документ посвiдчує, за вiдсутностi доказiв протилежного, висновок i змiст договору перевезення, а також прийняття вантажу до перевезення перевiзником. Зокрема, вiн є основою для презумпцiї, що вантаж прийнято до перевезення в станi, описаному в транспортному документi.

     4. У тому разi, коли транспортним документом є коносамент, вiн один визначає вiдносини мiж перевiзником i вантажоодержувачем. Умови договору перевезення як i ранiше визначають вiдносини мiж перевiзником i вантажовiдправником.

     5. Транспортний документ, крiм свого найменування, мiстить такi данi:

     a) найменування, домiциль, мiсце знаходження або мiсце перебування перевiзника й вантажовiдправника;

     b) найменування вантажоодержувача;

     c) назву або номер судна, якщо вантаж навантажено на борт, або зазначення в транспортному документi, що вантаж був прийнятий перевiзником, але ще не навантажений на борт судна;

     d) порт навантаження або мiсце приймання вантажу та порт вивантаження або мiсце здачi;

     e) звичайне найменування типу вантажу й характер його упаковки та, у разi небезпечного або такого, що забруднює навколишнє середовище, вантажу, його позначення вiдповiдно до чинних приписiв або, у разi вiдсутностi такого позначення, його загальне найменування;

     f) розмiри, кiлькiсть мiсць або вагу, а також iдентифiкацiйне маркування вантажу, прийнятого на борт або прийнятого до перевезення;

     g) у вiдповiдних випадках зазначення того, що вантаж повинен або може перевозитися на палубi або у вiдкритих трюмах;

     h) погодженi положення, що стосуються фрахту;

     i) у разi накладної - точне зазначення того, чи є вона оригiналом або копiєю; у разi коносамента - кiлькiсть примiрникiв оригiналу;

     j) мiсце й дату видачi.

     Вiдсутнiсть одного або кiлькох даних, що мiстяться в цьому пунктi, не впливає на юридичний характер транспортного документа за змiстом пункту 6 статтi 1 цiєї Конвенцiї.

Стаття 12
Застереження в транспортних документах

     1. Перевiзник має право вносити до транспортного документа застереження стосовно:

     a) розмiрiв, кiлькостi мiсць або ваги вантажу, якщо вiн має пiдстави пiдозрювати, що зазначенi вантажовiдправником вiдомостi не точнi, або якщо вiдсутнi достатнi засоби для перевiрки цих вiдомостей, зокрема в тому разi, коли цей вантаж не було перелiчено, обмiряно або зважено в його присутностi, або коли без конкретної домовленостi про це розмiри або вага були визначенi на пiдставi даних судна;

     b) iдентифiкацiйного маркування, яке не є чiтким i таким, що не стирається, яке наноситься на сам вантаж, або, у разi тари, на ємностi або упаковку;

     c) зовнiшнього стану вантажу.

     2. У тому разi, якщо перевiзник не зазначає зовнiшнього стану вантажу або не вносить застережень iз цього приводу, уважається, що вiн зазначив у транспортному документi, що зовнiшнiй стан вантажу хороший.

     3. У тому разi, коли згiдно з даними, що мiстяться в транспортному документi, вантаж було помiщено в контейнер або в трюми судна, опломбованi iншими особами, нiж перевiзник, його службовцi або агенти, i якщо нi контейнер, нi пломби не пошкоджено й не порушено, коли вантаж досягнув порту розвантаження або мiсця здачi, уважається, що втрата вантажу або шкода не мали мiсця в ходi перевезення.

Стаття 13
Коносамент

     1. Оригiнали коносамента є цiнними паперами, що видаються на iм'я вантажоодержувача, ордернi або на пред'явника.

     2. У мiсцi здачi вантаж здається лише проти передачi першого з пред'явлених оригiналiв коносамента, згодом здача вантажу не може бути витребувана проти передачi iнших оригiналiв.

     3. У тому разi, коли вантаж знаходиться в розпорядженнi перевiзника, передача коносамента особi, уповноваженiй вiдповiдно до коносамента одержати вантаж, тягне тi самi наслiдки, що й передача вантажу в тому, що стосується прав на одержання вантажу.

     4. У тому разi, коли коносамент було передано третiй сторонi, зокрема вантажоодержувачу, що дiяла сумлiнно, покладаючися на опис вантажу, що мiститься в коносаментi, доведення протилежного стосовно презумпцiї, передбаченої в пунктi 3 статтi 11 й у пунктi 2 статтi 12, не допускається.

Глава IV
Право розпорядження вантажем

Стаття 14
Власник права розпорядження

     1. Вантажовiдправник має право розпоряджатися вантажем; зокрема, вiн може зажадати, щоб перевiзник припинив перевезення вантажу, щоб вiн змiнив мiсце здачi або здав вантаж не тому одержувачу, якого зазначено в транспортному документi.

