ЗАКОН УКРАЇНИ

Про поставки продукцiї для державних потреб

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законом України
вiд 21 грудня 1999 року N 1329-XIV

     Цей Закон встановлює загальнi правовi та економiчнi засади формування, розмiщення i виконання на договiрнiй (контрактнiй) основi замовлень держави на поставку (закупiвлю) товарiв, виконання робiт, надання послуг (далi - продукцiя) для задоволення державних потреб у суб'єктiв господарської дiяльностi України всiх форм власностi.

     Стаття 1. Поставки продукцiї для державних потреб

     1. Державнi потреби - це потреби України в продукцiї, необхiднiй для розв'язання соцiально-економiчних проблем, пiдтримання обороноздатностi країни та її безпеки, створення i пiдтримання на належному рiвнi державних матерiальних резервiв, реалiзацiї державних i мiждержавних цiльових програм, забезпечення функцiонування органiв державної влади, що утримуються за рахунок Державного бюджету України.

     Державне замовлення - це засiб державного регулювання економiки шляхом формування на контрактнiй (договiрнiй) основi складу та обсягiв продукцiї, необхiдної для державних потреб, розмiщення державних контрактiв на її поставку (закупiвлю) серед пiдприємств, органiзацiй та iнших суб'єктiв господарської дiяльностi України всiх форм власностi.

     Державнi замовники - Верховна Рада України та iншi центральнi органи державної влади України, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї, державнi органiзацiї та установи, визначенi законом про Державний бюджет України, а також державнi органiзацiї та установи, уповноваженi Кабiнетом Мiнiстрiв України укладати державнi контракти з виконавцями державного замовлення.

(абзац 3 частини першої статтi 1 у редакцiї Закону України вiд 21.12.99 р. N 1329-XIV)

     Виконавцi державного замовлення - це суб'єкти господарської дiяльностi України всiх форм власностi, якi виготовляють i поставляють продукцiю для державних потреб вiдповiдно до умов укладеного державного контракту.

     Державний контракт - це договiр, укладений державним замовником вiд iменi держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економiчнi i правовi зобов'язання сторiн i регулюються взаємовiдносини замовника i виконавця.

     2. Поставки продукцiї для державних потреб забезпечуються за рахунок коштiв Державного бюджету України та iнших джерел фiнансування, що залучаються до цього.

     Обсяги коштiв для закупiвлi зазначеної продукцiї передбачаються в Законi про Державний бюджет України на поточний рiк та визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдними рiшеннями про використання позабюджетних джерел фiнансування.

     3. Потреба в продукцiї, необхiднiй для забезпечення виконання регiональних цiльових програм (поставки продукцiї для регiональних потреб), визначається Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласними, Київською та Севастопольською мiськими державними адмiнiстрацiями вiдповiдно до положень цього Закону.

(абзац перший частини третьої статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.12.99 р. N 1329-XIV)

     Поставки продукцiї для виконання регiональних програм забезпечуються за рахунок коштiв республiканського бюджету Автономної Республiки Крим i мiсцевих бюджетiв, а також позабюджетних джерел, що залучаються для цiєї мети.

     4. Особливостi вiдносин, що виникають у зв'язку з формуванням i розмiщенням державного замовлення на висвiтлення дiяльностi органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування засобами масової iнформацiї, поставками (закупiвлею) для державних потреб сiльськогосподарської продукцiї, продовольства, озброєння та вiйськової технiки, а також iнших спецiально визначених (специфiчних) товарiв, регулюються окремими актами законодавства України.

(частина четверта статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.12.99 р. N 1329-XIV)

     Стаття 2. Формування державних замовлень, розмiщення поставок продукцiї для державних потреб i контроль за їх виконанням

     1. Держава виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовникiв.

(частина перша статтi 2 у редакцiї Закону України вiд 21.12.99 р. N 1329-XIV)

     2. З метою органiзацiї робiт, пов'язаних з формуванням державного замовлення, розмiщенням поставок продукцiї для державних потреб i контролем за їх виконанням, Кабiнет Мiнiстрiв України визначає центральнi органи виконавчої влади, якi координують роботу державних замовникiв щодо розмiщення поставок продукцiї для державних потреб, доводять до державних замовникiв збалансованi з фiнансовими ресурсами обсяги поставок продукцiї для укладення державних контрактiв з виконавцями державного замовлення, якщо iнше не встановлене законом.

     Аналогiчну функцiю виконують Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї щодо поставок продукцiї для забезпечення виконання регiональних програм.

(частина друга статтi 2 у редакцiї Закону України вiд 21.12.99 р. N 1329-XIV)

     3. Державнi замовники:

     здiйснюють, виходячи з iнтересiв держави, вибiр виконавцiв державного замовлення для укладення з ними державних контрактiв шляхом проведення конкурсного вiдбору;

     укладають з виконавцями державного замовлення державнi контракти;

     гарантують виконавцям державного замовлення вiд iменi держави оплату продукцiї, яка поставляється для державних потреб за умовами, що визначаються державним контрактом.

     Державнi замовники мають право на договiрнiй основi делегувати частину своїх функцiй вiдповiдним пiдприємствам, установам та органiзацiям на умовах, що визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Державнi замовники забезпечуються Кабiнетом Мiнiстрiв України фiнансовими ресурсами в обсягах, необхiдних для повної оплати державного замовлення, якщо iнше не передбачене законом, i є вiдповiдальними за задоволення державних потреб у вiдповiднiй продукцiї.

