МIНIСТЕРСТВО ЕКОНОМIКИ ТА З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ IНТЕГРАЦIЇ

Л И С Т

     У вiдповiдь на лист щодо можливостi укладання зовнiшньоекономiчних договорiв росiйською мовою повiдомляємо таке.

     Статтею 92 Конституцiї України передбачено, що порядок застосування мов визначається виключно законами України. Тому звертаємо увагу на те, що листи органiв виконавчої влади не мають нормативно-правового характеру.

     На сьогоднi питання вживання мов врегульовано виключно Законом України вiд 28.10.89 р. N 8312-XI "Про мови в Українськiй РСР" (iз змiнами i доповненнями, внесеними Законом України вiд 28.02.95 р. N 75/95-ВР.

     У ст.24 Закону зазначено, що мовами двостороннiх мiжнародних договорiв України, а також угод громадських органiв, пiдприємств, установ i органiзацiй України з громадськими органами, пiдприємствами, установами та органiзацiями iнших держав є українська мова та мова iншої сторони договору чи угоди. Акцентуємо увагу на тому, що в статтi сказано не "або мова iншої сторони", що передбачає альтернативу, а "та мова iншої сторони", що передбачає паралельне iснування обох варiантiв.

     У той же час ст.11 Закону визначено, що в Українi мовою роботи, дiловодства i документацiї, а також взаємовiдносин державних, партiйних, громадських органiв, пiдприємств, установ i органiзацiй є українська мова. Але у випадках, передбачених у частинi другiй ст.3 цього Закону, мовою роботи, дiловодства i документацiї поряд з українською мовою може бути i нацiональна мова бiльшостi населення тiєї чи iншої мiсцевостi, а у випадках, передбачених у частинi третiй цiєї ж статтi, - мова прийнятна для населення даної мiсцевостi.

     Зазначеним Законом встановлено обов'язок державних, партiйних, громадських органiв та засобiв масової iнформацiї республiки "виховувати у громадян, незалежно вiд їхньої нацiональної належностi, розумiння соцiального призначення української мови як державної в Українськiй РСР, а росiйської мови як мови мiжнацiонального спiлкування народiв Союзу РСР". Вiдповiдно до Конституцiї України державною мовою України є українська мова, але "мовами мiжнацiонального спiлкування в Українськiй РСР є українська, росiйська та iншi мови. Українська РСР забезпечує вiльне використання росiйською мовою як мовою мiжнацiонального спiлкування народiв Союзу РСР".

     Вiдповiдно до ст.4 зазначеного Закону "Українська РСР створює необхiднi умови для розвитку i використання мов iнших нацiональностей в республiцi. В роботi державних, партiйних, громадських органiв, пiдприємств, установ i органiзацiй, розташованих у мiсцях проживання бiльшостi громадян iнших нацiональностей (мiста, райони, сiльськi i селищнi Ради, сiльськi населенi пункти, їх сукупнiсть), можуть використовуватись поряд з українською i їхнi нацiональнi мови. У разi, коли громадяни iншої нацiональностi, що становлять бiльшiсть населення зазначених адмiнiстративно-територiальних одиниць, населених пунктiв, не володiють в належному обсязi нацiональною мовою або коли в межах цих адмiнiстративно-територiальних одиниць, населених пунктiв компактно проживає кiлька нацiональностей, жодна з яких не становить бiльшостi населення даної мiсцевостi, в роботi названих органiв i органiзацiй може використовуватись українська мова або мова, прийнятна для всього населення".

     У той же час не iснує нiяких критерiїв та правил визначення i пiдтвердження нормативно-правовими актами фактiв проживання бiльшостi громадян iнших нацiональностей на певнiй територiї, що створює певнi розбiжностi у трактуваннi норм, якими визначено застосування мов в Українi.