ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змiн до Сiмейного та Цивiльного кодексiв України

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Сiмейного кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2002 р., N 21-22, ст. 135) такi змiни:

1. Частину сьому статтi 7 викласти в такiй редакцiї:

"7. Дитина має бути забезпечена можливiстю здiйснення її прав, установлених Конституцiєю України, Конвенцiєю про права дитини, iншими мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України".

2. Текст статтi 8 викласти в такiй редакцiї:

"1. Якщо особистi немайновi та майновi вiдносини мiж подружжям, батьками та дiтьми, iншими членами сiм'ї та родичами не врегульованi цим Кодексом, вони регулюються вiдповiдними нормами Цивiльного кодексу України, якщо це не суперечить сутi сiмейних вiдносин".

3. Частину першу статтi 10 викласти в такiй редакцiї:

"1. Якщо певнi сiмейнi вiдносини не врегульованi цим Кодексом, iншими нормативно-правовими актами або домовленiстю (договором) сторiн, до них застосовуються норми цього Кодексу, якi регулюють подiбнi вiдносини (аналогiя закону)".

4. Статтю 13 викласти в такiй редакцiї:

"Стаття 13. Мiжнароднi договори України

1. Частиною нацiонального сiмейного законодавства України є мiжнароднi договори, що регулюють сiмейнi вiдносини, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо в мiжнародному договорi України, укладеному в установленому порядку, мiстяться iншi правила, нiж тi, що встановленi вiдповiдним актом сiмейного законодавства, застосовуються правила вiдповiдного мiжнародного договору України".

5. Частину третю статтi 14 виключити.

6. Частину другу статтi 18 доповнити пунктами 7 i 8 такого змiсту:

"7) змiна правовiдношення;

8) визнання незаконними рiшень, дiй чи бездiяльностi органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим або органу мiсцевого самоврядування, їх посадових i службових осiб".

7. Абзац третiй частини третьої статтi 19 виключити.

8. Частину другу статтi 27 виключити.

9. Частину першу статтi 28 доповнити абзацом другим такого змiсту:

"Особи, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу, вважаються нареченими".

10. У назвi та текстi статтi 29 слова "осiб, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу" замiнити словом "наречених".

11. Статтю 30 викласти в такiй редакцiї:

"Стаття 30. Взаємна обiзнанiсть наречених про стан здоров'я

1. Нареченi зобов'язанi повiдомити один одного про стан свого здоров'я.

2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наречених.

3. Порядок здiйснення медичного обстеження наречених встановлює Кабiнет Мiнiстрiв України.

4. Результати медичного обстеження є таємницею i повiдомляються лише нареченим.

5. Приховування вiдомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслiдком чого може стати (стало) порушення фiзичного або психiчного здоров'я iншого нареченого чи їхнiх нащадкiв, може бути пiдставою для визнання шлюбу недiйсним".

12. У статтi 31:

назву викласти в такiй редакцiї:

"Стаття 31. Зобов'язання наречених у разi вiдмови вiд вступу в шлюб";

частини першу i другу виключити.

13. Частину другу статтi 32 доповнити словами "або у будь-який iнший день за бажанням наречених протягом одного мiсяця".

14. Абзац другий частини першої статтi 33 викласти в такiй редакцiї:

"За заявою наречених реєстрацiя шлюбу проводиться в урочистiй обстановцi".

15. У статтi 56:

назву викласти в такiй редакцiї:

"Стаття 56. Право дружини та чоловiка на свободу та особисту недоторканнiсть";

у частинi першiй слово "вибiр" замiнити словами "вiльний вибiр";

у частинi четвертiй слова "особисту свободу" замiнити словами "свободу та особисту недоторканнiсть".

16. Частину п'яту статтi 57 викласти в такiй редакцiї:

"5. Особистою приватною власнiстю дружини, чоловiка є страховi суми, одержанi нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровiльним особистим страхуванням, якщо страховi внески сплачувалися за рахунок коштiв, що були особистою приватною власнiстю кожного з них".

