УГОДА

мiж Україною i Республiкою Австрiя про сприяння та взаємний захист iнвестицiй

(Угоду ратифiковано Законом N 192/97-ВР вiд 11.04.97)

     Україна i Республiка Австрiя, якi тут i надалi iменуються "Договiрнi Сторони",

     бажаючи створити сприятливi умови для пiдвищення економiчного спiвробiтництва мiж Договiрними Сторонами,

     визнаючи, що сприяння та взаємний захист iнвестицiй може посилити готовнiсть до таких iнвестицiй та таким чином зробити важливий внесок до розвитку економiчних вiдносин мiж Договiрними Сторонами,

     домовились про таке:

Стаття 1
Визначення

     Для цiлей цiєї Угоди:

     1. Термiн "iнвестицiя" охоплює будь-який вид активiв, iнвестованих у зв'язку з економiчною дiяльнiстю iнвесторiв однiєї Договiрної Сторони на територiї iншої Договiрної Сторони вiдповiдно до законiв та правил останньої, та включатиме зокрема, але не виключно:

     а) рухоме та нерухоме майно, а також будь-якi iншi майновi права, такi як застави, права утримання, забезпечення по позицi, узуфрукт та подiбнi права;

     b) акцiї та будь-якi iншi форми участi в компанiях;

     c) вимоги стосовно грошей, якi були наданi для створення економiчної цiнностi або вимоги стосовно будь-якої дiяльностi, що має економiчну цiннiсть;

     d) права на iнтелектуальну i промислову власнiсть, особливо, але не виключно: авторськi права, права на об`єкти промислової власностi, такi як патенти, торговi знаки, промисловi зразки та моделi, технологiчнi процеси, "ноу-хау", промисловi таємницi, торговi назви та "гудвiл";

     e) концесiї на розвiдування або видобування природних ресурсiв.

     2. Термiн "iнвестор" означає:

     а) будь-яку фiзичну особу, яка є громадянином однiєї Договiрної Сторони та здiйснює iнвестицiю на територiї iншої Договiрної Сторони;

     b) будь-яку юридичну особу або комерцiйну компанiю, органiзацiю, чи дiлову асоцiацiю, засновану вiдповiдно до законодавства однiєї Договiрної Сторони, та яка розташована на територiї однiєї Договiрної Сторони та здiйснює iнвестицiю на територiї iншої Договiрної Сторони;

     c) будь-яку юридичну особу або органiзацiю, засновану вiдповiдно до законодавства однiєї Договiрної Сторони або третьої держави, та яка знаходиться пiд безпосереднiм визначальним контролем iнвесторiв, зазначених вище у параграфах (а) або (b).

     3. Термiн "доходи" означає будь-якi суми, одержанi вiд iнвестицiї, та зокрема, але не виключно, прибутки, вiдсотки, прирiст капiталу, дивiденди, "роялтi", лiцензiйнi та iншi платежi.

     4. Термiн "вiдчуження" охоплює також нацiоналiзацiю та будь-якi iншi примусовi заходи однiєї Договiрної Сторони, якi мають еквiвалентнi вiдчуженню наслiдки вiдносно iнвестицiй iнвесторiв iншої Договiрної Сторони.

     5. Термiн "територiя" означає державну територiю кожної з Договiрних Сторiн.

     6. "Без безпiдставної затримки" означає - з додержанням загальноприйнятного промiжку часу, необхiдного для виконання необхiдних формальностей, пов`язаних з грошовими переказами. Вiн починається в день подання заяви на грошовий переказ i може тривати не бiльше одного мiсяця.

Стаття 2
Сприяння та захист iнвестицiй

     1. Кожна Договiрна Сторона на своїй територiї сприяє, наскiльки це можливо, iнвестицiям iнвесторiв iншої Договiрної Сторони, дозволяє такi iнвестицiї вiдповiдно до свого законодавства та в кожному випадку забезпечує таким iнвестицiям рiвноправний режим.

     2. Iнвестицiї, здiйсненi вiдповiдно до пункту 1 статтi 1, та всi доходи, отриманi вiд них, користуються повним захистом згiдно з цiєю Угодою. Такий же захист застосовується, не зашкоджаючи положенням пункту 1, також до доходiв, отриманих вiд реiнвестування таких доходiв. Будь-якi змiни форми, в якiй активи iнвестованi або реiнвестованi, включаючи легiтимне розширення, змiну або трансформацiю iнвестицiй, здiйснену згiдно з законодавством вiдповiдної Договiрної Сторони, не впливають на їх правовий статус як iнвестицiй.

Стаття 3
Режим iнвестування

     1. Кожна Договiрна Сторона надає iнвесторам iншої Договiрної Сторони режим не менш сприятливий нiж той, який вона надає своїм власним iнвесторам та їх iнвестицiям або iнвесторам будь-якої третьої Держави та їх iнвестицiям.

