ДОГОВIР

мiж Україною та Угорською Республiкою про правову допомогу в цивiльних справах

     Україна та Угорська Республiка (iменованi далi "Договiрнi Сторони"),

     поважаючи суверенiтет i рiвноправнiсть кожної держави та керуючись взаємною зацiкавленiстю сприяти поглибленню спiвробiтництва в правовiй галузi,

     вирiшили укласти Договiр про правову допомогу в цивiльних справах

     i домовились про таке:

Роздiл I
Загальнi положення

Стаття 1
Правовий захист

     1. Громадяни однiєї Договiрної Сторони користуються на територiї iншої Договiрної Сторони таким самим правовим захистом, як i громадяни цiєї Договiрної Сторони.

     2. Громадяни однiєї Договiрної Сторони можуть звернутися до установ юстицiї iншої Договiрної Сторони на тих самих умовах, як i громадяни цiєї Договiрної Сторони.

     3. Положення цього Договору, якi стосуються громадян Договiрних Сторiн, стосуються також, за винятком статтi 3, i тих юридичних осiб, якi створенi вiдповiдно до законодавства однiєї з Договiрних Сторiн i перебувають на територiї цiєї Договiрної Сторони.

Стаття 2
Звiльнення вiд забезпечення судових витрат

     Громадяни однiєї Договiрної Сторони не можуть бути зобов'язанi вносити депозит для забезпечення судових витрат на тiй пiдставi, що вони є громадянами iноземної держави або вони не мають в цiй країнi нi мiсця проживання, нi мiсця перебування.

Стаття 3
Звiльнення вiд судових витрат

     1. Громадяни однiєї Договiрної Сторони на територiї iншої Договiрної Сторони звiльняються вiд сплати судових витрат на тих самих пiдставах i в тому же самому обсязi, що й громадяни даної Договiрної Сторони.

     2. Документ про особистий та майновий стан громадянина, що необхiдний для вирiшення питання про звiльнення вiд сплати судових витрат, згаданих у пунктi 1 цiєї статтi, видається компетентною установою тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої заявник має мiсце проживання або постiйне мiсцезнаходження.

     3. Якщо заявник не має мiсця проживання або постiйного мiсцезнаходження на територiї жодної з Договiрних Сторiн, то достатньо наявностi документа, виданого дипломатичним або консульським представництвом держави, громадянином якої вiн є.

Стаття 4
Порядок зносин

     При здiйсненнi правової допомоги установи юстицiї Договiрних Сторiн зносяться одна з одною через Мiнiстерства юстицiї Договiрних Сторiн.

Стаття 5
Мова спiлкування

     Прохання про здiйснення правової допомоги та всi додатки до нього складаються мовою запитуючої Договiрної Сторони з долученням перекладу на мову iншої Договiрної Сторони або на англiйську мову, за винятком положень пункту 2 статтi 8 та пiдпункту "f" статтi 19.

Роздiл II
Порядок вручення документiв та виконання судового доручення

Стаття 6
Визначення термiнiв

     В цьому Роздiлi наведенi поняття вживаються в такому значеннi:

     1. Вручення документiв - вручення судових та позасудових документiв.

     2. Iншi процесуальнi дiї судочинства - допит сторiн, свiдкiв, експертiв, проведення експертиз та огляду, а також проведення iнших дiй, пов'язаних iз судовим дорученням.

Стаття 7
Змiст запитiв щодо виконання судового доручення та вручення документiв

     1. У запитi повиннi бути вказанi:

     a) назва запитуючої установи;

     b) назва запитуваної установи, якщо ця установа вiдома;

     c) iм'я, прiзвище та мiсце проживання зацiкавлених осiб чи їх представникiв, а щодо юридичних осiб - їх найменування та мiсцезнаходження.

     2. Запит щодо виконання судового доручення повинен мiстити, крiм указаного в пунктi 1, також:

     a) докладну iнформацiю про справу, що є предметом запиту;

     b) данi про громадянство, посаду, мiсце та дату народження осiб, яких це стосується;

     c) iнформацiю про характер запиту та iншу, необхiдну для його виконання.

