ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

27.04.2018	N 12685/7/99-99-18-02-01-17

 

Митницям ДФС, ГУ ДФС в областях та м. Києвi, офiсу великих платникiв податкiв ДФС

Про заходи контролю при оформленнi тимчасових та додаткових декларацiй

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
листами Державної фiскальної служби України
вiд 12 грудня 2018 року N 38547/7/99-99-19-02-01-17,
вiд 4 червня 2019 року N 17598/7/99-99-19-02-01-17

     З метою запобiгання можливiй реалiзацiї суб'єктами господарювання неправомiрної мiнiмiзацiї сплати митних платежiв при здiйсненнi випуску товарiв у вiльний обiг iз застосуванням тимчасових декларацiй iнформуємо про таке.

     Роздiл виключено

(згiдно з листом Державної фiскальної служби України вiд 04.06.2019р. N 17598/7/99-99-19-02-01-17)

     Щодо митних формальностей пiд час оформлення товарiв за тимчасовими митними декларацiями та додатковими декларацiями до них

     З урахуванням змiн, внесених до Положення про митнi декларацiї, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 травня 2012 року N 450 (зi змiнами) (далi - Положення), згiдно з постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 24.04.2019 N 344, деталiзовано умови та пiдстави для випуску за тимчасовою митною декларацiєю товарiв, зокрема у випадку вiдбору проб (зразкiв) товарiв.

     Згiдно з оновленою редакцiєю пункту 29 Положення у зазначеному випадку застосовуються найбiльшi ставки митних платежiв з тих, пiд якi може пiдпадати товар та не пiдлягають застосуванню податковi пiльги в разi, коли результати дослiджень можуть вплинути на їх застосування.

     У разi якщо декларантом або уповноваженою ним особою (далi - Декларант) не заявлено у тимчасовiй митнiй декларацiї таких найбiльших ставок митних платежiв, вiдповiднi ставки визначаються митним органом вiдповiдно до пункту 4 роздiлу III Порядку роботи вiддiлу митних платежiв, пiдроздiлу митного оформлення митного органу та митною поста при вирiшеннi питань класифiкацiї товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 30.05.2012 N 650, зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 02.07.2012 за N 1085/21397.

     У випадку, коли на момент декларування товарiв за тимчасовою митною декларацiєю пiдтверджується країна походження товару, що вiдповiдно до мiжнародної угоди передбачає право на застосування преференцiйної ставки мита, найбiльша ставка мита має визначатись вiдповiдно до такої угоди.

     У разi вiдсутностi документiв про походження товарiв, передбачених статтею 43 Митного кодексу України (далi - Кодекс) або мiжнародними договорами України, застосовується найбiльша повна ставка Митного тарифу України.

     Згiдно з частиною другою статтi 256 Кодексу вiдомостi про найбiльшi ставки митних платежiв, визначенi з дотриманням вказаних вище умов, та вiдповiдний їм код товару згiдно з УКТ ЗЕД наводяться митним органом у картцi вiдмови та зазначаються Декларантом у графах 47 та 33 тимчасової митної декларацiї.

     Якщо за результатами контролю правильностi визначення митної вартостi товарiв за поданою тимчасовою митною декларацiєю заявлена Декларантом митна вартiсть не визнається, митним органом приймається письмове рiшення про вiдмову у митному оформленнi у зв'язку з неправильним розрахунком суми фiнансової гарантiї iз наведенням iнформацiї про найбiльшу величину вартостi таких товарiв, час iмпорту яких в Україну збiгається з часом iмпорту задекларованих товарiв або є максимально наближеним до нього, що визначається митним органом на пiдставi наявних вiдомостей вiдповiдно до статтi 308 Кодексу.

     Випуск товарiв за тимчасовою митною декларацiєю в такому випадку здiйснюється за умови надання митному органу вiдповiдно до роздiлу X Кодексу забезпечення сплати рiзницi мiж сумою митних платежiв, обчисленою згiдно з митною вартiстю товарiв, визначеною Декларантом, та сумою митних платежiв, обчисленою виходячи з найбiльшої величини вартостi таких товарiв. Строк дiї такої гарантiї не може перевищувати 90 календарних днiв з дня випуску товарiв за тимчасовою митною декларацiєю вiдповiдно до частини сьомої статтi 55 Кодексу, а дата кiнцевого термiну її дiї зазначається в графi 48 тимчасової митної декларацiї.

     При цьому заповнення графи 47 тимчасової декларацiї здiйснюється з такими кодами згiдно з Класифiкатором способiв розрахунку, затвердженим наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 20.09.2012 N 1011 (далi - Класифiкатор способiв розрахунку):

     сума податку, розрахована виходячи з найбiльшої ставки податку з тих, пiд якi може пiдпадати товар, та найбiльшої величини вартостi товарiв, що можуть бути визначенi на пiдставi наявних вiдомостей, - "74";

     митнi платежi, що пiдлягають сплатi до державного бюджету, нарахованi згiдно з митною вартiстю товару, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та за найбiльшою ставкою з тих, пiд якi може пiдпадати товар, - "01";

     сума, на яку надається гарантiя, - "56".

