МIНIСТЕРСТВО ЮСТИЦIЇ УКРАЇНИ

     У зв'язку з виконанням доручення Кабiнету Мiнiстрiв України та в межах компетенцiї Мiнiстерством юстицiї надається роз'яснення законодавства щодо застосування спрощеної системи оподаткування та специфiки оподаткування та iнвестування у спецiальних економiчних зонах i на територiях прiоритетного розвитку наступного змiсту.

     1. Щодо застосування спрощеної системи оподаткування.

     Статтями 1, 2 та 3 Указу Президента України вiд 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, облiку та звiтностi суб'єктiв малого пiдприємництва" (далi - Указ) встановлено, що спрощена система оподаткування, облiку та звiтностi запроваджується для таких суб'єктiв малого пiдприємництва:

     фiзичних осiб, якi здiйснюють пiдприємницьку дiяльнiсть без створення юридичної особи i у трудових вiдносинах з якими, включаючи членiв їх сiмей, протягом року перебуває не бiльше 10 осiб та обсяг виручки яких вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) за рiк не перевищує 500 тис. гривень;

     юридичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi будь-якої органiзацiйно-правової форми та форми власностi, в яких за рiк середньооблiкова чисельнiсть працюючих не перевищує 50 осiб i обсяг виручки яких вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) за рiк не перевищує 1 млн. гривень.

     Ставка єдиного податку для суб'єктiв малого пiдприємництва -фiзичних осiб встановлюється мiсцевими радами за мiсцем їх державної реєстрацiї залежно вiд виду дiяльностi i не може становити менше 20 гривень та бiльше 200 гривень на мiсяць.

     У разi коли фiзична особа - суб'єкт малого пiдприємництва здiйснює кiлька видiв пiдприємницької дiяльностi, для яких установлено рiзнi ставки єдиного податку, нею придбавається одне свiдоцтво i сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

     Суб'єкт пiдприємницької дiяльностi - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, облiку та звiтностi, самостiйно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

     6 вiдсоткiв суми виручки вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) без урахування акцизного збору у разi сплати податку на додану вартiсть згiдно iз Законом України "Про податок на додану вартiсть";

     10 вiдсоткiв суми виручки вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг), за винятком акцизного збору, у разi включення податку на додану вартiсть до складу єдиного податку.

     Статтею 6 Указу встановлено, що суб'єкт малого пiдприємництва, який сплачує єдиний податок, зокрема, не є платником податку на додану вартiсть, крiм випадку, коли юридична особа обрала спосiб оподаткування доходiв за єдиним податком за ставкою 6 вiдсоткiв.

     З огляду на викладе, зазначаємо, що суб'єкт малого пiдприємництва - фiзична особа та суб'єкт малого пiдприємництва - юридична особа, який прийняв рiшення сплачувати єдиний 10-вiдсотковий податок вiд суми виручки вiд реалiзацiї товарiв (робiт, послуг), не є платником податку на додану вартiсть. При цьому, Указом запроваджено спрощену систему оподаткування, облiку i звiтностi щодо операцiй з продажу (реалiзацiї) товарiв (робiт, послуг), але не встановлено вiдмiнний вiд загального порядок придбання товарiв (робiт, послуг) як на територiї України, так i за її межами.

     У зв'язку з чим, оподаткування товарiв, якi придбаються суб'єктами пiдприємницької дiяльностi, якi перейшли на спрощену систему оподаткування (незалежно вiд того, зареєстрований такий суб'єкт як платник податку на додану вартiсть чи нi), на територiї України, так i ввозяться iз-за меж митної територiї України, здiйснюється в загальному порядку, встановленому для всiх суб'єктiв господарської дiяльностi Законом України "Про податок на додану вартiсть".

     Так, статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартiсть" визначено платникiв податку на додану вартiсть.

     Вiдповiдно до пiдпункту "в" пункту 2.1 цiєї статтi Закону платником податку є будь-яка особа, яка iмпортує товари (супутнi послуги) в обсягах, що пiдлягають оподаткуванню цим податком згiдно з нормами цiєї статтi.

     При цьому, згiдно з пунктом 2.4 цiєї статтi Закону платником податку є будь-яка особа, що iмпортує (для фiзичних осiб - ввозить (пересилає)) товари (супутнi послуги) на митну територiю України для їх використання або споживання на митнiй територiї України, незалежно вiд того, який режим оподаткування вона використовує згiдно iз законодавством, за винятком фiзичних осiб, не зареєстрованих платниками податку, якi ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажi або отримують їх як поштове вiдправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не пiддягають оподаткуванню вiдповiдно до митного законодавства (крiм ввезення транспортних засобiв чи запасних частин до них такими фiзичними особами) та нерезидентiв, якi пересилають поштовi вiдправлення згiдно з правилами Мiжнародного поштового союзу на митну територiю України, та отримувачiв таких поштових вiдправлень.

