КОНВЕНЦIЯ

про вiдмивання, пошук, арешт та конфiскацiю доходiв, одержаних злочинним шляхом,

Страсбург, 8 листопада 1990 року

(Конвенцiю ратифiковано iз заявами i застереженнями Законом N 738/97-ВР вiд 17.12.97)

Офiцiйний переклад

Преамбула

     Держави - члени Ради Європи та iншi держави, якi пiдписали цю Конвенцiю,

     враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення бiльшого єднання мiж її членами,

     будучи переконаними в необхiдностi проведення спiльної кримiнальної полiтики, спрямованої на захист суспiльства,

     вважаючи, що боротьба з тяжкими злочинами, що стали зростаючою мiжнародною проблемою, вимагає застосування сучасних i ефективних методiв на мiжнародному рiвнi,

     вважаючи, що одним з таких методiв є позбавлення злочинцiв доходiв, одержаних злочинним шляхом,

     вважаючи, що для досягнення цiєї мети обов'язково необхiдно також створити життєздатну систему мiжнародного спiвробiтництва,

     погодилися про таке:

Глава I
Використання термiнiв

Стаття 1
Використання термiнiв

     Для цiлей цiєї Конвенцiї:

     a) "доходи" означає будь-яку економiчну вигоду, набуту злочинним шляхом. Вона може складатися з будь-якої власностi, зазначеної в пiдпунктi b цiєї статтi;

     b) "власнiсть" включає власнiсть будь-якого виду, матерiальну власнiсть чи власнiсть, виражену в правах, рухоме чи нерухоме майно i правовi документи або документи, якi пiдтверджують право на таку власнiсть чи частку в нiй;

     c) "засоби" означає будь-яку власнiсть, яка використовується або може використовуватися будь-яким чином, повнiстю або частково, для вчинення кримiнального злочину чи кримiнальних злочинiв;

     d) "конфiскацiя" означає покарання або захiд, призначенi судом пiсля розгляду справи стосовно кримiнального злочину чи кримiнальних злочинiв, результатом якого є остаточне позбавлення власностi;

     e) "предикатний злочин" означає будь-який кримiнальний злочин, в результатi якого виникли доходи, що можуть стати предметом злочину, зазначеного в статтi 6 цiєї Конвенцiї.

Глава II
Заходи, якi повиннi вживатися на нацiональному рiвнi

Стаття 2
Конфiскацiйнi заходи

     1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих та iнших заходiв, якi можуть бути необхiдними для забезпечення її спроможностi конфiсковувати засоби i доходи або власнiсть, вартiсть якої вiдповiдає таким доходам.

     2. Кожна Сторона пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити шляхом перепровадження заяви на iм'я Генерального секретаря Ради Європи про те, що пункт 1 цiєї статтi застосовується тiльки до злочинiв або категорiй злочинiв, зазначених в такiй заявi.

Стаття 3
Слiдчi та прелiмiнарнi заходи

     Кожна Сторона вживає таких законодавчих та iнших заходiв, якi можуть бути необхiдними для забезпечення її спроможностi встановлювати i вислiджувати власнiсть, яка пiдлягає конфiскацiї згiдно з пунктом 1 статтi 2, i запобiгати будь-якому використанню, будь-якiй передачi або будь-якому розпорядженню такою власнiстю.

Стаття 4
Спецiальнi слiдчi повноваження та методи

     1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих та iнших заходiв, якi можуть бути необхiдними для уповноваження її судiв або iнших компетентних органiв видавати розпорядження про надання банкiвських, фiнансових або комерцiйних облiкових документiв або про їх вилучення з метою здiйснення дiй, зазначених в статтях 2 i 3. Сторони не повиннi ухилятися вiд вжиття заходiв згiдно з положеннями цiєї статтi на пiдставi банкiвської таємницi.

     2. Кожна Сторона розглядає питання про вжиття таких законодавчих та iнших заходiв, якi можуть бути необхiдними для забезпечення її спроможностi використовувати спецiальнi слiдчi методи, що сприяють встановленню i вислiджуванню доходiв i збиранню пов'язаних з ними доказiв. Такi методи можуть включати постанови про пiдслуховування, нагляд, перехват телекомунiкацiйних повiдомлень, доступ до комп'ютерних систем i постанови про надання конкретних документiв.

Стаття 5
Засоби правового захисту

     Кожна Сторона вживає таких законодавчих та iнших заходiв, якi можуть бути необхiдними для забезпечення того, щоб зацiкавленi сторони, iнтереси яких зачiпаються дiями згiдно з положеннями статей 2 i 3, мали ефективнi засоби правового захисту для збереження їх прав.

Стаття 6
Злочини, пов'язанi з вiдмиванням доходiв

     1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих та iнших заходiв, якi можуть бути необхiдними для того, щоб дiї, вчиненi навмисно, розглядалися внутрiшнiм законодавством як злочини, а саме:

     a) перетворення або передача власностi, усвiдомлюючи, що така власнiсть є доходом, з метою приховування або маскування незаконного походження власностi або з метою сприяння будь-якiй особi, замiшанiй у вчиненi предикатного злочину, уникнути правових наслiдкiв її дiй;

     b) приховування або маскування справжнього характеру, джерела, мiсцезнаходження, стану, перемiщення, прав стосовно власностi або володiння нею, усвiдомлюючи, що така власнiсть є доходом;

     i з урахуванням її конституцiйних принципiв i фундаментальних засад її правової системи:

     c) набуття, володiння або використання власностi, усвiдомлюючи пiд час отримання, що така власнiсть була доходом;

     d) участь у вчиненнi, об'єднання або змова з метою вчинення, замах на вчинення, пособництво, пiдмова, сприяння i поради щодо вчинення будь-якого iз злочинiв, визначених вiдповiдно до цiєї статтi.

