.png)
ДОГОВIР
мiж Україною та Чеською Республiкою про правову допомогу в цивiльних справах
Україна та Чеська Республiка, далi - Договiрнi Сторони,
прагнучи удосконалювати спiвробiтництво в галузi правової допомоги,
домовились укласти цей Договiр про правову допомогу в цивiльних справах.
Для цього Договiрнi Сторони домовилися про наступне:
Глава I
Загальнi положення
Стаття 1
Визначення понять
1. Для цiлей цього Договору розумiється, що:
a) цивiльними вважаються такi справи, якi виникають iз цивiльних, трудових, сiмейних i комерцiйних правовiдносин;
b) органами юстицiї визнаються органи Договiрних Сторiн, якi мають право приймати рiшення та здiйснювати вiдповiднi дiї у справах, зазначених у пiдпунктi "a" пункту 1 цiєї статтi Договору (повноваження цих органiв визначенi законодавством кожної з цих країн);
c) центральним органом в Українi є Мiнiстерство юстицiї України, центральним органом у Чеськiй Республiцi - Мiнiстерство юстицiї Чеської Республiки.
2. Громадянами однiєї з Договiрних Сторiн є особи, якi мають громадянство цiєї Договiрної Сторони згiдно з її законодавством.
3. Положення цього Договору про громадян Договiрних Сторiн поширюються вiдповiдним чином на юридичних осiб, створених згiдно з законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають своє мiсцезнаходження, а також на юридичних осiб, заснованих згiдно з законодавством третьої держави, що здiйснюють пiдприємницьку дiяльнiсть на територiї Договiрних Сторiн вiдповiдно до законодавства останнiх.
Стаття 2
Правовий захист
1. Громадяни однiєї Договiрної Сторони користуються на територiї другої Договiрної Сторони таким же правовим захистом особистих i майнових прав, як i громадяни другої Договiрної Сторони.
2. Громадяни однiєї Договiрної Сторони мають право вiльно та безперешкодно звертатися до органiв юстицiї другої Договiрної Сторони, до компетенцiї яких належать цивiльнi справи, можуть захищати у цих органах свої права на таких же умовах, як i громадяни iншої Договiрної Сторони.
3. Центральний орган однiєї з Договiрних Сторiн на прохання громадян другої Договiрної Сторони надає iнформацiю вiдносно можливостей громадян щодо забезпечення представництва, необхiдного для здiйснення та охорони їх прав.
Стаття 3
Надання правової допомоги та порядок зносин
1. Органи юстицiї Договiрних Сторiн взаємно надаватимуть правову допомогу в цивiльних справах вiдповiдно до умов цього Договору.
2. З питань надання правової допомоги вiдповiдно до цього Договору органи юстицiї Договiрних Сторiн здiйснюють зносини через свої центральнi органи.
3. Центральнi органи можуть домовитися стосовно того, що органи юстицiї Договiрних Сторiн зноситимуться мiж собою безпосередньо.
Стаття 4
Мова
1. При застосуваннi положень цього Договору центральний орган України користуватиметься українською мовою, а центральний орган Чеської Республiки - чеською мовою.
2. Прохання про надання правової допомоги та доданi документи складаються мовою запитуючої Договiрної Сторони i супроводжуються офiцiйним перекладом мовою запитуваної Договiрної Сторони, оформленим вiдповiдно до законодавства запитуючої Договiрної Сторони.
3. Вiдповiдь на прохання про правову допомогу та доданi документи складаються мовою Договiрної Сторони, яка надає правову допомогу.
Стаття 5
Правова iнформацiя
1. Центральнi органи обох Договiрних Сторiн на прохання надсилатимуть один одному загальнообов'язковi акти законодавства, що стосуються реалiзацiї цього Договору.
2. Центральнi органи обох Договiрних Сторiн на прохання надаватимуть один одному iнформацiю про загальнообов'язковi акти законодавства, що дiяли чи дiють у їхнiх державах, а також iнформацiю про практику органiв юстицiї.
Стаття 6
Звiльнення вiд сплати судових витрат
Громадяни однiєї Договiрної Сторони на територiї другої Договiрної Сторони звiльняються вiд сплати судових витрат на тих же пiдставах i в тому ж обсязi, що i власнi громадяни останньої.
Стаття 7
Захист свiдкiв та експертiв
1. Якщо для розгляду цивiльної справи органами юстицiї однiєї Договiрної Сторони на територiї однiєї Договiрної Сторони виникла потреба особистої участi свiдка чи експерта, що проживає на територiї другої Договiрної Сторони, орган юстицiї, який розглядає справу, через свiй центральний орган звертається до центрального органу другої Договiрної Сторони з проханням про вручення виклику.
2. Забороняється включати до виклику погрозу примусу, якщо свiдок чи експерт не прибуде до органу юстицiї.
3. Свiдок чи експерт, який, незалежно вiд свого громадянства, добровiльно з'явився за викликом до органу юстицiї Договiрної Сторони, де розглядається цивiльна справа, не може на територiї останньої бути притягнутий до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, взятий пiд варту або бути покараний у зв'язку з будь-яким дiянням, скоєним до перетинання її державного кордону.
4. Таким захистом не користується свiдок чи експерт у тому випадку, якщо вiн не покинув територiю, на якiй вiн перебував за пiдстав, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, протягом максимально 15 днiв вiд повiдомлення органу юстицiї, що розглядає цивiльну справу, про те, що його присутнiсть уже не потрiбна. До цього строку не зараховується час, протягом якого свiдок чи експерт не мiг залишити територiю Договiрної Сторони, де вiн перебував за викликом, з незалежних вiд нього причин.
