ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо пiдвищення ефективностi санкцiй, пов'язаних з активами окремих осiб

     Верховна Рада України постановляє:

     1. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     1) у Кодексi адмiнiстративного судочинства України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2017 р., N 48, ст. 436):

     у статтi 20:

     у частинi другiй слова "частиною першою" замiнити словами "частинами першою та третьою";

     доповнити частиною третьою такого змiсту:

     "3. Вищому антикорупцiйному суду пiдсуднi справи про застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї";

     статтю 22 доповнити частиною п'ятою такого змiсту:

     "5. Вищий антикорупцiйний суд вирiшує адмiнiстративнi справи щодо застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї", як суд першої iнстанцiї";

     статтю 23 доповнити частиною четвертою такого змiсту:

     "4. Апеляцiйна палата Вищого антикорупцiйного суду переглядає судовi рiшення Вищого антикорупцiйного суду в апеляцiйному порядку як суд апеляцiйної iнстанцiї";

     у частинi першiй статей 268 - 270 цифри "280 - 283" замiнити цифрами "280 - 283¹";

     частину першу статтi 272 пiсля цифр "283" доповнити словом i цифрами "статтею 283¹";

     доповнити статтею 283¹ такого змiсту:

     "Стаття 283¹. Особливостi провадження у справах про застосування санкцiй

     1. Позовна заява про застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї", подається до Вищого антикорупцiйного суду та повинна мiстити:

     1) найменування суду;

     2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку позивача;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) особи, до якої застосовується санкцiя, передбачена пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї"; якщо такi вiдомостi вiдомi - її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб); iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України); реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України (якщо такi вiдомостi вiдомi), вiдомi номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти;

     4) обґрунтування наявностi однiєї або декiлькох пiдстав для застосування санкцiй, визначених Законом України "Про санкцiї", та вимоги заявника;

     5) перелiк майна (активiв), яке (якi) пiдлягає (пiдлягають) стягненню в дохiд держави на пiдставi пункту 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї";

     6) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються;

     7) пiдпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скрiплюється печаткою.

     У разi недотримання вимог цiєї частини суд повiдомляє про це позивача та надає йому строк, але не бiльше нiж 24 години, для усунення недолiкiв.

     Невиконання вимог суду в установлений строк має наслiдком повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї документiв.

     Повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду пiсля усунення її недолiкiв.

     2. У дводенний строк iз дня одержання позовної заяви особа, щодо якої ставиться питання про застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї", має право подати вiдзив на позовну заяву.

     3. Не допускається зупинення провадження у справi з пiдстав, передбачених пунктом 3 частини першої статтi 236 цього Кодексу.

     4. Справа про застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї", вирiшується колегiєю у складi трьох суддiв Вищого антикорупцiйного суду протягом 10 днiв з дня надходження позовної заяви до суду.

     5. Позовна заява розглядається в судовому засiданнi з повiдомленням про дату, час та мiсце судового засiдання позивача та особи, щодо якої ставиться питання про застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї".

     Неявка в судове засiдання учасникiв справи та/чи їх представникiв не перешкоджає розгляду позовної заяви по сутi та не може бути пiдставою для зупинення строкiв її розгляду, вiдкладення засiдання на iнший час чи дату або оголошення перерви в судовому засiданнi.

     6. Суд ухвалює рiшення на користь тiєї сторони, сукупнiсть доказiв якої є бiльш переконливою порiвняно iз сукупнiстю доказiв iншої сторони.

     7. За результатами розгляду позовної заяви Вищий антикорупцiйний суд ухвалює одне з таких рiшень:

     1) про застосування до фiзичної або юридичної особи санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї";

     2) про вiдмову у задоволеннi позову.

     Копiя рiшення Вищого антикорупцiйного суду не пiзнiше наступного дня пiсля ухвалення надсилається позивачу та особi, щодо якої ставилося питання про застосування санкцiї (якщо вiдомi вiдомостi про її мiсцезнаходження), передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону, на офiцiйнi електроннi адреси (у разi їх наявностi) та публiкується на офiцiйному веб-сайтi Вищого антикорупцiйного суду.

     8. Апеляцiйна скарга на рiшення Вищого антикорупцiйного суду може бути подана стороною до Апеляцiйної палати Вищого антикорупцiйного суду протягом п'яти днiв з дня його проголошення. Особи, якi не були присутнi при проголошеннi зазначеного рiшення, мають право його оскаржити протягом п'яти днiв iз дня публiкацiї рiшення на офiцiйному веб-сайтi Вищого антикорупцiйного суду.

