.png)
КОНСУЛЬСЬКА КОНВЕНЦIЯ
мiж Україною i Республiкою Македонiя
Україна i Республiка Македонiя,
керуючись бажанням змiцнювати дружнi вiдносини мiж ними та поглиблювати взаємовигiдне спiвробiтництво,
висловлюючи готовнiсть розвивати i змiцнювати консульськi зносини мiж ними, використовуючи всi можливi засоби для захисту прав та iнтересiв громадян їх держав,
вирiшили укласти цю Консульську конвенцiю i з цiєю метою домовилися про таке:
Роздiл I
Визначення
Стаття 1
У цiй Конвенцiї наведенi нижче термiни мають таке значення:
1. "Консульська установа" означає будь-яке генеральне консульство, консульство, вiце-консульство або консульське агентство.
2. "Консульський округ" означає район, вiдведений консульськiй установi для виконання консульських функцiй.
3. "Глава консульської установи" означає особу, якiй доручено дiяти у цьому статусi.
4. "Консульська посадова особа" означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якiй доручено виконувати у цьому статусi консульськi функцiї.
5. "Консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адмiнiстративнi або технiчнi обов'язки у консульськiй установi.
6. "Працiвник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки по обслуговуванню консульської установи.
7. "Працiвники консульської установи" означає консульських посадових осiб, консульських службовцiв i працiвникiв обслуговуючого персоналу.
8. "Працiвники консульського персоналу" означає консульських посадових осiб, iнших нiж глава консульської установи, консульських службовцiв i працiвникiв обслуговуючого персоналу.
9. "Працiвник особистого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки виключно по особистому обслуговуванню працiвника консульської установи.
10. "Член сiм'ї" означає дружину (чоловiка), дiтей i батькiв працiвника консульської установи, якi мешкають разом з ним i знаходяться на його утриманнi.
11. "Консульськi примiщення" означає будинки або частини будинкiв, включаючи житло глави консульської установи, i допомiжну земельну дiлянку, яка використовується виключно для цiлей консульської установи, незалежно вiд того, чиєю власнiстю вони є.
12. "Консульськi архiви" охоплюють усi папери, документи, кореспонденцiю, книги, фiльми, магнiтнi стрiчки i технiчнi засоби накопичення i використання iнформацiї, реєстри консульської установи разом з шифрами i кодами, картотеками i будь-якими предметами обстановки, призначеними для забезпечення їх охорони або зберiгання.
13. "Судно" означає будь-яке цивiльне судно, що має право на пiдняття прапора акредитуючої держави i зареєстроване у цiй державi.
14. "Повiтряне судно" означає будь-яке цивiльне повiтряне судно, що має право на використання розпiзнавальних знакiв акредитуючої держави i зареєстроване в цiй державi.
Роздiл II
Вiдкриття консульської установи i призначення
працiвникiв консульських установ
Стаття 2
1. Консульська установа може бути вiдкрита на територiї держави перебування лише за згодою цiєї держави.
2. Мiсцезнаходження консульської установи, її клас i консульський округ визначаються акредитуючою державою i пiдлягають схваленню державою перебування.
3. Подальшi змiни мiсцезнаходження консульської установи, її класу або консульського округу можуть здiйснюватися акредитуючою державою тiльки за згодою держави перебування.
4. Вимагається також недвозначна завчасна згода держави перебування для вiдкриття фiлiалу, який належить до консульської установи, розмiщеної за межами мiсцезнаходження останньої.
Стаття 3
1. Акредитуюча держава видає главi консульської установи документ у формi консульського патенту або подiбного документа, виданого для кожного призначення, який засвiдчує його статус i зазначає, як загальне правило, його iм'я та прiзвище, його ранг i клас, консульський округ i мiсцезнаходження консульської установи.
2. Акредитуюча держава через своє дипломатичне представництво чи iншим вiдповiдним шляхом направляє Мiнiстерству закордонних справ держави перебування консульський патент або подiбний документ про призначення глави консульської установи.
3. За згодою держави перебування акредитуюча держава може замiсть консульського патенту або подiбного документа надсилати державi перебування повiдомлення, яке мiстить подробицi, зазначенi у пунктi 1 цiєї Статтi.
4. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов'язкiв пiсля того, як держава перебування видасть йому екзекватуру чи аналогiчний їй документ (дозвiл).
5. Держава, яка вiдмовляється видати екзекватуру, не зобов'язана пояснювати мотиви свого рiшення акредитуючiй державi.
6. Згiдно з положеннями пунктiв 7 i 8 цiєї Статтi, глава консульської установи не приступає до виконання своїх обов'язкiв, поки вiн не одержав екзекватуру.
7. До видачi екзекватури глава консульської установи може тимчасово виконувати свої функцiї.
8. Як тiльки глава консульської установи приступає, навiть тимчасово, до виконання своїх обов'язкiв, держава перебування негайно сповiщає органи влади консульського округу i вживає всiх необхiдних заходiв, щоб надати главi консульської установи можливiсть виконувати свої обов'язки i користуватися усiма правами, пiльгами, привiлеями i iмунiтетами, передбаченими цiєю Конвенцiєю.
Стаття 4
1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функцiї, або якщо посада глави консульської установи є вакантною, функцiї глави консульської установи можуть тимчасово виконуватись виконуючим обов'язки глави консульської установи.
2. Повне iм'я i прiзвище виконуючого обов'язки глави консульської установи повiдомляються Мiнiстерству закордонних справ держави перебування главою консульської установи, або, якщо вiн не спроможний цього зробити, - будь-яким компетентним органом акредитуючої держави. Як загальне правило, це повiдомлення робиться заздалегiдь.
3. Держава перебування надає виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу i захист. У перiод виконання обов'язкiв глави консульської установи на нього поширюються положення цiєї Конвенцiї в тiй же мiрi, що i на главу консульської установи.
Стаття 5
Мiнiстерство закордонних справ держави перебування повiдомляється у письмовiй формi про:
1. Дату прибуття працiвника консульської установи пiсля призначення до консульської установи, дату його остаточного вiдбуття з держави перебування або припинення його функцiй у консульськiй установi, а також про будь-якi змiни його статусу пiд час його роботи в консульськiй установi.