Стаття 8
Вiдшкодування витрат свiдкам та експертам
1. Свiдок чи експерт має право на вiдшкодування витрат на проїзд i перебування, а також невиплаченої заробiтної плати органом юстицiї, який його викликав. Експерт також має право i на оплату виконаної роботи.
2. У виклику повинно бути вказано, на вiдшкодування яких витрат свiдок чи експерт матиме право. На прохання свiдка або експерта орган юстицiї, що його викликав, авансує часткове або повне покриття цих витрат.
Глава II
Правова допомога
Стаття 9
Обсяг правової допомоги
Договiрнi Сторони надаватимуть одна однiй правову допомогу шляхом здiйснення окремих процесуальних дiй, зокрема складання, направлення та вручення документiв, проведення експертиз, допиту учасникiв, свiдкiв, експертiв та iнших осiб, а також виконання рiшень органiв юстицiї.
Стаття 10
Запит про надання правової допомоги
1. Запит про надання правової допомоги повинен мiстити наступнi данi:
a) назву запитуючого органу юстицiї;
b) назву запитуваного органу юстицiї;
c) викладення змiсту справи, з якої запитується правова допомога;
d) iм'я та прiзвище учасникiв судової справи, дату та мiсце їхнього народження, їхнiй статус при розглядi, громадянство, мiсце проживання чи перебування, для юридичних осiб - їхнє найменування, мiсце їхнього знаходження, реєстрацiйний номер;
e) iм'я, прiзвище та адресу представникiв учасникiв розгляду, якщо вони є;
f) предмет запиту та данi, потрiбнi для його розгляду;
g) перелiк документiв, доданих до запиту.
2. У проханнi про вручення документiв наводиться адреса адресата та вид документiв, якi йому мають вручити. У проханнi про отримання доказiв наводяться обставини, у зв'язку з якими такi докази мають бути отриманi. У проханнi про допит особи мають бути визначенi питання, якi необхiдно задати допитуваним особам.
3. Прохання про надання правової допомоги та доданi до нього документи повиннi бути завiренi офiцiйною печаткою органу юстицiї запитуючої Договiрної Сторони та пiдписом уповноваженої офiцiйної особи.
Стаття 11
Порядок розгляду запиту
1. Орган юстицiї запитуваної Договiрної Сторони виконує запит у спосiб, передбачений її законодавством. Однак, на прохання органу юстицiї запитуючої Договiрної Сторони, орган юстицiї запитуваної Договiрної Сторони може виконати запит у спосiб, про який iдеться у запитi, якщо цей спосiб не суперечить законодавству запитуваної Договiрної Сторони.
2. Якщо орган юстицiї запитуваної Договiрної Сторони не компетентний розглянути запит, вiн пересилає його компетентному органу юстицiї та одночасно сповiщає про це центральний орган запитуваної Договiрної Сторони.
3. На прохання органу юстицiї запитуючої Договiрної Сторони орган юстицiї запитуваної Договiрної Сторони заздалегiдь повiдомляє про мiсце i час проведення дiй правової допомоги.
4. Якщо невiдома точна адреса особи, вказаної у запитi про надання правової допомоги, або було встановлено, що ця адреса вказана неправильно, орган юстицiї запитуваної Договiрної Сторони здiйснює необхiднi заходи для з'ясування адреси. У тому випадку, коли адресу встановити неможливо, орган юстицiї запитуваної Договiрної Сторони повiдомляє про це орган юстицiї запитуючої Договiрної Сторони.
5. Пiсля виконання запиту орган юстицiї запитуваної Договiрної Сторони надсилає документ на його виконання органовi юстицiї запитуючої Договiрної Сторони. У тому випадку, коли запит неможливо було виконати, його повертають iз одночасним повiдомленням про причини невиконання.
Стаття 12
Вручення документiв
Орган юстицiї запитуваної Договiрної Сторони вручає документи вiдповiдно до законодавства своєї держави та статтi 4 цього Договору, якщо документ, який вручається, складений мовою запитуваної Договiрної Сторони або до нього доданий офiцiйний переклад. В iншому випадку орган юстицiї запитуваної Договiрної Сторони вручає документ адресатовi лише тодi, коли вiн погодиться добровiльно його прийняти.
Стаття 13
Пiдтвердження про вручення
Пiдтвердження про вручення оформлюється вiдповiдно до правил запитуваної Договiрної Сторони. У пiдтвердженнi зазначається дата, мiсце, спосiб вручення, особа, якiй вручено документ. Це пiдтвердження пiдписується особою, яка вручила документ, i завiряється печаткою вiдповiдного органу юстицiї та пiдписується особою, якiй вручено документ.
Стаття 14
Вручення документiв власним громадянам та їхнiй
допит
Договiрнi Сторони можуть вручати судовi та iншi документи власним громадянам i допитувати їх також через свої дипломатичнi представництва або консульськi установи при умовi, що не будуть застосованi примусовi заходи.
Стаття 15
Встановлення адрес та iнших даних
Органи юстицiї Договiрних Сторiн надаватимуть одна однiй допомогу при з'ясуваннi адрес та iнших даних таким чином:
a) якщо адреса особи, яку потрiбно допитати або вручити їй документ, наведена неправильно або неточно, орган юстицiї запитуваної Договiрної Сторони, по можливостi, з'ясовуватиме точну адресу;
b) якщо до органу юстицiї однiєї Договiрної Сторони подано заяву про стягнення алiментiв iз особи, яка проживає або перебуває на територiї другої Договiрної Сторони, вiдповiдний орган юстицiї останньої на пiдставi запиту надає допомогу для з'ясування мiсця роботи цiєї особи, джерел i розмiру її доходiв вiдповiдно до законодавства запитуваної Договiрної Сторони.
