ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МIСТА КИЄВА

Р I Ш Е Н Н Я

28.03.2003

     Печерський районний суд м. Києва в складi: головуючого - суддi Малетича М.М., при секретарi - Кирилюк I.В., розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в примiщеннi суду в м. Києвi справу за скаргою Костинчука Павла Михайловича на рiшення органiв державної виконавчої влади - Мiнiстерства юстицiї України та Мiнiстерства охорони здоров'я України, якими порушено його права, - ВСТАНОВИВ:

     Костинчук П.М. звернувся в суд iз скаргою на рiшення органiв державної виконавчої влади - Мiнiстерства юстицiї України та Мiнiстерства охорони здоров'я України, якими порушено його права, у якiй просив визнати неправомiрним та скасувати наказ Мiнiстерства охорони здоров'я України N 62 вiд 12.02.2003 року "Про внесення змiн до Перелiку виробiв медичного призначення, якi пiдлягають реєстрацiї в Українi", зареєстрованого Мiнiстерством юстицiї України 28.02.2003 року за номером 173/7494, з дня його реєстрацiї, тобто - з 28.02.2003 року.

     Мотивуючи свої вимоги, заявник вказував на те, що до моменту прийняття зазначеного наказу N 62 з боку Держави, в особi її органу - Державного департаменту з контролю за якiстю, безпекою та виробництвом лiкарських засобiв та виробiв медичного призначення (надалi - Державний департамент) - здiйснювався контроль за якiстю та безпекою виробiв медичного призначення, i зокрема тих, якi застосовуються в медичнiй практицi для попередження i дiагностики захворювань, лiкування, замiни або змiни анатомiчного або фiзiологiчного стану ушкодженого органiзму або його функцiй та iн., i якi реалiзовуються та використовуються на територiї України. Такий контроль зазначеного Департаменту полягав у проведеннi реєстрацiї виробiв медичного призначення, в тому числi - у встановленнi вiдповiдних характеристик того чи iншого виробу медичного призначення, доклiнiчного вивчення, дослiдження та випробування i їх вiдповiднiсть нормативним документам щодо якостi та безпеки для людини та навколишнього середовища. Для цього наказом Мiнiстерства охорони здоров'я України N 229 вiд 26.09.2000 року i було затверджено вiдповiднi - Порядок державної реєстрацiї виробiв медичного призначення в Українi (надалi - Порядок) та Перелiк виробiв медичного призначення, якi пiдлягають державнiй реєстрацiї в Українi (надалi - Перелiк), який було зареєстровано Мiнiстерством юстицiї України 17.01.2001 року за N 35/5226, що мiстили у собi перелiк виробiв, якi вiдносилися до виробiв медичного призначення.

     Тобто вказаними дiями та затвердженням вiдповiдного нормативного акта Держава в особi його органу - Мiнiстерства охорони здоров'я України, як вказував заявник, забезпечувала i гарантувала належну якiсть лiкарських засобiв i виробiв медичного призначення та їх безпеку, що використовуються на територiї України, вiдповiдно до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", у зв'язку з чим вiн був впевнений, що його конституцiйнi права на охорону здоров'я та на ефективне медичне обслуговування реалiзовуються належним чином.

     Разом з тим, як йдеться в скарзi, пiсля прийняття оскаржуваного наказу N 62 iз зазначеного Перелiку були виключенi ряд товарних груп найбiльш вживаних виробiв медичного призначення, яке означає, що з часу внесення цих змiн Держава перестала контролювати якiсть та безпеку виробiв медичного характеру, а це, у свою чергу, як стверджує Костинчук П.М., призводить до порушення його законних прав на охорону здоров'я та ефективне медичне обслуговування, створює реальну небезпеку його здоров'ю через вживання неякiсних або й небезпечних виробiв медичного призначення.

