ЗАКОН УКРАЇНИ

Про охорону археологiчної спадщини

Цей Закон регулює вiдносини, пов'язанi з охороною археологiчної спадщини України - невiд'ємної частини культурної спадщини людства, вразливого i невiдновлюваного джерела знань про iсторичне минуле, а також визначає права та обов'язки дослiдникiв археологiчної спадщини.

Роздiл I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термiнiв

У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:

археологiчна спадщина України (далi - археологiчна спадщина) - сукупнiсть пам'яток археологiї, що перебувають пiд охороною держави, та пов'язанi з ними територiї, а також рухомi культурнi цiнностi (археологiчнi предмети), що походять з об'єктiв археологiчної спадщини;

об'єкт археологiчної спадщини (археологiчний об'єкт) - мiсце, споруда (витвiр), комплекс (ансамбль), їхнi частини, пов'язанi з ними територiї чи воднi об'єкти, створенi людиною, незалежно вiд стану збереженостi, що донесли до нашого часу цiнностi з археологiчного, антропологiчного та етнографiчного поглядiв i повнiстю або частково зберегли свою автентичнiсть;

пам'ятка археологiї (археологiчна пам'ятка) - об'єкт археологiчної спадщини нацiонального або мiсцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;

археологiчнi дослiдження - науково-пошукова та науково-практична дiяльнiсть, спрямована на одержання нових знань про об'єкти археологiчної спадщини, закономiрностi розвитку давнiх суспiльства i людини;

охорона археологiчної спадщини - комплекс здiйснюваних вiдповiдно до законодавства України заходiв держави, її органiв, пiдприємств, закладiв, установ i органiзацiй, а також громадян, спрямованих на облiк (виявлення, наукове вивчення, класифiкацiю, картографування, державну реєстрацiю), захист, збереження, належне утримання, вiдповiдне використання, консервацiю, реставрацiю, реабiлiтацiю та музеєфiкацiю об'єктiв археологiчної спадщини, а також поширення знань про археологiчну спадщину;

археолог - вчений (громадянин України, iноземець або особа без громадянства), який має вiдповiднi фахову освiту i квалiфiкацiю, професiйно провадить археологiчнi дослiдження i супроводжує їх науковою звiтнiстю та публiкацiєю наукових результатiв;

археологiчнi розкопки - вид наукового дослiдження археологiчної спадщини, який являє собою вивчення археологiчних залишкiв на територiї об'єкта археологiчної спадщини i включає, зокрема, землянi роботи, якi руйнують дослiджуваний об'єкт частково або повнiстю;

археологiчнi розвiдки - вид наукового дослiдження археологiчної спадщини, який не пов'язаний iз руйнуванням культурного шару (крiм обмеженого шурфування для визначення товщини культурного шару) об'єкта археологiчної спадщини i спрямований на виявлення, локалiзацiю (картографування), iнтерпретацiю об'єктiв археологiчної спадщини, уточнення даних про вже вiдомi об'єкти археологiчної спадщини;

наукова експертиза археологiчної спадщини - дiяльнiсть, метою якої є наукове дослiдження археологiчної спадщини i пiдготовка науково обґрунтованих висновкiв для прийняття рiшень щодо використання археологiчних об'єктiв, а також аналiз програм, проектiв мiстобудiвних, архiтектурних i ландшафтних перетворень, за якими передбачається проведення земляних робiт та реалiзацiя яких може позначитися на об'єктах археологiчної спадщини;

наукове дослiдження археологiчної спадщини - вид наукової дiяльностi, об'єктом якої є археологiчна спадщина, рухомi культурнi цiнностi, що походять з об'єктiв археологiчної спадщини, а також документована iнформацiя (публiкацiї, науковi звiти тощо) археологiчного характеру;

вiдкритий лист - єдиний квалiфiкацiйний документ, який засвiдчує фаховий рiвень дослiдника i дає право на проведення наукового дослiдження археологiчної спадщини;

дозвiл - документ встановленого зразка, виданий центральним органом виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини, який дає право на проведення земляних робiт на об'єктi археологiчної спадщини. Дозвiл видається дослiднику, який отримав квалiфiкацiйний документ (вiдкритий лист).