     2. Для цiлей виконання або застосування пункту 1 цiєї статтi:

     a) не має значення, чи пiдлягав предикатний злочин кримiнальнiй юрисдикцiї Сторони;

     b) може бути обумовлено, що злочини, зазначенi в пунктi 1, не застосовуються до осiб, якi вчинили предикатний злочин;

     c) обiзнанiсть, намiр чи цiль, необхiднi як елемент складу злочину, зазначеного в пунктi 1, можуть виводитися з об'єктивних, фактичних обставин.

     3. Кожна Сторона може вживати таких заходiв, якi вона вважає також необхiдними для квалiфiкацiї своїм внутрiшнiм законодавством як злочинних всiх або деяких з дiй, зазначених в пунктi 1 цiєї статтi, а також в будь-якому або в усiх з нижченаведених випадкiв, коли правопорушник:

     a) повинен був припускати, що власнiсть є доходом;

     b) дiяв з метою одержання прибутку;

     c) дiяв з метою сприяння продовженню злочинної дiяльностi.

     4. Кожна Сторона пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити шляхом перепровадження заяви на iм'я Генерального секретаря Ради Європи про те, що пункт 1 цiєї статтi застосовується тiльки до предикатних злочинiв або категорiй таких злочинiв, якi зазначенi в цiй заявi.

Глава III
Мiжнародне спiвробiтництво

Роздiл 1
Принципи мiжнародного спiвробiтництва

Стаття 7
Загальнi принципи i заходи в галузi мiжнародного спiвробiтництва

     1. Сторони у якнайширш можливий спосiб спiвпрацюють мiж собою з метою розслiдування i судового розгляду справ, що стосуються конфiскацiї засобiв i доходiв.

     2. Кожна Сторона вживає таких законодавчих та iнших заходiв, якi можуть бути необхiдними для забезпечення її спроможностi задовольняти, за умов, передбачених цiєї статтею, прохання:

     a) стосовно конфiскацiї конкретних предметiв власностi, що являють собою доходи або засоби, а також стосовно конфiскацiї доходiв у виглядi вимоги сплати грошової суми, еквiвалентної вартостi доходiв;

     b) стосовно допомоги у проведеннi слiдства та прелiмiнарних заходiв з метою використання будь-якої форми конфiскацiї, зазначеної у пiдпунктi a вище.

Роздiл 2
Допомога у проведеннi розслiдування

Стаття 8
Зобов'язання надавати допомогу

     На прохання, Сторони у якнайширш можливий спосiб надають одна однiй допомогу у встановленнi i розшуку засобiв, доходiв та iншої власностi, що пiдлягають конфiскацiї. Така допомога включає надання i забезпечення доказiв стосовно iснування, мiсцезнаходження або пересування, характеру, юридичного статусу чи вартостi вищезгаданої власностi.

Стаття 9
Надання допомоги

     Допомога згiдно зi статтею 8 надається в межах i вiдповiдно до внутрiшнього законодавства запитуваної Сторони згiдно з визначеними у проханнi процедурами, якщо вони не суперечать її внутрiшньому законодавству.

Стаття 10
Надання iнформацiї без попереднього прохання

     Без шкоди для її власного розслiдування або судового розгляду Сторона без попереднього прохання може надiслати iншiй Сторонi iнформацiю про засоби i доходи, коли вона вважає, що надання такої iнформацiї може допомогти Сторонi, якiй вона надається, в порушеннi чи проведеннi розслiдування або судового розгляду або може заохотити цю Сторону до звернення з проханням згiдно з положеннями цiєї глави.

Роздiл 3
Прелiмiнарнi заходи

Стаття 11
Зобов'язання вживати прелiмiнарних заходiв

     1. На прохання iншої Сторони, яка порушила кримiнальне переслiдування або судовий розгляд справи з метою конфiскацiї, Сторона вживає необхiдних прелiмiнарних заходiв, таких як заморожування чи накладення арешту, з метою запобiгання будь-якому використанню, передачi або розпорядженню власнiстю, яка пiзнiше може бути предметом клопотання про конфiскацiю або яка може бути такою, що вiдповiдатиме вимогам клопотання.

     2. Сторона, яка отримала клопотання про конфiскацiю згiдно зi статтею 13, вживає, при наявностi вiдповiдного прохання, заходiв, зазначених в пунктi 1 цiєї статтi, стосовно будь-якої власностi, яка є предметом клопотання або яка може бути такою, що вiдповiдає вимогам клопотання.

Стаття 12
Здiйснення прелiмiнарних заходiв

     1. Прелiмiнарнi заходи, зазначенi в статтi 11, здiйснюються в межах i вiдповiдно до внутрiшнього законодавства запитуваної Сторони згiдно з визначеними у проханнi процедурами, якщо вони не суперечать її внутрiшньому законодавству.

     2. До припинення будь-якого прелiмiнарного заходу, здiйснюваного згiдно з цiєю статтею, запитувана Сторона, по можливостi, надає запитуючiй Сторонi можливiсть обгрунтувати необхiднiсть продовження здiйснення заходу.