     В судовому засiданнi заявник та його представник - Атанасова Ю.В. - вимоги, викладенi в скарзi до суду, пiдтримали та додатково пояснили, що вказанi змiни, якi були внесенi у зв'язку з прийняттям Мiнiстерством охорони здоров'я України наказу N 62 для реєстрацiї останнього в Мiнiстерствi юстицiї України, повиннi були бути погодженi з Державним комiтетом України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва, Державним комiтетом iз стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї в Українi, а також - з Державною митною службою України, що в даному випадку зроблено не було. Крiм того, внесення вказаних змiн потягне за собою збiльшення вартостi на вироби медичного призначення, i зокрема - гiгiєнiчнi засоби (зубна паста, зубна щiтка та iн.), що створює певнi труднощi у їх придбаннi.

     Представники Мiнiстерства охорони здоров'я України - Гостищев Д.А. та Меньшикова Е.Л. - просили суд вiдмовити в задоволеннi даної скарги, мотивуючи це тим, що оскаржуваний наказ N 62 жодним чином не порушує права громадян, в тому числi заявника, на охорону здоров'я i ефективне медичне обслуговування та не означає вiдсутнiсть контролю з боку Держави за якiстю i безпекою виробiв медичного призначення. Також, на думку вказаних представникiв, заявник у своїй скарзi не конкретизував, якi саме його законнi права були порушенi у зв'язку з внесенням змiн до Перелiку виробiв медичного призначення, якi пiдлягають державнiй реєстрацiї в Українi, i не надав суду про це вiдповiдних доказiв та не довiв причинно-наслiдкового зв'язку мiж прийняттям вказаного наказу N 62 та порушенням його законних прав. Крiм того, з пояснень Гостищева Д.А. та Меньшикової Е.Л., обов'язкового погодження для внесення вказаних змiн Мiнiстерства охорони здоров'я України з Державним комiтетом України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва, Державним комiтетом iз стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї в Українi, а також - з Державною митною службою України, як про це стверджував у своїй скарзi Костинчук П.М., дiючим законодавством не вимагається.

     Представник iншого органу - Мiнiстерства юстицiї України, рiшення якого оскаржувалось до суду, - Крижановська I.М. також просила суд вiдмовити в задоволеннi скарги Костинчука П.М., мотивуючи це тим, що оскаржуваний наказ N 62 жодним чином не порушував законнi права та iнтереси громадян, i конкретно самого заявника, щодо якостi та безпеки виробiв медичного призначення, оскiльки продукцiя, яка виключена iз зазначеного Перелiку, пiдлягає контролю з боку органiв санiтарно-епiдемiологiчної служби Мiнiстерства охорони здоров'я України.

     Як i вказанi представники Мiнiстерства охорони здоров'я України, представник Крижановська I.М. вважала, що обов'язкового погодження для внесення зазначених змiн з вказаними вище комiтетами та з Державною митною службою України, чинним законодавством України не передбачено.

     Заслухавши пояснення учасникiв процесу, дослiдивши матерiали справи, суд приходить до слiдуючого.

     Судом встановлено, що причиною звернення з даною скаргою до суду було прийняття Мiнiстерством охорони здоров'я України 12.02.2003 року наказу N 62, зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 28.02.2003 року за N 173/7494, "Про внесення змiн до Перелiку виробiв медичного призначення, якi пiдлягають державнiй реєстрацiї в Українi", яким, на думку заявника, саме i було порушено його законнi права, i зокрема - право на охорону здоров'я та на ефективне медичне обслуговування, створена реальна загроза його здоров'ю та виникли певнi перешкоди у придбаннi виробiв медичного призначення.

     У зв'язку з вирiшенням питання щодо законностi пiдстав для внесення вказаних змiн судом було також встановлено, що Порядок державної реєстрацiї виробiв медичного призначення в Українi (надалi - Порядок) був затверджений наказом Мiнiстерства охорони здоров'я України N 229 ( z0035-01 ) вiд 26.09.2000 року, зареєстрованим в Мiнiстерствi юстицiї України 17.01.2001 року за N 35/5226. Водночас, цим же наказом Мiнiстерства охорони здоров'я України N 229, зареєстрованим Мiнiстерством юстицiї України, поряд з Порядком було також затверджено i Перелiк виробiв медичного призначення, що пiдлягають державнiй реєстрацiї в Українi (надалi - Перелiк). При цьому в п. п. 1.1 та 1.2 вказаного Порядку зазначено, що державну реєстрацiю (перереєстрацiю) виробiв медичного призначення в Українi здiйснює Державний департамент з контролю за якiстю, безпекою та виробництвом лiкарських засобiв i виробiв медичного призначення (далi - Державний департамент), а сам Порядок погоджено в Державнiй митнiй службi України, Державному комiтетi України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва i Державному комiтетi зi стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї України.

