ДОГОВIР

мiж Україною та Республiкою Узбекистан про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних та сiмейних справах

     Україна та Республiка Узбекистан, якi надалi iменуються Договiрними Сторонами,

     керуючись загальновизнаними нормами мiжнародного права,

     виходячи з прагнення забезпечити рiвний правовий захист особистих та майнових прав громадян обох Договiрних Сторiн,

     надаючи важливого значення розвитку правового спiвробiтництва у цивiльних i сiмейних справах,

     домовились про наступне:

Роздiл I
Загальнi положення

Частина I
Правовий захист

Стаття 1
Надання правового захисту

     1. Громадяни кожної з Договiрних Сторiн користуються на територiї другої Договiрної Сторони стосовно своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як i власнi громадяни цiєї Договiрної Сторони.

     2. Громадяни кожної з Договiрних Сторiн мають право вiльно i без перешкод звертатися до судiв, прокуратури та iнших установ другої Договiрної Сторони, до компетенцiї яких вiдносяться цивiльнi та сiмейнi справи (якi надалi iменуються "установи юстицiї"), можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здiйснювати iншi процесуальнi дiї на тих самих умовах, що i громадяни цiєї Договiрної Сторони.

     3. Положення цього Договору застосовуються вiдповiдно до юридичних осiб, заснованим на територiях Договiрних Сторiн вiдповiдно до їхнього законодавства.

Стаття 2
Звiльнення вiд сплати мита та вiдшкодування витрат

     1. Громадяни кожної з Договiрних Сторiн звiльняються на територiї iншої Договiрної Сторони вiд сплати та вiдшкодування судового та нотарiального мита та витрат, а також користуються безкоштовною юридичною допомогою на тих самих умовах i в тому самому обсязi, що й власнi громадяни даної Договiрної Сторони.

     2. Пiльги, передбаченi в пунктi 1 цiєї статтi, поширюються на всi процесуальнi дiї, якi здiйснюються у конкретнiй справi, включаючи виконання рiшення.

Стаття 3
Надання документiв про особистий, сiмейний та майновий стан

     1. Пiльги, передбаченi статтею 2 цього Договору, надаються на пiдставi документiв про особистий, сiмейний та майновий стан особи, яка порушує клопотання про пiльги. Цi документи видаються компетентними установами юстицiї Договiрної Сторони, на територiї якої має мiсце проживання чи мiсцезнаходження ця особа.

     2. Якщо заявник не має на територiї Договiрних Сторiн мiсця проживання чи мiсцезнаходження, то документи, передбаченi пунктом 1 цiєї статтi, можуть бути виданi йому вiдповiдним дипломатичним представництвом чи консульською установою Договiрної Сторони, громадянином якої вiн є.

     3. Установа юстицiї, що виносить рiшення у клопотаннi про надання пiльг, може затребувати вiд установи, яка видала документи, додатковi данi чи необхiднi роз'яснення.

Частина II
Правова допомога

Стаття 4
Надання правової допомоги

     1. Установи юстицiї Договiрних Сторiн надають правову допомогу у цивiльних та сiмейних справах вiдповiдно до положень цього Договору.

     2. Установи юстицiї надають правову допомогу й iншим установам у справах, вказаних у пунктi 1 цiєї статтi.

Стаття 5
Порядок зносин

     При наданнi правової допомоги установи юстицiї Договiрних Сторiн зносяться одна з одною через Мiнiстерство юстицiї України i Мiнiстерство юстицiї Республiки Узбекистан, якщо цим Договором не встановлено iнший порядок зносин.

Стаття 6
Обсяг правової допомоги

     Установи юстицiї Договiрних Сторiн надають одна iншiй правову допомогу шляхом виконання процесуальних та iнших дiй, передбачених законодавством запитуваної Договiрної Сторони, в тому числi:

     1) складання та надання, в тому числi пересилка, оригiналiв чи завiрених копiй вiдповiдних документiв та матерiалiв;

     2) проведення арешту майна, пересилка та видача речових доказiв;

     3) проведення огляду та освiдування;

     4) проведення експертизи;

     5) допит сторiн, третiх осiб, свiдкiв, експертiв;

     6) розшук осiб, у вiдповiдностi з дiючим законодавством запитуваної Договiрної Сторони;

     7) визнання та виконання судових рiшень у цивiльних та сiмейних справах, вирокiв у кримiнальних справах у частинi цивiльного позову;

     8) вручення документiв.

Стаття 7
Змiст прохання про надання правової допомоги

     1. Прохання про надання правової допомоги повинно мiстити:

     1) назву запитуючої установи юстицiї та назву запитуваної установи юстицiї;

     2) найменування справи, в якiй запитується правова допомога, викладення мети прохання та опису запитуваної допомоги;

     3) iмена та прiзвища сторiн, третiх осiб, свiдкiв, вiдомостей про їхнє мiсце проживання чи мiсце перебування, дату та мiсце народження, громадянство, рiд занять, для юридичних осiб - їхнє найменування та мiсцезнаходження;

     4) за наявностi представникiв осiб, зазначених в пiдпунктi "3" - їхнi iмена, прiзвища та адреси;

     5) зазначення строкiв, протягом яких очiкується виконання прохання, коли це необхiдно.