     Заповнення графи 47 додаткової декларацiї здiйснюється з наведенням кодiв "70", "71" та у разi повернення сум митних платежiв "99" згiдно з Класифiкатором способiв розрахунку.

     Контроль правильностi визначення митної вартостi здiйснюється за додатковою декларацiєю вiдповiдно до положень роздiлу III Кодексу.

     У разi невиконання умов, визначених абзацами сьомим - дев'ятим пункту 29 Положення про митнi декларацiї (зi змiнами й доповненнями), випуск товарiв за тимчасовою митною декларацiєю до одержання результатiв вiдповiдних дослiджень (аналiзу, експертиз) не здiйснюється.

(роздiл у редакцiї листiв Державної фiскальної служби України вiд 12.12.2018р. N 38547/7/99-99-19-02-01-17, вiд 04.06.2019р. N 17598/7/99-99-19-02-01-17)

     Щодо вiдповiдальностi за несвоєчасне подання додаткових декларацiй

     Згiдно з частиною першою статтi 261 Кодексу у разi подання вiдповiдно до статей 259 i 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або перiодичної митної декларацiї декларант або уповноважена ним особа повиннi протягом строкiв, визначених згiдно з цим Кодексом, подати органу доходiв i зборiв додаткову декларацiю, яка мiстить точнi вiдомостi про товари, задекларованi за попередньою, тимчасовою або перiодичною митною декларацiєю, що подавалися б у разi декларування цих товарiв за митною декларацiєю, заповненою у звичайному порядку.

     Частиною восьмою статтi 264 Кодексу визначено, що з моменту прийняття органом доходiв i зборiв митної декларацiї вона є документом, що засвiдчує факти, якi мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе вiдповiдальнiсть за подання недостовiрних вiдомостей, наведених у цiй декларацiї.

     У разi самостiйного декларування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення декларантом, передбачену цим Кодексом вiдповiдальнiсть за вчинення порушення митних правил у повному обсязi несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення вiд iменi декларанта, має такi самi обов'язки, права i несе таку саму вiдповiдальнiсть, що й декларант (частини четверта та п'ята статтi 266 Кодексу).

     Пунктом 4 частини першої статтi 266 Кодексу передбачено, що декларант зобов'язаний у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митнi платежi або забезпечити їх сплату вiдповiдно до роздiлу X Кодексу.

     Статтею 278 Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань iз сплати мита у разi ввезення товарiв на митну територiю України чи вивезення товарiв з митної територiї України є дата подання органу доходiв i зборiв митної декларацiї для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходiв i зборiв у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

     Правила оподаткування товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, iншими (крiм мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом (частина друга статтi 270 Кодексу).

     Вiдповiдно до пункту 187.8 статтi 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань iз сплати податку на додану вартiсть у разi ввезення товарiв на митну територiю України є дата подання митної декларацiї для митного оформлення.

     Згiдно з пунктом 216.4 статтi 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань iз сплати акцизного податку у разi ввезення пiдакцизних товарiв (продукцiї) на митну територiю України є дата подання контролюючому органу митної декларацiї для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.

     Вiдповiдно до статтi 297 Кодексу у разi ввезення товарiв на митну територiю України суми митних платежiв, нарахованi органом доходiв i зборiв, пiдлягають сплатi до Державного бюджету України платником податкiв до або на день подання органу доходiв i зборiв митної декларацiї для митного оформлення, крiм випадкiв, якщо вiдповiдно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територiю України iз звiльненням вiд оподаткування митними платежами.

     Вiдповiдальнiсть за несплату митних платежiв у строк, встановлений законом, передбачена статтею 485 Кодексу.

     З огляду на викладене, у разi встановлення митницею ДФС факту неподання у встановлений законом строк додаткової митної декларацiї, внаслiдок чого до державного бюджету не сплачено митнi платежi, є пiдстави для розгляду питання про наявнiсть ознак порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Кодексу.

     При цьому питання щодо наявностi пiдстав для складання протоколу про порушення митних правил має вирiшуватися окремо у кожному конкретному випадку.