Роздiл 4
Конфiскацiя

Стаття 13
Зобов'язання здiйснювати конфiскацiю

     1. Сторона, яка вiд iншої Сторони отримала клопотання про конфiскацiю засобiв або доходiв, розташованих на її територiї:

     a) забезпечує виконання постанови про конфiскацiю, ухваленої судом запитуючої Сторони, щодо таких засобiв чи доходiв; або

     b) передає це клопотання своїм компетентним властям з метою отримання постанови про конфiскацiю i, в разi одержання такої постанови, виконує її.

     2. Для цiлей застосування пункту 1b цiєї статтi, кожна Сторона, у разi необхiдностi, має право порушувати справу про конфiскацiю згiдно з її власним законодавством.

     3. Положення пункту 1 цiєї статтi застосовуються також до конфiскацiї у виглядi вимоги сплати грошової суми, еквiвалентної вартостi доходiв, якщо власнiсть, до якої може бути застосована конфiскацiя, розташована на територiї запитуваної Сторони. В таких випадках, при застосуваннi конфiскацiї згiдно з пунктом 1, запитувана Сторона, у разi неотримання платежу, звертає вимогу на будь-яку власнiсть, яка може бути використана для цих цiлей.

     4. Якщо клопотання про конфiскацiю стосується конкретного предмета власностi, Сторони можуть дiйти згоди про те, що запитувана Сторона може застосувати конфiскацiю у виглядi вимоги сплати грошової суми, еквiвалентної вартостi власностi.

Стаття 14
Здiйснення конфiскацiї

     1. Процедури домагання i застосування конфiскацiї згiдно зi статтею 13 регулюються законодавством запитуваної Сторони.

     2. Запитувана Сторона повинна враховувати висновки щодо фактiв, якi викладенi в обвинувальному вироку чи судовому рiшеннi запитуючої Сторони або на яких побiчно грунтується такий обвинувальний вирок чи судове рiшення.

     3. Кожна Сторона пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити шляхом перепровадження заяви на iм'я Генерального секретаря Ради Європи про те, що пункт 2 цiєї статтi застосовується тiльки за умови дотримання її конституцiйних принципiв i фундаментальних засад її правової системи.

     4. Якщо конфiскацiя полягає у вимозi сплати грошової суми, компетентний орган запитуваної Сторони конвертує цю суму в валюту цiєї Сторони за обмiнним курсом, який дiє на час прийняття рiшення про застосування конфiскацiї.

     5. У випадках, що пiдпадають пiд дiю пункту 1a статтi 13, право приймати рiшення стосовно будь-якого клопотання про перегляд постанови про конфiскацiю має тiльки запитуюча Сторона.

Стаття 15
Конфiскована власнiсть

     Запитувана Сторона розпоряджається будь-якою конфiскованою власнiстю вiдповiдно до свого внутрiшнього законодавства, якщо зацiкавленi Сторони не дiйдуть iншої згоди.

Стаття 16
Право застосування i максимальний розмiр конфiскацiї

     1. Клопотання про конфiскацiю, заявлене згiдно зi статтею 13, не зачiпає права запитуючої Сторони самостiйно виконувати постанову про конфiскацiю.

     2. Нiщо в цiй Конвенцiї не повинно тлумачитися як таке, що дозволяє, щоб загальна вартiсть конфiскацiї перевищувала грошову суму, визначену в постановi про конфiскацiю. Якщо, на думку Сторони, це може трапитися, зацiкавленi Сторони розпочинають консультацiї для запобiгання цьому.

Стаття 17
Тюремне ув'язнення за неплатоспроможнiсть

     Запитувана Сторона не застосовує тюремне ув'язнення за неплатоспроможнiсть i не вживає нiякого iншого заходу, що обмежує свободу особи, внаслiдок клопотання згiдно зi статтею 13, якщо це обумовлено у клопотаннi запитуючої Сторони.

Роздiл 5
Вiдмова вiд спiвробiтництва та вiдстрочка спiвробiтництва

Стаття 18
Пiдстави для вiдмови

     1. Згiдно з цiєю главою у спiвробiтництвi може бути вiдмовлено, якщо:

     a) захiд, що вимагається, може суперечити фундаментальним принципам правової системи запитуваної Сторони; або

     b) задоволення клопотання може завдати шкоди суверенiтету, безпецi, громадському порядку або iншим суттєвим iнтересам запитуваної Сторони; або

     c) на думку запитуваної Сторони важливiсть справи, якої стосується клопотання, не виправдовує здiйснення заходу, що вимагається; або

     d) злочин, якого стосується клопотання, є полiтичним чи фiнансовим злочином; або

     e) запитувана Сторона вважає, що вжиття заходу, що вимагається, може суперечити принципу ne bis in idem; або

     f) злочин, якого стосується клопотання, не вважався б злочином за законодавством запитуваної Сторони у разi, якби пiдлягав її юрисдикцiї. Проте така пiдстава для вiдмови поширюється на спiвробiтництво згiдно з роздiлом 2 тiльки в тiй мiрi, в якiй допомога, що вимагається, передбачає примусовi дiї.