     2. Вантажовiдправник утрачає надане йому право розпоряджатися вантажем з того моменту, коли вантажоодержувач пiсля прибуття вантажу до передбаченого мiсця доставки, зажадав здати вантаж, i:

     a) у разi перевезення за накладною - з моменту передачi вантажоодержувачу оригiналу;

     b) у разi перевезення за коносаментом - з моменту передачi вантажовiдправником усiх наявних у нього оригiналiв iншiй особi.

     3. За допомогою вiдповiдної вказiвки в накладний вантажовiдправник може в момент видачi останньої вiдмовитися вiд свого права розпорядження на користь вантажоодержувача.

Стаття 15
Умови здiйснення права розпорядження

     Вантажовiдправник або, у випадках, передбачених у пунктах 2 й 3 статтi 14, вантажоодержувач для здiйснення свого права розпорядження повинен:

     a) у разi, коли було видано коносамент, надати всi оригiнали коносаментiв до прибуття вантажу до передбаченого мiсця здачi;

     b) у разi, коли було видано iнший транспортний документ, крiм коносамента, надати цей документ, який повинен мiстити новi вказiвки для перевiзника;

     c) вiдшкодувати перевiзнику всi витрати й збитки, зазнанi у зв'язку з виконанням указiвок;

     d) у разi вивантаження вантажу до прибуття до передбаченого мiсця здачi сплатити повну суму обумовленого фрахту, якщо в договорi перевезення не було обумовлене iнше.

Глава V
Вiдповiдальнiсть перевiзника

Стаття 16
Вiдповiдальнiсть за шкоду

     1. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну в результатi втрати або ушкодження вантажу, що вiдбулися пiсля його прийняття до перевезення до його здачi, або в результатi перевищення строку здачi, якщо вiн не доведе, що шкода зумовлена обставинами, яких турботливий перевiзник не мiг уникнути й наслiдкам яких вiн не мiг запобiгти.

     2. Вiдповiдальнiсть перевiзника за шкоду, заподiяну в результатi втрати або ушкодження вантажу протягом часу до навантаження вантажу на судно або пiсля того, коли вантаж було вивантажено iз судна, визначається вiдповiдно до законодавства держави, застосовного до договору перевезення.

Стаття 17
Службовцi та агенти

     1. Перевiзник вiдповiдає за дiї та бездiяльнiсть своїх службовцiв й агентiв, яких вiн використовує пiд час виконання договору перевезення, у настiльки, наскiльки й за власнi дiї та бездiяльнiсть, якщо цi особи дiють у межах своїх службових обов'язкiв.

     2. У тому разi, коли перевезення здiйснюється фактичним перевiзником вiдповiдно до статтi 4, перевiзник також вiдповiдає за дiї та бездiяльнiсть фактичного перевiзника, його службовцiв й агентiв, якi дiють у межах своїх службових обов'язкiв.

     3. У тому разi, коли пред'явлено позов службовцям й агентам перевiзника або фактичного перевiзника, цi особи, довiвши, що вони дiяли в межах своїх службових обов'язкiв, мають право посилатися на такi саме звiльнення вiд вiдповiдальностi й на тi самi межi вiдповiдальностi, на якi може посилатися перевiзник або фактичний перевiзник на пiдставi цiєї Конвенцiї.

     4. Лоцман, якого призначає компетентний орган i якого не можна вiльно обрати, не вважається службовцем або агентом за змiстом пункту 1.

Стаття 18
Особливi випадки звiльнення вiд вiдповiдальностi

     1. Перевiзник i фактичний перевiзник звiльняються вiд вiдповiдальностi, якщо втрата, ушкодження або затримка є результатом однiєї з перерахованих нижче обставин або ризикiв:

     a) дiї чи бездiяльностi вантажовiдправника, вантажоодержувача або особи, уповноваженої розпоряджатися вантажем;

     b) перемiщення, навантаження, укладення або вивантаження вантажу вантажовiдправником або вантажоодержувачем або третiми особами, якi дiють з доручення вантажовiдправника або вантажоодержувача;

     c) перевезення вантажу на палубi або у вiдкритих трюмах, якщо це було обумовлено з вантажовiдправником або вiдповiдає звичаям цiєї галузi торгiвлi, або вимагається чинними приписами;

     d) характеру визначених видiв вантажу, з яким пов'язанi цiлковита або часткова втрата або ушкодження, зокрема вiд поломки, iржi, внутрiшнього псування, усихання, витоку, природного зменшення пiд час транспортування (за об'ємом або за вагою) або вiд впливу паразитiв чи гризунiв;

     e) вiдсутностi або дефектiв упаковки, коли вантаж через свiй характер пiддається втратi або ушкодженню за вiдсутностi упаковки або наявностi в нiй дефектiв;

     f) недостатнього або неточного iдентифiкацiйного маркування вантажу;

     g) проведення операцiй або спроби проведення операцiй з рятування життя або майна на внутрiшнiх водних шляхах;

     h) перевезення живих тварин, крiм тих випадкiв, коли перевiзником не були вжитi вiдповiднi заходи або не були дотриманi iнструкцiї, погодженi в договорi перевезення.

