ВИЩИЙ АРБIТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ЛИСТ
вiд 21.06.99 | N 01-8/292 |
---|
Арбiтражнi суди України |
Про деякi питання практики застосування у
вирiшеннi спорiв окремих норм чинного
законодавства
У порядку iнформацiї доводяться до вiдома вiдповiдi Вищого арбiтражного суду України на запити щодо застосування у вирiшеннi спорiв окремих норм чинного законодавства.
1. Спори за участю державних податкових органiв.
1.1. Який строк позовної давностi - загальний чи скорочений - слiд застосовувати до позовiв, пов'язаних зi стягненням пенi за прострочку ввезення на митну територiю України товарiв за бартерними операцiями згiдно з Указом Президента України вiд 27.01.95 "Про регулювання бартерних (товарообмiнних) операцiй у галузi зовнiшньоекономiчної дiяльностi" та розрахункiв згiдно з Законом України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi"?
За змiстом частини третьої статтi 2 Цивiльного кодексу України вiдносини, що виникають внаслiдок застосування податковими органами майнової вiдповiдальностi до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi за порушення строкiв зарахування виручки в iноземнiй валютi та ввезення товарiв за бартерними операцiями, не регулюються цивiльним законодавством. Тому вiдсутнi правовi пiдстави для застосування до цих вiдносин статтi 72 Цивiльного кодексу України.
1.2. Чи може вважатись виконаним зобов'язання за бартерним контрактом, якщо вiдсутнi документи про перетинання товарами кордону, тобто вантажна митна декларацiя.
Вiдповiдно до статтi 11 Указу Президента України вiд 27.01.95 "Про регулювання бартерних (товарообмiнних) операцiй у галузi зовнiшньоекономiчної дiяльностi" однiєю з необхiдних умов застосування вiдповiдних санкцiй є неввезення на митну територiю України товарiв за бартерною угодою протягом 90 календарних днiв з дати митного оформлення (дати виписки вивiзної вантажної митної декларацiї) товарiв, що фактично експортованi за таким договором.
Що ж до ввезення товарiв, то воно вважається здiйсненим з моменту оформлення вiдповiдної вантажної митної декларацiї у порядку, встановленому Положенням про вантажну митну декларацiю, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 09.06.97 N 574.
1.3. Чи вправi податковий орган застосовувати до спiльного пiдприємства фiнансовi санкцiї у виглядi пенi за несвоєчасне надходження валютної виручки, якщо сторони за договором на пiдставi статтi 217 Цивiльного кодексу України домовились про взаємозалiк заборгованостi?
Закон України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" не ставить стягнення пенi за порушення резидентами термiнiв, передбачених статтями 1 i 2 цього Закону, у залежнiсть вiд обраного сторонами порядку проведення розрахункiв, у тому числi i основаних на залiку взаємозаборгованостi резидента i нерезидента.
2. Спори, пов'язанi зi сплатою внескiв до державних цiльових фондiв.
2.1. Чи можна вважати, що установи банкiв, якi здiйснювали закупiвлю валюти в перiод з 02.10.98 (дата набрання чинностi Указом Президента України вiд 31.08.98 "Про невiдкладнi заходи щодо погашення заборгованостi з виплати пенсiй") по 03.11.98 (дата видання Кабiнетом Мiнiстрiв України постанови N 1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове пенсiйне страхування з окремих видiв господарських операцiй") i не нараховували збiр на обов'язкове пенсiйне страхування, мають заборгованiсть до цього фонду?
Згiдно зi статтею 2 Указу Президента України вiд 31.08.98 "Про невiдкладнi заходи щодо погашення заборгованостi з виплати пенсiй" збiр на обов'язкове пенсiйне страхування за ставками, встановленими цим Указом, пiдлягає сплатi у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України. Такий порядок встановлено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.11.98 N 1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсiйне страхування з окремих видiв господарських операцiй", якiй не надано зворотної сили.
2.2. Чи застосовується стаття 6 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про прибутковий податок з громадян" у разi нарахування збору на обов'язкове державне пенсiйне страхування пiдприємцям - фiзичним особам?
Вiдповiдно до пункту 2 статтi 2 Закону України "Про збiр на обов'язкове державне пенсiйне страхування" такий збiр з зазначених у цьому пунктi осiб обчислюється, виходячи з суми оподатковуваного доходу (прибутку). Такий доход (прибуток) визначається вiдповiдно до статтi 13 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про прибутковий податок з громадян" та Iнструкцiї про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової iнспекцiї України вiд 21.04.93 N 12 (з подальшими змiнами i доповненнями).
