ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про обiг векселiв в Українi

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 25 грудня 2002 року N 364-IV,
вiд 9 вересня 2010 року N 2511-VI,
вiд 7 липня 2011 року N 3610-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5463-VI,
вiд 20 листопада 2012 року N 5492-VI,
вiд 6 грудня 2012 року N 5518-VI,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 4 липня 2013 року N 407-VII,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1206-VII,
вiд 4 липня 2014 року N 1586-VII,
вiд 16 липня 2015 року N 629-VIII,
вiд 23 березня 2017 року N 1982-VIII,
вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX,
вiд 19 червня 2020 року N 738-IX

(У текстi Закону слова "Державна комiсiя з цiнних паперiв та фондового ринку" в усiх вiдмiнках замiнено словами "Нацiональна комiсiя з цiнних паперiв та фондового ринку" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 7 липня 2011 року N 3610-VI)

     Цей Закон визначає особливостi обiгу векселiв в Українi, який полягає у видачi переказних та простих векселiв, здiйсненнi операцiй з векселями та виконаннi вексельних зобов'язань у господарськiй дiяльностi, вiдповiдно до Женевської конвенцiї 1930 року, якою запроваджено Унiфiкований закон про переказнi векселi та простi векселi, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цiєї Конвенцiї, та вiдповiдно до Женевської конвенцiї 1930 року про врегулювання деяких колiзiй законiв про переказнi векселi та простi векселi, Женевської конвенцiї 1930 року про гербовий збiр стосовно переказних векселiв i простих векселiв.

     Стаття 1. Законодавство України про обiг векселiв складається iз Женевської конвенцiї 1930 року, якою запроваджено Унiфiкований закон про переказнi векселi та простi векселi (далi - Унiфiкований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цiєї Конвенцiї, та iз Женевської конвенцiї 1930 року про врегулювання деяких колiзiй законiв про переказнi векселi та простi векселi, Женевської конвенцiї 1930 року про гербовий збiр стосовно переказних векселiв i простих векселiв, Закону України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенцiї 1930 року, якою запроваджено Унiфiкований закон про переказнi векселi та простi векселi", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенцiї 1930 року про врегулювання деяких колiзiй законiв про переказнi векселi та простi векселi", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенцiї 1930 року про гербовий збiр стосовно переказних векселiв i простих векселiв", цього Закону та iнших прийнятих згiдно з ними актiв законодавства України.

(стаття 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX)

     Стаття 2. Застереження, обумовленi у статтях 3, 7, 9, 10 i 13 додатку II до Женевської конвенцiї 1930 року, якою запроваджено Унiфiкований закон про переказнi векселi та простi векселi, дiють в Українi таким чином:

     1) стаття 10 Унiфiкованого закону не застосовується;

     2) юридичнi ситуацiї, зазначенi у статтi 41 Унiфiкованого закону, визначають, що сума векселя, виражена в iноземнiй валютi, на територiї України може бути сплачена в нацiональнiй валютi України за курсом Нацiонального банку України на день настання строку платежу (або якщо боржник прострочить платiж, - на розсуд держателя векселя - на день здiйснення платежу) чи в iноземнiй валютi з додержанням вимог валютного законодавства України.

     Це положення застосовується i в тому разi, коли векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) обумовлено, що платiж здiйснюється у визначенiй у векселi валютi (застереження про здiйснення платежу в iноземнiй валютi);

(абзац другий пункту 2 статтi 2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 09.09.2010р. N 2511-VI)

     3) юридичнi ситуацiї, зазначенi в абзацi третьому статтi 44 Унiфiкованого закону, визначають, що протест у неплатежi за векселем, який пiдлягає оплатi на визначену дату або у визначений строк вiд дати складання чи пред'явлення, повинен бути здiйснений або в день, коли вексель пiдлягає оплатi, або в один iз двох наступних робочих днiв;

     4) юридичнi ситуацiї, зазначенi в пунктах 2 i 3 статтi 43, а також в абзацi шостому статтi 44 Унiфiкованого закону, визначаються таким чином:

     зазначенi у пунктi 2 статтi 43, - у разi порушення справи про банкрутство трасата, а також у разi визнання його банкрутом i незалежно вiд того, чи акцептував вiн вексель;

     зазначенi у пунктi 3 статтi 43, - у разi визнання банкрутом трасанта за векселем, який не пiдлягає акцепту;

     зазначенi в абзацi шостому статтi 44, - у разi визнання трасата банкрутом i незалежно вiд того, чи акцептував вiн вексель, або у разi визнання банкрутом трасанта за векселем, який не пiдлягає акцепту, для використання держателем векселя права регресу буде достатнiм пред'явлення судового рiшення про визнання банкрутом такого трасата чи трасанта;

     5) вiдсотки, про якi йдеться у пунктi 2 статтi 48 i пунктi 2 статтi 49 Унiфiкованого закону, на суму векселiв, як виданих, так i тих, що пiдлягають оплатi на територiї України, нараховуються виходячи з розмiру облiкової ставки Нацiонального банку України на день подання позову i вiд дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову вiдповiдно.

