КОНВЕНЦIЯ

про мiжнароднi залiзничнi перевезення
(КОТIФ)

вiд 9 травня 1980 року

(текст, що застосовується з 1 листопада 1996 року)

(Про приєднання до Конвенцiї з застереженнями додатково див. Закон N 943-IV вiд 05.06.2003)

     Офiцiйний переклад

     ДОГОВIРНI СТОРОНИ,

     зiбравшись вiдповiдно до параграфа 1 статтi 69 Мiжнародної конвенцiї про залiзничнi перевезення вантажiв (ЦIМ) i параграфа 1 статтi 64 Мiжнародної конвенцiї про залiзничнi перевезення пасажирiв i багажу (ЦIВ) вiд 7 лютого 1970 року, а також вiдповiдно до статтi 27 Додаткової конвенцiї до ЦIВ вiд 26 лютого 1966 року про вiдповiдальнiсть залiзницi за смерть i поранення пасажирiв,

     - переконанi у важливостi створення мiжнародної органiзацiї,

     - усвiдомлюючи необхiднiсть пристосування положень транспортного права до економiчних i технiчних потреб,

     домовились про таке:

Роздiл I. Загальнi положення

Стаття 1. Мiжурядова органiзацiя

     1. Сторони цiєї Конвенцiї утворюють як держави-учасницi Мiжурядову органiзацiю мiжнародних залiзничних перевезень (ОТIФ), далi - "Органiзацiя".

     Штаб-квартира Органiзацiї знаходиться у Бернi.

     2. Органiзацiя є юридичною особою. Вона, зокрема, може укладати договори, набувати i вiдчужувати рухоме i нерухоме майно, а також бути стороною у судовому провадженнi.

     Органiзацiя, її персонал, запрошенi нею експерти i представники держав-учасниць користуються такими привiлеями i прiоритетами, якi необхiднi для виконання їхнiх обов'язкiв, на умовах, встановлених у додатковому Протоколi до Конвенцiї, який є її невiд'ємною частиною.

     Стосунки мiж Органiзацiєю i державою мiсцеперебування регулюються Угодою про мiсцеперебування.

     3. Робочими мовами Органiзацiї є французька i нiмецька мови.

Стаття 2. Мета Органiзацiї

     1. Основною метою Органiзацiї є встановлення єдиного правопорядку для перевезень пасажирiв, багажу i вантажiв у прямому мiжнародному залiзничному сполученнi мiж державами-учасницями, а також сприяння застосуванню i розвитку цього правопорядку.

     2. Правопорядок, передбачений у параграфi 1, може також застосовуватися для прямого мiжнародного сполучення, при якому на додаток до залiзничних лiнiй використовуються наземнi, морськi, а також внутрiшнi воднi шляхи.

     Прирiвнюються до перевезень залiзничною лiнiєю у значеннi попереднього абзацу iншi внутрiшнi перевезення, що виконуються пiд вiдповiдальнiстю залiзницi на додаток до залiзничного перевезення.

Стаття 3. Єдинi правила ЦIВ i ЦIМ

     1. Перевезення у прямому мiжнародному сполученнi пiдпорядковуються:

     - "Єдиним правилам до договору про мiжнародне залiзничне перевезення пасажирiв i багажу (ЦIВ)", що становлять Додаток A до Конвенцiї;

     - "Єдиним правилам до договору про мiжнародне залiзничне перевезення вантажiв (ЦIМ)", що становлять Додаток B до Конвенцiї.

     2. Лiнiї i шляхи, зазначенi у параграфi 1 та першому абзацi параграфа 2 статтi 2, якими здiйснюються такi перевезення, включаються до двох спискiв: списку лiнiй ЦIВ i списку лiнiй ЦIМ.

     3. Пiдприємства, вiдповiдальнi за шляхи, зазначенi у першому абзацi параграфа 2 статтi 2 i включенi до цих спискiв, мають права i обов'язки, однаковi з правами i обов'язками залiзниць згiдно з Єдиними правилами ЦIВ i ЦIМ, з можливими вiдхиленнями, якi спричиненi особливими експлуатацiйними умовами, властивими для кожного виду транспорту, i якi опублiкованi так само, як тарифи.

     Проте цi вiдхилення не можуть стосуватися правил про вiдповiдальнiсть.

     4. Єдинi правила ЦIВ i ЦIМ разом зi своїми Додатками є невiд'ємною частиною Конвенцiї.

Стаття 4. Визначення поняття "Конвенцiя"

     Далi в текстi термiн "Конвенцiя" охоплює власне Конвенцiю, Протокол, згаданий у другому абзацi параграфа 2 статтi 1, Додатковi повноваження для перевiрки рахункiв, а також згаданi у параграфах 1 i 4 статтi 3 Додатки A i B разом iз Додатками до них.

Роздiл II. Структура i дiяльнiсть

Стаття 5. Органи

     Дiяльнiсть Органiзацiї забезпечується такими органами:

     - Генеральна асамблея;

     - Адмiнiстративний комiтет;

     - Ревiзiйна комiсiя;

     - Комiсiя експертiв з перевезень небезпечних вантажiв;

     - Центральне бюро мiжнародних залiзничних перевезень (ОЦТI).

Стаття 6. Генеральна асамблея

     1. Генеральна асамблея складається з представникiв держав-учасниць.

     2. Генеральна асамблея:

     a) встановлює свiй внутрiшнiй регламент;

     b) визначає склад Адмiнiстративного комiтету вiдповiдно до параграфа 1 статтi 7;

     c) видає директиви стосовно дiяльностi Адмiнiстративного комiтету i Центрального бюро;

     d) встановлює на п'ятирiчний перiод максимальну суму, якої можуть сягати щорiчнi видатки Органiзацiї, або видає директиви вiдносно обмеження цих видаткiв;

     e) приймає рiшення вiдповiдно до параграфа 2 статтi 19 щодо пропозицiй про внесення змiн та доповнень до Конвенцiї;

     f) приймає рiшення щодо заяв про приєднання, якi подаються їй вiдповiдно до параграфа 2 статтi 23;

     g) приймає рiшення з iнших питань, внесених до порядку денного вiдповiдно до параграфа 3.

     3. Центральне бюро скликає Генеральну асамблею один раз на п'ять рокiв або на запит однiєї третини держав-учасниць, а також у випадках, передбачених у параграфi 2 статтi 19 i параграфi 2 статтi 23, та розсилає проект порядку денного державам-учасницям не пiзнiше нiж за три мiсяцi до вiдкриття сесiї.

     4. На Генеральнiй асамблеї досягається кворум, якщо представлена бiльшiсть держав-учасниць.

     Одна держава-учасниця може бути представлена iншою державою-учасницею; проте жодна держава не може представляти бiльше двох iнших держав.

     5. Генеральна асамблея приймає свої рiшення, якщо пiд час голосування представлена бiльшiсть держав-учасниць.

     Проте для застосування параграфа 2 d) i параграфа 2 e) у разi, якщо йдеться про пропозицiї про внесення змiн та доповнень до самої Конвенцiї або Протоколу, необхiдна бiльшiсть у двi третини голосiв.

     6. За згодою бiльшостi держав-учасниць Центральне бюро запрошує також держави, якi не є учасницями Конвенцiї, до участi в сесiях Генеральної асамблеї з правом дорадчого голосу.

     За згодою бiльшостi держав-учасниць Центральне бюро запрошує до участi в сесiях Генеральної асамблеї з правом дорадчого голосу мiжнароднi органiзацiї, якi вiдають питаннями перевезень або займаються проблемами, включеними до порядку денного.

     7. Перед сесiями Генеральної асамблеї вiдповiдно до директив Адмiнiстративного комiтету скликається Ревiзiйна комiсiя для попередньої перевiрки пропозицiй, зазначених у параграфi 2 статтi 19.

Стаття 7. Адмiнiстративний комiтет

     1. Адмiнiстративний комiтет складається з представникiв дванадцяти держав-учасниць.

     Швейцарська Конфедерацiя має постiйне мiсце. Iншi держави призначаються на п'ятирiчний термiн. Склад Комiтету визначається на кожний п'ятирiчний термiн з урахуванням, зокрема, справедливого географiчного розподiлу. Жодна держава-учасниця не може входити до складу Комiтету довше, нiж протягом двох послiдовних п'ятирiчних перiодiв.

     Якщо з'являється вакансiя, Комiтет призначає iншу державу-учасницю на решту цього перiоду.

     Кожна держава-учасниця, яка входить до складу Комiтету, призначає одного делегата; вона може також призначити заступника делегата.

     2. Комiтет:

     a) встановлює свiй внутрiшнiй регламент i визначає бiльшiстю у двi третини голосiв державу-учасницю, яка бере на себе головування на кожен п'ятирiчний термiн;

     b) укладає угоду про мiсцеперебування;

     c) встановлює правила для регулювання органiзацiї, дiяльностi i статусу персоналу Центрального бюро;

     d) призначає, враховуючи компетентнiсть кандидатiв i справедливий географiчний розподiл. Генерального директора, заступника Генерального директора, радникiв i помiчникiв радникiв Центрального бюро. Центральне бюро своєчасно поiнформує держави-учасницi про кожну вакансiю, що виникає на цих посадах; Уряд Швейцарiї пропонує кандидатiв на посади Генерального директора i заступника Генерального директора;

     Генеральний директор i заступник Генерального директора призначаються на п'ятирiчний термiн з правом поновлення;

     e) контролює як адмiнiстративну, так i фiнансову дiяльнiсть Центрального бюро;

     f) наглядає за належним застосуванням Центральним бюро Конвенцiї i рiшень, прийнятих iншими органами; у разi потреби рекомендує заходи, яких слiд вжити для сприяння застосуванню Конвенцiї i цих рiшень;

     g) висловлює обгрунтованi думки з питань, якi можуть стосуватися дiяльностi Центрального бюро i вносяться у Комiтет державою-учасницею або Генеральним директором Центрального бюро;

     h) затверджує рiчну програму роботи Центрального бюро;

     i) схвалює рiчний бюджет Органiзацiї, рiчний звiт про управлiння i рiчний фiнансовий звiт;

     j) надсилає державам-учасницям рiчний звiт про управлiння, заключний рiчний фiнансовий звiт, а також свої рiшення i рекомендацiї;

     k) складає i надсилає державам-учасницям звiт про свою дiяльнiсть i пропозицiї про оновлення свого складу не пiзнiше нiж за два мiсяцi до вiдкриття сесiї Генеральної асамблеї, що має прийняти рiшення про склад Комiтету.

     3. Якщо Комiтет не приймає iншого рiшення, то вiн засiдає в штаб-квартирi Органiзацiї.

     Комiтет проводить два засiдання на рiк. Крiм того, вiн засiдає або за рiшенням голови, або на запит чотирьох членiв Комiтету.

     Протоколи засiдань Комiтету розсилаються всiм державам-учасницям.

Стаття 8. Комiсiї

     1. Ревiзiйна комiсiя та Комiсiя експертiв з перевезень небезпечних вантажiв, далi - "Комiсiя експертiв", складаються з представникiв держав-учасниць.

     Генеральний директор Центрального бюро або його представник беруть участь у засiданнях з правом дорадчого голосу.

     2. Ревiзiйна комiсiя:

     a) приймає рiшення вiдповiдно до параграфа 3 статтi 19 щодо пропозицiй про внесення змiн та доповнень до Конвенцiї,

     b) розглядає вiдповiдно до параграфа 7 статтi 6 пропозицiї, якi подаються Генеральнiй асамблеї.

     Комiсiя експертiв:

     приймає рiшення вiдповiдно до параграфа 4 статтi 19 щодо пропозицiй про внесення змiн та доповнень до Конвенцiї.

     3. Центральне бюро скликає Комiсiї або за власною iнiцiативою, або на запит п'яти держав-учасниць, а також у випадку, передбаченому в параграфi 7 статтi 6, i направляє проект порядку денного державам-учасницям не пiзнiше нiж за два мiсяцi до вiдкриття засiдання.

     4. У Ревiзiйнiй комiсiї досягається кворум, якщо представлена бiльшiсть держав-учасниць. Комiсiя експертiв має кворум, якщо представлена одна третина держав-учасниць.

     Одна держава-учасниця може бути представлена iншою державою-учасницею, проте жодна держава не може представляти бiльше двох iнших держав.

     5. Кожна представлена держава-учасниця має один голос. Голосування проводиться пiдняттям рук або, на запит, поiменно.

     Пропозицiя є прийнятою, якщо кiлькiсть голосiв, вiдданих "за"

     a) складає принаймнi одну третину держав-учасниць, представлених при голосуваннi;

     b) бiльше кiлькостi голосiв, вiдданих "проти".

     6. За згодою бiльшостi держав-учасниць Центральне бюро запрошує держави, якi не є учасницями Конвенцiї i мiжнароднi органiзацiї, якi вiдають питаннями перевезень або займаються проблемами, включеними до порядку денного, до участi в засiданнях Комiсiй з правом дорадчого голосу. На тих самих умовах на засiдання Комiсiї експертiв можуть бути запрошенi незалежнi експерти.

     7. На кожне засiдання Комiсiї обирають голову та одного або двох заступникiв голови.

     8. Наради проводяться робочими мовами. Виступи пiд час наради однiєю з робочих мов перекладаються iншою робочою мовою за суттю їхнього змiсту; пропозицiї i рiшення перекладаються повнiстю.

     9. Протоколи резюмують змiст нарад. Пропозицiї i рiшення викладаються повнiстю. Що стосується рiшень, автентичним є французький текст.

     Протоколи направляються державам-учасницям.

     10. Комiсiї можуть призначати робочi групи для опрацювання певних питань.

     11. Комiсiї можуть встановлювати свої внутрiшнi регламенти.

Стаття 9. Центральне бюро

     1. Центральне бюро мiжнародних залiзничних перевезень виконує функцiї секретарiату Органiзацiї.

     2. Центральне бюро, зокрема:

     a) виконує завдання, довiренi йому iншими органами Органiзацiї;

     b) попередньо розглядає пропозицiї про внесення змiн та доповнень до Конвенцiї, у разi потреби iз залученням експертiв;

     c) скликає Комiсiї;

     d) своєчасно розсилає державам-учасницям документи, необхiднi для засiдань рiзних органiв;

     e) оновлює i публiкує списки лiнiй, згаданi в параграфi 2 статтi 3;

     f) отримує повiдомлення вiд держав-учасниць i транспортних пiдприємств, i у разi потреби передає їх iншим державам-учасницям i транспортним пiдприємствам;

     g) оновлює i публiкує картотеку юридичних прецедентiв;

     h) публiкує перiодичний бюлетень;

     i) представляє Органiзацiю у вiдносинах з iншими мiжнародними органiзацiями, якi вiдають питаннями, що стосуються цiлей Органiзацiї;

     j) розробляє проект рiчного бюджету Органiзацiї i подає його для затвердження Адмiнiстративному комiтетовi;

     k) веде фiнансовi справи Органiзацiї у межах ухваленого бюджету;

     l) виступаючи як посередник, намагається на запит держави-учасницi або транспортного пiдприємства врегулювати спори щодо тлумачення або застосування Конвенцiї, що виникають мiж вiдповiдними державами або пiдприємствами;

     m) висловлює на запит заiнтересованих сторiн - держав-учасниць, транспортних пiдприємств або користувачiв - думку щодо спорiв, якi виникають щодо тлумачення або застосування Конвенцiї;

     n) спiвпрацює в арбiтражному врегулюваннi спорiв згiдно з Роздiлом III;

     o) сприяє полегшенню фiнансових стосункiв мiж транспортними пiдприємствами, що виникають з потреб мiжнародного сполучення, а також стягненню непогашених боргiв.

     3. Перiодичний бюлетень мiстить iнформацiю, необхiдну для застосування Конвенцiї, а також дослiдження, судовi рiшення та iнформацiю, важливу для тлумачення, застосування i розвитку залiзничного транспортного права. Бюлетень публiкується робочими мовами.

Стаття 10. Списки лiнiй або шляхiв

     1. Держави-учасницi надсилають Центральному бюро свої повiдомлення щодо включення лiнiй або шляхiв до спискiв або виключення лiнiй або шляхiв зi спискiв, передбачених у параграфi 2 статтi 3.

     Лiнiї або шляхи, зазначенi у параграфi 2 статтi 2, якi використовуються для сполучення мiж державами-учасницями, вносяться до спискiв тiльки за згодою цих держав. Для виключення такої лiнiї або шляху зi списку достатньо повiдомлення однiєї з цих держав.

     Центральне бюро повiдомляє про включення або виключення кожної лiнiї або шляху всiм державам-учасницям.

     2. Лiнiя або шлях пiдпорядковується Конвенцiї пiсля закiнчення одного мiсяця вiд дати повiдомлення про її/його включення до списку.

     3. Лiнiя або шлях виходить з пiдпорядкування Конвенцiї пiсля закiнчення одного мiсяця вiд дати повiдомлення про виключення зi списку, за винятком вже розпочатих перевезень, що повиннi бути завершенi.

Стаття 11. Фiнанси

     1. Обсяг видаткiв Органiзацiї встановлюється на кожний фiнансовий рiк Адмiнiстративним комiтетом за пропозицiєю Центрального бюро.

     Видатки Органiзацiї покриваються державами-учасницями Конвенцiї пропорцiйно до довжини внесених до спискiв лiнiй. Проте у випадку морських та внутрiшнiх водних шляхiв до розрахунку береться тiльки половина їхньої довжини. Для iнших лiнiй або шляхiв, що експлуатуються на особливих умовах, внесок може бути зменшеним не бiльш нiж удвiчi за домовленiстю мiж вiдповiдним урядом i Центральним бюро та при затвердженнi Адмiнiстративним комiтетом.

     2. Надсилаючи державам-учасницям рiчний звiт про управлiння i заключний рiчний фiнансовий звiт Центральне бюро запрошує їх сплатити їхню частину на покриття видаткiв за минулий фiнансовий рiк якнайшвидше, але не пiзнiше 31 грудня року, в якому висилаються документи.

     Пiсля цiєї дати на заборгованi суми нараховуються проценти в розмiрi п'яти вiдсоткiв рiчних.

     Якщо протягом двох рокiв вiд цiєї дати держава-учасниця не сплачувала свiй внесок, то її право голосу припиняється доти, доки вона не виконає свого обов'язку щодо сплати.

     Пiсля закiнчення додаткового дворiчного перiоду Генеральна асамблея вирiшує, чи повинна поведiнка цiєї держави розглядатися як мовчазна денонсацiя Конвенцiї, i фiксує, у разi необхiдностi, дату набуття чинностi денонсацiєю.

     3. Несплаченi внески залишаються як заборгованiсть у разi денонсацiї Конвенцiї вiдповiдно до параграфа 2 та вiдповiдно до статтi 25, а також у разi припинення права голосу.

     4. Несплаченi суми повиннi, наскiльки це можливо, покриватися за рахунок коштiв Органiзацiї. Вони можуть бути розподiленi на чотири фiнансовi роки. Будь-який залишок дефiциту переноситься на спецiальний рахунок у дебет iнших держав-учасниць залежно вiд того, чи були вони учасницями Конвенцiї у перiод несплати. Цей дебет розподiляється пропорцiйно довжинi їхнiх лiнiй та шляхiв, внесених до спискiв на дату вiдкриття спецiального рахунку.

     5. Держава, яка денонсувала Конвенцiю, може знову стати державою-учасницею шляхом приєднання за умови, що вона сплатить свою заборгованiсть.

     6. Органiзацiя стягує плату для покриття особливих видаткiв, що виникають внаслiдок дiяльностi, передбаченої у пунктах 1)-n) параграфа 2 статтi 9. У випадках, передбачених у пунктах l) та m) параграфа 2 статтi 9, ця плата визначається Адмiнiстративним комiтетом на основi пропозицiї Центрального бюро. У випадку, передбаченому в пунктi n) параграфа 2 статтi 9, застосовується параграф 2 статтi 15.

     7. Перевiрка рахункiв здiйснюється Урядом Швейцарiї за правилами, викладеними у Додаткових повноваженнях, що додаються до Конвенцiї, а також вiдповiдно до будь-яких спецiальних директив Адмiнiстративного комiтету згiдно з положеннями Фiнансового бухгалтерського регламенту Органiзацiї.

Роздiл III. Арбiтраж

Стаття 12. Компетенцiя

     1. Спори мiж державами-учасницями щодо тлумачення або застосування цiєї Конвенцiї, а також спори мiж державами-учасницями та Органiзацiєю щодо тлумачення або застосування Протоколу про привiлеї та iмунiтети можуть на запит однiєї iз сторiн бути переданi до третейського суду. Сторони на свiй вибiр визначають склад третейського суду та арбiтражну процедуру.

     2. Спори,якi виникають

     a) мiж транспортними пiдприємствами,

     b) мiж транспортними пiдприємствами i користувачами,

     c) мiж користувачами

     щодо застосування Єдиних правил ЦIВ та Єдиних правил ЦIМ, якщо вони не були врегульованi мировою угодою або не були внесенi до звичайного суду, можуть за згодою заiнтересованих сторiн бути переданi до третейського суду. Щодо складу третейського суду та арбiтражної процедури застосовуються статтi 13-16.

     3. Кожна держава може пiд час пiдписання цiєї Конвенцiї або здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання залишити за собою право не застосовувати всi або частину положень параграфiв 1 i 2.

     4. Кожна держава, що зробила застереження згiдно з параграфом 3, може у будь-який час вiдкликати його, повiдомивши про це Уряд-депозитарiй. Вiдкликання застереження набуває чинностi через один мiсяць з моменту, коли Уряд-депозитарiй повiдомив про це держави.

Стаття 13. Арбiтражна угода. Судова канцелярiя

     Сторони укладають арбiтражну угоду, яка, зокрема, визначає:

     a) предмет спору;

     b) склад суду i погоджений термiн для призначення арбiтра або арбiтрiв;

     c) погоджене мiсце засiдання суду.

     Арбiтражна угода повинна бути подана до Центрального бюро, яке дiє як судова канцелярiя.

Стаття 14. Арбiтри

     1. Список арбiтрiв складається та поновлюється Центральним бюро. Кожна держава-учасниця може внести до списку арбiтрiв двох своїх громадян, що є фахiвцями у сферi мiжнародного транспортного права.

     2. Третейський суд складається з одного, трьох або п'яти арбiтрiв вiдповiдно до арбiтражної угоди.

     Арбiтри вибираються з числа осiб, якi є у списку, згаданому в параграфi 1. Проте, якщо арбiтражна угода передбачає п'ятьох арбiтрiв, то кожна iз сторiн може вибрати одного арбiтра, який не значиться у цьому списку.

     Якщо арбiтражна угода передбачає одноособового арбiтра, то вiн вибирається за взаємною домовленiстю сторiн.

     Якщо арбiтражна угода передбачає трьох або п'ятьох арбiтрiв, то кожна сторона вибирає вiдповiдно одного або двох арбiтрiв; вони за взаємною домовленiстю призначають третього або п'ятого арбiтра, який буде головою третейського суду.

     Якщо сторони не можуть дiйти згоди у виборi одноособового арбiтра або вибранi арбiтри не можуть дiйти згоди у призначеннi третього або п'ятого арбiтра, то призначення робить Генеральний директор Центрального бюро.

     3. Одноособовий арбiтр або третiй чи п'ятий арбiтри повиннi мати громадянство, iнше за громадянство кожної iз сторiн, крiм випадку, коли сторони мають однакове громадянство.

     Вступ до спору третьої сторони не впливає на склад третейського суду.

Стаття 15. Процедура. Судовi витрати

     1. Третейський суд визначає процедуру, зважаючи, зокрема, на такi положення:

     a) вiн розслiдує i вирiшує справи на пiдставi доказiв сторiн, але не спирається на тлумачення сторiн, оскiльки при зверненнi до нього вiн здiйснює неупереджений розгляд справи;

     b) вiн не може присудити бiльше або щось iнше за те, чого вимагає позивач; вiн також не може присудити менше того, що вiдповiдач визнав за належне;

     c) арбiтражне рiшення, належним чином вмотивоване, виноситься третейським судом i повiдомляється сторонам Центральним бюро;

     d) якщо обов'язковi положення законодавства мiсцевостi, де перебуває третейський суд, не передбачають iнше i якщо сторони не домовилися про протилежне, арбiтражне рiшення є остаточним.

     2. Гонорари арбiтрiв визначаються Генеральним директором Центрального бюро.

     Рiшення третейського суду визначає судовi витрати та iншi видатки i розподiляє їх мiж сторонами, а також розподiляє гонорари арбiтрiв.

Стаття 16. Давнiсть. Виконання

     1. Порушення арбiтражного процесу має щодо переривання строкiв давностi тi самi наслiдки, що передбаченi вiдповiдними положеннями матерiального права для порушення судового процесу в звичайному судi.

     2. Рiшення третейського суду по вiдношенню до транспортних пiдприємств або користувачiв вважається виконаним у судовому порядку в кожнiй з держав-учасниць пiсля завершення формальностей, що вимагаються в державi, в якiй має бути проведене виконання. Суть справи не пiдлягає перегляду.

Роздiл IV. Рiзнi положення

Стаття 17. Стягнення боргiв, не сплачених мiж транспортними пiдприємствами

     1. Борговi вiдомостi, якi стосуються перевезень, що пiдпорядковуються Єдиним правилам, можуть бути направленi до Центрального бюро транспортним пiдприємством-кредитором для отримання допомоги у вiдшкодуваннi заборгованостi. З цiєю метою Центральне бюро офiцiйно звертається до транспортного пiдприємства-боржника з вимогою сплатити заборговану суму або пояснити причини своєї вiдмови вiд сплати.

     2. Якщо Центральне бюро вважає, що пiдстави для вiдмови достатньо обгрунтованi, то воно радить сторонам звернутися за допомогою до компетентного суду або до третейського суду вiдповiдно до параграфа 2 статтi 12.

     3. Якщо Центральне бюро вважає, що вся сума або її частина є дiйсно заборгованою, пiсля проведення вiдповiдної консультацiї з експертом воно може закликати транспортне пiдприємство-боржника сплатити весь або частину боргу в Центральне бюро. Сума, сплачена таким чином, утримується доти, доки компетентний суд або третейський суд не винесе остаточне рiшення по сутi справи.

     4. Якщо протягом двох тижнiв це пiдприємство не сплачує суму, встановлену Центральним бюро, то останнє надсилає додаткове офiцiйне повiдомлення i зазначає наслiдки у разi недотримання.

     5. Якщо пiсля такого додаткового повiдомлення жодної оплати не отримано протягом двох мiсяцiв, Центральне бюро iнформує державу-учасницю, яка має юрисдикцiю над цим пiдприємством, про вжитi заходи i пiдстави для цих заходiв, а також пропонує цiй державi-учасницi вжити подальших заходiв i, зокрема, розглянути питання, чи повиннi лiнiї або шляхи цього пiдприємства залишатися в списку.

     6. Якщо держава-учасниця заявить, що, незважаючи на несплату, вона бажає, щоб лiнiї або шляхи цього пiдприємства залишалися в списках, або якщо вона не вiдповiсть на повiдомлення Центрального бюро протягом шести тижнiв, то на законних пiдставах вважається, що вона гарантує врегулювання всiх боргiв, якi виникли внаслiдок перевезень, що пiдпорядковуються Єдиним правилам.

Стаття 18. Судовi рiшення. Накладення арешту на майно. Застава за судовi витрати

     1. Судовi рiшення, винесенi компетентним судом на пiдставi положень цiєї Конвенцiї у присутностi сторiн або заочно, пiсля набуття ними чинностi згiдно iз законом, застосованим цим судом, повиннi бути виконанi в кожнiй iншiй державi-учасницi пiсля завершення формальностей, що вимагаються в державi, в якiй має бути проведене виконання. Суть справи не пiдлягає перегляду.

     Це положення не застосовується нi до судових рiшень, якi є попередньо виконуваними, нi до судових рiшень, якi покладають вiдшкодування збиткiв на додаток до судових витрат на позивача, який програв процес.

     Перший абзац застосовується однаковою мiрою щодо судових урегулювань.

     2. На борговi зобов'язання на користь однiєї залiзницi за рахунок iншої, що не знаходиться пiд юрисдикцiєю тiєї ж самої держави-учасницi, якi виникли в результатi перевезення вiдповiдно до Єдиних правил, може бути накладений арешт тiльки на пiдставi судового рiшення, винесеного судовою владою держави-учасницi, пiд юрисдикцiєю якої знаходиться пiдприємство, яке має борговi зобов'язання, на якi має накладатися арешт.

     3. Рухомий склад залiзницi, як i все обладнання, що використовується для здiйснення перевезень i належить цiй залiзницi, таке як контейнери, устаткування для навантаження i опони, не можуть бути арештованi на будь-якiй iншiй територiї, нiж територiя держави-учасницi, що має юрисдикцiю над залiзницею-власницею, за винятком наявностi судового рiшення, винесеного судовою владою цiєї держави.

     Приватнi вагони, як i все обладнання, яке використовується для здiйснення перевезень, мiститься в таких вагонах i належить власнику вагона, не можуть бути арештованi на будь-якiй iншiй територiї нiж територiя держави, в якiй власник має постiйне мiсце проживання, за винятком наявностi судового рiшення, винесеного судовою владою цiєї держави.

     4. У провадженнi, що грунтується на положеннях цiєї Конвенцiї, застава за судовi витрати не вимагається.

Роздiл V. Внесення змiн та доповнень до Конвенцiї

Стаття 19. Компетенцiя

     1. Держави-учасницi надсилають свої пропозицiї щодо внесення змiн та доповнень до Конвенцiї до Центрального бюро, яке негайно доводить їх до вiдома iнших держав-учасниць.

     2. Генеральна асамблея приймає рiшення щодо пропозицiй про внесення змiн та доповнень до тих положень Конвенцiї, якi не згадуються в параграфах 3 i 4.

     Включення пропозицiї про внесення змiн та доповнень до порядку денного сесiї i Генеральної асамблеї має бути пiдтримане третиною держав-учасниць.

     У разi, коли Генеральнiй асамблеї представлена пропозицiя про внесення змiн та доповнень, вона може вирiшити бiльшiстю, необхiдною вiдповiдно до параграфа 5 статтi 6, що така пропозицiя безпосередньо пов'язана з одним або кiлькома положеннями, внесення змiн та доповнень до яких є компетенцiєю Ревiзiйної комiсiї вiдповiдно до параграфа 3. У цьому разi Генеральна асамблея також має право приймати рiшення про внесення змiн та доповнень до такого положення або положень.

