УГОДА

мiж Урядом України та Урядом Федеративної Республiки Нiмеччина про мiжнародне автомобiльне сполучення

     Уряд України та Уряд Федеративної Республiки Нiмеччина, керуючись бажанням регулювати та розвивати пасажирськi та вантажнi перевезення, домовилися про таке:

Стаття 1

     Ця Угода регулює на основi внутрiшнього законодавства Договiрних Сторiн пасажирськi та вантажнi перевезення в мiжнародному автомобiльному сполученнi мiж Україною та Федеративною Республiкою Нiмеччина, а також транзитом через територiї цих країн перевiзниками, якi на територiї своєї країни допущенi до виконання цих перевезень.

Перевезення пасажирiв

Стаття 2

     1. Перевезенням пасажирiв згiдно з цiєю Угодою є перевезення пасажирiв та їх багажу автобусами за особистий рахунок або за рахунок третiх осiб. Це також розповсюджується на порожнi пробiги, пов'язанi з такими перевезеннями.

     2. Автобусами вважаються автомашини, якi за своєю конструкцiєю та оснащенням придатнi i призначенi для перевезення бiльше як 9 чоловiк, враховуючи водiя.

Стаття 3

     1. Регулярним сполученням є регулярне перевезення пасажирiв по визначеному маршруту слiдування за попередньо складеними розкладами руху, тарифами та умовами перевезень, згiдно яких пасажири можуть робити посадку та висадку на заздалегiдь встановлених пунктах зупинки. Це розповсюджується також на перевезення, що виконуються головним чином в регулярному сполученнi.

     2. Регулярним сполученням, у вiдповiдностi з цiєю Угодою, незалежно вiд того, ким визначається виконання перевезень, вважається також регулярне перевезення визначених категорiй осiб, за виключенням iнших пасажирiв, якщо наявнi ознаки регулярного сполучення, згiдно п. 1 цiєї статтi. Такi перевезення - особливо доставка працюючих до мiсця роботи та назад до мiсця проживання - називаються "Особливими формами регулярного сполучення".

     3. Для виконання регулярних перевезень в двосторонньому або транзитному сполученнi потрiбно мати дозвiл компетентних органiв обох Договiрних Сторiн. Дозволи видаються за взаємним погодженням обох Сторiн згiдно з дiючим законодавством вiдповiдної Договiрної Сторони. Дозвiл може видаватися на строк до п'яти рокiв.

     4. Змiнення маршруту слiдування, пунктiв зупинок, розкладiв руху, тарифiв та умов перевезень потребують попереднього погодження з компетентними органами обох Договiрних Сторiн. Це вiдноситься також до припинення руху.

     5. Заявки на вiдкриття регулярного сполучення, а також заявки згiдно з п. 4, повиннi направлятися до компетентного органу тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться перевiзник. Заявки разом з рiшенням Мiнiстерства транспорту вiдповiдної Договiрної Сторони повиннi надсилатися Мiнiстерству транспорту iншої Договiрної Сторони.

     6. Заявки, передбаченi в п. п. 4 i 5 цiєї статтi, повиннi мiстити наступнi данi:

     1) прiзвище та iм'я (або найменування фiрми), а також повну адресу перевiзника;

     2) вид сполучення;

     3) заявлений строк дiї дозволу;

     4) перiод експлуатацiї та кiлькiсть поїздок (наприклад, за добу, тиждень);

     5) розклад руху;

     6) маршрут слiдування (пункти зупинок для посадки i висадки пасажирiв, iншi пункти зупинок, пункти перетинання кордону);

     7) протяжнiсть лiнiї в км: туди/звiдти;

     8) довжина дiлянки пробiгу за один день;

     9) тривалiсть роботи за кермом та вiдпочинку водiя;

     10) кiлькiсть мiсць для сидiння у автобусах, якi перебувають в експлуатацiї;

     11) вартiсть та умови перевезень (тарифи).

Стаття 4

     1. Маятниковим сполученням вважається таке сполучення, при якому попередньо угрупованнi пасажири перевозяться декiлькома рейсами туди i в зворотному напрямi iз одного й того ж регiону вiдправлення в один i той же регiон призначення. Цi групи, що складаються з пасажирiв, якi виконали поїздку туди, доставляються до пункту вiдправлення одним iз наступних рейсiв.

     Пiд регiоном вiдправлення i регiоном призначення потрiбно розумiти пункт початку поїздки та пункт призначення, а також пункти, що розташованi в радiусi 50 км. Разом з виконанням перевезення до вартостi перевезень повинно бути зараховано розташування груп пасажирiв з харчуванням або без нього в пунктi призначення та в разi необхiдностi пiд час поїздки.

     Перший рейс у зворотному напрямi та останнiй рейс туди у ряду маятникових рейсiв повиннi бути порожнiми.