     Розгляд апеляцiйної скарги здiйснюється Апеляцiйною палатою Вищого антикорупцiйного суду протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги до суду.

     Про розгляд апеляцiйної скарги сторони повiдомляються в порядку, передбаченому статтею 268 цього Кодексу.

     Неявка учасникiв справи та/чи їх представникiв у судове засiдання не перешкоджає розгляду апеляцiйної скарги та не може бути пiдставою для зупинення строкiв її розгляду, перенесення засiдання на iнший час чи дату або оголошення перерви в судовому засiданнi.

     Апеляцiйна палата Вищого антикорупцiйного суду переглядає справу за наявними в нiй i додатково поданими доказами та перевiряє законнiсть i обґрунтованiсть рiшення суду першої iнстанцiї в межах доводiв та вимог апеляцiйної скарги.

     За результатами розгляду апеляцiйної скарги суд ухвалює одне з таких рiшень:

     1) про залишення судового рiшення без змiн, а скарги - без задоволення;

     2) про змiну судового рiшення;

     3) про скасування судового рiшення та ухвалення нового рiшення.

     Постанова Апеляцiйної палати Вищого антикорупцiйного суду набирає законної сили негайно пiсля її проголошення та не пiдлягає оскарженню в касацiйному порядку.

     Копiя постанови Апеляцiйної палати Вищого антикорупцiйного суду не пiзнiше наступного дня пiсля ухвалення надсилається сторонам на офiцiйнi електроннi адреси (у разi їх наявностi) та публiкується на офiцiйному веб-сайтi Вищого антикорупцiйного суду";

     статтю 292 доповнити частиною четвертою такого змiсту:

     "4. Судом апеляцiйної iнстанцiї в адмiнiстративних справах, передбачених статтею 283¹ цього Кодексу, є Апеляцiйна палата Вищого антикорупцiйного суду";

     2) частину першу статтi 5 Закону України "Про судовий збiр" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2012 р., N 14, ст. 87 iз наступними змiнами) доповнити пунктом 25 такого змiсту:

     "25) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi стягнення в дохiд держави активiв осiб, щодо яких застосовано санкцiї, - у справах про застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї";

     3) у Законi України "Про санкцiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2014 р., N 40, ст. 2018 iз наступними змiнами):

     у частинi першiй статтi 4:

     у пунктi 1 слова "тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном" замiнити словами "тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фiзичнiй або юридичнiй особi, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через iнших фiзичних або юридичних осiб) вчиняти дiї, тотожнi за змiстом здiйсненню права розпорядження ними";

     доповнити пунктом 1¹ такого змiсту:

     "1¹) стягнення в дохiд держави активiв, що належать фiзичнiй або юридичнiй особi, а також активiв, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через iнших фiзичних або юридичних осiб) вчиняти дiї, тотожнi за змiстом здiйсненню права розпорядження ними";

     у статтi 5:

     частину першу доповнити абзацом другим такого змiсту:

     "Заява щодо застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону, подається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi стягнення в дохiд держави активiв осiб, щодо яких застосовано санкцiї, до суду в порядку, визначеному статтею 5¹ цього Закону";

     у частинi другiй слова i цифри "(секторальнi санкцiї), передбачених пунктами 1 - 5" замiнити словами i цифрами "(секторальнi санкцiї), передбачених пунктами 1, 2 - 5";

     у частинi третiй:

     в абзацi першому слова i цифри "(персональнi санкцiї), передбачених пунктами 1 - 21" замiнити словами i цифрами "(персональнi санкцiї), передбачених пунктами 1, 2 - 21";

     доповнити абзацом другим такого змiсту:

     "Рiшення щодо застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону, ухвалюється судом у порядку, визначеному статтею 5¹ цього Закону";

     доповнити частиною восьмою такого змiсту:

     "8. Забезпечення реалiзацiї санкцiї у видi блокування активiв здiйснюється вiдповiдними органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування та iншими суб'єктами у межах наданих їм повноважень.

     Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi стягнення в дохiд держави активiв осiб, щодо яких застосовано санкцiї, вживає заходiв щодо виявлення та розшуку активiв фiзичних та юридичних осiб, зазначених у вiдповiдних рiшеннях Ради нацiональної безпеки i оборони України.

     Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi стягнення в дохiд держави активiв осiб, щодо яких застосовано санкцiї, має право залучати до виявлення та розшуку таких активiв iншi органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування. Цi органи забезпечують сприяння центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi стягнення в дохiд держави активiв осiб, щодо яких застосовано санкцiї, у виявленнi та розшуку вiдповiдних активiв у межах прав та можливостей, наданих їм законодавством, яке регулює статус та органiзацiю їхньої дiяльностi.