     2. При необхiдностi до прохання додаються належним чином завiренi копiї документiв чи виписки з них, якi полегшують виконання прохання.

     3. У проханнi про вручення документiв мають бути зазначенi точна адреса одержувача та найменування документiв.

     4. Прохання має бути пiдписано вiдповiдною посадовою особою та скрiплено гербовою печаткою запитуючої установи юстицiї.

Стаття 8
Порядок виконання

     1. При виконаннi прохання про надання правової допомоги запитувана установа юстицiї застосовує законодавство своєї держави. На прохання установи юстицiї, вiд якої виходить прохання, вона може застосовувати й процесуальнi норми запитуючої Договiрної Сторони, якщо тiльки вони не суперечать законодавству запитуваної Договiрної Сторони.

     2. Якщо запитувана установа юстицiї не компетентна виконати прохання про надання правової допомоги, вона пересилає запит компетентнiй установi юстицiї та повiдомляє про це запитуючу установу юстицiї.

     3. На прохання запитуючої установи юстицiї запитувана установа юстицiї своєчасно повiдомляє їй та заiнтересованим сторонам про час та мiсце виконання прохання про правову допомогу, з тим щоби вони могли бути присутнiми при виконаннi прохання, якщо це допускається законодавством запитуваної Договiрної Сторони.

     4. В разi, коли точна адреса зазначеної в дорученнi особи невiдома, запитувана установа юстицiї вживає у вiдповiдностi до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої вона знаходиться, необхiдних заходiв для встановлення адреси.

     5. Установи юстицiї Договiрних Сторiн вживають необхiдних заходiв до своєчасного та повного виконання прохань про правову допомогу. Пiсля виконання прохання установа юстицiї в разi необхiдностi повертає запитуючiй установi юстицiї документи, якi додавались до прохання про надання правової допомоги.

     6. В тому випадку, коли правова допомога не може бути надана згiдно статтi 19 цього Договору, запитувана установа юстицiї повертає запитуючiй установi юстицiї прохання про правову допомогу та документи, що додаються.

Стаття 9
Виклик свiдкiв та експертiв

     1. В разi необхiдностi для участi у розглядi справи в судi на територiї однiєї Договiрної Сторони можуть бути викликанi свiдки та експерти, що знаходяться на територiї iншої Договiрної Сторони.

     2. Свiдок та експерт, якi за викликом, врученим установою юстицiї запитуваної Договiрної Сторони, з'явилися до установ юстицiї запитуючої Договiрної Сторони, не можуть бути, незалежно вiд громадянства, притягнутi на територiї цiєї Договiрної Сторони до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, взятi пiд варту або бути покаранi у зв'язку з будь-яким дiянням, скоєним до перетинання її державного кордону. Цi особи не можуть бути також притягнутими до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, взятi пiд варту або пiдданi покаранню у зв'язку з їх поясненнями або висновками як експертiв у справi, яка є предметом розгляду.

     3. Особи, зазначенi в пунктi 2 цiєї статтi, втрачають передбаченi цим пунктом гарантiї, якщо вони не залишать територiї запитуючої Договiрної Сторони, хоча i мають для цього можливiсть, до закiнчення 15 дiб з того дня, коли запитуюча їх установа юстицiї повiдомить їм, що в їхнiй подальшiй присутностi не має потреби. У цей строк не зараховується час, протягом якого цi особи не через свою вину не могли залишити територiю запитуючої Договiрної Сторони.

     4. Свiдку та експерту запитуючою Договiрною Стороною вiдшкодовуються витрати, пов'язанi з переїздом та перебуванням у запитуючiй державi, а також неотримана заробiтна плата за днi вiдриву вiд роботи. Експерт також має право на винагороду за проведення експертизи. У виклику має бути вказано, на якi види виплат мають право отримати викликанi особи. За клопотанням таких осiб установа юстицiї запитуючої Договiрної Сторони виплачує їм аванс на покриття вiдповiдних витрат.

     5. Виклик свiдка або експерта, якi проживають на територiї однiєї з Договiрних Сторiн до установи юстицiї iншої Договiрної Сторони не повинен мiстити погрози застосування засобiв примусу в разi неявки.

Стаття 10
Порядок вручення документiв

     1. Установа юстицiї запитуваної Договiрної Сторони здiйснює вручення документiв вiдповiдно до прохання та правил, дiючих на територiї цiєї Договiрної Сторони, якщо документи, що вручаються, складенi мовою цiєї держави чи росiйською мовою або забезпеченi належно завiреним перекладом. В протилежному випадку вона передає документи одержувачу, якщо вiн згоден добровiльно їх прийняти.

     2. Пiдтвердження вiрностi перекладу документiв, призначених для вручення, здiйснює установа юстицiї, вiд якої виходить прохання, або дипломатичний чи консульський представник однiєї з Договiрних Сторiн.

     3. Якщо документи не можуть бути врученi за адресою, вказаною у проханнi, запитувана установа юстицiї вживає вiдповiдно до законодавства своєї держави заходiв, необхiдних для встановлення адреси. В разi, коли встановлення адреси виявиться неможливим, запитувана установа юстицiї повiдомляє про це запитуючу установу юстицiї та повертає їй документи, що пiдлягають врученню.