     2. Сполучення вважається маятниковим також i у випадках, якщо пасажири, на вiдмiну вiд п. 1 цiєї статтi, виконують зворотну поїздку в складi iншої групи з дозволу однiєї iз Договiрних Сторiн.

     3. В кожному окремому випадку на виконання перевезень в маятниковому сполученнi потрiбно одержати дозвiл компетентного органу iншої Договiрної Сторони. Заявку на одержання дозволу необхiдно направляти безпосередньо до компетентного органу другої Договiрної Сторони за 60 дiб до вiдкриття сполучення.

     4. Разом з даними, наведеними у п. 6 статтi 3, заявки на одержання дозволу на маятникове сполучення згiдно з п. 3 цiєї статтi, повиннi мiстити дати виконання рейсiв, кiлькiсть рейсiв та данi про пункти та готелi або iншi об'єкти, в яких пасажири мають бути розташованi, а також про тривалiсть перебування.

     5. Принципи процедури видачi дозволiв на виконання маятникових перевезень, бланки дозволiв i компетентнi органи погоджуються Змiшаною Комiсiєю, створеною згiдно з статтею 13.

     6. При виконаннi маятникових перевезень, згiдно з п. 1 цiєї статтi, перевiзник повинен мати при собi список пасажирiв, на який при в'їздi на територiю iншої країни повинен бути поставлений штамп її прикордонних органiв.

Стаття 5

     1. Нерегулярним вважається сполучення, яке не є регулярним, згiдно статтi 3 п. п. 1 i 2, i не є маятниковим, згiдно статтi 4 п. 1.

     2. На нерегулярнi перевезення в двосторонньому або транзитному сполученнi не потрiбно дозволiв, якщо мова йде:

     а) про рейси, що виконуються автотранспортним засобом, який перевозить одну й ту ж групу пасажирiв на протязi всього маршруту слiдування з її доставкою в початковий пункт вiдправлення (рейси з закритими дверима);

     б) про сполучення, при якому перевезення туди виконуються з пасажирами, а звiдти - порожнiм автобусом;

     в) про прибуття порожнього транспортного засобу з метою посадки та зворотного перевезення до початкового пункту вiдправлення групи пасажирiв, яка ранiше була доставлена тим же перевiзником у сполученнi, передбаченому п. "б" цiєї статтi.

     3. При нерегулярних перевезеннях забороняється виконувати посадку та висадку пасажирiв, за виключенням випадкiв, коли компетентний орган вiдповiдної Договiрної Сторони дає на це дозвiл.

     4. На нерегулярнi перевезення, не передбаченi п. 2 цiєї статтi, в кожному випадку потрiбно одержати дозвiл компетентного органу другої Договiрної Сторони. Заявку на видачу дозволу потрiбно направляти безпосередньо компетентному органу другої Договiрної Сторони, не менше, нiж за чотири тижнi до виконання перевезень.

     5. Заявки, передбаченi п. 4 цiєї статтi, повиннi мiстити такi данi:

     1) прiзвище та iм'я (найменування фiрми) перевiзника та його повну адресу, а також, у разi необхiдностi, найменування турорганiзатора, який подав заявку на перевезення;

     2) країна, в якiй формується група пасажирiв;

     3) пункти вiдправлення та призначення;

     4) маршрут слiдування iз зазначенням пункту перетину кордону;

     5) дати перевезень туди i звiдти;

     6) тривалiсть перебування за кермом та вiдпочинку водiя;

     7) номернi знаки та кiлькiсть мiсць для сидiння в автобусi.

     6. Контрольнi документи для нерегулярних перевезень, на якi не потрiбнi дозволи згiдно п. 2 цiєї статтi, погоджуються в Змiшанiй Комiсiї створенiй згiдно статтi 13.

Стаття 6

     Дозволами, що видаються, згiдно з п. 3 статтi 3, п. 3 статтi 4, п. п. 3 i 4 статтi 5, має право користуватися тiльки перевiзник, якому вони були виданi.

     Передача їх iншому перевiзнику не дозволяється. В разi нерегулярного перевезення використання дозволiв для iнших автотранспортних засобiв, крiм вказаних у дозволi, забороняється.

Вантажнi перевезення

Стаття 7

     Для виконання вантажних перевезень мiж Договiрною Стороною, де зареєстрований транспортний засiб та другою Договiрною Стороною (двостороннi перевезення), а також для транзитних перевезень через територiю Другої Договiрної Сторони, перевiзник повинен мати дозвiл компетентного органу цiєї Договiрної Сторони.

Стаття 8

     1. Дозвiл видається перевiзнику. Вiн дiйсний виключно для нього та не пiдлягає передачi iншому.

