IМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р I Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦIЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Рiшення
Конституцiйного Суду у справi за конституцiйним зверненням Барабаша Олександра Леонiдовича щодо офiцiйного тлумачення частини п'ятої статтi 94 та статтi 160 Конституцiї України
(справа про набуття чинностi Конституцiєю України)

м.Київ
3 жовтня 1997 року
N 4-зп

Справа N 18/183-97

     Конституцiйний Суд України у складi суддiв Конституцiйного Суду України:

     Тимченка Iвана Артемовича - головуючий,
     Вознюка Володимира Денисовича,
     Євграфова Павла Борисовича,
     Козюбри Миколи Iвановича,
     Костицького Михайла Васильовича,
     Малинникової Людмили Федорiвни,
     Мартиненка Петра Федоровича,
     Мироненка Олександра Миколайовича,
     Нiмченка Василя Iвановича,
     Селiвона Миколи Федосовича,
     Скоморохи Вiктора Єгоровича,
     Тихого Володимира Павловича,
     Чубар Людмили Пантелiївни,
     Шаповала Володимира Миколайовича,
     Яценка Станiслава Сергiйовича,

     керуючись статтею 150 Конституцiї України, пунктом 4 статтi 13 Закону України "Про Конституцiйний Суд України", розглянув на пленарному засiданнi у письмовому слуханнi справу про офiцiйне тлумачення частини п'ятої статтi 94 та статтi 160 Конституцiї України.

     Приводом для розгляду справи, згiдно зi статтею 42 Закону України "Про Конституцiйний Суд України", стало конституцiйне звернення Барабаша Олександра Леонiдовича.

     Пiдставою для розгляду справи, згiдно зi статтею 94 Закону України "Про Конституцiйний Суд України", стала наявнiсть неоднозначного застосування положень Конституцiї України Верховним Судом України, що, на думку суб'єкта права на конституцiйне звернення, призвело до порушення його конституцiйних прав i свобод.

     У конституцiйному зверненнi Барабаш О.Л. просить дати офiцiйне тлумачення частини першої статтi 58, частини п'ятої статтi 94 та статтi 160 Конституцiї України щодо моменту набуття чинностi Конституцiєю України.

     Заслухавши суддю-доповiдача Шаповала В.М. та проаналiзувавши матерiали справи за конституцiйним зверненням Барабаша О.Л., Конституцiйний Суд України установив:

     1. У червнi 1996 року Барабаш О.Л. звернувся до Верховного Суду України зi скаргою на рiшення Центральної виборчої комiсiї по виборах народних депутатiв України, яким йому було вiдмовлено у внесеннi на повторний розгляд звернення з питань визнання недiйсними повторних виборiв народного депутата України.

     Розглянувши матерiали цiєї скарги, суддя Верховного Суду України своєю ухвалою вiд 8 липня 1996 року вiдмовив у її прийняттi як такої, що не пiдлягає розгляду в судах.

     Не погоджуючись з мотивами вiдмови, Барабаш О.Л. подав скаргу в порядку нагляду. Вiн стверджував, що наведенi в ухвалi мотиви вiдмови у прийняттi скарги до розгляду не вiдповiдають змiсту Конституцiї України, вже чинної на день постановлення зазначеної ухвали. Барабаш О.Л. наголошував на тому, що встановлений чинним законодавством по сутi обмежувальний характер права на судове оскарження дiй та рiшень Центральної виборчої комiсiї по виборах народних депутатiв України не вiдповiдає ряду положень Конституцiї України, зокрема положенню її статтi 55.

     У вiдповiдi Верховного Суду України вiд 26 вересня 1996 року було вказано, що пiдстав для опротестування вiдповiдної ухвали i задоволення скарги Барабаша О.Л. не встановлено. Водночас було зазначено, що на час постановлення ухвали суддi Верховного Суду України Конституцiя України не дiяла. Заперечуючи проти такої позицiї, Барабаш О.Л. подав повторну скаргу у порядку нагляду. У вiдповiдi Верховного Суду України вiд 12 листопада 1996 року було вказано, що конституцiйнi норми не могли бути застосованi у вирiшеннi питання про прийняття вiдповiдної скарги у зв'язку з тим, що Конституцiя України була опублiкована 13 липня 1996 року. При цьому було зроблено посилання на змiст частини п'ятої статтi 94 Конституцiї України.

     Зазначенi вiдповiдi щодо набуття чинностi Конституцiєю України свiдчать про неоднозначнiсть застосування її окремих норм Верховним Судом України, що зумовило вiдкриття конституцiйного провадження у справi за конституцiйним зверненням Барабаша О.Л. Задля розв'язання такої неоднозначностi виникла потреба в офiцiйному тлумаченнi частини п'ятої статтi 94 та статтi 160 Конституцiї України.