Стаття 11
Пiдтвердження вручення документiв

     Пiдтвердження вручення документiв оформлюється вiдповiдно до правил, що дiють на територiї запитуваної Договiрної Сторони. У пiдтвердженнi повиннi бути зазначенi спосiб, мiсце i час вручення, а також особа, якiй вручено документи. Пiдтвердження вручення документiв направляється запитуванiй установi юстицiї.

Стаття 12
Повноваження дипломатичних представництв та консульських установ

     Договiрнi Сторони мають право вручати документи та допитувати власних громадян, що знаходяться на територiї iншої Договiрної Сторони, через свої дипломатичнi представництва або консульськi установи. При цьому не можуть застосовуватися заходи примусового характеру чи погрози їх застосування.

Стаття 13
Дiйснiсть документiв

     1. Документи, якi на територiї однiєї з Договiрних Сторiн, виготовленi або засвiдченi установою чи спецiально на те вповноваженою особою в межах їхньої компетенцiї та за встановленою формою та скрiпленi гербовою печаткою, приймаються на територiї iншої Договiрної Сторони без будь-якого спецiального засвiдчення.

     2. Документи, що на територiї однiєї з Договiрних Сторiн розглядаються як офiцiйнi документи, користуються на територiї iншої Договiрної Сторони доказовою силою офiцiйних документiв.

Стаття 14
Пересилка документiв про громадянський стан та iнших документiв

     Установи юстицiї Договiрних Сторiн пересилають безпосередньо одна однiй на прохання без перекладу та безкоштовно свiдоцтва про реєстрацiю актiв громадянського стану, документи про освiту, трудовий стаж та iншi документи, що стосуються особистих та майнових прав та iнтересiв громадян своїх держав та iнших осiб, якi постiйно проживають на територiї Договiрних Сторiн.

Стаття 15
Встановлення адрес та iнших даних

     1. Установи юстицiї Договiрних Сторiн на прохання надають одна однiй, вiдповiдно до законодавства своїх держав, допомогу у встановленнi адрес осiб, якi проживають на територiї Договiрних Сторiн, якщо це необхiдно для здiйснення прав громадян. При цьому, запитуюча установа юстицiї повiдомляє данi, якi вона має i якi можуть допомогти у встановленнi адреси особи, вказаної у проханнi.

     2. Установи юстицiї Договiрних Сторiн надають одна однiй допомогу у встановленнi мiсця роботи чи роду занять та вiдомостей про прибутки осiб, якi проживають на територiї Договiрної Сторони, до яких в установах юстицiї запитуючої Договiрної Сторони пред'явленi майновi вимоги у цивiльних i сiмейних справах.

Стаття 16
Iнформацiя з правових питань

     Центральнi органи Договiрних Сторiн на прохання надають один одному вiдомостi про дiюче чи таке, що дiяло в їх державах, законодавство та про практику його застосування установами юстицiї.

Стаття 17
Мови

     1. Установи юстицiї Договiрних Сторiн у стосунках одна з одною при виконаннi цього Договору користуються українською, узбецькою та росiйською мовами.

     2. Документи, що направляються на мовi запитуючої Договiрної Сторони, супроводжуються перекладом на мову запитуваної Договiрної Сторони чи на росiйську мову, якщо цим Договором не передбачено iнше.

     3. Пiдтвердження вiрностi письмового перекладу документiв здiйснюється вiдповiдно до законодавства Договiрних Сторiн та положень цього Договору.

Стаття 18
Витрати, пов'язанi з наданням правової допомоги

     Запитувана Договiрна Сторона не вимагатиме вiдшкодування витрат з надання правової допомоги. Договiрнi Сторони самостiйно несуть усi витрати, що виникли при наданнi правової допомоги на їх територiї.

Стаття 19
Вiдмова у наданнi правової допомоги

     1. У задоволеннi прохання про правову допомогу може бути вiдмовлено повнiстю або частково, якщо її виконання може завдати шкоди суверенiтету чи безпецi держави, або суперечить законодавству запитуваної Договiрної Сторони.

     2. В разi прийняття рiшення про вiдмову у задоволеннi прохання запитуюча Договiрна Сторона письмово повiдомляється про це з зазначенням причин вiдмови.

Роздiл II
Правовi вiдносини у цивiльних i сiмейних справах

Частина I
Компетенцiя

Стаття 20
Загальнi положення

     1. Якщо в частинах II-V цього роздiлу не встановлено iнше, позови до осiб, якi мають мiсце проживання на територiї однiєї з Договiрних Сторiн, пред'являються незалежно вiд їхнього громадянства в суди цiєї Договiрної Сторони, а позови до юридичних осiб пред'являються в суди Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться орган управлiння юридичної особи.

     2. Суди кожної Договiрної Сторони є компетентними також в разi, коли на її територiї:

     1) здiйснюється торгова, промислова чи iнша господарська дiяльнiсть пiдприємства вiдповiдача;

     2) виконано чи має бути повнiстю або частково виконано зобов'язання з договору, який є предметом спору;

     3) має постiйне мiсце проживання чи мiсцезнаходження позивач у позовi про захист честi, достоїнства та дiлової репутацiї.