Стаття 16
Витрати на правову допомогу
1. Кожна з Договiрних Сторiн покриває усi витрати, пов'язанi з наданням правової допомоги на своїй територiї.
2. Якщо в ходi виконання запиту з'ясується, що його повне виконання призведе до надзвичайних витрат, центральнi органи проводитимуть взаємнi консультацiї для визначення доцiльностi та умов подальшого виконання запиту.
Стаття 17
Вiдмова у наданнi правової допомоги
У виконаннi запиту про надання правової допомоги може бути вiдмовлено, якщо запитувана Договiрна Сторона дiйде висновку, що таке виконання може спричинити шкоду її суверенiтету чи безпецi або суперечить її законодавству.
Глава III
Офiцiйнi документи, передача речей i валютних
цiнностей
Стаття 18
Дiйснiсть документiв
1. Документи, складенi або засвiдченi компетентним органом однiєї Договiрної Сторони та пiдтвердженi пiдписом уповноваженої особи й офiцiйною печаткою, є дiйсними на територiї другої Договiрної Сторони без подальшого засвiдчення. Те ж саме стосується i засвiдчення пiдпису громадянина, копiй i перекладiв документiв, засвiдчених компетентним органом.
2. Документи, про якi йдеться у пунктi 1 цiєї статтi, мають однакову доказову силу на територiях обох Договiрних Сторiн.
Стаття 19
Надсилання документiв про громадянський стан та
iнших документiв
Договiрнi Сторони безоплатно надсилають за клопотанням одна однiй без перекладу довiдки про громадянський стан, а також копiї рiшень, виданих органами юстицiї, копiї запису актiв громадянського стану, документи про освiту, стаж роботи або iншi документи про особистi або майновi права та iнтереси громадян запитуваної Договiрної Сторони.
Стаття 20
Передача речей i валютних цiнностей
Якщо на основi цього Договору передаватимуться речi або валютнi цiнностi з територiї однiєї Договiрної Сторони на територiю другої Договiрної Сторони чи передаватимуться дипломатичному представництву або консульськiй установi другої Договiрної Сторони, при цьому застосовуватиметься вiдповiдне законодавство тiєї Договiрної Сторони, орган якої видає речi або валютнi цiнностi.
Глава IV
Колiзiйнi норми та норми встановлення повноважень
Роздiл I
Компетенцiя
Стаття 21
Загальнi положення
1. Якщо вiдповiдно до положень цього Договору повноваження для розгляду справи мають органи юстицiї обох Договiрних Сторiн, а заява про порушення справи вже була подана одному з органiв юстицiї однiєї Договiрної Сторони, то будь-який орган юстицiї другої Договiрної Сторони не вправi розглядати цю справу.
2. Якщо одну i ту ж справу (мiж тими самими учасниками, з одного i того ж предмета, з тих самих пiдстав) було порушено в органах юстицiї обох Договiрних Сторiн, компетенцiю котрих встановлює цей Договiр, орган юстицiї, який порушив справу пiзнiше, залишає її без розгляду.
Роздiл II
Положення про особистий статус
Стаття 22
Правоздатнiсть i дiєздатнiсть
1. Правоздатнiсть i дiєздатнiсть фiзичної особи визначається законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.
2. Правоздатнiсть i дiєздатнiсть (спроможнiсть на основi власних юридичних дiй набувати права та брати на себе обов'язки) юридичної особи визначається вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої вона має мiсце перебування.
Стаття 23
Обмеження дiєздатностi або визнання особи
недiєздатною. Поновлення дiєздатностi
1. У випадку обмеження дiєздатностi або визнання особи недiєздатною, а також у випадку скасування обмеження дiєздатностi або поновлення особи у дiєздатностi, за винятком випадкiв, передбачених пунктом 4 цiєї статтi, застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.
2. У справах про визнання особи обмежено дiєздатною або недiєздатною, а також про скасування обмеження дiєздатностi або поновлення особи у дiєздатностi, за виключенням випадку, передбаченого пунктом 4 цiєї статтi, є компетентним суд Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.
3. У випадку, якщо суду однiєї Договiрної Сторони стануть вiдомими пiдстави визнання обмежено дiєздатною або недiєздатною особи, яка проживає на її територiї i є громадянином другої Договiрної Сторони, вiн повiдомить про це суд Договiрної Сторони, громадянином якого є ця особа.
4. Якщо суд Договiрної Сторони, оповiщений про пiдстави для визнання особи обмежено дiєздатною або недiєздатною, протягом трьох мiсяцiв не розпочне справу чи не повiдомить свою думку, справу про обмеження дiєздатностi або визнання особи недiєздатною розглядатиме суд тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої цей громадянин має мiсце проживання. У такому випадку рiшення про обмеження у дiєздатностi або визнання особи недiєздатною може бути постановлене тiльки з пiдстав, передбачених законодавством обох Договiрних Сторiн. Рiшення про обмеження дiєздатностi або визнання особи недiєздатною направляється компетентному суду Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.