     3. Залежно вiд рiшень Генеральної асамблеї, прийнятих вiдповiдно до третього абзацу параграфа 2, Ревiзiйна комiсiя приймає рiшення щодо пропозицiй про внесення змiн та доповнень до нижчеперелiчених положень:

     a) Додатковi повноваження для перевiрки рахункiв;

     b) Єдинi правила ЦIВ:

     - параграф 3 статтi 1; параграф 2 статтi 4; статтi 5 (за винятком параграфа 2), 6, 9-14, 15 (за винятком параграфа 6), 16-21, параграф 3 статтi 22; статтi 23-25, 37, 43 (за винятком параграфiв 2 i 4), 48, 49, 56-58 i 61;

     - кiлькостi, визначенi в розрахункових одиницях у статтях 30, 31, 38, 40 i 41, якщо метою внесення змiни є збiльшення цих кiлькостей;

     c) Єдинi правила ЦIМ:

     - параграф 2 статтi 1; параграфи 2-5 статтi 3; статтi 4, 5, 6 (за винятком параграфа 3), 7, 8, 11-13, 14 (за винятком параграфа 7), 15-17, 19 (за винятком параграфа 4), 20 (за винятком параграфа 3), 21-24, 25 (за винятком параграфа 3), 26 (за винятком параграфа 2), 27, параграфiв 3 та 6 статтi 28; статтi 29, 30 (за винятком параграфа 3), 31, 32 (за винятком параграфа 3), 33 (за винятком параграфа 5), 34, 38, 39, 41, 45, 46, 47 (за винятком параграфа 3), 48 (тiльки в тiй мiрi, наскiльки це є лише питанням пристосування до мiжнародного морського транспортного права), 52, 53, 59-61, 64 i 65;

     - кiлькiсть, визначена в розрахункових одиницях у статтi 40, якщо метою внесення змiни є збiльшення цiєї кiлькостi;

     - Регламент мiжнародних залiзничних перевезень приватних вагонiв (РIП), Додаток II;

     - Регламент мiжнародних залiзничних перевезень контейнерiв (РIКо), Додаток III;

     - Регламент мiжнародних залiзничних перевезень вантажобагажу (РIЕкс), Додаток IV.

     4. Комiсiя експертiв приймає рiшення щодо пропозицiй про внесення змiн та доповнень до положень Регламенту мiжнародних залiзничних перевезень небезпечних вантажiв (РIД), якi є Додатком I до Єдиних правил ЦIМ.

Стаття 20. Рiшення Генеральної асамблеї

     1. Змiни та доповнення, прийнятi Генеральною асамблеєю, вносяться до Протоколу, пiдписаного представниками держав-учасниць. Протокол пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або схваленню. Ратифiкацiйнi грамоти, документи про прийняття або схвалення якнайшвидше здаються на зберiгання Уряду-депозитарiю.

     2. Коли Протокол ратифiкується, приймається або схвалюється бiльш нiж двома третинами вiд загальної кiлькостi держав-учасниць, рiшення набувають чинностi пiсля закiнчення перiоду, визначеного Генеральною асамблеєю.

     3. Як тiльки рiшення набуває чинностi, застосування Єдиних правил ЦIВ i ЦIМ призупиняється щодо сполучення з або мiж тими державами-учасницями, якi за один мiсяць до дати, встановленої для такого набуття чинностi, ще не здали свої ратифiкацiйнi грамоти, документи про прийняття або схвалення. Про таке призупинення державам-учасницям повiдомляє Центральне бюро; воно закiнчується через один мiсяць пiсля дати повiдомлення Центральним бюро про ратифiкацiю, прийняття або схвалення згаданих рiшень вiдповiдними державами.

     Таке призупинення не застосовується до держав-учасниць, якi повiдомили Центральне бюро про те, що без здачi на зберiгання своїх ратифiкацiйних грамот, документiв про прийняття або схвалення, вони застосовуватимуть змiни та доповнення, прийнятi Генеральною асамблеєю.

Стаття 21. Рiшення Комiсiй

     1. Про змiни та доповнення, прийнятi Комiсiями, державам-учасницям повiдомляє Центральне бюро.

     2. Такi рiшення набувають чинностi для всiх держав-учасниць у перший день дванадцятого мiсяця пiсля мiсяця, в якому Центральне бюро повiдомило про них державам-учасницям, за умови, що одна третина держав-учасниць не подали заперечень протягом чотирьох мiсяцiв вiд дати такого повiдомлення.

     Однак, якщо держава-учасниця подає заперечення щодо рiшення Ревiзiйної комiсiї протягом чотиримiсячного перiоду i денонсує Конвенцiю не пiзнiше нiж за два мiсяцi до дати, встановленої для набуття чинностi цим рiшенням, то останнє набуває чинностi тiльки тодi, коли набуває чинностi денонсацiя вiдповiдною державою.

Роздiл VI. Заключнi положення

Стаття 22. Пiдписання, ратифiкацiя, прийняття та схвалення Конвенцiї

     1. Конвенцiя залишається вiдкритою для пiдписання державами, запрошеними на восьму чергову Конференцiю з перегляду Конвенцiй ЦIМ i ЦIВ, у Бернi в Уряду Швейцарiї до 31 грудня 1980 року.

     2. Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або схваленню. Ратифiкацiйнi грамоти, документи про прийняття або схвалення здаються на зберiгання Уряду Швейцарiї, який є Урядом-депозитарiєм.

Стаття 23. Приєднання до Конвенцiї

     1. Держави, запрошенi на восьму чергову Конференцiю з перегляду Конвенцiй ЦIМ i ЦIВ, якi не пiдписали нову Конвенцiю протягом термiну, визначеного в параграфi 1 статтi 22, можуть, проте, заявити про своє приєднання до Конвенцiї до набуття нею чинностi. Документ про приєднання до Конвенцiї здається на зберiгання Уряду-депозитарiю.

     2. Кожна держава, що бажає приєднатися до Конвенцiї пiсля набуття нею чинностi, надсилає свою заяву Уряду-депозитарiю разом зi звiтом про стан її залiзничних пiдприємств з точки зору мiжнародних перевезень. Уряд-депозитарiй передає їх державам-учасницям i Центральному бюро.

     Заява вважається законно прийнятою через шiсть мiсяцiв пiсля зазначеного повiдомлення, якщо п'ять держав-учасниць не подали заперечення Уряду-депозитарiю. Уряд-депозитарiй iнформує про це державу-заявницю, а також держави-учасницi i Центральне бюро. Нова держава-учасниця без затримки починає виконувати положення статтi 10.

     У разi надходження заперечення Уряд-депозитарiй передає заяву про приєднання Генеральнiй асамблеї для вирiшення.

     Пiсля здачi на зберiгання документа про приєднання, воно набуває чинностi у перший день другого мiсяця пiсля мiсяця, протягом якого Центральне бюро передало державам-учасницям список лiнiй i шляхiв нової держави-учасницi.

     3. Кожне приєднання до Конвенцiї стосується тiльки Конвенцiї i змiн та доповнень, що є чинними на той час.

Стаття 24. Набуття чинностi Конвенцiєю

     1. Як тiльки п'ятнадцятьма державами зданi на зберiгання ратифiкацiйнi грамоти, документи про прийняття, схвалення або приєднання, Уряд-депозитарiй встановлює зв'язок з вiдповiдними урядами з метою узгодження набуття чинностi Конвенцiєю.

     2. Набуття чинностi Конвенцiєю означає анулювання Мiжнародних конвенцiй про залiзничнi перевезення вантажiв (ЦIМ) i про залiзничнi перевезення пасажирiв i багажу (ЦIВ) вiд 7 лютого 1970 року, а також Додаткової конвенцiї до Ц1В про вiдповiдальнiсть залiзницi за смерть i поранення пасажирiв вiд 26 лютого 1966 року.

Стаття 25. Денонсацiя Конвенцiї

     Кожна держава-учасниця, яка бажає денонсувати Конвенцiю, повiдомляє про це Уряд-депозитарiй. Денонсацiя набуває чинностi 31 грудня наступного року.

Стаття 26. Функцiї Уряду-депозитарiю

     Уряд-депозитарiй повiдомляє держави, запрошенi на восьму чергову Конференцiю з перегляду Конвенцiй ЦIМ i ЦIВ, iншi держави, якi приєдналися до Конвенцiї, а також Центральне бюро:

     a) про пiдписання цiєї Конвенцiї, здачу на зберiгання ратифiкацiйних грамот, документiв про прийняття, схвалення або приєднання, а також про повiдомлення про денонсацiю;

     b) про дату набуття чинностi цiєю Конвенцiєю на пiдставi статтi 24;

     c) про здачу на зберiгання ратифiкацiйних грамот, документiв про прийняття або схвалення, протоколiв, про якi йдеться у статтi 20.

Стаття 27. Застереження до Конвенцiї

     Застереження до Конвенцiї допускаються лише у тому разi, коли вони нею передбаченi.

Стаття 28. Тексти Конвенцiї

     Конвенцiя укладена i пiдписана французькою мовою.

     До тексту французькою мовою доданi офiцiйнi переклади нiмецькою, англiйською, арабською, iталiйською i голландською мовами.

     Тiльки текст французькою мовою є автентичним.

     На засвiдчення чого нижчепiдписанi, належним чином уповноваженi своїми Урядами, пiдписали цю Конвенцiю.

     Вчинено у Бернi дев'ятого травня тисяча дев'ятсот вiсiмдесятого року в одному дiйсному примiрнику французькою мовою, який залишається на зберiгання в архiвах Швейцарської Конфедерацiї. Завiрена копiя буде надiслана кожнiй державi-учасницi.

     (Пiдписи)

Заяви i застереження

     Пiд час пiдписання Конвенцiї про мiжнароднi залiзничнi перевезення 9 травня 1980 року або пiд час здачi на зберiгання ратифiкацiйних грамот, документiв про прийняття, схвалення або приєднання до цiєї Конвенцiї такi держави-члени подали заяви або застереження, що є чинними i наведенi нижче:

     Австрiя

     "Австрiйська Республiка лишає за собою право вiдповiдно до параграфа 1 статтi 3 Додатка A до Конвенцiї не застосовувати положення про цивiльну вiдповiдальнiсть залiзниць у разi смертi або поранення пасажирiв, якщо цi нещаснi випадки трапилися на її територiї i якщо пасажир є громадянином Австрiї або звичайно проживає в Австрiї".

     Албанiя

     "Народна Соцiалiстична Республiка Албанiя заявляє, що при поданнi спору до арбiтражу необхiдно мати для кожного окремого випадку згоду всiх сторiн у спорi.

     a) Залiзничнi лiнiї Народної Соцiалiстичної Республiки Албанiї вiдкритi лише для мiжнародних перевезень вантажiв;

     b) Приєднання Народної Соцiалiстичної Республiки Албанiї набуде чинностi пiсля встановлення сполучення албанських залiзниць iз мiжнародною залiзничною мережею".

     Iрак

     "На виконання параграфа 3 статтi 12 Конвенцiї Iракська Республiка не вважає обов'язковим для себе текст параграфа 1 статтi 12 Конвенцiї, який передбачає, що будь-який спiр мiж договiрними сторонами щодо тлумачення або застосування Конвенцiї може бути поданий на прохання однiєї iз сторiн до арбiтражного суду, тому що спiрнi питання подiбного роду можуть подаватися до арбiтражу лише у разi згоди всiх сторiн у спорi в кожному окремому випадку.

     Усi положення Конвенцiї про вiдповiдальнiсть залiзниць у разi смертi або поранення пасажирiв не застосовуватимуться в разi, якщо йдеться про громадян Iракської Республiки або громадян iнших держав, що звичайно проживають в Iраку, якi стали жертвами нещасних випадкiв, що трапилися на територiї Iраку.

     Ратифiкацiя Iракською Республiкою у жодному разi не означає визнання так званого "Iзраїлю" i не зобов'язує встановлювати стосунки мiж ним та Iраком щодо питань, що пiдпадають пiд дiю Конвенцiї i Протоколу".

     Iран

     "Iсламська Республiка Iран лишає за собою право вiдповiдно до параграфа 1 статтi 3 Додатка A до Конвенцiї не застосовувати положення про цивiльну вiдповiдальнiсть залiзниць у разi смертi або поранення пасажирiв, якщо нещасний випадок стався на її територiї i якщо пасажир є громадянином Iрану або звичайно проживає в Iранi".

     Польща

     "1. Польська Народна Республiка заявляє вiдповiдно до параграфа 3 статтi 12 Конвенцiї, що вона не застосовуватиме положення параграфiв 1 i 2 цiєї статтi.

     2. Польська Народна Республiка заявляє вiдповiдно до параграфа 1 статтi 3 Єдиних правил ЦIВ, що вона не застосовуватиме всi положення про вiдповiдальнiсть залiзниць у разi смертi або поранення пасажирiв, якщо нещасний випадок стався на територiї Польської Народної Республiки i якщо пасажир є громадянином Польщi або має своє звичайне мiсце проживання у Польщi".

     Румунiя

     "При поданнi застережень вiдповiдно до параграфа 3 статтi 12 КОТIФ i до параграфа 1 статтi 3 Єдиних правил ЦIВ Уряд Соцiалiстичної Республiки Румунiї зробив таку заяву:

     "a) Соцiалiстична Республiка Румунiя заявляє, що вона не вважає обов'язковим для себе положення параграфа 1 статтi 12 Конвенцiї, вiдповiдно до якого будь-який спiр мiж договiрними сторонами щодо тлумачення або застосування цiєї Конвенцiї може бути поданий для вирiшення до арбiтражного суду на вимогу однiєї iз сторiн.

     Соцiалiстична Республiка Румунiя вважає, що такi спори можуть подаватися до арбiтражу лише за згоди в кожному окремому випадку всiх сторiн у спорi.

     b) Соцiалiстична Республiка Румунiя заявляє, що вона не вважає обов'язковими для себе тi положення Єдиних правил до договору про мiжнародне залiзничне перевезення пасажирiв i багажу, що стосуються вiдповiдальностi залiзницi у разi смертi або поранення пасажирiв, якi стали жертвами нещасних випадкiв, що трапились на її територiї, якщо такi пасажири є громадянами Румунiї або мають своє звичайне мiсце проживання в Соцiалiстичнiй Республiцi Румунiї".

     Фiнляндiя

     "Вiдповiдно до статтi 3 Додатка A до Конвенцiї (Єдинi правила до договору про мiжнародне залiзничне перевезення пасажирiв i багажу, ЦIВ) Фiнляндiя лишає за собою право не застосовувати до пасажирiв, що стали жертвами нещасних випадкiв, що сталися на її територiї, усi положення про вiдповiдальнiсть залiзниць у разi смертi або поранення пасажирiв, якщо такi пасажири є громадянами Фiнляндiї або особами, що мають своє звичайне мiсце проживання у Фiнляндiї".

     Швецiя

     "Швецiя заявляє вiдповiдно до параграфа 1 статтi 3 Єдиних правил ЦIВ, що вона не застосовуватиме всi положення про вiдповiдальнiсть залiзниць у разi смертi або поранення пасажирiв, якщо нещасний випадок стався на її територiї i цi пасажири є громадянами Швецiї або мають звичайне мiсце проживання у Швецiї".

     Чехословаччина

     "Чехословацька Соцiалiстична Республiка вiдповiдно до параграфа 3 статтi 12 Конвенцiї про мiжнароднi залiзничнi перевезення (КОТIФ), укладеної у Бернi 9 травня 1980 року, не застосовуватиме параграфа 1 статтi 12 цiєї Конвенцiї, а також вiдповiдно до параграфа 1 статтi 3 Додатка A - Єдиних правил ЦIВ не застосовуватиме до пасажирiв, що стали жертвами нещасних випадкiв, що сталися на її територiї, усiх положень про вiдповiдальнiсть залiзниць у разi смертi або поранення пасажирiв, якщо такi пасажири є громадянами Чехословацької Соцiалiстичної Республiки або особами, що мають своє звичайне мiсце проживання в Чехословацькiй Соцiалiстичнiй Республiцi".

     Словацька Республiка

     Чеська Республiка

     Словацька Республiка i Чеська Республiка, що є державами-правонаступницями Чехословаччини, зберегли застереження, поданi Чехословаччиною, однак, за умови, що застереження до параграфа 1 статтi 3 Додатка A стосується вiдповiдно громадян Чехiї або Словакiї та осiб, що мають своє звичайне мiсце проживання у Словацькiй Республiцi або Чеськiй Республiцi.

 

Протокол
про привiлеї та iмунiтети Мiжурядової органiзацiї мiжнародних залiзничних перевезень (ОТIФ)

Стаття 1

     1. У рамках своєї службової дiяльностi Органiзацiя користується iмунiтетом вiдносно пiдсудностi та виконання судових рiшень за винятком таких випадкiв:

     a) у тiй мiрi, в якiй Органiзацiя чiтко вiдмовилася вiд такого iмунiтету в окремому випадку;

     b) у разi порушення третьою особою цивiльної справи по вiдшкодуванню шкоди, завданої їй нещасним випадком, що був спричинений автомобiлем або iншими транспортними засобами, якi належать Органiзацiї або управлялися за її дорученням, або в разi порушення такими транспортними засобами правил руху;

     c) у разi зустрiчного позову, що прямо пов'язаний з провадженням, iнiцiйованим Органiзацiєю;

     d) у разi накладення арешту згiдно з рiшенням суду на утримання заробiтної плати i винагород, якi Органiзацiя сплачує членовi свого персоналу.

     2. Майно та активи Органiзацiї, незалежно вiд їхнього мiсцезнаходження, користуються iмунiтетом вiдносно будь-якої форми реквiзицiї, конфiскацiї, секвестру або будь-яких iнших форм захоплення або накладення арешту, крiм випадкiв, коли це необхiдно як тимчасовий захiд для запобiгання нещасним випадкам iз залученням транспортних засобiв, що належать Органiзацiї або експлуатуються нею, або для розслiдувань у зв'язку з такими нещасними випадками.

     Проте, якщо експропрiацiя необхiдна у громадських iнтересах, то повиннi бути вжитi всi вiдповiднi заходи для уникнення втручання у здiйснення Органiзацiєю її дiяльностi i повинно бути наперед сплачене достатнє своєчасне вiдшкодування.

     3. У рамках своєї службової дiяльностi Органiзацiя, її майно та прибутки звiльняються кожною державою-учасницею вiд прямого оподаткування. Якщо Органiзацiя здiйснюватиме закупки або користуватиметься послугами значної вартостi, необхiдними для її службової дiяльностi, i цiни таких закупок або послуг включатимуть податки або iншi стягнення, то держави-учасницi, наскiльки це можливо, повиннi вживати вiдповiдних заходiв для звiльнення Органiзацiї вiд сплати цих податкiв та iнших стягнень або для забезпечення вiдшкодування таких витрат Органiзацiї.

     Органiзацiя не звiльняється вiд сплати податкiв та iнших стягнень, якi становлять тiльки плату за наданi послуги.

     Всi товари, якi iмпортуються або експортуються Органiзацiєю i є необхiдними для забезпечення її службової дiяльностi, звiльняються вiд всiх стягнень та митних зборiв, що стягуються при iмпортi або експортi.

     Звiльнення згiдно з цiєю Статтею не здiйснюються, якщо закупленi або iмпортованi товари або отриманi послуги призначенi для задоволення особистих потреб працiвникiв Органiзацiї.

     4. Товари, придбанi або iмпортованi згiдно з параграфом 3, не можуть продаватися, передаватися або використовуватися iншим чином, нiж на умовах, що встановлюються державою-учасницею, яка забезпечила згаданi вище звiльнення.

     5. Службовою дiяльнiстю Органiзацiї у розумiннi цього Протоколу є дiяльнiсть, яка вiдповiдає метi, визначенiй у статтi 2 Конвенцiї.

Стаття 2

     1. Органiзацiя має право приймати та зберiгати будь-якi види коштiв, валюти, готiвки, цiнних паперiв або рухомого майна. Вона має право вiльно розпоряджатись ними для всiх передбачених Конвенцiєю завдань i мати банкiвськi рахунки у будь-якiй валютi в межах, необхiдних для виконання прийнятих зобов'язань.

     2. В офiцiйному листуваннi та при передачi або пересиланнi всiх своїх документiв Органiзацiя має право на не меншi пiльги нiж тi, що надаються кожною державою-учасницею iншим подiбним мiжнародним органiзацiям.

Стаття 3

     Представники держав-учасниць при виконаннi своїх функцiй i пiд час поїздок у службових справах користуються такими привiлеями та iмунiтетами на територiї кожної держави-учасницi:

     a) iмунiтетом вiд пiдсудностi, навiть пiсля закiнчення виконання обов'язкiв, за дiї, включаючи уснi та письмовi заяви, здiйсненi при виконаннi обов'язкiв. Проте цей iмунiтет не застосовується в разi заподiяння шкоди внаслiдок нещасного випадку, який спричинений автомобiлем чи iншим транспортним засобом, що належить представниковi держави або ним керованим, або в разi порушення правил руху, яке стосується таких транспортних засобiв;

     b) iмунiтетом вiд арешту i попереднього ув'язнення, крiм випадкiв скоєння злочину;

     c) iмунiтетом вiд арешту особистого багажу, крiм випадкiв скоєння злочину;

     d) недоторканнiстю всiх їхнiх службових паперiв та документiв;

     e) звiльненням їх самих та їхнiх чоловiкiв/дружин вiд усiх обмежень на в'їзд та звiльненням вiд усiх формальностей реєстрацiї iноземцiв;

     f) такими ж пiльгами вiдносно валютних правил, якi встановленi для представникiв iноземних урядiв при виконаннi ними тимчасових офiцiйних мiсiй.

Стаття 4

     Працiвники Органiзацiї при виконаннi своїх функцiй користуються такими привiлеями та iмунiтетами на територiї кожної держави-учасницi:

     a) iмунiтетом вiд пiдсудностi за дiї, включаючи уснi та письмовi заяви, здiйсненi при виконаннi обов'язкiв, а також у межах їхнiх привiлеїв, навiть пiсля звiльнення зi служби в Органiзацiї. Проте цей iмунiтет не застосовується в разi заподiяння шкоди внаслiдок нещасного випадку, який спричинений автомобiлем чи iншим транспортним засобом, що належить працiвнику Органiзацiї або ним керованим, або в разi порушення правил руху, яке стосується таких транспортних засобiв;

     b) недоторканнiстю всiх їхнiх службових паперiв та документiв;

     c) такими ж пiльгами вiдносно звiльнення вiд обмежень на в'їзд та реєстрацiю iноземцiв, як i тi, що звичайно визначенi для працiвникiв мiжнародних органiзацiй. Такими ж пiльгами користуються члени сiмей, якi мешкають разом з працiвниками;

     d) звiльненням вiд нацiонального прибуткового податку за умови введення на користь Органiзацiї внутрiшнiх податкiв на заробiтну плату i винагороди, якi сплачує Органiзацiя. Держави-учасницi, проте, мають право враховувати цю заробiтну плату i винагороди при пiдрахуваннi розмiру податку на доходи з iнших джерел. Держави-учасницi не зобов'язанi надавати зазначенi пiльги щодо компенсацiй, пенсiй та родинних пенсiй, якi Органiзацiя виплачує колишнiм її працiвникам або iншим особам, якi мають на це право;

     e) у тому, що стосується валютних правил, такими ж привiлеями, якi звичайно визначенi для працiвникiв мiжнародних органiзацiй;

     f) пiд час мiжнародної кризи такими ж пiльгами репатрiацiї для себе i членiв своїх сiмей, що мешкають разом з ними, якi звичайно визначенi для працiвникiв мiжнародних органiзацiй.

Стаття 5

     Запрошенi Органiзацiєю експерти при виконаннi ними функцiй, пов'язаних з дiяльнiстю Органiзацiї, або при виконаннi завдань за дорученням Органiзацiї користуються такими привiлеями та iмунiтетами, наскiльки це потрiбно для виконання обов'язкiв, у тому числi протягом поїздок для виконання цих обов'язкiв або при виконаннi таких завдань:

     a) iмунiтетом вiд пiдсудностi за дiї, включаючи письмовi та уснi заяви, здiйсненi при виконаннi обов'язкiв. Проте цей iмунiтет не застосовується в разi заподiяння шкоди внаслiдок нещасного випадку, який спричинений автомобiлем чи iншим транспортним засобом, що належить експерту або ним керованим, або в разi порушення правил руху, яке стосується таких транспортних засобiв. Експерти користуються цим iмунiтетом також i пiсля припинення ними своїх функцiй при Органiзацiї;

     b) недоторканнiстю всiх їхнiх службових паперiв та документiв;

     c) пiльгами вiдносно валютних правил, необхiдними для переведення їхнiх винагород;

     d) такими ж пiльгами вiдносно особистого багажу, якi надаються представникам iноземних урядiв при виконаннi тимчасових офiцiйних мiсiй.

Стаття 6

     1. Передбаченi у цьому Протоколi привiлеї та iмунiтети призначенi виключно для забезпечення за всiх обставин безперешкодної дiяльностi Органiзацiї i повної незалежностi осiб, яким вони наданi. Компетентнi органи можуть тимчасово вiдмiняти привiлеї або iмунiтети у всiх випадках, коли їх збереження може перешкодити здiйсненню правосуддя, та у випадках, коли вони можуть бути тимчасово вiдмiненi без шкоди для досягнення мети, для якої були призначенi.

     2. Компетентними органами згiдно з параграфом 1 є:

     - держави-учасницi по вiдношенню до своїх представникiв,

     - Адмiнiстративний комiтет по вiдношенню до Генерального директора,

     - Генеральний директор по вiдношенню до iнших працiвникiв Органiзацiї та до запрошених Органiзацiєю експертiв.

Стаття 7

     1. Жодне положення цього Протоколу не зачiпає права кожної держави-учасницi вживати всiх заходiв, необхiдних в iнтересах її громадської безпеки.

     2. Органiзацiя постiйно спiвпрацює з компетентними органами держав-учасниць з метою сприяння належному здiйсненню правосуддя, дотримання законiв та правил вiдповiдної держави-учасницi та запобiгання будь-яким зловживанням, що можуть виникнути при користуваннi привiлеями та iмунiтетами, передбаченими цим Протоколом.

 

Додатковi повноваження для перевiрки рахункiв

     1. Аудитор перевiряє рахунки Органiзацiї, включаючи всi довiрчi фонди i спецiальнi рахунки, як вiн вважає за потрiбне, щоб переконатись у тому, що:

     a) фiнансова звiтнiсть вiдповiдає бухгалтерським книгам та рахункам Органiзацiї;

     b) фiнансовi операцiї, на якi представленi документи, проведенi вiдповiдно до правил та положень бухгалтерського облiку та також до правил ведення бюджету та iнших директив Органiзацiї;

     c) цiнностi та готiвка, якi знаходяться в банку або у касi, або перевiренi на пiдставi довiдок, отриманих безпосередньо вiд депозиторiв Органiзацiї, або фактично полiченi;

     d) внутрiшнi ревiзiї, включаючи внутрiшнi перевiрки рахункiв, проводяться належним чином;

     e) всi елементи активу та пасиву, як i всi надлишки та дефiцити порахованi таким методом, який вiн вважає задовiльним.

     2. Тiльки аудитор має право розглядати всi або частину довiдок та пiдтверджень, якi представляє йому Генеральний директор. Якщо аудитор вважає за потрiбне, вiн має право пiддати дослiдженню та повторнiй перевiрцi кожен бухгалтерський запис, що стосується як фiнансових операцiй, так i поставок або матерiалiв.

     3. Аудитор має необмежений доступ у будь-який час до всiх бухгалтерських книг, рахункiв, бухгалтерських документiв та iншої iнформацiї, яку вiн вважає потрiбною.

     4. Аудитор не має права вiдхиляти ту чи iншу рубрику в рахунках, проте вiн повинен негайно звернути увагу Генерального директора на будь-яку операцiю, правомiрнiсть або доцiльнiсть якої викликає у нього сумнiви, з тим, щоб Генеральний директор мiг вжити необхiдних у таких випадках заходiв.

     5. Пiсля проведення перевiрки аудитор представляє i пiдписує висновок про фiнансову звiтнiсть у наведенiй нижче редакцiї: "Я перевiрив фiнансову звiтнiсть Органiзацiї за фiнансовий рiк, який закiнчився 31 грудня ... року. Перевiрка включає загальний аналiз бухгалтерських методiв та контроль бухгалтерських записiв та iнших свiдчень, якi видалися менi необхiдними менi за цих обставин". Залежно вiд обставин, у свiдоцтвi зазначається, що:

     a) фiнансова звiтнiсть задовiльно вiдображає фiнансове становище на кiнець розглянутого перiоду, а також результати проведених протягом згаданого вище перiоду фiнансових операцiй;

     b) фiнансова звiтнiсть складена згiдно iз зазначеними принципами бухгалтерського облiку;

     c) фiнансовi принципи застосованi вiдповiдно до процедур, що узгоджуються з процедурами, прийнятими у попередньому фiнансовому роцi;

     d) фiнансовi операцiї проведенi вiдповiдно до правил та положень, а також правил ведення бюджету та iнших директив Органiзацiї.

     6. У своєму звiтi щодо фiнансових операцiй аудитор зазначає:

     a) вид та обсяг перевiрки, яку вiн здiйснив;

     b) чинники, якi вiдносяться до повноти або точностi рахункiв, у разi необхiдностi включаючи:

     1. необхiдну iнформацiю для правильної iнтерпретацiї та оцiнки рахункiв;

     2. кожну суму, яку слiд було врахувати, але яка не проведена в бухгалтерському облiку;

     3. кожну суму звичайної або умовної витрати, яка не проведена в бухгалтерському облiку або яка не взята до уваги у фiнансовому звiтi;

     4. видатки, на якi не були пред'явленi виправдувальнi документи;

     5. висновок про те, чи ведуться належним чином бухгалтерськi книги. Необхiдно зазначити випадки, коли подання матерiалу в фiнансовому звiтi вiдхиляється вiд принципiв фiнансового облiку, що є загальноприйнятими i використовуються постiйно.

     c) iншi питання, на якi треба звернути увагу Адмiнiстративного комiтету, наприклад:

     1. випадки обману або пiдозри в обманi;

     2. марнотратство або використання фондiв або iншого майна Органiзацiї не за призначенням (навiть якщо рахунки, за якими здiйснювались цi операцiї, складались згiдно з правилами);

     3. видатки, якi можуть з часом привести до значних витрат Органiзацiї;

     4. кожна загальна або конкретна вада системи контролю прибуткiв, видаткiв або поставок чи матерiалiв;

     5. видатки, якi не вiдповiдають намiрам Адмiнiстративного комiтету з урахуванням належних внутрiшнiх переносiв у бюджетi;

     6. перевищення кредитiв з урахуванням змiн, якi можуть виникнути при належних внутрiшнiх переносах в бюджетi;

     7. видатки, якi не вiдповiдають iснуючим повноваженням.

     d) точнiсть або неточнiсть облiку стосовно поставок або матерiалiв, визначена пiсля iнвентаризацiї та перевiрки бухгалтерських книг.

     Крiм згаданого вище, звiт також може вiдображати тi операцiї, якi протягом попереднього фiнансового року були проведенi в бухгалтерських книгах i про якi тепер отримана нова iнформацiя, або тi операцiї, якi мають бути здiйсненi протягом пiзнiших фiнансових рокiв i про якi бажано завчасно поiнформувати Адмiнiстративний комiтет.