     2. Якщо, з урахуванням фактичних обставин, шкоди було завдано в результатi однiєї або кiлькох обставин або ризикiв, перерахованих у пунктi 1 цiєї статтi, уважається, що ця шкода був зумовлена такою обставиною або ризиком. Ця презумпцiя втрачає силу, якщо постраждала сторона доведе, що завдана шкода не є або не є виключно результатом однiєї з обставин або одного з ризикiв, перерахованих у пунктi 1 цiєї статтi.

Стаття 19
Сума вiдшкодування

     1. У тому разi, коли перевiзник несе вiдповiдальнiсть за цiлковиту втрату вантажу, сума вiдшкодування, що належить з нього, дорiвнює вартостi вантажу в мiсцi й у день його здачi вiдповiдно до договору перевезення. Здача вантажу невповноваженiй особi розглядається як його втрата.

     2. У разi часткової втрати або ушкодження вантажу перевiзник несе вiдповiдальнiсть лише настiльки, наскiльки вартiсть вантажу знизилася.

     3. Вартiсть вантажу визначається вiдповiдно до його вартостi на бiржi, а за її вiдсутностi - залежно вiд ринкової цiни, а через брак i того, i того - вiдповiдно до звичайної вартостi вантажу того самого характеру та якостi в мiсцi здачi.

     4. У разi вантажу, що вже через свiй характер пiддається зменшенню пiд час транспортування, перевiзник, незалежно вiд тривалостi перевезення, несе вiдповiдальнiсть лише за ту частку зменшення, яка перевищує природне зменшення (за об'ємом або вагою), обумовлене сторонами договору перевезення, або, за вiдсутностi такої домовленостi, приписану правилами й практикою, що є чинними в мiсцi призначення.

     5. Положення цiєї статтi не зачiпають права перевiзника на одержання фрахту, передбаченого договором перевезення, або, у разi вiдсутностi конкретної угоди iз цього питання, застосовними нацiональними правилами або практикою.

Стаття 20
Максимальнi межi вiдповiдальностi

     1. За умови дотримання статтi 21 та пункту 4 цiєї статтi й незважаючи на жоднi позови, учиненi перевiзнику, вiн нi в якому разi не несе вiдповiдальностi в сумi, що перевищує 666,67 розрахункових одиниць на кожне вантажне мiсце або iншої одиницi вiдвантаження або двох розрахункових одиниць за кожний кiлограм зазначеної в транспортному документi ваги втраченого або ушкодженого вантажу залежно вiд того, яка сума бiльше. Якщо вантажним мiсцем або iншою одиницею вiдвантаження є контейнер i якщо в транспортному документi не зазначено кiлькостi вантажних мiсць або одиниць вiдвантаження як упакованих у контейнерi, сума 666,67 розрахункових одиниць замiнюється сумою 1500 розрахункових одиниць за контейнер, що не мiстить вантажу, i, додатково, сумою 25000 розрахункових одиниць за вантажi, якi було помiщено в контейнер.

     2. Коли для об'єднання вантажу використовується контейнер, пiддон або подiбне пристосування для транспортування, як вантажне мiсце або iнша одиниця вiдвантаження розглядається будь-яке вантажне мiсце або одиниця вiдвантаження, зазначенi в транспортному документi як такi, що знаходяться в або на цьому пристосуваннi для транспортування. За зазначеним винятком, вантаж, що знаходиться в або на цьому пристосуваннi для транспортування, розглядається як одна одиниця вiдвантаження. У тих випадках, коли втрачено або ушкоджено саме пристосування для транспортування, це пристосування, якщо воно не є власнiстю перевiзника й не надане їм, розглядається як окрема одиниця вiдвантаження.

     3. У разi шкоди, викликаної затримкою здачi вантажу, перевiзник несе вiдповiдальнiсть лише в розмiрi, що не перевищує розмiру фрахту. Однак загальна сума вiдшкодування, що належить на пiдставi пункту 1 та першого речення цього пункту, не може перевищувати граничного розмiру, що застосовується на пiдставi пункту 1 в разi цiлковитої втрати вантажу, стосовно якого виникла така вiдповiдальнiсть.

     4. Максимальнi межi вiдповiдальностi, передбаченi в пунктi 1, не застосовуються:

     a) якщо характер i вища вартiсть такого вантажу або пристосування для транспортування були прямо зазначенi в транспортному документi й перевiзник не заперечив цих даних, або

     b) якщо сторони чiтко обумовили вищi максимальнi межi вiдповiдальностi.