     Аналiзуючи змiст вказаних вище та iнших пунктiв Порядку, суд приходить до висновку про те, що внесення в нього або в Перелiк, який є його невiд'ємною частиною, будь-яких змiн щодо реєстрацiї (перереєстрацiї) виробiв медичного призначення в Українi повинно було здiйснюватись Мiнiстерством охорони здоров'я України i Мiнiстерством юстицiї України, за погодженням з Державною митною службою України, Державним комiтетом України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва i Державним комiтетом зi стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї України, що в даному випадку зроблено не було. Проти останньої обставини фактично не заперечували в судовому засiданнi i представники Мiнiстерства юстицiї України та Мiнiстерства охорони здоров'я України, що, крiм цього, пiдтверджується також i вiдповiдним листом Державного комiтету України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва. Обов'язковiсть вказаного погодження для Мiнiстерства юстицiї України передбачена також i п. 9 Положення про державну реєстрацiю нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших органiв виконавчої влади, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України N 731 вiд 28.12.92 року. Бiльше того, як було встановлено в судовому засiданнi, при пред'явленнi вперше оскаржуваного наказу N 62 для його реєстрацiї в Мiнiстерствi юстицiї України, останнiм спочатку було вiдмовлено у здiйсненнi такої реєстрацiї саме через вiдсутнiсть такого погодження, однак при повторному зверненнi для здiйснення такої реєстрацiї, з невiдомих суду причин, все-таки така була проведена.

     Отже, з наведеного суд приходить до висновку про те, що пiд час прийняття Мiнiстерством охорони здоров'я України 12.02.2003 року наказу N 62, зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 28.02.2003 року за N 173/7494, "Про внесення змiн до Перелiку виробiв медичного призначення, якi пiдлягають державнiй реєстрацiї в Українi", яким iз зазначеного Перелiку були виключенi ряд товарних груп найбiльш вживаних виробiв саме медичного призначення, мало мiсце порушення встановленого порядку такої реєстрацiї, що дiйсно, як вказував заявник, означає той факт, що з часу внесення цих змiн Держава фактично перестала контролювати якiсть та безпеку виробiв медичного характеру i може призвести до порушення законних прав громадян, в тому числi - i заявника, на охорону здоров'я та ефективне медичне обслуговування, створює реальну небезпеку здоров'ю через вживання неякiсних або й небезпечних виробiв медичного призначення.

     Щодо заперечення в цiй частинi представника Мiнiстерства юстицiї України про те, що якiсть i безпека виробiв медичного призначення, якi виключенi iз зазначеного Перелiку, пiдлягає контролю з боку органiв санiтарно-епiдемiологiчної служби Мiнiстерства охорони здоров'я України, а тому не тягне за собою вiдсутнiсть такого контролю з боку Держави, а тому не порушує права заявника, суд вважає безпiдставним.

     Що стосується порушення конкретних прав заявника, яке фактично i стало пiдставою для подачi даної скарги, i на що звертали особливу увагу представники суб'єктiв оскарження, то суд виходив з того, що ст. 49 Конституцiї України дiйсно передбачено право громадян на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Це означає, що охорона здоров'я забезпечується державним фiнансуванням вiдповiдних соцiально-економiчних, медико-санiтарних i оздоровчо-профiлактичних програм, створення Державою умов для ефективного i доступного для всiх громадян медичного обслуговування. У державних i комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; iснуюча мережа таких закладiв не може бути скорочена. Держава сприяє розвитковi лiкувальних закладiв усiх форм власностi та дбає про розвиток фiзичної культури i спорту, забезпечує санiтарно-епiдемiчне благополуччя.

