КОНВЕНЦIЯ

мiж Урядом України i Урядом Iталiйської Республiки про уникнення подвiйного оподаткування доходiв i капiталу та попередження податкових ухилень

     Уряд України i Уряд Iталiйської Республiки,

     бажаючи укласти Конвенцiю про уникнення подвiйного оподаткування доходiв i капiталу та попередження податкових ухилень домовились про таке:

Стаття 1
Особи, до яких застосовується Конвенцiя

     Ця Конвенцiя застосовується до осiб, якi є резидентами однiєї або обох Договiрних Держав.

Стаття 2
Податки, на якi поширюється Конвенцiя

     1. Ця Конвенцiя поширюється на податки на доходи i на капiтал, що стягуються вiд iменi Договiрної Держави або її полiтико-адмiнiстративних пiдроздiлiв чи мiсцевих органiв влади незалежно вiд способу їх стягнення.

     2. Податками на доходи i на капiтал вважаються всi податки, що стягуються iз загального доходу, загальної суми капiталу, або з елементiв доходу чи капiталу, включаючи податки на доходи вiд вiдчужування рухомого або нерухомого майна та податки на загальну суму заробiтної плати або платнi, сплачуваних пiдприємством, а також податки на прирiст капiталу.

     3. Iснуючими податками, на якi поширюється ця Конвенцiя, зокрема, є:

     а) в Українi:

     (i) податок на прибуток пiдприємств;

     (ii) прибутковий податок з громадян

     незалежно вiд того, зiбранi вони утриманням у джерела чи нi (надалi "український податок");

     b) в Iталiї:

     (i) персональний прибутковий податок;

     (ii) корпоративний прибутковий податок;

     (iii) мiсцевий податок на доход;

     (iv) податок на чисту вартiсть пiдприємства

     незалежно вiд того, зiбранi вони утриманням у джерела чи нi (надалi "iталiйський податок").

     4. Ця Конвенцiя поширюється також на будь-якi iдентичнi або подiбнi по сутi податки, якi справляються кожною Договiрною Державою пiсля дати пiдписання цiєї Конвенцiї в доповнення або замiсть iснуючих податкiв. Компетентнi органи Договiрних Держав повiдомляють один одного про будь-якi iстотнi змiни, що вiдбуваються в їх законодавствах щодо оподаткування.

Стаття 3
Загальнi визначення

     1. Для цiлей цiєї Конвенцiї, якщо iз контексту не випливає iнше:

     а) термiн "Україна" означає територiю України, її континентальний шельф i її виключну (морську) економiчну зону, включаючи будь-яку територiю за межами територiального моря України, яка вiдповiдно до мiжнародного права визначається або може бути в подальшому визначена за законами України як територiя, в межах якої можуть здiйснюватись права України стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсiв;

     b) термiн "Iталiя" означає Республiку Iталiю i включає будь-яку територiю за межами територiальних вод Iталiї, яка вiдповiдно до законiв Iталiї стосовно розвiдки i видобутку природних ресурсiв може бути визначена як територiя, в межах якої можуть здiйснюватись права Iталiї стосовно морського дна i надр та природних ресурсiв;

     c) термiни "Договiрна Держава" i "друга Договiрна Держава" означають залежно вiд контексту Україну або Iталiю;

     d) термiн "особа" включає фiзичну особу, компанiю та будь-яке iнше об'єднання осiб;

     е) термiн "компанiя" означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку органiзацiю, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання;

     f) термiни "пiдприємство Договiрної Держави" та "пiдприємство другої Договiрної Держави" означають вiдповiдно пiдприємство, що керується резидентом Договiрної Держави, та пiдприємство, що керується резидентом другої Договiрної Держави;

     g) термiн "мiжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським або повiтряним судном, що експлуатується пiдприємством Договiрної Держави, за винятком тих випадкiв, коли морське або повiтряне судно експлуатується виключно мiж пунктами в другiй Договiрнiй Державi;

     h) термiн "громадянин" означає:

     (i) фiзичну особу, яка має громадянство Договiрної Держави;

     (ii) усi юридичнi особи, партнерства i асоцiацiї, що одержують свiй статус як такий за чинним законодавством Договiрної Держави;

     i) термiн "компетентний орган" означає:

     (i) стосовно України - Мiнiстерство фiнансiв України або його повноважного представника; i

     (ii) стосовно Iталiї - Мiнiстерство фiнансiв Iталiї.

     2. При застосуваннi цiєї Конвенцiї Договiрною Державою будь-який термiн, не визначений у нiй, буде мати те значення, якщо з контексту не випливає iнше, яке вiн має згiдно з законодавством цiєї Держави щодо податкiв, на якi поширюється ця Конвенцiя.

Стаття 4
Резидент

     1. Для цiлей цiєї Конвенцiї термiн "резидент однiєї Договiрної Держави" означає особу, яка за законодавством цiєї Держави пiдлягає оподаткуванню в нiй на пiдставi постiйного мiсця проживання, постiйного мiсцеперебування, мiсця управлiння, мiсця реєстрацiї або будь-якого iншого аналогiчного критерiю. Але цей термiн не включає жодну особу, яка пiдлягає оподаткуванню в цiй Державi лише стосовно доходiв iз джерел у цiй Державi, або стосовно капiталу, що знаходиться в нiй.

     2. У разi, коли вiдповiдно до положень пункту 1 цiєї статтi фiзична особа є резидентом обох Договiрних Держав, її статус визначається таким чином:

     а) вона вважається резидентом тiєї Договiрної Держави, де вона має постiйне житло; якщо вона має постiйне житло в обох Договiрних Державах, вона вважається резидентом тiєї Договiрної Держави, в якiй вона має бiльш тiснi особистi й економiчнi зв'язки (центр життєвих iнтересiв);

     b) якщо Договiрна Держава, в якiй особа має центр життєвих iнтересiв, не може бути визначена або коли вона не має постiйного житла в жоднiй з Договiрних Держав, вона вважається резидентом тiєї Договiрної Держави, де вона звичайно проживає;

     c) якщо вона звичайно проживає в обох Договiрних Державах або коли вона звичайно не проживає в жоднiй з них, вона вважається резидентом тiєї Договiрної Держави, громадянином якої вона є;

     d) якщо вона є громадянином обох Договiрних Держав або якщо вона не є громадянином жодної з них, компетентнi органи Договiрних Держав вирiшують це питання за взаємною згодою.