Стаття 8
Вручення документiв

     1. При виконаннi запитiв про вручення документiв установа, до якої направлено запит, застосовує законодавство своєї держави.

     2. У тих випадках, коли документ, що пiдлягає врученню, не має офiцiйного перекладу на мову запитуваної Договiрної Сторони, вiн вручається одержувачу, якщо той згоден його прийняти.

     3. Факт вручення має бути пiдтверджений вiдповiдно до законодавства, яке застосовує запитувана установа; у пiдтвердженнi мають бути зазначенi мiсце i час вручення документiв.

     4. Якщо зазначена в запитi особа не проживає за вказаною адресою, то запитувана установа вживає заходiв для встановлення точної адреси.

     5. Якщо установа, до якої звернено запит, не може його виконати, то вона повiдомляє про це установу, вiд якої виходить запит, про обставини, якi перешкоджають його виконанню.

     6. Договiрнi Сторони мають право вручати документи власним громадянам, якi перебувають на територiї iншої Договiрної Сторони, також i через свої дипломатичнi або консульськi установи, якщо вони згоднi їх прийняти.

Стаття 9
Виконання судового доручення

     1. При виконаннi запиту установа, до якої звернено запит, застосовує законодавство своєї держави; проте на прохання установи, вiд якої виходить запит, вона може застосувати запропоновану в запитi процедуру, якщо остання не суперечить закону її держави.

     2. Якщо установа, до якої звернено запит, не компетентна його виконати, то вона пересилає без затримки цей запит компетентнiй установi та належним чином повiдомляє про це установу, вiд якої виходить запит.

     3. Якщо вказана в запитi адреса виявилась неточною або якщо особа, якої це стосується, не проживає за вказаною адресою, то запитувана установа вживає заходiв для встановлення точної адреси. У разi потреби запитувана установа може попросити запитуючу установу надати додаткову уточнювальну iнформацiю.

     4. Установа, до якої звернено запит, повiдомляє установу, вiд якої виходить запит, про результати виконання запиту i додає отриманi докази.

     5. У тому випадку, коли запит не може бути виконаний, запитувана установа повертає запитуючiй установi документи i повiдомляє про причини, якi перешкоджають його виконанню.

Стаття 10
Повiдомлення про мiсце i час виконання судового доручення

     На прохання запитувана установа юстицiї своєчасно повiдомляє запитуючу установу про час i мiсце виконання судового доручення для того, щоб вiдповiдно до законодавства запитуваної Договiрної Сторони зацiкавленi особи мали змогу бути присутнiми пiд час його виконання особисто або через своїх представникiв.

Стаття 11
Захист свiдкiв та експертiв

     1. Свiдок чи експерт, який, незалежно вiд його громадянства, з'явився на виклик у вiдповiдну установу запитуючої Договiрної Сторони, не може на територiї цiєї Договiрної Сторони бути взятий пiд варту, притягнутий до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi i його особиста свобода не може бути обмежена нiяким iншим чином у зв'язку з дiянням, скоєним до вiд'їзду з територiї запитуваної Договiрної Сторони, або у зв'язку з ухваленим судовим вироком. Забороняється також притягати цих осiб до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, брати пiд варту або карати їх у зв'язку з їх свiдченням чи експертними висновками.

     2. Вищезгаданий захист не стосується тих свiдкiв та експертiв, якi протягом 30 днiв з моменту їх повiдомлення вiдповiдною установою про те, що їх присутнiсть не є обов'язковою, залишаються на територiї запитуючої Договiрної Сторони або виїжджають i знову повертаються. У цей строк не зараховується час, протягом якого свiдок чи експерт не мiг залишити територiю запитуючої Договiрної Сторони за незалежних вiд нього причин.

Стаття 12
Вiдшкодування витрат свiдкiв або експертiв

     1. Експерт або свiдок, викликаний на територiю iншої Договiрної Сторони, має право на вiдшкодування неотриманої заробiтної плати (доходiв) та витрат, якi виникли в зв'язку з його виїздом i перебуванням за кордоном.