2. Дату прибуття до держави перебування i дату остаточного вiдбуття члена сiм'ї працiвника консульської установи, а також, якщо це доречно, вiдомостi про те, що та чи iнша особа стає або перестає бути таким членом сiм'ї.
3. Дату прибуття до держави перебування i дату остаточного вiдбуття з неї працiвникiв особистого персоналу i звiльнення вiд виконання обов'язкiв таких осiб.
4. Працевлаштування i звiльнення вiд виконання обов'язкiв осiб, якi проживають в державi перебування як працiвники консульської установи або як працiвники особистого персоналу.
Якщо це можливо, дата прибуття i остаточного вiдбуття повiдомляються заздалегiдь.
Стаття 6
1. Компетентнi органи держави перебування безкоштовно видають кожнiй консульськiй посадовiй особi посвiдчення її особи i посади.
2. Положення пункту 1 цiєї Статтi застосовуються до консульських службовцiв, працiвникiв обслуговуючого персоналу i працiвникiв особистого персоналу за умови, що такi особи не є громадянами держави перебування i вони не проживають у цiй державi.
Стаття 7
Консульська посадова особа має бути виключно громадянином акредитуючої держави з мiсцем постiйного проживання не в державi перебування, i, за винятком її офiцiйних обов'язкiв, вона не займається прибутковою дiяльнiстю у державi перебування.
Стаття 8
Держава перебування може в будь-який час повiдомити акредитуючу державу про те, що один iз працiвникiв консульської установи є "persona non grata" або неприйнятним, не будучи зобов'язаною обгрунтовувати мотиви свого рiшення. У такому разi акредитуюча держава повинна вiдкликати вiдповiдного працiвника консульської установи. Якщо акредитуюча держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може вiдмовитися визнавати дану особу працiвником консульської установи.
Стаття 9
Акредитуюча держава пiсля повiдомлення причетних країн i тiльки у тому разi, коли жодна з них явно не заперечує, може уповноважити консульську установу, засновану у державi перебування, виконувати консульськi функцiї в iншiй країнi.
Стаття 10
Пiсля вiдповiдного повiдомлення, надiсланого державi перебування, i за умови, що держава перебування не заперечує, консульська установа акредитуючої держави може виконувати консульськi функцiї в державi перебування вiд iменi третiх країн.
Стаття 11
Договiрнi Сторони можуть, у межах їх взаємних вiдносин, призначати i приймати почесних консульських посадових осiб, у цьому випадку застосовуються положення Вiденської конвенцiї про консульськi зносини.
Роздiл III
Пiльги, привiлеї та iмунiтети
Стаття 12
1. Держава перебування вживає всiх необхiдних заходiв для виконання функцiй консульської установи. Держава перебування вживає таких заходiв, якi вважаються необхiдними для пiдтримання безпеки консульської установи.
2. Держава перебування належним чином поважає консульських посадових осiб та членiв їх сiмей i вживає всiх необхiдних заходiв для запобiгання будь-якого посягання на їх особистiсть, свободу i гiднiсть.
Стаття 13
1. Консульська установа має право встановлювати на примiщеннi консульської установи i на резиденцiї глави консульської установи державний герб i напис з назвою консульської установи мовою акредитуючої держави i мовою держави перебування.
2. Консульська установа має право вивiшувати державний прапор акредитуючої держави на консульських примiщеннях i на резиденцiї глави консульської установи.
3. Глава консульської установи має право вивiшувати державний прапор акредитуючої держави також на своїх засобах пересування, якi використовуються при виконаннi офiцiйних функцiй.
4. Користуючись правами, передбаченими цiєю Статтею, необхiдно дотримуватися законiв, положень i звичаїв держави перебування.
Стаття 14
1. Консульськi примiщення є недоторканними. Властi держави перебування можуть заходити до них лише за згодою глави консульської установи, або глави дипломатичного представництва акредитуючої держави, або особи, належним чином уповноваженої однiєю з цих осiб. Проте згода глави консульської установи, або глави дипломатичного представництва акредитуючої держави, або особи, належним чином уповноваженої однiєю з цих осiб, надається автоматично у випадку пожежi чи iншого стихiйного лиха, що вимагає невiдкладних заходiв захисту.
2. За умови дотримання положень пункту 1 цiєї Статтi держава перебування зобов'язана вживати всiх необхiдних заходiв для захисту консульських примiщень вiд будь-яких вторгнень чи заподiяння шкоди та з метою запобiгання будь-якому порушенню спокою консульської установи або образи її гiдностi.
3. Консульськi примiщення, предмети їх обстановки, майно консульської установи, а також її засоби пересування користуються iмунiтетом вiд будь-яких видiв реквiзицiї в цiлях державної оборони або для громадських потреб i т. iн. У випадку необхiдностi вiдчуження примiщень для вищезазначених цiлей вживаються всi можливi заходи для запобiгання порушенню виконання консульських функцiй, i акредитуючiй державi невiдкладно сплачується вiдповiдна ефективна компенсацiя.
Стаття 15
1. Консульськi примiщення i резиденцiя штатного глави консульської установи, власником або наймачем яких є акредитуюча держава або будь-яка особа, яка дiє вiд її iменi, звiльняються вiд будь-яких державних, районних i мунiципальних податкiв, зборiв i мита, за винятком тих, що є платою за конкретнi види обслуговування.
2. Звiльнення вiд платежiв, яке зазначене у пунктi 1 цiєї Статтi, не поширюється на тi збори, мито та податки, якими за законодавством держави перебування обкладаються особи, якi уклали договiр з акредитуючою державою або з особою, яка дiє вiд її iменi.
Стаття 16
Консульськi архiви та документи є недоторканними в будь-який час i незалежно вiд їх мiсцезнаходження.
