ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа N 21-20а14

     Колегiя суддiв Судової палати в адмiнiстративних справах Верховного Суду України у складi:

     головуючого Кривенка В.В.,

     суддiв: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталiєнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тiтова Ю.Г., -

     розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Азовська нафтова компанiя" (далi - Товариство) до Марiупольської митницi (далi - Митниця) про визнання неправомiрною вiдмови, визнання незаконними карток вiдмови та скасування рiшень, встановила:

     У груднi 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом до Митницi, в якому просило визнати неправомiрною вiдмову в прийняттi митних декларацiй, митному оформленнi товарiв; визнати незаконними та скасувати картки вiдмови в прийняттi митних декларацiй, митному оформленнi чи пропуску товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України; визнати незаконними та скасувати рiшення Митницi про визначення митної вартостi вiд 12 серпня 2009 року, вiд 12 та 13 жовтня 2009 року; зобов'язати Митницю здiйснити митне оформлення поставленого за контрактом газового конденсату за цiною, визначеною у вантажних митних декларацiях.

     На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що Митницею безпiдставно визначена митна вартiсть товару шляхом додавання витрат на транспортування до цiни товару, оскiльки зазначенi витрати були включенi постачальником до цiни товару, що визначалася у вiдповiдностi до умов контракту за вiдповiдною формулою та встановлена за нетто тонну товару на умовах поставки DDU (Delivered Duty Unpaid) згiдно з Мiжнародними правилами тлумачення торгiвельних термiнiв "IНКОТЕРМС" в редакцiї 2000 року, та сплачувалися у її складi.

     Суди розглядали справу неодноразово.

     Донецький окружний адмiнiстративний суд постановою вiд 6 березня 2012 року, залишеною без змiн ухвалою Донецького апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 18 квiтня 2012 року, позов задовольнив.

     Суд першої iнстанцiї, задовольняючи вимоги Товариства, дiйшов висновку, з яким погодився i апеляцiйний суд, що за умовами контракту у цiну товару входять транспортнi витрати, що пiдтверджується листом постачальника зазначеного товару, а тому у митного органу вiдсутнi пiдстави для витребування додаткових документiв щодо транспортних витрат та ухвалення рiшень про визначення митної вартостi товару i прийняття карток вiдмови.

     Вищий адмiнiстративний суд України постановою вiд 24 вересня 2013 року постанову Донецького окружного адмiнiстративного суду вiд 6 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 18 квiтня 2012 року скасував та ухвалив нове рiшення, яким у задоволеннi позовних вимог вiдмовив.

     Не погоджуючись iз рiшенням суду касацiйної iнстанцiї, Товариство звернулось iз заявою про його перегляд Верховним Судом України з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої статтi 237 Кодексу адмiнiстративного судочинства України (далi - КАС), посилаючись на неоднакове застосування судом касацiйної iнстанцiї статей 259, 266, 267 Митного кодексу України вiд 11 липня 2002 року N 92-IV (у редакцiї, чиннiй на час виникнення спiрних вiдносин; далi - МК), просить скасувати постанову Вищого адмiнiстративного суду України вiд 24 вересня 2013 року та направити справу на новий розгляд до суду касацiйної iнстанцiї.

     На пiдтвердження неоднакового застосування судом касацiйної iнстанцiї однiєї й тiєї самої норми матерiального права у подiбних правовiдносинах заявник додав копiї ухвал Вищого адмiнiстративного суду України вiд 25 травня 2010 року, вiд 5 квiтня 2011 року, вiд 13 березня 2012 року, вiд 26 червня 2012 року та вiд 28 серпня 2012 року (справи NN К-41462/09, К/9991/116/11, К-45799/09, К/9991/77590/11 та К/9991/39613/12 вiдповiдно).

     Вищий адмiнiстративний суд України ухвалою вiд 17 сiчня 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України.

     Перевiривши наведенi заявником доводи, колегiя суддiв Судової палати в адмiнiстративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволеннi заяви слiд вiдмовити з таких пiдстав.

     Вищий адмiнiстративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив iз того, що в доданих до заяви копiях судових рiшень, по-iншому, нiж у справi, що розглядається, застосовано норми матерiального права, на неоднакове застосування яких судом касацiйної iнстанцiї у подiбних правовiдносинах посилається заявник.

     Водночас аналiз рiшень суду касацiйної iнстанцiї у справi, що розглядається та тих, якi були наданi Товариством на пiдтвердження наведених у заявi доводiв, дає пiдстави для висновку про вiдсутнiсть неоднакового застосування судом касацiйної iнстанцiї одних i тих самих норм матерiального права у подiбних правовiдносинах, оскiльки предметом розгляду судами у зазначених справах були вiдносини, якi виникли за встановлених судами вiдмiнних фактичних обставин.