     Конституцiйний Суд України визнав недоцiльним безпосередньо пов'язувати предмет офiцiйного тлумачення зi змiстом частини першої статтi 58 Конституцiї України. До того ж офiцiйне тлумачення вiдповiдного положення Конституцiї України мiстить Рiшення Конституцiйного Суду України вiд 13 травня 1997 року у справi про офiцiйне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституцiї України та статей 243²¹, 243²², 243²⁵ Цивiльного процесуального кодексу України (справа щодо несумiсностi депутатського мандата).

     2. Вiдповiдно до частини п'ятої статтi 94 Конституцiї України "Закон набирає чинностi через десять днiв з дня його офiцiйного оприлюднення, якщо iнше не передбачено самим законом, але не ранiше дня його опублiкування". Ця норма статтi перебуває у системному зв'язку з нормами роздiлу IV "Верховна Рада України", насамперед з тими, якi безпосередньо регулюють законодавчий процес. Тим самим положення статтi 94 Конституцiї України щодо набрання чинностi законом вiднесенi до законiв - актiв органу законодавчої влади.

     Конституцiя України як Основний Закон держави за своєю юридичною природою є актом установчої влади, що належить народу.

     Установча влада по вiдношенню до так званих встановлених влад є первинною: саме в Конституцiї України визнано принцип подiлу державної влади на законодавчу, виконавчу i судову (частина перша статтi 6) та визначено засади органiзацiї встановлених влад, включно законодавчої. Прийняття Конституцiї України Верховною Радою України означало, що у даному випадку установча влада була здiйснена парламентом.

     Закони є актами встановленої Конституцiєю України законодавчої влади i, бiльше того, актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Це зумовлює їх субординацiю вiдносно Конституцiї України, з чого можна зробити висновок, що норми частини п'ятої статтi 94 Конституцiї України щодо набрання чинностi законом не ранiше дня його опублiкування не можуть бути вiднесенi до самої Конституцiї України.

     3. Згiдно зi статтею 160 Конституцiї України, Конституцiя набуває чинностi з дня її прийняття.

     Словосполучення "набуває чинностi" у статтi 160 i словосполучення "набирає чинностi" у частинi п'ятiй статтi 94 Конституцiї України мають синонiмiчнi значення. Обидва вони означають, що вiдповiднi нормативнi правовi акти вступили в силу.

     Виклад норми статтi 160 Конституцiї України припускає лише буквальне тлумачення, з якого випливає, що Конституцiя України набула чинностi 28 червня 1996 року, у день її прийняття.

     В Конституцiї України вiдсутнє положення щодо визнання пiсля її прийняття такими, що втратили чиннiсть, Конституцiї (Основного Закону) України вiд 20 квiтня 1978 року з наступними змiнами i доповненнями й Конституцiйного Договору мiж Верховною Радою України та Президентом України "Про основнi засади органiзацiї та функцiонування державної влади i мiсцевого самоврядування в Українi на перiод до прийняття нової Конституцiї України" вiд 8 червня 1995 року. Вiдповiднi положення мiстяться у статтях 2 та 3 Закону України "Про прийняття Конституцiї України i введення її в дiю". Проте набуття чинностi Конституцiєю України не можна пов'язувати з прийняттям цього Закону.

     Конкретна сфера суспiльних вiдносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, якi за змiстом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часi акт мiстить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо iнше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який дiяв у часi ранiше. До того ж, сам Конституцiйний Договiр по сутi передбачав втрату ним чинностi i скасування чинної на момент його пiдписання Конституцiї з прийняттям нової Конституцiї України.

     Сама ж Конституцiя України набула чинностi з моменту оголошення результатiв голосування за проектом Конституцiї України в цiлому на пленарному засiданнi Верховної Ради України.

     На основi викладеного i керуючись статтями 147 та 150 Конституцiї України, статтями 63, 67 та 69 Закону України "Про Конституцiйний Суд України", Конституцiйний Суд України вирiшив:

     1. Частину п'яту статтi 94 Конституцiї України щодо набуття чинностi законом не ранiше дня його опублiкування потрiбно розумiти так, що дiя цiєї частини статтi не поширюється на набуття чинностi Конституцiєю України.

     2. За статтею 160 Конституцiї України Конституцiя України набула чинностi в день її прийняття Верховною Радою України - 28 червня 1996 року.

     Моментом набуття чинностi Конституцiєю України є момент оголошення результатiв голосування за проектом Конституцiї України в цiлому на пленарному засiданнi Верховної Ради України.

     3. З набуттям чинностi Конституцiєю України, згiдно з частиною другою статтi 55 Конституцiї України, кожному гарантується право на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб.

     4. Рiшення Конституцiйного Суду України є обов'язковим до виконання на територiї України, остаточним i не може бути оскарженим.

     Рiшення Конституцiйного Суду України пiдлягає опублiкуванню у "Вiснику Конституцiйного Суду України" та в iнших офiцiйних виданнях.

КОНСТИТУЦIЙНИЙ СУД УКРАЇНИ