Стаття 17
1. Якщо iнше не передбачено законодавством i правилами держави перебування, акредитуюча держава може:
1.1. купувати, володiти або орендувати землю, будинки або частини будинкiв, призначенi для примiщень консульської установи, проживання глави консульської установи або квартири для iнших працiвникiв консульської установи;
1.2. будувати або перебудовувати будинки на придбанiй землi для вищезгаданих цiлей;
1.3. передавати придбану таким чином власнiсть, тобто забудовану землю, будинки або бiзнесовi споруди.
2. Держава перебування повинна також, у випадку необхiдностi, надавати допомогу консульськiй установi в отриманнi придатних житлових примiщень для її працiвникiв.
3. Положення, зазначенi в пунктi 1 цiєї Статтi, не звiльняють акредитуючу державу вiд зобов'язання дотримуватись чинних правил будiвництва, що стосуються будiвельної дiяльностi, мiського планування i охорони пам'ятникiв i дiють на територiї, де розмiщенi дiлянка, будiвлi або частини будiвель, що використовуватимуться для консульських примiщень.
Стаття 18
Вiдповiдно до законiв i правил держави перебування стосовно територiй, доступ до яких заборонено або обмежено в цiлях державної безпеки, держава перебування забезпечує свободу пересування та подорожування на своїй територiї для всiх працiвникiв консульської установи та членiв їх сiмей. Держава перебування нi за яких умов не створює перешкод консульським посадовим особам при виконаннi ними своїх службових обов'язкiв.
Стаття 19
1. Держава перебування надає дозвiл та захищає свободу зв'язку консульської установи для всiх службових цiлей. Для зв'язку з урядом, дипломатичними представництвами та iншими консульськими установами акредитуючої держави, незалежно вiд їх мiсцезнаходження, консульська установа може вживати всiх належних засобiв, включаючи послуги дипломатичних та консульських кур'єрiв, дипломатичнi та консульськi валiзи, а також кодованi i шифрованi повiдомлення. Проте радiопередавач може встановлюватись та використовуватись консульською установою лише за умови отримання згоди вiд приймаючої держави.
2. Офiцiйна кореспонденцiя консульської установи є недоторканною. Термiн "Офiцiйна кореспонденцiя" означає всi види кореспонденцiї, що мають вiдношення до консульської установи та її дiяльностi.
3. Консульська валiза повинна мати помiтнi позначки, що вказують на її характер i мiстити тiльки офiцiйну кореспонденцiю i документи чи речi, якi призначаються виключно для службового користування.
4. Забороняється вiдчиняти та затримувати консульськi валiзи. Проте, якщо компетентнi органи держави перебування мають серйознi пiдстави для того, щоб вважати, що консульська валiза мiстить щось iнше нiж кореспонденцiю, документи або речi, вказанi у пунктi 3 цiєї Статтi, вони можуть звернутись iз проханням до повноважного представника акредитуючої держави вiдчинити валiзу в їх присутностi. Якщо органи акредитуючої держави вiдмовляться задовольнити це прохання, валiзу буде повернено до вiдправного пункту.
5. Консульському кур'єровi надається офiцiйний документ, у якому вказуються його статус та кiлькiсть пакетiв, що знаходяться у консульськiй валiзi. Консульським кур'єром може бути тiльки громадянин акредитуючої держави, який не має мiсця постiйного мешкання на територiї держави перебування. При виконаннi своїх обов'язкiв вiн знаходиться пiд захистом держави перебування. Його особа є недоторканною, i вiн не пiдлягає нiяким формам арешту, затримання та iншим видам обмеження особистої свободи.
6. Перевезення консульської валiзи може бути доручено капiтану корабля або командиру повiтряного судна. Йому надається офiцiйний документ, у якому вказується кiлькiсть пакетiв, що знаходяться у консульськiй валiзi, але вiн не вважатиметься консульським кур'єром. Кожний працiвник консульської установи має право без перешкод прийняти валiзу безпосередньо вiд капiтана корабля чи командира повiтряного судна, або таким самим чином передати їм консульську валiзу.
Стаття 20
1. Консульськi посадовi особи не пiдлягають затриманню, утриманню пiд вартою, арешту та iншим формам позбавлення волi, крiм випадкiв, коли ними було скоєно тяжкий злочин. Такi особи затримуються згiдно з рiшенням компетентних органiв або за рiшенням суду, яке має юридичну силу.
2. Консульськi посадовi особи i консульськi службовцi не пiдлягають цивiльним та адмiнiстративним переслiдуванням на територiї акредитуючої держави за дiї, пов'язанi з виконанням ними службових обов'язкiв.
3. Положення, закрiпленi в пунктi 2 цiєї Статтi, не застосовуються при розглядi цивiльних судових справ, якщо цi справи:
3.1. виникають на пiдставi договору працiвника консульської установи, який не був прямим чи непрямим чином складений на iм'я акредитуючої держави;
3.2. iнiцiйованi третьою особою з метою компенсацiї збиткiв, яких було зазнано в результатi дорожньо-транспортних пригод, що мали мiсце в державi перебування, з транспортними засобами, суднами та повiтряними суднами;
3.3. пов'язанi зi справами про успадкування, коли консульська посадова особа або консульський службовець виступає як приватна особа в функцiї спадкоємця, довiреної особи, виконавця заповiту, адмiнiстратора або опiкуна спадщини.
4. Положення пунктiв 1-3 цiєї Статтi належним чином застосовуються також до членiв родини.
5. У разi, якщо повноважнi органи держави перебування мають намiр затримати, заарештувати чи у якийсь iнший спосiб позбавити волi працiвника консульської установи, вищезгаданi органи мають заздалегiдь iнформувати про це главу консульської установи. Якщо кримiнальну справу було порушено проти консульської посадової особи, ця особа з'являється перед компетентними органами. Проте справа ведеться з належною повагою до службового положення цiєї особи, а також, за виключенням згаданого в пунктi 1 цiєї Статтi, у спосiб, який найменше заважатиме виконанню консульських функцiй. Якщо за умов, згаданих у пунктi 1 цiєї Статтi, виникає необхiднiсть утримання консульської посадової особи пiд вартою, карна справа вiдносно цiєї особи розпочинається якнайшвидше.
