ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про внесення змiн до Закону України "Про ветеринарну медицину"

     Верховна Рада України постановляє:

     Внести змiни до Закону України "Про ветеринарну медицину" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2002 р., N 8, ст. 62; 2003 р., N 16, ст. 126, N 27, ст. 209; 2005 р., N 9, ст. 180; 2006 р., N 14, ст. 116), виклавши його в такiй редакцiї:

"ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про ветеринарну медицину

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення основних термiнiв

     У цьому Законi термiни вживаються в такому значеннi:

     аналiз ризику - процес, що включає iдентифiкацiю небезпеки, оцiнку ризику хвороби тварин, управлiння ризиком та повiдомлення про ризик;

     арбiтражне дослiдження - лабораторнi дослiдження, що проводяться на вимогу особи, яка оскаржує результати попереднього лабораторного дослiдження;

     безпечнiсть об'єктiв ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду - забезпечення того, що об'єкти ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду не спричинять шкоди здоров'ю людей i тварин, якщо вони вирощенi, виготовленi та/або використанi за призначенням. Безпечнiсть забезпечується дотриманням вимог, встановлених цим Законом, iншими ветеринарно-санiтарними заходами та/або технiчними регламентами;

     буферна зона - зона, яка встановлюється в межах та впродовж кордону iнфiкованої зони iз застосуванням заходiв, що ґрунтуються на епiзоотичних характеристиках вiдповiдної хвороби тварин, для запобiгання поширенню патогенного агента до країни або зони, що є вiльною вiд такої хвороби тварин. Такi заходи не обмежуються вакцинацiєю тварин;

     ветеринарна адмiнiстрацiя - державна служба ветеринарної медицини, що має повноваження на всiй територiї країни на координацiю, органiзацiю та здiйснення ветеринарно-санiтарних заходiв, перевiрку вiдповiдностi товарiв вимогам, визначеним країною призначення, видачу мiжнародних ветеринарних сертифiкатiв згiдно з рекомендацiями та iнструкцiями вiдповiдних мiжнародних органiзацiй, а також щодо нагляду та перевiрки їх виконання;

     ветеринарна аптека - заклад ветеринарної медицини - аптека, аптечний пункт, аптечний кiоск, що здiйснюють обiг ветеринарних препаратiв i надання консультацiй з питань їх застосування;

     ветеринарна довiдка - разовий документ, виданий державним iнспектором ветеринарної медицини або лiцензованим лiкарем ветеринарної медицини, що пiдтверджує ветеринарно-санiтарний стан партiї тварин, продуктiв тваринного походження, репродуктивного матерiалу, бiологiчних продуктiв, кормiв тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатiв лабораторних дослiджень та ветеринарно-санiтарного статусу територiї (потужностi) походження, а для тварин - засвiдчення проведення вакцинацiї та дiагностичних дослiджень;

     ветеринарнi документи - документи дозвiльного характеру, до яких належать мiжнародний ветеринарний сертифiкат, ветеринарне свiдоцтво, ветеринарна картка, ветеринарна довiдка та ветеринарно-санiтарний паспорт на тварину, виданi державними iнспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими чи лiцензованими лiкарями ветеринарної медицини, що пiдтверджують ветеринарно-санiтарний стан тварини, якiсть та безпечнiсть продуктiв тваринного походження, репродуктивного матерiалу, бiологiчних продуктiв, патологiчного матерiалу та кормiв;

     ветеринарнi iмунобiологiчнi засоби - засоби, отриманi з використанням бiологiчних агентiв за допомогою бiотехнологiї, терапевтична та/або дiагностична дiя яких спрямована на корекцiю (стимуляцiю, модуляцiю), а також дiагностику iмунної системи та виявлення збудникiв iнфекцiйних хвороб тварин;

     ветеринарна картка - документ, виданий державним лiкарем ветеринарної медицини або уповноваженим лiкарем ветеринарної медицини, до якого заносяться данi щодо ветеринарно-санiтарного стану господарства, дiагностики, вакцинацiї, лiкування та iнших протиепiзоотичних заходiв стосовно певної тварини, який є додатком до паспорта цiєї тварини;

     ветеринарнi лiкарськi засоби - субстанцiї або їх комбiнацiї, призначенi для лiкування та/або профiлактики хвороб тварин або вiдновлення, корекцiї чи змiни фiзiологiчних функцiй, обмiнних процесiв у тварин;

     ветеринарна медицина - галузь науки та практичних знань про фiзiологiю i хвороби тварин, їх профiлактику, дiагностику та лiкування, визначення безпечностi продуктiв тваринного, а на агропродовольчих ринках - i рослинного походження; дiяльнiсть, спрямована на збереження здоров'я i продуктивностi тварин, запобiгання їхнiм хворобам та на захист людей вiд зоонозiв i прiонних хвороб;

     ветеринарна практика - дiяльнiсть з надання послуг, пов'язаних з профiлактикою, клiнiчною дiагностикою та лiкуванням хвороб тварин i консультуванням з питань ветеринарної медицини, яка провадиться закладами ветеринарної медицини, у тому числi лiцензованими лiкарями ветеринарної медицини, державними установами ветеринарної медицини;

     ветеринарнi препарати - ветеринарнi лiкарськi засоби, ветеринарнi iмунобiологiчнi засоби, антисептики, дезiнфектанти, iнсекто-акарициди, дератизациди, дiагностикуми, що використовуються у ветеринарнiй медицинi та тваринництвi;

     ветеринарне свiдоцтво - разовий документ, виданий державним iнспектором ветеринарної медицини, що пiдтверджує ветеринарно-санiтарний стан партiї тварин, продуктiв тваринного походження, репродуктивного матерiалу, бiологiчних продуктiв, кормiв тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатiв лабораторних дослiджень та ветеринарно-санiтарного статусу територiї (потужностi) походження, а для тварин - засвiдчення проведення вакцинацiї та дiагностичних дослiджень;

     ветеринарно-санiтарна експертиза - комплекс необхiдних лабораторних та спецiальних дослiджень (вiрусологiчних, бактерiологiчних, хiмiко-токсикологiчних, патолого-анатомiчних, гiстологiчних, паразитологiчних, радiологiчних), якi проводяться спецiалiстами державної служби ветеринарної медицини або уповноваженими лiкарями ветеринарної медицини, щодо безпечностi продуктiв тваринного, а на агропродовольчих ринках - i рослинного походження, репродуктивного матерiалу, бiологiчних продуктiв, ветеринарних препаратiв, субстанцiй, кормових добавок, премiксiв та кормiв, включаючи аналiз виробничої технологiї та технологiчного обладнання щодо вiдповiдностi ветеринарно-санiтарним заходам;

     ветеринарно-санiтарне та епiзоотичне благополуччя - забезпечення захисту життя i здоров'я людей та тварин вiд ризикiв, пов'язаних з хворобами тварин, включаючи зоонози, а також забезпечення оптимальних умов життя тварин, що запобiгають хворобам i шкiдливому впливу факторiв довкiлля на їх здоров'я та продуктивнiсть;

     ветеринарно-санiтарнi заходи - будь-якi заходи, у тому числi на виконання законiв, постанов, iнших нормативно-правових актiв, зводiв правил, вимог та процедур, включаючи, зокрема, протиепiзоотичнi заходи, визначення критерiїв кiнцевого продукту, методiв переробки та виробництва, процедур тестування, iнспектування, сертифiкацiї та ухвалення, карантиннi заходи, включаючи вiдповiднi вимоги, пов'язанi з транспортуванням об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, на виконання положення щодо вiдповiдних статистичних методiв, процедур вiдбору зразкiв та методiв оцiнки ризику хвороби тварин, що застосовуються для:

     а) захисту життя i здоров'я тварин вiд ризикiв, що виникають у результатi занесення, укорiнення чи поширення хвороб тварин, органiзмiв, якi переносять хвороби, а також хвороботворних органiзмiв;

     б) захисту життя i здоров'я людей або тварин вiд ризикiв, що виникають вiд забруднюючих речовин, токсинiв або хвороботворних органiзмiв, якi мiстяться у продуктах тваринного походження чи кормах;

     в) захисту життя i здоров'я людей вiд ризикiв, що виникають у результатi хвороб, якi переносяться тваринами або продукцiєю, що виробляється з них;

     ветеринарно-санiтарний стан - наявнiсть або вiдсутнiсть хвороби, що пiдлягає повiдомленню, та/або рiвень забруднюючих речовин вiдносно максимально допустимого рiвня;

     ветеринарно-санiтарний статус - статус країни або територiї (потужностi) стосовно хвороби тварин, який визначається згiдно з критерiями, встановленими вiдповiдними мiжнародними органiзацiями;

     вiдповiднi мiжнароднi органiзацiї - Мiжнародне епiзоотичне бюро (Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я тварин) (далi - МЕБ) та iншi мiжнароднi органiзацiї, якi розробляють мiжнароднi стандарти, iнструкцiї i рекомендацiї, пов'язанi з охороною здоров'я тварин та безпечнiстю товарiв;

     вибiрковий ветеринарно-санiтарний контроль - перiодична перевiрка безпечностi товарiв шляхом розширеного контролю, що проводиться державною службою ветеринарної медицини;

     висновок державної ветеринарно-санiтарної експертизи (експертний висновок) - документ, виданий державною або уповноваженою лабораторiєю ветеринарної медицини, який засвiдчує безпечнiсть продуктiв тваринного походження, репродуктивного матерiалу, бiологiчних продуктiв, ветеринарних препаратiв, субстанцiй, кормових добавок, премiксiв та кормiв. Термiн дiї експертного висновку - не бiльше одного мiсяця;

     вказiвка - iнформацiйно-методичний документ, який видається головними державними iнспекторами ветеринарної медицини України, Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, мiст, районiв, регiональних служб державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi України та транспортi або їх заступниками;

     готовi корми - корми тваринного i рослинного походження, якi мiстять кормовi добавки для непродуктивних тварин, у тому числi риб та птахiв;

     Державний департамент ветеринарної медицини з державною iнспекцiєю ветеринарної медицини (далi - Департамент) - орган державного управлiння, що здiйснює функцiї адмiнiстрацiї ветеринарної медицини України;

     державна служба ветеринарної медицини України - система державних органiв управлiння ветеринарною медициною та державних установ ветеринарної медицини;

     державний ветеринарно-санiтарний контроль - функцiї, що виконуються державними iнспекторами ветеринарної медицини та/або уповноваженими лiкарями ветеринарної медицини i полягають у постiйному забезпеченнi виконання встановлених чинним законодавством ветеринарно-санiтарних заходiв та технiчних регламентiв;

     державний ветеринарно-санiтарний нагляд - функцiї, що виконуються державними iнспекторами ветеринарної медицини та/або уповноваженими лiкарями ветеринарної медицини i полягають у перiодичнiй перевiрцi дотримання вимог чинного законодавства в галузi ветеринарної медицини;

     державний iнспектор ветеринарної медицини - лiкар ветеринарної медицини, який працює в державнiй службi ветеринарної медицини або уповноважений Департаментом, або у разi якщо це лiкар iноземної країни, - її ветеринарною адмiнiстрацiєю, на здiйснення iнспектування товарiв, потужностей (об'єктiв), засобiв ветеринарної медицини та супутнiх об'єктiв з метою захисту здоров'я людей та/або здоров'я тварин i за необхiдностi - сертифiкацiї їх ветеринарно-санiтарного стану згiдно з вимогами вiдповiдних мiжнародних органiзацiй та здiйснення iнших функцiй державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     державний лiкар ветеринарної медицини - лiкар ветеринарної медицини, який працює в державних органах чи державних установах ветеринарної медицини;

     державнi органи ветеринарної медицини - Департамент i територiальнi органи, регiональна служба державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi України та транспортi;

     державнi установи ветеринарної медицини - установи ветеринарної медицини, що здiйснюють профiлактичнi, дiагностичнi, лiкувальнi та iншi протиепiзоотичнi заходи, лабораторнi дослiдження щодо безпечностi товарiв, науково-дослiднi та контрольнi роботи, на якi покладено контрольно-наглядовi функцiї в галузi ветеринарної медицини, або уповноваженi на здiйснення таких функцiй;

     дозвiл на ввезення - документ дозвiльного характеру, яким надається право на ввезення на територiю України товарiв, виданий Департаментом;

     доручення - письмове повноваження, за яким головними державними iнспекторами ветеринарної медицини України, Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, мiст, районiв, регiональних служб державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi та транспортi або їх заступниками надається право iншiй особi або установi вiд свого iменi здiйснювати певнi юридичнi дiї або одержувати матерiальнi цiнностi;

     експлуатацiйний дозвiл - документ дозвiльного характеру, який видається вiдповiдним головним державним iнспектором ветеринарної медицини оператору потужностей (об'єктiв) на пiдставi перевiрки дотримання цими потужностями (об'єктами) ветеринарно-санiтарних заходiв i технiчних регламентiв та дозволяє оператору потужностей (об'єкта) здiйснювати господарську дiяльнiсть згiдно iз цим Законом;

     експортнi потужностi (об'єкти) - потужностi, що використовуються для виробництва об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, якi перевiренi Департаментом на вiдповiднiсть вимогам, що встановленi країною призначення для таких потужностей, з метою здiйснення експорту вищезазначених об'єктiв до цiєї країни та мають вiдповiдний експлуатацiйний дозвiл;

     забруднююча речовина - будь-яка бiологiчна речовина, у тому числi мiкроорганiзми та їх частини, або хiмiчна речовина (у тому числi пестициди, токсини), залишковi кiлькостi ветеринарних препаратiв, у тому числi гормонiв, заспокiйливих i тиреостатичних речовин, антибiотикiв, iнших ветеринарних препаратiв, солi неорганiчних речовин, органiчнi та радiоактивнi речовини i продукти їх розпаду або iншi речовини, якi мiстяться (потрапили чи утворилися) в продуктах тваринного походження, кормах, що можуть бути небезпечними для здоров'я людей та тварин;

     загальнодержавна програма контролю - програма, що розробляється Департаментом та виконується державною службою ветеринарної медицини, або у разi якщо це стосується iноземної країни, - її ветеринарною адмiнiстрацiєю, з метою контролю (у тому числi локалiзацiї та/або лiквiдацiї) хвороби тварин та/або забруднюючих речовин i залишкових кiлькостей ветеринарних препаратiв у продуктах тваринного походження i кормах шляхом здiйснення спецiальних заходiв, що застосовуються на всiй територiї країни або в окремiй зонi (зонах) на її територiї;

     заiнтересованi торговi партнери - держави та iншi суб'єкти мiжнародного права, що є учасниками багатостороннiх i двостороннiх угод, якi регулюють застосування ветеринарно-санiтарних заходiв, учасником яких є Україна, а також члени вiдповiдних мiжнародних органiзацiй, членом яких є Україна;

     заклад ветеринарної медицини - установа, пiдприємство, органiзацiя, де працює принаймнi один лiкар ветеринарної медицини, якi заснованi юридичною або фiзичною особою (суб'єктом господарювання), що має квалiфiкацiю лiкаря ветеринарної медицини та здiйснює ветеринарну дiяльнiсть за лiцензiєю, у тому числi з ветеринарної практики, виробництва ветеринарних препаратiв, роздрiбної, оптової торгiвлi ветеринарними препаратами, проведення дезiнфекцiйних, дезiнсекцiйних та дератизацiйних робiт;

     засоби ветеринарної медицини - матерiали, обладнання, iнструменти, спецiальнi автомобiлi та iншi механiзми i пристосування, призначенi для використання у ветеринарнiй медицинi;

     засоби догляду за тваринами - засоби, призначенi для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лiкувальної i профiлактичної дiї;

     звiт про результати дослiджень - документ, виданий державною або уповноваженою лабораторiєю ветеринарної медицини, в якому представлений звiт про результати дослiджень стану здоров'я тварин та/або виявлення збудникiв iнфекцiйних i паразитарних хвороб, антитiл до них або результатiв патоморфологiчних та iнших дослiджень. Рекомендацiї та висновки, наданi у звiтi про результати дослiджень, є обов'язковими до виконання;

     зона - чiтко визначена частина територiї країни з визначеним ветеринарно-санiтарним статусом;

     зона, вiльна вiд хвороби тварин, що пiдлягає повiдомленню, - зона, в якiй вiдсутнiсть певної хвороби тварин пiдтверджується виконанням вимог щодо вiльного статусу, встановлених вiдповiдними мiжнародними органiзацiями. Всерединi зони та на її кордонах повиннi ефективно проводитися вiдповiднi заходи контролю (локалiзацiї) стосовно товарiв та iнших об'єктiв, якi можуть переносити вiдповiднi хвороби тварин, включаючи транспортнi засоби;

     зона з незначною присутнiстю хвороби, що пiдлягає повiдомленню, - зона всiєї країни, її частини, декiлькох країн або їх частин, де за визначенням адмiнiстрацiї ветеринарної медицини хвороба тварин присутня на низькому рiвнi i в якiй вживаються ефективнi заходи обстеження, контролю (локалiзацiї) або лiквiдацiї;

     зона спостереження - зона, встановлена в межах та впродовж кордону зони, вiльної вiд хвороби, що пiдлягає повiдомленню, яка вiдокремлює зону, вiльну вiд хвороби, що пiдлягає повiдомленню, вiд iнфiкованої зони, де вживаються суворi заходи спостереження;

     зоонози - хвороби, що передаються людям вiд тварин;

     iдентифiкацiя небезпеки - процес виявлення патогенних агентiв хвороб тварин, якi потенцiйно можуть проникнути на територiю України при iмпортуваннi товарiв та супутнiх об'єктiв;

     iнфiкована зона - зона, в якiй вiдсутнiсть хвороби тварин не пiдтверджена згiдно з вимогами, встановленими вiдповiдними мiжнародними органiзацiями;

     карантинна зона - зона, в межах якої застосовується карантин тварин та яка включає iнфiковану зону, буферну зону, а також може включати зону спостереження;

     карантинна станцiя (пост) - мiсце (дiлянка мiсцевостi), що перебуває пiд контролем державних органiв ветеринарної медицини, де групи тварин утримуються в iзоляцiї, без прямого або опосередкованого контакту з iншими тваринами, спецiально облаштоване для проведення обстеження протягом визначеного перiоду часу i в разi необхiдностi - експертизи або лiкування;

     карантин тварин - особливий правовий режим, який застосовується в iнфiкованiй та буфернiй зонах i в разi необхiдностi - у зонi спостереження з метою локалiзацiї спалаху хвороби тварин i лiквiдацiї такої хвороби згiдно iз законами, вiдповiдними ветеринарно-санiтарними заходами та нормативно-правовими актами, виданими вiдповiдно до цього Закону;

     карантинний ветеринарно-мiлiцейський пост - тимчасове спецiально облаштоване мiсце на кордонi карантинної зони, встановлене за рiшенням державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї з метою локалiзацiї та недопущення поширення хвороб, що пiдлягають повiдомленню;

     кiлькiсна оцiнка ризику - оцiнка ризику, результати якої можуть бути вираженi в цифрах;

     корми - продукти тваринного, рослинного, мiкробiологiчного та хiмiчного походження, у тому числi готовi корми та комбiкорми, що використовуються для годiвлi тварин самостiйно або в сумiшi, мiстять поживнi речовини у засвоюванiй формi i не справляють негативного впливу на здоров'я тварин;

     корми рослинного походження - фуражне зерно, кормовi концентрати, кормовi сумiшi, макуха, шроти, коренеплоди, бульбоплоди, сiно, сiнаж та iншi корми рослинного походження;

     корми тваринного походження - борошно м'ясне, кiсткове, м'ясо-кiсткове, рибне, печiнкове, кров'яне, пiр'яне, жир, жива риба для корму, молоко i молочнi продукти, м'ясо та iншi продукти тваринного походження, призначенi для годування тварин, основу яких становить бiлок тваринного походження;

     кормовi добавки - субстанцiї, мiкроорганiзми, iншi нiж кормовий матерiал та премiкси, якi зазвичай у чистому виглядi не використовуються як корми, а цiлеспрямовано додаються до корму чи води з метою полiпшення характеристик кормiв або продуктiв тваринного походження, досягнення сприятливого впливу на колiр декоративних риб або птахiв, задоволення поживних потреб тварин, зменшення несприятливого впливу вiдходiв тваринництва на навколишнє середовище, вдосконалення виробництва продуктiв тваринного походження, пiдвищення продуктивностi або благополуччя тварин шляхом впливу на їх шлункову та кишкову флору або засвоюванiсть корму;

     лабораторiя ветеринарної медицини - належним чином обладнана та акредитована Нацiональною агенцiєю з акредитацiї або вiдповiдним органом з акредитацiї iноземної країни лабораторiя, укомплектована спецiально пiдготовленим персоналом, компетентним здiйснювати вiдповiднi технiчнi процедури, та очолювана лiкарем ветеринарної медицини;

     лiкувальний корм - будь-яка сумiш ветеринарних лiкарських засобiв, у тому числi вiтамiнiв, амiнокислот, мiкроелементiв тощо або лiкувальних премiксiв та корму, виготовлена пiд контролем спецiалiста ветеринарної медицини, готова до обiгу i призначена для згодовування тваринам без попередньої обробки з метою профiлактики та лiкування;

     лiцензований лiкар ветеринарної медицини - лiкар ветеринарної медицини, який постiйно працює в закладi ветеринарної медицини чи ветеринарнiй аптецi, або фiзична особа - пiдприємець, яка має квалiфiкацiю лiкаря ветеринарної медицини та отримала лiцензiю на здiйснення певних видiв дiяльностi в галузi ветеринарної медицини;

     максимальна межа залишкiв (максимально допустимий рiвень залишкiв) - максимально допустимий вмiст дiючої речовини ветеринарних препаратiв та їх метаболiтiв (продуктiв перетворення в живих системах) i токсикантiв у продуктах тваринного походження та кормах, перевищення яких може мати негативний вплив на здоров'я людей i тварин;

     мiжнародний ветеринарний сертифiкат - сертифiкат, форма та змiст якого вiдповiдають рекомендацiям вiдповiдних мiжнародних органiзацiй, що видається в країнi експорту згiдно з iнструкцiями вiдповiдних мiжнародних органiзацiй i засвiдчує стан здоров'я тварин та/або дотримання вимог щодо охорони здоров'я людини, якi були виконанi стосовно товарiв, що експортуються;

     мiжнароднi стандарти, iнструкцiї та рекомендацiї - стандарти, iнструкцiї та рекомендацiї, розробленi i прийнятi МЕБ та iншими мiжнародними органiзацiями, якi розробляють рекомендацiї, iнструкцiї та стандарти, пов'язанi iз захистом здоров'я i життя людей та тварин вiд хвороб тварин;

     мiнiмальнi показники якостi - органолептичнi, хiмiчнi, бiологiчнi та фiзичнi показники, яким має вiдповiдати певний об'єкт для того, щоб вважатися прийнятним для використання за призначенням;

     монiторинг - система та процедура спостережень за ветеринарно-санiтарним станом об'єктiв ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     надзвичайнi епiзоотичнi обставини - епiзоотичний стан країни, пiдтверджена або пiдозрювана наявнiсть у країнi походження або транзиту хвороби, що пiдлягає повiдомленню, яка може спричинити швидку та непоправну шкоду здоров'ю певних тварин на всiй територiї України або її частинi у разi iмпорту товарiв та супутнiх об'єктiв, якi можуть переносити хворобу, що пiдлягає повiдомленню;

     належна практика виробництва (для ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв та готових кормiв) - система, яка стосується всiх аспектiв виробничого процесу, для забезпечення узгодженого виробництва та контролю згiдно iз стандартами якостi з метою мiнiмiзацiї ризикiв, пов'язаних з безпечнiстю, та iнших ризикiв, пов'язаних з виробництвом ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв та готових кормiв, якi не можуть бути усунутi шляхом тестування/перевiрки кiнцевого продукту. Така практика може базуватися на мiжнародних стандартах, принципах та рекомендацiях i є необхiдною для забезпечення дотримання вiдповiдних ветеринарно-санiтарних заходiв, технiчних регламентiв та iнших вимог, встановлених цим Законом. У разi якщо вiдповiдних мiжнародних стандартiв, iнструкцiй чи рекомендацiй немає або вони не забезпечують потрiбного рiвня захисту, ветеринарно-санiтарнi заходи мають ґрунтуватися на об'єктивних наукових критерiях, у тому числi виходячи з аналiзу оцiнки ризику за методикою, розробленою вiдповiдними мiжнародними органiзацiями;

     належний рiвень захисту здоров'я тварин та пов'язаний iз цим захист здоров'я людей - рiвень захисту, що вважається державою достатнiм при встановленнi ветеринарно-санiтарних заходiв для захисту здоров'я i життя людей та тварин вiд несприятливих наслiдкiв, на подолання яких спрямованi ветеринарно-санiтарнi заходи;

     недуги - стан тварин, що не є хворобою, але вимагає догляду власником або лiкування з боку спецiалiста ветеринарної медицини;

     неїстiвнi продукти тваринного походження - сировина тваринного походження, яка зазвичай не використовується для споживання людиною, але використовується для фармацевтичних, хiрургiчних, сiльськогосподарських та промислових цiлей;

     об'єкти державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду - товари, потужностi (об'єкти), засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за тваринами та супутнi об'єкти;

     обiг - перемiщення (транспортування) або зберiгання та будь-якi iншi дiї, пов'язанi iз змiною права власностi чи володiння, включаючи торгiвлю, обмiн або дарування;

     оператор потужностей - фiзична чи юридична особа, яка здiйснює передбачену цим Законом дiяльнiсть, використовуючи потужностi (об'єкти), якi належать їй на правах власностi або користування;

     особливо небезпечнi хвороби, що входять до списку МЕБ, - заразнi хвороби тварин, що можуть швидко поширюватися у значних масштабах незалежно вiд державних кордонiв, якi можуть мати значнi соцiально-економiчнi наслiдки або становити загрозу для здоров'я людини чи тварини i суттєво вплинути на мiжнародну торгiвлю тваринами та продуктами тваринного походження;

     оцiнка ризику - оцiнка вiрогiдностi бiологiчних та економiчних наслiдкiв проникнення, укорiнення або поширення патогенного агента на територiї України;

     партiя - будь-яка визначена виробником кiлькiсть товару з однаковою назвою та властивостями, вироблена за визначений виробником перiод часу, за однакових умов на однiй i тiй самiй потужностi (об'єктi), транспортується одним i тим же транспортним засобом та за необхiдностi супроводжується одним i тим самим вiдповiдним ветеринарним документом;

     серiя - визначена виробником кiлькiсть ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв, кормiв з однаковою назвою та властивостями, що виробленi за один технологiчний цикл, за однакових умов на однiй i тiй самiй потужностi (об'єктi);

     патологiчний матерiал - зразки, отриманi вiд живих або мертвих тварин, що мiстять або можуть мiстити патологiчнi змiни, збудникiв iнфекцiйних чи паразитарних хвороб та призначенi для вiдправки до лабораторiї ветеринарної медицини;

     перiод виведення - перiод часу мiж останнiм застосуванням щодо тварини ветеринарного препарату та виробництвом з такої тварини продуктiв, призначених для споживання людиною, необхiдний для того, щоб такi продукти не мiстили залишкових кiлькостей препарату, якi перевищують встановленi рiвнi;

     повiдомлення ризику - взаємний обмiн iнформацiєю про ризик мiж спецiалiстами з оцiнки ризику, особами, якi здiйснюють управлiння ризиком, торговими партнерами та iншими заiнтересованими особами;

     потужностi (об'єкти) - будь-якi споруда, комплекс споруд, примiщення, будiвля або територiя, включаючи обладнання, що використовується для розведення племiнних тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставок (огляду), конкурсу, продажу, забою або вилову тварин; для виробництва та обiгу неїстiвних продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв, кормiв, репродуктивного матерiалу тощо; для знищення туш або iнших частин тварин;

     премiкси - сумiшi кормових добавок або сумiшi однiєї чи декiлькох кормових добавок, у тому числi вiтамiнiв, амiнокислот, мiнералiв тощо, з кормами тваринного чи рослинного походження або з водою, виготовленi за спецiальною технологiєю на високотехнологiчному обладнаннi, якi використовуються як носiї i не призначенi для безпосередньої годiвлi тварин;

     прикордонний державний iнспектор ветеринарної медицини - державний iнспектор ветеринарної медицини регiональної служби державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi та транспортi, який перевiряє iмпортнi, транзитнi та експортнi вантажi, що є об'єктами державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, а також дозволяє їх ввезення або вивезення залежно вiд їх ветеринарно-санiтарного стану i видає вiдповiднi ветеринарнi документи;

