КОНВЕНЦIЯ

про захист осiб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних

Офiцiйний переклад.

Преамбула

     Держави - члени Ради Європи, якi пiдписали цю Конвенцiю,

     беручи до уваги те, що метою Ради Європи є досягнення бiльшого єднання мiж її членами, яке ґрунтується, зокрема, на дотриманнi верховенства права, а також прав людини й основоположних свобод;

     беручи до уваги те, що бажано поширювати гарантiї прав й основоположних свобод кожної людини, зокрема права на повагу до недоторканостi приватного життя, з огляду на зростання транскордонного потоку персональних даних, якi пiддаються автоматизованiй обробцi;

     пiдтверджуючи водночас свою вiдданiсть свободi iнформацiї незалежно вiд кордонiв;

     визнаючи необхiднiсть узгодження основоположних цiнностей поваги до недоторканостi приватного життя й безперешкодного обмiну iнформацiєю мiж народами;

     домовилися про таке:

Глава I
Загальнi положення

Стаття 1
Предмет i мета

     Метою цiєї Конвенцiї є забезпечення на територiї кожної Сторони для кожної особи, незалежно вiд її громадянства або мiсця проживання, дотримання її прав й основоположних свобод, зокрема її права на недоторканiсть приватного життя, у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, що її стосуються (далi - захист даних).

Стаття 2
Визначення

     Для цiлей цiєї Конвенцiї:

     a) термiн "персональнi данi" означає будь-яку iнформацiю, яка стосується конкретно визначеної особи або особи, що може бути конкретно визначеною (далi - суб'єкт даних);

     b) термiн "файл даних для автоматизованої обробки" означає будь-який масив даних, що пiддається автоматизованiй обробцi;

     c) термiн "автоматизована обробка" включає такi операцiї, що здiйснюються повнiстю або частково за допомогою автоматизованих засобiв: зберiгання даних, виконання логiчних та (або) арифметичних операцiй iз цими даними, їхню змiну, знищення, вибiрку або поширення;

     d) термiн "контролер файлу" означає фiзичну або юридичну особу, державний орган, установу чи будь-який iнший орган, що уповноважений вiдповiдно до нацiонального законодавства вирiшувати, яким повинно бути призначення файлу даних для автоматизованої обробки, якi категорiї персональних даних повиннi зберiгатися та якi операцiї повиннi здiйснюватися з ними.

Стаття 3
Сфера застосування

     1. Сторони зобов'язуються застосовувати цю Конвенцiю до файлiв персональних даних для автоматизованої обробки та до автоматизованої обробки персональних даних у державному та приватному секторах.

     2. Будь-яка Держава пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання чи будь-коли в подальшому може повiдомити за допомогою заяви на iм'я Генерального секретаря Ради Європи про те, що вона:

     a) не буде застосовувати цiєї Конвенцiї до певних категорiй файлiв персональних даних для автоматизованої обробки, перелiк яких буде зданий на зберiгання. Однак до цього перелiку вона не повинна включати категорiї файлiв даних для автоматизованої обробки, якi згiдно з її внутрiшнiм законодавством пiдпадають пiд дiю положень про захист даних. Отже, вона не повинна вносити змiн до цього перелiку за допомогою нової заяви щоразу, коли згiдно з її внутрiшнiм законодавством пiд дiю положень про захист персональних даних пiдпадають додатковi категорiї файлiв персональних даних для автоматизованої обробки;

     b) також буде застосовувати цю Конвенцiю до iнформацiї, яка стосується груп осiб, асоцiацiй, фондiв, компанiй, корпорацiй та будь-яких iнших органiзацiй, що безпосередньо чи опосередковано складаються з окремих осiб, незалежно вiд того, мають чи не мають такi установи статус юридичної особи;

     c) також буде застосовувати цю Конвенцiю до файлiв персональних даних, якi не обробляються автоматизовано.

     3. Будь-яка Держава, що поширила сферу застосування цiєї Конвенцiї за допомогою будь-якої iз заяв, передбачених у пiдпунктах "b" i "c" викладеного вище пункту 2, може повiдомити в зазначенiй заявi, що такi поширення сфери застосування цiєї Конвенцiї стосується лише певних категорiй файлiв персональних даних, перелiк яких буде зданий на зберiгання.

     4. Будь-яка Сторона, яка за допомогою заяви, передбаченої в пiдпунктi "a" викладеного вище пункту 2, виключила певнi категорiї файлiв персональних даних для автоматизованої обробки, не може вимагати застосування Конвенцiї до таких категорiй Стороною, яка не виключила їх.