     3. У разi, коли вiдповiдно до положень пункту 1 цiєї статтi особа, що не є фiзичною особою, є резидентом обох Договiрних Держав, вона буде вважатися резидентом тiєї Договiрної Держави, в якiй розмiщено її фактичний керiвний орган.

Стаття 5
Постiйне представництво

     1. Для цiлей цiєї Конвенцiї термiн "постiйне представництво" означає постiйне мiсце пiдприємницької дiяльностi, через яке повнiстю або частково здiйснюється пiдприємницька дiяльнiсть пiдприємства.

     2. Термiн "постiйне представництво", зокрема, включає:

     a) мiсце управлiння;

     b) вiддiлення;

     c) контору;

     d) фабрику;

     e) майстерню;

     f) шахту, кар'єр або будь-яке iнше мiсце видобутку природних ресурсiв;

     g) будiвельний майданчик або конструкцiю, або монтажний об'єкт, якщо вони iснують бiльше дванадцяти мiсяцiв.

     3. Термiн "постiйне представництво" вважається таким, що включає:

     а) використання споруд виключно з метою зберiгання, демонстрацiї або поставки товарiв чи виробiв, що належать пiдприємству;

     b) утримання запасiв товарiв або виробiв, що належать пiдприємству, виключно з метою зберiгання, демонстрацiї або поставки;

     c) утримання запасiв товарiв або виробiв, що належать пiдприємству, виключно з метою переробки iншим пiдприємством;

     d) утримання постiйного мiсця пiдприємницької дiяльностi виключно з метою закупiвлi товарiв чи виробiв або для збирання iнформацiї для пiдприємства;

     e) утримання постiйного мiсця пiдприємницької дiяльностi виключно з метою реклами, надання iнформацiї, для проведення наукових дослiджень або для будь-якої подiбної дiяльностi пiдготовчого чи допомiжного характеру.

     4. Особа, яка дiє у Договiрнiй Державi вiд iменi пiдприємства другої Договiрної Держави, - iнша нiж агент з незалежним статусом, до якого застосовується пункт 5 цiєї статтi, - повинна вважатись як така, що створює постiйне представництво у першiй згаданiй Державi, якщо вона має i звичайно використовує у цiй Державi повноваження укладати контракти вiд iменi пiдприємства, якщо тiльки така дiяльнiсть не обмежена купiвлею товарiв або виробiв для пiдприємства.

     5. Пiдприємство Договiрної Держави не розглядається як таке, що має постiйне представництво в другiй Договiрнiй Державi лише в разi, якщо воно здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у цiй другiй Державi через брокера, комiсiонера чи будь-якого iншого агента з незалежним статусом за умови, що цi особи дiють у межах своєї звичайної дiяльностi.

     6. Той факт, що компанiя, яка є резидентом Договiрної Держави, контролює чи контролюється компанiєю, що є резидентом другої Договiрної Держави або яка здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у цiй другiй Державi (через постiйне представництво або будь-яким iншим чином), сам по собi не перетворює одну з цих компанiй у постiйне представництво другої.

Стаття 6
Доходи вiд нерухомого майна

     1. Доходи, що одержуються резидентом Договiрної Держави вiд нерухомого майна (включаючи доходи вiд сiльського i лiсового господарства), яке розташоване в другiй Договiрнiй Державi, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Термiн "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке вiн має у законодавствi Договiрної Держави, в якiй розташоване майно, що розглядається. Цей термiн повинен у будь-якому випадку включати майно, допомiжне щодо нерухомого майна, худобу i обладнання, яке використовується в сiльському i лiсовому господарствi, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власностi. Узуфрукт нерухомого майна i права на перемiннi або фiксованi платежi як компенсацiя за розробку або право на розробку мiнеральних запасiв, джерел та iнших природних ресурсiв також розглядається як "нерухоме майно". Морськi i повiтрянi судна не вважаються нерухомим майном.

     3. Положення пункту 1 цiєї статтi будуть застосовуватись до доходiв, що одержуються вiд прямого використання, здавання в оренду або використання нерухомого майна у будь-якiй iншiй формi.

     4. Положення пунктiв 1 i 3 цiєї статтi застосовуються також до доходiв вiд нерухомого майна пiдприємства i до доходiв вiд нерухомого майна, що використовується для здiйснення незалежних особистих послуг.

Стаття 7
Прибуток вiд пiдприємницької дiяльностi

     1. Прибуток пiдприємства Договiрної Держави оподатковується лише в цiй Державi, якщо тiльки це пiдприємство не здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване в нiй постiйне представництво. Якщо пiдприємство здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть таким чином, то прибуток пiдприємства може оподатковуватись у другiй Державi, але тiльки стосовно тiєї частини, яка стосується цього постiйного представництва.

     2. З урахуванням положень пункту 3 цiєї статтi, якщо пiдприємство Договiрної Держави здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване там постiйне представництво, то в кожнiй Договiрнiй Державi до такого постiйного представництва вiдноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим i самостiйним пiдприємством, зайнятим такою ж або аналогiчною дiяльнiстю за таких же або аналогiчних умов i дiяло цiлком незалежно вiд пiдприємства, постiйним представництвом якого воно є.

     3. При визначеннi прибутку постiйного представництва допускається вiднiмання витрат, понесених для цiлей постiйного представництва, включаючи управлiнськi та загальноадмiнiстративнi витрати, понесенi таким чином, як у Державi, де розташоване постiйне представництво, так i за її межами. Однак такi вирахування не дозволяються стосовно сум, що сплачуються (iнакше, нiж покриття витрат, що дiйсно мали мiсце) постiйним представництвом пiдприємству або будь-якому iншому його пiдроздiлу як роялтi, гонорар або iншi подiбнi платежi за користування патентами або iншими правами, або як комiсiйнi за наданi особливi послуги чи управлiння, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану пiдприємством постiйному представництву.

     4. В мiру того, як визначення у Договiрнiй Державi вiдповiдно до її законодавства прибутку, що стосується постiйного представництва, на базi пропорцiйного розподiлу загальної суми прибутку пiдприємства його рiзним пiдроздiлам, є звичайною практикою, нiщо в пунктi 2 цiєї статтi не буде перешкоджати цiй Договiрнiй Державi визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподiлу, як це диктується практикою; обраний спосiб розподiлу, однак, повинен бути таким, що його результат буде у вiдповiдностi до принципiв, що мiстяться у цiй статтi.

     5. Нiякий прибуток не вiдноситься до постiйного представництва на пiдставi звичайної закупiвлi постiйним представництвом товарiв або виробiв для пiдприємства.