     У разi ввезення (пересилання) товарiв (предметiв) фiзичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який пiдлягає оподаткуванню, такi особи сплачують податок на додану вартiсть пiд час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрацiї виходячи з митної вартостi товарiв (предметiв), що перевищують розмiр неторгового обороту.

     Разом з цим, згiдно з статтею 5 Указу у разi порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, облiку та звiтностi, починаючи з наступного звiтного перiоду (кварталу).

     У зв'язку з цим та враховуючи положення Указу, у разi порушення суб'єктом малого пiдприємництва - фiзичною особою вимог Указу, зокрема щодо граничної чисельностi осiб, якi перебувають з ним у трудових вiдносинах протягом року, та обсягу виручки вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) за рiк, доходи (виручка), отриманi таким суб'єктом, пiдлягають оподаткуванню у порядку, встановленому роздiлом IV Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", який дiє у частинi оподаткування доходiв фiзичних осiб вiд зайняття пiдприємницькою дiяльнiстю.

     2. Щодо специфiки оподаткування та iнвестування у спецiальних економiчних зонах i на територiях прiоритетного розвитку.

     Законом України вiд 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змiн до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рiк" та деяких iнших законодавчих актiв України" внесено змiни до вiдповiдних законiв про спецiальнi (вiльнi) економiчнi зони та територiї прiоритетного розвитку, згiдно з яким, зокрема:

     - скасовано податковi пiльги, режим спецiальної митної зони для суб'єктiв спецiальних (вiльних) економiчних зон та суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, що реалiзують iнвестицiйнi проекти на територiях прiоритетного розвитку;

     - виключено норму щодо державних гарантiй стабiльностi правового режиму функцiонування вiдповiдних спецiальних (вiльних) економiчних зон та територiй прiоритетного розвитку, що були встановленi вiдповiдними законами на весь термiн, визначений цими законами.

     Частиною першою статтi 7 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" визначено, що якщо в подальшому спецiальним законодавством України про iноземнi iнвестицiї будуть змiнюватися гарантiї захисту iноземних iнвестицiй, зазначенi в роздiлi II цього Закону, то протягом десяти рокiв з дня набрання чинностi таким законодавством на вимогу iноземного iнвестора застосовуються державнi гарантiї захисту iноземних iнвестицiй, зазначенi в цьому Законi.

     При цьому, гарантiями захисту iноземних iнвестицiй вiдповiдно до роздiлу II цього Закону є:

     - гарантiї щодо примусових вилучень, а також незаконних дiй державних органiв та їх посадових осiб;

     - компенсацiя i вiдшкодування збиткiв iноземним iнвесторам;

     - гарантiї в разi припинення iнвестицiйної дiяльностi;

     - гарантiї переказу прибуткiв, доходiв та iнших коштiв, одержаних внаслiдок здiйснення iноземних iнвестицiй, пiсля сплати податкiв, зборiв та iнших обов'язкових платежiв.

     Також, спецiальне законодавство України про iноземнi iнвестицiї, в тому числi державнi гарантiї захисту iноземних iнвестицiй, визначенi законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на територiї України, що встановлено статтею 3 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження".

     Крiм того, умови договорiв, укладених мiж суб'єктами iнвестицiйної дiяльностi, зберiгають свою чиннiсть на весь строк дiї цих договорiв i у випадках, коли пiсля їх укладення законодавством (крiм, зокрема податкового, митного) встановлено умови, що погiршують становище суб'єктiв або обмежують їх права, якщо вони не дiйшли згоди про змiну умов договору.

     Державнi гарантiї захисту iнвестицiй, в тому числi i iноземних, не стосуються питань фiнансово-господарської дiяльностi учасникiв iнвестицiйної дiяльностi та сплати ними податкiв, зборiв, обов'язкових платежiв (статтi 18 та 19 Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть").

     У свою чергу, стаття 1 Першого протоколу до Конвенцiї про захист прав i основних свобод людини визначає, що положення мирного володiння юридичною особою своїм майном та не позбавлення цього майна iнакше, як в iнтересах суспiльства i на умовах, передбачених Законом або загальними принципами мiжнародного права, не обмежують право держави запроваджувати закони для забезпечення сплати податкiв або iнших зборiв.

     Таким чином, з дня набрання чинностi Законом України вiд 25 березня 2005 року N 2505-IV, а саме з 31 березня 2005 року, оподаткування суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, що реалiзують iнвестицiйнi проекти в спецiальних (вiльних) економiчних зонах та на територiях прiоритетного розвитку, здiйснюється на загальних пiдставах, визначених вiдповiдними законами України з питань оподаткування.