6. У разi арешту або утримання працiвника консульського персоналу пiд вартою, або у разi вiдкриття кримiнальної справи проти нього держава перебування повинна негайно повiдомити про це керiвника консульської установи. У разi, якщо останнiй сам є об'єктом, проти якого було вжито таких заходiв, держава перебування повiдомляє про це акредитуючу державу дипломатичними каналами.
7. Якщо керiвника консульської установи або главу дипломатичного представництва не було заздалегiдь повiдомлено про заходи, вжитi вiдповiдно до цiєї Статтi, компетентнi органи держави перебування надають повну iнформацiю про вжитi заходи судочинства до вiдповiдної консульської установи або дипломатичного представництва акредитуючої держави.
Стаття 21
1. Працiвники консульської установи можуть бути запрошенi компетентними органами держави перебування як свiдки взяти участь у судовому або адмiнiстративному розглядi. Консульськi службовцi та працiвники обслуговуючого персоналу не мають права вiдмовлятись вiд дачi показань, крiм випадкiв, вказаних у пунктi 3 цiєї Статтi. Якщо консульська посадова особа вiдмовляється вiд дачi показань, щодо цiєї особи не може бути вжито нiяких примусових заходiв та стягнень.
2. Орган держави перебування, який потребує вiд консульської посадової особи надання свiдчих показань, не має права заважати виконанню цiєю особою своїх службових обов'язкiв. Якщо iснуватиме така можливiсть, свiдчi показання можуть бути взятi у консульської посадової особи на її роботi, у мiсцi її мешкання, або її просять викласти свiдчi показання в письмовiй формi.
3. Працiвники консульської установи не зобов'язанi давати свiдчi показання стосовно справ, якi пов'язанi з виконанням їхнiх обов'язкiв, так само як вони не зобов'язанi пред'являти офiцiйну кореспонденцiю i документи, якi мiстяться в консульському архiвi. Це положення також стосується членiв сiмей працiвникiв консульської установи i службовцiв, якi офiцiйно не є працiвниками консульської установи, якщо це пов'язано з фактами, якi мають вiдношення до функцiонування консульської установи.
4. Згiдно з законом акредитуючої держави, працiвник консульської установи не зобов'язаний давати свiдчi показання, якщо його було запрошено до залу суду як свiдка.
Стаття 22
1. Акредитуюча держава може вiдмовитись вiд будь-яких привiлеїв та iмунiтетiв, згаданих у Статтях 20 та 21 цiєї Конвенцiї. Ця вiдмова у всiх випадках повинна бути прямо обумовлена i передається в письмовiй формi до держави перебування.
2. Вiдкриття судової справи з боку консульської посадової особи чи консульського службовця у випадку, коли вiн може звiльнятись вiд судової вiдповiдальностi, не надає йому права вимагати звiльнення вiд судової юрисдикцiї у зв'язку з зустрiчним позовом, який має безпосереднє вiдношення до основного позову.
3. Вiдмова вiд права на звiльнення вiд судової юрисдикцiї пiд час проведення цивiльного або адмiнiстративного судового переслiдування не матиме сили при застосуваннi вiдмови вiд права на звiльнення вiд судової вiдповiдальностi, що була накладена згiдно з рiшенням суду; за таких умов необхiдним є використання iншої вiдмови.
Стаття 23
Працiвники консульської установи та члени їх сiмей звiльняються в державi перебування вiд будь-яких особистих, громадських обов'язкiв та вiйськових повинностей, а також вiд виконання будь-яких вимог, передбачених законодавством держави перебування щодо реєстрацiї iноземцiв i одержання дозволу на проживання.
Стаття 24
1. Що стосується послуг, якi надаються акредитуючiй державi, працiвники консульської установи звiльняються вiд будь-яких зобов'язань у справах надання дозволу на трудову дiяльнiсть, якi передбаченi законами i правилами держави перебування стосовно найму iноземцiв на роботу.
2. Приватно найнятi при консульських посадових особах та консульських службовцях, якщо вони не займаються приватною дiяльнiстю для власної користi в державi перебування, звiльняються вiд зобов'язань, зазначених у пунктi 1 цiєї Статтi.
Стаття 25
1. Працiвники консульської установи та члени їх сiмей звiльняються вiд усiх податкiв i мита, особистих i майнових, державних, районних i мунiципальних, за виключенням:
1.1. побiчних податкiв, якi звичайно включаються у вартiсть товарiв або послуг;
1.2. мита i податкiв на приватне нерухоме майно, що є на територiї держави перебування, з винятками, передбаченими у Статтi 15 цiєї Конвенцiї;
1.3. податкiв на спадкове майно, мита на спадщину, податкiв на перехiд майна;
1.4. податкiв i мита на приватнi прибутки, включаючи прибутки з капiталу, джерело якого знаходиться в державi перебування, та податкiв на капiталовкладення у комерцiйнi або фiнансовi пiдприємства в державi перебування;
1.5. податкiв i мита, що стягуються за конкретнi види обслуговування, реєстрацiйного, судового i реєстрового мита, iпотечних та гербових зборiв з винятками, передбаченими положеннями Статтi 15 цiєї Конвенцiї.
2. Працiвники консульської установи та члени їх сiмей звiльняються вiд податкiв, зборiв i мита на заробiтну платню, одержувану ними за свою роботу в консульськiй установi.
3. Працiвники консульської установи, якi наймають осiб, заробiтна плата яких не звiльнена вiд прибуткового податку в державi перебування, виконують зобов'язання, що покладаються законодавством i правилами цiєї держави на наймачiв у тому, що стосується утримання прибуткового податку.
Стаття 26
1. Згiдно зi своїм законодавством i правилами, держава перебування дозволяє ввезення та вивезення iз звiльненням вiд митного оподаткування крiм зборiв, що стягуються за зберiгання, перевезення та iншi подiбнi послуги:
1.1. предметiв, призначених для офiцiйного користування консульською установою;
1.2. предметiв, включаючи засоби пересування, призначених для особистого користування консульською посадовою особою та членами її сiм'ї;
1.3. предметiв, що ввозяться у випадку першого приїзду консульських службовцiв i працiвникiв обслуговуючого персоналу консульської установи та членiв їх сiмей, включаючи предмети особистого користування.