     2. Положення пункту 1 цiєї статтi не можуть розглядатися як зобов'язуючi одну Договiрну Сторону поширювати на iнвесторiв iншої Договiрної Сторони та їх iнвестицiї iснуючi або майбутнi вигоди вiд будь-якого режиму, преференцiї або привiлеї, що походять з:

     а) будь-якого митного союзу, спiльного ринку, зони вiльної торгiвлi або членства в економiчному спiвтовариствi;

     b) будь-якої мiжнародної угоди, мiжнародної домовленостi або внутрiшнього законодавства щодо оподаткування;

     c) будь-якого правила для спрощення прикордонних економiчних зв`язкiв.

Стаття 4
Компенсацiя за вiдчуження

     1. Iнвестицiї, здiйсненi iнвесторами однiєї з Договiрних Сторiн, не пiдлягатимуть вiдчуженню на територiї iншої Договiрної Сторони, за винятком як задля суспiльних iнтересiв, з належним додержанням судочинства та виплатою вiдповiдної компенсацiї.

     2. Така компенсацiя має дорiвнювати дiйснiй вартостi iнвестицiї, встановленiй безпосередньо перед або на момент, коли рiшення вiдносно вiдчуження було проголошено або стало загальновiдомим у залежностi вiд того, що вiдбулось ранiше. Ринкова вартiсть iнвестицiй визначається згiдно з дiючою мiжнародною практикою, беручи до уваги, зокрема, iнвестований капiтал, його змiнену вартiсть, пiдвищення вартостi, поточнi доходи, гудвiл та iншi важливi фактори. У випадку, коли виплата компенсацiйних платежiв затримується, компенсацiя має бути сплачена у сумi, яка не робить положення iнвестора менш сприятливим нiж те, яке вiн мiг би мати, якщо компенсацiя була б сплачена в момент вiдчуження. Компенсацiя повинна включати вiдсотки за загальним ринковим курсом, але не нижчим, нiж iснуючий курс LIBOR або рiвнозначний йому, з дати вiдчуження до дати платежу. Остаточно визначена сума компенсацiї сплачується iнвестору негайно у вiльно конвертованiй валютi та переказується без затримки. Положення щодо визначення та сплати компенсацiї повиннi бути розробленi вiдповiдним чином не пiзнiше моменту вiдчуження.

     3. У випадку, коли одна Договiрна Сторона вiдчужує майно компанiї, яка розглядається як компанiя цiєї Договiрної Сторони вiдповiдно до цiлей пункту 2 статтi 1 цiєї Угоди, та в якiй iнвестор iншої Договiрної Сторони має власнi акцiї, застосовуватимуться положення пункту 1 для забезпечення належної компенсацiї цьому iнвестору.

     4. Iнвестор має право на перегляд правомiрностi акту вiдчуження компетентними органами Договiрної Сторони, яка здiйснила вiдчуження.

     5. Iнвестор має право на перегляд суми компенсацiї та методiв платежу компетентними органами Договiрної Сторони, яка здiйснила вiдчуження, або мiжнародним арбiтражним судом вiдповiдно до статтi 9 цiєї Угоди.

Стаття 5
Компенсацiя за втрати або збитки

     1. Iнвестори однiєї з Договiрних Сторiн, iнвестицiї яких у результатi вiйни, збройного конфлiкту, надзвичайного стану, революцiї, громадського безладдя, повстання, заворушень або подiбних подiй на територiї iншої Договiрної Сторони понесли втрати або збитки, мають право на такий режим реституцiй вiдшкодування збиткiв, компенсацiї або iншого врегулювання, який iнша Договiрна Сторона забезпечує власним iнвесторам або iнвесторам з третiх країн у залежностi вiд того, який з цих режимiв є бiльш сприятливим для iнвестора, що постраждав вiд вищезазначених обставин.

     2. Незалежно вiд положень пункту 1 цiєї статтi, iнвестори однiєї з Договiрних Сторiн, якi на основi перелiчених у цьому пунктi подiй несуть на територiї iншої Договiрної Сторони витрати або збитки, що випливають з:

     а) конфiскацiї всiєї або частини власностi вiйськовими силами або органами влади цiєї Договiрної Сторони, або

     b) знищення всiєї або частини власностi вiйськовими силами або органами влади цiєї Договiрної Сторони,

     якi не викликанi вiйськовими дiями або надзвичайним положенням, мають право на негайну реституцiю, а у вiдповiдних випадках - негайну компенсацiю за втрати i збитки. Викликанi цим платежi є вiльноконвертованi i сплачуються без безпiдставної затримки.