     2. У спiвробiтництвi згiдно з роздiлом 2, коли допомога, що вимагається, передбачає примусовi дiї, i згiдно з роздiлом 3 цiєї глави може також бути вiдмовлено, якщо заходи, що вимагаються, не могли б бути вжитi згiдно з внутрiшнiм законодавством запитуваної Сторони з метою розслiдування чи судового розгляду в аналогiчнiй внутрiшнiй справi.

     3. У випадках, передбачених законодавством запитуваної Сторони, у спiвробiтництвi, згiдно з роздiлом 2, коли допомога, що вимагається, передбачає примусовi дiї, i згiдно з роздiлом 3 цiєї глави, може також бути вiдмовлено, якщо здiйснення заходiв, що вимагаються, або будь-яких iнших аналогiчних заходiв суперечило б законодавству запитуючої Сторони або, у тому, що стосується компетентних властей запитуючої Сторони, якщо клопотання не санкцiоноване суддею чи iншим судовим органом, включаючи державних обвинувачiв, при цьому будь-яка з цих iнстанцiй повинна мати вiдношення до кримiнальних справ.

     4. У спiвробiтництвi згiдно з роздiлом 4 цiєї глави може також бути вiдмовлено, якщо:

     a) за законодавством запитуваної Сторони у зв'язку iз злочином, якого стосується клопотання, конфiскацiя не передбачається; або

     b) без шкоди для зобов'язання за пунктом 3 статтi 13 воно може суперечити принципам внутрiшнього законодавства запитуваної Сторони щодо обмежень конфiскацiї, якi стосуються спiввiдношення мiж злочином i:

     i) економiчною вигодою, яку можна було б розглядати як доход, одержаний внаслiдок вчинення злочину; або

     ii) власнiстю, яку можна було б розглядати як знаряддя вчинення злочину; або

     c) за законодавством запитуваної Сторони конфiскацiя не може бiльше бути застосована або здiйснена у зв'язку iз закiнченням строку давностi; або

     d) клопотання не стосується попереднього обвинувального вироку або рiшення, яке має судовий характер, чи заяви в такому рiшеннi про те, що був вчинений один або декiлька злочинiв, на пiдставi чого було ухвалене рiшення про конфiскацiю або вживаються заходи для його ухвалення; або

     e) конфiскацiя або не може бути забезпечена запитуючою Стороною, або все ще може бути оскаржена у звичайному порядку; або

     f) клопотання стосується постанови про конфiскацiю, яка випливає з рiшення, прийнятого за вiдсутностi особи, проти якої була ухвалена постанова, i, на думку запитуваної Сторони, судовий розгляд, здiйснений запитуючою Стороною, внаслiдок якого було ухвалене таке рiшення, не забезпечив дотримання мiнiмальних прав на захист, якi в обов'язковому порядку визнаються за кожною особою, проти якої висувається кримiнальне обвинувачення.

     5. Для цiлей пункту 4f цiєї статтi рiшення не вважається прийнятим за вiдсутностi особи, якщо:

     a) воно було затверджене або ухвалене пiсля заперечень цiєї особи; або

     b) воно було оскаржене, за умови, що апеляцiя була подана цiєю особою.

     6. Оцiнюючи, для цiлей пункту 4f цiєї статтi, чи були забезпеченi мiнiмальнi права на захист, запитувана Сторона зважає на те, чи намагалася ця особа навмисно уникнути вiдповiдальностi, або на те, що ця особа, маючи можливiсть законним шляхом оскаржити рiшення, прийняте за її вiдсутностi, вирiшила не вдаватися до цього. Це також стосується випадкiв, коли ця особа, одержавши вiдповiдний виклик до суду, не з'явилася до суду i не просила вiдкласти слухання.

     7. Сторона не повинна посилатися на банкiвську таємницю як пiдставу для вiдмови у будь-якому спiвробiтництвi згiдно з цiєю статтею. У випадках, передбачених законом, Сторона може вимагати, щоб прохання про спiвробiтництво, яке може передбачати розкриття банкiвської таємницi, було санкцiоноване суддею або iншим судовим органом, включаючи державних обвинувачiв, при цьому будь-яка з цих iнстанцiй повинна мати вiдношення до кримiнальних справ.

     8. Без шкоди для пiдстави для вiдмови, передбаченої в пунктi 1a цiєї статтi:

     a) той факт, що особа, яка перебуває пiд слiдством або щодо якої властi запитуючої Сторони ухвалили постанову про конфiскацiю, є юридичною особою, не може використовуватися запитуваною Стороною як перешкода для будь-якого спiвробiтництва згiдно з цiєю главою;

     b) той факт, що фiзична особа, щодо якої була ухвалена постанова про конфiскацiю доходiв, згодом померла, або той факт, що юридична особа, стосовно якої була ухвалена постанова про конфiскацiю доходiв, згодом була лiквiдована, не може використовуватися як перешкода для надання допомоги вiдповiдно до пункту 1a статтi 13.

Стаття 19
Вiдкладення

     Запитувана Сторона може вiдкласти вжиття заходiв у вiдповiдь на клопотання, якщо такi заходи завдадуть шкоди розслiдуванню або судовому розгляду, що здiйснюється її органами.

Стаття 20
Часткове або умовне задоволення клопотання

     Перед тим як вiдмовити у спiвробiтництвi згiдно з цiєю главою або вiдкласти його, запитувана Сторона у разi необхiдностi пiсля консультацiй iз запитуючою Стороною розглядає питання стосовно можливостi задоволення клопотання частково або за таких умов, якi вона вважає необхiдними.