     7. Iнспектор у жодному разi не може включати до свого звiту критичнi зауваження, не надавши спочатку Генеральному директору належну можливiсть дати пояснення.

     8. Аудитор iнформує Адмiнiстративний комiтет та Генерального директора про результати перевiрки. Вiн додатково може надати Генеральному директору свої коментарi до фiнансового звiту, якi вiн вважає доцiльними.

     9. Якщо аудитор провiв лише сумарну перевiрку або не змiг одержати належних виправдувальних документiв, то вiн вiдмiчає це у своєму свiдоцтвi та у звiтi, зазначаючи пiдстави для своїх зауважень, а також можливi наслiдки для фiнансового становища i проведених у бухгалтерському облiку фiнансових операцiй.

 

Додаток A
до Конвенцiї про мiжнароднi залiзничнi перевезення
(КОТIФ)

вiд 9 травня 1980 року

Єдинi правила до договору
про мiжнародне залiзничне перевезення пасажирiв i багажу (ЦIВ)

Роздiл I
Загальнi положення

Стаття 1
Сфера застосування

     1. З дотриманням виняткiв, передбачених статтями 2, 3 i 33, Єдинi правила застосовуються до всiх видiв перевезень пасажирiв i багажу, включаючи перевезення автотранспортних засобiв, якi здiйснюються з мiжнародними перевiзними документами, складеними на маршрут, що пролягає територiями принаймнi двох держав i охоплює лише лiнiї або шляхи, внесенi до списку вiдповiдно до статей 3 i 10 Конвенцiї, а також у вiдповiдних випадках до перевезень, прирiвняних вiдповiдно до другого абзацу параграфа 2 статтi 2 Конвенцiї.

     Єдинi правила застосовуються у частинi вiдповiдальностi залiзницi у разi смертi або поранення пасажирiв також до осiб, що супроводжують вiдправку, при якiй перевезення здiйснюється вiдповiдно до Єдиних правил до договору про мiжнародне залiзничне перевезення вантажiв (ЦIМ).

     2. Мiсця сполучення, мiж якими складаються мiжнароднi перевiзнi документи, визначаються мiжнародними тарифами.

     3. В Єдиних правилах термiн "станцiя" включає: залiзничнi станцiї, порти судноплавних шляхiв i всi iншi установи транспортних пiдприємств, вiдкритi для населення для виконання договору перевезення.

Стаття 2
Винятки зi сфери застосування

     1. На перевезення, станцiя вiдправлення i станцiя призначення якого знаходяться на територiї однiєї i тiєї самої держави i яке лише транзитом здiйснюється територiєю iншої держави, дiя Єдиних правил не поширюється:

     a) якщо лiнiї або шляхи, якими проходить транзит, експлуатуються винятково залiзницею держави вiдправлення; або

     b) якщо заiнтересованi держави або залiзницi домовилися не вважати цi перевезення мiжнародними.

     2. Перевезення мiж станцiями двох сумiжних держав i перевезення мiж станцiями двох держав транзитом територiєю третьої держави, якщо лiнiї або шляхи, якими здiйснюються такi перевезення, експлуатуються винятково залiзницею однiєї з цих трьох держав i якщо це не суперечить законам i нормам жодної iз зазначених держав, пiдпорядковуються нормам внутрiшнього сполучення, що застосовуються для цiєї залiзницi.

Стаття 3
Застереження про вiдповiдальнiсть у разi смертi або поранення пасажирiв

     1. Пiд час пiдписання цiєї Конвенцiї або здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання кожна держава може застерегти право не застосовувати до пасажирiв, якi постраждали у нещасних випадках, що сталися на її територiї, всi положення про вiдповiдальнiсть залiзницi у разi смертi або поранення пасажирiв, якщо такi пасажири є громадянами цiєї держави або мають звичайне мiсце проживання у цiй державi.

     2. Кожна держава, що зробила вищезазначене застереження, може

     у будь-який час скасувати його, повiдомивши про це уряд-депозитарiй. Вiдмова вiд застереження набуває чинностi через один мiсяць пiсля iнформування про це держав-учасниць Урядом Швейцарiї.

Стаття 4
Зобов'язання щодо перевезення

     1. Залiзниця зобов'язана здiйснювати вiдповiдно до Єдиних правил будь-яке перевезення пасажирiв та багажу, якщо тiльки:

     a) пасажир дотримується Єдиних правил, додаткових положень i мiжнародних тарифiв;

     b) перевезення є можливим за наявностi регулярного персоналу i транспортних засобiв, якi задовольняють вимогам звичайного сполучення;

     c) перевезенню не перешкоджають обставини, яких залiзниця не може уникнути i якi вона не в змозi усунути.

     2. Якщо компетентний орган вирiшив, що рух буде вiдмiнено або призупинено повнiстю або частково, цi заходи повиннi бути негайно доведенi до вiдома населення та залiзниць. Останнi повiдомляють залiзницям iнших держав про цi заходи з метою їх оприлюднення.

     3. Будь-яке порушення положень цiєї статтi з боку залiзницi є пiдставою для подання позову про вiдшкодування завданих збиткiв або шкоди.

Стаття 5
Тарифи. Окремi угоди

     1. Мiжнароднi тарифи повиннi мiстити всi спецiальнi умови, якi поширюються на перевезення, зокрема данi, необхiднi для розрахунку вартостi перевезення та додаткових зборiв, а також, у разi потреби, умови перерахунку валют.

     Умови мiжнародних тарифiв не можуть вiдрiзнятися вiд Єдиних правил, крiм випадкiв, коли останнi це виразно передбачають.

     2. Мiжнароднi тарифи повиннi застосовуватися до всiх на однакових умовах.

     3. Залiзницi можуть укладати окремi угоди щодо зниження вартостi перевезення або надання iнших пiльг з дотриманням вимоги, що подiбнi умови надаються пасажирам, якi знаходяться у подiбних обставинах.

     Зниження вартостi перевезення та iншi пiльги можуть надаватися для службових перевезень залiзниць, перевезень для державних установ, а також перевезень з доброчинною, освiтньою i навчальною метою.

     Оприлюднення заходiв, вжитих згiдно з першим та другим абзацами, не є обов'язковим.

     4. Публiкацiя мiжнародних тарифiв є обов'язковою тiльки в тих державах, чиї залiзницi є сторонами цих тарифiв як залiзницi вiдправлення або призначення. Цi тарифи i змiни до них набувають чинностi в день, зазначений при їх публiкацiї. Пiдвищення вартостi перевезення або зборiв та будь-якi iншi заходи, що призвели б до бiльш жорстких умов перевезення, нiж передбаченi цими тарифами, набувають чинностi не ранiше нiж через шiсть днiв пiсля їх оприлюднення.

     Змiни вартостi перевезення та додаткових зборiв, передбачених у мiжнародних тарифах, внесенi для врахування коливань курсiв обмiну, а також виправлення очевидних помилок набувають чинностi на наступний день пiсля їх публiкацiї.

     5. На кожнiй станцiї, вiдкритiй для мiжнародного сполучення, пасажир може ознайомитися з мiжнародними тарифами або витягами з них, що зазначають цiну мiжнародних квиткiв, якi продаються на цiй станцiї, та вiдповiдну плату за багаж.

Стаття 6
Розрахункова одиниця. Курси обмiну або прийому iноземних валют

     1. Розрахунковою одиницею, передбаченою Єдиними правилами, є Спецiальне право запозичення, яке визначено Мiжнародним валютним фондом.

     Вартiсть нацiональної валюти держави, що є членом Мiжнародного валютного фонду, виражена через Спецiальне право запозичення, розраховується методом оцiнювання, який застосовується Мiжнародним валютним фондом для його власних операцiй i угод.

     2. Вартiсть нацiональної валюти держави, що не є членом Мiжнародного валютного фонду, виражена через Спецiальне право запозичення, розраховується методом, встановленим цiєю державою.

     Цей розрахунок повинен виражати у нацiональнiй валютi реальну вартiсть, максимально наближену до тiєї, яка була б отримана при застосуваннi параграфа 1.

     3. Для держави, що не є членом Мiжнародного валютного фонду i законодавство якої не допускає застосування вищенаведених параграфiв 1 або 2, розрахункова одиниця, передбачена Єдиними правилами, вважається рiвною трьом золотим франкам.

     Золотий франк визначається як 10/31 грама золота проби 0,900.

     Перерахунок золотого франка повинен виражати реальну вартiсть у нацiональнiй валютi, по можливостi якнайближче до вартостi, що була б отримана при застосуваннi параграфа 1.

     4. Протягом трьох мiсяцiв пiсля набуття чинностi Конвенцiєю i кожного разу, коли у державах трапляється змiна в їхньому методi розрахунку або змiна вартостi їхньої нацiональної валюти по вiдношенню до розрахункової одиницi, цi держави повiдомляють Центральному бюро їхнiй метод розрахунку вiдповiдно до параграфа 2 або результат перерахунку вiдповiдно до параграфа 3.

     Центральне бюро повiдомляє цi данi державам.

     5. Залiзниця повинна публiкувати курси, за якими:

     a) вона перераховує суми, вираженi в iноземних валютах, але сплачуванi у нацiональнiй валютi (курс перерахунку);

     b) вона приймає плату в iноземнiй валютi (курс прийому валют).

Стаття 7
Додатковi положення

     1. Двi або бiльше держави або двi чи бiльше залiзницi можуть укладати додатковi положення з метою виконання Єдиних правил. Вони не можуть вiдхилятися вiд Єдиних правил, крiм випадкiв, коли останнi це виразно передбачають.

     2. Додатковi положення набувають чинностi та оприлюднюються у спосiб, передбачений законами i нормами кожної держави. Центральне бюро має бути поiнформоване про додатковi положення i набуття ними чинностi.

Стаття 8
Нацiональне законодавство

     1. За вiдсутностi вiдповiдних положень в Єдиних правилах, додаткових положеннях або мiжнародних тарифах застосовується нацiональне законодавство.

     2. Нацiональне законодавство означає законодавство, включаючи колiзiйнi корми, тiєї держави, в якiй правомочна особа обстоює свої права.

     3. Для застосування положень про вiдповiдальнiсть залiзницi у разi смертi або поранення пасажирiв нацiональним законодавством є законодавство, включаючи колiзiйнi норми, тiєї держави, на територiї якої з пасажиром стався нещасний випадок.

Роздiл II
Договiр перевезення

Глава I
Перевезення пасажирiв

Стаття 9
Розклади i користування поїздами

     1. Залiзниця повинна вiдповiдним чином доводити до вiдома населення розклади поїздiв.

     2. У розкладах або тарифах повиннi зазначатися обмеження у користуваннi певними поїздами бо певними класами вагонiв.

Стаття 10
Вiдмова в перевезеннi. Дозвiл на перевезення за певних умов

     1. Не допускаються до перевезення або можуть бути видаленi протягом перевезення:

     a) особи в станi сп'янiння або особи, чия поведiнка є неналежною або якi не дотримуються чинних в окремiй державi приписiв; такi особи не мають права на повернення їм нi вартостi їхнього проїзду, нi плати, яку вони можливо сплатили за багаж;

     b) особи, якi через хворобу або з iнших причин створюють незручностi iншим пасажирам, якщо тiльки для них не було зарезервоване цiле купе або якщо таке купе не могло бути надане у їхнє розпорядження навiть за плату. Проте особи, якi захворiли пiд час поїздки, повиннi бути доставленi принаймнi на найближчу станцiю, де їм може бути надана необхiдна допомога. Вартiсть проїзду їм повертається вiдповiдно до статтi 25, крiм суми, належної за вiдстань здiйсненого проїзду. У вiдповiдних випадках це також стосується плати за багаж.

     2. Перевезення осiб, хворих на заразнi хвороби, здiйснюється вiдповiдно до мiжнародних договорiв i норм або, за їх вiдсутностi, вiдповiдно до законiв i норм кожної держави.

Стаття 11
Квитки

     1. Квитки, що випускаються для мiжнародного перевезення, повиннi бути позначенi скороченням CIV. Як перехiдний допускається знак ... .

     2. Мiжнароднi тарифи або угоди мiж залiзницями визначають форму та змiст квиткiв, а також мову i шрифти, якими вони повиннi бути надрукованi та заповненi.

     3. Крiм виняткiв, передбачених у мiжнародних тарифах, у квитках повиннi бути зазначенi:

     a) станцiї вiдправлення i призначення;

     b) маршрут; якщо дозволений вибiр маршрутiв або видiв транспорту, то ця можливiсть повинна бути зазначена;

     c) категорiя поїзда i клас вагона;

     d) вартiсть перевезення;

     e) перший день дiйсностi;

     f) термiн дiйсностi.

     4. Купонна книжка, видана вiдповiдно до мiжнародного тарифу, вважається одним квитком для цiлей цих Єдиних правил.

     5. Крiм виняткiв, передбачених у мiжнародних тарифах, квитки можуть передаватися, якщо вони не є iменними i якщо поїздка не почалася.

     6. При одержаннi квитка пасажир повинен переконатися, що квиток виданий згiдно з його вказiвками.

     7. Термiни дiйсностi квиткiв i переривання поїздки регулюються мiжнародними тарифами.

Стаття 12
Право на проїзд. Пасажир без дiйсного квитка

     1. З початку поїздки пасажир повинен мати дiйсний квиток; вiн повинен зберiгати його протягом усiєї поїздки i на вимогу пред'являти його кожному працiвнику залiзницi, вiдповiдальному за перевiрку квиткiв, а також повернути квиток у кiнцi поїздки. Мiжнароднi тарифи можуть передбачати винятки.

     2. Квитки, до яких внесенi незаконнi змiни, є недiйсними i вилучаються працiвниками залiзницi, вiдповiдальними за перевiрку квиткiв.

     3. Пасажир, який не може пред'явити дiйсний квиток, сплачує крiм вартостi проїзду доплату, обчислену вiдповiдно до приписiв залiзницi, яка вимагає сплатити доплату.

     4. Пасажиру, який вiдмовляється негайно сплатити вартiсть проїзду або доплати, може бути вiдмовлено у продовженнi поїздки. Такий пасажир не може вимагати надання в його розпорядження багажу на iншiй станцiї, нiж станцiя призначення.

Стаття 13
Зниження цiн для дiтей

     1. Дiти вiком до повних п'яти рокiв, для яких не вимагаються окремi мiсця, провозяться безоплатно без квитка.

     2. Дiти вiком вiд п'яти до повних десяти рокiв i молодшi за вiком дiти, для яких вимагаються окремi мiсця, провозяться за зниженими цiнами. Такi цiни, за винятком доплат за проїзд у певних поїздах або вагонах, повиннi становити не бiльше половини вартостi квитка для дорослих, не враховуючи округлення цiни вiдповiдно до приписiв, якi застосовує залiзниця, що видає квиток.

     Це зниження не обов'язково застосовується до квиткiв, цiна яких уже знижена у порiвняннi зi звичайною цiною за простий квиток.

     3. Проте мiжнароднi тарифи можуть передбачати iншi вiковi межi, нiж тi, що наведенi у параграфах 1 i 2, але вони не повиннi бути меншими за повнi чотири роки для безоплатного проїзду згiдно з параграфом 1 i повнi десять рокiв щодо знижених цiн згiдно з параграфом 2.

Стаття 14
Займання мiсць

     1. Займання, надання i резервування мiсць у поїздах регулюється приписами, якi застосовує залiзниця. При перевезеннi автотранспортних засобiв залiзниця може вимагати, щоб пасажири пiд час перевезення залишалися у цих автотранспортних засобах.

     2. Вiдповiдно до умов, викладених у мiжнародних тарифах, пасажир може зайняти мiсце вищого класу або у поїздi вищої категорiї оплати, нiж зазначено в квитку, або змiнити свiй маршрут.

Стаття 15
Перевезення ручної поклажi та тварин у пасажирських вагонах

     1. Пасажир має право без додаткової оплати брати з собою в пасажирський вагон легкi для перенесення предмети (ручну поклажу).

     Кожному пасажиру для його ручної поклажi надається мiсце тiльки над або пiд мiсцем, яке вiн займає, або iнше вiдповiдне мiсце у випадку спецiальних вагонiв, зокрема вагонiв iз багажним вiддiленням.

     2. Забороняється брати в пасажирськi вагони:

     a) речовини i предмети, не допущенi до перевезень в якостi багажу на пiдставi статтi 18 e), якщо додатковi положення або тарифи не передбачають виняткiв;

     b) предмети, що можуть заважати або створювати незручностi пасажирам або заподiяти шкоду;

     c) предмети, забороненi для розмiщення в пасажирських вагонах приписами митниць або iнших адмiнiстративних органiв;

     d) живих тварин, якщо додатковi положення або тарифи не передбачають виняткiв.

     3. Мiжнароднi тарифи можуть передбачати, за яких умов предмети, взятi в пасажирський вагон iз порушенням параграфiв 1 i 2 b), все-таки можуть перевозитися як ручна поклажа або багаж.

     4. За наявностi вагомої причини пiдозрювати порушення пунктiв 2 a), b) та d) залiзниця має право перевiрити у присутностi пасажира будь-якi предмети, взятi ним у вагон. Якщо неможливо встановити особу пасажира, який взяв з собою предмети, що пiдлягають перевiрцi, то залiзниця здiйснює перевiрку в присутностi двох свiдкiв, якi є для залiзницi стороннiми особами.

     5. Пасажир сам наглядає за предметами i тваринами, взятими ним з собою у пасажирський вагон, за винятком випадкiв, коли пасажир не може здiйснювати такий нагляд через те, що вiн знаходиться у спецiальному вагонi, згаданому в параграфi 1.

     6. Пасажир вiдповiдає за будь-якi збитки або шкоду, заподiянi предметами або тваринами, взятими ним з собою в пасажирський вагон, якщо тiльки вiн не доведе, що цi збитки або шкода були заподiянi з вини залiзницi або третьої особи або були пов'язанi з обставинами, яких пасажир не мiг уникнути i наслiдки яких вiн не мiг вiдвернути.

     Це положення не стосується вiдповiдальностi залiзницi згiдно зi статтею 26.

Стаття 16
Пересадка, що не вiдбулася. Вiдмiна поїздiв

     1. Якщо внаслiдок спiзнення поїзда пасажир не пересiв на iнший поїзд або якщо рейс поїзда вiдмiнено на всьому або частинi його маршруту, а пасажир бажає продовжити свою поїздку, залiзниця доставляє пасажира з його ручною поклажею та багажем без стягнення доплати таким поїздом, що йде до тiєї ж станцiї призначення, у мiру практичної можливостi тiєю самою або iншою лiнiєю, яка експлуатується залiзницями початкового маршруту, з тим, щоб дати пасажиру можливiсть прибути за його призначенням з найменшою затримкою.

     2. Залiзниця говинна зазначити на квитку, що пересадка не вiдбулася або поїзд вiдмiнений, якщо це сталося, у разi потреби продовжити термiн дiйсностi квитка i встановити його дiйснiсть для нового маршруту, для вищого класу або для поїзда вищої категорiї оплати. Проте тарифи або розклади можуть виключати використання певних поїздiв.

Глава II
Перевезення багажу

Стаття 17
Предмети, якi допускаються до перевезення

     1. До перевезення в якостi багажу допускаються придатнi для цiлей поїздки предмети, що знаходяться у валiзах, кошиках, сумках, рюкзаках або iншому подiбному упакуваннi, а також це упакування.

     2. Мiжнароднi тарифи в якостi багажу можуть допускати за певних умов тварин i предмети, не зазначенi в параграфi 1, а також автотранспортнi засоби, якi здаються для перевезення з причепами або без причепiв.

     Умови перевезення автотранспортних засобiв визначають, зокрема, умови допуску до перевезення, оформлення, навантаження i перевезення; форму i змiст перевiзного документа, який повинен мiстити скорочення CIV; умови розвантаження i доставки, а також зобов'язання водiя стосовно його транспортного засобу i його завантаження та вивантаження.

Стаття 18
Предмети, якi не допускаються до перевезення

     До перевезення в якостi багажу не допускаються:

     a) предмети, перевезення яких заборонено хоча б на однiй з територiй, якими цей багаж мав би перевозитися;

     b) предмети, перевезення яких є монополiєю поштових органiв хоча б на однiй з територiй, якими цей багаж мав би перевозитися;

     c) вантажi, призначенi для продажу;

     d) громiздкi або занадто важкi предмети;

     e) небезпечнi речовини або предмети, зокрема заряджена вогнепальна зброя, вибуховi i легкозаймистi речовини або предмети, горючi, отруйнi, радiоактивнi або їдкi речовини, а також вiдразливi або iнфекцiйнi речовини. Мiжнароднi тарифи на особливих умовах можуть допускати в якостi багажу деякi з цих речовин i предметiв.

Стаття 19
Оформлення i перевезення багажу

     1. Якщо мiжнароднi тарифи не передбачають iнше, то багаж оформлюється тiльки при пред'явленнi квитка, дiйсного принаймнi до станцiї призначення багажу.

     Якщо тарифи передбачають прийом багажу без пред'явлення квитка, то положення Єдиних правил, якi визначають права та обов'язки пасажира щодо його багажу, застосовуються за аналогiєю до вiдправника багажу.

     2. Залiзниця лишає за собою право перевезти багаж iншим маршрутом, нiж той, що ним їде пасажир.

     На станцiї вiдправлення, а також на станцiях пересадки, на яких багаж повинен бути перевантажений, вiдправлення здiйснюється першим вiдповiдним поїздом, який забезпечує належну доставку багажу.

     Багаж може перевозитися у вищезгаданий спосiб, тiльки якщо це дозволяють формальностi, якi вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами при вiдправленнi або пiд час поїздки.

     3. Якщо мiжнароднi тарифи не передбачають iнше, то плата за перевезення багажу повинна вноситися при його оформленнi.

     4. Тарифи або розклади можуть виключати або обмежувати перевезення багажу в певних поїздах або певних категорiях поїздiв або до чи з певних станцiй.

     5. Формальностi щодо оформлення багажу, неврегульованi цiєю статтею, визначаються приписами, чинними на станцiї оформлення.

Стаття 20
Багажна квитанцiя

     1. При оформленнi багажу пасажиру видається квитанцiя.

     2. Багажнi квитанцiї, виданi для мiжнародного перевезення, повиннi мiстити скорочення CIV. Як перехiдний допускається знак ... .

     3. Мiжнароднi тарифи або угоди мiж залiзницями визначають форму i змiст багажних квитанцiй, а також мову i шрифти, якими вони повиннi бути надрукованi i заповненi.

     4. Якщо мiжнароднi тарифи не передбачають iнше, то багажна квитанцiя повинна мiстити:

     a) назву станцiї вiдправлення i станцiї призначення;

     b) маршрут;

     c) день i час здачi до перевезення;

     d) кiлькiсть пасажирiв;

     e) кiлькiсть мiсць багажу i їх масу;

     f) вартiсть перевезення та iншi витрати.

     5. При отриманнi багажної квитанцiї пасажир повинен переконатися, що її заповнено вiдповiдно до його вказiвок.

Стаття 21
Стан, упаковка, пакування i позначення багажу

     1. Залiзниця може вiдмовити у прийомi мiсць багажу, стан або упаковка яких є дефектними, або якi невiдповiдно упакованi, або на яких є явнi ознаки пошкодження.

     Якщо вони все-таки приймаються до перевезення, то залiзниця може зробити вiдповiдну вiдмiтку в багажнiй квитанцiї. Прийняття пасажиром багажної квитанцiї з такою вiдмiткою є доказом того, що пасажир визнав правильнiсть цiєї вiдмiтки.

     2. На кожному мiсцi багажу на видному мiсцi чiтким i розбiрливим написом, який неможливо сплутати i стерти, пасажир повинен зазначити:

     a) своє прiзвище та адресу;

     b) станцiю i країну призначення.

     Старi позначення повиннi бути зробленi нерозбiрливими або видаленi пасажиром.

     Залiзниця може вiдмовити у прийомi багажних мiсць, на яких вiдсутнi згаданi позначення.

Стаття 22
Вiдповiдальнiсть пасажира. Перевiрка. Доплата

     1. Пасажир вiдповiдає за всi наслiдки недотримання статей 17, 18 i параграфа 2 статтi 21.

     2. За наявностi вагомої причини пiдозрювати порушення залiзниця має право перевiрити, чи вiдповiдає вмiст багажу цим положенням, якщо тiльки це не заборонено законами i нормами держави, в якiй має вiдбутися перевiрка. Пасажир має бути запрошений бути присутнiм при перевiрцi. Якщо вiн не з'явиться або якщо його не можна розшукати, перевiрка повинна здiйснюватись у присутностi двох свiдкiв, якi є стороннiми для залiзницi особами.

     3. Якщо встановлюється порушення, то пасажир повинен сплатити витрати на перевiрку.

     У разi порушення статей 17 i 18 залiзниця може стягнути доплату, встановлену мiжнародними тарифами, а також рiзницю вартостi перевезення та вiдшкодування будь-яких заподiяних збиткiв або шкоди.

Стаття 23
Видача

     1. Багаж видається при здачi багажної квитанцiї i, у разi потреби, при оплатi витрат, пов'язаних iз багажем. Залiзниця має право, але не зобов'язана перевiрити, чи власник багажної квитанцiї має право одержати багаж.

     2. Прирiвнюється до видачi власнику багажної квитанцiї, якщо здiйснюється вiдповiдно до чинних на станцiї видачi приписiв:

     a) передача багажу митницi або податковiй установi до їхнiх примiщень або складiв, якщо останнi не є пiд наглядом залiзницi;

     b) передача тварин третiй особi.

     3. Власник квитанцiї може вимагати видачi багажу в пунктi видачi станцiї призначення, коли пiсля прибуття поїзда, яким мав перевозитися багаж, минуло достатньо часу для передачi багажу у розпорядження пасажира i, у разi потреби, часу для виконання формальностей, що вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами.

     4. Якщо багажна квитанцiя не здається, то залiзниця зобов'язана видати багаж тiльки тiй особi, що доведе своє право на це. У разi надання недостатнiх доказiв залiзниця може вимагати надання гарантiй.

     5. Багаж доставляється на ту станцiю, куди вiн був оформлений. Проте при своєчаснiй вимозi власника квитанцiї, якщо обставини це дозволяють i якщо приписи митниць та iнших адмiнiстративних органiв при цьому не порушуються, багаж може бути повернений на станцiю вiдправлення або виданий на промiжнiй станцiї при здачi багажної квитанцiї i, якщо цього вимагають тарифи, при пред'явленнi квитка.

     6. Власник багажної квитанцiї, якому не видано багаж, вiдповiдно до параграфа 3 може вимагати, щоб йому зазначили на багажнiй квитанцiї день i час, коли вiн вимагав видачi.

     7. На вимогу правомочної особи залiзниця зобов'язана перевiрити багаж у її присутностi, щоб констатувати шкоду, про заподiяння якої стверджує ця особа. Ця правомочна особа може вiдмовитися вiд одержання багажу, якщо залiзниця не виконує її вимогу.

     8. У рештi випадкiв видача багажу здiйснюється вiдповiдно до чинних на станцiї видачi багажу приписiв.

Глава III
Спiльнi положення щодо перевезення пасажирiв i багажу

Стаття 24
Виконання адмiнiстративних формальностей

     Пасажир зобов'язаний дотримуватися приписiв митниць або iнших адмiнiстративних органiв як по вiдношенню до його власної особи, так i по вiдношенню до взятих ним з собою тварин, так i щодо перевiрки його ручної поклажi i багажу. Пасажир повинен бути присутнiм при такiй перевiрцi, якщо закони i норми кожної держави не передбачають iнше. Залiзниця не вiдповiдає перед пасажиром за збитки або шкоду, заподiянi у зв'язку з недотриманням пасажиром цих зобов'язань.

Стаття 25
Повернення плати, компенсацiя i доплата

     1. Вартiсть перевезення повертається цiлком або частково, якщо:

     a) квиток не був використаний або був використаний тiльки частково;

     b) через недостачу мiсць квиток був використаний у вагонi нижчого класу або у поїздi нижчої кагегорiї оплати, нiж зазначено у квитку;

     c) багаж був забраний назад на станцiї вiдправлення або виданий на промiжнiй станцiї.

     2. Мiжнароднi тарифи визначають, якi документи i довiдки мають складатися для обгрунтування вимоги про повернення плат, суми для повернення, а також збори для вiдрахування з цих сум.

     У визначених випадках цi тарифи можуть виключати повернення плати за проїзд або визначати певнi умови для такого повернення.

     3. Будь-яка вимога про повернення плати, що грунтується на вищезгаданих параграфах або параграфi 1 b) статтi 10, не приймається, якщо вона не була подана залiзницi протягом шести мiсяцiв. Для квиткiв обчислення цього термiну починається вiд наступного дня пiсля закiнчення їхнього термiну дiйсностi, а для багажних квитанцiй - вiд дня їх оформлення.

     4. Якщо тариф застосований неправильно або при розрахунку або стягненнi плати за перевезення або iнших платежiв припущена помилка, то переплачена сума повертається залiзницею, а недоплачена сума доплачується їй лише тодi, коли вона перевищує двi розрахунковi одиницi на квиток або на багажну квитанцiю.

     5. Переплачена або недоплачена суми розраховуються за офiцiйним обмiнним курсом дня, коли були стягненi плати за перевезення. Якщо вирiвнювальнi сплати здiйснюються в iншiй валютi, нiж та, в якiй були стягненi початковi оплати, то дiє обмiнний курс дня, коли здiйснюються цi вирiвнювальнi сплати.

     6. В усiх випадках, не передбачених цiєю статтею, i за вiдсутностi угод мiж залiзницями застосовуються приписи, чиннi в державi вiдправлення.

Роздiл III
Вiдповiдальнiсть

Глава I
Вiдповiдальнiсть залiзницi у разi смертi або поранення пасажирiв

Стаття 26
Основа вiдповiдальностi

     1. Залiзниця вiдповiдає за збитки або шкоду, заподiянi внаслiдок смертi, поранення або будь-якого iншого фiзичного або психiчного ушкодження пасажира внаслiдок нещасного випадку, пов'язаного з експлуатацiєю залiзницi, який стався пiд час перебування пасажира у залiзничному транспортному засобi або при посадцi чи висадцi.

     Крiм того, залiзниця вiдповiдає за збитки або шкоду, заподiянi внаслiдок повної або часткової втрати або пошкодження речей, якi потерпiлий вiд нещасного випадку пасажир мав або на собi або при собi в якостi ручної поклажi, включаючи будь-яких тварин.