2.3. Чи може норматив робочих мiсць для iнвалiдiв, а отже, i розмiр вiдрахувань до вiддiлень Фонду соцiального захисту iнвалiдiв за нестворення робочих мiсць для iнвалiдiв обчислюватись у десяткових дробах?
Згiдно зi статтею 20 Закону України "Про основи соцiальної захищеностi iнвалiдiв в Українi" (далi - Закон) розмiр вiдрахувань до вiддiлень Фонду соцiального захисту iнвалiдiв за невиконання вимог статтi 19 Закону визначається середньою заробiтною платою на вiдповiдному пiдприємствi за кожне робоче мiсце, не зайняте iнвалiдом.
Поняття робочого мiсця iнвалiда визначено Положенням про робоче мiсце iнвалiда i про порядок працевлаштування iнвалiдiв, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.05.95 N 314. За змiстом згаданого Положення робоче мiсце iнвалiда - це окреме робоче мiсце (а не його частина) на пiдприємствi, де створено необхiднi умови для працi iнвалiда. Таке робоче мiсце вважається створеним, якщо у повному обсязi вiдповiдає встановленим вимогам робочого мiсця для iнвалiда вiдповiдної нозологiї, атестоване спецiальною комiсiєю i введено в дiю шляхом працевлаштування на ньому iнвалiда.
Отже розмiр вiдповiдних вiдрахувань пiдприємствами коштiв до вiддiлень Фонду соцiального захисту iнвалiдiв залежить вiд кiлькостi не створених робочих мiсць, обрахованої виходячи з цiлих чисел, а не будь-якої їх частки - десятих, вiдсоткiв тощо.
2.4. Якi суб'єкти пiдприємницької дiяльностi є платниками збору до Фонду для здiйснення заходiв щодо лiквiдацiї наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та соцiального захисту населення?
Статтею 2 Закону України "Про формування Фонду для здiйснення заходiв щодо лiквiдацiї наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та соцiального захисту населення" (далi - Закон) до числа платникiв названого збору вiднесено тих суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi здiйснюють її з метою отримання прибутку, а також сплачують заробiтну плату. Отже для стягнення цього збору необхiдна наявнiсть обох зазначених у названiй статтi умов.
3. Спори за участю Укрзалiзницi.
3.1. Яким документом може пiдтверджуватись вартiсть вантажу?
Документом, який пiдтверджує вартiсть вантажу не обов'язково повиннi бути передбаченi статтею 115 Статуту залiзниць України рахунок або iнший документ вiдправника. Такими доказами за змiстом статтi 130 названого Статуту можуть бути й iншi розрахунковi документи, зокрема, платiжнi доручення на перерахування коштiв.
Отже, якщо розрахунки за продукцiю здiйснювались шляхом перерахування коштiв поставщику (продавцю), який не є вiдправником вантажу, залiзниця не має права залишати без розгляду претензiю про вiдшкодування втрат, недостачi, псування або пошкодження вантажу тiльки з тiєї пiдстави, що до претензiї не додано рахунок вiдправника вантажу.
3.2. Якими нормативними актами слiд керуватись у вирiшеннi спорiв про вiдшкодування витрат залiзницi, пов'язаних з користуванням земельними дiлянками пiд складськими примiщеннями, користуванням пiд'їзними колiями та їх амортизацiєю тощо?
Згiдно зi статтею 71 Статуту залiзниць України (далi - Статут) взаємовiдносини залiзницi з iншими пiдприємствами щодо порядку i умов експлуатацiї залiзничних пiд'їзних колiй, подачi i забирання вагонiв визначається договором. Статтею 76 Статуту передбачено, що порядок розроблення та форми таких договорiв встановлюються Правилами перевезення вантажiв. До затвердження Мiнiстерством транспорту України зазначених Правил взаємовiдносини залiзницi з контрагентами мають визначатись законодавством, чинним на момент укладання вiдповiдних договорiв, та цими договорами.
Залiзницi також вправi на пiдставi угод надавати у користування суб'єктам пiдприємницької дiяльностi станцiйнi склади i майданчики, що перебувають у їх вiданнi, та приймати рiшення про складування за плату суб'єктами пiдприємницької дiяльностi вантажiв у смузi вiдведення, а також надавати дозвiл на будiвництво тимчасових споруд (статтi 9 i 12 Статуту). Розмiр вiдповiдної плати повинен встановлюватись сторонами в договорi. Вiдповiднiсть чи невiдповiднiсть умов цих договорiв вимогам законодавства має оцiнюватись арбiтражним судом стосовно законодавства, яке дiяло на момент укладання спiрної угоди (пункт 10 роз'яснення президiї Вищого арбiтражного суду України вiд 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякi питання практики вирiшення спорiв, пов'язаних з визнанням угод недiйсними").