Стаття 6
Перекази

     1. Кожна Договiрна Сторона гарантує iнвесторам iншої Договiрної Сторони вiльний переказ у вiльно конвертованiй валютi та без безпiдставної затримки, платежiв, пов'язаних з iнвестицiями, зокрема, але не виключно:

     а) капiталу та будь-яких додаткових сум для пiдтримки або розширення iнвестицiї;

     b) сум, призначених для покриття витрат, пов'язаних з управлiнням iнвестицiєю;

     c) доходiв;

     d) оплат позики;

     е) надходжень вiд повної або часткової лiквiдацiї або продажу iнвестицiї;

     f) компенсацiї вiдповiдно до статей 4 i 5 цiєї Угоди;

     g) платежiв, що виникають з урегулювання спорiв.

     2. Платежi, зазначенi в цiй статтi, здiйснюються по обмiнних курсах, якi дiють на дату переказу на територiї Договiрної Сторони, з якої здiйснюється переказ.

     3. Курс обмiну має визначатись на основi ринкового обмiнного курсу, який дiє на територiях кожної з Договiрних Сторiн, або встановленого вiдповiдною банкiвською системою на територiях кожної з Договiрних Сторiн. Банкiвськi збори мають бути обгрунтованими та адекватними.

Стаття 7
Суброгацiя

     Якщо Договiрна Сторона або уповноважена нею iнституцiя (Сторона-Гарант) здiйснює платежi своєму iнвестору згiдно з гарантiєю по iнвестицiї на територiї iншої Договiрної Сторони (Сторона-Господар), Сторона-Господар, не зашкоджаючи правам iнвесторiв Сторони-Гаранта згiдно зi статтею 9 цiєї Угоди та правам Сторони-Гаранта згiдно зi статтею 10 цiєї Угоди, визнаватиме передачу Сторонi-Гаранту всiх прав та вимог цього iнвестора вiдповiдно до законодавства або згiдно iз законними угодами. Сторона-Господар також визнаватиме, що Сторона-Гарант надає право, як суброгацiю, користуватися всiма правами в такому ж обсязi, як їх попередник. Вiдносно переказу платежiв Договiрнiй Сторонi, зацiкавленiй у придбаннi таких прав, застосовуватимуться вiдповiдно статтi 4, 5 та 6 цiєї Угоди.

Стаття 8
Iншi зобов'язання

     1. Якщо законодавство будь-якої з Договiрних Сторiн або зобов'язання згiдно з мiжнародним правом, якi iснують або будуть встановленi надалi мiж Договiрними Сторонами на додаток до цiєї Угоди, мiстять будь-яке загальне або спецiальне правило, яке надає iнвестицiям iнвесторiв iншої Договiрної Сторони режим бiльш сприятливий, нiж передбачений цiєю Угодою, таке правило застосовуватиметься у тих обсягах, якi є бiльш сприятливими в порiвняннi з цiєю Угодою.

     2. Кожна Договiрна Сторона має дотримуватись договiрних зобов'язань, якi вона взяла на себе вiдносно iнвесторiв iншої Договiрної Сторони стосовно iнвестицiй, схвалених нею на своїй територiї.

Стаття 9
Вирiшення iнвестицiйних спорiв

     1. Будь-який спiр вiдносно iнвестицiї, який може виникнути мiж однiєю Договiрною Стороною та iнвестором iншої Договiрної Сторони буде, наскiльки це можливо, вирiшуватись шляхом переговорiв мiж сторонами спору.

     2. Якщо спiр вiдповiдно до параграфа 1 не може бути вирiшений протягом трьох мiсяцiв вiд отримання письмового повiдомлення з точним викладенням позицiї щодо предмету спору, то спiр за вимогою Договiрної Сторони або iнвестора iншої Договiрної Сторони вирiшуватиметься за наступною процедурою:

     а) вирiшення або арбiтражне судочинство у Мiжнародному Центрi для Вирiшення Iнвестицiйних Спорiв, заснованому вiдповiдно до Конвенцiї про Вирiшення Iнвестицiйних Спорiв мiж Державами та Громадянами iнших Держав, вiдкритої до пiдписання у Вашiнгтонi 18 березня 1965 року. У випадку арбiтражного судочинства кожна Договiрна Сторона, згiдно з цiєю Угодою, погоджується на передачу такого спору до Центру та визнає арбiтражне рiшення остаточним навiть без наявностi окремої арбiтражної угоди мiж Договiрною Стороною та iнвестором. Ця згода мiстить вiдмову вiд вимоги того, що застосованi внутрiшньодержавнi адмiнiстративнi чи судовi процедури були вичерпанi; або

     b) передача до Арбiтражного Трибуналу, що складається з трьох арбiтрiв, вiдповiдно до арбiтражних правил UNCITRAL з останнiм доповненням, прийнятим обома Договiрними Сторонами на момент подання вимоги про початок процедури арбiтражу.