     6. Для цiлей попереднiх пунктiв прибуток, що вiдноситься до постiйного представництва, визначається щорiчно одним i тим же методом, якщо тiльки немає достатньої i вагомої причини для його змiни.

     7. Якщо прибуток включає види доходiв, якi розглядаються окремо в iнших статтях цiєї Конвенцiї, положення цих статей не будуть зачiпатися положеннями цiєї статтi.

Стаття 8
Мiжнародний транспорт

     1. Прибутки, одержанi пiдприємством Договiрної Держави вiд експлуатацiї морських або повiтряних суден у мiжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в цiй Державi.

     2. Положення пункту 1 будуть також застосовуватись до прибуткiв вiд участi у пулi, спiльному пiдприємствi або мiжнародному експлуатацiйному агентствi.

Стаття 9
Асоцiйованi пiдприємства

     У разi, коли:

     а) пiдприємство Договiрної Держави прямо або посередньо бере участь у керiвництвi, контролi або капiталi пiдприємства другої Договiрної Держави, або

     b) однi й тi ж особи прямо або посередньо беруть участь у керiвництвi, контролi або капiталi пiдприємства однiєї Договiрної Держави i пiдприємства другої Договiрної Держави,

     i в кожному випадку мiж двома пiдприємствами в їх комерцiйних i фiнансових взаємовiдносинах створюються або встановлюються умови, вiдмiннi вiд тих, якi мали б мiсце мiж двома незалежними пiдприємствами, тодi будь-який прибуток, який мiг би бути нарахований одному з них, але з причин наявностi цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договiрною Державою до прибутку цього пiдприємства i вiдповiдно оподаткований.

Стаття 10
Дивiденди

     1. Дивiденди, що сплачуються компанiєю, яка є резидентом Договiрної Держави, резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Однак такi дивiденди можуть також оподатковуватись у Договiрнiй Державi, резидентом якої є компанiя, що сплачує дивiденди, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо одержувач фактично має право на дивiденди, то податок, що стягується, не повинен перевищувати:

     а) 5 вiдсоткiв валової суми дивiдендiв, якщо право на дивiденди фактично має компанiя (на вiдмiну вiд партнерства) i ця компанiя є власником принаймнi 20 вiдсоткiв капiталу компанiї, яка сплачує дивiденди;

     b) 15 вiдсоткiв валової суми дивiдендiв у всiх iнших випадках.

     Компетентнi органи Договiрних Держав за взаємною згодою встановлять порядок застосування таких обмежень.

     Цей пункт не зачiпає оподаткування компанiї стосовно прибуткiв, iз яких виплачуються дивiденди.

     3. Термiн "дивiденди" при використаннi в цiй статтi означає доход вiд акцiй чи iнших прав, якi не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, також як доход вiд iнших корпоративних прав, який пiдлягає такому ж оподаткуванню, як доходи вiд акцiй вiдповiдно до податкового законодавства Держави, резидентом якої є компанiя, що розподiляє прибуток.

     4. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на дивiденди, яка є резидентом Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi, резидентом якої є компанiя, що сплачує дивiденди, через розташоване в нiй постiйне представництво, або надає в цiй другiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої в нiй постiйної бази, i холдiнг, стосовно якого сплачуються дивiденди, дiйсно вiдноситься до таких постiйного представництва або постiйної бази. В такому випадку такi види доходiв оподатковуються у цiй другiй Договiрнiй Державi вiдповiдно до її власного законодавства.

     5. У разi, коли компанiя, яка є резидентом однiєї Договiрної Держави, одержує прибуток або доходи з другої Договiрної Держави, ця друга Держава не може стягувати будь-яких податкiв на дивiденди, що сплачуються компанiєю, за винятком, коли цi дивiденди сплачуються резиденту цiєї другої Держави, або якщо холдiнг, стосовно якого сплачуються дивiденди, дiйсно вiдноситься до постiйного представництва або постiйної бази, розташованих у цiй другiй Державi, i не може оподатковувати нерозподiлений прибуток компанiї, навiть якщо дивiденди сплачуються або нерозподiлений прибуток складається повнiстю або частково з прибутку або доходу, що утворюються у цiй другiй Державi.

Стаття 11
Проценти

     1. Проценти, що виникають у Договiрнiй Державi i сплачуються резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Однак такi проценти можуть також оподатковуватись у тiй Договiрнiй Державi, в якiй вони виникають, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 вiдсоткiв вiд валової суми процентiв. Компетентнi органи Договiрних Держав за взаємною згодою встановлюють спосiб застосування такого обмеження.

     3. Незважаючи на положення пункту 2, проценти, що виникають у Договiрнiй Державi, будуть звiльнятись вiд оподаткування у цiй Державi, якщо:

     а) платником процентiв є Уряд цiєї Договiрної Держави або її мiсцевий орган влади; або

     b) проценти сплачуються Уряду другої Договiрної Держави або її мiсцевому органу влади, або будь-якому агентству або органу (включаючи фiнансовi установи), який є повною власнiстю цiєї другої Договiрної Держави або її мiсцевого органу влади; або

     c) проценти сплачуються будь-якому iншому агентству або органу (включаючи фiнансовi установи), за позичку, яку було зроблено на виконання угоди, укладеної мiж Урядами Договiрних Держав.

     4. Термiн "проценти" при використаннi в цiй статтi означає доход вiд урядових цiнних паперiв, облiгацiй або боргових вимог, незалежно вiд iпотечного забезпечення i незалежно вiд права на участь у прибутках, боргових вимог будь-якого виду, так само як i усi iншi доходи, прирiвнянi податковим законодавством Держави, в якiй вони виникають, до доходiв, отримуваних вiд надання грошей у позичку.

     5. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом однiєї Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi, в якiй виникають проценти, через розташоване там постiйне представництво або надає в цiй другiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої там постiйної бази, i боргова вимога, на пiдставi якої сплачуються проценти, дiйсно вiдноситься до такого постiйного представництва або постiйної бази. У такому випадку проценти оподатковуються у цiй iншiй Державi вiдповiдно до її власного законодавства.

     6. Вважається, що проценти виникають у Договiрнiй Державi, якщо платником є сама Держава, її полiтико-адмiнiстративний пiдроздiл, мiсцевi органи влади або резидент цiєї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно вiд того, є вона резидентом Договiрної Держави чи нi, має в Договiрнiй Державi постiйне представництво або постiйну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованiсть, по якiй сплачуються проценти, i витрати по сплатi цих процентiв несе постiйне представництво або постiйна база, то вважається, що такi проценти виникають у Державi, в якiй розташоване постiйне представництво або постiйна база.