2. Предмети, згаданi у пiдпунктах 1.2 i 1.3 пункту 1 цiєї Статтi, не повиннi перебiльшувати кiлькостi, необхiдної для особистого користування вiдповiдних осiб.
3. Особистий багаж консульських посадових осiб та членiв їх сiмей звiльняється вiд митного огляду. Вiн може бути оглянутий компетентними органами держави перебування лише в тому випадку, якщо iснують серйознi мотиви вважати, що мiстить iншi предмети, нiж зазначенi в пiдпунктi 1.2 пункту 1 цiєї Статтi, або предмети, ввезення або вивезення яких заборонено законодавством та правилами держави перебування, або карантинними правилами. У цьому випадку огляд проводиться в присутностi заiнтересованої консульської посадової особи або її уповноваженого представника.
Стаття 27
Привiлеї та iмунiтети, про якi йдеться в цьому роздiлi, не застосовуватимуться до:
1. Працiвникiв консульської установи, якi займаються будь-якою приватною комерцiйною дiяльнiстю в державi перебування.
2. Членiв сiм'ї осiб, про яких йдеться у пунктi 1 цiєї Статтi.
Стаття 28
1. Консульськi службовцi та працiвники обслуговуючого персоналу, якi є громадянами держави перебування або постiйно проживають у цiй державi, не отримують привiлеїв, пiльг та iмунiтетiв, надання яких передбачається цiєю Конвенцiєю, за виключенням тих, що згаданi у положеннях пунктiв 3 та 4 Статтi 21 цiєї Конвенцiї.
2. Члени сiм'ї працiвника консульської установи, якi є громадянами держави перебування або постiйно проживають у цiй державi, не отримують привiлеїв, пiльг та iмунiтетiв, надання яких передбачається цiєю Конвенцiєю, за виключенням тих, що згаданi у пунктах 3 та 4 Статтi 21 цiєї Конвенцiї.
3. Працiвники особистого персоналу не отримують нiяких привiлеїв та пiльг, якi згаданi у цiй Конвенцiї, за виключенням тих, що згаданi у пунктi 3 Статтi 21 цiєї Конвенцiї.
4. Юрисдикцiя держави перебування розповсюджуватиметься на таких осiб у такий спосiб, щоб невиправдано не заважати консульськiй установi виконувати свої функцiї.
Стаття 29
З метою неупередженого ставлення до своїх привiлеїв та пiльг обов'язком осiб, яким надаються цi привiлеї та пiльги, є повага до законiв та правил держави перебування, включаючи тi, якi регулюють рух транспортних засобiв та їх страхування.
Роздiл IV
Консульськi функцiї
Стаття 30
1. Консульським посадовим особам надається право в межах свого консульського округу виконувати свої функцiї, згаданi в цьому роздiлi Конвенцiї. Крiм цього, консульська посадова особа може також виконувати iншi офiцiйнi обов'язки за умов, що цi обов'язки не протирiчать законам держави перебування, або якщо держава перебування не заперечує проти виконання цих обов'язкiв.
2. Консульська посадова особа може дiяти як представник акредитуючої держави, в письмовiй формi повiдомивши про це державу перебування.
3. Консульська посадова особа при виконаннi своїх офiцiйних обов'язкiв може в уснiй чи письмовiй формi звертатися до компетентних органiв влади свого консульського округу i центральнi органи влади держави перебування, якщо це передбачено законами i правилами держави перебування або мiжнародними договорами в цiй галузi.
4. В особливих випадках, консульська посадова особа, за узгодженням з державою перебування, може здiйснювати свої офiцiйнi обов'язки поза межами свого консульського округу.
5. Консульська посадова особа має право стягувати консульський збiр згiдно з тарифом на консульськi послуги акредитуючої держави. Кошти, отриманi як консульський збiр, звiльняються вiд будь-яких податкiв з боку держави перебування.
Стаття 31
Консульська посадова особа має право захищати i представляти iнтереси акредитуючої держави та iнтереси громадян цiєї держави.
Стаття 32
Консульська посадова особа використовуватиме всi прийнятнi засоби з метою сприяння розвитку торговельних, соцiальних, наукових та культурних вiдносин мiж акредитуючою державою i державою перебування.
Стаття 33
1. Консульська посадова особа має право:
1.1. реєструвати громадян акредитуючої держави;
1.2. отримувати повiдомлення i документи, що стосуються народження i смертi громадян акредитуючої держави;
1.3. згiдно з законодавством акредитуючої держави отримувати довiдки про укладений шлюб або про укладання шлюбу, якщо обидвi Сторони або одна з них є громадянами акредитуючої держави.
2. Консульська посадова особа зобов'язана звiтувати компетентним органам держави перебування про виконану роботу згiдно з пiдпунктами 1.2 i 1.3 пункту 1 цiєї Статтi у разi, якщо цього вимагають закони i правила акредитуючої держави.
3. Положення пiдпунктiв 1.2 i 1.3 пункту 1 цiєї Статтi не звiльняють вищезгадану особу вiд обов'язкiв щодо виконання формальностей, виконання яких є обов'язковим, згiдно з законами i правилами держави перебування.
Стаття 34
Консульська посадова особа уповноважена:
1. Оформляти паспорти громадянам акредитуючої держави, подовжувати термiн дiї та скасовувати дiю таких паспортiв, згiдно з законами i правилами акредитуючої держави.
2. Оформляти документи, якi надають дозвiл на в'їзд до акредитуючої держави i вносити змiни в цi документи.
3. Оформляти вiзи.