     Так, у справi, що розглядається, мiж сторонами виник спiр щодо законностi дiй митного органу при прийняти рiшень про визначення митної вартостi товару за контрактом та включення до вартостi товару за цiною контракту транспортних витрат, а також законнiсть прийняття карток вiдмови. Суд касацiйної iнстанцiї, не погодившись з висновками суду першої та апеляцiйної iнстанцiй, встановив, що за умовами контракту витрати на транспортування, виходячи iз складових формули, за якою розраховувалась цiна товару, не входять до цiни товару, а отже мають бути включенi до цiни при визначеннi митної вартостi товару. Оскiльки Товариство на вимогу митного органу не надало всiх документiв, якi б пiдтверджували заявлену митну вартiсть, визначену ним за першим методом, то, Митниця в межах своїх повноважень та у спосiб, передбачений законом, обґрунтовано винесла оскаржуванi рiшення, самостiйно визначивши митну вартiсть ввезеного товару шляхом додавання вартостi транспортування.

     Натомiсть у справах NN К-41462/09 та К-45799/09, рiшення у яких додано заявником на пiдтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адмiнiстративний суд України, вирiшуючи спiр мiж тими ж сторонами щодо законностi дiй митного органу при прийняттi рiшень про визначення митної вартостi товару за тим же контрактом та врахування до вартостi товару за цiною контракту транспортних витрат, виходив з того, що суди попереднiх iнстанцiй встановили включення зазначених витрат до цiни товару його постачальником вiдповiдно до умов контракту, а тому суд дiйшов висновку, що при визначеннi митної вартостi товару Товариство на пiдтвердження митної вартостi за першим методом надало Митницi достатню кiлькiсть документiв, що пiдтверджує неправомiрнiсть збiльшення митним органом суми митної вартостi товару на суму витрат на транспортування, що вже були включенi до цiни товару постачальником, та прийняття рiшень про самостiйне визначення митної вартостi товару.

     Таким чином, всупереч вимогам статтi 220 КАС Вищий адмiнiстративний суд України, переглядаючи рiшення судiв попереднiх iнстанцiй у справi, що розглядається, встановив та визнав доведеними обставини, що не були встановленi у рiшеннях цих судiв, i вирiшив питання про достовiрнiсть доказiв та скасував рiшення цих судiв.

     Питання встановлення обставин справи регулюється нормами процесуального права.

     Верховний Суд України позбавлений можливостi усунути розбiжностi у застосуваннi норм процесуального права, якi призвели до ухвалення рiзних за змiстом судових рiшень у подiбних правовiдносинах, оскiльки вiдповiдно до статтi 235 КАС Верховний Суд України переглядає судовi рiшення в адмiнiстративних справах виключно з пiдстав i в порядку, встановлених цим Кодексом, а пiдставою для перегляду судових рiшень в адмiнiстративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касацiйної iнстанцiї одних i тих самих норм матерiального права.

     У рештi рiшень суду касацiйної iнстанцiї, якi доданi до заяви на пiдтвердження неоднакового застосування норм матерiального права (копiї ухвал Вищого адмiнiстративного суду України вiд 5 квiтня 2011 року (справа N К/9991/116/11), вiд 28 серпня 2012 року (справа N К/9991/39613/12) та вiд 26 червня 2012 року (справа N К/9991/77590/11), цей суд не дослiджував питання законностi дiй митного органу при прийняттi рiшень про визначення митної вартостi товару за контрактом та врахування до вартостi товару за цiною контракту транспортних витрат, що стало предметом розгляду у справi, що розглядається.

     Таким чином, колегiя суддiв Судової палати в адмiнiстративних справах Верховного Суду України приходить до висновку, що обставини, встановленi у справi, що розглядається, не є подiбними до обставин, встановлених у справах, копiї рiшень суду касацiйної iнстанцiї в яких додано до заяви.

     Змiст правовiдносин з метою з'ясування їх подiбностi в рiзних рiшеннях суду касацiйної iнстанцiї визначається обставинами кожної конкретної справи, перевiрка правильностi встановлення яких не належить до компетенцiї Верховного Суду України.

     Вiдповiдно до пункту 1 частини першої статтi 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рiшень в адмiнiстративних справах може здiйснюватися виключно з мотивiв неоднакового застосування судом (судами) касацiйної iнстанцiї одних i тих самих норм матерiального права, що потягло ухвалення рiзних за змiстом судових рiшень у подiбних правовiдносинах.

     Згiдно з частиною першою статтi 244 КАС Верховний Суд України вiдмовляє у задоволеннi заяви, якщо обставини, якi стали пiдставою для перегляду справи, не пiдтвердилися.

     Оскiльки обставини, встановленi у справi, що розглядається, не є подiбними до обставин, встановлених у справах, копiї рiшень у яких доданi до заяви, то у задоволеннi заяви Товариства слiд вiдмовити.

     Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, колегiя суддiв Судової палати в адмiнiстративних справах Верховного Суду України постановила:

     У задоволеннi заяви товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Азовська нафтова компанiя" вiдмовити.

     Постанова є остаточною i оскарженню не пiдлягає, крiм випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статтi 237 Кодексу адмiнiстративного судочинства України.