     прикордоннi iнспекцiйнi пости - дiлянки, що розташованi у пунктi пропуску через державний кордон України та митницях призначення, включаючи пункти пропуску на автомобiльних шляхах, залiзничних станцiях, в аеропортах, морських та рiчкових портах, де здiйснюються державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд вантажiв з об'єктами державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, що перемiщуються через державний кордон України;

     припис - обов'язкова до виконання письмова вимога державних iнспекторiв ветеринарної медицини України, Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, мiст, районiв, регiональних служб державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi та транспортi, що надається юридичним i фiзичним особам з метою припинення виявленого порушення законодавства з питань ветеринарної медицини та усунення його наслiдкiв;

     продукти тваринного походження - продукти тваринного походження для споживання людиною, продукти тваринного походження для фармацевтичного та хiрургiчного використання i продукти тваринного походження для сiльськогосподарського або промислового використання, корми тваринного походження;

     продукти тваринного походження для сiльськогосподарського або промислового використання - продукти тваринного походження, крiм тих, що призначенi для споживання людиною, фармацевтичних та хiрургiчних цiлей, та кормiв тваринного походження;

     продукти тваринного походження для споживання людиною - м'ясо, м'яснi продукти, желатин, яйця, яйцепродукти, молоко, молочнi продукти, риба, рибнi та морепродукти, мед та iншi продукти тваринного походження, призначенi для споживання людиною;

     продукти тваринного походження для фармацевтичного або хiрургiчного використання - органи, тканини та органiчнi рiдини тварин, що призначенi для виготовлення фармацевтичних препартiв або хiрургiчних засобiв;

     протиепiзоотичнi заходи - органiзацiйно-господарська та спецiальна ветеринарно-санiтарна дiяльнiсть, у тому числi профiлактична i дiагностична, спрямована на запобiгання заразним хворобам тварин, їх виявлення та лiквiдацiю;

     профiлактичний карантин тварин - система ветеринарно-санiтарних заходiв, що застосовуються перед та/або пiсля перемiщення тварин з метою запобiгання занесенню або поширенню хвороб тварин;

     регiональна служба державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi України та транспортi Державного департаменту ветеринарної медицини з державною iнспекцiєю ветеринарної медицини (далi - регiональнi служби) - державна установа ветеринарної медицини, що здiйснює державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд на вiдповiдному регiональному рiвнi з метою захисту територiї України вiд проникнення хвороб тварин з територiй iнших держав та забезпечення виконання юридичними або фiзичними особами ветеринарно-санiтарних заходiв пiд час мiжнародних i внутрiшньодержавних перевезень об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     реєстрацiйне посвiдчення - документ, що пiдтверджує державну реєстрацiю ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв i готових кормiв та їх застосування у тваринництвi;

     репродуктивний матерiал - сперма, зиготи, заплiднена iкра, iнкубацiйнi яйця, заплiдненi яйцеклiтини, ембрiони та iнший бiологiчний матерiал, призначений для вiдтворення;

     референс-лабораторiя - уповноважена Департаментом лабораторiя, що залучається як третя сторона пiд час вирiшення спiрних питань за результатами лабораторних дослiджень;

     ризик - можливiсть виникнення негативної подiї та вiрогiднi масштаби її наслiдкiв протягом певного перiоду часу;

     ринок - спецiально вiдведене та облаштоване мiсце для надання послуг з продажу товарiв;

     розпорядження - правовий акт, який видається головними державними iнспекторами ветеринарної медицини України, Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, мiст, районiв, регiональних служб державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi та транспортi або їх заступниками для вирiшення внутрiшнiх органiзацiйно-господарських питань;

     розширений ветеринарно-санiтарний контроль - процес перевiрки безпечностi товарiв за висновками їх лабораторного дослiдження, що проводиться державною службою ветеринарної медицини;

     система аналiзу ризикiв та контролю (регулювання) у критичних точках (Hazard Analysis and Critical Control Points - HACCP) - система iдентифiкацiї, оцiнки, аналiзу та контролю ризикiв, що впливають на безпечнiсть тварин, неїстiвних продуктiв тваринного походження, репродуктивного матерiалу, бiологiчних продуктiв, ветеринарних препаратiв, субстанцiй, кормових добавок, премiксiв, кормiв тощо;

     спалах хвороби - випадок захворювання на хворобу, що пiдлягає повiдомленню, на потужностях (об'єктах), включаючи всi споруди та прилеглi примiщення, де розмiщенi тварини, або на територiї, де з огляду на мiсцевi умови неможливо гарантувати, що сприйнятливi та несприйнятливi до хвороби тварини не мали безпосереднього контакту з тваринами, що захворiли, або стосовно яких є пiдозра на захворювання;

     спецiалiсти ветеринарної медицини - лiкарi та фельдшери ветеринарної медицини, якi мають вiдповiдний диплом та здiйснюють дiяльнiсть з профiлактики, оздоровлення, дiагностики i лiкування тварин, проведення ветеринарно-санiтарної експертизи або iншу ветеринарну дiяльнiсть;

     стандарт - документ, розроблений на основi консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначенi для загального та багаторазового використання правила, iнструкцiї або характеристики, якi стосуються дiяльностi чи її результатiв, включаючи продукцiю, процеси або послуги, дотримання яких не є обов'язковим. Стандарт не мiстить вимог щодо безпечностi товару, встановлених ветеринарно-санiтарними заходами, та може включати або бути цiлком присвячений вимогам щодо позначення, упаковки, маркування та етикетування товару чи процесу, а також вимогам до термiнологiї, яка вживається щодо процесу, товару чи послуги;

     стандартний прикордонний ветеринарно-санiтарний контроль - процес перевiрки прикордонними державними iнспекторами ветеринарної медицини безпечностi об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на пiдставi вивчення супровiдних документiв, огляду вантажу при їх ввезеннi на територiю України (iмпортi), вивезеннi з територiї України (експортi) та перевезеннi через територiю України (транзитi);

     стемпiнг-аут - комплекс протиепiзоотичних заходiв, що здiйснюються пiд керiвництвом вiдповiдного головного державного iнспектора ветеринарної медицини, включаючи забiй хворих та iнфiкованих тварин стада, а у разi необхiдностi - тварин iншого стада, якi могли мати прямий або опосередкований контакт з тваринами iнфiкованого стада, що могло призвести до передачi патогенного агента. Всi тварини, стосовно яких iснує пiдозра на захворювання, незалежно вiд того, вакцинованi вони чи нi, забиваються, а їхнi тушi знищуються шляхом спалювання, захоронення або в iнший спосiб, що гарантує недопущення поширення iнфекцiї через тушi або iншi продукти забитих тварин. Необхiдне також здiйснення заходiв з очищення та дезiнфекцiї, що рекомендованi вiдповiдними мiжнародними органiзацiями;

     субстанцiя - будь-яка речовина органiчного та неорганiчного походження або її сумiш, що може використовуватися для виготовлення ветеринарних препаратiв i кормових добавок, а саме:

     а) тваринного походження, наприклад частини органiв та секрецiї тварин, токсини, екстракти, продукти кровi;

     б) рослинного походження, наприклад рослини, частини рослин, рослиннi секрецiї, екстракти;

     в) хiмiчного походження, наприклад хiмiчнi елементи природного походження та/або хiмiчнi продукти, отриманi шляхом хiмiчних реакцiй або синтезованi;

     г) продукти бiотехнологiї;

     супутнi об'єкти - об'єкти, що можуть переносити або передавати хвороби тварин iншим тваринам або людям, включаючи солому, сiно, упряж та iншi предмети, що супроводжують тварин або використовуються для самих тварин;

     тварини - ссавцi, свiйська птиця, птахи, бджоли, комахи, риби, ракоподiбнi, молюски, жаби, амфiбiї та рептилiї;

     територiальнi органи - органи державної виконавчої влади, що утворюються Департаментом як головнi управлiння ветеринарної медицини в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi i Севастополi та управлiння у мiстах, районах для виконання функцiй Департаменту на певнiй територiї;

     технiчний регламент - закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабiнетом Мiнiстрiв України, в якому визначено характеристики товару або пов'язанi з ним процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи вiдповiднi положення, дотримання яких є обов'язковим; може також мiстити вимоги до термiнологiї, позначок, пакування, маркування чи етикетування, якi застосовуються до певного товару, процесу чи способу виробництва;

     товари - тварини, продукти тваринного походження, репродуктивний матерiал, бiологiчнi продукти, патологiчний матерiал, ветеринарнi препарати, субстанцiї, кормовi добавки, премiкси та корми;

     уповноважена лабораторiя - акредитована лабораторiя ветеринарної медицини, уповноважена вiдповiдним державним органом випробовувати (вимiрювати параметри, аналiзувати) неїстiвнi продукти тваринного походження, продукти тваринного походження, репродуктивний матерiал, патологiчний матерiал, ветеринарнi препарати, субстанцiї, кормовi добавки, премiкси, корми тощо вiдповiдно до спецiальних методiв i процедур, визначених вiтчизняними чи мiжнародними стандартами, iнструкцiями та рекомендацiями;

     уповноважений (офiцiйний) лiкар ветеринарної медицини - лiкар ветеринарної медицини, уповноважений Департаментом здiйснювати певнi функцiї державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     управлiння ризиком - процес iдентифiкацiї, вибору та здiйснення заходiв, що застосовуються з метою зниження ризику;

     хвороба, що пiдлягає повiдомленню, - хвороба тварин, внесена до перелiку, затвердженого Департаментом, про випадки виявлення чи iснування пiдозри якої необхiдно негайно повiдомляти державному iнспектору ветеринарної медицини або уповноваженому лiкарю ветеринарної медицини;

     хвороби тварин - клiнiчнi, iмунологiчнi та/або гiстопатологiчнi прояви патогенних агентiв;

     штами мiкроорганiзмiв - генетично однорiднi популяцiї мiкроорганiзмiв у межах виду з певними стабiльними специфiчними морфологiчними ознаками та бiологiчними властивостями;

     якiсна оцiнка ризику - оцiнка, результати якої стосовно вiрогiдностi настання подiй або масштабiв їх наслiдкiв, пов'язаних з предметом оцiнки ризику, визначаються такими якiсними термiнами як "високий", "середнiй", "низький", "незначний";

     якiсть об'єктiв ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду - сукупнiсть властивостей та характерних рис об'єктiв ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, якi здатнi задовольнити потреби (вимоги) тих, хто їх використовує.

     Стаття 2. Законодавство про ветеринарну медицину

     Законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституцiї України, цього Закону та iнших нормативно-правових актiв, виданих вiдповiдно до них.

     Дiя цього Закону не поширюється на продукти тваринного походження для споживання людиною у процесi їх виробництва та внутрiшньодержавного обiгу.

     Стаття 3. Основнi завдання держави в галузi ветеринарної медицини

     Основними завданнями держави в галузi ветеринарної медицини є:

     зменшення або усунення ризикiв виникнення зоонозiв та захворювання населення;

     охорона територiї України вiд проникнення хвороб тварин з територiї iнших держав або карантинних зон;

     захист тварин та населення вiд збудникiв та хвороб тварин шляхом здiйснення профiлактичних, дiагностичних та лiкувальних заходiв;

     здiйснення заходiв унеможливлення перенесення хвороб тварин через товари, засоби догляду за тваринами i супутнi об'єкти;

     встановлення ефективних та дiєвих засобiв виявлення, локалiзацiї, контролю i за можливостi - лiквiдацiї ендемiчних хвороб тварин та лiквiдацiї екзотичних хвороб тварин, занесених на територiю України;

     забезпечення надiйних та ефективних заходiв лiквiдацiї спалахiв хвороб тварин з метою зменшення втрат тварин, а в разi зоонозiв - зменшення ризику для людей;

     монiторинг кормiв та води для забезпечення їх придатностi для вживання та неможливостi перенесення хвороб тварин;

     забезпечення правильного, належного, ефективного та безпечного застосування ветеринарних препаратiв;

     захист навколишнього природного середовища вiд негативних наслiдкiв, що пов'язанi з вирощуванням та обiгом тварин;

     захист благополуччя тварин шляхом забезпечення гуманного ставлення до них протягом усього їхнього життя;

     здiйснення передзабiйного клiнiчного огляду тварин та проведення ветеринарно-санiтарної експертизи продуктiв тваринного походження, у тому числi тварин, забитих на полюваннi, включаючи бактерiологiчнi, радiологiчнi, паразитологiчнi та токсикологiчнi лабораторнi дослiдження;

     здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду в процесi виробництва i обiгу продуктiв тваринного, а на агропродовольчих ринках - i рослинного походження, ветеринарних препаратiв, субстанцiй, кормових добавок, премiксiв, кормiв, штамiв мiкроорганiзмiв, репродуктивного i патологiчного матерiалу та здiйснення державного ветеринарно-санiтарного нагляду пiд час обiгу засобiв ветеринарної медицини та засобiв догляду за тваринами;

     виконання загальнодержавної програми здiйснення монiторингу залишкових кiлькостей ветеринарних препаратiв та iнших забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження i кормах;

     здiйснення стандартного прикордонного ветеринарно-санiтарного контролю та/або розширеного ветеринарно-санiтарного контролю за об'єктами державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     контроль за перемiщенням об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду в межах України;

     сприяння впровадженню системи iдентифiкацiї тварин;

     сприяння постiйному навчанню та пiдвищенню квалiфiкацiї спецiалiстiв ветеринарної медицини;

     сприяння впровадженню у практику та широкому застосуванню досягнень наукової i практичної ветеринарної медицини;

     розроблення, впровадження та застосування ветеринарно-санiтарних заходiв.

Роздiл II
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛIННЯ В ГАЛУЗI ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

     Стаття 4. Органи державного управлiння в галузi ветеринарної медицини

     Державне управлiння в галузi ветеринарної медицини здiйснюють Кабiнет Мiнiстрiв України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної полiтики, Державний департамент ветеринарної медицини з державною iнспекцiєю ветеринарної медицини, його територiальнi органи.

     Стаття 5. Повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України в галузi ветеринарної медицини

     До повноважень Кабiнету Мiнiстрiв України в галузi ветеринарної медицини належать:

     забезпечення здiйснення державної полiтики в галузi ветеринарної медицини;

     розроблення i виконання вiдповiдних загальнодержавних програм;

     органiзацiя здiйснення ветеринарно-санiтарних заходiв, спрямованих на забезпечення ветеринарно-санiтарного та епiзоотичного благополуччя, охорона територiї України вiд проникнення з iнших держав або карантинних зон патогенних агентiв хвороб тварин, забезпечення безпечностi продуктiв тваринного походження, встановлення карантину тварин, охорона довкiлля вiд потенцiйних негативних наслiдкiв, пов'язаних з вирощуванням тварин;

     забезпечення фiнансування i матерiально-технiчного постачання державної служби ветеринарної медицини;

     реалiзацiя державної полiтики щодо лiцензування в галузi ветеринарної медицини;

     укладення мiжнародних договорiв;

     здiйснення iнших повноважень вiдповiдно до закону.

     Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань аграрної полiтики в галузi ветеринарної медицини

     Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної полiтики:

     забезпечує здiйснення державної полiтики в галузi ветеринарної медицини та захист територiї України вiд проникнення хвороб тварин з iнших країн або карантинних зон;

     спрямовує та координує дiяльнiсть державних органiв ветеринарної медицини щодо забезпечення ветеринарно-санiтарного та епiзоотичного благополуччя, додержання порядку здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     забезпечує проведення державної полiтики в галузi ветеринарної медицини, здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю i нагляду за безпечнiстю продуктiв тваринного походження;

     вирiшення iнших питань в галузi ветеринарної медицини вiдповiдно до закону.

     Стаття 7. Державнi органи ветеринарної медицини та їх посадовi особи

     1. Державний департамент ветеринарної медицини з державною iнспекцiєю ветеринарної медицини є урядовим органом державного управлiння, який дiє у складi центрального органу виконавчої влади з питань аграрної полiтики i реалiзує державну полiтику в галузi ветеринарної медицини.

     2. Департамент для виконання покладених на нього завдань утворює вiдповiднi територiальнi органи, регiональнi служби та державнi установи.

     3. Департамент, його територiальнi органи становлять єдину систему державних органiв ветеринарної медицини.

     4. Голова Департаменту, його заступники та начальники управлiнь Державного департаменту ветеринарної медицини з державною iнспекцiєю ветеринарної медицини, на яких покладено здiйснення функцiй державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, одночасно є за посадою вiдповiдно Головним державним iнспектором ветеринарної медицини України та його заступниками.

     5. Начальники територiальних органiв Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, мiст, районiв та регiональних служб, їх заступники одночасно є за посадою вiдповiдно головними державними iнспекторами ветеринарної медицини та заступниками головних державних iнспекторiв ветеринарної медицини зазначених регiонiв, а державнi лiкарi ветеринарної медицини державної служби ветеринарної медицини та регiональних служб одночасно є за посадою вiдповiдно державними iнспекторами ветеринарної медицини. На начальникiв регiональних служб та їх заступникiв поширюється дiя Закону України "Про державну службу".

     6. Департамент розробляє, переглядає та затверджує ветеринарно-санiтарнi заходи, у тому числi заходи щодо профiлактики, лiкування, дiагностики та лiквiдацiї хвороб, що пiдлягають повiдомленню, i щодо безпечностi продуктiв тваринного походження.

     7. До повноважень державних органiв ветеринарної медицини належать:

     1) застосування ветеринарно-санiтарних заходiв для охорони територiї України вiд занесення збудникiв хвороб тварин з територiї iнших країн або з карантинних зон;

     2) здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду за тваринами, продуктами тваринного походження, ветеринарними препаратами, субстанцiями, кормовими добавками, премiксами, кормами рослинного та тваринного походження, готовими кормами, штамами мiкроорганiзмiв, репродуктивним матерiалом, патологiчним матерiалом, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами, а також потужностями (об'єктами), якi використовуються для виробництва, переробки, зберiгання та обiгу вищезазначених об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     3) здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду за охороною територiї України вiд занесення з територiї iнших держав або з карантинної зони збудникiв заразних хвороб пiд час експорту, iмпорту i транзиту об'єктiв ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     4) здiйснення державного ветеринарно-санiтарного нагляду за роботою уповноважених (офiцiйних) лiкарiв ветеринарної медицини щодо виконання ветеринарно-санiтарних заходiв;

     5) проведення розширеного ветеринарно-санiтарного контролю на пiдставi професiйної оцiнки державного iнспектора ветеринарної медицини та/або в рамках програми вибiркового ветеринарно-санiтарного контролю з метою перевiрки безпечностi товарiв;

     6) проведення стандартного прикордонного ветеринарно-санiтарного контролю товарiв, а в разi необхiдностi - вибiркового та/або розширеного контролю;

     7) координацiя та органiзацiя виконання ветеринарно-санiтарних заходiв;

     8) визначення ветеринарно-санiтарного статусу України та окремих зон у межах її територiї, ветеринарно-санiтарного стану потужностей (об'єктiв) в Українi;

     9) органiзацiя спiльно з органами та закладами охорони здоров'я, державною санiтарно-епiдемiологiчною службою, структурними пiдроздiлами центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацiй захисту населення вiд зоонозiв та своєчасного обмiну iнформацiєю про такi хвороби тварин;

     10) видача ветеринарних документiв та перевiрка їх достовiрностi;

     11) органiзацiя проведення передзабiйного огляду тварин та ветеринарно-санiтарної експертизи продуктiв тваринного походження;

     12) надання експлуатацiйних дозволiв на функцiонування потужностей (об'єктiв), якi використовуються для виробництва, переробки, зберiгання та обiгу продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, субстанцiй, кормових добавок, премiксiв, кормiв тваринного походження, готових кормiв, репродуктивного матерiалу, та ведення реєстру таких потужностей (об'єктiв);

     13) призупинення дiї експлуатацiйного дозволу або обмеження дiяльностi потужностей (об'єктiв), якi використовуються для виробництва, переробки, зберiгання та обiгу тварин, продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, субстанцiй, кормових добавок, премiксiв, кормiв тваринного походження, готових кормiв, репродуктивного матерiалу, а також засобiв, що використовуються для їх транспортування, у разi порушення операторами ветеринарно-санiтарних заходiв;

     14) проведення експертизи i узгодження проектiв планування та будiвництва тваринницьких ферм, потужностей (об'єктiв), що здiйснюють забiй тварин, переробних пiдприємств, пiдприємств з виробництва ветеринарних препаратiв, ринкiв; участь у дiяльностi робочих i державних комiсiй з питань прийняття в експлуатацiю цих потужностей (об'єктiв), вiдведення земельних дiлянок для всiх видiв зазначеного будiвництва i забору води для тварин;

     15) державний ветеринарно-санiтарний нагляд за проведенням ветеринарно-санiтарної експертизи на потужностях (об'єктах), якi використовуються для виробництва, переробки, зберiгання та обiгу тварин, продуктiв тваринного, а на агропродовольчих ринках - i рослинного походження;

     16) органiзацiя i проведення лабораторно-дiагностичних (бактерiологiчних, вiрусологiчних, хiмiко-токсикологiчних, патолого-анатомiчних, гiстологiчних, паразитологiчних, радiологiчних) та iнших дослiджень з метою дiагностики хвороб тварин та оцiнки безпечностi продуктiв тваринного походження, кормових добавок, премiксiв, кормiв, репродуктивного матерiалу, бiологiчних продуктiв i води для тварин;

     17) здiйснення державного ветеринарно-санiтарного нагляду за збором, утилiзацiєю та знищенням загиблих тварин i вiдходiв тваринного походження;

     18) аналiз причин виникнення хвороб, недугiв тварин та їх загибелi, розроблення рекомендацiй щодо їх профiлактики;

     19) видача органам страхування висновкiв щодо захворювання тварин, вимушено забитих, загиблих або знищених;

     20) координацiя дiяльностi спецiалiстiв ветеринарної медицини незалежно вiд їх пiдпорядкування;

     21) органiзацiя здiйснення заходiв з дезiнфекцiї, дезiнсекцiї та дератизацiї на потужностях (об'єктах), якi використовуються для виробництва, переробки, зберiгання та обiгу тварин, продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, субстанцiй, кормових добавок, премiксiв, кормiв тваринного походження, готових кормiв, репродуктивного матерiалу, а також засобiв, що використовуються для їх транспортування.

     8. До повноважень Департаменту належать:

     1) реєстрацiя ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв та готових кормiв;

     2) органiзацiя розроблення i затвердження технiчних регламентiв на ветеринарнi препарати, кормовi добавки, премiкси, готовi корми, засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за тваринами та iншi об'єкти державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, включаючи належну практику виробництва для ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв i готових кормiв;

     3) ведення Державного реєстру ветеринарних препаратiв;

     4) органiзацiя здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на потужностях (об'єктах), якi використовуються для виробництва, переробки, зберiгання та обiгу тварин, продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, субстанцiй, кормових добавок, премiксiв, кормiв тваринного походження, готових кормiв, репродуктивного матерiалу тощо;

     5) запровадження програми вибiркового ветеринарно-санiтарного контролю товарiв пiд час їх обiгу та виконання загальнодержавної програми здiйснення монiторингу залишкових кiлькостей ветеринарних препаратiв i забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження та кормах;

     6) органiзацiя проведення оцiнки використання ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв, готових кормiв та їх впливу на здоров'я тварин;

     7) уповноваження акредитованих лабораторiй на проведення дослiджень (випробувань) товарiв;

     8) затвердження методик вимiрювань, методiв випробувань товарiв, їх перелiк та атестацiя;

     9) затвердження перелiку референс-лабораторiй на проведення арбiтражних дослiджень товарiв;

     10) розподiл коштiв, що видiляються з Державного бюджету України на фiнансування програм у галузi ветеринарної медицини, мiж державними органами ветеринарної медицини та державними установами ветеринарної медицини;

     11) повiдомлення Мiжнародного епiзоотичного бюро про встановлення, очiкуваний перiод дiї та дату скасування карантину тварин за особливо небезпечними хворобами, занесеними до списку МЕБ;

     12) встановлення обмежень або заборони на iмпорт, транзит та експорт товарiв, iнших об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, що можуть переносити особливо небезпечнi хвороби, занесенi до списку МЕБ, або iншi хвороби, що пiдлягають повiдомленню, з окремих країн або карантинних зон у зв'язку з пiдтвердженням спалаху таких хвороб;

     13) участь у пiдготовцi та розробленнi мiжнародних договорiв з питань ветеринарної медицини, укладення мiжвiдомчих договорiв з ветеринарними адмiнiстрацiями iнших країн, участь у роботi вiдповiдних мiжнародних органiзацiй;

     14) розроблення та затвердження положень про територiальнi органи та державнi установи ветеринарної медицини, включаючи визначення структури i штатної чисельностi державної служби ветеринарної медицини;

     15) розроблення та затвердження ветеринарно-санiтарних заходiв, нормативно-правових актiв з питань ветеринарної медицини в межах своїх повноважень;

     16) встановлення максимально допустимих рiвнiв залишкових кiлькостей ветеринарних препаратiв, кормових добавок та забруднюючих речовин у кормах i бiологiчному матерiалi;

     17) забезпечення здiйснення державної полiтики в галузi ветеринарної медицини та захист територiї України вiд занесення збудникiв особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, з територiй iнших країн або карантинних зон;

     18) координацiя дiяльностi державних органiв ветеринарної медицини щодо забезпечення ветеринарно-санiтарного та епiзоотичного благополуччя, додержання порядку здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     19) забезпечення проведення державної полiтики в галузi ветеринарної медицини, здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду за безпечнiстю продуктiв тваринного походження.

     9. Нормативно-правовi акти Департаменту, виданi в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання державними органами, юридичними особами (резидентами i нерезидентами України), громадянами України, iноземцями та особами без громадянства, якi проживають/перебувають на територiї України.

     Стаття 8. Пiдроздiли ветеринарної медицини мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади та їх територiальних органiв

     1. Пiдроздiли ветеринарної медицини мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади та їх територiальних органiв органiзовують i проводять роботу вiдповiдно до цього Закону та пiдпорядковуються Департаменту з питань, визначених цим Законом. Керiвники цих пiдроздiлiв призначаються на посаду та звiльняються з посади за погодженням з Департаментом.

     2. Пiдроздiли ветеринарної медицини мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади та їх територiальних органiв дiють на пiдставi положень, що затверджуються керiвниками цих органiв за погодженням з Департаментом та його територiальними органами.

     Стаття 9. Пiдроздiли ветеринарної мiлiцiї з проведення карантинних ветеринарних заходiв

     1. Пiдроздiл ветеринарної мiлiцiї з проведення карантинних ветеринарних заходiв Мiнiстерства внутрiшнiх справ України та вiдповiднi пiдроздiли його головних управлiнь i управлiнь в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi, мiських, районних управлiнь та вiддiлiв утворюються для надання практичної допомоги державним органам ветеринарної медицини в органiзацiї та здiйсненнi контролю i нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санiтарних заходiв щодо профiлактики, локалiзацiї та лiквiдацiї карантинних хвороб тварин i комплектуються виключно лiкарями ветеринарної медицини, якi за посадами є державними iнспекторами ветеринарної медицини.

     2. Пiдроздiл ветеринарної мiлiцiї з проведення карантинних ветеринарних заходiв Мiнiстерства внутрiшнiх справ України та вiдповiднi пiдроздiли його головних управлiнь i управлiнь в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi, мiських, районних управлiнь та вiддiлiв функцiонально пiдпорядковуються Департаменту та його територiальним органам.

     3. Пiдроздiли ветеринарної мiлiцiї з проведення карантинних ветеринарних заходiв фiнансуються за рахунок бюджетних коштiв, що видiляються Департаменту та його територiальним органам на здiйснення протиепiзоотичних заходiв.

     4. Положення про пiдроздiли ветеринарної мiлiцiї з проведення карантинних ветеринарних заходiв затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Роздiл III
ДЕРЖАВНИЙ ВЕТЕРИНАРНО-САНIТАРНИЙ КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД

     Стаття 10. Посадовi особи, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний контроль

     1. Державний ветеринарно-санiтарний контроль здiйснюється державними iнспекторами ветеринарної медицини.

     2. Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України може надавати лiкарям ветеринарної медицини, якi працюють у державних установах ветеринарної медицини, та лiцензованим лiкарям ветеринарної медицини повноваження державного iнспектора ветеринарної медицини на проведення державного ветеринарно-санiтарного контролю. Втручання в роботу уповноважених лiкарiв ветеринарної медицини щодо здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю забороняється.

     3. Державний ветеринарно-санiтарний контроль на об'єктах окремих центральних органiв виконавчої влади за погодженням з Департаментом може здiйснюватися пiдроздiлами ветеринарної медицини цих органiв.