Стаття 2. Законодавство України про охорону археологiчної спадщини

Законодавство України про охорону археологiчної спадщини складається з Конституцiї України, Земельного кодексу України, Закону України "Про охорону культурної спадщини", мiжнародних договорiв України з питань охорони археологiчної спадщини, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, цього Закону та iнших нормативно-правових актiв України.

Стаття 3. Основнi завдання законодавства України про охорону археологiчної спадщини

Основними завданнями законодавства України про охорону археологiчної спадщини є:

регулювання суспiльних вiдносин у сферi охорони, дослiдження та збереження археологiчної спадщини;

забезпечення права громадян на пiзнання археологiчної спадщини України;

забезпечення археологам - громадянам України права на проведення археологiчних дослiджень;

визначення повноважень органiв управлiння у сферi охорони археологiчної спадщини;

сприяння державнiй полiтицi у сферi охорони, дослiдження та збереження археологiчної спадщини;

визначення видiв об'єктiв археологiчної спадщини (археологiчних об'єктiв культурної спадщини);

регулювання вiдносин власностi щодо об'єктiв археологiчної спадщини, визначення прав та обов'язкiв власникiв i користувачiв пам'яток археологiї;

створення необхiдних умов для забезпечення охорони об'єктiв археологiчної спадщини;

створення нормативно-правової бази з охорони, збереження, дослiдження археологiчної спадщини;

визначення критерiїв щодо видачi вiдкритих листiв та дозволiв на проведення археологiчних розвiдок, розкопок, iнших земляних робiт на територiї археологiчної пам'ятки, охоронюванiй археологiчнiй територiї, в зонах охорони, в iсторичних ареалах населених мiсць;

правове регулювання фiнансування охорони i дослiдження археологiчної спадщини.

Роздiл II. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛIННЯ АРХЕОЛОГIЧНОЮ СПАДЩИНОЮ

Стаття 4. Органи управлiння у сферi охорони археологiчної спадщини

Державне управлiння у сферi охорони археологiчної спадщини покладається на Кабiнет Мiнiстрiв України, спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини та iншi уповноваженi органи охорони культурної спадщини.

Спецiально уповноваженим органом охорони культурної спадщини є центральний орган виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини.

До iнших уповноважених органiв охорони культурної спадщини належать:

орган охорони культурної спадщини Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим;

органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської мiських, районних державних адмiнiстрацiй;

органи охорони культурної спадщини мiсцевого самоврядування.

Стаття 5. Повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України у сферi охорони археологiчної спадщини

До повноважень Кабiнету Мiнiстрiв України у сферi охорони археологiчної спадщини належить:

забезпечення здiйснення державної полiтики у сферi охорони археологiчної спадщини;

здiйснення державного контролю у сферi охорони археологiчної спадщини;

внесення об'єктiв археологiчної спадщини нацiонального значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;

визначення археологiчних установ та музеїв, яким надається право утримання археологiчних пам'яток, а також їх купiвлi;

затвердження методик i нормативiв оцiнки археологiчних пам'яток.

Кабiнет Мiнiстрiв України здiйснює також iншi повноваження, передбаченi законодавством України у сферi охорони культурної спадщини.

Стаття 6. Повноваження спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини

Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини несе вiдповiдальнiсть за схороннiсть i використання археологiчних пам'яток i предметiв на територiї України.