     Стаття 3. Зобов'язуватися та набувати права за переказними i простими векселями на територiї України можуть юридичнi та фiзичнi особи.

     Органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, а також установи та органiзацiї, якi фiнансуються за рахунок державного бюджету чи мiсцевих бюджетiв, можуть виступати векселедавцем, трасантом, iндосантом або iндосатом лише у випадках i в порядку, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(частина друга статтi 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 09.09.2010р. N 2511-VI, вiд 16.10.2012р. N 5463-VI)

     Використання векселiв Нацiональним банком України здiйснюється вiдповiдно до законодавства України про обiг векселiв.

     Використання векселiв Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб здiйснюється вiдповiдно до Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".

(статтю 3 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 04.07.2014р. N 1586-VII)

     Стаття 4. Видавати переказнi i простi векселi можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставленi товари, виконанi роботи, наданi послуги, за виключенням фiнансових банкiвських векселiв, векселiв Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб та фiнансових казначейських векселiв.

(частина перша статтi 4 у редакцiї Законiв України вiд 06.12.2012р. N 5518-VI, вiд 04.07.2013р. N 407-VII, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 04.07.2014р. N 1586-VII, вiд 16.07.2015р. N 629-VIII)

     На момент видачi переказного векселя особа, зазначена у векселi як трасат, або векселедавець простого векселя повиннi мати перед трасантом та/або особою, якiй чи за наказом якої повинен бути здiйснений платiж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, нiж сума платежу за векселем.

     Умова щодо проведення розрахункiв iз застосуванням векселiв обов'язково вiдображається у вiдповiдному договорi, який укладається в письмовiй формi. У разi видачi (передачi) векселя вiдповiдно до договору припиняються грошовi зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошовi зобов'язання щодо платежу за векселем.

(частина третя статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 25.12.2002р. N 364-IV)

     Особи, виннi в порушеннi вимог цiєї статтi, несуть вiдповiдальнiсть згiдно з законом.

     Стаття 4¹. До фiнансових векселiв належать:

     абзац другий частини першої статтi 4¹ виключено

(згiдно iз Законом України вiд 16.07.2015р. N 629-VIII)

     фiнансовий банкiвський вексель;

     фiнансовий казначейський вексель.

     Частину другу статтi 4¹ виключено

(згiдно iз Законом України вiд 16.07.2015р. N 629-VIII)

     Частину третю статтi 4¹ виключено

	(згiдно iз Законом України вiд 16.07.2015р. N 629-VIII)
	(частину першу статтi 41 замiнено частинами першою - третьою згiдно iз Законом України вiд 04.07.2014р. N 1586-VII, у зв'язку з цим частини другу - шосту вважати вiдповiдно частинами четвертою - восьмою)

     Фiнансовий банкiвський вексель - цiнний папiр, що посвiдчує безумовне зобов'язання банкiвської установи сплатити пiсля настання строку платежу визначену суму власнику векселя.

     Особливостi видачi, обiгу, облiку, сплати та стягнення за фiнансовими банкiвськими векселями визначаються Нацiональним банком України за погодженням з Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку.

     Фiнансовий казначейський вексель - цiнний папiр, що посвiдчує безумовне грошове зобов'язання центрального органу виконавчої влади, що здiйснює казначейське обслуговування бюджетних коштiв, яким оформлено заборгованiсть державного бюджету, сплатити пiсля настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

     Порядок видачi, обiгу, облiку та сплати за фiнансовими казначейськими векселями, що видаються центральним органом виконавчої влади, що здiйснює казначейське обслуговування бюджетних коштiв, затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до закону про Державний бюджет України.

     Ведення реєстру фiнансових векселiв, виданих як електронний документ, та облiк прав за ними, а також їх погашення забезпечується адмiнiстратором системи електронного обiгу фiнансових векселiв. Функцiї адмiнiстратора системи електронного обiгу фiнансових векселiв виконує юридична особа, визначена Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку за погодженням з Нацiональним банком України.

	(частина восьма статтi 41 у редакцiї Закону України вiд 19.06.2020р. N 738-IX)
	(Закон доповнено статтею 41 згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 407-VII)

     Стаття 5. Векселi (переказнi i простi) складаються в документарнiй формi на бланках з вiдповiдним ступенем захисту вiд пiдроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку за погодженням з Нацiональним банком України з урахуванням норм Унiфiкованого закону, i не можуть бути переведенi в бездокументарну форму (знерухомленi).