     7. Якщо з причин особливих вiдносин мiж платником i особою, яка фактично має право на проценти, або мiж ними обома i будь-якою третьою особою, сума сплачуваних процентiв, що стосується боргової вимоги, на пiдставi якої вона сплачується, перевищує з будь-яких причин суму, яка була б погоджена мiж платником i особою, яка фактично має право на одержання процентiв, при вiдсутностi таких вiдносин, положення цiєї статтi будуть застосовуватись тiльки до останньої згаданої суми процентiв. У такому випадку надмiрна частина платежу, як i ранiше, пiдлягає оподаткуванню вiдповiдно до законодавства кожної Договiрної Держави з належним урахуванням iнших положень цiєї Конвенцiї.

Стаття 12
Роялтi

     1. Роялтi, якi виникають у Договiрнiй Державi i сплачуються резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Договiрнiй Державi.

     2. Однак такi роялтi можуть також оподатковуватись у Договiрнiй Державi, в якiй вони виникають, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо одержувач фактично має право на роялтi, податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 7 вiдсоткiв валової суми роялтi.

     Компетентнi органи Договiрних Держав за взаємною згодою встановлюють спосiб застосування такого обмеження.

     3. Термiн "роялтi" при використаннi в цiй статтi означає платежi будь-якого виду, що одержуються як вiдшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на лiтературнi твори, твори мистецтва або науки, включаючи кiнематографiчнi фiльми, будь-якi фiльми або плiвки для радiомовлення чи телебачення, будь-якi патенти, торговi марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за iнформацiю, що стосується промислового, комерцiйного або наукового досвiду.

     4. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi не застосовуються, якщо фактичний власник роялтi, який є резидентом однiєї Договiрної Держави, проводить пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi, в якiй виникають роялтi, через розташоване там постiйне представництво, або надає в цiй другiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої там постiйної бази, i право або майно, стосовно яких сплачуються роялтi, дiйсно пов'язанi з цим постiйним представництвом чи постiйною базою. У такому випадку такi роялтi оподатковуються у цiй iншiй Договiрнiй Державi вiдповiдно до її власного законодавства.

     5. Вважається, що роялтi виникають у Договiрнiй Державi, якщо платником є сама Держава, її полiтико-адмiнiстративний пiдроздiл, мiсцевi органи влади або резидент цiєї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялтi, незалежно вiд того, є вона резидентом Договiрної Держави чи нi, має у Договiрнiй Державi постiйне представництво або постiйну базу, i право або майно, стосовно яких виникло зобов'язання сплатити роялтi, дiйсно пов'язанi з цим постiйним представництвом чи постiйною базою, i витрати по сплатi цих роялтi несе постiйне представництво або постiйна база, то вважається, що такi роялтi виникають у Державi, в якiй розташоване постiйне представництво або постiйна база.

     6. Якщо з причин особливих вiдносин мiж платником i фактичним власником, або мiж ними обома i будь-якою третьою особою, сума роялтi, яка вiдноситься до використання, права або iнформацiї, на пiдставi яких вони сплачуються, перевищує, з будь-яких причин, суму, яка була б узгоджена мiж платником i фактичним власником, за вiдсутнiстю таких вiдносин, положення цiєї статтi будуть застосовуватись тiльки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмiрна частина платежу, як i ранiше, пiдлягає оподаткуванню вiдповiдно до законодавства кожної Договiрної Держави, з належним урахуванням iнших положень цiєї Конвенцiї.

Стаття 13
Доходи вiд вiдчужування майна

     1. Доходи вiд вiдчужування нерухомого майна, як воно визначено у пунктi 2 статтi 6 цiєї Конвенцiї, можуть оподатковуватись у тiй Договiрнiй Державi, в якiй воно розташоване.

     2. Доходи, одержуванi резидентом Договiрної Держави вiд вiдчужування:

     а) акцiй, iнших нiж тi акцiї, що котируються на визнанiй фондовiй бiржi, якi одержують свою вартiсть прямо або посередньо вiд нерухомого майна, розташованого в другiй Договiрнiй Державi; або

     b) паїв у партнерствi, активи якого складаються з нерухомого майна, розташованого в другiй Договiрнiй Державi, або з акцiй, як вони визначенi в пiдпунктi а) вище, можуть оподатковуватись у цiй другiй Договiрнiй Державi.

     3. Доходи вiд вiдчужування рухомого майна, що формує частину комерцiйного майна постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в другiй Договiрнiй Державi, або рухомого майна, яке вiдноситься до постiйної бази, регулярно доступної резиденту Договiрної Держави в другiй Договiрнiй Державi для цiлей надання незалежних особистих послуг, якi включають такi доходи вiд вiдчужування такого постiйного представництва (окремо чи в сукупностi з цiлим пiдприємством) або такої постiйної бази, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     4. Доходи вiд вiдчужування морських або повiтряних суден, що експлуатуються в мiжнародних перевезеннях, або рухомого майна, що вiдноситься до експлуатацiї таких морських або повiтряних суден, оподатковуються тiльки у Договiрнiй Державi, резидентом якої є пiдприємство.

     5. Доходи вiд вiдчужування будь-якого майна, iншого нiж те, про яке йдеться у пунктах 1, 2, 3 i 4 цiєї статтi, оподатковуються тiльки в Договiрнiй Державi, резидентом якої є особа, що вiдчужує майно.

Стаття 14
Незалежнi особистi послуги

     1. Доход, що одержується резидентом Договiрної Держави вiд надання професiйних послуг чи iншої дiяльностi незалежного характеру, оподатковується тiльки у цiй Державi, за винятком випадку, коли вiн володiє регулярно доступною постiйною базою в другiй Договiрнiй Державi з метою проведення цiєї дiяльностi. Якщо у нього є така постiйна база, доход може оподатковуватись у другiй Договiрнiй Державi, але тiльки в тiй частинi, що вiдноситься до цiєї постiйної бази.

     2. Термiн "професiйнi послуги" включає, зокрема, незалежну наукову, лiтературну, артистичну, художню, освiтню або викладацьку дiяльнiсть, так само, як i незалежну дiяльнiсть лiкарiв, адвокатiв, iнженерiв, архiтекторiв, стоматологiв i бухгалтерiв.