     Стаття 11. Права та обов'язки посадових осiб, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний контроль

     1. Державнi iнспектори ветеринарної медицини та уповноваженi лiкарi ветеринарної медицини, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний контроль, мають право:

     1) перевiряти пiд час транспортування об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду додержання ветеринарно-санiтарних заходiв i наявнiсть вiдповiдних супровiдних ветеринарних документiв;

     2) перевiряти безпечнiсть неїстiвних продуктiв тваринного походження, у тому числi шляхом розширеного ветеринарно-санiтарного контролю, щодо їх вiдповiдностi вимогам законодавства та технiчним регламентам;

     3) проводити вiдбiр зразкiв товарiв та iнших об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду для проведення ветеринарно-санiтарної експертизи;

     4) проводити оцiнку зразкiв неїстiвних продуктiв тваринного походження та iнших об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду з метою перевiрки додержання ветеринарно-санiтарних заходiв i мiнiмальних показникiв якостi, встановлених вiдповiдними технiчними регламентами;

     5) перевiряти ветеринарно-санiтарний стан виробничих примiщень та умов зберiгання репродуктивного матерiалу;

     6) перевiряти дотримання ветеринарно-санiтарних заходiв на потужностях (об'єктах), якi використовуються для утримання тварин, виробництва та обiгу неїстiвних продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, субстанцiй, кормових добавок, премiксiв, кормiв тваринного походження, готових кормiв, репродуктивного матерiалу, засобiв догляду за тваринами;

     7) вносити пропозицiї щодо призупинення, поновлення або анулювання (скасування) експлуатацiйних дозволiв;

     8) здiйснювати iнспектування та в разi необхiдностi видавати розпорядження або приписи щодо дезiнфекцiї транспортних засобiв, якi перемiщувалися через карантиннi зони хвороб, що пiдлягають повiдомленню;

     9) здiйснювати стандартний прикордонний ветеринарно-санiтарний контроль за об'єктами державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, що перевозяться транзитом;

     10) здiйснювати стандартний прикордонний ветеринарно-санiтарний контроль, а за необхiдностi - вибiрковий або розширений контроль за об'єктами державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, що iмпортуються або експортуються;

     11) видавати мiжнароднi ветеринарнi сертифiкати на товари, що експортуються.

     2. Державнi iнспектори ветеринарної медицини та уповноваженi лiкарi ветеринарної медицини, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний контроль, зобов'язанi:

     1) додержуватися вимог законiв i нормативно-правових актiв з питань ветеринарної медицини та охорони працi;

     2) негайно повiдомляти керiвникiв вiдповiдних державних органiв ветеринарної медицини про виявленi порушення ветеринарно-санiтарних заходiв, встановлених законодавством.

     Стаття 12. Посадовi особи, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний нагляд

     1. Державний ветеринарно-санiтарний нагляд здiйснюється Головним державним iнспектором ветеринарної медицини України, головними державними iнспекторами ветеринарної медицини Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, мiст, районiв, головними державними iнспекторами ветеринарної медицини регiональних служб, їх заступниками та державними iнспекторами ветеринарної медицини.

     2. Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України координує здiйснення державного ветеринарно-санiтарного нагляду.

     3. Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України може надавати лiкарям ветеринарної медицини, якi працюють у державних установах ветеринарної медицини, та лiцензованим лiкарям ветеринарної медицини повноваження державного iнспектора ветеринарної медицини на здiйснення державного ветеринарно-санiтарного нагляду.

     4. Посадовi особи, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний нагляд, забезпечуються форменим одягом у порядку, затвердженому Кабiнетом Мiнiстрiв України, за рахунок коштiв Державного бюджету України.

     5. Зразки форменого одягу i знаки розрiзнення для посадових осiб, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний нагляд, затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 13. Права та обов'язки державних iнспекторiв ветеринарної медицини, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний нагляд

     1. Державнi iнспектори ветеринарної медицини, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний нагляд, мають право:

     1) з метою здiйснення ветеринарно-санiтарного нагляду протягом робочого часу мати безперешкодний доступ до потужностей (об'єктiв), якi використовуються для виробництва, переробки та обiгу товарiв, ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв, кормiв;

     2) у разi спалаху хвороби, що пiдлягає повiдомленню, у будь-який час мати безперешкодний доступ до потужностей (об'єктiв), якi здiйснюють виробництво або обiг товарiв, якщо такi потужностi (об'єкти) розташованi в межах карантинної зони, для перевiрки їх ветеринарно-санiтарного стану та/або товарiв та/або виконання необхiдних заходiв, якi встановлюються пiд час карантину тварин;

     3) одержувати iнформацiю, необхiдну для встановлення ветеринарно-санiтарного стану та забезпечення безпечностi товарiв, виявлення причин хвороби тварин, з метою визначення ветеринарно-санiтарного статусу вiдповiдної зони;

     4) перевiряти стан здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю;

     5) видавати накази, розпорядження та приписи про обов'язковi для виконання ветеринарно-санiтарнi заходи (включаючи забiй, вимушений забiй тварин, знешкодження, утилiзацiю або знищення товарiв, дотримання процедур переробки, утилiзацiї або знищення об'єктiв, якщо вони є носiями хвороб, що пiдлягають повiдомленню, або в разi виникнення пiдозри, що цi об'єкти зараженi чи є носiями хвороб, що пiдлягають повiдомленню, чи мiстять забруднюючi речовини, радiонуклiди в кiлькостях, якi перевищують максимальнi рiвнi залишкiв);

     6) забороняти експорт, iмпорт, транзит та iнший обiг товарiв i засобiв догляду за тваринами, якi не вiдповiдають ветеринарно-санiтарним заходам та/або технiчним регламентам;

     7) видавати накази, розпорядження та приписи стосовно вилучення з обiгу товарiв та засобiв догляду за тваринами, якi не вiдповiдають ветеринарно-санiтарним заходам або технiчним регламентам;

     8) видавати розпорядження та приписи стосовно призупинення, закiнчення строку дiї, поновлення i анулювання (скасування) експлуатацiйних дозволiв та ветеринарних документiв;

     9) у разi необхiдностi утворювати комiсiї з числа експертiв з ветеринарної медицини iз залученням спецiалiстiв ветеринарної медицини з профiльних науково-дослiдних установ i вищих навчальних закладiв для iдентифiкацiї хвороб тварин та причин їх загибелi;

     10) обмежувати, забороняти або припиняти вiдповiдно до законодавства господарську дiяльнiсть юридичних або фiзичних осiб у разi порушення ними ветеринарно-санiтарних заходiв, встановлених законодавством, якщо такi порушення можуть спричинити безпосередню загрозу життю та/або здоров'ю людей i тварин;

     11) органiзовувати проведення протиепiзоотичних заходiв юридичними та фiзичними особами, якi здiйснюють професiйну дiяльнiсть у галузi ветеринарної медицини;

     12) накладати адмiнiстративнi стягнення вiдповiдно до закону.

     2. Державнi iнспектори ветеринарної медицини, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний нагляд, зобов'язанi:

     1) негайно пiсля виявлення або виникнення пiдозри про спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, або iншої хвороби, що пiдлягає повiдомленню, або масового отруєння тварин повiдомляти вiдповiднi органи виконавчої влади про необхiднiсть запровадження особливого режиму роботи потужностей (об'єктiв) та вжиття заходiв боротьби з хворобою тварин;

     2) повiдомляти органи лiцензування в галузi ветеринарної медицини про порушення лiцензiйних умов суб'єктам лiцензування;

     3) брати участь у дiяльностi державних комiсiй з прийняття в експлуатацiю потужностей (об'єктiв), на яких виробляються об'єкти державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду або якi використовуються для їх обiгу.

     Стаття 14. Гарантiї прав посадових осiб, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд

     1. Державнi iнспектори ветеринарної медицини та уповноваженi лiкарi ветеринарної медицини, якi здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний контроль або нагляд, є незалежними у своїй дiяльностi i керуються цим та iншими законами, нормативно-правовими актами з питань ветеринарної медицини. Державнi органи, юридичнi особи, громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, якi проживають/перебувають на територiї України, зобов'язанi надавати їм допомогу пiд час виконання службових обов'язкiв.

     2. Образа особи, яка здiйснює державний ветеринарно-санiтарний контроль або нагляд, а також опiр, погрози, насильство та iншi дiї, що перешкоджають виконанню покладених на неї обов'язкiв, тягнуть за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     3. Збитки, завданi майну особи, яка здiйснює державний ветеринарно-санiтарний контроль або нагляд, у зв'язку з виконанням нею своїх посадових обов'язкiв, пiдлягають компенсацiї в повному обсязi за рахунок винних осiб у порядку, визначеному законодавством.

     4. Вказiвки посадових осiб не можуть бути пiдставою для будь-яких незаконних дiй або бездiяльностi, що суперечать посадовим обов'язкам державних iнспекторiв ветеринарної медицини та уповноважених лiкарiв ветеринарної медицини.

     Стаття 15. Державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд за перемiщенням тварин

     1. Державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд за тваринами, що перемiщуються поза межами потужностей (об'єктiв), де вони утримувалися, здiйснюється вiдповiдними державними органами ветеринарної медицини.

     2. Державнi iнспектори ветеринарної медицини та уповноваженi лiкарi ветеринарної медицини контролюють дотримання вимог щодо iдентифiкацiї, обiгу та перемiщення тварин, включаючи ветеринарнi документи, якi вимагаються при перемiщеннi чи транспортуваннi тварин.

     3. Система реєстрацiї тваринницьких потужностей (об'єктiв), система iдентифiкацiї тварин та порядок ведення облiку даних про перемiщення тварин повиннi давати можливiсть чiтко iдентифiкувати тварин i вiдстежувати потужностi (об'єкти) їх походження, перемiщення та обiгу.

     4. Навантаження, розвантаження або перевантаження тварин на транспортний засiб дозволяється тiльки в тих мiсцях, якi мають потужностi, що вiдповiдають ветеринарно-санiтарним заходам.

     5. Обiг тварин, якi захворiли на хворобу, що пiдлягає повiдомленню, або щодо яких є пiдозра про захворювання на таку хворобу, забороняється. Будь-якi перемiщення тварин можуть здiйснюватися лише з дозволу вiдповiдного головного державного iнспектора ветеринарної медицини.

     6. Перемiщення неiдентифiкованих тварин або тварин без вiдповiдних iдентифiкацiйних, ветеринарних та iнших супровiдних документiв забороняється.

     Стаття 16. Державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд на ринках

     1. Державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд здiйснюється на всiх ринках, де органiзовано продаж живих тварин i продуктiв тваринного походження.

     2. Державний ветеринарно-санiтарний контроль на ринках здiйснюється спецiалiстами державних установ ветеринарної медицини, а державний ветеринарно-санiтарний нагляд - державними iнспекторами ветеринарної медицини.

     3. Торгiвля тваринами дозволяється тiльки у призначених для цього мiсцях, що вiдповiдають ветеринарно-санiтарним заходам.

     4. Заборонено обiг тварин та неїстiвних продуктiв тваринного походження, щодо яких вiдсутнi необхiднi ветеринарнi документи.

     5. Якщо державний iнспектор ветеринарної медицини встановлює, що торгiвля на ринках здiйснюється з порушенням ветеринарно-санiтарних заходiв, у тому числi в не призначених для цього мiсцях, вiн видає припис заборонити обiг цих тварин або неїстiвних продуктiв тваринного походження до усунення виявлених порушень та накладає штраф.

     Стаття 17. Державний контроль та нагляд за безпечнiстю i якiстю ветеринарних препаратiв, субстанцiй та засобiв ветеринарної медицини

     1. Метою державного контролю та нагляду за ветеринарними препаратами, субстанцiями та засобами ветеринарної медицини є здiйснення органiзацiйних i правових заходiв, спрямованих на забезпечення дотримання юридичними та фiзичними особами вимог цього Закону i вiдповiдних ветеринарно-санiтарних заходiв та технiчних регламентiв.

     2. Державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанцiями та засобами ветеринарної медицини включає реєстрацiю ветеринарних препаратiв; лiцензування та атестацiю суб'єктiв господарювання, якi здiйснюють виробництво або обiг ветеринарних препаратiв; iнспектування суб'єктiв лiцензування щодо дотримання ними лiцензiйних вимог; сертифiкацiю на вiдповiднiсть вимогам належної виробничої практики, належної практики дистрибуцiї, належної лабораторної практики, перевiрку якостi, ефективностi та безпечностi ветеринарних препаратiв та субстанцiй пiд час реєстрацiї, виробництва, обiгу та/або використання (застосування). Положення про державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанцiями та засобами ветеринарної медицини затверджує Департамент.

     3. Державний контроль та нагляд щодо безпечностi i якостi ветеринарних препаратiв, субстанцiй та засобiв ветеринарної медицини здiйснюється спецiалiстами державних установ ветеринарної медицини, уповноважених Департаментом. Такий контроль здiйснюється без попереднього повiдомлення шляхом проведення позапланових перевiрок або планових вiдповiдно до програм iнспектування, якi складаються попередньо i в яких визначено частота iнспектування i процедури, що застосовуються, включаючи пiдстави вiрогiдностi того, що ветеринарнi препарати, субстанцiї та засоби ветеринарної медицини не вiдповiдають встановленим вимогам.

     4. Державнi установи ветеринарної медицини, уповноваженi Департаментом, виконують загальнодержавну програму здiйснення монiторингу залишкових кiлькостей ветеринарних препаратiв та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження i кормах для перевiрки належного використання препаратiв власниками (утримувачами) тварин i запобiгання шкодi здоров'ю людей та тварин.

     5. Якщо залишковi кiлькостi ветеринарних препаратiв у продуктах тваринного походження, якi були виробленi iз змiною їх звичайного стану без додавання будь-яких iнших субстанцiй, перевищують встановленi максимально допустимi рiвнi залишкiв, уповноваженi установи ветеринарної медицини повiдомляють про свої висновки Департамент та вiдповiдного головного державного iнспектора ветеринарної медицини для вжиття необхiдних заходiв вiдповiдно до законодавства з метою запобiгання введенню в обiг таких продуктiв.

     6. Державний контроль також включає дослiдження безпечної залишкової кiлькостi та побiчних ефектiв вiд застосування ветеринарних препаратiв. Цю роботу виконують нацiональнi референс-лабораторiї з контролю залишкових кiлькостей ветеринарних препаратiв та кормових добавок Державного науково-дослiдного контрольного iнституту ветеринарних препаратiв та кормових добавок i Державного науково-контрольного iнституту бiотехнологiї та штамiв мiкроорганiзмiв.

     7. Проведення експертизи та/або iдентифiкацiї ветеринарних препаратiв та кормових добавок з метою їх подальшої державної реєстрацiї здiйснюють Нацiональне агентство ветеринарних препаратiв та кормових добавок, яке функцiонує на базi Державного науково-дослiдного контрольного iнституту ветеринарних препаратiв та кормових добавок, а ветеринарних iмунобiологiчних препаратiв - Нацiональне агентство ветеринарних iмунобiологiчних препаратiв, яке функцiонує на базi Державного науково-контрольного iнституту бiотехнологiї та штамiв мiкроорганiзмiв. До цiєї роботи можуть залучатися Державний науково-дослiдний iнститут з лабораторної дiагностики та ветеринарно-санiтарної експертизи, iншi науково-дослiднi установи.

     Стаття 18. Державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд на державному кордонi України та транспортi

     1. Державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд на державному кордонi України та транспортi здiйснюється регiональними службами державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi України та транспортi, їх структурними пiдроздiлами (пунктами).

     2. Державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд на державному кордонi України та транспортi є обов'язковим у разi експорту, iмпорту i транзитного перевезення об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду всiма видами транспорту.

     3. Державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд на державному кордонi України та транспортi здiйснюють державнi iнспектори ветеринарної медицини з оформленням вiдповiдних документiв. Робочi мiсця зазначених осiб облаштовуються на прикордонних iнспекцiйних постах.

     4. Державний ветеринарно-санiтарний нагляд на державному кордонi України та транспортi здiйснюють Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України, його заступники, державнi iнспектори ветеринарної медицини Департаменту, головнi державнi iнспектори ветеринарної медицини, їх заступники, державнi iнспектори ветеринарної медицини регiональних служб.

     5. Положення про регiональну службу державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi України та транспортi затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 19. Державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд пiд час полювання

     1. Вiдкриття мисливського сезону на певнiй територiї здiйснюється з пiдтвердження вiдповiдними державними органами ветеринарної медицини пiсля проведення обов'язкового епiзоотичного обстеження мисливських угiдь.

     2. Користувачi мисливських та рибальських угiдь повиннi iнформувати найближчого державного iнспектора ветеринарної медицини про пiдозрiлу (невластиву) поведiнку тварин та пiдозрiлi випадки загибелi тварин. Державний iнспектор ветеринарної медицини розглядає цi звiти, у разi необхiдностi пiсля iнспектування туш i на основi свого професiйного висновку вiдбирає зразки тканин тварин для проведення дослiдження у вiдповiднiй лабораторiї ветеринарної медицини.

Роздiл IV
ПРИНЦИПИ РОЗРОБЛЕННЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ I ЗАСТОСУВАННЯ ВЕТЕРИНАРНО-САНIТАРНИХ ЗАХОДIВ

     Стаття 20. Цiлi ветеринарно-санiтарних заходiв

     Департамент спiльно з iншими органами державного управлiння в галузi ветеринарної медицини здiйснює належнi та необхiднi ветеринарно-санiтарнi заходи з метою:

     а) захисту життя або здоров'я тварин вiд ризикiв, що виникають у результатi занесення, укорiнення чи поширення хвороб тварин, органiзмiв, що переносять хвороби, а також хвороботворних органiзмiв;

     б) захисту життя або здоров'я людини або тварин вiд ризикiв, що виникають вiд добавок, забруднюючих речовин, токсинiв або хвороботворних органiзмiв, якi мiстяться у продуктах тваринного походження чи кормах;

     в) захисту життя або здоров'я людини вiд ризикiв, що виникають у результатi хвороб, якi переносяться тваринами або продукцiєю, що виробляється з них.

     Стаття 21. Належний рiвень захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей

     1. Департамент спiльно з iншими органами державного управлiння в галузi ветеринарної медицини визначає належний рiвень захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей.

     2. Належний рiвень захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей визначається на пiдставi:

     1) наявностi хвороб тварин в Українi та виконання загальнодержавних програм щодо боротьби з такими хворобами тварин;

     2) прогнозованої оцiнки економiчних втрат для тваринництва України, пов'язаних iз занесенням збудникiв вiдсутнiх в Українi хвороб тварин або поширенням присутнiх в Українi хвороб тварин;

     3) визначення рiвня ризику, прийнятного для сусiднiх країн та заiнтересованих торгових партнерiв;

     4) мiжнародних стандартiв, iнструкцiй та рекомендацiй;

     5) мiнiмiзацiї негативного впливу ветеринарно-санiтарних заходiв на мiжнародну та внутрiшню торгiвлю.

     Стаття 22. Розроблення, внесення змiн та затвердження ветеринарно-санiтарних заходiв

     1. Ветеринарно-санiтарнi заходи розробляються, змiнюються та затверджуються Департаментом виходячи з такого:

     1) згiдно з пунктом 4 цiєї частини всi ветеринарно-санiтарнi заходи базуються на наукових принципах i наукових обґрунтуваннях, включаючи вiдповiднi процеси та методи виробництва, iнспектування, вiдбору зразкiв та експертизи, визначення поширеностi певних хвороб тварин i наявнiсть зон, вiльних вiд хвороб тварин, або зон з незначною присутнiстю хвороб тварин, вiдповiднi екологiчнi умови та умови навколишнього середовища, профiлактичний карантин тварин або iншi режими;

     2) всi ветеринарно-санiтарнi заходи ґрунтуються на мiжнародних стандартах, iнструкцiях та рекомендацiях вiдповiдних мiжнародних органiзацiй;

     3) у разi вiдсутностi або недостатностi мiжнародних стандартiв, iнструкцiй та рекомендацiй для забезпечення належного рiвня захисту здоров'я тварин i пов'язаного з цим здоров'я людей ветеринарно-санiтарнi заходи розробляються виходячи з аналiзу ризику за методикою вiдповiдних мiжнародних органiзацiй;

     4) у разi недостатностi наукових обґрунтувань для здiйснення аналiзу ризику або в разi виникнення надзвичайних обставин ветеринарно-санiтарнi заходи розробляються на пiдставi iнформацiї, отриманої вiд вiдповiдних мiжнародних органiзацiй, або ветеринарно-санiтарних заходiв, що застосовуються заiнтересованими торговими партнерами.

     2. Пiд час розроблення, внесення змiн та затвердження ветеринарно-санiтарних заходiв, що застосовуються до товарiв, якi iмпортуються, Департаментом береться до уваги ветеринарно-санiтарний статус України стосовно статусу країни походження товарiв.

     3. Пiд час розроблення, внесення змiн та затвердження ветеринарно-санiтарних заходiв забороняється довiльна або необґрунтована дискримiнацiя заiнтересованих торгових партнерiв, що ввозять на територiю України товари, якщо Україна та країна походження товарiв (одна країна походження стосовно iншої країни походження) мають однаковий чи подiбний ветеринарно-санiтарний статус.

     4. Пiд час розроблення, внесення змiн та затвердження ветеринарно-санiтарних заходiв вiдповiднi заходи, що вживаються в iншiй країнi, вважаються еквiвалентними заходам, якi вживаються та затверджуються в Українi, якщо така країна об'єктивно доведе, що завдяки цим заходам досягається рiвний або вищий рiвень захисту здоров'я та життя людей i тварин порiвняно з тим, що вимагається Україною.

     5. Усi ветеринарно-санiтарнi заходи, включаючи тi, що були затвердженi за надзвичайних епiзоотичних обставин, пiдлягають перегляду та оновленню в мiру надходження нової науково обґрунтованої iнформацiї або важливих (суттєвих) коментарiв вiд заiнтересованих торгових партнерiв або iнших осiб з метою забезпечення того, щоб такi заходи сприяли досягненню, але не перевищенню належного рiвня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей.

     6. Усi ветеринарно-санiтарнi заходи, затвердженi за надзвичайних обставин, переглядаються та оновлюються не пiзнiше шести мiсяцiв вiд дати їх затвердження або внесення останнiх змiн, як зазначено в частинi п'ятiй цiєї статтi, з метою забезпечення того, щоб такi заходи сприяли досягненню, але не перевищенню належного рiвня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей.

     7. Порядок розроблення та внесення змiн до ветеринарно-санiтарних заходiв, що застосовуються вiдповiдно до цiєї статтi, затверджується Департаментом.

     Стаття 23. Проведення аналiзу ризику

     1. Аналiз ризику, що проводиться спецiалiстами державної служби ветеринарної медицини, визначеними Департаментом, у зв'язку з можливим iмпортом товарiв, складається винятково у письмовiй формi. Цей документ повинен мiстити таку iнформацiю:

     1) мета аналiзу ризику;

     2) виявлення хвороб тварин, шляхiв проникнення (носiї, тип передачi), якi сприяють їх занесенню, укорiненню та поширенню;

     3) джерела iнформацiї;

     4) оцiнка ризику хвороби тварин, включаючи вiрогiднiсть завдання шкоди тваринам i людям, та можливих наслiдкiв;

     5) визначенi варiанти управлiння ризиком та причини, з яких вiдхиляються альтернативнi варiанти.

     2. За наявностi достатнього обсягу наукової та iншої технiчної iнформацiї необхiдно проводити кiлькiсну оцiнку ризику згiдно з вимогами вiдповiдних мiжнародних органiзацiй.

     3. За умови недостатностi або вiдсутностi наукової та iншої технiчної iнформацiї, необхiдної для кiлькiсної оцiнки ризику, проводиться якiсна оцiнка ризику.

     4. Документ з аналiзу ризику, зазначений у частинi першiй цiєї статтi, має бути доступним для усiх заiнтересованих осiб, у письмовiй та/або електроннiй формi.

     Стаття 24. Процедури управлiння ризиком

     1. При iмпортi товарiв мета управлiння ризиком полягає у зменшеннi вiдповiдних ризикiв до належного рiвня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей, який встановлений в Українi.

     2. При розглядi альтернативних варiантiв зменшення ризику занесення збудникiв хвороб тварин вiд iмпортних товарiв обранi ветеринарно-санiтарнi заходи не повиннi обмежувати торгiвлю бiльше, нiж це необхiдно для досягнення належного рiвня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей, враховуючи технiчну та економiчну доцiльнiсть запропонованих альтернативних заходiв.

     3. Оцiнка економiчної доцiльностi ветеринарно-санiтарних заходiв включає оцiнку потенцiйної шкоди у формi втрат для виробництва та продажу тварин або продуктiв тваринного походження в разi занесення, укорiнення або поширення збудникiв хвороб тварин, витрати на локалiзацiю, контроль або лiквiдацiю цих хвороб тварин та вiдносну оцiнку рентабельностi альтернативних варiантiв заходiв, спрямованих на зменшення ризику.

     4. Управлiння ризиком здiйснює Департамент.

     Стаття 25. Повiдомлення про запропонованi ветеринарно-санiтарнi заходи

     1. За винятком положень частин п'ятої-восьмої цiєї статтi, у разi, якщо немає вiдповiдних мiжнародних стандартiв або запропонованi ветеринарно-санiтарнi заходи не вiдповiдають мiжнародним стандартам, Департамент:

     1) негайно розмiщує в засобах масової iнформацiї повiдомлення в такiй формi, що дасть змогу всiм заiнтересованим сторонам ознайомитися iз змiстом запропонованих заходiв;

     2) якщо очiкується, що запропонований ветеринарно-санiтарний захiд може значно вплинути на експортнi можливостi iнших країн, - готує вiдповiдне повiдомлення, яке Центром обробки запитiв та надання повiдомлень стосовно ветеринарно-санiтарних заходiв (далi - Центр обробки запитiв та повiдомлень) надсилається заiнтересованим торговим партнерам.

     2. Повiдомлення, зазначене у пунктi 2 частини першої цiєї статтi, надається не пiзнiше нiж за 60 днiв до затвердження запропонованого ветеринарно-санiтарного заходу. Повiдомлення складається згiдно з вимогами вiдповiдних мiжнародних органiзацiй або мiжнародних договорiв, стороною яких є Україна. У ньому зазначаються товари, яких стосується та/або на якi вплине ветеринарно-санiтарний захiд, коротке викладення мети та обґрунтування необхiдностi вжиття запропонованого заходу.

     3. За письмовим запитом осiб або заiнтересованих торгових партнерiв Департамент надає текст запропонованого ветеринарно-санiтарного заходу iз зазначенням, якщо це можливо, положень, що суттєво вiдрiзняються вiд мiжнародних стандартiв, iнструкцiй та рекомендацiй.

     4. За письмовим запитом осiб або заiнтересованих торгових партнерiв Департамент до завершення пiдготовки ветеринарно-санiтарного заходу розглядає отриманi коментарi та в разi доцiльностi враховує їх при пiдготовцi остаточного проекту ветеринарно-санiтарного заходу.

     5. У разi виникнення надзвичайних епiзоотичних обставин та ухвалення ветеринарно-санiтарного заходу повiдомлення про їх вжиття публiкується в засобах масової iнформацiї.

     6. Якщо є пiдстави очiкувати, що надзвичайний ветеринарно-санiтарний захiд, зазначений у частинi п'ятiй цiєї статтi, значно вплине на експортнi можливостi iнших країн, Департамент негайно направляє повiдомлення через Центр обробки запитiв та повiдомлень заiнтересованим торговим партнерам. Повiдомлення готується згiдно з вимогами вiдповiдних мiжнародних органiзацiй або мiжнародних договорiв, якi укладенi Україною. У ньому зазначаються товари, на якi поширюється та/або впливає надзвичайний ветеринарно-санiтарний захiд, стисле викладення мети та обґрунтування вжиття надзвичайного ветеринарно-санiтарного заходу, включаючи пояснення щодо природи надзвичайних обставин.

     7. Департамент надає текст надзвичайного ветеринарно-санiтарного заходу заiнтересованим особам та торговим партнерам за їх письмовим запитом.

     8. Департамент розглядає письмовi коментарi щодо надзвичайного ветеринарно-санiтарного заходу, отриманi вiд заiнтересованих осiб та торгових партнерiв за письмовим запитом, обговорює i враховує їх при розглядi питання про внесення змiн до надзвичайного ветеринарно-санiтарного заходу.

     9. Департамент затверджує критерiї визначення того, чи матиме запропонований ветеринарно-санiтарний захiд або затверджений надзвичайний ветеринарно-санiтарний захiд значний вплив на експортнi можливостi iнших країн, i призначає посадових осiб, вiдповiдальних за опублiкування та надсилання повiдомлень до Центру обробки запитiв та повiдомлень.