До повноважень спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини належить:

розробка нормативно-правових актiв, що регулюють питання облiку, реставрацiї та використання об'єктiв археологiчної спадщини;

ведення державного облiку археологiчної спадщини;

розробка i встановлення охоронних зон археологiчних пам'яток;

нагляд за веденням будiвельних робiт в охоронних зонах археологiчних пам'яток;

погодження вiдведень земельних дiлянок i проектiв землекористування, дорожнiх, мелiоративних i сiльськогосподарських робiт;

надання дозволiв на право ведення будь-яких робiт, пов'язаних з дiяльнiстю щодо охорони i вивчення археологiчної спадщини;

призупинення або заборона будь-якої дiяльностi юридичних або фiзичних осiб, що загрожує схоронностi археологiчних пам'яток;

направлення подань щодо застосування санкцiй за дiяльнiсть, яка загрожує схоронностi археологiчної спадщини, призупинення фiнансової дiяльностi юридичних i фiзичних осiб, якi порушують законодавство про археологiчну спадщину;

розробка методичної бази i документацiї з питань охорони i використання археологiчної спадщини;

органiзацiя i проведення експертиз з охорони i використання археологiчної спадщини;

органiзацiя дiяльностi з продажу, скупки, ввозу i вивозу археологiчних предметiв на територiю та з територiї України та контроль за цiєю дiяльнiстю.

Стаття 7. Повноваження iнших уповноважених органiв охорони культурної спадщини

До повноважень органу охорони культурної спадщини Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, органiв охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської мiських, районних державних адмiнiстрацiй, органiв охорони культурної спадщини мiсцевого самоврядування належить:

здiйснення контролю за виконанням цього Закону, iнших нормативно-правових актiв щодо охорони археологiчної спадщини;

забезпечення в межах вiдповiдної територiї (Автономної Республiки Крим, областi, мiста, району) належного захисту та утримання об'єктiв археологiчної спадщини;

погодження на стадiї проектування вiдведення земельних дiлянок пiд мiстобудiвнi, шляховi, мелiоративнi та землевпоряднi роботи пiсля їх археологiчного дослiдження;

здiйснення постiйної iнспекцiї за станом схоронностi археологiчних пам'яток;

реєстрацiя дозволiв та вiдкритих листiв на право проведення дослiджень на археологiчних пам'ятках.

Стаття 8. Державний облiк археологiчної спадщини

Археологiчнi пам'ятки i предмети пiдлягають державному облiку незалежно вiд пiдпорядкування i форми власностi.

Державний облiк археологiчної спадщини здiйснюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини.

Державний облiк археологiчної спадщини включає її виявлення, фiксацiю, визначення наукової та культурної цiнностi, картографування i паспортизацiю, складання списку i зводу археологiчних пам'яток, облiк та iнвентаризацiю археологiчних колекцiй незалежно вiд вiдомчої належностi i форми власностi.

Порядок проведення Державного облiку археологiчної спадщини визначає Кабiнет Мiнiстрiв України.

Роздiл III. НАУКОВЕ ДОСЛIДЖЕННЯ АРХЕОЛОГIЧНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 9. Види та принципи наукових дослiджень археологiчної спадщини

Науковi дослiдження археологiчної спадщини включають:

вивчення iсторико-архiвних даних щодо об'єктiв археологiчної спадщини;

польовi дослiдження, що передбачають проведення земляних робiт (розкопки та розвiдки), дослiдження, що не передбачають проведення земляних робiт (розвiдки без здiйснення земляних робiт, геомагнiтна зйомка, аерофотозйомка тощо);

всi види пiсляпольових дослiджень.

Принципами наукового дослiдження археологiчної пам'ятки є:

застосування, де це можливо, неруйнiвних методiв дослiдження;

завдання якнайменшої шкоди об'єктам археологiчної спадщини та запобiгання тому, щоб об'єкти археологiчної спадщини залишалися розкритими пiсля завершення польових дослiджень без забезпечення їхнього належного збереження, консервацiї та рацiонального використання;

проведення наукової фiксацiї усiх етапiв дослiдження i всiх виявлених знахiдок та iнших матерiальних залишкiв;

публiкацiя результатiв наукового дослiдження археологiчної пам'ятки.