Стаття 15
Залежнi особистi послуги

     1. З урахуванням положень статей 16, 18, 19, 20 i 21 цiєї Конвенцiї платня, заробiтна плата та iншi подiбнi винагороди, що одержуються резидентом Договiрної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тiльки в цiй Державi, якщо тiльки робота за наймом не здiйснюється в другiй Договiрнiй Державi. Якщо робота за наймом здiйснюється таким чином, отримана винагорода може оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Незважаючи на положення пункту 1 цiєї статтi, винагорода, що одержується резидентом Договiрної Держави у зв'язку з роботою за наймом, яка здiйснюється в другiй Договiрнiй Державi, оподатковується тiльки в першiй згаданiй Державi, якщо:

     а) одержувач перебуває в другiй Державi протягом перiоду або перiодiв, що не перевищують у сукупностi 183 днiв протягом будь-якого дванадцятимiсячного перiоду, що починається або закiнчується у вiдповiдному податковому роцi; i

     b) винагорода сплачується наймачем або вiд iменi наймача, який не є резидентом другої Держави; i

     c) витрати по сплатi винагород не несуть постiйне представництво або постiйна база, якi наймач має в другiй Державi.

     3. Незважаючи на попереднi положення цiєї статтi, винагорода, що одержується у зв'язку з роботою за наймом, яка здiйснюється на борту морського або повiтряного судна, що експлуатується в мiжнародних перевезеннях, може оподатковуватись у Договiрнiй Державi, резидентом якої є пiдприємство, що експлуатує морське або повiтряне судно.

Стаття 16
Гонорари директорiв

     Гонорари директорiв та iншi аналогiчнi винагороди, якi одержуються резидентом Договiрної Держави як членом ради директорiв компанiї, яка є резидентом другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

Стаття 17
Артисти i спортсмени

     1. Незважаючи на положення статей 14 i 15 цiєї Конвенцiї, доход, що одержується резидентом Договiрної Держави як працiвником мистецтва, таким як артист театру, кiно, радiо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом вiд його особистої дiяльностi, що здiйснюється у другiй Договiрнiй Державi, може оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Якщо доход вiд особистої дiяльностi, що здiйснюється працiвником мистецтва або спортсменом у такiй своїй якостi, нараховується не самому працiвнику мистецтва чи спортсмену, а iншiй особi, цей доход може, незалежно вiд положень статей 7, 14 i 15 цiєї Конвенцiї, оподатковуватись у Договiрнiй Державi, в якiй здiйснюється дiяльнiсть працiвника мистецтва чи спортсмена.

     3. Незважаючи на положення пунктiв 1 i 2, доход, вказаний у цiй статтi, буде звiльнений вiд оподаткування у Договiрнiй Державi, в якiй дiяльнiсть артиста або спортсмена здiйснюється, якщо така дiяльнiсть повнiстю фiнансується за рахунок суспiльних фондiв обох Держав, або якщо ця дiяльнiсть виконується на пiдставi угоди про культурне спiвробiтництво, укладеної мiж Договiрними Державами.

Стаття 18
Пенсiї

     1. Вiдповiдно до положень пункту 2 статтi 19 цiєї Конвенцiї пенсiї та iншi подiбнi винагороди, що сплачуються резиденту Договiрної Держави з огляду на минулу роботу, та будь-яка рента, що виплачується такому резиденту, пiдлягають оподатковуванню тiльки в цiй Державi.

     2. Термiн "рента" означає встановлену суму, що сплачується фiзичнiй особi перiодично у зазначенi термiни протягом строку життя чи протягом визначеного або установленого перiоду часу згiдно iз зобов'язаннями здiйснювати платежi в обмiн на адекватну та повну компенсацiю у грошовiй чи iншiй формi.

     3. Незважаючи на положення пункту 1, пенсiї та iншi подiбнi винагороди, а також будь-яка рента, що сплачуються за державним пенсiйним забезпеченням, якi є частиною системи соцiального забезпечення Договiрної Держави, її полiтико-адмiнiстративного пiдроздiлу або мiсцевого органу влади, пiдлягають оподаткуванню тiльки в цiй Державi.

Стаття 19
Державна служба

     1. а) Винагорода, iнша нiж пенсiя, що сплачується Договiрною Державою, або її полiтико-адмiнiстративним пiдроздiлом, або мiсцевим органом влади фiзичнiй особi за службу, що здiйснюється для цiєї Держави або пiдроздiлу, або органу влади, оподатковується тiльки у цiй Державi;

     b) Незважаючи на положення пiдпункту а) цього пункту, така винагорода оподатковується тiльки в другiй Договiрнiй Державi, якщо служба здiйснюється у цiй Державi i фiзична особа є резидентом цiєї Держави, яка:

     (i) є громадянином цiєї Держави; або

     (ii) не стала резидентом цiєї Держави тiльки з метою здiйснення служби.

     2. а) Будь-яка пенсiя, що виплачується безпосередньо Договiрною Державою або її полiтико-адмiнiстративним пiдроздiлом, або мiсцевим органом влади, або iз створених ними фондiв фiзичнiй особi за службу, що здiйснюється для цiєї Держави, або пiдроздiлу, або органу влади, оподатковується тiльки в цiй Державi.

     b) Незважаючи на положення пiдпункту а) цього пункту, така пенсiя буде оподатковуватись тiльки в другiй Договiрнiй Державi, якщо фiзична особа є резидентом i громадянином цiєї Держави.

     3. Положення статей 15, 16 i 18 цiєї Конвенцiї будуть застосовуватись до винагород i пенсiй стосовно служби, що здiйснюється у зв'язку з проведенням пiдприємницької дiяльностi Договiрною Державою, або її полiтико-адмiнiстративним пiдроздiлом, або мiсцевим органом влади.

Стаття 20
Професори та викладачi

     1. Професор або викладач, що тимчасово вiдвiдує Договiрну Державу протягом перiоду, який не перевищує двох рокiв, з метою викладання або проведення дослiджень в унiверситетi, коледжi, школi або в iншому навчальному закладi i який на даний час є або безпосередньо напередоднi свого вiдвiдування був резидентом другої Договiрної Держави, повинен звiльнятись вiд оподаткування у першiй згаданiй Договiрнiй Державi стосовно винагороди за таке викладання або дослiдження.

     2. Ця стаття не повинна поширюватись на доход вiд дослiджень, якщо такi дослiдження здiйснюються не в суспiльних iнтересах, а головним чином для власного зиску окремої особи чи окремих осiб.

Стаття 21
Студенти

     1. Платежi, що одержуються студентом або стажувальником, який є або був безпосередньо до приїзду в Договiрну Державу резидентом другої Договiрної Держави i який перебуває у першiй згаданiй Державi виключно з метою навчання або одержання освiти, i призначенi для проживання, навчання або одержання освiти, не оподатковуються в першiй згаданiй Державi, якщо джерела цих платежiв знаходяться за межами цiєї Держави.