     5. Загальна сума, що може бути стягнена з перевiзника, фактичного перевiзника та їхнiх службовцiв й агентiв за завдання однiєї й тiєї самої шкоди, не повинна в сукупностi перевищувати меж вiдповiдальностi, передбачених цiєю статтею.

Стаття 21
Утрата права на обмеження вiдповiдальностi

     1. Перевiзник або фактичний перевiзник не може посилатися на звiльнення вiд вiдповiдальностi i її межi, передбаченi цiєю Конвенцiєю або в договорi перевезення, якщо доведено, що шкоди заподiяно в результатi його дiї чи бездiяльностi, здiйснених навмисно або через грубу необережнiсть.

     2. Так само службовцi й агенти, що дiють за дорученням перевiзника або фактичного перевiзника, не можуть посилатися на звiльнення вiд вiдповiдальностi i її межi, передбаченi цiєю Конвенцiєю або в договорi перевезення, якщо доведено, що вони завдали шкоди в зазначений у пунктi 1 спосiб.

Стаття 22
Застосування положень про звiльнення вiд вiдповiдальностi й межi вiдповiдальностi

     Передбаченi цiєю Конвенцiєю або в договорi перевезення звiльнення вiд вiдповiдальностi i її межi застосовнi при будь-якому позовi з приводу втрати, ушкодження або затримки здачi вантажу, на який поширюється договiр перевезення, незалежно вiд того, чи ґрунтується цей позов на делiктнiй або договiрнiй вiдповiдальностi, або на iншiй правовiй пiдставi.

Глава VI
Претензiйний строк

Стаття 23
Повiдомлення про шкоду

     1. Беззастережне прийняття вантажу вантажоодержувачем є, якщо не доведено iнше, доказом здачi перевiзником вантажу в тому станi й у тiй кiлькостi, в яких вiн йому був переданий для перевезення.

     2. Перевiзник i вантажоодержувач можуть зажадати проведення перевiрки стану й кiлькостi вантажiв у момент його здачi в присутностi обох сторiн.

     3. Якщо втрата або ушкодження вантажу є очевидними, то будь-яке застереження вантажоодержувача повинно бути заявлене в письмовiй формi iз зазначенням загального характеру ушкодження не пiзнiше моменту здачi вантажу, якщо його не було зроблено ранiше, пiд час проведення спiльного огляду сторонами.

     4. Якщо втрата або ушкодження вантажу не є очевидними, то будь-яке застереження вантажоодержувача повинно бути заявлене в письмовiй формi iз зазначенням загального характеру ушкодження не пiзнiше, нiж через сiм календарних днiв з моменту здачi, причому потерпiла сторона в цьому разi повинна довести, що ушкодження було нанесено тодi, коли цей вантаж знаходився в розпорядженнi перевiзника.

     5. Нiяка компенсацiя не належить за шкоду, викликану затримкою здачi вантажу, якщо вантажоодержувач не доведе, що перевiзнику було зроблено повiдомлення про затримку протягом 21 календарного дня з моменту здачi вантажу й що це повiдомлення дiйшло до перевiзника.

Стаття 24
Задавнення позову

     1. Будь-якi позови, пов'язанi з договором, положення якого регулюються цiєю Конвенцiєю, погашаються за давниною пiсля закiнчення одного року починаючи з того дня, коли вантаж був зданий або повинен був бути зданий вантажоодержувачу. День, з якого починає обчислюватися задавнення позову, до цього строку не включається.

     2. Особа, якiй було пред'явлено позов, може в будь-який момент протягом строку задавнення позову продовжити цей строк шляхом вiдповiдної заяви, зробленої в письмовiй формi потерпiлому. Цей строк може бути знову продовжений за допомогою однiєї або кiлькох iнших заяв.

     3. Призупинення й переривання перебiгу строку задавнення позову регулюються законодавством держави, що застосовується до договору перевезення. Пред'явлення вимоги пiд час розгляду процедури розгляду з метою застосування права на обмеження вiдповiдальностi стосовно всiх вимог, що випливають з подiї, яка спричинила шкоду, перериває задавнення позову.

     4. Позов про вiдшкодування може бути пред'явлений будь-якою особою, визнаною вiдповiдальною на пiдставi цiєї Конвенцiї, навiть пiсля закiнчення строку задавнення позову, передбаченого в пунктах 1 й 2 цiєї статтi, якщо цей процес починається протягом 90 днiв починаючи з дня, коли особа, що висуває вимогу, його врегулювала або коли їй у встановленому порядку було вручено повiстку про порушення проти неї розгляду, або в межах тривалiшого строку, передбаченого законодавством держави, в якiй проводиться розгляд.

     5. Право на позов, погашене за давниною, не може бути використане у формi зустрiчного позову або залiку вимоги.