Стаття 10. Право на проведення наукових дослiджень археологiчної спадщини

Право на проведення наукових дослiджень археологiчної спадщини надається виключно археологам, якi мають практичний досвiд проведення археологiчних робiт (розкопок, розвiдок), виконують вимоги законодавства України про охорону культурної спадщини.

Проведення археологiчних розвiдок, розкопок, iнших земляних робiт на територiї пам'ятки, охоронюванiй археологiчнiй територiї, у зонах охорони, в iсторичних ареалах населених мiсць, а також дослiдження решток життєдiяльностi людини, що мiстяться пiд земною поверхнею, пiд водою, здiйснюється за дозволом, виданим центральним органом виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини.

Дозволи на проведення археологiчних розвiдок, розкопок надаються за умови дотримання археологом вимог охорони археологiчної спадщини та наявностi у нього вiдкритого листа - квалiфiкацiйного документа, виданого Iнститутом археологiї Нацiональної академiї наук України.

Використання будь-якою особою металодетекторiв та iнших приладiв для пошуку об'єктiв археологiчної спадщини або рухомих предметiв, пов'язаних з культурним шаром, без наявностi вiдкритого листа i дозволу на проведення археологiчних дослiджень є незаконним.

Стаття 11. Науковий звiт дослiдника археологiчної спадщини

Археолог, який здiйснює археологiчнi дослiдження на територiї України, зобов'язаний до початку наступного польового сезону подати до наукового архiву Iнституту археологiї Нацiональної академiї наук України науковий звiт про здiйсненi археологiчнi дослiдження, який є однiєю з умов одержання таким археологом вiдкритого листа на наступний строк проведення археологiчних дослiджень. Звiт про проведенi археологiчнi дослiдження є обов'язковою науковою документацiєю i пiдлягає довiчному зберiганню. Вимоги до складання наукового звiту затверджуються Вченою радою Iнституту археологiї Нацiональної академiї наук України.

Науковi звiти про археологiчнi дослiдження, проведенi на територiї України, зберiгаються в науковому архiвi Iнституту археологiї Нацiональної академiї наук України. Пiдприємства, установи, органiзацiї, що володiють науковими археологiчними архiвами або будь-якою звiтною документацiєю про археологiчнi дослiдження на територiї України, зобов'язанi надавати їх оригiнали або повнi копiї на запит Iнституту археологiї Нацiональної академiї наук України.

Стаття 12. Функцiї та повноваження Iнституту археологiї Нацiональної академiї наук України у сферi наукового дослiдження археологiчної спадщини

Iнститут археологiї Нацiональної академiї наук України як державна археологiчна наукова установа вiдповiдно до законодавства України:

є єдиною науковою установою, яка видає квалiфiкацiйнi документи (вiдкритi листи) на право проведення археологiчних дослiджень в межах усiєї територiї України;

органiзує i здiйснює науковi та науково-рятiвнi дослiдження археологiчних об'єктiв;

координує археологiчнi дослiдження в наукових установах та органiзацiях незалежно вiд їх пiдпорядкування та форм власностi на територiї України;

розробляє, затверджує та впроваджує науковi методики дослiдження археологiчної спадщини;

на замовлення спецiально уповноваженого органу виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини здiйснює наукову археологiчну експертизу та погодження програм i проектiв мiстобудiвних, архiтектурних та ландшафтних перетворень, будiвельних, мелiоративних, шляхових, земляних робiт на пам'ятках археологiї, у зонах охорони археологiчних пам'яток, на охоронюваних археологiчних територiях, в iсторичних ареалах мiсць, занесених до Списку iсторичних населених мiсць України;

готує квалiфiкованi кадри у сферi дослiдження, охорони i використання археологiчної спадщини;

збирає повний науковий архiв звiтiв про археологiчнi дослiдження в Українi;

забезпечує збереження та облiк рухомих предметiв, що походять з об'єктiв археологiчної спадщини України (далi - знахiдки) i вiдповiдно до законодавства переданi до його фондiв;

провадить науковi експертизи дослiджень археологiчної спадщини та наукових звiтiв.