     5. Так само Сторона, яка не здiйснила того чи того поширення, передбаченого в пiдпунктах "b" i "c" викладеного вище пункту 2, не може вимагати застосування цiєї Конвенцiї за цими пiдпунктами стосовно Сторони, яка здiйснила такi поширення.

     6. Заяви, передбаченi у викладеному вище пунктi 2, набувають чинностi з моменту набуття чинностi Конвенцiєю для Держави, яка їх зробила, якщо такi заяви було зроблено пiд час пiдписання або здачi на зберiгання її ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднання або через три мiсяцi пiсля отримання їх Генеральним секретарем Ради Європи, якщо вони їх було зроблено будь-коли в подальшому. Такi заяви можуть бути вiдкликанi повнiстю або частково за допомогою повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи. Такi вiдкликання набувають чинностi через три мiсяцi з дати отримання такого повiдомлення.

Глава II
Основнi принципи захисту даних

Стаття 4
Обов'язки Сторiн

     1. Кожна Сторона вживає необхiдних заходiв стосовно свого внутрiшнього законодавства для набуття чинностi основними принципами захисту даних, викладеними в цiй главi.

     2. Таких заходiв уживають принаймнi тодi, коли ця Конвенцiя набуває чинностi для вiдповiдної Сторони.

Стаття 5
Якiсть даних

     Персональнi данi, що пiддаються автоматизованiй обробцi, повиннi:

     a) отримуватися та оброблятися сумлiнно та законно;

     b) зберiгатися для визначених i законних цiлей та не використовуватися в спосiб, не сумiсний iз цими цiлями;

     c) бути адекватними, вiдповiдними та ненадмiрними стосовно цiлей, для яких вони зберiгаються;

     d) бути точними та в разi необхiдностi оновлюватися;

     e) зберiгатись у формi, яка дозволяє iдентифiкацiю суб'єктiв даних не довше, нiж це необхiдно для мети, для якої такi данi зберiгаються.

Стаття 6
Особливi категорiї даних

     Персональнi данi, що свiдчать про расову приналежнiсть, полiтичнi, релiгiйнi чи iншi переконання, а також данi, що стосуються здоров'я або статевого життя, не можуть пiддаватися автоматизованiй обробцi, якщо внутрiшнє законодавство не забезпечує вiдповiдних гарантiй. Це правило також застосовується до персональних даних, що стосуються засудження в кримiнальному порядку.

Стаття 7
Безпека даних

     Для захисту персональних даних, що зберiгаються у файлах даних для автоматизованої обробки, уживають вiдповiдних заходiв безпеки, спрямованих на запобiгання випадковому чи несанкцiонованому знищенню або випадковiй утратi, а також на запобiгання несанкцiонованим доступу, змiнi або поширенню.

Стаття 8
Додатковi гарантiї для суб'єкта даних

     Будь-якiй особi надається можливiсть:

     a) з'ясувати iснування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головнi цiлi, а також особу та постiйне мiсце проживання чи головне мiсце роботи контролера файлу;

     b) отримувати через обґрунтованi перiоди та без надмiрної затримки або витрат пiдтвердження або спростування факту зберiгання персональних даних, що її стосуються, у файлi даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такi данi в доступнiй для розумiння формi;

     c) вимагати у вiдповiдних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрiшнього законодавства, що запроваджують основоположнi принципи, визначенi у статтях 5 i 6 цiєї Конвенцiї;

     d) використовувати засоби правового захисту в разi невиконання передбаченого в пунктах "b" i "c" цiєї статтi прохання про пiдтвердження або у вiдповiдних випадках про надання, виправлення або знищення персональних даних.

Стаття 9
Винятки та обмеження

     1. Винятки з положень статей 5, 6 та 8 цiєї Конвенцiї дозволяються лише в рамках, визначених цiєю статтею.

     2. Вiдхилення вiд положень статей 5, 6 та 8 цiєї Конвенцiї дозволяється тодi, коли таке вiдхилення передбачене законодавством Сторони та є в демократичному суспiльствi необхiдним заходом, спрямованим на:

     a) захист державної та громадської безпеки, фiнансових iнтересiв Держави або на боротьбу з кримiнальними правопорушеннями;

     b) захист суб'єкта даних або прав i свобод iнших людей.