     У разi виявлення незаблокованих активiв центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi стягнення в дохiд держави активiв осiб, щодо яких застосовано санкцiї, звертається до вiдповiдних органiв та/або посадових осiб з вимогою вчинити дiї, спрямованi на тимчасове позбавлення вiдповiдних осiб права користуватися та розпоряджатися цими активами. Така вимога центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi стягнення в дохiд держави активiв осiб, щодо яких застосовано санкцiї, є обов'язковою та пiдлягає негайному виконанню";

     доповнити статтями 5¹ та 5² такого змiсту:

     "Стаття 5¹. Пiдстави, умови та порядок стягнення активiв фiзичних або юридичних осiб в дохiд держави

     1. Санкцiя, передбачена пунктом 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону, має винятковий характер та може бути застосована лише щодо фiзичних та юридичних осiб, якi своїми дiями створили суттєву загрозу нацiональнiй безпецi, суверенiтету чи територiальнiй цiлiсностi України (в тому числi шляхом збройної агресiї чи терористичної дiяльностi) або значною мiрою сприяли (в тому числi шляхом фiнансування) вчиненню таких дiй iншими особами, у тому числi до резидентiв у розумiннi Закону України "Про основнi засади примусового вилучення в Українi об'єктiв права власностi Росiйської Федерацiї та її резидентiв".

     Ця санкцiя може бути застосована лише в перiод дiї правового режиму воєнного стану та за умови, що на вiдповiдну фiзичну чи юридичну особу в порядку, визначеному цим Законом, вже накладено санкцiю у видi блокування активiв.

     Накладення на активи арешту, встановлення щодо них мораторiю чи будь-яких iнших обтяжень (заборони розпоряджатися або користуватися ними), а також перебування таких активiв у заставi не перешкоджає стягненню цих активiв у дохiд держави як санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону.

     Пiдставами застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону, є:

     1) завдання iстотної шкоди нацiональнiй безпецi, суверенiтету чи територiальнiй цiлiсностi України, зокрема, але не виключно, шляхом:

     а) ухвалення рiшення щодо збройної агресiї проти України;

     б) взяття участi в ухваленнi рiшення (з пiдтримкою своїм голосом такого рiшення) щодо збройної агресiї проти України, якщо таке рiшення ухвалювалося колегiально або кiлькома органами держави-агресора у взаємодiї;

     в) взяття участi у пiдготовцi, внесеннi, погодженнi пропозицiй стосовно ухвалення рiшення щодо збройної агресiї проти України;

     г) взяття участi у державному фiнансуваннi та матерiально-технiчному забезпеченнi заходiв, пов'язаних iз прийняттям рiшення про початок збройної агресiї проти України;

     ґ) взяття участi в органiзацiї (у тому числi плануваннi, керiвництвi та координацiї, державному фiнансуваннi та матерiально-технiчному забезпеченнi) пiдготовки збройної агресiї проти України, а також в органiзацiї безпосередньої збройної агресiї проти України;

     д) особистого взяття участi у збройнiй агресiї проти України;

     е) взяття участi у прийняттi рiшення щодо створення на захопленiй в результатi збройної агресiї територiї України окупацiйної адмiнiстрацiї, у фактичному створеннi окупацiйних адмiнiстрацiй, а також у державному фiнансуваннi та матерiально-технiчному забезпеченнi створення та функцiонування таких адмiнiстрацiй;

     є) ухвалення або взяття участi в ухваленнi рiшення (з пiдтримкою такого рiшення своїм голосом) про поширення юрисдикцiї держави-агресора чи будь-якої iншої держави на територiю, яка вiдповiдно до Конституцiї України входить до складу України;

     ж) взяття участi у прийняттi рiшень щодо створення, а також у створеннi, державному фiнансуваннi та матерiально-технiчному забезпеченнi державою-агресором пiдконтрольних їй самопроголошених органiв, якi узурпували виконання владних функцiй на тимчасово окупованих територiях України;

     з) взяття участi в органiзацiї та проведеннi незаконних виборiв та/або референдумiв на тимчасово окупованiй територiї України;

     2) суттєве сприяння вчиненню дiй або ухваленню рiшень, зазначених у пунктi 1 цiєї частини, зокрема, але не виключно, шляхом:

     а) сприяння збройнiй агресiї проти України, окупацiї/анексiї територiї, яка вiдповiдно до Конституцiї України входить до складу України, зокрема шляхом:

     висловлення намiру та готовностi використати в майбутньому (зокрема, за певних обставин) законнi збройнi формування для зазначеної мети;