Стаття 13. Участь громадськостi в охоронi археологiчної спадщини

Громадськi органiзацiї, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини у проведеннi практичних заходiв з виявлення, вивчення, облiку та охорони об'єктiв археологiчної спадщини, популяризацiї серед населення знань про них та пам'яткдохоронного законодавства, здiйснюють громадський контроль за станом збереження, використанням, консервацiєю та музеєфiкацiєю пам'яток археологiї.

Органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування сприяють дiяльностi Українського товариства охорони пам'яток iсторiї та культури, Українського фонду культури, iнших громадських органiзацiй, а також громадян з охорони археологiчної спадщини.

Стаття 14. Правовий статус археологiчної експедицiї

Археологiчна експедицiя за своїм правовим статусом може бути як окремим пiдроздiлом юридичної особи (наукової установи, навчального закладу, музейної установи тощо), так i юридичною особою державної або комунальної форми власностi, статутна дiяльнiсть якої передбачає проведення наукового дослiдження археологiчної спадщини.

Керiвництво дiяльнiстю археологiчної експедицiї у сферi дослiдження археологiчної спадщини здiйснює археолог, який одержав вiдкритий лист та дозвiл на проведення земляних робiт на об'єктi археологiчної спадщини.

Археологiчна експедицiя може бути утворена Iнститутом археологiї Нацiональної академiї наук України, науковими установами Нацiональної академiї наук України, в яких є археологiчнi вiддiли, вищими навчальними закладами III або IV рiвня акредитацiї державної форми власностi в межах програм пiдготовки студентiв, музеями, заповiдниками, музеями-заповiдниками державної та комунальної форм власностi, штатний розпис яких мiстить посади археологiв.

Археологiчнi експедицiї, загони i групи очолюються дослiдником, який отримав вiдкритий лист, i перебувають пiд охороною держави. Центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї i громадяни надають допомогу i сприяють проведенню археологiчних дослiджень.

Роздiл IV. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ДОСЛIДНИКIВ АРХЕОЛОГIЧНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 15. Права та обов'язки дослiдника археологiчної спадщини

Дослiдник археологiчної спадщини (археолог) є вченим i має вiдповiднi права, встановленi цим Законом, законами України "Про охорону культурної спадщини" i "Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть".

Дослiдник археологiчної спадщини:

має привiлейоване право на поновлення наукових дослiджень об'єкта археологiчної спадщини, який вiн дослiджував ранiше, крiм випадкiв призначення на цьому об'єктi археологiчної спадщини охоронних дослiджень вiдповiдно до Закону України "Про охорону культурної спадщини";

має прiоритетне право доступу до предметiв археологiї, виявлених ним пiд час археологiчних дослiджень i переданих до державних установ i закладiв;

зобов'язаний здiйснювати археологiчнi дослiдження вiдповiдно до цього Закону, дотримуватися вимог iнших актiв законодавства України, в тому числi iнструкцiй (методик, правил), затверджених спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини;

зобов'язаний забезпечувати схороннiсть виявлених об'єктiв культурної спадщини та передачу рухомих предметiв пiсля їх вивчення визначенiй у вiдкритому листi та у дозволi установi, здiйснювати консервацiю об'єктiв культурної спадщини, упорядкування територiї пiсля завершення робiт, а в разi потреби - на договiрних засадах взяти участь у приведеннi зазначених об'єктiв до експозицiйного стану та пiдготовцi матерiалiв для державної реєстрацiї цих об'єктiв як пам'ятки;

зобов'язаний супроводжувати свої дослiдження обов'язковою документацiєю (описовою, креслярською, фото-, кiно-, вiдеофiксацiєю) та дотримуватися принципiв наукового дослiдження археологiчної спадщини, визначених цим Законом.