     Стаття 26. Опублiкування та застосування ветеринарно-санiтарних заходiв

     Усi ветеринарно-санiтарнi заходи та змiни до них пiсля затвердження публiкуються у вiдповiдному офiцiйному друкованому виданнi та на веб-сайтi Департаменту. Ветеринарно-санiтарнi заходи вступають у дiю не ранiше шести мiсяцiв вiд дати публiкацiї, за винятком надзвичайних ветеринарно-санiтарних заходiв, якi затверджуються за надзвичайних обставин, та заходiв, якi зменшують обмеження стосовно iмпорту, що вступають у дiю з дати затвердження.

     Стаття 27. Принципи застосування ветеринарно-санiтарних заходiв

     Департамент при застосуваннi ветеринарно-санiтарних заходiв враховує таке:

     1) ветеринарно-санiтарнi заходи повиннi застосовуватися тiльки в обсягах, необхiдних для досягнення цiлей, зазначених у статтi 20 цього Закону;

     2) ветеринарно-санiтарнi заходи не повиннi застосовуватися в такий спосiб, що встановлює прихованi обмеження для мiжнародної торгiвлi;

     3) ветеринарно-санiтарнi заходи повиннi застосовуватися в такий спосiб, щоб уникнути довiльного або невиправданого встановлення рiзних рiвнiв заходу, якi вважаються належними в рiзних ситуацiях, якщо така рiзниця веде до дискримiнацiї або прихованого обмеження мiжнародної торгiвлi.

     Стаття 28. Договори щодо еквiвалентностi ветеринарно-санiтарних заходiв

     Департамент за вимогою заiнтересованих торгових партнерiв проводить консультацiї про визнання еквiвалентностi загальних або спецiальних ветеринарно-санiтарних заходiв з метою подальшого укладення двостороннiх та багатостороннiх договорiв про таку еквiвалентнiсть вiдповiдними органами державної влади.

     Стаття 29. Визначення ефективностi iноземної ветеринарної служби

     1. Оцiнка ефективностi ветеринарної адмiнiстрацiї iншої країни (далi - iноземна ветеринарна адмiнiстрацiя) ґрунтується на такому:

     1) членство країни у вiдповiдних мiжнародних органiзацiях;

     2) виконання вимог щодо звiтностi перед вiдповiдними мiжнародними органiзацiями та застосування ветеринарно-санiтарних заходiв згiдно з мiжнародними договорами, укладеними Україною;

     3) необхiдний рiвень квалiфiкацiї працiвникiв iноземної ветеринарної адмiнiстрацiї, включаючи рiвень їх фахової освiти, необхiдний досвiд та здатнiсть приймати виваженi професiйнi рiшення;

     4) незалежнiсть працiвникiв iноземної ветеринарної адмiнiстрацiї вiд будь-якого комерцiйного, фiнансового, адмiнiстративного, полiтичного та iншого тиску, що може вплинути на їх висновки та рiшення;

     5) неупередженiсть iноземної ветеринарної адмiнiстрацiї при прийняттi рiшень, а також неупередженiсть її працiвникiв, зокрема при наданнi послуг;

     6) чеснiсть працiвникiв iноземної ветеринарної адмiнiстрацiї, неприпустимiсть шахрайства, корупцiї та фальсифiкацiй;

     7) прозорiсть прийняття рiшень iноземною ветеринарною адмiнiстрацiєю;

     8) наявнiсть належного законодавства та органiзацiї, яка забезпечує контроль за встановленням i виконанням ветеринарно-санiтарних заходiв та за дiяльнiстю з мiжнародної ветеринарної сертифiкацiї, включаючи законодавчi акти, якими визначаються компетенцiя та структура iноземної ветеринарної адмiнiстрацiї;

     9) встановлення процедур та стандартiв щодо:

     а) планування та управлiння дiяльнiстю, включаючи дiяльнiсть з мiжнародної ветеринарної сертифiкацiї;

     б) запобiгання спалахам хвороб тварин та боротьби з ними;

     в) епiзоотичних обстежень та зонування територiї країни згiдно з ветеринарно-санiтарним статусом;

     г) методик iнспектування та вiдбору зразкiв;

     ґ) дiагностичних аналiзiв хвороб тварин;

     д) розроблення, виробництва, реєстрацiї та контролю бiологiчних продуктiв, що використовуються для дiагностики хвороб тварин та виробництва ветеринарних препаратiв;

     е) обробки, спрямованої на знищення патогенних агентiв у продуктах тваринного походження;

     є) мiнiмального рiвня квалiфiкацiї (освiта та професiйнi тренiнги) спецiалiстiв лабораторiй та посадових осiб, уповноважених проводити iнспектування товарiв та видавати мiжнароднi ветеринарнi сертифiкати;

     ж) використання мiжнародних стандартiв, iнструкцiй та рекомендацiй при видачi мiжнародних ветеринарних сертифiкатiв;

     з) використання мiжнародних стандартiв, iнструкцiй та рекомендацiй при застосуваннi заходiв контролю за спалахами хвороб тварин;

     и) частоти серологiчних обстежень хвороб тварин;

     10) перiодичнiсть визнання недiйсними мiжнародних ветеринарних сертифiкатiв, а також сертифiкатiв, що засвiдчують вiдсутнiсть хвороб тварин у вантажi, що iмпортується, а також якi були виданi посадовою особою iноземної ветеринарної адмiнiстрацiї на вантаж з товарами, що iмпортуються, але визнанi недiйсними в результатi лабораторних дослiджень (експертиз) зразкiв цього вантажу;

     11) наявностi державної системи iдентифiкацiї та реєстрацiї тварин;

     12) iншi критерiї, рекомендованi вiдповiдними мiжнародними органiзацiями.

     2. Усi розглянутi критерiї та вiдповiднi висновки, зробленi пiд час оцiнки ефективностi iноземної ветеринарної адмiнiстрацiї, повною мiрою документуються та негайно надаються iноземнiй ветеринарнiй адмiнiстрацiї за її запитом. Якщо iноземна країна звертається iз запитом про проведення консультацiй та надання коментарiв щодо оцiнки, консультацiї розпочинаються негайно, а їх результати та пояснення аналiзуються на предмет наявностi пiдстав перегляду оцiнки ефективностi iноземної ветеринарної адмiнiстрацiї.

     Стаття 30. Процедури контролю, iнспектування та ухвалення

     1. Департамент забезпечує виконання всiх процедур перевiрки та вимог ветеринарно-санiтарних заходiв, а саме:

     1) вiдповiднiсть таких процедур стандартам, рекомендацiям та iнструкцiям вiдповiдних мiжнародних органiзацiй;

     2) виконання таких процедур швидко, без невиправданої затримки i в порядку, не менш сприятливому для iмпортованих товарiв, нiж для аналогiчних вiтчизняних товарiв;

     3) обмеження вимог щодо вiдбору зразкiв для процедур контролю, iнспектування та ухвалення обсягами, що є необхiдними та обґрунтованими;

     4) негайне iнформування заявника, який звертається iз заявою про проведення процедур контролю, iнспектування та ухвалення, про будь-якi недолiки поданої заяви, щоб запобiгти зволiканню при виконаннi процедур контролю, iнспектування та ухвалення, а в разi наявностi недолiкiв у заявi на вимогу заявника проведення визначених процедур наскiльки це можливо;

     5) повiдомлення заявнику за його запитом очiкуваного часу завершення цих процедур;

     6) негайне повiдомлення заявнику результатiв процедур у письмовiй формi та в повному обсязi;

     7) застосування визначених процедур однаковою мiрою до об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду iноземного i вiтчизняного походження;

     8) обмеження усiх затверджених процедур, включаючи процедури, що забезпечують вiдповiднiсть продукту, який був змiнений (пiдданий обробцi, переробцi або змiнi в iнший спосiб), вимогам ветеринарно-санiтарних заходiв, а також iнформацiю, необхiдну для проведення процедур контролю, iнспектування та ухвалення, обсягами, що необхiднi для виконання ветеринарно-санiтарних заходiв;

     9) захист конфiденцiйностi наданої iнформацiї з метою забезпечення комерцiйних iнтересiв заявника;

     10) однаковiсть плати, що стягується за процедури контролю, iнспектування та ухвалення, для товарiв вiтчизняного походження i для iмпортних товарiв, яка не повинна перевищувати фактичної вартостi наданих послуг;

     11) зведення до мiнiмуму незручностей, пов'язаних з процедурами вiдбору зразкiв та вимогами використання певних потужностей для проведення процедур контролю, iнспектування та ухвалення рiшень, якi є справедливими стосовно об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду iноземного i вiтчизняного походження;

     12) встановлення процедури розгляду скарг щодо проведення процедур контролю, iнспектування та ухвалення для вжиття заходiв щодо виправлення ситуацiї, якщо скарга виявилася обґрунтованою.

     2. Департамент може встановлювати вимоги до потужностей (об'єктiв), виробничих процесiв, умов зберiгання або iншi вимоги стосовно товарiв, що iмпортуються в Україну. Такi вимоги не повиннi перевищувати аналогiчнi вимоги, якi встановленi для вiтчизняних виробникiв, що здiйснюють виробництво та/або обiг таких товарiв.

     3. Державна служба ветеринарної медицини України може перевiряти дотримання вимог до потужностей (об'єктiв), виробничих процесiв, умов зберiгання та iнших вимог у країнах, з яких iмпортуються товари (далi - потужностi (об'єкти) для iмпорту в Україну). Уповноваженi Департаментом спецiалiсти державної служби ветеринарної медицини повиннi мати безперешкодний доступ до потужностей (об'єктiв) для iмпорту в Україну з метою їх iнспектування для перевiрки дотримання вимог, визначених у частинi другiй цiєї статтi. Департамент зобов'язаний повiдомити вiдповiдну компетентну службу країни-iмпортера про зазначене iнспектування щонайменше за 48 годин.

     4. Iмпорт товарiв з потужностей (об'єктiв) для iмпорту в Україну, пiд час iнспектування яких вiдповiдна служба виявила недотримання встановлених вимог, не дозволяється.

     5. Департамент веде реєстр потужностей (об'єктiв) для iмпорту в Україну товарiв.

     6. Порядок проведення перевiрки дотримання вимог, визначених у частинi другiй цiєї статтi, реєстрацiї та виключення з реєстру потужностей (об'єктiв) для iмпорту в Україну встановлюється Департаментом.

     Стаття 31. Документацiя ветеринарно-санiтарних заходiв

     1. Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України призначає групу посадових осiб Департаменту, яка вiдповiдає за отримання та координацiю вiдповiдей на всi запитання, що стосуються ветеринарно-санiтарних заходiв, включаючи процедури контролю, iнспектування та ухвалення, що надходять вiд заiнтересованих осiб, та за надсилання на їх вимогу копiй вiдповiдних документiв, якi повиннi включати:

     1) ухваленi або запропонованi ветеринарно-санiтарнi заходи;

     2) процедури контролю, iнспектування та ухвалення;

     3) процедури оцiнки ризику хвороб тварин, критерiї, що беруться до уваги, та засоби визначення належного рiвня захисту здоров'я тварин i пов'язаного з цим здоров'я людей;

     4) iнформацiю про членство та участь України у вiдповiдних мiжнародних органiзацiях або мiжнародних договорах стосовно ветеринарно-санiтарних заходiв i тексти таких договорiв.

     Стаття 32. Видача вiдповiдних ветеринарних документiв

     1. Одержання ветеринарних документiв для перемiщення тварин, продукцiї тваринного походження, iнших об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду здiйснюється з метою охорони територiї України вiд занесення хвороб тварин з територiї iнших держав або карантинних зон та захисту населення вiд хвороб, спiльних для тварин i людей, а також недопущення наявностi залишкових кiлькостей ветеринарних препаратiв та забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження i кормах.

     2. Об'єкти державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду супроводжуються такими ветеринарними документами:

     1) мiжнароднi ветеринарнi сертифiкати (для країн СНД - ветеринарнi свiдоцтва форми N 1, N 2 та N 3) - при перемiщеннi за межi України;

     2) ветеринарнi свiдоцтва (для України - форми N 1 та N 2) - при перемiщеннi за межi територiї Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, районiв, мiст;

     3) ветеринарнi довiдки - при перемiщеннi в межах району.

     Ветеринарнi документи включають також ветеринарнi картки та/або ветеринарно-санiтарнi паспорти на тварин.

     3. Право видачi мiжнародних ветеринарних сертифiкатiв, ветеринарних свiдоцтв, ветеринарних довiдок, ветеринарних карток та/або ветеринарно-санiтарних паспортiв на тварин надається вiдповiдним державним iнспекторам ветеринарної медицини та уповноваженим лiкарям ветеринарної медицини:

     1) управлiнь ветеринарної медицини в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi, мiстах обласного значення, районах;

     2) державних закладiв ветеринарної медицини;

     3) регiональних служб державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi та транспортi.

     4. Ветеринарнi довiдки та ветеринарно-санiтарнi паспорти на тварин також можуть видаватися лiцензованими лiкарями ветеринарної медицини.

     5. Видача вiдповiдних ветеринарних документiв здiйснюється на платнiй основi вiдповiдно до статтi 99 цього Закону.

     6. Рiшення про видачу або вiдмову у видачi ветеринарних документiв приймається не пiзнiше нiж через мiсяць з дати надходження документiв на розгляд.

     7. Пiдставою для вiдмови у видачi та анулювання ветеринарних документiв є:

     1) недотримання ветеринарно-санiтарних заходiв, передбачених законодавством; ускладнення епiзоотичної ситуацiї на вiдповiднiй територiї, потужностi (об'єктi);

     2) неможливiсть безпосереднього огляду об'єкта державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     3) вiдсутнiсть документального пiдтвердження епiзоотичного благополуччя мiсцевостi походження та ветеринарно-санiтарного стану об'єктiв; вiдсутнiсть необхiдної ветеринарної обробки тварин, їх карантинування, вiдповiдних дослiджень та/або експертного висновку.

     8. Порядок видачi ветеринарних документiв установлюється Департаментом за погодженням iз спецiально уповноваженим органом з питань дозвiльної системи у сферi господарської дiяльностi.

Роздiл V
ЗАХИСТ ЗДОРОВ'Я ТВАРИН

     Стаття 33. Хвороби, що пiдлягають повiдомленню

     1. Список хвороб, що пiдлягають повiдомленню, затверджується Департаментом та включає:

     1) всi особливо небезпечнi хвороби, занесенi до списку МЕБ;

     2) екзотичнi хвороби тварин, якi в разi занесення та подальшого поширення в Українi можуть призвести до неприйнятного рiвня ризику для тварин та/або людей;

     3) хвороби тварин, що проявляються в Українi, якi в разi спалаху або поширення на територiї України можуть призвести до неприйнятного рiвня ризику для здоров'я тварин та/або людей.

     2. За рекомендацiєю Головного державного iнспектора ветеринарної медицини України хвороба тварин може бути включена до перелiку хвороб, що пiдлягають повiдомленню, з метою збору iнформацiї щодо поширення цiєї хвороби.

     Стаття 34. Реєстрацiя тваринницьких потужностей

     1. Особи, якi вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, свиней, овець, кiз, кролiв та птицю, за винятком непродуктивних тварин, а також тих, що вирощуються з рекреацiйною метою, зобов'язанi реєструватися у вiдповiдних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрi зазначаються iм'я власника тварин, адреса, телефон та iнша iнформацiя, види тварин, що утримуються вiдповiдною особою, кiлькiсть тварин кожного виду.

     2. Оператори потужностей (об'єктiв), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов'язанi зареєструвати їх у вiдповiдних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрi зазначаються види тварин, що утримуються на вiдповiдних потужностях (об'єктах), кiлькiсть тварин кожного виду, назва оператора потужностей (об'єктiв) та за необхiдностi - назва власника тварин, адреси, телефон та iнша iнформацiя.

     Стаття 35. Застосування профiлактичного карантину тварин

     Тварини, що надходять до стада з iнших потужностей (об'єктiв) або придбанi на внутрiшньому ринку, пiдлягають обов'язковому профiлактичному карантину протягом визначеного перiоду. Протягом профiлактичного карантину тварини утримуються окремо у спецiально вiдведених iзольованих мiсцях (карантинних пунктах) пiд наглядом державного iнспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лiкаря ветеринарної медицини та пiдлягають ветеринарно-санiтарному обстеженню. Тварини допускаються у стадо тiльки пiсля закiнчення профiлактичного карантину тварин на пiдставi письмового дозволу державного iнспектора ветеринарної медицини.

     Стаття 36. Права осiб щодо забезпечення ветеринарно-санiтарного та епiзоотичного благополуччя

     Юридичнi та фiзичнi особи, дiяльнiсть яких пов'язана з утриманням, транспортуванням та обiгом тварин, а також з виробництвом, переробкою та обiгом продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, субстанцiй, кормових добавок, премiксiв, кормiв, репродуктивного матерiалу, для забезпечення ветеринарно-санiтарного та епiзоотичного благополуччя мають право:

     1) одержувати вiд державних органiв ветеринарної медицини, iнших державних установ ветеринарної медицини, мiсцевих органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування iнформацiю про епiзоотичний стан територiї обслуговування;

     2) оскаржувати до вiдповiдного головного державного iнспектора ветеринарної медицини або до суду рiшення i дiї посадових осiб державних органiв ветеринарної медицини, уповноважених лiкарiв ветеринарної медицини та iнших осiб, уповноважених Департаментом на виконання певних функцiй.

     Стаття 37. Обов'язки осiб, якi утримують тварин чи беруть участь у їх обiгу

     Юридичнi та фiзичнi особи, дiяльнiсть яких пов'язана з утриманням та обiгом тварин, зобов'язанi:

     1) забезпечувати, щоб тварини, яких вони вирощують, утримують та/або здiйснюють їх обiг, не мали хвороб, що пiдлягають повiдомленню;

     2) виконувати законнi вимоги державних iнспекторiв ветеринарної медицини та уповноважених лiкарiв ветеринарної медицини щодо здiйснення протиепiзоотичних заходiв та/або заходiв карантину тварин, включаючи обмеження на перемiщення тварин та/або осiб, що мали контакт з хворими тваринами або з тваринами, щодо яких є пiдозра на захворювання на хворобу, що пiдлягає повiдомленню, та iнших ветеринарно-санiтарних заходiв;

     3) негайно iнформувати державного iнспектора ветеринарної медицини, уповноваженого лiкаря ветеринарної медицини або посадових осiб державних органiв ветеринарної медицини про раптову загибель тварин, пiдозру на захворювання або виявлення хвороби, що пiдлягає повiдомленню, або поведiнку тварин, яка їм невластива;

     4) перед перемiщенням тварин з потужностей (об'єктiв), де вони утримуються, отримати вiд державного iнспектора ветеринарної медицини дозвiл на їх перемiщення;

     5) охороняти здоров'я та благополуччя тварин шляхом:

     а) забезпечення виконання ветеринарно-санiтарних заходiв, включаючи зоогiгiєнiчнi вимоги та умови, що мають забезпечуватися на потужностях для утримання тварин;

     б) забезпечення тварин якiсними та безпечними кормами i водою;

     в) застосування профiлактичних ветеринарно-санiтарних заходiв щодо здоров'я тварин;

     г) своєчасного звернення за послугами лiкаря ветеринарної медицини щодо встановлення дiагнозу та лiкування хворих тварин;

     ґ) використання ветеринарних препаратiв згiдно з вказiвками лiкаря ветеринарної медицини;

     д) недопущення жорстокого поводження з тваринами;

     е) забезпечення належних транспортних засобiв для перемiщення тварин;

     6) виконувати вимоги щодо iдентифiкацiї тварин, що їм належать, у тому числi котiв, собак та iнших дрiбних домашнiх тварин, якi iдентифiкуються за допомогою мiкрочипiв;

     7) доставляти тварин у визначене мiсце або забезпечувати належнi умови за мiсцем утримання тварин для проведення ветеринарного огляду, дiагностичних, профiлактично-лiкувальних обробок, включаючи дослiдження i щеплення. У разi необхiдностi забезпечувати надiйну фiксацiю тварини при проведеннi манiпуляцiй, транспортування (доставки) вiдiбраних зразкiв тканин, кровi та iнших матерiалiв для дiагностичних аналiзiв;

     8) вести облiк кожної продуктивної тварини стосовно придбання та застосування ветеринарних лiкарських засобiв, ветеринарних iмунобiологiчних засобiв i лiкувальних кормiв та зберiгати цi записи не менше трьох рокiв;

     9) сприяти державним iнспекторам ветеринарної медицини та уповноваженим лiкарям ветеринарної медицини у виконаннi службових обов'язкiв;

     10) на вимогу державних iнспекторiв ветеринарної медицини або уповноваженого лiкаря ветеринарної медицини надавати зразки неїстiвних продуктiв тваринного походження для проведення вiдповiдних дослiджень.

Роздiл VI
РЕГУЛЮВАННЯ ОБIГУ ТВАРИН ТА РЕПРОДУКТИВНОГО МАТЕРIАЛУ

     Стаття 38. Дозвiл на проведення заходiв iз залученням тварин

     1. Особи, якi проводять виставки, змагання тварин, ярмарки, аукцiони, вистави з тваринами, що мандрують, органiзовують пересувнi зоопарки тощо, зобов'язанi отримати на проведення таких заходiв дозвiл головного державного iнспектора ветеринарної медицини вiдповiдного територiального органу.

     2. Дозвiл, зазначений у частинi першiй цiєї статтi (далi - дозвiл на проведення виставок), видається безоплатно за умови виконання ветеринарно-санiтарних заходiв протягом 30 днiв з дати надходження заяви.

     3. Особа, яка проводить захiд iз залученням тварин, повинна виставити дозвiл на проведення виставок на видному мiсцi за мiсцем проведення.

     4. Дозвiл на проведення виставок дiє протягом визначеного термiну, але не бiльш як 30 днiв.

     5. Форма та змiст заяви на отримання дозволу на проведення виставки, супровiдна iнформацiя стосовно тварин, що повинна надаватися, вимоги, яким мають вiдповiдати потужностi (об'єкти), визначаються Департаментом.

     6. Пiдстави для вiдмови у видачi та анулювання дозволу:

     1) недотримання ветеринарно-санiтарних заходiв, передбачених законодавством;

     2) ускладнення епiзоотичної ситуацiї на вiдповiднiй територiї, потужностi (об'єктi).

     Стаття 39. Монiторинг здоров'я племiнної худоби

     1. Центри племiнної худоби повиннi проводити систематичний монiторинг здоров'я тварин, вiд яких отримується репродуктивний матерiал, та отриманого репродуктивного матерiалу для пiдтвердження ветеринарно-санiтарного стану.

     2. Центри племiнної худоби ведуть записи результатiв систематичного монiторингу, включаючи записи результатiв штучного заплiднення, та зобов'язанi надавати цi записи державному iнспектору ветеринарної медицини за його запитом.

     3. Державний iнспектор ветеринарної медицини зобов'язаний видати припис щодо тимчасової заборони виробництва сперми, заплiднених яйцеклiтин та ембрiонiв при виникненнi пiдозри, що племiннi тварини зараженi хворобою тварин, яка може передаватися через репродуктивнi матерiали.

     4. Якщо є пiдозра зараження племiнних тварин хворобою тварин, що може передаватися через репродуктивнi матерiали, оператор потужностей (об'єктiв) або власник тварин зобов'язаний надати зразки цих матерiалiв до державної лабораторiї ветеринарної медицини або уповноваженої лабораторiї для проведення лабораторних дослiджень. У разi вiдсутностi хвороби тварин тимчасова заборона, передбачена частиною третьою цiєї статтi, знiмається. Якщо хвороба тварин пiдтверджується, хвора тварина та всi iншi тварини, що виявилися iнфiкованими на таку саму хворобу, усуваються вiд виробництва репродуктивного матерiалу згiдно з вiдповiдними правилами.

     5. За запитом власника центру племiнних тварин або власника тварини в порядку, встановленому Департаментом, повинно проводитися арбiтражне дослiдження для пiдтвердження наявностi хвороби тварин або усунення пiдозри на захворювання тварин.

     6. Департамент встановлює порядок проведення систематичного монiторингу.

     Стаття 40. Обiг репродуктивного матерiалу

     Обiг сперми для штучного заплiднення, заплiднених яйцеклiтин та ембрiонiв забороняється, якщо за своїми бiохiмiчними, бiофiзичними та морфологiчними властивостями вони не вiдповiдають головним вимогам до репродукцiї або вмiст бактерiй чи патогенних агентiв хвороб тварин у них перевищує допустимi рiвнi.

Роздiл VII
НАДЗВИЧАЙНI ПРОТИЕПIЗООТИЧНI КОМIСIЇ ТА КАРАНТИН ТВАРИН

     Стаття 41. Створення Державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України та мiсцевих державних надзвичайних протиепiзоотичних комiсiй

     1. Кабiнет Мiнiстрiв України створює постiйну Державну надзвичайну протиепiзоотичну комiсiю при Кабiнетi Мiнiстрiв України.

     2. До повноважень Державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України належить здiйснення оперативного контролю, керiвництва та координацiї дiяльностi органiв виконавчої влади, державних служб, пiдприємств, установ, органiзацiй та осiб щодо запобiгання спалахам масових хвороб тварин i отруєнням та їх лiквiдацiї.

     3. Державну надзвичайну протиепiзоотичну комiсiю при Кабiнетi Мiнiстрiв України очолює вiце-прем'єр-мiнiстр України. До її складу входять Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України, який є заступником голови комiсiї, заступники Головного державного iнспектора ветеринарної медицини України, керiвники центральних органiв виконавчої влади з питань аграрної полiтики, внутрiшнiх справ, економiки, охорони здоров'я, транспорту, надзвичайних ситуацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи, фiнансiв, зв'язку та iнформатизацiї, лiсового господарства, охорони державного кордону, митної служби, закордонних справ, служби безпеки, державної податкової адмiнiстрацiї, а також Української академiї аграрних наук та посадовi особи iнших органiв, громадських органiзацiй та наукових установ, визначенi Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Спецiалiсти ветеринарної медицини, якi входять до складу Державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України, уповноваженi виконувати функцiї державних iнспекторiв ветеринарної медицини на весь перiод її дiї.

     5. Члени Державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України забезпечуються необхiдними засобами для локалiзацiї спалаху хвороби тварин та його лiквiдацiї, включаючи засоби ветеринарної медицини, ветеринарнi препарати, засоби зв'язку та позачергове право користування каналами зв'язку, використання спецiалiзованих транспортних засобiв ветеринарної медицини та iнших транспортних засобiв, придбання проїзних документiв на всi види транспорту та розмiщення в готелi пiд час виконання своїх посадових обов'язкiв. Витрати на засоби, необхiднi для протидiї спалаху хвороби тварин, вiдшкодовуються за рахунок коштiв, що видiляються на проведення ветеринарно-санiтарних та протиепiзоотичних заходiв.

     6. Мiсцевi державнi надзвичайнi протиепiзоотичнi комiсiї утворюються Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласними державними адмiнiстрацiями, державними адмiнiстрацiями мiст Києва та Севастополя, мiськими радами, районними державними адмiнiстрацiями. У разi пiдозри або пiдтвердження спалаху особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, мiсцевi державнi протиепiзоотичнi комiсiї зобов'язанi виконувати розпорядження Державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України та регулярно звiтувати їй про свою дiяльнiсть.

     7. Положення про Державну надзвичайну протиепiзоотичну комiсiю при Кабiнетi Мiнiстрiв України та типовi положення про державнi надзвичайнi протиепiзоотичнi комiсiї при Радi мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласних, Київськiй та Севастопольськiй мiських, районних державних адмiнiстрацiях та мiських радах затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8. Рiшення Державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України та мiсцевих державних надзвичайних протиепiзоотичних комiсiй є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування та власниками товарiв.

     Стаття 42. Пiдозра спалаху хвороби, що пiдлягає повiдомленню

     1. Власники (утримувачi) тварин, оператори потужностей (об'єктiв), лiцензованi лiкарi ветеринарної медицини, державнi лiкарi ветеринарної медицини та уповноваженi лiкарi ветеринарної медицини зобов'язанi негайно повiдомити вiдповiдного головного державного iнспектора ветеринарної медицини про виникнення пiдозри або виявлення хвороби, що пiдлягає повiдомленню, або хвороби тварин, яка ранiше не реєструвалася на територiї України.

     2. Державний iнспектор ветеринарної медицини, який отримав повiдомлення про виникнення пiдозри або виявлення хвороби, що пiдлягає повiдомленню, негайно повiдомляє головного державного iнспектора ветеринарної медицини вiдповiдної територiї. Якщо отримане повiдомлення стосується особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, головний державний iнспектор ветеринарної медицини вiдповiдної територiї негайно повiдомляє Головного державного iнспектора ветеринарної медицини України, який, у свою чергу, повiдомляє голову Державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України.