     У випадку передачi спору до Арбiтражного Трибуналу кожна Договiрна Сторона, згiдно з цiєю Угодою, погоджується на це навiть без наявностi арбiтражної угоди мiж Договiрною Стороною та iнвестором.

     3. Арбiтражне рiшення згiдно з п.2а або п.2b є остаточним та обов'язковим; воно виконуватиметься вiдповiдно до чинного нацiонального законодавства.

     Кожна Договiрна Сторона забезпечує визнання та введення в дiю рiшення арбiтражного суду згiдно iз своїми вiдповiдними законами та правилами.

     4. Договiрна Сторона, яка є стороною спору, не буде на будь-якому етапi вирiшення або арбiтражного судочинства, або введення в дiю арбiтражного рiшення висувати заперечення, що iнвестор, який є iншою стороною спору, вже отримав гарантiю щодо вiдшкодування всiх або деяких своїх збиткiв.

Стаття 10
Спори мiж Договiрними Сторонами

     1. Спори мiж Договiрними Сторонами, пов'язанi з тлумаченням або застосуванням цiєї Угоди, будуть, наскiльки це можливо, вирiшуватися шляхом дружнiх переговорiв.

     2. Якщо спiр вiдповiдно до пункту 1 не може бути вирiшений протягом трьох мiсяцiв, то за вимогою однiєї з Договiрних Сторiн вiн передається до Арбiтражного Суду.

     3. Такий Арбiтражний Суд створюється для кожного конкретного випадку наступним чином: кожна Договiрна Сторона призначає одного члена Суду, i цi два члени Суду мають дiйти згоди щодо громадянина третьої держави як Голови. Два члени Суду призначаються протягом двох мiсяцiв вiд дати, коли одна Договiрна Сторона поiнформувала iншу про те, що вона має намiр передати спiр до Арбiтражного Суду. Голова має призначатися протягом двох наступних мiсяцiв.

     4. Якщо строки, зазначенi в пунктi 3, не дотримуються, то кожна з Договiрних Сторiн може, в разi вiдсутностi будь-якої iншої домовленостi, звернутися до Президента Мiжнародного Суду з проханням зробити необхiднi призначення. Якщо Президент Мiжнародного Суду є громадянином однiєї з Договiрних Сторiн, або якщо вiн з будь-якої iншої причини не може виконувати згадану функцiю, то Вiце-Президент, або у випадку будь-якої перешкоди, член Мiжнародного Суду, наступний за старшинством, запрошується на тих же умовах зробити необхiднi призначення.

     5. Арбiтражний Суд встановлює свої власнi правила процедури.

     6. Арбiтражний Суд приймає рiшення на основi цiєї Угоди i загальновизнаних норм мiжнародного права. Рiшення приймаються бiльшiстю голосiв i є остаточними та обов'язковими.

     7. Кожна Договiрна Сторона несе витрати щодо своїх власних арбiтрiв та щодо законного представництва в арбiтражному процесi. Витрати щодо Голови, а також iншi витрати нестимуться в рiвних частинах обома Договiрними Сторонами. Однак, суд може в своєму рiшеннi визначити iнший розподiл витрат.

Стаття 11
Застосування цiєї Угоди

     1. Ця Угода застосовується до iнвестицiй, здiйснених або якi будуть здiйсненi iнвесторами однiєї Договiрної Сторони згiдно з законодавством iншої Договiрної Сторони на її територiї як до, так i пiсля набуття чинностi цiєю Угодою.

     2. Положення цiєї Угоди, якi вступатимуть в протирiччя з майбутнiми нормативними актами Європейського Союзу, припиняють свою дiю.

     3. У необхiдних випадках мiж Договiрними Сторонами будуть проводитись консультацiї з питань, згаданих у пунктi 2 цiєї статтi.

Стаття 12
Набуття чинностi та тривалiсть

     1. Ця Угода пiдлягає ратифiкацiї i набуває чинностi в перший день третього мiсяця, який йде за мiсяцем, протягом якого було здiйснено обмiн ратифiкацiйними грамотами.

     2. Ця Угода дiятиме протягом десяти рокiв. По завершеннi цього строку вона залишається чинною на невизначений термiн та може бути денонсована будь-якою з Договiрних Сторiн шляхом письмового повiдомлення по дипломатичних каналах. З моменту надання такого повiдомлення Угода залишається чинною протягом дванадцяти мiсяцiв.

     3. Вiдносно iнвестицiй, здiйснених до дати завершення дiї цiєї Угоди, положення Статей 1-10 цiєї Угоди залишаються дiйсними протягом подальшого перiоду в десять рокiв.

     Здiйснено в м.Грацi 8 листопада 1996 р. у двох примiрниках, кожний українською та нiмецькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

За Україну

За Республiку Австрiя