     3. За позовами про право власностi та iншi речовi права на нерухоме майно виключно компетентними є суди за мiсцем знаходження майна. Позови до перевiзникiв, якi витiкають з договорiв перевезення вантажiв, пасажирiв, багажу, пред'являються за мiсцем знаходження управлiння транспортної органiзацiї, до якої у встановленому порядку була пред'явлена претензiя.

Стаття 21
Договiрна пiдсуднiсть

     1. Суди Договiрних Сторiн можуть розглядати справи i в iнших випадках, якщо iснує письмова угода сторiн про передачу спору цим судам. При цьому виключна компетенцiя, яка витiкає з пункту 3 статтi 20 цього Договору та iнших норм, встановлених частинами II-V цього роздiлу, а також законодавство вiдповiдної Договiрної Сторони, не може бути змiнена угодою Сторiн.

     2. За наявностi угоди про передачу спору, суд за заявою вiдповiдача передає справу в провадження iншого суду.

Стаття 22
Взаємозв'язок судових процесiв

     1. В разi порушення провадження у справi мiж тими самими Сторонами про той самий предмет i за тими самими пiдставами в судах обох Договiрних Сторiн, суд, який порушив справу пiзнiше, припиняє провадження.

     2. Iз згоди Договiрних Сторiн, суд, який порушив справу ранiше, може припинити провадження у справi, якщо визнає, що ця справа буде швидше та всебiчно розглянуто в iншому судi, зокрема, за мiсцем знаходження бiльшої частини доказiв.

     3. Зустрiчний позив та вимога про зарахування, якi витiкають з того самого правовiдношення, що й головний позов, пiдлягають розгляду у судi, який розглядає головний позов.

Частина II
Особистий статус

Стаття 23
Правоздатнiсть та дiєздатнiсть

     1. Дiєздатнiсть фiзичної особи визначається законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

     2. Правоздатнiсть юридичної особи визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вона заснована.

Стаття 24
Визнання обмежено дiєздатним або недiєздатним. Вiдновлення дiєздатностi

     1. У справах про визнання особи обмежено дiєздатною чи недiєздатною, за винятком випадкiв, передбачених пунктами 2 i 3 цiєї статтi, є компетентним суд Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

     2. В разi, якщо суду однiєї Договiрної Сторони стануть вiдомi пiдстави визнання обмежено дiєздатною чи недiєздатною особи, яка постiйно проживає на її територiї i яка є громадянином iншої Договiрної Сторони, вiн повiдомляє про це суд Договiрнi Сторони, громадянином якої є ця особа.

     3. Якщо суд Договiрної Сторони, який був повiдомлений про пiдстави для визнання обмежено дiєздатним чи недiєздатним, протягом трьох мiсяцiв не почне справи чи не повiдомить свою думку, справа про визнання обмежено дiєздатним чи недiєздатним буде розглядати суд тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої цей громадянин має мiсце проживання. Рiшення про визнання особи обмежено дiєздатною чи недiєздатною направляється компетентному суду Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

     4. Положення пунктiв 1-3 цiєї статтi застосовуються вiдповiдно й до поновлення дiєздатностi.

     5. У випадках, передбачених пунктами 2 i 3 цiєї статтi i невiдкладних, заходи, необхiднi для захисту особи або її майна, може самостiйно вжити суд Договiрної Сторони, на територiї якої ця особа постiйно проживає. Розпорядження, прийнятi в зв'язку з цими заходами, направляються до суду Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

Стаття 25
Визнання безвiсно вiдсутнiм та оголошення померлим. Встановлення факту смертi

     1. У справах про визнання безвiсно вiдсутнiм чи оголошення померлим та у справах про встановлення факту смертi компетентними є суди Договiрної Сторони, громадянином якої була особа у той час, коли вона за останнiми даними була живою.

     2. Суди кожної з Договiрних Сторiн можуть визнати громадянина iншої Договiрної Сторони безвiсно вiдсутнiм чи померлим, а також встановити факт його смертi за клопотанням заiнтересованих осiб, якi проживають на її територiї i права та iнтереси яких грунтуються на законодавствi цiєї Договiрної Сторони.

     3. При розглядi справ про визнання безвiсно вiдсутнiм чи оголошення померлим та справ про встановлення факту смертi суди Договiрних Сторiн застосовують законодавство своєї держави.

Частина III
Сiмейнi справи

Стаття 26
Укладання шлюбу

     1. Умови укладання шлюбу визначаються для кожної з осiб, якi вступають у шлюб, законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої вона є. Крiм того, вiдносно перешкод до укладання шлюбу повиннi бути дотриманi вимоги законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб.

     2. Форма укладання шлюбу визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб.

Стаття 27
Правовiдносини подружжя

     1. Особистi та майновi правовiдносини подружжя визначаються за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.

     2. Якщо один з подружжя проживає на територiї однiєї Договiрної Сторони, а другий - на територiї iншої Договiрної Сторони, i при цьому обидва мають одне й те саме громадянство, їх особистi та майновi правовiдносини визначаються за законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянами якої вони є.