(частина четверта статтi 2 у редакцiї Закону України вiд 21.12.99 р. N 1329-XIV)

     5. Контроль за виконанням поставок продукцiї для державних потреб здiйснюють державнi замовники та органи виконавчої влади, зазначенi у частинi другiй статтi 2 цього Закону.

(частина п'ята статтi 2 у редакцiї Закону України вiд 21.12.99 р. N 1329-XIV)

     6. Порядок формування державних замовлень, розмiщення поставок продукцiї для державних i регiональних потреб, контролю за їх виконанням встановлюється вiдповiдно Кабiнетом Мiнiстрiв України, Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласними, Київською та Севастопольською мiськими державними адмiнiстрацiями з додержанням вимог цього Закону та iнших законодавчих актiв України.

(частина шоста статтi 2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.12.99 р. N 1329-XIV)

     7. За рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України державний замовник може вносити необхiднi змiни до державного контракту або припиняти його дiю згiдно з чинним законодавством України.

     8. Для виконавцiв державного замовлення, заснованих повнiстю або частково на державнiй власностi (державних пiдприємств, установ та органiзацiй, акцiонерних товариств, у статутному фондi яких контрольний пакет акцiй належить державi, орендних пiдприємств, заснованих на державнiй власностi), а також для суб'єктiв господарської дiяльностi України всiх форм власностi - монополiстiв на вiдповiдному ринку продукцiї, державнi замовлення на поставку продукцiї є обов'язковими, якщо виконання державного замовлення не спричиняє збиткiв зазначеним виконавцям державного замовлення.

     Стаття 3. Стимулювання виконання поставок продукцiї для державних потреб

     1. З метою економiчного стимулювання виконання державних замовлень виконавцям можуть надаватися пiльги щодо податку на прибуток, цiльовi дотацiї i субсидiї, кредити на пiльгових умовах, валютнi кошти, митнi та iншi пiльги.

     Надання пiльг здiйснюється вiдповiдно до чинного законодавства України.

     2. Для пiдприємств, органiзацiй - постачальникiв найважливiших видiв матерiально-технiчних ресурсiв у разi необхiдностi можуть встановлюватися спецiальнi квоти (державне бронювання) на обов'язковий продаж цих ресурсiв виконавцям державних замовлень, що мають стратегiчне значення, пов'язанi з пiдтриманням необхiдного рiвня обороноздатностi країни та її безпеки.

     Порядок визначення перелiку та обсягiв матерiально-технiчних ресурсiв, що пiдлягають державному бронюванню, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 4. Вiдповiдальнiсть за невиконання державних контрактiв на поставку продукцiї для державних потреб

     1. У разi невиконання або неналежного виконання державного контракту на поставку продукцiї для державних потреб з винної сторони стягується передбачена контрактом неустойка (штраф, пеня), а також вiдшкодовуються завданi збитки.

     2. У разi необгрунтованої вiдмови виконавця державного замовлення вiд укладення державного контракту на поставку продукцiї для державних потреб у випадках, коли обов'язковiсть його укладення встановлена цим Законом та за наявностi технiчних можливостей його виконання, виконавець сплачує державному замовнику штраф у розмiрi вартостi державного контракту.

     3. При невиконаннi зобов'язань за державним контрактом виконавець, крiм сплати неустойки, вiдшкодовує збитки в повному обсязi, якi було завдано неналежним виконанням зобов'язань.

     Сплата неустойки (штрафу, пенi), а також вiдшкодування збиткiв у разi неналежного виконання зобов'язань за державним контрактом не звiльняють виконавця вiд виконання державного контракту в натурi.

     4. Державний замовник має право вiдмовитися повнiстю або частково вiд оплати продукцiї, якщо вона не вiдповiдає вимогам щодо якостi продукцiї, встановленим чинним законодавством України та державним контрактом.

     5. При невиконаннi державним замовником зобов'язань за державним контрактом, а також у випадках, зазначених у частинi сьомiй статтi 2 цього Закону, державний замовник вiдшкодовує виконавцю державного замовлення завданi йому збитки, включаючи очiкуваний i неодержаний прибуток.

     У випадках вiдмови державного замовника вiд закупiвлi продукцiї, що виготовлена за державним контрактом (крiм випадкiв, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi), виконавець державного замовлення реалiзує її на свiй розсуд, при цьому замовник вiдшкодовує виконавцю додатковi витрати, пов'язанi з реалiзацiєю, а у разi неможливостi реалiзацiї продукцiї - завданi йому збитки, включаючи очiкуваний i неодержаний прибуток.

     6. Спори, що виникають мiж державним замовником i виконавцем державного замовлення при укладеннi державних контрактiв на поставку продукцiї для державних потреб, внесеннi змiн у процесi їх виконання, а також щодо вiдшкодування завданих збиткiв розглядаються згiдно з чинним законодавством України арбiтражними судами. Державнi замовники та виконавцi державних замовлень звiльняються вiд сплати державного мита при поданнi позовiв до арбiтражного суду. При розглядi справи арбiтражний суд вирiшує питання щодо сплати державного мита у розмiрах, передбачених чинним законодавством.

Президент України

Л. КУЧМА

м. Київ
22 грудня 1995 року
N 493/95-ВP