Стаття 35
Консульська посадова особа уповноважена:
1. Приймати, оформляти та затверджувати документи громадян акредитуючої держави, включаючи тi, що мають вiдношення до сiмейних справ та громадянства, згiдно з законами i правилами акредитуючої держави;
2. Оформляти, реєструвати, затверджувати i приймати на зберiгання заповiти громадян акредитуючої держави;
3. Складати, реєструвати та засвiдчувати угоди, укладенi мiж громадянами акредитуючої держави, та засвiдчувати одностороннi заяви про останню волю, за умови, що такi угоди та заяви не суперечать законам держави перебування. Однак консульська посадова особа не є уповноваженою складати, реєструвати та засвiдчувати тi угоди та заяви, за якими права власностi на нерухомiсть у державi перебування мають встановлюватися, передаватися або скасовуватися;
4. Складати, реєструвати та засвiдчувати угоди мiж громадянами акредитуючої держави, з одного боку, i громадянами держави перебування, з iншого боку, за умови, що такi угоди будуть виконуватися або на їх основi будуть робитися юридичнi висновки лише у акредитуючiй державi, i що цi угоди не будуть суперечити законам держави перебування;
5. Засвiдчувати документи, виданi властями держави перебування або акредитуючої держави, та засвiдчувати їх копiї чи свiдоцтва;
6. Перекладати документи та засвiдчувати коректнiсть та вiрнiсть таких перекладiв;
7. Засвiдчувати документи громадян акредитуючої держави;
8. Отримувати як депозити документи, грошi або iншу власнiсть, що довiрена йому громадянами акредитуючої держави або для них, або вiд їх iменi за умови, що це не суперечить законам i правилам держави перебування. Цей депозит може бути переданий акредитуючiй державi лише у вiдповiдностi до законiв i правил цiєї держави;
9. Отримувати речi, що належать громадянам акредитуючої держави i якi були загубленi ними у державi перебування з метою передачi цих речей уповноваженим представникам;
10. Видавати документи щодо походження виробiв.
Стаття 36
Документи, складенi, засвiдченi або перекладенi консульською посадовою особою згiдно з положеннями Статтi 35 цiєї Конвенцiї, є офiцiйно дiйсними документами у державi перебування i мають таку ж засвiдчуючу силу i спричинюють такi самi юридичнi наслiдки як документи, що складаються, звiряються i перекладаються компетентними органами держави перебування, за умови, що їх змiст не суперечить законам i правилам держави перебування.
Стаття 37
За запитом посадових осiб держави перебування консульська посадова особа отримує повноваження складати судовi та позасудовi акти i проводити слухання у вiдповiдностi до дiючих мiжнародних угод мiж договiрними сторонами або, за вiдсутнiстю таких угод, будь-яким iншим шляхом, що узгоджується з законами i правилами держави перебування. Це право може застосовуватись лише стосовно громадян акредитуючої держави i без будь-якого примусу.
Стаття 38
1. Компетентнi органи влади держави перебування невiдкладно повiдомляють консульську установу про необхiднiсть встановлення в консульському окрузi опiки або пiклування над громадянином акредитуючої держави, в тому числi й неповнолiтнiм, який визнаний у встановленому порядку недiєздатним або обмежено дiєздатним.
2. Консульська посадова особа має право захищати, згiдно з законодавством i правилами держави перебування, права та iнтереси громадянина акредитуючої держави в тому числi й неповнолiтнього, який визнаний у встановленому порядку недiєздатним або обмежено дiєздатним, i тодi, коли це необхiдно, рекомендувати або призначити опiкуна або пiклувальника такої особи i спостерiгати за дiями, що стосуються опiки та пiклування.
Стаття 39
У випадку смертi громадянина акредитуючої держави в державi перебування, компетентнi органи держави перебування невiдкладно iнформують про це консульську установу. На прохання консульської установи вони видають їй свiдоцтво про смерть або iншi документи про смерть.
Стаття 40
1. Компетентнi органи держави перебування в найстислiший строк повiдомляють консульську установу про смерть на територiї її консульського округу громадянина акредитуючої держави, а також iнформують консульську установу про наявнiсть спадкового майна або заповiту.
2. Консульська посадова особа має право бути присутньою, у разi наявностi спадщини, передбаченої в пунктi 1 цiєї Статтi, при складаннi опису майна компетентними органами держави перебування та вживати заходи по охоронi спадкового майна
3. У разi, коли громадянин акредитуючої держави має право на спадщину особи, яка померла на територiї держави перебування, незалежно вiд громадянства цiєї особи, компетентнi органи держави перебування iнформують про це консульську установу акредитуючої держави.
4. Якщо громадянин акредитуючої держави має або претендує на право одержати спадщину в державi перебування, однак анi вiн, анi його представник не можуть взяти участь у розглядi справи про спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого представника представляти iнтереси цього громадянина в судових або в iнших компетентних органах держави перебування.
5. Консульська посадова особа має право вiд iменi громадянина акредитуючої держави, який постiйно не проживає в державi перебування, одержати в державi перебування для передачi цьому громадянину всiлякого роду спадщину, яка йому належить.
6. Якщо громадянин акредитуючої держави, який постiйно не проживає в державi перебування, помер у цiй державi, консульська посадова особа має право взяти на тимчасове зберiгання всi документи, грошi та особисте майно померлого для передачi їх спадкоємцям, душоприказнику або iншим уповноваженим особам.
7. Консульська посадова особа може вiд iменi громадянина акредитуючої держави, якщо такий громадянин не знаходиться на територiї держави перебування, отримувати вiд суду, органiв влади або окремих осiб грошi чи iншу власнiсть, на яку даний громадянин має право у зв'язку iз смертю будь-якої особи, включаючи спадкоємне майно, платежi, зробленi у вiдповiдностi з законодавством про виплату компенсацiй у зв'язку з нещасними випадками, а також платежi по страхових полiсах у зв'язку iз страхуванням життя.
8. При виконаннi функцiй, згаданих у пунктах 4, 5, 6 та 7 цiєї Статтi, консульська посадова особа має дотримуватися законодавства i правил держави перебування.