     Стаття 43. Пiдтвердження спалаху особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ

     1. Якщо є пiдозра спалаху особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, державний iнспектор ветеринарної медицини, який здiйснює нагляд за тваринами, що захворiли або щодо яких є пiдозра на захворювання, здiйснює вiдбiр патологiчного матерiалу згiдно з процедурами, визначеними у вiдповiдних правилах, i направляє його до уповноваженої лабораторiї для проведення необхiдних дiагностичних дослiджень.

     2. У разi пiдтвердження особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, Державна надзвичайна протиепiзоотична комiсiя при Кабiнетi Мiнiстрiв України або вiдповiднi мiсцевi державнi надзвичайнi протиепiзоотичнi комiсiї, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та органи мiсцевого самоврядування визначають кордони iнфiкованої та буферної зон, а за необхiдностi - i зони спостереження.

     3. Державна надзвичайна протиепiзоотична комiсiя при Кабiнетi Мiнiстрiв України або вiдповiднi мiсцевi державнi надзвичайнi протиепiзоотичнi комiсiї приймають рiшення про вжиття одного або декiлькох заходiв, визначених вiдповiдним планом дiй за надзвичайних обставин або зводом правил, а у разi їх вiдсутностi приймають рiшення про вжиття одного або декiлькох заходiв, зазначених у статтi 44 цього Закону, вiдповiдно до характеру особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, та рiвня ризику в iнфiкованiй i буфернiй зонах та зонi спостереження.

     4. У разi спалаху особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, Державна надзвичайна протиепiзоотична комiсiя при Кабiнетi Мiнiстрiв України та мiсцевi державнi надзвичайнi протиепiзоотичнi комiсiї розмiщують у засобах масової iнформацiї повiдомлення, якi повиннi мiстити вiдомостi про кордони iнфiкованої i буферної зон, зони спостереження та за необхiдностi - про застосованi в кожнiй iз цих зон ветеринарно-санiтарнi заходи.

     5. Голова Державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України повiдомляє Головному державному санiтарному лiкарю України про заходи, яких необхiдно вжити з метою обмеження пересування людей та проведення дезiнфекцiї, якщо є така необхiднiсть.

     6. Пiсля запровадження карантину тварин особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України надсилає повiдомлення згiдно з узгодженими процедурами про деталi спалаху особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, вiрогiдне джерело iнфекцiї, заходи, що вживаються для контролю спалаху, а також запланованi ветеринарно-санiтарнi заходи до вiдповiдних мiжнародних органiзацiй та ветеринарних адмiнiстрацiй сусiднiх країн i до заiнтересованих торгових партнерiв, на якi може мати вплив спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ.

     7. Перелiк особливо небезпечних (карантинних) хвороб затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 44. Ветеринарно-санiтарнi заходи, якi застосовуються пiд час карантину тварин

     1. Державна надзвичайна протиепiзоотична комiсiя при Кабiнетi Мiнiстрiв України, вiдповiднi мiсцевi державнi надзвичайнi протиепiзоотичнi комiсiї, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та органи мiсцевого самоврядування вiдповiдно до характеру хвороби, що пiдлягає повiдомленню, про спалах якої було оголошено, та рiвня ризику в iнфiкованiй, буфернiй зонах, а якщо необхiдно - у зонi спостереження може прийняти рiшення про вжиття заходiв, що вважаються доцiльними для локалiзацiї, контролю та лiквiдацiї хвороби, що пiдлягає повiдомленню:

     1) проведення термометрiї, вiдокремлення здорових тварин вiд хворих та здiйснення дiагностичних дослiджень;

     2) iзоляцiя хворих тварин та закриття потужностей (об'єктiв), де виявлено присутнiсть хвороби, що пiдлягає повiдомленню;

     3) заборона або обмеження перемiщення тварин;

     4) заборона перемiщення за межi iнфiкованих потужностей (об'єктiв) будь-яких товарiв, засобiв догляду за тваринами, супутнiх об'єктiв та гною;

     5) застосування заходiв стемпiнг-ауту професiйним та гуманним шляхом;

     6) вилучення i безпечне знищення туш тварин, якi загинули або були вбитi, та iнших товарiв або гною у разi неможливостi їх знешкодження звичайними методами очистки та дезiнфекцiї;

     7) здiйснення спецiальних ветеринарно-санiтарних заходiв в iнфiкованiй, буфернiй зонах та зонi спостереження;

     8) заборона органiзацiї ярмаркiв, ринкiв, виставок, аукцiонiв, публiчних або iнших заходiв iз залученням тварин, а також функцiонування майданчикiв для торгiвлi тваринами;

     9) змiна режиму роботи потужностей (об'єктiв), що використовуються для розведення племiнних тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставок (огляду), конкурсу, продажу, забою або вилову тварин, для виробництва та обiгу продуктiв тваринного походження;

     10) заборона або обмеження здiйснення злучки тварин, а також збирання, обробки, зберiгання та використання сперми для штучного заплiднення тварин, заплiднених яйцеклiтин та ембрiонiв, що походять з iнфiкованої, буферної зон або зони спостереження;

     11) вакцинацiя, клiнiчнi обстеження та лiкування тварин;

     12) обмеження перемiщення осiб, якi були в контактi з iнфiкованими тваринами та тваринами, щодо яких є пiдозра, що вони iнфiкованi, або з iншими товарами чи гноєм вiд iнфiкованих тварин;

     13) закриття та блокування пiдходiв до iнфiкованих зон, встановлення на цих пiдходах знакiв, що попереджають про присутнiсть особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, та органiзацiя вiдповiдного контролю;

     14) дезiнфекцiя, дератизацiя, дезiнсекцiя тваринницьких примiщень, загонiв для худоби, дворiв, пасовиськ, мiсць водопою та iнших мiсць, де утримуються iнфiкованi тварини або тварини, щодо яких є пiдозра, що вони iнфiкованi, а також супутнiх об'єктiв, якi перебували в контактi з такими тваринами;

     15) надiйна iзоляцiя котiв i собак, власники яких вiдомi, та знищення бродячих котiв i собак гуманними методами;

     16) спостереження за тваринами, включаючи вiдбiр зразкiв кровi або патологiчного матерiалу для проведення дослiджень, та доступ до записiв, що велися тваринницькими господарствами в iнфiкованiй, буфернiй зонах, зонi спостереження та на iнших потужностях (об'єктах), за якими ведеться спостереження, за межами цих зон;

     17) залучення працiвникiв органiв внутрiшнiх справ та у встановленому порядку вiйськовослужбовцiв, якщо це є необхiдним та доцiльним, для надання допомоги вiдповiдним державним надзвичайним протиепiзоотичним комiсiям у запровадженнi та здiйсненнi заходiв щодо локалiзацiї та лiквiдацiї особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ.

     2. На перiод дiї запровадженого карантину тварин застосовуються всi або окремi заходи, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi.

     3. При в'їздi в iнфiковану та буферну зони виставляються охорона, карантиннi ветеринарно-мiлiцейськi пости та знаки, якi вказують на обов'язковий об'їзд карантинної зони, а за рiшенням мiсцевої державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї - i при в'їздi в зону спостереження.

     4. Вiдповiдний головний державний iнспектор ветеринарної медицини своїм розпорядженням може встановити карантиннi обмеження та застосувати всi або окремi заходи, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, але не довше нiж на 72 години.

     5. Вивезення i перемiщення тварин та iнших товарiв з карантинної зони здiйснюється лише за рiшенням вiдповiдного головного державного iнспектора ветеринарної медицини.

     6. Юридичнi та фiзичнi особи, дiяльнiсть яких пов'язана з виробництвом, переробкою та обiгом товарiв або iнших продуктiв i матерiалiв, що можуть бути носiями збудникiв хвороб тварин, для яких запроваджено карантин, зобов'язанi надавати в користування спецiалiстам ветеринарної медицини, задiяним у виконаннi карантинних заходiв, на перiод карантину тварин службовi примiщення, необхiдне обладнання, засоби зв'язку.

     Стаття 45. Особливi розпорядження пiд час карантину

     1. В умовах карантину тварин голова Державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України або голови вiдповiдних мiсцевих державних надзвичайних протиепiзоотичних комiсiй можуть прийняти рiшення про негайне виконання спецiальних професiйних та iнших завдань вiдповiдно до ветеринарно-санiтарних заходiв усiма або окремими лiцензованими лiкарями ветеринарної медицини, державними лiкарями ветеринарної медицини, уповноваженими лiкарями ветеринарної медицини та iншими спецiалiстами ветеринарної медицини.

     2. У разi запровадження карантину тварин через спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, Кабiнет Мiнiстрiв України за пропозицiєю Державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї при Кабiнетi Мiнiстрiв України може видавати вiдповiднi акти щодо:

     1) мобiлiзацiї технiки, обладнання, ветеринарних препаратiв, засобiв ветеринарної медицини, транспортних засобiв, а також тимчасового використання потужностей (об'єктiв) для здiйснення необхiдних ветеринарно-санiтарних заходiв, якi включають, зокрема, безпечне знищення трупiв (туш) тварин та супутнiх об'єктiв, вилучених з метою боротьби з хворобою;

     2) надання особливих завдань вiдповiдним особам, крiм зазначених у частинi першiй цiєї статтi, а також iншим державним органам щодо вжиття необхiдних ветеринарно-санiтарних заходiв.

     3. У разi виникнення на територiї України епiзоотiї особливо небезпечних хвороб тварин, що загрожує перерости в панзоотiю чи спричиняє значнi економiчнi втрати, Кабiнет Мiнiстрiв України за пропозицiєю центрального органу виконавчої влади з питань аграрної полiтики, узгодженою з центральними органами виконавчої влади з питань фiнансiв та економiки, приймає рiшення щодо видiлення необхiдних коштiв з резервного фонду державного бюджету на органiзацiю i проведення заходiв, спрямованих на її локалiзацiю та лiквiдацiю.

     Стаття 46. Лiквiдацiя спалаху особливо небезпечної хвороби

     1. Спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, вважається лiквiдованим:

     1) якщо виконано умови, визначенi у вiдповiдному зводi правил, а в разi його вiдсутностi - умови, визначенi вiдповiдними мiжнародними стандартами, iнструкцiями та рекомендацiями;

     2) у разi вiдсутностi мiжнародних стандартiв, iнструкцiй та рекомендацiй - пiсля одужання або загибелi останньої хворої тварини i закiнчення найтривалiшого iнкубацiйного перiоду особливо небезпечної хвороби.

     2. Державна надзвичайна протиепiзоотична комiсiя при Кабiнетi Мiнiстрiв України та мiсцевi державнi надзвичайнi протиепiзоотичнi комiсiї сповiщають через офiцiйнi друкованi видання про закiнчення дiї карантину тварин, запровадженого через спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ.

     3. Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України повинен негайно повiдомити вiдповiднi мiжнароднi органiзацiї та ветеринарнi адмiнiстрацiї сусiднiх країн, торгових партнерiв, на дiяльнiсть яких вплинув спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, про його лiквiдацiю.

     Стаття 47. Завдання органiв внутрiшнiх справ пiд час спалаху хвороби тварин

     1. Пiд час спалаху хвороби тварин за заявою державного iнспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лiкаря ветеринарної медицини органи внутрiшнiх справ зобов'язанi надавати їм допомогу у виконаннi заходiв щодо обмеження та запровадження заборони на обiг тварин, iнших товарiв i перемiщення людей в межах iнфiкованої зони та у здiйсненнi iнших карантинних заходiв, визначених цим Законом.

     2. Для виконання завдань, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, ветеринарна мiлiцiя встановлює карантиннi ветеринарно-мiлiцейськi пости згiдно з рiшеннями вiдповiдної мiсцевої державної надзвичайної протиепiзоотичної комiсiї. Облаштування карантинних ветеринарно-мiлiцейських постiв здiйснюється за участю мiсцевих державних адмiнiстрацiй та органiв мiсцевого самоврядування. У разi необхiдностi до виконання цих завдань можуть залучатися працiвники структурних пiдроздiлiв центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи.

     3. Протягом дiї карантину тварин, запровадженого через спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, центральний орган виконавчої влади з питань внутрiшнiх справ за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України надає допомогу щодо локалiзацiї, контролю та лiквiдацiї такої хвороби.

     Стаття 48. Карантин тварин (карантиннi обмеження) у разi спалаху хвороби, не вiднесеної до особливо небезпечних

     1. При пiдозрi на виявлення хвороби, що пiдлягає повiдомленню, але не є особливо небезпечною i потребує запровадження карантину (карантинних обмежень), вiдповiдний головний державний iнспектор ветеринарної медицини видає розпорядження про запровадження карантину тварин:

     1) негайно пiсля пiдтвердження спалаху карантинної хвороби;

     2) якщо через 24 години пiсля отримання iнформацiї про пiдозру спалаху карантинної хвороби її не було усунуто.

     2. Розпорядження вiдповiдного головного державного iнспектора ветеринарної медицини про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин повинно визначати межi iнфiкованої та буферної зон, а за необхiдностi - i зони спостереження, ветеринарно-санiтарнi заходи, що застосовуватимуться в цих зонах протягом дiї карантину (карантинних обмежень) тварин, та очiкуваний термiн їх дiї.

     3. Головний державний iнспектор ветеринарної медицини вищого рiвня та мiсцевий орган виконавчої влади та/або орган мiсцевого самоврядування вiдповiдної територiальної одиницi та вищого рiвня мають бути негайно поiнформованi про рiшення щодо запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин. У разi пiдозри спалаху зоонозiв негайно повiдомляється вiдповiдний головний державний санiтарний лiкар.

     4. Вiдповiдний головний державний iнспектор ветеринарної медицини своїм розпорядженням про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин може встановити заборону на перемiщення тварин, транспортних засобiв, осiб та iнших об'єктiв, якi можуть бути факторами передачi патогенного агента, до, з, а також у межах iнфiкованої та буферної зон, а в разi необхiдностi - i в зонi спостереження.

     5. Виконання карантинних заходiв, передбачених розпорядженням вiдповiдного головного державного iнспектора ветеринарної медицини про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин, є обов'язковим для всiх осiб, якi перебувають у карантиннiй зонi.

     6. Мiсцевi органи виконавчої влади та/або органи мiсцевого самоврядування вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi несуть вiдповiдальнiсть за невиконання заходiв карантину (карантинних обмежень) тварин. Державнi органи та установи зобов'язанi сприяти реалiзацiї карантинних заходiв.

     7. Розпорядження вiдповiдного головного державного iнспектора ветеринарної медицини про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин дiє до прийняття рiшення про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин мiсцевою державною надзвичайною протиепiзоотичною комiсiєю, але не довше нiж 72 години.

     8. Протягом перших 48 годин запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин повинна розпочати свою дiяльнiсть мiсцева державна надзвичайна протиепiзоотична комiсiя при мiсцевому органi виконавчої влади. Державна надзвичайна протиепiзоотична комiсiя при Кабiнетi Мiнiстрiв України розпочинає свою дiяльнiсть за поданням Головного державного iнспектора ветеринарної медицини України у разi, якщо характер карантинної хвороби передбачає ризик швидкого та широкого поширення карантинної хвороби або якщо межi карантинної зони включають територiю (або частини територiї) кiлькох областей чи виходять за межi Автономної Республiки Крим.

     9. За поданням вiдповiдного головного державного iнспектора ветеринарної медицини мiсцева державна надзвичайна протиепiзоотична комiсiя протягом 24 годин повинна прийняти рiшення про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин.

     10. У рiшеннi вiдповiдної мiсцевої державної протиепiзоотичної комiсiї про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин зазначаються:

     1) назва карантинної хвороби (хвороб), у зв'язку з якою запроваджено карантин тварин;

     2) обставини, що спричинили виникнення або спалах карантинної хвороби, якщо вони вiдомi;

     3) межi карантинної зони, включаючи данi про iнфiковану, буферну зони та у разi необхiдностi, зону спостереження;

     4) спецiальнi ветеринарно-санiтарнi заходи, що вживаються в iнфiкованiй, буфернiй зонах, а у разi необхiдностi - i в зонi спостереження та спрямованi на локалiзацiю i лiквiдацiю карантинної хвороби;

     5) обмеження на пересування, що застосовуються до тварин, транспортних засобiв та осiб;

     6) усi розпорядження про обов'язкове залучення спецiалiстiв ветеринарної медицини для виконання карантинних заходiв та обов'язкiв, якi на них покладаються пiд час карантину тварин.

     11. Протягом перших 24 годин з моменту прийняття рiшення про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин мiсцева державна надзвичайна протиепiзоотична комiсiя повинна вжити всiх необхiдних заходiв для iнформування про це осiб, якi перебувають на територiї карантинної зони, та мiсцевих органiв виконавчої влади i органiв мiсцевого самоврядування сумiжних адмiнiстративно-територiальних одиниць. Повiдомлення про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин має бути опублiковане в офiцiйному друкованому виданнi, що розповсюджується на всiй територiї вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi. Для забезпечення оперативного повiдомлення осiб про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин мiсцева державна надзвичайна протиепiзоотична комiсiя може задiяти телебачення та радiомовлення.

     12. Особи, виннi в порушеннi карантинних заходiв, несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

     Стаття 49. Гарантiї прав юридичних та фiзичних осiб в умовах дiї карантину (карантинних обмежень) тварин

     1. Майнова шкода (збитки), завдана особам внаслiдок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв'язку з проведенням процедур i робiт щодо лiквiдацiї та профiлактики карантинних хвороб, вiдшкодовується за рахунок коштiв Державного бюджету України в порядку i розмiрах, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     2. Особи, яких було залучено для виконання робiт та надання послуг у процесi здiйснення карантинних заходiв, та особи, майно яких використовувалося для запобiгання поширенню або для лiквiдацiї хвороби тварин, у зв'язку з якою було запроваджено карантин (карантиннi обмеження), мають право на оплату виконаних робiт та наданих послуг у порядку i в розмiрах, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України. Шкода, завдана життю та здоров'ю фiзичної особи, яку було залучено до виконання робiт чи надання послуг, у процесi здiйснення карантинних заходiв та у зв'язку з виконанням робiт (наданням послуг), пiдлягає компенсацiї в повному обсязi за рахунок коштiв Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Роздiл VIII
РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБIГУ НЕЇСТIВНИХ ПРОДУКТIВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ

     Стаття 50. Потужностi, якi потребують експлуатацiйного дозволу Департаменту

     1. Здiйснення дiяльностi з виробництва та обiгу без отримання експлуатацiйного дозволу вiдповiдного державного органу ветеринарної медицини забороняється на таких потужностях (об'єктах):

     1) потужностях (об'єктах) з переробки неїстiвних продуктiв тваринного походження;

     2) центрах розведення племiнних тварин, пiдприємствах/об'єднаннях з племiнної справи, селекцiйних, селекцiйно-технологiчних та селекцiйно-гiбридних центрах, iподромах, станцiях оцiнки племiнних тварин;

     3) потужностях (об'єктах) з виробництва та обiгу ветеринарних препаратiв;

     4) потужностях (об'єктах) з виробництва, змiшування та приготування кормових добавок, премiксiв i кормiв.

     2. Експлуатацiйний дозвiл, дiйсний протягом одного року, видається пiсля надання вiдповiдному державному органу ветеринарної медицини заяви на отримання такого дозволу, що супроводжується необхiдною iнформацiєю, якщо проведене на мiсцi iнспектування пiдтверджує вiдповiднiсть потужностей (об'єктiв) ветеринарно-санiтарним заходам, технiчним регламентам та положенням цього Закону.

     3. Надання експлуатацiйного дозволу спрямоване на забезпечення стабiльної епiзоотичної ситуацiї в Українi, належного розведення тварин, виробництва i обiгу безпечних неїстiвних продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв та кормiв. Порядок отримання, призупинення, скасування та поновлення, форма та умови отримання експлуатацiйного дозволу встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань аграрної полiтики та за погодженням iз спецiально уповноваженим органом з питань дозвiльної системи у сферi господарської дiяльностi. До перелiку документiв для отримання експлуатацiйного дозволу також можуть включатися проектнi вимоги i вимоги щодо будiвництва, наявностi квалiфiкованого персоналу, тривалостi застосування системи контролю безпечностi та якостi. Департамент встановлює вiдповiднi технiчнi регламенти та ветеринарно-санiтарнi заходи для кожного типу потужностей (об'єктiв), зазначених у частинi першiй цiєї статтi, та процедури перевiрки їх дотримання.

     4. Усi потужностi (об'єкти), яким Департамент надає експлуатацiйний дозвiл, пiдлягають державному ветеринарно-санiтарному контролю та нагляду.

     5. Видача експлуатацiйного дозволу здiйснюється Департаментом безоплатно.

     6. Будь-яка особа, яка здiйснює виробництво, змiшування або приготування кормiв i використовує м'ясо-кiсткове борошно та iншi продукти вiд жуйних тварин, що можуть спричинити захворювання тварин на губчастоподiбну енцефалопатiю або iншу її форму, що передається, повинна мати окрему потужнiсть (об'єкт) та окремий експлуатацiйний дозвiл на виробництво кормiв iз вмiстом цих матерiалiв з метою запобiгання перехресному зараженню кормiв, призначених для жуйних тварин, i вищезазначених продуктiв жуйних тварин та мiнiмiзацiї ризику в разi ненавмисного включення цих продуктiв до складу кормiв для жуйних тварин.

     Стаття 51. Iдентифiкацiйний контрольний номер потужностей, що отримали експлуатацiйний дозвiл

     1. При видачi експлуатацiйного дозволу потужностям (об'єктам) Департамент присвоює їм контрольний номер для iдентифiкацiї (далi - iдентифiкацiйний контрольний номер).

     2. Iдентифiкацiйний контрольний номер заноситься Департаментом у вiдповiдний реєстр потужностей (об'єктiв).

     Стаття 52. Призупинення або скасування експлуатацiйного дозволу

     1. Якщо пiд час державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду виявиться, що потужностi (об'єкти), на якi видано експлуатацiйний дозвiл, порушують вiдповiднi ветеринарно-санiтарнi заходи або технiчнi регламенти, державний iнспектор ветеринарної медицини видає письмовий припис про усунення порушення. Якщо вагомiсть цього порушення створює безпосередню загрозу здоров'ю тварин, державний iнспектор ветеринарної медицини видає припис про негайне усунення цього порушення або заборону використання вiдповiдного обладнання та подає звiт разом з необхiдними матерiалами i документами вiдповiдному головному державному iнспектору ветеринарної медицини або його заступнику.

     2. Вiдповiдний головний державний iнспектор ветеринарної медицини або його заступник, який отримав звiт державного iнспектора ветеринарної медицини про наявнiсть порушень цього Закону, може прийняти рiшення про призупинення експлуатацiйного дозволу на потужнiсть (об'єкт).

     3. Призупинення експлуатацiйного дозволу застосовується на строк не бiльше трьох мiсяцiв. Якщо протягом строку, встановленого у приписi головного державного iнспектора ветеринарної медицини про усунення порушення, або перiоду призупинення експлуатацiйного дозволу зазначенi порушення не усунуто, Департамент скасовує експлуатацiйний дозвiл та виключає потужностi (об'єкти) з реєстру.

     Стаття 53. Реєстрацiя потужностей (об'єктiв), що використовують неїстiвнi продукти тваринного походження

     1. Оператори потужностей, за винятком зазначених у статтi 50 цього Закону, на яких використовуються неїстiвнi продукти тваринного походження (для цiлей сiльськогосподарського виробництва, промисловостi, фармакологiї, хiрургiї тощо), що можуть переносити або передавати хвороби тварин, повиннi зареєструвати такi потужностi (об'єкти) у Департаментi.

     2. Департамент веде реєстр потужностей (об'єктiв), якi використовують неїстiвнi продукти тваринного походження.

     3. Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України визначає потужностi (об'єкти), що використовують неїстiвнi продукти тваринного походження для цiлей сiльськогосподарського виробництва, промисловостi, фармакологiї, хiрургiї тощо, якi пiдпадають пiд дiю частини першої цiєї статтi, та процедуру реєстрацiї таких потужностей Департаментом.

     Стаття 54. Затвердження експортних потужностей (об'єктiв) для неїстiвних продуктiв тваринного походження

     1. Юридичнi особи, якi отримали вiд Департаменту експлуатацiйний дозвiл та бажають експортувати неїстiвнi продукти тваринного походження до країн, якi встановлюють спецiальнi вимоги для потужностей (об'єктiв), на яких виробляються, переробляються або зберiгаються такi продукти, чи iншi подiбнi вимоги, можуть звернутися до Департаменту для проведення офiцiйної перевiрки дотримання таких спецiальних вимог.

     2. Департамент приймає рiшення про затвердження експортних потужностей (далi - затвердженi експортнi потужностi (об'єкти) пiсля офiцiйної перевiрки державними органами ветеринарної медицини дотримання потужностями (об'єктами) вимог, встановлених законодавством країни призначення.

     3. Будь-яка продукцiя, що виробляється на затверджених експортних потужностях (об'єктах) i призначається для експорту, повинна маркуватися вiдповiдно до вимог країни призначення. Якщо це можливо, маркування повинно мiстити iдентифiкацiйний контрольний номер, передбачений статтею 51 цього Закону.

     4. Департамент веде реєстр затверджених експортних потужностей, який публiкує у друкованому та електронному виглядi.

     5. Порядок проведення офiцiйної перевiрки дотримання всiх вимог, встановлених країною призначення, до якої мають намiр здiйснювати експорт неїстiвних продуктiв тваринного походження оператори затверджених експортних потужностей (об'єктiв), процедура затвердження експортних потужностей (об'єктiв), реєстрацiї та виключення з вiдповiдного реєстру, а також порядок визначення розмiру плати за проведення перевiрки встановлюються Департаментом.

     Стаття 55. Виключення з реєстру затверджених експортних потужностей (об'єктiв)

     1. Якщо в ходi здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду державний iнспектор ветеринарної медицини виявить, що затвердженi експортнi потужностi (об'єкти) не вiдповiдають вимогам країни призначення, вiн повинен зiбрати необхiднi докази порушення зазначених вимог. Вiдповiдний головний державний iнспектор ветеринарної медицини або його заступник ознайомлюється з доказами та приймає рiшення щодо виключення таких потужностей (об'єктiв) з реєстру затверджених експортних потужностей (об'єктiв).

     2. Особа, яка є оператором затверджених експортних потужностей (об'єктiв), може оскаржити рiшення про виключення (тимчасове виключення) з реєстру затверджених експортних потужностей (об'єктiв) до Департаменту згiдно з порядком, визначеним у статтi 36 цього Закону.

     3. У разi прийняття рiшення про виключення (тимчасове виключення) затверджених експортних потужностей (об'єктiв) з вiдповiдного реєстру Департамент повинен негайно повiдомити про це компетентний орган країни призначення.

     4. Компетентний орган будь-якої країни призначення, для якого Департамент проводив офiцiйнi перевiрки щодо дотримання операторами потужностей (об'єктiв) установлених вимог, повинен мати безперешкодний доступ до затверджених експортних потужностей (об'єктiв) з метою iнспектування. Компетентний орган країни призначення зобов'язаний повiдомити Департамент про таке iнспектування щонайменше за 48 годин до його проведення.

     5. Якщо в результатi iнспектування затверджених експортних потужностей (об'єктiв) для перевiрки дотримання встановлених вимог компетентний орган країни призначення дiйде висновку, що такi вимоги не виконуються, Департамент призупиняє або скасовує своє рiшення про затвердження потужностi (об'єкта) для експорту неїстiвних продуктiв тваринного походження до вiдповiдної країни згiдно з iнструкцiями компетентного органу країни призначення. Рiшення про призупинення або скасування затвердження експортних потужностей (об'єктiв) направляється оператору потужностi разом iз звiтом компетентного органу країни призначення, в якому зазначаються порушення встановлених вимог.

     Стаття 56. Виробництво та обiг неїстiвних продуктiв тваринного походження

     1. Державнi iнспектори ветеринарної медицини здiйснюють державний ветеринарно-санiтарний контроль та нагляд за виробництвом, переробкою та обiгом неїстiвних продуктiв тваринного походження, у тому числi забезпечують проведення розширеного ветеринарно-санiтарного контролю на пiдставi професiйної оцiнки державного iнспектора ветеринарної медицини або в межах програми вибiркового ветеринарно-санiтарного контролю.

     2. Забороняється продавати неїстiвнi продукти тваринного походження, корми тваринного походження насипом, засоби ветеринарної медицини та засоби догляду за тваринами - у не пристосованих для цього мiсцях.

     3. Ветеринарно-санiтарний стан неїстiвних продуктiв тваринного походження та кормiв тваринного походження засвiдчується вiдповiдним ветеринарним документом.