     2. Доход, що одержується студентом або стажувальником, про якого йдеться у пунктi 1, у зв'язку з особистою дiяльнiстю, буде звiльнений вiд оподаткування у Договiрнiй Державi, в якiй вiн перебуває, за умови, що така дiяльнiсть складає частину його навчання чи професiйної пiдготовки.

Стаття 22
Iншi доходи

     1. Види доходiв резидента Договiрної Держави, незалежно вiд джерела їх виникнення, про якi не йдеться у попереднiх статтях цiєї Конвенцiї, будуть оподатковуватись тiльки у цiй Державi.

     2. Положення пункту 1 цiєї статтi не застосовуються до доходiв iнших, нiж доходи вiд нерухомого майна, визначеного в пунктi 2 статтi 6 цiєї Конвенцiї, якщо одержувач таких доходiв є резидентом Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване в нiй постiйне представництво або надає в цiй другiй Державi незалежнi особистi послуги через розташовану там постiйну базу, i право або майно, у зв'язку з яким одержано доход, дiйсно пов'язанi з таким постiйним представництвом або постiйною базою. В такому випадку види доходiв оподатковуються у цiй другiй Договiрнiй Державi згiдно з її власним законодавством.

Стаття 23
Капiтал

     1. Капiтал, представлений нерухомим майном, про яке йдеться у статтi 6, що є власнiстю резидента Договiрної Держави i розташоване в другiй Договiрнiй Державi, може оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Капiтал, представлений рухомим майном, що є частиною комерцiйного майна постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в другiй Договiрнiй Державi, або рухомим майном, пов'язаним з постiйною базою, доступною резиденту Договiрної Держави в другiй Договiрнiй Державi з метою надання незалежних особистих послуг, може оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     3. Капiтал, представлений морськими та повiтряними судами, що експлуатуються у мiжнародних перевезеннях, а також рухомим майном, пов'язаним з експлуатацiєю цих морських та повiтряних суден, оподатковується тiльки в Договiрнiй Державi, в якiй розташований фактичний керiвний орган пiдприємства.

     4. Усi iншi елементи капiталу резидента Договiрної Держави оподатковуються тiльки у цiй Державi.

Стаття 24
Уникнення подвiйного оподаткування

     1. Сторони домовились, що уникнення подвiйного оподаткування буде здiйснюватись вiдповiдно до таких пунктiв цiєї статтi:

     2. В Українi:

     а) З урахуванням положень законодавства України, що стосуються звiльнення податку, сплаченого на територiї за межами України (якi не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на iталiйський податок, що сплачується за законодавством Iталiї, та вiдповiдно до цiєї Конвенцiї прямо або шляхом вирахування, на прибуток, доходи з джерел, розташованих в Iталiї, або на капiтал, що пiдлягає оподаткуванню, розташований в Iталiї, дозволяється кредит проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або капiталу. Кредит, що надається таким чином, не буде перевищувати iталiйський податок, пiдрахований стосовно прибуткiв, доходiв або капiталу, що пiдлягають оподаткуванню вiдповiдно до податкового законодавства України.

     b) Цi вирахування в будь-якому випадку не повиннi перевищувати тiєї частини податку з доходу або податку з капiталу, як було пiдраховано до надання вирахування, яка стосується доходу або капiталу, що можуть оподатковуватись в Українi, залежно вiд обставин.

     3. В Iталiї:

     а) Якщо резидент Iталiї володiє видами доходiв, якi оподатковуються в Українi, Iталiя при визначеннi своїх податкiв на доходи, що викладенi в статтi 2 цiєї Конвенцiї, може включати в базу, на яку цi податки накладенi, згаданi види доходiв, якщо у цiй Конвенцiї не передбаченi спецiальнi положення iншого змiсту.

     У такому разi Iталiя повинна вiдрахувати iз нарахованих таким чином податкiв податок на доход, що сплачується в Українi, але у сумi, що не перевищує тiєї частини вищезгаданого iталiйського податку, яку цi види доходiв вносять до загального доходу.

     Однак жодне вирахування не буде надано, якщо вид доходу в Iталiї пiдлягає кiнцевому утриманню податку на прохання отримувача згаданого доходу вiдповiдно до законодавства Iталiї.

     b) Якщо резидент Iталiї володiє видами капiталу, якi згiдно з положеннями Конвенцiї можуть оподатковуватись в Українi, на податок на капiтал, сплачений в Українi, буде дозволено кредит проти iталiйського податку на цi види капiталу. Кредит, однак, не повинен перевищувати тiєї частини iталiйського податку, яку цi види капiталу вносять у загальний податок на капiтал.

Стаття 25
Недискримiнацiя

     1. Громадяни Договiрної Держави не пiдлягатимуть у другiй Договiрнiй Державi будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, iншому або бiльш обтяжливому, нiж оподаткування i пов'язанi з ним зобов'язання, яким пiддаються або можуть пiддаватися громадяни цiєї другої Держави за тих же обставин. Це положення також застосовується, незважаючи на положення статтi 1, до фiзичних осiб, якi не є резидентами однiєї або обох Договiрних Держав.

     2. Оподаткування постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в другiй Договiрнiй Державi, не буде менш сприятливим у цiй другiй Державi, нiж оподаткування пiдприємств цiєї другої Держави, якi здiйснюють подiбну дiяльнiсть. Цi положення не повиннi тлумачитись як такi, що зобов'язують Договiрну Державу надавати резидентам другої Договiрної Держави будь-якi персональнi пiльги, звiльнення або зменшення податкiв з причин громадянського статусу чи сiмейних обставин, якi вона надає своїм власним резидентам.

     3. За винятком випадкiв, коли застосовуються положення статтi 9, пункту 6 статтi 11 або пункту 4 статтi 12 чи вiдповiдно до положень пункту 5 статтi 12 цiєї Конвенцiї, проценти, роялтi та iншi виплати, що сплачуються пiдприємством Договiрної Держави резиденту другої Договiрної Держави, з метою визначення оподатковуваного прибутку такого пiдприємства повиннi обчислюватись за таких же умов, за яких вони б сплачувались резиденту першої згаданої Держави. Таким же чином будь-якi борги пiдприємства однiєї Договiрної Держави резиденту другої Договiрної Держави повиннi, з метою визначення оподатковуваного капiталу цього пiдприємства, пiдлягати вирахуванням за таких же умов, що й борги резидента першої згаданої Держави.