     2. Залiзниця звiльняється вiд вiдповiдальностi:

     a) якщо нещасний випадок зумовлений не пов'язаними з експлуатацiєю залiзниць обставинами, яких залiзниця, незважаючи на вжиття всiх необхiдних у конкретних обставинах заходiв, не могла уникнути i наслiдки яких вона не могла вiдвернути;

     b) цiлком або частково, у тiй мiрi, в якiй нещасний випадок стався з вини пасажира або через його поведiнку, що не вiдповiдає нормальнiй поведiнцi пасажирiв;

     c) якщо причиною нещасного випадку є поведiнка третьої особи, якої залiзниця, незважаючи на вжиття всiх необхiдних у конкретних обставинах заходiв, не могла уникнути i наслiдки яких вона не могла вiдвернути. Якщо, незважаючи на це, залiзниця не звiльняється вiд вiдповiдальностi, вона повнiстю вiдповiдає в межах, визначених Єдиними правилами, але без вiдмiни права регресної вимоги, яке залiзниця може мати щодо третьої особи.

     3. Єдинi правила не встановлюють вiдповiдальнiсть, яка може покладатись на залiзницю у випадках, не передбачених у параграфi 1.

     4. Залiзницею, яка несе вiдповiдальнiсть вiдповiдно до положень цiєї глави, є залiзниця, яка вiдповiдно до списку лiнiй, передбаченого в статтях 3 i 10 Конвенцiї, експлуатує лiнiю, на якiй стався нещасний випадок. Якщо вiдповiдно до цього списку лiнiя спiльно експлуатується двома залiзницями, то кожна з них несе вiдповiдальнiсть.

Стаття 27
Сума вiдшкодування збиткiв у разi смертi

     1. У разi смертi пасажира сума вiдшкодування збиткiв включає:

     a) необхiднi витрати, що виникли в результатi смертi, зокрема, на перевезення тiла, поховання i кремацiю;

     b) якщо смерть не наступила вiдразу, - суму вiдшкодування збиткiв, передбачену у статтi 28.

     2. Якщо у разi смертi пасажира особи, яких вiн за законом був зобов'язаний або у майбутньому був би зобов'язаний забезпечувати матерiально, позбавилися годувальника, то цим особам також вiдшкодовуються їхнi збитки. Вимоги осiб по вiдшкодуванню збиткiв, яких пасажир забезпечував матерiально без зобов'язання, що має силу закону, регулюються нацiональним законодавством.

Стаття 28
Сума вiдшкодування збиткiв у разi поранення

     У разi поранення або будь-якого iншого фiзичного або психiчного ушкодження пасажира сума вiдшкодування збиткiв включає:

     a) необхiднi витрати, зокрема витрати на лiкування i перевезення;

     b) вiдшкодування фiнансових збиткiв, що виникли внаслiдок повної або часткової втрати працездатностi пасажиром або внаслiдок збiльшення його потреб.

Стаття 29
Вiдшкодування iнших збиткiв

     Нацiональне законодавство визначає, чи повинна залiзниця i, якщо повинна, то в якiй мiрi, вiдшкодовувати iншi збитки, нiж тi, що передбаченi у статтях 27 i 28, зокрема, за психiчний i фiзичний бiль i страждання (pretium doloris), а також за спотворення.

Стаття 30
Форма та обмеження суми вiдшкодування збиткiв у разi смертi або поранення

     1. Сума вiдшкодування збиткiв, передбачена в параграфi 2 статтi 27 i пунктi b) статтi 28, повинна призначатися у формi одноразової виплати. Проте, якщо нацiональне законодавство допускає щорiчну виплату, то збитки вiдшкодовуються у цiй формi, якщо цього вимагає поранений пасажир або правомочнi особи, зазначенi в параграфi 2 статтi 27.

     2. Розмiр збиткiв, що вiдшкодовуються вiдповiдно до параграфа 1, визначається нацiональним законодавством. Проте при застосуваннi Єдиних правил верхня межа для пасажира становить 70000 розрахункових одиниць у формi одноразової виплати або щорiчної виплати, що вiдповiдає цiй сумi, якщо нацiональне законодавство визначає верхню межу меншою за цю суму.

Стаття 31
Обмеження вiдшкодування збиткiв у разi втрати або пошкодження речей

     Якщо залiзниця несе вiдповiдальнiсть вiдповiдно до другого абзацу параграфа 1 статтi 26, вона повинна сплатити вiдшкодування у розмiрi не бiльше 700 розрахункових одиниць для кожного пасажира.

Стаття 32
Заборона обмежувати вiдповiдальнiсть

     Будь-якi положення тарифiв або спецiальних угод, якi укладенi мiж залiзницею i пасажиром i передбачають заздалегiдь звiльнити залiзницю цiлком або частково вiд вiдповiдальностi у разi смертi або поранення пасажирiв або перенести тягар доведення, що лежить на залiзницi, або що встановлюють бiльш низькi межi, нiж тi, що передбаченi в параграфi 2 статтi 30 та статтi 31, є недiйсними. Ця недiйснiсть не впливає на чиннiсть договору перевезення.

Стаття 33
Змiшанi перевезення

     1. 3 урахуванням параграфа 2 положення про вiдповiдальнiсть залiзницi у разi смертi i поранення пасажирiв не застосовуються до збиткiв чи шкоди, заподiяних пiд час перевезення не залiзничними лiнiями, внесеними до списку лiнiй, передбаченого у статтях 3 i 10 Конвенцiї.

     2. Проте, якщо залiзничнi транспортнi засоби перевозяться поромом, то положення про вiдповiдальнiсть залiзницi у разi смертi або поранення пасажирiв застосовуються до збиткiв чи шкоди, згаданих у параграфi 1 статтi 26 та завданих внаслiдок нещасного випадку, пов'язаного з експлуатацiєю залiзницi, що стався пiд час перебування пасажира у залiзничному транспортному засобi або при посадцi чи висадцi.

     Для цiлей попереднього абзацу "держава, на територiї якої з пасажиром трапився нещасний випадок" означає державу, пiд прапором якої iде пором.

     3. Якщо внаслiдок виняткових обставин залiзниця вимушена тимчасово припинити експлуатацiю i сама перевозить пасажирiв або вони перевозяться за її дорученням iншим видом транспорту, то вона несе вiдповiдальнiсть вiдповiдно до права, що вiдноситься до цього виду транспорту. Проте застосування статтi 18 Конвенцiї i статей 8, 48-53 i 55 Єдиних правил залишається чинним.

Глава II
Вiдповiдальнiсть залiзницi за багаж

Стаття 34
Колективна вiдповiдальнiсть залiзниць

     1. Залiзниця, що прийняла багаж для перевезення, видавши багажну квитанцiю, вiдповiдає за виконання перевезення на всьому маршрутi до видачi.

     2. Кожна наступна залiзниця самим прийняттям багажу стає стороною договору перевезення i приймає зобов'язання, якi з нього випливають, не порушуючи положень параграфа 3 статтi 51, що стосуються залiзницi призначення.

Стаття 35
Межi вiдповiдальностi

     1. Залiзниця вiдповiдає за збитки або шкоду, заподiянi внаслiдок повної або часткової втрати або пошкодження багажу вiд моменту прийому до перевезення до моменту видачi, а також за збитки або шкоду, завданi внаслiдок прострочення доставки.

     2. Залiзниця звiльняється вiд такої вiдповiдальностi, якщо втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з вини пасажира, у зв'язку з розпорядженням пасажира, що не було спричинене виною залiзницi, а також у зв'язку з власними дефектами багажу або обставинами, яких залiзниця не могла уникнути i наслiдкам яких не могла запобiгти.

     3. Залiзниця звiльняється вiд цiєї вiдповiдальностi, якщо втрата або пошкодження виникають у зв'язку з особливим ризиком, властивим однiй або кiльком таким обставинам:

     a) вiдсутностi або невiдповiдностi пакування;

     b) особливiй природi багажу;

     c) перевезенню в якостi багажу предметiв, що не допускаються до перевезення.

Стаття 36
Тягар доведення

     1. Доведення того, що втрата, пошкодження або прострочення доставки спричиненi однiєю з визначених у параграфi 2 статтi 35 обставин, покладається на залiзницю.

     2. Якщо залiзниця встановлює, що з огляду на обставини конкретного випадку, втрата або пошкодження могли виникнути через один або декiлька визначених у параграфi 3 статтi 35 особливих ризикiв, то вважається, що саме так i було. Проте правомочна особа зберiгає за собою право довести, що втрата або пошкодження не виникли цiлком або частково в результатi одного з цих ризикiв.

Стаття 37
Презумпцiя втрати багажу

     1. Правомочна особа може без подальших доказiв вважати багаж втраченим, якщо його не видано або не надано в її розпорядження протягом чотирнадцяти днiв пiсля вимоги про видачу вiдповiдно до параграфа 3 статтi 23.

     2. Якщо багаж, що вважався загубленим, був виявлений протягом одного року пiсля вимоги про видачу, то залiзниця повiдомляє про це правомочнiй особi, якщо її адреса вiдома або може бути встановлена.

     3. Протягом тридцяти днiв пiсля одержання такого повiдомлення правомочна особа може вимагати, щоб багаж був виданий їй на будь-якiй зi станцiй маршруту. У такому разi ця особа повинна сплатити витрати на перевезення багажу вiд станцiї вiдправлення до станцiї, де має вiдбутися видача, i повернути отримане вiдшкодування за вiдрахуванням будь-яких включених зборiв. Проте ця особа зберiгає свої права на вiдшкодування за прострочення доставки вiдповiдно до статтi 40.

     4. Якщо виявлений багаж не був затребуваний протягом передбаченого в параграфi 3 термiну або його виявлено пiзнiше нiж через рiк, що минув пiсля вимоги про видачу, то залiзниця розпоряджається багажем вiдповiдно до законiв i норм держави, що має юрисдикцiю над нею.

Стаття 38
Вiдшкодування у разi втрати

     1. У разi повної або часткової втрати багажу, щоб виключити подальшi вiдшкодування, залiзниця повинна виплатити:

     a) якщо розмiр збиткiв або шкоди доведено - вiдшкодування у цьому розмiрi, але не вище 40 розрахункових одиниць за кожний вiдсутнiй кiлограм маси брутто або 600 розрахункових одиниць за кожне багажне мiсце;

     b) якщо розмiр збиткiв або шкоди не доведено - наперед обумовлену компенсацiю у розмiрi 10 розрахункових одиниць за кожний вiдсутнiй кiлограм маси брутто або 150 розрахункових одиниць за кожне багажне мiсце.

     Спосiб вiдшкодування - за масу чи за багажне мiсце - визначається мiжнародними тарифами.

     2. Крiм того, залiзниця повинна вiдшкодувати вартiсть перевезення, мито та iншi суми, витраченi у зв'язку з перевезенням втраченого багажу.

Стаття 39
Вiдшкодування у разi пошкодження

     1. У разi пошкодження багажу, щоб виключити подальшi вiдшкодування, залiзниця повинна виплатити вiдшкодування, еквiвалентне зниженню вартостi багажу.

     2. Вiдшкодування не повинно перевищувати:

     a) якщо весь багаж втратив цiннiсть у результатi пошкодження - суми, яка була б сплачена у разi повної втрати;

     b) якщо тiльки частина багажу втратила цiннiсть у результатi пошкодження - суми, яка була б сплачена у разi повної втрати цiєї частини.

Стаття 40
Вiдшкодування за прострочення доставки

     1. У разi прострочення доставки багажу залiзниця за кожну завершену добу пiсля вимоги видачi, але максимально за чотирнадцять днiв повинна виплатити:

     a) якщо правомочна особа доведе, що через прострочення доставки були завданi збитки або шкода, включаючи пошкодження, - вiдшкодування у розмiрi суми збиткiв або шкоди, але не бiльше 0,40 розрахункової одиницi за кiлограм ваги брутто або 7 розрахункових одиниць за кожне мiсце виданого з простроченням багажу;

     b) якщо правомочна особа не доведе, що через прострочення доставки були заподiянi збитки або шкода, - наперед обумовлену компенсацiю у розмiрi 0,07 розрахункової одиницi за кiлограм ваги брутто або 1,40 розрахункової одиницi за кожне мiсце виданого з простроченням багажу.

     Спосiб вiдшкодування - за масу чи за багажне мiсце - визначається мiжнародними тарифами.

     2. У разi повної втрати багажу компенсацiя, передбачена в параграфi 1, не може долучатися до компенсацiї, передбаченої у статтi 38.

     3. У разi часткової втрати багажу компенсацiя, передбачена в параграфi 1, сплачується за невтрачену частину.

     4. У разi пошкодження багажу, що не є наслiдком прострочення доставки, компенсацiя, передбачена в параграфi 1, у разi потреби долучається до компенсацiї, передбаченої у статтi 39.

     5. У жодному разi компенсацiя, що сплачується згiдно з параграфом 1, разом з компенсацiями, передбаченими у статтях 38 i 39, не повиннi в сумi перевищувати компенсацiю, яку належало б виплатити у разi повної втрати багажу.

Стаття 41
Автотранспортнi засоби

     1. У разi затримки завантаження автотранспортного засобу з провини залiзницi або прострочення його доставки, якщо правомочна особа доведе, що цим були завданi збитки або шкода, залiзниця повинна виплатити компенсацiю, розмiр якої не може перевищувати вартостi перевезення цього транспортного засобу.

     2. Якщо у разi затримки завантаження автотранспортного засобу з провини залiзницi, правомочна особа вiдмовляється вiд подальшого виконання договору перевезення, то їй повертається вартiсть перевезення транспортного засобу i пасажирiв. Крiм цього, правомочна особа, якщо вона доведе, що через цю затримку були заподiянi збитки або шкода, може вимагати вiдшкодування, розмiр якого не може перевищувати вартостi перевезення транспортного засобу.

     3. У разi повної або часткової втрати транспортного засобу вiдшкодування, що виплачується правомочнiй особi за заподiянi збитки або шкоду, розраховується на основi споживчої вартостi цього транспортного засобу i не може перевищувати 8000 розрахункових одиниць.

     4. Щодо предметiв, якi знаходяться у транспортному засобi, залiзниця вiдповiдає тiльки за збитки або шкоду, заподiянi з її вини. Загальна сума вiдшкодування не може перевищувати 1000 розрахункових одиниць.

     Залiзниця несе вiдповiдальнiсть щодо предметiв, розмiщених поза транспортним засобом, тiльки у разi навмисних дiй.

     5. Навантажений або порожнiй причiп вважається транспортним засобом.

     6. На перевезення автотранспортних засобiв поширюються решта положень стосовно вiдповiдальностi за багаж.

Глава III
Спiльнi положення про вiдповiдальнiсть

Стаття 42
Втрата права обмеження вiдповiдальностi

     Положення статей 30, 31 i 38-41 Єдиних правил або положення нацiонального законодавства, що обмежують вiдшкодування визначеною сумою, не застосовуються, якщо доведено, що збитки або шкода заподiянi внаслiдок дiї або бездiяльностi з боку залiзницi з намiром завдати такi збитки або шкоду, або через недбалiсть iз усвiдомленням того, що такi збитки або шкода можуть бути заподiянi.

Стаття 43
Перерахунок i проценти на вiдшкодування

     1. Якщо для розрахунку вiдшкодування потрiбно конвертувати суми, вираженi в iноземнiй валютi, то перерахунок здiйснюється за курсом дня i мiсця сплати вiдшкодування.

     2. Правомочна особа може вимагати нарахування процентiв на вiдшкодування в розмiрi п'яти вiдсоткiв рiчних, починаючи вiд дня подання претензiї вiдповiдно до статтi 49 або, якщо претензiя не була подана, вiд дня пред'явлення позову.

     3. Проте у випадку вiдшкодування, що виплачується вiдповiдно до статей 27 i 28, проценти нараховуються лише вiд дня, коли сталися подiї, що послужили приводом для визначення розмiру вiдшкодування, якщо цей день наступає пiсля дня подання претензiї або дня пред'явлення позову.

     4. Стосовно багажу проценти нараховуються лише тодi, коли компенсацiя перевищує 8 розрахункових одиниць на багажну квитанцiю.

     5. Стосовно багажу, якщо правомочна особа не надає залiзницi протягом визначеного їй вiдповiдного термiну документи для пiдтвердження, необхiднi для остаточного врегулювання претензiї, то нарахування процентiв припиняється на перiод вiд закiнчення цього встановленого термiну i до фактичної передачi таких документiв.

Стаття 44
Вiдповiдальнiсть у разi ядерної аварiї

     Залiзниця звiльняється вiд вiдповiдальностi, що покладається на неї Єдиними правилами, якщо збитки або шкода заподiянi ядерною аварiєю i якщо вiдповiдно до законiв i норм держави про вiдповiдальнiсть у галузi ядерної енергегики особа, що експлуатує ядерну установку, або особа, яка її замiщує, вiдповiдає за такi збитки або шкоду.

Стаття 45
Вiдповiдальнiсть залiзницi за своїх працiвникiв

     Залiзниця вiдповiдає за своїх працiвникiв i будь-яких iнших осiб, яких вона наймає на роботу для здiйснення перевезень.

     Проте, якщо цi працiвники або iншi особи на вимогу пасажира надають послуги, якi залiзниця не зобов'язана надавати, вони вважаються такими, що дiють вiд iменi пасажира, якому вони надають цi послуги.

Стаття 46
Iншi позови

     В усiх випадках, до яких застосовуються Єдинi правила, будь-який позов щодо вiдповiдальностi на будь-якiй пiдставi може бути пред'явлений залiзницi лише з дотриманням умов i обмежень, викладених у цих Правилах.

     Це саме стосується будь-якого позову, пред'явленого до працiвникiв залiзницi i iнших осiб, за яких залiзниця вiдповiдає згiдно зi статтею 45.

Стаття 47
Спецiальнi положення

     1. З дотриманням положень статтi 41 вiдповiдальнiсть залiзницi за збитки або шкоду, завданi в результатi запiзнення або вiдмiни поїзда або в результатi нездiйсненої пересадки, визначається законами i нормами держави, в якiй це сталося.

     2. З дотриманням положень статтi 26 залiзниця не вiдповiдає за предмети i тварин, нагляд за якими покладено вiдповiдно до параграфа 5 статтi 15 на пасажира, або за предмети, якi пасажир має на собi, крiм випадкiв, коли збитки або шкода заподiянi з вини залiзницi.

     3. Iншi статтi Роздiлу III та Роздiлу IV не застосовуються у випадках, згаданих у параграфах 1 i 2.

Роздiл IV
Здiйснення прав

Стаття 48
Констатацiя часткової втрати або пошкодження багажу

     1. Якщо залiзниця виявляє або припускає або правомочна особа стверджує, що сталися часткова втрата або пошкодження багажу, то залiзниця повинна негайно i в мiру можливостi у присутностi правомочної особи шляхом складання акта встановити залежно вiд характеру збиткiв або шкоди стан багажу, його масу i, якщо це можливо, розмiр збиткiв або шкоди, їх причину, а також момент виникнення.

     Копiя цього акта безоплатно видається правомочнiй особi.

     2. Якщо правомочна особа не визнає вiдомостi, констатованi в актi, вона може вимагати, щоб стан i маса багажу, а також причина i розмiр збиткiв або шкоди були встановленi експертом, призначеним сторонами або судом. Ця процедура регулюється законами i нормами держави, в якiй вiдбувається встановлення збиткiв або шкоди.

     3. У разi втрати багажного мiсця правомочна особа повинна дати якомога точнiший опис втраченого вантажу для полегшення його пошуку залiзницею.

Стаття 49
Претензiї

     1. Претензiї щодо вiдповiдальностi залiзницi у разi смертi або поранення пасажирiв повиннi заявлятися у письмовому виглядi до однiєї iз зазначених нижче залiзниць:

     a) залiзницi, що несе вiдповiдальнiсть; якщо згiдно з параграфом 4 статтi 26 вiдповiдальнiсть несуть двi залiзницi - до однiєї з них;

     b) залiзницi вiдправлення;

     c) залiзницi призначення;

     d) залiзницi домiцилiя або звичайного мiсця проживання пасажира, якщо адмiнiстрацiя цiєї залiзницi знаходиться на територiї держави-учасницi.

     2. Iншi претензiї стосовно договору перевезення повиннi заявлятися у письмовому виглядi залiзницi, визначенiй у параграфах 2 i 3 статтi 51.

     При врегулюваннi претензiї залiзниця може вимагати здачi квиткiв або багажних квитанцiй.

     3. Право подання претензiї належить особам, якi мають право пред'являти до залiзницi позов у судi вiдповiдно до статтi 50.

     4. Квитки, багажнi квитанцiї та iншi документи, якi правомочна особа вважає за потрiбне долучити до претензiї, повиннi подаватися в оригiналi або у формi копiй, належним чином завiрених, якщо цього вимагає залiзниця.

Стаття 50
Особи, що можуть пред'являти позов у судi до залiзницi

     Позов у судi може пред'являтися до залiзницi особою, яка залежно вiд ситуацiї надала квиток або багажну квитанцiю або, за їх вiдсутностi, довела своє право в iнший спосiб.

Стаття 51
Залiзницi, до яких можна пред'являти позов у судi

     1. Позов у судi, що грунтується на вiдповiдальностi залiзницi у разi смертi або поранення пасажирiв, може пред'являтися тiльки до залiзницi, що несе вiдповiдальнiсть згiдно з параграфом 4 статтi 26. У разi спiльної експлуатацiї двома залiзницями позивач вибирає мiж ними.

     2. Позов у судi про повернення суми, виплаченої за договором перевезення, можна пред'являти до залiзницi, що отримала суму, або до залiзницi, на користь якої сума була стягнена.

     3. Iншi позови, що виникають з договору перевезення, можна пред'являти в судi до залiзницi вiдправлення, залiзницi призначення або до залiзницi, на якiй стався факт, що є причиною позову.

     До залiзницi призначення такi позови можна пред'являти в судi, навiть якщо вона не отримала багаж.

     4. Якщо позивач може вибирати мiж кiлькома залiзницями, його право вибору втрачається, як тiльки вiн пред'являє позов до однiєї з них.

     5. Позов у судi можна пред'являти до iншої залiзницi, нiж передбаченi в параграфах 2 i 3, якщо цей позов поданий як зустрiчний або як заперечення у провадженнi за основним позовом, що грунтується на тому ж самому договорi перевезення.

Стаття 52
Компетенцiя

     1. Позови, якi грунтуються на вiдповiдальностi залiзницi у разi смертi або поранення пасажирiв, можуть пред'являтися лише у компетентному судi держави, на територiї якої стався нещасний випадок з пасажиром, якщо тiльки в мiжурядових договорах або в актах концесiї не визначено iнше.

     2. Iншi позови, якi грунтуються на Єдиних правилах, можуть пред'являтися лише у компетентному судi держави, що має юрисдикцiю над залiзницею, до якої пред'являється позов, якщо тiльки в мiжурядових договорах або в актах концесiї не визначено iнше.

     Якщо залiзниця експлуатує незалежнi залiзничнi мережi у рiзних державах, то кожна з цих мереж при застосуваннi цього параграфа розглядається як окрема залiзниця.

Стаття 53
Припинення права на позов про вiдповiдальнiсть у разi смертi або поранення пасажирiв

     1. Будь-яке право на пред'явлення позову правомочною особою, що грунтується на вiдповiдальностi залiзницi у разi смертi або поранення пасажирiв, припиняється, якщо повiдомлення про цей нещасний випадок з пасажиром не подається правомочною особою протягом шести мiсяцiв пiсля усвiдомлення нею збиткiв або шкоди однiй iз залiзниць, до яких можна заявити претензiю вiдповiдно до параграфа 1 статтi 49.

     Якщо правомочна особа усно повiдомляє залiзницю про нещасний випадок, то залiзниця повинна видати цiй правомочнiй особi довiдку про таке усне повiдомлення.

     2. Проте право на позов не припиняється, якщо:

     a) протягом зазначеного в параграфi 1 перiоду правомочна особа заявила претензiю однiй iз залiзниць, згаданих у параграфi 1 статтi 49;

     b) протягом зазначеного в параграфi 1 перiоду вiдповiдальна залiзниця або одна з двох залiзниць, якщо згiдно з параграфом 4 статтi 26 вiдповiдальнiсть несуть двi залiзницi, довiдалася про нещасний випадок з пасажиром якимось iншим чином;

     c) про нещасний випадок не було заявлено або було заявлено iз запiзненням внаслiдок обставин, якi не можна поставити у провину правомочнiй особi;

     d) правомочна особа доводить, що випадок стався з вини залiзницi.

Стаття 54
Припинення права на позов за договором перевезення багажу

     1. Прийняття багажу правомочною особою припиняє всi права на пред'явлення позову до залiзницi за договором перевезення у разi часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки.

     2. Проте право на позов не припиняється:

     a) у разi часткової втрати або пошкодження, якщо

     (i) втрата або пошкодження були констатованi вiдповiдно до статтi 48 до прийняття багажу правомочною особою;

     (ii) констатацiя, яку належало виконати вiдповiдно до статтi 48, не була виконана виключно з вини залiзницi.

     b) у разi завдання збиткiв або шкоди, якi не є очевидними i були виявленi правомочною особою лише пiсля прийняття багажу, якщо правомочна особа

     (i) вимагає констатацiї вiдповiдно до статтi 48 вiдразу ж пiсля виявлення збиткiв або шкоди i не пiзнiше нiж через три днi пiсля прийняття багажу i;

     (ii) доведе, крiм того, що збитки або шкода заподiянi в перiод мiж прийняттям для перевезення i видачею.

     c) у разi прострочення доставки, якщо правомочна особа протягом двадцяти одного дня заявила свої права однiй iз залiзниць, зазначених у параграфi 3 статтi 51;

     d) правомочна особа доведе, що причиною збиткiв або шкоди стали навмиснi дiї або груба необережнiсть з боку залiзницi.

Стаття 55
Позовна давнiсть

     1. Строк позовної давностi для позовiв про вiдшкодування, якi грунтуються на вiдповiдальностi залiзницi у разi смертi або поранення пасажирiв, становить:

     a) для пасажира - три роки вiд першого наступного дня пiсля нещасного випадку;

     b) для iнших правомочних осiб - три роки вiд першого дня пiсля смертi пасажира, але не бiльше п'яти рокiв вiд першого наступного дня пiсля нещасного випадку.

     2. Строк позовної давностi для iнших позовiв за договором перевезення становить один рiк.

     Проте строк позовної давностi становить два роки у випадку позову з приводу збиткiв або шкоди, заподiяних внаслiдок дiї або бездiяльностi з намiром заподiяти такi збитки або шкоду, або через недбалiсть iз усвiдомленням, що така шкода або збитки можуть бути заподiянi.

     3. Перебiг строку позовної давностi вiдповiдно до параграфа 2 починається для позовiв:

     a) про вiдшкодування повної втрати - вiд чотирнадцятого дня пiсля закiнчення термiну, передбаченого у параграфi 3 статтi 23;

     b) про вiдшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - вiд дня, коли вiдбулася видача;

     c) про оплату або повернення вартостi перевезення, додаткових зборiв або доплат, про коригування сум оплат у разi неправильного застосування тарифу або помилки при розрахунку або стягненнi - вiд дня оплати або, якщо оплата не була зроблена, вiд дня, коли оплата мала вiдбутися;

     d) про повернення додаткових платежiв, якi вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами - вiд дня пред'явлення вимоги цими органами;

     e) в усiх iнших випадках, що стосуються перевезення пасажирiв, - вiд дня припинення дiйсностi квитка.

     День, наведений для визначення початку перебiгу строку позовної давностi, не включається до цього строку.

     4. При поданнi до залiзницi претензiї вiдповiдно до статтi 49 разом iз необхiдними документами перебiг строку позовної давностi призупиняється до дня, коли залiзниця вiдхиляє претензiю з письмовим пiдтвердженням i повертає документи. Якщо претензiя приймається частково, то перебiг строку позовної давностi вiдновлюється для все ще спiрної частини претензiї. Доведення того, що претензiя була прийнята, або того, що на неї отримана вiдповiдь iз поверненням документiв, покладаються на сторону, яка посилається на цi факти.

     Подальшi претензiї по тому самому предмету не призупиняють перебiгу строку позовної давностi.

     5. Припинене за давнiстю право на пред'явлення позову не може бути реалiзоване навiть у формi зустрiчного позову або заперечення.

     6. З дотриманням попереднiх положень призупинення i переривання перебiгу строку позовної давностi регулюються нацiональним законодавством.

Роздiл V
Стосунки мiж залiзницями

Стаття 56
Розрахунки мiж залiзницями

     Кожна залiзниця, яка стягнула або повинна була стягнути плату за перевезення, повинна виплатити залiзницям, що беруть участь у цьому перевезеннi, належну їм частку вартостi перевезення.

Стаття 57
Регресна вимога у разi втрати або пошкодження

     1. Залiзниця, яка виплатила вiдшкодування вiдповiдно до Єдиних правил за повну або часткову втрату або пошкодження багажу, має право регресної вимоги до iнших залiзниць, що брали участь у перевезеннi, вiдповiдно до таких положень:

     a) залiзниця, яка заподiяла збитки або шкоду, одна вiдповiдає за це;

     b) якщо збитки або шкода завданi кiлькома залiзницями, то кожна залiзниця вiдповiдає за збитки або шкоду, завданi нею; якщо таке розрiзнення неможливо встановити, то вiдшкодування розподiляється мiж цими залiзницями вiдповiдно до пункту c);

     c) якщо не можна довести, що збитки або шкода заподiянi однiєю або кiлькома залiзницями, то вiдшкодування розподiляється мiж усiма залiзницями, що брали участь у перевезеннi, за винятком тих, якi доведуть, що збитки або шкода не були заподiянi на їхнiх лiнiях. Розподiл здiйснюється пропорцiйно до вiдстаней в кiлометрах, якi мiстяться у тарифах.

     2. У разi неплатоспроможностi однiєї з цих залiзниць частка, не виплачена нею, розподiляється мiж усiма iншими залiзницями, що брали участь у перевезеннi, пропорцiйно до вiдстаней в кiлометрах, якi мiстяться в тарифах.

Стаття 58
Регресна вимога у разi прострочення доставки

     Стаття 57 застосовується у випадку вiдшкодування, виплаченого за прострочення доставки. Якщо прострочення спричинене кiлькома залiзницями, то вiдшкодування розподiляється мiж цими залiзницями пропорцiйно тривалостi запiзнення на їхнiх вiдповiдних лiнiях.

Стаття 59
Процедура регресної вимоги

     1. Обгрунтованiсть оплати, проведеної залiзницею, яка пред'являє одну з регресних вимог, передбачених у статтях 57 i 58, не може заперечуватися залiзницею, до якої була пред'явлена регресна вимога, якщо вiдшкодування було встановлено судом i ця остання залiзниця була належним чином викликана до суду i їй була надана можливiсть взяти участь у розглядi справи. Суд, якому поданий основний позов, встановлює термiн, необхiдний для повiдомлення про виклик до суду для участi у розглядi справи.

     2. Залiзниця, яка реалiзує своє право регресної вимоги, повинна подавати вимоги в рамках одного й того самого судового провадження до всiх залiзниць, з якими вона не досягла згоди, iнакше вона втрачає своє право регресної вимоги до тих залiзниць, якi не викликалися до суду.