     3. Якщо один з подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - iншої Договiрної Сторони, i один з них проживає на територiї однiєї, а другий - на територiї iншої Договiрної Сторони, то їх особистi та майновi правовiдносини визначаються за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мали своє останнє спiльне мiсце проживання.

     4. Якщо особи, що вказанi у пунктi 3 цiєї статтi, не мали спiльного мiсця проживання на територiях Договiрних Сторiн, застосовується законодавство Договiрної Сторони, установа юстицiї якої розглядає справу.

     5. Правовiдносини подружжя, що стосуються їх нерухомого майна, визначаються за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться це майно.

     6. У справах про особистi i майновi правовiдносини подружжя компетентними є установи юстицiї Договiрної Сторони, законодавство якої пiдлягає застосуванню вiдповiдно до пунктiв 1-3, 5 цiєї статтi.

Стаття 28
Розiрвання шлюбу

     1. У справах про розiрвання шлюбу застосовується законодавство Договiрної Сторони, громадянами якої є подружжя на момент подання заяви.

     2. Якщо один з подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - iншої Договiрної Сторони, застосовується законодавство Договiрної Сторони, установа юстицiї якої розглядає справу про розiрвання шлюбу.

Стаття 29
Компетентнiсть установ юстицiї Договiрних Сторiн

     1. У справах про розiрвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 1 статтi 28 цього Договору, компетентними є установи юстицiї Договiрної Сторони, громадянами якої є подружжя на момент подачi заяви. Якщо на момент подачi заяви обидва подружжя проживають на територiї другої Договiрної Сторони, тодi компетентними є також установи юстицiї цiєї Договiрної Сторони.

     2. У справах про розiрвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 2 статтi 28 цього Договору, компетентними є установи юстицiї Договiрної Сторони, на територiї якої проживають обидва з подружжя. Якщо один з подружжя проживає на територiї однiєї Договiрної Сторони, а другий - на територiї iншої Договiрної Сторони, у справах про розiрвання шлюбу компетентними є установи юстицiї обох Договiрних Сторiн, на територiях яких проживають подружжя.

Стаття 30
Визнання шлюбу недiйсним

     1. У справах про визнання шлюбу недiйсним застосовується законодавство Договiрної Сторони, яке, вiдповiдно до статтi 26 цього Договору, застосовувалось при укладеннi шлюбу.

     2. Компетентнiсть установ юстицiї Договiрних Сторiн у справах про визнання шлюбу недiйсним визначається вiдповiдно до статтi 29 цього Договору.

Стаття 31
Встановлення i оспорювання батькiвства чи материнства

     Встановлення чи оспорювання батькiвства чи материнства визначається за законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої дитина є за народженням.

Стаття 32
Правовiдносини мiж батьками та дiтьми

     1. Правовiдносини мiж батьками та дiтьми визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.

     2. Якщо мiсце проживання будь-якого з батькiв та дiтей знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, то правовiдносини мiж ними визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.

     3. Правовiдносини мiж позашлюбною дитиною та її матiр'ю i батьком визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.

     4. У справах про стягнення алiментiв з повнолiтнiх дiтей застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої є мiсце проживання особи, яка претендує на отримання алiментiв.

     5. У справах про правовiдносини мiж батьками i дiтьми компетентним є суд Договiрної Сторони, законодавство якої пiдлягає застосуванню вiдповiдно до пунктiв 1, 2, 3 i 4 цiєї статтi.

Стаття 33
Опiка та пiклування

     1. Встановлення чи скасування опiки чи пiклування здiйснюється за законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, стосовно якої встановлюється чи скасовується опiка чи пiклування.

     2. Правовiдносини мiж опiкуном або пiклувальником та особою, яка знаходиться пiд опiкою або пiклуванням, регулюються законодавством Договiрної Сторони, установа юстицiї якої призначила опiкуна чи пiклувальника.

     3. Обов'язок прийняти опiкунство чи пiклування встановлюється законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, яка призначається опiкуном чи пiклувальником.

     4. Опiкуном чи пiклувальником особи, яка є громадянином однiєї Договiрної Сторони, може бути призначений громадянин iншої Договiрної Сторони, якщо вiн постiйно проживає на територiї Договiрної Сторони, де буде здiйснюватись опiка чи пiклування.

Стаття 34
Компетентнiсть установ юстицiї Договiрних Сторiн у питаннях опiки та пiклування

     У справах про встановлення чи скасування опiки та пiклування компетентними є установи юстицiї Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, стосовно якої встановлюється чи скасовується опiка чи пiклування, якщо iнше не встановлено цим Договором.

Стаття 35
Порядок вживання заходiв щодо опiки та пiклування

     1. У випадку необхiдностi вживання заходiв щодо опiки чи пiклування в iнтересах громадянина однiєї Договiрної Сторони, постiйне мiсце проживання, мiсцеперебування або майно якого знаходиться на територiї iншої Договiрної Сторони, установи юстицiї цiєї Договiрної Сторони негайно сповiщаються установою юстицiї, компетентною вiдповiдно до статтi 34 цього Договору.