4. Чи може бути пiдставою для визнання недiйсним договору застави, який пiдлягає обов'язковому нотарiальному посвiдченню, вiдсутнiсть рiшення вищого органу господарського товариства про передачу майна в заставу?
Вiдповiдно до статтi 20 Закону України "Про власнiсть" суб'єктом права колективної власностi є, зокрема, господарське товариство, яке набуває цивiльних прав i обов'язкiв через свої органи. Тому у разi укладення договору застави органом господарського товариства без порушення наданих йому повноважень та норм чинного законодавства у арбiтражного суду вiдсутнi правовi пiдстави для визнання такого договору недiйсним.
5. Чи можливе отримання засновником товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю дивiдендiв за результатами роботи цього товариства, якщо засновник не повнiстю внiс у статутний фонд визначений установчими документами свiй внесок?
Згiдно з пунктом "б" частини першої статтi 10 Закону України "Про господарськi товариства" (в редакцiї Закону України вiд 23.12.97, введеного в дiю з 22.01.98) право на отримання дивiдендiв пропорцiйно частцi кожного з учасникiв мають особи, якi є учасниками товариства на початок строку виплати дивiдендiв. Питання про виплату дивiдендiв засновнику, який не повнiстю сплатив свiй внесок до статутного фонду, повинно вирiшуватись з урахуванням установчих документiв та зiбраних у справi доказiв.
6. За якими цiнами i тарифами повиннi здiйснюватись розрахунки зi споживачами за природний газ i послуги, пов'язанi з його транспортуванням, за договорами, укладеними у 1996 - 1998 рр.?
Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 18.12.98 N 1998 "Про удосконалення порядку формування цiн" не мiстить вказiвок щодо будь-яких перерахункiв зi споживачами продукцiї за минулi роки - у нiй йдеться лише про приведення цiни на продукцiю у вiдповiднiсть з її реальною собiвартiстю з урахуванням питомої ваги iмпортних сировини i матерiалiв, використаних у виготовленнi продукцiї та сплачених в iноземнiй валютi станом на 01.12.98.
7. Чи поширюється дiя постанови Верховної Ради України вiд 25.06.93 "Про норматив обiгу платiжних документiв в Українi" на перерахування iноземної валюти в межах України з одної установи банку до iншої?
Постанова Верховної Ради України вiд 25.06.93 "Про норматив обiгу платiжних документiв в Українi" (з подальшими змiнами) не ставить загальний порядок обiгу платiжних документiв у залежнiсть вiд характеру операцiї, яку має бути здiйснено установою банку за цими документами, чи виду валюти.
8. Як треба розумiти термiн "перетин митного кордону"?
Вiдповiдно до статтi 37 Митного кодексу України перемiщення через митний кордон України товарiв та iнших предметiв пiдлягає митному оформленню. Операцiї, що входять до митного оформлення, i порядок їх здiйснення визначаються Державною митною службою України вiдповiдно до цього Кодексу.
Затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 09.06.97 N 574 Положення про вантажну митну декларацiю пов'язує початок митного оформлення з обов'язковим поданням суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi згаданої декларацiї та прийняття її органом Державної митної служби України (пункти 2 - 6 названого Положення), а здiйсненим митне оформлення може вважатись за наявностi на всiх аркушах декларацiї особистої номерної печатки iнспектора митницi (пункт 8 цього ж Положення).
Що ж до моменту перетину митного кордону, то вiн має визначитись згiдно з абзацами десятим - чотирнадцятим пункту 1.7 Iнструкцiї про порядок заповнення вантажної митної декларацiї, затвердженої наказом Державної митної служби України вiд 09.07.97 N 307.
9. Чи має право арбiтражний суд за заявою прокурора, поданою в iнтересах податкового органу, який не був стороною у справi, виносити вiдповiдно до статтi 121 Арбiтражного процесуального кодексу України ухвалу про звернення стягнення державного мита на майно вiдповiдача?
Статтею 121 Арбiтражного процесуального кодексу України право звернутись з заявою про вiдстрочку, розстрочку або змiну способу виконання рiшення арбiтражного суду надано сторонi у справi, а отже, прокурор чи його заступник можуть звернутись з такою вимогою в iнтересах сторони, якою може бути лише орган державної влади чи мiсцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органiв виконавчої влади. Податковi органи, яким надсилається наказ арбiтражного суду про стягнення державного мита для примусового виконання, не є стороною у справi.
Заступник Голови Вищого арбiтражного суду України |
А. Осетинський |