     3. Суд повинен викласти свiй присуд в одному i тому ж судовому рiшеннi щодо всiх регресних вимог, внесених до суду.

     4. Залiзницi, притягнутi таким чином до вiдповiдальностi, не мають права подальшої регресної вимоги.

     5. Регресне судове провадження не повинно проводитися спiльно з судовим провадженням про вiдшкодування, якого вимагає правомочна особа за договором перевезення.

Стаття 60
Компетенцiя щодо регресних вимог

     1. Суди країни, в якiй розташована адмiнiстрацiя залiзницi, по вiдношенню до якої подається регресна вимога, мають виняткову компетенцiю щодо таких регресних вимог.

     2. Якщо регресна вимога висувається до кiлькох залiзниць, то залiзниця, що виступає як позивач, маг право вибирати суд, до якого вона вносить вимогу, серед компетентних згiдно з параграфом 1 судiв.

Стаття 61
Угоди щодо регресної вимоги

     За домовленiстю залiзницi можуть вiдхилятися вiд положень щодо взаємних прав регресної вимоги, викладених в цьому Роздiлi, за винятком положень параграфа 5 статтi 59.

Роздiл VI
Винятковi положення

Стаття 62
Вiдхилення

     Положення Єдиних правил не мають переваги над положеннями, якi певнi держави зобов'язанi застосовувати у взаємному сполученнi на виконання певних договорiв, таких як Договiр Європейського об'єднання вугiлля i сталi i Договiр Європейського економiчного спiвтовариства.

Додаток B
до Конвенцiї про мiжнароднi залiзничнi перевезення
(КОТIФ)

вiд 9 травня 1980 року

Єдинi правила до договору
про мiжнародне залiзничне перевезення вантажiв (ЦIМ)

Роздiл I
Загальнi положення

Стаття 1
Сфера застосування

     1. З дотриманням виняткiв, передбачених статтею 2, Єдинi правила застосовуються до всiх вiдправок вантажiв, якi здаються до перевезення з прямою накладною, складеною на маршрут, що пролягає територiями принаймнi двох держав i охоплює лише лiнiї або шляхи, внесенi до списку вiдповiдно до статей 3 i 10 Конвенцiї, а також у вiдповiдних випадках - до перевезень, прирiвняних вiдповiдно до другого абзацу параграфа 2 статтi 2 Конвенцiї.

     2. В Єдиних правилах термiн "станцiя" включає: залiзничнi станцiї, порти судноплавних шляхiв i всi iншi установи транспортних пiдприємств, вiдкритi для населення для виконання договору перевезення.

Стаття 2
Винятки зi сфери застосування

     1. На вiдправку, станцiя вiдправлення i станцiя призначення якої знаходиться на територiї однiєї i тiєї самої держави i яка лише транзитом проходить територiєю iншої держави, дiя Єдиних правил не поширюється:

     a) якщо лiнiї або шляхи, якими проходить транзит, експлуатуються винятково залiзницею держави вiдправлення; або

     b) якщо заiнтересованi держави або залiзницi домовилися не вважати цi перевезення мiжнародними.

     2. Вiдправка мiж станцiями двох сумiжних держав i вiдправка мiж станцiями двох держав транзитом територiєю третьої держави, якщо лiнiї, якими здiйснюється така вiдправка, експлуатуються винятково залiзницею однiєї з цих трьох держав, пiдпорядковується нормам внутрiшнього сполучення, що дiють для цiєї залiзницi, якщо вiдправник, використовуючи вiдповiдну накладну, вимагає цього i якщо це не суперечить законам i нормам жодної iз заiнтересованих держав.

Стаття 3
Зобов'язання щодо перевезення

     1. Вiдповiдно до Єдиних правил залiзниця зобов'язана перевозити всi вантажi у вагонах, якщо тiльки:

     a) вiдправник дотримується Єдиних правил, додаткових положень i мiжнародних тарифiв;

     b) перевезення є можливим за наявностi регулярного персоналу i транспортних засобiв, якi задовольняють вимогам звичайного сполучення;

     c) перевезенню не перешкоджають обставини, яких залiзниця не може уникнути i якi вона не в змозi усунути.

     2. Залiзниця не зобов'язана приймати вантажi, навантаження, перевантаження або вивантаження яких потребує особливого устаткування, крiм випадкiв, коли вiдповiднi станцiї мають у своєму розпорядженнi таке устаткування.

     3. Залiзниця зобов'язана приймати лише вантажi, якi можуть бути перевезенi без затримки. Чиннi на станцiї вiдправлення приписи визначають обставини, за яких вантажi, що не вiдповiдають цiй умовi, повиннi тимчасово братися на зберiгання.

     4. Якщо компетентний орган вирiшив, що:

     a) перевезення припиняються або призупиняються повнiстю або частково;

     b) певнi вантажi для вiдправки не будуть прийматися або будуть прийматися лише з дотриманням особливих умов;

     c) певнi вантажi будуть прийматися до перевезення як першочерговi,

     то про цi заходи повинно негайно бути поiнформоване населення i залiзницi; останнi повiдомляють про них залiзницi iнших держав для їх оприлюднення.

     5. Залiзницi можуть за спiльною згодою зосереджувати перевезення вантажiв мiж певними мiсцями через певнi прикордоннi пропускнi пункти i через певнi транзитнi країни.

     Про цi заходи iнформується Центральне бюро. Такi заходи вносяться залiзницями до спецiальних спискiв, публiкуються у формi, передбаченiй для мiжнародних тарифiв, i набувають чинностi через один мiсяць вiд дати повiдомлення Центральному бюро.

     6. Будь-яке порушення положень цiєї статтi з боку залiзницi є пiдставою для подання позову про вiдшкодування завданих збиткiв або шкоди.

Стаття 4
Предмети, що не допускаються до перевезення

     До перевезення не допускаються:

     a) предмети, перевезення яких заборонено хоча б на однiй з територiй, якими цi предмети мали б перевозитися;

     b) предмети, перевезення яких є монополiєю поштових органiв хоча б на однiй з територiй, якими цi предмети мали б перевозитися;

     c) предмети, що за своїми розмiрами, масою або упаковкою не пiдходять для запропонованого перевезення, беручи до уваги споруди або рухомий склад будь-якої iз залiзниць, якi б використовувалися;

     d) речовини i предмети, що не допускаються до перевезення вiдповiдно до Регламенту мiжнародних залiзничних перевезень небезпечних вантажiв (РIД), Додаток I до Єдиних правил, за умови дотримання виняткiв, передбачених у параграфi 2 статтi 5.

Стаття 5
Предмети, що допускаються до перевезення за певних умов

     1. До перевезення з дотриманням особливих умов допускаються:

     a) речовини i предмети, що допускаються до перевезення на умовах, викладених у РIД або в угодах i тарифних положеннях, передбачених у параграфi 2;

     b) похороннi перевезення, рухомий склад залiзниць, що їде на своїх осях, живi тварини i вантажi, перевезення яких становить особливi труднощi у зв'язку з їх розмiрами, масою або упаковкою, - на умовах, викладених у додаткових положеннях; останнi можуть вiдхилятися вiд Єдиних правил.

     Живi тварини повиннi супроводжуватися провiдником, що його надає вiдправник. Проте присутнiсть провiдника не є обов'язковою, якщо це дозволяють мiжнароднi тарифи або якщо залiзницi, якi беруть участь у перевезеннi, вiд нього вiдмовляться на прохання вiдправника. У таких випадках, якщо немає угоди про протилежне, залiзниця не вiдповiдає за втрати або пошкодження внаслiдок ризикiв, яким мав би запобiгти провiдник.

     2. Двi або бiльше держави на пiдставi угод або двi або бiльше залiзницi на пiдставi тарифних положень можуть спiльно визначити умови, яким повиннi задовольняти певнi речовини або предмети, що не допускаються до перевезення вiдповiдно до РIД, якщо вони все-таки мають бути допущенi.

     Держави або залiзницi можуть аналогiчним чином зробити менш жорсткими умови допуску,викладенi в РIД.

     Такi угоди i тарифнi положення повиннi бути опублiкованi i доведенi до вiдома Центрального бюро, яке доводить їх до вiдома держав.

Стаття 6
Тарифи. Окремi угоди

     1. Вартiсть перевезення та додатковi збори повиннi розраховуватися вiдповiдно до юридично чинних i належним чином опублiкованих у кожнiй державi тарифiв, дiйсних на момент укладання договору перевезення, навiть якщо ця вартiсть перевезення розраховується окремо для рiзних вiдрiзкiв маршруту.

     2. Тарифи повиннi мiстити всi спецiальнi умови, якi поширюються на перевезення, зокрема данi, необхiднi для розрахунку вартостi перевезення та додаткових зборiв, а також, у разi потреби, умови перерахунку валют.

     Умови цих тарифiв не можуть вiдрiзнятися вiд Єдиних правил, крiм випадкiв, коли останнi це виразно передбачають.

     3. Тарифи повиннi застосовуватися до всiх на однакових умовах.

     4. Залiзницi можуть укладати окремi угоди щодо зниження вартостi або надання iнших пiльг з дотриманням вимоги, що подiбнi умови надаються користувачам, якi знаходяться у подiбних обставинах.

     Зниження вартостi та iншi пiльги можуть надаватися для службових перевезень залiзниць, перевезень для державних установ або перевезень з доброчинною метою.

     Оприлюднення заходiв, вжитих згiдно з першим та другим абзацами, не є обов'язковим.

     5. Мiжнароднi тарифи можуть бути оголошенi обов'язковими для мiжнародного сполучення за виключенням внутрiшнiх тарифiв.

     Застосування мiжнародного тарифу може ставитися в залежнiсть вiд вiдповiдної вимоги про це, яка сформульована у накладнiй.

     6. Тарифи i змiни тарифiв вважаються належним чином оприлюдненими, як тiльки залiзниця довела до вiдома користувачiв детальну iнформацiю про них.

     Публiкацiя мiжнародних тарифiв є обов'язковою лише у державах, залiзницi яких є сторонами цих тарифiв як залiзницi вiдправлення або призначення.

     7. Пiдвищення ставок мiжнародних тарифiв i iншi положення, якi роблять умови перевезення, викладенi у цих тарифах, бiльш жорсткими, набувають чинностi не ранiше, нiж через п'ятнадцять днiв пiсля їх публiкацiї, за такими винятками:

     a) якщо мiжнародний тариф передбачає поширення внутрiшнього тарифу на весь маршрут, то застосовуються термiни публiкацiї цього внутрiшнього тарифу;

     b) якщо пiдвищення ставок мiжнародного тарифу є наслiдком загального пiдвищення ставок внутрiшнiх тарифiв залiзницi-учасницi, то воно набуває чинностi на наступний день пiсля їх публiкацiї за умови, що про приведення ставок мiжнародною тарифу у вiдповiднiсть iз таким загальним пiдвищенням було оголошено принаймнi за п'ятнадцять днiв до цього. Проте таке оголошення не повинно здiйснюватися до оприлюднення пiдвищення ставок вiдповiдних внутрiшнiх тарифiв;

     c) якщо вартiсть перевезення i додатковi збори, передбаченi у мiжнародних тарифах, пiдлягають змiнам для врахування коливань курсiв або якщо треба виправити явнi помилки, то такi приведення у вiдповiднiсть i виправлення набувають чинностi на наступний день пiсля їх оприлюднення.

     8. У державах, в яких не є обов'язковою публiкацiя певних тарифiв або їх застосування до всiх користувачiв на однакових умовах, положення цiєї статтi, що мiстять таке зобов'язання, не застосовуються.

     9. Залiзниця не може стягувати жодної суми, крiм викладених у тарифах вартостi перевезення i додаткових зборiв, а також крiм сум понесених нею витрат. Цi витрати повиннi бути належним чином зазначенi i окремо вписанi до накладної разом з усiма вiдповiдними пiдтвердженнями. Якщо цими пiдтвердженнями є долученi до накладної документи i якщо вiдповiднi витрати повинен оплатити вiдправник, то цi документи не видаються одержувачу разом iз накладною, а направляються вiдправнику разом з рахунком витрат, згаданим у параграфi 7 статтi 15.

Стаття 7
Розрахункова одиниця. Курси обмiну або прийому iноземних валют

     1. Розрахунковою одиницею, передбаченою Єдиними правилами, є Спецiальне право запозичення, яке визначено Мiжнародним валютним фондом.

     Вартiсть нацiональної валюти держави, що є членом Мiжнародного валютного фонду, виражена через Спецiальне право запозичення, розраховується методом оцiнювання, який застосовується Мiжнародним валютним фондом для його власних операцiй i угод.

     2. Вартiсть нацiональної валюти держави, що не є членом Мiжнародного валютного фонду, виражена через Спецiальне право запозичення, розраховується методом, встановленим цiєю державою.

     Цей розрахунок повинен виражати у нацiональнiй валютi реальну вартiсть, максимально наближену до тiєї, яка була б отримана при застосуваннi параграфа 1.

     3. Для держави, що не є членом Мiжнародного валютного фонду i законодавство якої не допускає застосування вищенаведених параграфiв 1 або 2, розрахункова одиниця, передбачена Єдиними правилами, вважається рiвною трьом золотим франкам.

     Золотий франк визначається як 10/31 грама золота проби 0,900.

     Перерахунок золотого франка повинен виражати реальну вартiсть у нацiональнiй валютi, по можливостi якнайближче до вартостi, що була б отримана при застосуваннi параграфа 1.

     4. Протягом трьох мiсяцiв пiсля набуття чинностi Конвенцiєю i кожного разу, коли у державах трапляється змiна в їхньому методi розрахунку або змiна вартостi їхньої нацiональної валюти по вiдношенню до розрахункової одиницi, цi держави повiдомляють Центральному бюро їхнiй метод розрахунку вiдповiдно до параграфа 2 або результат перерахунку вiдповiдно до параграфа 3.

     Центральне бюро повiдомляє цi данi державам.

     5. Залiзниця повинна публiкувати курси, за якими:

     a) вона перераховує суми, вираженi в iноземних валютах, але сплачуванi у нацiональнiй валютi (курс перерахунку);

     b) вона приймає плату в iноземнiй валютi (курс прийому валют).

Стаття 8
Спецiальнi положення для певних перевезень

     1. Для перевезення приватних вагонiв передбаченi спецiальнi положення у Регламентi мiжнародних залiзничних перевезень приватних вагонiв (РIП), Додаток II до Єдиних правил.

     2. Для перевезення контейнерiв передбаченi спецiальнi положення у Регламентi мiжнародних залiзничних перевезень контейнерiв (РIКо), Додаток III до Єдиних правил.

     3. Для перевезення вантажобагажу залiзницi можуть тарифними положеннями узгодити спецiальнi умови вiдповiдно до Регламенту мiжнародних залiзничних перевезень вантажобагажу (РIЕкс), Додаток IV до Єдиних правил.

     4. Двi або бiльше держави на пiдставi спецiальних угод або двi або бiльше залiзницi на пiдставi додаткових або тарифних положень можуть погоджувати умови перевезення, що вiдхиляються вiд Єдиних правил, для таких видiв перевезень:

     a) перевезення за договiрним документом про перевезення;

     b) перевезення вантажiв, що видаються тiльки в обмiн на дублiкат накладної;

     c) перевезення газет;

     d) перевезення вантажiв, призначених для ярмарок та виставок;

     e) перевезення устаткування для завантаження, а також засобiв для захисту вантажу, що перевозиться, вiд тепла або холоду;

     f) перевезення, що здiйснюються на всьому маршрутi або на його частинi за накладними, що не є документами для облiку i розрахункiв;

     g) перевезення, що здiйснюється за документами, якi служать для автоматичної передачi даних.

Стаття 9
Додатковi положення

     1. Двi або бiльше держави або двi або бiльше залiзницi можуть укладати додатковi положення з метою виконання Єдиних правил. Вони не можуть вiдхилятися вiд Єдиних правил, крiм випадкiв, коли останнi це виразно передбачають.

     2. Додатковi положення набувають чинностi й оприлюднюються у спосiб, передбачений законами i нормами кожної держави. Центральне бюро має бути поiнформоване про додатковi положення i набуття ними чинностi.

Стаття 10
Нацiональне законодавство

     1. За вiдсутностi вiдповiдних положень в Єдиних правилах, додаткових положеннях або мiжнародних тарифах застосовується нацiональне законодавство.

     2. Нацiональне законодавство означає законодавство, включаючи колiзiйнi норми, тiєї держави, в якiй правомочна особа обстоює свої права.

Роздiл II
Укладання i виконання договору перевезення

Стаття 11
Укладання договору перевезення

     1. Договiр перевезення вважається укладеним, як тiльки залiзниця вiдправлення прийняла до перевезення вантаж разом з накладною. Прийом засвiдчується прикладенням до накладної i, у вiдповiдному випадку, до кожного додаткового аркуша штемпеля станцiї вiдправлення або вiдмiтки облiкової машини iз зазначенням дати прийому.

     2. Процедура, передбачена у параграфi 1, повинна бути виконана негайно пiсля здачi для перевезення всiх зазначених у накладнiй вантажiв i, якщо цього вимагають чиннi на станцiї вiдправлення приписи, пiсля оплати взятих на себе вiдправником платежiв або пiсля надання гарантiї вiдповiдно до параграфа 7 статтi 15.

     3. Пiсля прикладення штемпеля до накладної або вiдмiтки облiкової машини ця накладна є доказом укладення i змiсту договору перевезення.

     4. Проте, якщо завантаження вантажiв є обов'язком вiдправника вiдповiдно до тарифiв або угод мiж ним i залiзницею за умови, що такi угоди допускаються на станцiї вiдправлення, вiдомостi накладної про масу вантажу або про число мiсць можуть служити доказом проти залiзницi тiльки тодi, коли ця маса або число мiсць перевiренi залiзницею i засвiдченi нею в накладнiй. У разi потреби цi вiдомостi можна доказувати в iнший спосiб.

     Якщо очевидним є те, що фактична нестача маси або числа мiсць не вiдповiдає рiзницi мiж наявними масою або числом мiсць з одного боку та записами в накладнiй, то останнi не є доказом проти залiзницi. Особливо це стосується випадкiв, коли вагон переданий одержувачу з непошкодженими оригiнальними пломбами.

     5. Залiзниця повинна засвiдчити прийом вантажу i дату прийому для перевезення прикладенням штемпеля з датою або вiдмiткою облiкової машини на дублiкатi накладної перед поверненням цього дублiката вiдправнику.

     Цей дублiкат не має сили нi накладної, що супроводжує вантаж, нi коносамента.

Стаття 12
Накладна

     1. Вiдправник повинен подати належним чином заповнену накладну.

     Для кожного вантажу складається окрема накладна. Одна накладна може стосуватися тiльки вантажу кожного окремого вагона. Додатковi положення можуть вiдхилятися вiд цих правил.

     2. Залiзницi встановлюють єдиний зразок накладної, який повинен мiстити дублiкат для вiдправника.

     Для певних сполучень, особливо мiж сумiжними державами, залiзницi можуть передбачати в тарифах застосування накладної спрощеного зразка.

     Для певних сполучень з державами, якi не приєднались до цiєї Конвенцiї, тарифи можуть передбачати застосування спецiальної процедури.

     3. Накладна повинна бути надрукована двома або, у разi необхiдностi, трьома мовами, принаймнi одна з яких повинна бути робочою мовою Органiзацiї.

     Мiжнароднi тарифи можуть визначати мову, якою до накладної повиннi вноситися данi, що вписуються вiдправником. За вiдсутностi таких положень цi данi вносяться однiєю з офiцiйних мов держави вiдправлення iз перекладом однiєю з робочих мов Органiзацiї, якщо тiльки цi данi вже не внесенi однiєю з цих мов.

     Данi вносяться вiдправником до накладної латинськими лiтерами, якщо додатковi положення або мiжнароднi тарифи не передбачають вiдхилень.

Стаття 13
Змiст накладної

     1. Накладна повинна обов'язково мiстити:

     a) назву станцiї призначення;

     b) iм'я та адресу одержувача; як одержувач може бути зазначена тiльки одна фiзична особа або iнший суб'єкт права;

     c) назву вантажу;

     d) масу або, за вiдсутностi маси, подiбнi данi вiдповiдно до чинних на станцiї вiдправлення приписiв;

     e) кiлькiсть мiсць i опис упакування дрiбних вiдправок i вагонних вiдправок, якi складаються з одного або декiлькох мiсць i пiдлягають перевантаженню при залiзнично-морському сполученнi;

     f) номер вагона, а також для приватних вагонiв - їх власну масу (тару), якщо завантаження є обов'язком вiдправника;

     g) докладний перелiк документiв, що вимагаються митницями та iншими адмiнiстративними органами i долучаються до накладної або, вiдповiдно до вiдмiтки в накладнiй, знаходяться в розпорядженнi залiзницi на зазначенiй станцiї, у митницi або в iншому органi;

     h) найменування i адресу вiдправника; як вiдправник може бути зазначена тiльки одна фiзична особа або iнший суб'єкт права. Якщо чиннi на станцiї вiдправлення приписи цього вимагають, то вiдправник повинен додати до свого прiзвища i адреси свiй власноручний, друкований або штемпельний пiдпис.

     Чиннi на станцiї вiдправлення приписи визначають для всього маршруту значення термiнiв "вагонна вiдправка" i "дрiбна вiдправка".

     2. Накладна повинна у разi потреби мiстити всi iншi вiдомостi, передбаченi Єдиними правилами. Iншi вiдомостi можуть бути внесенi до накладної тiльки у тому разi, якщо це вимагається або допускається законами i нормами держави, додатковими положеннями або тарифами i не суперечить Єдиним правилам.

     3. Проте вiдправник може внести до накладної у передбаченому для цього мiсцi вiдмiтки, що вiдносяться до вiдправки, але призначаються лише для вiдома одержувача i не покладають на залiзницю жодних зобов'язань або вiдповiдальностi.

     4. Не допускається замiна накладної iншими документами або докладання до неї iнших документiв, крiм передбачених або дозволених Єдиними правилами, додатковими положеннями або тарифами.

Стаття 14
Маршрут i тарифи, що застосовуються

     1. Вiдправник може визначати в накладнiй маршрут перевезення, зазначаючи прикордоннi пункти або прикордоннi станцiї та, у разi потреби, станцiї транзиту мiж залiзницями. Вiн може зазначати тiльки тi прикордоннi пункти або прикордоннi станцiї, якi вiдкритi для перевезень у цьому сполученнi.

     2. Визначенням маршруту вважається також:

     a) зазначення станцiй, на яких повиннi виконуватись формальностi, що вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами, а також зазначення станцiй, на яких щодо вантажу слiд вжити спецiальних заходiв (догляд за тваринами, дозаправляння льодом тощо);

     b) зазначення тарифiв, якi повиннi застосовуватися, якщо цього достатньо для визначення станцiй, мiж якими цi тарифи повиннi застосовуватися;

     c) розпорядження про оплату всiх або частини витрат до X (X означає повну назву стикового тарифного пункту сумiжних країн).

     3. За винятком випадкiв, наведених у параграфах 4 та 5 статтi 3 i параграфi 1 статтi 33, залiзниця може перевозити вантаж iншим маршрутом, нiж той, що визначений вiдправником, тiльки при виконаннi обох таких умов:

     a) формальностi, то вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами, а також спецiальнi заходи по вiдношенню до вантажу будуть завжди виконуватись на станцiях, якi визначив вiдправник;

     b) витрати i термiни доставки не перевищуватимуть витрат i термiнiв доставки, розрахованих вiдповiдно до визначеного вiдправником маршруту.

     Пункт a) не стосується дрiбних вiдправок, якщо одна iз залiзниць, що беруть участь у перевезеннi, не може дотриматися визначеного вiдправником маршруту на пiдставi маршрутних приписiв дiючого на цiй залiзницi порядку здiйснення мiжнародних перевезень дрiбних вiдправок.

     4. З дотриманням положень параграфа 3 витрати i термiни доставки розраховуються вiдповiдно до визначеного вiдправником маршруту або за вiдсутностi такої вказiвки - вiдповiдно до маршруту, вибраного залiзницею.

     5. Вiдправник може визначати в накладнiй тарифи, якi повиннi застосовуватися. Залiзниця повинна застосовувати цi тарифи, якщо дотриманi умови їхнього застосування.

     6. Якщо вказiвок, наданих вiдправником, недостатньо для визначення маршруту або тарифiв, що мають бути застосованi, або якщо деякi з цих вказiвок не узгоджуються мiж собою, то залiзниця вибирає маршрут або тарифи, якi вважає найвигiднiшими для вiдправника.

     7. Залiзниця не вiдповiдає за збитки або шкоду, заподiянi в результатi здiйснення вибору вiдповiдно до параграфа 6, крiм випадку навмисної дiї або грубої необережностi.

Стаття 15
Оплата витрат

     1. Витрати (вартiсть перевезення, додатковi збори, мито та iншi витрати, що виникають починаючи вiд прийому вантажу i до його видачi) оплачуються вiдправником або одержувачем вiдповiдно до нижченаведених положень.

     Для застосування цих положень витрати, якi вiдповiдно до застосовного тарифу повиннi додаватися при розрахунку вартостi перевезення до звичайних ставок або до спецiальних ставок, вважаються вартiстю перевезення.

     2. Вiдправник, який зобов'язується оплатити всi або частину витрат, повинен зазначити це в накладнiй, зробивши один з таких записiв:

     a)

     (i) "франко вартiсть перевезення", якщо вiн бере на себе оплату тiльки вартостi перевезення;

     (ii) "франко вартiсть перевезення, включаючи ...", якщо вiн бере на себе крiм сплати вартостi перевезення оплату iнших витрат. Вiн повинен точно описати цi витрати. Уточнення, якi можуть стосуватися тiльки додаткових зборiв або iнших витрат, що виникають починаючи вiд прийому вантажу i до його видачi, а також суми, що стягуються митницями або iншими адмiнiстративними органами, не повиннi привести до подiлу загальної суми будь-якої однiєї i тiєї самої категорiї витрат (наприклад, загальної сума мита i iнших сум, що сплачуються митницям, причому податок на додану вартiсть розглядається як окрема категорiя);

     (iii) "франко вартiсть перевезення до X" (X означає повну назву стикового тарифного пункту сумiжних країн), якщо вiн бере на себе сплату вартостi перевезення до X.

     (iv) "франко вартiсть перевезення, включаючи ... до X" (X означає повну назву стикового тарифного пункту сумiжних країн), якщо вiн бере на себе крiм сплати вартостi перевезення оплату iнших витрат до X, але виключаючи витрати, що вiдносяться до наступної країни або залiзницi. Положення пункту (ii) застосовуються за аналогiєю.

     b) "франко всi платежi", якщо вiн бере на себе оплату всiх витрат (вартостi перевезення, додаткових зборiв, мита та iнших витрат);

     c) "франко ...", якщо вiн бере на себе оплату визначеної суми. Якщо тарифи не визначають iнше, то ця сума повинна бути виражена у валютi країни вiдправлення.

     Додатковi збори та iншi витрати, якi вiдповiдно до чинних на станцiї вiдправлення приписiв розраховуються для всього маршруту, а також збiр за заiнтересованiсть у доставцi вiдповiдно до параграфа 2 статтi 16 завжди повиннi сплачуватися повнiстю вiдправником при оплатi витрат вiдповiдно до пункту a) (iv).

     3. Стосовно оплати витрат мiжнароднi тарифи можуть визначати виключне застосування записiв, передбачених у параграфi 2, або iнших записiв.

     4. Витрати, якi не зобов'язався оплатити вiдправник, вважаються покладеними на одержувача. Проте такi витрати завжди покладаються на вiдправника, якщо одержувач не забрав накладну, не скористався своїми правами вiдповiдно до параграфа 4 статтi 28 i не змiнив договiр перевезення вiдповiдно до статтi 31.

     5. Додатковi збори, такi як плата за простiй вагона, за зберiгання вантажу, за зважування, стягнення яких зумовлюється обставиною, спричиненою одержувачем, або грунтується на поданому ним проханнi, завжди сплачуються одержувачем.

     6. Залiзниця вiдправлення може вимагати вiд вiдправника авансу на покриття витрат, якщо вантажi згiдно з її оцiнкою пiддаються швидкому псуванню або внаслiдок своєї низької вартостi або властивостей не забезпечують у достатнiй мiрi покриття витрат.

     7. Якщо сума витрат, яку зобов'язався сплатити вiдправник, не може бути точно встановлена при наданнi вантажу для перевезення, то цi витрати вносяться до квитанцiї про оплату вантажу вiдправником, за якою розрахунок з вiдправником здiйснюється не пiзнiше нiж через тридцять днiв вiд моменту закiнчення термiну доставки. Залiзниця може вимагати внесення в заставу пiд розписку суми, що приблизно вiдповiдає таким витратам. Вiдправнику пiсля повернення ним розписки видається докладний рахунок витрат, складений вiдповiдно до внесених до квитанцiї про оплату вантажу вiдправником записiв.

     8. Станцiя вiдправлення повинна окремо зазначити в накладнiй та її дублiкатi сплаченi витрати за транспортування, якщо чиннi на станцiї вiдправлення приписи не передбачають, що цi витрати зазначаються тiльки в дублiкатi накладної. У випадку, передбаченому в параграфi 7, цi витрати не повиннi зазначатися нi в накладнiй, нi в її дублiкатi.

Стаття 16
Заiнтересованiсть у доставцi

     1. Для кожної вiдправки може бути оголошена заiнтересованiсть у доставцi. Оголошена сума записується до накладної цифрами i виражається у валютi країни вiдправлення, в iншiй визначенiй тарифами валютi або в розрахункових одиницях.

     2. Збiр за заiнтересованiсть у доставцi обчислюється за весь вiдповiдний маршрут згiдно з тарифами залiзницi вiдправлення.

Стаття 17
Накладна плата i витрати

     1. Вiдправник може обтяжити вантаж накладною платою, сума якої не повинна перевищувати вартостi вантажу на момент його прийому на станцiї вiдправлення. Сума накладної плати повинна бути виражена у валютi країни вiдправлення; тарифи можуть передбачати винятки.

     2. Залiзниця не зобов'язана виплачувати суму накладної плати, якщо ця сума не була сплачена одержувачем. Сума повинна бути надана в розпорядження вiдправника протягом тридцяти днiв пiсля її сплати одержувачем. Пiсля закiнчення зазначеного термiну на цю суму нараховуються проценти в розмiрi п'яти вiдсоткiв рiчних.

     3. Якщо вантаж виданий одержувачу цiлком або частково без попереднього стягнення накладної плати, то залiзниця має сплатити вiдправнику суму збиткiв або шкоди в розмiрi не вище суми накладної плати зi збереженням права регресної вимоги до одержувача.

     4. За обтяження вiдправки накладною платою стягується збiр, встановлений тарифами. Цей збiр повинен бути виплачений також тодi, коли накладна плата скасовується або знижується внаслiдок змiни договору перевезення вiдповiдно до параграфа 1 статтi 30.