17. У статтi 61:

частину першу викласти в такiй редакцiї:

"1. Об'єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивiльного обороту";

у частинi другiй слова "i внесенi до сiмейного бюджету або внесенi на його особистий рахунок у банкiвську (кредитну) установу" виключити.

18. Статтю 62 доповнити частиною другою такого змiсту:

"2. Якщо один iз подружжя своєю працею i (або) коштами брав участь в утриманнi майна, належного другому з подружжя, в управлiннi цим майном чи доглядi за ним, то дохiд (приплiд, дивiденди), одержаний вiд цього майна, у разi спору за рiшенням суду може бути визнаний об'єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя".

19. Назву i текст статтi 74 пiсля слiв "мiж собою" доповнити словами "або в будь-якому iншому шлюбi".

20. Статтю 101 викласти в такiй редакцiї:

"Стаття 101. Право на вiдмову вiд шлюбного договору

1. Одностороння вiдмова вiд шлюбного договору не допускається.

2. Подружжя має право вiдмовитися вiд шлюбного договору. У такому разi, за вибором подружжя, права та обов'язки, встановленi шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотарiусу заяви про вiдмову вiд нього".

21. Частину першу статтi 105 викласти в такiй редакцiї:

"1. Шлюб припиняється внаслiдок його розiрвання за спiльною заявою подружжя вiдповiдно до статтi 106 або одного з них вiдповiдно до статтi 107 цього Кодексу".

22. Частину першу статтi 106 доповнити абзацом другим такого змiсту:

"Якщо один iз подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розiрвання шлюбу до державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану, таку заяву, нотарiально засвiдчену або прирiвняну до неї, вiд його iменi може подати другий з подружжя".

23. Частину першу статтi 114 викласти в такiй редакцiї:

"1. У разi розiрвання шлюбу державним органом реєстрацiї актiв цивiльного стану шлюб припиняється у день реєстрацiї розiрвання шлюбу".

24. Статтю 117 виключити.

25. У статтi 118:

частину першу викласти в такiй редакцiї:

"1. Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'явилася, i вiдповiдне рiшення суду скасовано та актовий запис про смерть анульовано, її шлюб з iншою особою поновлюється за умови, що нiхто з них не перебуває у повторному шлюбi";

частину третю викласти в такiй редакцiї:

"3. У випадку, передбаченому частиною другою цiєї статтi, державний орган реєстрацiї актiв цивiльного стану анулює актовий запис про розiрвання шлюбу та вiдповiдне свiдоцтво, видане на його пiдставi".

26. Пункт 3 частини другої статтi 120 виключити.

27. У статтi 122:

у частинi другiй слова "крiм випадку, передбаченого статтею 124 цього Кодексу" виключити;

частину третю викласти в такiй редакцiї:

"3. Подружжя, а також жiнка та чоловiк, шлюб мiж якими припинено, у разi народження дитини до спливу десяти мiсяцiв пiсля припинення їх шлюбу, мають право подати до державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану спiльну заяву про невизнання чоловiка (колишнього чоловiка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разi подання iншою особою та матiр'ю дитини заяви про визнання батькiвства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти мiсяцiв вiд дня припинення шлюбу внаслiдок смертi чоловiка, походження дитини вiд батька може бути визначене за спiльною заявою матерi та чоловiка, який вважає себе батьком".

28. Статтю 123 викласти в такiй редакцiї:

"Стаття 123. Визначення походження дитини, народженої в результатi застосування допомiжних репродуктивних технологiй

1. У разi народження дружиною дитини, зачатої в результатi застосування допомiжних репродуктивних технологiй, здiйснених за письмовою згодою її чоловiка, вiн записується батьком дитини.

2. У разi перенесення в органiзм iншої жiнки ембрiона людини, зачатого подружжям в результатi застосування допомiжних репродуктивних технологiй, батьками дитини є подружжя.

3. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною пiсля перенесення в її органiзм ембрiона людини, зачатого її чоловiком та iншою жiнкою в результатi застосування допомiжних репродуктивних технологiй".

29. У статтi 126:

частину другу доповнити реченням такого змiсту: "У разi якщо повiдомити батькiв, опiкуна, пiклувальника неповнолiтнього неможливо, державний орган реєстрацiї актiв цивiльного стану повинен повiдомити орган опiки та пiклування про запис неповнолiтнього батьком дитини";

частину третю доповнити реченням такого змiсту: "Повноваження представника мають бути нотарiально засвiдченi".

30. Частину п'яту статтi 136 викласти в такiй редакцiї:

"5. Не має права оспорювати батькiвство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрацiї себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допомiжних репродуктивних технологiй вiдповiдно до частини першої статтi 123 цього Кодексу".

31. Статтю 148 пiсля частини третьої доповнити новою частиною такого змiсту:

"4. За заявою батькiв або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недiєздатним або безвiсно вiдсутнiм, дитинi, яка не досягла чотирнадцяти рокiв та якiй при реєстрацiї народження присвоєне прiзвище одного з батькiв, може бути змiнено прiзвище на прiзвище другого з батькiв".

У зв'язку з цим частину четверту вважати частиною п'ятою.

32. Статтю 153 викласти в такiй редакцiї:

"Стаття 153. Права батькiв та дитини на спiлкування

1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спiлкування мiж собою, крiм випадкiв, коли таке право обмежене законом".

33. Текст статтi 161 викласти в такiй редакцiї:

"1. Якщо мати та батько, якi проживають окремо, не дiйшли згоди щодо того, з ким iз них буде проживати малолiтня дитина, спiр мiж ними може вирiшуватися органом опiки та пiклування або судом.

Пiд час вирiшення спору щодо мiсця проживання малолiтньої дитини беруться до уваги ставлення батькiв до виконання своїх батькiвських обов'язкiв, особиста прихильнiсть дитини до кожного з них, вiк дитини, стан її здоров'я та iншi обставини, що мають iстотне значення.

2. Орган опiки та пiклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим iз батькiв, хто не має самостiйного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведiнкою може зашкодити розвитковi дитини.

3. Якщо орган опiки та пiклування або суд визнав, що жоден iз батькiв не може створити дитинi належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, дiда або iнших родичiв, залучених до участi у справi, дитина може бути передана комусь iз них.

Якщо дитина не може бути передана жоднiй iз цих осiб, суд на вимогу органу опiки та пiклування може постановити рiшення про вiдiбрання дитини вiд особи, з якою вона проживає, i передання її для опiкування органу опiки та пiклування".

34. Частини четверту i п'яту статтi 167 викласти в такiй редакцiї:

"4. Якщо дитина не може бути передана другому з батькiв, переважне право перед iншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дiд, повнолiтнi брати та сестри, iншi родичi дитини, мачуха, вiтчим.

5. Якщо дитина не може бути передана бабi, дiдовi, повнолiтнiм братам та сестрам, iншим родичам, мачусi, вiтчиму, вона передається на опiкування органу опiки та пiклування".

35. Частину другу статтi 173 доповнити словами "якщо iнше не встановлено судом".

36. У статтi 177:

пiсля частини третьої доповнити новою частиною такого змiсту:

"4. Дозвiл органу опiки та пiклування на вчинення правочинiв щодо нерухомого майна дитини надається в разi гарантування збереження її права на житло".

У зв'язку з цим частини четверту-сьому вважати вiдповiдно частинами п'ятою-восьмою;

частину п'яту доповнити абзацами другим i третiм такого змiсту:

"На вчинення одним iз батькiв правочинiв щодо транспортних засобiв та нерухомого майна малолiтньої дитини повинна бути письмова нотарiально засвiдчена згода другого з батькiв.