     Стаття 57. Обiг шкiряної сировини

     1. Обiг шкiряної сировини, отриманої з великої рогатої худоби, овець та кiз, проводиться лише пiсля попереднього дослiдження на сибiрку. Правила здiйснення такої перевiрки, правила зберiгання не дослiдженої на сибiрку шкiряної сировини, процедури обробки шкiряної сировини, що виявилася зараженою сибiркою, правила маркування шкiряної сировини, вiльної вiд сибiрки, встановлюються нормативно-правовими актами Департаменту, прийнятими вiдповiдно до цього Закону.

     2. Оператори, якi здiйснюють обiг шкiряної сировини, повиннi вести записи щодо походження закупленої шкiряної сировини та зберiгати зазначенi записи протягом трьох рокiв. Департамент встановлює вимоги щодо ведення таких записiв.

     3. Необробленi вiдходи шкiряної сировини, що не пройшли хiмiчної обробки, необхiдно знищити з дотриманням правил безпеки у порядку, визначеному вiдповiдним зводом правил.

     Стаття 58. Вимоги до ведення записiв на потужностях (об'єктах) з переробки неїстiвних продуктiв тваринного походження

     1. Оператори потужностей (об'єктiв) з переробки неїстiвних продуктiв тваринного походження повиннi вести та зберiгати вiдповiднi записи, якi дають можливiсть вiдстежувати закуплену ними сировину та продаж виробленої ними продукцiї протягом останнiх трьох рокiв.

     2. Записи, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, мають надаватися державному iнспектору ветеринарної медицини за його запитом.

     Стаття 59. Обов'язки осiб, якi здiйснюють дiяльнiсть з виробництва та обiгу неїстiвних продуктiв тваринного походження

     1. Оператори потужностей (об'єктiв) з виробництва або обiгу неїстiвних продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв, кормiв та репродуктивного матерiалу зобов'язанi виконувати вимоги ветеринарно-санiтарних заходiв, гiгiєнiчнi та iншi спецiальнi вимоги стосовно примiщень, технiки й обладнання, встановленi вiдповiдними технiчними регламентами, зводами правил та положеннями цього Закону.

     2. Оператори потужностей (об'єктiв), якi використовуються для виробництва або обiгу неїстiвних продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв, кормiв та репродуктивного матерiалу, зобов'язанi:

     1) забезпечувати безперешкодний доступ державних iнспекторiв ветеринарної медицини на такi потужностi (об'єкти) протягом робочого часу з метою здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     2) на вимогу державних iнспекторiв ветеринарної медицини безоплатно надавати зразки об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, а також зразки iнших матерiалiв i речовин на таких потужностях (об'єктах);

     3) на вимогу державного iнспектора ветеринарної медицини надавати всi документи, необхiднi для здiйснення державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду;

     4) зберiгати записи про придбання та використання неїстiвних продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв, кормiв та репродуктивного матерiалу iз зазначенням серiйних номерiв партiй.

     3. Оператори потужностей (об'єктiв) з виробництва або обiгу неїстiвних продуктiв тваринного походження, ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв, кормiв та репродуктивного матерiалу зобов'язанi забезпечити, щоб їх продукти не мiстили та не переносили патогенних агентiв хвороб тварин.

Роздiл IX
НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ. ДЕРЖАВНА ФАРМАКОЛОГIЧНА КОМIСIЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ, ДЕРЖАВНI ТА УПОВНОВАЖЕНI ЛАБОРАТОРIЇ

     Стаття 60. Наукове забезпечення ветеринарної медицини

     1. Наукове забезпечення ветеринарної медицини здiйснюють науковi установи Нацiональної академiї наук України, Української академiї аграрних наук, Мiнiстерства аграрної полiтики України, iншi науковi установи та факультети ветеринарної медицини вищих навчальних закладiв.

     2. Координацiю роботи, пов'язаної з науковим забезпеченням ветеринарної медицини, здiйснюють спiльно вiддiлення ветеринарної медицини Української академiї аграрних наук i науково-методична рада Департаменту.

     3. Державним замовником науково-дослiдних робiт у галузi ветеринарної медицини є Департамент.

     4. Для вирiшення актуальних проблем ветеринарної медицини, реалiзацiї iнновацiйних проектiв на замовлення Департаменту створюються науково-впроваджувальнi центри ветеринарної медицини, iншi структури, не забороненi законодавством, дiяльнiсть яких визначається спiльно Департаментом та Українською академiєю аграрних наук.

     5. Наукове забезпечення згiдно з частиною першою цiєї статтi, включаючи вiдповiднi науковi дослiдження у галузi ветеринарної медицини за визначенням Департаменту, та практична реалiзацiя наукових розробок здiйснюються за рахунок Державного бюджету України та iнших джерел, не заборонених законом.

     Стаття 61. Державна фармакологiчна комiсiя ветеринарної медицини

     1. Державна фармакологiчна комiсiя ветеринарної медицини дiє при Департаментi.

     2. Державна фармакологiчна комiсiя ветеринарної медицини є експертно-дорадчим органом з питань регламентацiї безпечного та ефективного застосування ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв та готових кормiв, а також їх реєстрацiї.

     3. Державна фармакологiчна комiсiя ветеринарної медицини рекомендує, а Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України - голова Департаменту затверджує:

     1) державну реєстрацiю ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв та готових кормiв;

     2) максимально допустимi рiвнi залишкових кiлькостей ветеринарних препаратiв та забруднюючих речовин у кормових добавках та кормах;

     3) щорiчну програму проведення вибiркового ветеринарно-санiтарного контролю кормiв для тварин;

     4) щорiчний план монiторингу наявностi залишкових кiлькостей ветеринарних препаратiв та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження i кормах;

     5) перелiк ветеринарних препаратiв, що вiдпускаються за рецептом, та правила видачi рецептiв;

     6) вимоги до проведення клiнiчних та доклiнiчних випробувань ветеринарних препаратiв.

     4. Державна фармакологiчна комiсiя ветеринарної медицини дiє на пiдставi положення, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 62. Державнi та уповноваженi лабораторiї

     1. Лабораторну дiагностику хвороб тварин та оцiнку ветеринарно-санiтарного стану продуктiв тваринного походження, неїстiвних продуктiв тваринного походження, кормових добавок, премiксiв, кормiв, ґрунту, води для тварин, а також перiодичного контролю за показниками якостi та безпечностi здiйснюють Державний науково-дослiдний iнститут з лабораторної дiагностики та ветеринарно-санiтарної експертизи i його фiлiали в Автономнiй Республiцi Крим, областях, а також регiональнi, мiжобласнi, мiськi, районнi, мiжрайоннi державнi лабораторiї ветеринарної медицини та iншi лабораторiї, уповноваженi на проведення необхiдних дослiджень вiдповiдно до порядку, встановленого Департаментом. Дослiдження проводяться згiдно з рекомендацiями, iнструкцiями та стандартами вiдповiдних мiжнародних або вiтчизняних органiзацiй.

     2. Директор, заступники директора, завiдувачi вiддiлiв Iнституту з лабораторної дiагностики та його фiлiалiв в Автономнiй Республiцi Крим, областях, регiональних, мiських державних лабораторiй ветеринарної медицини є державними iнспекторами ветеринарної медицини.

     3. Лабораторiї iнших установ ветеринарної медицини, науково-дослiдних iнститутiв, вищих навчальних закладiв та iнших юридичних осiб також можуть здiйснювати лабораторнi дослiдження вiдповiдно до повноважень, наданих Департаментом.

     4. Для роботи iз збудниками особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, лабораторiї повиннi отримати спецiальний дозвiл Департаменту.

     5. Пiсля проведення вiдповiдного лабораторного дослiдження видається експертний висновок (звiт лабораторiї, протокол тощо), в якому зазначаються результати лабораторних дослiджень, їх оцiнка та рекомендацiї, обов'язковi для виконання.

     6. Iнститут з лабораторної дiагностики вiдповiдає за проведення лабораторної дiагностики та/або iдентифiкацiї хвороб тварин, ветеринарно-санiтарної експертизи продукцiї тваринного походження та кормiв в Українi, забезпечує методичну пiдтримку державних та уповноважених лабораторiй ветеринарної медицини i здiйснює контроль за проведенням ними лабораторних дослiджень. На базi Iнституту з лабораторної дiагностики утворюються референц-центри за напрямами дослiджень.

     7. Iнститут з лабораторної дiагностики та iншi державнi лабораторiї ветеринарної медицини можуть здiйснювати методичне забезпечення вiдомчих лабораторiй потужностей (об'єктiв), пiдконтрольних державнiй службi ветеринарної медицини.

     8. У разi виникнення спорiв щодо висновкiв лабораторної дiагностики та ветеринарно-санiтарної експертизи Iнститут з лабораторної дiагностики проводить арбiтражне дослiдження. Результати арбiтражних дослiджень є остаточними. Порядок проведення арбiтражних дослiджень встановлюється Департаментом.

     9. Лабораторiї на ринках (агропродовольчих ринках) є структурними пiдроздiлами вiдповiдних державних установ ветеринарної медицини, що дiють на пiдставi положень, затверджених Департаментом.

     10. Iнститут з лабораторної дiагностики та державнi лабораторiї ветеринарної медицини можуть бути юридичними особами, якi дiють на пiдставi положень, затверджених Департаментом.

     11. Усi лабораторiї, зазначенi в цiй статтi, пiдлягають акредитацiї Нацiональним агентством з акредитацiї України або органом з акредитацiї iноземної держави згiдно з вiдповiдним нацiональним або мiжнародним законодавством.

     12. Втручання в роботу спецiалiстiв державних лабораторiй ветеринарної медицини пiд час здiйснення ними лабораторної дiагностики та ветеринарно-санiтарної експертизи забороняється.

     13. Ветеринарнi документи видаються за умови обов'язкового дослiдження у державних установах ветеринарної медицини продуктiв тваринного походження, неїстiвних продуктiв тваринного походження, кормових добавок, премiксiв та кормiв.

Роздiл X
РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБIГУ ВЕТЕРИНАРНИХ ПРЕПАРАТIВ, СУБСТАНЦIЙ ТА ЗАСОБIВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

     Стаття 63. Державна реєстрацiя ветеринарних препаратiв

     1. Ветеринарнi препарати до початку їх обiгу та використання в Українi проходять державну реєстрацiю. Максимальний термiн дiї реєстрацiї становить п'ять рокiв.

     2. Забороняється реєструвати (перереєстровувати) ветеринарнi препарати, якi можуть спричинити шкоду ветеринарно-санiтарному та епiзоотичному стану або здоров'ю людей чи тварин.

     3. Для здiйснення державної реєстрацiї ветеринарних препаратiв особа (далi - заявник) подає заяву разом з вiдповiдними супровiдними документами, перелiк яких визначає Департамент, до одного з уповноважених Департаментом державних науково-дослiдних контрольних iнститутiв. Заявник несе вiдповiдальнiсть за недостовiрну iнформацiю, надану у реєстрацiйному досьє, вiдповiдно до закону. Положення про державну реєстрацiю ветеринарних препаратiв установлює Кабiнет Мiнiстрiв України.

     4. Нацiональне агентство ветеринарних препаратiв та кормових добавок та/або Нацiональне агентство ветеринарних iмунобiологiчних препаратiв здiйснюють оцiнку (експертизу) поданих документiв, органiзовують проведення необхiдних дослiджень, вживають iнших заходiв для перевiрки iнформацiї та вiдомостей, зазначених у документах, а також готують експертнi висновки на розгляд Державної фармакологiчної комiсiї ветеринарної медицини у термiн, що не перевищує 210 днiв вiд дати отримання заяви, повного комплекту документiв та проведення вiдповiдної оплати.

     5. Державна фармакологiчна комiсiя ветеринарної медицини розглядає експертнi висновки та надає рекомендацiї Департаменту щодо державної реєстрацiї вiдповiдних ветеринарних препаратiв.

     6. Департамент на пiдставi поданої заявником заяви, рiшення Державної фармакологiчної комiсiї ветеринарної медицини та оцiнки (експертизи) Нацiонального агентства ветеринарних препаратiв та кормових добавок та/або Нацiонального агентства ветеринарних iмунобiологiчних препаратiв приймає рiшення про державну реєстрацiю ветеринарного препарату або про вiдмову в реєстрацiї.

     7. У державнiй реєстрацiї ветеринарного препарату може бути вiдмовлено, якщо внаслiдок перевiрки поданих вiдомостей та документiв було виявлено, що:

     1) заявник належним чином не пiдтвердив якостi, безпечностi та ефективностi ветеринарного препарату або не надав повного комплекту документiв;

     2) безпечнiсть та благополуччя тварин та/або споживачiв належним чином не пiдтвердженi пiд час випробування ветеринарних препаратiв;

     3) перiод виведення, рекомендований заявником, не є достатнiм для забезпечення безпечностi продуктiв тваринного походження, призначених для споживання людиною, отриманих вiд тварин, якi лiкувалися цим препаратом, або є недостатньо обґрунтованим;

     4) застосування ветеринарного препарату, поданого на реєстрацiю, заборонено чинним законодавством.

     8. Про рiшення щодо вiдмови в державнiй реєстрацiї ветеринарного препарату заявнику повiдомляється з вичерпним поясненням причин вiдмови. У встановленому законом порядку заявник може оскаржити це рiшення до суду.

     9. Про рiшення щодо державної реєстрацiї ветеринарного препарату заявнику повiдомляється разом з наданням реєстрацiйного посвiдчення. Термiн видачi реєстрацiйного посвiдчення Департаментом не повинен перевищувати 30 днiв. У реєстрацiйному посвiдченнi зазначаються назва ветеринарного препарату, iнформацiя про виробника та особу, яка має право власностi на препарат, реєстрацiйний номер, строк дiї реєстрацiї. До реєстрацiйного посвiдчення обов'язково додаються коротка характеристика препарату, листiвка-вкладка (iнструкцiя про застосування) та маркування українською мовою.

     10. Пiсля прийняття рiшення про державну реєстрацiю ветеринарний препарат для його обiгу та використання в Українi заноситься до реєстру ветеринарних препаратiв, який веде Департамент. Запис у реєстрi мiстить назву ветеринарного препарату, iнформацiю про виробника та особу, яка має право власностi на препарат, реєстрацiйний номер, строк дiї реєстрацiйного посвiдчення та iншу iнформацiю, яка вимагається вiдповiдно до законодавства.

     11. При реєстрацiї вiтчизняного ветеринарного iмунобiологiчного засобу заявник повинен депонувати штами (культури) мiкроорганiзмiв, якi використовуються при виробництвi та контролi такого iмунобiологiчного засобу, в Нацiональному центрi штамiв мiкроорганiзмiв. Нацiональний центр штамiв мiкроорганiзмiв, положення про який затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України, вiдповiдає за зберiгання та пiдтримання штамiв мiкроорганiзмiв, що пройшли депонування.

     12. Особа, якiй видано реєстрацiйне посвiдчення на ветеринарний препарат, зобов'язана забезпечувати збiр та обробку iнформацiї про всi випадки негативних реакцiй на цей ветеринарний препарат. Така iнформацiя подається до Департаменту або до визначених ним установ у формi та порядку, встановлених Департаментом.

     13. Пакет реєстрацiйних документiв подається на повторну державну реєстрацiю за три мiсяцi до завершення дiї реєстрацiйного посвiдчення.

     Стаття 64. Спрощена державна реєстрацiя ветеринарних препаратiв

     1. Для окремих ветеринарних препаратiв може запроваджуватися державна реєстрацiя за спрощеною процедурою.

     2. Спрощена державна реєстрацiя застосовується щодо препаратiв, якi є значним чином схожими, мiстять рiвну кiлькiсть однаково дiючих субстанцiй в однiй i тiй самiй формi, результати вiдповiдних дослiджень яких пiдтверджують їх iдентичнiсть щодо бiодоступностi та бiоеквiвалентностi, а також те, що їх терапевтичний вплив є по сутi однаковим з терапевтичним впливом патентованих препаратiв (препаратiв-брендiв), зареєстрованих в Українi та в iнших країнах, а також щодо препаратiв, визначених Департаментом як такi, що мають однаковi критерiї для реєстрацiї.

     3. Якщо ветеринарний препарат, щодо якого заявником подано заяву на спрощену реєстрацiю, використовуватиметься для iнших лiкувальних цiлей, в iнших кiлькостях та iншими методами, нiж аналогiчний препарат, вже присутнiй на ринку України, до заяви додаються власнi результати фармаколого-токсикологiчних та/або клiнiчних дослiджень.

     4. Оцiнка (експертиза) можливостi реєстрацiї ветеринарних препаратiв за спрощеною процедурою видається Нацiональним агентством ветеринарних препаратiв та кормових добавок або Нацiональним агентством ветеринарних iмунобiологiчних препаратiв протягом 90 днiв пiсля отримання повного комплекту реєстрацiйних документiв та проведення вiдповiдної оплати.

     5. Департамент визначає порядок та перелiк документiв, якi подаються для отримання рiшення про процедуру спрощеної реєстрацiї.

     Стаття 65. Призупинення або скасування реєстрацiї ветеринарних препаратiв

     1. Реєстрацiя ветеринарного препарату призупиняється, якщо:

     1) ветеринарний препарат не вiдповiдає вимогам, зазначеним у реєстрацiйному досьє;

     2) реєстрацiю проведено на пiдставi неповних або неправдивих даних;

     3) особа, яка отримала реєстрацiйне посвiдчення, не дотримується вимог, встановлених законодавством.

     2. Державна реєстрацiя ветеринарного препарату скасовується, якщо виявиться, що вiн є неефективним в умовах, визначених для його застосування, або небезпечним для здоров'я людей чи тварин у разi його присутностi в продуктах тваринного походження у кiлькостi, що перевищує максимальний рiвень залишкiв.

     3. Якщо ветеринарний препарат виявиться небезпечним, додатково до положення скасування реєстрацiї Департамент видає розпорядження про заборону обiгу цього препарату та вилучення його з обiгу.

     4. Департамент визначає порядок призупинення, поновлення та скасування державної реєстрацiї ветеринарного препарату.

     5. Власники реєстрацiйного посвiдчення на ветеринарний препарат у разi скасування його державної реєстрацiї можуть оскаржити це рiшення вiдповiдно до закону.

     Стаття 66. Виробництво ветеринарних препаратiв

     1. Дiяльнiсть, пов'язана з виробництвом ветеринарних препаратiв, пiдлягає лiцензуванню вiдповiдно до закону.

     2. Серiйне виробництво проводиться виключно лише тих ветеринарних препаратiв, що зареєстрованi в Українi у порядку, встановленому цим Законом.

     3. Пiд час виробництва ветеринарних препаратiв особи повиннi дотримуватися вимог належної практики виробництва та iнших вимог, визначених Департаментом.

     4. Виробництво ветеринарних препаратiв, у тому числi фасування та iнша дiяльнiсть, пов'язана з випуском препаратiв, повинно забезпечувати всi стадiї технологiчного процесу.

     5. Субстанцiї, пакувальний матерiал та iншi ресурси для виробництва ветеринарних препаратiв дозволяються Департаментом для використання на пiдставi результатiв експертизи, проведеної уповноваженими державними установами ветеринарної медицини з метою перевiрки їх якостi та безпечностi.

     6. Виробник зобов'язаний здiйснювати контроль якостi кожної партiї (серiї) ветеринарних препаратiв вiдповiдно до встановлених вимог та видавати сертифiкат якостi виробленої продукцiї.

     7. Будь-яка партiя (серiя) ветеринарних препаратiв, що за результатами контролю у процесi виробництва не вiдповiдає встановленим вимогам щодо якостi, пiдлягає переробцi, утилiзацiї та/або знищенню. Переробка, утилiзацiя та/або знищення ветеринарних препаратiв здiйснюються власником або уповноваженим представником власника згiдно з процедурою, встановленою у вiдповiдному нормативно-правовому актi, прийнятому вiдповiдно до цього Закону.

     Стаття 67. Обiг ветеринарних препаратiв

     1. Введення в обiг ветеринарного препарату виробником та/або продавцем (постачальником) вважається гарантiєю безпечностi препарату згiдно з його призначеним застосуванням i виконання встановлених вимог щодо чистоти (якостi) такого препарату та/або його вiдповiдностi iншим обов'язковим вимогам, встановленим вiдповiдними технiчними регламентами та/або умовами реєстрацiї.

     2. Забороняється обiг ветеринарних препаратiв, не зареєстрованих в Українi. У виняткових випадках при лiкуваннi непродуктивних тварин лiкар ветеринарної медицини може застосовувати лiкарськi засоби у разi вiдсутностi зареєстрованих аналогiчних ветеринарних препаратiв.

     3. Ветеринарнi препарати, якi перебувають в обiгу, мають супроводжуватися повними, чiткими та зрозумiлими iнструкцiями для споживачiв з маркуванням українською мовою. Ветеринарнi препарати повиннi також мати реєстрацiйний номер, нанесений фарбою, що не стирається, або iншим чином позначений на упаковцi.

     4. Заборонено продавати ветеринарнi препарати, якi не вiдповiдають вимогам нормативних документiв та у яких закiнчився строк використання. Продовження термiну придатностi ветеринарних препаратiв забороняється.

     5. Ветеринарнi препарати та субстанцiї, що перебувають в обiгу, пiдлягають вибiрковому контролю на вiдповiднiсть якостi та технiчним регламентам. До ветеринарних препаратiв та субстанцiй, якi не вiдповiдають вимогам цього Закону, застосовуються положення статтi 73 цього Закону.

     6. Забороняється використовувати ветеринарнi препарати у спосiб або для цiлей, що не вiдповiдають їх призначенню.

     7. Застосування ветеринарних препаратiв, що пригнiчують функцiю залоз внутрiшньої секрецiї, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну, гестагенну дiю, а також антибiотикiв та гормонiв проводиться для лiкувальних та iнших цiлей з урахуванням того, що максимальнi рiвнi залишкiв таких препаратiв у сировинi тваринного походження не можуть перевищувати встановлених максимальних рiвнiв.

     8. Ветеринарнi iмунобiологiчнi препарати вiдпускаються лише закладам ветеринарної медицини або лiцензованим лiкарям ветеринарної медицини.

     Стаття 68. Оптова торгiвля ветеринарними препаратами

     1. Усi суб'єкти господарювання, якi здiйснюють торгiвлю ветеринарними препаратами на рiвнi оптових партiй (далi - оптовi пiдприємства), повиннi отримати вiд Департаменту або уповноваженого ним органу лiцензiю на провадження господарської дiяльностi у сферi оптової торгiвлi ветеринарними препаратами.

     2. Пiдприємства, що здiйснюють оптову торгiвлю ветеринарними препаратами, можуть реалiзовувати цi препарати тiльки iншим пiдприємствам з оптового продажу, закладам ветеринарної медицини та ветеринарним аптекам.

     3. Особи, якi здiйснюють оптову торгiвлю ветеринарними препаратами, повиннi вести записи стосовно придбання, iмпорту, експорту та реалiзацiї таких засобiв.

     4. Матерiали, зазначенi в частинi третiй цiєї статтi, повиннi перiодично подаватися до Департаменту або установ, уповноважених Департаментом, а також негайно надаватися державному iнспектору ветеринарної медицини за його запитом у формi та порядку, встановлених Департаментом.

     Стаття 69. Роздрiбна торгiвля ветеринарними препаратами

     1. Роздрiбна торгiвля ветеринарними препаратами здiйснюється лише закладами ветеринарної медицини та ветеринарними аптеками.

     2. Заклади ветеринарної медицини та ветеринарнi аптеки повиннi вести записи стосовно придбання i реалiзацiї окремих ветеринарних препаратiв та подавати вiдповiднi звiти у формi та порядку, встановлених Департаментом.

     3. Якщо за результатами державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду за дiяльнiстю закладiв ветеринарної медицини i ветеринарних аптек буде виявлено порушення вимог та умов щодо роздрiбної торгiвлi чи зберiгання ветеринарних препаратiв, засобiв ветеринарної медицини або порушення, пов'язанi з веденням вiдповiдних записiв, або якщо записи, зазначенi в частинi другiй цiєї статтi, не були поданi до Департаменту, вiдповiдний головний державний iнспектор ветеринарної медицини видає розпорядження про призупинення або заборону реалiзацiї таких препаратiв до усунення недолiкiв.

     4. Лiцензованi лiкарi ветеринарної медицини або лiкарi ветеринарної медицини, якi працюють у державних установах ветеринарної медицини та закладах ветеринарної медицини, виписують рецепти на ветеринарнi лiкарськi засоби (препарати) тiльки власникам або утримувачам тварин (протягом курсу лiкування тварин або для профiлактики недугiв та хвороб тварин).

     5. Лiцензований лiкар ветеринарної медицини або лiкар ветеринарної медицини, який працює в державнiй установi ветеринарної медицини, що виписує рецепт на ветеринарний препарат, зобов'язаний надати власникам або утримувачам тварин рецепт i його копiю, яка повинна зберiгатися власниками (утримувачами) тварин разом iз записами, ведення яких передбачено у статтi 71 цього Закону.

     6. Заклади ветеринарної медицини та ветеринарнi аптеки повиннi продавати ветеринарнi препарати, реалiзацiя i застосування яких потребує рецепта, лише за наявностi такого рецепта та зберiгати копiї рецепта на кожний проданий ветеринарний препарат протягом трьох рокiв з дня продажу.

     7. Рецепт, зазначений у частинi п'ятiй цiєї статтi, крiм назви ветеринарного препарату, мiстить iнструкцiї щодо його застосування, дату виписки рецепта, iм'я, адресу, телефон, номер лiцензiї та пiдпис лiцензованого лiкаря ветеринарної медицини, а також iм'я та адресу власника (утримувача) тварин, для яких виписується ветеринарний препарат.

     Стаття 70. Ветеринарнi препарати, реалiзацiя та використання яких потребує рецепта

     1. Заклади ветеринарної медицини мають право здiйснювати роздрiбну торгiвлю ветеринарними препаратами та лiкувальними кормами за умови, що вони є необхiдними для проведення курсу лiкування тварини, яка належить їх клiєнту.

     2. При роздрiбнiй торгiвлi забороняється продаж без рецепта лiцензованого лiкаря ветеринарної медицини або лiкаря ветеринарної медицини, який працює в державнiй установi ветеринарної медицини, таких ветеринарних препаратiв:

     1) ветеринарних лiкарських засобiв, використання та обiг яких обмежуються вiдповiдно до мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України;

     2) ветеринарних лiкарських засобiв, застосування яких потребує вжиття спецiальних застережних заходiв або якi мають застосовуватися тiльки пiд контролем державного або лiцензованого лiкаря ветеринарної медицини для уникнення небажаного ризику, що може загрожувати тваринам, особам, якi вводять препарат тваринi, споживачам продуктiв тваринного походження, отриманих вiд тварин, що лiкувалися вiдповiдним ветеринарним лiкарським засобом, або навколишньому середовищу;

     3) ветеринарних лiкарських засобiв, призначених для лiкування, яке вимагає попереднього дiагнозу, або застосування яких може спричинити процеси, що перешкоджатимуть подальшим дiагностичним або терапевтичним заходам;

     4) ветеринарних iмунобiологiчних засобiв.

     3. Департамент установлює перелiк ветеринарних препаратiв, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, та правила видачi рецептiв.

     4. Виробництво, обiг i застосування у закладах ветеринарної медицини, ветеринарних аптеках тощо наркотичних засобiв, психотропних речовин та їх прекурсорiв регулюються спецiальним законодавством у цiй сферi.

     Стаття 71. Ведення записiв використання ветеринарних препаратiв та лiкувальних кормiв власниками (утримувачами) продуктивних тварин

     1. Власники (утримувачi) продуктивних тварин зобов'язанi вести записи закупiвлi та використання ветеринарних лiкарських засобiв, ветеринарних iмунобiологiчних засобiв i лiкувальних кормiв стосовно кожної тварини протягом її життя та надавати цi записи державному iнспектору ветеринарної медицини або уповноваженому лiкарю ветеринарної медицини за їх запитом. У разi передачi продуктивної тварини її попереднiй власник (утримувач) повинен передати новому власнику (утримувачу) такi записи на цю тварину.

     Зазначенi записи повиннi мiстити дату придбання, назву ветеринарного лiкарського чи iмунобiологiчного засобу або лiкувального корму, кiлькiсть (обсяг) закупленої продукцiї, назву та мiсцезнаходження закладу ветеринарної медицини або ветеринарної аптеки, де був придбаний ветеринарний лiкарський чи ветеринарний iмунобiологiчний засiб або лiкувальний корм, та iнформацiю про тварин, яких ними лiкують.

     2. Записи, передбаченi частиною першою цiєї статтi, можуть вестися у формi копiй рецептiв ветеринарних лiкарських засобiв чи ветеринарних iмунобiологiчних засобiв та рахункiв за такi засоби або лiкувальнi корми вiд ветеринарної аптеки або закладу ветеринарної медицини разом iз зазначенням тварини чи тварин, яких ними лiкували.