     2. Дозвiл необхiдно мати на кожний вантажний автомобiль та кожний тягач. Одночасно вiн дiйсний на буксируємий причеп або напiвпричiп, незалежно вiд мiсця його реєстрацiї.

     3. В двосторонньому та транзитному сполученнi один дозвiл дiйсний для будь-якої кiлькостi рейсiв за вказаний в ньому перiод (тимчасовий дозвiл) або на один чи певну кiлькiсть рейсiв туди i звiдти за перiод, вказаний в дозволi (рейсовий дозвiл).

     4. Перевезення мiж другою Договiрною Стороною та третьою країною допускається тiльки у випадку, коли вони виконуються звичайним маршрутом по територiї тiєї Договiрної Сторони, де зареєстровано транспортний засiб.

     5. Дозвiл не дає права на виконання перевезень мiж двома пунктами, якi розташованi на територiї другої Договiрної Сторони.

     6. Для вантажних перевезень, якi передбаченi цiєю Угодою, необхiднi перевiзнi документи, форма яких повинна вiдповiдати мiжнародному зразку.

Стаття 9

     1. Дозволи не потрiбнi на виконання перевезень:

     1) предметiв або матерiалiв, якi призначенi виключно для реклами або навчання (наприклад, вантажi для ярмаркiв або виставок);

     2) обладнання та приладдя до або з мiсця проведення театральних, музичних, спортивних, кiно- i циркових вистав, а також до та iз мiсця проведення радiопередач, кiнозйомок або телепередач;

     3) пошкоджених автотранспортних засобiв (їх повернення);

     4) тiл померлих;

     5) вантажiв автотранспортними засобами, допустима загальна вага яких, включаючи загальну вагу причепiв, не перевищує 6 тонн, або допустиме корисне навантаження яких, включаючи корисне навантаження причепiв, не перевищує 3,5 тонн;

     6) медикаментiв, медичних iнструментiв та обладнання, а також iнших вантажiв, призначених для надання допомоги у надзвичайних випадках (зокрема при стихiйних лихах);

     7) вантажiв при переселеннi (домашнi речi);

     8) тварин.

     2. Змiшана Комiсiя, яка утворена згiдно статтi 13, може доповнювати перелiк перевезень, що не потребують дозволiв.

Стаття 10

     1. Дозволи, якi необхiднi перевiзникам України, видаються Мiнiстерством транспорту України або його уповноваженим органом пiсля отримання дозволiв вiд Федерального Мiнiстерства транспорту Нiмеччини.

     2. Дозволи, якi необхiднi перевiзникам Федеративної Республiки Нiмеччина, видаються Федеральним Мiнiстерством транспорту Республiки Нiмеччина або його уповноваженим органом пiсля отримання дозволiв вiд Мiнiстерства транспорту України.

Стаття 11

     1. Змiшана Комiсiя, яка утворена згiдно статтi 13 цiєї Угоди, буде погоджувати необхiдну кiлькiсть дозволiв для кожної iз Договiрних Сторiн, що надаються щорiчно кожною Стороною, враховуючи при цьому зовнiшню торгiвлю та транзитне сполучення. В разi необхiдностi погоджена кiлькiсть дозволiв може бути змiнена.

     2. Змiст та форма дозволу буде погоджуватися Змiшаною Комiсiєю.

Загальнi положення

Стаття 12

     Дозволи, контрольнi документи та iншi необхiднi документи водiй повинен мати при собi при всiх поїздках, та повинен пред'являти їх на вимогу представникiв компетентних органiв контролю для перевiрки i вручати для перевiрки.

Стаття 13

     Представники Договiрних Сторiн утворюють Змiшану Комiсiю, яка скликається на прохання однiєї з Договiрних Сторiн для забезпечення належного виконання цiєї Угоди i для погодження необхiдних заходiв по виконанню Угоди (а саме згiдно з п. 5 статтi 4, п. 6 статтi 5, п. 2 статтi 9 та п. п. 1 i 2 статтi 11). В разi необхiдностi Змiшана Комiсiя при участi iнших компетентних iнстанцiй розробляє пропозицiї по приведенню цiєї Угоди у вiдповiднiсть з розвитком перевезень, а також з правовими нормами, що змiнюються.

Стаття 14

     Договiрнi Сторони будуть iнформувати одна одну про компетентнi органи, якi передбаченi статтями 3, 4, 5, 10, 15 цiєї Угоди.

Стаття 15

     1. Перевiзники кожної iз Договiрних Сторiн зобов'язанi додержуватися дiючих на територiї другої Договiрної Сторони правил, що вiдносяться до руху та автотранспортних засобiв, а також дiючих на даний момент митних приписiв.