     надання державi-агресору у користування територiї, цивiльної або вiйськової iнфраструктури (шляхiв сполучень, вiйськових та цивiльних аеродромiв тощо), приымiщень i територiй для розмiщення збройних формувань та технiки (казарм, гуртожиткiв, вiйськових полiгонiв, баз, центрiв бойової пiдготовки, таборiв тощо), цивiльної, вiйськової чи спецiальної технiки, iншого рухомого або нерухомого майна;

     незабезпечення дотримання встановлених правил пересування та/або перетину державного кордону України;

     постачання/надання, зберiгання зброї, боєприпасiв, вибухових речовин, вiйськової чи спецiальної технiки, iнших засобiв та знарядь здiйснення збройної агресiї проти України, забезпечення ремонту таких засобiв i знарядь;

     б) фiнансування або матерiально-технiчного забезпечення дiяльностi держави-агресора, пов'язаної зi збройною агресiєю проти України чи окупацiєю/анексiєю її територiй, зокрема шляхом:

     сплати податкiв, зборiв до державного бюджету держави-агресора, якщо загальна сума таких платежiв (окрiм митних) за останнi чотири послiдовнi податковi (звiтнi) квартали перевищує еквiвалент 40 мiльйонiв гривень для юридичної та 3 мiльйонiв гривень для фiзичної особи, визначених за середньозваженим офiцiйним курсом Нацiонального банку України за той самий перiод;

     здiйснення пожертв, благодiйної, спонсорської допомоги, iншої безоплатної передачi грошових коштiв чи iншого майна на користь органiв державної влади чи вiйськового управлiння держави-агресора, юридичних та фiзичних осiб, якi вчиняють дiї чи ухвалюють рiшення, зазначенi в пунктi 1 частини першої цiєї статтi, або здiйснюють фiнансування таких заходiв, якщо сукупна упродовж року сума таких коштiв чи вартiсть майна становить не менше 750 тисяч гривень за офiцiйним курсом Нацiонального банку України;

     iнвестування у державнi облiгацiї держави-агресора, якщо сукупна упродовж року сума iнвестування становить не менше 3 мiльйонiв гривень за офiцiйним курсом Нацiонального банку України;

     в) iнформацiйного сприяння вчиненню дiй або ухваленню рiшень, зазначених у пунктi 1 цiєї частини, зокрема шляхом органiзацiї, фiнансування та безпосереднього здiйснення публiчних дiй, спрямованих на:

     спонукання до збройної агресiї проти України, геноциду Українського народу, дискримiнацiї за ознакою громадянства України, вчинення дiянь, якi вiдповiдно до норм мiжнародного права та/або законодавства України мають ознаки воєнних злочинiв або злочинiв проти людяностi;

     виправдовування, визнання правомiрною, заперечення збройної агресiї проти України, окупацiї територiй України, вчинення дiянь, якi вiдповiдно до норм мiжнародного права та/або законодавства України мають ознаки воєнних злочинiв, геноциду або злочинiв проти людяностi;

     глорифiкацiю осiб, якi здiйснювали збройну агресiю проти України, представникiв збройних формувань держави-агресора, iррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманцiв, створених, пiдпорядкованих, керованих та фiнансованих державою-агресором, а також представникiв окупацiйної адмiнiстрацiї держави-агресора та представникiв пiдконтрольних державi-агресору самопроголошених органiв, якi узурпували виконання владних функцiй на тимчасово окупованих територiях України;

     пiдтримання полiтики держави-агресора щодо невизнання права Українського народу на самоiдентифiкацiю та самовизначення, викривлення уявлення про самобутнiсть Українського народу та його прагнення до незалежностi, що реалiзується через поширення фальшивих iдеологем, в основi яких лежить завiдомо хибне та манiпулятивне ототожнення українського патрiотизму з "нацизмом" чи iншими людиноненависницькими iдеологiями;

     розпалювання ненавистi до Українського народу, його культури, державної мови, нацiональної iдентичностi.

     Пiд публiчними дiями розумiються дiї, адресованi невизначеному колу осiб, зокрема у мережi Iнтернет або за допомогою засобiв масової iнформацiї.

     2. За наявностi пiдстав та умов, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi стягнення в дохiд держави активiв осiб, щодо яких застосовано санкцiї, звертається до Вищого антикорупцiйного суду iз заявою про застосування до вiдповiдної фiзичної або юридичної особи санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону (далi - Заява), в порядку, визначеному Кодексом адмiнiстративного судочинства України.

     3. Рiшення суду про застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону, в день набрання ним законної сили надсилається Кабiнету Мiнiстрiв України для визначення суб'єкта, порядку та способу його виконання.