     3. Обмеження стосовно здiйснення прав, визначених у пунктах "b", "c" та "d" статтi 8, можуть установлюватися законодавством стосовно файлiв персональних даних для автоматизованої обробки, що використовуються для цiлей статистики або наукових дослiджень у випадках явної вiдсутностi небезпеки порушення недоторканостi приватного життя суб'єктiв даних.

Стаття 10
Санкцiї та засоби правового захисту

     Кожна Сторона зобов'язується встановити вiдповiднi санкцiї та засоби правового захисту стосовно порушень положень внутрiшнього права, що запроваджують основоположнi принципи захисту персональних даних, визначенi в цiй главi.

Стаття 11
Розширення захисту

     Жодне з положень цiєї глави не тлумачиться як таке, що обмежує можливостi Сторони забезпечувати суб'єктам даних бiльший ступiнь захисту, нiж передбачений цiєю Конвенцiєю, або як таке, що iншим чином завдає шкоди такiй можливостi.

Глава III
Транскордоннi потоки даних

Стаття 12
Транскордоннi потоки персональних даних та внутрiшнє законодавство

     1. Стосовно передачi через нацiональнi кордони за допомогою будь-яких засобiв персональних даних, що пiддаються автоматизованiй обробцi або зiбраних з метою їхньої автоматизованої обробки, застосовуються такi положення.

     2. Сторона не може лише з метою захисту недоторканостi приватного життя забороняти чи обумовлювати спецiальними дозволами транскордоннi потоки персональних даних, що передаються на територiю iншої Сторони.

     3. Однак кожна Сторона має право вiдступати вiд положень пункту 2:

     a) якщо її законодавство мiстить конкретнi положення для певних категорiй персональних даних або файлiв персональних даних для автоматизованої обробки, у зв'язку з особливостями цих даних або файлiв, за винятком випадкiв, коли положення iншої Сторони забезпечують аналогiчний захист;

     b) якщо передача даних здiйснюється з її територiї на територiю Держави, що не є Договiрною Державою, через територiю iншої Сторони, для запобiгання порушенню такою передачею законодавства Сторони, зазначеної на початку цього пункту.

Глава IV
Взаємна допомога

Стаття 13
Спiвробiтництво мiж Сторонами

     1. Сторони погоджуються надавати одна однiй взаємну допомогу для реалiзацiї цiєї Конвенцiї.

     2. Для цього:

     a) кожна Сторона призначає один чи бiльше органiв, назву та адресу яких вона повiдомляє Генеральному секретарю Ради Європи;

     b) кожна Сторона, яка призначила бiльше одного органу, зазначає у своєму повiдомленнi, згаданому в попередньому пiдпунктi, сферу повноважень кожного з них.

     3. Орган, призначений однiєю Стороною, на прохання органу, призначеного iншою Стороною:

     a) надає iнформацiю про своє законодавство та адмiнiстративну практику в галузi захисту даних;

     b) вiдповiдно до свого внутрiшнього законодавства та виключно з метою захисту недоторканостi приватного життя вживає всiх вiдповiдних заходiв для надання фактичної iнформацiї стосовно конкретної автоматизованої обробки, яка здiйснюється на його територiї, але за винятком персональних даних, що обробляються.

Стаття 14
Допомога суб'єктам даних, якi проживають за кордоном

     1. Кожна Сторона надає допомогу будь-якiй особi, яка постiйно проживає за кордоном, у здiйсненнi прав, наданих її внутрiшнiм законодавством, що запроваджує принципи, визначенi в статтi 8 цiєї Конвенцiї.

     2. Якщо така особа проживає на територiї iншої Сторони, їй надається можливiсть подати своє прохання за посередництвом органу, призначеного цiєю Стороною.

     3. Прохання про надання допомоги повинно мiстити всi необхiднi вiдомостi, що стосуються, inter alia:

     a) прiзвища, адреси та будь-яких iнших вiдповiдних вiдомостей, якi встановлюють особу, що звертається з проханням;

     b) файлу персональних даних для автоматизованої обробки, якого стосується прохання, або його контролера;

     c) мети прохання.

Стаття 15
Гарантiї стосовно допомоги, що надається призначеними органами

     1. Орган, який призначений однiєю Стороною i який отримав вiд органу, призначеного iншою Стороною, iнформацiю, що супроводжує прохання про надання допомоги, або iнформацiю у вiдповiдь на його прохання про надання допомоги, використовує цю iнформацiю лише для цiлей, зазначених у проханнi про надання допомоги.

     2. Кожна Сторона забезпечує, щоб особи, якi працюють у призначеному органi або дiють вiд його iменi, мали вiдповiднi зобов'язання стосовно збереження таємностi або конфiденцiйностi такої iнформацiї.