5. У невiдкладних випадках орган юстицiї мiсця проживання або мiсцеперебування громадянина другої Договiрної Сторони, який пiдлягає визнанню обмежено дiєздатним або недiєздатним, може видавати розпорядження, необхiднi для захисту прав i iнтересiв цiєї особи та її майна вiдповiдно до законодавства своєї держави. Такий орган юстицiї зобов'язаний невiдкладно поiнформувати орган юстицiї другої Договiрної Сторони i одночасно надiслати йому копiї документiв про вжитi заходи. Заходи дiють до часу, поки орган юстицiї другої Договiрної Сторони не постановить iншого.
Стаття 24
Опiка та пiклування
1. Встановлення чи припинення опiки або пiклування визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, над якою встановлюється опiка чи пiклування.
2. Обов'язок здiйснювати опiку чи пiклування встановлюється згiдно з законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянин якої призначається опiкуном чи пiклувальником.
3. Правовi вiдносини мiж опiкуном чи пiклувальником та особою, над якою був призначений опiкун чи пiклувальник, регулюються законодавством тiєї Договiрної Сторони, орган якої призначив опiкуна чи пiклувальника.
4. Громадянина однiєї Договiрної Сторони може бути призначено опiкуном чи пiклувальником громадянина другої Договiрної Сторони, якщо вiн має мiсце проживання на територiї тiєї Договiрної Сторони, де вiн має виконувати цю функцiю, та якщо це найбiльше вiдповiдає iнтересам пiдопiчного.
Стаття 25
1. У випадках встановлення опiки чи пiклування над громадянами Договiрних Сторiн компетентними є органи юстицiї тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, що потребує опiки чи пiклування, якщо цей Договiр не встановлює iнше.
2. У випадку, коли необхiдно вжити заходiв на користь особи, яка є громадянином однiєї Договiрної Сторони, для якої має бути встановлений опiкун чи пiклувальник, мiсце проживання, перебування або майно якого знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, то орган юстицiї останньої негайно повiдомляє орган юстицiї, який є компетентним згiдно з пунктом 1 цiєї статтi.
3. У невiдкладних випадках орган юстицiї однiєї Договiрної Сторони може сам ужити необхiдних тимчасових заходiв на пiдставi свого законодавства, при цьому вiн зобов'язаний негайно повiдомити та одночасно надiслати копiї вiдповiдних документiв про вжитi заходи до вiдповiдного органу юстицiї другої Договiрної Сторони, компетентному вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi. Цi заходи дiють доти, поки вiдповiдний орган юстицiї другої Договiрної Сторони не постановить iнше рiшення.
Стаття 26
1. Орган юстицiї, що є компетентним вiдповiдно до пункту 1 статтi 25 цього Договору, може передати опiку чи пiклування органовi юстицiї другої Договiрної Сторони у тому випадку, коли особа, яка знаходиться пiд опiкою чи пiклуванням, має на територiї цiєї Договiрної Сторони мiсце проживання, перебування чи майно. Передача опiки чи пiклування набирає сили тодi, коли запитуваний орган юстицiї прийме на себе опiку чи пiклування та сповiстить про це запитуючий орган юстицiї.
2. Орган юстицiї, який вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi прийняв опiку чи пiклування, здiйснює їх вiдповiдно до законодавства своєї держави. Однак цей орган юстицiї не вправi виносити рiшення з питань, що стосуються особистого статусу особи, яка знаходиться пiд опiкою чи пiклуванням.
Стаття 27
Визнання особи безвiсно вiдсутньою, оголошення
померлим i встановлення факту смертi
1. Для визнання особи безвiсно вiдсутньою чи оголошення її померлою та для встановлення юридичного факту конкретної дати смертi компетентними є органи юстицiї тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої ця особа була того дня, коли вона згiдно з останнiми повiдомленнями ще була живою.
2. Орган юстицiї однiєї Договiрної Сторони за клопотанням заiнтересованої особи, що проживає на її територiї, права та iнтереси якої грунтуються на законодавствi цiєї Договiрної Сторони, може визнати безвiсно вiдсутнiм чи оголосити померлим громадянина другої Договiрної Сторони й встановити юридичний факт конкретної дати його смертi.
3. При розглядi питань, згадуваних у пунктах 1 та 2 цiєї статтi, органи юстицiї застосовують законодавство своєї країни.
4. Рiшення, що були постановленi на пiдставi пункту 2 цiєї статтi, мають юридичнi наслiдки лише на територiї Договiрної Сторони, орган юстицiї якої це рiшення постановив.
Роздiл III
Сiмейне право
Стаття 28
Укладення шлюбу
1. Умови укладення шлюбу для кожного з подружжя визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої вiн є.
2. Форма укладення шлюбу та перешкоди до його укладення визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої шлюб укладається.
Стаття 29
Особистi та майновi правовiдносини подружжя
1. Особистi та майновi правовiдносини подружжя визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.
2. Якщо один iз подружжя проживає на територiї однiєї Договiрної Сторони, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, їхнi особистi та майновi правовiдносини регулюються законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої вони мали останнє спiльне мiсце проживання.
3. Якщо подружжя не мало спiльного мiсця проживання на територiї жодної з Договiрних Сторiн, застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, де був поданий позов.
4. Компетентними приймати рiшення у правовiдносинах, про якi йдеться у пунктах 1, 2 та 3 цiєї статтi, є органи юстицiї Договiрної Сторони, законодавству якої цi вiдносини пiдпорядкованi. У тих випадках, коли подружжя нiколи не мало спiльного мiсця проживання на територiї жодної з Договiрних Сторiн, компетентними є органи юстицiї обох Договiрних Сторiн, якi дiятимуть вiдповiдно до законодавства своєї країни.