     Фiнансовий банкiвський вексель видається в документарнiй формi як електронний документ. Фiнансовий казначейський вексель видається в документарнiй формi як паперовий або як електронний документ.

     Нацiональна комiсiя з цiнних паперiв та фондового ринку за погодженням з Нацiональним банком України визначає склад та порядок розмiщення обов'язкових реквiзитiв та iншої iнформацiї, що мiстить фiнансовий банкiвський вексель, виданий як електронний документ. Нацiональна комiсiя з цiнних паперiв та фондового ринку за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що здiйснює казначейське обслуговування бюджетних коштiв, визначає склад та порядок розмiщення обов'язкових реквiзитiв та iншої iнформацiї, що мiстить фiнансовий казначейський вексель, виданий як електронний документ.

(частина перша статтi 5 у редакцiї Закону України вiд 06.12.2012р. N 5518-VI, замiнено трьома частинами згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 407-VII, у зв'язку з цим частини другу i третю вважати вiдповiдно частинами четвертою i п'ятою)

     Вексель, який видається на територiї України i мiсце платежу за яким також знаходиться на територiї України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, iнших зобов'язаних за векселем осiб заповнюється тiєю мовою, якою визначено офiцiйне найменування в їх установчих документах.

     Вексель пiдписується:

     вiд iменi юридичних осiб - власноручно керiвником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разi якщо вексель пiдписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрiшнiй документ юридичної особи, вiдповiдно до якого уповноважена особа має право пiдписувати вексель;

(абзац другий частини третьої статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 09.09.2010р. N 2511-VI, вiд 15.04.2014р. N 1206-VII)

     вiд iменi фiзичних осiб - власноручно зазначеною фiзичною особою або уповноваженою нею особою, iз зазначенням iндивiдуального iдентифiкацiйного номера з Державного реєстру фiзичних осiб - платникiв податкiв та iнших обов'язкових платежiв, наданого податковим органом (крiм випадкiв вiдсутностi iндивiдуального iдентифiкацiйного номера в осiб, якi через свої релiгiйнi або iншi переконання вiдмовилися вiд прийняття iндивiдуального iдентифiкацiйного номера та офiцiйно повiдомили про це вiдповiднi державнi органи), та даних паспорта громадянина України або паспортних документiв iноземця векселедавця або трасанта (серiя та номер паспорта громадянина України або паспортних документiв iноземця, найменування органу, що видав паспорт громадянина України або паспортний документ iноземця, та дата його видачi, мiсце проживання). У разi якщо вексель пiдписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довiренiсть фiзичної особи, вiдповiдно до якої уповноважена особа має право пiдписувати вексель;

(абзац третiй частини третьої статтi 5 у редакцiї Закону України вiд 25.12.2002р. N 364-IV, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 09.09.2010р. N 2511-VI, вiд 20.11.2012р. N 5492-VI, вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 23.03.2017р. N 1982-VIII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     вiд iменi фiзичних осiб - пiдприємцiв власноручно зазначеною особою або уповноваженою нею особою, iз зазначенням дати та номера запису в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв i даних паспорта громадянина України або паспортних документiв iноземця векселедавця або трасанта (серiя та номер паспорта громадянина України або паспортних документiв iноземця, найменування органу, що видав паспорт громадянина України або паспортний документ iноземця, та дата його видачi, мiсце проживання). У разi якщо вексель пiдписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довiренiсть фiзичної особи, вiдповiдно до якої уповноважена особа має право пiдписувати вексель.

(частину третю статтi 5 доповнено абзацом четвертим згiдно iз Законом України вiд 09.09.2010р. N 2511-VI, абзац четвертий частини третьої статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 20.11.2012р. N 5492-VI, вiд 23.03.2017р. N 1982-VIII)

     Вексель, виданий в документарнiй формi як електронний документ, пiдписується:

     вiд iменi юридичних осiб - шляхом накладення електронного цифрового пiдпису керiвника або уповноваженої ним особи та електронного цифрового пiдпису головного бухгалтера (за наявностi посади головного бухгалтера у штатному розписi юридичної особи) або уповноваженої ним особи, а також електронного цифрового пiдпису юридичної особи, спецiально призначеного для засвiдчення дiйсностi пiдпису на документах;

     вiд iменi фiзичних осiб або фiзичних осiб - пiдприємцiв - шляхом накладення одного електронного цифрового пiдпису зазначеної особи або уповноваженої нею особи.

(статтю 5 доповнено частиною шостою згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 407-VII)

     Стаття 6. Платiж за векселем на територiї України здiйснюється тiльки в безготiвковiй формi.