Роздiл 6
Повiдомлення i захист прав третiх сторiн

Стаття 21
Повiдомлення про документи

     1. Сторони надають одна однiй якнайширшу взаємну допомогу у врученнi судових документiв особам, щодо яких застосовуються прелiмiнарнi заходи i конфiскацiя.

     2. Нiщо в цiй статтi не заважає:

     a) можливостi надсилання за кордон поштовими каналами судових документiв безпосередньо особам;

     b) можливостi судових посадових осiб, службовцiв чи iнших компетентних органiв Сторони походження здiйснювати передачу судових документiв безпосередньо через консульськi установи цiєї Сторони або через судових посадових осiб, службовцiв чи iншi компетентнi органи Сторони призначення, якщо Сторона призначення не заявить свого заперечення Генеральному секретарю Ради Європи пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

     3. При врученнi за кордоном судових документiв особам, щодо яких застосовуються прелiмiнарнi заходи або ухваленi постанови про конфiскацiю у вiдправляючiй Сторонi, ця Сторона вказує, якi засоби правового захисту такi особи мають згiдно з її законодавством.

Стаття 22
Визнання iноземних рiшень

     1. Розглядаючи прохання про спiвробiтництво згiдно з роздiлами 3 i 4, запитувана Сторона визначає будь-яке судове рiшення, ухвалене у запитуючiй Сторонi, стосовно прав, визнання яких вимагають третi сторони.

     2. У визначеннi може бути вiдмовлено, якщо:

     a) третi сторони не мали вiдповiдної можливостi для того, щоб вiдстояти свої права; або

     b) рiшення є несумiсним з вже прийнятим у запитуванiй Сторонi рiшенням по цiй самiй справi; або

     c) воно є несумiсним з громадським порядком запитуваної Сторони; або

     d) рiшення було прийняте всупереч положенням про виключну юрисдикцiю, передбачену законодавством запитуваної Сторони.

Роздiл 7
Процедурнi та iншi загальнi правила

Стаття 23
Центральний орган

     1. Сторони визначають центральний орган або, у разi необхiдностi, органи, якi вiдповiдають за надсилання порушених згiдно з цiєю главою клопотань i вiдповiдi на них, за виконання цих клопотань або їх передачу компетентним iнстанцiям для здiйснення.

     2. Кожна Сторона пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання повiдомляє Генеральному секретарю Ради Європи назви i адреси органiв, визначених на виконання пункту 1 цiєї статтi.

Стаття 24
Безпосереднiй зв'язок

     1. Центральнi органи пiдтримують мiж собою безпосереднiй зв'язок.

     2. У термiнових випадках прохання або повiдомлення згiдно з цiєю главою можуть надсилатися безпосередньо судовими органами, включаючи державних обвинувачiв, запитуючої Сторони аналогiчним органам запитуваної Сторони. В таких випадках через центральний орган запитуючої Сторони одночасно надсилається копiя центральному органу запитуваної Сторони.

     3. Будь-яке прохання або повiдомлення згiдно з пунктами 1 i 2 цiєї статтi може бути зроблене через Мiжнародну органiзацiю кримiнальної полiцiї (Iнтерпол).

     4. Якщо прохання зроблене згiдно з пунктом 2 цiєї статтi, а орган не має компетенцiї його розглядати, цей орган передає прохання до компетентної нацiональної iнстанцiї i безпосередньо повiдомляє про це запитуючу Сторону.

     5. Прохання або повiдомлення згiдно з роздiлом 2 цiєї глави, якi не передбачають примусових дiй, можуть безпосередньо передаватися компетентними органами запитуючої Сторони компетентним органам запитуваної Сторони.

Стаття 25
Форма прохання i мови

     1. Всi прохання згiдно з цiєю главою складаються у письмовiй формi. Можуть використовуватися сучаснi засоби телекомунiкацiї, такi як телефакс.

     2. За винятком положень пункту 3 цiєї статтi, прохання або пiдтверднi документи не перекладаються.

     3. Пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання будь-яка Сторона може передати Генеральному секретарю Ради Європи заяву про те, що вона залишає за собою право вимагати, щоб прохання до неї i пiдтверднi документи до таких прохань супроводжувалися перекладом на її мову або на одну з офiцiйних мов Ради Європи, або на таку з цих мов, яку вона вкаже. У цьому зв'язку вона може заявити про свою готовнiсть приймати переклади на будь-яку iншу вказану нею мову. Iншi Сторони можуть застосовувати принцип взаємностi.

Стаття 26
Легалiзацiя

     Документи, що надсилаються згiдно з цiєю главою, звiльняються вiд усiх легалiзацiйних формальностей.