     2. У випадках серйозних або повторних порушень перевiзниками однiєї iз Договiрних Сторiн або їх водiями правил, дiючих на територiї другої Договiрної Сторони або положень з цiєї Угоди, компетентнi органи тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої зареєстровано автотранспортний засiб, на прохання компетентних органiв Договiрної Сторони, на територiї якої здiйснено порушення, будуть вживати один iз таких заходiв:

     а) звертання на адресу вiдповiдального за порушення перевiзника з проханням про дотримання ним дiючих приписiв (попередження);

     б) тимчасове усунення вiд виконання перевезень;

     в) припинення видачi дозволiв вiдповiдальному за порушення перевiзнику або вилучення вже виданого дозволу на строк, на який компетентнi органи другої Договiрної Сторони усунули перевiзника вiд виконання перевезень.

     3. Захiд згiдно пiдпункту "б" може вживатися безпосередньо компетентними органами тiєї iз Договiрних Сторiн, на територiї якої мало мiсце порушення.

     4. Компетентнi органи обох Договiрних Сторiн будуть iнформувати один одного про вжитi згiдно зi своїм внутрiшнiм законодавством заходи до перевiзникiв, якi допустили порушення.

Стаття 16

     Передача даних щодо окремих осiб згiдно з цiєю Угодою здiйснюється у вiдповiдностi з нацiональним законодавством кожного партнера цiєї Угоди та пiдлягає урегулюванню згiдно з додатком до цiєї Угоди.

Стаття 17

     Ця Угода не торкається прав та обов'язкiв Договiрних Сторiн, що випливають iз укладених ними мiжнародних угод, а також зобов'язань Федеративної Республiки Нiмеччина, що випливають iз її членства у Європейському Спiвтовариствi.

Стаття 18

     1. Ця Угода набуває чинностi через мiсяць пiсля того, як Договiрнi Сторони обмiняються нотами про виконання внутрiшньодержавних умов, необхiдних для набуття Угодою чинностi. Датою набуття чинностi Угоди вважається дата надходження останньої ноти.

     2. Ця Угода дiйсна до тих пiр, поки одна iз Договiрних Сторiн не повiдомить письмово про своє бажання припинити її дiю. В цьому випадку Угода припиняє свою дiю через шiсть мiсяцiв пiсля одержання Другою Договiрною Стороною повiдомлення про її скасування.

     ВЧИНЕНО в м. Київ 10 червня 1993 року в двох примiрниках, кожний українською та нiмецькою мовою, при цьому обидва тексти мають однакову силу.

Додаток до статтi 16 Угоди

     В тих випадках, коли згiдно з Угодою передаються данi щодо окремих осiб, при подальшому використаннi потрiбно брати до уваги наступнi обмеження:

     1. Використання даних одержувачем допускається тiльки з вказаною метою i на умовах, якi передбаченi Стороною, що їх передає.

     2. Одержувач iнформує вiдомство-передавача за його проханням про застосування даних, що переданi, та про результати, якi досягнутi за рахунок цього.

     3. Данi, що торкаються окремих осiб, можуть бути переданi виключно компетентним вiдомствам, а також органам прокуратури та судiв, якщо це потрiбно для судового розгляду. Наступна передача третiм вiдомствам може здiйснюватись тiльки при наявностi попередньої домовленостi з вiдомством-передавачем.

     4. Вiдомство-передавач зобов'язане слiдкувати за достовiрнiстю даних, що передаються, за їх необхiднiстю, а також за їх вiдповiднiстю метi, яка малась на увазi при передачi. При цьому повиннi бути урахованi заборони на передачу даних, якi передбаченi вiдповiдним нацiональним законодавством. У випадку виявлення недостовiрностi даних, а також даних, якi не пiдлягають передачi, слiд негайно оповiстити одержувача, який зобов'язаний внести необхiднi поправки або знищити данi.

     5. На запит особи, якої торкається iнформацiя, повинна бути видана довiдка про iснуючу iнформацiю вiдносно її особи та про передбачену мету її застосування. У випадках, коли виявлено, що суспiльна зацiкавленiсть про невидачу даних бiльш вагома в порiвняннi з зацiкавленiстю особи, якої торкається iнформацiя, зобов'язання в наданнi довiдки не дiють. Право на надання довiдки загалом визначається нацiональним законодавством Договiрної Сторони.

     6. Вiдомство - передавач даних вказує при їх передачi на необхiднiсть слiдкування за строками погашення даних, якi установленi на основi дiючого законодавства. Незалежно вiд цих строкiв данi, що переданi про окрему особу, погашаються пiсля вiдмiни потреби в них.

     7. Вiдомства, яким Договiрнi Сторони доручили виконувати цю Угоду, зобов'язанi складати акт про передачу та отримання даних, що торкаються окремих осiб та ефективно захищати данi, що передаються, вiд недозволеного доступу, недозволених змiн та недозволеного розголошення.