     Стаття 72. Iмпорт ветеринарних препаратiв для особливих цiлей

     1. Ветеринарнi препарати, якi не зареєстрованi та мають дозвiл на ввезення, дозволяється ввозити на територiю України з метою:

     1) державної реєстрацiї в Українi;

     2) експонування на виставках, ярмарках та конференцiях;

     3) наукових дослiджень.

     2. У разi якщо ветеринарнi препарати iмпортуються для цiлей, визначених у частинi першiй цiєї статтi, вони ввозяться тiльки в кiлькостях, що є необхiдними для досягнення зазначених цiлей, а їх обiг в Українi забороняється.

     3. У разi катастрофи, стихiйного лиха або спалаху хвороби тварин, якi можуть призвести до зараження великої кiлькостi тварин, Департамент може вiдповiдно до встановленого порядку видати разовий дозвiл на iмпорт конкретного ветеринарного препарату, не зареєстрованого для обiгу та використання в Українi, за умови наявностi документiв, якi пiдтверджують обiг i застосування цього препарату в країнi, з якої вiн iмпортується.

     Стаття 73. Утилiзацiя та знищення ветеринарних препаратiв

     1. Ветеринарнi препарати, якi у процесi здiйснення державного контролю i нагляду були визнанi такими, що не вiдповiдають вимогам цього Закону, а також термiн придатностi яких закiнчився, повиннi бути вилученi з обiгу, утилiзованi та знищенi.

     2. Утилiзацiя та знищення ветеринарних препаратiв здiйснюються вiдповiдно до правил, встановлених Департаментом, з дотриманням вимог законодавства.

     Стаття 74. Обiг засобiв догляду за тваринами

     Засоби догляду за тваринами можуть перебувати в обiгу та використовуватися в Українi за умови, що вони:

     1) не завдають шкоди здоров'ю тварин;

     2) не можуть завдати шкоди здоров'ю людей у разi використання за iнструкцiєю, виданою виробником таких засобiв;

     3) не погiршують ветеринарно-санiтарний та епiзоотичний стан в Українi.

     Стаття 75. Регулювання обiгу засобiв ветеринарної медицини

     Новi засоби ветеринарної медицини, на якi немає державних стандартiв або технiчних регламентiв i стандарту ISO/IEC, до їх введення в обiг в Українi повиннi подаватися до Департаменту для проведення обов'язкової експертизи їх здатностi досягати ефекту, для створення якого такi засоби призначаються.

Роздiл XI
ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЦТВА КОРМОВИХ ДОБАВОК, ПРЕМIКСIВ ТА КОРМIВ ДЛЯ ТВАРИН

     Стаття 76. Реєстрацiя кормових добавок, премiксiв та готових кормiв

     1. Обiг та використання в Українi кормових добавок, премiксiв та готових кормiв дозволяється тiльки пiсля їх державної реєстрацiї.

     2. Забороняється реєстрацiя (перереєстрацiя) кормових добавок, премiксiв та готових кормiв, якi:

     1) завдають шкоди ветеринарно-санiтарному та епiзоотичному стану в Українi;

     2) несприятливо впливають на здоров'я людей, тварин та довкiлля;

     3) представленi в такий спосiб, що може вводити в оману користувачiв/споживачiв;

     4) завдають шкоди споживачевi шляхом погiршення характерних особливостей продуктiв тваринного походження або справляють на споживача помилкове враження щодо характерних особливостей продуктiв тваринного походження.

     3. Для здiйснення державної реєстрацiї кормових добавок, премiксiв та готових кормiв особа (далi - заявник) подає заяву разом з вiдповiдними супровiдними документами, перелiк яких визначає Департамент, до уповноваженого ним Державного науково-дослiдного контрольного iнституту. Заявник вiдповiдає за достовiрнiсть наданої iнформацiї у реєстрацiйному досьє вiдповiдно до законодавства. Заявник, який подає заяву на реєстрацiю кормових добавок, премiксiв та готових кормiв, вказує у супровiдних документах до неї всю iнформацiю, яку вiн бажає залишити конфiденцiйною. Положення про державну реєстрацiю кормових добавок, премiксiв та готових кормiв установлює Кабiнет Мiнiстрiв України.

     4. Нацiональне агентство ветеринарних препаратiв та кормових добавок здiйснює оцiнку (експертизу) поданих документiв, органiзовує необхiднi дослiдження i вживає iнших заходiв для перевiрки iнформацiї та вiдомостей, зазначених у документах, а також готує експертнi висновки на розгляд Державної фармакологiчної комiсiї ветеринарної медицини в термiн, що не перевищує 90 днiв з дня отримання заяви, повного комплекту документiв та вiдповiдної оплати.

     5. Державна фармакологiчна комiсiя ветеринарної медицини розглядає експертнi висновки та надає рекомендацiї Департаменту щодо державної реєстрацiї вiдповiдних кормових добавок, премiксiв i готових кормiв.

     6. Департамент приймає рiшення про державну реєстрацiю кормових добавок, премiксiв та готових кормiв або вiдмову в їх реєстрацiї. У державнiй реєстрацiї може бути вiдмовлено, якщо внаслiдок перевiрки вiдомостей та документiв, поданих заявником, виявлено некомплектнiсть досьє або належним чином не пiдтвердженi якiсть та безпечнiсть кормових добавок, премiксiв i готових кормiв чи є iншi характернi показники, зазначенi в частинi другiй цiєї статтi.

     7. Пiсля прийняття рiшення про реєстрацiю кормових добавок, премiксiв та готових кормiв вони заносяться до реєстру кормових добавок, премiксiв та готових кормiв, який веде Департамент.

     8. У разi прийняття рiшення про вiдмову в реєстрацiї це рiшення, а також вичерпне пояснення його причин повiдомляються заявнику. Заявник у встановленому законом порядку може оскаржити його до суду.

     9. Реєстрацiя кормових добавок, премiксiв та готових кормiв пiдтверджується шляхом видачi реєстрацiйного посвiдчення, термiн дiї якого не може перевищувати п'ять рокiв. Департамент видає реєстрацiйне посвiдчення протягом 30 днiв. У реєстрацiйному посвiдченнi зазначаються назва кормових добавок, премiксiв i готових кормiв, iнформацiя про виробника та особу, яка має право власностi на них, реєстрацiйний номер та строк дiї реєстрацiї.

     10. Додатки до реєстрацiйного посвiдчення мiстять iнформацiю про:

     1) мету застосування кормових добавок, премiксiв та готових кормiв i, в разi необхiдностi, показники якостi;

     2) усi особливi умови або обмеження щодо зберiгання та застосування кормових добавок, премiксiв i готових кормiв, вимоги монiторингу для виробникiв стосовно негативного впливу пiд час їх обiгу та використання i категорiї видiв тварин, для яких використовуються кормовi добавки, премiкси, готовi або лiкувальнi корми;

     3) усi особливi вимоги на доповнення до зазначених у частинi десятiй цiєї статтi, щодо маркування кормових добавок, премiксiв i готових кормiв, необхiдного для виконання вимог та обмежень, встановлених у пунктi третьому цiєї частини;

     4) максимально допустимi рiвнi залишкових кiлькостей ветеринарних лiкувальних або iмунологiчних засобiв, якi є компонентами кормових добавок або метаболiтiв ветеринарних лiкувальних чи iмунологiчних засобiв у продуктах тваринного походження для сiльськогосподарського або промислового використання, коли встановлення таких рiвнiв передбачено чинним законодавством, але немає мiжнародних стандартiв, iнструкцiй та рекомендацiй щодо максимально допустимих рiвнiв.

     Додатки до реєстрацiйного посвiдчення можуть мiстити також iншу iнформацiю, зазначену у вiдповiдному нормативно-правовому актi, виданому згiдно з цим Законом.

     11. Кормовi добавки, премiкси i готовi корми, якi перебувають в обiгу в Українi, повиннi вiдповiдати вимогам щодо маркування та мiстити таку iнформацiю, чiтко викладену українською мовою у формi, що привертає увагу i не стирається:

     1) конкретну назву, отриману при реєстрацiї;

     2) iм'я або назву та адресу чи зареєстроване мiсце здiйснення дiяльностi власника реєстрацiйного посвiдчення;

     3) якiсний та кiлькiсний склад компонентiв;

     4) iнструкцiю для застосування та всi рекомендацiї стосовно безпечностi, у разi необхiдностi - особливi вимоги, включаючи види та категорiї тварин, для яких призначаються кормовi добавки, премiкси та готовi корми;

     5) номер реєстрацiйного посвiдчення, виданого Департаментом;

     6) номер партiї (серiї), дату виробництва та дату закiнчення термiну придатностi.

     12. Кормовi добавки, премiкси i готовi корми, якi не зареєстрованi в Українi та мають дозвiл на ввезення, дозволяється ввозити на територiю України з метою:

     1) державної реєстрацiї в Українi;

     2) презентацiї на ярмарках, виставках та конференцiях;

     3) наукових та iнших цiлей.

     13. Департамент установлює порядок реєстрацiї кормових добавок, премiксiв та готових кормiв. Реєстрацiя проводиться, поновлюється i змiнюється згiдно з порядком, установленим Департаментом.

     Стаття 77. Виробництво та обiг кормових добавок, премiксiв та готових кормiв

     1. Забороняється виробництво кормових добавок, премiксiв та готових кормiв, не зареєстрованих для обiгу в Українi, за вiдсутностi експлуатацiйного дозволу та/або лiцензiї на виробництво. Пiд час виробництва кормових добавок, премiксiв i готових кормiв особи повиннi дотримуватися вимог належної практики виробництва та iнших вимог, визначених Департаментом.

     2. Особи, якi здiйснюють виробництво кормових добавок, премiксiв та готових кормiв, зобов'язанi вести детальнi записи стосовно постачальникiв, дати отримання складових чи iнгредiєнтiв матерiалiв для такого виробництва, включаючи корми тваринного i рослинного походження, що використовуються у виробництвi, а також вести записи стосовно всiх кормових добавок, премiксiв та готових кормiв, проданих протягом трьох рокiв вiдповiдно до форми та iнструкцiй, встановлених Департаментом.

     3. Введення в обiг кормових добавок, премiксiв та готових кормiв виробником та/або продавцем (постачальником) вважається декларацiєю їх безпечностi та дотримання iнших обов'язкових вимог, встановлених вiдповiдними технiчними регламентами та умовами реєстрацiї.

     4. Кормовi добавки, премiкси та готовi корми, що перебувають в обiгу, пiдлягають перiодичному вибiрковому контролю на предмет дотримання умов реєстрацiї та вiдповiдних технiчних регламентiв. Департамент уповноважує вiдповiднi державнi установи ветеринарної медицини на проведення такого контролю.

     5. Забороняється обiг кормових добавок, премiксiв та готових кормiв, якi не вiдповiдають умовам їх реєстрацiї та/або вiдповiдним технiчним регламентам.

     6. Крiм вимоги, зазначеної у частинi п'ятiй цiєї статтi, забороняється обiг кормiв, включаючи премiкси та кормовi добавки, якi є непридатними. Кормовi добавки, премiкси та готовi корми вважаються непридатними, якщо:

     1) фактичний вмiст компонентiв не вiдповiдає маркуванню;

     2) вмiщують патогеннi мiкроорганiзми у кiлькостях, якi можуть завдати шкоди здоров'ю тварин;

     3) вмiщують забруднюючi речовини у кiлькостях, якi перевищують максимально допустимi рiвнi;

     4) вмiщують забороненi до використання ветеринарнi препарати та субстанцiї;

     5) строк придатностi закiнчився.

     7. Максимально допустимi рiвнi забруднюючих речовин та допустимi кiлькостi патогенних мiкроорганiзмiв у кормах визначаються вiдповiдно до законодавства.

     8. Забороняється годувати жуйних тварин кормами, що мiстять тваринний бiлок жуйних тварин.

     Стаття 78. Програма монiторингу кормiв, кормових добавок та премiксiв

     1. Усi корми, кормовi добавки та премiкси, що перебувають в обiгу в Українi, пiдлягають контролю вiдповiдно до державної програми монiторингу та спостереження, що розроблена i дiє на засадах оцiнки ризику та здiйснюється державною службою ветеринарної медицини з метою монiторингу придатностi та дотримання вiдповiдних технiчних регламентiв.

     2. Результати дослiджень зразкiв кормiв, кормових добавок та премiксiв протягом десяти робочих днiв вiд дати повiдомлення про результати лабораторних дослiджень можуть бути оскарженi власником зазначених кормiв, кормових добавок та премiксiв, з яких були взятi зразки, шляхом вимоги проведення арбiтражного дослiдження.

     3. Перiодичнiсть вiдбору зразкiв, потужностi (об'єкти), на яких вiдбираються зразки, методи вiдбору зразкiв та проведення лабораторних дослiджень у державних лабораторiях ветеринарної медицини, заходи, якi вживаються у разi, якщо корми, кормовi добавки або премiкси визнано непридатними чи такими, що не вiдповiдають технiчним регламентам, визначаються вiдповiдно до нормативно-правових актiв, виданих Департаментом на виконання цього Закону.

     Стаття 79. Реєстрацiя осiб, якi здiйснюють обiг кормiв тваринного походження

     1. Особи, якi здiйснюють обiг кормiв тваринного походження, пiдлягають реєстрацiї в Департаментi.

     2. Особи, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, зобов'язанi вести записи про придбання i продаж кормiв тваринного походження протягом останнiх трьох рокiв з метою вiдстеження обiгу цих кормiв та надавати цю iнформацiю державному iнспектору ветеринарної медицини на його запит.

     3. Особи, якi здiйснюють обiг кормiв, що мiстять бiлок жуйних тварин, повиннi мати окремi потужностi (об'єкти) для їх презентацiї та зберiгання, а також окремi транспортнi засоби для транспортування таких кормiв.

     4. Департамент видає необхiднi нормативно-правовi акти на виконання положень цiєї статтi.

     Стаття 80. Використання харчових вiдходiв для годiвлi тварин

     1. З метою запобiгання спалахам хвороб тварин, спричинених використанням кормiв з iнфiкованих матерiалiв тваринного походження, забороняється використовувати як корми для тварин вiдходи харчових продуктiв, якi перевозилися транспортними засобами, що брали участь у мiжнародних перевезеннях в iнфiкованi зони або зони спостереження чи з них, без проведення вiдповiдних ветеринарно-санiтарних заходiв.

     2. Використання харчових вiдходiв з потужностей (об'єктiв), що здiйснюють продаж харчових продуктiв або зайнятi у сферi громадського харчування, за винятком кормiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, для годiвлi тварин, призначених для забою, можливе тiльки за умови попередньої термiчної обробки цих вiдходiв.

     3. Особи, якi використовують харчовi вiдходи для годiвлi тварин, призначених для забою, повиннi протягом трьох рокiв вести записи про походження харчових вiдходiв та надавати таку iнформацiю державному iнспектору ветеринарної медицини на його запит.

     4. Харчовi вiдходи повиннi транспортуватись у контейнерах i такими транспортними засобами, що виключають загрозу витоку або виплескування, якi пiсля використання миються та дезiнфiкуються.

     5. Умови використання харчових вiдходiв, включаючи порядок їх збирання, теплову обробку, тип i засоби транспортування, а також порядок очистки та дезiнфекцiї транспортних засобiв i контейнерiв та ведення записiв визначаються Департаментом та контролюються його територiальними органами.

Роздiл XII
ВИМОГИ ЩОДО ЗДIЙСНЕННЯ МIЖНАРОДНОЇ ТОРГIВЛI

     Стаття 81. Призначенi прикордоннi iнспекцiйнi пости

     1. Ввезення на територiю України, транзит i вивезення з територiї України товарiв здiйснюються виключно через призначенi прикордоннi iнспекцiйнi пости, якi мають карантиннi станцiї та призначенi для ввезення та вивезення товарiв (далi - призначенi прикордоннi iнспекцiйнi пости).

     2. Ветеринарно-санiтарнi, технiчнi та виробничi умови на призначених прикордонних iнспекцiйних постах повиннi визначатися Департаментом та бути прийнятними для таких цiлей:

     1) проведення клiнiчного огляду тварин та вiдбору зразкiв вiд таких тварин або iнших товарiв для дiагностичних i лабораторних дослiджень;

     2) iзоляцiї тварин, що страждають на хвороби тварин чи недуги, або тварин, щодо яких є пiдозра захворювання;

     3) проведення дезiнфекцiї транспортних засобiв, що використовуються для перевезення товарiв.

     3. Усi товари, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, що надходять на прикордонний пост, який не є призначеним прикордонним iнспекцiйним постом, мають бути направленi до найближчого призначеного прикордонного iнспекцiйного поста.

     Стаття 82. Товари та iншi продукти, ввезення яких на територiю України заборонено

     1. Ввезення громадянами України, iноземцями та особами без громадянства, якi проживають/перебувають на територiї України, неїстiвних продуктiв тваринного походження для власного використання забороняється.

     2. Забороняється ввезення на територiю України живих патогенних мiкроорганiзмiв (у тому числi бактерiй, вiрусiв, грибкiв, рикетсiй, мiкоплазми, iнших патогенних мiкробiв) та патологiчного матерiалу, що мiстить збудникiв хвороб тварин, за винятком ввезення на територiю України з метою проведення наукових дослiджень чи для iнших дозволених цiлей.

     3. Ввезення на територiю України мiкроорганiзмiв та патологiчного матерiалу, що мiстить збудникiв хвороб тварин, дозволяється на пiдставi дозволу на ввезення на територiю України, який видається Департаментом згiдно iз статтею 83 цього Закону.

     4. Забороняється ввезення на територiю України ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв та готових кормiв, не зареєстрованих згiдно з цим Законом, за винятком випадкiв, передбачених у статтi 72 та частинi дванадцятiй статтi 76 цього Закону.

     5. Дiя цiєї статтi не поширюється на ввезення (вивезення) мiкроорганiзмiв, що є пiдконтрольним вiдповiдним службам Мiнiстерства охорони здоров'я України.

     Стаття 83. Дозволи на ввезення на територiю України товарiв

     1. Одержання дозволiв необхiдне з метою недопущення ввезення на територiю України товарiв, що мiстять збудникiв хвороб тварин.

     2. Дозволи на ввезення на територiю України товарiв видаються за умови:

     1) отримання результатiв визначення ефективностi iноземної ветеринарної служби країни походження продуктивних тварин та репродуктивного матерiалу;

     2) ввезення живих мiкроорганiзмiв та патологiчного матерiалу, що мiстить збудникiв хвороб тварин;

     3) початку ввезення iнших товарiв.

     3. Разовий дозвiл на ввезення на територiю України ветеринарних препаратiв може видаватися у випадках, передбачених статтею 72 цього Закону.

     4. Дозволи видаються Департаментом безоплатно протягом 30 днiв з дати надходження документiв на розгляд.

     5. Пiдставою для вiдмови у видачi та анулювання дозволу є:

     1) ймовiрнiсть занесення на територiю України збудникiв хвороб тварин;

     2) ввезення на територiю України товарiв, заборонених на пiдставi ветеринарно-санiтарного статусу в країнi походження чи реекспорту;

     3) ризик, пов'язаний iз ввезенням на територiю України або транзитом товарiв, є неприйнятним стосовно належного рiвня захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей.

     6. Порядок видачi дозволiв на ввезення на територiю України товарiв установлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України за погодженням iз спецiально уповноваженим органом з питань дозвiльної системи у сферi господарської дiяльностi.

     7. Чинники, якi необхiдно враховувати при визначеннi ризику, пов'язаного iз ввезенням на територiю України товарiв:

     1) використання товарiв за призначенням;

     2) географiчнi та iншi характеристики України, країни походження та країн транзиту, якi впливають на спроможнiсть збудникiв хвороби, що пiдлягає повiдомленню, заноситися, укорiнюватися та поширюватися;

     3) дiя державних програм контролю хвороб тварин в Українi, країнi походження та країнах транзиту;

     4) наявнiсть у країнi походження зон, вiльних вiд хвороб, що пiдлягають повiдомленню, або зон iз незначною присутнiстю хвороб, що пiдлягають повiдомленню, у разi якщо ризик передачi такої хвороби вiдсутнiй або є мiнiмальним;

     5) ефективнiсть ветеринарної адмiнiстрацiї країни походження, яка визначається вiдповiдно до статтi 29 цього Закону;

     6) ефективнiсть заходiв, якi можуть застосовуватися в країнi походження на вимогу Департаменту для зменшення ризику, пов'язаного з ввезенням на територiю України, включаючи профiлактичний карантин тварин перед завантаженням, зазначення потужностi (об'єкта) походження, вiдбiр зразкiв та лабораторнi дослiдження для пiдтвердження вiдсутностi хвороб, що пiдлягають повiдомленню, в країнi походження. У разi необхiдностi ветеринарна адмiнiстрацiя країни-експортера надає належний доступ на потужностi (об'єкти) для проведення iнспекцiї, тестiв та iнших вiдповiдних процедур щодо ветеринарно-санiтарних заходiв, пов'язаних iз вивезенням живих тварин та продукцiї тваринного походження;

     7) наявнiсть у країнi походження державних систем iдентифiкацiї i реєстрацiї тварин;

     8) у разi ввезення на територiю України тварин береться до уваги очiкувана ефективнiсть профiлактичного карантину тварин для здiйснення монiторингу здоров'я тварин.

     8. Дозвiл на ввезення на територiю України повинен визначати ветеринарно-санiтарнi заходи, що мають бути здiйсненi експортером до завантаження, iмпортером - пiсля ввезення на територiю України, а також будь-якi декларацiї на доповнення до тих, якi стосуються вiдсутностi клiнiчних ознак певних хвороб тварин, що пiдлягають повiдомленню, якi повиннi засвiдчуватися мiжнародним ветеринарним сертифiкатом. У разi ввезення на територiю України живих мiкроорганiзмiв та патологiчного матерiалу, що мiстить збудникiв хвороб тварин, дозвiл на ввезення на територiю України повинен включати специфiкацiю ветеринарно-санiтарних заходiв, якi застосовуються iмпортером для запобiгання неконтрольованому поширенню патогенного агента.

     9. Дозвiл на ввезення на територiю України не вимагається для iмпорту неїстiвних продуктiв тваринного походження, якщо їх було пiддано технiчним процедурам, якi виключають можливiсть передачi хвороб, що пiдлягають повiдомленню.

     10. Рiшення про вiдмову в наданнi дозволу на ввезення на територiю України має бути вмотивоване i надається заявнику без затримки. Таке рiшення може бути оскаржено в установленому законом порядку.

     11. Департамент зобов'язаний повiдомити шляхом розмiщення на своєму веб-сайтi перелiк товарiв вiдповiдно до країн їх походження, з яких товари не можуть бути iмпортованi згiдно з ветеринарно-санiтарним станом країни, а також iнформувати заiнтересованi державнi органи про заборону ввезення на територiю України товарiв вiдповiдно до ветеринарно-санiтарного стану країни.

     Стаття 84. Повiдомлення державних iнспекторiв ветеринарної медицини про ввезення на територiю України живих тварин

     1. Iмпортер або особа, яка вiдповiдає за вiдправлення вантажу з тваринами, що потребують профiлактичного карантину тварин пiсля ввезення, зобов'язанi iнформувати вiдповiдну регiональну службу ветеринарної медицини не пiзнiше нiж за три робочих днi до прибуття такого вантажу з тваринами.

     2. Порядок та форма повiдомлення регiональної служби визначаються Департаментом.

     Стаття 85. Вимоги до вантажiв товарiв, що ввозяться на територiю України або перемiщуються транзитом

     1. Вантажi з товарами, що ввозяться на територiю України, повиннi:

     1) бути вiльними вiд хвороб, що пiдлягають повiдомленню, згiдно з вимогами МЕБ;

     2) супроводжуватися оригiналами мiжнародних ветеринарних сертифiкатiв, пiдписаних державним iнспектором ветеринарної медицини країни походження, як це передбачається вiдповiдними ветеринарно-санiтарними заходами;

     3) супроводжуватися дозволом на ввезення на територiю України, якщо це вимагається ветеринарно-санiтарними заходами;

     4) у разi ввезення на територiю України живих тварин - походити з країн або зон, якi є вiльними вiд хвороб, що пiдлягають повiдомленню, або у випадках, рекомендованих МЕБ, - iз зон з низьким рiвнем присутностi хвороби, що пiдлягає повiдомленню, в межах країни походження та не транспортуватися через територiю, щодо якої iснують обмеження, пiдтвердженi вiдповiдною мiжнародною органiзацiєю або ветеринарною адмiнiстрацiєю країни походження чи транзиту;

     5) бути iдентифiкованими вiдповiдно до законодавства країни-iмпортера.

     2. Транзит вантажiв з живими тваринами здiйснюється за умови дотримання вимог, передбачених у пунктi 1 частини першої цiєї статтi.

     3. Транзит через територiю України вантажiв з неїстiвними продуктами тваринного походження та репродуктивним матерiалом здiйснюється згiдно iз встановленим загальним порядком транзиту iнших товарiв.

     4. Перелiк товарiв iз зазначенням кодiв за Українською класифiкацiєю товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, щодо яких повиннi застосовуватися ветеринарно-санiтарнi заходи при ввезеннi на митну територiю України та вивезеннi з цiєї територiї, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 86. Ввезення на територiю України екзотичних тварин

     Для ввезення на територiю України екзотичних тварин (якi за звичайних умов не зустрiчаються в Українi) iмпортер зобов'язаний, якщо цього вимагають вiдповiднi мiжнароднi договори, надати документи вiд компетентного органу країни походження з питань захисту природних ресурсiв, що пiдтверджують, що цей орган дозволяє вивезення з її територiї таких тварин.

     Стаття 87. Стандартний прикордонний ветеринарно-санiтарний контроль

     1. Усi об'єкти ветеринарно-санiтарного контролю i нагляду, що ввозяться на територiю України чи перемiщуються територiєю України, пiдлягають стандартному прикордонному ветеринарно-санiтарному контролю у формi iнспектування, яке проводиться шляхом:

     1) перевiрки дiйсностi дозволу на ввезення на територiю України, який супроводжує вантаж;

     2) якщо згiдно з ветеринарно-санiтарними заходами вимагається мiжнародний ветеринарний сертифiкат, - перевiрки того, що такий сертифiкат, яким супроводжується вантаж, є повним та автентичним, а також того, що товари, зазначенi в мiжнародному ветеринарному сертифiкатi, вiдповiдають тим, що мiстяться у вантажi;

     3) виявлення у тварин ознак хвороб, що пiдлягають повiдомленню.

     2. Ввезення вантажу в Україну або його транзит територiєю України здiйснюється за таких умов:

     1) вантаж супроводжується дiйсним дозволом на ввезення на територiю України, якщо такий дозвiл вимагається згiдно з ветеринарно-санiтарними заходами;

     2) мiжнародний ветеринарний сертифiкат є повним, автентичним та вiдповiдає товарам, якi мiстяться у вантажi, якщо мiжнародний ветеринарний сертифiкат вимагається згiдно з ветеринарно-санiтарними заходами;

     3) у товарах не виявлено симптомiв або iнших ознак хвороб, що пiдлягають повiдомленню;

     4) виконується принаймнi одна з таких умов:

     а) у разi транзиту вантажу, за умови якщо опломбування, здiйснене митним органом країни вiдправлення, не пошкоджено;

     б) товар пiдпадає пiд дiю двостороннiх договорiв про визнання еквiвалентностi спецiальних або загальних ветеринарно-санiтарних заходiв мiж країною походження та Україною;

     в) попереднi вантажi з аналогiчними товарами з країни походження та/або конкретної потужностi (об'єкта) країни походження супроводжувалися дiйсними мiжнародними ветеринарними сертифiкатами;

     г) вантаж становить низький рiвень ризику для тварин даної мiсцевостi вiдповiдно до вимог, що застосовуються до товарiв на стадiї ввезення та пiсля нього.

     3. У разi якщо стандартний ветеринарно-санiтарний прикордонний контроль дає пiдстави дiйти висновку, що мiжнародний ветеринарний сертифiкат є неповним, не вiдповiдає товарам, якi мiстяться у вантажi, або є сумнiви щодо дiйсностi мiжнародного ветеринарного сертифiката, державний прикордонний iнспектор ветеринарної медицини застосовує положення статтi 90 цього Закону.