Стаття 30
Розiрвання шлюбу
1. У справах про розiрвання шлюбу застосовується законодавство Договiрної Сторони, громадянами якої є подружжя на час подачi заяви про розлучення.
2. Якщо на час порушення справи один iз подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - громадянином другої Договiрної Сторони, у справi про розiрвання шлюбу застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої подружжя має спiльне мiсце проживання. Якщо один iз подружжя має мiсце проживання на територiї однiєї Договiрної Сторони, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, орган юстицiї якої отримав заяву про порушення справи.
3. У справах про розiрвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 1 цiєї статтi, компетентними є органи юстицiї Договiрної Сторони, громадянами якої подружжя є на час подачi заяви про розлучення. Якщо на час подачi заяви про розлучення обоє з подружжя є громадянами однiєї Договiрної Сторони i проживають на територiї другої Договiрної Сторони, то компетентними є органи юстицiї обох Договiрних Сторiн, якi при розглядi справи застосовуватимуть матерiальне право тiєї Договiрної Сторони, громадянами якої є подружжя.
4. У справах про розiрвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 2 цiєї статтi, компетентними є органи юстицiї Договiрної Сторони, на територiї якої проживають обидва з подружжя. Якщо один iз подружжя проживає на територiї однiєї Договiрної Сторони, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, у справах про розiрвання шлюбу компетентнi органи юстицiї обох Договiрних Сторiн. При цьому органи юстицiї обох Договiрних Сторiн, що розглядатимуть справу про розiрвання шлюбу, застосовуватимуть матерiальне право своєї держави.
5. Якщо справу про розiрвання шлюбу розглядає суд, вiн також є компетентним у вирiшеннi питань виховання й утримання неповнолiтнiх дiтей подружжя, що розлучається.
Стаття 31
Недiйснiсть шлюбу
1. У справах про визнання шлюбу недiйсним застосовується законодавство Договiрної Сторони, яке застосовувалося при укладеннi шлюбу.
2. Компетенцiя суду визначається за правилами статтi 30 цього Договору.
Стаття 32
Батькiвство
1. При встановленнi чи оспорюваннi батькiвства застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, громадянство якої дитина набула при народженнi.
2. Якщо громадянство дитини не встановлено, при розглядi питань встановлення чи оспорювання батькiвства застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої дитина проживає або перебуває.
3. При встановленнi чи оспорюваннi батькiвства компетентними є органи юстицiї тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої дитина проживає або перебуває.
Стаття 33
Правовiдносини мiж батьками та дiтьми
1. Правовiдносини батькiв i дiтей регулюються законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.
2. Компетентним при постановленi рiшення вiдносно правовiдносин батькiв i дiтей є суд тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.
3. У невiдкладних випадках орган юстицiї однiєї Договiрної Сторони може на пiдставi свого законодавства сам ужити попереднiх заходiв, необхiдних для охорони неповнолiтньої дитини та її майна, i негайно письмово сповiщає про це з одночасним прикладенням копiй вiдповiдних документiв органу юстицiї другої Договiрної Сторони, громадянином якої є ця дитина.
Стаття 34
Обов'язок з утримання
1. Обов'язок утримання мiж батьками та дiтьми регулюється законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої проживає особа, яка має право на утримання.
2. Компетенцiю приймати рiшення у правовiдносинах, про якi йдеться у пунктi 1 цiєї статтi, має суд тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої проживає особа, що має право на утримання.
Стаття 35
Iншi види обов'язку з утримання
1. Iншi види обов'язку з утримання регулюються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої проживає особа, яка заявляє про право на таке утримання.
2. Компетентним з вирiшення справ, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, є суд Договiрної Сторони, на територiї якої проживає особа, яка заявляє позов про таке утримання.
Стаття 36
Усиновлення
1. Усиновлення, його скасування або визнання усиновлення недiйсним регулюється законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновлювана дитина на час подачi заяви про усиновлення.
2. Для усиновлення обов'язкова згода дитини, якщо вона на те спроможна, а також згода її законного представника та вiдповiдного органу юстицiї Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновлювана дитина, якщо цього вимагає законодавство цiєї Договiрної Сторони.
3. У розглядi питань усиновлення, скасування та визнання усиновлення недiйсним компетентним є суд тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої була усиновлювана дитина у момент подачi заяви про усиновлення.
Роздiл IV
Спадкове право
Стаття 37
Принцип рiвностi
1. Громадяни однiєї Договiрної Сторони можуть набувати майно чи права на територiї другої Договiрної Сторони шляхом успадкування за законом чи за заповiтом на тих самих умовах i в тому ж обсязi, як i громадяни останньої, за винятком випадкiв, передбачених цим Договором.
2. Громадяни однiєї Договiрної Сторони при складаннi заповiту можуть розпоряджатися своїм майном, яке знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, так само, як i громадяни останньої, за винятком випадкiв, передбачених цим Договором.
Стаття 38
Законодавство про успадкування
1. Правовiдносини при успадкуваннi рухомого майна регулюються законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець на час смертi.
2. Правовiдносини при успадкуваннi нерухомого майна регулюються законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться нерухоме майно.
3. Питання про належнiсть спадкового майна до рухомого чи нерухомого, яке є предметом успадкування, вирiшуються вiдповiдно до законодавства тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої майно знаходиться.