     5. Допускаються витрати тiльки на пiдставi чинних на станцiї вiдправлення приписiв.

     6. Суми накладної плати i витрат повиннi бути внесенi до накладної цифрами.

Стаття 18
Вiдповiдальнiсть за вiдомостi, внесенi до накладної

     Вiдправник вiдповiдає за правильнiсть даних, внесених ним або для нього до накладної. Вiн вiдповiдає за всi наслiдки, спричиненi тим, що цi данi є неправильними, неточними, неповними або наведенi у непередбаченому для них мiсцi.

Стаття 19
Стан, пакування i позначення вантажу

     1. Якщо залiзниця приймає для перевезення вантаж, що має явнi ознаки пошкодження, то вона може вимагати, щоб стан цього вантажу був зазначений у накладнiй.

     2. Вантаж, який за своїми властивостями потребує упакування, повинен бути упакованим вiдправником таким чином, щоб захистити вантаж вiд повної або часткової втрати та пошкодження пiд час перевезення, а також щоб запобiгти пораненню або завданню шкоди особам, обладнанню або iншим вантажам.

     Крiм того, упакування повинно вiдповiдати чинним на станцiї вiдправлення приписам.

     3. Якщо вiдправник не дотримується положень параграфа 2, залiзниця може або вiдмовити у прийомi вантажу, або вимагати, щоб вiдправник визнав у накладнiй вiдсутнiсть або дефектний стан упакування з його детальним описом.

     4. Вiдправник вiдповiдає за всi наслiдки вiдсутностi або дефектного стану упакування. Зокрема, вiн повинен вiдшкодувати збитки або шкоду, заподiянi залiзницi внаслiдок цього. За вiдсутностi у накладнiй вiдповiдних вiдомостей тягар доведення вiдсутностi або дефектного стану упакування покладається на залiзницю.

     5. Додатковi положення або тарифи регулюють позначення вантажних мiсць вiдправником.

Стаття 20
Надання вантажу для перевезення i навантаження

     1. Порядок надання вантажу для перевезення регулюється приписами, чинними на станцiї вiдправлення.

     2. Навантаження є обов'язком залiзницi або вiдправника вiдповiдно до чинних на станцiї вiдправлення приписiв, якщо Єдинi правила не передбачають iнше або якщо в накладнiй немає посилання на спецiальну угоду мiж вiдправником i залiзницею.

     Якщо навантаження покладене на вiдправника, то вiн повинен дотримуватися обмежень завантаження. Якщо на лiнiях, що використовуються для перевезення, дiють рiзнi норми граничного завантаження вагона, то для всього маршруту застосовується найнижча з цих норм. Положення норм граничного завантаження повиннi оприлюднюватися у порядку, передбаченому для тарифiв. На вимогу вiдправника залiзниця повинна повiдомити йому норму граничного завантаження, якої необхiдно дотримуватися.

     3. Вiдправник вiдповiдає за всi наслiдки незадовiльно проведеного ним завантаження i, зокрема, повинен вiдшкодувати збитки або шкоду, заподiянi залiзницi внаслiдок цього. Проте до сплати витрат, спричинених виправленням незадовiльного завантаження, застосовується стаття 15. Тягар доведення незадовiльного завантаження покладається на залiзницю.

     4. Якщо тiльки Єдинi правила не передбачають iнше, вiдповiдно до мiжнародних тарифiв вантажi повиннi перевозитися у критих вагонах, вiдкритих вагонах, вiдкритих вагонах з опонами або у спецiально обладнаних вагонах. Якщо таких мiжнародних тарифiв немає або вони не мiстять положень з цього приводу, то на всьому маршрутi застосовуються приписи, чиннi на станцiї вiдправлення.

     5. Пломбування вагонiв регулюється приписами, чинними на станцiї вiдправлення.

     Вiдправник зазначає у накладнiй кiлькiсть i позначення пломб, якi вiн наклав на вагон.

Стаття 21
Перевiрка

     1. Залiзниця завжди має право перевiрити, чи вiдповiдає вантаж вiдомостям, внесеним до накладної вiдправником, i чи дотриманi положення щодо перевезення вантажiв, якi допускаються до перевезення за певних умов.

     2. Якщо перевiряється вмiст вантажу, то вiдправника або одержувача, залежно вiд того, чи вiдбувається перевiрка на станцiї вiдправлення або на станцiї призначення, слiд запросити бути присутнiм при перевiрцi. Якщо заiнтересована особа не з'явиться або якщо перевiрка вiдбувається у дорозi i якщо законами або нормами держави, в якiй вiдбувається перевiрка, не передбачено iнше, то при перевiрцi повиннi бути присутнi два свiдки, якi є стороннiми для залiзницi особами. Проте залiзниця не може перевiрити вмiст вантажу у дорозi, якщо це не продиктовано експлуатацiйними потребами або приписами митниць або iнших адмiнiстративних органiв.

     3. Результат перевiрки вiдомостей накладної заноситься до неї. Якщо перевiрку виконано на станцiї вiдправлення, то результат також вноситься до дублiката накладної, якщо цей дублiкат знаходиться у залiзницi.

     Якщо вантаж не вiдповiдає вiдомостям у накладнiй або не дотриманi положення щодо перевезення вантажiв, якi допускаються до перевезення за певних умов, то вантаж обтяжується витратами на перевiрку, якщо тiльки вони не були сплаченi вiдразу.

Стаття 22
Встановлення маси вантажу i числа мiсць

     1. Чиннi у кожнiй державi приписи визначають обставини, за яких залiзниця повинна визначати масу вантажу або кiлькiсть мiсць, а також фактичну власну вагу вагона.

     Залiзниця повинна вносити до накладної встановленi результати.

     2. Якщо зважування, виконане залiзницею пiсля укладення договору перевезення, показує рiзницю, то маса, визначена станцiєю вiдправлення, або, якщо станцiя вiдправлення не визначала маси, маса, оголошена вiдправником, є визначальною для розрахунку вартостi перевезення:

     a) якщо рiзниця явно викликана природними властивостями вантажу або атмосферним впливом; або

     b) якщо зважування виконано на вагонних вагах i результат вiдрiзняється не бiльш нiж на два вiдсотки вiд маси, визначеної станцiєю вiдправлення, або, якщо станцiя вiдправлення не визначала маси, вiд маси, оголошеної вiдправником.

Стаття 23
Завантаження понад норми

     1. Якщо станцiєю вiдправлення або промiжною станцiєю встановлено завантаження вагона понад норми, то надлишок вантажу може бути вивантажений з вагона, навiть якщо немає пiдстави для доплати. У вiдповiдному випадку необхiдно негайно запитати вказiвок вiдправника, а у разi змiни договору перевезення вiдповiдно до статтi 31 - одержувача стосовно надлишку вантажу.

     2. Незалежно вiд оплати доплат, передбачених у статтi 24, вартiсть перевезення надлишку вантажу обчислюється за пройдену вiдстань по ставках тарифу, що застосовується до основного вантажу. Якщо надлишок вантажу вивантажений, витрати за вивантаження визначаються тарифами залiзницi, що виконує це вивантаження.

     Якщо правомочна особа розпорядиться доставити надлишок вантажу на станцiю призначення основного вантажу або на iншу станцiю призначення або повернути його на станцiю вiдправлення, то надлишок вантажу вважається окремою вiдправкою.

Стаття 24
Доплати

     1. Незалежно вiд оплати рiзницi вартостi перевезення i вiдшкодування можливих збиткiв або шкоди, залiзниця може стягувати:

     a) доплату в розмiрi однiєї розрахункової одиницi за кожний кiлограм маси брутто всього вантажного мiсця:

     (i) у разi зазначення неправильної, неточної або неповної назви речовин i предметiв, що не допускаються до перевезення на пiдставi РIД;

     (ii) у разi зазначення неправильної, неточної або неповної назви речовин i предметiв, якi вiдповiдно до РIД допускаються до перевезення з дотриманням певних умов, або при недотриманнi цих умов;

     Додатковi положення можуть передбачати iншi методи розрахунку доплати, зокрема фiксованої доплати за порожнi приватнi вагони.

     b) доплату в розмiрi п'яти розрахункових одиниць за кожнi 100 кг завантаження понад норми, якщо вагон був завантажений вiдправником.

     2. Доплати обтяжують вантаж незалежно вiд мiсця, де були встановленi факти, що стали пiдставою для їх стягнення.

     3. Сума доплат i пiдстава для їх стягнення повиннi бути зазначенi в накладнiй.

     4. Додатковi положення визначають випадки, в яких не стягуються жоднi доплати.

Стаття 25
Документи для виконання адмiнiстративних формальностей. Митнi пломби

     1. Вiдправник повинен долучити до накладної документи, необхiднi для виконання перед видачею вантажу формальностей, якi вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами. Цi документи можуть стосуватися тiльки вантажiв, що обiймаються однiєю i тiєю самою накладною, якщо iнше не передбачено приписами митниць або iнших адмiнiстративних органiв або тарифiв.

     Проте, якщо цi документи не долученi до накладної або їх повинен надати одержувач, то вiдправник повинен зазначити в накладнiй станцiю, митну установу або установу iншого органу, де вiдповiднi документи будуть наданi в розпорядження залiзницi i де цi формальностi повиннi бути виконанi. Якщо вiдправник буде особисто присутнiй або буде представлений уповноваженою ним особою при виконаннi формальностей, якi вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами, то достатньо, якщо документи будуть наданi при виконаннi зазначених формальностей.

     2. Залiзниця не зобов'язана перевiряти, чи доданi документи є достатнiми i правильними.

     3. Вiдправник вiдповiдає перед залiзницею за будь-якi збитки або шкоду, заподiянi через вiдсутнiсть, недостатнiсть або неправильнiсть цих документiв, якщо в цьому не було вини залiзницi.

     У разi своєї вини залiзниця вiдповiдає за наслiдки, що виникли в результатi втрати, невикористання або неправильного використання документiв, зазначених у накладнiй i долучених до неї або переданих у розпорядження залiзницi. Проте можливе вiдшкодування не повинно перевищувати вiдшкодування за втрату вантажу.

     4. Вiдправник повинен дотримуватися приписiв митниць або iнших адмiнiстративних органiв щодо упакування i покриття вантажу опонами. Якщо вiдправник не упакував або не покрив вантаж опонами вiдповiдно до цих приписiв, то це може зробити залiзниця; витрати, що виникають у зв'язку з цим, обтяжують вантаж.

     5. Залiзниця може вiдмовитись вiд вiдправок, в яких пломби, накладенi митницями або iншими адмiнiстративними органами, пошкодженi або знаходяться у незадовiльному станi.

Стаття 26
Виконання адмiнiстративних формальностей

     1. У дорозi формальностi, якi вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами, виконуються залiзницею. Проте залiзниця може доручити цей обов'язок уповноваженiй нею особi.

     2. При виконаннi цих формальностей залiзниця вiдповiдає за свою вину або вину уповноваженої нею особи. Проте можливе вiдшкодування не повинно перевищувати вiдшкодування за втрату вантажу.

     3. Вiдправник вказiвкою в накладнiй або одержувач розпорядженням вiдповiдно до статтi 31 можуть вимагати:

     a) щоб вiн сам або уповноважена ним особа були присутнi при виконаннi цих формальностей для надання всiх потрiбних вiдомостей i роз'яснень;

     b) щоб вiн сам або уповноважена ним особа виконали цi формальностi у тiй мiрi, в якiй це дозволяють закони i норми держави, в якiй цi формальностi виконуються;

     c) щоб вiн сам або уповноважена ним особа, коли вони присутнi при виконаннi цих формальностей або виконують їх, сплатили мито та iншi витрати в тiй мiрi, в якiй таку сплату дозволяють закони i норми держави, в якiй цi формальностi виконуються.

     Нi вiдправник, нi одержувач, що має право розпорядження, нi уповноважена ними особа не можуть заволодiти вантажем.

     4. Якщо вiдправник для виконання формальностей визначив станцiю, на якiй чиннi приписи не дозволяють виконання цих формальностей, або якщо вiн визначив для цього iнший спосiб дiї, який не може бути виконаний, то залiзниця дiє так, як вона вважає за найвигiднiше для правомочної особи, i повiдомляє вiдправника про вжитi заходи.

     Якщо вiдправник вiдмiткою в накладнiй зобов'язався оплатити витрати, що включають мито, залiзниця на свiй вибiр може виконати митнi формальностi або в дорозi, або на станцiї призначення.

     5. З дотриманням винятку, передбаченого у другому абзацi параграфа 4 одержувач може виконати митнi формальностi на станцiї призначення, якщо на цiй станцiї є митна установа i накладною вимагається очистка вiд митних формальностей на станцiї призначення, або за вiдсутностi такої вимоги, якщо вантаж прибуває пiд митним контролем. Одержувач може також виконати цi формальностi на станцiї призначення, на якiй немає митної установи, якщо це допускають закони i норми держави або якщо попередньо отримано дозволи залiзницi i митницi. Для виконання одного з цих правил необхiдна попередня оплата витрат, якi обтяжують вантаж.

     Проте залiзниця може дiяти вiдповiдно до параграфа 4, якщо одержувач не забрав накладну протягом термiну, передбаченого чинними на станцiї призначення приписами.

Стаття 27
Термiни доставки

     1. Термiни доставки встановлюються або угодами мiж залiзницями, що беруть участь у перевезеннi, або мiжнародними тарифами, що застосовуються вiд станцiї вiдправлення до станцiї призначення. Для певних спецiальних перевезень i на певних маршрутах цi термiни можуть також встановлюватися на пiдставi планiв перевезення, що застосовуються мiж заiнтересованими залiзницями. У цьому разi вони повиннi бути включенi до мiжнародних тарифiв або спецiальних угод, якi у разi необхiдностi можуть передбачати вiдхилення вiд нижченаведених параграфiв 3-9.

     Всi цi термiни у жодному випадку не можуть перевищувати термiнiв, що випливають з наведених нижче параграфiв.

     2. За вiдсутностi визначених термiнiв доставки, передбачених у параграфi 1, з дотриманням наступних параграфiв максимальними термiнами доставки є:

     a) для вагонних вiдправок:

     термiн вiдправлення 12 годин;

     термiн перевезення вантажу на кожнi 400 км маршруту 24 години;

     b) для дрiбних вiдправок:

     термiн вiдправлення 24 години;

     термiн перевезення вантажу на кожнi 200 км маршруту 24 години;

     Всi вiдстанi вiдносяться до вiдстаней в кiлометрах, якi мiстяться у тарифах.

     3. Термiн вiдправлення обчислюється тiльки один раз, незалежно вiд числа залiзниць, що беруть участь у перевезеннi. Термiн перевезення обчислюється на загальну вiдстань мiж станцiєю вiдправлення i станцiєю призначення.

     4. Залiзниця може встановлювати додатковi термiни доставки визначеної тривалостi для таких випадкiв:

     a) для вiдправок, що надаються до перевезення або видаються поза станцiєю;

     b) для вiдправок, що перевозяться:

     (i) лiнiями з рiзною шириною колiї;

     (ii) морськими або внутрiшнiми водними шляхами;

     (iii) автомобiльними шляхами, якщо немає залiзничного сполучення;

     c) для вiдправок, до яких застосовуються зниженi ставки вартостi перевезення вiдповiдно до спецiальних або виняткових внутрiшнiх тарифiв;

     d) у надзвичайних обставинах, якi призводять до незвичного збiльшення перевезень або до незвичних експлуатацiйних ускладнень.

     5. Додатковi термiни, передбаченi у пунктах a)-c) параграфа 4, повиннi бути наведенi у тарифах або приписах, оприлюднених належним чином у кожнiй державi.

     Термiни, передбаченi в пунктi d) параграфа 4, повиннi бути опублiкованi i не можуть набути чинностi до їхнього опублiкування.

     6. Перебiг термiну доставки починається опiвночi, що наступає пiсля прийому вантажу для перевезення.

     7. Якщо немає вини залiзницi, термiн доставки продовжується на час затримки, що сталася внаслiдок:

     a) перевiрки вiдповiдно до статтi 21 i параграфа 1 статтi 22, в ходi якої виявленi вiдхилення вiд вiдомостей, наведених у накладнiй;

     b) виконання формальностей, якi вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами;

     c) змiни договору перевезення вiдповiдно до статтi 30 або 31;

     d) спецiальних заходiв з догляду, який повинен надаватися вантажу;

     e) перевантаження вантажу або виправлення незадовiльного завантаження вантажу вiдправником;

     f) будь-якої перерви в сполученнi, що тимчасово робить неможливим початок або продовження перевезення.

     Причина i тривалiсть такого продовження зазначається у накладнiй. У вiдповiдних випадках цi продовження можуть бути доказанi в iнший спосiб.

     8. Перебiг термiну доставки призупиняється в недiлю i у встановленi законом святковi днi. Вiн призупиняється по суботах, якщо чиннi в державi приписи передбачають у цi днi призупинення термiнiв доставки для внутрiшнього залiзничного сполучення.

     9. Якщо термiн доставки повинен закiнчитися пiсля закiнчення робочих годин станцiї призначення, то цей термiн закiнчується через двi години пiсля наступного початку роботи станцiї.

     10. Термiн доставки вважається дотриманим, якщо до його закiнчення:

     a) одержувач поiнформований про прибуття вантажу i вантаж готовий для передачi у розпорядження одержувача, коли йдеться про вiдправки, якi повиннi бути виданi на станцiї i про прибуття яких слiд повiдомляти одержувача;

     b) вантаж готовий для передачi у розпорядження одержувача, коли йдеться про вiдправки, якi повиннi бути виданi на станцiї i про прибуття яких не слiд повiдомляти одержувача;

     c) вантаж переданий у розпорядження одержувача, коли йдеться про вiдправки, якi повиннi бути виданi за межами станцiї.

Стаття 28
Видача

     1. Залiзниця повинна вручити накладну i видати вантаж одержувачу на станцiї призначення пiсля отримання вiд одержувача квитанцiї i оплати ним покладених на нього залiзницею витрат.

     Прийняття накладної зобов'язує одержувача оплатити залiзницi покладенi на нього витрати.

     2. Прирiвнюються до видачi вантажу одержувачу, якщо виконуються вiдповiдно до чинних на станцiї призначення приписiв:

     a) передача вантажу митницi або податковiй установi до їхнiх примiщень або складiв, якщо останнi не знаходяться пiд наглядом залiзницi;

     b) передача вантажу на склад залiзницi, експедитора або на склад громадського користування.

     3. Чиннi на станцiї призначення приписи або угоди з одержувачем визначають, чи має залiзниця право або обов'язок доставляти вантаж одержувачу за межi станцiї призначення, тобто на пiд'їзнi колiї, до помешкання одержувача або на склад залiзницi. Якщо залiзниця доставляє вантаж або забезпечує його доставку на пiд'їзнi колiї одержувача, до його помешкання або на склад, то вантаж вважається виданим вiд моменту цiєї доставки. Якщо мiж залiзницею i користувачем пiд'їзних колiй немає угоди про iнше, то дiї, якi викопує залiзниця за рахунок i пiд керiвництвом цього користувача, не охоплюються договором перевезення.

     4. Пiсля прибуття вантажу на станцiю призначення одержувач може вимагати вiд залiзницi вручення йому накладної i видачi вантажу.

     Якщо встановлено втрату вантажу або вантаж не прибув до закiнчення термiну, передбаченого в параграфi 1 статтi 39, одержувач може вiд свого власного iменi обстоювати перед залiзницею свої права, що виникають з договору перевезення.

     5. Правомочна особа може вiдмовлятися вiд прийому вантажу навiть пiсля отримання накладної i сплати витрат доти, доки не буде задоволена вимога цiєї особи про встановлення збиткiв або шкоди, про наявнiсть яких ця особа стверджує.

     6. У всьому iншому видача вантажу здiйснюється вiдповiдно до приписiв, чинних на станцiї призначення.

Стаття 29
Вирiвнювання стягнень

     1. Якщо тариф застосований неправильно або при розрахунку чи стягненнi плат припущена помилка, то недоплати повиннi бути сплаченi, а переплати поверненi.

     Недоплата сплачується, а переплата повертається, якщо рiзниця перевищує 8 розрахункових одиниць для однiєї накладної. Повернення здiйснюється у безсуперечному порядку.

     2. Якщо одержувач не забрав накладну, недоплаченi суми сплачує залiзницi вiдправник. Якщо одержувач забрав накладну або договiр перевезення було змiнено вiдповiдно до статтi 31, вiдправник зобов'язаний доплатити тiльки по тих витратах, якi вiн зобов'язувався сплатити згiдно зi зробленими ним записами у накладнiй. Решту недоплати зобов'язаний сплатити одержувач.

     3. На суми, заборгованi вiдповiдно до цiєї статтi, нараховуються проценти у розмiрi п'яти вiдсоткiв рiчних вiд дня отримання вимоги про сплату або вiд дня подання претензiї, передбаченої статтею 53, або, якщо не було нi вимоги про сплату, нi подання претензiї, - вiд дня пред'явлення позову.

     Якщо правомочна особа не надасть залiзницi протягом належного встановленого для неї термiну пiдтверджувальнi документи, необхiднi для остаточного врегулювання претензiї, нарахування вiдсоткiв припиняється вiд закiнчення цього встановленого термiну i до фактичної передачi таких документiв.

Роздiл III
Змiна договору перевезення

Стаття 30
Змiна договору вiдправником

     1. Вiдправник шляхом додаткових розпоряджень може змiнити договiр перевезення, вимагаючи:

     a) вилучення вантажу зi станцiї вiдправлення;

     b) затримання вантажу в дорозi;

     c) вiдстрочення видачi вантажу;

     d) видачi вантажу не одержувачу, а iншiй особi, зазначенiй у накладнiй;

     e) видачi вантажу на iншiй станцiї, нiж станцiя призначення, зазначена в накладнiй;

     f) повернення вантажу на станцiю вiдправлення;

     g) обтяження вантажу накладною платою;

     h) збiльшення, зменшення або вiдмiни накладної плати;

     i) прийняття на свiй рахунок витрат за неоплачену наперед вiдправку або додаткового прийняття на себе оплати витрат вiдповiдно до параграфа 2 статтi 15.

     Тарифи залiзницi вiдправлення можуть передбачати недопустимiсть розпоряджень, зазначених у пунктах g)-i).

     Додатковi положення або мiжнароднi тарифи, чиннi у вiдносинах мiж залiзницями, що беруть участь у перевезеннi, можуть допускати розпорядження, не зазначенi вище.

     У жодному разi розпорядження не повиннi спричинити подiлу вiдправки.

     2. Такi розпорядження повиннi бути складенi у виглядi заяви у формi, встановленiй залiзницею.

     Ця заява повинна бути також внесена i пiдписана вiдправником у дублiкатi накладної, який повинен бути пред'явлений залiзницi. Пiдпис може мати друковану форму або бути замiнений штемпелем вiдправника.

     Будь-яке розпорядження, видане в iншiй формi, нiж передбачена, є недiйсним.

     3. Якщо залiзниця виконує розпорядження вiдправника, не вимагаючи подання дублiката, у той час, як його передано одержувачу, то вона вiдповiдає перед одержувачем за збитки або шкоду, завданi цим. Проте можливе вiдшкодування не повинно перевищувати суми, передбаченої у разi втрати вантажу.

     4. Право вiдправника змiнювати договiр перевезення втрачається, навiть якщо в нього знаходиться дублiкат накладної, у тих випадках, коли одержувач:

     a) забрав накладну;

     b) прийняв вантаж;

     c) скористався своїми правами вiдповiдно до параграфа 4 статтi 28;

     d) має право вiдповiдно до статтi 31 вiддавати розпорядження, як тiльки вiдправка увiйшла на митну територiю країни призначення.

     З цього моменту залiзниця повинна дотримуватися розпоряджень i вказiвок одержувача.

Стаття 31
Змiна договору одержувачем

     1. Якщо вiдправник не взяв на себе оплату пов'язаних iз перевезенням витрат у державi призначення i не внiс до накладної запис "Одержувач не правомочний давати додатковi розпорядження", то одержувач може шляхом додаткових розпоряджень змiнити договiр перевезення, вимагаючи:

     a) зупинки вантажу в дорозi;

     b) вiдстрочення видачi вантажу;

     c) видачi вантажу в країнi призначення не одержувачу, а iншiй особi, зазначенiй у накладнiй;

     d) видачi вантажу в країнi призначення на iншiй станцiї, нiж станцiя призначення, зазначена в накладнiй, якщо мiжнароднi тарифи не мiстять iнших положень;

     e) виконання формальностей, якi вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами, вiдповiдно до параграфа 3 статтi 26.

     Додатковi положення або мiжнароднi тарифи, чиннi у вiдносинах мiж залiзницями, що беруть участь у перевезеннi, можуть допускати розпорядження, не зазначенi вище.

     У жодному разi розпорядження не повиннi спричинити подiлу вiдправки.

     Розпорядження одержувача пiдлягають виконанню лише пiсля того, як вiдправка увiйшла на митну територiю країни призначення.

     2. Такi розпорядження повиннi бути складенi у виглядi заяви у формi, встановленiй залiзницею.

     Будь-яке розпорядження, видане в iншiй формi, нiж передбачена, є недiйсним.

     3. Право одержувача змiнювати договiр перевезення втрачається у тих випадках, коли вiн:

     a) забрав накладну;

     b) прийняв вантаж;

     c) скористався своїми правами вiдповiдно до параграфа 4 статтi 28;

     d) визначив вiдповiдно до пункту c) параграфа 1 особу, яка забрала накладну, прийняла вантаж або скористалася своїми правами вiдповiдно до параграфа 4 статтi 28.

     4. Якщо одержувач вiддав розпорядження про видачу вантажу iншiй особi, то ця особа не має права змiнювати договiр перевезення.

Стаття 32
Виконання додаткових розпоряджень

     1. Залiзниця не може нi вiдмовитися вiд виконання розпоряджень, вiдданих вiдповiдно до статей 30 або 31, нi вiдкласти їхнє виконання, крiм випадкiв, коли:

     a) їхнє виконання є вже неможливим у момент їх надходження на станцiю, яка повинна їх виконати;

     b) їхнє виконання порушило б нормальну експлуатацiйну роботу;

     c) змiна станцiї призначення суперечить законам i нормам держави, зокрема приписам митниць або iнших адмiнiстративних органiв;

     d) при змiнi станцiї призначення вартiсть вантажу за оцiнкою залiзницi не покриває всiх витрат, що обтяжили б вантаж при його доставцi до нової станцiї призначення, якщо тiльки цi витрати не оплаченi або їхня оплата не гарантована негайно.

     Особа, що вiддала розпорядження, повинна бути якнайшвидше поiнформована про перешкоди для виконання цих розпоряджень.

     Якщо залiзниця не могла передбачити цих перешкод, то особа, яка вiддала розпорядження, вiдповiдає за всi наслiдки, що виникають з початком їх виконання залiзницею.

     2. Витрати, пов'язанi з виконанням розпорядження, за винятком тих, що виникли з вини залiзницi, повиннi бути оплаченi вiдповiдно до статтi 15.

     3. Iз дотриманням положень параграфа 1 залiзниця вiдповiдає у разi її вини за наслiдки невиконання або неналежного виконання розпорядження. Проте можливе вiдшкодування не повинно перевищувати суми, передбаченої у разi втрати вантажу.

Стаття 33
Перешкода для перевезення

     1. У разi наявностi перешкоди для перевезення залiзниця вирiшує, чи вигiднiше у звичайному порядку продовжити перевезення вантажу зi змiною маршруту, чи в iнтересах вiдправника належить запитати його вказiвок, повiдомивши вiдправнику всю потрiбну iнформацiю, яка є у розпорядженнi залiзницi.

     Якщо немає вини залiзницi, вона може стягнути вартiсть перевезення за фактично пройдений маршрут i керуватися термiнами доставки, що вiдповiдають цьому маршруту.

     2. Якщо подальше перевезення вантажу неможливе, залiзниця запитує вказiвок вiдправника. Залiзниця не зобов'язана запитувати таких вказiвок у разi наявностi тимчасової перешкоди внаслiдок заходiв, вжитих вiдповiдно до параграфа 4 статтi 3.

     3. Вiдправник може вносити до накладної вказiвки на випадок виникнення перешкоди для перевезення.

     Якщо за оцiнкою залiзницi цi вказiвки не можуть бути виконанi, вона запитує нових вказiвок.

     4. Якщо вказiвки вiдправника змiнюють одержувача або станцiю призначення або вони даються станцiї, на якiй знаходиться вантаж, вiдправник повинен внести свої вказiвки до дублiката накладної i представити його залiзницi.

     5. Якщо залiзниця дотримується вказiвок вiдправника, не вимагаючи представлення дублiката, i якщо вiдправник передав дублiкат одержувачу, то залiзниця вiдповiдає перед одержувачем за спричиненi з цього приводу збитки або шкоду. Проте можливе вiдшкодування не повинно перевищувати суми, передбаченої у разi втрати вантажу.

     6. Якщо пiсля одержання повiдомлення про перешкоду для перевезення вiдправник не дає протягом розумного термiну можливих до виконання вказiвок, залiзниця дiє вiдповiдно до приписiв про перешкоди для видачi вантажу, чинних на мiсцi затримки вантажу.

     Якщо вантаж був проданий, виручку вiд продажу за вiдрахуванням плат, що обтяжують вантаж, належить надати в розпорядження вiдправника. Якщо виручка менша за цi витрати, вiдправник повинен сплатити рiзницю.

     7. Якщо перешкода для перевезення усунена до надходження вказiвок вiдправника, вантаж повинен бути направлений на станцiю призначення без очiкування вказiвок. Вiдправника належить сповiстити про це якнайшвидше.

     8. Якщо перешкода для перевезення виникла пiсля того, як одержувач змiнив договiр перевезення вiдповiдно до статтi 31, залiзниця повинна сповiстити цього одержувача. Положення параграфiв 1, 2, 6, 7 i 9 застосовуються за аналогiєю.

     9. Якщо немає вини залiзницi, то у разi наявностi перешкоди для перевезення вона може стягувати плату за простiй вагона.

     10. Для перевезень, що виконуються вiдповiдно до статтi 33, застосовуються положення статтi 32.

Стаття 34
Перешкода для видачi вантажу

     1. У разi наявностi перешкоди для видачi вантажу залiзниця повинна негайно повiдомити про це вiдправника, запитуючи його вказiвок.

     2. Якщо перешкода для видачi вантажу усунена до одержання станцiєю призначення вказiвок вiдправника, вантаж повинен бути виданий одержувачу. Вiдправника належить негайно поiнформувати про це.

     3. Якщо одержувач вiдмовляється вiд прийняття вантажу, вiдправник має право давати вказiвки, навiть якщо вiн не може пред'явити дублiкат накладної.

     4. Вiдправник може вказiвкою в накладнiй також вимагати, щоб у разi наявностi перешкоди для видачi вантаж був йому негайно вiдправлений назад у звичайному порядку. В iншому випадку необхiдна його чiтко виражена згода.