     2. У випадках, що не терплять зволiкань, установа юстицiї iншої Договiрної Сторони має самостiйно вжити необхiдних тимчасових заходiв вiдповiдно до свого законодавства. При цьому вона зобов'язана негайно повiдомити про це установу юстицiї, компетентну вiдповiдно до статтi 34 цього Договору. Такi заходи зберiгають чиннiсть до прийняття установою юстицiї, вказаною у статтi 34 цього Договору, iншого рiшення.

Стаття 36
Порядок передачi опiки чи пiклування

     1. Установа юстицiї, компетентна вiдповiдно до статтi 34 цього Договору, може передати опiку чи пiклування установi юстицiї iншої Договiрної Сторони у тому випадку, якщо особа, що перебуває пiд опiкою чи пiклуванням, має на територiї цiєї Договiрної Сторони постiйне мiсце проживання, мiсцеперебування або майно. Передача опiки чи пiклування набирає чинностi до моменту, коли запитувана установа юстицiї вiзьме на себе опiку чи пiклування i повiдомить про це запитуючу установу юстицiї.

     2. Установа юстицiї, яка вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi взяла опiку чи пiклування, здiйснює їх вiдповiдно до законодавства своєї держави.

Стаття 37
Усиновлення

     1. Усиновлення або його скасування визначається за законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина на момент подачi заяви про усиновлення або його скасування.

     2. Якщо дитина є громадянином другої Договiрної Сторони, при усиновленнi або його скасуваннi необхiдно отримати згоду законного представника i компетентного державного органу, а також згоду дитини, якщо це вимагається за законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої вiн є.

     3. Якщо дитину усиновлює подружжя, один з яких є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - громадянином iншої Договiрної Сторони, усиновлення або його скасування мають бути здiйсненi вiдповiдно до вимог, передбачених законодавством обох Договiрних Сторiн.

     4. У справах про усиновлення або його скасування компетентною є установа юстицiї Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновлювач на момент подачi заяви про усиновлення або його скасування, а у випадку, передбаченому пунктом 3 цiєї статтi, компетентною є установа юстицiї тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої подружжя мало чи має останнє спiльне мiсце проживання або мiсцеперебування.

Частина IV
Майновi правовiдносини

Стаття 38
Право власностi

     1. Право власностi на нерухоме майно визначається за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться нерухоме майно. Питання про те, яке майно є нерухомим, вирiшується вiдповiдно до законодавства держави, на територiї якої є це майно.

     2. Право власностi на транспортнi засоби, якi пiдлягають внесенню до державних реєстрiв, визначається за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться орган, який здiйснив реєстрацiю транспортного засобу.

     3. Виникнення та припинення права власностi або iншого речового права на майно визначається за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої майно знаходилось в момент, коли мало мiсце дiя або iнше зобов'язання, що стала пiдставою виникнення або припинення такого права.

     4. Виникнення та припинення права власностi або iншого речового права на майно, яке є предметом угоди, визначається за законодавством мiсця здiйснення угоди, якщо iнше не передбачено угодою сторiн.

Стаття 39
Форма правочину

     1. Форма правочину визначається за законодавством мiсця її учинення.

     2. Форма правочину з приводу нерухомого майна та прав на нього визначається за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться таке майно.

Стаття 40
Довiренiсть

     Форма i термiн дiї довiреностi визначаються за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої видано довiренiсть.

Стаття 41
Права i обов'язки сторiн у правочинi

     Права i обов'язки сторiн у правочинi визначаються за законодавством мiсця її учинення, якщо iнше не передбачено угодою сторiн.

Стаття 42
Вiдшкодування шкоди

     1. Зобов'язання про вiдшкодування шкоди, крiм тих, якi випливають з договорiв та iнших правомiрних дiй, визначаються за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої мали мiсце дiя або iнша обставина, що стала пiдставою для вимоги вiдшкодування шкоди.

     2. Якщо заподiювач шкоди i потерпiлий є громадянами однiєї Договiрної Сторони, застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони.

     3. У справах, згаданих у пунктах 1 i 2 цiєї статтi, компетентним є суд Договiрної Сторони, на територiї якої мала мiсце дiя або iнша обставина, що стали пiдставою для вимоги про вiдшкодування шкоди. Потерпiлий може подати позов також до суду Договiрної Сторони, на територiї якої має мiсце проживання вiдповiдач.

Стаття 43
Позовна давнiсть

     Питання позовної давностi вирiшуються за законодавством, яке застосовується для регулювання вiдповiдного правовiдношення.

Частина V
Успадкування

Стаття 44
Принцип рiвностi

     Громадяни кожної Договiрних Сторiн можуть успадковувати на територiї iншої Договiрної Сторони майно або право за законом чи за заповiтом на рiвних умовах i в такому ж обсязi, що й громадяни цiєї Договiрної Сторони.

Стаття 45
Право успадкування

     1. Право успадкування майна, крiм випадку, передбаченого пунктом 2 цiєї статтi, визначається за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої спадкодавець мав останнє мiсце проживання.

     2. Право успадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться це майно.

Стаття 46
Перехiд спадщини державi

     Якщо за законодавством Договiрної Сторони, яке пiдлягає застосуванню при успадкуваннi, спадкоємцем є держава, то рухоме спадкове майно передається Договiрнiй Сторонi, громадянином якої є спадкодавець на момент смертi, а нерухоме спадкове майно переходить Договiрнiй Сторонi, на територiї якої воно знаходиться.