     Розглядаючи питання щодо складання протоколу про порушення митних правил, треба враховувати вимоги Кодексу, вiдповiдно до яких справа про порушення митних правил не порушується, а порушена пiдлягає закриттю у разi пiдтвердження факту того, що:

     при виконаннi митних формальностей особа дiяла вiдповiдно до консультацiї з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовiй або електроннiй формi, а

     також до узагальненої консультацiї, навiть коли у подальшому такi консультацiї були змiненi або скасованi (частина п'ята статтi 21 Кодексу);

     товари помилково ввезеннi на митну територiю України, якщо ввезення цих товарiв не є результатом умисних дiй (частина перша статтi 190 Кодексу);

     несплата митних платежiв та iншi порушення, виявленi у зв'язку з неправильною класифiкацiєю товарiв, не вiдбулись у разi прийняття органом доходiв i зборiв рiшення про класифiкацiю цих товарiв у складному випадку на пiдставi поданих заявником недостовiрних документiв, наданої ним недостовiрної iнформацiї та/або внаслiдок ненадання заявником всiєї наявної у нього iнформацiї, необхiдної для прийняття зазначеного рiшення, що суттєво вплинуло на характер цього рiшення (частина восьма статтi 345 Кодексу);

     декларант або уповноважена ним особа самостiйно звернулися до митницi ДФС з проханням про внесення змiн до митної декларацiї вiдповiдно до частин другої та четвертої статтi 269 Кодексу.

     У разi оскарження до суду рiшення органу доходiв i зборiв, яке впливає на розмiр митних платежiв, до подання додаткової декларацiї в судовому порядку слiд враховувати положення Кодексу адмiнiстративного судочинства (далi - КАСУ).

     Вiдповiдно до частини 4 статтi 150 КАСУ подання позову, а також вiдкриття провадження в адмiнiстративнiй справi не зупиняють дiю оскаржуваного рiшення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував вiдповiднi заходи забезпечення позову.

     Згiдно з вимогами частини першої статтi 150 КАСУ суд за заявою учасника справи або з власної iнiцiативи має право вжити визначенi цiєю статтею заходи забезпечення позову.

     Частиною першою статтi 151 КАСУ визначено, що позов може бути забезпечено:

     1) зупиненням дiї iндивiдуального акта або нормативно-правового акта;

     2) забороною вiдповiдачу вчиняти певнi дiї;

     3) встановленням обов'язку вiдповiдача вчинити певнi дiї;

     4) забороною iншим особам вчиняти дiї, що стосуються предмета спору;

     5) зупиненням стягнення на пiдставi виконавчого документа або iншого документа, за яким стягнення здiйснюється у безспiрному порядку.

     Вiдповiдно до частини першої статтi 156 КАСУ ухвала суду про забезпечення позову пiдлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно вiд її оскарження i вiдкриття виконавчого провадження.

     Порушення строкiв подання додаткової митної декларацiї є пiдставою для накладення на платника податкiв штрафних санкцiй згiдно з пунктом 120.1 статтi 120 Податкового кодексу України.

     Щодо пiдстав для iнiцiювання проведення документальних перевiрок у разi виявлення ознак, що свiдчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, пiсля випуску товарiв у вiльний обiг за тимчасовою митною декларацiєю

     Вiдповiдно до пунктiв 2 та 3 частини сьомої статтi 346 Кодексу неподання пiдприємством в установлений строк митної декларацiї, а також виявлення фактiв або отримання документальної iнформацiї, що свiдчить про порушення пiдприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо пiдприємство не надасть пояснення та їх документальнi пiдтвердження на обов'язковий письмовий запит органу доходiв i зборiв протягом 10 робочих днiв з дня отримання такого запиту, є пiдставою для проведення документальної виїзної перевiрки.

     Виявлення ознак, що свiдчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналiзу електронних копiй митних декларацiй, є пiдставою для проведення документальної невиїзної перевiрки вiдповiдно до пункту 1 частини другої статтi 351 Кодексу.

     Якщо декларант або уповноважена ним особа подає додаткову митну декларацiю у встановленi строки, однак без врахування рiшення митницi ДФС про визначення коду товару, прийнятого пiсля випуску товарiв у вiльний обiг за тимчасовою митною декларацiєю, слiд керуватися частиною сьомою статтi 69 Кодексу, згiдно з якою рiшення органiв доходiв i зборiв щодо класифiкацiї товарiв для митних цiлей є обов'язковими.

     Таким чином, виконання декларантом вимог частини першої статтi 261 Кодексу щодо обов'язку подати у встановленi строки додаткову митну декларацiю, яка мiстить точнi вiдомостi про товари, задекларованi за тимчасовою митною декларацiєю, є можливим лише у разi подання митницi додаткової митної декларацiї з точними даними на пiдставi прийнятого митницею рiшення про визначення коду товарiв.

     За наявностi пiдстав, визначених пунктом 54.3 статтi 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостiйно визначити суму грошових зобов'язань пiдприємства.

     Порядок надiслання контролюючими органами податкових повiдомлень-рiшень платникам податкiв затверджений наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 28.12.2015 N 1204, зареєстрованим у Мiнiстерствi юстицiї України 22.01.2016 за N 124/28254.

     Лист Державної фiскальної служби України вiд 26.09.2016 N 31558/7/99-99-18-02-03-17 "Про застосування тимчасових декларацiй" вважати вiдкликаним.

В. о. Голови

М. В. Продан