     2. Експерт має право на винагороду за свою професiйну роботу.

     3. За заявою свiдка або експерта установа, вiд якої надiйшов виклик, зобов'язана завчасно у повнiй сумi або частково виплатити витрати на виїзд та перебування свiдка або експерта.

Стаття 13
Вiдмова свiдкiв вiд дачi показань

     При виконаннi запиту щодо судового доручення особа, якої це стосується, може вiдмовитися вiд дачi показання, якщо вона:

     a) вiдповiдно до законодавства запитуваної Договiрної Сторони має на це право або зобов'язана це робити; або

     b) вiдповiдно до законодавства запитуючої Договiрної Сторони має на це право або зобов'язана це робити i на це є посилання у запитi.

Стаття 14
Вiдмова вiд вручення документiв та виконання судового доручення

     У врученнi документiв i виконаннi судового доручення може бути вiдмовлено, якщо запитувана Договiрна Сторона вважає, що виконання запиту може порушити її суверенiтет i завдати шкоди її безпецi та громадському порядку. Водночас запитувана Договiрна Сторона повiдомляє про причини вiдмови.

Стаття 15
Витрати, пов'язанi з врученням документiв та з виконанням судового доручення

     Установи юстицiї Договiрних Сторiн надають правову допомогу з вручення документiв i виконання судового доручення без нарахування витрат та мита, за винятком тих, якi виникли в зв'язку з викликом експерта та перекладача або з застосуванням особливої процедури, зазначеної в пунктi 1 статтi 9.

Роздiл III
Визнання та виконання рiшень

Стаття 16
Рiшення, що пiдлягають визнанню та виконанню

     1. За наявностi умов, визначених Договором, одна Договiрна Сторона визнає та виконує такi рiшення судiв iншої Договiрної Сторони:

     a) рiшення у цивiльних справах з майнових правовiдносин, включаючи рiшення, що пiдтверджують мирову угоду сторiн спору;

     b) вироки в частинi вiдшкодування збиткiв, заподiяних злочином;

     c) рiшення, якими позивач зобов'язується до внесення на депозит суду коштiв для забезпечення судових витрат (застава), вiд яких вiн був звiльнений вiдповiдно до статтi 2, або до вiдшкодування витрат за розглядом справи.

     2. Договiрнi Сторони взаємно визнають судовi рiшення у цивiльних справах з немайнових правовiдносин.

     3. Судовi рiшення, що вiдповiдають умовам, визначеним в Договорi, визнаються та виконуються, якщо вони пiсля набуття чинностi цим Договором набули законної сили та стали такими, що пiдлягають виконанню.

Стаття 17
Умови визнання та виконання

     Рiшення, визначенi в статтi 16, визнаються та виконуються, якщо:

     a) рiшення вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої воно винесено, набрало законної сили та пiдлягає виконанню;

     b) вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої просять визнання та виконання рiшення, суд Договiрної Сторони, на територiї якої винесено рiшення, є компетентним;

     c) сторона, проти якої винесено рiшення, не брала участi в розглядi справи, але була викликана до суду згiдно iз законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої було винесено рiшення, а також якщо недiєздатна особа, проти якої винесено рiшення, мала змогу бути представленою належним чином;

     d) мiж тими самими сторонами, з тiєї самої справи, на територiї Договiрної Сторони, де рiшення слiд визнати та виконати, судом ранiше не винесено рiшення, що набрало законної сили, або в судi даної Договiрної Сторони ранiше не була порушена така справа;

     e) визнання та виконання рiшення не суперечить основним принципам правової системи Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення слiд визнати та виконати.

Стаття 18
Подання клопотання

     Клопотання про визнання та виконання рiшення подається безпосередньо до суду, до компетенцiї якого вiднесено визнання та виконання рiшення; або судом однiєї Договiрної Сторони способом, визначеним у статтi 4, клопотання подається до компетентного суду другої Договiрної Сторони.