Стаття 47
Заповiт

     Здатнiсть особи до складання i скасування заповiту, а також форма заповiту i його скасування визначається за правом тiєї держави, де заповiдач мав мiсце проживання на момент складання акту.

Стаття 48
Компетентнiсть у справах про спадщину

     1. Провадження у справах про успадкування рухомого майна компетентнi вести установи юстицiї Договiрної Сторони, на територiї якої мав останнє мiсце проживання спадкодавець на момент своєї смертi.

     2. Провадження у справах про успадкування нерухомого майна компетентнi вести установи юстицiї Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться майно.

     3. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi застосовуються також при розглядi спорiв, якi виникають у зв'язку з провадженням у справах про спадщину.

Стаття 49
Компетенцiя дипломатичного представництва або консульської установи у справах про спадщину

     У справах про спадщину, у тому числi у спадкових спорах, дипломатичнi представництва або консульськi установи кожної з Договiрних Сторiн є компетентними представляти, за винятком права вiдмови вiд спадщини, без спецiальної довiреностi в установах iнших Договiрних Сторiн громадян своєї держави, якщо вони вiдсутнi або не призначили представника.

Стаття 50
Заходи щодо охорони спадщини

     1. Установи юстицiї Договiрних Сторiн вживають згiдно з своїм законодавством заходи, необхiднi для охорони майна, залишеного на їх територiї громадянами iншої Договiрної Сторони, або для управлiння ним.

     2. Про заходи, вжитi вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi, негайно повiдомляється дипломатичне представництво або консульська установа Договiрної Сторони, громадянином якої є спадкодавець. Зазначене представництво або установа може брати участь у здiйсненнi цих заходiв.

     3. За клопотанням установи юстицiї, яка є компетентною вести провадження у справi про спадщину, а також дипломатичного представництва або консульської установи заходи, вжитi вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi, можуть бути змiненi, скасованi чи вiдкладенi.

Стаття 51
Передача спадщини

     1. Якщо рухоме спадкове майно або грошова сума, виручена вiд продажу рухомого або нерухомого спадкового майна, пiдлягає пiсля закiнчення спадкового провадження передачi спадкоємцям, мiсце проживання або мiсцеперебування яких знаходиться на територiї iншої Договiрної Сторони, тодi спадкове майно або виручена грошова сума передаються дипломатичному представництву або консульськiй установi цiєї Договiрної Сторони.

     2. Установа юстицiї, що компетентна у справах про успадкування, дає розпорядження про передачу спадкового майна дипломатичному представництву або консульськiй установi.

     3. Це майно може бути передане спадкоємцям, якщо:

     1) всi вимоги кредиторiв спадкодавця, якi заявленi у строк, встановлений законодавством Договiрної Сторони, де знаходиться спадкове майно, сплаченi або забезпеченi;

     2) сплаченi або забезпеченi всi пов'язанi з успадкуванням збори;

     3) компетентнi установи дали, якщо це необхiдно, дозвiл на вивiз спадкового майна.

     4. Переведення грошових сум здiйснюється вiдповiдно до дiючого на територiї Договiрних Сторiн законодавства.

Роздiл III
Визнання та виконання рiшень

Стаття 52
Визнання та виконання рiшень

     Кожна з Договiрних Сторiн на умовах, передбачених цим Договором, визнає та виконує наступнi рiшення, винесенi на територiї iншої Договiрної Сторони, якi набули чинностi:

     1) рiшення установ юстицiї у цивiльних i сiмейних справах, включаючи затвердженi судом мировi угоди у таких справах (рiшення);

     2) вироки судiв у кримiнальних справах в частинi вiдшкодування шкоди, заподiяної злочином.

Стаття 53
Визнання рiшень, якi не потребують виконання

     1. Винесенi установами юстицiї кожної з Договiрних Сторiн рiшення, якi набрали чинностi i не потребують за своїм характером виконання, визнаються на територiї iншої Договiрної Сторони без спецiального провадження за умови, якщо:

     1) установи юстицiї запитуваної Договiрної Сторони не винесли ранiше у цiй справi рiшення, яке набуло чинностi;

     2) справа, згiдно з цим Договором, а у випадках, не передбачених ним, згiдно з законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення має бути визнане, не вiдноситься до виключної компетенцiї установи юстицiї цiєї Договiрної Сторони.

     2. Положення пункту 1 цiєї статтi стосуються також до рiшень з опiки та пiклування, а також рiшень, якi винесли органи актiв запису громадянського стану.

Стаття 54
Клопотання про дозвiл примусового виконання рiшення

     1. Клопотання про дозвiл примусового виконання рiшення подається до компетентного суду Договiрної Сторони, де рiшення пiдлягає виконанню. Воно може також бути подано й до суду, який винiс рiшення у справi в першiй iнстанцiї. Цей суд направляє клопотання суду, компетентному винести рiшення щодо клопотання.