     5. У випадках, не передбачених вищенаведеним, залiзниця, вiдповiдальна за видачу вантажу, дiє вiдповiдно до чинних у мiсцi видачi положень.

     Якщо вантаж був проданий, то виручку вiд продажу за вiдрахуванням плат, що обтяжують вантаж, належить надати в розпорядження вiдправника. Якщо виручка менша за цi витрати, вiдправник повинен заплатити рiзницю.

     6. Якщо перешкода для видачi вантажу виникла пiсля того, як одержувач змiнив договiр перевезення вiдповiдно до статтi 31, залiзниця повинна сповiстити цього одержувача. Положення параграфiв 1, 2 i 6 застосовуються за аналогiєю.

     7. Для перевезень, що виконуються вiдповiдно до статтi 34, застосовуються положення статтi 32.

Роздiл IV
Вiдповiдальнiсть

Стаття 35
Колективна вiдповiдальнiсть залiзниць

     1. Залiзниця, що прийняла для перевезення вантаж iз накладною, вiдповiдає за виконання перевезення на всьому маршрутi до видачi.

     2. Кожна наступна залiзниця самим прийняттям вантажу з накладною стає стороною договору перевезення вiдповiдно до умов цього документа i приймає зобов'язання, якi з нього випливають, не порушуючи положень параграфа 3 статтi 55, що стосуються залiзницi призначення.

Стаття 36
Межi вiдповiдальностi

     1. Залiзниця вiдповiдає за збитки або шкоду, заподiянi внаслiдок повної або часткової втрати або пошкодження вантажу вiд моменту прийому для перевезення до моменту видачi, а також за збитки або шкоду, заподiянi внаслiдок прострочення доставки.

     2. Залiзниця звiльняється вiд цiєї вiдповiдальностi, якщо втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з вини правомочної особи, у зв'язку з розпорядженням правомочної особи, що не було спричинене виною залiзницi, а також у зв'язку з власними дефектами вантажу (внутрiшнє псування, природнiй убуток тощо) або обставинами, яких залiзниця не могла уникнути i наслiдкам яких не могла запобiгти.

     3. Залiзниця звiльняється вiд цiєї вiдповiдальностi, якщо втрата або пошкодження виникають у зв'язку з особливим ризиком, властивим однiй або кiльком таким обставинам:

     a) перевезенню, що здiйснюється у вiдкритому вагонi на пiдставi вiдповiдних положень або на пiдставi угоди мiж залiзницею i вiдправником, на яку є посилання в накладнiй;

     b) вiдсутностi або незадовiльному стану упакування вантажiв, якi за своїми природними властивостями пiддаються втратi або пошкодженню за вiдсутностi упакування або при його поганому станi;

     c) навантаженню, виконаному вiдправником або розвантаженню, виконаному одержувачем на пiдставi вiдповiдних положень або на пiдставi угоди мiж залiзницею i вiдправником, на яку є посилання в накладнiй, або на пiдставi угоди мiж залiзницею i одержувачем;

     d) незадовiльному навантаженню, виконаному вiдправником на пiдставi вiдповiдних положень або на пiдставi угоди мiж залiзницею i вiдправником, на яку є посилання в накладнiй;

     e) виконанню вiдправником, одержувачем або уповноваженою ними особою формальностей, що вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами.

     f) природним властивостям деяких вантажiв, внаслiдок яких вони схильнi пiддаватися повнiй або частковiй втратi або пошкодженню, зокрема в результатi поломки, iржавiння, внутрiшнього i самовiльного псування, усихання, утрушування;

     g) неправильному, неточному або неповному найменуванню предметiв, якi не допускаються до перевезення або якi допускаються тiльки з дотриманням певних умов, або невиконанню вiдправником передбачених заходiв безпеки для предметiв, що допускаються до перевезення з дотриманням особливих умов;

     h) перевезенню живих тварин;

     i) перевезенню, яке на пiдставi вiдповiдних положень або на пiдставi угоди мiж залiзницею i вiдправником, на яку є посилання в накладнiй, повинно здiйснюватися у супроводi провiдника, якщо втрата або пошкодження виникли внаслiдок небезпеки, якiй повинен був запобiгти провiдник.

Стаття 37
Тягар доведення

     1. Доведення того, що втрата, пошкодження або прострочення доставки спричиненi однiєю з визначених у параграфi 2 статтi 36 причин, покладається на залiзницю.

     2. Якщо залiзниця встановлює, що з огляду на обставини конкретного випадку втрата або пошкодження могли виникнути через один або декiлька визначених у параграфi 3 статтi 36 особливих ризикiв, то вважається, що саме так i було. Проте правомочна особа зберiгає за собою право довести, що втрата або пошкодження не виникли цiлком або частково в результатi одного з цих ризикiв.

     Ця презумпцiя не застосовується у випадку, передбаченому в пунктi a) параграфа 3 статтi 36, якщо має мiсце втрата у ненормально великих розмiрах або втрата цiлих мiсць вантажу.

Стаття 38
Презумпцiя у разi перевiдправлення

     1. Якщо вантаж, наданий для перевезення вiдповiдно до Єдиних правил, перевiдправлений згiдно з цими ж Правилами i якщо пiсля перевiдправлення встановлюється часткова втрата або пошкодження, то вважається, що часткова втрата або пошкодження сталися пiд час дiї останнього договору перевезення, якщо вантаж залишався пiд наглядом залiзницi i був перевiдправлений у такому станi, в якому вiн прибув на станцiю перевiдправлення.

     2. Ця презумпцiя застосовується також тодi, коли договiр перевезення, що дiяв до перевiдправлення, не пiдпадав пiд дiю Єдиних правил, якщо цi Правила можна було застосувати для прямого перевезення вiд початкової станцiї вiдправлення до кiнцевої станцiї призначення.

     Також ця презумпцiя застосовується тодi, коли договiр перевезення, що дiяв до перевiдправлення, був укладений на пiдставi подiбної мiжнародної угоди про прямi мiжнароднi залiзничнi перевезення i ця угода мiстить таку ж юридичну презумпцiю на користь вантажiв, вiдправлених вiдповiдно до Єдиних правил.

Стаття 39
Презумпцiя втрати вантажу

     1. Правомочна особа може без надання подальших доказiв вважати вантаж втраченим, якщо його не видано або не надано в розпорядження одержувача протягом тридцяти днiв пiсля закiнчення термiну доставки.

     2. При одержаннi вiдшкодування за втрачений вантаж правомочна особа може письмово поставити вимогу вiдносно того, щоб вона була негайно поiнформована у разi вiднайдення вантажу протягом одного року вiд моменту виплати вiдшкодування. Залiзниця видає письмове пiдтвердження такої вимоги.

     3. Протягом тридцяти днiв пiсля одержання такого повiдомлення правомочна особа може вимагати, щоб вантаж був виданий їй на будь-якiй зi станцiй маршруту. У такому разi ця особа повинна сплатити витрати за перевезення вантажу вiд станцiї вiдправлення до станцiї, де має вiдбутися видача, i повернути отримане вiдшкодування за вiдрахуванням будь-яких включених зборiв. Проте ця особа зберiгає свої права на вiдшкодування за прострочення доставки вiдповiдно до статей 43 i 46.

     4. За вiдсутностi вимоги, передбаченої у параграфi 2, або вказiвок протягом термiну, визначеного у параграфi 3, або у разi, коли вантаж виявлений пiсля закiнчення одного року вiд виплати вiдшкодування, залiзниця розпоряджається вантажем вiдповiдно до законiв i норм держави, що має юрисдикцiю над нею.

Стаття 40
Вiдшкодування у разi втрати

     1. У разi повної або часткової втрати вантажу з тим, щоб виключити iншi вiдшкодування, залiзниця повинна виплатити компенсацiю, розраховану за бiржовою цiною, або, за вiдсутностi такої цiни, за ринковою цiною, або, за вiдсутностi однiєї i другої цiни, за споживчою вартiстю вантажiв подiбного роду i гатунку на день i в мiсцi, в якому вантаж прийнятий для перевезення.

     2. Вiдшкодування не повинно перевищувати 17 розрахункових одиниць за кожний вiдсутнiй кiлограм маси брутто.

     3. Крiм того, залiзниця повинна вiдшкодувати вартiсть перевезення, мито та iншi суми, витраченi в зв'язку з перевезенням втраченого вантажу.

Стаття 41
Вiдповiдальнiсть у разi убутку в дорозi

     1. По вiдношенню до вантажiв, якi внаслiдок своїх природних властивостей допускають, як правило, природнiй убуток пiд час перевезення, залiзниця вiдповiдає, незалежно вiд пройденої вантажем вiдстанi, лише за ту частину убутку, яка перевищує нижченаведенi норми:

     a) два вiдсотки вiд маси рiдких або зданих для перевезення у вологому станi вантажiв;

     b) один вiдсоток вiд маси сухих вантажiв.

     2. Обмеження вiдповiдальностi, передбачене в параграфi 1, не може застосовуватися, якщо за обставинами цього випадку доведено, що зменшення маси не є наслiдком причин, якi обгрунтовують допустимi норми.

     3. Якщо декiлька мiсць вантажу перевозяться за однiєю накладною, то убуток у дорозi обчислюється для кожного мiсця, якщо його маса при вiдправленнi окремо зазначена в накладнiй або може бути встановлена в iнший спосiб.

     4. У разi повної втрати вантажу або втрати мiсць вантажу при розрахунку вiдшкодування не застосовується жодне вiдрахування на убуток у дорозi.

     5. Положення цiєї статтi не порушують положень статей 36 i 37.

Стаття 42
Вiдшкодування у разi пошкодження

     1. У разi пошкодження вантажу з тим, щоб виключити iншi вiдшкодування, залiзниця повинна виплатити компенсацiю, еквiвалентну зниженню вартостi вантажу. Її розмiр розраховується iз застосуванням до вартостi вантажу, визначеної вiдповiдно до статтi 40, вiдсоткового розмiру зниження вартостi вантажу, встановленого в мiсцi призначення.

     2. Вiдшкодування не може перевищувати:

     a) якщо весь вантаж зазнав зменшення вартостi в результатi пошкодження - суми, яку належало б заплатити у разi втрати всього вантажу,

     b) якщо тiльки частина вантажу зазнала зменшення вартостi в результатi пошкодження - суми, яку належало б заплатити у разi втрати частини, що зазнала зменшення вартостi.

     3. Крiм того, залiзниця повинна повернути у визначенiй у параграфi 1 пропорцiї витрати, передбаченi у параграфi 3 статтi 40.

Стаття 43
Вiдшкодування у разi прострочення доставки

     1. Якщо збитки або шкода, включаючи пошкодження вантажу, спричиненi простроченням доставки, залiзниця повинна виплатити вiдшкодування, сума якого не може перевищувати чотирикратного розмiру вартостi перевезення.

     2. У разi повної втрати вантажу вiдшкодування, передбачене в параграфi 1, не може долучатися до вiдшкодування, передбаченого у статтi 40.

     3. У разi часткової втрати вантажу компенсацiя, передбачена в параграфi 1, не може перевищувати потрiйного розмiру вартостi перевезення невтраченої частини вантажу.

     4. У разi пошкодження вантажу, що не є наслiдком прострочення доставки, вiдшкодування, передбачене в параграфi 1, у разi необхiдностi долучається до вiдшкодування, передбаченого у статтi 42.

     5. У жодному разi вiдшкодування, передбачене в параграфi 1, разом з вiдшкодуваннями, передбаченими в статтях 40 i 42, не повиннi в сумi перевищувати вiдшкодування, яке належало б заплатити у разi повної втрати вантажу.

     6. Залiзниця може передбачити в мiжнародних тарифах або спецiальних угодах iншi способи вiдшкодування, нiж передбаченi в параграфi 1, якщо вiдповiдно до параграфа 1 статтi 27 термiн доставки був встановлений на пiдставi планiв перевезення.

     Якщо у цьому разi термiни доставки, передбаченi в параграфi 2 статтi 27, будуть перевищенi, то правомочна особа може вимагати або вiдшкодування, передбачене у параграфi 1 цiєї статтi, або вiдшкодування, встановлене в мiжнародних тарифах або спецiальних угодах.

Стаття 44
Втрата права обмеження вiдповiдальностi

     Обмеження вiдповiдальностi, передбаченi у статтях 25, 26, 30, 32, 33, 40, 42, 43, 45 i 46, не застосовуються, якщо доведено, що збитки або шкода виникли внаслiдок дiї або бездiяльностi з боку залiзницi з намiром завдати такi збитки або шкоду або через недбалiсть iз усвiдомленням того, що такi збитки або шкода можуть бути заподiянi.

Стаття 45
Обмеження вiдшкодування певними тарифами

     Якщо залiзниця спецiальними або винятковими тарифами, що мiстять знижки вартостi перевезення, обчисленої за звичайними тарифами, визнає особливi умови перевезення, то вона може обмежити вiдшкодування, належне правомочнiй особi у разi прострочення доставки настiльки, наскiльки таке обмеження передбачено тарифом.

     Якщо цi особливi умови перевезення застосовуються тiльки на частинi маршруту, то на це обмеження можна посилатися тiльки тодi, коли факт, що обгрунтовує вiдшкодування, мав мiсце на цiй частинi маршруту.

Стаття 46
Вiдшкодування у разi оголошення заiнтересованостi в доставцi

     Якщо оголошена заiнтересованiсть у доставцi, то крiм вiдшкодувань, передбачених у статтях 40, 42, 43 i 45, можна також вимагати вiдшкодування iнших доведених збиткiв i шкоди у розмiрi не бiльше оголошеної суми заiнтересованостi в доставцi.

Стаття 47
Перерахунок i проценти на компенсацiю

     1. Якщо для розрахунку вiдшкодування потрiбно конвертувати суми, вираженi в iноземнiй валютi, то перерахунок здiйснюється за курсом дня i мiсця сплати вiдшкодування.

     2. Правомочна особа може вимагати нарахування процентiв на вiдшкодування в розмiрi п'яти вiдсоткiв рiчних, починаючи вiд дня подання претензiї вiдповiдно до статтi 53 або, якщо претензiя не була заявлена, вiд дня пред'явлення позову.

     3. Проценти нараховуються лише тодi, коли компенсацiя перевищує 8 розрахункових одиниць на кожну накладну.

     4. Якщо правомочна особа протягом визначеного їй вiдповiдного термiну не надає залiзницi пiдтверджувальнi документи, необхiднi для остаточного врегулювання претензiї, то нарахування процентiв припиняється вiд закiнчення цього встановленого термiну до фактичної передачi таких документiв.

Стаття 48
Вiдповiдальнiсть у залiзнично-морському сполученнi

     1. При залiзнично-морських перевезеннях лiнiями i шляхами, зазначеними у параграфi 2 статтi 2 Конвенцiї, кожна держава може, вимагаючи внесення вiдповiдного запису до списку лiнiй i шляхiв, що пiдпорядковуються Єдиним правилам, доповнити пiдстави для звiльнення вiд вiдповiдальностi згiдно зi статтею 36 сукупнiстю нижченаведених причин.

     Перевiзник може посилатися на цi причини тiльки в тому разi, якщо вiн доведе, що втрата, пошкодження або прострочення доставки вантажу сталися пiд час перевезення морем вiд моменту навантаження на борт судна до розвантаження iз судна.

     Причинами звiльнення вiд вiдповiдальностi є:

     a) дiї, недбалiсть або недогляд капiтана, команди судна, лоцмана або працiвникiв перевiзника при навiгацiї або управлiннi судном;

     b) непридатнiсть судна до мореплавства, якщо перевiзник доведе, що вона не є наслiдком недостатньої дбайливостi з його боку про утримання судна придатним до мореплавства, про спорядження належною командою, обладнанням i запасами, або також про забезпечення придатностi i безпечностi всiх призначених для завантаження частин судна для прийому, перевезення i збереження вантажу;

     c) пожежа, якщо перевiзник доведе, що вона не сталася внаслiдок його дiї або з його вини, а також не внаслiдок дiї або з вини капiтана, команди судна, лоцмана або працiвникiв перевiзника;

     d) ризики, небезпеки або нещаснi випадки на морi та в iнших судноплавних водах;

     e) порятунок або спроба порятунку життя або майна на морi;

     f) завантаження на палубi судна, якщо вантаж завантажений на палубу за згодою вiдправника, вираженою в накладнiй, i вантаж не перевозиться у вагонi.

     Вищенаведенi причини звiльнення вiд вiдповiдальностi не скасовують i жодним чином не обмежують загальнi зобов'язання перевiзника, особливо його обов'язок дбати належним чином про утримання судна придатним до мореплавства, про спорядження належною командою, обладнанням i запасами або також про забезпечення придатностi i безпечностi всiх призначених для завантаження частин судна для прийому, перевезення i збереження вантажу.

     Навiть якщо перевiзник посилається на вищеназванi причини для обгрунтування звiльнення вiд вiдповiдальностi, вiн, однак, несе вiдповiдальнiсть, якщо правомочна особа доведе, що втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з такої вини перевiзника, капiтана, команди судна, лоцмана або працiвникiв перевiзника, яка не передбачена в пунктi a).

     2. Якщо один i той самий морський маршрут обслуговується кiлькома пiдприємствами, включеними до списку, згаданого у статтях 3 i 10 Конвенцiї, режим вiдповiдальностi, що застосовується для цього маршруту, має бути однаковим для всiх цих пiдприємств.

     Крiм того, якщо цi пiдприємства включенi до списку за бажанням кiлькох держав, то необхiдна попередня угода мiж цими державами про прийняття такого режиму.

     3. Заходи, вжитi вiдповiдно до цiєї статтi, повиннi бути доведенi до вiдома Центрального бюро. Вони набувають чинностi через тридцять днiв вiд дня направлення Центральним бюро повiдомлення про них iншим державам.

     Цi заходи не поширюються на вантажi, що вже знаходяться в дорозi.

Стаття 49
Вiдповiдальнiсть у разi ядерної аварiї

     Залiзниця звiльняється вiд вiдповiдальностi, що покладається на неї Єдиними правилами, якщо збитки або шкода заподiянi ядерною аварiєю i якщо вiдповiдно до законiв i норм держави про вiдповiдальнiсть у галузi ядерної енергетики особа, що експлуатує ядерну установку, або особа, яка її замiщує, вiдповiдає за такi збитки або шкоду.

Стаття 50
Вiдповiдальнiсть залiзницi за своїх працiвникiв

     Залiзниця вiдповiдає за своїх працiвникiв i будь-яких iнших осiб, яких вона наймає на роботу для здiйснення перевезень.

     Проте, якщо цi працiвники або iншi особи на прохання заiнтересованої особи заповнюють накладнi, здiйснюють переклади або надають iншi послуги, якi залiзниця не зобов'язана надавати, вони вважаються такими, що дiють вiд iменi особи, якiй вони надають цi послуги.

Стаття 51
Iншi позови

     В усiх випадках, до яких застосовуються Єдинi правила, будь-який позов щодо вiдповiдальностi на будь-якiй пiдставi може бути пред'явлений залiзницi лише з дотриманням умов i обмежень, викладених у цих Правилах.

     Це саме стосується будь-якого позову, пред'явленого до працiвникiв залiзницi i iнших осiб, за яких залiзниця вiдповiдає згiдно зi статтею 50.

Роздiл V
Здiйснення прав

Стаття 52
Констатацiя часткової втрати або пошкодження

     1. Якщо залiзниця виявляє або припускає або правомочна особа стверджує, що сталися часткова втрата або пошкодження вантажу, то залiзниця повинна негайно i в мiру можливостi в присутностi правомочної особи шляхом складання акта встановити, залежно вiд характеру збиткiв або шкоди, стан вантажу, його масу i, якщо це можливо, розмiр збиткiв або шкоди, їх причину, а також момент виникнення.

     Копiя цього акта безоплатно видається правомочнiй особi.

     2. Якщо правомочна особа не визнає вiдомостi, констатованi в актi, вона може вимагати, щоб стан i маса вантажу, а також причина i розмiр збиткiв або шкоди були встановленi експертом, призначеним сторонами або судом. Ця процедура регулюється законами i нормами держави, в якiй вiдбувається встановлення збиткiв або шкоди.

Стаття 53
Претензiї

     1. Претензiї, що стосуються договору перевезення, повиннi заявлятися у письмовому виглядi до залiзницi, зазначеної у статтi 55.

     2. Право подання претензiї належить особам, якi мають право пред'являти до залiзницi позов у судi згiдно зi статтею 54.

     3. Заявляючи претензiю, вiдправник повинен представити дублiкат накладної. У разi вiдсутностi дублiката вiдправник повинен представити дозвiл одержувача або довести, що одержувач вiдмовився прийняти вантаж.

     Для подання претензiї одержувач повинен представити накладну, якщо вона йому була видана.

     4. Накладна, дублiкат накладної та iншi документи, якi правомочна особа вважає за потрiбне долучити до претензiї, повиннi подаватися в оригiналi або у формi копiй, належним чином завiрених, якщо цього вимагає залiзниця.

     При остаточному врегулюваннi претензiї залiзниця може вимагати представлення оригiналiв накладної, дублiката накладної або документа, що свiдчить про накладнi платежi для того, щоб зробити на них вiдмiтку про врегулювання.

Стаття 54
Особи, що можуть пред'являти позов до залiзницi у судi

     1. Позов у судi про повернення сум, сплачених на пiдставi договору перевезення, може пред'являти тiльки особа, яка зробила оплату.

     2. Позов у судi, що стосується накладних плат вiдповiдно до статтi 17, може пред'являти тiльки вiдправник.

     3. Iншi позови за договором перевезення можуть пред'являти:

     a) вiдправник - до того моменту, коли одержувач:

     (i) забрав накладну;

     (ii) прийняв вантаж; або

     (iii) скористався правами, наданими йому параграфом 4 статтi 28 або статтею 31;

     b) одержувач - пiсля того, як вiн:

     (i) забрав накладну;

     (ii) прийняв вантаж;

     (iii) скористався правами, наданими йому параграфом 4 статтi 28; або

     (iv) скористався правами, наданими йому статтею 31. Проте це право пред'явлення позову втрачає силу, як тiльки особа, визначена одержувачем вiдповiдно до пункту c) параграфа 1 статтi 31, забрала накладну, прийняла вантаж або скористалася правами, наданими їй згiдно з параграфом 4 статтi 28.

     4. При пред'явленнi позову вiдправник повинен представити дублiкат накладної. У разi вiдсутностi дублiката для пред'явлення позову вiдповiдно до пункту a) параграфа 3 вiдправник повинен представити дозвiл одержувача або довести, що одержувач вiдмовився прийняти вантаж.

     При пред'явленнi позову одержувач повинен представити накладну, якщо вона була йому видана.

Стаття 55
Залiзницi, до яких можна пред'являти позов у судi

     1. Позов у судi про повернення суми, виплаченої за договором перевезення, може пред'являтися до залiзницi, що отримала суму, або до залiзницi, на користь якої сума була стягнена.

     2. Позов у судi, що стосується накладних плат, передбачених у статтi 17, може пред'являвся тiльки до залiзницi вiдправлення.

     3. Iншi позови, що виникають з договору перевезення, можна пред'являти в судi до залiзницi вiдправлення, залiзницi призначення або до залiзницi, на якiй стався факт, що є причиною позову.

     До залiзницi призначення такi позови можна пред'являти в судi, навiть якщо вона не отримала нi вантажу, нi накладної.

     4. Якщо позивач може вибирати мiж кiлькома залiзницями, його право вибору втрачається, як тiльки вiн пред'являє позов до однiєї з них.

     5. Позов у судi можна пред'являти до iншої залiзницi, нiж передбаченi в параграфах 1, 2 i 3, якщо цей позов поданий як зустрiчний або як заперечення у провадженнi за основним позовом, що грунтується на тому ж самому договорi перевезення.

Стаття 56
Компетенцiя

     Позови, якi грунтуються на Єдиних правилах, можуть пред'являтися лише у компетентному судi держави, що має юрисдикцiю над залiзницею, до якої пред'являється позов, якщо тiльки в мiжурядових договорах або в актах концесiї не визначено iнше.

     Якщо залiзниця експлуатує незалежнi залiзничнi мережi у рiзних державах, то кожна з цих мереж при застосуваннi цього параграфа розглядається як окрема залiзниця.

Стаття 57
Припинення права на позов до залiзницi

     1. Прийняття вантажу правомочною особою припиняє всi права на пред'явлення позову до залiзницi за договором перевезення у разi часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки.

     2. Проте право на позов не припиняється:

     a) у разi часткової втрати або пошкодження, якщо:

     (i) втрата або пошкодження були констатованi вiдповiдно до статтi 52 до прийняття вантажу правомочною особою;

     (ii) констатацiя, яку належало виконати вiдповiдно до статтi 52, не була виконана виключно з вини залiзницi.

     b) у випадку збиткiв або шкоди, якi не є очевидними i були виявленi правомочною особою лише пiсля прийняття вантажу, якщо правомочна особа:

     (i) вимагає констатацiї вiдповiдно до статтi 52 вiдразу ж пiсля виявлення збиткiв або шкоди i не пiзнiше нiж через сiм днiв пiсля прийняття вантажу i;

     (ii) доведе, крiм того, що збитки або шкода були завданi в перiод мiж прийняттям для перевезення i видачею.

     c) у разi прострочення доставки, якщо правомочна особа протягом шiстдесяти днiв заявила свої права однiй iз залiзниць, зазначених у параграфi 3 статтi 55;

     в) правомочна особа доведе, що причиною збиткiв або шкоди стали навмиснi дiї або груба необережнiсть з боку залiзницi.

     3. Якщо вантаж був перевiдправлений вiдповiдно до параграфа 1 статтi 38, то позови у разi його часткової втрати або пошкодження, якi грунтуються на одному з попереднiх договорiв перевезення, втрачають силу так, якби йшлося тiльки про один договiр перевезення.

Стаття 58
Позовна давнiсть

     1. Строк позовної давностi для позовiв, що грунтуються на договорi перевезення, становить один рiк.

     Проте строк позовної давностi становить два роки у разi позову, який стосується:

     a) виплати накладної плати, стягнутої залiзницею з одержувача;

     b) виплати виручки вiд продажу вантажу, здiйсненого залiзницею;

     c) збиткiв або шкоди, що виникли внаслiдок дiї або бездiяльностi з намiром спричинити такi збитки або шкоду або через недбалiсть з усвiдомленням, що така шкода або збитки можуть бути заподiянi;

     d) одного з договорiв перевезення, чинних до перевiдправлення, у випадку, передбаченому в параграфi 1 статтi 38.

     2. Перебiг строку позовної давностi починається:

     a) для позовiв про вiдшкодування повної втрати - вiд тридцятого дня пiсля закiнчення термiну доставки;

     b) для позовiв про вiдшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - вiд дня, коли вiдбулася видача;

     c) для позовiв про оплату або повернення вартостi перевезення, додаткових зборiв або доплат, про коригування сум оплат у разi неправильного застосування тарифу або помилки при розрахунку або стягненнi:

     (i) якщо оплата була зроблена - вiд дня оплати;

     (ii) якщо оплата не була зроблена - вiд дня прийому вантажу для перевезення, якщо оплата є обов'язком вiдправника, або вiд дня прийняття накладної одержувачем, якщо оплата є його обов'язком;

     (iii) якщо йдеться про суми, сплаченi за квитанцiєю про оплату вантажу вiдправником, - вiд дня, коли залiзниця передала вiдправнику попереднiй рахунок витрат, передбачений у параграфi 7 статтi 15. Якщо цей рахунок не був переданий, то перебiг строку щодо сум, належних залiзницi, починається вiд тридцятого дня пiсля закiнчення термiну доставки;

     d) для позовiв вiд залiзницi про сплату суми, яку сплатив одержувач замiсть вiдправника або навпаки i яку залiзниця повинна повернути правомочнiй особi - вiд дня пред'явлення вимоги про повернення;

     e) для позовiв стосовно накладної плати, передбаченої у статтi 17, - вiд тридцятого дня пiсля закiнчення термiну доставки;

     f) для позовiв стосовно виплати виручки вiд продажу - вiд дня продажу;

     g) для позовiв про повернення додаткових платежiв, якi вимагаються митницями або iншими адмiнiстративними органами, - вiд дня пред'явлення вимоги цими органами;

     h) в усiх iнших випадках - вiд дня, коли може бути реалiзоване право позову.

     День, зазначений для визначення початку перебiгу строку позовної давностi, не включається до цього строку.

     3. При поданнi до залiзницi претензiї вiдповiдно до статтi 53 разом iз необхiдними документами перебiг строку позовної давностi призупиняється до того дня, коли залiзниця вiдхиляє претензiю з письмовим пiдтвердженням i повертає документи. Якщо претензiя приймається частково, то перебiг строку позовної давностi вiдновлюється для все ще спiрної частини претензiї. Доведення того, що претензiя була прийнята, або того, що на неї отримана вiдповiдь iз поверненням документiв, покладаються на сторону, яка посилається на цi факти.

     Подальшi претензiї по тому самому предмету не призупиняють перебiгу строку позовної давностi.

     4. Припинене за давнiстю право на пред'явлення позову не може бути реалiзоване шляхом зустрiчного позову або заперечення.

     5. З дотриманням попереднiх положень призупинення i переривання перебiгу строку позовної давностi регулюються нацiональним законодавством.

Роздiл VI
Стосунки мiж залiзницями

Стаття 59
Розрахунки мiж залiзницями

     1. Кожна залiзниця, яка стягнула при прийомi або видачi вантажу витрати або iншi належнi суми, що грунтуються на договорi перевезення, повинна виплатити залiзницям, що беруть участь у цьому перевезеннi, належну їм частку.

     Порядок оплати регулюється угодами мiж залiзницями.

     2. Залiзниця вiдправлення вiдповiдає за вартiсть перевезення та iншi витрати, якi вона не стягнула, коли вiдправник зобов'язався сплатити їх вiдповiдно до статтi 15.

     3. Якщо залiзниця призначення видає вантаж, не стягуючи витрати або iншi належнi суми, що грунтуються на договорi перевезення, то вона несе вiдповiдальнiсть за цi суми.

     4. Якщо Центральне бюро на вимогу однiєї з залiзниць-кредиторiв встановило неплатоспроможнiсть однiєї з залiзниць, наслiдки цього несуть всi iншi залiзницi, якi брали участь у перевезеннi, пропорцiйно до їхнiх часток у вартостi перевезення.

     Право регресної вимоги до неплатоспроможної залiзницi зберiгається.