Стаття 39
Перехiд спадщини державi
Якщо спадщину не отримає жодний спадкоємець, рухоме майно передається тiй Договiрнiй Сторонi, громадянином якої був спадкодавець на час смертi. Нерухоме майно передається тiй Договiрнiй Сторонi, на територiї якої воно знаходиться.
Стаття 40
Заповiт
1. Здатнiсть особи до складання чи скасування заповiту, а також правовi наслiдки вад волевиявлення особи, яка склала чи скасувала заповiт, регулюються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець на час складання чи скасування заповiту.
2. Форма складання чи скасування заповiту регулюється законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець на час складення чи скасування заповiту. Достатньо, однак, щоб цi дiї були виконанi з дотриманням законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої заповiт був складений або скасований.
3. Положення пунктiв 1 та 2 цiєї статтi застосовуються й у випадку позбавлення спадщини.
Стаття 41
Компетенцiя органiв юстицiї у справах
успадкування
1. Спадковi справи щодо рухомого майна належать до компетенцiї органiв юстицiї тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець на час смертi, крiм випадку, передбаченого пунктом 3 цiєї статтi.
2. Спадковi справи щодо нерухомого майна належать до компетенцiї органiв юстицiї тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої нерухоме майно знаходиться.
3. У випадку, коли все рухоме майно, яке залишилось пiсля смертi спадкодавця - громадянина однiєї Договiрної Сторони, знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, то на прохання будь-якого спадкоємця чи iншої особи, яка має права або претензiї до спадщини, компетентним може бути орган юстицiї останньої, якщо з цим погодяться всi вiдомi спадкоємцi.
4. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi застосовуються також i при вирiшеннi спорiв вiдносно спадщини.
Стаття 42
1. У тому випадку, коли громадянин однiєї Договiрної Сторони помер на територiї другої Договiрної Сторони, вiдповiдний орган юстицiї останньої негайно сповiщає про його смерть дипломатичне представництво чи консульську установу тiєї держави, громадянство якої мав померлий, i водночас повiдомить все, що йому вiдомо про спадкоємцiв, мiсце їхнього проживання чи перебування, про обсяг спадкового майна та про заповiт, якщо такий iснує.
2. Положення пункту 1 цiєї статтi застосовується й у випадку, коли вiдповiдний орган юстицiї однiєї Договiрної Сторони отримає iнформацiю про те, що громадянин другої Договiрної Сторони помер на територiї третьої держави та залишив спадщину на територiї першої Договiрної Сторони.
3. Дипломатичне представництво чи консульська установа однiєї Договiрної Сторони, якi володiють iнформацiєю про смерть громадянина своєї держави, майно якого залишилося на територiї другої Договiрної Сторони, iнформуватимуть про це орган юстицiї останньої.
4. Якщо на територiї однiєї Договiрної Сторони буде порушена спадкова справа i при цьому з'ясується, що спадкоємцем є громадянин другої Договiрної Сторони, вiдповiдний орган юстицiї негайно повинен повiдомити про це дипломатичне представництво чи консульську установу останньої.
Стаття 43
Якщо громадянин однiєї Договiрної Сторони помер пiд час поїздки на територiї другої Договiрної Сторони, де вiн не мав постiйного мiсця проживання, тодi речi, що були при ньому, за описом передаються дипломатичному представництву або консульськiй установi Договiрної Сторони, громадянином якої був померлий.
Стаття 44
Права дипломатичних представництв i
консульських установ у справах про спадщину
Дипломатичне представництво або консульська установа однiєї Договiрної Сторони мають право представляти iнтереси громадян своєї держави у питаннях успадкування (крiм права вiдмови вiд спадщини) перед органами юстицiї другої Договiрної Сторони без особливого доручення, якщо цi громадяни за їхньої вiдсутностi не в змозi своєчасно захистити свої права та iнтереси i не призначили уповноваженого.
Стаття 45
Заходи з охорони спадщини
1. Органи юстицiї обох Договiрних Сторiн вживатимуть на основi свого законодавства всi необхiднi заходи для збереження та охорони спадкового майна, яке залишилося на їхнiй територiї пiсля смертi громадянина другої Договiрної Сторони.
2. Про заходи, вжитi вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi, негайно iнформуються дипломатичне представництво чи консульська установа другої Договiрної Сторони. Дипломатичне представництво чи консульська установа другої Договiрної Сторони також мають право брати участь у здiйсненнi цих заходiв. За клопотанням дипломатичного представництва чи консульської установи заходи, вжитi згiдно з пунктом 1 цiєї статтi, можуть бути змiненi чи скасованi.
3. За клопотанням органу юстицiї, який є компетентним для вирiшення спадкової справи, заходи, вжитi згiдно з пунктом 1 цiєї статтi, можуть бути змiненi, скасованi чи вiдкладенi.
Стаття 46
Вiдкриття та оголошення заповiту
Компетентним для оголошення заповiту є орган юстицiї Договiрної Сторони, у якому заповiт зберiгається. Завiренi копiї заповiту та документа про його вiдкриття або ознайомлення з ним надсилаються вiдповiдному органовi юстицiї iншої Договiрної Сторони, якщо спадкодавець був її громадянином або якщо орган юстицiї цiєї Договiрної Сторони є компетентним для розгляду спадкової справи.