Стаття 16. Реалiзацiя прав на наукове дослiдження i одержання наукового результату

Одержана в результатi археологiчних дослiджень наукова iнформацiя є об'єктом права iнтелектуальної власностi вiдповiдно до законодавства України.

Пiдставами виникнення права iнтелектуальної власностi на одержану в результатi археологiчних дослiджень наукову iнформацiю є: одержання такої iнформацiї в результатi польових або iнших археологiчних дослiджень; створення iнформацiї своїми силами i за свiй рахунок; виконання будь-якого договору, що мiстить умови переходу права власностi на iнформацiю до iншої особи.

Право iнтелектуальної власностi на одержану в результатi археологiчних дослiджень наукову iнформацiю регулюється цим Законом, законами України "Про науково-технiчну iнформацiю", "Про авторське право i сумiжнi права" та iншими актами законодавства України. Право власностi на наукову iнформацiю, одержану або створену кiлькома громадянами або юридичними особами, визначається договором, укладеним мiж спiввласниками цiєї iнформацiї.

Спори про право iнтелектуальної власностi на одержану в результатi археологiчних дослiджень iнформацiю вирiшуються вiдповiдно до законiв України.

Стаття 17. Право на публiкацiю результатiв наукових дослiджень археологiчної спадщини

Археолог, який здiйснив археологiчнi дослiдження, має виключне право на публiкацiю одержаної в результатi польових i пiсляпольових дослiджень наукової iнформацiї в порядку, встановленому частиною першою статтi 15 та статтею 28 Закону України "Про авторське право i сумiжнi права".

Стаття 18. Знахiдки, одержанi в результатi археологiчних дослiджень

Знахiдки, одержанi в результатi археологiчних дослiджень (нерухомi та рухомi предмети, якi були пов'язанi з об'єктом археологiчної спадщини i виявленi та задокументованi пiд час археологiчних дослiджень), є державною власнiстю. Вони пiдлягають облiку та класифiкацiї вiдповiдно до методики, затвердженої спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини. Правовий режим скарбу визначається законодавством України.

З моменту виявлення i до передачi на зберiгання згiдно iз законодавством України знахiдки охороняються державою нарiвнi з об'єктами музейного фонду України.

Знахiдки пiдлягають передачi на зберiгання до фондiв Iнституту археологiї Нацiональної академiї наук України, до фондiв музеїв та/або навчальних закладiв, наукових установ, закладiв культури державної або комунальної форми власностi, де забезпеченi належнi умови їх зберiгання, вивчення, експонування тощо. Установи та органiзацiї, до яких передаються знахiдки, вказуються попередньо у вiдкритому листi i вiдповiдному дозволi, при цьому має бути визначений прiоритет утворення центральних, регiональних або мiсцевих (в археологiчних заповiдниках) цiлiсних колекцiй.

У тому випадку, коли дослiдженi елементи археологiчної спадщини залишаються на мiсцi (in situ), археолог разом з вiдповiдним органом охорони культурної спадщини вживають заходiв щодо їх консервацiї або музеєфiкацiї. Фiнансування таких заходiв провадиться вiдповiдно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Стаття 19. Обов'язки юридичних i фiзичних осiб, у користуваннi або власностi яких перебувають археологiчнi об'єкти

Юридичнi i фiзичнi особи, у користуваннi або власностi яких перебувають археологiчнi об'єкти або предмети, зобов'язанi:

дотримуватися всiх правил охорони i використання археологiчних об'єктiв або предметiв;

виконувати всi необхiднi роботи виробничого характеру згiдно з дозволом;

негайно iнформувати про нововиявленi об'єкти або предмети в межах територiї, яку вони використовують для своєї дiяльностi;

сприяти i не перешкоджати будь-яким роботам з виявлення, облiку та вивчення археологiчних об'єктiв або предметiв.