Глава VII
Межi свободи укладення та визначення умов договору

Стаття 25
Застереження, що визнаються недiйсними

     1. Будь-яке положення договору, що передбачає виключення, обмеження або, за умови дотримання положень пункту 4 статтi 20, посилення за змiстом цiєї Конвенцiї вiдповiдальностi перевiзника, фактичного перевiзника або їхнiх службовцiв чи агентiв, перемiщення тягаря доведення або скорочення строку пред'явлення претензiї та дiї розпорядження, передбаченого в статтях 23 i 24, визнається недiйсним. Визнається також недiйсним застереження, що передбачає передачу на користь перевiзника прав страхування вантажу.

     2. Незалежно вiд положень пункту 1 цiєї статтi й без шкоди для статтi 21 правомiрними положеннями договору є тi, якi передбачають, що перевiзник або фактичний перевiзник не несе вiдповiдальностi за шкоду, завдану:

     a) дiєю чи бездiяльнiстю капiтана, лоцмана чи будь-якої iншої особи, що обслуговує судно, штовхач або буксир, здiйсненою в ходi плавання або пiд час формування чи розформування состава, штовханого чи буксируваного, за умови, що перевiзник виконав зобов'язання стосовно укомплектування екiпажа, передбачене в пунктi 3 статтi 3 цiєї Конвенцiї, якщо тiльки ця дiя чи бездiяльнiсть не були здiйсненi з намiром завдати шкоди або через грубу необережностi;

     b) пожежею або вибухом на борту судна, якщо не можна довести, що пожежа або вибух є результатом помилки власне перевiзника або фактичного перевiзника, або їхнiх службовцiв й агентiв, або дефектiв судна;

     c) у результатi дефектiв його судна або взятого в найм чи зафрахтованого судна, якi були до початку рейса, якщо вiн доведе, що цi дефекти не могли бути виявленi до початку рейса, незважаючи на виявлену належну дбайливiсть.

Глава VIII
Додатковi положення

Стаття 26
Загальна аварiя

     Ця Конвенцiя не перешкоджає застосуванню положень договору перевезення або внутрiшнього законодавства, якi стосуються розподiлу збиткiв по загальнiй аварiї.

Стаття 27
Iншi застосовнi положення та ядерна шкода

     1. Ця Конвенцiя жодним чином не зачiпає прав й обов'язкiв перевiзника, передбачених мiжнародними конвенцiями або положеннями внутрiшнього законодавства з питань обмеження вiдповiдальностi власникiв рiчкових або морських суден.

     2. Перевiзник звiльняється вiд вiдповiдальностi, що накладається на нього на пiдставi цiєї Конвенцiї, якщо шкода була заподiяний ядерним iнцидентом, зокрема якщо оператор ядерної установки або iнша вповноважена особа несе вiдповiдальнiсть за цю шкоду на пiдставi законодавства держави, що регулює вiдповiдальнiсть у галузi ядерної енергiї.

Стаття 28
Розрахункова одиниця

     Розрахункова одиниця, що згадується в статтi 20 цiєї Конвенцiї, є одиницею спецiального права запозичення, як вона визначена Мiжнародним валютним фондом. Суми, зазначенi в статтi 20, переводяться в нацiональну валюту держави вiдповiдно до вартостi цiєї валюти на дату судового рiшення або на дату, обумовлену сторонами. Вартiсть нацiональної валюти Договiрної держави в одиницях спецiальних прав запозичення обчислюється вiдповiдно до методу визначення вартостi, застосовуваним Мiжнародним валютним фондом, станом на вiдповiдну дату для його власних операцiй i розрахункiв.

Стаття 29
Додатковi нацiональнi положення

     1. За вiдсутностi належних положень у цiй Конвенцiї договiр перевезення регулюється законодавством держави, вибраної за згодою сторiн.

     2. За вiдсутностi угоди застосовується законодавство держави, з якою договiр перевезення пов'язаний найтiснiше.

     3. Передбачається, що договiр перевезення, найтiснiше пов'язаний з державою, в якiй знаходилось основне пiдприємство перевiзника на момент укладення договору, якщо в цiй державi знаходиться також порт навантаження або мiсце приймання вантажу, або порт розвантаження, або мiсце здачi, або основне пiдприємство перевiзника. Якщо в перевiзника немає пiдприємства на сушi i вiн укладає договiр перевезення на борту судна, передбачається, що договiр найтiснiше пов'язаний з державою, в якiй це судно зареєстровано або пiд прапором якої воно плаває, якщо в цiй державi знаходиться також порт навантаження або мiсце приймання вантажу, або порт розвантаження, або мiсце здачi, або основне пiдприємство вантажовiдправника.

     4. Законодавство держави, в якiй знаходиться вантаж, застосовується для реальної гарантiї вимог перевiзника, згаданих у пунктi 1 статтi 10.