Стаття 41
Консульська посадова особа уповноважується представляти, згiдно з законами i правилами держави перебування, громадянина акредитуючої держави перед властями держави перебування за умови, що ця особа через свою вiдсутнiсть або iншi поважнi причини не може прийняти на себе захист своїх прав та iнтересiв у вiдповiдний перiод часу. Таке представлення буде продовжене, поки вказана особа не призначить свого власного представника або особисто не вiзьме на себе захист своїх прав та iнтересiв.
Стаття 42
1. Консульська посадова особа уповноважується входити у контакт i зустрiчатися з кожним громадянином акредитуючої держави, адвокатом i допомагати йому, а також забезпечувати йому юридичну пiдтримку. Держава перебування нiяким чином не перешкоджає контактам громадян акредитуючої держави з консульською посадовою особою або їх доступу до консульської установи.
2. Компетентнi властi держави перебування без затримки iнформують консульську посадову особу акредитуючої держави про арешт, затримання або будь-який iнший спосiб позбавлення волi громадянина акредитуючої держави пiсля здiйснення цих заходiв. Компетентнi властi зобов'язанi без затримки передавати кожне показання, що надсилається консульською посадовою особою затриманому громадяниновi своєї країни, який був заарештований або пiдлягає будь-якiй iншiй формi обмеження особистої свободи.
3. Консульська посадова особа має право без затримки вiдвiдати, у строк не бiльше чотирьох днiв, i вступити у контакт з громадянином акредитуючої держави, якого заарештували, затримали або у будь-який iнший спосiб позбавили волi. Право, обумовлене цим пунктом, використовується згiдно з законами i правилами держави перебування (у разi, якщо цi закони та правила не заперечують цього права).
4. Компетентнi органи держави перебування без затримки iнформують консульську посадову особу акредитуючої держави про нещаснi випадки та iншi серйознi небажанi обставини, що викликали смерть громадян акредитуючої держави або завдали їм серйозних ушкоджень.
Стаття 43
1. Консульська посадова особа має право надавати допомогу будь-якому судну акредитуючої держави, його командi та його пасажирам, коли воно знаходиться в межах територiї або у територiальних водах держави перебування, включаючи порти.
2. Консульська посадова особа має право пiднiматися на борт судна акредитуючої держави, як тiльки цьому судну дозволили захiд у порт. Капiтан, екiпаж та пасажири судна мають право вступити в контакт з консульською посадовою особою.
3. Консульська посадова особа має право користуватися своїм правом контролю та iнспекцiї судна акредитуючої держави та його екiпажу. З цiєю метою консульска посадова особа може вiдвiдати судно акредитуючої держави, а її можуть вiдвiдати капiтан та екiпаж судна.
4. Консульська посадова особа може вимагати допомоги вiд властей держави перебування щодо будь-якого питання, яке виникає внаслiдок виконання цiєю особою своїх повноважень стосовно будь-якого судна акредитуючої держави, її капiтана, екiпажу та його пасажирiв.
Стаття 44
Стосовно будь-якого судна акредитуючої держави консульська посадова особа має право:
1. Не завдаючи шкоди правам властей держави перебування, розслiдувати всi випадки, якi сталися на суднi пiд час його руху або стоянки, опитувати капiтана i екiпаж судна, перевiряти документи судна, отримувати звiти стосовно судна, його заходу у порт, вiдплиття або перебування у порту.
2. Втручатися з метою вирiшення у будь-якiй спiр мiж капiтаном та iншими членами екiпажу, включаючи непорозумiння щодо трудових угод i заробiтної плати.
3. Вживати належних заходiв для надання медичних послуг та репатрiацiї капiтана судна та iнших членiв екiпажу.
4. Органiзовувати юридичний захист капiтана судна та членiв його екiпажу пiд час їх контактiв з судами та iншими властями держави перебування i, з цiєю метою, пропонувати їм юридичний захист i послуги перекладача.
5. Складати, отримувати, реєструвати або засвiдчувати звiти або iншi документи, якi стосуються судна i передбаченi законами держави перебування.
6. Вживати всiх iнших необхiдних заходiв, якi передбаченi законами держави перебування i стосуються навiгацiї, за умови, що цi заходи не суперечать законам i правилам держави перебування.
Стаття 45
1. Суди та iншi компетентнi властi держави перебування не мають права розповсюджувати свою юрисдикцiю на дiї, що пiдлягають покаранню i мали мiсце на суднi, крiм випадкiв, коли:
1.1. дiю, що пiдлягає покаранню, скоєно громадянином або проти громадянина держави перебування, або iншою особою, яка не є членом екiпажу судна, чи проти такої особи;
1.2. дiя, що пiдлягає покаранню, є такою, при якiй має мiсце порушення громадського порядку, безпеки порту чи незаконний вступ до територiальних вод держави перебування;
1.3. дiя, що пiдлягає покаранню, є такою, при якiй порушуються закони i правила держави перебування стосовно громадської охорони здоров'я, безпеки перебування на морi, в'їзду в державу, митницi, забруднення моря або нелегального обiгу наркотичних засобiв;
1.4. дiя, що пiдлягає покаранню, є такою, за яку закон держави перебування передбачає тюремне ув'язнення строком не менше нiж на п'ять рокiв.
2. У всiх iнших випадках вказанi властi мають право дiяти лише за запитом консульської посадової особи або за її згодою.
Стаття 46
1. У випадку, коли суди або iншi властi держави перебування мають намiр здiйснювати примусовi заходи, накласти арешт на власнiсть або провести розслiдування на суднi, властi держави перебування сповiщають консульську посадову особу. Сповiщення повинно робитися перед початком такої дiяльностi, щоб консульська посадова особа чи її представник могли бути присутнi. У випадку, коли таке сповiщення не може бути зроблене завчасно, компетентнi властi держави перебування зобов'язанi зробити це у найкоротший можливий строк, i у крайньому випадку - перед самим початком такої дiяльностi. Компетентнi властi держави перебування зобов'язанi дати змогу консульськiй посадовiй особi спiлкуватися з затриманою або арештованою особою i вживати належних заходiв для захисту iнтересiв такої особи.