Стаття 60
Регресна вимога у разi втрати або пошкодження

     1. Залiзниця, яка виплатила вiдшкодування вiдповiдно до Єдиних правил за повну або часткову втрату або пошкодження, має право регресної вимоги до iнших залiзниць, що брали участь у перевезеннi, вiдповiдно до таких положень:

     a) залiзниця, яка заподiяла збитки або шкоду, одна вiдповiдає за це;

     b) якщо збитки або шкода заподiянi кiлькома залiзницями, кожна залiзниця вiдповiдає за збитки або шкоду, заподiянi нею; якщо таке розрiзнення неможливо встановити, то вiдшкодування розподiляється мiж цими залiзницями вiдповiдно до пункту c);

     c) якщо не можна довести, чи завданi збитки або шкода однiєю або кiлькома залiзницями, вiдшкодування розподiляється мiж усiма залiзницями, що брали участь у перевезеннi, за винятком тих, якi доведуть, що збитки або шкода не були заподiянi на їхнiх лiнiях; розподiл здiйснюється пропорцiйно до вiдстаней в кiлометрах, якi мiстяться у тарифах.

     2. У разi неплатоспроможностi однiєї з цих залiзниць частка, не виплачена нею, розподiляється мiж усiма iншими залiзницями, що брали участь у перевезеннi, пропорцiйно до вiдстаней у кiлометрах, якi мiстяться у тарифах.

Стаття 61
Регресна вимога у разi прострочення доставки

     1. Стаття 60 застосовується щодо вiдшкодування, виплаченого за прострочення доставки. Якщо прострочення спричинене кiлькома залiзницями, вiдшкодування розподiляється мiж цими залiзницями, пропорцiйно тривалостi запiзнення на їхнiх вiдповiдних лiнiях.

     2. Термiни доставки, встановленi у статтi 27, розподiляються у такий спосiб:

     a) якщо у перевезеннi брали участь двi залiзницi, то:

     (i) термiн вiдправлення дiлиться порiвну;

     (ii) термiн перевезення розподiляється пропорцiйно до вiдстаней в кiлометрах, якi мiстяться у тарифах;

     b) якщо у перевезеннi брали участь три i бiльше залiзницi, то:

     (i) термiн вiдправлення дiлиться порiвну мiж залiзницею вiдправлення i залiзницею призначення;

     (ii) термiн перевезення розподiляється мiж усiма залiзницями, що беруть участь у ньому, у такий спосiб:

     - одна третина - на рiвнi частини;

     - двi третини - пропорцiйно до вiдстаней в кiлометрах, якi мiстяться у тарифах.

     3. Додатковi термiни, на якi має право одна з залiзниць, додаються цiй залiзницi.

     4. Час вiд пред'явлення вантажу для перевезення до початку перебiгу термiну вiдправлення надається виключно залiзницi вiдправлення.

     5. Цей розподiл застосовується тiльки тодi, коли не був дотриманий загальний термiн доставки.

Стаття 62
Процедура регресної вимоги

     1. Обгрунтованiсть оплати, проведеної залiзницею, яка пред'являє одну з регресних вимог, передбачених у статтях 60 i 61, не може заперечуватися залiзницею, до якої була пред'явлена регресна вимога, якщо вiдшкодування було встановлено судом i ця остання залiзниця була належним чином викликана до суду i їй була надана можливiсть взяти участь у розглядi справи. Суд, якому поданий основний позов, встановлює термiн, необхiдний для повiдомлення про виклик до суду i для участi у розглядi справи.

     2. Залiзниця, яка реалiзує своє право регресної вимоги, повинна подавати вимоги в рамках одного й того самого судового провадження до всiх залiзниць, з якими вона не досягла згоди, iнакше вона втрачає своє право регресної вимоги до тих залiзниць, якi не викликалися до суду.

     3. Суд повинен викласти свiй присуд в одному й тому ж судовому рiшеннi щодо всiх регресних вимог, внесених до суду.

     4. Залiзницi, притягнутi таким чином до вiдповiдальностi, не мають права подальшої регресної вимоги.

     5. Регресне судове провадження не повинно проводитись спiльно з судовим провадженням про вiдшкодування, якого вимагає правомочна особа за договором перевезення.

Стаття 63
Компетенцiя щодо регресних вимог

     1. Суди країни, в якiй розташована адмiнiстрацiя залiзницi, по вiдношенню до якої подається регресна вимога, мають виняткову компетенцiю щодо таких регресних вимог.

     2. Якщо регресна вимога висувається до кiлькох залiзниць, то залiзниця, що виступає як позивач, має право вибирати суд, до якого вона вносить вимогу, серед компетентних згiдно з параграфом 1 судiв.

Стаття 64
Угоди щодо регресної вимоги

     За домовленiстю залiзницi можуть вiдхилятися вiд положень щодо взаємних прав регресної вимоги, викладених в цьому Роздiлi, за винятком положень параграфа 5 статтi 62.

Роздiл VII
Винятковi положення

Стаття 65
Тимчасовi вiдхилення

     1. Якщо економiчне i фiнансове становище якоїсь держави спричиняє великi труднощi для застосування Роздiлу VI, то двi або бiльше iншi держави можуть за згодою вiдхилятися вiд положень статей 15, 17 i 30, визначивши, що для сполучення з державою, яка має труднощi:

     a) обов'язково повиннi оплачуватися вiдправником перевезення вантажiв з кожної такої держави до кордонiв держави, що має труднощi, виключаючи перетин її кордонiв;

     b) обов'язково повиннi оплачуватися вiдправником перевезення вантажiв до кожної з цих держав до кордонiв держави, що має труднощi, виключаючи перетин її кордонiв;

     c) перевезення вантажiв до або з держави, що має труднощi, не можуть обтяжуватися жодною накладною платою або позикою, або повинен встановлюватися обмежений розмiр таких витрат;

     d) вiдправник не може змiнювати договiр перевезення у тому, що стосується країни призначення, вартостi доставки i накладних плат.

     2. На умовах, зазначених у параграфi 1, i за згодою своїх урядiв залiзницi, якi мають стосунки з залiзницею держави, що має труднощi, можуть домовитися про вiдхилення вiд положень статей 15, 17, 30 i 31 у їхньому взаємному сполученнi iз залiзницею держави, що має труднощi.

     Рiшення про такi вiдхилення приймаються бiльшiстю у двi третини голосiв залiзниць, якi мають стосунки з залiзницею держави, що має труднощi.

     3. Центральне бюро повiдомляється про заходи, вжитi вiдповiдно до параграфiв 1 i 2.

     Заходи перелiченi в параграфi 1, набувають чинностi не ранiше нiж пiсля закiнчення восьми днiв вiд дня, коли Центральне бюро направило iншим державам повiдомлення про цi заходи.

     Заходи, перелiченi в параграфi 2, набувають чинностi не ранiше нiж пiсля закiнчення двох днiв вiд дня їх оприлюднення у заiнтересованих державах.

     4. Цi заходи не стосуються вантажiв, перевезення яких вже почалось.

     5. Незважаючи на положення цiєї статтi, кожна держава може вжити одностороннiх заходiв вiдповiдно до пункту b) параграфа 4 статтi 3.

Стаття 66
Вiдхилення

     Положення Єдиних правил не мають переваги над положеннями, якi певнi держави зобов'язанi застосовувати у взаємному сполученнi на виконання певних договорiв таких як Договiр Європейського об'єднання вугiлля i сталi i Договiр Європейського економiчного спiвтовариства.

Додаток I
(статтi 4 i 5)

Регламент
мiжнародних залiзничних перевезень небезпечних вантажiв (РIД)

     Цей додаток видається окремо. Вiн мiстить текст, прийнятий Комiсiєю експертiв з питань перевезення небезпечних вантажiв вiдповiдно до параграфа 4 статтi 19 Конвенцiї про мiжнароднi залiзничнi перевезення, прийнятої 9 травня 1980 року.

Додаток II
(параграф 1 статтi 8)

Регламент
мiжнародних залiзничних перевезень приватних вагонiв (РIП)

Стаття 1
Предмет Регламенту

     1. Цей Регламент застосовується до перевезень усiх приватних вагонiв, порожнiх або завантажених, якi допущенi до мiжнародного сполучення вiдповiдно до статтi 2 i якi надаються для здiйснення перевезень на умовах Єдиних правил ЦIМ.

     2. Якщо у цьому Регламентi вiдсутнi спецiальнi положення, то до перевезень, зазначених у параграфi 1, застосовуються iншi положення Єдиних правил.

Стаття 2
Допуск вагонiв до мiжнародного сполучення

     Для допуску до мiжнародного сполучення вагони повиннi бути зареєстрованi на iм'я приватної особи (фiзичної особи або iншого суб'єкта права) залiзницею, лiнiї якої пiдпорядковуються Єдиним правилам, i повиннi бути позначенi цiєю залiзницею чiткою вiдмiткою [P].

     У цьому Регламентi ця приватна особа, iм'я якої повинно бути написано на вагонi, iменується як "власник".

Стаття 3
Використання вагонiв

     Вiдправник може використовувати вагон лише для перевезення таких вантажiв, яким вiн вiдповiдає за договором реєстрацiї. Вiдправник одноособово вiдповiдає за наслiдки недотримання цього положення.

Стаття 4
Спецiальне устаткування

     Якщо вагон обладнаний спецiальним устаткуванням (холодильнi агрегати, воднi резервуари, механiзми i т.д.), вiдправник зобов'язаний обслуговувати це устаткування сам або забезпечити його обслуговування. Цей обов'язок переходить на одержувача вiд моменту, коли вiн скористається своїми правами вiдповiдно до статтi 28 або статтi 31 Єдиних правил.

Стаття 5
Надання для здiйснення перевезення

     1. Право надання вагона для здiйснення перевезення належить його власнику.

     Будь-який iнший вiдправник вагона, порожнього чи завантаженого, повинен передати станцiї вiдправлення одночасно з накладною дозвiл власника, що може стосуватися декiлькох вагонiв.

     Такий дозвiл не вимагається, якщо цей вiдправник є одержувачем вагона при попередньому перевезеннi i якщо до укладання нового договору перевезення станцiя не отримала лист, телеграму або телекс власника про заборону вiдправляти вагон або вагони без його дозволу.

     2. Якщо немає розпорядження власника про протилежне, залiзниця має право повернути у звичайному порядку на станцiю приписки за рахунок власника i у супроводi накладної, складеної на iм'я i адресу власника:

     - будь-який вагон, що прибув порожнiм, якщо його завантаження не почалося протягом п'ятнадцяти днiв вiд часу його надання в розпорядження;

     - будь-який вагон, що прибув завантаженим, якщо протягом восьми днiв пiсля його розвантаження вiн не був знову наданий до перевезення.

     Якщо залiзниця не використала цих можливостей, вона повинна пiсля закiнчення вищевстановлених термiнiв повiдомити власника про мiсцезнаходження його вагона. У цьому разi повернення вагона у звичайному порядку не може бути здiйснено протягом восьми днiв вiд дня направлення повiдомлення власнику.

     Цей параграф не застосовується нi до вагонiв, що знаходяться у країнi залiзницi реєстрацiї, нi до вагонiв, що знаходяться на пiд'їзних колiях.

     3. Наймач, iм'я якого написано на вагонi за згодою залiзницi реєстрацiї, для цiлей виконання цiєї Статтi розглядається як власник.

Стаття 6
Вiдомостi в накладнiй

     1. Крiм вiдомостей, передбачених у Єдиних правилах, вiдправник повинен зазначити в накладнiй:

     a) у мiсцi, передбаченому для позначення вантажу:

     - якщо йдеться про порожнiй вагон - слова "порожнiй вагон P",

     - якщо йдеться про завантажений вагон - слова "завантажений вагон P" пiсля найменування вантажу;

     b) характеристики вагона у передбачених для цього мiсцях.

     2. Якщо вiдправник порожнього вагона бажає одержати особливу гарантiю термiну доставки вiдповiдно до статтi 14, вiн повинен у передбаченому для цього мiсцi накладної зробити вiдмiтку "особлива гарантiя термiну доставки".

Стаття 7
Заiнтересованiсть у доставцi

     1. Не допускається оголошення заiнтересованостi у доставцi порожнiх вагонiв.

     2. При перевезеннi завантаженого вагона оголошення заiнтересованостi у доставцi може стосуватися тiльки вантажу.

Стаття 8
Накладна плата i витрати

     1. Порожнi вагони не можуть обтяжуватися нi накладною платою, нi витратами.

     2. Навантаженi вагони не можуть обтяжуватися накладною платою, що перевищує вартiсть вантажу.

Стаття 9
Продовження термiну доставки

     1. Термiн доставки продовжується не лише у випадках, передбачених у параграфi 7 статтi 27 Єдиних правил, але й у разi простою вагона внаслiдок його пошкодження за умови, що залiзниця не вiдповiдає за це пошкодження вiдповiдно до статтi 12.

     2. Якщо вантаж iз пошкодженого вагона перевантажується в iнший вагон, то термiн простою закiнчується в момент, коли пiсля перевантаження можна продовжити перевезення.

Стаття 10
Констатацiя пошкодження вагона або втрати його частин

     1. Якщо залiзниця виявляє або припускає або правомочна особа стверджує, що сталися пошкодження вагона або втрата його частин, залiзниця повинна негайно скласти акт вiдповiдно до статтi 52 Єдиних правил, в якому констатується вид пошкодження або втрати i, в мiру можливостi, причина i час їх виникнення.

     Цей акт повинен бути негайно вiдправлений залiзницi реєстрацiї, яка направляє копiю цього акта власнику. Якщо мова йде про вагон, на якому написано iм'я наймача за згодою залiзницi реєстрацiї, копiю акта належить направити безпосередньо наймачу вагона.

     2. Якщо вагон завантажений, то у вiдповiдному випадку належить скласти окремий акт стосовно вантажу вiдповiдно до статтi 52 Єдиних правил.

Стаття 11
Пошкодження вагона, яке перешкоджає продовженню перевезення

     1. Якщо порожнiй вагон пошкоджено так, що подальше перевезення в ньому є неможливим або вiн не може бути завантажений, станцiя, на якiй було виявлене пошкодження, повинна негайно сповiстити про це вiдправника i власника телеграфом або телексом, зазначивши, у мiру можливостi, вид пошкодження.

     2. Кожний порожнiй вагон, вилучений з обороту, повинен бути приведений залiзницею до стану, придатного для руху, за винятком випадкiв, коли через серйознiсть пошкоджень вагон повинен бути навантажений на iнший вагон.

     Для приведення вагона до стану, придатного для руху, залiзниця може у звичайному порядку виконати ремонт у межах суми, встановленої у договорi реєстрацiї.

     Застосування цих положень не впливає на вiдповiдальнiсть.

     3. Якщо залiзниця виконує ремонт вiдповiдно до параграфа 2 i якщо очiкується, що роботи триватимуть бiльше чотирьох днiв, залiзниця запитує вiдправника телеграфом або телексом, чи пiсля виконання цих ремонтних робiт договiр перевезення має виконуватися далi або повинен бути змiнений.

     За вiдсутностi вказiвок вiдправника до закiнчення ремонтних робiт договiр перевезення має виконуватися далi.

     4. Якщо залiзниця не виконує у звичайному порядку ремонт, то станцiя, на якiй було встановлено пошкодження, негайно i безпосередньо запитує телеграфом або телексом вказiвок вiдправника. Якщо вiдправник не є одночасно власником, то копiя цього запиту негайно передається телеграфом або телексом власнику.

     За вiдсутностi вказiвок вiдправника протягом восьми днiв пiсля дати вiдправлення телеграми або повiдомлення по телексу пiсля приведення у разi потреби вагона до стану, придатного для руху, залiзниця має право повернути його у звичайному порядку на станцiю приписки у супроводi накладної, складеної на iм'я i адресу власника.

     Причини повернення повиннi бути зазначенi в накладнiй пiсля слiв "порожнiй вагон P".

     5. Якщо навантажений вагон пошкоджений так, що подальше перевезення неможливе i необхiдне розвантаження, то ця стаття застосовується до розвантаженого вагона.

     Якщо вагон можна вiдремонтувати без розвантаження, то застосовуються параграфи 1, 2, 3, 6 i 7 цiєї статтi.

     6. Вантаж обтяжують витрати по перевезенню та iншi витрати, що мали мiсце до станцiї затримання вагона, витрати, пов'язанi з вiдправленням повiдомлень вiдправнику i власнику, а також можливi витрати по дотриманню вказiвок або у зв'язку з поверненням у звичайному порядку вагона на станцiю приписки.

     7. Наймач, iм'я якого написано на вагонi за згодою залiзницi реєстрацiї, для цiлей виконання цiєї статтi розглядається як власник.

Стаття 12
Вiдповiдальнiсть залiзницi за втрату або пошкодження вагона або його частин. Вiдповiдальнiсть власника за шкоду, заподiяну вагоном

     1. Залiзниця вiдповiдає за втрату або пошкодження вагона або його частин, якi сталися вiд моменту прийому для перевезення i до моменту видачi, якщо вона не доведе, що це сталося не з її вини.

     2. У разi втрати вагона вiдшкодування обмежується вартiстю вагона, елементи якої визначенi в договорi реєстрацiї.

     У разi пошкодження вагона вiдшкодування розраховується на основi положень договору реєстрацiї.

     3. У разi втрати або пошкодження знiмних частин залiзниця вiдповiдає лише утому разi, якщо цi частини переписанi на обох бокових сторонах вагона. Залiзниця не вiдповiдає за втрату або пошкодження знiмного обладнання.

     4. Якщо правомочна особа не довела, що шкода сталася з вини залiзницi, то залiзниця вiдповiдає тiльки за:

     - пошкодження керамiчних, скляних, теракотових i т.п. ємностей, якщо це пошкодження сталося через пошкодження самого вагона, за яке залiзниця вiдповiдає згiдно з вищенаведеними положеннями;

     - пошкодження вкритих зсередини ємностей (емаллю, ебонiтом тощо), якщо на ємностi є зовнiшнi слiди пошкодження, за яке залiзниця вiдповiдає згiдно з вищенаведеними положеннями.

     5. Власник розглядається як повноправний вiдправник або одержувач у тому, що стосується права на компенсацiю у разi втрати або пошкодження вагона або його частин. Адмiнiстративнi претензiї можуть заявлятися лише до залiзницi реєстрацiї, а позови у судi можуть пред'являтися тiльки до цiєї ж залiзницi, яка трактується як залiзниця, що несе вiдповiдальнiсть.

     6. Пред'явлення залiзницею позову в судi до власника у зв'язку з пошкодженням, яке спричинив вагон пiд час перевезення, регулюється договором реєстрацiї. Лише залiзниця реєстрацiї може обстоювати права iнших залiзниць проти власника.

     7. Строк позовної давностi для позовiв, що грунтуються на параграфах 1-6, становить три роки.

     Перебiг строку позовної давностi починається:

     - для пред'явлення позовiв власника до залiзницi вiдповiдно до параграфiв 1-5 - вiд моменту констатацiї втрати або пошкодження вагона з дотриманням у вiдповiдному випадку положень параграфа 1 статтi 13;

     - для пред'явлення позовiв залiзницею до власника вiдповiдно до параграфа 6 - вiд моменту, коли сталося пошкодження.

Стаття 13
Презумпцiя втрати вагона

     1. Правомочна особа може без надання подальших доказiв вважати вагон втраченим, якщо його не доставлено або не надано в розпорядження одержувача протягом трьох мiсяцiв пiсля закiнчення термiну доставки.

     Цей термiн продовжується на час простою вагона, який виник внаслiдок причини, в якiй немає вини залiзницi, або внаслiдок пошкодження.

     2. Якщо вагон, який вважається загубленим, вiднайдений пiсля виплати вiдшкодування, то власник може протягом шести мiсяцiв пiсля одержання ним повiдомлення про це вiд залiзницi реєстрацiї вимагати, щоб вагон був безоплатно переданий йому на станцiї приписки пiсля повернення вiдшкодування.

Стаття 14
Вiдшкодування за прострочення доставки

     1. Якщо залiзниця вiдповiдає за прострочення доставки порожнього або навантаженого вагона, вона виплачує правомочнiй особi вiдшкодування у попередньо встановленому розмiрi за кожний цiлий день запiзнення, незалежно вiд можливого вiдшкодування за прострочення доставки завантаженого вантажу.

     Це вiдшкодування становить:

     a) 4,50 розрахункових одиниць для сучасних вагонiв на вiзках i вагонiв, прирiвняних до них у договорi реєстрацiї;

     b) 3 розрахунковi одиницi для iнших вагонiв.

     2. Якщо прострочення доставки сталося внаслiдок навмисної дiї або грубої необережностi з боку залiзницi, то попередньо встановлена сума вiдшкодування збiльшується до 9 розрахункових одиниць за день для вагонiв, згаданих у пунктi a) параграфа 1, i до 6,50 розрахункових одиниць за день для вагонiв, згаданих у пунктi b) параграфа 1.

     3. Вiдправник порожнього вагона може вимагати особливої гарантiї термiну доставки За це стягується плата в розмiрi однiєї розрахункової одиницi за кожнi 100 км маршруту, проте вона повинна становити не менше 10 розрахункових одиниць. Ця плата завжди повнiстю оплачується вiдправником, якщо оплата витрат здiйснюється на умовах, викладених у пунктi a) (iv) параграфа 2 статтi 15 Єдиних правил.

     У разi прострочення доставки залiзниця повинна сплатити попередньо встановлене вiдшкодування в розмiрi 9 розрахункових одиниць за день для вагонiв, згаданих у пунктi a) параграфа 1, i 6,50 розрахункових одиниць за день для вагонiв, згаданих у пунктi b) параграфа 1, проте вiдшкодування повинно становити не менше 20 розрахункових одиниць.

Додаток III
(параграф 2 статтi 8)

Регламент
мiжнародних залiзничних перевезень контейнерiв (РIКо)

Глава I
Загальнi положення

Стаття 1
Предмет Регламенту

     1. Цей Регламент застосовується до контейнерiв, що надаються для здiйснення перевезення на умовах Єдиних правил ЦIМ.

     Цi контейнери повиннi належати залiзницi або приватним особам (фiзичним особам або iншим суб'єктам права), i у цьому останньому випадку контейнери повиннi бути допущенi залiзницею або вiдповiдати мiжнародним стандартам виготовлення, що стосуються великих контейнерiв.

     2. Вiдповiдно до цього Регламенту пiд "контейнером" розумiється засiб для перевезення (контейнер, цистерна або подiбний засiб):

     - постiйного характеру i вiдповiдно досить мiцний, щоб бути придатним для повторного використання;

     - спецiально сконструйований для полегшення перевезення вантажу одним або кiлькома видами транспорту без перевантаження вмiсту;

     - обладнаний пристроями для полегшення завантаження, розвантаження i закрiплення вантажiв;

     - ємнiстю не менше 1 куб. м i розмiрами не бiльше визначених приписами залiзницi.

     Термiн "великий контейнер" означає контейнери ємнiстю бiльше 3 куб. м i довжиною 6 м (20 англiйських футiв) i бiльше.

     Термiн "контейнер" обiймає додатковi частини i обладнання, що вiдповiдають його типовi, якщо вони перевозяться з ним. Вiн не обiймає нi транспортнi засоби, нi їхнi додатковi частини i обладнання, нi застосовне упакування.

Стаття 2
Загальнi положення

     1. Якщо тарифи не визначають iнше, вмiст контейнера може бути предметом лише одного договору перевезення.

     2. Якщо у цьому Регламентi вiдсутнi спецiальнi положення, то до перевезення порожнiх i навантажених контейнерiв застосовуються iншi положення Єдиних правил.

Стаття 3
Перевезення, якi забираються у примiщеннi вiдправника або доставляються до примiщення одержувача

     Для контейнерiв, якi забираються залiзницею у примiщеннi вiдправника, договiр перевезення укладається у примiщеннi вiдправника. Для контейнерiв, якi доставляються до примiщення одержувача, чиннiсть договору перевезення закiнчується у примiщеннi одержувача.

Глава II
Контейнери, що становлять власнiсть залiзницi

Стаття 4
Надання в розпорядження. Повернення. Плати

     За використання контейнерiв може стягуватися плата, розмiр якої встановлюється тарифами. Крiм того, тарифи встановлюють умови надання контейнерiв у розпорядження, термiн їх повернення, а також плати, що стягуються за перевищення цього термiну.

Стаття 5
Вiдомостi в накладнiй

     Крiм вiдомостей, передбачених Єдиними правилами, вiдправник повинен внести до накладної у спецiально передбачених для цього мiсцях категорiю, позначення, номер контейнера, його тару в кiлограмах та, у вiдповiдному випадку, iншi його характеристики.

     Тара контейнерiв не повинна включати масу спецiальних внутрiшнiх пристроїв i знiмних пристроїв, якi служать для упакування або крiплення вантажу.

Стаття 6
Завантаження та розвантаження. Очищення

     Умови завантаження i розвантаження контейнерiв встановлюють тарифи. Завантаження включає не тiльки розмiщення контейнера на вагонi, але також додатковi операцiї, зокрема крiплення контейнера.

     Одержувач зобов'язаний повернути контейнери у станi повної чистоти. Якщо це не зроблено, залiзниця має право вимагати плату, розмiр якої встановлюють тарифи.

Стаття 7
Повторне використання

     Контейнери, виданi у завантаженому станi, можуть бути використанi одержувачами для нового перевезення лише за згодою залiзницi призначення.

Стаття 8
Втрата й пошкодження

     1. Особа, яка приймає вiд залiзницi порожнiй або завантажений контейнер, повинна перевiрити стан цього контейнера в момент прийому. Ця особа вiдповiдає за всi пошкодження, якi були встановленi при поверненнi контейнера залiзницi i якi не були зазначенi в момент його прийому, якщо тiльки особа, що прийняла контейнер, не доведе, що пошкодження iснували при передачi їй контейнера, або вони спричиненi обставинами, яких ця особа не могла уникнути або наслiдкам яких не могла запобiгти.

     2. Вiдправник вiдповiдає за втрату або пошкодження контейнера, що сталися пiд час виконання договору перевезення, якщо вони виникли внаслiдок його вини або з вини його працiвникiв.

     3. Якщо контейнер не було повернено протягом тридцяти днiв пiсля його передачi вiдправнику або одержувачу, залiзниця може вважати його втраченим i вимагати оплати його вартостi.

Глава III
Приватнi контейнери

Стаття 9
Допуск для здiйснення перевезення

     Приватнi контейнери можуть допускатися залiзницею, лiнiї якої пiдпорядковуються Єдиним правилам, якщо їх конструкцiя i написи вiдповiдають встановленим для цього положенням. На допущених контейнерах, крiм великих контейнерiв, залiзниця проставляє чiткий знак [P].

Стаття 10
Вiдомостi в накладнiй

     Крiм вiдомостей, передбачених Єдиними правилами, вiдправник повинен внести до накладної у спецiально передбачених для цього мiсцях:

     - категорiю, номер контейнера, його тару в кiлограмах та, у вiдповiдному випадку, iншi його характеристики,

     - крiм того, для допущених контейнерiв, - позначення залiзницi, що дала допуск i, лiтеру "P" за винятком великих контейнерiв,

     - крiм того, для порожнiх контейнерiв у якостi позначення вантажу - запис "допущений порожнiй контейнер" або "порожнiй великий контейнер".

Стаття 11
Накладна плата

     Порожнi приватнi контейнери не можуть обтяжуватися накладною платою.

Стаття 12
Спецiальне устаткування

     Якщо приватнi контейнери обладнанi спецiальним устаткуванням (холодильнi агрегати, воднi резервуари, механiзми тощо), вiдправник зобов'язаний обслуговувати це устаткування сам або забезпечити його обслуговування. Цей обов'язок переходить до одержувача вiд моменту, коли вiн скористається своїми правами вiдповiдно до статтi 28 або статтi 31 Єдиних правил.

Стаття 13
Повернення порожнiм або повторне використання контейнера

     Пiсля видачi приватного контейнера i за вiдсутностi спецiальних угод залiзниця не зобов'язана втручатися для того, щоб контейнер був наданий для зворотного повернення у порожньому станi або був використаний повторно у завантаженому станi.

Стаття 14
Вiдшкодування у разi втрати або пошкодження контейнера

     Вiдшкодування за втрату контейнера, що пiдлягає виплатi вiдповiдно до статтi 40 Єдиних правил, розраховується вiдповiдно до вартостi контейнера.

     Вiдшкодування за пошкодження контейнера, що пiдлягає виплатi вiдповiдно до статтi 42 Єдиних правил, розраховується вiдповiдно до вартостi ремонту.

Стаття 15
Вiдшкодування за прострочення доставки

     У разi прострочення доставки залiзниця може, незалежно вiд положень Єдиних правил, шляхом укладання спецiальної угоди з власником або наймачем контейнера передбачити виплату особливого вiдшкодування власниковi або наймачевi.

Додаток IV
(параграф 3 статтi 8)

Регламент
мiжнародних залiзничних перевезень вантажобагажу (РIЕкс)

     1. Лише вантажi, що перевозяться особливо швидко на умовах мiжнародного тарифу, розглядаються в якостi вантажобагажу.

     До перевезень в якостi вантажобагажу допускаються лише вантажi, якi можна завантажити звичайним способом до багажного вагона пасажирських поїздiв. Мiжнароднi тарифи можуть допускати вiдхилення вiд цього правила.

     2. Предмети, зазначенi у статтi 4 Єдиних правил, не приймаються до перевезення й якостi вантажобагажу. Речовини i предмети, перелiченi в РIД або згаданi в угодах або тарифних положеннях, укладених вiдповiдно до параграфа 2 статтi 5 Єдиних правил, допускаються до перевезення в якостi вантажобагажу лише тодi, коли такий спосiб перевезення чiтко передбачається в РIД або у вищеназваних угодах або тарифних положеннях. Мiжнароднi тарифи визначають, чи можуть iншi вантажi також не допускатися або допускатися на певних умовах до перевезення в якостi вантажобагажу.

     3. Вiдправки вантажобагажу можуть надаватися для перевезення на пiдставi iншого документа, нiж встановлений вiдповiдно до параграфа 2 статтi 12 Єдиних правил. Форма, що має вживатися, i вiдомостi, що повиннi або можуть бути наведенi в нiй, визначаються мiжнародними тарифами. Цей документ в обов'язковому порядку повинен включати:

     a) назви станцiй вiдправлення i призначення;

     b) iмена та адреси вiдправника та одержувача;

     c) найменування вантажу;

     d) кiлькiсть мiсць вантажу i вид упакування;

     e) докладний перелiк документiв, що вимагаються митницею або iншими адмiнiстративними органами, долучених до перевiзного документа.

     4. Вантажобагаж повинен перевозитися швидкими засобами транспорту в строки, передбаченi мiжнародними тарифами. У всiх випадках строки доставки повиннi бути коротшими за строки, якi застосовуються вiдповiдно до статтi 27 Єдиних правил.

     5. Мiжнароднi тарифи можуть також передбачати iншi вiдхилення вiд Єдиних правил, крiм наведених вище. Проте не може бути жодних вiдхилень вiд статей 35-38, 40-42, 44 i 47-58 Єдиних правил.

     6. Якщо вищенаведенi положення i положення мiжнародних тарифiв цьому не суперечать, то до перевезення вантажобагажу застосовуються Єдинi правила.