     2. До клопотання додаються:

     1) рiшення чи його завiрена копiя, а також офiцiйний документ про те, що рiшення набуло чинностi i пiдлягає виконанню, або про те, що воно пiдлягає виконанню до набуття чинностi, якщо це не виходить з самого рiшення;

     2) документ з якого виходить, що сторона проти якої було винесено рiшення, яка не брала участi у процесi, була в належному порядку та своєчасно викликана до суду та поiнформована про наслiдки своєї неявки, а у разi її процесуальної недiєздатностi була належним чином представлена;

     3) документ, що пiдтверджує часткове виконання рiшення на момент його пересилки;

     4) документ, що пiдтверджує угоду сторiн у справах договiрної пiдсудностi.

     3. Клопотання про дозвiл примусового виконання рiшення та документи, що додаються до нього, забезпечуються завiреним перекладом на мову запитуваної Договiрної Сторони або на росiйську мову.

Стаття 55
Порядок визнання та примусового виконання рiшень

     1. Клопотання про визнання та дозвiл примусового виконання рiшень, передбачений у статтях 52, 54, розглядаються судами Договiрної Сторони, на територiї якої має бути здiйснено примусове виконання.

     2. Суд, який розглядає клопотання про визнання та дозвiл примусового виконання рiшення, обмежується встановленням того, що умови, передбаченi цим Договором дотриманi. В разi, якщо умови дотримано, суд виносить рiшення про примусове виконання.

     3. Порядок примусового виконання визначається за законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої має бути здiйснено примусове виконання.

Стаття 56
Вiдмова у визнаннi та виконаннi рiшень

     У визнаннi передбачених статтями 52, 54 рiшень та у видачi дозволу на примусове виконання може бути вiдмовлено у випадках, якщо:

     1) вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої винесено рiшення, воно не набуло чинностi чи не пiдлягає виконанню, за винятком випадкiв, коли рiшення пiдлягає виконанню до набуття чинностi;

     2) вiдповiдач не взяв участi в процесi через те, що йому чи його вповноваженому не був своєчасно та належно вручений виклик до суду;

     3) у справi мiж тими самими сторонами, про той самий предмет та на тiй самiй пiдставi на територiї Договiрної Сторони, де має бути визнане та виконане рiшення, ранiше вже було винесене рiшення, яке набуло чинностi, або iснує визнане рiшення суду третьої держави, або якщо установою цiєї Договiрної Сторони ранiше вже було порушено провадження у цiй справi;

     4) згiдно положенням цього Договору, а у випадках, не передбачених ним, згiдно з законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення має бути визнано та виконано, справа вiдноситься до виключної компетенцiї її установи;

     5) вiдсутнiй документ, який пiдтверджує угоду сторiн у справi договiрної пiдсудностi;

     6) скiнчився термiн давностi примусового виконання, передбачений законодавством Договiрної Сторони, суд якої розглядає клопотання про визнання та виконання рiшення.

Роздiл IV
Заключнi положення

Стаття 57
Питання застосування цього Договору

     1. Питання, якi виникають при застосуваннi цього Договору, вирiшуються компетентними установами юстицiї за взаємною згодою. При необхiдностi може бути створена спiльна Комiсiя з представникiв вiдповiдних державних органiв Договiрних Сторiн в цiлях врегулювання суперечностей, якi виникли.

     2. Центральними органами Договiрних Сторiн можуть укладатися мiжвiдомчi мiжнароднi договори з питань реалiзацiї положень цього Договору.

Стаття 58
Вiдношення до iнших мiжнародних договорiв

     1. Цей Договiр не торкається положень iнших мiжнародних договорiв, учасниками яких є Договiрнi Сторони.

     2. Пiсля набуття чинностi Договором положення Конвенцiї про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах, 1993 р., сторонами якої є Україна та Республiка Узбекистан, застосовуються Договiрними Сторонами в тiй мiрi, доки вони не суперечать положенням цього Договору.

Стаття 59
Внесення доповнень та змiн

     До цього Договору за взаємною згодою обох Договiрних Сторiн можуть вноситись доповнення та змiни, якi набувають чинностi згiдно з умовами, передбаченими статтею 60 цього Договору.

Стаття 60
Набуття чинностi

     Цей Договiр пiдлягає ратифiкацiї i набуде чинностi на тридцятий день пiсля дати обмiну ратифiкацiйними грамотами.

Стаття 61
Строк дiї

     1. Цей Договiр дiятиме протягом п'яти рокiв пiсля дати набуття ним чинностi та строк його дiї автоматично подовжується на наступнi п'ятирiчнi перiоди, якщо жодна з Договiрних Сторiн не направить iншiй Договiрнiй Сторонi письмове повiдомлення про своє бажання припинити його дiю. Договiр втрачає чиннiсть пiсля завершення шести мiсяцiв пiсля дати отримання iншою Договiрною Стороною такого повiдомлення.

Стаття 62
Дiя у часi

     Дiя цього Договору поширюється й на правовiдносини, якi виникли до набуття ним чинностi.

     Вчинено в мiстi Києвi 19 лютого 1998 року у двох оригiнальних примiрниках, кожний українською, узбецькою та росiйською мовами, причому всi тексти мають однакову силу. Для цiлей тлумачення цього Договору використовується текст росiйською мовою.

За Україну

За Республiку Узбекистан