УГОДА

мiж Урядом України i Урядом Республiки Куба про взаємну допомогу у боротьбi з порушеннями митного законодавства

     Уряд України i Уряд Республiки Куба, далi "Сторони",

     ВВАЖАЮЧИ, що порушення митного законодавства завдають шкоди економiчним, фiскальним, соцiальним, культурним i комерцiйним iнтересам обох держав;

     ВРАХОВУЮЧИ важливiсть правильного застосування засобiв контролю, обмежень i заборон, а також стягнення в повному обсязi мита i податкiв пiд час ввезення та вивезення товарiв;

     БЕРУЧИ ДО УВАГИ Конвенцiю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй про боротьбу проти незаконного обiгу наркотичних засобiв та психотропних речовин вiд 19 грудня 1988 року;

     БУДУЧИ ПЕРЕКОНАНИМИ в тому, що боротьба з порушеннями митного законодавства виявиться бiльш ефективною завдяки тiсному спiвробiтництву їх митних органiв;

     ПОСИЛАЮЧИСЬ на рекомендацiї Ради митного спiвробiтництва про адмiнiстративну допомогу вiд 5 грудня 1953 року,

     домовилися про таке:

Стаття I

     Для цiлей цiєї Угоди використовуються такi термiни:

     1. "Митне законодавство" - усi установчi та розпорядчi положення, виконання яких покладено на митнi органи кожної зi Сторiн, щодо ввезення, вивезення або транзиту товарiв, коли цi положення регламентують стягнення мита та iнших зборiв чи податкiв, а також засоби застосування заборон, обмежень i контролю.

     2. "Митне порушення" - будь-яке порушення, а також будь-яка спроба порушення митного законодавства, як це визначається нацiональним законодавством кожної з держав;

     3. "Особа" - будь-яка фiзична або юридична особа.

Стаття II

     З метою виконання цiєї Угоди вважатимуться "Митними органами":

     в Українi - Державна митна служба України;

     в Республiцi Куба - Генеральна республiканська митниця.

Стаття III

     1. Митнi органи обох Сторiн згiдно з положеннями цiєї Угоди подають одна однiй взаємну допомогу з метою вiдвернення порушень митного законодавства, їх розслiдування та припинення.

     2. Допомога, про яку йдеться в попередньому пунктi, не передбачає стягнення мита, податкiв, зборiв, штрафiв та iнших платежiв на користь iншої держави.

     3. На прохання Митного органу однiєї Сторони Митний орган iншої Сторони повiдомляє заiнтересованим особам, що перебувають або заснованi на її територiї всi вiдомостi, рiшення, положення i документи, якi надходять вiд Сторони, що звертається з проханням, i належать до застосування митного законодавства.

     4. Допомога за цiєю Угодою подається вiдповiдно до митного законодавства, що дiє на територiї запитуваної держави, i з межах компетенцiї та можливостей Митного органу зазначеної Сторони.

Стаття IV

     Митнi органи кожної з держав повiдомляють один одному:

     1. На запит або за власною iнiцiативою всю наявну iнформацiю щодо:

     a) незаконних дiй, учинених чи запланованих, якi є або можуть вважатися Митними порушеннями вiдповiдно до законодавства iншої держави;

     b) нових засобiв i методiв Митних порушень;

     c) категорiй товарiв, про якi вiдомо, що вони є об'єктами незаконних перевезень пiд час iмпорту, експорту або транзиту;

     d) осiб, про яких вiдомо, що вони вчинили, або якi пiдозрюються у вчиненнi порушення митного законодавства iншої держави;

     e) транспортних засобiв, якi пiдозрюються в тому, що вони використовуються в ходi вчинення порушень митного законодавства iншої держави;

     f) нових методiв боротьби проти Митних порушень, ефективнiсть яких було встановлено.

     2. На письмовий запит у стислi термiни всю iнформацiю:

     a) одержану з документiв, що стосується обмiну мiж двома державами товарами, якi стали або могли стати об'єктами порушення митного законодавства держави, що запитує, можливо, у формi завiрених або засвiдчених належним чином копiй документiв або їх оригiналiв;

     b) яка може бути використана для встановлення порушень митного законодавства держави, що запитує.

     3. Зазначенi письмовi запити повиннi мiстити такi данi:

     a) назву органу, який звертається iз запитом;

     b) вид запитуваного заходу;

     c) предмет i причину запиту;

     d) найменування та адреси (iмена i прiзвища фiзичних осiб) осiб, яких стосується запит;

     e) короткий виклад фактiв, що стосуються справи, а також положення права, що мають вiдношення до цього випадку.

Стаття V

     На запит Митного органу однiєї Сторони Митний орган iншої Сторони вiдповiдно до своєї компетенцiї здiйснює особливий нагляд за:

     1) в'їздом i виїздом зi своєї територiї осiб, про яких вiдомо, що вони порушують або пiдозрюються в порушеннi митного законодавства iншої держави;

     2) перемiщенням товарiв, про якi Стороною, що запитує повiдомлено, що вони є об'єктом перевезення з метою суттєвого порушення її митного законодавства.