     Однак положення, згаданi у попереднiх пунктах цiєї статтi, не будуть обмежувати застосування внутрiшнiх положень щодо попередження фiскальних ухилень та ухилень вiд сплати податку.

     4. Пiдприємства Договiрної Держави, капiтал яких повнiстю або частково належить або контролюється прямо чи посередньо одним або кiлькома резидентами другої Договiрної Держави, не будуть пiддаватися в першiй згаданiй Державi будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є iншим або бiльш обтяжливим, нiж оподаткування i пов'язанi з ним зобов'язання, яким пiддаються або можуть пiддаватися iншi подiбнi пiдприємства першої згаданої Держави.

     5. Положення цiєї статтi застосовуються до податкiв, на якi поширюється ця Конвенцiя.

Стаття 26
Процедура взаємного узгодження

    1. Якщо резидент Договiрної Держави вважає, що дiї однiєї або обох Договiрних Держав призводять або призведуть до його оподаткування не у вiдповiдностi до положень цiєї Конвенцiї, вiн може, незалежно вiд засобiв захисту, передбачених нацiональним законодавством цих Держав, подати свiй випадок до компетентних органiв Договiрної Держави, резидентом якої вiн є, або якщо його випадок пiдпадає пiд дiю пункту 1 статтi 25, тiєї Договiрної Держави, громадянином якої вiн є. Справа повинна бути подана протягом двох рокiв з моменту першого повiдомлення про дiю, яка призводить до оподаткування, що не вiдповiдає положенням Конвенцiї.

     2. Компетентний орган прагнутиме, якщо вiн вважатиме заперечення обгрунтованим i якщо вiн сам не в змозi дiйти до задовiльного рiшення, вирiшити випадок за взаємною згодою з компетентним органом другої Договiрної Держави з метою уникнення оподаткування, яке не вiдповiдає Конвенцiї.

     3. Компетентнi органи Договiрних Держав прагнутимуть вирiшувати за взаємною згодою питання щодо будь-яких труднощiв або сумнiвiв, що виникають при тлумаченнi або застосуваннi Конвенцiї.

     4. Компетентнi органи Договiрних Держав можуть вступати в прямi контакти один з одним з метою досягнення згоди в розумiннi попереднiх пунктiв. Якщо для досягнення згоди потрiбний усний обмiн думками, то такий обмiн може вiдбутися через комiсiю, що складається з представникiв компетентних органiв Договiрних Держав.

Стаття 27
Обмiн iнформацiєю

     1. Компетентнi органи Договiрних Держав обмiнюються iнформацiєю, необхiдною для виконання положень цiєї Конвенцiї або нацiональних законодавств Договiрних Держав, що стосуються податкiв, на якi поширюється Конвенцiя, тiєю мiрою, в якiй оподаткування не суперечить цiй Конвенцiї, зокрема, щоб попереджувати шахрайство та полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Обмiн iнформацiєю не обмежується статтею 1. Будь-яка iнформацiя, одержана Договiрною Державою, буде вважатися конфiденцiйною таким же чином, як i iнформацiя, що одержана у межах нацiонального законодавства цiєї Держави, i буде розкрита тiльки особам або органам (включаючи суди i адмiнiстративнi органи), якi займаються оцiнкою або стягненням, примусовим стягненням або судовим переслiдуванням, або розглядом апеляцiй стосовно податкiв, на якi поширюється ця Конвенцiя. Такi особи чи органи будуть використовувати iнформацiю тiльки з цiєю метою. Вони можуть розкривати iнформацiю в ходi вiдкритого судового засiдання або при прийняттi юридичних рiшень.

     2. У жодному випадку положення пункту 1 цiєї статтi не будуть тлумачитись як такi, що покладають на компетентнi органи однiєї або другої Договiрної Держави зобов'язання:

     а) здiйснювати адмiнiстративнi заходи, такi, що вiдрiзняються вiд законiв або адмiнiстративної практики цiєї або другої Договiрної Держави;

     b) надавати iнформацiю, яку неможливо одержати за законодавством або в ходi звичайної адмiнiстративної практики цiєї або другої Договiрної Держави;

     с) надавати iнформацiю, яка розкриває будь-яку торговельну, пiдприємницьку, промислову, комерцiйну або професiйну таємницю або торговельний процес, або iнформацiю, розкриття якої може зашкодити громадському порядку.

Стаття 28
Дипломатичнi агенти i консульськi службовцi

     Нiщо у цiй Конвенцiї не буде впливати на податковi привiлеї дипломатичних агентiв або консульських службовцiв, наданих за загальними нормами мiжнародного права або вiдповiдно до положень спецiальних угод.

Стаття 29
Вiдшкодування

     1. Податки, що утримуються у джерела в Договiрнiй Державi, вiдшкодовуються за вимогою платника податкiв або Держави, резидентом якої вiн є, якщо порушується право стягнення вказаних податкiв у вiдповiдностi до положень цiєї Конвенцiї.

     2. Вимога про вiдшкодування, яка повинна подаватися у межах часу, передбачених законом Договiрної Держави, що повинна здiйснити вiдшкодування, повинна супроводжуватись офiцiйним сертифiкатом Договiрної Держави, резидентом якої є той, хто сплачує податки, що пiдтверджує iснуючi умови, необхiднi для одержання права на застосування пiльг, передбачених цiєю Конвенцiєю.

     3. Компетентнi органи Договiрних Держав на пiдставi взаємного узгодження повиннi визначати спосiб застосування цiєї статтi у вiдповiдностi до положень статтi 26 цiєї Конвенцiї.

Стаття 30
Набуття чинностi

     1. Ця Конвенцiя буде ратифiкована i обмiн ратифiкацiйними iнструментами вiдбудеться якнайшвидше.

     2. Конвенцiя повинна набути чинностi на дату обмiну ратифiкацiйними документами, i її положення повиннi мати чиннiсть:

     а) стосовно податкiв, що утримуються у джерела, до сум, одержаних з або пiсля 1 сiчня 1995 року;

     b) стосовно iнших податкiв на доход або на капiтал до податкiв, що справляються за будь-який оподатковуваний перiод, що починається з або пiсля 1995 року.

     3. Вимоги на повернення податку або кредити, якi виникають вiдповiдно до цiєї Конвенцiї, стосовно будь-якого податку, що пiдлягає до сплати резидентами будь-якої Договiрної Держави, якi стосуються перiодiв, що починаються з або пiсля 1 сiчня 1995 року i до набуття чинностi цiєю Конвенцiєю, повиннi бути пред'явленi протягом двох рокiв з дати набуття чинностi цiєю Конвенцiєю або з дати стягнення податку, при цьому перевага надається бiльш пiзнiй датi.