Стаття 27
Змiст прохання

     1. Будь-яке прохання про спiвробiтництво має мiстити:

     a) назву органу, який звертається iз проханням, та органу, що проводить розслiдування або судовий розгляд;

     b) предмет прохання i його причину;

     c) факти, включаючи вiдповiднi факти (такi як дату, мiсце i обставини вчинення злочину), що стосуються розслiдування або судового розгляду, за винятком прохання про повiдомлення;

     d) коли спiвробiтництво передбачає примусовi дiї:

     i) текст положень, передбачених законом, або, коли це неможливо, виклад вiдповiдного чинного закону; i

     ii) вказiвку на те, що захiд, який вимагається, або будь-якi iншi аналогiчнi заходи могли б бути застосованi на територiї запитуючої Сторони згiдно з її власним законодавством;

     e) у разi необхiдностi i у мiру можливостi:

     i) детальнi вiдомостi про вiдповiдну особу чи осiб, включаючи прiзвище, дату i мiсце народження, громадянство i мiсце перебування, а у випадку юридичної особи - її мiсцезнаходження; i

     ii) вiдомостi про власнiсть, стосовно якої надходить прохання про спiвробiтництво, її мiсцезнаходження, її зв'язок з вiдповiдною особою чи особами, будь-яке вiдношення до злочину, а також будь-яку наявну iнформацiю про частку iнших осiб у цiй власностi; i

     f) визначення будь-якої конкретної процедури, якої, за бажанням запитуючої Сторони, необхiдно дотримуватися.

     2. Клопотання про прелiмiнарнi заходи згiдно з роздiлом 3 у зв'язку з арештом власностi, вiдносно якої може бути ухвалена постанова про конфiскацiю, що передбачає вимогу сплати грошової суми, повинне також зазначити максимальну суму, вiдшкодування якої вимагається за допомогою цiєї власностi.

     3. На додаток до iнформацiї, наведеної в пунктi 1, будь-яке прохання згiдно з роздiлом 4 мiстить:

     a) у випадку застосування пункту 1a статтi 13:

     i) засвiдчену копiю постанови про конфiскацiю, ухваленої судом запитуючої Сторони, i виклад пiдстав, на основi яких була ухвалена постанова, якщо вони не зазначенi в самiй постановi;

     ii) пiдтвердження, видане компетентним органом запитуючої Сторони, що постанова про конфiскацiю може бути примусово виконана i що вона не пiдлягає оскарженню у звичайному порядку;

     iii) iнформацiю стосовно обсягу виконання постанови; i

     iv) iнформацiю щодо необхiдностi вжиття будь-яких прелiмiнарних заходiв;

     b) у випадку застосування пункту 1b статтi 13 - виклад фактiв, на якi посилається запитуюча Сторона i якi є достатнiми для того, щоб запитувана Сторона була в змозi домагатися ухвалення постанови згiдно з її внутрiшнiм законодавством;

     c) якщо третi сторони мали можливiсть вимагати визнання прав - документи на пiдтвердження цього.

Стаття 28
Прохання, сформульованi неналежним чином

     1. Коли прохання не вiдповiдає положенням цiєї глави або надана iнформацiя є недостатньою для розгляду прохання запитуваною Стороною, ця Сторона має право вимагати вiд запитуючої Сторони виправлення прохання або надання їй додаткової iнформацiї.

     2. Запитувана Сторона може встановлювати термiн одержання таких виправлень або iнформацiї.

     3. До одержання необхiдних виправлень або iнформацiї стосовно прохання згiдно з роздiлом 4 цiєї глави запитувана Сторона може вжити будь-який iз заходiв, згаданих в роздiлах 2 або 3 цiєї глави.

Стаття 29
Множиннiсть прохань

     1. Якщо запитувана Сторона отримує бiльше одного прохання згiдно з роздiлами 3 або 4 цiєї глави стосовно однiєї i тiєї ж особи або власностi, множиннiсть прохань не заважає цiй Сторонi розглядати прохання, що передбачають вжиття прелiмiнарних заходiв.

     2. У разi множинностi прохань згiдно з роздiлом 4 цiєї глави запитувана Сторона розглядає питання про проведення консультацiй iз запитуючими Сторонами.

Стаття 30
Зобов'язання пояснювати причини

     Запитувана Сторона пояснює причини прийняття будь-якого рiшення про вiдмову вiд спiвробiтництва, його вiдкладення або будь-яке умовне спiвробiтництво згiдно з цiєю главою.

Стаття 31
Iнформацiя

     1. Запитувана Сторона без зволiкань iнформує запитуючу Сторону про:

     a) вжиття заходiв щодо прохання згiдно з цiєю главою;

     b) кiнцевий результат заходiв, вжитих у зв'язку iз проханням;

     c) рiшення про вiдмову вiд будь-якого спiвробiтництва, його вiдкладення або будь-яке умовне спiвробiтництво, повнiстю або частково, згiдно з цiєю главою;

     d) будь-якi обставини, що роблять неможливим вжиття заходiв, що вимагаються, або серйозним чином затримують їх; i

     e) у разi вжиття прелiмiнарних заходiв на виконання прохання згiдно з роздiлами 2 або 3 цiєї глави, такi положення свого внутрiшнього законодавства, якi автоматично можуть привести до припинення прелiмiнарного заходу.

     2. Запитуюча Сторона без зволiкань iнформує запитувану Сторону про:

     a) будь-який перегляд справи, рiшення чи будь-який iнший факт, на пiдставi якого дiя постанови про конфiскацiю повнiстю або частково припиняється; i

     b) будь-який розвиток подiй, фактичний або правовий, на пiдставi якого вжиття будь-якого заходу згiдно з цiєю главою бiльше не виправдовується.

     3. Якщо Сторона на основi однiєї i тiєї ж постанови про конфiскацiю звертається з клопотанням про конфiскацiю до бiльш нiж однiєї Сторони, вона iнформує про це клопотання всi Сторони, якi зачiпаються виконанням цiєї постанови.