     3. Призначеному органу на свiй розсуд i без ясно вираженої згоди суб'єкта даних, що проживає за кордоном, у жодному випадку не дозволяється звертатися згiдно з пунктом 2 статтi 14 з проханням про надання допомоги вiд iменi вiдповiдної особи.

Стаття 16
Вiдхилення прохань про надання допомоги

     Призначений орган, до якого надiслано прохання про надання допомоги згiдно зi статтями 13 або 14 цiєї Конвенцiї, може вiдмовитися задовольняти таке прохання, якщо:

     a) прохання є не сумiсним з повноваженнями, якими надiленi в галузi захисту персональних даних органи, що вiдповiдають за виконання прохання;

     b) прохання не вiдповiдає положенням цiєї Конвенцiї;

     c) виконання прохання порушило б суверенiтет, безпеку або громадський порядок (ordre public) Сторони, якою вiн був призначений, або права та основоположнi свободи осiб, якi знаходяться пiд юрисдикцiєю цiєї Сторони.

Стаття 17
Витрати на допомогу та порядок її надання

     1. Взаємна допомога, яку Сторони надають одна однiй згiдно зi статтею 13, та допомога, яку вони надають згiдно зi статтею 14 суб'єктам даних, що проживають за кордоном, не може бути пiдставою для сплати жодних витрат або зборiв, за винятком тих, що сплачуються у зв'язку з дiяльнiстю експертiв i перекладачiв. Витрати або збори у зв'язку з дiяльнiстю останнiх сплачуються Стороною, яка призначила орган, що звертається з проханням про надання допомоги.

     2. На суб'єкта даних не може покладатися сплата витрат або зборiв, пов'язаних iз заходами, яких було вжито вiд його iменi на територiї iншої Сторони, крiм витрат або зборiв, якi на законних пiдставах сплачуються резидентами такої Сторони.

     3. Iншi подробицi стосовно надання допомоги, що стосуються, зокрема, форм i процедур, а також використання мов, визначаються безпосередньо мiж вiдповiдними Сторонами.

Глава V
Консультативний комiтет

Стаття 18
Склад Комiтету

     1. Консультативний комiтет створюється пiсля набуття чинностi цiєю Конвенцiєю.

     2. Кожна Сторона призначає до Комiтету одного представника та заступника представника. Будь-яка Держава - член Ради Європи, яка не є Стороною Конвенцiї, має право бути представленою в Комiтетi спостерiгачем.

     3. Консультативний комiтет одностайним рiшенням може запропонувати будь-якiй Державi, яка не є членом Ради Європи i не є Стороною Конвенцiї, бути представленою на тому чи тому засiданнi як спостерiгач.

Стаття 19
Функцiї Комiтету

     Консультативний комiтет:

     a) може вносити пропозицiї для сприяння застосуванню або полiпшення застосування Конвенцiї;

     b) може вносити пропозицiї стосовно внесення змiн та доповнень до цiєї Конвенцiї вiдповiдно до статтi 21;

     c) надає свiй висновок стосовно будь-якої пропозицiї про внесення змiн та доповнень до цiєї Конвенцiї, якi передаються йому на розгляд вiдповiдно до пункту 3 статтi 21;

     d) на прохання Сторони може робити висновок з будь-якого питання, що стосується застосування цiєї Конвенцiї.

Стаття 20
Процедура

     1. Консультативний комiтет скликається Генеральним секретарем Ради Європи. Його перше засiдання вiдбувається у рамках дванадцяти мiсяцiв пiсля набрання чинностi цiєю Конвенцiєю. У подальшому вiн збирається принаймнi раз на два роки й у будь-якому разi, коли одна третина представникiв Сторiн вимагає його скликання.

     2. Кворумом засiдання Консультативного комiтету є бiльшiсть представникiв Сторiн.

     3. Пiсля кожного свого засiдання Консультативний комiтет подає Комiтетовi Мiнiстрiв Ради Європи звiт про свою роботу та про стан виконання Конвенцiї.

     4. Вiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї Консультативний комiтет складає свiй регламент.

Глава VI
Змiни

Стаття 21
Змiни

     1. Змiни до цiєї Конвенцiї можуть пропонуватися Стороною, Комiтетом Мiнiстрiв Ради Європи або Консультативним комiтетом.

     2. Будь-яка пропозицiя про внесення змiни надсилається Генеральним секретарем Ради Європи Державам - членам Ради Європи та кожнiй Державi, що не є членом Ради Європи, яка приєдналася до цiєї Конвенцiї або якiй було запропоновано приєднатися до неї вiдповiдно до положень статтi 23.