     4. З дати, коли ця Конвенцiя набуває чинностi, Конвенцiя мiж Урядом СРСР i Урядом Iталiї про уникнення подвiйного оподаткування доходiв, пiдписана у Римi 26 лютого 1985 року, припиняє свою чиннiсть у стосунках мiж Україною i Iталiєю.

Стаття 31
Завершення чинностi

     Ця Конвенцiя залишається чинною до її припинення однiєю з Договiрних Держав. Кожна з Договiрних Держав може припинити чиннiсть Конвенцiї через дипломатичнi канали, направляючи повiдомлення про припинення не менш нiж за шiсть мiсяцiв до кiнця будь-якого календарного року пiсля закiнчення перiоду у п'ять рокiв з дня набуття Конвенцiєю чинностi. У такому випадку чиннiсть Конвенцiї буде припинено:

     а) стосовно податкiв, що утримуються у джерела, до сум, якi справляються з або пiсля 1 сiчня календарного року, наступного за роком подачi повiдомлення;

     b) стосовно iнших податкiв на доход або на капiтал до податкiв, що справляються за будь-який оподатковуваний перiод, що починається з або пiсля 1 сiчня календарного року, наступного за роком подачi повiдомлення.

     На засвiдчення чого тi, що нижче пiдписалися, вiдповiдним чином на те уповноваженi, пiдписали цю Конвенцiю.

     Вчинено у двох примiрниках у м.Києвi лютого 26 дня 1997 року англiйською, українською та iталiйською мовами, усi тексти автентичнi, у разi сумнiвiв перевага надається англiйському тексту.

За Уряд України

За Уряд Iталiйської Республiки

 

ДОДАТКОВИЙ ПРОТОКОЛ
до Конвенцiї мiж Урядом України та Урядом Iталiйської Республiки про уникнення подвiйного оподаткування доходiв i капiталу та попередження податкових ухилень

     Пiд час пiдписання Конвенцiї про уникнення подвiйного оподаткування доходiв i капiталу та попередження податкових ухилень, що була укладена цього дня мiж Урядом України i Урядом Iталiйської Республiки, тi, що нижче пiдписалися, домовились про те, що викладенi нижче положення повиннi становити невiд'ємну частину Конвенцiї.

     Зрозумiло, що:

     1. Стосовно пункту 3 статтi 5, якщо склад пiдприємства Договiрної Держави використовується у другiй Договiрнiй Державi для продажу виробiв або товарiв, то такий склад повинен вважатися постiйним представництвом цього пiдприємства.

     2. Стосовно пункту 3 статтi 7 термiн "витрати, понесенi для цiлей постiйного представництва" означає витрати, якi прямо пов'язанi з дiяльнiстю постiйного представництва.

     3. Стосовно статтi 8 прибутки вiд експлуатацiї морських або повiтряних суден у мiжнародних перевезеннях включають:

     а) доходи вiд оренди порожнiх морських або повiтряних суден; i

     b) прибутки, одержуванi вiд використання, утримання або здавання в оренду контейнерiв (включаючи трейлери i супутнє устаткування для транспортування контейнерiв), що використовуються для перевезення товарiв чи виробiв,

     де така оренда або таке використання, залежно вiд випадку, є побiчним стосовно експлуатацiї морського або повiтряного судна у мiжнародних перевезеннях.

     4. Стосовно статтi 9, якщо перерахунок було зроблено однiєю з Договiрних Держав стосовно особи, друга Договiрна Держава повинна зробити вiдповiднi поправки у сумi податку, якi стосуються такої особи i перебувають у податковiй юрисдикцiї цiєї другої Держави. Будь-яка така поправка буде зроблена тiльки вiдповiдно до процедури взаємного узгодження, яка гарантована статтею 26 i пунктом 10 Додаткового Протоколу.

     5. Стосовно статтi 18 термiн "пенсiї та iншi подiбнi винагороди, а також будь-яка рента" означає платежi, якi не мають контрибуцiйного характеру.

     6. Стосовно пункту 4 статтi 10, пункту 4 статтi 11, пункту 4 статтi 12 i пункту 4 статтi 22 останнє речення, записане там, не вважається таким, що протирiчить положенням, викладеним у статтях 7 i 14 цiєї Конвенцiї.

     7. Стосовно пунктiв 1 i 2 статтi 19 виплати фiзичнiй особi щодо послуг, наданих Iталiйському Iнституту Зовнiшньої Торгiвлi (ICE), так само як вiдповiдному українському iнституту, покриваються положеннями, що стосуються державної служби.

     8. Положення статтi 23 цiєї Конвенцiї стосовно оподаткування капiталу i положення пiдпункту b) пункту 3 статтi 24 цiєї Конвенцiї про уникнення подвiйного оподаткування стосовно капiталу набувають чинностi тiльки пiсля введення в Українi податку на майно i пiсля того, як компетентнi органи дiйдуть до вiдповiдного рiшення в ходi проведення двостороннiх консультацiй.

     9. Стосовно пункту 3 статтi 25 внутрiшнi положення про попередження податкових ухилень i уникнення подвiйного оподаткування будуть включати положення про обмежене вiдрахування витрат та iнших негативних елементiв, що виникають в результатi операцiй мiж пiдприємствами Договiрної Держави i пiдприємствами, розташованими у другiй Договiрнiй Державi.

     10. Стосовно пункту 1 статтi 26 термiн "незалежно вiд засобiв захисту, передбачених нацiональним законодавством" означає, що процедура взаємного узгодження не є альтернативою вирiшення спiрних питань згiдно з нацiональними процедурами, якi передуватимуть будь-якому позову, що стосується оцiнки податкiв не у вiдповiдностi щодо цiєї Конвенцiї.

     11. Положення пункту 3 статтi 29 не повинно забороняти компетентним органам Договiрних Держав застосовувати шляхом взаємного узгодження iншу практику дозволу на знижки з метою оподаткування, якi гарантуються цiєю Конвенцiєю.

     На засвiдчення чого тi, що нижче пiдписалися, вiдповiдним чином на те уповноваженi, пiдписали цей Додатковий Протокол.

     Вчинено у двох примiрниках у м.Києвi лютого 26 дня 1997 року англiйською, українською та iталiйською мовами, усi тексти автентичнi, у разi сумнiвiв перевага надається англiйському тексту.

За Уряд України

За Уряд Iталiйської Республiки