Стаття 47
Видача спадщини
1. Рухоме майно або грошовi суми, отриманi в результатi продажу рухомого чи нерухомого спадкового майна, що знаходиться на територiї однiєї з Договiрних Сторiн та належить спадкоємцям, якi є громадянами другої Договiрної Сторони та мають мiсце проживання чи перебування на територiї однiєї з Договiрних Сторiн чи на територiї третьої держави, передаються цим спадкоємцям пiсля закiнчення справи про спадщину. А у випадку, якщо цi спадкоємцi чи їхнi представники не прибудуть, щоби отримати майно чи вищезгаданi грошовi суми, його передають дипломатичному представництву чи консульськiй установi тiєї Договiрної Сторони, громадянами якої є цi спадкоємцi.
2. Вищезазначене майно може бути передане спадкоємцям або дипломатичному представництву чи консульськiй установi у тих випадках, коли:
a) сплачено мито або податок на спадщину;
b) були задоволенi всi претензiї кредиторiв померлого, якi стосувалися спадщини, у строк, встановлений законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться майно;
c) вiдповiднi органи дали згоду, в тому випадку, якщо вона необхiдна, для вивозу спадщини чи для переведення коштiв, як передбачено законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої майно знаходиться.
Роздiл V
Зобов'язальне право
Стаття 48
Договiрнi зобов'язання
1. Правовiдносини, що виникають в результатi укладення договорiв, регулюються законодавством, яке обирається за згодою їхнiх учасникiв.
2. Якщо учасники не змогли домовитися, цi вiдносини регулюються законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої було укладено договiр, за виключенням випадкiв, передбачених пунктом 3 цiєї статтi.
3. При вирiшеннi спору стосовно нерухомого майна, що виникає з договiрних вiдносин, про якi йдеться у пунктi 2 цiєї статтi, орган юстицiї застосовує законодавство тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої це майно знаходиться.
4. Форма договору регулюється законодавством тiєї Договiрної Сторони, яким регулюється i саме договiрне зобов'язання.
5. Справи з вирiшення спорiв, що виникають з договiрних вiдносин, є компетентним вирiшувати орган юстицiї тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої має мiсце проживання, перебування чи знаходження вiдповiдач або знаходиться спiрне нерухоме майно.
Роздiл VI
Речове право
Стаття 49
Вiдшкодування шкоди
1. Зобов'язання з вiдшкодування шкоди, крiм тих, якi випливають з договiрних зобов'язань, визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої сталася подiя, що стала пiдставою для вимоги вiдшкодування шкоди. При цьому, якщо заподiювач шкоди та потерпiлий є громадянами i проживають або мають мiсце знаходження i зареєстрованi на територiї iншої Договiрної Сторони, може застосовуватися також законодавство останньої.
2. При розглядi справ про вiдшкодування шкоди компетентними є органи юстицiї тiєї Договiрної Сторони, законодавство якої застосовуватиметься вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi.
Стаття 50
Право власностi
1. Право власностi на нерухоме на рухоме майно регулюється законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться це майно. Право власностi на транспортнi засоби, якi пiдлягають державнiй реєстрацiї вiдповiдно до законодавства Договiрних Сторiн, регулюється законодавством тiєї Договiрної Сторони, державний орган якої здiйснив реєстрацiю транспортного засобу.
2. Форма правових дiй стосовно майна, зазначеного у пунктi 1 цiєї статтi, регулюється законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої це майно знаходиться.
3. При розглядi справ стосовно визначення права власностi на майно, зазначене у пунктi 1 цiєї статтi, компетентними є суди тiєї Договiрної Сторони, законодавство якої застосовуватиметься.
4. Положення пунктiв 1 - 3 цiєї статтi застосовуються, якщо iнше не передбачено цим Договором.
Роздiл VII
Трудове право
Стаття 51
Трудовi правовiдносини та компетенцiя
1. Правовiдносини щодо виникнення, змiни чи припинення трудових вiдносин, а також вимог, що з ними пов'язанi, регулюються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої фiзична особа виконує, виконувала чи мала б виконувати свої трудовi обов'язки.
2. При розглядi справ, що виникають з правовiдносин, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, компетентним є суд тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої фiзична особа виконує, виконувала чи мала б виконувати роботу.
3. Сторони трудового договору можуть пiдпорядкувати свої правовiдносини обраному за письмовою згодою мiж собою законодавству будь-якої з Договiрних Сторiн. У цьому випадку при розглядi справ, що виникають з таких правовiдносин, компетентними є суди тiєї Договiрної Сторони, законодавство якої було обрано для їхнього регулювання.
Глава V
Визнання та виконання рiшень
Стаття 52
Предмет визнання та виконання
Договiрнi Сторони за умов, установлених цим Договором, визнаватимуть i виконуватимуть на своїй територiї наступнi рiшення, прийнятi вiдповiдними органами юстицiї другої Договiрної Сторони:
a) рiшення у цивiльних справах, визначених у статтi 1 цього Договору, майнового та немайнового характеру, якi були постановленi компетентними органами юстицiї, у тому числi рiшення судiв в частинi судових витрат у справах, визначених у цьому пiдпунктi;
b) рiшення у кримiнальних справах, якi стосуються вiдшкодування шкоди, заподiяної злочином;
c) рiшення арбiтражних (третейських) судiв України, рiшення арбiтражних судiв Чеської Республiки.
Стаття 53
Клопотання про дозвiл виконання рiшення
1. Клопотання про дозвiл виконання рiшення подається правомочною особою безпосередньо компетентному суду Договiрної Сторони, на територiї якої має бути визнане i виконане рiшення, або за правилами пункту 2 статтi 3 цього Договору.