     Стаття 7. Установи банкiв та органи, що здiйснюють казначейське обслуговування бюджетних коштiв, якi проводять розрахунково-касове обслуговування векселедавцiв простих векселiв, трасатiв (акцептантiв) за переказними векселями, виконують функцiї розрахункових палат згiдно iз статтею 38 Унiфiкованого закону.

(частина перша статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5463-VI)

     Порядок здiйснення функцiй розрахункових палат визначається:

     органiв, що здiйснюють казначейське обслуговування бюджетних коштiв - Кабiнетом Мiнiстрiв України;

(абзац другий частини другої статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5463-VI)

     для установ банкiв - Нацiональним банком України за погодженням з Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку.

     Стаття 8. Вексель, опротестований нотарiусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом (крiм векселя, опротестованого у недатуваннi акцепту).

(стаття 8 у редакцiї Закону України вiд 09.09.2010р. N 2511-VI)

     Стаття 9. Резиденти можуть видавати та iндосувати векселi, як переказнi, так i простi, в iноземнiй та нацiональнiй валютi для розрахункiв з нерезидентами за зовнiшньоекономiчними договорами (контрактами) вiдповiдно до валютного законодавства України.

     Умови проведення розрахункiв мiж резидентом та нерезидентом iз застосуванням векселiв обов'язково вiдображаються у вiдповiдному зовнiшньоекономiчному договорi (контрактi).

     Придбання резидентом векселя в iноземнiй валютi та проведення розрахункiв мiж резидентами за таким векселем здiйснюються вiдповiдно до валютного законодавства України.

     Стаття 10. Векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселiв у порядку, затвердженому Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку.

     Стаття 11. Платiж за втраченим векселем може бути здiйснений за умови встановлення права власностi на нього в порядку, визначеному законом.

     Стаття 12. Забороняється використовувати векселi як внесок до статутного фонду господарського товариства.

     Стаття 13. Змiни до тексту векселя можуть вноситися за iнiцiативою його держателя виключно векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) шляхом закреслення старого реквiзиту та написання нового iз зазначенням дати внесення змiн та пiдписанням вiдповiдно до цього Закону.

(частина перша статтi 13 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 09.09.2010р. N 2511-VI)

     Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змiн до тексту векселя шляхом написання на зворотному боцi векселя слiв "вiдповiдно до змiн" iз зазначенням дати внесення змiн та пiдписанням згiдно з вимогами цього Закону.

     У разi змiни строку платежу за переказним векселем держатель векселя повинен одержати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя вiдповiдно до нового строку. У разi коли акцепт вже було здiйснено ранiше, держатель векселя повинен одержати додаткову згоду акцептанта вiдповiдно до нового строку.

     Якщо держатель векселя, який погодився на внесення змiн до тексту векселя, бажає зберегти вiдповiдальнiсть попереднiх iндосантiв, вiн повинен одержати їх згоду. У противному разi попереднi iндосанти несуть вiдповiдальнiсть таку, як i до внесення змiн.

     Стаття 13¹. За видачу векселя без наявностi грошового боргу за фактично поставленi товари, виконанi роботи, наданi послуги або без визначення у вiдповiдному договорi умови проведення розрахункiв iз застосуванням векселiв чи iз зазначенням суми платежу за векселем, що є бiльшою вiд суми зобов'язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем - трасанта) перед особою, якiй чи за наказом якої має бути здiйснений платiж, на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмiрi вiд чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Розгляд справ та складання протоколiв за порушення умов видачi векселя здiйснюються уповноваженими особами податкових органiв, державного фiнансового контролю, Нацiонального банку України, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку в порядку, встановленому законом.

	(частина друга статтi 131 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.10.2012р. N 5463-VI, вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)
	(Закон доповнено статтею 131 згiдно iз Законом України вiд 09.09.2010р. N 2511-VI)

     Стаття 14. Прикiнцевi положення

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування, крiм норм у частинi, що стосується фiзичних осiб, якi набирають чинностi з 1 сiчня 2002 року.

     2. Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний строк:

     внести до Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законодавчих актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     пiдготувати i внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про порядок розгляду спорiв, пов'язаних з обiгом векселiв в Українi;

     за участю Нацiонального банку України розробити та подати до Верховної Ради України у встановленому порядку проекти законiв щодо врегулювання питань застосування векселiв у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi;

     привести свої рiшення у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     забезпечити перегляд i скасування центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актiв, що не вiдповiдають цьому Закону;

     розробити та затвердити нормативно-правовi акти з питань регулювання дiяльностi органiв Державного казначейства України як розрахункових палат.

     3. Нацiональному банку України у тримiсячний строк привести свої рiшення у вiдповiднiсть iз цим Законом.

     4. До приведення законодавства у вiдповiднiсть iз цим Законом нормативно-правовi акти дiють у частинi, що не суперечить цьому Закону.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ
5 квiтня 2001 року
N 2374-III