Глава IX
Заява, що стосується сфери застосування

Стаття 30
Перевезення з використанням визначених водних шляхiв

     1. Кожна держава може в момент пiдписання цiєї Конвенцiї, ратифiкацiї, прийняття, затвердження або приєднання, заявити, що вона не буде застосовувати цiєї Конвенцiї до договорiв, що стосуються перевезення з використанням розташованих на її територiї визначених водних шляхiв, до яких мiжнароднi правила судноплавства не застосовуються i якi не пов'язують мiжнародних водних шляхiв. Однак така заява не може поширюватися на всi основнi воднi шляхи цiєї держави.

     2. У тому разi, якщо метою договору перевезення внутрiшнiми водними шляхами є перевезення вантажiв без перевантаження як на водних шляхах, не згаданих у заявi, зазначенiй у пунктi 1 цiєї статтi, так i на водних шляхах, згаданих у цiй заявi, ця Конвенцiя також застосовується до цього договору, за винятком тих випадкiв, коли вiдстань перевезення останнiми iз зазначених водних шляхiв є бiльшою.

     3. Якщо зроблено заяву вiдповiдно до пункту 1, будь-яка iнша Договiрна держава може заявити, що вона також не буде застосовувати положень цiєї Конвенцiї стосовно договорiв, згаданих у цiй заявi. Заява, зроблена вiдповiдно до цього пункту, буде застосовуватися з моменту набрання чинностi цiєю Конвенцiєю для держави, що зробила заяву вiдповiдно до пункту 1, однак не ранiше, нiж ця Конвенцiя набере чинностi для держави, яка зробили заяву вiдповiдно до цього пункту.

     4. Заяви, передбаченi в пунктах 1 й 3 цiєї статтi, можуть бути в будь-який момент цiлком або частково вiдкликанi за допомогою вiдповiдного повiдомлення депозитарiю iз зазначенням дати припинення дiї застереження. Вiдкликання таких заяв не поширюється на вже укладенi договори.

Стаття 31
Нацiональнi перевезення або безоплатнi перевезення

     Кожна держава в момент пiдписання цiєї Конвенцiї, її ратифiкацiї, прийняття, затвердження або приєднання до неї, чи в будь-який подальший момент може заявити, що вона буде також застосовувати положення цiєї Конвенцiї:

     a) до договорiв перевезення, згiдно з якими порт навантаження або мiсце приймання вантажу й порт розвантаження або мiсце здачi розташованi на її територiї;

     b) незалежно вiд положень пункту 1 статтi 1 - також до перевезень на безоплатнiй основi.

Стаття 32
Регiональнi положення, що стосуються вiдповiдальностi

     1. Кожна держава в момент пiдписання цiєї Конвенцiї, її ратифiкацiї, прийняття, затвердження або приєднання до неї, чи в будь-який iнший подальший момент може заявити, що пiд час перевезення вантажу мiж портами навантаження або мiсцями приймання вантажу й портами розвантаження або мiсцями здачi, коли обидва вони знаходяться на її територiї або коли одне iз цих мiсць знаходиться на її територiї, а iнше - на територiї держави, яка зробила таку саму заяву, перевiзник не несе вiдповiдальностi за шкоду, заподiяну дiєю чи бездiяльнiстю капiтана, лоцмана чи будь-якої iншої особи, що обслуговує судно, штовхач або буксир, здiйснену в ходi плавання або пiд час формування або розформування штовханого чи буксируваного состава, за умови виконання перевiзником зобов'язань, передбачених пунктом 3 статтi 3 стосовно екiпажа, якщо тiльки ця дiя чи бездiяльнiсть не були здiйсненi навмисне або через грубу необережнiсть.

     2. Передбачене в пунктi 1 положення, що стосується вiдповiдальностi, набирає чинностi для обох Договiрних держав у момент набрання чинностi цiєю Конвенцiєю в другiй державi, що зробила таку саму заяву. Якщо держава робить таку заяву пiсля набрання чинностi цiєю Конвенцiєю для неї, передбачене в пунктi 1 положення, що стосується вiдповiдальностi, набирає чинностi в перший день мiсяця пiсля закiнчення трьох мiсяцiв пiсля повiдомлення депозитарiєвi про таку заяву. Положення, що стосується вiдповiдальностi, застосовується лише до договорiв перевезення, якi укладено пiсля набрання ним чинностi.

     3. Заява, зроблена вiдповiдно до пункту 1, може бути в будь-який момент вiдкликана за допомогою повiдомлення депозитарiєвi. У разi вiдкликання заяви передбаченi в пунктi 1 положення, що стосуються вiдповiдальностi, припиняють дiю в перший день мiсяця, що настає за повiдомленням, чи в пiзнiший момент, зазначений у заявi. Вiдкликання заяви не застосовується до договорiв перевезення, укладених до того, як положення, що стосується вiдповiдальностi, припинило свою дiю.