     4. Розширений ветеринарно-санiтарний контроль вантажу проводиться у разi, якщо вантаж визначено для проведення останнього в межах програми вибiркового ветеринарно-санiтарного контролю або якщо на пiдставi професiйного висновку державного прикордонного iнспектора ветеринарної медицини ризик для здоров'я тварин чи людей, який становить вантаж, є високим. При оцiнцi ризику для здоров'я тварин та людей, який становить товар у вантажi, слiд брати до уваги:

     1) результати стандартного прикордонного ветеринарно-санiтарного контролю товарiв;

     2) наявнiсть двостороннiх договорiв щодо визнання еквiвалентностi спецiальних або загальних ветеринарно-санiтарних заходiв мiж Україною та країною походження;

     3) здiйснення вiдповiдних ветеринарно-санiтарних заходiв стосовно товарiв, як це зазначається у дозволi на ввезення на територiю України, перед та/або пiсля ввезення, якщо це необхiдно;

     4) статистичнi данi щодо визнання недiйсними мiжнародних ветеринарних сертифiкатiв, якi засвiдчували вiдсутнiсть хвороб тварин у вантажах з аналогiчними товарами з вiдповiдної країни походження та/або конкретної потужностi (об'єкта), з якої походить товар.

     5. Вантажi, що ввозяться на територiю України, вважаються такими, що не потребують розширеного ветеринарно-санiтарного контролю, якщо певна кiлькiсть попереднiх вантажiв з аналогiчними товарами з вiдповiдної країни походження та/або конкретної потужностi (об'єкта) походження супроводжувалася дiйсними мiжнародними ветеринарними сертифiкатами i результати стандартного прикордонного ветеринарно-санiтарного контролю не дають пiдстав вимагати проведення розширеного ветеринарно-санiтарного контролю.

     6. Розширений ветеринарно-санiтарний контроль повинен проводитися вiдповiдно до положень статтi 89 цього Закону.

     7. Департамент встановлює кiлькiсть попереднiх вантажiв з аналогiчними тваринами або аналогiчними iншими товарами з певної країни походження та/або потужностi (об'єкта) походження, якi супроводжувалися дiйсними мiжнародними ветеринарними сертифiкатами, що виключає необхiднiсть проведення розширеного ветеринарно-санiтарного контролю.

     Стаття 88. Вибiрковий ветеринарно-санiтарний контроль

     1. Вiдiбранi за державною програмою вибiркового ветеринарно-санiтарного контролю вантажi з товарами, що ввозяться на територiю України, повиннi пiддаватися обов'язковому розширеному ветеринарно-санiтарному контролю згiдно з положеннями статтi 89 цього Закону.

     2. Обов'язковий розширений ветеринарно-санiтарний контроль застосовується за державною програмою вибiркового ветеринарно-санiтарного контролю протягом календарного року до спецiально визначеного вiдсотка вантажiв з товарами, класифiкованими за трьома категорiями: живi тварини; неїстiвнi продукти тваринного походження; iншi товари.

     3. Вiдсоток вантажiв, зазначений у частинi другiй цiєї статтi, має визначатися на основi даних щодо виявлення хвороб, що пiдлягають повiдомленню, або iнших хвороб тварин у вантажах кожної категорiї товарiв та iнших чинникiв, що впливають на ризики для життя та здоров'я тварин, якi пов'язанi з iмпортними вантажами з товарами.

     4. Спецiально визначенi вiдсотки вантажiв товарiв, до яких застосовується розширений ветеринарно-санiтарний контроль, встановлюються Департаментом до початку кожного календарного року.

     Стаття 89. Розширений ветеринарно-санiтарний контроль

     1. Якщо державний прикордонний iнспектор ветеринарної медицини має пiдозру, що ввезення на територiю України або транзитний вантаж з товарами не вiдповiдає необхiдним умовам для ввезення на територiю України або транзиту, вживаються такi заходи:

     1) державний прикордонний iнспектор ветеринарної медицини негайно повiдомляє про це Головному державному iнспектору ветеринарної медицини України, який у свою чергу негайно повiдомляє ветеринарну адмiнiстрацiю країни походження i останньої країни транзиту, а також iмпортеру або власнику вантажу;

     2) вантаж пiдлягає iзоляцiї в карантиннiй станцiї на призначеному прикордонному iнспекцiйному посту, а державний прикордонний iнспектор ветеринарної медицини в разi необхiдностi повинен вiдiбрати зразки товарiв за процедурою, зазначеною у вiдповiдному зводi правил, та направити зразки до уповноваженої лабораторiї, обладнаної для проведення необхiдних дослiджень, з метою пiдтвердження або усунення пiдозри;

     3) у разi усунення пiдозри державний прикордонний iнспектор ветеринарної медицини видає ветеринарне свiдоцтво для забезпечення перемiщення вантажу територiєю України, пiсля чого вантаж пiдлягає проходженню подальших митних процедур, передбачених законодавством;

     4) у разi пiдтвердження наявностi у тварин особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, тварини забиваються, а їх тушi та супутнi об'єкти утилiзуються або знищуються у спосiб, що гарантує неможливiсть перенесення хвороби, за рахунок власника або перевiзника. Якщо вантаж складається з iнших, нiж живi тварини, товарiв, цi товари утилiзуються або знищуються у спосiб, що гарантує неможливiсть перенесення хвороби, за рахунок власника або iмпортера;

     5) у разi пiдтвердження наявностi ендемiчної хвороби, що пiдлягає повiдомленню, стосовно якої застосовується державна програма контролю, або пiдтвердження зараження тварин хворобою, яка може спричинити пiдвищення рiвня захворюваностi на ендемiчнi хвороби тварин в Українi, вантаж пiдлягає:

     а) поверненню до країни походження за рахунок власника або перевiзника, якщо таке повернення не становитиме загрози для здоров'я тварин;

     б) технiчнiй переробцi з метою лiквiдацiї патогенного агента хвороби тварин за згодою власника та з дотриманням необхiдних ветеринарно-санiтарних заходiв;

     в) знищенню вiдповiдно до положень пункту 4 частини першої цiєї статтi.

     2. Про пiдтвердження або усунення пiдозри про хворобу тварин та здiйснення подальших заходiв Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України негайно повiдомляє ветеринарну адмiнiстрацiю країни походження та iмпортера та/або власника вантажу.

     Стаття 90. Процедури, що застосовуються, якщо мiжнародний ветеринарний сертифiкат не є прийнятним

     1. Якщо державний прикордонний iнспектор ветеринарної медицини дiйде висновку, що мiжнародний ветеринарний сертифiкат, яким супроводжується вантаж з товарами, є неповним чи пiдробленим або iншим чином сфальсифiкованим, чи дiйде висновку, що товари у вантажi не вiдповiдають зазначеним у мiжнародному ветеринарному сертифiкатi, що супроводжує вантаж, вантаж має бути затриманий на призначеному прикордонному iнспекцiйному посту, про що повiдомляється Головному державному iнспектору ветеринарної медицини України або його призначеному представнику.

     2. Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України або його призначений представник має негайно зв'язатися з ветеринарною адмiнiстрацiєю країни походження для консультацiй та спiльного визначення заходiв, яких необхiдно вжити до цього вантажу.

     3. У разi пiдтвердження факту, що мiжнародний ветеринарний сертифiкат не є прийнятним, вантаж має бути повернутий у країну вiдправлення або знищений за рахунок власника товару чи перевiзника.

     Стаття 91. Обмеження ввезення на територiю України та транзиту внаслiдок спалаху особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, у країнi походження або транзиту

     1. Ввезення iмпортного або транзитного вантажу з тваринами не дозволяється незалежно вiд наявностi дозволу на ввезення на територiю України або транзит, якщо:

     1) присутнiсть особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, до якої цi тварини є сприйнятливими, пiдтверджено в країнi походження або в зонi, з якої походять тварини;

     2) присутнiсть особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, до якої цi тварини є сприйнятливими, пiдтверджено в однiй або бiльше країнах транзиту на територiї або на територiях, через якi перемiщувався вантаж з тваринами.

     2. За вищезазначених обставин Департамент повинен зупинити цей вантаж на кордонi та пiсля консультацiй з ветеринарною адмiнiстрацiєю країни походження негайно повернути вантаж до країни походження, а в разi високого ризику - знищити тварин у такий спосiб, щоб мiнiмiзувати ризик проникнення або поширення особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, за рахунок власника вантажу.

     Стаття 92. Вимоги щодо карантину тварин, якi ввозяться на територiю України

     1. Тварини, якi ввозяться на територiю України, крiм призначених для забою, пiдлягають профiлактичному карантину з метою перевiрки стану їх здоров'я.

     2. Тривалiсть профiлактичного карантину тварин та методи дiагностичного контролю перевiрки стану їх здоров'я визначаються у вiдповiдних зводах правил, якi затверджуються Департаментом згiдно з вимогами МЕБ. Мiсце проведення профiлактичного карантину тварин, особи, якi здiйснюють вiдповiднi процедури, визначаються та контролюються державною службою ветеринарної медицини.

     Стаття 93. Процедури, що застосовуються на територiях та в примiщеннях складiв тимчасового зберiгання, митних лiцензiйних складiв, у спецiальних митних зонах, магазинах безмитної торгiвлi та iнших мiсцях, де знаходяться або можуть знаходитися товари i транспортнi засоби, що пiдлягають митному контролю, чи провадиться дiяльнiсть, контроль за якою покладено законом на митнi органи

     Усi товари, що надходять до територiй та примiщень складiв тимчасового зберiгання, митних лiцензiйних складiв, спецiальних митних зон, магазинiв безмитної торгiвлi та iнших мiсць, де знаходяться або можуть знаходитися товари i транспортнi засоби, що пiдлягають митному контролю, чи провадиться дiяльнiсть, контроль за якою покладено законом на митнi органи, також пiдлягають обов'язковому державному ветеринарно-санiтарному контролю.

     Стаття 94. Документи, якими супроводжуються вантажi товарiв, що вивозяться з територiї України

     Вантажi з товарами, що вивозяться з територiї України, повиннi:

     1) супроводжуватися оригiналами мiжнародних ветеринарних сертифiкатiв, пiдписаних та виданих державним прикордонним iнспектором ветеринарної медицини, що засвiдчують вiдсутнiсть клiнiчних ознак хвороби тварин, та мiстити iншi декларацiї вiдповiдно до вимог МЕБ та країни призначення;

     2) якщо це вимагається країною призначення - супроводжуватися документами або мати маркування, що дозволяє визначити потужнiсть (об'єкт), з якої походять товари.

     Стаття 95. Видача мiжнародних ветеринарних сертифiкатiв на вантажi товарiв, що вивозяться з територiї України

     1. Сертифiкат на експортнi вантажi з товарами, якi повиннi супроводжуватись оригiналами мiжнародних ветеринарних сертифiкатiв, що засвiдчують вiдповiднiсть вантажу вимогам у країнi призначення, видається не ранiше нiж за 72 години до завантаження на експортний засiб транспортування.

     2. Вiдповiднiсть умовам сертифiкацiї країни призначення визначається на пiдставi ветеринарного свiдоцтва, виданого до завантаження i транспортування вантажу територiєю України, якщо умови ветеринарного свiдоцтва є однаковими з умовами країни походження, а в разi вивезення з територiї України тварин - дата на зазначеному ветеринарному свiдоцтвi має бути такою, що не перевищує 72 години до остаточного завантаження на експортний транспортний засiб.

     Якщо ветеринарне свiдоцтво не видано до завантаження та транспортування вантажу по територiї України або iнформацiя, що мiститься у ветеринарному свiдоцтвi, не вiдповiдає вимогам до такої iнформацiї країни призначення, перевiрку виконання вимог країни призначення здiйснює державний прикордонний iнспектор ветеринарної медицини.

     У разi закiнчення строку дiї ветеринарного свiдоцтва повторна сертифiкацiя свiдоцтва здiйснюється згiдно з вимогами країни призначення.

     3. Якщо вантаж вiдповiдає вимогам країни призначення, державний прикордонний iнспектор ветеринарної медицини пiдписує i видає мiжнародний ветеринарний сертифiкат вiдповiдно до вимог країни призначення.

     4. Якщо будь-який вантаж визнається таким, що не вiдповiдає вимогам країни призначення, мiжнародний ветеринарний сертифiкат на нього не видається та вивезення його за межi України не дозволяється. Власник або особа, яка вiдповiдає за вантаж, повинна негайно вжити заходiв, визначених державним прикордонним iнспектором ветеринарної медицини у вiдповiдному приписi.

     5. Мiжнародний ветеринарний сертифiкат має бути надрукованим, мати серiйний номер та вiдповiдати типовiй формi сертифiката, встановленiй вiдповiдними мiжнародними органiзацiями, або за змiстом i формою вiдповiдати вимогам країни призначення.

     Стаття 96. Заходи, що здiйснюються у зв'язку iз загрозою хвороби тварин

     Якщо iснує високий ризик занесення збудникiв хвороби тварин, що пiдлягає повiдомленню, на територiю України з територiї сусiдньої країни або її передачi через експортнi чи транзитнi вантажi, Головний державний iнспектор ветеринарної медицини України може видати розпорядження про встановлення на територiї, де є така загроза:

     1) контролю за пересуванням товарiв на прикордонних територiях, де є така загроза, включаючи дороги, мости та пороми;

     2) заборони, обмежень або режиму обов'язкового попереднього умовного дозволу на ввезення на територiю України, вивезення з територiї України або транзит товарiв у зв'язку з ризиком, пов'язаним з перемiщенням товарiв з таких територiй або через них;

     3) обов'язкової дезiнфекцiї транспортних засобiв, що перетинають кордон з територiї, де iснує загроза.

Роздiл XIII
ФIНАНСУВАННЯ, МАТЕРIАЛЬНО-ТЕХНIЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

     Стаття 97. Фiнансування та матерiально-технiчне забезпечення державної служби ветеринарної медицини

     1. Фiнансування та матерiально-технiчне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здiйснюються за рахунок коштiв загального та спецiального фондiв Державного бюджету України.

     2. Внески до Мiжнародного епiзоотичного бюро та iнших мiжнародних органiзацiй з питань ветеринарної медицини, членом яких є Україна, здiйснюються за рахунок коштiв Державного бюджету України.

     Стаття 98. Фiнансування протиепiзоотичних заходiв та забезпечення виконання загальнодержавних довгострокових програм з питань ветеринарної медицини

     Заходи щодо профiлактики, локалiзацiї, за необхiдностi - лiквiдацiї хвороб тварин, лабораторно-дiагностичнi та регулярнi радiологiчнi дослiдження товарiв, матерiально-технiчне забезпечення спецiалiзованим обладнанням i транспортом, створення необхiдного резерву бiологiчних, лiкувальних та дезiнфекуючих препаратiв i засобiв, вiдшкодування витрат на транспортування та зберiгання ветеринарних препаратiв, iншi ветеринарно-санiтарнi заходи, визначенi Кабiнетом Мiнiстрiв України, та забезпечення виконання загальнодержавних довгострокових програм з питань ветеринарної медицини, у тому числi загальнодержавної програми здiйснення монiторингу залишкових кiлькостей ветеринарних препаратiв та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження i кормах, здiйснюються за рахунок коштiв Державного бюджету України, мiсцевих бюджетiв та iнших джерел, не заборонених законом.

     Стаття 99. Оплата послуг, що надаються державною службою ветеринарної медицини

     1. Оплата проведення заходiв щодо профiлактики i лiквiдацiї хвороб тварин (крiм випадкiв, передбачених у статтi 98 цього Закону), процедур контролю, iнспектування та ухвалення, надання iнформацiї, лiкування тварин, якi страждають на хвороби та недуги, лабораторних дослiджень, ветеринарно-санiтарної експертизи товарiв, видача вiдповiдних ветеринарних документiв, послуг при експортно-iмпортних операцiях та транспортуваннi територiєю України об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду здiйснюється за рахунок їх власникiв (операторiв потужностей) згiдно з тарифами.

     2. Оплата експертизи та випробування з метою реєстрацiї в Українi ветеринарних препаратiв, кормових добавок, премiксiв та готових кормiв здiйснюється за рахунок коштiв заявника згiдно з прейскурантом, затвердженим вiдповiдно до законодавства.

     3. Оплата послуг спецiалiстiв ветеринарної медицини, якi провадять ветеринарну практику, за виконання обов'язкових або необхiдних протиепiзоотичних заходiв згiдно з перелiком та у розмiрах, що затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України, здiйснюється за рахунок коштiв Державного бюджету України та iнших джерел, не заборонених законом.

     4. Тарифи на ветеринарнi послуги затверджуються вiдповiдно до законодавства про цiни та цiноутворення.

Роздiл XIV
ВЕТЕРИНАРНА ПРАКТИКА. ПIДГОТОВКА ТА СТАТУС СПЕЦIАЛIСТIВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ. IНФОРМАЦIЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

     Стаття 100. Ветеринарна практика

     1. Юридичнi або фiзичнi особи (громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, якi проживають/перебувають на територiї України) можуть провадити ветеринарну практику на пiдставi лiцензiї, що видається вiдповiдно до закону.

     2. Державнi установи ветеринарної медицини (лiкарнi, дiльницi, пункти, аптеки, склади, лабораторiї тощо), за винятком Державного науково-дослiдного контрольного iнституту ветеринарних препаратiв i кормових добавок, Державного науково-контрольного iнституту бiотехнологiї та штамiв мiкроорганiзмiв, Iнституту з лабораторної дiагностики та його фiлiалiв в Автономнiй Республiцi Крим, областях, а також регiональних, зональних, мiжобласних державних лабораторiй ветеринарної медицини, державних лабораторiй ветеринарної медицини мiст Києва та Севастополя, державних лабораторiй ветеринарно-санiтарної експертизи на ринках, можуть приватизовуватися в порядку, визначеному законом. При цьому приватизованi об'єкти не можуть бути перепрофiльованi протягом десяти рокiв.

     3. Питання щодо пiдвищення квалiфiкацiї, атестацiї та етики спецiалiстiв ветеринарної медицини, що провадять ветеринарну практику, покладаються на професiйну громадську органiзацiю, уповноважену Департаментом.

     Стаття 101. Професiйна пiдготовка, пiдвищення квалiфiкацiї, пiслядипломна освiта та атестацiя спецiалiстiв ветеринарної медицини

     1. Професiйна пiдготовка спецiалiстiв ветеринарної медицини проводиться лише за стацiонарною формою навчання.

     2. Пiдвищення квалiфiкацiї та пiслядипломна освiта спецiалiстiв ветеринарної медицини здiйснюються:

     1) лiкарiв ветеринарної медицини, магiстрiв - у вищих навчальних закладах пiслядипломної освiти та на факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладiв III-IV рiвнiв акредитацiї;

     2) фельдшерiв ветеринарної медицини - у ветеринарних i сiльськогосподарських технiкумах, училищах, вищих навчальних закладах I-II, III-IV рiвнiв акредитацiї;

     3) кандидатiв, докторiв ветеринарної медицини - на вiдповiдних кафедрах навчальних закладiв III-IV рiвнiв акредитацiї та у вiддiлах науково-дослiдних iнститутiв.

     3. Пiдвищення квалiфiкацiї та пiслядипломна освiта спецiалiстiв ветеринарної медицини можуть проводитися також шляхом участi в семiнарах та стажування в Українi i за кордоном з урахуванням спецiалiзацiї.

     4. Пiдвищення квалiфiкацiї спецiалiстiв ветеринарної медицини проводиться не рiдше нiж один раз на п'ять рокiв.

     5. Оплата за пiслядипломне навчання спецiалiстiв державної ветеринарної медицини пiд час пiдвищення квалiфiкацiї здiйснюється за рахунок роботодавця, а спецiалiстiв, якi працюють на пiдприємницьких засадах, - за їх власний рахунок.

     6. Спецiалiсти ветеринарної медицини пiдлягають атестацiї у порядку, встановленому законодавством. За результатами атестацiї визначається вiдповiднiсть працiвникiв займанiй посадi та рiвень їх квалiфiкацiї, присвоюються категорiї з визначенням вiдповiдної заробiтної плати.

     7. Положення про пiслядипломну освiту та перiодичнi курси пiдвищення квалiфiкацiї спецiалiстiв, а також порядок атестацiї спецiалiстiв ветеринарної медицини затверджує Департамент.

     Стаття 102. Заходи правового та соцiального захисту, матерiальне та соцiальне забезпечення спецiалiстiв ветеринарної медицини

     1. Спецiалiстам ветеринарної медицини надаються у користування або у власнiсть земельнi дiлянки на загальних пiдставах вiдповiдно до земельного законодавства України.

     2. Органи державного управлiння за сприяння мiсцевих органiв виконавчої влади, пiдприємства, установи та органiзацiї усiх форм власностi забезпечують створення спецiалiстам ветеринарної медицини належних виробничих та житлових умов, їх медичне i транспортне обслуговування.

     3. Забезпечення спецiалiстiв ветеринарної медицини житлом здiйснюється шляхом:

     1) придбання та будiвництва службового житла (будинкiв, квартир) за рахунок загального та спецiального фондiв Державного бюджету України та iнших джерел фiнансування, не заборонених законом. Таке житло може передаватися спецiалiстам ветеринарної медицини у тимчасове або постiйне користування у порядку, встановленому Департаментом;

     2) придбання або будiвництва iндивiдуального житла за власним вибором у зонi обслуговування на одному iз сiльськогосподарських пiдприємств за рахунок коштiв Державного бюджету України, наданих їм на поворотнiй основi як безвiдсотковий довгостроковий кредит на 25 рокiв.

     4. Розмiри посадових окладiв, порядок встановлення квалiфiкацiйних категорiй та надбавок за вислугу рокiв спецiалiстам державних установ ветеринарної медицини визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     5. Спецiалiсти ветеринарної медицини мають право на скорочений робочий день i додаткову оплачувану вiдпустку у випадках, встановлених законом.

     6. Спецiалiстам ветеринарної медицини за час роботи в карантинних зонах та зонах спалаху хвороб, що пiдлягають повiдомленню, посадовi оклади виплачуються в подвiйному розмiрi.

     7. Життя i здоров'я спецiалiстiв ветеринарної медицини за рахунок спецiального фонду Державного бюджету України пiдлягають обов'язковому страхуванню на випадок калiцтва або професiйного захворювання, одержаних при виконаннi службових обов'язкiв, при боротьбi iз зоонозами та при безпосереднiх манiпуляцiях з тваринами.

     8. У разi калiцтва або професiйного захворювання спецiалiстам ветеринарної медицини виплачується одноразова грошова допомога у розмiрi вiд трирiчної до п'ятирiчної заробiтної плати залежно вiд ступеня втрати працездатностi.

     9. Спецiалiсти державної служби ветеринарної медицини для виконання службових обов'язкiв забезпечуються спецiальними службовими транспортними засобами. У разi використання спецiалiстами особистого автомобiльного транспорту в службових цiлях їм виплачується грошова компенсацiя у встановлених розмiрах.

     10. Фiнансування видаткiв, пов'язаних iз соцiальним i правовим захистом спецiалiстiв ветеринарної медицини, здiйснюється за рахунок загального та спецiального фондiв Державного бюджету України, видiлених Департаменту, в межах законодавства.

     11. Головнi державнi iнспектори ветеринарної медицини України, Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, мiст, районiв, регiональних служб державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi i транспортi, їх заступники, державнi iнспектори ветеринарної медицини Департаменту та iншi посадовi особи державної служби ветеринарної медицини мають першочергове право на одержання житла, встановлення домашнiх телефонiв.

     12. Витрати головних державних iнспекторiв ветеринарної медицини України, Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, мiст, районiв, регiональних служб державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду на державному кордонi України та транспортi, їх заступникiв, державних iнспекторiв ветеринарної медицини Департаменту та iнших посадових осiб державної служби ветеринарної медицини за користування пасажирським транспортом пiд час виконання ними службових обов'язкiв проводяться за рахунок коштiв, передбачених на утримання державної служби ветеринарної медицини вiдповiдно до затверджених кошторисiв. Порядок вiдшкодування витрат на проїзд пасажирським транспортом визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     13. Питання соцiального i правового захисту, матерiального забезпечення спецiалiстiв ветеринарної медицини, якi є вiйськовослужбовцями або проходять службу в органах внутрiшнiх справ, охорони державного кордону України, служби безпеки тощо, регулюються вiдповiдними нормативно-правовими актами.

     Стаття 103. Iнформацiйне забезпечення державної служби ветеринарної медицини

     1. Iнформацiйне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здiйснюється з метою розроблення ветеринарно-санiтарних заходiв, вивчення, оцiнки, прогнозування ситуацiй, спрямованих на запобiгання шкiдливому впливу факторiв на здоров'я тварин та людей, їх усунення або зменшення, а також iнформування з цих питань органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, громадських органiзацiй i громадян.

     2. Iнформацiйне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здiйснюється за допомогою системи державної, галузевої та оперативної звiтностi. Характер, обсяг, порядок i строки подання цiєї iнформацiї до державних органiв та установ ветеринарної медицини встановлюються Департаментом. Органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни зобов'язанi надавати державним органам та установам ветеринарної медицини таку iнформацiю безоплатно.

Роздiл XV
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ОСIБ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗI ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

     Стаття 104. Вiдповiдальнiсть за правопорушення в галузi ветеринарної медицини

     1. За правопорушення в галузi ветеринарної медицини на фiзичних, юридичних осiб та фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, чия дiяльнiсть пов'язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обiгом об'єктiв державного ветеринарно-санiтарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної дiагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф вiдповiдно до закону.

     2. Сплата штрафiв не звiльняє юридичних та фiзичних осiб вiд усунення у порядку, встановленому законодавством, допущених порушень i вiдшкодування завданої ними шкоди.

     Стаття 105. Органи, уповноваженi розглядати справи про правопорушення в галузi ветеринарної медицини

     1. Справи про правопорушення, передбаченi цим Законом, розглядають Департамент, його територiальнi органи i регiональнi служби не пiзнiш як протягом двох мiсяцiв з дня вчинення правопорушення, а в разi тривалого правопорушення - двох мiсяцiв з дня його виявлення.

     2. Накладати штрафи вiд iменi Департаменту, його територiальних органiв i регiональних служб мають право головнi державнi iнспектори ветеринарної медицини та їх заступники.

     3. На вимогу спецiалiстiв державної служби ветеринарної медицини виконання заходiв щодо припинення порушень законодавства з питань ветеринарної медицини в необхiдних випадках здiйснюється iз залученням працiвникiв органiв внутрiшнiх справ, служби безпеки, прокуратури.

     Стаття 106. Рiшення у справах про правопорушення в галузi ветеринарної медицини

     Рiшення про накладення штрафiв за правопорушення в галузi ветеринарної медицини оформляються вiдповiдними постановами.

     Стаття 107. Оскарження рiшень у справах про правопорушення в галузi ветеринарної медицини

     Рiшення у справах про правопорушення в галузi ветеринарної медицини можуть бути оскарженi до суду.

Роздiл XVI
МIЖНАРОДНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО

     Стаття 108. Мiжнародне спiвробiтництво в галузi ветеринарної медицини

     Мiжнародне спiвробiтництво в галузi ветеринарної медицини забезпечується:

     1) участю в роботi МЕБ та iнших мiжнародних органiзацiй, ратифiкацiєю мiжнародних договорiв та гармонiзацiєю ветеринарно-санiтарних заходiв;

     2) гармонiзацiєю законодавства в галузi ветеринарної медицини з передовою мiжнародною практикою, унiфiкацiєю профiлактичних та протиепiзоотичних заходiв, методiв дiагностики хвороб тварин, застосуванням iмунобiологiчних, бiологiчних, рослинних, хiмiчних, хiмiко-фармацевтичних та iнших ветеринарних препаратiв;

     3) встановленням професiйних та наукових контактiв, обмiном iнформацiєю про ветеринарно-санiтарний статус України.

     Стаття 109. Мiжнароднi договори

     Якщо чинним мiжнародним договором, згоду на обов'язковiсть якого надано Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що мiстяться в цьому Законi, то застосовуються правила мiжнародного договору.

Роздiл XVII
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування, крiм:

     1) статей 34, 51-55, якi набирають чинностi з 1 сiчня 2008 року;

     2) частини третьої статтi 66 та частини першої статтi 77, якi набирають чинностi з 1 сiчня 2010 року;

     3) частини другої статтi 100 та частини третьої статтi 102, якi набирають чинностi з 1 сiчня 2008 року.

     2. До приведення у вiдповiднiсть iз цим Законом закони та iншi нормативно-правовi акти застосовуються у частинi, що не суперечить цьому Закону.

     3. У частинi першiй статтi 4 Закону України "Про державне регулювання iмпорту сiльськогосподарської продукцiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1997 р., N 44, ст. 281; 2005 р., N 51, ст. 557) слова "обов'язковiй сертифiкацiї (крiм сировини, яка ввозиться виключно для виробництва товарiв, що пiдлягають обов'язковiй сертифiкацiї)" виключити.

     4. Кабiнету Мiнiстрiв України у шестимiсячний строк:

     1) привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     2) забезпечити приведення мiнiстерствами, iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом".

Президент України

В.ЮЩЕНКО

м. Київ
16 листопада 2006 року
N 361-V