Якщо той з батькiв, хто проживає окремо вiд дитини протягом не менш як шiсть мiсяцiв, не бере участi у вихованнi та утриманнi дитини або якщо мiсце його проживання невiдоме, правочини, зазначенi в абзацi другому цiєї частини, можуть бути вчиненi без його згоди";

перше речення частини шостої доповнити словами "якщо iнше не передбачено договором мiж ними".

37. Частину третю статтi 220 виключити.

38. Абзац перший частини другої статтi 232 викласти в такiй редакцiї:

"2. Якщо пiсля смертi одного з батькiв дитини або розiрвання шлюбу з особою, визнаною судом недiєздатною, другий з батькiв дитини вступив у повторний шлюб i його дружина, чоловiк у повторному шлюбi бажають усиновити дитину, баба, дiд дитини з боку того з батькiв, хто помер або визнаний недiєздатним, рiднi брати, сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження мiж ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку".

39. Частину четверту статтi 237 викласти в такiй редакцiї:

"4. У разi визнання усиновлення недiйсним дитина, яка не досягла чотирнадцяти рокiв, за бажанням батькiв або iнших родичiв передається їм.

У разi визнання усиновлення недiйсним щодо дитини, яка досягла чотирнадцяти рокiв, мiсце її подальшого проживання визначається за її згодою.

У разi якщо передання дитини батькам або iншим родичам неможливе, вона передається на опiкування органу опiки та пiклування".

40. Частину п'яту статтi 249 викласти в такiй редакцiї:

"5. Пiдстави для виникнення права на оплату послуг опiкуна та пiклувальника, її розмiр i порядок виплати встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України".

II. Внести до Цивiльного кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356) такi змiни:

1. Частину четверту статтi 49 доповнити абзацом другим такого змiсту:

"Народження фiзичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батькiвських прав, шлюб, розiрвання шлюбу, змiна iменi, смерть пiдлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актiв цивiльного стану громадян в органах юстицiї в порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України".

2. Статтю 295 викласти в такiй редакцiї:

"Стаття 295. Право на змiну iменi

1. Фiзична особа, яка досягла шiстнадцяти рокiв, має право на власний розсуд змiнити своє прiзвище та (або) власне iм'я.

2. Фiзична особа, яка досягла чотирнадцяти рокiв, має право змiнити своє прiзвище та (або) власне iм'я за згодою батькiв або одного з них у разi, якщо другий з батькiв помер, визнаний безвiсно вiдсутнiм, оголошений померлим, визнаний обмежено дiєздатним, недiєздатним, позбавлений батькiвських прав щодо цiєї дитини, а також якщо вiдомостi про батька (матiр) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо вiдомостi про чоловiка як батька дитини внесенi до актового запису про її народження за заявою матерi.

У разi якщо над фiзичною особою, яка досягла чотирнадцяти рокiв, встановлено пiклування, змiна прiзвища та (або) власного iменi такої особи здiйснюється за згодою пiклувальника.

3. Фiзична особа, яка досягла чотирнадцяти рокiв, має право на змiну по батьковi у разi змiни її батьком свого власного iменi або виключення вiдомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження.

4. Прiзвище, власне iм'я та по батьковi фiзичної особи можуть бути змiненi у разi її усиновлення, визнання усиновлення недiйсним або його скасування вiдповiдно до закону.

5. Прiзвище фiзичної особи може бути змiнене у разi реєстрацiї шлюбу, розiрвання шлюбу або визнання його недiйсним.

6. Пiдставами для вiдмови у змiнi iменi є:

перебування заявника пiд слiдством, судом, адмiнiстративним наглядом;

наявнiсть у заявника судимостi, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку;

офiцiйне звернення правоохоронних органiв iноземних держав про оголошення розшуку заявника;

подання заявником неправдивих вiдомостей про себе.

7. Порядок розгляду заяв про змiну iменi (прiзвища, власного iменi, по батьковi) фiзичної особи встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України".

III. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

Президент України

В.ЮЩЕНКО

м. Київ
22 грудня 2006 року
N 524-V