2. Положення пункту 1 цiєї Статтi стосуються також капiтана та членiв екiпажу, яких властi держави перебування повиннi опитувати на березi.
3. Положення цiєї Статтi не застосовуються нi до звичайних митної i санiтарної iнспекцiї i паспортного контролю, нi до iншої дiяльностi, яка здiйснюється за запитом капiтана судна або за його згодою.
Стаття 47
У випадку, коли член екiпажу, який не є громадянином держави перебування, залишає судно у цiй державi без дозволу капiтана судна акредитуючої держави, компетентнi властi держави перебування зобов'язанi запропонувати допомогу у пошуку такої особи за запитом консульської посадової особи.
Стаття 48
1. У випадку, коли судно акредитуючої держави зазнало аварiї i є пошкодженим або викинутим на мiлину (на берег), або зазнало iншої шкоди у територiальних або внутрiшнiх водах держави перебування, або будь-який об'єкт, що є частиною його вантажу, був знайдений пiсля того, як судно було викинуте на мiлину (на берег) - на березi держави перебування або поруч, або був доставлений до порту цiєї держави, компетентнi властi держави перебування без затримки сповiщають про це консульську посадову особу.
2. У випадках, зазначених у пунктi 1 цiєї Статтi, компетентнi властi держави перебування зобов'язанi вжити необхiдних заходiв з метою органiзацiї рятування i захисту судна, вантажу, що були знайденi поза судном. Компетентнi властi держави перебування без затримки сповiщають консульську посадову особу про всi вжитi заходи.
3. Консульська посадова особа надає повну й необхiдну допомогу такому судну, його пасажирам i екiпажу i з цiєю метою звертається за допомогою до компетентних властей держави перебування. Консульська посадова особа може попросити виконати дiї, передбаченi у пунктi 2 цiєї Статтi, а також почати або продовжити ремонт судна, або може попросити, щоб компетентнi властi держави перебування виконали цi дiї.
4. У випадку, коли судно зазнало аварiї, i будь-яку рiч з судна було знайдено на березi держави перебування або поблизу нього або було доставлено у порт держави перебування, i нi капiтан судна, нi його власник, агент або страховий агент не були в змозi вжити необхiдних заходiв для захисту i керування судном, консульська посадова особа має право, як представник власника судна, вжити тих самих органiзацiйних заходiв, яких повинен вжити сам власник з цiєю ж метою. Положення цього пункту застосовуються до будь-якої речi, що є частиною вантажу судна.
5. У випадку, коли будь-яка рiч з вантажу судна третьої держави, що зазнало аварiї, належить громадянину акредитуючої держави i була знайдена на березi, доставлена до порту держави перебування, i нi хазяїн судна, нi його власник, агент по завантаженню i вiдправленню вантажiв або страховий агент не були в змозi вжити необхiдних заходiв для захисту чи керування цiєю рiччю, - консульська посадова особа має право, як представник власника судна, вжити тих самих органiзацiйних заходiв, яких повинен вжити сам власник з цiєю ж метою.
Стаття 49
1. У випадку, коли капiтан або будь-який член екiпажу судна будь-якої акредитуючої держави помер, або його оголошено зниклим у державi перебування, капiтан або його заступник, а також консульська посадова особа акредитуючої держави мають виключне право реєструвати всi речi, грошi та iншу власнiсть, яку залишила померла або зникла особа i вжити належних заходiв з метою захисту речей i їх надання спадкоємцям, з метою завершення справи про успадкування.
2. У випадку, коли капiтан або будь-який iнший член екiпажу, який є громадянином держави перебування, помер або його оголошено зниклим, капiтан або його заступник надають копiю опису вiдповiдно до пункту 1 цiєї Статтi властям держави перебування. Цi властi мають право вжити всiх адекватних заходiв для захисту власностi i, у разi потреби, завершення справи про успадкування. При цьому властi сповiщають консульську посадову особу акредитуючої держави про вжитi заходи.
Стаття 50
Положення Статей 44 i 49 цiєї Конвенцiї також застосовуються до повiтряного судна за умови, що їх застосування не суперечить положенням iнших дво- та багатостороннiх договорiв, дотримання яких є обов'язковим для двох Договiрних Сторiн.
Стаття 51
1. Положення цiєї Конвенцiї також застосовуються у випадку, коли консульськi функцiї виконуються членом дипломатичної мiсiї.
2. Повнi iмена членiв дипломатичної мiсiї, якi працюють у консульському вiддiлi або були призначенi для виконання консульських функцiй мiсiї будь-яким iншим шляхом, повiдомляються Мiнiстерству закордонних справ держави перебування або властям, призначеним цим Мiнiстерством.
3. Дипломатична мiсiя може, виконуючи свої консульськi функцiї, звернутися до:
3.1. мiсцевих властей консульського округу;
3.2. центральних властей держави перебування, якщо це передбачене їх законами, правилами та звичаями, i вiдповiдно до дiючих мiжнародних угод.
4. Привiлеї та iмунiтети дипломатичної мiсiї, про якi йдеться у пунктi 2 цiєї Статтi, пiдпорядкованi також стандартам мiжнародного права стосовно дипломатичних вiдносин.
Роздiл V
Заключнi положення
Стаття 52
1. Ця Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї i набирає сили на тридцятий день пiсля дати обмiну ратифiкацiйними грамотами.
2. Термiн дiї цiєї Конвенцiї необмежений. Її дiя може бути припинена письмовим повiдомленням кожної з Договiрних Сторiн. В такому разi її дiя припиняється через шiсть мiсяцiв пiсля дати повiдомлення. На пiдтвердження вищезгаданого двi уповноваженi Договiрнi Сторони пiдписали цю Конвенцiю i поставили на нiй свої печатки.
Вчинено у м.Києвi 10 квiтня 2000 року у двох оригiнальних примiрниках, кожний українською, македонською та англiйською мовами, причому обидва примiрники мають однакову силу. У випадку виникнення розбiжностей при тлумаченнi Конвенцiї, перевагу матиме текст, викладений англiйською мовою.
| Вiд iменi України | Вiд iменi Республiки Македонiя |