     3. Крiм того, будь-яку змiну, запропоновану Стороною або Комiтетом Мiнiстрiв, надсилають Консультативному комiтетовi, який подає Комiтетовi мiнiстрiв свої стосовно цiєї запропонованої змiни.

     4. Комiтет Мiнiстрiв розглядає запропоновану змiну та будь-який висновок, поданий Консультативним комiтетом, i може затвердити змiну.

     5. Текст будь-якої змiни, затвердженої Комiтетом Мiнiстрiв вiдповiдно до пункту 4 цiєї статтi, надсилається Сторонам для прийняття.

     6. Будь-яка змiна, затверджена вiдповiдно до пункту 4 цiєї статтi, набуває чинностi на тридцятий день пiсля того, як усi Сторони повiдомили Генеральному секретарю про її прийняття.

Глава VII
Заключнi положення

Стаття 22
Набуття чинностi

     1. Ця Конвенцiя вiдкрита для пiдписання Державами - членами Ради Європи. Вона пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або схваленню. Ратифiкацiйнi грамоти або документи про прийняття чи схвалення здаються на зберiгання Генеральному секретарю Ради Європи.

     2. Ця Конвенцiя набуває чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати, коли п'ять Держав - членiв Ради Європи висловили свою згоду на обов'язковiсть для них цiєї Конвенцiї вiдповiдно до положень попереднього пункту.

     3. Для будь-якої Держави-члена, яка в подальшому висловить свою згоду на обов'язковiсть для неї цiєї Конвенцiї, вона набуває чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття чи схвалення.

Стаття 23
Приєднання Держав, що не є членами Ради Європи

     1. Пiсля набуття чинностi цiєю Конвенцiєю, Комiтет Мiнiстрiв Ради Європи може запропонувати будь-якiй Державi, яка не є членом Ради Європи, приєднатися до цiєї Конвенцiї за допомогою рiшення, що приймається бiльшiстю голосiв, передбаченою в пунктi "d" статтi 20 Статуту Ради Європи, i шляхом одностайного голосування представникiв Договiрних Держав, якi мають право засiдати в Комiтетi.

     2. Для будь-якої Держави, що приєдналася до цiєї Конвенцiї, Конвенцiя набуває чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати здачi на зберiгання документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 24
Територiальнi положення

     1. Будь-яка Держава, пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, схвалення чи приєднання, може визначити територiю або територiї, до яких застосовується ця Конвенцiя.

     2. Будь-яка Держава може будь-коли пiсля цього, шляхом подання заяви на iм'я Генерального секретаря Ради Європи поширити дiю цiєї Конвенцiї на будь-яку iншу територiю, визначену в цiй заявi. Конвенцiя набуває чинностi стосовно такої територiї в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

     3. Будь-яка заява, зроблена вiдповiдно до двох попереднiх пунктiв, може бути вiдкликана стосовно будь-якої територiї, визначеної в цiй заявi, шляхом подання вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря. Вiдкликання набуває чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення шестимiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем.

Стаття 25
Застереження

     Жодне застереження стосовно положень цiєї Конвенцiї не дозволяється.

Стаття 26
Денонсацiя

     1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цю Конвенцiю шляхом подання вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи.

     2. Така денонсацiя набуває чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення шестимiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем.

Стаття 27
Повiдомлення

     Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє Державам - членам Ради Європи та будь-якiй Державi, що приєдналася до цiєї Конвенцiї, про:

     a) будь-яке пiдписання;

     b) здачу на зберiгання будь-якої ратифiкацiйної грамоти чи будь-якого документа про прийняття, схвалення або приєднання;

     c) будь-яку дату набуття чинностi цiєю Конвенцiєю вiдповiдно до статей 22, 23 та 24;

     d) будь-яку iншу дiю або повiдомлення, що стосуються цiєї Конвенцiї.

     На посвiдчення чого тi, що пiдписалися нижче, належним чином на те вповноваженi, пiдписали цю Конвенцiю.

     Учинено в Страсбурзi 28 сiчня 1981 року англiйською та французькою мовами, причому обидва тексти є автентичними, в одному примiрнику, який зберiгається в архiвах Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвiдченi копiї цiєї Конвенцiї кожнiй Державi - члену Ради Європи та будь-якiй Державi, якiй було запропоновано приєднатися до цiєї Конвенцiї.