     Кабiнет Мiнiстрiв України уповноважений доручити здiйснення заходiв, пов'язаних iз тимчасовим управлiнням активами, якi пiдлягають стягненню в дохiд держави як санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, Фонду державного майна України, вiйськовим адмiнiстрацiям та/або iншим органам державної влади, суб'єктам господарювання державного сектора економiки.

     Стаття 5². Захист та гарантiї безпеки осiб, якi повiдомили про активи

     1. Фiзичнi особи, якi повiдомили центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi стягнення в дохiд держави активiв осiб, щодо яких застосовано санкцiї, про активи, зазначенi у пунктах 1, 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону, а також їхнi близькi особи перебувають пiд захистом держави.

     2. Заборонено розкривати будь-яку iнформацiю про осiб, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, третiм особам, якi не залучаються до реалiзацiї заходiв, спрямованих на застосування санкцiй, передбачених пунктами 1, 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону, крiм випадкiв, установлених законом.

     3. За наявностi загрози життю, житлу, здоров'ю та майну осiб, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, у зв'язку iз здiйсненим повiдомленням про активи (далi - повiдомлення), правоохоронними органами до них можуть бути застосованi правовi, органiзацiйно-технiчнi та iншi спрямованi на захист вiд протиправних посягань заходи, передбаченi Законом України "Про забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi".

     4. Особи, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, не несуть юридичної вiдповiдальностi за повiдомлення, поширення зазначеної у повiдомленнi iнформацiї, незважаючи на можливе порушення таким повiдомленням своїх службових, цивiльних, трудових чи iнших обов'язкiв або зобов'язань. Таке повiдомлення не може розглядатися як порушення умов конфiденцiйностi, передбачених цивiльним, трудовим або iншим договором (контрактом).

     5. Фiзична особа, яка повiдомила про активи, зазначенi у пунктах 1, 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону, звiльняється вiд цивiльно-правової вiдповiдальностi за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслiдок здiйснення повiдомлення, крiм випадку здiйснення завiдомо неправдивого повiдомлення.

     6. Для захисту прав та представництва своїх iнтересiв фiзична особа, яка повiдомила про активи, зазначенi у пунктах 1, 1¹ частини першої статтi 4 цього Закону, може користуватися всiма видами правової допомоги, передбаченої Законом України "Про безоплатну правову допомогу", або залучити адвоката самостiйно.

     Примiтка. У цiй статтi пiд близькими особами розумiються особи, зазначенi в абзацi четвертому частини першої статтi 1 Закону України "Про запобiгання корупцiї";

     статтю 6 доповнити пунктом 3 такого змiсту:

     "3. Застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї", є винятковим заходом, обумовленим гостротою становища та необхiднiстю досягнення цiлей, визначених частиною першою статтi 1 цього Закону, в умовах правового режиму воєнного стану.

     Ця санкцiя може бути застосована лише щодо осiб, на яких накладено санкцiю у видi блокування активiв за рiшеннями Ради нацiональної безпеки i оборони України, прийнятими пiсля набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо пiдвищення ефективностi санкцiй, пов'язаних з активами окремих осiб".

     Справи, розпочатi в перiод дiї правового режиму воєнного стану, в яких на момент припинення або скасування такого режиму не було ухвалене остаточне рiшення, розглядаються в порядку, визначеному цим Законом;

     4) частину першу статтi 23 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2015 р., N 28, ст. 250) доповнити абзацом другим такого змiсту:

     "У разi стягнення такого майна (активiв) в дохiд держави як санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї", вiдшкодування його вартостi не здiйснюється";

     5) у Законi України "Про Вищий антикорупцiйний суд" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2018 р., N 24, ст. 212; 2020 р., N 2, ст. 5, N 48, ст. 434):

     частину першу статтi 3 доповнити словами i цифрами "а також здiйснення правосуддя у справах про застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї", у порядку адмiнiстративного судочинства";

     абзац другий частини першої статтi 4 доповнити словами i цифрами "здiйснює правосуддя як суд першої та апеляцiйної iнстанцiї у справах про застосування санкцiї, передбаченої пунктом 1¹ частини першої статтi 4 Закону України "Про санкцiї", у порядку адмiнiстративного судочинства";

     6) частину шосту статтi 7 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, фiнансуванню тероризму та фiнансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2020 р., N 25, ст. 171) доповнити абзацом четвертим такого змiсту:

     "застосування до них спецiальних економiчних або iнших обмежувальних заходiв (санкцiй) вiдповiдно до Закону України "Про санкцiї".

     2. Цей Закон набирає чинностi з дня, наступного за днем його опублiкування.

Президент України

В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ

м. Київ
12 травня 2022 року
N 2257-IX