     3) будь-якими транспортними засобами, стосовно яких Сторона, що запитує, має пiдстави вважати, що вони використовуються для вчинення Митних порушень на її територiї.

Стаття VI

     1. Митнi органи Сторiн не зобов'язанi подавати допомогу, передбачену цiєю Угодою, якщо її подання може заподiяти шкоди суверенiтету, громадському порядку чи iншим суттєвим iнтересам їхньої держави або потягти за собою розголошення державної, промислової, комерцiйної, професiйної або адмiнiстративної таємницi.

     2. Якщо Митний орган однiєї Сторони просить допомоги, якої вiн сам не мiг би надати, якби до нього був звернений такий запит з боку iншої Сторони, вiн повинен зазначити цей факт у своєму запитi. У такому разi рiшення щодо вiдповiдi на такий запит залишається за Митним органом, до якого звернено запит.

     3. Будь-яка вiдмова в поданнi допомоги має бути обгрунтованою.

Стаття VII

     1. З метою сприяння в розслiдуваннi i припиненнi порушень митного законодавства у своїй державi, Митний орган однiєї Сторони на запит Митного органу iншої Сторони й у межах своєї компетенцiї проводить розслiдування i перевiрки, опитує причетних осiб i/або свiдкiв та повiдомляє про результати цих опитувань, Митному органу, що запитує.

     2. Митний орган запитуваної Сторони вiдповiдно до процедури, установленої нацiональним законодавством, може дозволити посадовим особам Митного органу, що запитує, бути присутнiми при таких розслiдуваннях.

Стаття VIII

     1. Митнi органи Сторiн даватимуть вiдповiднi розпорядження з метою встановлення безпосереднiх персональних зв'язкiв та обмiну iнформацiєю мiж посадовими особами митних органiв, що займаються боротьбою з Митними порушеннями.

     2. Перелiк посадових осiб, спецiально призначених для цих цiлей, повiдомляється Митному органу iншої Сторони.

Стаття IX

     1. Iнформацiя, одержана вiдповiдно до цiєї Угоди, не повинна використовуватися для iнших цiлей, нiж це зазначено в цiй Угодi, без письмової згоди Митного органу, що її надав.

     2. Iнформацiя, передана вiдповiдно до цiєї Угоди, вважається конфiденцiйною й одержує такий же захист, який надається iнформацiї такого виду нацiональним законодавством держави, в якiй її отримано.

Стаття X

     1. Митнi органи кожної зi Сторiн можуть брати до уваги як докази в протоколах, повiдомленнях, свiдченнях, а також у розслiдуваннях i наданих судам звинуваченнях iнформацiю i документи, одержанi вiдповiдно до цiєї Угоди.

     2. Доказова сила такої iнформацiї та документiв, а також їх використання в судах визначається нацiональним законодавством держави, в якiй така iнформацiя чи документи використовуються.

Стаття XI

     1. На запит судiв чи органiв юстицiї держави, у якiй вчинено Митне порушення, Митний орган iншої держави може уповноважити своїх посадових осiб виступити експертами чи свiдками в цих судах чи органах.

     2. Такi посадовi особи дають свiдчення в межах повноважень, наданих їхнiми Митними органами, щодо фактiв порушень, установлених ними пiд час виконання своїх службових обов'язкiв.

     3. Запит щодо надання повноважень повинен чiтко визначати суть справи i компетенцiю посадових осiб, вiдповiдно до якої вони будуть опитуванi.

Стаття XII

     1. Обидвi держави вiдмовляються вiд вiдшкодування витрат, пов'язаних з виконанням цiєї Угоди, за винятком тих витрат, що обумовленi виконанням статтi XI.

     2. Витрати на проїзд та утримання експертiв та свiдкiв покриваються за рахунок Сторони, що запитує.

Стаття XIII

     Сфера застосування цiєї Угоди поширюється на митнi територiї кожної з держав.

Стаття XIV

     За згодою Сторiн до цiєї Угоди можуть бути внесенi змiни та доповнення, оформленi у виглядi протоколiв, якi вважаються невiд'ємною частиною цiєї Угоди i набирають чинностi вiдповiдно до статтi XVI.

Стаття XV

     1. Форми застосування цiєї Угоди узгоджуються Митними органами обох Сторiн.

     2. Спiрнi питання, що виникатимуть пiд час виконання цiєї Угоди, будуть вирiшуватися шляхом переговорiв та узгоджень мiж Митними органами обох Сторiн.

Стаття XVI

     1. Ця Угода набирає чинностi пiсля 30 днiв вiд дати одержання останнього письмового повiдомлення про виконання Сторонами внутрiшньодержавних процедур, необхiдних для набрання нею чинностi.

     2. Ця Угода дiє протягом невизначеного строку i може бути денонсована кожною зi Сторiн у будь-який час шляхом письмового повiдомлення. Угода втрачає чиннiсть через шiсть мiсяцiв з дати письмового повiдомлення iншої Сторони.

     Укладено в м. Гавана 13 жовтня 2000 року у двох оригiнальних примiрниках, українською та iспанською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

За Уряд України

За Уряд Республiки Куба