Стаття 19
Додатки до клопотання

     До клопотання про визнання та виконання рiшення необхiдно додати:

     a) засвiдчену копiю рiшення;

     b) довiдку про вручення рiшення сторонi, проти якої воно винесено, чи будь-який iнший засвiдчений документ, що пiдтверджує вручення рiшення;

     c) довiдку про набрання рiшенням законної сили, якщо це не випливає iз самого рiшення;

     d) у разi винесення рiшення за вiдсутностi сторони, документи, якi засвiдчують, що сторонi, яка не брала участi у розглядi справи, був належним чином вручений виклик до суду, якщо це не випливає iз самого рiшення;

     e) документи, що пiдтверджують факт належного представництва в судовому процесi недiєздатної особи, якщо це не випливає iз самого рiшення;

     f) засвiдчений переклад рiшення та документiв на мову Договiрної Сторони, до якої звертаються з клопотанням.

Стаття 20
Порядок визнання та виконання рiшення

     1. При визнаннi та виконаннi рiшень застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої здiйснюється визнання, виконання рiшень.

     2. Суди Договiрних Сторiн обмежуються лише перевiркою того, чи є наявними умови, визначенi в Договорi, i не аналiзують суть рiшення.

Роздiл IV
Iншi положення

Стаття 21
Обмiн iнформацiєю

     1. Договiрнi Сторони обмiнюються iнформацiєю про чинне законодавство та практику правозастосування на територiї кожної з них.

     2. У клопотаннi про надання iнформацiї слiд назвати орган, що звертається з клопотанням, вказати предмет справи, яка вимагає iнформацiї.

Стаття 22
Звiльнення вiд обов'язкового засвiдчення

     У процесi застосування Договору документи i переклади, виданi чи засвiдченi органами правосуддя чи iншими компетентними вiдомствами однiєї з Договiрних Сторiн у рамках своєї компетенцiї та правомочностi, при умовi, якщо вони пiдписанi та скрiпленi офiцiйною печаткою, нiякого подальшого засвiдчення не потребують.

Стаття 23
Пересилка документiв про реєстрацiю актiв громадянського стану та iнших документiв

     1. Кожна Договiрна Сторона на клопотання, що направляється дипломатичним шляхом, зобов'язана надiслати iншiй Договiрнiй Сторонi свiдоцтва про громадянський стан, освiту, стаж роботи, а також iншi документи, що торкаються персональних прав та iнтересiв громадян iншої Договiрної Сторони.

     2. Документи, зазначенi в пунктi 1, надсилаються дипломатичним шляхом без сплати державного мита.

Стаття 24
Розв'язання спорiв

     Будь-якi спори, що виникають при тлумаченнi чи виконаннi цього Договору, Договiрними Сторонами розв'язуються дипломатичним шляхом.

Роздiл V
Прикiнцевi положення

Стаття 25
Ратифiкацiя та набуття чинностi

     Цей Договiр пiдлягає ратифiкацiї. Договiр набуває чинностi на 30-й день пiсля обмiну ратифiкацiйними грамотами.

Стаття 26
Дiя Договору

     1. Договiр дiє протягом невизначеного строку.

     2. Договiр може бути розiрвано будь-якою з Договiрних Сторiн шляхом повiдомлення iншої Договiрної Сторони дипломатичним шляхом у письмовiй формi. В такому разi Договiр припинить дiю по закiнченнi шести мiсяцiв з моменту вручення повiдомлення.

Стаття 27
Внесення змiн та доповнень

     1. Договiр може бути змiнений чи доповнений за взаємною згодою Договiрних Сторiн.

     2. Внесення змiн i доповнень iнiцiюються дипломатичним шляхом у письмовiй формi. Змiни i доповнення набувають чинностi в порядку, передбаченому статтями 25 та 26.

     Вчинено в м. Будапештi 2 серпня 2001 року в двох примiрниках, кожний українською та угорською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.

За Україну

За Угорську Республiку