     Вказаний обов'язок за Державою, який випливає iз змiсту Основного закону України, закрiплено ще i в ст. 19 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" та iн. нормативно-правових актах i реалiзується шляхом вжиття цiлого комплексу заходiв з боку вiдповiдних державних органiв, в даному випадку - з боку Мiнiстерства охорони здоров'я України та Державного департаменту з контролю за якiстю, безпекою та виробництвом лiкарських засобiв та виробiв медичного призначення, в тому числi шляхом здiйснення контролю за якiстю та безпекою виробiв медичного призначення, i зокрема тих, якi застосовуються в медичнiй практицi для попередження i дiагностики захворювань, лiкування, замiни або змiни анатомiчного або фiзiологiчного стану ушкодженого органiзму або його функцiй та iн., i якi реалiзовуються та використовуються на територiї України.

     Поряд з цим, дiйсно, як стверджує Костинчук П.М., пiсля прийняття оскаржуваного наказу N 62 iз Перелiку були виключенi ряд товарних груп найбiльш вживаних виробiв медичного призначення, зокрема таких, як засоби для гiгiєни порожнини рота або зубiв, гiгiєнiчнi рушники, серветки, прокладки, тампони та iн., одяг медичний, прилади та обладнання лiкувальної фiзкультури, медичнi iнструменти та обладнання i iн., яке означає те, що Держава фактично перестала контролювати якiсть та безпеку цих виробiв медичного характеру, а це, у свою чергу, призводить до порушення законних прав громадян, i конкретно - заявника Костинчука М.П., на охорону здоров'я та ефективне медичне обслуговування, створює реальну небезпеку його здоров'ю через можливе вживання неякiсних, або й небезпечних виробiв медичного призначення. Крiм того, внесення вказаних змiн потягне за собою збiльшення вартостi на вироби медичного призначення, i зокрема - гiгiєнiчнi засоби (зубна паста, зубна щiтка та iн.), тобто - якi використовуються в повсякденному життi, що створює певнi труднощi у їх придбаннi.

     У зв'язку з цим суд приходить до висновку про обгрунтованiсть доводiв Костинчука П.М., викладених в скарзi до суду, а тому визнає оскаржуванi рiшення вказаних державних органiв, якi порушують його права, неправомiрними.

     Щодо визнання оскаржуваного наказу незаконним, то його слiд визнати таким i скасувати з дня його видачi Мiнiстерством охорони здоров'я України, визнавши водночас неправомiрною i подальшу його реєстрацiю в Мiнiстерствi юстицiї України.

     На пiдставi викладеного, керуючись ст. ст. 15, 15¹, 30, 62, 202, 202¹, 203, 209 та 248⁷ ЦПК України, ст. 49 Конституцiї України, ст. 19 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", Положеннями: Про Мiнiстерство охорони здоров'я України, Про Мiнiстерство юстицiї України та Про державну реєстрацiю нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших органiв виконавчої влади; Порядком державної реєстрацiї виробiв медичного призначення в Українi та Перелiком виробiв медичного призначення, якi пiдлягають державнiй реєстрацiї в Українi, суд ВИРIШИВ:

     Скаргу Костинчука Павла Михайловича на рiшення органiв державної виконавчої влади - Мiнiстерства юстицiї України та Мiнiстерства охорони здоров'я України, якими порушено його права, задовольнити.

     Визнати наказ Мiнiстерства охорони здоров'я України вiд 12.02.2003 року N 62, зареєстрований в Мiнiстерствi юстицiї України 28.02.2003 року за N 173/7494, "Про внесення змiн до Перелiку виробiв медичного призначення, якi пiдлягають державнiй реєстрацiї в Українi", незаконним та скасувати його з дня видачi, тобто - з 12.02.2003 року, визнавши водночас незаконною i його державну реєстрацiю в Мiнiстерствi юстицiї України 28.02.2003 року.

     Рiшення може бути оскаржено в апеляцiйний суд м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом одного мiсяця.