Стаття 32
Обмеження використання

     1. Запитувана Сторона може обумовити задоволення клопотання тим, що отриманi iнформацiя або докази, без її попередньої згоди, не використовуватимуться i не передаватимуться властями запитуючої Сторони для проведення розслiдування або судового розгляду, не зазначеного у клопотаннi.

     2. Кожна Сторона пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання шляхом перепровадження заяви на iм'я Генерального секретаря Ради Європи може заявити про те, що без її попередньої згоди iнформацiя або докази, наданi нею згiдно з цiєю главою, не можуть використовуватися або передаватися властями запитуючої Сторони для цiлей проведення розслiдування або судового розгляду, не зазначеного в клопотаннi.

Стаття 33
Конфiденцiйнiсть

     1. Запитуюча Сторона може вимагати, щоб запитувана Сторона не розголошувала факти i змiст клопотання, за винятком меж, необхiдних для виконання клопотання. Якщо запитувана Сторона не може забезпечити необхiдну конфiденцiйнiсть, вона без зволiкань iнформує про це запитуючу Сторону.

     2. Запитуюча Сторона, якщо це не суперечить фундаментальним засадам її нацiонального законодавства i при наявностi вiдповiдного прохання, забезпечує конфiденцiйнiсть будь-яких доказiв i iнформацiї, наданих запитуваною Стороною, крiм випадкiв, коли їх розголошення є необхiдним для проведення слiдства або судового розгляду, зазначеного у клопотаннi.

     3. З урахуванням положень свого внутрiшнього законодавства, Сторона, яка отримала незапитувану iнформацiю згiдно iз статтею 10, задовольняє будь-яку вимогу щодо конфiденцiйностi, висунуту Стороною, яка надає таку iнформацiю. Якщо iнша Сторона не може задовольнити таку вимогу, вона без зволiкань iнформує про це Сторону, яка передала iнформацiю.

Стаття 34
Витрати

     Звичайнi витрати на виконання клопотання покриває запитувана Сторона. Якщо виконання клопотання вимагає додаткових або надзвичайних витрат, Сторони проводять консультацiї мiж собою з метою погодження умов виконання клопотання i шляхiв покриття вiдповiдних витрат.

Стаття 35
Збитки

     1. Якщо та чи iнша особа в судовому порядку заявляє позов про вiдшкодування збиткiв, якi є наслiдком дiяльностi або бездiяльностi у зв'язку iз спiвробiтництвом згiдно з цiєю статтею, зацiкавленi Сторони у разi необхiдностi розглядають питання про проведення консультацiй мiж собою з метою розподiлу будь-якої належної суми збиткiв.

     2. Сторона, яка стала учасницею спору про вiдшкодування збиткiв, докладає зусиль для сповiщення iншої Сторони про такий спiр, якщо та Сторона може бути зацiкавлена у такiй справi.

Глава IV
Заключнi положення

Стаття 36
Пiдписання та набрання чинностi

     1. Цю Конвенцiю вiдкрито для пiдписання державами - членами Ради Європи i державами, якi не є членами Ради, але якi брали участь у її розробцi. Цi держави можуть висловити свою згоду на обов'язковiсть для них Конвенцiї шляхом:

     a) пiдписання без застереження щодо ратифiкацiї, прийняття чи затвердження; або

     b) пiдписання з умовою ратифiкацiї, прийняття чи затвердження з подальшою ратифiкацiєю, прийняттям чи затвердженням.

     2. Ратифiкацiйнi грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберiгання Генеральному секретарю Ради Європи.

     3. Ця Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати, на яку три держави, принаймнi двi з яких є членами Ради Європи, висловили свою згоду на обов'язковiсть для них цiєї Конвенцiї вiдповiдно до положень пункту 1.

     4. Стосовно будь-якої держави, яка пiдписала цю Конвенцiю i яка висловлюватиме свою згоду на обов'язковiсть для неї цiєї Конвенцiї пiсля набрання нею чинностi, Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати висловлення згоди на обов'язковiсть для неї цiєї Конвенцiї вiдповiдно до положень пункту 1.

Стаття 37
Приєднання до Конвенцiї

     1. Пiсля набрання цiєю Конвенцiєю чинностi Комiтет мiнiстрiв Ради Європи пiсля консультацiй з державами - учасницями Конвенцiї може запропонувати будь-якiй державi, яка не є членом Ради i яка не брала участi в її розробцi, приєднатися до цiєї Конвенцiї, у рiшеннi, що приймається бiльшiстю голосiв, передбаченою у статтi 20d Статуту Ради Європи, i одностайним голосуванням представникiв Договiрних Держав, якi мають право засiдати в Комiтетi.

     2. Стосовно будь-якої держави, що приєднується, Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що наступає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати здачi на зберiгання документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 38
Територiальне застосування

     1. Будь-яка держава пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання може визначити територiю (територiї), до якої застосовуватиметься ця Конвенцiя.

     2. Будь-яка держава може в подальшому в будь-який час заявою на iм'я Генерального секретаря Ради Європи поширити дiю цiєї Конвенцiї на будь-яку iншу територiю, визначену в цiй заявi. Щодо такої територiї Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

     3. Будь-яка заява, зроблена вiдповiдно до двох попереднiх пунктiв, може стосовно будь-якої територiї, визначеної в цiй заявi, бути вiдкликана шляхом перепровадження повiдомлення на iм'я Генерального секретаря. Вiдкликання набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем.