Глава X
Прикiнцевi положення

Стаття 33
Пiдписання, ратифiкацiя, прийняття, затвердження, приєднання

     1. Ця Конвенцiя вiдкрита для пiдписання всiма державами протягом одного року в мiсцi перебування депозитарiю. Конвенцiя буде вiдкритою для пiдписання з моменту заяви депозитарiю про те, що всi автентичнi тексти цiєї Конвенцiї наданi.

     2. Держави можуть стати учасницями цiєї Конвенцiї шляхом:

     a) її пiдписання без умови ратифiкацiї, прийняття або затвердження;

     b) її пiдписання з умовою ратифiкацiї, прийняття або затвердження з подальшою ратифiкацiєю, прийняттям або затвердженням;

     c) приєднання до неї пiсля закiнчення строку пiдписання.

     3. Документи про ратифiкацiю, прийняття, затвердження або приєднання здаються на зберiгання депозитарiю.

Стаття 34
Набрання чинностi

     1. Ця Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення трьох мiсяцiв з дати, коли число держав, що пiдписали цю Конвенцiю без умови ратифiкацiї, прийняття або затвердження, або тих, що здали на зберiгання депозитарiєвi документи про ратифiкацiю, прийняття, затвердження або приєднання, досягне п'яти.

     2. Для держави, яка пiдпише цю Конвенцiю без умови ратифiкацiї, прийняття чи затвердження або здасть на зберiгання депозитарiєвi документи про ратифiкацiю, прийняття, затвердження чи приєднання пiсля набрання чинностi цiєю Конвенцiєю, вона набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення трьох мiсяцiв з дати пiдписання без умови ратифiкацiї, прийняття або затвердження або здачi на зберiгання депозитарiєвi документiв про ратифiкацiю, прийняття, затвердження чи приєднання.

Стаття 35
Денонсацiя

     1. Ця Конвенцiя може бути денонсована державою-учасницею пiсля закiнчення одного року з дати набрання нею чинностi для цiєї держави.

     2. Документи про денонсацiю здаються на зберiгання депозитарiєвi.

     3. Ця Конвенцiя вважається денонсованою в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення одного року з дати здачi на зберiгання депозитарiєвi документа про денонсацiю або пiсля закiнчення зазначеного в документi про денонсацiю тривалiшого перiоду.

Стаття 36
Перегляд i поправки

     На прохання не менше однiєї третини Договiрних держав цiєї Конвенцiї депозитарiй скликає конференцiю Договiрних держав для цiлей перегляду цiєї Конвенцiї або внесення до неї поправок.

Стаття 37
Перегляд сум меж вiдповiдальностi й розрахункової одиницi

     1. Незалежно вiд положень статтi 36, у разi, коли пропонується перегляд сум, установлених у пунктi 1 статтi 20, або замiна одиницi, визначеної в статтi 28, iншою одиницею, депозитарiй, на прохання не менше однiєї чвертi держав - учасниць цiєї Конвенцiї, подає цю пропозицiю всiм членам Європейської економiчної комiсiї Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, Центральної комiсiї судноплавства на Рейнi та Дунайської комiсiї, а також усiм Договiрним державам i скликає конференцiю, єдина мета якої полягає в переглядi сум, установлених у пунктi 1 статтi 20, або в замiнi одиницi, визначеної в статтi 28, iншою одиницею.

     2. Конференцiя скликається не ранiше, нiж пiсля закiнчення шести мiсяцiв з дати, надiслання такої пропозицiї.

     3. У роботi конференцiї мають право брати участь усi Договiрнi держави цiєї Конвенцiї, незалежно вiд того, чи є вони членами органiзацiй, згаданих у пунктi 1, чи нi.

     4. Поправки приймаються бiльшiстю у двi третини Договiрних держав цiєї Конвенцiї, якi представленi на конференцiї та беруть участь у голосуваннi, за умови, що в ходi голосування представлено не менше половини Договiрних держав цiєї Конвенцiї.

     5. У ходi консультацiї, що стосується перегляду сум, установлених у пунктi 1 статтi 20, конференцiя бере до уваги досвiд, пов'язаний з подiями, що спричинили шкоду, i, зокрема, розмiр заподiяної в їхньому результатi шкоди, змiну вартостi валют i вплив запропонованих поправок на вартiсть страхування.

     6. a) Змiну сум вiдповiдно до цiєї статтi може бути здiйснено не ранiше, нiж через п'ять рокiв з дати вiдкриття цiєї Конвенцiї для пiдписання, i не ранiше, нiж через п'ять рокiв з дати набрання чинностi поправкою, прийнятою ранiше згiдно iз цiєю статтею.

     b) Сума не може бути збiльшена до розмiру, що перевищує суму, яка вiдповiдає максимальнiй межi вiдповiдальностi, що встановлена цiєю Конвенцiєю та є збiльшуваною на шiсть вiдсоткiв на рiк, якi розраховуються за принципом складних вiдсоткiв, починаючи з дати вiдкриття цiєї Конвенцiї для пiдписання.

     c) Сума не може бути збiльшена до розмiру, що перевищує суму, яка вiдповiдає триразовiй максимальнiй межi вiдповiдальностi, установленiй цiєю Конвенцiєю.