Роздiл V. ФIНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ, ЗАХИСТУ, ДОСЛIДЖЕННЯ АРХЕОЛОГIЧНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 20. Джерела фiнансування охорони, захисту, дослiдження археологiчної спадщини

Фiнансування охорони археологiчної спадщини здiйснюється за рахунок загального i спецiального фондiв Державного бюджету України.

Джерелами фiнансування заходiв у сферi охорони, захисту, дослiдження археологiчної спадщини можуть бути кошти власникiв археологiчних об'єктiв чи уповноважених ними органiв або осiб, якi набули права володiння, користування чи управлiння пам'ятками, кошти замовникiв робiт, благодiйнi внески та пожертвування, у тому числi валютнi, на охорону археологiчної спадщини та iншi джерела, не забороненi законодавством України.

Роздiл VI. МIЖНАРОДНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО УКРАЇНИ

Стаття 21. Принципи та види мiжнародного спiвробiтництва України у сферi охорони археологiчної спадщини

Археологiчна спадщина України є невiд'ємною складовою археологiчної спадщини Європи i людства в цiлому. Україна заохочує мiжнароднi обмiни iнформацiєю про археологiчнi дослiдження, сприяє мiжнародним контактам археологiв.

Держава дбає про налагодження i розвиток спiвробiтництва з iноземними державами та мiжнародними органiзацiями для запобiгання незаконним археологiчним розкопкам, незаконним ввезенню, вивезенню i передачi права власностi на рухомi предмети, що походять з об'єктiв археологiчної спадщини.

Держава створює необхiднi правовi та економiчнi умови для здiйснення у сферi охорони археологiчної спадщини вiльних та рiвноправних вiдносин з iноземними науковими установами та органiзацiями, iноземними та мiжнародними науковими товариствами i об'єднаннями, якщо цi вiдносини не суперечать законодавству України.

Мiжнародне договiрно-правове, iнформацiйне, наукове спiвробiтництво у сферi охорони археологiчної спадщини здiйснюється у формах, що не суперечать законодавству України.

Якщо мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi цим Законом, застосовуються правила мiжнародного договору України.

Роздiл VII. ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ АРХЕОЛОГIЧНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 22. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства України про охорону археологiчної спадщини

Юридичнi i фiзичнi особи, дiї або бездiяльнiсть яких завдали шкоди археологiчнiй спадщинi, несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законодавства України.

Роздiл VIII. ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

2. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом шести мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом:

подати до Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законiв України у вiдповiднiсть iз Законом України "Про охорону археологiчної спадщини";

розробити i привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

вiдповiдно до компетенцiї забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, передбачених цим Законом;

забезпечити перегляд i скасування мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади України їхнiх нормативно-правових актiв, що суперечать цьому Закону.

3. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

1) частину дев'яту статтi 118 Земельного кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 3-4, ст. 27) викласти у такiй редакцiї:

"9. Проект вiдведення земельної дiлянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним i санiтарно-епiдемiологiчним органами, органами архiтектури i охорони культурної спадщини та подається на розгляд вiдповiдних мiсцевої державної адмiнiстрацiї або органу мiсцевого самоврядування";

2) статтю 298 Кримiнального кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131) викласти у такiй редакцiї:

"Стаття 298. Знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктiв культурної спадщини та самовiльне проведення пошукових робiт на археологiчнiй пам'ятцi

1. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктiв культурної спадщини -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або позбавленням волi на строк до трьох рокiв.

2. Тi самi дiї, вчиненi щодо пам'яток нацiонального значення, -

караються позбавленням волi на строк до п'яти рокiв.

3. Дiяння, передбаченi частинами першою або другою цiєї статтi, вчиненi з метою пошуку рухомих предметiв, що походять iз об'єктiв археологiчної спадщини, -

караються позбавленням волi на строк вiд двох до п'яти рокiв.

4. Дiяння, передбаченi частинами першою або другою цiєї статтi, вчиненi службовою особою з використанням службового становища, -

караються позбавленням волi на строк вiд трьох до восьми рокiв".

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ
18 березня 2004 року
N 1626-IV