2. До клопотання додається:
a) завiрена належним чином копiя рiшення з пiдтвердженням суду про те, що воно набуло чинностi та його можна виконувати;
b) пiдтвердження про те, що вiдповiдач, котрий не брав участi у процесi, був належним чином i вчасно повiдомлений про розгляд справи вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої постановлено рiшення. У випадку, коли вiдповiдач на час розгляду справи був недiєздатним або обмежено дiєздатним, має бути додане пiдтвердження, що вiн був належним чином представлений у судi;
c) пiдтвердження про те, що учасниковi, проти якого було постановлено рiшення, копiя зазначеного рiшення була вручена вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої воно було постановлено, разом iз повiдомленням про порядок оскарження рiшення;
d) засвiдчений переклад клопотання про визнання i дозвiл виконання рiшення та документiв, зазначених у пiдпунктах "a", "b" i "c" цього пункту, мовою Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення потрiбно визнати чи виконати.
3. Перед прийняттям рiшення щодо клопотання про дозвiл виконання рiшення суд може заслухати вiдповiдача та позивача, а також особу, яка подала клопотання про виконання рiшення, та запитати iншої iнформацiї вiд суду, який винiс рiшення.
Стаття 54
Пiдстави вiдмови у визнаннi i виконаннi рiшення
У визнаннi та виконаннi рiшення на територiї другої Договiрної Сторони може бути вiдмовлено, якщо:
a) вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення було постановлено, воно не набуло чинностi;
b) орган юстицiї Договiрної Сторони, на територiї якої було постановлено рiшення, не був компетентним постановити рiшення у данiй справi вiдповiдно до цього Договору, а у випадках, не передбачених цим Договором, вiдповiдно до законодавства запитуваної Договiрної Сторони;
c) вiдповiдач по справi був позбавлений можливостi захисту своїх прав, а у випадку недiєздатностi або обмеженої дiєздатностi - належного представництва;
d) у тiй же справi мiж тими ж Сторонами iснує чинне рiшення суду тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої це рiшення має бути визнане i виконане, або мiж тими ж Сторонами з тих же пiдстав ранiше була порушена справа в органах юстицiї тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої це рiшення має бути визнане i виконане;
e) рiшення органу юстицiї третьої держави мiж тими ж самими сторонами й в тiй же справi було вже визнане або виконане на територiї тiєї Договiрної Сторони, де рiшення має бути визнане або виконане.
Стаття 55
Порядок визнання та виконання окремих видiв
рiшень
1. Прийняття рiшення про визнання та виконання, як i саме виконання рiшення, регулюються цим Договором та законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення виконується.
2. Усi питання, пов'язанi з виконанням рiшення розглядає суд, який дозволив виконання рiшення вiдповiдно до законодавства своєї держави.
3. Якщо компетентний суд запитуючої Договiрної Сторони постановляє рiшення про вiдстрочку або зупинення виконання, то суд запитуваної Договiрної Сторони повинен вiдкласти розгляд клопотання про виконання рiшення або призупинити виконання рiшення, яке вже виконується.
4. Пiд час розгляду прохання про виконання рiшення суд може, якщо вважатиме за доцiльне, заслухати учасникiв справи.
5. На територiї Договiрних Сторiн визнаються також без спецiального провадження рiшення органiв юстицiї у цивiльних справах, якi не потребують за своїм характером виконання, якщо iнше не передбачено цим Договором.
Стаття 56
Наслiдки визнання та виконання
Рiшення органiв юстицiї однiєї Договiрної Сторони, визнанi або вiдносно яких постановлене рiшення про їхнє виконання на територiї другої Договiрної Сторони, мають таку ж чиннiсть, що i рiшення, постановленi органами юстицiї другої Договiрної Сторони.
Стаття 57
Порядок передачi речей або грошових сум
Передача особi, на користь якої винесено рiшення, речей або грошових сум на виконання рiшення здiйснюється вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої це рiшення виконується.
Стаття 58
Вiдшкодування витрат на визнання i виконання
рiшення
Особа, на користь якої винесено рiшення, має право на вiдшкодування виправданих витрат, пов'язаних iз клопотанням про дозвiл виконання i самим виконанням рiшення, вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, яка постановляє рiшення про виконання рiшення.
Глава VI
Заключнi положення
Стаття 59
Вирiшення спорiв
Спори, якi виникатимуть при тлумаченнi чи виконаннi цього Договору, вирiшуватимуться шляхом взаємних переговорiв мiж центральними органами обох Договiрних Сторiн або дипломатичними каналами.
Стаття 60
Набуття чинностi Договором
Цей Договiр пiдлягає ратифiкацiї та набуде чинностi на 90-й день пiсля обмiну ратифiкацiйними грамотами.
Стаття 61
Дiя Договору
Цей Договiр укладається на невизначений строк. Кожна з Договiрних Сторiн має право денонсувати його шляхом письмового повiдомлення дипломатичними каналами. Договiр втрачає чиннiсть через 6 мiсяцiв вiд дати отримання такого повiдомлення.
Вiд дати набуття цим Договором чинностi для Договiрних Сторiн втрачає силу Договiр мiж СРСР та ЧССР про правову допомогу у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах, пiдписаний 12 серпня 1982 р. у мiстi Москвi.
Укладено у м. Києвi 28 травня 2001 року в двох примiрниках, кожний українською та чеською мовами, причому обидва тексти є автентичними.
| За Україну | За Чеську Республiку |