     7. Депозитарiй повiдомляє всiм Договiрним державам про будь-яку поправку, прийняту конференцiєю вiдповiдно до пункту 4. Поправка вважається прийнятою пiсля закiнчення вiсiмнадцяти мiсяцiв з дати повiдомлення, якщо тiльки протягом цього строку не меншу чвертi держав, що були Договiрними державами в момент прийняття цiєї поправки, не iнформували депозитарiю про те, що вони не приймають цiєї поправки; у цьому разi поправка вiдхиляється й чинностi не набирає.

     8. Поправка, що вважається прийнятою вiдповiдно до пункту 7, набирає чинностi через вiсiмнадцять мiсяцiв з дати її прийняття.

     9. Усi Договiрнi держави пов'язанi поправкою, якщо тiльки вони не денонсують цiєї Конвенцiї вiдповiдно до статтi 35 не пiзнiше, нiж за шiсть мiсяцiв до набрання поправкою чинностi. Денонсацiя набирає чинностi з дати набрання чинностi поправкою.

     10. Якщо поправка була прийнята конференцiєю, але передбачений для її прийняття державами строк тривалiстю вiсiмнадцять мiсяцiв не сплив, держава, що стає Договiрною державою протягом цього строку, пов'язана поправкою, якщо вона набирає чинностi. Держава, що стає Договiрною державою пiсля закiнчення цього строку, пов'язана поправкою, прийнятою вiдповiдно до пункту 7. У випадках, зазначених у цьому пунктi, держава пов'язана поправкою з моменту набрання нею чинностi або з моменту набрання чинностi цiєю Конвенцiєю для цiєї держави, якщо це вiдбувається пiзнiше.

Стаття 38
Депозитарiй

     1. Ця Конвенцiя здається на зберiгання Урядовi Угорської Республiки.

     2. Депозитарiй

     a) надсилає всiм державам - учасницям Дипломатичної конференцiї з прийняття Будапештської конвенцiї про договiр перевезення вантажiв внутрiшнiми водними шляхами, текст цiєї Конвенцiї офiцiйною мовою, який не вдалося пiдготувати в ходi Конференцiї, для цiлей його перевiрки;

     b) iнформує всi держави, зазначенi в пiдпунктi "a", про пропозицiї стосовно внесення поправок до тексту, надiсланого вiдповiдно до пiдпункту "a";

     c) визначає дату, з якої тексти цiєї Конвенцiї всiма офiцiйними мовами вважаються погодженими й такими, що мають рiвну силу;

     d) iнформує всi держави, зазначенi в пiдпунктi "a", про дату, установлену вiдповiдно до пiдпункту "c";

     e) надсилає всiм державам, запрошеним для участi в Дипломатичнiй конференцiї з прийняття Будапештської конвенцiї про договiр перевезення вантажiв внутрiшнiми водними шляхами, i державам, що пiдписали цю Конвенцiю або приєдналася до неї, засвiдчену справжню копiю цiєї Конвенцiї;

     f) повiдомляє всiм державам, якi пiдписали цю Конвенцiю або приєдналася до неї,

     i) про кожне нове пiдписання, кожне повiдомлення, а також про кожну заяву iз зазначенням дати пiдписання, повiдомлення або заяви;

     ii) про дату набрання чинностi цiєю Конвенцiєю;

     iii) про кожну денонсацiю цiєї Конвенцiї iз зазначенням дати, з якої ця Конвенцiя вважається денонсованою;

     iv) про кожну поправку, прийняту згiдно зi статтями 36 й 37 цiєї Конвенцiї, iз зазначенням дати набрання нею чинностi;

     v) про кожне повiдомлення, що вимагається на пiдставi будь-якого положення цiєї Конвенцiї.

     3. Пiсля набрання чинностi цiєю Конвенцiєю депозитарiй передає до Секретарiату Органiзацiї Об'єднаних Нацiй засвiдчену справжню копiю цiєї Конвенцiї для її реєстрацiї та опублiкування вiдповiдно до статтi 102 Статуту Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

     Учинено в Будапештi 22 червня 2001 року в одному оригiнальному примiрнику англiйською, нiдерландською, нiмецькою, росiйською та французькою мовами, кожний з текстiв якого має рiвну силу.

     На посвiдчення чого тi, що пiдписалися нижче, повноважнi представники, належним чином на те вповноваженi урядами своїх держав, пiдписали цю Конвенцiю.