Стаття 39
Вiдношення до iнших конвенцiй та угод

     1. Ця Конвенцiя не зачiпає права i зобов'язання, що випливають з мiжнародних багатостороннiх конвенцiй, якi стосуються спецiальних питань.

     2. Учасники Конвенцiї можуть укладати мiж собою двостороннi або багатостороннi угоди з питань, якi розглядаються в цiй Конвенцiї, з метою доповнення або посилення її положень чи сприяння застосуванню викладених в нiй принципiв.

     3. Якщо двi або бiльше Сторони вже уклали угоду чи договiр з питання, яке розглядається цiєю Конвенцiєю, або iншим чином встановили мiж собою вiдносини у цьому питаннi, вони мають право застосовувати замiсть цiєї Конвенцiї таку угоду або такий договiр чи вiдповiдним чином регулювати такi вiдносини, якщо це сприяє мiжнародному спiвробiтництву.

Стаття 40
Застереження

     1. Будь-яка держава пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити про те, що вона вдається до одного або декiлькох застережень, передбачених в пунктi 2 статтi 2, пунктi 4 статтi 6, пунктi 3 статтi 14, пунктi 2 статтi 21, пунктi 3 статтi 25 i пунктi 2 статтi 32. Iншi застереження не дозволяються.

     2. Будь-яка держава, яка заявила застереження згiдно з попереднiм пунктом, може повнiстю або частково вiдкликати його шляхом перепровадження вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи. Вiдкликання набирає чинностi вiд дати отримання Генеральним секретарем такого повiдомлення.

     3. Сторона, яка заявила застереження щодо якого-небудь положення цiєї Конвенцiї, не може вимагати застосування цього положення будь-якою iншою Стороною; однак, якщо її застереження є частковим або умовним, вона може вимагати застосування цього положення у тому обсязi, в якому вона сама його прийняла.

Стаття 41
Поправки

     1. Поправки до цiєї Конвенцiї можуть бути запропонованi будь-якою Стороною, i вони повiдомляються Генеральним секретарем Ради Європи державам-членам Ради Європи i кожнiй державi, яка не є членом Ради, але приєдналася до цiєї Конвенцiї або якiй було запропоновано приєднатися до цiєї Конвенцiї вiдповiдно до положень статтi 37.

     2. Будь-яка поправка, запропонована Стороною, передається в Європейський комiтет з проблем злочинностi, який подає Комiтету мiнiстрiв свiй висновок щодо запропонованої поправки.

     3. Комiтет мiнiстрiв розглядає запропоновану поправку i висновок Європейського комiтету з проблем злочинностi i має право прийняти поправку.

     4. Текст будь-якої поправки, прийнятої Комiтетом мiнiстрiв вiдповiдно до пункту 3 цiєї статтi, направляється Сторонам для прийняття.

     5. Будь-яка поправка, прийнята вiдповiдно до пункту 3 цiєї статтi, набирає чинностi на тридцятий день пiсля того, як всi Сторони проiнформують Генерального секретаря про її прийняття.

Стаття 42
Врегулювання спорiв

     1. Європейський комiтет з проблем злочинностi постiйно iнформується про тлумачення i застосування цiєї Конвенцiї.

     2. У разi виникнення мiж Сторонами спорiв щодо тлумачення чи застосування цiєї Конвенцiї вони намагаються врегулювати спiр шляхом переговорiв або у будь-який iнший мирний спосiб на їхнiй розсуд, включаючи передачу спору на розгляд Європейського комiтету з проблем злочинностi, арбiтражного суду, рiшення яких є обов'язковими для Сторiн, або Мiжнародного суду за згодою зацiкавлених Сторiн.

Стаття 43
Денонсацiя

     1. Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати цю Конвенцiю шляхом перепровадження вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи.

     2. Така денонсацiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що наступає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем.

     3. Однак ця Конвенцiя продовжує застосовуватися щодо здiйснення згiдно iз статтею 14 конфiскацiї, клопотання про яку було заявлене згiдно iз положеннями цiєї Конвенцiї до дати, на яку така денонсацiя набрала чинностi.

Стаття 44
Повiдомлення

     Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє держави - члени Ради i будь-яку державу, яка приєдналася до цiєї Конвенцiї, про:

     a) будь-яке пiдписання;

     b) здачу на зберiгання будь-якої ратифiкацiйної грамоти або будь-якого документа про прийняття, затвердження чи приєднання;

     c) будь-яку дату набрання чинностi цiєю Конвенцiєю вiдповiдно до статей 36 i 37;

     d) будь-яке застереження, заявлене згiдно з пунктом 1 статтi 40;

     e) будь-яку iншу дiю, будь-яке повiдомлення або сповiщення, якi стосуються цiєї Конвенцiї.

     На посвiдчення чого нижчепiдписанi, належним чином на те уповноваженi представники пiдписали цю Конвенцiю.

     Вчинено в Страсбурзi восьмого дня листопада мiсяця 1990 року англiйською i французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвi Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвiдченi копiї цiєї Конвенцiї кожнiй державi - члену Ради Європи, державам, якi не є членами Ради Європи, але якi брали участь у розробцi Конвенцiї, i будь-якiй державi, якiй запропоновано приєднатися до Конвенцiї.

     European Treaty Series/141

Збiрка договорiв Ради Європи
Парламентське видавництво, Київ - 2000